Криміналістична експертиза

30

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. РОЗВ'ЯЗАННЯ завдань

ЗАВДАННЯ 1

На слідоприймальній поверхні залишити будь-яким предметом (інструментом) об'ємний слід, що імітує знаряддя злочину, проведіть його огляд, сфотографуйте слід методом детального фотознімання. Процесуально оформіть свої дії. Зробіть судово-оперативну фотозйомку інсценованого місця події по правилам судового фотографування. Фотозйомку (орієнтуючу) виконати методом кола та лінійної панорами. Фотозйомку належно оформити у вигляді таблиць-додатків до протоколу огляду місця події.

РОЗВ'ЯЗАННЯ

Основним способом фіксації результатів огляду місця події є складання протоколу. Складання протоколу місця події вимагає дотримання ряду певних вимог: протокол повинен бути повним і містити детальний опис окремих слідів та інших обставин злочину; всі виявлені об`єкти, предмети та обставини місця події повинні бути зафіксовані у протоколі огляду місця події точно у такому вигляді, в якому вони знаходилися у момент здійснення огляду та спостерігалися слідчим. Якщо до обстановки місця події вносилися певні зміни, то факти внесення таких змін повинні бути встановлені слідчим, шляхом проведення інших слідчих дій - допитами, експертизами, відтворенням обстановки та обставин події та іншими.

Протокол огляду місця події складається з 3-х основних частин: вступної, описової та заключної.

До протоколу огляду місця події можуть додаватися плани, схеми місця події, фотознімки, кіно та відеоплівки.

Всі технічні засоби, які використовують для фіксації процесу огляду та його результатів, можна згрупувати таким чином: фотографічні засоби; кінематографічні; відеозаписуючі; звукозаписуючі; вимірювальні; моделюючі; аналітичні; пошукові; кібернетичні.

Спеціаліст, працюючи під керівництвом слідчого та проявляючи особисту ініціативу, вживає заходів до фіксації обстановки місця події, здійснює пошук, виявлення, закріплення та вилучення слідів злочину, за необхідності провадить індивідуалізацію останніх, виготовляє зліпки та інші копії слідів, упаковує вилучені об'єкти та відповідає за їх належне транспортування.

За вказівкою слідчого він провадить орієнтуючу, оглядову, вузлову та детальну фотозйомку, складає схеми та креслення. Спеціалісту доцільно доручати роботу з виявлення, фіксації та вилучення мікрооб'єктів. Він несе особисту відповідальність за своєчасне застосування та результативне використання науково-технічних засобів. Спеціаліст надає слідчому допомогу у визначенні належності до справи виявлених слідів, придатності їх для ідентифікації або отримання іншої доказової інформації; провадить попереднє дослідження речових доказів. Він зобов'язаний інформувати слідчого про всі встановлені ним факти, що мають значення у справі.

Найбільш доцільно провадити огляд місця події за такою схемою (програмою). Перед безпосереднім оглядом слідчий особисто і через оперативного працівника отримує максимум інформації від поінформованих осіб про обставини події. Для цього він спільно з оперативним працівником і спеціалістом опитує очевидців вчиненого злочину та осіб, які першими з'явилися на місці події, попередньо в статиці знайомиться з загальною обстановкою.

Врахувавши всю отриману інформацію про обставини діяння та особливості конкретного місця події, слідчий висуває версії про механізм події, що відбулася, напрямки пересування злочинця, жертви, знарядь злочину, а також просторово-часову послідовність їх дій, визначає об'єкти, які, можливо, перебували в контакті із злочинцем, та найбільш вірогідні місця утворення мікрооб'єктів та інших слідів, ділить місце події відповідно до уявлюваної дислокації слідів на окремі ділянки та визначає послідовність його дослідження. Поступово накопичуючи інформацію про подію, слідчий повинен постійно конкретизувати свої дії, спрямовані на пошук слідів, уточнювати висунуті раніше версії та вносити корективи в послідовність огляду.

Одним із найбільш складних видів огляду є огляд місця події. Під місцем події розуміється приміщення або місцевість, де вчинено злочин або де є матеріальні сліди, пов'язані з подією злочину. Місце злочину і місце події -- поняття, які не завжди співпадають: місце події-- поняття більш широке, бо воно пов'язане з виявленням ознак, що мають відношення до події злочину; місце злочину - це місце безпосереднього вчинення злочинного наміру, яке спричинило певні матеріальні зміни (наявність слідів злому, взуття, крові та ін.).

Метою огляду місця події відповідно до ст. 190 КПК України є знайдення слідів злочину та інших речових джерел доказової інформації, з'ясування обстановки події, а також інших обставин, що мають значення у справі. Таке формулювання закону по суті орієнтує на встановлення всіх обставин, що підлягають доказуванню у кримінальній справі.

Огляд місця події є первинною і невідкладною слідчою дією. Це пояснюється необхідністю отримання інформації про обставини події у первісному, незміненому стані, тому що будь-яке зволікання тягне за собою втрату речових доказів, зміну слідової картини. Невідкладність огляду місця події пояснюється необхідністю оперативного отримання інформації з метою організації розшуку злочинця, а також інших слідчих дій, спрямованих на розкриття злочину.

Судовий огляд місця події відрізняється від слідчого тим, що здійснюється судом у стадії судового розгляду справи колегіально за участю заінтересованих учасників процесу, захисника і прокурора (без понятих).

Фототаблиця оформляється на спеціальному бланку за правилами судової фотографії. Кожна фотографія, що вклеєна в бланк фототаблиці повинна бути опечатана печаткою експертної установи, співробітник якого здійснював виїзд на огляд місця події або проводив експертизу. Кожна сторінка фототаблиці підписується експертом.

Завдання фототаблиці - ілюструвати обставини огляду місця події і висновок експерта. Перш ніж почати роботу з пошуку й фіксації слідів при огляді місця події провадиться фотозйомка місця події. Її починають поза периметром огляду. При цьому провадиться судово-оперативна зйомка: показуюча розташування місця події і оглядова, зображуюча місце події в його межах.

Витяг із протокола огляду місця події від 10 жовтня 2006 року за фактом пограбування будинку №7 по вул.Толстого м. Новопавлівськ

При огляді місця події фотозйомка провадилася при природному сонячному висвітленні, а усередині приміщення - з використанням фотоспалаху “Луч-М1”.

У ході огляду місця події використувані: фотоапарат “Зеніт-11” з об'єктивом “Геліос-44М4”; фотоплівка “КН-2” чутливістю 65 од.; фотоспалах “Луч-М1”; масштабна лінійка; вимірювальна рулетка; дактилоскопічний порошок “Сапфір”; магнітні й ворсова дактилоскопічні пензлики; світла дактилоскопічна плівка.

При виробництві фотовідбитків використано фотопапір “Бромекспрес”. Прояв плівки й виготовлення фотовідбитків провадилися при регламентованих умовах.

Вихідні дані: Ранком 10 жовтня 2006 р. у чергову частину РОВД надійшло письмове повідомлення від гр. Селиверстова В.В., проживаючого за адресою: вул. Толстого, буд. 5, про те, що в сусідньому будинку N7 їм виявлено, що двері в будинок напіввідкриті, вхідний замок зіпсований. Хазяїв квартири немає вдома; вони виїхали у відпустку і доручили Селиверстову В.В. Слідкувати за будинком.

У ході огляду місця події було встановлено, що:

- одноповерховий будинок N 7, розташований на вул. Толстого в місті Новопавлівськ (фототаблиця 1, 2);

- будинок складається з двох житлових кімнат, кухні, сполученого санвузла й прихожей;

- вхідні двері у будинок N7 відкриті, прирізний замок перебуває у відімкнутому положенні;

- двері й замок мають видимі сліди ушкоджень;

- на підлозі явно видно сліди обуві приблизно сорокового розміру;

- тумба, там, де зі слів заявника у сусідів стояла апаратура (телевізор, відеомагнітофон) є порожньою;

- двері тумби зламані.

При огляді були вилучені:

- сліди знаряддя вламування на вхідній двері (фототаблиця 3);

- копії слідів взуття сорокового розміру (фототаблиця 5);

- слід від телевізора на тумбі (фототаблиця 4).

Слідчі версії:

А Злочин був зроблений з метою пограбування.

Б Злочин зроблений з хуліганських спонукань.

В Злочин зроблено з метою приховання іншого злочину

Слідчий прокуратури Новопавловского району старший лейтенант міліції Петров А.Н. одержавши від чергового РОВД м. Новопавловска в 9 годин 30 хвилин повідомлення про зроблений злочин прибув за адресою м. Новопавловск, вул. Толстого, буд. 7, у присутності понятих:

1. Кильева Анатолія Костянтиновича, прож. м. Новопавлівськ, вул. Березова, буд. 26;

2. Скокова Юрія Володимировича, прож. м. Новопавлівськ, вул.. Толстого, буд. 3;

3. Иглиц Ірини Володимирівни, прож. м. Новопавлівськ, вул.Толстого, буд.5, за участю зам. начальника карного розшуку УВС м-ра міліції Ващук Ю.Б., дільничного інспектора, л-та міліції Уткіна В.В., співробітника НІЕКЦ Степанова С.К., у відповідності зі ст. і частинами першої - четверт і шостий ст. КПК зробив огляд будинку № 7 за адресою м. Новопавлівськ, вул. Толстого, буд. 7. Спеціаліста НІЕКЦ Степанова С.К. попереджено про відповідальність за відмову або відхилення від виконання обов'язків відповідно до ст. 128-1 КПК України. Перед початком огляду особам, що беруть участь, роз'яснені їхні права, відповідальність, а також порядок виробництва огляду місця події. Понятим, крім того, до початку огляду роз'яснені їхні права, обов'язки й відповідальність, передбачені ст. 383, 384, 387 ККУ та ст. 177 КПКУ.

Фототаблиця 1. Орієнтуюча фотозйомка місця події методом лінійної панорами

Експерт: підпис Степанов С.К.

Для зйомки методом лінійної панорами із близької відстані - об'єкт фотографується вроздріб з декількох пунктів, що перебувають на однаковому від нього відстані. У кожен наступний кадр повинна входити частина об'єкта попереднього кадру.

Фототаблиця 2

Експерт: підпис Степанов С.К.

Фототаблиця 3. Детальна фотозйомка сліда знаряддя злочину (орієнтовано злодійського знаряддя типу „фомка”)

Експерт: підпис Степанов С. К.

Фототаблиця 4. Детальна фотозйомка сліду від телевізора на тумбі.

Експерт: підпис Стеапнов С. К.

Фототаблиця 5. Детальна фотозйомка слідів взуття сорокового розміру

Експерт: підпис Степанов С.К.

До фототаблиці додаються негативи знімків.

Завдання 2

В УБОЗ УМВС України в Сумській області звернувся громадянин Макеєв з заявою про те, що в 1999 році за вказівкою засновника МПП „Шанс” Ядути він вчинив шахрайство з фінансовими ресурсами при отриманні і використанні кредиту в відділенні банку м. Суми в сумі 224 тис. грн.. На момент скоєння злочину Макеєв працював на посаді директора МПП „Шанс”. Виходячи з умов завдання, дайте відповіді на питання:

1. Які повинні бути дії співробітників УБОЗ після звернення Макеєва?

2. Яка слідча ситуація виникла на момент звернення Макеєва?

3. Які дослідчі дії повинні здійснити працівники органів внутрішніх справ з метою перевірки заявки Макеєва?

4. Які слідчі дії повинні здійснити працівники міліції по заяві Макеєва?

РОЗВ'ЯЗАННЯ

1. Після звернення Макєєва дії співробітників УБОЗ наступні: ознайомлення Макєєва з відповідальністю за ст. ст. ККУ; регістрація заяви Макєєва в журналі регістрації заяв від громадян.; для встановлення обставин даної справи використання таких видів криміналістичного обліку: виявлення і збереження джерел інформації про подію злочину; попереднє дослідження і перевірка інформації про ознаки злочину.

2. На момент звернення Макєєва виникла слідча ситуація встановлення обставин справи.

3. Працівники органів внутрішніх справ з метою перевірки заяви Макєєва повинні виконати дослідчі дії: для встановлення обставин даної справи виявити та зберігти джерела інформації про подію злочину; провести попереднє дослідження і перевірку інформації про ознаки злочину.

4. Працівники міліції повинні перевірити факти, вказані в заяві Макєєва, за наявністю підтвердження цих фактів оформити подання в органи внутрішніх справ на порушення кримінальної справи й дозволу на проведення слідства та судово-бухгалтерської експертизи.

ПОСТАНОВА

ПРО ПРИЗНАЧЕННЯ СУДОВО-бухгалтерськОЇ ЕКСПЕРТИЗИ

М.Суми „20” серпня 2000 року

Слідчий СУ МУВС Сумської області капитан міліції Ликов А.І., розглянувши заяву гр.. Макєєва № 28951 про фінансові зловживання фірми „Шанс”, скоєні гр.. Макєєвим за наказом власника фірми „Шанс” гр. Ядути у 1999 році

Встановив:

Громадянин Макеєв звернувся з заявою про те, що в 1999 році за вказівкою засновника МПП „Шанс” Ядути він вчинив шахрайство з фінансовими ресурсами при отриманні і використанні кредиту в відділенні банку м. Суми в сумі 224 тис. грн.. На момент скоєння злочину Макеєв працював на посаді директора МПП „Шанс”. Для перевірки отриманої інформації необхідні спеціальні знання та обладнання.

Беручи до уваги, що в заяві вказані факти, перевірка яких потребує спеціальних знань, керуючись ст.ст. 75-77, 114, 196 КПК України,

Постановив:

1. Призначити по справі за підозрою у скоєнні злочину за ст. 185, 190 ККУ судовобухгалтерську експертизу.

2. На рішення експертизи поставити запитання: чи дійсно в фінансовій документації фірми „Шанс” є порушення?

3. Чи відповідають дійсні статті використання кредиту в сумі 224 тис. грн. цільовому призначенню?

4. Визначити наявність фінансових правопорушень фірми „Шанс при отриманні та використанні кредита, отриманого в Сумському відділенні банку в сумі 224 тис. грн”.

5. До висновку експерта додати протокол про попередження експерта про відповідальність за ст..ст. 383, 384, 385, 387 ККУ та ст.. ст.. 75-77 КПК України.

Слідчий: капитан міліції /підпис/ Ликов А.І.

ЗАВДАННЯ 3

Один із другорядних учасників злочинної групи, зізнавшись у скоєнні ним злочинів, відмовився дати показання щодо інших членів групи й у першу чергу про її керівника. Слідчий дав йому для ознайомлення протокол допиту керівника, у якому той висловив надто несхвальну характеристику цієї особи. Після цього допитуваний детально розповів про злочинну діяльність керівника групи.

Чи допустимо використовувати неузгодженості та протиріччя інтересів співучасників з метою одержання показань?

РОЗВ'ЯЗАННЯ

По відношенню до кримінально-процесуального законодавства тактичні прийоми допиту можна розділити на дві основні групи. До першої з них, входять правила тактичного характеру, передбачені в КПК і тому є обов'язковими у всіх випадках до виконання. Прикладом цього можуть бути заборона задавати навідні питання та ін. Другу групу складають тактичні прийоми, непередбачені в КПК, але які допомагають реалізації слідчої дії та сприяють її ефективному проведенню. Основним в допиті є правильний вибір тактичних прийомів його проведення. Правомірність та ефективність тактичних прийомів залежить від того, чи відповідають вони слідуючим вимогам:

1. Основною вимогою, яка пред'являється до тактичного прийому, є відповідність його кримінально-процесуального закону, процесуальним принципом кримінального процесу. Це значить, що тактичні прийоми повинні здійснюватись в суворій відповідності з вимогами КПК.

2. Тактичні прийоми повинні відповідати вимогам моралі, відповідати вимогам професійної етики.

3. Тактичні прийоми повинні бути науково обґрунтованими (використання новітніх даних спеціальних наук, це в основному криміналістики, психології і логіки тощо).

4. Тактичні прийоми повинні бути логічними, зв'язаними між собою, служити досягненню однієї мети.

5. Тактичний прийом при допиті повинен бути ефективним та економічним, нести «нагрузку», підкорятися виконанню певного завдання.

6. Активність - одне з вимог до тактичних прийомів, тобто активна діяльність слідчого по отриманню повних і правдивих показань.

В підготовчій стадії допиту тактичні прийоми необхідні для:

а) вияснення особи допитуваного;

б) встановлення з ним психологічного контакту;

в) визначити його відношення до предмету допиту;

г) кінцевого вибору тактики допиту.

Тактичні прийоми в цій стадії можуть бути «Бесіда», «відсторонення емоціонального та смислового бар'єру», «зняття напруги», «проявлення уваги». В стадії вільної розповіді можуть застосовуватись формування думки, нагадування, деталізація, причина брехні.

В заключні стадії використовуються такі тактичні прийоми як «постановка контрольних і уточнюючих питань», «пропозиція більш точно сформулювати думку», «представлення можливості викласти свої показання самостійно на папері», «особисто прочитати протокол допиту», «прослухати магнітофонний запис».

У даному випадку слідчий правильно використав тактику допиту, логічно довів учаснику злочинної групи те, що керівник злочинної групи не ставить високо особу допитуваного і як доказ слідчий представив протокол допиту керівника злочинної групи. Допитуваний же „побачив на власні очі” стосунок до його особи свого керівника й прийшов до висновку, що йому не варто покривати таку людину. Слідчий грамотно провів допит. Порушень закону та етики проведення допиту в його діях немає.

Позитивними факторами кримінальної ситуації, якими може скористатися слідчий, є: внутрішні протиріччя і конфлікти усередині групи, викликані особистими взаємовідносинами, протиріччями з приводу розподілу доходів і т.д.; протиріччя і конфлікти, що виникають у процесі самого розслідування внаслідок обрання учасникам організованих злочинних груп різних запобіжних заходів, конкуренції у визначенні ролі того чи іншого учасника в злочинній групі, розходжень у позиції окремих учасників, зайнятої в процесі попереднього слідства; можливості дезорієнтації окремих учасників злочинних структур відносно даних, отриманих від співучасників; можливість перевірити правдивість тих чи інших показань шляхом зіставлення результатів допиту декількох осіб.

Основні особливості змісту і тактики допиту учасників злочинних структур, свідків і потерпілих по кримінальних справах про прояви організованої злочинної діяльності пов'язані з особливостями предмета допиту, що визначають специфіку тактичних цілей допиту і його змісту. У якості однієї з найважливіших тактичних задач, розв'язуваних органами дізнання і попереднього слідства в даний час, може бути відзначена задача виявлення і викриття співучасників злочинної діяльності, установлення ролі кожного з них у злочинній структурі.

Актуальність її визначається ростом організованої злочинності, особливою складністю доведення участі в злочинній діяльності організаторів злочинних структур та інших осіб, що не приймали особистої участі в події вчинення злочину, але які сприяли даному діянню. Кінцевий результат діяльності по боротьбі з організованою злочинністю завжди пов'язаний з підсумками розслідування і судового розгляду по кримінальній справі.

ЗАВДАННЯ 4

У лісопарку був виявлений труп невідомого чоловіка з вогнепальними ушкодженнями. У кишенях одягу трупа знаходилися паспорт з фотографією, що не відповідає зовнішності вбитого, рецепт Петрової на одержання в аптеці наркотичних препаратів і квитанція про здачу ручної поклажі в камеру схову одного з вокзалів. Біля трупу було виявлено 3 стріляних гільзи, а при судово-медичному дослідженні трупа витягли 3 кулі калібру 7,62 мм. По квитанції з камери схову вокзалу була отримана валіза, в якій знаходився антикваріат.

1. Які види криміналістичного обліку можна використовувати для встановлення обставин цієї справи? Якими підрозділами вони здійснюються?

2. Сфотографувати яку-небудь людину за правилами пізнавальної фотозйомки. Скласти словесний портрет цієї людини.

3. При обшуку в офісі фірми один з підозрюваних, скориставшись тим, що слідчий зосередив свою увагу на огляді вмісту сейфа, вилив чорнило на машинописний документ, який був вже приготовлений до вилучення. Яким способом і за допомогою яких технічних засобів можуть бути відновлені залиті тексти?

РОЗВ'ЯЗАННЯ

1. Важливим засобом, що сприяє розкриттю злочинів по «гарячих слідах», є прийоми визначення приналежності слідів до справи при провадженні первісних слідчих дій, насамперед під час огляду місця події, обшуку та ін.Велике значення має застосування прийомів, за допомогою яких можна встановити ідентифікаційні та ситуаційні властивості слідів та їх доказову цінність; причини відсутності або наявності слідів як фактів, що суперечать природному перебігу аналогічних подій - (негативні обставини).

Зазначені обставини можуть бути встановлені шляхом застосування комплексу криміналістичних прийомів:

1) вивчення окремих слідів злочину;

2) вивчення комплексу слідів (матеріальних та ідеальних);

3) порівняльного аналізу даних вивчення слідів і оперативно-розшукової інформації;

4) порівняльного аналізу даних вивчення слідів і моделей аналогічних типових ситуацій;

5) з'ясування причин розбіжностей (суперечностей) між даними вивчення слідів та іншими джерелами інформації;

6) перевірки висунутих у зв'язку з такими суперечностями слідчих версій шляхом проведення відповідних слідчих дій та оперативно-розшукових заходів.

Для встановлення обставин даної справи можна використовувати такі види криміналістичного обліку: виявлення і збереження джерел інформації про подію злочину; попереднє дослідження і перевірка інформації про ознаки злочину. Для цього необхідно перед усім запросити експертну службу за участю експертів з дактилоскопії, балістики, наркології, антикваріату. Слідчому необхідно оформити протокол огляду місця події злочину, після отримання висновків експертних служб надалі проводити розшук.

Наступний етап розкриття злочину по «гарячих слідах» розпочинається після прибуття до місця події слідчо-оперативної групи. Діяльність слідчого (дізнавача) спочатку спрямовується на оцінку слідчої ситуації, що склалася, вирішення питання про наявність ознак злочину, вжиття оперативно-розшукових або організаційних заходів для розкриття злочину по «гарячих слідах». З цією метою паралельно з оглядом, якщо кримінальна справа порушена, можуть проводитися інші невідкладні слідчі дії (допит, обшук). Одночасно складаються орієнтувальні дані для розшуку відповідних осіб, знарядь злочину.

До оперативно-розшукових заходів, що вживаються, належать такі: організація загороджувальних заходів та перекриття шляхів відходу злочинця; «прочісування» території, прилеглої до місця події; організація опитування прохожих осіб поблизу місця події.

Розкриття злочину може розпочатися від: предметів, що були знайдені на місці події (паспорт, квітанція, рецепт); слідів-відображень (сліди куль, можливі сліди ніг); знаряддя вчинення злочину (зброя).

На даному етапі великого значення набуває проведення тактичної операції «Розшук», яка проводиться для пошуку особи за ознаками зовнішності і містить: допит можливих свідків-очевидців; складання словесного портрета потерпілого; здійснення оперативних заходів з метою впізнання злочинця; перевірку даних за криміналістичними обліками картотек осіб, які зникли безвісти, невпізнаних трупів та ін.; призначення портретно-криміналістичної, комплексної судово-медичної та криміналістичної експертиз для ідентифікації невпізнаного трупа.

Особливе місце у системі розшуку злочинця на стадії розкриття злочину посідає робота щодо використання слідів рук, виявлених на місці події, яка включає: огляд слідів (за участю фахівця); перевірку за картотекою слідів пальців рук з місць нерозкритих злочинів; перевірку за дактилоскопічною картотекою осіб, які перебувають на криміналістичному обліку.

Для попереднього дослідження слідчий залучає фахівців, проводить перевірку показань, отриманих від свідків-очевидців, які співставляються з механізмом злочину. На підставі аналізу зібраної інформації висуваються слідчі та розшукові версії На цій стадії може виникнути необхідність у створенні слідчо-оперативних груп, загальному плануванні їх діяльності. У зв'язку з цим склалися певні організаційні форми взаємодії слідчого з органами дізнання: взаємне інформування про встановлені по справі факти, що стосуються предмета розслідування; спільне планування розслідування по кримінальній справі, особливо тоді, коли винні у вчиненні злочину невстановлені; спільне проведення слідчих і розшукових дій; дача слідчим відповідно до положень статей 114, 118, 191 КПК доручень оперативним працівникам про проведення ними самостійно окремих слідчих дій і розшукових заходів.

Призначення та проведення експертизи обумовлені тактичними міркуваннями. Визначення часу призначення експертизи пов'язано з особливостями розслідуваного злочину, слідчою ситуацією, наявністю або відсутністю необхідних матеріалів для призначення експертизи.

Предмет експертизи визначається питаннями, поставленими перед експертом, слідчим або судом. У відповідності із законом перед експертом можуть бути поставлені тільки такі питання, для вирішення яких необхідні наукові, технічні або інші спеціальні знання. Питання експерту повинні відповідати таким основним вимогам: не виходити за межі спеціальних знань експерта і не мати правового характеру; бути визначеними, конкретними та короткими; мати логічну послідовність; характеризуватися повнотою та мати комплексний характер.

Вибір експертної установи здійснюється з урахуванням виду експертизи, об'єктів дослідження та характеру питань, які підлягають вирішенню. В Україні існує система судово-експертних установ, в яких провадяться судові експертизи. При проведенні експертизи поза експертною установою в постанові або ухвалі про призначення експертизи вказується конкретний фахівець, якому доручається проведення експертизи.

Призначення експертизи оформляється постановою слідчого або ухвалою (постановою) суду (судді), які є юридичною підставою проведення експертизи. Постанова (ухвала) про призначення експертизи складається з трьох частин: вступної, описової та резолютивної. У вступній частині постанови вказується дата та місце її складання, посада, звання та прізвище особи, яка винесла постанову, найменування кримінальної справи, з якої призначається експертиза. Описова частина передбачає короткий виклад обставин справи, де докладно подаються відомості щодо об'єктів експертизи (обставини, пов'язані з їх виявленням, вилученням, зберіганням та ін.). Завершується описова частина постанови формулюванням підстав для призначення експертизи (з посиланням на відповідні статті КПК, якими керувався слідчий або суд). Резолютивна частина містить рішення про призначення експертизи, вказується її вид, прізвище експерта або найменування експертної установи, питання, з яких необхідно дати висновок, перелік матеріалів, що надаються експерту.

Відповідно до ст. 198 КПК керівник експертної установи, отримавши постанову про призначення експертизи, доручає її проведення одному або кільком експертам. При цьому необхідно враховувати обставини, які виключають можливість доручення проведення експертизи зацікавленій особі.

Висновок експерта - це процесуальний документ, в якому викладаються підстави проведення експертизи, хід та результати експертного дослідження. Висновок експерта є джерелом судових доказів і складається з трьох частин: вступної, дослідної та заключної (ст. 200 КПК).

ЗАВДАННЯ 5

При розслідуванні матеріалів кримінальної справи по фактам розкрадань грошових коштів, які вчинили посадові особи КСП „Промінь”, виникли суттєві протиріччя ревізії, яку здійснили працівники контрольно-ревізійної служби району. Виходячи з умов завдання, дайте відповіді на наступні питання:

Які дії повинен здійснити слідчий у даній ситуації?

Яку експертизу потрібно призначити по справі?

Винесіть постанову про призначення відповідної експертизи, сформулюйте питання експерту, визначте експерту установу, яка буде виконувати експертизу?

Назвіть основні риси, які відрізняють призначену експертизу від документальної ревізії?

РОЗВ'ЯЗАННЯ

1. Підставою для проведення судових експертиз є передбачений законом процесуальний документ про призначення експертизи, складений уповноваженою на те особою (органом), - постанова слідчого (судді) або ухвала суду. До експертної установи надсилається постанова (ухвала) про призначення експертизи, а також об'єкти дослідження (протоколи вилучення речових доказів тощо).

У постанові (ухвалі) про призначення експертизи вказуються такі дані: місце й дата винесення постанови чи ухвали; посада, звання та прізвище особи, назва суду, який виніс постанову (ухвалу); назва справи та її номер;обставини справи, які стосуються експертизи, підстави призначення експертизи, прізвище експерта або назва установи, експертам якої доручається проведення експертизи; запитання, поставлені експертові;перелік об'єктів, що підлягають дослідженню, порівняльних матеріалів, а також матеріалів, направлених експертові для ознайомлення, або посилання на переліки матеріалів, які є в справі; інші дані, які мають значення для проведення експертизи.

За потреби призначення додаткової або повторної експертизи, крім вищевказаних матеріалів, експертові надсилаються також висновки попередніх експертиз із усіма додатками, а також додаткові матеріали, що стосуються предмета експертизи, які були зібрані після надання первинного висновку.

У постанові (ухвалі) про призначення додаткової та повторної експертизи зазначаються мотиви й підстави їх призначення.У постанові (ухвалі) про призначення комплексної експертизи зазначаються її назва та установа (установи), експертам якої (яких) доручено її проведення, а за участі в її проведенні особи, яка не є співробітником експертної установи, - її прізвище, ім'я та по батькові.

У випадках, коли проведення комплексної експертизи доручено експертам кількох установ, у постанові (ухвалі) про її призначення зазначається, яка з них є провідною, тобто яка з них здійснює організацію проведення експертизи, зокрема, координацію роботи експертів і зв'язок з особою або органом, які призначили експертизу.

За загальним правилом експертизи мають призначатися відповідно до зони, яка обслуговується певною установою. За наявності обставин, що зумовлюють неможливість або недоцільність проведення експертизи в установі за зоною обслуговування, особа або орган, які призначають експертизу, зазначивши відповідні мотиви, можуть доручити її виконання експертам іншої установи.

Якщо необхідно провести експертизу на місці події або за місцезнаходженням об'єкта дослідження, особа або орган, які призначили експертизу, повинні забезпечити прибуття експерта, безперешкодний його доступ до об'єкта дослідження і належні умови праці. Закон України «Про судову експертизу» не встановлює структури постанови про призначення експертизи. Згідно з процесуальними нормами постанова складається з трьох частин: вхідної; описової; резолютивної.

У вхідній частині вказується дата і місце складання постанови, посада, звання, прізвище, ім'я, по батькові й установа, де працює особа, що підписала постанову, найменування та номер кримінальної справи, в якій призначається експертиза.

В описовій частині коротко викладаються факти справи та обставини, у зв'язку з якими виникла потреба у спеціальних бухгалтерських знаннях, а також особливості об'єкта дослідження, які можуть мати значення для надання висновку. Закінчується ця частина формулюванням підстав для призначення експертизи з посиланням на ст. 75 та 196 КПК.

У резолютивній частині постанови вказується рід або вид експертизи; формулюються питання, що виносяться на розгляд експерта, призначається експерт або визначається судово експертна установа, співробітникам якої доручено провадження експертизи; наводиться перелік матеріалів, які надаються у розпорядження експерта.

Перед тим як призначити судовобухгалтерську експертизу, слідчий має ретельно вивчити матеріали, що є у справі, і тільки після цього вирішувати питання про необхідність допиту звинуваченого (підозрюваного) та свідків, особливо з числа працівників бухгалтерії та економічних підрозділів, з питань, що підлягають дослідженню експертом бухгалтером. Одночасно він вивчає систему обліку та звітності на підприємстві, на якому мали місце зловживання.

Порядок призначення судової експертизи в експертних установах визначається Законом України «Про судову експертизу», Кримінально-процесуальним, Цивільно-процесуальним та Господарсько-процесуальним кодексами України, Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та іншими нормативноправовими актами з питань судової експертизи.

Призначена судово бухгалтерська експертиза є важливою слідчою дією. Від чіткого та безпомилкового її проведення здебільшого залежать якість і строки розслідування кримінальної справи. Судово-бухгалтерська експертиза призначається, коли перед слідчим (судом) після проведення ним певних слідчих дій (судового розгляду) виникли конкретні запитання, вирішити які може лише спеціаліст, і в справі є достатня кількість слідчого та документального матеріалу, необхідного для дослідження експертом бухгалтером.

Судово-бухгалтерську експертизу призначають як на стадії попереднього розслідування, так і за розгляду справ у суді. Питання про призначення судово-бухгалтерської експертизи вирішується у кожному окремому випадку залежно від обставин справи.

Як правило, судово бухгалтерська експертиза призначається, якщо: висновки ревізії суперечать матеріалам справи та для усунення суперечень потрібен висновок експерта-бухгалтера, є обґрунтоване клопотання звинуваченого про призначення судово бухгалтерської експертизи; є суперечення у висновках первинної та повторної ревізій; методи, що застосовуються ревізором для визначення матеріальних збитків, викликають сумнів висновків експерта іншої спеціальності.

До експертної установи надсилаються постанова (ухвала) про призначення експертизи, а також об'єкти дослідження.Якщо отримані матеріали оформлені з порушеннями, які виключають можливість організації проведення експертизи (не надійшла постанова або ухвала про призначення експертизи, не надійшли об'єкти досліджень і т. ін.), керівник установи негайно повідомляє про це особу або орган, які призначили експертизу. Якщо особа або орган, які призначили експертизу, не вживають належних заходів для усунення цих перешкод, керівник установи після закінчення одного місяця з дня надсилання зазначеного повідомлення повертає їм матеріали.

Відповідно до процесуального законодавства експерт не може самостійно збирати матеріали, які підлягають дослідженню, але він має право знайомитися з матеріалами справи, які стосуються експертизи, та порушувати клопотання про надання додаткових та нових матеріалів, необхідних для розв'язання поставлених питань.

Якщо експерт порушив клопотання про надання йому додаткових матеріалів, але протягом місяця не отримав відповіді, він має право письмово повідомити особу або орган, які призначили експертизу, про неможливість її проведення.

Таким чином, призначена судово-бухгалтерська експертиза в правоохоронній діяльності є процесуальною дією, яка має забезпечити додержання прав звинувачуваного в установленні істини. Планування процесу проведення експертизи здійснюється безпосередньо в експертній установі, якій доручено проведення експертизи. Метою планування є організація роботи експертів. Процесуальними нормами передбачені строки розслідування кримінальних і цивільних справ правоохоронними органами, а постанови про призначення судово-бухгалтерської експертизи унормовують строки проведення експертизи, подання висновку експерта-бухгалтера.

Для того щоб забезпечити виконання завдання судово-бухгалтерської експертизи у зазначені строки, керівник групи експертів складає план-графік її проведення. Кожний член експертної групи за завданням керівника розподіляє визначені йому роботи на складові елементи й установлює час для їх завершення. Точних норм затрат часу на виконання робіт проведення судово-бухгалтерської експертизи немає, тому тривалість робіт визначають на основі практичного досвіду експертів. Форма плану-графіка проведення судово-бухгалтерської експертизи має такий вигляд:

ПЛАН-ГРАФІК

проведення судово-бухгалтерської експертизи відповідно до завдання Лабораторії судово-економічних досліджень Київського НДІ судових експертиз Міністерства юстиції УкраїниВід 25 січня 2008 р. № 54 у кримінальній справі по фактам розкрадань грошових коштів у КСП „Промінь”. Для проведення експертизи встановлено строк 20 днів. Початок проведення експертизи 26 січня 2008 р. Закінчення проведення експертизи 16 лютого 2008 р.

№ з/ч	Найменування робіт	Виконавці (посада, ПІБ)	Час проведення	Термін (кількість днів)	Позначка про виконання
			початок	закінчення
1	2	3	4	5	6	7

План-графік має бути ретельно продуманий і мати на меті реалізацію конкретних завдань. У плані-графіку вказується перелік робіт, що підлягають виконанню під час проведення бухгалтерської експертизи: підготовчі роботи в експертній установі; ознайомлення з матеріалами справи, поданими на дослідження експертизи; складання методики проведення експертизи; ознайомлення із законодавчими, нормативно-правовими документами; дослідження бухгалтерських та інших документів порівняно із законодавчими та нормативними документами; складання та оформлення (у друкованому вигляді) висновку експертизи та ін.

Таким чином, успіх експертизи багато в чому залежить від того, як здійснюється планування проведення експертизи. Ефективне планування передбачає розподіл обов'язків поміж експертів у такий спосіб, щоб вони відповідали їхній кваліфікації та досвіду для досягнення найліпших результатів. Основою для проведення експертиз в експертному закладі є передбачений законом процесуальний документ про призначення експертизи, складений уповноваженою на це особою (органом). Інші дослідження проводяться на підставі письмової заяви замовника з обов'язковим зазначенням його реквізитів, а також питань, які підлягають вирішенню.Ст. 10 Закону України «Про аудиторську діяльність» для деяких підприємств передбачене обов'язкове проведення аудиту, за результатами якого складається аудиторський висновок.

ПОСТАНОВА

ПРО ПРИЗНАЧЕННЯ СУДОВОБУХГАЛТЕРСЬКОЇ ЕКСПЕРТИЗИ

М. Київ 25 січня 2008 року

Слідчий СУ МУВС Київської області капитан міліції Хрунов А.І., розглянувши матеріали кримінальної справи № 182051 по фактам розкрадань грошових коштів, які вчинили посадові особи КСП „Промінь”,

Встановив:

При розслідуванні матеріалів кримінальної справи по фактам розкрадань грошових коштів, які вчинили посадові особи КСП „Промінь”, виникли суттєві протиріччя ревізії, яку здійснили працівники контрольно-ревізійної служби району.

Беручи до уваги, що у справі є докази, що потребують ідентифікації, керуючись ст..ст. 75-77, 114, 196 КПК України,

Постановив:

1. Призначити по справі за підозрою у скоєнні фінансового злочину судовобухгалтерську експертизу.

2. На рішення експертизи поставити запитання: чи є вірними матеріали ревізії, яку здійснили працівники контрольно-ревізійної служби району?

3. Чи є протиріччя між матеріалами кримінальної справи і матеріалами даної ревізії дійсними?

4. До висновку експерта додати протокол про попередження експерта про відповідальність за ст..ст. 383, 384, 385, 387 ККУ та ст.. ст.. 75-77 КПК України.

Слідчий: капитан міліції /підпис/ Хрунов А.І.

ЗАВДАННЯ 6

Після затримання підозрюваного слідчий вилучив його одяг, щоб зробити неможливим його обмін з кимсь із затриманих, оскільки потерпілий перебував у лікарні й провести впізнання поки що неможливо. Пізніше, перед пред'явленням на впізнання підозрюваному було запропоновано вдягнути одяг, вилучений у нього, й у такому вигляді він був пред'явлений на впізнання. Надалі, заперечуючи факт споєння ним злочину та результат впізнання його потерпілим, підозрюваний заявив, що був впізнаний за одягом, який його примусили вдягнути і про який сповістити потерпілого - тим паче, що він відрізнявся від одягу інших осіб, яких пред'являли разом з ним.

Чи правильно повівся слідчий? Які висновки випливають із заяви підозрюваного?

РОЗВ'ЯЗАННЯ

Впізнання особи серед групи осіб може проводитися як за згодою і за допомогою підозрюваного, так і негласно без його згоди. Прийняття рішення щодо місця проведення впізнання особи серед групи осіб покладається на відповідального за ідентифікацію службовця, хоча такий службовець має право взяти до уваги заяви, зроблені підозрюваним, його належною дорослою особою, адвокатом або другом.

Потреба у проведенні впізнання особи серед групи осіб відпадає, якщо відповідальний за ідентифікацію службовець вважає, що з огляду на незвичайний вигляд підозрюваного жодне з місць не може бути вибраним для задоволення вимог, які є необхідними для забезпечення справедливості процесу впізнання.

Процедура впізнання, проведена у відповідності до цього Кодексу, залишається процедурою впізнання особи серед групи осіб навіть тоді, коли, підозрюваний, у момент, коли його побачив свідок, знаходився швидше на віддаленні від групи аніж разом з нею.

Перед проведенням процедури впізнання особи серед групи осіб підозрюваному або його адвокату мають бути надані деталі першого опису підозрюваного, отриманого від одного із свідків, які будуть залучатися до впізнання.

Після завершення процедури кожний свідок має бути запитаний, чи він бачив будь-які оприлюднені або опубліковані плівки або фотографії або ж будь-які інші описи підозрюваних, що мають відношення до даного злочину, і відповіді свідків мають бути зафіксовані.

Підозрюваному дозволяється зайняти будь-яку позицію у групі за своїм бажанням. Якщо свідків більше одного, підозрюваному має бути повідомлено так, щоб цього не побачили або не почули свідки, що він за своїм бажанням може змінювати свою позицію у групі.

Свідку має бути запропоновано пройти повз групу або крізь неї та подивитися на кожну особу у групі принаймні двічі, проявивши, за обставинами, якомога більше уваги перш ніж здійснити впізнання. Після того як свідок це зробив, йому має бути запитано, чи є у групі особа, яку він бачив раніше за визначених обставин і вказати на таку особу тим способом, який особа, яка проводить процедуру, вважає належним до обставин. Якщо такої можливості нема, слідку має бути запропоновано вказати на ту, особу. яку, на думку свідка, він бачив раніше за визначених обставин.

Коли свідок вказує на особа згідно з параграфом 28, мають бути вжити заходи, якщо є така можливість, щоб свідок міг ретельніше роздивитися особу для підтвердження факту впізнання. Якщо такої можливості нема, або ж свідок не може підтвердити факт впізнання, він має бути запитаний, наскільки він певний у тому, що особа, на яку він вказав є саме тією особою.

Якщо підозрюваний безпідставно затягує своє приєднання до групи або, приєднавшись до неї, навмисне приховується від спостереження свідка, це може бути витлумачено як відмова надати допомогу у впізнанні серед групи осіб. Після завершення процедури впізнання особи серед групи осіб, підозрюваний має бути запитаний, чи він бажає зробити будь-які коментарі щодо проведення процедури. Впізнання підозрюваного серед групи осіб, яке проводиться негласно без його згоди, слід, по мірі можливостей, проводити за правилами, визначеними для проведення впізнання особи серед групи осіб за згодою підозрюваного. Підозрюваний не має права на присутність свого адвоката, належної дорослої особи або друга, оскільки впізнання буде проводитися без відома підозрюваного. Проведення впізнання особи серед групи осіб допускається або у кімнаті, обладнаній вікном, яке дає свідкам змогу бачити членів групи, але не дають членам групи змогу бачити свідків, або ж у будь-якому іншому місці міліцейської дільниці, яке відповідальний за ідентифікацію службовець вважає належним. На додаток до заходів безпеки, які вживаються під час очних ставок слід ужити таких додаткових заходів, які відповідальний за ідентифікацію службовець вважає можливими за даних обставин.

Проведення впізнання особи серед групи осіб за участю ув'язнених допускається винятково у в'язницях або у поліцейських дільницях.

Коли впізнання особи серед групи осіб проводиться за участю ув'язнених або у в'язниці або у міліцейській дільниці, заходи мають відповідати положенням параграфів 37 - 39. Якщо впізнання особи серед групи осіб проводиться у в'язниці, до участі у ньому можуть бути допущені інші ув'язнені. Якщо ув'язнений є підозрюваним, бути вдягнути у в'язничну форму вимагається від нього тільки у разі, якщо інші учасники вдягнені у такий самий одяг. Процес проведення впізнання особи серед групи має фіксуватися в протоколах, які включають у себе всі заяви свідків про саме впізнання або про його процедуру, так само як і причини, через які було неможливо виконати якісь положення чинного кримінального законодавства, що регулюють проведення впізнання особи серед групи осіб. Незалежно від того, було здійснене впізнання або ні, процедура впізнання повинна фіксуватися в протоколах, які складаються з цією метою. Це включає у себе всі заяви свідків про саме впізнання або про його процедуру, так само як і причини, через які було неможливо виконати якісь положення законів, що регулюють процедуру впізнання.

Службовець нагляду повинен перевірити та підписати протокол, як тільки матиме таку можливість.

Таким чином дії слідчого цілком правильні за умови, якщо він на момент перевдягання підозрюваного із своєї одежі в іншу, а потім - навпаки зафіксував ці дії в протоколі, де пояснив мотиви своїх дій.

Підозрюваний зобов'язаний бути у тому одязі, у якому його затримали.

2. Словесний портрет

Чоловік на вигляд 40 років, европєйського типу обличчя, середнього зросту (172 см), міцної статури, середньої повноти, голова середнього розміру з плоскою потилицею (вертикальний тип), волосся густе, пряме, зачісане до гори, темно-русявого кольору; обличчя овальне; зморшки: одна вертикальна між бровами та дві носо-губних; кольор обличчя смуглявий; чоло високе з надбрівними буграми; брові середньої густоти, ломані, розвинуті; очі великі овальні, блакитні; ресниці середні загнуті; нос з горбинкою, червонуватий, великий з шрамом на переноссі; рот середній з піднятими кутками; губи середні, ближче до тонких з правильним прикусом; підборіддя квадратне виступаюче; передній верхній зуб з желтого металу; вуха звиклої форми, круглі, середньої величини; шія довга, середньої товщини, спереду по центру родінка; плечі середні, горизонтальні; руки довгі з великими долонями; на мізинном пальці правої руки татуювання „К”; ноги рівні; міміка: примружує очі, посміхається; голос за тембром - бас; одягається по-спортивному: джинси, футболки, светри.

3. Техніко-криміналістична експертиза документів

Техніко-криміналістична експертиза документів вирішує такі питання: встановлює відносну давність документа; визначає спосіб виготовлення документа та його реквізитів; відновлює цілісність тексту пошкоджених і спалених документів; встановлює послідовність нанесення реквізитів та відбитків печаток і штампів у документі; відновлює видалені та закриті барвниками тексти; встановлює, чи здійснювалися дописування, вставки, додруковування, переклеювання карток, вклеювання в документ; ідентифікує друкарські машинки, печатки, штампи, пристрої (принтери, телетайпи, телеграфні апарати); встановлює групову належність матеріалів письма (паперу, картону, олівців, чорнила, паст, клеїв тощо).

Процес підготовки матеріалів до техніко-криміналістичної експертизи документів складається з таких етапів: огляду документів -- речових доказів і визначення завдань дослідження; вибір експертної установи; добір порівняльних зразків; винесення постанови про призначення техніко-криміналістичної експертизи документів; пакування матеріалів дослідження та подання їх до експертизи.

Для формулювання завдань (питань) дослідження та вибору експертної установи використовують відповідні інструкції щодо порядку підготовки матеріалів на експертизу, а також довідкові посібники.

Записи, зроблені в документах, пошкоджені умисно і вони стали слабовидимими чи невидимими. Виявлення текстів, закритих барвником, залежить від фізичних і хімічних властивостей речовини, якою виконаний документ, і барвника. Для відновлення закритих барвником текстів у документах застосовують фотографування в косому світлі, кольороподіл та кольоророзрізнення, фотографування зі світлофільтрами, дифузно-копіювальний метод, зйомку в інфрачервоних і рентгенівських променях, хімічні методи. Деякі з них слідчий застосовує самостійно. Зокрема, щоб прочитати залитий чорнилами текст, його передусім необхідно оглянути на просвіт, потім сфотографувати зі світлофільтром такого самого кольору, як і пляма, після цього оглянути в інфрачервоних променях за допомогою ЕОП.

Якщо не вдалося прочитати текст за допомогою польових засобів і методів, слідчий застосовує спеціальні знання: здійснює попереднє дослідження в експертному підрозділі; призначає техніко-криміналістичну експертизу.

Попереднє дослідження слідчий може здійснити і в кабінеті, якщо запросить для цього спеціаліста. Важливо пам'ятати, що хоч би які засоби застосовував спеціаліст, документ має залишатися без змін.

Експертне дослідження спеціаліст виконує в експертних установах Міністерства юстиції та Міністерства внутрішніх справ. Сучасними засобами можна відновити майже будь-які тексти, залиті барвником і закриті тонкими шарами дерева, паперу, а також спалені тексти, якщо документ не зруйнований, а тільки обвуглений.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

криміналістичний експертиза злочин слідчий

1. Конституція України: прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. із змінами від 8 грудня 2004 р.: Офіц. видання. К.: «Видавничий Дім «Ін Юре», 2006.

2. Кримінально-процесуальний кодекс України: Офіц. видання. - К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2006.

3. Про міліцію: Закон України від 20 грудня 1990 р. із наступними змінами. // Відомості Верховної Ради УРСР. - 1991. - № 4. - Ст. 20.

4. Про прокуратуру: Закон України від 5 листопада 1991 р. із наступними змінами. // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 53. - Ст. 793.

5. Про оперативно-розшукову діяльність: Закон України від 18 лютого 1992 р. із наступними змінами. // Відомості Верховної Ради України. - 1992.-№ 22. - Ст. 303.

6. Про організацію роботи органів внутрішніх справ щодо розкриття злочинів: наказ Міністерства внутрішніх справ України від 18 жовтня 1995 р. № 701.

7. Інструкція про порядок виконання постанов прокурорів, суддів, слідчих, органів дізнання і ухвал судів про привід підозрюваних, обвинувачених, підсудних, свідків і потерпілих: затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 28 грудня 1995 р. № 864.

8. Про затвердження Положення про кримінальну міліцію України: наказ Міністерства внутрішніх справ України від 26 січня 1997 р. № 62.

9. Абдрахманов Р.С, Очередин В.Т. Протокольная форма досудебной подготовки материалов: Лекция. - Волгоград: Высш. следств. шк., 1986. - 431 с.

10. Ароцкер Л.Е. Тактика и этика судебного допроса. - М.: Юрид. лит-ра, 1969.-119 с.

11. Басков В.И. Протокольная форма досудебной подготовки материалов. Практическое пособие. - М.: Юрид. лит-ра, 1989. - 176 с.

12. Баулін О.В., Поповченко О.І. Процесуальний порядок оформлення

протокольної форми досудової підготовки матеріалів міліцією: Навч.-практ. посібник. - К.: НАВСУ, 2002. - 74 с.