Різновиди цивільно-правової відповідальності
Цивільно-правова відповідальність: поняття та функції. Види договірної й позадоговірної цивільно-правової відповідальності. Відповідальність за невиконання й за неналежне виконання зобов'язань. Часткова, солідарна, основна та субсидіарна відповідальність.
| Рубрика | Государство и право |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 08.01.2012 |
| Размер файла | 76,5 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Якщо малолітня особа завдала шкоди як з вини батьків (усиновлювачів) або опікуна, так і з вини закладів або особи, що зобов'язані здійснювати нагляд за нею, батьки (усиновлювачі), опікун, такі заклади та особа зобов'язані відшкодувати шкоду у частці, яка визначена за домовленістю між ними або за рішенням суду.
Обов'язок осіб відшкодувати шкоду, завдану малолітньою особою, не припиняється у разі досягнення нею повноліття. Після досягнення повноліття особа може бути зобов'язана судом частково або в повному обсязі відшкодувати шкоду, завдану нею у віці до 14 років життю або здоров'ю потерпілого, якщо вона має достатні. для цього кошти, а особи, які повинні були відшкодовувати завдану нею шкоду, є неплатоспроможними або померли.
Шкода, завдана спільними діями кількох малолітніх осіб, відшкодовується їхніми батьками (усиновлювачами), опікунами в частці, яка визначається за домовленістю між ними або за рішенням суду. Якщо в момент завдання шкоди кількома малолітніми особами одна з них перебувала в закладі, який за законом здійснює щодо неї функції опікуна, цей заклад відшкодовує завдану шкоду у частці, яка визначається за рішенням суду.
Неповнолітня особа у віці від 14 до 18 років за ст.1179 ЦК відповідає за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах. У разі відсутності в такої особи майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками (усиновлювачами) або піклувальником, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини. Якщо неповнолітня особа перебувала у закладі, який за законом здійснює щодо неї функції піклувальника, цей заклад зобов'язаний відшкодувати шкоду в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі, якщо він не доведе, що шкоди було завдано не з його вини.
Обов'язок батьків (усиновлювачів), піклувальника, закладу, який за законом здійснює щодо неповнолітньої особи функції піклувальника, відшкодувати шкоду припиняється після досягнення особою, яка завдала шкоди, повноліття або коли вона до досягнення повноліття стане власником майна, достатнього для відшкодування шкоди.
Шкода, завдана спільними діями кількох неповнолітніх осіб, відшкодовується ними у частці, яка визначається за домовленістю між ними або за рішенням суду. Якщо в момент завдання шкоди кількома неповнолітніми особами одна з них перебувала в закладі, який за законом здійснює щодо неї функції піклувальника, цей заклад відшкодовує завдану шкоду у частці, яка визначається за рішенням суду.
Згідно зі ст.1183 ЦК батьки зобов'язані відшкодувати шкоду, завдану дитиною, щодо якої вони були позбавлені батьківських прав, протягом 3 років після позбавлення їх. батьківських прав, якщо вони не доведуть, що ця шкода не є наслідком невиконання ними своїх батьківських обов'язків.
Відшкодування шкоди, завданої недієздатними особами, особами з обмеженою дієздатністю або особами, які не усвідомлювали значення своїх дій та (або) не могли керувати ними.
Згідно зі ст.1184 ЦК шкода, завдана недієздатною фізичною особою, відшкодовується опікуном або закладом, який зобов'язаний здійснювати нагляд за нею, якщо він не доведе, що шкода була завдана не з його вини. Обов'язок цих осіб відшкодувати шкоду, завдану недієздатною фізичною особою, не припиняється в разі поновлення її цивільної дієздатності.
Якщо опікун недієздатної особи, яка завдала шкоди, помер або у нього відсутнє майно, достатнє для відшкодування шкоди, а сама недієздатна особа має таке майно, суд може постановити рішення про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю потерпілого, частково або в повному обсязі за рахунок майна цієї недієздатної особи.
На відміну від відшкодування шкоди, заподіяної недієздатною особою, за ст.1185 ЦК шкода, завдана фізичною особою, цивільна дієздатність якої обмежена, відшкодовується нею на загальних підставах.
3.4 Відшкодування шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки та відшкодування ядерної шкоди
На сьогоднішній день у цивільно-правовій літературі найбільш розповсюдженою є думка про те, що відшкодування майнової шкоди, яка заподіюється джерелом підвищеної небезпеки, будується виключно на засадах відповідальності. Однак з цього приводу немає єдності поглядів. Існує якнайменше чотири концепції щодо початку цивільно-правової відповідальності.
1. Концепція "винного з винятком" передбачає, що відповідальність за цивільним правом настає за провину. Існування норм про відшкодування шкоди у випадках невинного заподіяння є свого роду винятком із загального правила (О.С. Іоффе, Г.К. Матвєєв, Г. Вердников та ін.).
2. Концепція "двох початків": цивільне право будує відповідальність за заподіяння шкоди, виходячи з двох початків. Одним з них є відповідальність за вину, другим - незалежно від вини "без вини"). Ця концепція знайшла своє відображення у працях С. Антимонова, К.К. Яічкова, Є.А. Флейшиц).
3. Концепція "об'єктивних моментів". Об'єктивними моментами є: результат у вигляді шкоди, протиправність, причинний зв'язок. Але передбачається й суб'єктивний момент, що "особливо важливо для за-провадження виховної ролі цивільного права". Розробив цю концепцію О.О. Алексєєв.
4. Концепція вини передбачає, що вина є основою відповідальності. Прибічниками цієї думки є М.М. Агарков, Т.С. Хаскіна.
Наявність цих концепцій і зумовлює своєрідність та проблемність деліктних зобов'язань взагалі та зобов'язань, що виникають із заподіяння шкоди джерелом підвищеної небезпеки. Краснокутська Н.М. Деякі проблеми відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки // Проблеми цивільного права та цивільного процесу на сучасному етапі розвитку законодавства: Матеріали конф. (5 квітня 2005 р.). - Донецьк, 2002. - С. 295.
Під шкодою слід розуміти любе зменшення блага, яке охороняється правом. При цьому характерною рисою шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки є її матеріальність, незалежно від того, заподіяна шкода майну потерпілого або його життю і здоров'ю.
Протиправною діяльність, пов'язана з підвищеною небезпекою, становиться у випадку, якщо порушаються правові норми і суб'єктивні права громадян, юридичних осіб або держави. Це означає, що діяльність пов'язана з джерелом підвищеної небезпеки сама по собі правомірна, а шкода, заподіяна внаслідок такої діяльності - неправомірна.
Відшкодування за ст.1187 ЦК України проводиться, коли шкода безпосередньо заподіяна джерелом підвищеної небезпеки. Якщо шкоду заподіяно хоч і під час експлуатації джерела підвищеної небезпеки, але не ним, відшкодування за заподіяну шкоду за цими статтями виключається. Так, судова практика виходить з того, що залізниця не відшкодовує шкоду, заподіяну машиністу або пасажирові під час руху потяга твердим предметом, який кинутий збоку. Обов'язок з відшкодування заподіяної джерелом підвищеної небезпеки шкоди виникає незалежно від вини заподіювача шкоди, тобто і за випадково заподіяну шкоду. В цьому полягає істотна особливість відшкодування за ст.1187 ЦК України порівняно з відшкодуванням на загальних підставах. Безвинний характер обов'язку з відшкодування шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки, підтверджується змістом обставин, які виключають застосування цих статей. До таких обставин належать непереборна сила та умисел потерпілого. Отже, в усіх інших випадках, у тому числі і за відсутності вини володільця джерела підвищеної небезпеки, останній відшкодовує шкоду потерпілому.
Ще одним важливим моментом в розгляді проблеми відшкодування шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки є взаємодія декількох джерел підвищеної небезпеки. Хоча в судовій практиці розгляд справ про відшкодування шкоди, завданої декількома джерелами підвищеної небезпеки - не часте явище, однак воно існує. Цивільний кодекс регулює порядок відшкодування шкоди, завданої декількома джерелами підвищеної небезпеки (ст.1188 ЦК). В цій статті законодавець виходить з того, що взаємодією джерел підвищеної небезпеки можуть завдаватися два види шкоди: шкода, яка завдається джерелам підвищеної небезпеки та їх володільцям; шкода, яка завдається іншим особам.
Шкода, яка завдається зіткненням джерел підвищеної небезпеки самим джерелам чи їх володільцям, відшкодовується з урахуванням вини володільців джерела підвищеної небезпеки за такими правилами:
1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою;
2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується;
3) за наявності вини усіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, які не включаються до числа титульних володільців, джерела підвищеної небезпеки яких перебувають у взаємодії, то шкода відшкодовується їм у повному обсязі зазначеними титульними володільцями незалежно від їхньої вини. Завдана ними шкода відшкодовується у солідарному порядку. Цивільний кодекс України: Наук. - практич. коментар. - К., 2004. - Кн. 2.
Отже, у випадку відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, об'єктивні підстави відповідальності співпадають з загальними об'єктивними підставами відповідальності: шкода; протиправність діяння, яка пов'язана з підвищеною небезпекою; причинний зв'язок між діями джерела підвищеної небезпеки і заподіяним шкодою.
Сучасні зміни в правовому регулюванні відповідальності за цивільним законодавством знайшли яскраве відображення і в нормах, які встановлюють цивільно-правову відповідальність за заподіяння ядерної шкоди. Цивільний кодекс України містить тільки одну норму щодо відшкодування ядерної шкоди: в ст.1189 зазначається, що особливості відшкодування ядерної шкоди встановлюються законами. Ними є Закон України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку" та Закон України "Про цивільну відповідальність за ядерну шкоду та її фінансове забезпечення".
Відповідно до ст.1 Закону України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку" ядерна шкода визначається як втрата життя, будь-які ушкодження, завдані здоров'ю людини, або будь-яка втрата майна, або шкода, заподіяна майну, або будь-яка інша втрата чи шкода, що є результатом небезпечних властивостей ядерного матеріалу на ядерній установці або ядерного матеріалу, який надходить з ядерної установки чи надсилається до неї, крім шкоди заподіяної самій установці або транспортному засобу, яким здійснювалося перевезення. Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку: Закон України вiд 08. 02.1995 р. № 39/95-ВР // www.zakon. rada.gov.ua.
Ядерна шкода відшкодовується виключно у формі грошової компенсації. Така шкода може бути відшкодована на підставі договору про відшкодування ядерної шкоди або рішення суду.
На підставі аналізу правових норм, що встановлюють цивільно-правову відповідальність за завдання ядерної шкоди, можна визначити наступні особливості цієї відповідальності:
1) як суб'єкт відповідальності, за загальним правилом, виступає оператор ядерної установки;
2) оператор відповідає незалежно від вини;
3) її обмежений обсяг і розмір;
4) оператор зобов'язаний мати фінансове забезпечення для покриття його відповідальності за ядерну шкоду;
5) для встановлення факту ядерного інциденту, факту заподіяння ядерної шкоди та причинного зв'язку між ними обов'язково проводиться судова експертиза;
6) відповідальність підлягає обов'язковому страхуванню;
7) якщо розміру страхування або іншого фінансового відшкодування недостатньо, то в такому разі відшкодування шкоди за поданими позовами забезпечується державою. Канзафарова І.С. Цивільно-правова відповідальність за ядерну шкоду // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. - 2004. - № 2. - С. 74.
Отже, джерелом підвищеної небезпеки визнається певний матеріальний об'єкт, який в силу своїх властивостей під час експлуатації виявляє ознаки шкідливості, непідконтрольності людині, через що створюється підвищена небезпека заподіяння шкоди оточуючим.
Згідно з класифікацією джерел підвищеної небезпеки до джерел підвищеної ядерної небезпеки відносяться всі промислові або науково-дослідні агрегати й апаратура, які створюють радіоактивність у небезпечних дозах.
Матеріальні об'єкти з ядерними джерелами на борту можуть бути класифіковані як джерела підвищеної ядерної небезпеки, що співвідносяться з категоріями джерела підвищеної небезпеки та спеціального режиму цивільно-правової відповідальності за ядерну шкоду.
Також джерела підвищеної ядерної небезпеки відносяться до класифікаційного розряду спеціальних деліктів, їх функціонування має бути забезпечене особливо точним правовим регулюванням, зокрема механізмом реалізації процедури відшкодування ядерної шкоди.
Висновок
Цивільно-правова відповідальність можна визначити як санкцію за правопорушення, вчинене у сфері цивільних правовідносин, яка викликає для правопорушника негативні наслідки у виді позбавлення правопорушника суб'єктивних цивільних прав або покладення на нього нових чи додаткових цивільно-правових обов'язків та, відповідно, надає потерпілій особі нові чи додаткові суб'єктивні цивільні права відносно правопорушника, спрямовані здебільшого на відновлення майнового чи іншого стану потерпілої особи як суб'єкта цивільних правовідносин.
З урахуванням існування в цивільних відносинах двох видів зобов'язань - договірних і недоговірних - і відповідного їх регулювання нормами Цивільного кодексу України відповідальність може бути поділена на договірну та недоговірну, розмежуванню яких у цивілістичній науці традиційно приділяють значну увагу. Договірною вважається відповідальність за порушення договірних зобов'язань незалежно від того, передбачена вона договором або законом. Залежно від форми закріплення санкцій можна говорити про законні (встановлені законом), договірні (встановлені сторонами у договорі) і законно-договірні (можливість застосування передбачених законом санкцій має бути зазначена у договорі) санкції.
Недоговірною натомість є відповідальність, що застосовується до правопорушника, який не знаходиться у договірних відносинах з потерпілим. Точніше, йдеться про відповідальність не за порушення договірних зобов'язань, а за порушення, що навіть за наявності договірних відносин між порушником і потерпілим вчинені за їх межами. Зазначеним, зокрема, зумовлена така особливість недоговірної відповідальності, як встановлення її форм і розміру винятково законом.
Отже, договірна відповідальність настає у вигляді санкцій за порушення договору (коли боржник вчасно не передає речі, не виконує роботу або виконує її неналежним чином, то він повинен відшкодувати кредиторові збитки, заподіяні таким невиконанням). На відміну від договірної недоговірна відповідальність має місце, коли відповідна санкція застосовується до правопорушника, який не перебуває у договірних відносинах з потерпілим (у разі заподіяння каліцтва або іншого ушкодження здоров'я юридична чи фізична особа, відповідальні за шкоду, зобов'язані відшкодувати потерпілому заробіток, виплатити одноразову допомогу і т. ін.).
Список використаних джерел та літератури
1. Цивільний кодекс України // www.zakon. rada.gov.ua
2. Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду: Закон України вiд 01.12.1994 р. № 266/94-ВР // www.zakon. rada.gov.ua.
3. Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку: Закон України вiд 08.02.1995 р. № 39/95-ВР // www.zakon. rada.gov.ua.
4. Зобов'язальне право: Теорія і практика / За ред. О.В. Дзери. - К., 1998.
5. Мазур О.С. Цивільне право України: Навч. посібник. - К., 2006.
6. Харитонов Е.О. и др. Гражданское право Украины: Учебник. - Харьков, 2008.
7. Цивільне право України. Академічний курс: Підручник / За ред.Я.М. Шевченко. - К., 2003. - Т.1 Загальна частина.
8. Цивільне право України (в запитаннях та відповідях): Навч. посібник. - Харків, 2005.
9. Цивільне та сімейне право України: Підручник / За ред. Є.О. Харитонова, Н.Ю. Голубєвої. - К., 2009.
10. Цивільний кодекс України: Наук. - практич. коментар: У 2-х кн. - К., 2004. - Кн.2.
11. Вернено С. Загальні засади цивільної відповідальності за порушення договірного зобов'язання // Юридична Україна. - 2006. - № 5. - С.47-53.
12. Загородній С.А. Актуальні проблеми виникнення цивільно-правової відповідальності // Право і безпека. - 2011. - № 1. - С.226-229.
13. Канзафарова І.С. Цивільно-правова відповідальність за ядерну шкоду // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. - 2004. - № 2. - С.70-75.
14. Ківалова Т. Щодо визначення поняття цивільно-правової недоговірної (деліктної) відповідальності // Вісник прокуратури. - 2008. - № 11. - С.99-107.
15. Краснокутська Н.М. Деякі проблеми відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки // Проблеми цивільного права та цивільного процесу на сучасному етапі розвитку законодавства: Матеріали конф. (5 квітня 2005 р.). - Донецьк, 2002. - С.293-299.
16. Міхно О. Деякі загальні положення про цивільно-правову відповідальність // Підприємництво, господарство і право. - 2009. - № 7. - С.71-74.
17. Мороз О.В. Цивільно-правова відповідальність за порушення сторонами умов договору // Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. - 2009. - Вип.45. - С.188-194.
18. Примак В. Функції цивільно-правової відповідальності юридичних осіб // Підприємництво, господарство і право. - 2004. - № 7. - С.91-94.
19. Фролов М.М. Відшкодування шкоди, завданої внаслідок прийняття юридичною особою акта влади // Вісник Луганської академії внутрішніх справ. - 2004. - № 2. - С.159-170.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Цивільно-правова відповідальність як вид юридичної відповідальності. Субсидіарна, дольова, солідарна відповідальність. Договірна, не договірна цивільно-правовова відповідальність. Відповідальність за невиконання грошового зобов’язання, штрафа, пенія.
курсовая работа [129,2 K], добавлен 13.09.2010Поняття цивільно-правової відповідальності. Суть і цільова спрямованість конфіскаційних, стимулюючої і компенсаційних санкцій. Особливості договірної, дольової, солідарної і субсидіарної відповідальності. Підстави звільнення боржника від відповідальності.
курсовая работа [50,9 K], добавлен 03.10.2014Особливості та види цивільно-правової відповідальності, її форми: відшкодування збитків, компенсація моральної шкоди. Підстави для звільнення від відповідальності. Відповідальність неповнолітніх і їх батьків. Поняття джерела підвищеної небезпеки.
реферат [19,3 K], добавлен 27.01.2011Опис виду юридичної відповідальності, який передбачає примусовий вплив на особу, яка порушила цивільні права і обов’язки шляхом застосування санкцій, які мають для неї негативні майнові наслідки. Огляд видів та підстав цивільно-правової відповідальності.
презентация [1021,0 K], добавлен 23.04.2019Умови цивільно-правової відповідальності за ядерну шкоду, визначенні відповідно до Законів України, їх фінансове забезпечення. Новий етап у розробці правового механізму відшкодування, міжнародне регулювання. Обов'язкове страхування відповідальності.
контрольная работа [18,1 K], добавлен 02.12.2011Аспекти цивільно-правової відповідальності у сфері здійснення медичної діяльності. Визначення розмежувань між договірною та деліктною відповідальністю медичних працівників. Умови деліктної відповідальності за шкоду, заподіяну неналежним лікуванням.
статья [23,1 K], добавлен 11.09.2017Сутність позадоговірних зобов’язань та їх відмінності від договірних. Види позадоговірних зобов’язань та причини їх виникнення. Особливості відшкодування завданої майнової і моральної шкоди. Основні функції недоговірної цивільно-правової відповідальності.
реферат [20,5 K], добавлен 30.10.2011Поняття, види відповідальності в цивільному праві. Порядок відшкодування збитків, моральної шкоди, умови та випадки виплати неустойки. Підстави звільнення боржника від відповідальності. Відміни цивільної відповідальності від інших видів відповідальності.
курсовая работа [40,6 K], добавлен 03.06.2011Аналіз законодавчої регламентації поняття цивільно-правової вини. Місце основних властивостей і категорій цивільної вини у процесі виникнення зобов’язань із відшкодування шкоди і застосування до правопорушника заходів цивільно-правової відповідальності.
курсовая работа [45,4 K], добавлен 21.10.2011Умови, види та форми цивільно-правової відповідальності, підстави звільнення від неї. Характеристика відповідальності сторін за договором купівлі-продажу, у разі невиконання договору оренди та договору поставки, порушення умов договору перевезення.
курсовая работа [56,3 K], добавлен 23.11.2013
