Профілактика торгівлі людьми неурядовими організаціями

Размещено на http://www.allbest.ru

Курсова робота

Тема: Профілактика торгівлі людьми неурядовими організаціями



ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ПРОФІЛАКТИКИ ТОРГІВЛІ ЛЮДЬМИ НЕУРЯДОВИМИ ОРГАНІЗАЦІЯМИ В УКРАЇНІ

1.1 Визначення та аналіз поняття «торгівля людьми

1.2 Поняття про соціальну профілактику торгівлі людьми

1.3 Роль неурядових організацій у здійсненні соціальної профілактики торгівлі людьми

РОЗДІЛ 2. ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ ПРОФІЛАКТИКИ ТОРГІВЛІ ЛЮДЬМИ НЕУРЯДОВИМИ ОРГАНІЗАЦІЯМИ

2.1 Практика роботи неурядових організацій щодо профілактики торгівлі людьми в Україні та Миколаївській області

2.2 Методичні аспекти організації профілактичної роботи неурядовими організаціями щодо торгівлі людьми

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРА



ВСТУП

З-поміж усіх порушень прав людини, які привертають до себе особливу увагу міжнародного співтовариства, торгівля людьми, головним чином жінками та дітьми, належить до найболючіших і найганебніших явищ нашого часу. На початку 90-х років торгівля людьми набула інтенсивного характеру, в тому числі і в Україні, яка в міжнародній системі ідентифікована як країна походження та транзиту “живого товару” одночасно. Використовуючи складну економічну ситуацію в країні, високий рівень безробіття та правову недосконалість захисту громадян молодою державою, злочинці з метою організації кримінального бізнесу запрошують українських громадян працювати за кордоном, де останні зазнають жорстокої експлуатації, заробляючи мізерні копійки для себе і тисячі - для організаторів цього бізнесу.

Актуальність теми дослідження зумовлена тим, що проблема торгівлі людьми з одного боку, вона зачіпає права людини, торкається питань міграції населення, пов'язана із організованою злочинністю і корупцією, а з другого, - потребує як скоординованих дій правоохоронних органів України між собою, так і здійснення спільних оперативно-розшукових дій з правоохоронними органами зарубіжних країн, узгодження з ними процесуальних процедур, а також їх взаємодії з неурядовими організаціями. Необхідно констатувати, що через свою новизну, відсутність відповідних знань та напрацьованого досвіду, проблема торгівлі людьми недостатньо комплексно досліджена в Україні і має певні прогалини як в нормативно-правовому регулюванні, так і в організаційно-управлінському забезпеченні її протидії.

Проблема. Сьогодні проблемою являється те, що в профілактичній роботі з питань торгівлі людьми мова йде не лише про профілактику, але й про виховання незалежної, конкурентоспроможної особистості, яка здатна протистояти зовнішнім негараздам і впливам, захистити себе у виборі сучасного дорослого життя.

Об'єкт дослідження. Торгівля людьми як соціальне явище.

Предмет дослідження. Соціально-педагогічна профілактика торгівлі людьми неурядовими організаціями.

Мета дослідження полягає у розкритті змісту соціально-педагогічної профілактики торгівлі людьми як напрямку діяльності неурядових організацій.

Завдання дослідження:

1.Розкрити поняття “торгівля людьми”.

2. Проаналізувати поняття про соціальну профілактику торгівлі людьми.

3.Визначити роль неурядових організацій у здійсненні соціальної профілактики торгівлі людьми.

4.З'ясувати, які неурядові організації здійснюють профілактичну роботу щодо запобігання торгівлі людьми в Україні.

5.Дослідити методологічні засоби та прийоми, які використовують неурядові організації в профілактичній роботі.

Структура роботи. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновку, списку використаних джерел, який містить 21 найменування. Загальний обсяг роботи складає 30 сторінок, а основного тексту 23 сторінки.



РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ПРОФІЛАКТИКИ ТОРГІВЛІ ЛЮДЬМИ НЕУРЯДОВИМИ ОРГАНІЗАЦІЯМИ В УКРАЇНІ

1.1 Визначення та аналіз поняття «торгівля людьми»

Поняття “торгівля людьми” охоплює широке коло соціальних явищ. Предметом торгівлі може бути будь-яка особа незалежно від статі та віку: чоловіки - з метою експлуатації в праці, діти - з метою використання у жебрацтві, жінки - для сексуального рабства, будь-які особи - для вилучення і трансплантації органів. Торгівля людьми означає здійснення з метою експлуатації вербування, перевезення, передачі, приховування або одержання людей шляхом погрози силою, її застосування або інших форм примусу, викрадення, шахрайства, обману, зловживання владою, вразливістю положення або шляхом підкупу у вигляді платежів або вигод, для отримання згоди особи, що контролює іншу особу [1, 33].

З приведених вище визначень випливає, що торгівля людьми - це сукупність таких ознак: вербування, перевезення, передача, продаж, усиновлення (удочеріння) у комерційних цілях, використання в порнобізнесі, використання у військових конфліктах, залучення до злочинної діяльності,

трансплантація чи насильницьке донорство, примус до заняття проституцією,

рабство і ситуації, подібні до рабства, примусова праця, залучення в боргову

кабалу, використання шантажу, погроз, насильства.

Проблема торгівлі людьми - одного з негативних явищ сучасного

суспільства - уперше була піднята правозахисниками на початку ХХ століття, коли більшість держав тодішньої Європи підписали у 1904 році в Парижі міжнародну угоду, спрямовану на боротьбу із цим явищем. У той час особлива увага приділялася жінкам з Великобританії, яких змушували до проституції в країнах континентальної Європи. Так з'явився термін ”біле рабство”, який пізніше поширився на загальне поняття торгівлі людьми [2, 78].

З тих пір феномен торгівлі людьми піддається постійному аналізу і є предметом багатьох суперечок і дискусій. Однак якщо подивитися на більшість документів, публікацій, виступів з проблеми, то стане очевидно, що часто поняття ”торгівля людьми” обмежується ”торгівлею жінками”. При цьому в більшості випадків мова йде про торгівлю жінками з метою використання в проституції, порнобізнесі, сексуальній сфері тощо.

Як свідчить історія, проблема торгівлі людьми має глибоке коріння і суспільство на різних етапах свого розвитку по різному ставилось до неї. Але

лише на початку ХХ століття розпочинається міждержавна робота, в рамках

якої, світове співтовариство розглядає торгівлю людьми як проблему боротьби із злочинністю [1, 36].

Торгівля людьми може спричинятися або підтримуватися обставинами й умовами економічного, соціального, культурного, політичного чи правового характеру [3, 38].

- у країнах походження: гнітюча бідність або, як мінімум, мізерні перспективи сталих економічних можливостей (у порівнянні із більш розвиненими країнами) передбачають стійке забезпечення потенційними жертвами з-посеред людей, які мають бажання мігрувати; наявність інших соціальних факторів та факторів оточення;

- у країнах призначення: постійно зростаючий ринок сексуальних послуг і попит на дешеву працю мігрантів або інші форми послуг експлуатаційного характеру спричиняють зростаючу потребу у послугах жертв;

- між країною походження і призначення: обмежена легальна міграція і можливості працевлаштування, корупція;

- відсутність розуміння у країнах призначення проблем, з якими стикаються мігранти;

- мігранти часто не знають своїх прав у країнах призначення і тому страх перед органами державної влади робить їх уразливими до зловживань і експлуатації;

- можливість для торговців людьми отримати величезні прибутки, використовуючи таку ситуацію з «пропозицією і попитом».

Отже, за своєю природою торгівля людьми майже у всіх випадках має транснаціональний організований характер, оскільки в процесі її здійснення залучаються представники злочинного світу різних країн, а потерпілих від цих злочинів можуть переміщувати через цілий ряд державних кордонів. Легально щорічно працевлаштовується за кордоном 50-60 тисяч осіб. Але нині майже 4 млн. громадян України працюють за кордоном нелегально. Більшість виїжджають за туристичними чи приватними візами, працюють без необхідних документів, дозволів та контрактів, а це робить їх безправними, і стає причиною потрапляння в тенета торгівців людьми. Тому завданням загальнодержавної ваги є боротьба з цим явищем, підтримка і захист українських громадян за кордоном.

1.2 Поняття про соціальну профілактику торгівлі людьми

У 2001 р. з'явилося таке міжнародне визначення соціальної роботи: соціальна робота сприяє проведенню соціальних змін, вирішенню проблем у стосунках людей, а також наснаженню та визволенню людей з метою покращання їхнього добробуту [2, 41].

Усе це відноситься і до здійснення соціальної роботи в Україні, під якою розуміють, згідно Закону України “Про соціальну роботу з дітьми та молоддю”, - діяльність уповноважених органів, підприємств, організацій та установ, незалежно від їх підпорядкування і форми власності, та окремих громадян, яка спрямована на створення соціальних умов життєдіяльності, гармонійного та різнобічного розвитку дітей та молоді, захист їх конституційних прав, свобод і законних інтересів, задоволення культурних та духовних потреб. Значне місце в соціальній роботі щодо запобігання торгівлі людьми посідає соціальна профілактика [4, 99].

Проблема соціальної профілактики торгівлі людьми як виду соціальної

роботи сьогодні є актуальною у контексті створення соціальних умов для реалізації прав людей, розбудови громадянського суспільства. Ця проблема є, однак, недостатньо теоретично обґрунтованою, що приводить до дублювання профілактичних заходів з одними категоріями дітей, молоді, жінок, нераціональному використанню ресурсів суб'єктів соціальної роботи, а також до того, що окремі категорії громадян є неохопленими соціальною профілактикою, або охоплені так, що одержаної інформації недостатньо. Наприклад, соціальна профілактика торгівлі людьми серед вихованців інтернатів повинна відрізнятися від профілактичної роботи серед учнів загальноосвітньої школи, які проживають в сім'ях, більш адаптованих до життя і спілкування у суспільстві. Сьогодні ж основна робота проводиться з учнями загальноосвітньої школи, їх батьками і вчителями, безробітними, які стоять на обліку в центрі зайнятості тощо. Отже, практика вимагає теоретичного обґрунтування соціальної профілактики торгівлі людьми. Ця важлива проблема розглядалася в основному до сих пір в юридичному та

економічному аспекті (Левченко К.Б., Бандурка О.М., Куц В.М., Орлеан А.М., Біла С.О. та ін.), розробки окремих напрямів соціальної профілактики торгівлі людьми здійснювали Шваб І.А., Галустян Ю.М., Ковальчук Л.Г., Удалова О.А [4, 100].

Завдання соціальної профілактики реалізуються в таких напрямах соціальної роботи з дітьми та молоддю:

1) соціальні дослідження з проблеми;

2) інформаційно-пропагандистська робота;

3) соціальне навчання молоді вмінням користуватися своїми правами;

4) соціальна реклама послуг суб'єктів соціальної роботи;

5) правова просвіта молоді з проблем торгівлі людьми;

6) допомога молоді у виборі професії, працевлаштуванні, організації дозвілля тощо;

7) сприяння розвитку молодіжних ініціатив, реалізації інтересів;

8) організація волонтерського руху, роботи студентських соціальних служб.

В. М. Оржеховська зазначає, що соціальна профілактика - вид соціальної роботи, яка скерована на здійснення системи економічних, політичних, правових, медичних, психолого-педагогічних заходів, спрямованих на попередження, обмеження, локалізацію негативних явищ у соціальному середовищі [6]; соціальна превенція - система соціальних заходів, спрямованих на створення умов попередження негативних явищ [7, 164]. На думку науковця, є три види профілактики:

- профілактика первинна - соціально-педагогічна профілактика. Вона скерована на боротьбу зі шкідливими факторами в соціальному та природному середовищі;

- профілактика вторинна - превентивна допомога та корекція; діяльність спрямована на попередження подальшого розвитку проблем серед груп ризику та осіб, схильних до девіантної поведінки. Передбачає виявлення груп ризику, застосування до цих груп комплексу лікувальних та виховних заходів;

- профілактика третинна - адаптація, реабілітація і ресоціалізація. Сутність її в розробці заходів, які спрямовані на одужання хворого, попередження загострення хвороби. Ядром цієї профілактики є терапевтичні заходи й соціальна реабілітація [7, 143].

У своїх дослідженнях, присвячених соціальній профілактиці торгівлі людьми, Л. Ковальчук, К. Левченко, І. Трубавіна зазначають:

- первинна профілактика носить інформаційний характер із метою підвищення обізнаності населення та формування у свідомості неприйняття торгівлі людьми, осуду цього явища, позитивної мотивації до запобігання йому. Цільовою групою первинної профілактики є все населення країни;

- вторинна профілактика передбачає комплекс послуг, спрямованих на роботу з особами групи ризику для зниження ступеня їх вразливості потрапляння в ситуації торгівлі людьми та створення сприятливих умов для підвищення їх життєдіяльності. Цільовою групою вторинної профілактики є

представники груп ризику потрапляння в ситуації торгівлі людьми;

- третинна профілактика спрямована на запобігання повторного потрапляння в ситуацію торгівлі людьми особи, яка постраждала від торгівлі людьми. Цільовою групою послуг третинної профілактики є дорослі та діти, які постраждали від торгівлі людьми, і члени їх сімей [6].

Отже, завдання первинної профілактики доповнюють завдання вторинної профілактики торгівлі людьми:

- своєчасне виявлення представників “групи ризику” та надання їм інформаційних, консультаційних, правових, соціально-психологічних послуг;

- формування життєвих умінь і навичок безпечної поведінки з метою уникнення ситуацій торгівлі людьми, а також дій у разі потрапляння в такі ситуації;

- надання допомоги в оцінці ризиків щодо можливості потрапити в ситуації торгівлі людьми;

- сприяння в пошуку осіб, які могли постраждати від торгівлі людьми;

- зміна ставлення особи до себе, свого місця в суспільстві, усвідомлення нею цінності свого життя і своєї ролі в ньому.

Послуги, які надаються в межах вторинної профілактики доповнюють та частково відтворюють послуги первинної профілактики торгівлі людьми: інформаційні; соціально-педагогічні; правові; соціально-психологічні.

1.3 Роль неурядових організацій у здійсненні соціальної профілактики торгівлі людьми

Діяльність неурядових організацій стала можливою з набуттям Україною незалежності та вибором демократичних перспектив розвитку. Неурядові організації, що стоять на сторожі прав та інтересів громадян, мають важливе значення для розбудови громадянського суспільства. В Україні зареєстровано більше 20 тис. об'єднань громадян. Стаття 3 Закону України “Про об'єднання громадян” визначає громадську організацію як “об'єднання громадян для задоволення та захисту своїх законних соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних, спортивних та інших спільних інтересів” [9], а стаття 20 гарантує право “представляти і захищати свої законні інтереси та законні інтереси своїх членів (учасників) у державних та громадських органах” [9]. Відповідно до статті 36 Конституції України громадяни України для здійснення та захисту своїх прав і свобод мають право на об'єднання в політичні партії та громадські організації [10].

Як суб'єкти адміністративного права громадські утворення керуються Конституцією України, законодавством України, положеннями про відповідні органи самоорганізації, рішеннями місцевих органів державної виконавчої влади і місцевого самоврядування, рішеннями зборів громадян. Стаття 8 Закону “Про об'єднання громадян” передбачає, що держава забезпечує додержання їх прав і законних інтересів, а втручання державних органів та службових осіб у діяльність об'єднань громадян, як і навпаки, втручання об'єднань громадян у діяльність державних органів, окрім випадків, які передбачені законом, не допускається [9].

Саме неурядові організації на початку 1997 року розгорнули діяльність проти торгівлі людьми в Україні, коли державними структурами увага цій проблемі ще не приділялась. Окреслимо основні зони впливу неурядових організацій на формування політики в державі та проаналізуємо їх.

У 2003-2004 роках у межах проекту “Запобігання торгівлі людьми: взаємодія органів державної влади та неурядових організацій”, що здійснювався спільними зусиллями Міністерства України у справах сім'ї, дітей та молоді та Міжнародного жіночого правозахисного центру “Ла Страда - Україна”, було ініційовано створення та проведення регіональних постійно діючих комісій з питань координації зусиль та обміну інформацією щодо запобігання торгівлі людьми [2, 41].

У 2004 р. був підготовлений інформаційно-аналітичний звіт, узагальнений Міністерством України у справах сім'ї, дітей та молоді “Стан виконання Комплексної програми протидії торгівлі людьми на 2002-2005 роки та взятих Україною міжнародних зобов'язань у цій сфері у 2003 році” про результати діяльності різних інституцій у даному напрямі - звіт про діяльність у сфері протидії торгівлі людьми за 2006 р. був підготовлений Центром «Ла Страда-Україна» і увійшов до доповіді правозахисних організацій «Права людини в Україні - 2006». На початку 2007 р. були проведені експертні консультації і вдосконалена методологія громадського моніторингу виконання Державної програми протидії торгівлі людьми на період до 2010 р [8, 55].

Налагодження зв'язків з міжнародними організаціями, удосконалення існуючих механізмів захисту прав людини та протидії торгівлі людьми на міжнародному рівні є дуже важливим чинником покращання ситуації з розв'язанням цих проблем у багатьох країнах. Зміцнення гарантій прав людини на міжнародному рівні особливо активно відбувалося протягом останніх сорока років. Загальні шляхи використання міжнародних механізмів неурядовими організаціями України: представлення в міжнародних організаціях і на міжнародних конференціях та зустрічах конкретних випадків порушення прав людини та торгівлі людьми для тиску на державні структури, впровадження міжнародних норм у конкретній країні, - тобто використання міжнародних норм та прецендентного права в діяльності на національному рівні [12, 84].

Робота щодо впровадження в Україні положень сучасних міжнародних документів із протидії торгівлі людьми неурядовим організаціям уже з огляду на їх природу властиві свобода вираження думок, гнучкість дій і свобода пересування, що в певних умовах дає їм змогу вирішувати завдання, які не можуть і іноді навіть не хочуть вирішувати уряди і міжурядові організації [5, 20].

Неурядові організації повинні вивчати та розповсюджувати у своїх країнах міжнародні документи з прав людини та протидії торгівлі людьми. Використовуючи положення міжнародних документів, неурядові організації можуть здійснювати тиск на національні уряди з метою дотримання прав громадян, перегляду національного законодавства та приведення його положень у відповідність до міжнародних норм. Прикладом такого лобіювання у цій сфері може бути ратифікація Україною (лютий 2004 р.) Конвенції ООН проти транснаціональної організованої злочинності та двох протоколів до неї, одним з яких є Протокол про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками та дітьми, і покарання за неї.

Неурядові організації України працюють як на міжнародному, загальнонаціональному, так і місцевому рівнях (в області, місті, районі) [12].

Результатом установлення партнерських відносин стало створення мережі організацій, що надають соціальну допомогу потерпілим від торгівлі людьми, що нараховує близько 1200 неурядових, державних, релігійних і ін. організацій в Україні.

З метою полегшення пошуку даних щодо тієї чи іншої організації ця інформація систематизована й створена “База даних організацій, які можуть надавати допомогу потерпілим від торгівлі людьми”. З жовтня 2001 р. база даних поширюється на електронних носіях. Планується випуск доповненої й зміненої “Бази даних” [2, 42].

Який би напрям роботи неурядової організації не взяти, його ефективне впровадження потребує скоординованих зусиль та взаємодії з органами державної влади. Розглянемо механізми такої взаємодії на прикладі двох основних напрямів діяльності - превентивна робота, організація консультацій на “гарячій лінії”, організація соціальної допомоги потерпілим від торгівлі людьми.

Для розгортання превентивної та освітньої роботи спочатку необхідно було сформувати позитивне ставлення до неї серед представників урядових структур та державних органів, заручитися їх підтримкою і партнерством у цій діяльності. Тому на першому етапі саме налагодження контактів з урядовими структурами було основним напрямом діяльності організації. Головними партнерами з боку держави в здійсненні превентивної роботи стали Міністерство освіти і науки України, Міністерство України у справах сім'ї, дітей та молоді, Державна соціальна служба [13, 24].

Як наслідок співпраці у квітні 1998 р. фахівці Міністерства освіти та науки України підготували рекомендаційний лист, підписаний міністром і розісланий керівникам управлінь освіти, навчальних закладів, про необхідність здійснення превентивної роботи у галузі запобігання торгівлі людьми із залученням фахівців неурядових організацій, зокрема центру “Ла Страда - Україна”. Після цього ідеї співпраці органів освіти та неурядових організацій знайшли відображення у Програмі запобігання торгівлі жінками та дітьми та Комплексній програмі протидії торгівлі людьми в Україні. Серед молоді розповсюджуються тисячі листівок, пам'яток, довідкових видань, плакатів, спрямованих на попередження торгівлі людьми, частина цих видань підготовлена самими дітьми; у регіонах, для підвищення рівня поінформованості щодо зазначеної проблеми серед старшокласників, учителів, батьків, а також студентів створено лекторські групи, проводяться інформаційні кампанії.

Отже, співпраця органів державної влади з неурядовими та міжнародними організаціями - принцип втілення в життя в Україні політики протидії торгівлі людьми, а також важлива умова ефективності роботи у цьому напрямі. Основні форми такої співпраці: участь у заходах один одного; консультування; інформаційний обмін; проведення “круглих столів”, семінарів, конференцій; організаційна, адміністративна, матеріальна підтримка, участь у формуванні спільних планів дій та розробці національної політики щодо поліпшення становища жінок та підвищення їх ролі і статусу в суспільстві тощо. Слід зазначити, що досвід останніх років засвідчує подальший розвиток форм та методів такої взаємодії.

Аналізуючи теоретичні засади щодо протидії торгівлі людьми неурядовими організаціями можна зазначити, що соціальна робота в аспекті запобігання торгівлі людьми вимагає:

- створення умов у суспільстві для запобігання явища "торгівля людьми";

- формування у свідомості населення й окремих громадян неприйняття торгівлі людьми, осуду цього явища, позитивної мотивації до запобігання йому;

- проведення соціально-рекламних, психолого-педагогічних заходів;

- формування гуманних стосунків між людьми, толерантності один до одного, культури миру в сім'ї, мікросередовищі, суспільстві;

- надання допомоги потерпілим від торгівлі людьми з моменту отримання прохання про допомогу і визволення людей.

Організаційні заходи протидії торгівлі людьми та пов'язаним з нею злочинам повинні передбачати:

- проведення постійного моніторингу та аналізу стану фактичного поширення торгівлі людьми та пов'язаних з нею злочинів, шкоди для суспільства, що пов'язана зі вчиненням зазначених злочинів;

- створення міжвідомчої системи дослідження проблем торгівлі людьми та пов'язаних з нею злочинів;

- створення спеціалізованого фонду сприяння протидії торгівлі людьми та пов'язаним з нею злочинам.

Профілактичні заходи повинні здійснюватися з урахуванням реального поширення торгівлі людьми та пов'язаних з нею злочинів як у цілому по Україні, так і по окремих областях, а також серед окремих категорій населення, насамперед серед молоді.



РОЗДІЛ 2. ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ ПРОФІЛАКТИКИ ТОРГІВЛІ ЛЮДЬМИ НЕУРЯДОВИМИ ОРГАНІЗАЦІЯМИ

2.1 Практика роботи неурядових організацій щодо профілактики торгівлі людьми в Україні та Миколаївській області

Найбільш впливові на загальнонаціональному та міжнародному рівнях неурядові організації, які займаються профілактикою торгівлі людьми - всеукраїнські та міжнародні організації Спілка жінок України, “Жіноча Громада”, Союз українок, “Дія”, Школа рівних можливостей, Жіночий консорціум, Міжнародний жіночий правозахисний центр “Ла Страда - Україна”. Вони мають за мету пошук шляхів впливу на органи влади з метою формування цивілізованої політики щодо дотримання прав людини в Україні та активну її участь у реалізації. Сьогодні неурядові організації України активно лобіюють необхідність ратифікації Європейської Конвенції про протидію торгівлі людьми (травень 2005 р.) [13, 27].

Міжнародна організація ЕКПАТ - це всесвітня мережа, що присвячує свою діяльність викорененню комерційної сексуальної експлуатації дітей. Існує 71 група у 64 країнах світу, що входять до складу мережі. В Україні до складу мережі входять 22 неурядові організації. Робота, що здійснюється організаціями мережі ЕКПАТ, включає поширення обізнаності щодо втягнення дітей до проституції та порнографії, захисту дітей, які ризикують стати жертвами торгівлі людьми та сексуальної експлуатації, підвищення рівня кваліфікації фахівців [2, 46].

Досвід центру “Ла Страда - Україна”. Однією з перших організацій, що почала діяльність у напрямі запобігання торгівлі людьми, був Міжнародний жіночий правозахисний центр “Ла Страда - Україна”, який ставив собі за мету, перш за все, привернути увагу громадськості та представників державних структур до проблеми торгівлі жінками як до брутального порушення елементарних прав людини. Але зі зміною ситуації, зростанням розуміння важливості проблеми, коригувалися й основні програмні цілі роботи: формування спільних програм дій з державними органами та іншими неурядовими і міжнародними організаціями (1998-1999), розвиток превентивної діяльності (1999-2001), створення мережі неурядових організацій та відпрацювання механізму допомоги потерпілим від торгівлі людьми (2000-2002) та ін. Напрями роботи центру комплексні. Це допомога потерпілим від торгівлі людьми; організація роботи “гарячої лінії”; проведення досліджень з проблем насильства стосовно жінок; експертиза законодавчих актів, які стосуються становища жінок в Україні; просвітницька діяльність серед молоді з проблем загальнолюдських жіночих прав та запобігання торгівлі жінками й інших видів насильства та експлуатації; робота з масмедіа, розповсюдження інформації з проблеми; видання матеріалів, бюлетенів, друкування листівок з проблем запобігання торгівлі людьми та їх розповсюдження серед українського жіноцтва; проведення семінарів, робочих секцій, конференцій з цієї проблеми; співпраця з працівниками державних структур з метою формування національної програми дій щодо запобігання торгівлі жінками в Україні; співпраця з посольствами зарубіжних держав в Україні та українськими посольствами за кордоном; співпраця з урядовими та неурядовими організаціями в Україні та за кордоном з метою запобігання торгівлі жінками і допомоги жертвам цього злочину [8].

Спілка жінок України з 2001 року являється ініціатором щорічного проведення Міжнародної акції “16 днів протидії торгівлі людьми”.

При організації Спілки жінок України з 2005 року працює Дорадча рада з протидії торгівлі людьми, яка координує роботу органів державної влади, місцевого самоврядування, громадських організацій, спрямованих на подолання цього ганебного явища. 2008-2009 рр. - проект „Підтримка забезпечення сталого характеру та довгострокових результатів обласної Програми протидії торгівлі людьми на період до 2010 року в Україні” за підтримки Міжнародної організації з міграції. 2009-2010 рр. - проект “Міські громади проти торгівлі людьми” за підтримки Західноукраїнського центру “Жіночі перспективи” [21, 68].

Український фонд «Благополуччя дітей» має за мету впровадження проекта «Запобігання торгівлі людьми шляхом розвитку соціальної роботи та мобілізації громад» виконується із січня 2009 року трьома партнерськими організаціями. Основним виконавцем проекту є Міжнародна організація з Міграції (компонент «Запобігання торгівлі людьми»), партнерами проекту є Український фонд «Благополуччя дітей» (компонент «Соціальна робота») та Західноукраїнський ресурсний центр (компонент «Розвиток громади»). Проект фінансується з коштів, наданих Швейцарським Бюро співпраці в Україні у рамках програми запобігання торгівлі людьми. Партнерами проекту є Міністерство освіти і науки України та Міністерство України у справах сім'ї, молоді та спорту. Проект розраховано на три роки. Мета проекту - зменшити негативні наслідки торгівлі людьми та неконтрольованої міграції у окремих регіонах України через широке залучення місцевих соціальних працівників та педагогів, а також через підготовку та підтримку громадських активістів у місцевій роботі на основі розвитку громад. Проект розпочав роботу у чотирьох регіонах: у Львівській, Донецькій, Івано-Франківській областях України та у Автономній Республіці Крим. У кожній з областей проект обрав чотири населених пункти (два сільських та два міських), на базі яких буде здійснюватися робота, яка включає навчання для громадських активістів та соціальних працівників, реалізацію програми малих проектів, дослідження стану міграції та роботу у громадах, спрямовану на зменшення відтоку трудових ресурсів з України. Головною цільовою групою проекту є підлітки та молоді люди, які стоять перед життєвим вибором - мігрувати за кордон або залишатися в Україні. Завдання проекту полягає у тому, щоб допомогти громадам створити у себе більш сприятливе середовище, щоб молоді люди були схильні залишитися в Україні, а не виїжджати за кордон. Для цього проект працюватиме безпосередньо з молоддю, а також залучатиме громадських активістів, сільські ради, школи, міські соціальні та медичні установи, за підтримки місцевої державної влади, органів самоврядування та громадських організацій. На місцевому рівні проект має намір працювати за підтримки ініціативних груп на основі громад сіл, а також груп активістів у цільових містах, під керівництвом місцевих координаторів, з метою забезпечення підтримки заходів та ініціатив проекту. Компонент проекту «Розвиток громади» надаватиме інформаційні, консультаційні та навчальні послуги для місцевих громад у відібраних проектом селах та районних містах. Громади, які приймають у проекті, отримають можливість проходження навчання з розвитку громад, соціальної роботи та запобігання торгівлі людьми; також передбачена програма малих грантів для партнерських сіл проекту. На базі кожного села - партнера проекту працюватиме місцевий координатор, обраний з місцевих мешканців [15].

Українська громадська організація «ВЗАЄМОДІЯ» здійснює профілактичну роботу з проблеми торгівлі людьми. Проводить регіональні освітні семінари «Шляхи взаємодії соціальних інститутів задля подолання проблеми торгівлі людьми», впроваджує проект «Чоловіча безпека», тренінг «Формування толерантного відношення членів сімей постраждалих від торгівлі людьми до ситуації, яка склалася в їх сім'ї», тренінг «Адвокація: плануємо зміни, досягаєм цілей» [21].

В Миколаєві профілактикою торгівлі людьми займається Миколаївський благодійний фонд «Любисток». Основні напрямки роботи: превентивна робота серед різних верств населення; робота «Гарячої лінії» з правових питань; сприяння реалізації прав та реінтеграції постраждалих від торгівлі людьми; сприяння підвищенню кваліфікації працівників структур, дотичних до проблеми. Види діяльності: інформаційні послуги, громадська експертиза, консультування, організація навчальних заходів, просвітницька діяльність, соціальний догляд [19].

Миколаївська обласна організація Товариства Червоного Хреста України бере активну участь у протидії торгівлі людьми , зокрема проводить навчальні сесії та семінари, спрямовані на зменшення ризику стати жертвою трафікінгу. На сьогоднішній день ця робота проводиться більш інтенсивно та публічно. На підвищення уваги до цієї проблеми спрямовано проведення місцевих конференцій, круглих столів та тренінгів, зустрічей та обговорень у робочих групах, ініційованих представниками місцевої влади та НУО. З квітня 2005 року Товариство Червоного Хреста України у співпраці із Червоним Хрестом Данії проводити комплекс заходів, спрямованих на зменшення ризику торгівлі людьми в Україні. Миколаївська обласна організація Товариства Червоного Хреста України стала активним учасником цього напрямку роботи [19].

Отже, велику роль у запобіганні торгівлі людьми, формування громадського суспільства та демократичних перетворень, яку відіграють неурядові організації, - це не тільки вимога сучасних міжнародних документів, але й результат практичної діяльності неурядових організацій, їх високої активності в політичному та соціальному житті країни, високого професійного та наукового потенціалу активістів, глибоких знань соціальних, політичних, економічних проблем сучасної України, досвіду міжнародного спілкування, знайомства зі шляхами вирішення проблем у демократичних країнах світу.

2.2 Методичні аспекти організації профілактичної роботи неурядовими організаціями щодо торгівлі людьми

На етапі планування інформаційно-просвітницької роботи важливо вибрати оптимальні способи подачі навчального та інформаційно-просвітницького матеріалу. Часто при виборі конкретних форм та методів роботи організація керується, насамперед, досвідом та рівнем володіння співробітниками тією чи іншою методикою. Однак, варто звернути увагу й на інноваційні методи, які виявилися ефективними в роботі інших організацій. Загалом, існують різноманітні класифікації форм та методів роботи, але ми спробуємо зупинитися на тих, які будуть важливими для планування інформаційно-просвітницької роботи з протидії торгівлі людьми [20, 11].

Усі існуючі форми та методи роботи залежно від участі аудиторії поділяються на пасивні (лекція), активні (групова робота) та інтерактивні (тренінг, дискусія, рольові ігри тощо).

Пасивні технології навчання - це така форма взаємодії між інформатором та реципієнтом, коли інформатор є основною діючою особою. Саме він виступає керівником процесу, а реципієнти - в ролі пасивних учасників. Взаємодія у такому випадку відбувається через опитування та тестування. Перевагами такого методу є те, що можна одночасно надати значну кількість інформації протягом обмеженого часу.

Активні технології навчання - це така форма взаємодії між інформатором та реципієнтами, коли ті та інші виступають в ролі активних учасників. Така технологія роботи передбачає демократичний стиль спілкування.

Інтерактивні технології навчання, на відміну від попередніх, орієнтовані на взаємодію реципієнтів не лише з інформатором, але й один з одним. Слово «інтерактивний» походить від двох англійських слів: «Inter» і «akt», що перекладається як взаємодія в режимі розмови або діалогу між людьми. Роль інформатора на інтерактивних заняттях - спрямовувати учасників до поставленої мети заняття.

Групові методи роботи дозволяють залучити більшу кількість представників цільової аудиторії, аніж індивідуальні. В інформаційно-просвітницькій роботі з протидії торгівлі людьми такі методи використовуються найчастіше у роботі з фахівцями, які залучені до вирішення проблеми: представники місцевої влади, правоохоронних органів, медичних та освітніх закладів, соціальних агенцій тощо. Групові методи роботи також ефективні у роботі з представниками групи ризику: безробітні, діти, молодь і т.д. Групова робота може включати, але не обмежується такими методами: тренінг, лекція/міні-лекція, кіно/відео лекторій, групова дискусія, метод вивчення випадків, творчі методи роботи (колаж, креативна лабораторія) тощо [20, 14].

Тренінг. Тренінг - це метод активного навчання, спрямований на розвиток знань, вмінь, навичок та соціальних установок. Тренінг - це заздалегідь спланований процес, призначений формувати необхідні знання та навички, а також перевіряти, чи вдалося в процесі такого навчання досягти поставленої мети. Тренінг спрямований на отримання знань, розвиток вмінь і формування навичок подолання проблем та соціальної поведінки. Люди, які присутні на тренінгу, крім отримання нової інформації, виробляють практичні навички з тематики заняття. Тому, по його завершенні, вони вже можуть самостійно працювати або надавати необхідні послуги. У тренінгу вся група є активним учасником процесу навчання, протягом якого учасники не тільки можуть ділитися чи обмінюватися своїми знаннями, практичним досвідом, але й шукати оптимальне рішення проблемної ситуації. Як правило, тренінг включає різні методи роботи (як традиційні, так й інтерактивні). Участь у тренінгу завжди добровільна [16].

Лекція/міні-лекція. Лекція - це цілісний виклад спеціально підготовленою особою інформації стосовно певної проблеми. Лекції використовуються з метою поширення знань з приводу тієї чи іншої проблеми серед певної підготовленої аудиторії. Загалом, використовувати лекції можна у роботі з будь-якою аудиторією, за виключенням дітей молодшого та середнього шкільного віку, які ще не підготовлені до сприйняття інформації у вигляді лекції. Лекція може провадитися у пасивній формі та бути інтерактивною. Пасивна лекція передбачає монолог лектора і триває близько 45-80 хвилин. При цьому аудиторія засвоює 5% поданої інформації [16]. Інтерактивна лекція являє собою виступ лектора перед великою аудиторією протягом 1-4 годин з використанням таких форм роботи: фасилітація, керована дискусія чи бесіда, модерація, демонстрація слайдів чи навчальних фільмів, мозковий штурм, мотиваційна промова.

В інформаційно-просвітницькій кампанії з протидії торгівлі людьми лекція може бути частиною тренінгу для фахівців, волонтерів або потерпілих від торгівлі людьми. У такому випадку застосовується міні-лекція, за якою слідує групова дискусія, рольова гра, робота в малих групах чи інша форма роботи з метою закріплення знань та відпрацювання навичок. Лекція також може бути окремою формою роботи з дітьми та молоддю. Наприклад, лекції можуть використовувати для інформування студентів про ризики міграції [20, 15].

Кіно/відео лекторій. Кінолекторій чи відео лекторій - цикл лекцій з використанням кіно і відеоматеріалів. Цей метод використовують для формування емоційного ставлення щодо проблеми в поєднанні з бесідами і дискусіями. Особливостями впровадження даного методу є необхідність ґрунтовного підбору відеоматеріалів для практичної демонстрації теми заняття (наприклад, при профілактиці вживання наркотичних речовин часто використовують фільм «Реквієм за мрією»), наявність приміщення та відповідного технічного обладнання. Після перегляду матеріалів ведучий проводить обов'язкове обговорення фільму та формує необхідний висновок, опираючись не тільки на думку учасників, але й на їхні емоції та почуття. При цьому фільм не повинен тривати більше 80-90 хвилин. Основний час повинен бути відведений на обговорення проблеми. Важливо аби до його перегляду долучалися експерти з розглянутої тематики аби в разі необхідності була можливість внести роз'яснення в епізоди, які викликали найбільше запитань з боку учасників. Сьогодні громадськими та державними організаціями спеціально розроблені документальні та художні фільми, які розкривають різні аспекти торгівлі людьми. Наприклад, «Станція призначення - життя», «Жертви мовчання», «Торгівля людьми» і т.д. Кожен фільм призначений для певної цільової аудиторії [17, 28].

Групова дискусія. Групова дискусія - це спільне обговорення будь-якого проблемного питання. Дискусія - це спеціально організоване обговорення проблеми, що передбачає наявність (зіткнення) різних точок зору. Дискусія дозволяє прояснити (можливо змінити) думки, позиції та установки учасників групи під час безпосереднього спілкування. Дискусія виникає тоді, коли кожен учасник висловлює свою думку з тієї чи іншої теми на підставі своїх знань і досвіду. Це обмін думками. Часто дискусія приймає гострий характер (коли заявляється проблема стосується життєвих принципів і особистих переживань учасників), і сторони не досягають одностайності. Але така дискусія може спонукати людину замислитися, змінити або переглянути свої установки. У дискусії можуть брати участь двоє і більше осіб. Найбільш конструктивний варіант - 6-8 осіб. Така кількість учасників дозволяє кожному повною мірою висловити свою думку і уважно вислухати партнерів по дискусії. Цей метод може бути використаний як з метою надання можливості учасникам побачити проблему з різних сторін, що уточнює взаємні позиції, так і в якості групової рефлексії через аналіз індивідуальних переживань, що посилює згуртованість групи і одночасно полегшує саморозкриття учасників [17, 29].

Творчі методи роботи (колаж, креативна лабораторія). Творчі методи роботи можуть бути різноманітними як за формою, так і за кількість учасників. До творчих методів, як правило. відносять: колаж; креативну лабораторію тощо. Колаж (з французької collage - наклеювання) - це один із технічних засобів та творчих форм роботи, що передбачає наклеювання на будь-яку тверду основу матеріалів, які відрізняються за кольором та фактурою. Як формальний експеримент колаж був введений в художню творчість кубістами, футуристами і дадаїстами (представники течій в образотворчому мистецтві початку XX століття, які передували абстрактному мистецтву). Сьогодні колаж використовують при проведенні групової роботи або на час тренінгів, які проходять кілька днів з метою емоційного залучення учасників до проблеми та пошуку можливих шляхів вирішення проблемної ситуації. Ведучий, який не потребує специфічної підготовки і в ролі якого може виступати будь-хто із волонтерів, задає тему, об'єднує учасників в групи, дає матеріали для роботи. Учасники презентують свої напрацювання, після чого відбувається презентація та групове обговорення [20].

Отже, від вибору методологічних принципів щодо протидії торгівлі людьми залежить напрям цієї роботи. Не випадково саме неурядові організації були ініціаторами та організаторами проведення низки заходів, зокрема конференцій та семінарів, на яких обговорювалися болючі питання українського суспільства та формування сучасної політики з протидії негативним явищам. Рекомендації стали предметом обговорення під час парламентських слухань з даної проблематики, засідань Міжвідомчої координаційної ради, регіональних постійно діючих комісій з питань координації зусиль та обміну інформацією щодо запобігання торгівлі людьми.



ВИСНОВОК

торгівля людина соціальна профілактика

Щорічно Державний Департамент США на виконання національного акту по боротьбі із торгівлею людьми готує доповіді про стан протидії торгівлі людьми в усіх країнах світу. Збираючи та аналізуючи інформацію, Держдепартамент розділяє країни на три групи - першу, другу та третю відповідно рівня реалізації політики протидії торгівлі людьми. Україна, яка найчастіше потрапляла до другої групи, в минулому році була віднесена до так званого «листа очікування» другої групи і має ризик потрапити до третьої групи. Основна критика на адресу політики України концентрувалася навколо проблем координації зусиль різних структур, недостатнього судового переслідування злочинців та фактичної відсутності можливостей надання допомоги потерпілим. Протягом 2007 р. ситуація не була покращена, а навіть погіршилися. Статистика Міністерства внутрішніх справ та громадських організацій свідчить про негативну стабілізацію цього явища в Україні, коли цифри кількості розкритих справ або потерпілих, яким надана допомога, залишаються на одному рівні, або навіть мають динаміку зростання. Торгівля людьми сьогодні пов'язана не стільки з сексуальним бізнесом, а перш за все з трудовою експлуатацією і різними формами насильства під час праці. У Донбасі ця проблема існує вже багато років саме для чоловіків, коли через закриття шахт вони втратили свій традиційний статус годувальника сім'ї і погоджуються на будь-яку роботу за кордоном. Як правило, чоловіки виїжджають на заробітки до Росії, працюють там без захисту і підписання контрактів. Порушення трудового законодавства і шахрайство особливо виявилося під час кризи і на внутрішньому ринку праці. Наслідки сексуального рабства - не лише в економічній та емоційній площині. Вони нерідко торкаються серйозних проблем для здоров'я та чимало коштують для суспільства в цілому. Швидке поширення СНІДу є ще одним додатковим трагічним елементом комплексної проблеми торгівлі людьми. Існуюча інформація стосовно кількості жінок, що стали жертвами торгівлі людьми, примусової проституції, сексуальної та іншої експлуатації, є неповною. Дані українського бюро Інтерполу свідчать, що число жінок, експортованих щороку до Європи, сягає від 50 до 100 тисяч. Більшість з них походять зі Східної та Центральної Європи. Це підтверджується даними Міжнародної організації міграції.

Торгівля живим товаром, яка набирає щораз широких масштабів і дедалі жорстокіших форм охопила більшість країн світу. Торгівля людьми стала злочинним бізнесом, який посідає третє місце за рівнем прибутковості, поступаючись лише торгівлею зброєю та наркотиками. На жаль, не оминуло це лихо й Україну, яка є сьогодні і країною-донором, і країною транзиту. До рук сучасних работоргівців потрапили тисячі українських громадян: вони зазнають нещадної експлуатації і принижень, їх калічать морально і фізично, навіть позбавляють життя. Такий стан речей є незадовільним і потребує для виправлення рішучих зусиль Уряду та громадськості.

Комплексність та складність проблеми протидії торгівлі людьми вимагає концентрування на основних обраних цілях, досягнення яких допоможе вивести боротьбу з торгівлею людьми на новий якісний рівень.



СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Короткіх Л. В. Методичні рекомендації куратору студентської групи за темою «Протидія торгівлі людьми»/ Східнослов'янський національний університет імені Володимира Даля - Луганськ: 2008. -10 с.

Соціальна профілактика торгівлі людьми: Навчально-методичний посібник / За ред. К.Б. Левченко, І.М. Трубавіної. - К.: ТОВ “Агентство “Україна”, 2007. - 352 с.

Навчальний посібник у сфері протидії торгівлі людьми для суддів та прокурорів / За ред. З. Альберта, Ф. Каркеді. - К.: ТОВ „КЛГЗ”, 2007. - 215 с.

Закон України «Про соціальну роботу з дітьми та молоддю» // ВВР. - 2011 - № 42.

Інформаційно-просвітницька робота з протидії торгівлі людьми: методичні рекомендації / Н.Гусак, Н.Романова. - К., 2011. - 164 с.

Данильчук Л. О. Профілактика торгівлі людьми: технології соціально-педагогічної роботи з дітьми та молоддю // Соціальна педагогіка. - 2011 - № 8. - С. 102-107.

Словник основних термінів і понять превентивного виховання / за заг. ред. д-ра пед. наук, проф. В. М. Оржеховської. - Т. : ТзОВ “Терно-граф”, 2008. - 200 с.

Стандарти соціальних послуг у сфері протидії торгівлі людьми : зб. проектів док. / Міжнар. Жіночий правозахисний центр “Ла Страда Україна” ; упоряд. В. Ю. Кизим, О. А. Козачук. - К. : Агентство “Україна”, 2011. - 90 с.

Закон України "Про об'єднання громадян" від 16 червня 1992 року //ВВР. - 1992. - № 34.

Конституція України. Прийнята на 5 сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року. К., 1997. - с. 78.

Гриценок Л. І., Лунченко Н. В., Ерстенюк О. В. Профілактична робота в навчльних закладах х протидії торгівлі людьми. - К.: Видавничий дім «АДЕФ - Україна», 2008. - 56 с.

Засади публічної політики для громадських організацій. Практичні

рекомендації щодо організації робіт / Гнат В.М., Гуменюк В.А., Нікітін О.В., М.В.Сунгуровський. - За ред. В.М.Гната. - К.: Оптима, 2004. - 208 с.

Горват Л.П., Литвиненко О.С., Сурніна Т.М., Шкутько Г.Г. Запобігання торгівлі людьми: інформаційно-методичні матеріали. - Луганськ: Управління у справах сім`ї, молоді та спорту Луганської обласної державної адміністрації, ОКУ «Луганський обласний центр роботи з жінками», 2009.

Теорія - методика - практика. Випуск 11. Профілактика торгівлі людьми. Інформаційно-методичні матеріали /Упор. Л.І. Юрченко. - Суми: РВВ СОІППО, 2012. - 56 с.

Циганкова Т. М., Гордєєва Т. Ф. Міжнародні організації: Навч. посібник. -- Вид. 2-ге, перероб. і доп. -- К.: КНЕУ, 2001. -- 340 с.

Альманах інноваційних технологій: практика та перспективи. За загальною редакцією доктора юридичних наук К.Б. Левченко. - К.- «Юрисконсульт», 2007-2008.

Інновації у соціальних службах: Навч.-метод. посіб. / Семигіна Т.В., Покладова В.В., Грига І.М. та ін.. - К.: Університетське видавництво «Пульсари», 2002.

Запорізька громадська організація «Взаємодія» [Електронний ресурс].- Режим доступа: www.vzayemodiya.net, вільний.

ДОВІДНИК соціальних та медичних послуг, які надаються у м. Миколаєві та Миколаївської області державними та недержавними установами та організаціями [Електронний ресурс] / видання підготовлено за підтримки Міжнародного фонду “Відродження” Миколаївським місцевим благодійним фондом «Юнітус» в рамках проекту «Забезпечення права на здоров'я жінок - СІН міста Миколаєва та Миколаївської області».- Режим доступа: http://www.gorzdrav.mk.ua, вільний.

Інформаційно-просвітницька робота з протидії торгівлі людьми: метод. рек. / Наталія Романова, Наталія Гусак.- К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2011. - 159 c.

Запобігання торгівлі неповнолітніми в Україні. Звіт за результатами досліджень діяльності державних та громадських організацій у містах Житомирі, Ржищеві та Кагарлику/ Центр соціально-психологічних досліджень Житомирського державного університету імені Івана Франка.- Житомир 2010 - 42 c.

Размещено на Allbest.ru