Техніко-криміналістичне забезпечення досудового розслідування вбивств

Криміналістична техніка розробляється "під завдання", а отже саме криміналісти повинні визначити систему таких завдань, до того ж з оцінкою їх пріоритетності. Одним із завдань криміналістики в межах техніко-криміналістичного забезпечення досудового розслідування конкретних видів злочинів є необхідність проведення системного аналізу потреб слідчої практики в засобах криміналістичної техніки. В основі такого аналізу повинна бути інформація про частотність трапляння на практиці відповідних техніко-криміналістичних завдань та про їх значення для кінцевого результату роботи з досудового розслідування вбивств. Як зазначає В.О. Волинський, зміст таких завдань визначається в основному техніко-криміналістичною ситуацією, котра й зумовлює особливості тактики й техніки їх вирішення, які мають вираз в певній сукупності дій. Безумовно, зазначені завдання різноманітні, проте вони виступають по відношенню до сукупності дій способом їхньої інтеграції в систему, зазвичай, унікальну, неповторну. Ситуативна техніко-криміналістична задача - це інтегрована в систему певна сукупність дій суб'єктів техніко-криміналістичного забезпечення, яка зумовлена специфікою зовнішніх умов, таких як вид слідів, місце їх знаходження, характеристика техніко-криміналістичних засобів, що направлені на отримання максимально повної криміналістично значущої інформації та їх використання в розкритті й розслідуванні злочинів [40, с. 344].

Теоретичне і практичне значення системного аналізу ситуаційних техніко-криміналістичних завдань полягає у тому, що дозволяє поставити його на наукову основу і об'єктивно оцінювати актуальність, пріоритетність розробок нових і модернізацію наявних техніко-криміналістичних методів і засобів. За всієї різноманітності ситуативних техніко-криміналістичних завдань на практиці вони мають різну частотність повторюваності, різне значення для кінцевого результату роботи з розслідування злочинів. Без урахування цих факторів планування розробок буде суб'єктивним, що неминуче породжує неактуальну, часом дублюючу тематику, а відповідно, невиправдане використання потенціалу наукових установ. Як підкреслюють І.О. Ієрусалімов та Г.А. Руда, в остаточному підсумку це шкодить розробкам головних, ключових завдань техніко-криміналістичного забезпечення слідчої діяльності. Також такий системний аналіз ситуаційних техніко-криміналістичних завдань надає можливість більш чітко усвідомити зміст спеціальних знань, які застосовуються у різних організаційних і процесуальних формах з метою розслідування злочинів. На цій основі з'являється можливість більш змістовно уявити в цілому техніко-криміналістичну роботу, проблеми її організаційного, правового, науково-методичного забезпечення. Наявність науково-обґрунтованих відомостей про зміст, обсяг і складність техніко-криміналістичних завдань є однією з основних умов прогнозування експертно-криміналістичної служби органів внутрішніх справ та її діяльності. Аналіз і систематизація техніко-криміналістичних завдань є також необхідним етапом освоєння можливостей сучасних інформаційних технологій у техніко-криміналістичному забезпеченні слідчої діяльності, створення і забезпечення функціонування автоматизованих пошукових систем та автоматизованих робочих місць техніко-криміналістичного призначення тощо [101, с. 119-120].

Всі обставини, що підлягають доказуванню за кримінальними провадженнями про вбивства, можуть поділятися на основні (подія вбивства, винність обвинуваченого) та конкретизуючі (час, місце, спосіб вбивства, мотив, обставини, що характеризують особу обвинуваченого та потерпілого). Вимоги об'єктивізації доказування передбачають необхідність підтвердження даних обставин матеріальними слідами злочину [250]. Іншими словами досудове розслідування вбивств завжди пов'язане з вивченням наслідків злочину, здійснюється на підставі вивчення фрагментів кримінальної ситуації, які збереглися, та її відображення в навколишніх об'єктах.

В зв'язку з виявленням ознак злочину під час досудового розслідування виникає низка завдань, основними з яких є: встановити, чи справді було вчинено злочин або ж вчинене діяння не має ознак кримінальної караності; яке саме кримінальне правопорушення вчинено і ким саме; якою є кримінальна кваліфікація даного діяння; з'ясувати всі обставини, що мають значення для кримінального провадження; якщо є достатні підстави і перевірені докази, то сформулювати підозру і повідомити про неї особу, яка причетна до вчинення кримінального правопорушення; з'ясувати причини й умови, що сприяли вчиненню злочину тощо. Окрім них перед слідчим, прокурором виникає багато опосередкованих характером діяння і специфікою його вчинення та наслідками окремих завдань. Наприклад, потрібно встановити: чи пов'язаний і як саме певний або інший об'єкт, який виявлено в певному місці або в особи, з подією, яку досліджують; яким є характер таких зв'язків; які причини настання певних або інших наслідків та інші питання. При цьому слідчим, прокурором активно використовуються криміналістичні засоби й методи роботи з встановленою інформацією, яка за наявності достатніх підстав використовується для доказування обставин вчинення злочину, вини або невинуватості особи в його вчиненні [117, с. 130-131].

Пізнання ретроспективних подій можливе завдяки загальній властивості матерії - властивості відображення. Відображення як зміна, що виникає внаслідок різних видів і форм взаємодії двох об'єктів: відображуваного і відображуючого, несе в собі інформацію про різні характеристики відображуваного об'єкта (кількість складових компонентів, їхні властивості і зв'язки, інакше кажучи про його структуру та функції). Відображення характеризує також зміст і активність процесу взаємодії цих об'єктів, його спрямованість, час виникнення і закінчення, тривалість, об'єктивні умови, у яких воно відбувалося й т.і. Наприклад, слідчий у першу чергу виявляє і досліджує ті об'єкти, що залишилися на місці події (сліди рук, ніг, знарядь злочину, транспортних засобів, ушкодження й ін.) і відображають ознаки і властивості невідомого об'єкта, який впливає на них (людини, її атрибутів, знарядь і засобів, яких-небудь природних явищ). Такі об'єкти виступають як відображуючі і містять ознаки, властивості й іншу інформацію про відображувані об'єкти, що використовується для їхнього розшуку і наступної ідентифікації [232,. с.184]. Реконструкція події злочину - криміналістична задача, яка вирішується на основі ситуаційного аналізу шляхом використання цілого комплексу засобів.

В реконструкції обставин події, пов'язаної із вбивством, суттєве місце замають експертні дослідження слідів крові. Такі сліди виявляються на предметах обстановки місця події, ймовірних знаряддях злочину, одязі потерпілих, підозрюваних. Будучи носієм різного роду криміналістично значущої інформації, сліди крові можуть і повинні бути досліджені із використанням низки методів, з тим, щоб вся необхідна для розслідування інформація була максимально вилучена. До того ж, якщо ідентифікаційні дослідження дають змогу встановити учасників події злочину, то визначення механізму слідоутворення, що здійснюється на основі вивчення трасологічної картини слідів крові (розташування, розміри і форми слідів крові, ступінь просочування нею предметів-носіїв) може бути використано для отримання відомостей щодо дій вказаних осіб. Сукупна ж інформація про учасників кримінальної події та про їх дії може бути використана для реконструювання обставин події.

Ведучи мову про реконструювання, І. Перепечина робить суттєве уточнення, що в багатьох випадках розслідування злочинів є важливим інтегрований, реконструктивний підхід до оцінки даних, обов'язкова практика їх осмислення з урахуванням механізмів слідоутворення і в контексті події, яка сталася. Вона зазначає, що сучасні можливості експертного дослідження слідів крові доволі значні. Що ж стосується ідентифікаційного аспекту, значення й необхідний для реконструкції обсяг ідентифікаційних досліджень залежно від обставин кримінального провадження може бути різним. Найбільше значення дослідження ідентифікаційного поля має у випадках, коли є потрібним встановлення джерела походження слідів крові на одязі підозрюваного, на ймовірному знарядді злочину, при дослідженні слідів крові на предметах обстановки для встановлення (підтвердження) місця вчинення злочину, у тому числі у випадках ймовірного вбивства ("вбивства без трупа"), а також в ситуації, коли передбачається, що на одязі потерпілого або на предметах обстановки залишилися сліди крові злочинця. Сліди крові злочинця можуть залишитися у ситуаціях, коли на місці події виявлені сліди боротьби, які дозволяють передбачити отримання злочинцем ушкоджень [187, с. 279]. Важливе місце в реконструюванні події вбивства відіграють сучасні техніко-криміналістичні технології. Так, В.Ф. Єнгаличєв та О.В. Піскунова наводять приклади використання в реконструкції комп'ютерних технологій, пов'язаних із застосуванням 3D сканера. При проведенні огляду місця події, здійснюючи сканування безпосередньо місця, де було вчинено вбивство, з метою моделювання 3D сканер забезпечує трансформацію реальних матеріальних об'єктів у віртуальні, начебто "консервує місце події". За такого сканування є можливим відображення і документування дрібних деталей, предметів і об'єктів, що пропущені при візуальному огляді [75].

Сприйнята інформація повинна бути зафіксована для наступного збереження, аналізу і використання. У слідчій діяльності фіксація інформації здійснюється за допомогою процесуальних засобів в обов'язковому порядку і за допомогою технічних засобів на розсуд слідчого. У ході слідчих дій, насамперед огляду місця події, при виявленні і закріпленні слідів інформація, що міститься в них, фіксується в протоколі, а її носій-оригінал або копія (модель) вилучається і додається до даного протоколу. У цьому випадку фіксування і вилучення інформації здійснюється за допомогою техніко-криміналістичних методів, прийомів та засобів [232, с. 189]. Визначальне значення для ефективного використання запахової інформації в досудовому розслідуванні вбивств має негайне надання вилучених слідів до відповідної експертної лабораторії. В такому разі слідчому бажано для надання технічної допомоги у вилученні запахових слідів залучати спеціаліста, який володіє технікою збирання запахових слідів. У випадках, коли об'єкт із слідами запаху можна вилучити з місця злочину, доцільно проводити маніпуляції в лабораторних умовах шляхом їхнього термовакуумного випаровування з предмета, за умов підвищеної температури з наступною конденсацією випарюваних компонентів на поверхні приймальної камери пристрою, що охолоджується рідким азотом [229, с. 125]. Це дозволить зберегти на об'єктах-носіях мікротраси і мікрочастки, й не перешкоджає проведенню у подальшому відповідних досліджень, у тому числі і мікрокількостей крові [57, с. 60].

Велике значення в пошуку невідомого злочинця набуває використання допомоги обізнаних осіб - спеціаліста і експерта, а також спеціальних знань, якими вони володіють. Проведення ідентифікаційних, діагностичних, класифікаційних експертних досліджень сприяє отриманню цінної інформації щодо різноманітних властивостей і ознак злочину, що дає змогу здійснювати його пошук, а також встановити ідентифікаційні ознаки, що використовуються в подальшому при виявленні особи, яку підозрюють у вчиненні вбивства з метою її ідентифікації. Для виявлення осіб, причетних до вчинення вбивства, доцільно використовувати систему кримінальної реєстрації, що містить в собі різноманітні види криміналістичного обліку, у тому числі оперативно-пошукові та інформаційно-довідкові обліки. Реєстраційна та архівна інформація, яка збирається і зберігається у відповідних підрозділах Національної поліції, дає змогу порівняти й використати дані про невідомого злочинця, які є у слідчого, для здійснення його подальшого розшуку та ідентифікації. Завдяки інформаційно-пошуковим системам можна виявляти і перевіряти найрізноманітніші персоніфіковані дані стосовно осіб, які могли вчинити вбивство. Як слушно підкреслює В.В.Тищенко, розширення можливостей і меж пошуку відомостей щодо особи невідомого злочинця здійснюється за рахунок аналітичних методів при накопиченні й аналізі добутої інформації [234, с. 396].

Окремі науковці виділяють задачі техніко-криміналістичного забезпечення, зокрема такі: фіксація ходу і результатів проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних заходів у кримінальних провадженнях; виявлення, фіксація, вилучення, огляд та попереднє дослідження документів та інших об'єктів (слідів злочину), що в подальшому можуть бути визнані доказами у кримінальних провадженнях; формування і використання системи криміналістичної реєстрації; проведення криміналістичних досліджень та судових експертиз [262, с. 9].

Вбивство вчиняється шляхом впливу на матеріальні та нематеріальні об'єкти, в результаті чого стан останніх змінюється. Саме в перетворенні стану об'єктів й відбивається інформація про дії злочинця, про умови їх виконання, про застосовані засоби, про вид і цілі кримінального правопорушення, про осіб, що їх вчинили та мотиви вчинення цих злочинів. В результаті такого відображення народжується слідова інформація про подію вбивства та його учасників. Завдання встановлення шуканого об'єкта виникає лише за наявності будь-якої інформації про цей об'єкт, тому перш за все необхідно виявити джерела такої інформації. В діяльності з досудового розслідування вбивств це досягається при проведенні окремих слідчих (розшукових) дій, зокрема, огляду місця події, огляду трупа, освідування, а також при проведенні окремих оперативно-розшукових заходів, направлених на виявлення об'єкта, причетного до вбивства. В логічному відношенні встановлення шуканого об'єкта зводиться до побудови та перевірки слідчих версій як щодо осіб, які могли вчинити вбивство, так і щодо осіб, які стали жертвами цих злочинів.

На ймовірне вчинення вбивства певною особою можуть вказувати відомості, отримані в ході проведення огляду місця події, предметів, слідів, документів, показань свідків, оперативної інформації. За кожною особою, яка може бути причетна до вбивства, необхідно провести перевірку на ймовірність вчинення нею розслідуваного злочину й почати обробку інформації, яка є, розподіляючи її за критеріями належності, допустимості, повноти, конкретності та доказової значущості. При виявленні й перевірці причетності особи до вчиненого злочину В.В. Тищенко пропонує використовувати метод "просіювання", в ході якого оперативно-розшуковими та процесуальними засобами виявляється і перевіряється коло осіб, що можуть вчинити такий злочин. Доцільно також вивчити дані, що характеризують особу (її "фонову" характеристику): зміст життєдіяльності, наявність і склад родини, джерела доходів тощо. Це надасть можливість зіставити їх із даними, що характеризують діяльність злочинця із підготовки, вчинення і приховування злочину, з його пост кримінальною поведінкою. Продуктивним методом перевірки версії щодо вчиненого вбивства певною особою є побудова моделі механізму злочину, що містить розгорнуту у часі картину розслідуваної події і хронологічно вибудуваний ланцюг взаємопов'язаних дій особи із підготовки, вчинення і приховування злочину, протидії розслідуванню [235, с. 155].

Правильна організація та планування процесу здійснення ідентифікації особи злочинця передбачає такі основні стадії: отримання інформації про об'єкт, що ототожнюється, формулювання завдання та умов ідентифікації. На цій стадії визначають, яка особа і за якими ознаками повинна бути встановлена, які умови відображення шуканого об'єкта, яким є термін ідентифікаційного періоду і яким є максимальний обсяг заданої сукупності об'єктів, серед яких необхідно виокремити ототожнювану особу; аналіз отриманої інформації з метою визначення групової належності шуканого об'єкта та розпізнавання його властивостей. Звуження заданої сукупності здійснюється слідчим шляхом проведення комплексу слідчих (розшукових) дій. У розшуку та встановленні осіб використовується вся зібрана інформація щодо ознак, які індивідуалізують шуканого об'єкта; порівняльне дослідження ознак шуканого та того, що перевіряють, об'єктів.

Сьогодні одним із найперспективніших напрямів використання науково-технічних досягнень в правоохоронній діяльності з розкриття й розслідування тяжких злочинів є ідентифікації особи методом ДНК-аналізу з наступним формуванням ДНК-обліків. Мікрооб'єкти є прямими доказами, виявленими на місці вчинення злочину [128, с. 148]. Дослідження ДНК проводиться в короткі строки і з високою точністю, що актуально у зв'язку з необхідністю дослідження біологічних слідів, що вилучаються з місць події.

Визначення ситуації здійснюється у випадках, наприклад, встановлення послідовності здійснення певних злочинних дій, наприклад, послідовності нанесення тілесних ушкоджень, можливості їх нанесення певним знаряддям злочину.

В процесі досудового розслідування вбивств доволі часто виникає необхідність певні умовні моделі перетворити в матеріальні. Б.В. Романюк зазначає, що предметним моделюванням вважається таке, коли дослідження об'єкта пізнання здійснюється за допомогою спеціально створеної матеріальної моделі, яка відтворює певні геометричні, фізичні, динамічні або функціональні ознаки об'єкту пізнання. Матеріальні моделі виготовляються слідчим або за його дорученням експертами та іншими спеціалістами. До них належать манекени, муляжі, макети. Інколи використовуються реконструйовані предмети або аналогічні тим, які відсутні з тих чи інших причин, але потребують вивчення слідством. Найчастіше слідчими використовуються манекени потерпілих осіб від злочину при проведені слідчого експерименту, щоб замінити реальні особи, коли експериментується нанесення ножових, кульових поранень, випадання їх з автомашини або поїзда, наїзду тощо. Дуже часто застосовуються муляжі як зліпки слідів: ніг злочинця, знаряддя злому дверей приміщень, пошкоджень різних предметів. Це дуже важливо для дослідження за цими моделями характеристики реальних предметів, їх пошуку та визнання речовими доказами у кримінальному провадженні [205, с. 52]

У структурі техніко-криміналістичного забезпечення діяльності з досудового розслідування вбивств ми виокремлюємо такі напрями: діагностика та ідентифікація осіб, які вчинили вбивство; виявлення, діагностика та ідентифікація матеріальних об'єктів, за допомогою яких вчинялися ці злочини або які залишені на місці скоєння вбивства; організація та ведення криміналістичних інформаційних систем. Кожний з напрямів техніко-криміналістичного забезпечення досудового розслідування злочинів проти життя має свої методи вирішення завдань. Так, у першому напрямі, пов'язаному з вивченням ознак особи, яка вчинила вбивство, завдання, що стоять перед слідчими, вирішуються на основі використання трьох основних груп за відображеннями у зовнішньому середовищі, а саме: прояв психофізіологічної сфери людини, тобто відображення навичок, відображення анатомічних та морфологічних властивостей людини дає змогу здійснити її ідентифікацію та діагностику в процесі гомеоскопічних (за слідами рук, ніг, зубів та ін.) та габітологічних (за ознаками зовнішності) досліджень; відображення біохімічної сфери людини обумовлює можливість її діагностики та ідентифікації за слиною, кров'ю, потом, волоссям та іншим виділенням організму людини. Інший напрям пов'язаний з вивченням різного роду матеріальних об'єктів. Завдання цього напряму вирішуються на основі використання методів дослідження будови об'єктів, їх структури, фізичних та хімічних властивостей. В межах даного напряму здійснюються наступні види досліджень: трасологічні дослідження знарядь, інструментів та пов'язаних з ними слідів; балістичні дослідження зброї, боєприпасів та слідів пострілу; вибухотехнічні дослідження саморобних пристроїв, вибухових речовин, засобів ініціювання та слідів вибуху; матеріалознавчі дослідження (паливно-мастильних матеріалів, металів та сплавів, скла та кераміки, полімерів та пластмас, наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів та ін., невідомих хімічних речовин тощо). Організація та ведення криміналістичних інформаційних систем пов'язані із створенням різного роду класифікаторів (біологічних виділень людини, відбитків пальців, фотопортретів, вибухових речовин, кулегільзотек та ін.), засобів кодування та збереження даних, алгоритмів та програм перевірки масиву облікових даних за пошуковим завданням.

Оскільки криміналістичні методи, прийоми і засоби у криміналістичній діяльності не використовуються ізольовано, необхідно вважати, що техніко-криміналістичне забезпечення виступає як справді системний вид діяльності, інтегруючи в собі елементи системи криміналістичних методів, прийомів і науково-технічних засобів. Вони утворюють функціонально-динамічну систему діяльності, що володіє не сумарним, а синергетичним способом вирішення практичних завдань. Техніко-криміналістичне забезпечення становить собою організаційно-функціональну систему інформаційного забезпечення розкриття й розслідування злочинів [252, с. 10].

У попередньому підрозділі нашого дослідження ми дійшли висновку, що процес досудового розслідування вбивств супроводжується техніко-криміналістичним забезпеченням. Він пов'язаний і з самостійним застосуванням слідчим відповідних науково-технічних засобів, прийомів і методів з метою виявлення, фіксації, вилучення різноманітних слідів і речових доказів, і з участю спеціалістів в слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) діях з метою сприяння у збиранні, дослідженні й оцінці доказів, із участю судових експертів в доказуванні. Техніко-криміналістична діяльність із досудового розслідування вбивств реалізується в процесі проведення експертиз та інших досліджень, участі в слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) діях, в оперативно-розшукових заходах, використанні інформаційно-довідкових і криміналістичних обліків. Техніко-криміналістичне забезпечення має вираз не лише в процесуальних діях, а й в проведенні співробітниками експертно-криміналістичних підрозділів заходів поза межами кримінального процесу, наприклад, в результаті використання криміналістичних обліків, коли слідчому надається певна розшукова інформація.

1.4 Суб'єкти техніко-криміналістичного забезпечення досудового розслідування вбивств

Визначаючи структуру техніко-криміналістичного забезпечення залежно від ступеня деталізації його складових, китайський науковець Чжу Цзинбцзе представляє як сукупність компонентів: суб'єкти, об'єкти діяльності та процес діяльності. Під суб'єктами він розуміє осіб та органи, що наділені відповідними компетенціями й можливостями [252, с. 11]. Як і будь-яка інша діяльність, техніко-криміналістичне забезпечення досудового розслідування вбивств пропонує відповідну до її завдань та рівню розвитку криміналістичної техніки організацію. Ця діяльність здійснюється не лише системою експертно-криміналістичних підрозділів МВС України, а й слідчими органів досудового розслідування Національної поліції, оперативно-розшуковими підрозділами Національної поліції в межах, визначених законодавством, відомчими нормативними актами. Практично у всіх правоохоронних органах така система структурно простежується зверху донизу. Її очолюють відомчі центри, управлінські підрозділи. Фактично на них покладені завдання та функції з організації техніко-криміналістичного забезпечення як на внутрішньовідомчому, так і міжвідомчому рівні.

Білоруський учений Г.І.Грамович називав основних суб'єктів такої діяльності - науково-дослідні, судово-експертні та інших заклади, а також відповідні посадові особи, на котрих покладено обов'язок розробки та реалізації комплексу взаємопов'язаних заходів з метою створення оптимальних умов ефективного застосування спеціальних знань та науково-технічних засобів в процесі боротьби зі злочинністю [55]. Дійсно, суб'єктами техніко-криміналістичного забезпечення досудового розслідування злочинів в частині створення умов постійної готовності є співробітники відповідних управлінських структур, науково-дослідних установ, навчальних закладів, зокрема системи МВС України, прокуратури, які займаються розробкою криміналістичного арсеналу засобів протидії злочинній діяльності, їх впровадженням, криміналістичною підготовкою та вихованням кадрів. Практична ж реалізація техніко-криміналістичного забезпечення являє собою повсякденну діяльність слідчих, оперативних співробітників, спеціалістів-криміналістів, судових експертів, що пов'язана із застосуванням науково-технічних засобів і методів в процесі досудового розслідування злочинів.

На думку О.В.Шаповал, головними суб'єктами техніко-криміналістичного забезпечення є слідчі органів досудового розслідування, прокурори, спеціалісти, експерти, а також наукові працівники. Об'єктом же техніко-криміналістичного забезпечення вважають діяльність практичних працівників з розслідування злочинів, оскільки техніко-криміналістичне забезпечення здійснюється з метою підвищення ефективності такої діяльності, покращення рівня боротьби зі злочинністю, розкриття і розслідування усіх видів злочинів [261, с. 76]. В цьому ми погоджуємося з В.О.Шаповал, проте вважаємо за потребу уточнити, що визначаючи суб'єктів техніко-криміналістичного забезпечення необхідно виокремлювати: суб'єктів системи техніко-криміналістичного забезпечення макрорівня, діяльність яких направлена на формування криміналістичної готовності інших співробітників правоохоронних органів; суб'єктів мікрорівня, які є безпосередніми виконавцями криміналістичних рекомендацій, діяльність котрих направлена на надання допомоги слідчим, оперативним співробітникам при проведенні конкретних слідчих (розшукових) дій.

Процес досудового розслідування вбивств - це, перш за все, пізнання об'єктивної дійсності, який відбувається у соціальному середовищі певними суб'єктами. Кримінальний процесуальний кодекс України не визначає суб'єктів діяльності з розслідування злочинів, а оперує категорією "сторона обвинувачення", де окремі з них є суб'єктами розслідування. Відповідно до ст. 36 КПК України прокурор здійснює процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у формі нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування. Тобто таке процесуальне керівництво передбачає здійснення організації процесу досудового розслідування вбивств, визначення напрямів розслідування, координації процесуальних дій, забезпечення додержання в процесі розслідування вимог законів України. Сьогодні прокурор є активним суб'єктом кримінального провадження, до повноважень якого належить керівництво, безпосередній контроль та взаємодія з іншими учасниками під час розслідування.

Слідчий є центральним суб'єктом діяльності з досудового розслідування вбивств. Досудове розслідування вбивств здійснюють слідчі органів досудового розслідування Національної поліції України. Наказом МВС України від 06.07.2017 року № 570 "Про організацію діяльності органів досудового розслідування Національної поліції України" затверджено Положення про органи досудового розслідування Національної поліції України та Інструкцію з організації діяльності органів досудового розслідування Національної поліції України, в Положенні у розділі VI зазначено, що слідчий - службова особа органу Національної поліції України, уповноважена в межах компетенції, передбаченої КПК України, здійснювати досудове розслідування кримінальних правопорушень. Під час досудового розслідування слідчий самостійно приймає процесуальні рішення, крім випадків, коли законом передбачено винесення рішення слідчого судді, суду або згода прокурора чи погодження керівника органу досудового розслідування або якщо рішення про його проведення приймає виключно прокурор, і є відповідальним за законне та своєчасне виконання цих рішень [171]. Розглядаючи слідчого органів досудового розслідування як одного з основних суб'єктів техніко-криміналістичного забезпечення, ми звертаємо увагу на те, що слідчому та іншим суб'єктам кримінально-процесуального дослідження злочинів необхідно не стільки вміти застосовувати криміналістичну техніку, скільки знати її можливості, а реально безпосередньо застосовувати засоби криміналістичної техніки покликані відповідні фахівці. О.Я. Баєв підкреслює, що слідчий, адвокат, прокурор, суддя повинен вміти за необхідності увімкнути-вимкнути аудіо-відеотехніку, сфотографувати місце слідчого огляду чи інший об'єкт, оглянути документи в ультрафіолетових чи інфрачервоних променях тощо. Проте навіть одержання з предмета відбитків пальців, якісне виготовлення гіпсових зліпків об'ємних слідів взуття, не кажучи вже про складніші технічні дії, вимагають не тільки теоретичних знань щодо цього, але й практичних навичок такої роботи. А зазначені суб'єкти - будьмо реалістами, - зазвичай не володіють, і вочевидь, не зобов'язані цим володіти [7, с.167-169].

Сьогодні не можна уявити сучасне розслідування вбивств без використання новітніх досягнень науково-технічного прогресу та розроблених на їх основі науково-технічних засобів. Необхідність застосування у розслідуванні вбивств спеціальних знань пов'язана з тим, що пізнання події злочину є складним процесом об'єктивної дійсності. Тому розслідування злочину вимагає від слідчого застосування широкого кола суспільних, природничих, математичних і технічних знань. На необхідність звернення уваги на такого суб'єкта техніко-криміналістичного забезпечення як слідчий-криміналіст, що перебуває у штатному розписі слідчих управлінь зазначають науковці органів внутрішніх справ [9, с.25]. Слідчий-криміналіст: бере участь в огляді місця події при вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину чи іншого кримінального правопорушення, яке викликало значний суспільний резонанс, надає кваліфіковану допомогу в пошуку слідів кримінального правопорушення, належній їх фіксації з метою правильного процесуального оформлення, виключення надалі їх утрати або приведення в непридатний для подальших досліджень стан; з урахуванням зібраних доказів та обставин, виявлених під час досудового розслідування, надає допомогу слідчому в складенні погодженого плану слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій; надалі при необхідності розробляє додаткові плани; надає допомогу слідчим в організації досудового розслідування, у тому числі в проведенні окремих слідчих дій, застосуванні техніко-криміналістичних засобів, залученні спеціалістів, використанні можливостей криміналістичних, оперативно-довідкових та інших обліків поліції; для надання практичної допомоги в проведенні окремих слідчих дій слідчих-криміналістів уключають до складу слідчих груп; опрацьовує та запроваджує в слідчу практику наукові методи (у тому числі з урахуванням досвіду інших держав) розслідування кримінальних правопорушень та засоби криміналістичної техніки; вивчає слідчу практику, розробляє заходи щодо її вдосконалення, узагальнює можливості криміналістики і судової експертизи в процесі досудового розслідування, запроваджує позитивний досвід, надає підтверджені практикою рекомендації щодо методики і тактики досудового розслідування; здійснює контроль за цілеспрямованим використанням техніко-криміналістичних засобів, які закріплені за органом досудового розслідування; визначає і обґрунтовує кількість необхідних техніко-криміналістичних засобів, матеріалів, навчально-методичної літератури, вносить пропозиції щодо їх придбання і розподілу; перевіряє та узагальнює практику роботи слідчих щодо застосування техніко-криміналістичних засобів і наукових рекомендацій, стан роботи слідчо-оперативних груп на місцях подій та при розслідуванні обставин учинених кримінальних правопорушень, які перебувають на контролі, готує аналізи та інформаційні листи з цього питання та ін. [171].

Згідно з Наказом МВС України від 07.07.2017 року № 575 "Про затвердження Інструкції з організації взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами та підрозділами Національної поліції України в запобіганні кримінальним правопорушенням, їх виявленні та розслідуванні" слідчий-криміналіст: особисто або у складі постійно діючої СОГ виїжджає на місце події за кожним фактом умисного вбивства або тяжкого тілесного ушкодження зі смертельними наслідками, скоєних в умовах неочевидності, або з обтяжливими обставинами, чи інших кримінальних правопорушень, учинених проти особи, які можуть викликати суспільний резонанс; за відсутності на місці події керівництва слідчого управління ГУНП є старшим СОГ; зобов'язаний організувати проведення огляду місця події; має право у визначеному законодавством порядку залучати додаткові сили та засоби органів і підрозділів поліції для проведення першочергових слідчих (розшукових) дій з урахуванням обставин учиненого кримінального правопорушення; надає відповідні рекомендації керівникам територіальних органів, підрозділів поліції, іншим працівникам поліції; керує діями інших слідчих під час огляду місця події; забезпечує обмін інформацією між членами СОГ; надає практичну та методологічну допомогу під час огляду місця події, контролює складання протоколу огляду та додатків до нього, а в разі необхідності самостійно проводить огляд місця події; надалі надає практичну допомогу при призначенні судових експертиз, а при здійсненні ним у складі СОГ досудового розслідування кримінальних правопорушень проти особи самостійно проводить найбільш складні слідчі (розшукові) дії, призначає судові експертизи; за результатами отриманої після проведення першочергових слідчих (розшукових) дій інформації надає допомогу у складанні плану слідчих (розшукових) дій або самостійно складає такий план, у якому висуває версії вчинення злочину, заходи щодо їх відпрацювання, зазначає терміни виконання кожної запланованої дії тощо [172].

Застосування науково-технічних засобів безпосередньо слідчим, прокурором відрізняється від інших форм їх застосування своєю кримінальною процесуальною формою та криміналістичною спрямованістю на виявлення, збирання, фіксацію, дослідження та використання фактичних даних про обставини вбивства під час кримінального провадження. До того ж факти та результати їх застосування докладно описуються у відповідних протоколах процесуальних дій (ст. 104 КПК), фіксуються у вигляді фотознімків, зліпків, відбитків слідів, схем, матеріальних носіїв інформації, які спільно з протоколом мають значення доказу. Слідчий, прокурор можуть самостійно застосовувати науково-технічні засоби і методи в ході проведення і фіксації процесуальних дій (фотографування, виявлення, фіксація і вилучення слідів злочину тощо), оскільки такі вміння набуваються ними у ході професійної підготовки під час навчання у юридичному закладі та проходження практики у правоохоронних органах. Отримані матеріали повинні бути долучені до протоколу процесуальної дії як додатки. Ними можуть бути: спеціально виготовлені копії, зразки об'єктів, речей і документів; письмові пояснення спеціалістів, які брали участь у проведенні відповідної процесуальної дії; стенограма, аудіо-, відеозапис процесуальної дії; фототаблиці, схеми, зліпки, носії комп'ютерної інформації; інші матеріали, що пояснюють і збагачують зміст протоколу. Доцільність безпосереднього застосування слідчим техніко-криміналістичних методів і засобів у проведенні процесуальної дії або залучення з цією метою спеціаліста визначається особою, що здійснює досудове розслідування, у кожному конкретному випадку.

Ведучи мову про суб'єктів техніко-криміналістичного забезпечення досудового розслідування вбивств, необхідно зазначити про взаємодію слідчого з особами, які своїми діями сприяють такій діяльності. Стаття 41 КПК України вказує, що оперативні підрозділи Національної поліції: здійснюють слідчі (розшукові) та негласні слідчі (розшукові) дії в кримінальному провадженні за письмовим дорученням слідчого, прокурора; під час виконання доручень слідчого, прокурора співробітник оперативного підрозділу користується повноваженнями слідчого; під час проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, доручення слідчого, прокурора є обов'язковим для виконання оперативним підрозділом [135]. Спільна діяльність суб'єктів досудового розслідування вбивств, які віднесені до сторони обвинувачення, з оперативними підрозділами виявляється у збиранні, перевірці та оцінюванні необхідної доказової інформації в установленому законом порядку та є процесуальною діяльністю. При здійсненні такої діяльності застосовується сукупність техніко-криміналістичних засобів, прийомів та рекомендацій. Отже, оперативні співробітники також є суб'єктами техніко-криміналістичного забезпечення.

Ефективність досудового розслідування безпосередньо залежить від професійної майстерності осіб, які здійснюють розслідування кримінальних правопорушень. В удосконаленні цієї складної пізнавальної, дослідницької діяльності важливу роль відіграє цілеспрямована сумісна діяльність органів досудового розслідування з експертними підрозділами МВС України, яка забезпечує комплексне та якісне застосування сучасних надбань різних галузей науки і техніки в розслідуванні кримінальних правопорушень. Доцільність такого підходу до діяльності органів, які ведуть боротьбу зі злочинністю, зумовлена, насамперед, тим, що поєднання зусиль адміністративно не підпорядкованих суб'єктів цієї діяльності дозволяє ефективніше використовувати сучасні науково-технічні засоби, методи та методики, сприяє розширенню кола джерел криміналістично-значущої інформації [5, с. 7-8].

Ще одним суб'єктом техніко-криміналістичного забезпечення досудового розслідування вбивств є інспектор-криміналіст - особа, яка володіє науковими, технічними або іншими спеціальними знаннями та навичками застосування технічних або інших засобів і як спеціаліст бере участь у проведенні слідчих (розшукових) дій та надає практичну допомогу слідчим в організації їх проведення. Інспектор-криміналіст (технік-криміналіст) у своїй діяльності безпосередньо підпорядковується та підзвітний начальникові органу досудового розслідування. Інспектор-криміналіст (технік-криміналіст): надає під час досудового розслідування консультації слідчому з питань, що потребують відповідних спеціальних знань і навичок; з використанням спеціальних знань та навичок, науково-технічних засобів і спеціального обладнання проводить вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складає плани і схеми, виготовляє графічні зображення оглянутого місця чи окремих речей, забезпечує оформлення фото-, звуко- та відеоматеріалів після завершення слідчих (розшукових) дій; виявляє, фіксує, здійснює вилучення та пакування матеріальних об'єктів, які несуть на собі слідову інформацію вчиненого правопорушення; проводить експрес-аналіз за зовнішніми характеристиками вилучених об'єктів (без надання письмового висновку), звертає увагу слідчого на фактичні дані, що мають значення для розслідування обставин кримінального правопорушення; є відповідальним за якісну фіксацію всієї слідової інформації, повноту відображених даних у протоколі огляду та схемі (плані) до нього; надає пояснення слідчому та учасникам слідчих (розшукових) дій з приводу застосування криміналістичної техніки, умов виявлення слідів та інших обставин, які потребують роз'яснення [171]. Наказом МВС України від 07.07.2017 року № 575 "Про затвердження Інструкції з організації взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами та підрозділами Національної поліції України в запобіганні кримінальним правопорушенням, їх виявленні та розслідуванні" передбачено, що інспектор-криміналіст (технік-криміналіст): під час огляду місця події за дорученням слідчого проводить вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, виготовляє відбитки та зліпки наявних слідів, за необхідності складає плани і схеми, виготовляє графічні зображення оглянутого місця події чи окремих речей; під час фіксації слідчим виявленої слідової інформації в протоколі огляду місця події надає допомогу щодо опису специфічних ознак (вид та кількість виявлених слідів, їх локалізація, способи виявлення та фіксації); за дорученням слідчого виготовляє фототаблицю огляду місця події, стенограму, аудіо-, відеозапис процесуальної дії, схеми, зліпки, здійснює упакування носіїв комп'ютерної інформації та інших об'єктів та матеріалів, які долучаються як додатки до протоколу огляду місця події [172].

Діяльність експертно-криміналістичних підрозділів у забезпеченні досудового розслідування вбивств забезпечується в таких напрямах: забезпечення участі експертів-криміналістів як спеціалістів при проведенні слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій; проведення судових експертиз та експертних досліджень; ведення експертно-криміналістичних картотек і колекцій. Згідно із Наказом МВС України №1339 спеціалісти - інспектори-криміналісти, старші інспектори-криміналісти, техніки-криміналісти, а в разі утворення секторів техніко-криміналістичного забезпечення слідчих дій - керівники зазначених секторів, які входять до структури відповідних органів досудового розслідування (далі - інспектори-криміналісти), та працівники Експертної служби МВС у складі спеціалізованої пересувної лабораторії, які володіють спеціальними знаннями та можуть надавати консультації під час досудового розслідування з питань, що потребують спеціальних знань і навичок та залучені як спеціалісти для надання безпосередньої технічної допомоги сторонами кримінального провадження під час досудового розслідування. Розділом ІІ Інструкції передбачено порядок залучення інспекторів-криміналістів для участі у проведенні огляду місця події і зазначено, що інспектори-криміналісти у своїй діяльності безпосередньо підпорядковуються та підзвітні начальникові органу досудового розслідування. Вони зобов'язані виконувати усні та письмові доручення начальника відповідного органу досудового розслідування, його заступників, слідчих у встановлені строки та у визначеному законодавством порядку. Інспектори-криміналісти залучаються для участі у складі слідчо-оперативної групи для проведення ОМП за рішенням керівника слідчого підрозділу. Інспектори-криміналісти, які залучені до участі у проведенні ОМП, повинні мати при собі комплект необхідних технічних засобів, призначених для фіксації обстановки на місці події, виявлення, фіксації, вилучення та упакування слідової та іншої криміналістично значущої інформації [169].

Суб'єктами мікрорівня, на нашу думку, необхідно визнати й спеціалістів, якими відповідно до ст. 71 КПК України є особи, які володіють спеціальними знаннями та навичками застосування технічних або інших засобів і можуть надавати консультації під час досудового розслідування і судового розгляду питань, що потребують відповідних спеціальних знань і навичок [135]. В.В.Тіщенко підкреслює, що хоча криміналістика в цілому за своєю природою є юридичною наукою, вона в своїй окремій частині - криміналістичній техніці - акумулює, перероблює, пристосовує до завдань, пов'язаних зі збиранням і дослідженням доказової інформації, методи природничих і технічних наук, на основі чого і виникають саме техніко-криміналістичні методи. Використання таких методів потребує окрім суто криміналістичних знань, ще й відповідних знань інших наук - природничих, технічних, гуманітарних. Для цього потрібна спеціальна криміналістична підготовка, яку отримують після закінчення спеціальних курсів, вивчення й опанування відповідних технологій і методик, проходження стажування, здачі іспитів і атестації. Крім того, співробітники експертних установ, зазвичай, регулярно застосовують техніко-криміналістичні прийоми, методи і засоби у випадках їх залучення до проведення слідчих і негласних слідчих (розшукових) дій, а тому набувають стійких навичок і вмінь в різних, підчас екстремальних, ситуаціях [237, с. 351].

Під час проведення процесуальної дії слідчий, прокурор може відповідно до ч. 2 ст. 71 КПК залучити спеціаліста для надання безпосередньої технічної допомоги (фотографування, складення схем, планів, креслень, відбір зразків для проведення експертизи тощо). Залучення спеціаліста позитивно позначається на розкритті та розслідуванні кримінальних правопорушень, отриманні якісної доказової інформації. У ході початкових слідчих (розшукових) дій спеціаліст проводить попередні дослідження, в ході яких визначає: належність виявлених слідів до розслідуваної події; відомості про механізм та спосіб вчинення злочину; знаряддя, якими користувався злочинець; контакт злочинця з предметами обстановки місця події та іншу орієнтуючу інформацію [206, с. 10]. Дійсно, діяльність спеціаліста з надання допомоги слідчому є неоціненною. Проте не можна погодитися з думкою В.Д. Арсенєва та В.Г. Заблоцького щодо того, що спеціаліст виступає як суб'єкт доказування, котрий бере участь у всіх трьох елементах цього процесу - збиранні, дослідженні й оцінці доказів. Вони зазначають, що процесуальною особливістю доказової діяльності спеціаліста є відсутність у більшості випадків будь-якого специфічно оформленого її результату. Вона начебто розчиняється в доказовій діяльності слідчого і суду та її результатах… Тому необхідно визнати неприпустимим хоча б часткове передоручення слідчим спеціалісту проведення слідчої дії і оформлення її результатів. Ці автори дуже вільно трактують поняття доказування в кримінальному процесі, безпідставно не обмежуючи його ніякими формальними рамками. З цієї плутанини випливає, що В.Д. Арсенєв та В.Г. Заблоцький, підносячи спеціаліста до рівня суб'єкта доказування, тут же фактично спростовують своє твердження, заявляючи, що діяльність спеціаліста начебто "розчиняється" в доказовій діяльності слідчого, тобто вона явно в процесуальному сенсі не є самостійною [51, с. 28].

Аналізуючи положення ст. 71 КПК України, слушно звертається увага на правовий казус, коли в ч.1 цієї статті дається розширювальна дефініція, яка передбачає широкі потенційні можливості такого учасника процесу як спеціаліст, котрий володіє глибокими спеціальними знаннями та навичками, а ч.2 статті позбавляє цю дефініцію її повного змісту, обмежуючи процесуальні можливості залучення спеціаліста лише наданням слідчому чи стороні захисту безпосередньої технічної допомоги у фотографуванні, складанні схем, планів, креслень. Такий законодавчий підхід ігнорує потребу слідчої й судової практики в наявності процесуально регламентованого механізму залучення в кримінальний процес спеціалістів, результати діяльності котрих можуть з успіхом використовуватися в доказуванні як довідкова інформація або вихідні дані для забезпечення збирання доказів, обрання для цього певних шляхів. Залучений до слідчої (розшукової) дії - огляду місця події чи огляду речей спеціаліст може не лише надати технічну допомогу з фотографування або складання схем, а й встановити безпечність поводження з виявленим предметом, зробити попередній висновок щодо виду вибухового пристрою та його спорядження вибуховою речовиною, провести експрес-аналіз на наявність вибухової речовини в предметі та визначити її вид, масу, встановити наявність слідів-нашарувань вибухової речовини на навколишніх предметах, одязі, руках осіб, котрі перебували поруч з місцем події, тощо. Висновки або припущення спеціаліста, що висловлені під час проведення огляду, можуть стати приводами для проведення інших слідчих (розшукових) дій, призначення експертиз. Спеціаліст під час проведення слідчої (розшукової) дії не робить будь-яких самостійних висновків, а лише повідомляє слідчого про те, що йому стало відомо і на що він звертає увагу особи, яка проводить процесуальну дію. Він лише зобов'язаний максимально точно й детально передати слідчому все те, що залишилося поза зоною сприйняття слідчого [119, с. 49-50].

Організація діяльності спеціалістів як суб'єктів техніко-криміналістичного забезпечення підіймає декілька питань, зокрема щодо рівня теоретичних та практичних знань спеціалістів, контролю за ефективністю їх діяльності, адже саме спеціаліст, під час проведення слідчих дій може значно підвищити імовірність вилучення об'єктів, які у подальшому сприятимуть встановленню злочинця, зокрема по тяжких злочинах, скоєних в умовах неочевидності [179]. Слідчі органів досудового слідства Національної поліції, які здійснюють досудове розслідування вбивств, інколи недостатньо поінформовані про нові засоби і пристосування, які дають змогу не лише відшукувати й фіксувати сліди з місць злочину, а й вилучити їх для подальшого дослідження. Разом із тим, зібрати необхідну інформацію про злочин і злочинців без ефективного використання різноманітних технічних засобів практично не можливо [193, с. 83]. Такі обставини диктують необхідність не лише більш детального розгляду специфіки використання спеціальних знань в ході досудового розслідування вбивств, а й розробки сучасних методичних рекомендацій, що відбивають останні досягнення науки і техніки, з їх застосування.

Отже, діяльність спеціалістів-криміналістів в процесі досудового розслідування вбивств здійснюється у формі: консультування слідчого із питань проведення слідчих (розшукових) дій, а саме з вибору техніко-криміналістичних засобів, їх можливостей; сприяння слідчому у підготовці техніко-криміналістичних засобів; безпосереднього застосування техніко-криміналістичних засобів в процесі проведення слідчої дії; надання допомоги слідчому у фіксації виявлених слідів та інших речових доказів, а також у процесуальному закріпленні факту застосування техніко-криміналістичних засобів. Успіх діяльності спеціалістів, на думку К.Є. Дьоміна, залежить від низки факторів, серед яких він виділяє рівень підготовки і стаж роботи, наявність у розпорядженні спеціаліста відповідних техніко-криміналістичних засобів, організацію роботи у системі експертно-криміналістичних підрозділів [67, с. 115].

Окрему увагу вважаємо за потрібне звернути на такого суб'єкта техніко-криміналістичного забезпечення досудового розслідування вбивств як адвокат-захисник. Криміналістика традиційно виступала однією з наукових основ діяльності органів кримінального переслідування. Вона виконувала функцію супроводу за будь-яким кримінальним провадженням при його розслідуванні. Сторона захисту за своїми потенційними можливостями повинна відповідати діям сторони кримінального переслідування [156, с. 108]. Зважаючи на те, що захисник є повноцінним учасником кримінального провадження (п. 19, 25 ч. 1 ст. 3 КПК України), то й ефективне здійснення ним повноважень можливо лише при наявності законодавчого закріплення відповідних правових гарантій його участі.