Умови і порядок відшкодування збитків

Размещено на http://allbest.ru

Міністерство освіти і науки України

ДВНЗ «КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ. ВАДИМА ГЕТЬМАНА»

Реферат з дисципліни

«Правове регулювання господарської діяльності»

на тему «Умови і порядок відшкодування збитків»

Виконав студент III курсу 5 групи

Спеціальність 6508

Синявський Євгеній

Перевірила:

Зубачова І. С.

Київ 2015

У статтї 226 Господарського кодексу України встановлені умови і порядок відшкодування збитків, у тому числі права і обов`язки обох сторін господарських відносин, а також негативні наслідки їх невиконання.

1. Учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.

Так, першою частиною статтї 226 ГК встановлені наступні обов`язки учасника господарських відносин, який здійснив господарське правопорушення: прийняти необхідні міри запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру (наприклад, знайти або сприяти в пошуку іншого виконавця зобов'язання), у разі якщо шкода заподіяна іншим - відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.

2. Сторона, яка порушила своє зобов'язання або напевно знає, що порушить його при настанні строку виконання, повинна невідкладно повідомити про це другу сторону. У протилежному випадку ця сторона позбавляється права посилатися на невжиття другою стороною заходів щодо запобігання збиткам та вимагати відповідного зменшення розміру збитків.

Другою частиною ст. 226 ГК передбачено обов'язок сторони, яка порушила своє зобов'язання або напевно знає, що порушить його при настанні строку виконання, негайно повідомити про це іншу сторону. Наслідки неповідомлення достатньо суворі, оскільки невиконання цього обов'язку позбавляє правопорушника посилатися на невжиття другою стороною заходів щодо запобігання збиткам та права вимагати відповідного зменшення розміру збитків , що за загальним правилом є однією з умов застосування відповідальності у вигляді відшкодування збитків. Тому набуває важливого значення не тільки саме виконання правопорушником цього обов'язку, а й необхідність оформлення його виконання належним чином. Правопорушник повинен мати належні докази своєчасного направлення їм відповідної інформації потерпілій стороні. Зміст цієї норми дає підстави для висновку, що правопорушник зобов'язаний невідкладно повідомляти іншу сторону про кожний факт порушення взятих на себе зобов'язань.

3. Сторона господарського зобов'язання позбавляється права на відшкодування збитків у разі якщо вона була своєчасно попереджена другою стороною про можливе невиконання нею зобов'язання і могла запобігти виникненню збитків своїми діями, але не зробила цього, крім випадків, якщо законом або договором не передбачено інше.

У третій частині статті передбачено обов'язок потерпілої сторони вчинити певні дії, щоб запобігти виникненню збитків. Наслідками невиконання цього обов'язку є позбавлення потерпілої сторони господарського зобов'язання права на відшкодування збитків. Але такі негативні наслідки можуть настати тільки при наявності в сукупності трьох умов: 1) попередження про можливе невиконання зобов'язання потерпіла сторона повинна отримати своєчасно,

2) вона повинна мати реальну дійсну можливість запобігти виникненню збитків своїми діями, 3) законом або договором не повинно бути передбачений інший порядок. У ч. 3 статті допускається, що законом або договором може бути передбачено інше. Необхідність прийняття кредитором заходів до зменшення розміру збитків та раніше розглядалася як одна з умов застосування відповідальності у вигляді відшкодування збитків. За загальним правилом, суди не мають права збільшувати або зменшувати суму доведених збитків, що підлягають стягненню. Втім, згідно з ч. 3 ст. 219 ЦК, якщо правопорушенню сприяли неправомірні дії (бездіяльність) другої сторони зобов'язання, суду надано право зменшити розмір відповідальності або взагалі звільнити відповідача від відповідальності. За Цивільним кодексом (ч. 2 ст. 616) невжиття кредитором заходів щодо зменшення збитків також надає суду право зменшити розмір збитків, які стягуються з боржника. При цьому ні в Господарському, ні в Цивільному кодексах не уточнюється, які саме дії (заходи) повинен здійснити кредитор для запобігання або зменшення розміру збитків. Втім у багатьох міжнародно-правових документах передбачено обов'язок потерпілої сторони вжити заходів, які є розумними за даних обставин для зменшення збитку. У деяких міжнародно-правових угодах під розумними заходами для зменшення збитків маються на увазі всі необхідні заходи для скорочення витрат за умови, що це може бути здійснено без зайвого клопоту і витрат. В українському законодавстві не встановлено чіткого співвідношення між неприйняттям кредитором заходів до зменшення збитків і зменшенням розміру збитків, що відшкодовуються. Зменшення відповідальності боржника у зв'язку з неприйняттям кредитором заходів до зменшення збитків є правом суду, тому при пред'явленні позову про відшкодування збитків позивач повинен довести, що застосував всіх заходів до зменшення збитків.

4. Не підлягають відшкодуванню збитки, завдані правомірною відмовою зобов'язаної сторони від подальшого виконання зобов'язання.

Згідно з ч. 4 збитки, завдані неправомірною відмовою зобов'язаної сторони від подальшого виконання зобов'язання, не підлягають відшкодуванню. Ця норма пов'язана з такою досить поширеною оперативно-господарською санкцією (передбаченої ч. 1 ст. 236 ЦК), як одностороння відмова від виконання свого зобов'язання управненою стороною, із звільненням її від відповідальності за це - у разі порушення зобов'язання іншою стороною. Слід пам'ятати, що за загальним правилом, встановленим ч. 7 ст. 193 ГК, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Згідно з ч. 2 ст. 218 ГК (якщо інше не передбачено законом або договором) не рахуються обставинами, що звільняють підприємства від відповідальності за порушення господарського зобов'язання, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів. Згідно з Цивільним кодексом (ч. 1 ст. 615 ЦК) сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання у разі порушення зобов'язання іншою стороною, якщо це встановлено договором або законом. У цивільному і в господарському законодавстві передбачена значна кількість випадків, коли учасник господарських відносин вправі на законних підставах відмовитися від подальшого виконання зобов'язань. Наприклад, Господарським кодексом зазначено право управненої сторони відмовитися від оплати за зобов'язанням, яке виконано неналежним чином або достроково виконано боржником без згоди другої сторони (ч. 1 ст. 236 ЦК), право управненої сторони відмовитися від прийняття подальшого виконання зобов'язання, порушеного другою стороною ( ч. 1 ст. 236 ЦК), право покупця відмовитися від прийняття і оплати поставлених йому товарів неналежної якості (ч. 5 ст. 268 ЦК). Цивільним кодексом за договором купівлі-продажу встановлено право продавця, якщо він зобов'язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства (ч. 5 ст. 692 ЦК). Перелік оперативно-господарських санкцій, встановлений у ч. 1 ст. 236 ЦК, не є вичерпним. Крім того, ч. 2 ст. 236 ЦК зазначено право сторін передбачити в договорі також інші оперативно-господарські санкції. Враховуючи положення ч. 2 ст. 235 ЦК, в будь-якому випадку оперативно-господарські санкції, необхідні для забезпечення належного виконання договірних зобов'язань, повинні зазначатися в договорі. Таким чином, одностороння відмова від виконання зобов'язання найчастіше застосовується як оперативно-господарська санкція щодо особи, яка порушила зобов'язання, тому така відмова вважається правомірним і не тягне за собою відшкодування завданих цим відмовою збитки. Крім того, згідно з ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. Тому сторона в односторонньому порядку правомірно відмовилася від зобов'язання, не втрачає права залучити винну сторону до відповідальності у встановленому порядку. відшкодування збиток господарський

5. У разі невиконання зобов'язання про передачу їй індивідуально визначеної речі (речей, визначених родовими ознаками) управнена сторона має право вимагати відібрання цієї речі (речей) у зобов'язаної сторони або вимагати відшкодування останньою збитків.

У частині 5 встановлюються особливості відшкодування збитків у відносинах, пов'язаних з передачею індивідуально визначеної речі (речей, визначених родовими ознаками). Згідно з ч. 5 у разі невиконання зобов'язання про передачу речі (речей, визначених родовими ознаками) управнена сторона має право на її розсуд або вимагати відібрання цієї речі (речей) у зобов'язаної сторони або вимагати відшкодування останньою збитків. При цьому Господарським кодексом встановлені однакові наслідки невиконання зобов'язань по передачі індивідуально визначеної речі і речі, визначеної родовими ознаками, які є предметом зобов'язання. Застосовується ця стаття у випадках передачі речі у власність, господарське відання, оперативне управління. Таким чином, за вибором сторони обов'язок щодо передачі речі (речей) може змінитися на обов'язок відшкодування збитків, які стали результатом порушення зобов'язання боржника передати кредиторові належну йому річ, із застосуванням загальних положень про відповідальність за порушення зобов'язань.

6. У разі невиконання зобов'язання виконати певну роботу (надати послугу) управнена сторона має право виконати цю роботу самостійно або доручити її виконання (надання послуги) третім особам, якщо інше не передбачено законом або зобов'язанням, та вимагати відшкодування збитків, завданих невиконанням зобов'язання.

У частині 6 статті йдеться про зобов'язання, які в змозі виконати не тільки сам боржник, а й інші особи, включаючи управнену сторону, тому ця норма розширює можливості управненої сторони у випадку, коли боржник не виконує покладених на нього зобов'язань. У цій частині передбачені права управненої сторони у разі невиконання зобов'язання виконати певну роботу (надати послуги), згідно з якими правомочна сторона крім права вимагати відшкодування збитків, завданих невиконанням зобов'язання, має право або виконати цю роботу самостійно або доручити її виконання (надання послуги) третім особам , за умови, що інше не передбачено законом або зобов'язанням. Право обрання певного способу правового захисту надається правомочна сторона, яка в кожному конкретному випадку вирішує це питання виходячи з власних інтересів. Підставою для виникнення зазначених прав кредитора є невиконання зобов'язань. Незважаючи на відсутність таких застережень в цій статті, рекомендується, щоб кредитор, використовуючи надані йому права, реалізував їх в розумний строк, повідомивши про це боржника, з розумною вартістю виконання зобов'язання замість боржника. Усі втрати та інші збитки, що виникли в управленою сторони при виконанні зобов'язання за рахунок боржника, підлягають відшкодуванню за рахунок боржника відповідно до загальних правил відшкодування збитків. Втім кредитор не має права вимагати відшкодування шкоди, якщо заподіяна у результаті виконання, якому боржник не мав відношення.

7. Відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням зобов'язання, не звільняє зобов'язану сторону від виконання зобов'язання в натурі, крім випадків, зазначених у частині третій статтті цього Кодексу.

У 7 частини регулюється вплив відшкодування збитків, заподіяних неналежним виконанням зобов'язання як виду відповідальності на наступну частку самого зобов'язання, є можливість продовження його дії чи припинення.

За загальним правилом цієї частини статті при неналежному виконанні зобов'язання і відшкодування збитків, зобов'язання продовжує діяти, що вважається справедливим, враховуючи, що відповідні заходи мають компенсувати тільки збитки, які відповідають невиконаної частини зобов'язання. Враховуючи посилання на ч. 3 ст. 193 ГК, слід розглядати положення ч. 7 ст. 226 ЦК як мають диспозитивний характер, оскільки ч. 3 ст. 193 ГК передбачено, що застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше не передбачено законом або договором або коли управлена сторона відмовилася від прийняття виконання. Таким чином, законом або договором можуть бути передбачені інші наслідки, ніж ті, які зазначені в ч. 7 ст. 226 ГК.

Аналогічна норма міститься в ч. 3 ст. 216 ГК (вона відзначає загальні принципи господарсько-правової відповідальності учасників господарських відносин), якій встановлений один з принципів господарсько-правової відповідальності, який полягає в тому, що відшкодування збитків не звільняє правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов'язань.

Список літератури

1. Господарський кодекс України (ст.226, ст. 193 (ч. 7), ст.218 (ч. 2), ст. 616 (ч. 2))

2. Цивільний кодекс України (ст. 219, ст. 235 (ч. 2), ст. 236 (ч. 1), ст. 268 (ч. 5)