Державне регулювання інноваційної діяльності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Реферат

на тему:

Державне регулювання інноваційної діяльності

Київ-2011

ЗМІСТ

ВСТУП

1. Поняття інноваційної діяльності та загальні засади її державного регулювання

2. Засоби державного регулювання інноваційної діяльності

3. Компетенція органів, що здійснюють державне регулювання інноваційної діяльності

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Активізація інноваційної діяльності стала одним із пріоритетних напрямів науково-технічного прогресу, важливим елементом науково-технічної політики у багатьох країнах.

В Україні курс на інноваційний розвиток визначає перехід економіки до нового якісного стану. Він супроводжується активізацією інноваційної діяльності, яка дає змогу реорганізувати економіку на основі розвитку наукоємних виробництв, впровадження у виробництво прогресивних високотехнологічних процесів, розробки та випуску нової конкурентоспроможної продукції. Для реалізації стратегії інноваційного розвитку є всі необхідні передумови, серед яких науково-технічний, виробничий та кадровий потенціал, що визначають конкурентні переваги країни. Досвід економічно розвинутих країн переконливо свідчить, що в сучасних умовах зазначені параметри вирішальним чином залежать від масштабів та якісного рівня інноваційної діяльності, структурно-технологічних змін на основі інновацій Гаман М.В. Державне управління інноваційною діяльністю в Україні: Автореф. дис... д-ра наук з держ. упр.: 25.00.02 / М.В. Гаман; Нац. акад. держ. упр. при Президентові України. - К., 2005. - Ст. 9..

На даному етапі інноваційна діяльність в Україні переживає тяжкі часи. Головні труднощі в реалізації інноваційного потенціалу країни пов'язані з нестачею власних коштів, обмеженістю бюджетного і позабюджетного фінансування інноваційної діяльності.

Успішний розвиток інноваційної діяльності суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин позитивно відображатиметься на розвитку економіки в цілому, адже господарювання повинно базуватися на основі розвитку наукоємних виробництв, впровадження у виробництво прогресивних високотехнологічних процесів, розробки та випуску нової конкурентоспроможної продукції. Ефективне здійснення інноваційної діяльності та дотримання балансу між приватними інтересами суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин та публічними інтересами територіальної громади, суспільства в цілому при здійсненні такої діяльності повинно досягатися за рахунок оптимальної системи державного регулювання інноваційної діяльності.

1. Поняття інноваційної діяльності та загальні засади її державного регулювання

Дослідження інноваційної діяльності та її державного регулювання займають вагоме місце в роботах вчених з різних галузей правових знань, зокрема Атаманової Ю.Є., Вінник О.М., Ворони Д.М., Кравець І.М., Мамутова В.К., Сімсон О.Е. та інші.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про інноваційну діяльність» від 04.07.2002 року інноваційна діяльність - це діяльність, що спрямована на використання і комерціалізацію результатів наукових досліджень та розробок і зумовлює випуск на ринок нових конкурентоспроможних товарів і послуг Про інноваційну діяльність : Закон України від 04.07.2002 р. №40-І\/ // Відомості Верховної Ради України. - 2002. - №36. - Ст. 266..

Ст. 325 Господарського Кодексу України по-іншому визначає інноваційну діяльність. Так, під інноваційною діяльністю у сфері господарювання є діяльність учасників господарських відносин, що здійснюється на основі реалізації інвестицій з метою виконання довгострокових науково-технічних програм з тривалими строками окупності витрат і впровадження нових науково-технічних досягнень у виробництво та інші сфери суспільного життя Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. №436-І\/ // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - №18. - Ст. 144..

Атаманова Ю.Є. у своїй дисертації досліджує економічний зміст та законодавче визначення інноваційної діяльності. Так, на її думку, інноваційна діяльність може розглядатися як з вузького, так і з широкого погляду. Відповідно до першого інноваційна діяльність є діяльністю, пов'язаною із розробкою, підготовкою, комерціалізацією, впровадженням (використанням) інноваційних продуктів як інновацій у сфері суспільного виробництва з метою отримання нової або суттєво удосконаленої продукції, надання інноваційних робіт, послуг, а також підвищення техніко-технологічних показників відповідної господарської діяльності та виробничого процесу. Вона становить лише один із видів діяльності, що опосередковують реалізацію інноваційного процесу, поряд із науковою та науково-технічною, патентно-ліцензійною та інноваційно-впроваджувальною (інноваційно-виробничою) діяльністю. Однак відповідно до широкого підходу інноваційна діяльність охоплює повний інноваційний цикл від винайдення та розроблення певної ідеї до отримання результатів від її впровадження, а тому до її складу також відносять і наукову та науково-технічну діяльність Атаманова Ю.Є. Основні проблеми системного господарсько-правового регулювання відносин в інноваційній сфері: автореф. дис... д-ра юрид. наук : 12.00.04 / Ю.Є. Атаманова; Нац. юрид. акад. України ім. Я. Мудрого. - Х., 2009. - Ст. 11..

Враховуючи вище викладене, Атаманова Ю.Є. вважає, що під інноваційною діяльністю у сфері господарювання слід розуміти діяльність зі створення на підставі об'єктів права інтелектуальної власності інноваційних продуктів, готових до безпосереднього впровадження (використання) в умовах конкретного виробництва чи господарської діяльності, їх комерціалізації та впровадження (використання) як інновацій у виробництві та соціальній сфері, що здійснюється на основі реалізації інвестицій, з отриманням нової або суттєво удосконаленої продукції, виконанням інноваційних робіт, наданням інноваційних послуг, а також підвищенням техніко-технологічних показників відповідної господарської діяльності та виробничого процесу Атаманова Ю. До питання про правові режими інноваційної діяльності / Ю. Атаманова // Право України. - 2010. - №8. - Ст. 73..

Спасибо-Фатєєва І. розглядає стадії інноваційної діяльності у більш широкому аспекті та розрізняє: творчу діяльність з генерування ідей; втілення їх в об'єкт інтелектуальної власності або інший об'єкт творчої діяльності, що не піддається регулюванню нормами права інтелектуальної власності; їх впровадження на практиці (якщо йдеться про науково-технічні ідеї, то впровадження у виробництво). Втім, науково-виробничою сферою інновації не обмежуються, оскільки важливими є також інновації в політиці, правових і соціальних сферах, тому сфера застосування інновацій може охоплювати: нововведення, перетворення в економіці, техніці, соціальній та інших галузях, що сприяють створенню інтелектуальної власності; синтезування нових ідей, розроблення нових теорій і моделей (як у науково-технічній сфері, на виробництві, так і в соціальній сфері), у тому числі правових концепцій, соціальних і політичних програм; впровадження у виробництво ідей, програм, об'єктів інтелектуальної власності з одержанням кінцевого продукту або результату Спасібо-Фатєєва І. Правовий аспект інновацій в українських реаліях // Вісник Академії правових наук України. - Х., 2005. - 2004. - Ст. 17..

На думку М. Пашути та О. Шкільнюк, інноваційна діяльність, як правило, являє собою цілий комплекс наукових, технологічних, виробничих, організаційних, фінансових і комерційних заходів, сукупність яких приводить до інновації у вигляді нового або удосконаленого продукту Пашута М.Т. Інновації: понятійно-термінологічний апарат, економічна сутність та шляхи стимулювання : Навч. посібник для студ. вищ. навч. закл. / М.Т. Пашута, О.М. Шкільнюк; МОНУ. - Київ : Центр навчальної літератури, 2005. - Ст. 25..

Провівши глибоке наукове дослідження всієї системи відносин, які складаються при функціонуванні національної інноваційної системи Атаманова Ю.Є. наводить такі основні ознаки інноваційної діяльності:

1) основним предметом є впровадження, використання та комерціалізація результатів наукових досліджень й розробок у виробництво і соціальну сферу;

2) об'єктом виступають нематеріальні блага - результати інтелектуальної діяльності (результати наукових досліджень і розробок), які доводяться до стану інноваційного продукту та впроваджуються як інновації;

3) довгостроковий характер;

4) високий ступінь непередбачуваності наслідків та результатів, тобто ризиковий характер;

5) супроводжується інвестуванням коштів у нематеріальні об'єкти - результати наукових досліджень і розробок - з метою їх впровадження та/або використання;

6) викликає позитивні соціально-економічні зрушення;

7) одним із результатів її здійснення є підвищення конкурентоздатності суб'єктів господарювання та продукції, що ними випускається на базі реалізації інновацій Атаманова Ю.Є. Основні проблеми системного господарсько-правового регулювання відносин в інноваційній сфері: автореф. дис... д-ра юрид. наук : 12.00.04 / Ю.Є. Атаманова; Нац. юрид. акад. України ім. Я. Мудрого. - Х., 2009. - Ст. 14..

У регулюванні інноваційної діяльності важливу роль відіграє держава. Наукова діяльність традиційно вважається сферою активної державної політики. Наукові ідеї не можуть бути безпосередньо використані в господарській діяльності, метою якої є прибуток. Тому організації і компанії стримано йдуть на пряме фінансування досліджень, хоча мають велику потребу в їх результатах. У сучасних умовах держава багато в чому бере на себе відповідальність за забезпечення бізнесу одним із найважливіших результатів інноваційного процесу - науковими знаннями й ідеями Франчук Т.О. Стан державного регулювання інноваційної діяльності // Держава та регіони : науково-виробничий журнал / Гуманітарний університет «Запорізький інститут державного та муніципального управління». - Запоріжжя, 2006. - Ст.180 - (Державне управління ; №4)..

Проте в ринкових умовах роль держави в інноваційних процесах зводиться до мінімуму у зв'язку з різким скороченням асигнувань державного бюджету на проекти, результати яких можуть очікуватися лише в довгостроковій перспективі.

У сучасному світі існує безліч форм державного регулювання інноваційних процесів. Окремі компанії і корпорації, розуміючи важливість інноваційної діяльності для свого розвитку, часто також проводять власну інноваційну політику в тій чи іншій формі Пулина Т.В. Активизация инновационной деятельности в Украине: проблемы и перспективы // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка / Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - Київ, 2003. - Ст. 74. - (Економіка ; Вип. 64/65).. Проте у всіх випадках основними цілями інноваційної діяльності є стимулювання інноваційної активності та розвиток науково-технічного потенціалу.

Найважливішим елементом державного регулювання економіки є розробка державної інноваційної політики, яка має бути спрямована на створення благополучного клімату для здійснення інноваційних процесів. Проте при формуванні державної інноваційної політики виникають проблеми забезпечення взаємозв'язку між економічними, соціальними і науково-технічними аспектами розвитку в межах єдиної інноваційної політики; врахування рівня невизначеності інноваційних процесів; забезпечення оптимального використання ресурсів на основі альтернативного прогнозування Симсон О.Э. Инвестиционные и инновационные правоотношения : Перспективы развития публичной и частной сфер / О.Э. Симсон ; Акад. правовых наук Украины; Научно-исследоват. ин-т интеллектуальной собственности. - Киев : ІнЮре, 2005. - Ст. 214..

Як зазначає Атаманова Ю.Є. основними завданнями держави в науково-технічній та інноваційній сферах є: забезпечення умов для функціонування та сталого розвитку ефективної національної інноваційної системи, координація діяльності суб'єктів, що входять до неї, шляхом узгодження їхніх інтересів з інтересами та завданнями держави в соціально-економічній сфері, здійснення контролю за результатами роботи національної інноваційної системи та її підсистем з метою визначення їхнього впливу на рівень соціально-економічного розвитку країни. Виконання цих завдань країною припускає активну її діяльність в інноваційній сфері за багатьма напрямками, завдяки здійсненню якої в цілому відбувається реалізація інноваційної функції держави. На підставі аналізу переліку напрямків діяльності держави в сфері інновацій Атаманова Ю.Є. визначає низку підфункцій (або функцій нижчого порядку), які розкривають основний зміст інноваційної функції держави, а саме:

1) забезпечувальну;

2) програмно-стратегічну;

3) координаційну;

4) функцію інституційної підтримки;

5) контрольну;

6) охоронну.

Комплексне вираження та реалізацію інноваційна функція держави отримує через проведення державою інноваційної політики Атаманова Ю.Є. Основні проблеми системного господарсько-правового регулювання відносин в інноваційній сфері: автореф. дис... д-ра юрид. наук : 12.00.04 / Ю.Є. Атаманова; Нац. юрид. акад. України ім. Я.Мудрого. - Х., 2009. - Ст. 27..

В літературі наводиться визначення державної інноваційної політики як окремого напрямку економічної політики держави, в рамках якої розробляється та реалізується комплексна система заходів державного регулювання зі стимулювання, планування, управління, підтримання та контролю за інноваційними процесами, що мають місце в науково-технічній, виробничій та інших сферах соціально-економічного життя країни. На думку Атаманової Ю.Є., зміст інноваційної функції держави полягає в діяльності держави щодо стимулювання інноваційної діяльності, планування її результатів у контексті економічного розвитку країни, управління та контролю за діяльністю суб'єктів господарювання зі створення, комерціалізації, впровадження (використання) інноваційних продуктів як інновацій та випуску на їх основі нової продукції або застосування нових технологій Атаманова Ю. До питання про правові режими інноваційної діяльності / Ю. Атаманова // Право України. - 2010. - №8. - Ст. 74..

Стратегічною метою державної інноваційної політики можна вважати перетворення національного науково-технічного комплексу у дієвий загальнонаціональний ресурс, динамічну, самоврядну, багатоукладну систему виробництва науково-технологічних знань і продуктів, яка визнається пріоритетною державою, суспільством та приватним капіталом, що гарантує оптимальне сполучення масштабних фундаментальних досліджень з конкурентноздатними інноваційними розробками Ворона Д.М. Формування та реалізація державної інноваційної політики: галузевий аспект: автореф. дис... канд. з держ. управління : 25.00.02 / Д. М. Ворона; Класичний приватний ун-т. - Запоріжжя, 2008. - Ст. 8..

На думку Мироненко Н.М. для підвищення власних конкурентних позицій через інноваційний розвиток необхідно поєднати на практиці ринкові методи управління науково-технологічною сферою із заходами державного регулювання. При цьому одним з ключових моментів повинна стати розробка критеріїв, якими слід керуватися при визначенні переліку національних науково-технологічних пріоритетів та технологій для створення інформаційно-аналітичного забезпечення здійснення державної інноваційної політики, у тому числі: значення для прогресу існуючих базових технологій; участь у досягненні глобальної конкурентоспроможності галузей економіки; можливість здійснення на їх основі принципово нових технологічних проектів; істотний внесок у забезпеченні національної безпеки Актуальні проблеми правового регулювання розвитку підприємницької діяльності в Україні / [ред. Н.М. Мироненко]. - Київ - Тернопіль : Підручники і посібники, 2008. - Ст. 274..

Згідно з ч. 1 ст. 328 Господарського кодексу України держава регулює інноваційну діяльність шляхом:

· визначення інноваційної діяльності як необхідної складової інвестиційної та структурно-галузевої політики; формування і забезпечення реалізації інноваційних програм та цільових проектів;

· створення економічних, правових та організаційних умов для забезпечення державного регулювання інноваційної діяльності;

· створення та сприяння розвиткові інфраструктури інноваційної діяльності Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. №436-І // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - №18. - Ст. 147..

Ст. 6 Закону України «Про інноваційну діяльність» визначає також такі напрями державного регулювання інноваційної діяльності: забезпечення захисту прав та інтересів суб'єктів інноваційної діяльності, надання фінансової підтримки виконання інноваційних проектів, стимулювання комерційних банків та інших фінансово-кредитних установ, що кредитують виконання інноваційних проектів, встановлення пільгового оподаткування суб'єктів інноваційної діяльності, забезпечення підтримки функціонування і розвитку сучасної інноваційної інфраструктури Про інноваційну діяльність : Закон України від 04.07.2002 р. №40-І // Відомості Верховної Ради України. - 2002. - №36. - Ст. 269..

2. Засоби державного регулювання інноваційної діяльності

На законодавчому рівні відсутнє системне викладення як засобів державного впливу на діяльність та відносини учасників національної інноваційної системи, так і відповідних їм правових засобів. Їх закріплення та розміщення в законодавстві відбувалося без попереднього обґрунтування та спрямованості на забезпечення функціонування національної інноваційної системи в цілому. Атаманова Ю.Є. звертає увагу на те, що в Господарському кодексі України відсутнє визначення чи роз'яснення самого терміна «господарсько-правові засоби» - у ст. 12 Господарського кодексу закріплено лише основні засоби регулюючого впливу держави на діяльність суб'єктів господарювання, які мають економічний характер. Використання одних із них (абз. 2-6 ч. 2 ст. 12) спрямовано на забезпечення усталеності економічної системи, інших же (абз. 7,8 ч. 2 ст. 12) - на стимулювання важливих для держави секторів, галузей економіки та видів господарської діяльності Атаманова Ю. До питання про правові режими інноваційної діяльності / Ю. Атаманова // Право України. - 2010. - №8. - Ст. 77..

В літературі господарсько-правові засоби, які використовуються для врегулювання діяльності суб'єктів господарювання в інноваційній сфері, фактично становлять собою правові механізми, конфігурація правових засобів у яких зумовлена та підкорена досягненню поставлених державою цілей або врахуванню інтересів публічного характеру, пов'язаних із підтриманням суспільного господарського порядку, національної безпеки країни, формуванням та ефективним функціонуванням національної інноваційної системи, підпорядкована задоволенню на рівних засадах приватних інтересів суб'єктів господарювання, які залучені до інноваційних процесів, а також забезпеченню балансу публічних та приватних інтересів в інноваційній сфері Атаманова Ю.Є. Основні проблеми системного господарсько-правового регулювання відносин в інноваційній сфері: автореф. дис... д-ра юрид. наук : 12.00.04 / Ю.Є. Атаманова; Нац. юрид. акад. України ім. Я. Мудрого. - Х., 2009. - Ст. 28..

Усі господарсько-правові засоби регулювання діяльності суб'єктів господарювання в інноваційній сфері, за допомогою використання яких реалізується державна інноваційна політика, запропоновано поділяти на:

1. загальні, що використовуються для врегулювання будь-яких видів господарської діяльності в різних галузях національної економіки (вони закріплені в ст. 12 Господарського кодексу України);

2. спеціальні, що пристосовані для використання саме в інноваційній сфері (спеціальний режим інноваційної діяльності, державна реєстрація та державна експертиза інноваційних проектів, інноваційних продуктів, технологій, технопарків та їхніх проектів, спеціальні організаційно-правові засоби державної підтримки інноваційної діяльності (центри інноваційного розвитку, трансферу технологій, наукові парки) Атаманова Ю.Є. Основні проблеми системного господарсько-правового регулювання відносин в інноваційній сфері: автореф. дис... д-ра юрид. наук : 12.00.04 / Ю.Є. Атаманова; Нац. юрид. акад. України ім. Я. Мудрого. - Х., 2009. - Ст. 28..

Серед основних засобів державного регулювання інноваційної діяльності виділяють такі:

1. експертиза та реєстрація інноваційних проектів;

2. реєстрація інноваційних структур;

3. надання фінансової підтримки та ін Кравець І. Державне регулювання інноваційної діяльності: окремі проблеми правового регулювання // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка / Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - Київ, 2010. - Ст. 67. - (Юридичні науки ; Вип. 84)..

Державна реєстрація інноваційних проектів і ведення Державного реєстру інноваційних проектів здійснюється на підставі Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.2003 р. №1474 Порядок державної реєстрації інноваційних проектів і ведення Державного реєстру інноваційних проектів : Затв. постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.2003 р. №1474 // Офіційний вісник України. - 2003. - №38. - стор. 42. - Ст. 812.. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.07.2010 р. №650 органом, що проводить державну реєстрацію інноваційних проектів і веде Державний реєстр інноваційних проектів на сьогодні є Держкомінформнауки (до цього часу ці функції здійснювало Міністерство освіти і науки України).

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про наукові парки» - рішення про створення наукового парку приймається його засновниками за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері науково-технічної та інноваційної діяльності в порядку, визначеному Кабінетом міністрів України Про наукові парки : Закон України від 25.06.2009 р. №1563-VI // Відомості Верховної Ради України. - 2009.- №51. - Ст. 757.. Рішення про створення наукового парку погоджується Міністерством освіти і науки України (тепер це Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України) відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2010 р. №93 Порядок погодження рішення про створення наукового парку : Затв. постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2010 р. №93 // Офіційний вісник України. - 2010. - №8. - Ст. 393..

Необхідність особливої підтримки, стимулювання розвитку окремих галузей народного господарства або визнаних за пріоритетні напрямків господарської діяльності зумовлюють зміну співвідношення юридичних засобів, що застосовуються державою для активізації інноваційної діяльності в них, на користь домінування різного характеру стимулів (пільг, дозволів, заохочень) Атаманова Ю. До питання про правові режими інноваційної діяльності / Ю. Атаманова // Право України. - 2010. - №8. - Ст. 75..

Види фінансової підтримки інноваційної діяльності передбачені статтею 17 Закону України «Про інноваційну діяльність» Про інноваційну діяльність : Закон України від 04.07.2002 р. №40-І // Відомості Верховної Ради України. - 2002. - №36. - Ст. 266.. Держкомінформнауки визначає порядок конкурсного відбору проектів науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт для їх фінансової підтримки за рахунок коштів державного бюджету, здійснює фінансування науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт для задоволення потреб держави; затверджує порядок формування і використання коштів спеціалізованих державних інноваційних фінансово-кредитних установ, які належать до сфери його управління, здійснює контроль за їх діяльністю; визначає разом з Держінвестицій за погодженням з Кабінетом Міністрів України порядок конкурсного відбору інноваційних проектів; доручає державним інноваційним фінансово-кредитним установам проводити конкурсний відбір інноваційних проектів і здійснювати фінансову підтримку таких проектів у межах коштів, передбачених Державним бюджетом України на відповідний рік (підпункти 9, 21-23 пункту 4 Положення про Держкомінформнауки, затвердженого постановою КМ України від 21.07.2010 р. №675) Положення про Державний комітет України з питань науки, інновацій та інформатизації : Затв. постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2010 р. №675 // Офіційний вісник України. - 2010. - №58. - Cт. 128..

Держінвестицій також здійснює ряд повноважень з питань надання фінансової підтримки інноваційної діяльності, наприклад, відповідно до п. 2 Порядку використання у 2010 році коштів Стабілізаційного фонду для державної підтримки реалізації інноваційних та інвестиційних проектів у реальному секторі економіки, у тому числі через механізм здешевлення кредитів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.06.2010 р. №476, головним розпорядником бюджетних коштів є Держінвестицій. Порядок конкурсного відбору інноваційних та інвестиційних проектів у реальному секторі економіки для їх державної підтримки у 2010 році за рахунок коштів Стабілізаційного фонду затверджений наказом Держінвестицій від 10.08.2010 р. №39 Порядок конкурсного відбору інноваційних та інвестиційних проектів у реальному секторі економіки для їх державної підтримки у 2010 році за рахунок коштів Стабілізаційного фонду : Затв. наказом Державного агентства України з інвестицій та розвитку від 10.08.2010 р. №39 // Офіційний вісник України. - 2010. - №63. - Ст. 172.. Порядок та умови надання у 2010 році державних гарантій щодо виконання боргових зобов'язань за запозиченнями суб'єктів господарювання державного сектору економіки, залученими для фінансування інвестиційних, інноваційних, інфраструктурних та інших проектів розвитку, які мають стратегічне значення та реалізація яких сприятиме розвитку економіки України, в тому числі імпортозамінних і експортоорієнтованих галузей затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 30.06.2010 р. №567 Порядок та умови надання у 2010 році державних гарантій щодо виконання боргових зобов'язань за запозиченнями суб'єктів господарювання державного сектору економіки, залученими для фінансування інвестиційних, інноваційних, інфраструктурних та інших проектів розвитку, які мають стратегічне значення та реалізація яких сприятиме розвитку економіки України, в тому числі імпортозамінних і експортоорієнтованих галузей : Затв. постановою Кабінету Міністрів України від 30.06.2010 р. №567 // Офіційний вісник України. - 2010. - №51. - Ст. 50.. Порядок конкурсного відбору інвестиційних, інноваційних, інфраструктурних та інших проектів розвитку з метою надання у 2010 році державних гарантій для їх фінансування затверджений наказом Держінвестицій від 10.08.2010 р. №40 Порядок конкурсного відбору інвестиційних, інноваційних, інфраструктурних та інших проектів розвитку з метою надання у 2010 році державних гарантій для їх фінансування : Затв. наказом Державного агентства України з інвестицій та розвитку від 10.08.2010 р. №40 // Офіційний вісник України. - 2010. - №63. - Ст. 181..

Найбільшого заохочення з боку держави та суспільства заслуговує інноваційна діяльність з пріоритетних напрямів, що забезпечують науково-технологічне оновлення виробництва та сфери послуг у країні, наповнення внутрішнього ринку конкурентною наукоємною продукцією та можливість виходу з нею на світовий ринок Вінник О.М. Інвестиційне право : навчальний посібник / О.М. Вінник ; МОНУ. - 2-е вид., переробл. та доп. - Київ : Правова єдність, 2009. - Ст. 290.. Відповідно до ст. 2 Закону України «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні» визначаються пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні, які складаються із стратегічних та середньострокових пріоритетних напрямів інноваційної діяльності Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні: Закон України від 16.01.2003 р. №433-І\/ // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - №13. - Ст. 93..

Стаття 4 Закону України «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні» регулює порядок формування та затвердження середньострокових пріоритетних напрямів інноваційної діяльності Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні: Закон України від 16.01.2003 р. №433-І\/ // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - №13. - Ст. 93.. Порядок формування, експертизи та обговорення пріоритетних напрямів інноваційної діяльності затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. №1094 Порядок формування, експертизи та обговорення пріоритетних напрямів інноваційної діяльності : Затв. постановою Кабінету Міністрів України від 17.07. 2003 р. №1094 // Офіційний вісник України. - 2003. - №30. - Cт. 101.. Цей Порядок визначає процедуру формування, експертизи та обговорення стратегічних пріоритетних напрямів інноваційної діяльності та середньострокових пріоритетних напрямів інноваційної діяльності загальнодержавного рівня.

інноваційний державний законодавчий правовий

3. Компетенція органів, що здійснюють державне регулювання інноваційної діяльності

У Законі України «Про інноваційну діяльність» закріплені повноваження органів державного регулювання інноваційної діяльності: ст. 7 - Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування; ст. 8 - Кабінету Міністрів України (далі - КМ України); ст. 9 - спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері інноваційної діяльності та інших центральних органів виконавчої влади; ст. 10 - Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевого самоврядування Про інноваційну діяльність : Закон України від 04.07.2002 р. №40-І\/ // Відомості Верховної Ради України. - 2002. - №36. - Ст. 266..

Позитивною тенденцією стало створення 31 травня 2010 року єдиного спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері інноваційної діяльності - Державного комітету з питань науково-технічного та інноваційного розвитку (далі - Держкомнауки), положення про який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2010 р. №376 Положення про Державний комітет з питань науково-технічного та інноваційного розвитку : Затв. постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2010 р. №376 // Офіційний вісник України. - 2010. - №41. - Cт. 13.. Держкомнауки було створено на базі Департаменту науково-технологічного розвитку, департаменту інновацій й трансферу технологій Міністерства освіти і науки України та департаменту інновацій Державного агентства з інвестицій та інновацій (на сьогодні Державного агентства України з інвестицій та розвитку). Як зазначає Атаманова Ю.Є., перспективним для удосконалення системи державного регулювання у сфері інноваційної діяльності стало наділення вищевказаного комітету повноваженнями у сфері координації діяльності органів виконавчої влади з проведення політики у сфері наукової, науково-технічної, інноваційної діяльності та трансферу технологій, оскільки повноваження попередніх організаційних структур у цій сфері часто дублювалися, що часто унеможливлювало ефективне здійснення організаційно-господарських повноважень при регулювання інноваційної діяльності Атаманова Ю.Є. Основні проблеми системного господарсько-правового регулювання відносин в інноваційній сфері: автореф. дис... д-ра юрид. наук : 12.00.04 / Ю.Є. Атаманова; Нац. юрид. акад. України ім. Я.Мудрого. - Х., 2009. - Cт. 31.. Проте, проблема розмежування повноважень між суб'єктами, що здійснюють державне регулювання у сфері інноваційної діяльності, залишається актуальною.

На сьогодні спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері інноваційної діяльності є Державний комітет України з питань науки, інновацій та інформатизації (далі - Держкомінформнауки), що створений відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.07.2010 р. №548 Про утворення Державного комітету України з питань науки, інновацій та інформатизації : постанова Кабінету Міністрів України від 05.07.2010 р. №548 // Офіційний вісник України. - 2010. - №51.Ст. 21. та є правонаступником Державного комітету інформатизації (положення про який затверджено постановою КМ України від 26.03.2008 р. №272 Положення про Державний комітет інформатизації України : Затв. постановою Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 р. №272 // Офіційний вісник України. - 2008. - №25. - Ст. 71.) і Державного комітету з питань науково-технічного та інноваційного розвитку. Відповідно до п.1 Положенням про Держкомінформнауки, затвердженого постановою КМ України від 21.07.2010 р. №675, Держкомінформнауки є центральним органом виконавчої влади з питань формування та реалізації державної політики у сфері наукової, науково-технічної діяльності, трансферу технологій, інформатизації, формування і використання національних електронних інформаційних ресурсів, створення умов для розвитку інформаційного суспільства Положення про Державний комітет України з питань науки, інновацій та інформатизації : Затв. постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2010 р. №675 // Офіційний вісник України. - 2010. - №58. - Ст. 128.

Вінник О.М. до органів державного регулювання інноваційної діяльності відносить:

1) Верховну Раду України, яка визначає єдину державну політику у сфері інноваційної діяльності: створює законодавчу базу для сфери інноваційної діяльності; затверджує пріоритетні напрями інноваційної діяльності; визначає обсяг асигнувань для фінансової підтримки інноваційної діяльності;

2) Верховну Раду Автономної республіки Крим, обласні та районні ради, які затверджують регіональні інноваційні програми, що кредитуються з відповідних бюджетів, та контролюють фінансування регіональних інноваційних програм;

3) сільські, селищні, міські ради, які затверджують місцеві інноваційні програми, створюють комунальні інноваційні фінансово-кредитні установи для фінансової підтримки місцевих інноваційних програм за кошти місцевих бюджетів, контролюють діяльність таких установ;

4) Кабінет Міністрів України, який здійснює державне управління та забезпечує реалізацію державної політики у сфері інноваційної діяльності; сприяє створенню ефективної інфраструктури у сфері інноваційної діяльності, створює спеціалізовані державні інноваційні фінансово-кредитні установи для фінансової підтримки інноваційних програм і проектів, затверджує положення про порядок державної реєстрації інноваційних проектів і ведення Державного реєстру інноваційних проектів та ін.;

5) спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері інноваційної діяльності, який здійснює заходи щодо проведення єдиної науково-технічної та інноваційної політики, готує і подає Кабінету Міністрів пропозиції щодо пріоритетних напрямів інноваційної діяльності, координує роботу у сфері інноваційної діяльності інших центральних органів виконавчої влади, здійснює державну реєстрацію і веде Державний реєстр інноваційних проектів та ін.;

6) центральні органи виконавчої влади, які здійснюють підготовку пропозицій щодо реалізації інноваційної політики у відповідній галузі економіки, створюють організаційно-економічні механізми підтримки її реалізації;

7) Рада міністрів АРК, місцеві державні адміністрації, які розробляють проекти регіональних інноваційних програм і подають їх для затвердження відповідно Верховній раді АРК, обласним і районним радам, вживають заходів щодо виконання регіональних інноваційних програм, сприяють інноваційній діяльності у своєму регіоні;

8) виконавчі комітети органів місцевого самоврядування, які розробляють проекти місцевих інноваційних програм і подають їх для затвердження місцевим радам, залучають підприємства, установи, організації, розташовані на підпорядкованій їм території, за їх згодою, до розв'язання проблем інноваційного розвитку населених пунктів;

9) Комісія з організації діяльності технологічних парків та інноваційних структур інших типів (це постійно діючий орган при Кабінеті Міністрів України), яка здійснює організаційне та методичне забезпечення роботи зі створення та функціонування технологічних парків та інноваційних структур інших типів. Вінник О.М. Інвестиційне право : навчальний посібник / О.М. Вінник ; МОНУ. - 2-е вид., переробл. та доп. - Київ : Правова єдність, 2009. - Cт. 293.

На сьогодні, не дивлячись на те, що був створений єдиний спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері інноваційної діяльності, певні організаційно-господарські повноваження у цій сфері продовжують здійснювати Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України та Державне агентство України з інвестицій та розвитку.

ВИСНОВКИ

Враховуючи викладене вище, можна зробити такі висновки:

1) під інноваційною діяльністю у сфері господарювання слід розуміти діяльність зі створення на підставі об'єктів права інтелектуальної власності інноваційних продуктів, готових до безпосереднього впровадження (використання) в умовах конкретного виробництва чи господарської діяльності, їх комерціалізації та впровадження (використання) як інновацій у виробництві та соціальній сфері, що здійснюється на основі реалізації інвестицій, з отриманням нової або суттєво удосконаленої продукції, виконанням інноваційних робіт, наданням інноваційних послуг, а також підвищенням техніко-технологічних показників господарської діяльності.

2) зміст інноваційної функції держави полягає в діяльності держави щодо стимулювання інноваційної діяльності, планування її результатів у контексті економічного розвитку країни, управління та контролю за діяльністю суб'єктів господарювання зі створення, комерціалізації, впровадження інноваційних продуктів як інновацій та випуску на їх основі нової продукції або застосування нових технологій;

3) до основних засобів державного регулювання інноваційної діяльності належать: експертиза та реєстрація інноваційних проектів; реєстрація інноваційних структур; надання фінансової підтримки та ін.

4) винайдення оптимальної системи державного регулювання інноваційної діяльності на сучасному етапі розвитку економіки є необхідним з метою стимулювання суб'єктів господарювання до впровадження досягнень науково-технічного прогресу у виробництво, а також дотримання при цьому публічних інтересів територіальної громади, суспільства в цілому. Подальшого дослідження потребують механізми розмежування організаційно-господарських повноважень між органами, що здійснюють державне регулювання інноваційної діяльності для ефективного його здійснення в Україні.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Законодавчі документи

1. Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. №436-І // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - №18. - 1241 с.

2. Про інноваційну діяльність: Закон України від 04.07.2002 р. №40-І\/ // Відомості Верховної Ради України. - 2002. - №36. - 1022 с.

3. Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні: Закон України від 16.01.2003 р. №433-І // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - №13. - 829 с.

4. Про наукові парки : Закон України від 25.06.2009 р. №1563-VI // Відомості Верховної Ради України. - 2009. - №51. - 1859 с.

5. Порядок формування, експертизи та обговорення пріоритетних напрямів інноваційної діяльності: Затв. постановою Кабінету Міністрів України від 17.07. 2003 р. №1094 // Офіційний вісник України. - 2003. - №30. - 1536 c.

6. Порядок державної реєстрації інноваційних проектів і ведення Державного реєстру інноваційних проектів : Затв. постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.2003 р. №1474 // Офіційний вісник України. - 2003. - №38. - 2031 c.

7. Положення про Державний комітет інформатизації України: Затв. постановою Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 р. №272 // Офіційний вісник України. - 2008. - №25. - 791 c.

8. Положення про Державний комітет з питань науково-технічного та інноваційного розвитку: Затв. постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2010 р. №376 // Офіційний вісник України. - 2010. - №41. - 1336 c.

9. Порядок та умови надання у 2010 році державних гарантій щодо виконання боргових зобов'язань за запозиченнями суб'єктів господарювання державного сектору економіки, залученими для фінансування інвестиційних, інноваційних, інфраструктурних та інших проектів розвитку, які мають стратегічне значення та реалізація яких сприятиме розвитку економіки України, в тому числі імпортозамінних і експортоорієнтованих галузей: Затв. постановою Кабінету Міністрів України від 30.06.2010 р. №567 // Офіційний вісник України. - 2010. - №51. - 1704 c.

10. Про утворення Державного комітету України з питань науки, інновацій та інформатизації: постанова Кабінету Міністрів України від 05.07.2010 р. №548 // Офіційний вісник України. - 2010. - №51. - 1689 c.

11. Положення про Державний комітет України з питань науки, інновацій та інформатизації: Затв. постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2010 р. №675 // Офіційний вісник України. - 2010. - №58. - 2025 c.

12. Порядок конкурсного відбору інноваційних та інвестиційних проектів у реальному секторі економіки для їх державної підтримки у 2010 році за рахунок коштів Стабілізаційного фонду: Затв. наказом Державного агентства України з інвестицій та розвитку від10.08.2010 р. №39 // Офіційний вісник України. - 2010. - №63. - 2206 c.

13. Порядок конкурсного відбору інвестиційних, інноваційних, інфраструктурних та інших проектів розвитку з метою надання у 2010 році державних гарантій для їх фінансування: Затв. наказом Державного агентства України з інвестицій та розвитку від 10.08.2010 р. №40 // Офіційний вісник України. - 2010. - №63. - 2207 c.

Книги

14. Актуальні проблеми правового регулювання розвитку підприємницької діяльності в Україні / [ред. Н.М. Мироненко]. - Київ - Тернопіль: Підручники і посібники, 2008. - 368 с.

15. Вінник О.М. Інвестиційне право: навчальний посібник / О.М. Вінник; МОНУ. - 2-е вид., переробл. та доп. - Київ: Правова єдність, 2009. - 616 с.

16. Пашута М.Т. Інновації: понятійно-термінологічний апарат, економічна сутність та шляхи стимулювання: Навч. посібник для студ. вищ. навч. закл. / М.Т. Пашута, О.М. Шкільнюк; МОНУ. - Київ: Центр навчальної літератури, 2005. - 120 с.

17. Симсон О.Э. Инвестиционные и инновационные правоотношения: Перспективы развития публичной и частной сфер / О.Э. Симсон; Акад. правовых наук Украины; Научно-исследоват. ин-т интеллектуальной собственности. - Киев: ІнЮре, 2005. - 416 c.

Автореферати дисертацій

18. Атаманова Ю.Є. Основні проблеми системного господарсько-правового регулювання відносин в інноваційній сфері: автореф. дис... д-ра юрид. наук: 12.00.04 / Атаманова Юлія Євгенівна; Нац. юрид. акад. України ім. Я. Мудрого. - Х., 2009. - 37 с.

19. Ворона Д.М. Формування та реалізація державної інноваційної політики: галузевий аспект: автореф. дис... канд. з держ. управління: 25.00.02 / Ворона Дмитро Миколайович; Класичний приватний ун-т. - Запоріжжя, 2008. - 20 с.

20. Гаман М.В. Державне управління інноваційною діяльністю в Україні: Автореф. дис... д-ра наук з держ. упр.: 25.00.02 / Гаман Микола Васильович; Нац. акад. держ. упр. при Президентові України. - К., 2005. - 32 с.

Частини періодичних видань

21. Атаманова Ю. До питання про правові режими інноваційної діяльності / Ю. Атаманова // Право України. - 2010. - №8. - С. 72-79.

22. Кравець І. Державне регулювання інноваційної діяльності: окремі проблеми правового регулювання // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка / Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - Київ, 2010. - С. 67-71. - (Юридичні науки; Вип. 84).

23. Пулина Т.В. Активизация инновационной деятельности в Украине: проблемы и перспективы // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка / Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - Київ, 2003. - С. 74-76. - (Економіка; Вип. 64/65).

24. Спасібо-Фатєєва І. Правовий аспект інновацій в українських реаліях // Вісник Академії правових наук України. - Х., 2005. - 2004. - С.15-23.

25. Франчук Т.О. Стан державного регулювання інноваційної діяльності // Держава та регіони: науково-виробничий журнал / Гуманітарний університет «Запорізький інститут державного та муніципального управління». - Запоріжжя, 2006. - С. 179-183. - (Державне управління; №4).

Размещено на Allbest.ru