Міжнародний тероризм як особливий вид злочинів міжнародного характеру

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Реферат

на тему: «Міжнародний тероризм як особливий вид злочинів міжнародного характеру»

Зміст

Вступ

Розділ І. Тероризм як одна з глобальних проблем людства

1.1 Поняття тероризму в сучасній науці

1.2 Класифікації та основні різновиди терористичних актів

1.3 Цілі, методи та засоби сучасного тероризму

Розділ ІІ. Особливості міжнародного тероризму

Розділ ІІІ. Правові засади боротьби з міжнародним тероризмом. Багатосторонні угоди в сфері міжнародної антитерористичної діяльності

Висновки

Список джерел і використаної літератури

Вступ

Сьогодні в світі існує безліч проблем глобального, міжнародного характеру. Саме до них належить явище тероризму і особливо небезпечним є такий його різновид, як міжнародний тероризм, з яким вже не одне десятиріччя веде напружену боротьбу світове співтовариство. Для того, щоб ефективно протистояти цьому ворогові людства та розробляти нові засоби протистояння та попередження, необхідно перш за все з'ясувати чим насправді є тероризм, проаналізувати досягнення у сфері міжнародної боротьби з цим руйнівним явищем.

Метою даної роботи є визначення поняття тероризму в цілому та міжнародного тероризму, як одного з його різновидів, спираючись на погляди провідних дослідників, і дослідження нормативно-правової бази в сфері міжнародної боротьби з цим явищем.

Об'єктом дослідження є тероризм як одна з найбільших і найгостріших проблем людства.

Предметом дослідження є міжнародний тероризм, який належить до особливо тяжких злочинів міжнародного характеру.

Для досягнення поставленої мети ми маємо виконати наступні завдання:

ь дослідити точки зору провідних фахівців, щодо визначення поняття тероризму;

ь розглянути основні класифікації тероризму, його методи, цілі, засоби;

ь окремо ознайомитись з поняттям міжнародного тероризму;

ь приділити увагу нормативно-правовим актам з питань боротьби із тероризмом;

ь розглянути діяльність міжнародних організацій в цій сфері.

У даній роботі використано матеріали підручників та періодичних видань, перевірені інтернет-джерела і витяги з документів. Інформація є перевіреною та достовірною.

Розділ І. Тероризм як одна з глобальних проблем людства

1.1 Поняття тероризму в сучасній науці

Одним з перших визначення тероризму дав американський історик Дж. Хардман в статті «Тероризм», що буда опублікована в чотирнадцятому томі «Єнциклопедії соціальних наук» у 1934 році. За словами Хардмана, тероризм - «це термін, що використовується для опису методу, або теорії, що обумовлює метод, шляхом якого організована група, або партія, прагне досягнути проголошених нею цілей переважно через систематичне використання насилля. Терористичні акти спрямовуються проти людей, які як особистості, агенти або представники влади заважають досягненню цілей такої групи». Окрім цього, Хардман відзначав, що: «тероризм як метод завжди характеризується не лише тим фактом, що він прагне вивести з рівноваги законний уряд або націю, але й бажанням продемонструвати масам, що законна (традиційна) влада більше не знаходиться в безпеці і без викликів. Публічність терористичного акту являється кардинальним моментом в стратегії тероризму. Якщо терор зазнає краху в тому, викликати широкий відгук в колах за межами тих , кому він адресований прямо, це буде означати, що він безсилий як зброя соціального конфлікту. Логіка терористичної діяльності не може бути цілком зрозумілою без адекватної оцінки показової природи терористичного акту» [15, c.24].

Сьогодні не існує універсального визначення таких понять, як «тероризм» і «міжнародний тероризм», визнаних світовим співтовариством. У кожній країні існує своє власне визначення тероризму. От лише деякі з них:

- це погроза застосування або застосування насильства в політичних цілях окремими особами або групами осіб, що діють за або проти існуючого в даній країні уряду, коли такі дії спрямовані на те, щоб завдати удару або залякати більш численну групу, ніж безпосередня жертва, у відношенні якої застосовується насильство;

- це протиправне використання сили і насилля проти особистості або власності з метою залякування, або тиску на уряд, цивільне населення або будь-яку його частину в здійсненні політичних і соціальних цілей;

- це насильство або погроза його застосування відносно фізичних осіб або організацій, а також знищення (пошкодження) або погроза знищення (ушкодження) майна або інших матеріальних об'єктів, що створюють небезпеку загибелі людей, заподіяння значного майнового збитку або настання інших суспільно небезпечних наслідків, здійснюваних з метою порушення суспільної безпеки, залякування населення або здійснення впливу на прийняття органами влади рішень, або задоволення їх неправомірних майнових і/або інших інтересів; зазіхання на життя державного або суспільного діяча, зроблене з метою припинення його державної або іншої політичної діяльності або з помсти за таку діяльність; напад на представника іноземної держави або співробітника міжнародної організації, що користуються міжнародним захистом, а дорівнює на службові приміщення, або транспортні засоби осіб, що користуються міжнародним захистом, якщо це діяння зроблене з метою провокації війни або ускладнення міжнародних відносин;

- це система використання насильства для досягнення політичних цілей за допомогою примуса державних органів, міжнародних і національних організацій, державних і суспільних діячів, окремих громадян або їхніх груп до здійснення або відмови від здійснення тих або інших дії на користь терористів шляхом нелегітимного застосування сили або погрози її застосування до конкретних осіб або до будь-яких інших осіб і груп;

- це акти насильства проти громадян (посадових осіб держави) або об'єктів з метою дестабілізації громадського порядку усередині країни або ускладнення міжнародних відносин;

- акти, які самі по собі являються формами загально карних злочинів, але вчинені навмисно з метою викликати паніку, безладдя й терор в організованому суспільстві, паралізувати протидію терору з боку суспільних сил і інтенсифікувати лиха й страждання суспільства.

Оксфордська енциклопедія визначає тероризм перш за все як використання сили, або погрозу її використання в політичних цілях. У німецькому словнику з кримінології йдеться про те, що «Тероризм - найвищий ступінь прояву екстремізму. Ні в національному, ні в міжнародному праві не існує визначення тероризму. Тому, не лише в ФРН, але й в інших країнах визначення тероризму переважно дається державними органами (конференцією міністрів внутрішніх справ, Федеральним управлінням карної поліції, Відомством по охороні Конституції). Вагнер, підводячи підсумки численних дискусій, в ході яких було зроблено спроби дати дефініцію тероризму, визначає його так:

· політичний тероризм здійснюється організованими групами;

· дані групи керуються політичними мотивами;

· вони систематично застосовуються насилля по відношенню до третіх осіб не передбачувано та самочинно;

· застосування насилля переслідує ціль наведення страху.

За допомогою наведених критеріїв неможливо описати ні державний тероризм, ні всі форми терористичних організацій, які існують в світі» [13].

Ми погоджуємося з думкою, що тероризм «виростає» з крайнього екстремізму - підтримки крайніх поглядів та дій в політичній боротьбі. По суті, тероризм являється складовою екстремізму, так як увібрав в себе найбільш жорсткі методи досягнення політичних цілей, що допускаються фізичне усунення державних, політичних, суспільних діячів, як і вбивства рядових громадян, знищення різноманітних матеріальних об'єктів [15, c.23].

Чимало країн-членів Європейського співтовариства сходяться на думці, що «жодна законна боротьба ніколи не може слугувати виправданням актам тероризму і що такі акти наносять збитки яким би то не було цілям, на досягнення яких претендують особи, які їх здійснюють».

На думку Марти Креншо, професора Веслеянського університету США, сам терористичний акт, мета й можливість політичного успіху є факторами, які повинні бути проаналізовані перед використанням терміна «тероризм».

Тероризм як форма політичного насильства характеризується, на думку М. Креншо, наступним чином: «Тероризм -- не спонтанна реакція на події, а ретельно спланована акція; суспільство відкидає тероризм через його жорстокість і непередбачуваність; терористичні акти звичайно відбуваються в мирний час і є несподіваними для їхніх жертв -- найчастіше безневинних - людей (пасажирів літаків, дипломатів і т.д.), які не можуть себе захистити; нинішні терористи обирають саме цю тактику, а не замах на офіційних захищених осіб, тобто обирають легкі цілі; терористи огортають себе таємністю, діють анонімно; жорсткість терористів неочікувана, оскільки не укладається у звичайні рамки поведінки. Найчастіше їхніми цілями є не самі жертви, а прагнення зробити психологічний ефект. Дії терористів вважаються успішними, якщо суспільство йде на поступки або погоджується з їхніми вимогами» [15, c.29].

Вивчаючи основні ознаки терористичних актів, ми вирішили звернутися до досліджень С. Сигилера. Американський дослідник перераховує 12 відмітних ознак тероризму:

1. Його тактична мета полягає в тому, щоб привернути увагу до проблеми, стратегічна -- домогтися корінних соціальних змін, будь то воля, незалежність або революція.

2. Обов'язково передбачається застосування тієї або іншої форми насилля.

3. Знаряддям впливу слугують психологічний шок, породжуваний усвідомленням того, що й надалі насильство буде холоднокровно застосовуватися.

4. Які б те не були закони або обмеження не визнаються.

5. Розрахунок робиться на ефект несподіванки.

6. Передбачається «політичне вимагання». Тому він не зв'язаний зі стихійними повстаннями й виступами населення.

7. Має потребу в негайному задоволенні висунутих вимог. В іншому випадку використовує ескалацію насильства.

8. Дає про себе знати лише при наявності організації.

9. Використовується організаціями будь-якого політичного забарвлення.

10. Завжди бере на себе відповідальність за зроблені акти насильства. Вони всього лише засіб досягнення мети, а не самоціль.

11. Представляє собою антитезу політичного вбивства. Йому не відома селективність. Особа жертви значення не має.

12. Важливо справити враження на людей у цілому або конкретній групі осіб.

На думку С. Сигелера, суть явища тероризму полягає в набутті влади страху для висування й відстоювання політичних вимог, які не можуть бути задоволені іншим способом [15, c.31-32].

Наостанок зазначимо, що в дипломатичному словнику: «Тероризм міжнародний (від лат. tеггог -- страх, жах) -- суспільно небезпечне в міжнародному масштабі діяння, що несе з собою безглузду загибель людей, що порушує нормальну дипломатичну діяльність держав і їхніх представників і діяння, що ускладнює процес міжнародних контактів, зустрічей, а також транспортних зв'язків між державами. Близьке до вищезазначеного, визначення можна знайти також у Словнику міжнародного права.

Як можна побачити, словники трактують це поняття односторонньо, відповідно до їхніх визначень тероризму неможливо виокремити його правовий зміст. У той же час варто звернути увагу на те, що всі наведені визначення тероризму в якості одного з його ознак містять політичний аспект діяння, а під тероризмом, терористичним актом у зазначених джерелах розуміється залякування злочинними насильницькими методами політичного супротивника, тобто конкретної фізичної особи (осіб), що виконує державні, політичні функції.

1.2 Класифікації та основні різновиди терористичних актів

Спроби класифікувати терористичні акти робили безліч вчених протягом багатьох років. Серед найперших класифікацій варто відзначити класифікацію Дж.Белла, яку він виклав у своїй праці: «Транснаціональний терор»:

Ш організаційний тероризм;

Ш «тероризм відданості»;

Ш функціональний тероризм;

Ш провокаційний тероризм;

Ш маніпулюючий тероризм. [15, c.48-49]

Інша спроба класифікувати дане явище належить Б. Крозьє (колишньому директору британського Інституту вивчення конфліктів). У виступі перед сенатом США в 1975 році він стверджував, що тероризм може розглядатися як континуум, двома полосами якого являються крайні праві профашиські групи та левацькі революційні організації [15, c.49].

Такі науковці, як П. Флемінг, М. Стол та А. Шмідт гостро критикують подібні класифікації, оскільки вони не дають розуміння політичного та соціального аспектів тероризму.

Французький дослідник явища тероризму Лоран Диспо пропонує виокремити:

ь опозиційний правий тероризм;

ь державний лівий;

ь державний правий;

ь опозиційний лівий.

Сюди ж він відносить і національно-визвольний тероризм [15, c. 51].

Серед останніх класифікацій (1990-ті роки) можна виділити класифікацію В.В.Лунєєва, який опублікував своє дослідження в журналі «Держава і право». Спочатку він визначив наступні різновиди даного явища:

Ш революційний та контрреволюційний («білий» та «червоний» тероризм в період революції й громадянської війни);

Ш державний внутрішній тероризм та період сталінських репресій;

Ш державний міжнародний тероризм протягом всього періоду існування радянської влади.

Пізніше дослідник вивів нову класифікацію:

тероризм з політичних мотивів;

кримінальний тероризм організованих злочинних угрупувань (внутрішніх та міжнародних);

ь націоналістичний тероризм сепаратиських сил;

ь «повітряний» тероризм;

ь міжнародний тероризм (скоєння представниками іншої держави злочинів з метою провокації війни, або міжнародних ускладнень).

Ми бачимо, що дана класифікаціє є однією з перших, де міжнародному тероризму відводиться окреме місце.

Цікав в даній сфері є дослідження Н. Мелентьєвої. Вона виокремлює наступні різновиди тероризму:

· ідеологічний (пов'язаний з політичними аспектами);

· етнічний;

· релігійний;

· кримінальний (досить рідкісне явище, яке являє собою виклик усій соціально-політичній системі);

· індивідуальний. [10]

Ми пропонуємо звернутися також до досліджень російських вчених. В. А. Епштейн на основі аналізу існуючих типологій спробував представити найбільш загальну типологію тероризму наступним чином:

· політичний;

· кримінальний;

· психопатичний.

Перший -- застосовується для досягнення яких-небудь політичних цілей, другий - в ім'я економічної винагороди, а третій відрізняється прагненням досягти психічного задоволення.

Э. Г. Гайдук вважає, що взагалі в теорії й світовій практиці відомі три основних види терору:

· внутрішній -- відповідні дії громадян однієї держави проти співвітчизників на власній території;

· транснаціональний -- відповідні дії громадян однієї держави проти співвітчизників на території іноземної держави;

· міжнародний -- відповідні дії груп громадян, єдиних або змішаних по національному складі, проти будь-яких осіб на території третіх країн.

Міжнародний тероризм ставить завдання масштабного характеру -- підрив міждержавних відносин, міжнародного правопорядку, бойова протидія міжнародної організації, іноземній державі, націям, що бореться за своє звільнення й незалежність. [5]

Полковник міліції В. Постольник -- голова кафедри Московського інституту МВС Росії -- пропонує наступну класифікацію видів тероризму:

· політичний тероризм;

· соціальний тероризм;

· національний тероризм;.

· територіально-сепаратистський тероризм;

· світоглядний тероризм;

· біологічний тероризм;

· карний тероризм;

Він також пропонує виділити основні види терористичних актів.

Диверсія (вибух, розпилення отруйних речовин і т.п.). Провадяться вибухи транспортних засобів або в будівлях із метою завдати шкоди й викликати людські жертви, а також на відкритому просторі для знищення людей. У результаті вибухів страждає велика кількість громадян, тому саме така тактика призводить до найбільш сильного психологічного ефекту й має місце в тих випадках, коли терористи абсолютно всі потенційні жертви розглядають як політичних супротивників.

Викрадення. Як правило, викраденням піддаються значні особи, здатні привернути увагу громадськості: відомі політики, чиновники, журналісти, дипломати. Відбуваються для того, щоб домогтися виконання політичних вимог, для залякування пануючих верств, одержання коштів на діяльність організації.

Замах і вбивство. Один з основних методів ведення тероризму. Відрізняється демонстративною адресністю, тому ефективно для цілеспрямованого психологічного впливу на вузьку аудиторію. При проведенні бойової операції цього типу життя терориста піддається небезпеки, тому здійснюється високопрофесійними терористами в державах з ослабленою правоохоронною структурою, а також у випадках, коли терористи мають можливість створити чисельну перевагу над поліцейськими підрозділами.

Пограбування (експропріація). Одні з основних коштів ведення терористичної діяльності екстремістів «червоної» орієнтації. Здійснюється як з метою одержання необхідних для ведення боротьби коштів, так і з метою пропаганди. Найбільший розмах здобуває в періоди революційної дестабілізації.

Хайджекинг - захоплення транспортного засобу: літака, залізничного поїзда, автомобіля, корабля. Найбільш часті у світі захоплення літаків, також позначувані як «скайджекинг». Скайджекинг найбільш ефективний серед інших видів хайджекинга, тому що, по-перше, утримує спецслужби від проведення атак на терористів через високий ризик поразки заручників, по-друге, авіатранспорт представляється більш зручними коштами для того, щоб зникнути від переслідування. Захоплення кораблів, поїздів, автобусів і т.п. менш привабливий для терористів. Так, наприклад, над кораблем злочинцям складніше встановити контроль. Проти захопивши поїзд, автобус і інші наземні транспортні засоби провести антитерористичну операцію набагато простіше, ніж звільнити від терористів літак.

Захоплення будинків. Найчастіше нальотам піддаються будинки посольств, урядових закладів, партійні офіси. Як правило, захопленням будинку терористична операція не обмежується. У випадку вдалого для терористів ходу справ їм надається можливість покинути захоплену будову під прикриттям заручників.

Збройний напад без смертельного результату й заподіяння незначного майнового збитку. Здійснюються терористичними організаціями на стадії становлення, коли ще не накопичений досвід проведення великомасштабних операцій, а також активно діючими організаціями, яким необхідно тільки продемонструвати здатність до проведення збройних операцій.

Кибертерроризм - нападу на комп'ютерні мережі. Перші приклади комп'ютерного тероризму з'явилися наприкінці 1990-х років, що зв'язано як з розвитком мереж комп'ютерів у всіх сферах життя. Зворотна сторона цього явища - залежність нормальної життєдіяльності суспільства від збереження комп'ютерів, і як наслідок -посилена увага до них різних «кіберпартизанів» і «кіберхуліганів». Нападу на комп'ютери за допомогою несанкціонованого доступу провадяться з метою саботувати роботу відповідних установ [15,c.65-66].

Таким чином, ми бачимо наскільки різноманітними є класифікації тероризму і наскільки численними є його різновиди.

1.3 Цілі, методи та засоби сучасного тероризму

Цілі тероризму характеризуються тими результатами, на досягнення яких спрямована діяльність терористичних організацій. Вони значною мірою визначають вибір об'єктів терористичних акцій, а також методів і засобів їхнього здійснення. Залежно від суб'єкта тероризму й спрямованості його діяльності можуть бути виділені:

1) внутрішньополітичні цілі:

Ш зміна політичного режиму й суспільного устрою країни;

Ш підрив демократичних перетворень або їхнє утруднення;

Ш підрив авторитету влади;

Ш дестабілізація внутрішньополітичної обстановки;

Ш утруднення й дезорганізація діяльності органів влади й управління;

Ш зрив певних заходів органів влади й управління та ін.;

2) зовнішньополітичні цілі:

послаблення міжнародних зв'язків або погіршення відносин країни з іноземними державами;

ь зрив міжнародних акцій з дозволу міжнародних або внутрішньополітичних конфліктів;

ь компрометація країни як джерела тероризму в очах світового співтовариства й т.д.

Іноді цілі тероризму поділяють на основні й можливі. Основними цілями є:

Ш бажання посіяти страх серед мирного населення;

Ш вираження протесту проти політики уряду;

Ш вимагання;

Ш завдання економічних збитків державі або приватним особам;

Ш проведення терористичних актів проти своїх суперників у боротьбі за політичний вплив.

До можливих цілей можна віднести:

ь фізичне усунення політичних опонентів;

ь залякування цивільного населення;

ь «акції відплати»;

ь дестабілізація діяльності державної влади;

ь завдання економічних збитків;

ь ускладнення міжнаціональних і міжконфесійних відносин, розпалення міжнаціональної ворожнечі;

ь навмисне провокування військового конфлікту;

ь зміна політичного ладу. [5]

Методи терористичної діяльності являють собою комплекс способів здійснення цієї діяльності. З урахуванням способу досягнення цілей і завдань тероризму й характеру об'єктів можна виділити три групи методів:

1) методи фізичного впливу:

Ш протиправне позбавлення людей життя;

Ш заподіяння збитку здоров'ю;

Ш позбавлення або обмеження волі;

2) методи матеріального впливу:

знищення або ушкодження матеріальних об'єктів (вибухи, підпали, погроми);

3) методи психологічного впливу:

ь напад на певних осіб, ушкодження їхнього майна, розраховані на досягнення психологічного результату;

ь погрози, цілеспрямовані й масові кампанії залякування.

До засобів належать різні пристрої, апарати, машини, знаряддя й речовини, які використовуються для здійснення впливу на ті або інші об'єкти тероризму. Основні види засобів терористичної діяльності:

Ш вогнепальна й холодна зброя;

Ш хімічні й біологічні засоби знищення (зброя й речовини);

Ш реактивна зброя й мінно-вибухові прилади;

Ш отрути;

Ш бактеріологічні засобі й ін.

Розділ ІІ. Особливості міжнародного тероризму

Насамперед, необхідно визначитися з тим, що вважати міжнародним тероризмом. Це не так просто, як здається на перший погляд. Дотепер не вироблені єдині для всіх держав визначення тероризму в цілому й міжнародного тероризму зокрема. Однак визначення цих понять ставиться до тих світовим завданням, вирішення яких має виняткове практичне значення. Це в достатній мірі усвідомлюється міжнародною громадськістю, політичними діячами, ученими й, звичайно ж, співробітниками спецслужб і правоохоронних органів різних держав незалежно від їх політичного, суспільного й економічного устрою. Труднощі розробки погодженого на міжнародному рівні поняття «міжнародний тероризм» обумовлені багатьма причинами. Серед них чимало об'єктивних, пов'язаних з різним розумінням національної безпеки багатьма державами, а також появою все нових видів терактів і зброї. Процес вироблення єдиного визначення ускладнюють і суб'єктивні фактори: небажання деяких країн зв'язувати себе твердим формулюванням, здатним створити перешкоди для їх прихованого від світу й власного народу зв'язку з терористичною діяльністю [17]. У чинність культурних, цивілізаційних, релігійних розходжень, а також пов'язаних з ними етичних норм, теракти можуть сприйматися як героїзм або злочин. По цій і іншій причинам світовим співтовариством дотепер не знайдено універсального поняття «тероризм». Однак вироблення й закріплення в нормах міжнародного праві даного поняття дійсно необхідно. По-перше, для уточнення реальних позицій країн по цьому питанню, а по-друге, для координації дій держав у боротьбі із цим явищем [9,c.139]. Багато країн намагаються представити найбільш точне визначення міжнародного тероризму. Наприклад, Венесуелою запропоноване наступне визначення міжнародного тероризму:

- це будь-яка погроза насильства або акт насильства, що піддають небезпеки життя безневинних людей або зухвала їхня загибель, або основні волі, що піддають ризику, чинені однією особою або групою осіб на іноземній території, у відкритому морі або на борті літака, що перебуває в польоті в повітряному просторі над відкритим або вільним морями, з метою насадження терору або досягнення якої-небудь політичної мети.

Американські дослідники прийшли до висновку, що:

- міжнародний тероризм включає … будь-який протиправний акт, у результаті якого наступила смерть, заподіяний фізичний збиток будь-якій особі або насильницьке позбавлення волі будь-якої особи, або його результатом з'явилося насильницьке руйнування власності, або замах або реальна погроза здійснення будь-якого такого акту; і все це в тих випадках, якщо акт, погроза або спроба такого відбувається або має наслідку поза межами території держави, де злочинець має громадянство; або поза межами території держави, проти якого акт спрямований; або на території держави, проти якого акт спрямований, але передбачуваний злочинець знає або повинен знати, що особа, проти якого акт спрямований, є іноземцем (для держави місця здійснення злочину), або на території будь-якої держави, коли здійснення акту було підтримано з-за кордону, незалежно від громадянства передбачуваного злочинця.

Білоруський юридичний енциклопедичний словник дає інше визначення:

- застосовані фізичними особами або організаціями на території держави акти з метою підриву міждержавних відносин, міжнародних систем зв'язку (наземних, повітряних і морських комунікацій), дипломатичних відносин, суверенітету держави, охоронюваних і цінностей, що захит міжнародним правом.

Це лише деякі приклади визначення поняття «міжнародний тероризм». На сьогоднішній день проблема прийняття універсального визначення залишається відкритою.

На підтвердження глобального поширення тероризму ми наведемо невеликий перелік терористичних акцій у різних регіонах світу.

1988р. - у небі Шотландії був підірваний авіалайнер компанії «Пан-Америкен» (загинуло 259 чоловік);

1993р., лютий - терористи підірвали бомбу у Всесвітньому торговому центрі в Нью-Йорку, що привело до численних жертв;

1995р., 14 червня - група збройних бойовиків на чолі із Шамілем Басаєвим захопила в місті Будьонівску Ставропольського краю лікарню й ряд інших об'єктів. У заручниках виявилися 1100 чоловік. Операція по їхньому звільненню тривала протягом п'яти днів. Загальне число загиблих склало 128 чоловік;

1997р., 4 лютого - Таджикистан, біля Комсомолобада воєнізована група Бахрома Содирова викрала чотирьох військових спостерігачів ООН: двох швейцарців, австрійця, українця й таджика. Викрадачі зажадали забезпечення безпеки їхнім прихильникам при переході з Афганістану в Таджикистан. 11 лютого група звільнила австрійського заручника. До 17 лютого всі заручники були звільнені після того, як вимогу групи було задоволено;

1997р., 4 березня - Ємен, п'ятдесят єменських повстанців викрали шість німецьких туристів, їхнього гіда у Вади Аль-Дабаате й зажадали 12 млн. доларів за звільнення бранців. 12 березня заручники були звільнені;

1999р., жовтень - Вірменія, терористи в будинку парламенту вбили голови парламенту, прем'єр-міністра й ще ряд депутатів;

2001р., 11 вересня - терористичні удари по Всесвітньому торговому центрі («вежі-близнюки»), у результаті яких загинуло кілька тисяч чоловік;

2001р., 24 вересня - у Белфасті підірвано дві саморобні бомби, поранені 14 поліцейських;

2001р., 23 жовтня - бойовики УНІТА захопили в Анголі 16 дітей у віці від 7 до 14 років прямо під час церковної служби, дітей відвезли в невідомому напрямку;

2002р., 5 лютого - Алжир, у результаті двох терактів, зроблених релігійними екстремістами, загинули 22 чоловік, троє поранені;

2002р., 21 березня - підірвано посольство США в Лімі (Перу);

2002р., 29 липня - в одному із клубів міста Линца (Австрія) прогримів вибух, 27 чоловік були поранені; приблизно, теракт був спрямований проти іноземців, в основному югославського походження, які є основними відвідувачами дискотеки;

2002р., 5 серпня - у результаті вибуху в містечку Санта-Статі в Іспанії загинули двоє й поранені 25 чоловік;

2002р., 28 вересня - Бангладеш, у кінотеатрі висаджено 4 бомби; 10 чоловік убиті, 200 поранені;

2002р., 12 жовтня - на найбільших курортах Бали (Індонезія) відбулася серія вибухів; 202 чоловік загинули, деякі померли вже в лікарні;

2002р., 23 жовтня - театральний центр «Норд-Ост» у Москві був захоплений збройними чеченцями; у заручниках виявилися більше 700 глядачів;

2002р., 28 жовтня - сім чоловік, у тому числі 5 дітей, постраждали в результаті вибуху бомби в столиці Непалу;

2003р., 25 лютого - у Пекіні підірвано два університети;

2003р., 6 березня - Колумбія, начинений вибухівкою автомобіль вибухнув на підземній стоянці; 4 чоловік загинули й 56 поранені;

2004р., 1 вересня - близько 8 годин ранку бойовики захопили середню школу №1 у Беслані; вони були знешкоджені лише вночі 3 вересня; у результаті захоплення заручників у Беслані загинули 338 чоловік, більше 700 були поранені.

Це лише незначна частина величезного списку країн, що постраждали від тероризму. На землі майже не залишилося регіонів і країн, вільних від цієї «чуми XXI століття». Подібно чумі, тероризм поширюється по планеті з величезною швидкістю, заражаючи все більші й більші території. Він є й в Азії, і в Африці, і в Латинській Америці, і навіть у благополучній Європі, не говорячи вже про ті країни, де ця хвороба перетворилася в епідемію (Ліван, Ізраїль, Ірак, Афганістан, Північна Ірландія й т.д.). Все це доводить, що жодна країна, жоден народ не захищений від «чуми». Перед нею всі рівні, немає розходжень між верствами населення, жертвою тероризму може стати будь-яка людина, де б він не жив, ким би він не був, який би колір шкіри не мав. Ця «чума» уже віднесла життя сотень тисяч безневинних людей по всій планеті.

міжнародний тероризм нормативний правовий

Розділ ІІІ. Правові засади боротьби з міжнародним тероризмом. Багатосторонні угоди в сфері міжнародної антитерористичної діяльності

За останні десятиліття створена значна юридична база у вигляді численних міжнародних конвенцій для боротьби з тероризмом. У цих нормативних актах передбачені взаємні зобов'язання держав у протидії різним видам і формам терористичної діяльності. Серед них можна відзначити Токійську конвенцію 1963 року, Гаазьку конвенцію 1970 року, Монреальскую конвенцію 1971 року, спрямовані на боротьбу зі злочинами терористів на повітряному транспорті, Нью-Йоркську конвенцію 1973 року про запобігання й покарання злочинів проти осіб, що користуються міжнародним захистом, Нью-Йоркський конвенцію 1979 року про боротьбу із захопленням заручників, Віденську конвенцію 1980 року, Монреальскую конвенцію 1991 року про маркування пластичних вибухових речовин [18].

У деяких регіонах існують власні нормативні акти антитерористичного характеру. Так, в 1977 році під егідою Ради Європи була прийнята Європейська конвенція по боротьбі з тероризмом. Країни СНД уклали між собою Договір про співробітництво в боротьбі з тероризмом. В 2000 році була прийнята міждержавна Програма співробітництва по боротьбі з тероризмом і іншими проявами екстремізму утворений Антитерористичний центр СНД.

Для вирішення проблеми міжнародного тероризму потрібні зусилля всього людства. До Другої світової війни світове співтовариство досить пасивно ставилося до проблем боротьби з тероризмом. Хіба що в 1934 р., після вбивства міністра закордонних справ Франції Луи Барту й короля Югославії Олександра I Карагеоргиєвича питання про об'єднання зусиль у боротьбі з тероризмом було внесене на розгляд органів Ліги Нації. В остаточному підсумку 16 листопада 1937 р. держави - члени Ліги Націй - підписали в Женеві дві конвенції: «Про попередження й покарання тероризму» і «Про створення міжнародного карного суду» [8, c.59]

Після Другої світової війни міжнародна співпраця в сфері боротьби з тероризмом продовжувала зростати. Був прийнятий цілий ряд документів, що регламентували діяльність у цій галузі. Серед них Конвенція про злочини й деякі інші акти, вчинені на борту повітряного судна(1963), Конвенція про боротьбу з незаконним захопленням повітряних суден (1970), Конвенція про запобігання й покарання злочинів проти осіб, що користуються міжнародним захистом (1973), Міжнародна конвенція про боротьбу із захопленням заручників (1979), Конвенція про фізичний захист ядерного матеріалу (1980) і багато інших.

Декларація й Програма дій, прийнята на Всесвітній конференції ООН по правах людини 25 червня 1993 року у Відні, визначила, що акти, методи й практика тероризму у всіх його формах і проявах є діяльністю, що спрямована на знищення прав, основних свобод і демократії, створює погрозу територіальної цілісності й безпеки [19].

На універсальному рівні проблемою тероризму взагалі й міжнародного тероризму зокрема займаються ООН і її спеціалізовані установи - Міжнародна організація цивільної авіації (ІКАО), Міжнародна морська організація (ІМО), Міжнародне агентство по атомній енергії (МАГАТЕ). Наприклад, 9 грудня 1994 р. Генеральна Асамблея ООН затвердила «Декларацію про заходи щодо ліквідації міжнародного тероризму». У ній беззастережно засуджувалися усі злочинні акти, що не мають виправдання, всі методи й практика тероризму, де б і ким би вони не здійснювалися.

У ст. 3 Декларації підкреслюється: «Злочинні акти, спрямовані або розраховані на створення обставин терору серед широкої громадськості, групи осіб або конкретних осіб у політичних цілях, ні за яких умов не можуть бути виправдані, якими б не були міркування політичного, філософського, ідеологічного, расового, етнічного, релігійного або будь-якого іншого характеру, які можуть приводитися в їхнє виправдання».

У свою чергу, на нараді по боротьбі з тероризмом (Париж, 30 липня 1996 року) міністри країн «великої вісімки» прийняли документ, у якому заявили про свою рішучість приділяти першочергову увагу боротьбі з тероризмом, зробили огляд нових тенденцій розвитку тероризму у світі. Одна з рекомендацій ставиться до «поліпшення взаємодії між окремими органами й відомствами, які займаються різними аспектами даної проблеми».

Особливої уваги вимагають пошук і розробка методів виявлення й маркування вибухівки й інших засобів, які можуть привести до загибелі або поранення людей. «Вісімка» призивала всі держави взяти під свій контроль неурядові організації (гуманітарної, культурної або соціальної спрямованості), які можуть слугувати прикриттям для терористичної діяльності. Предметом пильної уваги повинні стати новітні засоби комунікації, які терористи використовують для пропаганди власних ідей і спілкування між собою [17].

В окремий пункт виділене прийняття національних законів з метою більше ефективного контролю за виробництвом, торгівлею й експортом зброї й вибухівки.

Документ ставить за обов'язок його країнам, що підписали, відмовитися від будь-якої пасивної або активної підтримки терористів; посилити юридичні засоби переслідування терористичної діяльності; віддавати під суд будь-яку особу, обвинувачувану в здійсненні, підготовці терористичних актів або наданні допомоги в їхньому здійсненні. Рекомендовано всім державам перешкоджати пересуванням груп терористів і їхніх окремих членів і в цих цілях увести більш суворий прикордонний контроль і правила оформлення посвідчень особи й візової документації.

Успіх боротьби з тероризмом прямо залежить від реального оперативного співробітництва між спецслужбами.

Провідні країни світу прийшли до усвідомлення того, що злочинний світ об'єднався набагато раніше, ніж їхні правоохоронні органи. Очевидним стає той факт, що тероризм можна перемогти тільки спільними зусиллями.

Група експертів по транснаціональній організованій злочинності на засіданні в Парижі 12 квітня 1996 року прийняла наступні рекомендації: держави повинні проаналізувати своє законодавство, що стосується карних злочинів, визначити центральний орган, структура якого повинна відповідати завданням швидкої передачі запитів про зроблених і теракти, що готуються. Були засуджені злочинні акти, методи й практика тероризму, виражена рішучість діяти з метою його викорінювання як на двосторонній основі, так і шляхом багатобічного співробітництва.

16 грудня 1997р. резолюцією 52/164 Генеральної Асамблеї прийнята «Міжнародна конвенція про боротьбу з бомбовим тероризмом». У ній були уточнені деякі поняття, наприклад такі, як «вибуховий або інший смертоносний пристрій», «місце суспільного користування», «система суспільного транспорту» і т.д.. [6]

Однією з найважливіших проблем, що вимагає уваги, є вдосконалення міжнародного співробітництва в сфері перекриття фінансових потоків, що направляються на підтримку терористів. Як вказує Уолтер Лакер, головний міф терористів полягає в тому, що вони бідні, голодні й позбавлені людських умов життя. А насправді доходи відомої Організації Звільнення Палестини становлять 150-200 млн. доларів США в рік. Офіційні особи організації одержують 5000 доларів і більше на місяць, мають банківські рахунки у Швейцарії.

Не прагнучи до фінансової вигоди як до кінцевої мети, терористичні організації, проте, мають потребу в грошах для організації й проведення терористичних актів, залучення нових прихильників, забезпечення підтримки на місцях і за кордоном. Тому перекриття шляхів фінансування терористичної діяльності стало важливою проблемою світового співтовариства.

В 1999 р. приймається Міжнародна конвенція про боротьбу з фінансуванням тероризму. У рамках Конвенції були вироблені практичні заходи щодо створення ефективної системи контролю за фінансовими потоками як на міжнародному, так і на внутрішньодержавному рівнях. Про пріоритетність даного напрямку міжнародного співробітництва в боротьбі з тероризмом свідчить Резолюція 1373, прийнята Радою Безпеки ООН 28 вересня 2001 року. У ній відзначається, що «всі держави повинні:

а) запобігати й припиняти фінансування терористичних актів;

б) увести кримінальну відповідальність за навмисне надання або збір коштів, будь-якими методами, прямо або побічно, їхніми громадянами або на їхній території з наміром, щоб такі кошти використовувалися - або при усвідомленні того, що вони будуть використані, - для здійснення терористичних актів;

в) невідкладно заблокувати кошти й інші фінансові активи або економічні ресурси осіб, які роблять або намагаються зробити терористичні акти, або беруть участь у здійсненні терористичних актів, або сприяють їхньому здійсненню; організацій, прямо або побічно перебувають у власності або під контролем таких осіб, а також і осіб, і організацій, що діють від імені або за вказівкою таких осіб і організацій, включаючи кошти, отримані або придбані за допомогою власності, прямо або побічно находящейся у володінні або під контролем таких осіб і пов'язаних з ними осіб і організацій;

г) заборонити своїм громадянам або будь-яким особам і організаціям на своїй території надання будь-яких коштів, фінансових активів або економічних ресурсів або фінансових і інших відповідних послуг, прямо або побічно, для використання в інтересах осіб, які роблять або намагаються зробити терористичні акти або сприяють або беруть участь у їхньому здійсненні, організацій, прямо або побічно перебувають у власності або під контролем таких осіб, а також осіб і організацій, що діють від імені або за вказівкою таких осіб» [18].

Більшість країн світу, поряд з дотриманням норм міжнародного права, має своє власне законодавство із проблем боротьби з тероризмом.

Міжнародний тероризм у всіх своїх формах прояву за останні десятиліття перетворився в одну з найнебезпечніших по своїх масштабах, непередбачуваності й наслідкам суспільно-політичних і моральних проблем. Тероризм і екстремізм у будь-яких їхніх проявах загрожують безпеки всього світу, спричиняючи величезні політичні, економічні й моральні втрати, роблять сильний психологічний тиск на значні маси людей, забираючи усе більше й більше життів ні в чому не винних людей. Все це доводить приналежність міжнародного тероризму до глобальних проблем людства.

Висновки

Тероризм являє собою досить складне явище, яке практично не піддається універсальному формулюванню. В різні часи, у різних країнах були та залишаються свої уявлення про тероризм, на яких базуються визначення. Але усі думки співпадають в наступному: тероризм - це особливо важкий різновид злочинів, що несе з собою смерть невинним громадянам, значні матеріальні збитки і т.д.. Міжнародний тероризм є, в свою чергу, особливо небезпечним різновидом даного явища у світових масштабах. З кожним роком він стає все більш загрозливим, оскільки з'являються нові засоби здійснення терористичних актів.

Міжнародна спільнота давно усвідомила необхідність об'єднання зусиль у боротьбі зі спільним ворогом. Саме тому над цим питанням працює багато дослідників в усьому світі. Укладено велику кількість нормативно-правових актів міжнародного характеру з метою запобігання новим терористичним злочинам. Міжнародні організації, серед яких одне з провідних місць посідає ООН, регулярно проводять конференції, присвячені обговоренню актуальних питань та можливих варіантів боротьби з міжнародним тероризмом.

Нажаль, держави не завжди знаходять спільну мову, оскільки кожна з них керується власними уявленнями про національну і міжнародну безпеку, але з кожним роком їх зусилля стають більш консолідованими, а співпраця більш плідною. Саме тому є надії на те, що антитерористична боротьба, основою якої є правове врегулювання основних питань, сприятиме підвищенню рівня безпеки в усьому світі, мирному співіснуванню держав та налагодженню між ними дружніх відносин в усіх сферах життя.

Список використаних джерел та літератури

1. Антипенко Ф. Борьба с современным терроризмом: Международно-правовые подходы: [монография]/ НАН Украины, Ин-т государства и права им. В.М.Корецкого// К.: Юнона.// М. - 2002. - 722 с.

2. Биленчук П.Д. Современный и международный терроризм: сущность, правовая и психологическая основы противодействия// Економіка. Фінанси. Право. - 2008. - №3. - с.31-38

3. Борьба с терроризмом: Нормат. И междунар. Правовые акты с коммент./ авт. коллект. Бриллиантов и др.// М.: Мир. - 2004. - 518 с.

4. Варфоломеев А.А., Грачев С.И., Колобов А.О. Терроризм и контртерроризм в современном мире: аналит. материалы// М.: Экслит. - 2003. - 479 с.

5. Гармашов І. Класифікація тероризму// Зовнішні справи. - 2007. - №11.- с.41-45

6. Кубієвич С.П. Деякі аспекти підходу організації з безпеки і співробітництва в Європі до боротьби з міжнародним тероризмом// Держава і право. - 2007. - вип.36. - с.540-549

7. Ліпкан В. Проблеми боротьби з міжнародним тероризмом// Підприємництво, господарство і право. -2006. - №12. - с.88-90

8. Ляхов Е.Г. Терроризм и межгосударственные отношения// М. - 1991. - 212 с.

9. Марченко Ю. Правові засади антитерористичної діяльності// Людина і політика. -2004. -№4. - с.133-140

10. Меленьева Н. Размышления о терроре// «Элементы». Евразийское обозрение.- 1996. -№7. - с.17-19

11. Полежаев С. Терроризм и антитеррористические меры// М.: Объед. Ред. МВД России. - 2003. - 158 с.

12. Пузырев Д. Терроризм в современных международных отношениях// Международная экономика и международные отношения. - 2008. -№8. - с.63-67

13. Оксфордская иллюстрированная энциклопедия. В 9 тт. //М.: Всемирная история. - 2000. -Т.4.- С.350

14. Семенюк О. Аналіз сутності тероризму як соціально-політичного явища// Підприємництво, господарство і право. - 2008. - №4. - с.147-151

15. Терроризм: Борьба и проблемы противодействия: Учебное пособие для юрид. вузов// М.: ЮНИТИ - ДАНА: Закон и право. - 2004. - 592 с.

16. Терроризм. Правовые аспекты борьбы// М.:ЭКСМО. -2005. - 503 с.

17. Барышников Д.Н. Международный терроризм в условиях глобализации. - http://anthropology.ru/ru/texts/barishnikov/terror.html

18. Ланцов С.А. Проблема терроризма в международных отношениях: правовые и политические аспекты. - http://anthropology.ru/ru/texts/lantzov/terror.html

19. Сурмава Л.Р. Принципы правового регулирования международного cотрудничества в области борьбы с терроризмом. - http://anthropology.ru/ru/texts/surmava/georgia_28.html

Размещено на Allbest.ru