Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

• Вступ
• Розділ І. Поняття, сутність і значення інституту спеціального провадження в кримінальному процесі України
• 1.1 Сутність і значення інституту спеціального провадження в кримінальному процесі України
• 1.2 Спеціальне досудове розслідування кримінальних правопорушень
• Висновки до Розділу І
• Розділ ІІ. Актуальні проблеми спеціального досудового розслідування кримінальних правопорушень
• 2.1 Аналіз практики здійснення спеціального досудового розслідування
• 2.2 Проблемні питання здійснення спеціального досудового розслідування злочинів
• Висновки до Розділу ІІ
• Висновки
• Список використаної літератури
• Додатки

Вступ

Актуальність теми. В умовах глобалізації та прагнення нашої держави інтегруватися в європейське співтовариство кримінальне процесуальне законодавство України зазнає змін, зокрема зростає увага до розумного спрощення процесуальних процедур за рахунок диференціації кримінальних проваджень.

Необхідність дослідження такого явища, як інститут кримінального провадження за відсутності підозрюваного чи обвинуваченого (trial in absentia), з урахуванням світових тенденцій до застосування його механізмів у кримінальному процесі є очевидною. Питання про процесуально-правову природу вказаного інституту, його сутність і значення залишаються дискусійними, що свідчить про недостатнє вивчення даної проблеми.

Під час проведення дослідження було проаналізовано роботи Є.Г. Бендерської, О.О. Нагорнюк-Данилюк, Д.О. Алєксєєвої-Процюк, Л.Д. Удалової, та інших.

Метою цього дослідження є комплексний аналіз існуючих теоретико-правових досягнень сучасної юридичної науки в дослідженні спеціального кримінального провадження, визначенні його природи і сутності.

Об'єктом дослідження є сукупність суспільно-правових відносин під час здійснення спеціального досудового розслідування кримінальних правопорушень в Україні.

Предметом дослідження є інститут спеціального досудового розслідування кримінальних правопорушень.

Завдання, які ставляться перед автором для досягнення поставленої у дослідженні мети:

1. Дослідити та розкрити сутність і значення інституту спеціального провадження в кримінальному процесі України;

2. Розкрити та описати основні аспекти спеціального досудового розслідування кримінальних правопорушень;

3. Провести аналіз практики здійснення спеціального досудового розслідування;

4. Розглянути основні проблемні питання здійснення спеціального досудового розслідування злочинів.

Методи дослідження. З метою одержання найбільш достовірних наукових результатів застосовувалася система загальнонаукових та спеціально-наукових методів, зокрема: формально-логічний, порівняльний, діалектичний (використані для формування та аналізу правових категорій та понять, які є предметом роботи); нормативний (застосовувався в процесі аналізу законодавства України); системний (дав можливість визначити місце інституту спеціального досудового розслідування та визначити його елементи в кримінальному процесі України); аналіз; синтез; порівняння.

Структура роботи. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків до розділів та списку використаної літератури.

Розділ І. Поняття, сутність і значення інституту спеціального провадження в кримінальному процесі України

1.1 Сутність і значення інституту спеціального провадження в кримінальному процесі України

Оцінюючи стан розробки вказаної проблеми, слід зауважити, що у вітчизняній науці дана проблематика не була комплексно досліджена, більшість наукової літератури і публікацій написані західними та російськими вченими.

У зарубіжному кримінальному процесі кримінальне провадження за відсутності підозрюваного чи обвинуваченого достатньо розроблене і давно використовується в інтересах прискорення здійснення правосуддя. Жодний міжнародний правовий акт із прав людини не містить вимоги про обов'язкову присутність обвинуваченого в залі судового засідання. Більше того, у ст.21 Європейської конвенції про міжнародну дійсність кримінальних вироків 1970 року зазначено, що коли ця Конвенція не передбачає іншого, виконання вироків, винесених за відсутності обвинуваченого, та постанов у кримінальних справах здійснюється за тими самими правилами, що й інших вироків [16].

Проте закон України "Про ратифікацію Європейської конвенції про міжнародну дійсність кримінальних вироків" від 26.09.2002 містив застереження про те, що Україна відмовлятиме у виконанні санкцій, винесених за відсутності підсудного [17]. Це положення Закону було виключене на підставі закону України "Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо невідворотності покарання за окремі злочини проти основ національної безпеки, громадської безпеки та корупційні злочини" від 07.10.2014.

Цим Законом були внесені зміни й до Кримінального процесуального кодексу України, а саме закріплений особливий порядок здійснення спеціального досудового розслідування та спеціального судового провадження, тобто порядок здійснення кримінального провадження за відсутності підозрюваного чи обвинуваченого [18].

У сучасній юридичній літературі для позначення кримінального провадження за відсутності підозрюваного чи обвинуваченого використовують різноманітні поняття, серед яких "заочний розгляд кримінальної справи", "заочне кримінальне провадження", "розгляд кримінальної справи за відсутності підсудного", "заочний судовий розгляд кримінальних справ", "заочне правосуддя" та інші. Кожне з вищенаведених понять акцентує увагу на певному аспекті правової сутності trial in absentia та здебільшого наголошує саме на особливому порядку судового розгляду кримінального провадження.

Зауважимо, що поняття кримінального провадження нерозривно пов'язане з проблемою диференціації кримінально-процесуальної форми. Зокрема, В.М. Трофименко зазначає, що процесуальна форма є невід'ємною стороною кримінального судочинства, оскільки являє собою правову форму діяльності органів досудового розслідування, оперативних підрозділів, прокурора, слідчого судді та суду, а також осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні [5, с.278].

На думку Ю.М. Грошевого, саме у процесуальній формі виражаються правові гарантії дотримання принципу законності в судовій діяльності, повного, об'єктивного та всебічного розгляду справи, охорони прав і законних інтересів людини, належного застосування норм матеріального права [19, с.103].

В науковій літературі наголошується, що соціальна цінність кримінальної процесуальної форми полягає в тому, що, передбачена чинним законодавством держави, вона є результатом його гармонізації з європейськими стандартами в галузі захисту прав і свобод людини у сфері кримінального судочинства, їх імплементації у внутрішні правові механізми [5, с.279]. З іншого боку, Л.М. Лобойко вказує, що функціональним призначенням кримінально-процесуальної форми є забезпечення одноманітності провадження у кримінальних справах всіма органами досудового розслідування, прокуратури і суду [13, с.42-43].

Процесуальна форма постійно еволюціонує, тому погляд про те, що кримінально-процесуальна форма у всіх справах має бути уніфікована, не відповідає сучасним тенденціям законодавчого регулювання кримінально-процесуальної діяльності учасників кримінального процесу. Диференціація кримінально-процесуальної форми є пріоритетним напрямком реформування кримінального процесуального законодавства.

Як зазначає Л.І. Сокира, на сучасному етапі розвитку кримінально-процесуального законодавства проблеми процесуальної форми найбільш гостро постають у зв'язку з питанням про диференціацію процесу, тобто створення різних за ступенем процесуальної складності процедур розгляду кримінальних справ [8, с.75].

На думку О.В. Смирнова та К.Б. Калиновського, під диференціацією кримінально-процесуальної форми треба розуміти таку будову судочинства, при якій поряд зі звичайним порядком мають місце процесуальні форми, які передбачають як спрощення процедури у нескладних справах, так і її ускладнення щодо найбільш небезпечних злочинів або справ, що потребують особливої процесуальної захищеності законних інтересів обвинуваченого або інших учасників судочинства [9, c.645].

У свою чергу, А.С. Тукієв уважає, що диференціація кримінальних проваджень являє собою утворення таких унікальних проваджень, які є кінцевими і цілісними як "первинний" порядок судочинства, але вигідно відрізняються тими чи іншими відхиленнями від установленого законом загального порядку [10, c.9].

В науці кримінального процесу існує думка про те, що під диференціацією кримінально-процесуальної форми треба розуміти існування самостійних проваджень, які характеризуються наявністю певної матеріально-правової бази, що об'єктивно зумовлює відмінності в законодавчому регулюванні, комплексністю і наявністю суттєвих відмінностей порівняно зі звичайним порядком провадження, що спричиняє в кінцевому підсумку зміну форм діяльності у таких справах [20, с.67]. З огляду на вищенаведене визначення диференціації кримінально-процесуальної форми система кримінального процесу може бути подана як сукупність окремих проваджень, які відрізняються за своєю спрямованістю.

Отже, наявність окремих особливостей (порівняно із загальним порядком досудового розслідування і судового провадження) при здійсненні процесуальних дій чи прийнятті процесуальних рішень дозволяє говорити про диференціацію кримінально-процесуальної форми (кримінальних проваджень).

У теорії кримінального процесу розглядається два напрямки здійснення диференціації, а саме напрямок спрощення процесуальної форми з метою здешевлення і прискорення провадження, зменшення формалізму, а також напрямок ускладнення провадження з метою встановлення додаткових процесуальних гарантій для осіб зі специфічними юридично значущими властивостями.

При вивченні питання диференціації кримінально-процесуальної форми особлива увага вчених приділяється її критеріям, погляди з цього питання також різняться. Наприклад, М.Л. Якуб виділяє такі критерії диференціації, як ступінь суспільної небезпеки і тяжкість міри покарання, передбаченої законом; ступінь складності справ даної категорії; суспільно-політичне значення справ даної категорії; значення, яке має злочин для інтересів окремих осіб, відомств, організацій і підприємств [12, с.104].

Крім вищенаведеного, існує також поділ критеріїв диференціації кримінально-процесуальної форми на процесуальні, до яких відносяться ступінь складності пізнавальної діяльності з установлення всіх обставин справи, наявність в обвинуваченого особливих якостей, та на матеріальні, мається на увазі вид і міра покарання, які можуть бути застосовані до обвинуваченого, ступінь суспільної небезпеки особи обвинуваченого.

Зі своїх позицій А.І. Шмарьов говорить про три підстави диференціації: завдання провадження і матеріально-правові підстави, які лежать в його основі; ступінь складності кримінальної справи; ступінь співвідношення у провадженні публічних і диспозитивних начал. Крім перерахованих, О.В. Смирнов та К.Б. Калиновський виділяють ще й такий критерій диференціації, як повага суверенітету іноземної держави.

Проаналізувавши вищенаведені позиції вчених, можна сказати, що вони взаємодоповнюють одна одну і відрізняються за ступенем конкретизації. Загалом, на нашу думку, до критеріїв диференціації кримінально-процесуальної форми можна віднести: ступінь суспільної небезпеки кримінального правопорушення; ступінь складності кримінального провадження; особливі характеристики учасників кримінального провадження; ступінь співвідношення у кримінальному провадженні публічного і приватного інтересів; завдання провадження і матеріально-правові підстави, які лежать в його основі.

Говорячи про критерії диференціації, якими повинен керуватися законодавець при регулюванні кримінального провадження за відсутності підозрюваного чи обвинуваченого (спеціального кримінального провадження), то до них, у першу чергу, необхідно віднести такі, як роль участі підозрюваного чи обвинуваченого у здійсненні кримінального провадження та наявність реальної можливості забезпечити особисту участь підозрюваного чи обвинуваченого у здійсненні такого провадження. Всі інші критерії диференціації при регулюванні спеціального кримінального провадження носять додатковий субсидіарний характер.

У науці кримінального процесу залишається невирішеним питання про процесуально-правову сутність кримінального провадження за відсутності підозрюваного чи обвинуваченого (спеціального кримінального провадження).

Узагальнюючи сучасні наукові погляди на дане питання, можна стверджувати, що наразі сформувались такі основні підходи до визначення процесуально-правової природи та місця спеціального кримінального провадження в системі кримінальних проваджень:

Кримінальне провадження за відсутності підозрюваного чи обвинуваченого треба розглядати як самостійне кримінально-процесуальне провадження.

Для того, щоб установити обґрунтованість цього підходу, необхідно визначитися з ознаками самостійного кримінального провадження. В науковій літературі висловлено багато думок і поглядів стосовно визначення поняття кримінального провадження та виокремлення окремих його стадій. Законодавче визначення кримінального провадження міститься у ст.3 Кримінального процесуального кодексу України, в якій зазначено, що кримінальне провадження - це досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність. Питання визначення ознак самостійного кримінального провадження також було предметом наукових досліджень.

Зокрема, Т.В. Трубнікова до ознак самостійного кримінального провадження відносить: наявність у даного провадження матеріально-правової бази, яка об'єктивно зумовлює відмінності в законодавчому регулюванні; комплексність провадження, тобто наявність особливостей в діяльності правоохоронних органів на всіх або на деяких стадіях кримінального провадження; наявність суттєвих відмінностей порівняно зі звичайним порядком здійснення провадження, які в кінцевому підсумку спричинили б зміну форм діяльності у таких провадженнях [16, с.115].

Відмінності в законодавчому регулюванні здійснення спеціального кримінального провадження обумовлені перш за все неможливістю в деяких випадках забезпечити явку обвинуваченого до суду і необхідністю досягнення призначення кримінального провадження навіть за його відсутності, тобто реалізації принципу невідворотності кримінальної відповідальності.

Крім того, якщо спеціальне кримінальне провадження розглядати як єдине ціле, що включає в себе спеціальне досудове розслідування і спеціальне судове провадження, то можна стверджувати, що такому провадженню властива комплексність, оскільки особливості в діяльності правоохоронних органів та суду простежуються не тільки на стадії судового провадження, але й на стадії досудового розслідування. Законодавчому регулюванню особливостей здійснення спеціального досудового розслідування присвячено окрему главу Кримінального процесуального кодексу України [16, с.118].

На нашу думку, інститут спеціального кримінального провадження необхідно розглядати як спрощену форму кримінального провадження, що охоплює спеціальне досудове розслідування і спеціальне судове провадження та передбачає особливий порядок їх здійснення, щодо злочинів, виключний перелік яких визначений у кримінальному процесуальному законі, стосовно підозрюваного чи обвинуваченого, який перебуває за межами України, ухиляється від явки на виклик слідчого, прокурора, слідчого судді, суду та оголошений у міждержавний та/або міжнародний розшук, з метою забезпечення швидкого та ефективного захисту особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень.

1.2 Спеціальне досудове розслідування кримінальних правопорушень

Відповідно до положень ст.297¹ КПК, спеціальне досудове розслідування (in absentia) здійснюється згідно із загальними правилами досудового розслідування, передбаченими КПК, з урахуванням положень цієї глави.

Спеціальне досудове розслідування здійснюється на підставі ухвали слідчого судді у кримінальному провадженні щодо злочинів, передбачених статтями 109, 110, 110-2, 111, 112, 113, 114, 114-1, 115, 116, 118, частинами другою - п'ятою статті 191 (у випадку зловживання службовою особою своїм службовим становищем), статтями 209, 258, 258-1, 258-2, 258-3, 258-4, 258-5, 348, 364, 364-1, 365, 365-2, 368, 368-2, 368-3, 368-4, 369, 369-2, 370, 379, 400, 436, 436-1, 437, 438, 439, 440, 441, 442, 443, 444, 445, 446, 447 Кримінального кодексу України, стосовно підозрюваного, крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності та оголошений у міждержавний та/або міжнародний розшук.

З клопотанням про здійснення спеціального досудового розслідування до слідчого судді має право звернутися прокурор або слідчий за погодженням з прокурором. У клопотанні зазначаються:

1) короткий виклад обставин кримінального правопорушення, у зв'язку з яким подається клопотання;

2) правова кваліфікація кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність;

3) виклад обставин, що дають підстави підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на обставини;

4) відомості щодо оголошення особи у міждержавний та/або міжнародний розшук;

5) виклад обставин про те, що підозрюваний переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності;

6) перелік свідків, яких слідчий, прокурор вважає за необхідне допитати під час розгляду клопотання.

Отже, за наявності підстав визначених ч.2 ст.297¹ КПК, прокурор, або слідчий за погодженням з прокурором складають клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування, яке подається слідчому судді місцевого суду першої інстанції, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, який проводить досудове розслідування у якому подається таке клопотання.

Повністю процесуальна форма такого клопотання кримінальним процесуальним законом не визначена, але КПК визначає перелік відомостей, які мають бути обов'язково у ньому зазначені. Виходячи з того, що у загальнотеоретичному розумінні клопотання такого характеру певною мірою може бути віднесене до проміжних процесуальних рішень (постанова і ухвала самостійні рішення визначені ст.110 КПК), воно за своєю процесуальною формою має умовно містити: вступну, мотивувальну та резолютивну частини.

У вступній частині зазначається: назва суду до якого подається клопотання; назва клопотання; найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер у якому подається клопотання; орган досудового розслідування, який подає клопотання; процесуальний статус та анкетні данні особи, щодо якої планується здійснювати спеціальне досудове розслідування.

Мотивувальна частина має містити: короткий виклад обставин кримінального правопорушення, у зв'язку з яким подається клопотання; правова кваліфікація кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; виклад обставин, що дають підстави підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на такі обставини; відомості щодо оголошення особи у міждержавний та/або міжнародний розшук; виклад обставин про те, що підозрюваний переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності; перелік свідків, яких слідчий, прокурор вважає за необхідне допитати під час розгляду клопотання. У кінці мотивувальної частини обов'язково вказуються статті 297¹ та 297² КПК, які визначають підстави та порядок отримання дозволу на проведення спеціального досудового розслідування.

Резолютивна частина містить уніфіковану форму звернення органу досудового розслідування щодо отримання дозволу розпочати відносно певної особи спеціальне досудове розслідування, із зазначенням її процесуального статусу, прізвища, імені, по батькові та місця останнього проживання; прізвище, ім'я, по батькові та посада слідчого чи прокурора, котрі з ним звернулися; їхній підпис, скріплений відповідною печаткою; дата та місце складення клопотання.

До клопотання можуть додаватися копії матеріалів кримінального провадження (в окремих випадках мають бути додані обов'язково), котрі містять відомості, які підтверджують: підставу початку спеціального досудового розслідування; список свідків, яких слідчий, прокурор вважає за необхідне допитати під час розгляду клопотання; витяг з ЄРДР; копії окремих матеріалів кримінального провадження, якими підтверджуються відомості наведені у мотивувальній частині клопотанні (наприклад: які підтверджують, що підозрюваний переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності; щодо оголошення особи у міждержавний та/або міжнародний розшук тощо).

Клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування розглядається слідчим суддею. Відповідно до п.18 ст.3 КПК є суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому КПК України, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні. З урахуванням вимог ст.35 КПК, що передбачає порядок застосування автоматизованої системи документообігу суду, до початку розгляду слідчим суддею клопотання слідчого, прокурора про здійснення спеціального досудового розслідування останнє в той же день має бути зареєстровано працівниками суду в автоматизованій системі, яка під час реєстрації визначає слідчого суддю для конкретного судового провадження. Після визначення слідчого судді для конкретного судового провадження не допускається внесення змін до реєстраційних даних щодо цього провадження, а також видалення цих даних з автоматизованої системи документообігу суду, крім випадків, установлених законом.

Строк розгляду клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування слідчим суддею до десяти днів з дня його надходження до суду. Клопотання розглядається з обов'язковою участю особи, яка подала клопотання (слідчого або прокурора) та захисника.

Відповідно до п.8 ч.2 ст.52 КПК України, щодо осіб, стосовно яких здійснюється спеціальне досудове розслідування або спеціальне судове провадження, участь захисника є обов'язковою з моменту прийняття відповідного процесуального рішення. Якщо підозрюваний самостійно не залучив захисника, слідчий суддя зобов'язаний вжити необхідних заходів для залучення захисника.

Відповідно до ч.3 та 4 ст.49 КПК України, слідчий, прокурор виносить постанову, а слідчий суддя та суд постановляє ухвалу, якою доручає відповідному органу (установі), уповноваженому законом на надання безоплатної правової допомоги, призначити адвоката для здійснення захисту за призначенням та забезпечити його прибуття у зазначені у постанові (ухвалі) час і місце для участі у кримінальному провадженні. Постанова (ухвала) про доручення призначити адвоката негайно направляється відповідному органу (установі), уповноваженому законом на надання безоплатної правової допомоги, і є обов'язковою для негайного виконання. Невиконання, неналежне або несвоєчасне виконання постанови (ухвали) про доручення призначити адвоката тягнуть відповідальність, встановлену законом.

Розгляд слідчим суддею клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування полягає у тому, що він знайомиться з його змістом, досліджує копії матеріалів, які додано до клопотання та якими слідчий, прокурор обґрунтовують потребу здійснення спеціального досудового розслідування, а також у разі необхідності може безпосередньо заслухати доводи особи, яка подала клопотання, захисника та свідків.

Вирішуючи питання про здійснення спеціального досудового розслідування, слідчий суддя повинен упевнитися в наявності фактичних підстав для прийняття такого рішення.

досудове розслідування кримінальний процес

У випадках не відповідності клопотання вимогам статті 297² КПК України, слідчий суддя повертає його прокурору, слідчому, про що постановляє ухвалу про відмову про здійснення спеціального досудового розслідування.

За наявності та доведеності стороною обвинувачення підстав визначених ст.297¹ КПК, слідчий суддя постановляє ухвалу про надання дозволу на проведення спеціального досудового розслідування. У передбачених кримінальним процесуальним законом випадках, він зобов'язаний постановити вмотивоване та обґрунтоване рішення, а також враховувати всі обставини, що мають значення для вирішення клопотання. Під час розгляду клопотання слідчий суддя має право за клопотанням сторін кримінального провадження або за власною ініціативою заслухати будь-якого свідка чи дослідити будь-які матеріали, що мають значення для вирішення питання про здійснення спеціального досудового розслідування.

Зміст ухвали слідчого судді має відповідати процесуальній формі встановленій статтями 369, 371-372 КПК.

Слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування, якщо прокурор, слідчий не доведе, що підозрюваний переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності та оголошений у міждержавний та/або міжнародний розшук. Під час вирішення питання про здійснення спеціального досудового розслідування слідчий суддя зобов'язаний врахувати наявність достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення. За наслідками розгляду клопотання слідчий суддя постановляє ухвалу, в якій зазначає мотиви задоволення або відмови у задоволенні клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування. Якщо у справі декілька підозрюваних, слідчий суддя постановляє ухвалу лише стосовно тих підозрюваних, щодо яких існують обставини, передбачені частиною другою статті 297¹ КПК.

Повторне звернення з клопотанням про здійснення спеціального досудового розслідування до слідчого судді в одному кримінальному провадженні не допускається, крім випадків наявності нових обставин, які підтверджують, що підозрюваний переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності та оголошений у міждержавний та/або міжнародний розшук. Копія ухвали надсилається прокурору, слідчому та захиснику.

Якщо підстави для постановлення слідчим суддею ухвали про спеціальне досудове розслідування перестали існувати, подальше досудове розслідування здійснюється згідно із загальними правилами, передбаченими КПК. Відомості про здійснення спеціального досудового розслідування вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Повістки про виклик підозрюваного у разі здійснення спеціального досудового розслідування надсилаються за останнім відомим місцем його проживання чи перебування. Повістки про виклик обов'язково публікуються в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження. Відповідно до розпорядження Кабінету міністрів України від 21 січня 2015 р. № 41-р "Про друковані засоби масової інформації загальнодержавної та місцевої сфери розповсюдження, в яких у 2015 році розміщуються оголошення про виклик до суду відповідача, третіх осіб, свідків, місце фактичного проживання (перебування) яких невідоме, повістки про виклик підозрюваного, обвинуваченого та інформація про процесуальні документи", друкованим засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, в якому у 2015 році розміщуються оголошення про виклик до суду відповідача, третіх осіб, свідків, місце фактичного проживання (перебування) яких невідоме, повістки про виклик підозрюваного, обвинуваченого та інформація про процесуальні документи, є офіційне періодичне друковане видання "Урядовий кур'єр". Оголошення також публікується на офіційних веб-сайтах органів, які проводять досудове розслідування у кримінальних провадженнях, у яких планується здійснювати спеціальне досудове розслідування. Після того, як повістка про виклик опублікована у загальнодержавних засобах масової інформації, підозрюваний вважається належним чином повідомлений про виклик та ознайомленим з її змістом. Копії процесуальних документів, що підлягають врученню підозрюваному, надсилаються його захиснику.

Висновки до Розділу І

Відповідно до положень ст.297¹ КПК, спеціальне досудове розслідування (in absentia) здійснюється згідно із загальними правилами досудового розслідування, передбаченими КПК.

Спеціальне досудове розслідування здійснюється на підставі ухвали слідчого судді у кримінальному провадженні щодо злочинів, передбачених статтями 109, 110, 110-2, 111, 112, 113, 114, 114-1, 115, 116, 118, частинами другою - п'ятою статті 191 (у випадку зловживання службовою особою своїм службовим становищем), статтями 209, 258, 258-1, 258-2, 258-3, 258-4, 258-5, 348, 364, 364-1, 365, 365-2, 368, 368-2, 368-3, 368-4, 369, 369-2, 370, 379, 400, 436, 436-1, 437, 438, 439, 440, 441, 442, 443, 444, 445, 446, 447 Кримінального кодексу України, стосовно підозрюваного, крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності та оголошений у міждержавний та/або міжнародний розшук.

З клопотанням про здійснення спеціального досудового розслідування до слідчого судді має право звернутися прокурор або слідчий за погодженням з прокурором. У клопотанні зазначаються:

1) короткий виклад обставин кримінального правопорушення, у зв'язку з яким подається клопотання;

2) правова кваліфікація кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність;

3) виклад обставин, що дають підстави підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на обставини;

4) відомості щодо оголошення особи у міждержавний та/або міжнародний розшук;

5) виклад обставин про те, що підозрюваний переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності;

6) перелік свідків, яких слідчий, прокурор вважає за необхідне допитати під час розгляду клопотання.

Отже, за наявності підстав визначених ч.2 ст.297¹ КПК, прокурор, або слідчий за погодженням з прокурором складають клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування, яке подається слідчому судді місцевого суду першої інстанції, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, який проводить досудове розслідування у якому подається таке клопотання.

Клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування розглядається слідчим суддею не пізніше десяти днів з дня його надходження до суду за участі особи, яка подала клопотання, та захисника.

Якщо підозрюваний самостійно не залучив захисника, слідчий суддя зобов'язаний вжити необхідних заходів для залучення захисника.

Слідчий суддя, встановивши, що клопотання подано без додержання вимог статті 297-2 цього Кодексу, повертає його прокурору, слідчому, про що постановляє ухвалу.

Під час розгляду клопотання слідчий суддя має право за клопотанням сторін кримінального провадження або за власною ініціативою заслухати будь-якого свідка чи дослідити будь-які матеріали, що мають значення для вирішення питання про здійснення спеціального досудового розслідування.

Слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування, якщо прокурор, слідчий не доведе, що підозрюваний переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності та оголошений у міждержавний та/або міжнародний розшук.

Під час вирішення питання про здійснення спеціального досудового розслідування слідчий суддя зобов'язаний врахувати наявність достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.

За наслідками розгляду клопотання слідчий суддя постановляє ухвалу, в якій зазначає мотиви задоволення або відмови у задоволенні клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування.

Якщо у справі декілька підозрюваних, слідчий суддя постановляє ухвалу лише стосовно тих підозрюваних, щодо яких існують обставини, передбачені частиною другою статті 297-1 цього Кодексу.

Повторне звернення з клопотанням про здійснення спеціального досудового розслідування до слідчого судді в одному кримінальному провадженні не допускається, крім випадків наявності нових обставин, які підтверджують, що підозрюваний переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності та оголошений у міждержавний та/або міжнародний розшук.

Копія ухвали надсилається прокурору, слідчому та захиснику.

Якщо підстави для постановлення слідчим суддею ухвали про спеціальне досудове розслідування перестали існувати, подальше досудове розслідування здійснюється згідно із загальними правилами, передбаченими цим Кодексом.

Відомості про здійснення спеціального досудового розслідування вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Розділ ІІ. Актуальні проблеми спеціального досудового розслідування кримінальних правопорушень

2.1 Аналіз практики здійснення спеціального досудового розслідування

В даному підрозділі ми проведемо аналіз деяких ухвал щодо призначення досудового розслідування та спробуємо обґрунтувати всі підстави, якими керується суд для надання дозволу про проведення спеціального досудового розслідування, під час призначення захисників при проведенні спеціального досудового розслідування та під час пред'явлення повісток підозрюваним в процесі проведення спеціального досудового розслідування.

1. Ухвалою Михайлівського районного суду Запорізької області по справі № 321/1062/15к/ Провадження № 1кс/321/159/2015 від 20.08.2015 було надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування відносно підозрюваного ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у кримінальному провадженні №12013080290000497.

Судддя розглянувши клопотання винесене в кримінальному провадженні № 12013080290000497 слідчим слідчого відділу Михайлівського РВ ГУМВС України в Запорізькій області ОСОБА_2 і погоджене прокурором прокуратури Михайлівського району Запорізької області ОСОБА_3 про здійснення спеціального досудового розслідування встановив, що клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування обґрунтоване тим, що слідчим відділенням Михайлівського РВ ГУМВС України в Запорізькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013080290000497 від 04.09.2013 року за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України. Було встановлено, що своїми умисними діями ОСОБА_4 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.115 КК України, яке кваліфікується як умисне вбивство, тобто умисне, протиправне заподіяння смерті іншій людині. Вина ОСОБА_4 повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.

Відповідно до ст.297-1 КПК України спеціальне досудове розслідування здійснюється на підставі ухвали слідчого судді у кримінальному провадженні щодо злочинів, передбачених, у тому числі ст.115 КК України, стосовно підозрюваного, крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності та оголошений у міждержавний та/або міжнародний розшук.

24.02.2007 прокуратурою Михайлівського району Запорізької області за даним фактом відносно ОСОБА_4 порушено кримінальну справу № 30725пр за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.15 КК України.

Встановлено, що 24.02.2007 року ОСОБА_4 о 21 годині 23 хвилини придбав квиток на пасажирський потяг сполученням "Дніпропетровськ-Первомайськ, Ростовської області, РФ" відправленням 25.02.2007 о 09 годині 34 хвилин.

Під час виконання запиту про міжнародну правову допомогу в якості свідка допитано матір підозрюваного ОСОБА_4 Бакарай Батаєвну, зареєстрована: ІНФОРМАЦІЯ_4, фактично проживає: ІНФОРМАЦІЯ_5, яка показала, що їй відомо, що її син ОСОБА_4 проживає на території Чеченської республіки, періодично відвідує за місцем її мешкання. Крім того, в якості свідка допитано сестру підозрюваного ОСОБА_12, фактично проживає: ІНФОРМАЦІЯ_4, яка показала, що її брат ОСОБА_4 проживає на території Чеченської республіки. Точного місцезнаходження ОСОБА_4 свідки не знають.

Під час розгляду клопотання прокурор та слідчий підтримували його в повному обсязі з мотивів, викладених в клопотанні та обґрунтовуючи наданими матеріалами.

Вислухавши пояснення прокурора, слідчого, захисника, ознайомившись з матеріалами кримінального провадження, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого ОСОБА_4 злочину, 12.03.2016 Єдиний державний реєстр судових вжиті ним дії щодо ухилення від кримінальної відповідальності, приймаючи до уваги принципи кримінального та кримінального процесуального законодавства щодо невідворотності покарання за вчинений злочин, зважаючи на наявність підстав для здійснення спеціального досудового розслідування, зокрема перебування підозрюваного у розшуку, що підтверджується копією листа з Сектору Укрбюро Інтерполу ГУМВС України в Запорізькій області, керуючись ст. ст.297-1 - 297-5 КПК України суддею було винесено обґрунтоване рішення про надання дозволу на проведення спеціального досудового розслідування.

2. Ухвалою Михайлівського районного суду Запорізької області по справі № 321/1062/15к/ Провадження № 1кс/321/159/2015 від 17.08.2015 в порядку підготовки до розгляду клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України встановлено, що Відповідно до ч.1 ст.2973 КПК України, клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування розглядається слідчим суддею за участю особи, яка подала клопотання, та захисника. Якщо підозрюваний самостійно не залучив захисника, слідчий суддя зобов'язаний вжити необхідних заходів для залучення захисника. Згідно п.1 ч.1 ст.49 КПК України слідчий суддя зобов'язаний забезпечити участь захисника у кримінальному провадженні у випадках, якщо відповідно до вимог ст.52 КПК України участь захисника є обов'язковою, а підозрюваний не залучив захисника. Відповідно до п.8 ч.2 ст.52 КПК України обов'язкова участь захисника забезпечується у кримінальному провадженні щодо осіб, стосовно яких здійснюється спеціальне досудове розслідування. Враховуючи вище викладене, беручи до уваги клопотання слідчого про здійснення спеціального досудового розслідування відносно підозрюваного ОСОБА_1, що розглядаються з обов'язковою участю захисника, керуючись ст. ст.46,49, 52, ч.1 ст.2973 КПК України суддя ухвалив доручити Регіональному центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Запорізькій області призначити підозрюваному ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, захисника адвоката, для здійснення захисту інтересів підозрюваного за призначенням.

В даному випадку ми бачимо, що при проведенні спеціального досудового розслідування та спеціального судового провадження участь захисника є обов'язковою, при цьому обов'язок забезпечити участь захисника у кримінальному провадженні покладається на слідчого суддю.

3. Ухвалою Дзержинського міського суду Донецької області по справі № 1кп/225/480/2015 по завершенню спеціального досудового розслідування обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні за № №42015050000000259 від 15 червня 2015 року відносно ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.2583 КК України, було повернено прокурору Донецької області з наступних підстав:

Судом було встановлено, що Відповідно до положень ст.297-1 КПК України спеціальне досудове розслідування (in absentia) здійснюється згідно із загальними правилами досудового розслідування, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цієї глави, на підставі ухвали слідчого судді у кримінальному провадженні щодо злочинів, передбачених, в тому числі, статтею 258-3 КК України, стосовно підозрюваного, крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності та оголошений у міждержавний та/або міжнародний розшук.

Частиною 6 ст.297-4 КПК України відомості про здійснення спеціального досудового розслідування вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Наданий суду обвинувальний акт та доданий до нього реєстр матеріалів досудового розслідування по даному кримінальному провадженню не містять відомостей про внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про здійснення спеціального досудового розслідування, тобто органом досудового розслідування, в порушення вимог ч.6 ст.2974 КПК України, таких відомостей до ЄРДР не внесено.

Крім того, необхідність застосування належної правової процедури, чого вимагають завдання кримінального провадження, зазначені у ст.2 КПК України в частині охорони прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, яким, зокрема, є підозрюваний, обвинувачений, безумовно повинні дотримуватися і при здійсненні спеціального досудового розслідування (ч.1 ст.297-1 КПК України).

Органом досудового розслідування у порушення цих вимог процесуального закону, вимог ч.1 ст.290 КПК України підозрюваного ОСОБА_2 не було повідомлено про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування у порядку, передбаченому ч.1 ст.297-5 КПК України.

За цим порядком, повістки про виклик підозрюваного у разі здійснення спеціального досудового розслідування надсилаються за останнім відомим місцем його проживання чи перебування та обов'язково публікуються в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційних веб-сайтах органів, що здійснюють досудове розслідування (Зразок опублікованої повістки зображено в Додатку 1). З моменту опублікування повістки про виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження підозрюваний вважається належним чином ознайомленим з її змістом.

У порядку, передбаченому ч.1 ст.297-5 КПК України, виклик підозрюваного ОСОБА_2 для надання йому доступу до матеріалів досудового розслідування, не було здійснено, чим також порушено його право на захист.

Крім цього ухвалою Дзержинського міського суду від 21.12.2015 року було відмовлено прокурору у здійсненні спеціального судового провадження за даним кримінальним провадженням, оскільки було встановлено, що на стадії досудового розслідування було порушено порядок вручення процесуальних документів підозрюваному при здійсненні спеціального досудового розслідування. Усунення порушення права на захист, допущене на стадії досудового розслідування, повинно бути усунено самим органом досудового розслідування.

Отже, проаналізувавши вищенаведену Ухвалу можемо зробити висновки, що відомості про здійснення спеціального досудового розслідування обов'язково вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Порушення даного процесуального порядку є порушенням прав підозрюваного та позбавлення його права на ознайомлення з матеріалами справи.

Другим важливим моментом є те, що після завершення спеціального досудового розслідування повістки про виклик підозрюваного надсилаються за останнім відомим місцем його проживання чи перебування та обов'язково публікуються в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційних веб-сайтах органів, що здійснюють досудове розслідування. З моменту опублікування повістки про виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження підозрюваний вважається належним чином ознайомленим з її змістом.

Порушення ж даної умови є порушенням прав підозрюваного на захист.

2.2 Проблемні питання здійснення спеціального досудового розслідування злочинів

Аналіз практики здійснення спеціального досудового розслідування злочинів, передбачених главою 24-1 КПК, призводить до виокремлення ряду проблемних питань, викликаних недосконалістю його нормативно-правової регламентації,розв'язання яких повинне відображуватись у відповідних криміналістичних рекомендаціях:

1. Ч.1 ст.297-1 КПК містить вказівку на те, що спеціальне досудове розслідування здійснюється відповідно до загальних правил досудового розслідування та вимоги глави 24-1 КПК. Однак, у КПК переліку таких загальних правил не має. Виходячи із назв та змісту окремих статей Розділу ІІІ КПК доходимо до висновку, що: по-перше, законодавець має на увазі. Що у кожній статті глав 19-23, 26 КПК містяться загальні правила досудового розслідування; по-друге, здійснення досудового розслідування пов'язане не тільки із проведенням слідчих (розшукових), негласних слідчих (розшукових), а й інших процесуальних дій та прийняттям відповідних процесуальних рішень. Правила щодо яких викладені у розділах І, ІІ КПК. Тому, під загальними правилами досудового розслідування слід розуміти нормативні приписи, які стосуються як здійснення досудового розслідування, однак, це не виключає їх застосування у випадках наявності відомостей, що становлять державну таємницю, у кримінальному провадженні щодо злочинів, перелічених у ч.2 ст.297-1 КПК. Також, у зв'язку із тим, що підозрювані по кримінальних провадженнях розглядуваної категорії знаходяться у міждержавному та/або міжнародному розшуку і по ним застосований порядок спеціального досудового розслідування це ніяк не виключає необхідності продовжувати застосовувати засоби міжнародного співробітництва згідно із правилами розділу ІХ КПК;

2. Сформульовані у главі 24-1 КПК правила спеціального досудового розслідування кримінальних правопорушень прямо не передбачають обов'язок слідчого або прокурора негайно ініціювати перед слідчим суддею питання про здійснення спеціального досудового розслідування після прийняття процесуального рішення про оголошення особи у міждержавний та/або міжнародний розшук. Також в Законі не визначений строк, протягом якого або після закінчення якого, слідчий за погодженням з прокурором або прокурор повинні внести відповідне клопотання до слідчого судді. Шехавцов Руслан Миколайович у своїй статті зазначає, що у кожному кримінальному провадженні про злочини, передбачені ч.2 ст.297-1 КПК. Слід враховувати те. Що ч.1 ст.28 КПК вимагає прийняття процесуальних рішень ц розумні строки, тобто в даному випадку перебіг цих строків залежить від часу, який фактично проходить з моменту прийняття процесуального рішення про оголошення підозрюваної особи у міжнародний та/або міждержавний розшук до отримання відповідного підтвердження про початок здійснення заходів щодо розшуку цієї особи на міждержавному та/або міжнародному рівні [13, c. 203];

3. Законодавцем не визначено яким чином діяти у ситуаціях, коли в одному кримінальному провадженні в порядку ст.217 КПК об'єднані матеріали досудових розслідувань щодо особи, яка оголошена у міждержавний та/або міжнародний розшук як підозрювана у вчиненні хоча б одного зі злочинів, вказаних у ч.2 ст.297-1КПК, та злочину, який до цього переліку не входить. Аналіз положень ст.217 та ч.2 ст.297-1 КПК вказує на те, що у таких випадках доцільно виділити окреме провадження матеріали досудового розслідування. Однак, ч.4 ст.217 КПК містить правило, згідно з яким матеріали досудового розслідування не можуть бути виокремленні в окреме провадження, якщо це може негативно вплинути на повноту досудового розслідування та судового розгляду. Це правило, серед іншого, гарантує підозрюваному встановлення та оцінку під час досудового розслідування та подальшого судового розгляду обставин злочинів взаємопов'язаних між собою та вчиненим ним. Або за його участі. У цих випадках слідчий суддя у своїй ухвалі повинні обґрунтувати наявність такого зв'язку, розірвання якого шляхом здійснення окремих кримінальних проваджень по кожному з таких злочинів може вплинути на повноту досудового розслідування та судового розгляду, а як наслідок порушити право підозрюваного на справедливий суд, яке передбачене статтею 6 ЄКПЛ;

4. Під час здійснення спеціального досудового розслідування участь захисника згідно з положеннями ст.49 та п.8 ч.2 ст.52 КПК в обов'язковому порядку забезпечують слідчий, прокурор. Закон не містить окремих правил участі захисника у проведенні слідчих (розшукових) чи інших процесуальних дій під час спеціального досудового розслідування. Однак, з метою забезпечення права підозрюваного на захист доцільним є запрошення захисника для участі у проведенні слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій під час яких підозрюваний міг бути присутнім. Не з'явлення захисника для участі у проведенні цих процесуальних дій повинна бути зафіксована у відповідних процесуальних документах та вона не є перешкодою для їх проведення.

Висновки до Розділу ІІ

Відповідно до розглянутих питань в другому розділі можемо зробити висновок, що існують деякі проблеми в правовому регулюванні спеціального досудового розслідування.

Підставами для провадження спеціального досудового розслідування є:

1. Вчинення кримінального злочину, передбаченого в ч.1 ст.297-1 КПК України;

2. Підозрюваний крім неповнолітнього, переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності;

3. Підозрюваний оголошений у міждержавний та/або міжнародний розшук. Міждержавний розшук проводиться на підставі Договору держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав про міждержавний розшук осіб від 10 грудня 2010 р. та є комплексом оперативно-розшукових, пошукових, інформаційно-аналітичних та інших заходів, які спрямовані на виявлення, затримання і взяття під варту з метою видачі або здійснення кримінального переслідування осіб, які переховуються від органів слідства або суду та ухиляються від відбування кримінального покарання, перебувають за межами держави, що оголосила міждержавний розшук, але знаходиться території держави, що підписала договір.

Висновки

Отже дослідивши обрану тему курсової роботи та вирішивши ряд поставлених перед нами завдань, можливо зробити наступні висновки: