Судова влада України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Суддя - основний носій судової влади відповідно до ст.127 Конституції України правосуддя в нашій державі здійснюється професійними суддями. Суддя є носієм судової влади в Україні, які реально здійснює правосуддя. Судді є посадовими особами судової влади, яких у конституційному порядку наділено повноваженнями здійснювати правосуддя й виконувати свої обов'язки на професійній основі в Конституційному Суді і судах загальної юрисдикції на чолі з Верховним Судом України. Вони виконують свої повноваження зі здійснення правосуддя незалежно від виконавчої та законодавчої влади. При зайнятті посади професійного судді людина наділяється специфічною роллю - можливістю розглядати всі правові спори, конфлікти, які виникають у суспільстві, державі в цілому .

У своїй роботі я розглядаю поняття судової влади взагалі,поняття та зміст статусу суддів та їх повноваження,та поняття судової етики.

Актуальність даної теми полягає саме в тому,що на даний час в законодавстві є деякі прогалини відсутні норми які б чітко передбачали та регулювали дії осіб,які виявили бажання бути суддями. Також слід зазначити, що існують прогалини в механізмі реалізації кодексу судової етики,кожний суддя повинен відповідати вимогам передбаченими законодавством нашої країни.

Метою роботи є вивчення законодавства та юридичної літератури по темі, уточнення та з'ясування поняття судова влада, статус суддів, їх повноваження уточнення та вивчення змісту повноважень суддів, вивчення поняття судової етики її реалізація в практиці. Результати роботи можна застосовувати в подальшому в учбовому процесі.

Методологію дослідження складають різноманітні наукові методи, серед яких,порівняльно-правовий, формально-юридичний, опис, аналіз, узагальнення та пояснення.

1. Поняття судової влади

Судова влада стала об'єктом самостійного наукового дослідження лише в рамках теорії поділу влади. Якщо феномен влади досліджується вже тисячоліття, то судова влада як самостійне соціальне явище звертає на себе увагу вчених близько трьохсот років. Існує декілька підходів до тлумачення поняття «судова влада». Відповідно до першого судову владу визначають як сукупність судових установ, тобто як владу державного органу -- суду. Такий підхід має назву організаційного, оскільки пов'язаний він з характеристикою судової системи, принципів її організації, правовим статусом суддів, місцем суду в системі інших державних органів.

Другий підхід зветься функціональним. За ним судова влада визначається як сукупність повноважень суду з відправлення правосуддя, тобто діяльність суду по розгляду й вирішенню у визначеній законом процесуальній формі справ, що мають юридичні наслідки.

Третій підхід (організаційно-функціональний) поєднує два перших і визначає судову владу як систему створених згідно з законом органів, наділених виключними повноваженнями по розгляду юридично значущих справ, що мають юридичні наслідки, із застосуванням спеціальної процедури.

Однак зазначені підходи до визначення поняття судової влади не враховують її владних проявів, державно-атрибутивної природи. Також не дається відповіді, чому судова влада є однією з гілок державної влади, які ознаки споріднюють її з законодавчою та виконавчою гілками державної влади, а які є притаманними лише владі судовій, характеризують її виключність і самостійність.

Спроби розкрити зміст терміна «влада» робилися ще мислителями далекого минулого. Спочатку (до з'ясування природи влади) панував синкретичний підхід, що об'єднував владу надприродних сил і людей, природні чинники і суспільну владу.

Влада як соціальне явище зацікавила письменників утопістів та енциклопедистів напередодні буржуазних революцій у Західній Європі, коли постало питання про повалення влади феодалів і заміну її новою. У їхніх творах йшлося про владу народу, що знайшло своє втілення в прийнятих згодом конституціях.

Зараз при всьому розмаїтті існуючих поглядів на владу багатьом представникам різних напрямків суспільної думки притаманна її характеристика як авторитету, якому властива можливість змусити підкоряти своїй волі інших людей. Кожна влада заснована на силі авторитету: чим повніше влада виражає інтереси суспільства, тим більший вона має авторитет, а відповідно підкорення їй стає більш добровільним та усвідомленим. Слід зазначити висновок,отже влада -- категорія багатогранна, яку слід розглядати через концепцію управління, засобу нав'язувати свою волю, примусу, нарешті, владовідносин. Поняття «судова влада» характеризується наявністю, як правило, не менше двох суб'єктів відносин, одним з яких є суд. Влада -- це засіб функціонування суспільства, який залежить від характеру й рівня суспільного життя, сутність якого полягає у відносинах підкорення волі окремих осіб та об'єднань керівній у цьому суспільстві волі. Розуміння сутності й ролі судової влади в державі буде змінюватись відповідно до певного історичного етапу розвитку суспільства, залежатиме від того, яке місце відведено в ньому суду як органу судової влади. Як бачимо, судовій владі притаманні певні загальні ознаки, характерні для влади взагалі. Їх аналіз дозволяє з'ясувати, у чому полягає та виявляє себе владний характер діяльності й повноважень суду. Хоча кожна ознака, властива владі взагалі, стосовно влади, безумовно, набуває певної специфіки. Крім того, вона містить ознаки, що розкривають її специфіку, унікальну природу, виключне місце в системі державної влади, -- специфічні ознаки. Усі ці ознаки в сукупності, доповнюючи одна одну, дозволяють визначити поняття судової влади з урахуванням її владної сутності.

1.1 Статус суддів та повноваження

Суддя виконує в суспільстві виняткову соціальну роль - безпосередньо реалізує судову владу. В зв'язку з таким особливим призначенням, держава наділяє суддю специфічним соціально-професійним статусом. Визначення статусу професійного судді України й удосконалення його законодавчого врегулювання має особливе значення саме в період проведення судової реформи, на етапі становлення самостійної судової влади в системі поділу влади. Етимологічно слово «статус» тотожно поняттю «становище» «стан» когось чи чогось. При цьому статус суб'єкта являє собою насамперед сукупність певних соціальних можливостей, обсяг і характер яких залежать від тієї ролі, соціальної функції, що виконується ним у суспільстві.

Сутність поняття «статус» для всіх суб'єктів тотожна і виражає те, що властиво цілому ряду чи роду явищ, а саме - міру свободи, певну можливість поведінки конкретного суб'єкта або соціальної групи. Тобто «статус» передбачає соціально-типові аспекти поведінки. Тому відрізнити статус одного суб'єкта від статусу іншого можливо через з'ясування його місця в системі соціальних відносин шляхом визначення тієї «міри свободи, певної можливості поведінки».

При зайнятті посади професійного судді людина наділяється специфічною роллю - можливістю розглядати всі правові спори, конфлікти, які виникають у суспільстві, державі в цілому. З моменту призначення чи обрання на посаду і протягом усього строку перебування в цьому статусі усі соціальні ролі, що виконуються суддею, можна розділити на службові та неслужбові.

Що,стосується повноважень суддів розглядаючи дане питання слід зазначити,що юридичні можливості судді не обмежуються виключно службовими правами й обов'язками. Відповідно до Закону України «Про статус суддів» суддя є посадовою особою судової (державної) влади. Це означає, що держава наділяє його спеціальними повноваженнями, які мають владний характер і визначені процесуальним законодавством. Можна сказати, що суддя як персональний носій судової влади наділений повноваженнями судової влади. Зміст і обсяг державно-владних можливостей судді залежать від його спеціалізації та виконуваної функції, місця в ієрархії судових посад.

Нормативно визначене владне повноваження - основний інструмент виконання покладених на суддю функціональних обов'язків при здійсненні професійної діяльності. Отже, юридичні, державно-владні повноваження є основним елементом правового статусу судді і відображають його функціональну, державно-владну і правову природу. Саме повноваження характеризують статус судді як носія судової влади.

Повноваження є явищем, що безпосереднє обумовлено феноменом влади. Більшість учених розглядають повноваження як один із складових елементів поняття судової влади. Такий підхід не випадковий. Повноваження судді мають державно-владний характер, оскільки вони походять від держави, спираються на її авторитет, а в необхідних випадках і на апарат державного примусу.

В теорії права під поняттям «повноваження» розуміють вид та міру владного впливу посадової особи на зацікавленого учасника правовідносин з метою задоволення його законного інтересу, досягнення певного соціально корисного результату.

Повноваженням судді притаманні такі характерні ознаки: 1) вони реалізуються одноособово суддею (або колегіально у передбачених законом випадках); 2) поширюються на осіб, не зв'язаних із суддею службовими відносинами, тобто мають публічний характер; 3) реалізуються шляхом видання акта судової влади, що має обов'язковий характер для тих, кому він адресований; 4) держава забезпечує нагляд (контроль) за виконанням велінь судді.

Реалізація державно-владних повноважень, якими наділені судді, можлива тільки в системі процесуальних відносин, поза даними відносинами немає ні правосуддя, ні самого суду. Тобто суддя може реалізувати надані йому повноваження тільки в межах процесуальних правовідносин при здійсненні професійних функцій.

Особливості організаційної моделі судоустрою України передбачають надання повноважень по здійсненню правосуддя та адміністративного контролю суддям судів загальної юрисдикції. Обсяг повноважень суддів відповідних судів установлюється відповідно до принципу інстанційності побудови судової системи.

Так, наприклад, суддя місцевого суду наділений повноваженнями щодо: а) розгляду по першій інстанції цивільних, кримінальних, адміністративних та господарських справ, а також справ про адміністративні правопорушення; б) здійснення судового контролю у випадках, передбачених законом. Підсудність окремих категорій справ місцевим судам, а також порядок їх розгляду визначаються процесуальним законом.

Суддя апеляційного суду наділений законом повноваженнями: а) по перегляду рішень місцевих судів в апеляційному порядку; б) по розгляду по першій інстанції кримінальних та цивільних справ, віднесених законом до підсудності апеляційних судів; в) іншими повноваженнями, передбаченими ст. 26 Закону «Про судоустрій України» та процесуальним законодавством.

Суддя вищого спеціалізованого суду має такі повноваження: а) переглядає в касаційному порядку справи відповідної судової юрисдикції; б) переглядає інші справи у випадках, установлених процесуальним законом; в) інші повноваження, передбачені ст. 39 Закону «Про судоустрій України» та процесуальним законодавством.

Суддя Верховного Суду України наділений законом повноваженнями по: а) перегляду в касаційному порядку рішень загальних судів у справах, віднесених до його підсудності процесуальним законом; б) перегляду в порядку повторної касації всіх інших справ, розглянутих судами загальної юрисдикції в касаційному порядку; в) у випадках, передбачених законом, розглядає інші справи, пов'язані з виключними обставинами, та має інші повноваження, передбачені ст. 47 Закону «Про судоустрій України» та процесуальним законом.

Функціональні повноваження судді - це можливість вчиняти різні процесуальні дії та здійснювати організаційні заходи, спрямовані на забезпечення розгляду справи. Вид та міра функціональних повноважень судді визначаються функцією судової влади та встановлюються процесуальним законодавством. Результатом реалізації суддею своїх функціональних повноважень є ухвалення відповідного рішення, яке має владний характер.

Всі функціональні повноваження судді можна розділити на три групи: а) по підготовці до судового розгляду справи; б) по розгляду справи; в) по контролю за виконанням прийнятого судового рішення.

Таким чином,слід зазначити висновок,а саме під повноваженнями судді слід розуміти вид та міру службової поведінки носія судової влади, яка спрямована на реалізацію функцій судової влади, і має формальне визначення у відповідному рішенні судді

2. Суддівська етика

2.1 Поняття суддівської етики та її зміст

Етика - одна з форм ідеології, вчення про мораль, її розвитку, принципах, нормах та ролі у суспільства (перше значення). Етика-сукупність норм поведінки, мораль якої-небудь суспільної групи, професії (2-е значення).

Суддівська етика являє собою сукупність норм, правил поведінки суддів - носіїв судової влади і членів суддівського співтовариства. Тут маються на увазі працюють судді та судді, які перебувають у відставці. Суддівська етика аналізує суддівський механізм моралі та її сторін-природу моральності в діяльності суддів, природу моральних відносин і моральної свідомості суддів. Законодавство про суд і судочинство має моральні підвалини і спрямоване на захист моральних цінностей, яких дотримується суспільство. Судова етика -- галузь юридичної етики, яка досліджує комплекс моральних заборон і дозволів, зумовлених специфікою розгляду і вирішення в судових засіданнях кримінальних, цивільних, адміністративних справ.

Оскільки судова система діє у сфері соціальних і міжособистісних конфліктів, найважливішою вимогою до неї є дотримання принципу справедливості. У кримінальному процесі, в якому йдеться про злочини і покарання, захист від злочинів найважливіших благ особистості, дотримання справедливості набуває особливого значення. Несправедливий суд може завдати великої шкоди як окремій людині, так і суспільству.

Суд вважають справедливим, якщо він вирішує справи і приймає рішення відповідно до чинного законодавства і достовірних доказів. Вимога справедливості стосується не тільки остаточних рішень, а й всієї діяльності суду. Для всіх він має бути об'єктивним і неупередженим. Необ'єктивний, тенденційний суд спотворює ідею правосуддя і може стати знаряддям свавілля. Конституція України забороняє будь-який вплив на суддів. Водночас вони не можуть належати до політичних партій, профспілок, брати участь у будь-якій політичній діяльності, мати представницький мандат. Суд повинен бути компетентним. Тому на посадах суддів працюють фахівці з досягненням відповідного віку, стажем роботи у правовій галузі, будучи рекомендованими відповідними кваліфікаційними органами.

Вирішальним етапом кримінального процесу, в якому безпосередньо здійснюється правосуддя, є судовий розгляд, на якому досліджується кримінальна справа, приймаються рішення про долю підсудного. Моральні проблеми, що виникають під час судового розгляду, залежать від того, як провадиться судочинство: одноосібно, колегією суддів чи судом присяжних. Наприклад, за колегіального розгляду справи виникають специфічні стосунки між суддями, суддею і народними засідателями, суддею і присяжними. Загалом ці стосунки регулюються правом, проте воно не може передбачити всіх ситуацій у процесі судового розгляду. Вважається, що колегіальний суд більшою мірою гарантує прийняття виваженого і справедливого рішення.

Тому одноосібне здійснення правосуддя у кримінальних справах нерідко кваліфікують як усунення громадян від участі у правосудді. Велика правова і моральна відповідальність покладається на голову суду, який повинен забезпечити під час судового розгляду дотримання чинних законів і моральних принципів. Керуючи судовим засіданням у межах, приписаних законом процесуальної процедури, голова суду вступає в моральні відносини зі сторонами, іншими особами, які беруть участь у справі (а при колегіальному слуханні справи -- із суддями, народними засідателями чи присяжними засідателями). Він повинен завчасно ознайомити народних засідателів з матеріалами справи, пояснити сутність закону, згідно з яким звинувачується підсудний, ознайомити з правами та обов'язками народного засідателя, роз'яснити його особисту відповідальність за участь у дослідженні справи та її справедливе розв'язання. У процесі судового слідства всі дії голови суду підпорядковані всебічному, повному і об'єктивному дослідженню доказів задля встановлення істини у справі. Це слідство повинно відповідати нормам права і принципам моралі. Стаття 6 Конституції України закріплює принцип поділу влади і самостійності судової гілки влади разом з законодавчою та виконавчою владами. Це створює нормативну і ідейну базу для формування моральних вимог до представників судової влади. Судова влада, що діє в сфері соціальних і міжособистісних конфліктів, використовується як необхідний компонент системи засобів упередження, стримування, гальмування, протидії процесам, що дестабілізують життя суспільства. За цієї обставини судова влада повинна виправдовувати ті надії, що покладаються на неї суспільством у боротьбі зі злочинністю, бути відповідною високим моральним вимогам до своєї діяльності по зміцненню громадського порядку.

Найважливішою вимогою щодо діяльності судової влади є справедливість. Як зазначав О.С. Кобліков, судова влада оцінюється як справедлива тоді, коли вона застосовує закони, визнані суспільством як справедливі, вирішує справи, встановивши істину, достеменно встановивши їх фактичні обставини, приймає рішення у відповідності до пізнаних фактів і вимог закону. Справедливий суд - це суд, де скоєний злочин піддається заслуженому покаранню, а особа, невинуватість якої доведено, обов'язково буде виправдана.

Судова влада повинна забезпечувати рівні права всіх осіб, чиї інтереси так чи інакше зачіпає судова діяльність. Ця моральна вимога є іншим виявом справедливості,5 з'їзд суддів України у жовтні 2002 р. затвердив Кодекс професійної етики суддів. Зазначені в цьому Кодексі норми спрямовані на вирішення етичних питань, пов'язаних зі статусом судді. Як вказано у преамбулі цього документа, судді попри те, що ці норми не можуть застосовуватись як підстави дисциплінарної відповідальності і визначати ступінь їх провини, мають прагнути додержуватись їх у професійній, громадській діяльності та приватному житті заради утвердження незалежності й неупередженості судової влади, зміцнення її авторитету у суспільстві. Вже перша стаття Кодексу закликає суддю бути прикладом законослухняності, неухильно додержувати присяги й завжди поводитись так, щоб зміцнювати віру громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду. Чисельні пам'ятки культури минулого показують, що потреба в справедливому, чесному суді була актуальною і в умовах життя перших цивілізацій, коли тільки з'явилися перші правові кодекси. Вимога рівності в суді законодавчо закріплена досить давно. Однак забезпечення реальної рівності в суді, рівних реальних можливостей обстоювати свої права в судах людей, що належать до різних в соціальному, службовому, майновому сенсі груп, залишається актуальною проблемою і в наш час.

2.2 Загальні принципи поведінки в судовому засіданні

Суддя може і повинен виходити в судове засідання, детально вивчивши матеріали справи, а також матеріальний і процесуальний закони, що підлягають застосуванню у даній справі. Не підготувавшись до судового засідання у справі суддя буде здійснювати правосуддя не на належному професійному рівні і це будуть відчувати, що знаходяться в залі засідання громадяни, так і розуміти що беруть участь в процесі особи. Не професійне здійснення правосуддя відчувається і сприймається юридично не обізнаними людьми як прояв несправедливості. Несправедливий суддя - аморально. Лінію поведінки судді в судовому засіданні визначають принципи здійснення правосуддя: відкритість, гласність розгляду справи, змагальність і рівноправність сторін, диспозитивність, безпосередність, безперервність, законність, незалежність, що сполучаються з розташованими за рамками закону аспектами поведінки судді, такими як взаємовідносини з учасниками засідання, загальна морально-етична атмосфера, дотримання процесуальних норм при здійсненні правосуддя, загальна культура процесу.

Судовий процес суддя повинен починати в призначений час. У ході судового засідання не повинен відволікатися від розглядуваної справи на інші проблеми. Не етично під час засідання передавати судді записки або викликати суддю із залу засідання до телефону. Зазначені та подібні їм супутні фактори негативно впливають на уявлення громадян про судову владу.

У разі затримки засідання, незалежно від причин, що призвели до її, судді слід вибачитися за затримку засідання. При запізненні кого-небудь з учасників процесу судді доцільно зробити спізнілому зауваження після офіційного відкриття судового засідання. Запізнення в судове засідання - це знак зневажливого ставлення до суду як органу судової влади. Зауваження судді, зроблене у коректній формі, але твердо, свідчить про чітке виконання суддею службових обов'язків та про те, що суддя не приватна особа, а представник судової влади.

Перед початком судового процесу секретар судового засідання вже повинен знаходитися в залі засідань і забезпечити присутність усіх учасників процесу. При вході в зал судового засідання складу суду (судді) секретар повинен звернути увагу всіх присутніх у залі на вихід судді (складу суду) урочистими словами: «Встати, суд іде!» Суддя повинен завжди пам'ятати, що присутні постійно вивчають і оцінюють кожен жест, погляд, слова судді. Їм цікаво стан здоров'я і зовнішній вигляд судді. Тому суддя повинен бути врівноваженим, спокійним, витриманим, терплячим, що буде мовчазно характеризувати суддю як неупередженого, об'єктивного, що віддає всю свою увагу конкретній справі і здатному розібратися в будь-якій складній ситуації. У якій би обстановці не проходило судове засідання - у спеціально оформленому залі судового засідання будинку правосуддя або в пристосованому для розгляду судових справ приміщенні - судді бажано бути одягненим в суддівську мантію. Суддівська мантія - це один з обов'язкових, передбачених законом символів судової влади. Суддівська мантія дисциплінує всіх присутніх у залі судового засідання: самого суддю, учасників процесу, слухачів. Суддя відчуває, що він знаходиться при виконанні обов'язків судді, учасники - на власні очі бачать представника судової влади і тримають необхідну в таких ситуаціях дистанцію і звертаються з належним повагою, сприймаючи суддю як головну фігуру в процесі судового розгляду. Не рекомендується ні суддям, ні народним засідателям, ні присяжним засідателям, ні арбітражним засідателям одягатися екстравагантно, помітно, зухвало. Суддя не повинен висловлювати свої оцінки, критичних зауважень при дослідженні обставин цивільної справи або причин і умов вчинення злочину при розгляді кримінальної справи. Суддя повинен свої оцінки, свою думку висловлювати в процесуальних документах: визначенні, приватному визначенні, рішенні, вироку.

Висновок

Пропрацювавши роботу,можна зробити висновок.

В роботі вивчено підходи,щодо визначення терміну судова влада та зазначено поняття судової влади, а саме «судова влада» характеризується наявністю, як правило, не менше двох суб'єктів відносин, одним з яких є суд.

В роботі надано поняття правовий статус судді, а саме статус суддів є цілісною правовою категорією, що характеризує весь спектр як юридичних можливостей, так і соціально-психологічних якостей людини, на яку покладена функція здійснення судової влади в державі,зазначимо:по-перше, правовий статус судді є цілісною правовою категорією, що характеризує весь спектр як юридичних можливостей, так і соціально-психологічних якостей людини, на яку покладено функцію здійснення судової влади в державі;по-друге, правовий статус судді не повинен розглядатися поза зв'язком з конституційним статусом людини і громадянина, змістом та обсягом прав, основних свобод та обов'язків, закріплених у Конституції України, що є основою, фундаментом спеціального правового статусу судді.

Під повноваженнями судді слід розуміти вид та міру службової поведінки носія судової влади, яка спрямована на реалізацію функцій судової влади, і має формальне визначення у відповідному рішенні судді.

В роботі також надається поняття та зміст суддівської етики, а саме:суддівська етика являє собою сукупність норм, правил поведінки суддів - носіїв судової влади і членів суддівського співтовариства. Тут маються на увазі працюють судді та судді, які перебувають у відставці.

Суддівська етика аналізує суддівський механізм моралі та її сторін-природу моральності в діяльності суддів, природу моральних відносин і моральної свідомості суддів.

Законодавство про суд і судочинство має моральні підвалини і спрямоване на захист моральних цінностей, яких дотримується суспільство. Судова етика -- галузь юридичної етики, яка досліджує комплекс моральних заборон і дозволів, зумовлених специфікою розгляду і вирішення в судових засіданнях кримінальних, цивільних, адміністративних справ.

Оскільки судова система діє у сфері соціальних і міжособистісних конфліктів, найважливішою вимогою до неї є дотримання принципу справедливості.

судовий влада етика правовий

Список використаних джерел

1. Про судоустрій і статус суддів Верховна Рада України; Закон від 07.07.2010 № 2453-VI

2. Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо удосконалення положень простатус членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Закон України від 09.12.2011 № 4094-VI

3. Европейская хартия о статусе судей // Российская юстиция. - 1999. - № 7. - С. 2 - 4; № 8. - С. 2 - 4; № 9. - С. 5, 6.

4. Див.: Москвич Л.М. Організаційно-правові проблеми статусу суддів: Автореф. дис. … канд.юрид.наук: 12.01.10 / Нац. юрид. акад. України. - Харків, 2003. - С. 9.

5. Кодекс професійної етики судді. Затверджено V з'їздом суддів України 24 жовтня 2002 року // Вісник Верховного Суду України. - 2002. - № 5 (33). - С. 24.

6. Офіційний сайт Верховної Ради України: htpp//: www.rada.kiev.ua

7. Конституція України: Прийнята на п?ятій сесії Верховної Ради України 28.06.1996 р. Офіційне видання ВРУ - К.: 1.В.А., 1996.-52 с.

8. Кодекс професійної етики судді // Вісник Верховного Суду України. - 2000. - № 2. - С. 46.

9. Докладніше див.: Прилуцький С.В. Формування корпусу професійних суддів України: Дис. канд.юрид.наук: 12.00.10 / НАН Інститут держави і права ім. В.М. Корецького. - Київ, 2008. - 223 с.

10. Прилуцький С. Присяга судді- стара категорія - новий правовий зміст // Право України. - 2001. - № 6. - С.102-103.

11. Подкопаєв С.В. Мораль та етика суддів: сутність, механізм реалізації. - Х.: ВД “ІНЖЕК”, 2003. - С.73.

Размещено на Allbest.ru