Співвідношення права Європейського Союзу і права його держав-членів

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ ІМЕНІ ЯРОСЛАВА МУДРОГО»

Кафедра міжнародного права

Індивідуальна робота

на тему: « Співвідношення права Європейського Союзу і права його держав-членів»

Виконав: студент 5 курсу,5 групи,

10 факультету

Заболотний І.О.

Перевірила:Кулінічьова Т.О.

Харків - 2011 р.

План

Вступ

1. Поняття та принципи права Європейського Союзу

2. Імплементація норм законодавства Європейського Союзу до законодавства його держав-членів

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Європейський Союз -- союз держав-членів Європейських Спільнот, створений згідно з Договором про Європейський Союз, підписаним в лютому 1992 року і чинним із листопада 1993 р. На сьогоднішній день до складу ЄС входить 27 країн, серед яких такі міцні та прогресивні держави як Велика Британія, Данія, Греція, Німеччина, Франція, Фінляндія, Швеція тощо.

Основною метою створення ЄС є досягнення економічного, монетарного і політичного союзу, а також впровадження спільного громадянства.

За всі роки свого існування ЄС досяг багатьох успіхів, розгорнув широку роботу. Однією з форм її діяльності є запровадження і введення в дію правових норм, які знаходять своє відображення у вигляді регламентів, директив, рекомендацій та висновків. Це підтверджується абзацом 1 статті 249 Договору про заснування Європейського Співтовариства, відповідно до якого для виконання своїх завдань та відповідно до положень цього Договору, Європейський Парламент спільно з Радою, Радою і Комісією приймає регламенти, директиви, надає рекомендації та висновки.

Правова база ЄС - сукупність правових норм, основною метою яких є досягнення тих цілей, які ставить перед собою дана організація.

У роботі пропонується розглянути питання, що стосується безпосереднього застосування правового апарату Європейського Союзу у праві держав - його членів, імплементації норм міжнародного законодавства до законодавства країн.

1. Поняття та принципи права Європейського Союзу

Право Європейського Союзу - це специфічний правопорядок, правова система , що склалася на стику міжнародного права і внутрішньодержавного права держав-членів Європейського Союзу, володіє самостійними джерелами і принципами. Автономність Права Європейського Союзу підтверджена рядом рішень Європейського Суду.

Право ЄС формувалося під впливом основоположних засад і практики, властивих національним правовим системам держав-членів ЄС. Вони трансформувалися і використовувалися з урахуванням цілей і задач, що стоять перед Європейськими Союзом, і необхідністю досягнення максимально ефективного вирішення проблем, віднесених до його юрисдикції.

Існування та функціонування Європейського Союзу ґрунтується на особливій і самостійній системі права. Проте, сама ця система права створена і функціонує не автономно від національних систем, а безпосереднім чином взаємозалежна і взаємопов'язана з національними правовими системами держав-членів. Звичайно ж, мова не йде про просте копіювання національних правових норм. Взаємодія права ЄС і національного права держав-членів здійснюється на основі принципів, закріплених в установчих договорах та інших актах ЄС.

Принципи права ЄС розділяються на функціональні і загальні. До функціональних принципів відносяться:1)принцип верховенства права ЄС і 2)принцип прямої дії права ЄС. Принцип верховенства права ЄС означає пріоритет норм права ЄС над нормами національного законодавства держав-членів, норми національного права держав-членів не повинні суперечити нормам права ЄС. Принцип прямої дії права ЄС означає безпосереднє застосування права ЄС на території держав-членів, дія норм права Співтовариства без якої-небудь трансформації в правопорядок держави-члена. Дані принципи були вироблені практикою Суду шляхом тлумачення установчих документів організації. До загальних принципів права ЄС належать:1)принцип охорони прав і свобод особистості;2) принцип правової визначеності;3)принцип пропорційності;4) принцип недискримінації; 5) принцип субсидіарності , а також низка процесуальних принципів.

Варто підкреслити, що у науковій літературі також можна зустріти думку про існування таких принципів як інтегрованість норм права ЄС у національні системи права держав-членів та юрисдикційний захист правових норм ЄС судовими органами ЄС та держав-членів.

Перший принцип означає, що норми права ЄС закріплюються у національних системах права всіх держав-учасниць, в результаті чого вони стають невід'ємною складовою частиною цих систем. Саме інтеграція в національне право надає юридичну чинність нормам ЄС на території держав-членів і робить обов'язковим їх застосування національними судами.

Відповідно до Декларації про застосування правових актів Співтовариства, що є додатком і невід'ємною складовою частиною Маастрихтського договору «основною умовою згуртування і єдності в процесі європейського будівництва є повна і точна інкорпорація у національне законодавство адресованих йому директив Співтовариства у межах встановлених ним строків. Істотна умова правильного функціонування Співтовариства полягає в тому, щоб міри, прийняті різними державами-членами, забезпечували застосування законодавства Співтовариства із тією ж ефективністю і чіткістю, з якою застосовуються їхні національні закони».

Принцип юрисдикційного захисту правових норм ЄС судовими органами ЄС та держав - членів базується на імперативній обов'язковості для всіх національних органів судової системи країн-членів ЄС та судових органів ЄС забезпечити неухильне та безпосереднє застосування права ЄС і максимально ефективний захист прав та свобод, які ним надаються.

Що ж саме розуміють під терміном «принципи права Європейського Союзу»? Цю проблему досліджували такі вчені, як: західноєвропейські - Гарет Дейвіс, Матіас Гердеген, Філіп Тоді, та ін.; російські - В. Безбах, О. Капустін, С. Кашкін, Л. Ентін, Б. Топорнін та ін.; українські - Ю. Ільїн, В. Опришко, Р. Петров, Ю. Шемшученко та ін. Так склалося, що фактично кожний автор виділяє власні специфічні особливості системи принципів, крім того, по-різному трактується навіть саме поняття принципів, і, відповідно, конкретний їх перелік рідко коли збігається, а інколи навіть не має жодних спільних понять.

Будемо вважати,що принципи права Європейського Союзу представляють собою вихідні ідеї, керівні положення, які визначають зміст і напрямок правового регулювання, що здійснюється Європейським Союзом, головною метою яких є досягнення цілей та завдань, що ставляться перед цим співтовариством.

Характер вищезазначених принципів і дає змогу говорити про співвідношення норм права Європейського Союзу та права його держав - членів.

2. Імплементація норм законодавства Європейського Союзу до законодавства його держав-членів

(маркеры): європейський законодавство імплементація

Для правознавців традиційним центром наукового інтересу є правові аспекти утворення та функціонування Європейського Союзу, зокрема, становлення установчих договорів ЄС, функції та повноваження його інституцій, правове регулювання основних напрямів його діяльності. Предметом цих досліджень є також процедура уніфікації права, що проходить у рамках ЄС (так звана, правова гармонізація), що істотно відрізняється від інших уніфікаційних процедур, котрі застосовуються у сучасному праві, зокрема, від імплементації, оскільки здійснюється органами із відповідними повноваженнями шляхом вжиття спеціальних процедур.

Принцип верховенства права ЄС та принцип прямої дії права ЄС визначив домінуючу роль законодавства Співтовариства у співвідношенні його права з правом країн-учасників. Суть даного принципу полягає в наділенні норм права ЄС переважною юридичною чинністю стосовно норм національного права держав-членів. У випадку колізії норми національного права і права ЄС переважну силу має остання. Саме вона і підлягає застосуванню національними органами влади і судами.

Проте, не дивлячись на важливість таких правових актів як установчі договори ЄС, що утворюють першооснову права ЄС, і загальне визнання їхнього пріоритетного значення, слід все ж таки підкреслити, що вони не наділяють автоматично аналогічною властивістю внутрішні акти ЄС, які видаються інститутами ЄС. Норми, що містяться в них, утворюють так зване „вторинне” (похідне) право. Крім того, установчі акти ЄС не містять положень, що прямо вказують на верховенство права ЄС. Визнання і твердження цього верховенства - заслуга Суду ЄС.

У рішеннях Суду ЄС вказується на специфічний і однозначний характер права ЄС, необхідність забезпечення його однакового застосування, без чого неможливе досягнення цілей інтеграції. В підтвердження цієї тези можна послатися на ст. 10 Договору про Європейське Співтовариство, відповідно до якої " держави-члени вживають усіх заходів, окремих чи загальних, необхідних для забезпечення виконання зобов'язань, передбачених даним Договором. Подібні заходи мають сприяти розв'язанню основних завдань Співтовариства". Таким чином, принцип верховенства обумовлений покладеним на всі держави-члени обов'язком забезпечити реалізацію задач і цілей Співтовариства. Це зобов'язання в ще більшій мірі деталізується в другому абзаці даної статті "Слід утримуватись від будь-яких заходів, що можуть протидіяти досягненню цілей даного Договору".

Принцип верховенства права ЄС передбачає його поширення на всі джерела права ЄС, а також підпорядкування йому будь-яких видів актів національного права. Не менш важливі і тимчасові умови його дії. Принцип верховенства права ЄС поширюється на всі акти права ЄС незалежно від часу їхнього прийняття. Це особливо важливо для нових держав, що вступають до ЄС, які тим самим в силу факту свого приєднання до ЄС визнають верховенство всіх нормативно-правових актів ЄС, у тому числі й тих, котрі були прийняті до їхнього приєднання. У тих державах-членах, де подібне рішення не узгоджувалося з діючими конституційними положеннями, були прийняті спеціальні національні акти конституційного характеру, що підтвердили подібну спрямованість даного принципу.

В результаті правотворчої діяльності Суду ЄС була сформульована загальна концепція верховенства права ЄС стосовно національного права держав-членів. Це верховенство носить глобальний і абсолютний характер. Інакше кажучи, принцип верховенства має на увазі не окремі акти чи види актів, а характеризує відносини права ЄС як системи з національною системою права в цілому кожного з держав-членів.

Отже, як ми бачимо верховенство права ЄС відносно права його держав-учасників - ідея, вироблена практикою Суду ЄС, яка знайшла подальше відображення у вихідних принципах, на яких базується право Співтовариства.

Висновок

Право Європейського Союзу - правова система , що склалася на стику міжнародного права і внутрішньодержавного права держав-членів Європейського Союзу, яка володіє самостійними джерелами і принципами. Ці принципи є специфічними, що пояснюється особливістю природи виникнення та призначення Європейського Союзу.

Співвідношення права Європейського Союзу та права його держав - учасників визначається принципами верховенства права ЄС, принципами прямої дії права ЄС, а також принципами інтегрованості норм права ЄС у національні системи права держав-членів та юрисдикційного захисту правових норм ЄС судовими органами ЄС та держав-членів.

Таким чином, норми права ЄС мають вищу юридичну силу стосовно норм національного законодавства країн-учасниць Співтовариства. Така властивість обумовлена практикою Суду ЄС, який виробив концепцію верховенства права Європейського Союзу.

На сьогоднішній день право ЄС - міцна система регулювання відносин, яка регламентована на міжнародному рівні і представляє собою дієвий механізм для реалізації головної мети і завдань Європейського Союзу.

Засвоєння та використання правової бази Співтовариства - крок до світової інтеграції та розвитку держави в міжнародному просторі.

Список використаних джерел

1. Договір про заснування Європейського Співтовариства, прийнятий 25 березня 1957 року. [Електронний ресурс]//Довідник з європейської інтеграції

2. Маахстирський договір. [Електронний ресурс]//Europa. Портал Європейського Союзу

3. Все про ЄС. [Електронний ресурс]

4. Денисов В. Наближення національного законодавства до права Європейського Союзу - досвід нових членів. [Електронний ресурс]. // Юридичний журнал

5. Мінка П., Торохтій Ю. Проблеми адаптації права України до права Євросоюзу.[Електронний ресурс]. // Радник. Український юридичний портал

Размещено на Allbest.ru