Венеціанська Комісія і її значення в процессі гармонізації європейського права

1. ВЕНЕЦІАНСЬКА КОМІСІЯ, ЯК ДОРАДЧИЙ ОРГАН РАДИ ЄВРОПИ. КОРОТКА ХАРАКТЕРИСТИКА

Європейська Рада визначає загальні напрямки політичного розвитку ЄС. Вона не має законодавчих повноважень.

Одним з головних завдань Європейської Ради є визначення принципів та засад спільної політики в галузі закордонних справ і безпеки. Європейська Рада розробляє Спільну стратегію, яка повинна впроваджуватися ЄС в цілому, а не окремими державами-членами, у тих сферах, у яких держави-члені ЄС мають спільні інтереси. Спільна стратегія розробляється на підставі пропозицій, внесених до Європейської Ради Радою Міністрів. Європейська Рада затверджує стратегію, а Рада Міністрів відповідає за її впровадження (ст. 13 Договору про ЄС). [12, 58]

Конституція держави є найвищим в державі правовим текстом, який встановлює та організує її інституційну систему; конституція є наріжним каменем кожної правової держави. Рада Європи відіграє активну роль в процесі конституційних дискусій у Європі, а також в пошуку інституційних рішень для розв'язання конфліктних ситуацій. Європейська комісія «За демократію через право», яку ще називають Венеціанською комісією, є форумом, де країни можуть об'єднувати інформацію, обмінюватись досвідом та обговорювати ідеї та проекти з конституційної проблематики.

Європейська Комісія за демократію через право, більш відома за назвою міста, де вона збирається, як Венеціанська Комісія, (далі: Комісія) була утворена невдовзі після падіння Берлінської стіни в 1990 році. Вона зіграла ключову роль у прийнятті східноєвропейськими країнами конституцій, які відповідають стандартам європейської конституційної спадщини.

Спочатку створена як інструмент невідкладного конституційного будівництва в умовах демократичних змін, Комісія поступово стала міжнародно-визнаним незалежним форумом з обміну ідеями у правовій сфері. Комісія сприяє поширенню європейської конституційної спадщини, заснованого на основних нормах європейського континенту, при цьому продовжуючи надавати «строкову конституційну допомогу».

Крім цього, Венеціанська комісія, як було нещодавно відзначено представниками Європейського Союзу, відіграє унікальну і важливу роль у врегулюванні та попередження конфліктів через розробку норм та рекомендацій в конституційній сфері.

Створена в 1990 році як часткового угоди 18 держав-членами Ради Європи, в лютому 2002 року Комісія стала розширеним угодою, що дозволило увійти в неї неєвропейським державам.

Венеціанська Комісія складається з "незалежних експертів, що одержали міжнародну популярність завдяки своєму досвіду роботи в демократичних інститутах або свого внеску в розвиток права і політичних наук" (стаття 2 переглянутого Статуту).

Її членами є, зокрема, професори університетів, які викладають конституційне і міжнародне право, судді верховних та конституційних судів, депутати національних парламентів, високопоставлені чиновники. Вони призначаються державами-членами Європейської Комісії на чотирирічний термін. З 2009 року Президентом комісії є пан Джанні Букіккіо.

У своїй роботі Європейська комісія за демократію через право керується трьома базовими принципами європейського конституційного спадщини, що лежать в основі діяльності Ради Європи, а саме: - демократією, захистом прав людини і верховенством закону. Ці три принципи знаходять практичну реалізацію в чотирьох областях діяльності:

· Сприяння у галузі конституційного права

· Вибори і референдуми

· Співпраця з конституційними судами

2. ЄВРОПЕЙСЬКА КОМІСІЯ «ЗА ДЕМОКРАТІЮ ЧЕРЕЗ ПРАВО» ТА ГАРМОНІЗАЦІЯ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПРАВА

2.1 Поняття гармонізації

ГАРМОНІЗАЦІЯ ЗАКОНОДАВСТВА - (від грецької -- скріплення, зв'язок, злагодженість, відповідність) -- процес цілеспрямованого зближення та узгодження нормативно-правових приписів з метою досягнення несуперечливості законодавства, усунення юридичних колізій, дотримання міжнародних, європейських та національних прав, стандартів. У сучасних умовах політичної і економічної глобалізації є важливим способом правової інтеграції, одним з юридичних механізмів досягнення спільної мети різних міждержавних об'єднань та інтеграції світ, співтовариства у цілому. Гармонізація законодавства сприяє досягненню взаємоузгодженості прав, систем або їх структур, частин у межах певної спільноти і має подвійну мету: а) усунути прав, перешкоди, що можуть виникати через відмінності національного права у зовнішньо правових відносинах відповідних суб'єктів; б) забезпечити створення у певних сферах (права людини, економіка, екологія тощо) єдиних принципів, правил, правових стандартів, які можуть становити основу єдиної політики відповідних країн у цих сферах.

Гармонізація законодавства відбувається у різних формах (адаптація законодавства, імплементація, стандартизація та ін.) і може передувати уніфікації законодавства або ж застосовуватися тоді, коли потреби в такій уніфікації немає. Як процес приведення системи нормативно-правових приписів у певну відповідність гармонізація законодавства грунтується на науково-методологічних засадах єдності, завершеності, цілісності, пропорційності, узгодженості та досконалості. З огляду на світ, досвід основними принципами гармонізація законодавства є визнання людини найвищою соціальною цінністю; забезпечення прав і свобод людини і громадянина; верховенство права; законність; соціальна спрямованість законотворчості; демократизм, гласність, урахування громад, думки; системність, прогнозованість і наукова обгрунтованість законодавчих рішень та ін.

Гармонізація може здійснюватися на міжнародному (міждержавному) або національному рівні. Вона може бути одно- або багатосторонньою. За односторонньої гармонізації законодавства відбувається узгодження законодавства однієї держави із законодавством іншої (інших) держави (держав) чи актами міжнародних організацій. За багатосторонньої Г. з. заходи щодо узгодження нормативно-правових приписів застосовуються всіма її учасниками. Важливим засобом гармонізація законодавства є модельні закони (типові рекомендаційні законопроекти), що розробляються з метою утвердження спільних прав, принципів та зближення законодавства. Така практика, напр., характерна для країн -- учасниць СНД. Необхідною умовою гармонізації законодавства є встановлення її меж. Однією з основних форм гармонізації законодавства у міжнародному просторі є договір (конвенція, пакт, хартія та ін.), коли межі гармонізації, що застосовується, визначаються зобов'язаннями сторін (держав-учасниць). Членство в міждержавних об'єднаннях (блоках) також є формою гармонізації, за якої її межі визначаються прав, статусом такого об'єднання. Водночас Г. з. може здійснюватися як в юридично обов'язковій формі, так і за допомогою актів рекомендаційного характеру. Обсяг законодавства, що підлягає гармонізації, визначається політичними та економічними цілями кожної держави з урахуванням особливостей її нац. прав, системи.

На сучасному етапі гармонізація законодавства з нормами міжнародного та європейського права здійснюється шляхом приєднання до багатосторонніх міжнародних угод, у процесі виконання зобов'язань, які випливають із членства в міжнародних організаціях, а також у ході підготовчої роботи до вступу в такі організації або міждержавні утворення, зокрема Європейський Союз і СОТ. [9]

2.2 Діяльність Венеціанської Комісії щодо гармонізації права

європейське право венеціанська комісія

Європейська Комісія «За демократію через право» - консультативний орган Ради Європи, діяльність якого здійснюється не лише навколо питань конкретної держави, а також загальних проблем, що стосуються багатьох демократичних держав. Такі проблеми розглядаються або в рамках поточної діяльності Комісії, яка може проводити дослідження за власною ініціативою, або в рамках семінарів UniDem.

Поточна діяльність Венеціанської Комісії з даних проблем, в першу чергу, стосується аналізу законодавства багатьох держав, пов'язаного з організацією та діяльністю конституційних судів або аналогічних органів, на які покладається функція охорони конституції. Протягом 18 років існування Комісії «швидка конституційна допомога» по даній проблемі була надана, наприклад, таким державам, як: Словенія, Хорватія, Боснія і Герцеговина, Сербія, Азербайджан, Грузія, Естонія, Молдова та багатьом іншим.

У полі зору Комісії знаходиться весь комплекс конституційних питань. Не обмежуючи свою діяльність рамками конституційного законодавства, вона, наприклад, займається законами про конституційні судах, про національні меншини, про вибори, а також іншими законами, що стосуються демократичних інститутів держави.

Зокрема, на прохання держав-учасниць Комісія дає рекомендації та надає їм сприяння в питаннях, що стосуються редакції, зміни, трактування і прийняття конституцій та інших законодавчих актах, необхідних для функціонування демократичних інститутів, таких як закони про вибори, закони про конституційні судах, закони про політичні партії, закони про національні меншини, правові основи федералізму, регіоналізму і статусу автономій.

Комісія активно працює в наступних областях:

* Сприяння у галузі конституційного права

Комісія в першу чергу займається консультуванням і наданням «строкової конституційної допомоги», що передбачає роботу над текстами конституційного характеру тієї чи іншої держави, як правило, за запитом останнього.

* Вибори і референдуми

В усіх демократичних суспільствах вільні і демократичні вибори відіграють особливо важливу роль. З самого моменту свого створення Комісія працює і в галузі виборчого права, для того щоб законодавство держав-членів у сфері виборів відповідало європейським стандартам.

* Співпраця з конституційними судами

Ще одна область діяльності Комісії включає співпрацю з конституційними судами та аналогічними органами. Венеціанська комісія з моменту свого створення усвідомлює, що недостатньо просто надавати допомогу державам у прийнятті демократичних конституцій. Ці документи повинні втілюватися в життя суспільства. І ключовими учасниками в цій галузі є конституційні суди і судові органи, які мають аналогічні повноваження.

* «Транснаціональні» дослідження, доповіді та семінари

«Транснаціональна» діяльність Венеціанської Комісії дозволяє їй успішно виконувати основні статутні завдання, а саме: зміцнення демократичних інститутів, вивчення правових систем і правової культури співпрацюють з нею держав. [11]

Основними моментами, пов'язаними з організацією конституційної юрисдикції, мають бути, по-перше, гарантована незалежність суддів Конституційного Суду, і, по-друге, ефективні організаційні рамки, щоб зробити конституційну юрисдикцію діючою.

В цілому співробітництво Європейської Комісії “За демократію через право” з конституційними судами має кілька напрямів:

1) Спільна рада з конституційного правосуддя;

2) Бюлетень конституційного правосуддя;

3) База даних КОДИСЕС (CODICES);

4) семінари за участю конституційних судів [10].

Обмін ідеями й інформацією між демократичними державами в сфері судової практики має першорядне значення, тому вже в 1992 році Комісія вирішила створити центр документації з метою заохочувати взаємний обмін інформацією між судовими органами та знайомити зацікавлену громадськість з рішеннями, прийнятими судами.

Для цього Комісія створила мережу кореспондентів, що забезпечують зв'язки з конституційними судами. Тричі на рік ці кореспонденти приймають участь у підготовці Бюлетеня конституційного правосуддя й оновленні комп'ютерної бази даних Комісії CODICES. Саме ці два напрямки, а також бібліотека та “Венеціанський форум” є основою діяльності центру документації з конституційного правосуддя Комісії. “Венеціанський форум” дозволяє конституційним судам швидко і конфіденційно обмінюватися останньою інформацією. Створення Спільної ради з конституційного правосуддя надало офіційного статусу співробітництву між конституційними судами та Венеціанською Комісією, підкресливши його особливе значення.

Здається, створення Спільної Ради з конституційного правосуддя стало найбільш важливою подією в сфері конституційного правосуддя в 2002 році. Відповідно до статті 3 Переглянутого Статуту Комісії, Рада прийшла на зміну засіданням Підкомісії з конституційного правосуддя за участю кореспондентів конституційних судів й аналогічних судових органів. Заснування інституту Спільної Ради, що представляє одночасно конституційні суди і Підкомісію з конституційного правосуддя, ще раз підкреслює важливість ролі судових органів, які приймають участь у цьому співробітництві. У Бюлетені конституційного правосуддя, що видається з січня 1993 р., публікується стислий виклад найважливіших рішень які Комісія отримує від конституційних судів та аналогічних судових органів більш ніж п'ятдесяти країн, Європейського Суду з прав людини та Суду ЄС. Він публікується три рази на рік англійською й французькою мовами і містить основні відомості про судові рішення за 4-місячний період. Інформація надходить від кореспондентів, що призначаються самими судовими органами.

В якості доповнення до регулярних номерів видаються також серії спеціальних випусків бюлетеня. Вони містять опис судів та законодавчих основ їхньої діяльності (окремі статті конституцій і чинних законів), щоб познайомити читачів з правовою базою, на основі якої суди приймають рішення.

Мета Бюлетеня конституційного правосуддя - розвивати інформаційний обмін між судами і надавати допомогу суддям при вирішенні складних правових питань, які найчастіше виникають одночасно в кількох країнах. Бюлетень становить також інтерес для дослідників та інших зацікавлених осіб. Такий обмін інформацією й співробітництво корисні не лише недавно створеним конституційним судам Центральної та Східної Європи, але й судовим органам інших країн.

Ще один напрямок діяльності Комісії пов'язаний з Базою даних (CODICES), яка була створена Секретаріатом Комісії в Страсбурзі й являє собою в друкованому еквіваленті приблизно 100 000 сторінок тексту. Крім викладу більш ніж 4000 судових рішень, опублікованих у Бюлетені, база даних CODICES містить більше 5000 повних текстів рішень в основному англійською та французькою, а також ще 24 мовами. Всі спеціальні випуски Бюлетенів також включені до CODICES. Крім того, в базі даних є повні тексти багатьох конституцій. CODICES існує на компакт-диску і доступна через Інтернет.

Її оновлення здійснюється одночасно з випуском Бюлетеня, тобто три рази на рік. Безумовно, Бюлетень має додаткову перевагу і величезне значення для бази даних CODICES. Мова йде про системний покажчик, який регулярно оновлюється по мірі подальшого розвитку в сфері конституційного правосуддя та дозволяє здійснити пошук інформації в базі даних по конкретним темам. Бюлетень конституційного правосуддя і база даних CODICES дозволяють усім зацікавленим особам отримувати інформацію, доступну раніше лише тим, хто мав у своєму розпорядженні спеціалізовану бібліотеку. Ці інструменти суттєво полегшують роботу спеціалістів, дозволяють проводити порівняльні дослідження, використовувати зарубіжну практику, зокрема в сфері конституційної юстиції. Відмінності в конституційній судовій практиці різних країн все частіше стають результатом усвідомленого вибору, а не випадкового збігу обставин. Так, вільний обіг інформації є потужним двигуном «транс конституціоналізму», що дозволяє різним судам переймати у своїх колег досвід в сфері конституційного права. Нарешті, ще одним важливим напрямком діяльності Комісії, пов'язаним із організацією конституційної юстиції, є семінари, що проводяться спільно з судами. У зв'язку з запитами, що надходили від багатьох конституційних судів, Комісія вирішила проводити з ними спільні семінари. Починаючи з 1996 року, семінари і конференції відбулися у Вірменії, Азербайджані, Боснії та Герцеговині, Грузії, Киргизстані, Латвії, Литві, Молдові, Польщі, Росії, Румунії, Словакії, Україні, Франції, Хорватії, Естонії та Південній Африці. На них розглядались такі практичні питання, як: порядок розгляду справ у суді і фінансування судів, а також теми, які стосувалися основних принципів конституційного права (наприклад, поділ влад, незалежність суддів).

Таким чином, діяльність Комісії «За демократію через право» дозволяє їй виконувати своє основне статутне завдання - сприяти консолідації демократичних інститутів у різних країнах. За допомогою досліджень Комісія здійснює порівняльний аналіз тем, пов'язаних з функціонуванням органів конституційної юрисдикції в усіх державах-членах, а також сприяє збагаченню прецедентного права судів у Західній Європі та Північній Америці. Не викликає сумнівів, що Європейська Комісія «За демократію через право» використовує у своїй діяльності різні форми, що надає їй можливість виходити за межі надання суто письмових рекомендацій. Формами діяльності Комісії одночасно є й надання письмових рекомендацій, висновків, підготовка керівних принципів й активність, яку можна назвати «польовою» роботою, що пов'язана із перебуванням експертів у державах з метою проведення навчальних заходів, поширенням досвіду роботи органів конституційної юрисдикції в різних країнах.

Держави-члени зобов'язані протягом розумного необхідного строку і після консультацій з Комісією прийняти необхідні для імплементації законодавчі акти, регламенти чи адміністративні положення. Ці заходи повинні охоплювати реорганізацію, процедуру і засоби здійснення контролю виконання і стягнень, що покладаються у випадках порушень.

ВИСНОВОК

Отже, створюючи національну державну правову систему у відповідності до "єесівських" норм, необхідно одночасно із гармонізацією вже існуючих законів приймати нові, узгоджені із правовим полем ЄС, законодавчі акти.

В умовах існування та діяльності Європейських Співтовариств, що об'єднують все більшу кількість держав-членів, актуальною є проблема гармонізація права в рамках ЄС.

Гармонізація законодавства до законодавства ЄС є пріоритетним напрямом співробітництва і обов'язковою передумовою інтеграції до цієї організації. На наше переконання, розуміння важливості цього процесу, вдале поєднання підходів та методів щодо реалізації зближення двох правових систем дасть позитивний результат. [6]

Діяльність Комісії «За демократію через право» дозволяє їй виконувати своє основне статутне завдання - сприяти консолідації демократичних інститутів у різних країнах. За допомогою досліджень Комісія здійснює порівняльний аналіз тем, пов'язаних з функціонуванням органів конституційної юрисдикції в усіх державах-членах.

Комісія дає рекомендації та надає сприяння в питаннях, що стосуються редакції, зміни, трактування і прийняття конституцій та інших законодавчих актів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Балуев Д. Меняющаяся роль государства в контексте современных глобальных изменений /Д. Балуєв // Вестник ННГУ. Серия “Междунарoдные отношения”. - 2003. - № 1. - С. 160 - 175.