З проведенням сучасної економічної реформи форма господарських товариств знову увійшла до системи господарювання України. Законом України від 19 вересня 1991 р. "Про господарські товариства" було закріплено правовий статус господарських товариств в Україні. У ст.1 Закону та в ст.79 ГК міститься легальне визначення господарського товариства: "Господарськими товариствами визнаються підприємства або інші суб'єкти господарювання, створені юридичними особами та/або громадянами шляхом об'єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою отримання прибутку".

Отже, можна визначити такі ознаки господарського товариства:

створення на добровільних засадах;

створення як юридичними, так і фізичними особами;

створення товариства поєднане із об'єднанням майна осіб, які його створюють;

господарське товариство створюється з метою отримання прибутку.

Господарські товариства можуть функціонувати в двох юридичних якостях:

1) як підприємство (ст.55 ГК) - це має місце в тих випадках, коли учасники господарського товариства своїми силами безпосередньо здійснюють виробничу, науково-дослідну, торгівельну та іншу діяльність у порядку, передбаченому чинним законодавством (ч.1 ст.62 ГК). Такими є орендні підприємства, інші господарські товариства, які силами своїх учасників виконують господарську діяльність з метою отримання прибутку. У цих випадках господарське товариство діє не тільки на підставі Закону України "Про господарські товариства", але й на підставі законодавства про підприємства в Україні (зокрема, ст. ст.62-72 ГК);

2) як власники майна тих підприємств і господарських організацій, які створені ними на базі власного майна (дочірні товариства). Створивши їх, господарське товариство як власник майна здійснює функцію управління і є органом господарського керівництва. Це відбувається в тих випадках, коли господарське товариство створює дочірнє підприємство і як власник здійснює управління ним. Тоді господарське товариство не здійснює господарську діяльність, а лише управляє майном своїх дочірніх підприємств.

Такі господарські товариства підпадають під дію ст.2 ГК, якою передбачені". інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності".

Установчі документи господарського товариства - це передбачені чинним законодавством, розроблені і затверджені в установленому законом порядку правові документи встановленої форми, які фіксують факт створення господарського товариства й основні характеристики цього товариства.

Відповідно до ч.1 ст.82 ГК та ч.2 ст.87 ЦК, установчими документами господарського товариства є установчий договір та статут. При цьому законодавець вказує, що установчим документом акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю є статут, а для командитного товариства та повного товариства - установчий договір. Інакше це питання вирішується ст.4 Закону України "Про господарські товариства", яка передбачає, що установчий договір є установчим документом для всіх видів господарських товариств, а для акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю - також статут.

В установчому договорі засновники визначають порядок виконання спільних дій із створення товариства, проте установчий договір не відноситься до переліку документів, що обов'язково надаються до органів державної реєстрації, а також, відповідно до законодавства, не підлягають державній реєстрації зміни до нього.

Статут та установчий договір за своїм змістом схожі, оскільки містять необхідну інформацію, яка передбачена законодавством. У той же час, крім цих загальних вимог, установчі документи різних видів господарських товариств мають відмінності відносно наявної в них інформації, оскільки ч. ч.3-5 ст.82 ГК встановлюється, що спеціальні норми Закону та окремі норми ЦК, які присвячені окремим видам господарських товариств, передбачають необхідність фіксації в установчих документах тих відомостей, які характерні саме для цього виду товариства. Відсутність загальних і спеціальних відомостей в установчих документах є підставою для відмови в державній реєстрації господарського товариства з причини невідповідності установчих документів чинному законодавству.

Законодавством допускається можливість відображення в установчих документах і інших відомостей, які не суперечать чинному законодавству.

Господарське товариство створюється за згодою учасників. Учасниками господарського товариства можуть бути недержавні підприємства, установи, організації, а також громадяни, інші фізичні та юридичні особи, яким чинним законодавством України не заборонено займатися підприємницькою діяльністю.

Так, учасниками господарського товариства є особи, які створили господарське товариство і зберігають свою участь у ньому в процесі його діяльності, або вступили в уже діюче господарське товариство у порядку, встановленому законом та установчими документами товариства. Коло можливих учасників господарського товариства визначене ч.2 ст.79 ГК: "Засновниками і учасниками товариства можуть бути суб'єкти господарювання, інші учасники господарських відносин, зазначені у ст.2 цього Кодексу, а також громадяни, які не є суб'єктами господарювання. Обмеження щодо заснування та участі в господарських товариствах суб'єктів господарювання або інших осіб встановлюються цим Кодексом, іншими законами". Таких обмежень щодо участі в господарських товариствах небагато. Так, наприклад, ч.7 ст.80 ГК визначено, що "учасниками повного товариства, повними учасниками командитного товариства можуть бути лише особи, зареєстровані як суб'єкти підприємництва"; ч.2 ст.119 ЦК визначено, що "особа може бути учасником тільки одного повного товариства"; ч.2 ст.135 ЦК - що "повний учасник командитного товариства не може бути учасником повного товариства" тощо.

Статус усіх учасників господарського товариства визначений ст.88 ГК, ст. ст.116, 117 ЦК та ст. ст.10, 11 Закону України "Про господарські товариства".

У загальному вигляді ч.1 ст.88 ГК передбачені права, які мають учасники господарського товариства:

1) брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, окрім випадків, передбачених законодавством. Право брати участь в управлінні справами товариства передбачене участю у Вищому органі управління, правом входити до складу виборних органів (виконавчого і контрольного) і право бути посадовою особою товариства. Відповідно до ст.89 ГК та ст.23 Закону "Про господарські товариства" до посадових осіб відносяться голова та члени виконавчого органу, голова ревізійної комісії або ревізор, а у разі наявності наглядової ради - члени наглядової ради. Ч. З ст.89 ГК визначено, що посадовими особами господарського товариства не можуть бути особи, службову або іншу діяльність яких визнано Конституцією України та законом несумісною з перебуванням на цих посадах, а також особи, яким перебування на відповідних посадах заборонене рішенням суду. Законом України від 5 травня 1999 р. "Про внесення змін до деяких законів України відносно діяльності господарських товариств" (ст.2) визначено, що посадовими особами органу управління товариства не можуть бути члени КМУ, керівники центральних і інших органів виконавчої влади, військовослужбовці, посадові особи органів прокуратури, суду, СБУ, МВС, господарського суду, державного нотаріату, а також посадові особи органів державної влади, крім випадків, коли державні службовці виконують функції управління акціями (частками, паями), які належать державі, і представляє інтереси держави в наглядовій раді або ревізійній комісії товариства;

2) право брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право брати участь у розподілі прибутку товариства покривається правом учасника товариства на участь в управлінні справами. Що стосується права на отримання частини прибутку, то це самостійне право, відмінне від права участі.

Порядок створення ГТ залежить від виду товариства. Загальним є те, що в усіх випадках повинно бути рішення засновників про створення товариства, підписаний установчий договір, за необхідності розроблений і затверджений статут. Будь-яке господарське товариство повинне бути зареєстроване як суб'єкт підприємницької діяльності в органах державної реєстрації. Порядок державної реєстрації господарського товариства здійснюється в загальному порядку, за винятком випадків, які передбачені законодавством (наприклад, реєстрація банків).

Чинним законодавством визначаються загальні для всіх господарських товариств права й обов'язки їх учасників.

Так, правами учасників господарського товариства є:

право брати участь в управлінні справами товариства в порядку, передбаченому установчими документами господарського товариства;

право на отримання інформації про діяльність товариства;

право вимагати від товариства надання йому річних балансів, звітів про діяльність товариства, протоколів загальних зборів тощо;

право брати участь в розподілі прибутку товариства і отриманні частини чистого прибутку товариства пропорційно до його частини в майні товариства. Така частина прибутку іменується дивідендами;

право в будь-який час вийти з товариства у порядку, який передбачений установчими документами товариства.

Обов'язками учасників господарського товариства є:

господарське товариство правове становище

вносити внески у порядку та розмірах, передбачених установчими документами, а також брати іншу участь у формуванні майнової бази товариства;

дотримуватися вимог установчих документів господарського товариства, виконувати рішення загальних зборів товариства й інших органів управління;

не розповсюджувати комерційної таємниці і конфіденційної інформації про діяльність товариства;

у разі заподіяння шкоди інтересам і майну товариства нести відповідальність, яка встановлена чинним законодавством України, а також установчими документами.

Учасники господарського товариства можуть мати и інші права та обов'язки, які пов'язані із особливістю діяльності відповідного господарського товариства.

Господарське товариство діє на підставі об'єднання майна. Основним джерелом майна господарського товариства є внески учасників. Як внесок учасники можуть вносити:

грошові кошти, в тому числі в іноземній валюті;

матеріальні цінності або об'єкти;

цінні папери, в тому числі акції інших господарських товариств;

майнове право (право користування землею, іншими природними ресурсами, право користування майном, об'єктами, які відносяться до основних фондів, право вимоги до інших суб'єктів господарювання, право інтелектуальної власності тощо).

Майно належить господарському товариству на праві приватної власності, тобто єдиним суб'єктом права власності є саме господарське товариство. У правовій організації господарського товариства, особливо при здійсненні прав і обов'язків учасників, важлива роль відводиться "частці учасника". Частка учасника - це відносність внеску учасника до майна товариства. Ця частка визначається у процентному відношенні до майна товариства.

Господарське товариство діє з метою отримання прибутку. Прибуток формується з виручки товариства, інших законних надходжень після покриття матеріальних витрат і витрат на оплату праці. Частина, яка залишилася, - це балансовий прибуток господарського товариства. Із балансового прибутку виплачуються платежі до бюджету і прирівняні до них платежі, відсотки за кредитами в банках і виконуються зобов'язання за облігаціями товариства. Частина, що залишилася, і є чистим прибутком господарського товариства. Цим прибутком товариство розпоряджається самостійно, визначаючи напрямок його використання.

З цього правила існує виняток, який передбачено Законом України "Про господарські товариства" та ст.87 ГК, де встановлено, що у господарського товариства створюється резервний (страховий) фонд. Він формується з чистого прибутку у розмірах, які передбачені установчими документами цього товариства. Проте законодавець визначає, що резервний фонд не може бути меншим 25% статутного фонду товариства. Щорічно господарське товариство до резервного фонду повинне відраховувати не менше 5% суми чистого прибутку товариства. У разі використання резервного фонду товариством для задоволення своїх потреб, він повинен обов'язково поповнюватися. Резервний (страховий) фонд призначений для покриття непередбачених витрат господарського товариства. Крім того, господарське товариство може створювати із чистого прибутку й інші фонди на свій розсуд.

Припинення діяльності господарського товариства може відбуватися як шляхом ліквідації, так і шляхом реорганізації.

Реорганізація може мати місце:

за рішенням самого господарського товариства;

за рішенням компетентного органу.

Примусова реорганізація господарського товариства може мати місце за рішенням:

1) антимонопольних органів у випадках, якщо господарське товариство офіційно визнане монополістом на ринку відповідного товару і припустилося монополістичного правопорушення. При цьому форми виділення, поділу, обирає саме господарське товариство і повинне здійснити таку реорганізацію протягом 6 місяців з моменту прийняття відповідного рішення АМК;

2) господарського суду у разі визнання товариства банкрутом, якщо після розрахунків за боргами у господарського товариства не лишилося майна, достатнього для продовження діяльності в цій організаційно-правовій формі, але достатнього, щоб здійснювати її в іншій організаційно-правовій формі.

Ліквідація господарського товариства може мати місце:

за рішенням самого товариства;

за рішенням компетентних органів.

Добровільна ліквідація може бути у випадках:

досягнення мети, на яку створювалося товариство;

закінчення строку, якою створювалося товариство;

нерентабельності діяльності товариства.

Примусова ліквідація:

за рішенням господарського суду у випадках, коли таке рішення тягне за собою відміну державної реєстрації товариства;

за рішенням компетентних органів виконавчої влади у випадках неодноразового порушення господарським товариством законодавчо встановлених умов його діяльності, якщо усунути ці порушення товариство не може через економічні або технічні причини.

При ліквідації (за винятком банкрутства) розподіл майна здійснюється таким чином:

1) майно, яке передане товариству в користування, повертається учаснику без винагороди за його використання;

2) грошові кошти товариства, включаючи й ті суми, які будуть отримані від реалізації майна в натурі, розподіляються таким чином: перш за все, виплачується заробітна плата працівникам за наймом; по-друге, здійснюються розрахунки з бюджетом і сплачуються інші, прирівняні до них платежі; по-третє, виплачуються борги кредиторам; по-четверте, майно, яке залишилося, розподіляється між учасниками товариства пропорційно їхній частці в майні товариства.

Господарські товариства залежно від складу учасників, наявності або відсутності відповідальності учасників за боргами товариства поділяються на п'ять видів:

1) акціонерне товариство;

2) товариство з обмеженою відповідальністю;

3) товариство з додатковою відповідальністю;

4) повне товариство;

5) командитне товариство.

2. Правове становище акціонерних товариств