Порівняльна характеристика сміттєспалювальних заводів

Сміттєспалювальні заводи як один з найнебезпечніших забруднювачів навколишнього середовища. Проблема сміттєзвалищ, специфіка знешкодження відходів, характеристика шкодливих речовин. Порівняння двох сміттєспалювальних заводів Києва та Дніпропетровська.

Рубрика Безопасность жизнедеятельности и охрана труда
Вид реферат
Язык украинский
Дата добавления 07.02.2010
Размер файла 19,4 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

14

Зміст

Вступ

Проблема сміттєзвалищ

Знешкодження відходів

Характеристика сміттєспалювального заводу Києва

Характеристика Дніпропетровського сміттєспалювального заводу

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Екологи України називають сміттєспалювальні заводи (ССЗ) одними з найнебезпечніших забруднювачів навколишнього середовища. Мешканці сусідніх з ними будинків постійно скаржаться на, м'яко кажучи, неприємні запахи, кіптяву, дим... Крім того, медики констатують: близькість до ССЗ може викликати онкологічні захворювання.

В Україні постійно діє лише київський сміттєспалювальний завод «Енергія», хоч у 80-х їх було побудовано чотири -- окрім столиці, ще у Харкові, Сімферополі, Дніпропетровську (останній запускається епізодично і з великими перебоями).

На жаль, у нас звикли звалювати відходи на звалища. Причому, понад 90% із них несанкціоновані -- вони оточують щільним кільцем міста (лише у столиці 28 стихійних об'єктів) і населені пункти, забираючи величезні території, які могли б використовуватися як сільгоспугіддя... І що ще гірше -- нещадно забруднюючи навколишнє середовище. Адже звалища не обладнані, -- продукти гниття і розпаду потрапляють у грунт і грунтові води. Температура гниття настільки висока, що часто призводить до пожеж, до того ж у повітря викидається неймовірна кількість шкідливих речовин. Словом, будь-яке сміттєзвалище -- це біохімічний реактор, який безперервно працює. Саме сміттєзвалища сприяють зміні клімату Землі: газ, що виділяється, потрапляє в атмосферу, і температура повітря підвищується.

Сучасні сміттєспалювальні заводи екологам дуже подобаються, а такі, як наші -- на жаль, ні. Щодо несанкціонованих звалищ, то проблема в наступному: перевізники повинні самі платити за переробку сміття. Звичайно, їм набагато вигідніше отримані від комунальників кошти повністю залишити собі. Одна з причин -- тарифи. Їх міськадміністрація Києва встановила понад шість років тому. Відтоді ціни на електроенергію зросли в 1,5 разу, вартість газу -- в 1,8 разу, зарплата співробітників -- у 3,5 разу, а тарифи на вивіз сміття залишилися колишніми. ЖКГ перераховують перевізникам (їх близько 20 по Києву) 15,6 грн. за куб. метр відходів. Водночас за утилізацію доведеться заплатити 12,6 грн. за куб. метр. Словом, витрати транспортників не окупаються. От вони й скидають сміття куди прийдеться.

Проблема сміттєзвалищ

Сьогодні важко кого-небудь здивувати, сказавши, що Україна буквально захлинається у власних побутових та промислових відходах. Повсюдно виникають стихійні сміттєзвалища, офіційні полігони переповнені, їх технічний стан не витримує ніякої критики, сміттєспалювальні заводи забруднюють атмосферу, а вторинна переробка практично відсутня. Про цю проблему вже багато сказано, а ще більше замовчується. Влада прагне знайти вихід із ситуації, що склалась. Нажаль, ідеї, що приходять зверху, не завжди настільки раціональні, як нам би того хотілося. Наприклад, в Києві питання утилізації відходів намагаються вирішити шляхом дорогої реконструкції давно переповненого полігону №5 та спорудження другого сміттєспалювального заводу на Троєщині. Зважаючи на зростання екологічної обізнаності населення, ці дії наражаються на критику та опір з боку мешканців міста.

Знешкодження відходів

Спалювання сміття часто неправильно називають термічною утилізацією, що, нажаль, не відповідає дійсності. Справжня утилізація - це така обробка, яка передбачає повторне використання відходів в якості сировини для промисловості. Наприклад, переробка макулатури на технічний папір - це утилізація. А спалювання несортованих побутових відходів не тільки не створює нової сировини, а і вимагає залучення значних енергетичних ресурсів у вигляді газу та електроенергії. До того ж, сміттєспалювання знищує ті відходи, що можуть бути піддані переробці та використані у якості вторинної сировини.

Поки немає більш оптимального інструмента для переробки тих обсягів відходів, які щодня «виробляє» планета. І це не лише моє переконання. Згідно з Кіотським протоколом, до якого, як відомо, приєдналася й Україна, до 2015 року в Європі мають бути ліквідовані всі сміттєві звалища. Зрозуміло, що працюватимуть ССЗ, -- в Україні вони будуватимуться, а старі модернізуватимуться. Найголовніше в іншому: відходи мають сортуватися біля будинків, оскільки сміття, яке вилежало добу в контейнерах або побувало в сміттєвозах, -- утилізації вже, на жаль, не підлягає.

Іноді можна також почути термін «знешкодження відходів». Зрозуміло, що побутове сміття, значну частину якого складає органіка, являє собою небезпеку для навколишнього середовища та здоров'я людей. Розкладаючись, воно розповсюджує неприємний запах, в ньому розмножуються хвороботворні мікроорганізми та переносники захворювань (наприклад, пацюки), утворюється отруйний інфільтрат. Однак при спалюванні цього сміття виникають нові проблеми - утворюється велика кількість СО2, токсичного попелу та агресивних хімічних сполук, що потрапляють в грунт та атмосферу (докладніше про них - далі). От і виходить, що ліки шкідливіші за саму хворобу. Тому спалювання побутових відходів не можна з чистою совістю назвати їх знешкодженням.

Шлаки являють собою сипучу речовину чорного кольору - це незгорілі рештки відходів, до складу яких входять поліароматичні вуглеводні (ПАВ), діоксини, інші органічні токсиканти та важкі метали (Zn, Pb, Cu, Ni, Cr, Cd та As). Об'єм шлаку складає приблизно третину від вихідного об'єму відходів. Зазвичай шлаки ховають на полігонах, бажано з непроникним дном. Існують також пропозиції щодо їх використання в будівельній промисловості. Робляться спроби примішувати шлаки в дорожні покриття, бетонні блоки (звідси - термін «шлакобетон»), бордюрні камені і навіть виготовляти з них шлаковату для утеплення будівель. Доцільність цих експериментів лишається сумнівною, оскільки безпечність таких матеріалів досі не доведено. Деякі дослідники вважають, що токсичні речовини зі шлаків можуть вимиватися (особливо кислотними дощами) чи вивітрюватися, створюючи стійке джерело забруднення.

Дим, що виділяється при згорянні сміття, містить дрібний попіл та гази. Ці речовини називають Продуктами Неповного Згоряння (ПНЗ). Це ароматичні вуглеводні та їх хлоровані похідні, феноли та хлорфеноли, бром- та азот заміщені речовини, і, нарешті, поліхлоровані дибензодіоксини (ПХДД), -фурани (ПХДФ) та -біфеніли(ПХБ). Останні формують групу сумнозвісних діоксинів, відомих своєю канцерогенною дією. До ПНЗ також відносять газоподібні соляну HCl та сірчану SO2 кислоти, оксиди азоту NOx та угарний газ CO. Окрім того, до складу летючого попелу входять мідь, кадмій та ртуть. Для зменшення викидів цих шкідливих речовин в повітря на заводах використовують хімічні та механічні прийоми, зокрема встановлюють різноманітні фільтри. Нажаль, жодна фільтрувальна система не забезпечує повної очистки диму. Деяка частина шкідливих речовин потрапляє в атмосферу. До того ж виникає проблема знешкодження вловленого попелу і самих відпрацьованих фільтрів. Оскільки попіл являє собою речовину, ще токсичнішу за шлаки, поводження з ним вимагає особливої обережності. В ідеалі, його слід ізолювати від навколишнього середовища, наприклад, в спеціальному могильнику. Тут уже піднімається питання спорудження цих сховищ, їх вартості та надійності. В Україні попіл сміттєспалювальних заводів скидається на ті ж відкриті полігони, що і звичайне сміття.

Для того, щоб ТПВ краще горіли, на заводах використовують природний газ або формують спеціальні паливні брикети із додаванням горючих речовин. Оскільки при такому спалювання виділяється велика кількість тепла, його можна вловлювати і використовувати для енергетичних потреб підприємства чи на продаж. Це дозволяє компенсувати затрати на спалювання відходів. В глобальному плані цей підхід також забезпечує економію таких класичних невідновлюваних паливних ресурсів як вугілля, газ, мазут або нафта. Прихильники сміттєспалювання використовують цей пункт як аргумент на користь будівництва подібних підприємств, називаючи їх навіть джерелом отримання «екологічно чистої» енергії. Однак оскільки функціонування сміттєспалювальних заводів створює низку екологічних проблем, то отримання тут тепло- та електроенергії можна розглядати лише як спосіб компенсації витрат на спалювання відходів, очистки диму та захоронення решток. Спорудження нових заводів з основною метою отримання електроенергії є нонсенсом.

На цей час в Україні функціонують два сміттєспалювальних заводи - в Києві та Дніпропетровську. Незважаючи на моральну та фізичну застарілість, вони продовжують переробляти істотну частку міських відходів, рятуючи жителів від тонн щоденного сміття.

Характеристика сміттєспалювального заводу Києва

На сьогодні завод спалює до 25 % несортованих твердих побутових відходів Києва, що складає приблизно 240 тис тонн на рік. З відходів вилучається металобрухт, а все решта спалюється з додаванням газу за температури не менше 800°С. В результаті спалювання утворюється шлак, що потім ховається на Полігоні №5, і попіл, котрий у більшій чи меншій мірі вловлюється електрофільтрами, після чого також вивозиться на полігон. 1 тонна побутових відходів перетворюється на 350 кг шлаку (друга категорія токсичності - малотоксична речовина) і 40 кг попелу (четверта категорія токсичності - високотоксична речовина). Спеціальних заходів для ізоляції цих речовин від іншого сміття та від навколишнього середовища не здійснюється.

При згоранні виділяється велика кількість тепла, яке можна використовувати для обігріву житлових масивів або для виробництва електроенергії. На сьогодні лише близько 8 тис. Гкал/рік передається споживачам, а решта тепла «обігріває повітря». Тому керівництвом заводу було прийнято рішення про спорудження турбогенератора, котрий дав би змогу виробляти енергію для потреб заводу і на продаж, виправдовуючи таким чином назву підприємства. Зараз харківське інженерне об'єднання Енергомаш займається розробкою відповідної проектної документації. За оцінками фахівців, після втілення проекту в життя завод зможе виробляти до 200 тис. Гкал теплової енергії на рік, чого має вистачити на обігрів самого заводу та житлового масиву Позняки. Окрім того, турбогенератор даватиме 3,5-6 МВт електроенергії, з яких завод використовуватиме 1 МВт, а решту продаватиме. Орієнтовна вартість спорудження турбіни складає 40 млн. грн. Зважаючи на можливість продажу надлишку тепло- та електроенергії, ця сума має окупитися за 3 роки. Турбіну обіцяють збудувати до 2009 року. На даний час на заводі працює лише один ступінь очистки диму - електрофільтри. Ці пристрої вловлюють частинки попелу та пилу перед тим, як дим надходить у трубу. Зібраний пил змішується з водою та шлаком і вивозиться на сміттєзвалище. В 2001-2004 роках було проведено капітальний ремонт електрофільтрів, і викиди в атмосферу істотно зменшились. Але і цього очищення недостатньо. Тому у найближчому майбутньому (до 2009 року) планується впровадити п'ятиступеневу систему очистки -1. додавання карборунду в топку;

- промивка лужним розчином вапна для зменшення кількості діоксинів;

- застосування активованого вугілля для адсорбції важких металів;

- встановлення рукавних фільтрів для вловлювання пилу;

- скрубер

Завдяки цим заходам показники викидів заводу мають бути доведені до Європейських нормативів. Отже мешканцям прилеглих районів стане легше дихати, хоча проблема захоронення шлаків і високотоксичної золи залишиться відкритою. Більше того, додавання до ТПВ вапняних розчинів та активованого вугілля суттєво збільшить об'єми утворюваних шлаків. У відповідь на питання щодо оптимізації роботи галузі, необхідно сортувати та вторинної переробки ТПВ. Сортуванням сміття потрібно займатися не на заводі, де для цього немає фізичної можливості, а у місцях його утворення - у подвір'ях житлових будинків. Основними важелями в питанні роздільного збирання відходів є екологічна освіта населення та соціальну рекламу в поєднанні із державною підтримкою та ініціативою жеків. Київський сміттєспалювальний завод "Енергія" терміново потребує модернізації. Все його обладнання вже застаріло. А фільтри, які очищають повітря після спалення сміття, - геть зношені. Інвесторів завод уже має. Проте вони все не можуть розпочати реконструкцію. Оскільки міська влада не дає згоди на це. Тож нині завод працює на половину своєї потужності. Застаріле обладнання та зношені системи очистки. Столичний сміттєспалювальний завод "Енергія" - на порозі закриття. Його роботою незадоволені усі: місцеве населення нарікає на сморід, перевізників сміття не влаштовує ціна послуг. А от саме керівництво заводу скаржиться на нестачу сміття. Мовляв, якщо так буде й надалі - доведеться скорочувати працівників. Вихід бачать лише один - реконструкція. До мерії щодня, як на роботу. Інвестор Руслан Трач три місяці поспіль оббиває пороги на Хрещатику, 36 - просить дозволу на реконструкцію заводу. Обіцяє удосконалити "Енергію" за два роки. При цьому на час модернізації завод працюватиме у звичному режимі. А от після змін вироблятиме енергії на третину більше. Зникне і вже звичний сморід. У мерії тим часом зволікають. Від реконструкції заводу не відмовляються. Проте і згоду на неї не дають. Натомість розробляють плани на будівництво нових сміттєспалювальних заводів. Їх хочуть звести на правому березі Києва - у Святошинському, Голосіївському або ж Оболонському районах. У такий спосіб столичні депутати сподіваються зменшити витрати газу - нестачу вироблятимуть нові заводи. До Євро-2012 - встигнути все. За три роки столична влада планує звести два нові та реконструювати старий сміттєспалювальний завод. Проте коштів на це не має. До будівництва залучатиме інвесторів. Але це все - тільки плани.

Характеристика Дніпропетровського сміттєспалювального заводу

Дніпропетровськ не можна визнати комфортним для проживання, якщо городяни в ньому не почувають себе в екологічній безпеці.

В міській зоні Дніпропетровська розташовані потужні промислові підприємства, тож проблема збору та утилізації промислових і побутових відходів стоїть на одному з перших місць. Значною мірою розв`язував це питання сміттєспалювальний завод, який до 1997 року мав дотації з міського бюджету. З економічної точки зору це було не вигідно і міська рада прийшла до висновку, що економічно-фінансові показники підприємства можна оздоровити, передавши його приватному власнику.

Нововведення

За рішенням сесії міської ради завод було передано в оренду приватній структурі - товариству з обмеженою відповідальністю ”Екологія”. Його керівництво відразу розробило реальну програму оздоровлення підприємства. Приватний власник відразу ж залучив до співпраці проектний інститут. В результаті у м. Підгороднє було створено полігон для переробки твердих побутових відходів. Площа створеного полігона складає 25,5 га, строк експлуатації, з врахуванням потужностей передбаченого проектом переробного комплексу, - до 18 - 20 років. Основне завдання ТОВ “Екологія” - збір, транспортування, сортування і захоронення твердих побутових відходів, які утворюються в Дніпропетровську, Новомосковську та Підгородньому.

Переробка і сортування відходів у самих містах не проводиться. Технологічну схему переробки твердих побутових відходів ТОВ“ Екологія” розробило на основі експериментальних даних. Технологія передбачає вторинну переробку цінних компонентів, вилучених із сміття: картону, текстилю, чорних і кольорових металів, скла і різних видів пластика. В ході переробки відходи складуються, ущільнюються та ізолюються. Розроблена технологія дозволяє утилізувати до трьох мільйонів кубометрів твердих відходів на рік. При цьому полігон спроектований із врахуванням вимог по екології: тут обладнано відведення талих і дощових вод, є спостережні свердловини для контролю рівня фільтрату, обладнано протифільтраційний екран понад одного метра - що повністю відповідає вимогам санітарної та екологічної безпеки. В наявності, на випадок самозаймання відходів, є обладнання для гасіння пожеж. У роботі використовується прес-пакетирувальник для паперу, який дозволяє пресувати та пакетирувати вибрані з відходів папір і картон.

Технологія захоронення твердих побутових відходів на полігоні дозволяє в перспективі обслуговувати і інші населені пункти.

Результати

В 2000 році послугами “Екології” користувалися понад 800 підприємств та організацій, які заключили договори на вивіз та захоронення твердих побутових відходів. Підприємство має власних 32 машини-сміттєвози, що дозволяє щомісяця вивозити на полігон 36 тисяч кубометрів сміття. Власними силами “Екологія” випускає основне обладнання - сміттєві контейнери високої якості. Вони естетично оформлені. З 1998 вироблено та продано замовникам понад 500 контейнерів різних типів, в тому числі і за індивідуальними замовленнями.

Підприємство щороку впроваджує новий вид послуг для населення:

1999 р.- приймає відпрацьовані шини всіх видів і типів з подальшою переробкою та утилізацією.

2000 р. - обслуговує підприємства і організації, які доставляють відходи своїм транспортом. Серед замовників - районні житлово-експлуатаційні управління, підприємства, організації всіх форм власності.

2001 р. - обслуговує приватний сектор. Для цього придбали спеціально обладнані два автомобілі для вивезення сміття від домоволодінь.

2001 р., березень - вивезення твердих побутових відходів у разових целофанових пакетах. Вартість послуги, включаючи пакет, складає дві гривні. Оплата - поквартальна. Договір можна заключити на вивезення не менше одного пакету в тиждень, включаючи святкові і вихідні дні. До речі, вартість послуги в усі дні однакова.

Зовсім недавно до вивезення сміття з приватного сектора міська влада залучила альтернативне “Екології” підприємство - “Дніпрокомунтранс”. Вони поділити зони обслуговування, працюючи в районах, які територіально до них ближчі. Залучення приватної ініціативи до збору, вивезення, сортування, переробки і утилізації сміття дозволило міській владі вирішити низку проблем:

зробити міську зону екологічно безпечнішою;

вирішити проблему утилізації побутових відходів;

поліпшити санітарно-епідеміологічну ситуацію в місті;

мати полігон для захоронення промислових і побутових відходів;

розвинути мережу збору та заготівлі вторинних ресурсів.

Вже упорядковано смуги відведень автомобільних доріг загальнодержавного значення - 4,194 тисячі метрів квадратних (або 90%), вивезено 420,2 кубічних метрів сміття. Його вивозять на полігон ТОВ «Екологія Україна» і на сміттєспалювальний завод (Краснопілля).

Висновки

Опрацювавши реферат на тему: «Порівняльна характеристика сміттєспалювальних заводів», ми дійшли висновку, що Україні дійсно не вистачає потужних сміттєспалювальних заводів, які були б безпечні для навколишнього середовища. Порівнявши два сміттєспалювальних заводи: Київський сміттєспалювальних завод «Енергія» і Дніпропетровський завод «Екологія» ми дійшли висновку, що Київський сміттєспалювальний набагато потужніший і це єдиний сміттєспалювальний завод в Україні, який постійно працює і переробляє відходи. Сміттєспалювальний завод на сьогоднішній день потребує заміни старого обладнання.

«Енергія» викидає в атмосферу 4 тис. 188 тонн на рік шкідливих речовин. Це значно менше, ніж будь-яка теплова електростанція, яка працює в Україні, і менше, ніж дозволені гранично допустимі нормативи. Крім того, коли власником заводу «Енергія» стала АК «Київенерго», відразу ж почалася модернізація підприємства. Почали з найважливішого -- придбання нових фільтрів для очищення димових газів від попелу та пилу. Раніше на виході цей показник становив 300мг/куб. м., тепер же -- 50мг/куб. м., тобто викиди зменшилися в шість разів. (Для порівняння -- в Європі нормою вважається 10-- 20мг/куб. м. -- Авт.) Сума, запланована на реконструкцію, становить понад 50 мільйонів гривень. Це дуже великі гроші, тому повне закінчення робіт запланували на 2008-2009 рік.

Список використаної літератури

1. www.day.kiev.ua/135580/

2. “Економіка регіонів (областей) України” Л.Г.Чернюк, Д.В.Клиновий; Цул.2002р.

3. В.Г. Атаманюк, Л.Г. Ширшев, Н.И. Акимов Гражданская оборона. М: Шкідливі викиди,1986.

4. Маклюк Юлія «Экология» 17 октября 2007


Подобные документы

  • Порівняльна характеристика властивостей чистого атмосферного повітря і повітря приміщень. Основні джерела його забруднення (денатурації). Вміст токсичних речовин у видихуваному людиною повітрі. Санітарне значення визначення вмісту вуглецю у приміщенні.

    реферат [27,0 K], добавлен 17.11.2009

  • Характеристика об’єкта автоматизації: специфіка та техніко-економічне обґрунтування. Аналіз основних рішень по автоматизації технологічних процесів, матеріально-технічних засобів для цього. Особливості техніки безпеки і охорони навколишнього середовища.

    курсовая работа [32,6 K], добавлен 29.01.2010

  • Загальні питання охорони праці і навколишнього середовища. Перелік шкідливих та небезпечних виробничих факторів. Оптимальні параметри мікроклімату. Промислова санітарія та електробезпека. Вимоги зниженого енергоспоживання. Система пожежного захисту.

    реферат [22,4 K], добавлен 04.06.2009

  • Охорона навколишнього середовища та раціональне використання її ресурсів в умовах росту промисловості. Оцінка збитку, нанесенного забрудненням атмосфери, водних ресурсів, розробкою та використанням недр. Зменшення капітальних вкладень на охорону довкілля.

    контрольная работа [240,2 K], добавлен 02.04.2009

  • Проблема вдосконалення природного використання та охорони навколишнього середовища на Україні на сучасному етапі, її актуальність та можливі шляхи розв'язання. Державний нагляд і громадський контроль за охороною праці. Правила зберігання культиватора.

    контрольная работа [40,5 K], добавлен 11.07.2011

  • Історія розвитку та характеристика хазяйства. Структура управління технічною службою, характеристики виробничих зон і відділень. Охорона праці і техніка безпеки по підприємству. Організація протипожежного захисту. Охорона навколишнього середовища.

    отчет по практике [414,5 K], добавлен 23.04.2013

  • Забруднення навколишнього середовища, екологічна та епідемічна небезпека як наслідок діяльності людини. Захист від СНІДу, впливу нікотинової, алкогольної та наркотичної залежності, від поширення інфекційних захворювань та зростання кількості нових хвороб.

    реферат [75,7 K], добавлен 09.05.2011

  • Небезпеки природного, техногенного та соціально-політичного характеру. Поради, що допоможуть залишитися у безпеці, у разі отримання штормового попередження. Радіоактивний вплив на організм людини. Захист людини від ядерного впливу. Техногенні небезпеки.

    доклад [23,4 K], добавлен 15.10.2016

  • Гігієнічні нормативи та регламенти безпечного застосування сучасних хімічних засобів захисту яблуневих садів для мінімізації ризику їх шкідливого впливу на здоров’я населення та працюючих і попередження забруднення об’єктів навколишнього середовища.

    автореферат [55,6 K], добавлен 11.04.2009

  • Небезпечні метеорологічні явища, що мають місце в Україні. Сильна спека, сильний вітер, смерч, пилова буря, град, злива, ожеледь, хуртовина, мороз. Захист населення, навколишнього природного середовища, об’єктів від стихійного лиха.

    реферат [11,6 K], добавлен 22.11.2006

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.