Розробка організаційно-технічних заходів спрямованих на профілактику виробничого травматизму

Размещено на http://www.allbest.ru/

Курсова робота

З дисципліни: «Профілактика виробничого травматизму та професійних захворювань»

На тему: «Розробка організаційно-технічних заходів спрямованих на профілактику виробничого травматизму»

Зміст

Вступ

Розділ 1. Покращення умов середовища

- Розрахунок природного освітлення

- Оцінка умов праці на робочих місцях по фактору штучного освітлення

Розділ 2.Оздоровлення повітряного середовища

- Розрахунок аерації виробничого приміщення

- Розрахунок вентиляції

Розділ 3. Покращення умов праці завдяки покращенню освітлення

- Розрахунок природного освітлення у механічному цеху

- Оцінка умов праці на робочих місцях по фактору штучного освітлення

Розділ 4. Покращення вентиляції в токарно-механічному цеху

- Розрахунок аерації виробничого середовища

- Розрахунок повітрообміну для приміщення токарно-механічного цеху

Розділ 5. Забезпечення електробезпеки в токарно-механічному цеху

Розділ 6. Організаційні заходи для покращення умов праці та уникнення травматизму

- Навчання з питань охорони праці

- Інструкції з охорони праці

Список літератури

Вступ

профілактика виробничий травматизм освітлення цех

Профілактика виробничого травматизму - це комплекс заходів, спрямованих на попередження, виникнення травмонебезпечної ситуації професійного захворювання або аварії на виробництві.

Виробнича травма - раптове ушкодження організму людини і втрату їм працездатності, спричинені нещасним випадком на виробництві.

Залежно від характеру ушкоджень травми поділяються на такі:

- механічні ( забиття , переломи , порізи);

- термічні ( опіки , обмороження , сонячні удари);

- хімічні ( гострі отруєння, опіки кислотами, лугами);

- електричні (електричні удари, електричні травми);

- променеві (опіки, ушкодження тканин, кровотворних органів);

- нервово-психічні (переляк, шок);

- комбіновані.

Успішна профілактика виробничого травматизму та професійної захворюваності можлива лише за умови ретельного вивчення причин їх виникнення. Для полегшення цього завдання причини виробничого травматизму та професійної захворюваності поділяють на наступні основні групи: організаційні, технічні, санітарно-гігієнічні, психофізіологічні.

1) Організаційні причини: відсутність або неякісне проведення навчання з питань охорони праці; відсутність контролю; порушення вимог інструкцій, правил, норм, стандартів; невиконання заходів щодо охорони праці; порушення технологічних регламентів, правил експлуатації устаткування, транспортних засобів, інструменту; порушення норм і правил планово-попереджувального ремонту устаткування; недостатній технічний нагляд за небезпечними роботами; використання устаткування, механізмів та інструменту не за призначенням.

2) Технічні причини: несправність виробничого устаткування, механізмів, інструменту; недосконалість технологічних процесів; конструктивні недоліки устаткування, недосконалість або відсутність захисних загороджень, запобіжних пристроїв, засобів сигналізації та блокування.

3) Санітарно-гігієнічні причини: підвищений (вище ГДК) вміст в повітрі робочих зон шкідливих речовин; недостатнє чи нераціональне освітлення; підвищені рівні шуму, вібрації; незадовільні мікрокліматичні умови; наявність різноманітних випромінювань вище допустимих значень; порушення правил особистої гігієни.

4) Психофізіологічні причини: помилкові дії внаслідок втоми працівника через надмірну важкість і напруженість роботи; монотонність праці; хворобливий стан працівника; необережність; невідповідність психофізіологічних чи антропометричних даних працівника використовуваній техніці чи виконуваній роботі. виконуваній роботі;

5) соціально-економічні: неритмічність роботи, прагнення до виконання надурочних робіт, незадовільний «психологічний» клімат у колективі, травмування внаслідок протиправних дій інших осіб та інше.

Для аналізу виробничого травматизму застосовують багато різноманітних методів, основні з яких можна поділити на такі групи: статистичні, топографічні, монографічні, економічні, анкетування, ергономічні, психофізіологічні, експертних оцінок та інші.

Дані для виконання курсової роботи

Загальні дані:

1) виробниче приміщення-токарно-механічний цех транспортного підприємства.

2) наявність виробничого обладнання - метало-оброблювальні верстати токарного, фрезерувального та шліфувального типу.

3) найменший розмір об'єкту розрізнення при виконанні виробничих операцій - 3(мм); характеристика фону-темний;величина контрасту середній.

4) напруга живлення верстатів - 380(В).

Дані за варіантом:

1) Габаритні розміри виробничого приміщення:

А = 25 (м).

В = 11,5 (м).

Н = 3,9 (м).

2) Кількість шкідливих речовин,що виділяються в повітрі робочої зони:

G = 80 (г/год).

3) Площа вікон приміщення:

S0 = 11 (м2).

4) Висота від рівня робочої поверхні до верху верха:

h1 = 2,1 (м).

5) Відстань від робочого місця до вікна:

l = 1,5 (м).

6) Питомий опір ґрунту на території підприємства:

свим = 110 (Ом*м).

Розділ 1. Покращення умов середовища

- Розрахунок природного освітлення

r1 = 1; КПОн=1%; Кз=1,3;

Одинарне скло: ф1 = 0,9; ф2 = 0,75; ф3 = 0,9; ф4 = 1; ф5 = 1.

- Оцінка умов праці на робочих місцях по фактору штучного освітлення

Ен = 200 (Люкс); КЗ=1,4.

Тип лампи - ЛД; Р = 20 (Вт); Ф = 1000 (Лм); l = 0.6 (м).

Розділ 2. Оздоровлення повітряного середовища

- Розрахунок аерації виробничого приміщення

Кількість пари ацетону, розчиненої в повітрі за годину - 12·106 (мг/год).

Відстань між віссю нижніх (припливних) і верхніх (витяжних) вентиляційних отворів - 5 (м).

Температура припливного повітря - 20°С

Температура повітря, що виділяється - 27°С

Кут відчинення вікон - 90°С

- Розрахунок вентиляції:

Vm = 10%, G =100 (г/год.), qр.з. = 4,5 (мг/м3), q0 = 0,1 (мг/м3),

Lм = 3500 (м3/год), gm = 18 (мг/м3).

Розділ 3. Покращення умов праці завдяки покращенню освітлення

- Розрахунок природного освітлення у механічному цеху

Світло - електромагнітне випромінювання, що випускається нагрітим або перебувають у збудженому стані речовиною, сприймається людським оком. Під світлом розуміють не тільки видиме світло, а й прилеглі до нього широкі області спектра. Близько 80 % усієї інформації, що одержує людина, припадає на зоровий аналізатор. Порушення в ньому призводять до зорового стомлення, унаслідок чого відбуваються нещасні випадки. Відомо, що 20 % травм є результатом недостатнього освітлення. Нераціональне освітлення може призвести до короткозорості, ністагму, диплопії, кон'юнктивіту та ін. Нераціональне освітлення характеризується такими факторами, як недостатні рівні освітленості, нерівномірність розподілу яскравості на робочому місці та у приміщенні, блисткість, наявність у полі зору сліпучої яскравості.

Залежно від джерела світла виробниче освітлення буває: природним, що створюється прямими сонячними променями та розсіяним світлом; штучним, що створюється електричними джерелами світла та суміщеним, коли недостатнє за нормами природне освітлення доповнюється штучним.

Природне освітлення поділяється на: бокове (одно- або двостороннє), що здійснюється через світлові отвори (вікна) у зовнішніх стінах; верхнє, здійснюване через ліхтарі та отвори в дахах і перекриттях; комбіноване -- поєднання верхнього та бокового освітлення.

За функціональним призначенням штучне освітлення поділяється на робоче, аварійне, евакуаційне, охоронне, чергове*

Штучне робоче освітлення може бути загальним та комбінованим. Загальним називають освітлення, за якого світильники розміщуються у верхній зоні приміщення (не нижче 2,5 м над підлогою) рівномірно (загальне рівномірне освітлення) або з врахуванням розташування робочих місць (загальне локалізоване освітлення). Комбіноване освітлення складається із загального та місцевого. Його доцільно застосовувати під час роботи високої точності, а також, якщо необхідно створити певний або змінний у процесі роботи напрямок світла. Місцеве освітлення створюється світильниками, що концентрують світловий потік безпосередньо на робочих місцях. Застосування лише місцевого освітлення не допускається з огляду на небезпеку виробничого травматизму та професійних захворювань.

Нормативні значення освітлення визначаються за ДБН В.2.5-28-2006 «Інженерне обладнання будинків і споруд. Природне і штучне освітлення»

Нормативне значення природного освітлення визначається згідно

ДБН В.2.5-28-2006 «Інженерне обладнання будинків і споруд. Природне і штучне освітлення» , за формулою:

КПОн= еN=ен·mN

В залежності від розміру об'єкта розрізнення ,обираємо розряд зорової роботи V.

Таким чином, нормативний рівень освітлення становить 1%.

Для визначення коефіцієнта світлового клімату використовуємо ДБН враховуючи, що виробниче приміщення, що розглядається, знаходиться на основній території України та світлові прорізи приміщення орієнтовані на північ - 0,9.

Таким чином, КПОн = 1% = 1·0,90 = 0,9

Площа світлових прорізів,які мають забезпечити нормовані значення КПОн, визначаються за формулою:

,

де S0- площа віконних прорізів

Sп- площа підлоги приміщення

kz- коефіцієнт запасу

зв- світлова характеристика вікон

ф0-загальний коефіцієнт світло проникнення

r1-коефіцієнт , який враховує коефіцієнт підвищення КПО , завдяки світлу , що відбивається від поверхонь приміщення

Кбуд- коефіцієнт , який враховує затін. вікон протилежного будинку

Коефіцієнт запасу враховує забруднення вікон (Кз = 1,3) приміщення,визначається згідно ДБН, залежно від технологічних процесів, що проходять у приміщенні.

зв- світлова характеристика вікон

обирається згідно ДБН, залежно від відношення довжини приміщення до його глибини та глибини приміщення до його висоти від рівня умовної робочої поверхні до поверхні вікна

ф0= ф1· ф2· ф3·ф5,

де ф1-коефіцієнт світло пропускання матеріалу.

ф2-коефіцієнт ,який враховує втрати світла в рамах світло прорізу.

ф3-коефіцієнт , який враховує втрати в несучих конструкціях ,при боковому освітленні.

ф4-коефіцієнт , який враховує втрати світла в сонцезахисних пристроях.

ф5-коефіцієнт , який враховує втрати світла в захисній сітці , яка встановлюється під ліхтарями.

Одинарне скло:

ф1 = 0,9; ф2 = 0,75; ф3 = 0,9; ф4 = 1; ф5 = 1.

ф0 = 0,6075

r1 = 1

Висновок: Площа практично відповідає нормативу, але для підтримки значення світло пропускання потрібно проводити очищення стекол.

- Оцінка умов праці на робочих місцях по фактору штучного освітлення

Штучне освітлення створюється за допомогою ламп розжарювання , газорозрядних, галогенних ламп типу ДЛР та спеціальних ламп.

Штучне освітлення буває : загальним, місцевим та комбінованим.

Загальне - при якому світильники розміщені у верхній зоні приміщення.

Місцевим - при якому світильники розміщені при робочому місці. Комбінованим - при якому до загального додається місцеве освітлення.

Залежно від особливостей технічного процесу, габаритів розташування устаткування та робочих місць, приймають загальне рівномірне чи локалізоване освітлення, а за необхідності комбінованим.

Систему загального рівномірного освітлення застосовують при рівномірному розташуванні робочих місць , а також коли не вимагають високого рівня освітлення.

Робоче-це освітлення, яке забезпечує нормовані освітлювальні умови в приміщенні і місцях виконання робіт поза будинком.

Аварійне поділяється на освітлення безпеки та евакуаційне.

Освітлення безпеки - це освітлення для продовження роботи при аварійному відключенні робочого освітлення.

Евакуаційне освітлення - освітлення для евакуації людей з приміщення.

Охоронне-освітлення вздовж межі території ,що охороняється.

Чергове-освітлення за відсутності основного робочого процесу.

Проведемо розрахунок необхідної кількості освітлення для забезпечення нормального освітлення ,згідно ДБН , яке обирається згідно значення найменшого розміру об'єкта розрахунку,характеристики фону та величини контрасту.

Необхідна кількість світильників визначається за формулою:

,

де EН- нормоване значення освітленості;

S- площа приміщення,(м2);

z- коефіцієнт нерівномірності освітлення. z=1,1(для люмінесцентних ламп);

КЗ- коефіцієнт запасу,що враховує старіння і запилення світильників та джерел світла.

з-коефіцієнт використання світлового потоку світильника.

F- світловий потік лампи,(Лм);

200 - при системі загального освітлення.

(м)

H = H-hpn-hсв = 4,2-2,4-0,1 = 1,7(м)

Коефіцієнт використання - 61%; тип - ШОД

з = 61% = 0,61

n=4

Габаритні розміри виробничого приміщення:

А = 25 (м).

В = 11,5 (м).

Н = 3,9 (м).

Висновок: Для забезпечення нормального рівня освітлення необхідна кількість світильників складатиме 36.

Розділ 4. Покращення вентиляції в токарно-механічному цеху

Вентиляція - це регульований повітрообмін, що забезпечує видалення з приміщення забрудненого повітря і подачу на місце видаленого свіжого повітря.

Основна вимога до вентиляційних систем - це вилучення з приміщення забрудненого, вологого або нагрітого повітря та подача на йог місце чистого повітря, що відповідає санітарно-гігієнічним вимогам.

За способом переміщення повітря вентиляція буває природна, штучна (механічна) та суміщена (природна та штучна одночасно).

Залежно від призначення - для подачі чи видалення повітря або для того й іншого одночасно - вентиляція може бути припливною, витяжною або припливно-витяжною.

За місцем дії вентиляція буває загальнообмінною і місцевою.

До систем вентиляції всувається ряд вимог, а саме:

• кількість повітря, що подається в приміщення повинна дорівнювати кількості повітря ,що видаляється з нього (різниця повинна становити не більше 10-15%)

• система вентиляції не повинна створювати додаткових джерел шкідливих і небезпечних факторів.

- Розрахунок аерації виробничого середовища

За даними проведемо розрахунок аерації виробничого приміщення ,де технологічний процес очищення деталей перед металообробкою передбачає застосування ацетону.

Розрахунок будемо проводити в декілька етапів:

1)Визначимо гранично допустиму концентрацію ацетону в повітрі робочої зони.

Згідно ГОСТ 12.1.005-88* ССБТ , ГДК ацетону становить 200 (мг/м3).

2)Визначимо повітрообмін необхідний для очищення повітря в приміщенні за формулою:

,

де Q- кількість пари шкідливої речовини в повітрі приміщення.

ГДКШ.Р.- гранично допустима концентрація шкідливої речовини.

ГДКСУМ- гранично допустима концентрація сумішей шкідливих речовин приймаємо рівною 0.

Проведемо розрахунок величини теплового напору:

,

де h-відстань між віссю припливних та витяжних вентиляційних отворів.

сп.п.,св.п.- щільність повітря ,що надходить та видаляється з приміщення.

,

де Т- температура, що дорівнює 273°С

3)Визначимо швидкість руху повітря припливних та витяжних вентиляційних отворів

4)Визначимо площу припливних і витяжних аераційних отворів

,

де м-коефіцієнт,що враховує кут відчинення вікон (м=1,4).

Висновок: для забезпечення потрібного повітрообміну у виробничому приміщенні потрібно щоб площа припливних і витяжних аераційних отворів становила 13,2 та 13,1.

- Розрахунок повітрообміну для приміщення токарно-механічного цеху

У виробничих приміщеннях зокрема в токарно-механічному цеху для нормалізації стану повітряного середовища необхідно використовувати механічну вентиляцію,яка дозволить зменшити в повітрі робочої зони концентрацію шкідливих речовин.

Проведемо розрахунок повітрообміну для приміщення токарно-механічного цеху із заданими геометричними параметрами за умови, що обладнання та стелажі займають Vm=15%від загального об'єму приміщення, у повітрі цеху при металообробці виділяється пил в кількості G=75г/год. Концентрація пилу в робочій зоні становить qр.з.=5мг/м3,концентрація пилу в повітрі , що подається в приміщення q0=0,2мг/м3.

Визначимо необхідний повітрообмін у виробничому приміщенні за формулою:

К-коефіцієнт нерівномірності ,що залежить від висоти приміщення та особливостей технологічних процесів. Приймаємо К = 1, тоді q = qр.з.

G = 100 (г/год) = 100000 (мг/год)

Для визначення кратності повітрообміну встановимо вільний об'єм токарно-механічного цеху

З урахуванням цього кратність повітрообміну становитиме:

Таким чином кратність повітрообміну при використанні загально обмінної вентиляції становитиме 25 (1/годин).

У випадку влаштування місцевої вентиляції , якщо місцевими відсмоктувачами відбирається з робочої зони Lм = 3500 (м3/год), повітря, яке містить gm = 18 (мг/м3) пилу, кількість пилу, що видаляється місцевою вентиляцією протягом години становитиме Gм= gm· Lм=63000 (мг/м3).

Кількість пилу , що надходить у повітря цеху протягом години з урахуванням місцевої вентиляції становить

Gм = G - Gм = 37000 мг

Необхідний повітрообмін з урахуванням місцевої вентиляції становить:

Висновок: Розробка організаційно технічних заходів, спрямована на профілактику виробничого травматизму. Місцева вентиляція дозволяє зекономити електровитрати.

Розділ 5. Забезпечення електробезпеки в токарно-механічному цеху

Технічні засоби і заходи з електробезпеки реалізуються в конструкції електроустановок при їх розробці, виготовленні і монтажі відповідно до чинних нормативів. За своїми функціями технічні засоби і заходи забезпечення електробезпеки діляться на дві групи:

технічні заходи і засоби забезпечення електробезпеки при нормальному режимі роботи електроустановок;

технічні заходи і засоби забезпечення електробезпеки при аварійних режимах роботи електроустановок.

Основні технічні засоби і заходи забезпечення електробезпеки при нормальному режимі роботи електроустановок включають:

ізоляція струмовідних частин;

недоступність струмовідних частин;

блокування безпеки;

засоби орієнтації в електроустановках;

виконання електроустановок, ізольованими від землі;

захисне розділення електричних мереж;

застосування малих напруг;

компенсація ємнісних струмів замикання на землю;

вирівнювання потенціалів.

З метою підвищення рівня безпеки, залежно від призначення, умов експлуатації і конструкції в електроустановках застосовується одночасно декілька з перелічених технічних засобів і заходів.

Технічні заходи попередження електротравм при переході напруги на неструмовідні частини електроустановок (в аварійній ситуації) включають в себе улаштування захисного заземлення, занулення або захисного відключення.

Відповідно до ГОСТ 12.1.009-76, захисне заземлення це навмисне електричне з'єднання з землею чи її еквівалентом металевих неструмовідних частин , які можуть опинитися під напругою.

Захисне заземлення застосовується в електроустановках ,що живиться від ізольованої від землі мережі напругою до 1000 В і в електроустановках напругою більше 1000 В, незалежно від режиму нейтралі мережі живлення.

Захисне заземлення забезпечує паралельно можливому включенню людини в мережу замикання на землю струмопровід малого опору (шут), за рахунок чого зменшується струм ,що проходить через людину. Крім того,захисне заземлення при правильному його використання зменшує напругу дотику.

Захисному заземленню підлягають:

1)електроустановки напругою 380В і більше змінного струму , і 440 В і більше постійного струму , незалежно від категорії приміщень (умов)щодо небезпеки електротравм - в усіх випадках.

2)електроустановки напругою більше 40 В змінного струму і більше 110 В постійного струму в приміщеннях з підвищеною небезпекою електротравм ,а також електроустановки поза приміщеннями.

3)всі електроустановки що експлуатуються у вибухонебезпечних зонах з метою попередження вибуху.

Відповідно до зазначеного заземлюються :

1)неструмовідні частини електричних машин , апаратів, трансформаторів.

2)каркаси розпад. частин ,шав, знімні частини що відкриваються, якщо на них встановлене електрообладнання напругою більше 42 В змінного і більше 110 В постійного струму.

3)металеві конструкції розподільчих пристроїв , металеві кабельні короби та інші кабельні конструкції , металеві кабельні муфти , металеві гнучкі рукави і труби електропроводки ,електричні світильники.

4)металоконструкції виробничого обладнання на якому є споживачі електроенергії.

5)опори повітряних ліній електропередач тощо.

Не заземлюються неструмовідні частини електроустановки розміщених на заземлених металоконструкціях , за умови надійного контакту між ними за винятком електроустановки , що експлуатуються у вибухонебезпечних зонах.

Ефективність захисного заземлення залежить від опору заземлюючих пристроїв проход. струму замикання на землю.

Відповідно до чинних нормативів , величина опору заземлюючого пристрою в установки напругою до 1000 В ,не повинна перевищувати:

1) 10 (Ом) при сумарній потужності генераторів (трансформаторів) 100 (кВА) і менше.

2) 4 (Ом) при сумарній потужності генераторів (трансформаторів) більше 100 (кВА).

Опір заземлюючих пристроїв електроустановки ,о живиться від мережі напругою більше 1000 (В) повинен бути:

1) не більше 0,5 (Ом) в мережах з ефективно заземленою нетраллю.

2) в мережах ізольованої від землі не більше визначений з виразу 125/Iз.з. і приймається розрахунковим ,але не більше 10 (Ом).

За величину розрахункового струму замикання на землю Iз.з. приймається найбільше можливий струм замикання на землю в даній електроустановці.

В загальному вигляді величина струму замикання на землю при симетричності опору ізоляції ємності фаз відносно землі:

В установках напругою більше 1000 В , при ізольованій від землі мережі розрахункова величина струму замикання на землю:



lk і ln- загальна довжина кабельної і повітряної мережі,км.

Конструктивно захисне заземлення включає заземлюючий пристрій і провідник, що з'єднує заземлюючий пристрій з обладнанням, яке заземлюється, - заземлюючий провідник. Для заземлюючих провідників використовують неізольовані мідні провідники поперечним перерізом не менше 4 кв. км., або сталеві струмопровідні діаметром от 5 до 10 мм. Заземлюючі провідники між собою і заземлюючим пристроєм з'єднується зварюванням, а з обладнанням, що заземлюється, зварюванням або за допомогою гвинтового з'єднання, зі застосуванням антикорозійних заходів.

У виробничих приміщеннях заземлюючі провідники прокладаються відкрито, а обладнання приєднуються до магістралі заземлення індивідуально шляхом паралельних приєднань.

Заземлюючі пристрої можуть бути природними та штучними . Як природні заземлюючі пристрої використовують прокладені в землі трубопроводи, оболонки кабелів, арматура будівельних конструкцій, що має контакт з землею тощо .

Штучні заземлюючі пристрої, це спеціально закладені в землю металоконструкції призначені для захисного заземлення.

Штучними заземлювачами можуть бути металеві, вертикально закладені в ґрунт електроди( стрижні,труби,кутова сталь тощо), з'єднані між собою за допомогою зварювання з'єднувальною смугою, смугова і листова сталь і т.д.

Закладені в ґрунт вертикальні електроди, з'єднані металевою смугою в загальну мережу, використовується переважно для цехових заземлюючих пристроїв, при значній кількості електроустановок, що заземлюються. У цьому випадку заземлюючий пристрій виконується у вигляді контурного або виносного.

У випадку контурного заземлення в приміщенні відкрито по будівельних конструкціях, спорудження внутрішнього контурного заземлення, з яким за допомогою з'єднувальних провідників, з'єднані не струмове дні елементи та обладнання,що заземлюються.

Зовні приміщення в ґрунті на глибині від 0,7 до 1 (м) споруджується контурний заземлюючий пристрій (вертикальні електроди, з'єднані горизонтальним електродом).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1. - Принципові схеми захисного заземлення в мережах трифазного струму:

а) в мережах з ізольованою нейтраллю до 1000 (В) і вище;

б) в мережах із заземленою нейтраллю вище 1000 (В); 1 - обладнання, що заземлено; 2 - заземлювач захисного заземлення; 3 - заземлювач робочого заземлення; r0, rз - опір відповідно робочого й захисного заземлення;

Із - струм замикання

Розрахунок захисного заземлення.

1) Визначимо нормативне заземлення опору захисного заземлення RЗ залежно за варіантом.

RЗ = 0,5 (Ом)

2) Розрахуємо розрахункове значення питомого опору ґрунту в місці влаштування захисного заземлення для вертикального електрода.

Ф- кліматичний коефіцієнт , що залежить від характеру вологості.

Ф=1,3

3) Розрахуємо опір розтікання струму одного вертикального заземлювача.

t-відстань від поверхні землі до середини заземлювача ,м

4) Визначимо орієнтовану кількість вертикальних смуг за формулою:

5) Визначимо коефіцієнт використання вертикальних електродів в залежності від їх розташування кількості та відношення відстані між ними до довжини, для електродів ,що розташовані по контуру приймаємо-0,63.

а = 5,2 (м)

6) Уточнюємо кількість вертикальних заземлювачів за формулою:

7) Визначимо кількість сполучної смуги ,що з'єднує вертикальні електроди.

L = 1,05·a(n-1) = 1,05·5,2(639,6-1) = 3486,7

8) За розрахованою довжиною з'єднувальної смуги визначаємо її опір розтікання струму за формулою:

9) За довідковими даними визначимо коефіцієнт використання горизонтально сполученої смуги 0,23 = зг.с.

10) Уточнимо розрахунковий опір з'єднувальної шини за формулою:

11) Визначимо сумарне значення опору розтікання заземлюючого пристрою :

Висновок: оскільки сумарний опір заземлюючого пристрою дорівнює чи менше =0,5, то дане рівняння задовольняє.

Розділ 6. Організаційні заходи для покращення умов праці та уникнення травматизму

- Навчання з питань охорони праці

Навчання з питань охорони праці проводиться на основі «Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці та Переліку робіт з підвищеною небезпекою»

З метою зменшення матеріальних збитків і моральної шкоди від виробничого травматизму та професійних захворювань на підприємствах різної форми господарювання розробляються заходи профілактики, що передбачають конкретні завдання, термін виконання, необхідні ресурси для їх реалізації та способи контролю за їх здійсненням.

Основні заходи по запобіганню травматизму передбачені: в системі нормативно-технічної документації з безпеки праці; в організації навчання і забезпечення працюючих безпечними засобами захисту; в прогнозуванні виробничого травматизму; раціональному плануванні коштів і визначенні економічної ефективності від запланованих заходів. Основне завдання нормативно-технічної документації з безпеки праці - сприяти передбаченню небезпеки і прийняттю найбільш ефективних заходів її ліквідації або локалізації при проектуванні виробничих процесів, обладнання, будівель і споруд. Нормативно-технічна документація щодо безпеки праці розробляється з урахуванням характеру потенційно небезпечних факторів, рівня їх небезпечності і зони поширення, психофізіологічних і антропометричних особливостей людини.

Заходи із запобігання та боротьби з виробничим травматизмом та професійними захворюваннями розробляються на підставі їх аналізу конкретних ситуацій та конкретних умов праці і узгоджуються з професійними спілками.

Заходи щодо попередження травматизму та захворювання працівників на виробництві поділяються на:

· технічні;

· санітарно-виробничі;

· медико-профілактичні;

· організаційні.

До технічних заходів належать:

· модернізація технологічного, підйомно-транспортного обладнання;

· перепланування розміщення обладнання;

· впровадження автоматичного та дистанційного керування виробничим обладнанням.

· раціональне архітектурно-планувальне рішення при проектуванні і будівництві виробничих будівель згідно санітарних, будівельних і протипожежних норм і правил;

· створення безпечного технологічного і допоміжного обладнання; правильний вибір і компонування обладнання у виробничих приміщеннях відповідно до норм і правил безпеки та виробничої санітарії;

· проведення комплексної механізації і автоматизації виробничих процесів, створення надійних технічних засобів запобіганню аваріям, вибухам і пожежам на виробництві;

· розробка нових технологій, що виключають утворення шкідливих і небезпечних факторів.

· засоби сигналізації, дистанційне управління, зміна технологічних процесів на більш безпечні, вдосконалення конструктивних характеристик машин, механізмів, вдосконалення колективних та індивідуальних засобів захисту працюючих та ін.

Неабияке значення для забезпечення безпеки праці і запобігання виробничому травматизму мають основні технічні засоби безпеки: огороджувальні та запобіжні пристрої, блокування, профілактичні випробування.

Санітарно-виробничі заходи включають:

· придбання або виготовлення пристроїв, які захищають працівників від дії електромагнітних випромінювань, пилу, газів тощо;

· влаштування нових і реконструкцію діючих вентиляційних систем, систем опалення, кондиціонування;

· модернізація штучного і природного освітлення;

· централізоване питне водопостачання;

· забезпечення нормальних параметрів повітряного виробничого середовища;

· заходи по боротьбі з шумом та вібрацією, обладнання зон відпочинку;

· реконструкцію та переобладнання душових, гардеробних тощо.

До медико-профілактичних заходів відносяться:

· придбання молока, засобів миття та знешкодження шкідливих впливів;

· організація профілактичних медичних оглядів;

· організація лікувально-профілактичного харчування.

До організаційних заходів належать:

· проведення навчання та інструктаж з охорони праці, виробничої санітарії, пожежної безпеки.

· робота з професійного відбору;

· здійснення контролю за дотриманням працівниками вимог інструкцій з охорони праці.

· організація раціонального режиму праці і відпочинку; забезпечення робітників спецодягом, спецвзуттям, особистими засобами захисту; виконання правил експлуатації обладнання;

· дотримання трудової та технологічної дисципліни, правил та норм з охорони праці, проведення планово-запобіжних ремонтів, рівень кваліфікації штатних працівників, відомчий та громадський контроль за виконанням робіт, та ін.

У кожному підприємстві щорічно розробляються заходи щодо профілактики виробничого травматизму й професійних захворювань які включаються в колективні договори, забезпечуються технічною документацією, джерелами фінансування та матеріальними ресурсами.

Статистика свідчить про те, що більшість усіх нещасних випадків соціально зумовлені або є наслідком психофізіологічних якостей і особистісних особливостей персоналу, який здійснює трудову діяльність, а причиною травматизму виступають небезпечні дії працівників. При цьому людський фактор у безпеці праці стає переважно визначальним.

Соціальні та особистісні фактори впливу на охорону праці охоплюють широке коло питань, форм і методів роботи. Врахування індивідуальних особистісних відмінностей має велике значення для формування трудових колективів (бригад, змін). Розуміння закономірностей взаємодії людей, ролі особистісних якостей і відмінностей дає можливість створювати трудові колективи з урахуванням здатності кожного працівника розв'язувати суперечності та їх загострення, уникати конфліктів, гармонізувати життя і спілкування на роботі, формувати сприятливий психологічний клімат, виробити в колективі єдину установку на додержання заходів безпеки.

Важливим у забезпеченні безпечної праці і запобіганні травматизму на виробництві є також такі фактори особистого характеру - знання керівником робіт особистості кожного працівника, його психіки і особливостей характеру, медичних показників і їх відповідності параметрам роботи, ставлення до праці, дисциплінованості, задоволеності працею, засвоєння навичок безпечних методів роботи, знання норм і правил з охорони праці і пожежної безпеки, його ставлення до інших робітників і всього колективу.

Саме у формуванні у працівників правильних працеохоронних стосунків, поглядів, переконань та психологічних установок, у руйнуванні помилкових стереотипів поведінки шляхом впливу на якості особистості закладено резерв зниження рівня травматизму.

- Інструкції з охорони праці

На підприємстві з метою організації та забезпечення безпечного виконання робіт, роботодавець на основі міжгалузевих та галузевих нормативно-правових актів з охорони праці, розроблює та затверджує власні нормативно - правові акти, що діють в межах певного підприємства.

До опрацювання нормативного акту підприємства, залучаються фахівці підрозділів підприємства, до компетенції яких відносяться положення,інструкції.

Структура,побудова, оформлення і викладання змісту нормативно-правового акту підприємства ,повинні відповідати вимогам чинних стандартів та забезпечити правильне розуміння змісту інструкції.

Затвердження і скасування нормативних актів підприємства здійснюється наказом роботодавця. Нормативний акт підлягає періодичному перегляду в терміни , що встановлюються роботодавцем ,при цьому терміни переглядання не може перевищувати термін переглядання державних нормативних актів ,на підставі яких розроблений документ.

Нормативний акт підлягає достроковому перегляду або скасуванню ,якщо органами держнагляду з охорони праці виявлено його невідповідність вимогам чинного законодавства.

Інструкції повинні містити тільки ті вимоги з охорони праці дотримання яких обов'язкове працівникові. Порушення цих вимог, повинно розглядатися, як порушення трудової дисципліни , за яке до нього може бути застосоване стягнення згідно чинного законодавства.

В кожній інструкції присвоюється назва і скорочене позначення (код чи порядковий номер). В назві інструкції стисло вказується для якої професії або виду робіт вона призначена.

До інструкції включенню підлягають загальні положення щодо охорони праці,організаційні і технічні вимоги безпеки ,що визначаються на основі аналізу обстави та причин випадків та проф. захворювань характерними для даних професійних,а також вимог чинного законодавства.

Інструкція з охорони праці для токаря

1. Загальні умови

1.1. Дія інструкції поширюється на всі підрозділи підприємства.

1.2. Робочим місцем токаря є токарний верстат, біля якого він знаходиться протягом всього робочого зміни.

1.3. На робочому місці повинен бути набір різців, підкладок під них, планшайба, люнети, що обертає центр, набір напилків, повідкові патрони та інше.

1.4. Біля кожного верстата повинна бути вивішена інструкція з безпечної його експлуатації і табличка із зазначенням особи, яка відповідає за його експлуатацію.

1.5. На кожному робочому місці біля верстата на підлозі повинні бути дерев'яні трапи на всю довжину робочої зони і шириною не менше 0,6 м від виступаючих частин верстата.

1.6. За даною інструкцією токар інструктується перед початком роботи на підприємстві (первинний інструктаж), а потім через кожні 6 місяців (повторний інструктаж). Результат інструктажу заноситься в "Журнал реєстрації інструктажів з питань охорони праці", в журналі після проходження інструктажу повинен бути підпис особи і токаря.

1.7. Власник повинен застрахувати токаря від нещасних випадків і професійних захворювань. У разі пошкодження здоров'я токаря з вини власника, він (токар) має право на відшкодування заподіяної йому шкоди.

1.8. За невиконання даної інструкції токар несе дисциплінарну, матеріальну, адміністративну та кримінальну відповідальність.

1.9. До самостійної роботи токарем допускаються особи, які мають відповідну кваліфікацію, пройшли вступний інструктаж з охорони праці та інструктаж на робочому місці.

1.10. Токар повинен:

- Виконувати правила внутрішнього трудового розпорядку;

- Виконувати тільки ту роботу, яку доручив керівник і по якій проінструктований;

- Користуватися спецодягом та засобами індивідуального захисту;

- Утримувати в чистоті і порядку робоче місце;

- Не захаращувати проходи;

- Не допускати на робоче місце сторонніх осіб;

- Пам'ятати про особисту відповідальність за виконання правил охорони праці і за безпеку товаришів по службі.

1.11. Головні небезпечні та шкідливі фактори, які діють на токаря:

- Ураження електрострумом;

- Дія на шкіру мастила, охолоджуючих рідин;

- Протяги;

- Стружка, що відкололися від оброблюваної деталі частини;

- Несправність управління верстатом;

- Обертові частини верстатів і оброблюваних деталей;

- Різальний інструмент;

- Підвищені рівні шуму.

1.12. Токар забезпечується спецодягом:

- Костюм віскозно-лавсановий;

- Черевики шкіряні;

- Окуляри захисні.

1.13. Робоче місце токаря повинно мати достатнє освітлення, в тому числі й місцеве.

1.14. На робочому місці токаря не повинно бути протягів.

1.15. Пускові пристрої, електродвигуни, а також металеве обладнання, яке може виявитися під напругою, повинні бути заземлені.

1.16. Пускові ящики електродвигунів повинні мати блокування, що дозволяє відкривати ящик тільки після виключення рубильника.

1.17. Пускові кнопки повинні бути поглиблені, що виключає самовільне включення при випадковому дотику.

1.18. Для запобігання шкірних захворювань при користуванні охолоджуючими рідинами (емульсії, масла та інше) необхідно перед початком роботи змастити руки спеціальними пастами.

1.19. Матеріали до верстатів можуть подаватися механічними візками (автокари, автонавантажувачі та інше).

1.20. Прутковий матеріал, що подається до верстата для обробки, не повинен мати кривизни.

2. Вимоги безпеки перед початком роботи

2.1. Одягти спецодяг, застібнутися, заправити одяг так, щоб не було звисаючих кінців, надіти головний убір.

2.2. Підготувати верстат для роботи.

2.3. Перевірити наявність, справність інструменту і розкласти його в порядку, зручному для роботи.

2.4. Відрегулювати освітлення так, щоб робоча зона була досить освітлена, а світло не засліплювало очі.

2.5. Перевірити верстат на холостому ході:

2.5.1. Справність органів управління (механізмів головного руху, подачі, пуску, зупинки та інше).

2.5.2. Справність системи змащування й охолодження.

2.5.3. Справність фіксації важелів вмикання і перемикання (переконатися, що можливість самовільного перемикання з холостого ходу на робочий виключена).

2.5.4. Відсутність слабини в рухомих частинах верстата, особливо в шпинделі, поздовжніх і поперечних полозках супорта.

2.6. Перевірити справність і наявність усіх огороджень і пристосувань, надійність закріплення різального інструменту.

2.7. При виявленні несправностей інструменту, обладнання верстата, не приступаючи до роботи, необхідно повідомити про це керівника робіт.

2.8. Перевірка справності обладнання, інструменту, захисних пристроїв, захисного заземлення, огороджень проводиться візуально.

3. Вимоги безпеки під час виконання роботи

3.1. Вимоги безпеки при обробці різанням повинні бути викладені в технологічних документах і виконуватись протягом усього технологічного процесу.

3.2. Використовувати інструмент та пристосування тільки за призначенням.

3.3. Під час установки (нагвинчування) патрона або планшайби на шпиндель необхідно підкладати під них на верстат дерев'яні прокладки з виїмкою за формою патрона (планшайби); нагвинчувати тільки вручну.

3.4. Згвинчувати патрон (планшайбу) ударами кулачків об підставку допускається тільки при ручному обертанні патрона.

3.5. При обробці деталей довжиною, рівної 12 діаметрам і більше, а також при швидкісному та силовому різанні деталей завдовжки 8 діаметрам і більше, необхідно застосувати додаткові опори (люнети).

3.6. Надійно і жорстко закріплювати деталі в патроні верстата. Після закріплення деталі вийняти з патрона торцевий ключ. Не допускати, щоб кулачки виступали за бокову поверхню патрона. Якщо кулачки виступають, необхідно замінити патрон або встановити спеціальні захисні пристосування.

3.7. У разі наявності на верстаті гідравлічних, пневматичних або електромагнітних пристроїв для закріплення деталей, необхідно захищати від механічних пошкоджень трубки подач повітря, рідини, електроенергії.

3.8. При обробці заготовок в центрах необхідно застосовувати безпечні хомути або повідкові патрони.

3.9. Під час закріплення заготовок в центрах:

- Протерти і змазати центрові отвори;

- Застосовувати токарні центри, що відповідають розмірам отворів;

- Не допускати упору центру в дно центрового отвору заготовки;

- Не затягувати туго задній центр;

- Надійно закріплювати задню бабку;

- Надійно закріплювати заготовку в хомутах, щоб вона не прокручувалася в процесі обробки.

3.10. При обробці пруткового матеріалу, який виступає з шпинделя кінець прута необхідно захищати по всій довжині. Довжина прута повинна відповідати паспортним даним верстата.

3.11. При швидкісний обробці забороняється працювати з нерухомим центром.

3.12. При перевірці правильності установки заготовки в патроні необхідно користуватися шматком крейди.

3.13. При обробці металів, що дають стружку, не допускати намотування її на оброблювану заготовку, інструмент, патрон, у цих випадках користуються спеціальними різцями. Знімати стружку необхідно від себе і в бік від патрона.

3.14. Поверхня оброблюваної заготовки необхідно розміщувати ближче до патрону.

3.15. Для захисту очей від стружки і бризок охолоджуючої рідини необхідно користуватися захисним екраном або окулярами.

3.16. Виліт різця при закріпленні його в різцетримачі не повинен перевищувати 1,5 висоти його власника. Кріпити різець необхідно не менш як двома болтами різцетримача.

3.17. При центруванні деталей на верстаті і їх вимірі, а також при виконанні операцій по шліфуванню наждаком, зачистці або відпилювання - різець необхідно відводити від патрона на безпечну відстань.

З.18. У разі вібрації верстата його необхідно зупинити і ліквідувати причини вібрації (змінити режим обробки, перевірити правильність закріплення деталі та ін.)

3.19. Підводити різець до оброблюваної деталі необхідно обережно і тільки під час роботи верстата, а відводити до зупинки верстата.

3.20. У разі підрізування торців обробку необхідно починати від центру, при цьому різець повинен бути встановлений по осях центрів.

3.21. Різці з напаяними пластинами з твердих сплавів необхідно ретельно контролювати; забороняється користуватися різцями, пластини яких мають тріщини або ознаки відриву від тіла різця.

3.22. Не можна допускати накопичення стружки біля верстата під час роботи.

3.23. Токар повинен зупинити верстат і вимкнути електродвигун:

- У разі виявлення несправностей пристроїв та електродвигуна;

- Під час огляду, чистки, змащування верстата;

- Під час встановлення та зняття важких заготовок;

- Під час вимірювання оброблюваних деталей, якщо немає спеціальних пристроїв для вимірювань на ходу.

3.24. Під час кожного включення верстата необхідно переконатися, що пуск верстата нікому не загрожує.

3.25. Забороняється:

- Чистити і змащувати частини верстата під час його роботи;

- Встановлювати заготовки під час роботи верстата;

- Ремонтувати верстат і його механізми, а також підкручувати болти і гайки під час його роботи;

- Гальмувати обертаючі частини верстата рукою;

- Під час роботи верстата подавати рукою в шпиндель оброблюваний прут;

- Користуватися напилком та іншими інструментами без дерев'яних ручок;

- Видаляти стружку з верстата рукою;

- Допускати прибиральницю проводити прибирання під час роботи верстата;

- Допускати до верстата осіб, не мають до нього відношення.

3.26. Готові заготовки і деталі необхідно складати на спеціальних стелажах, не захаращувати робоче місце і підходи до нього.

4. Вимоги безпеки після закінчення роботи

4.1. Зупинити верстат, вимкнути електродвигун.

4.2. Привести в порядок робоче місце:

4.2.1. Прибрати стружку з верстата.

4.2.2. Різці, вимірювальні прилади та інструменти скласти в спеціально відведеному місці.

4.2.3. Прибрати з верстата готові деталі, заготовки.

4.3. Змастити верстат, після його виключення.

4.4. Зняти спецодяг, вимити обличчя, руки з милом, при можливості прийняти душ.

4.5. Не дозволяється мити руки гасом, бензином, витирати їх брудним ганчір'ям.

4.6. Повідомити керівника робіт про всі недоліки, що мали місце під час роботи.

5. Вимоги безпеки в аварійних ситуаціях

5.1. При роботі на токарному верстаті можуть бути: виривання деталі з патрона (планшайби), центрів, поломки різців, виривання різців з різцедержателів та інше.

5.2. У разі виникнення аварії або ситуації, яка може привести до аварії, нещасного випадку, необхідно негайно зупинити верстат, відключивши його від електромережі, повідомити про те, що сталося, керівника робіт, не допускати сторонніх осіб в небезпечну зону.

5.3. Якщо є потерпілі, необхідно надати їм першу медичну допомогу; при необхідності викликати швидку медичну допомогу.

5.3.1. Надання першої допомоги при ураженні електричним струмом.

При ураженні електричним струмом необхідно негайно звільнити потерпілого від дії електричного струму, відключивши електроустановку від джерела живлення, а при неможливості відключення - відтягнути його від струмопровідних частин за одяг або застосувавши підручний ізоляційний матеріал.

При відсутності у потерпілого дихання і пульсу необхідно робити йому штучне дихання і непрямий (зовнішній) масаж серця, звернувши увагу на зіниці. Розширені зіниці свідчать про різке погіршення кровообігу мозку. При такому стані оживлення починати необхідно негайно, після чого викликати швидку медичну допомогу.

5.3.2. Перша допомога при пораненні.

Для надання першої допомоги при пораненні необхідно розкрити індивідуальний пакет, накласти стерильний перев'язочний матеріал, що міститься в ньому, на рану і зав'язати її бинтом.

Якщо індивідуального пакету якимсь чином не буде, то для перев'язки необхідно використати чисту носову хустинку, чисту полотняну ганчірку і т.д. На місце ганчірки, що безпосередньо на рану, бажано накапати декілька крапель настойки йоду, щоб одержати пляму розміром більше рани, після чого накласти ганчірку на рану. Особливо важливо застосовувати настоянку йоду зазначеним чином при забруднених ранах.

5.3.3. Перша допомога при переломах, вивихах, ударах.

При переломах і вивихах кінцівок необхідно пошкоджену кінцівку укріпити шиною, фанерною пластинкою, палицею, картоном або іншим подібним предметом. Пошкоджену руку можна також підвісити за допомогою перев'язки або хустки до шиї і прибинтувати до тулуба.

При переломі черепа (несвідомий стан після удару по голові, кровотеча з вух або роту) необхідно прикласти до голови холодний предмет (грілку з льодом або снігом, чи холодною водою) або зробити холодну примочку.

При підозрі перелому хребта необхідно потерпілого покласти на дошку, не підіймаючи його, чи повернути потерпілого на живіт обличчям униз, наглядаючи при цьому, щоб тулуб не перегинався, з метою уникнення ушкодження спинного мозку.

При переломі ребер, ознакою якого є біль при диханні, кашлі, чханні, рухах, необхідно туго забинтувати груди чи стягнути їх рушником під час видиху.

5.3.4. Перша допомога при опіках кислотами і лугами.

У разі попадання кислоти або лугу на шкіру, ушкоджені ділянки необхідно ретельно промити водою протягом 15-20 хвилин, після цього пошкоджену кислотою поверхню обмити 5%-ним розчином питної соди, а обпечену лугом - 3%-ним розчином борної кислоти або розчином оцтової кислоти.

У разі попадання на слизову оболонку очей кислоти або лугу необхідно очі промити ретельно цівкою води протягом 15-20 хвилин, обмити 2%-ним розчином питної соди, а обпечену лугом - 3%-ним розчином борної кислоти або 3%-ним розчином оцтової кислоти.

При опіках порожнини рота лугом необхідно полоскати 3%-ним розчином оцтової кислоти або 3%-ним розчином борної кислоти, при опіках кислотою - 5%-ним розчином питної соди.

У разі попадання кислоти в дихальні шляхи необхідно дихати розпиленим за допомогою пульверизатора 10%-ним розчином питної соди, при попаданні лугу - розпиленим 3%-ним розчином оцтової кислоти.

5.3.5. Перша допомога при теплових опіках.

При опіках вогнем, парою, гарячими предметами ні в якому разі не можна відкривати пухирі і перев'язувати опіки бинтом.

При опіках першого ступеня (почервоніння) обпечене місце обробляють ватою, змоченою етиловим спиртом.

При опіках другого ступеня (пухирі) обпечене місце обробляють спиртом або 3%-ним марганцевим розчином.

При опіках третього ступеня (зруйнування шкіряної тканини) накривають рану стерильною пов'язкою та викликають лікаря.

5.3.6. Перша допомога при кровотечі.

Для того, щоб зупинити кровотечу, необхідно:

5.3.6.1. Підняти поранену кінцівку вверх.

5.3.6.2. Рану закрити перев'язочним матеріалом (із пакета), складеним у клубок, придавити його зверху, не торкаючись самої рани, потримати на протязі 4-5 хвилин. Якщо кровотеча зупинилася, не знімаючи накладеного матеріалу, поверх нього покласти ще одну подушечку з іншого пакета чи кусок вати і забинтувати поранене місце (з деяким натиском).

5.3.6.3. У разі сильної кровотечі, яку не можна зупинити пов'язкою, застосовується здавлювання кровоносних судин, які живлять поранену область, при допомозі згинання кінцівок в суглобах, а також пальцями, джгутом або затиском. У разі сильної кровотечі необхідно терміново викликати лікаря.

5.4. Якщо сталася пожежа, необхідно викликати пожежну частину і приступити до її гасіння наявними засобами пожежогасіння.

5.5. У всіх випадках необхідно виконувати вказівки керівника робіт по ліквідації наслідків аварії.

Список літератури

1. ДБН В.2.5.-28-2006. Инженерное оборудование зданий и сооружений. Естественное и искусственное освещение.

2. Справочная книга по светотехнике / Под ред. Ю.Б. Айзенберга. - М.: Энергоатомиздат, 1983. - 472 с.

3. ГОСТ 12.1.005-88*. ССБТ. Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны.

4. Основи охорони праці: Підручник / За ред, К.Н. Ткачука. - К., "Основа", 2003.

5. Долин П.А. Основы техники безопасности в электроустановках. - М.: Энергоатомиздат, 1984. - 448 с.

6. Князевский В.А. Охрана труда в электроустановках. - М.: Энергоатомиздат, 1983.

7. НПАОП 40.1-1.01-97. Правила безпечної експлуатації електроустано-вок.

8. Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці (Затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 р. N 442)

9. НПАОП 0.00-4.12-05. Типове положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці.

10. НПАОП 0.00-4.15-98. Положення про розробку інструкцій з охорони праці.

Размещено на Allbest.ru