Леся Українка і Волинь
Значення Волині в духовному зростанні Лесі Українки. Початок літературної діяльності поетеси. Характеристика 1879-1882 років — Луцького періоду у біографії поетеси. Волинь - справжня криниця творчих і життєвих сил славетної поетеси. Музей Лесі Українки.
| Рубрика | Литература |
| Вид | реферат |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 16.12.2011 |
| Размер файла | 729,8 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Зміст
українка поетеса літературний музей
Вступ
1.Волинськими стежками по життю
2.Волинь і творчість письменниці
3.«Забуття не суджено мені…»
Висновок
Список використаної літератури
Вступ
Ця тема на сьогодні має чималу бібліографію, переважно мемуарного характеру. В ній і велика книга «Спогадів про Лесю Українку», видана 1963 року в Києві, і окремі брошури-публікації (А.З.Омельковець, В.Ф.Покальчук «Леся Українка на Волині»; І.О.Денисюк, Л.І.Міщенко «Дивоцвіт»), і журнальні та газетні статті, і листи самої поетеси.
Велику цінність у висвітленні теми даної роботи мають спогади Ольги Косач-Кривинюк про перебування Лесі Українки на Волині, автобіографія матері письменниці Олени Пчілки, спогади Касіяна Граната, Варвари Дмитрук із села Колодяжне та багатьох інших мешканців Ковельщини.
Волині судилася щаслива доля назавжди поєднатися з іменем Лесі Українки. Волинське Полісся поетеса називала своїм «найріднішим краєм», вважала своєю батьківщиною. Тут вона прожила найдовший, після Києва, період свого життя.
Як не раз писала у своїх листах Леся Українка і як розповідають її сучасники, друзі, знайомі, «серцеві її наймиліша була рідна Волинь». Там вона народилася, там минули її дитячі та юнацькі роки, туди вже доро слою вона часто приїжджала на відпочинок. Поетеса палко любила Волинь, писала в листах, що в неї вдача волинська і «лісова душа». З болем прощалася з волин ським рідним куточком, коли доводилось їхати в далекі краї на лікування.
Роль Волині в духовному зростанні Лесі Українки вагома й багатогранна. Саме тут, у Луцьку і в Кододяжному, навдивовижу рано закладені підвалини її особистості - письменника, людини всесвіт нього культурного діапазону, переконаного патріота. Це тут, захоп лена й зачарована прекрасною природою краю, його народом, фольклором і міфологією, черпала поетеса творчу наснагу, шукала образи і героїв для своїх творів, яких написала на Волині більше вісімдесяти. Серед них така перлина громадянської лірики, як «До світні вогні». Поліський фольклор, міфологія, типаж і мовний колорит дали основу шедеврові світового письменства -- «Лісовій пісні».
1.Волинськими стежками по життю
Волині судилася щаслива доля назавжди поєднатися з іменем Лесі Українки. Волинська земля ввійшла в її серце красою чарівної Мавки, очима грайливих озер, зеленими шатами лісів. Власне звідси, вона брала образи й картини, які згодом художньо відтворювала, використовуючи місцевий фольклор, поліську міфологію, народні перекази. Любила поетеса і древній Луцьк, «як місто, де пройшло більш як два роки її отрочества, як частину, та ще й столицю її коханої Волині» [13,42] .
У волинському місті Зв'ягель (тепер Новоград-Волинський) народилась Лариса Петрівна Косач 25 лютого 1871 року і про жила там до переїзду рідних в Луцьк у 1879 році [10, 100].
Сім'я Косачів поселилася на Волині 1868 року, коли після одруження Петро Антонович Косач прибув до Зв'ягеля (Новограда-Волинського) на службу. Відразу ж Косачі завели знайомство з поступовими людьми міста, взя ли посильну участь у громадській роботі [5, 36].
Саме у Зв'ягелі Леся вперше почула українські на родні пісні, оповідання, вперше побачила старовинні на родні обряди. На Зв'ягельщині, мабуть, вперше довіда лась письменниця про міфічний образ Мавки, про що пізніше згадувала в листі до матері [10, 101].
Крім Зв'ягеля, Леся не раз бувала в навколишніх мі стечках і селах -- Полонному, Жабориці, Миропіллі, а також у Житомирі.
З перебуванням поетеси на Волині пов'язані міста Луцьк, Ковель, села Колодяжне, Скулин, Любитів, Волошки, Запруддя, Бережці, Піддубці [1, 30-31].
1879--1882 роки -- луцький період у біографії поетеси. Сюди вона прибула восьмирічною дівчинкою. У Луць ку збереглися всі три будинки, в яких жили Косачі: № 6 і № 21 по вулиці Н. Крупської та № 23 по вулиці Карла Лібкнехта [10, 101].
Восьмирічну Лесю і її брата Михайла приваблював похмурий, мовчазний, безлюдний луцький замок Любарта (XIV ст.), про що вона розповіла згодом у відомій поезії «Віче». В Луцьку допитлива Леся спостерігала святкові гулянки молоді, ознайомилася з луцьким варіантом пісні про Бондарівну, з оповіданнями і легендами про старовинний замок [10, 101].
На превеликий жаль, у Луцьку в 1881 році почалася у Лесі страшна недуга - туберкульоз кісток, на який вона захворіла, перемерзнувши на святі Водохреща на Стиру. Хвороба знищила її фізично, але духу не перемогла [13, 43].
Під час другого приїзду до Луцька в 1890 році Леся Українка поселяється у костельному домі, що стояв на розі вулиць Кафедральної і Домініканської. В цьому будинку під час осіннього призову розмістилось "воінське присутствіє"", до якого був причетний П.А.Косач. Леся Українка щодня спогсерігала з вікна свого помешкання тяжке материнське горе, яке сльозами виливалось тут же у дворі дому. А можливо, щей тому, що це був призов однолітків її старшого брата Михайла, Леся з особливим болем переживала тяжкі сцени розставання, розпачливе ридання. Враження від почутого і побаченого лягли в основу оповідання «Одинак»[13, 44].
Втретє, і востаннє Леся відвідала Луцьк після повернення з Відня, коли стан її здоров'я значно покращився. Також у середині квітня 1891 року у Піддубцях, що поблизу Луцька, поетеса зустрілася з М.Биковською, дружбу з якою Леся пронесла крізь все життя [13, 44].
Після цього поетеса повернулася у Колодяжне і більше не була у Луцьку. Та згадку про нього вона пронесла через усе життя [13, 44].
1882 року родина Косачів переїжджає в с. Колодяжне біля Ковеля [10, 102]. Ще не розкрито повністю ролі Колодяжного в історії нашої культури. Воно було своєрідним університетом, родинною і громад сько-народною школою виховання письменників [1, 31].
У Колодяжному Леся знаходить собі товариство се ред сільських дітей. Тут формується її поетична індиві дуальність на лоні волинської природи, в стихії волин ської народної творчості. Леся добре вивчила місцеву волинську говірку і пізніше використала її у своїх тво рах, глибоко ознайомилась з волинськими піснями.
З Колодяжного Леся Українка виїжджала у навко лишні села, щоб ширше познайомитись з місцевими людьми, побачити їх побут, умови життя.
На Ковельщині, крім Колодяжного, вона побувала у Любитові, Волошках, Скулині, Білині, Уховецьку, Беріжцях та інших селах. Тут вона докладно знайомилась і ви вчала народну обрядову поезію -- колядки, щедрівки, веснянки, петрівчані, купальські, жнивні, обжинкові, ве сільні пісні, а також народні звичаї, казки, прислів'я і приказки, золоті розсипи яких часто зустрічаємо у творах письменниці [10, 105].
Є ще на Поліській землі село Запруддя, яке тільки недавно було вписане в географію перехресних доріг і стежок Лесі Україн ки. Воно неодноразово згадується в її епістолярії. Це село причарувало їх ніжною красою синіх озер і дрімучих лісів. Саме тут, у господі своєї тітки Олени Тесленко-Приходько, вони знаходили затишок і спокій після суєти великих міст [1, 33]. Час зберіг для нас небагато «свідків» Лесиного перебування у Запрудді - на околиці села церковця, оточена розлогими велетнями дубами, неподалік неї жебонить той самий струмок, який витікає з Циру [1, 33].
Ще одне поліське село з лірічною назвою Волошки оповите пам'яттю про Лесю Українку. Поетеса їздила до церкви цього села слухати церковних співів, які дуже любила. А зимою 1907 року вона домовилася зі священиком церкви у Волошках про вінчання її з К. Квіткою. Але Клемент Васильович якраз тяжко захворів, і шлюб вони взяли у серпні того ж року в Києві [1, 34].
Чи не найбільше на Ковельщині полюбила поетеса с. Скулин з його урочищем Нечімним, яке опиеано в «Лі совій пісні». На Волинь, зокрема в Колодяжне, вона часто навідувалась аж до 1907 року.
2. Волинь і творчість письменниці
З Луцьком зв'язаний і початок літературної діяльності поетеси. Саме тут вона в кінці 1879, або на початку 1880 року, написала свій перший вірш «Надія» («Пісня заволоки»), який був своєрідною реакцією 8-річної дів чинки на арешт і заслання її тітки Олени Антонівни Ко сач [12, 34].
Пізніше, у середині квітня 1891 року, будучи знову в Луцьку, Леся Українка від відала свою товаришку -- вчительку Марію Биковську, що працювала в селі недалеко від міста. Ці одвідини, а особливо перебування у Биковської літом 1892 року у се лі Бережці над Бугом дали письменниці матеріал для нарису «Школа», надрукованого 1895 року в газеті «На род» [15, 21].
Згадка про роки, коли дитяча душа «так бажала надзвичайного, дивного», в кожній дорослій людині ворушить ті струни, які озиваються особливо чистими звуками. Підтвердження цьому знаходимо у вірші-спомині про Луцьк, друзів дитинства, замок з його таємничими легендами («Віче», 1901) [13, 43]
Спогади про Луцький замок поетеса пронесла через усе своє життя. Так, у 1909 році в листі з Кавказу вони писала: «...посеред міста ціле замчище з вежами, зубчастими мурами, воно мені нагадує Луцький замок і моє «отрочество!» [13, 43].
Вона розпочала й написала тут близько 80 творів. З-під пера поетеси виходять бойові, опти містичні поезії, які склали першу її збірку «На крилах пісень» (1893). У Колодяжному були написані, зокрема, «Конвалія», «Сафо», «Співець», поеми «Русалка», «Самсон», «Метелик», «Весняні співи», «Біда навчить» та ба гато інших. З часом визрівають у поетичній уяві Лесі об рази її драми-феєрії «Лісова пісня», зокрема образ Мавки [9, 459].
Де б не була поетеса -- в Болгарії, Італії, на Кавказі і в Єгипті,-- завжди говорила: «В багатьох країнах побувала, а не бачила милішої природи за нашу» [10, 104].
Прекрасні волинські і подільські пейзажі намалювала вона вже в ранній творчості, в циклі поезій «Подорож до моря» (1888). Туди, до моря, у Крим гнала її тяжка не дуга. Прощаючись з рідним краєм, вона з тугою писала;
Прощай, Волинь! прощай, рідний куточок!
Мене від тебе доленька жене,
Немов од дереза обірваний листочок... (І, 50)
Спогади про Волинь заспокоювали на чужині хвору поетесу, тамували її тугу за батьківщиною. Так, у «Вечір ній годині» (1889) нічний волинський пейзаж викликає погідний настрій у Лесі, настроює її на ідилічний лад, малює у творчій уяві картини сільського родинного щастя:
Ой чи так красно в якій країні.
Як тут, на нашій рідній Волині!
Ніч обгорнула біленькі хати,
Немов малесеньких діточок мати,
Вітрець весняний тихенько дише,
Немов діток тих до сну колише. (І, 73)
Однак такі й подібні ідилічні картини Волині -- рідкісне явище у творчості поетеси-революціонерки [10, 104].
Визначаючи генезу «Лісової пісні», Леся Українка в листі до матері від 2 січня 1912 року писала: «А то ще я й здавна тую мавку «в умі держала», ще аж із того часу, як ти в Жабориці мені щось про мавок розказувала, як ми йшли якимсь лі сом з маленькими, але дуже рясними деревами. Потім я в Колодяжному в місячну ніч бігала самотою в ліс (ви того ніхто не знали) і там ждала, щоб мені привиділася мавка. І над Нечімним вона мені мріла, як ми там ночу вали-- пам'ятаєш? -- у дядька Лева Скулинського... Видно, вже треба було мені її колись написати, а тепер чомусь прийшов «слушний час»,-- я й сама не збагну чо му. Зачарував мене сей образ на весь вік» (X, 324). Як уже згадувалось, Леся дуже любила урочище Нечімне, яке й зараз вражає кожного своєю незайманою поліською красою.
Нечімне
Недалеко від озера Нечімне, на галявині, оточеній з трьох боків лісами, стояла колись хата, де жиз літом з своїми небожами пасічник -- дядько Лев Скулинський, який і став віддаленим прототипом відомого образу у «Лісовій пісні» [12, 35].
Дядько Лев. Нечімне
Лукаш рисами характеру, своєю вдачею нагадує пев ною мірою небожа Лева Скулинського Ярмилу. З ним юна Леся часто плавала човном на озері, розмовляла [12, 35].
Лукаш. Паркові скульптури
Усі міфологічні образи драми-феєрії, у тому числі й образ Мавки, взяті з волинсько-поліського фольклору. Ще донедавна в найбільш віддалених поліських селах від старих людей можна було почути розповіді про мавок, лісовиків, вовкулак.
Мавка. Нечімне
Багато пристрасних творів були написані Лесею Українкою саме в Колодяжному. Це й «Сон літньої ночі», і «Товаришці на спомин», і «Пісні про волю», і драма «Блакитна троянда» та багато інших. В кожному рядку, в кожному слові горить любов до людяни, віра в її майбутнє, надія на кращі часи, на кращу долю рідного народу[1, 33].
Окремо треба сказати про фольклористичну діяльність Лесі Українки на Волині. З народною творчістю волинян вона ознайомилась ще будучи на Зв'ягельщині, потім -- у Луцьку, а пізніше -- в селах Ковельщини. Зібраний фольклорний матеріал поетеса опублікувала під заголовком «Купала на Волині» (журнал «Житє і слово», 1894, т. І), «Детские игры, песни и сказки Ковельского, Луцкого и Новоград-Волынского уездов Волынской губернии» (фольклорний збірник, укладений Лесею Українкою і К. В. Квіткою, К., 1903) [10, 103].
3. «Забуття не суджено мені…»
Усе життя Леся Українка палко любила рідну Волинь, через всю творчість пронесла її образ. І такою ж глибо кою, щиросердною любов'ю віддячують їй волинські земляки. І тому зараз відкрито багато музеїв, пам'ятників, меморіальних дощок, присвячених Лесі Українці.
Колодяжне - чарівний куточок Волині, заквітчаний красою довколишньої природи, освітлений чистотою джерел, був справжньою криницею творчих і життєвих сил славетної Лесі Українки. З Колодяжним пов'язано цілих 15 років її недовгого, але яскравого життя.
1949 року в Колодяжному урочисто відкрито музей. Сюди щороку приїжджають десятки, сотні екскурсій і делегацій -- людей різних національностей, професій,-- щоб поклонитись тим місцям, де жила і творила геніальна поетеса.
У музеї діє повноцінна, науково-обгрунтована експозиція, яка розкриває життєвий і творчий шлях Лесі Українки. Експозиція музею складається з двох частин - меморіальної і літературної, і розміщена у трьох приміщеннях. Меморіальна експозиція представлена у двох будинках: Лесиному будиночку - „Білому”, побудованому у 1890 році для старших дітей як літературне шале-флігель, і батьківському будинку - „Сірому”, спорудженому Петром Косачем, батьком поетеси у 1896 році. Меморіальні будинки є пам'ятками історії, в них відтворено обстановку, яка була при житті Лесі Українки.
В 2004 році відкрито сектор музею - монографічну експозицію «Музей «Лісової пісні» в урочищі Нечімному біля с. Скулин в 17 км. від с.Колодяжне.
Нечімне. Музей Лесі Українки
Колекція музею нараховує понад 5,9 тис. музейних предметів основного фонду, у тому числі - меморіальні, що є безцінними для історії та культури українського народу.
У Музеї «Лісової пісні» книги, документи, листи, фотографії, які розповідають про цей чарівний куточок Волині, історію написання «Лісової пісні», чимало речей, які збереглися ще з того часу, коли Косачі жили в цих краях. Тут коловорот, дерев'яні ночви, гребінка для чесання льону, спеціальний посуд із соломи для зберігання зерна, одяг, старовинні рушники.
11 вересня 1985 року відкрито музей Лесі Українки Волинського національного університету. Його створенню передувала велика праця викладачів і студентів тодішнього Луцького державного педагогічного інституту імені Лесі Українки.
Її основою стали документи та матеріали, що висвітлювали волинські витоки таланту Лесі Українки. 1988 року до музею надійшли перші меморіальні речі родини Косачів: план земельних маєтків Мглинського ключа на Чернігівщині за 1917 рік; меблі (шафа для посуду, письмовий стіл, крісло); малюнки племінника Лесі Українки - Юрія Косача. Найцінніше у фондах музею - рукописи й меморіальні речі Лесі Українки та її близького оточення.
Разом з автографами письменниці до музею надійшли 20 листів-листівок близького оточення письменниці, що датуються 1904-1915 рр. Серед них поштові картки від знайомих до Лариси Косач та Климента Квітки, поштівки до М. Собіневської, що адресувалися на ім'я К. Квітки. Всі ці меморії стали справжньою знахідкою, адже про них не згадувалося ні в родинному архіві, ні в дослідницьких студіях про письменницю. 2 квітня 2009 р.
Музей Лесі Українки Волинського національного університету
У 1966 році пам'ятник перенесений з Старому місті до міського парку культури і відпочинку і був встановлений на центральній алеї. Заново відкритий на честь 95-ї річниці від дня народження Лесі Українки. Площі повернули попередню назву, а парк назвали ім'я Лесі Українки.
Навічно залишилось ім'я Лесі Українки в місті. На його центральній площі - Театральній - у 1977 р. споруджено пам'ятник поетесі. Величаво, вилита в бронзі на постаменті з полірованого лабрадориту скульптура зображує Лесю Українку з книгою в лівій руці, символізуючи слово - єдину її зброю, яке разило ворогів, закликало до волі, відстоювало духовність українського народу, його буття.
Мал. Пам'ятник Лесі Українці в Ковелі
Мал. Пам'ятник Лесі Українці на Театральній площі в Луцьку
Нині ім'я Лесі Українки носить найбільший навчальний заклад Волині - національний університет. Біля входу в один із навчальних корпусів встановлено бюст геніальної землячки.
Мал.
В одному з листів Лесі Українки є такі слова: «Не знаю, чи буде хто з молодшого покоління згадувати коли про мене…Але я б хотіла на те заслужити». Історія довела, що їй це вдалося…
Висновок
Волинь - заквітчаний красою край природи, освітлений чистотою джерел. Вона стала справжньою криницею творчих і життєвих сил славетної Лесі Українки. Із Волинню пов'язано багато років її недовгого, але яскравого життя. Неповторність чарівної Волині, її легенди, звичаї Леся Українка увічнила в своєму безсмертному творі - драмі-фієрії «Лісова пісня».
Волинь благословила близько 80 поетичних творів Лесі Українки. Тут готувалася до друку перша її поетична збірка “На крилах пісень”, головним персонажем якої була “безталанна мати” - Україна. На Волині Леся Українка вперше зіткнулася з тяжким життям селян, що дало основу соціальному та національному світосприйняттю письменниці. Наприклад, 1905 року в оповіданні «Приязнь» описала життя волинського Полісся.
Де б не була Леся Українка, куди б її доля не кидала, завжди думками і душею линула до Волині. Лікуючись в Криму, писала до матері: «Дуже вже мені хочеться додому, до тебе, на тихі води, на ясні зорі». Після операції на нозі в Німеччині сповідувалась: «Серед камінного громаддя Берліна заскучала за лісом, таки лісова натура озивається». Порівнювала гіркий італійський дим чужини із солодким димком волинських курних хат. А зелені окраїни Хоні в Грузії називала великим Колодяжним.
Список використаної літератури
1.Борисюк Т. «Все та ж благословенна Волинь…»// Отчий край'90: Істр.- літ. зб. Редкол.: М. Г. Жулинський (голова) та ін. - Вип. 4/ Упор. С. А. Гальченко. - К.: Молодь, 1985. - С. 30-34.
2.Денисюк В. Т. Леся Українка і Волинь./ Луцьку 920 років: історико-краєзнавчі нариси. - Луцьк: Надстир'я, 2005// http://who-is-who.com.ua/bookmaket/volin/2/14/2.html.
3.Історія української літератури. Кінець ХІХ - початок ХХ ст.: У 2 кн.: Підручник/ За ред. проф. О. Д. Гнідан. - К.: Либідь, 2005. - Кн. 1. - С. 181-190.
4.Константинівська О. «До тебе, Україно, наша бездольная мати, Струна моя перша озветься…» Леся Українка / Рідне Прибужжя, 24 лютого 2011. - С.4. //http://www.rp.mk.ua/wpontent/uploads/2011/02/021_24_02_11_04.pdf
5.Кравчук А. Родина Косачів у документальних джерелах обласного архіву// Науковий вісник ВДУ, 1999. - № 10, С. 36-37.
6.Леся Українка. Зібр. тв.: У 12 т. - К.: Наук. думка, 1975- 1979.
7.Літературознавчий словник-довідник/ За ред. Р. Т. Гром'яка, Ю. І. Коваліва, В. І. Теремка. - К.: ВЦ «Академія», 2006. - 752с.
8.Мержвинська Л. Леся Українка жити без Волині не могла/ Вісник, 25.02.2006// http://visnyk.lutsk.ua/2006/2/25/1019.
9.Ошуркевич О. Ф. Волинь і Леся Українка// Шоста Всеукраїнська наукова конференція з історії краєзнавства. - Луцьк, вересень-жовтень, 1993. - С.458-459.
10.Покальчук В., Сірак І. Волинь у житті і творчості Лесі Українки// Леся Українка. Публікації. Статті. Дослідження. - К., 1973. - С. 100-106.
11.Рисак О. Леся Українка і Волинь/ О. Рисак// «Високе світло імені та слова…». Леся Українка в дослідженнях Олександра Рисака/ Волин. держ. ун-т ім. Лесі Українки. - Луцьк, 2007. - С. 117-119.
12.Сірак І. Волинь у житті і творчості Лесі Українки// Науковий вісник ВДУ, 1999. - № 10, С. 33-36.
13.Тиводар Т. М. Луцьк в житті і творчості Лесі Українки// Минуле і сучасне Волині: літописні міста і середньовічна культура. - Луцьк, 1998, 27-29 листопада. - С. 42-44.
14.Фляк В. «Забуття не суджено мені…» / Рідне Прибужжя, 24 лютого 2011. - С.4. // http:// www.rp.mk.ua/wp-content/uploads/2011/02/021_24_02_11_04.pdf
15.Хмелюк М. Леся Українка - автор прози з життя Волинського Полісся// Науковий вісник ВДУ, 1999. - № 10, С. 20-23.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Народження та ранні роки життя Лесі Українки. Тяжка хвороба поетеси та роки боротьби з нею. Стосунки з Мержинським, їх віддзеркалення у творчості. Одруження поетеси з фольклористом К. Квіткою. Останні роки життя Лесі Українки та її смерть у місті Сурамі.
презентация [1,5 M], добавлен 23.11.2011Розкриття образу української письменниці і поетеси Леси Українки. Її походження та виховання. Захоплення музикою. Стосунки Леси з Мержинським. Різноманітність жанрів її творів. Останні роки Л. Косач-Квітки. Вшанування пам’яті поетеси в різних країнах.
презентация [1,5 M], добавлен 09.02.2012Творчість Лесі Українки, великої поетеси України, жінки з трагічною долею, яка ввійшла творами не лише патріотичної тематики, а й глибоко інтимними. Сильний, мужній талант Лесі, не позбавлений жіночої грації і ніжності. Багатогранність інтимної лірики.
дипломная работа [35,0 K], добавлен 18.09.2009Аналіз головного змісту драм Лесі Українки, їх сюжети, тематика та стиль, ідея та художня форма. Зв'язок драматичних творів з еволюцією світогляду автору. Роль театру в житті української поетеси, оцінка його впливу на творчий шлях Лесі Українки.
контрольная работа [49,1 K], добавлен 28.04.2014Життєвий шлях Лесі Українки. Біблійні легенди та їх співзвучність сучасності в творах поетесси. "Голос світового звучання" - це новаторство поетеси, ідея подвижництва, самопожертви заради утвердження людяності й справедливості, любові до батьківщини.
реферат [47,2 K], добавлен 05.06.2009Почуття національної гідності та гордості за свою землю, свій народ, свій рід в характері та творчості поетеси Лесі Українки. Життєвий шлях, повний болю, хвороба і нещасливе кохання, та різномаїття талантів поетеси, джерела її живучості і стійкості.
презентация [1,1 M], добавлен 14.04.2014Життя і творчість Лесі Українки. Естетичні та філософські погляди поетеси. Етична концепція у творах. Ідея боротьби за національний розвиток українського народу на принципах свободи і демократії. Символ безкомпромісного служіння вищим ідеалам буття.
курсовая работа [46,1 K], добавлен 31.10.2014Леся Українка – найславніша українська поетеса, послідовний борець за утворення українського народу. Біографія Лесі, її сім’я, походження, перші літературні спроби. Джерела розвитку творчої фантазії поетеси, її драматургічні твори, літературна спадщина.
презентация [139,2 K], добавлен 24.11.2013Творчість поетеси давно уже вийшла з українських берегів. Її лірика, поеми, п'єси, перекладені на десятки мов народів бувшого Радянського Союзу, мовби здобувають собі друге цвітіння, слово Лесі Українки йде до наших друзів у різні країни.
реферат [7,6 K], добавлен 07.05.2003Внесок Лесі Українки у розвиток української мови і літератури. Прагнення незалежності, патріотизм та любов до рідного краю у ліриці поетеси. Патріотична драма "Бояриня" як порівняння суспільно-політичної атмосфери України і Московщини за доби Руїни.
реферат [27,3 K], добавлен 25.11.2010
