Феномен поетичної творчості Едгара Алана По

Всякого, хто візьметься читати вірші Едгара По поспіль, вразить сталість мотиву смерті в його ліриці. «Спляча» - меланхолійний роздум поета про померлу кохану, яку повинні поховати в сімейному склепі;«Лінор» - поетичний діалог між сером Гаєм де Виром - нареченим померлої і ще не похованою Лінор - і хором ханжів,«кохали її за багатство і ненавиділи за гордість»;«До тієї, що в раю» - ліричний монолог поета, який втратив кохану, і не здатного відірватися думкою і почуттям від минулого; «Вінчальна балада» - покаяння нареченої, всі думки якої не про нинішнього нареченого, а про те, хто поліг «в бою у чужих скель»; емоційним стрижнем «Ворона», як відомо, є туга героя за померлою Лінор;«Аннабел Лі» - повість про любов і спогад про смерть коханої;«До матері» - вірші про смерть дружини поета, і т.д.

З тридцяти канонічних віршів, опублікованих Едгаром По починаючи з 1831 року, одинадцять присвячені смерті, вісім - любові, два - любові та смерті, дев'ять - всього іншого. При цьому з одинадцяти «смертельних» віршів вісім мають у якості теми смерть прекрасної жінки. Схоже, що По увірував у власний афоризм: «смерть прекрасної жінки - самий поетичний сюжет у світі».

Концепція поетичної (ідеальної ) любові у Едгара По володіє деякою дивиною, але у світлі його загально естетичного уявлення цілком логічна. Поет, як і кожна людина, може любити живу жінку, але на відміну від простих смертних, він любить не її саме, а якийсь ідеальний образ, що проектується на живий об'єкт. Ідеальний образ - результат складного творчого процесу, в ході якого відбувається сублімація якостей реальної жінки, їх ідеалізація і піднесення; попутно елімінується все«тілесне», біологічне, земне і посилюється духовне начало. Поет творить ідеал, витрачаючи багатство власної душі, інтуїцію, уявлення.

Живу жінку, як вона є, поет любити не може; він може лише відчувати до неї пристрасть. Але пристрасть тілесну, що належить землі і серцю, тоді як любов ідеальна належить небу і душі. Тому любов може бути предметом поезії, а пристрасть - ні, і любовний «діалог», яким є поезія, - це більшою мірою діалог між поетом і його душею.

Можна сказати, що в зображенні любові у Едгара По уява відігравала велику роль, ніж дійсність, яка давала імпульс його роботі. Не випадково він підбирав своїм героїням екзотичні, незвичайні імена - Лігейя, Лінор, Улялюм, Євлалія. «Давно вже було помічено, - як пише Ковальов, - що героїні ліричної поезії Едгара По володіють дивовижною схожістю, незважаючи на те, що вірші присвячені різним жінкам». Пропонувалися різні пояснення цьому «загадкового» феномену. Найбільш поширена - спроба звести всі жіночі образи до єдиного «архетипу», який бачиться в характері Вірджинії По. Тим часом, найбільш ймовірна і очевидна причина однаковості лежить на поверхні. Вона випливає безпосередньо з естетичних посилок, неодноразово постульованих поетом: кожен жіночий образ містить проекцію поетичного ідеалу; єдністю ідеалу обумовлену схожістю образів.

«Леллем» (1844) звернено до образу «білявої ніжною Леллем»,«золотоволосої юної Леллем», красуні - дівчата образу якої супроводжує зоряна ніч, темна як її очі. Як можна помітити, образ дівчини Е. По майже завжди пов'язує з зірками, описує її волосся, очі. Це вірш особливо ніжно передає легкість, красу, жіночність героїні. Її молодість «звертається» до Астарті - богині родючості, материнства і любові. Від цього грані прекрасного образу стають ще більш витонченими і проникливими:

«И к ней обращает прекрасная Леллисиянье своих

материнских очей,

Всегда обращает к нейюная Лелли фиалки своих

безмятежных очей». «Леллем» Е.А. По

Образи жінок як у прозі, так і в ліриці автора були чимось винятковим. Якими вони бачилися йому в житті, такими незвичайно заморожуючими були вони йому і в уяві. Можна погодитися з Гервей Алленом: відносини Едгара По з жінками представляють складний лабіринт, і ще нікому з його біографів не вдалося розібратися в ньому.

ВИСНОВКИ

У 2014 році виповнюється 205 років з дня народження Едгара Аллана По та 165 років з дня смерті. За цей період у світі відбулося велика кількість історичних подій, в низці яких багато що було втрачено, а багато що просто не витримало перевірки часом. Залишилося тільки те, що має цінність для культури, що увійшло у світову скарбницю мистецтва. Час зберіг

для нас твори геніального автора, але не помилував деяких сторінок його особистого життя, які втрачені, можливо вже назавжди. У цьому можна побачити мудрість часу: земне життя художника, наповнене пристрастями, горем і страждання, ніщо в порівнянні з життям його творінь, існуючими на іншому плані буття - в лихолітті. Вони існують як даність. До них може бути різне ставлення, як захоплене, так і суто негативне, але це лише змушує грати все нові їх грані. Вони перетворилися на символ, даючи великі можливості для інтерпретації.

Поетичну спадщину Е.А. Пота її феномен неможливо зрозуміти без ретельного дослідження життя поета, його долі; неможливо зрозуміти тонкої межі між смутком та піднесеністю у його творах, не звернувши увагу на його власне ставлення до написання віршованої творчості; не можливо помітити розвитку поетичної діяльності письменника, якщо не взяти до уваги його захоплення Байроном, Шекспіром, Мільтоном. Всі ці факти розкривають поета як талановиту, сформовану особистість, з власним баченням світу та ставленням до нього.

Особливість творчої діяльності Е.А. По формувалася з роками його власного становлення та дорослішання. Він змінював свою думку, вагався та шукав «ідеальний образ», «ідеальну реальність», в котрій би міг існувати.

Феномен поезії Едгара Алана По в її неповторності, мелодійності, музичності. В її «темному амплуа», в тому, «що смерть прекрасної жінки - найпоетичніший сюжет у світі». Неможливо уявити його твори без чітко визначеного ритму, що придає віршам надзвичайного звучання. У його віршах все настільки досконало передає потрібну атмосферу, що читаючи «Ворона» можна почути шелест неіснуючих крил; поринаючи до «Дзвіночків» ти уявляєш, а головне - чуєш, і весільні дзвони, і печальні дзвони смутку.

Анрі Аміель казав: «Талант - це легко робити те, що важко для інших», Е.А. По писав надзвичайні вірші, ми не знаємо чи давалося це йому легко, але успішність та неповторність його діяльності ніхто не може заперечити.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Воронін С.В. Фоносемантическиеидеи в зарубежномязыкознании: (очерки и извлечения): уч. посібник / С.В.Воронін. - Л.: Вид-цтво Ленингр. ун-та, 1990. - 200 с.-Библіогр.: с. 196-197.

2. ГросманДж.Д. Едгар Алан По в Росії: легенда и літ. вплив / пер. с англ. М.А. Шерешевскої. - СПб., 1998. - 201 с. -

3. Забаєва Е.Ю. Едгар Алан По и «старші» російські символісти: проблема рецепції:: автореф. дис. … канд. філол. наук / Забаєва Е.Ю.; МГПУ - М., 2011.

4. Злобін Г. "Письменники США". //Короткі творчі біографії. Москва, "Радуга", 1990.

5. Ковалев Ю.В. Едгар По // Історія всесвітньої літератури. - М., 1989. - Т. 6. - С. 571-577

6. Колчева Т.В. Містицизм поетиченого ритму Едгара По в ставленні К. Бальмонта: (На основі аналізувірша Э. По «TheBells» и перекладу К. Бальмонта «Дзвоники і дзвони») // Російський символізм і культура. - М., 2004. - Вып. 2. - C. 68-78.

7. Коноваленко А.Г. Балади Е. По в перекладі В. Брюсова: автореф. дис. канд. філол. наук / Коноваленко А.Г. ; Том. гос. ун-т. - Томськ, 2007.

8. Кортасар Х. Едгар По - поет, письменник, критик / пер. Тевлиной Ж.А. // Лат. Америка = AmericaLatina. - М., 1999. - № 2/3. - С. 102-108.

9. Лейзерович А. Поети США російською [Електронний ресурс]: Едгар По и Емілі Дікінсон // Вестн. Online. - 2002. - № 9. - URL:

10. Михина М.В. Едгар Алан По, новеліст, поет, теоретик, і французька поезіядругої половини XIX ст.: [вплив Е.По на формування і розвиток символістської поезії у Франції]: автореф. дис.... канд. філол. наук / Михіна М.В. ; МГУ им. М.В. Ломоносова. - М., 1999. - 16 с.

11. Оден У. Х. Читання. Письмо. Есез літератури. - М: Независимая Газета, 1998. - 318 с.-Бібліогр.: с. 144 - 169.

12. Ситніков К. Симфонія дзвоників і дзвіночків: [вірші Е.А. По «Дзвони» в рус. пер.] // Літ. науч. - 2000. - № 1. - С. 206-224.

13. По Е. Поетичний принцип. //Естетикаамериканського романтизму. М., 2001 - С.57-85

14. По Е. Філософія творчості. //Естетика американського романтизму. М., 2002. - С.4-120

15. По Е.Читання. Проза./Сост. и вст. стаття Г. Злобін. - М.,1976.

16. Федоров А.В. О звукосмысловыхсвязях в стихе // Язык, литература, эпос: (к 100-летию со дня рождения акад. В.М. Жирмунского). - СПб., 2001. - C. 364-370.

17. Чуковский К. Високе мистецтво: про художній порядок. - М., 1988.

18. Allen H. Israfel: The Life and Times of Edgar Allan Poe. N.Y. 1926.

19. Cotrau L. Edgar Allan Poe: poetry and indeterminacy // Studia Univ. Babes-Bolyai. Philologia. - 1987. - A. 32, N 1. - P. 3-10.

20. Grossman J.O Edgar Allan Poe in Russia, A Study in Legend and Literary Influence, GalVerlag, Wьrzburg, 1973.

21. Eliot T.S. From Poe to Valйry, Washington, 1948.

22. Рое, E.A. Complete works of Edgar Allan Рое. Ed. by James A. Harrison. Vol. -17, N.Y., 1902.

23. Poe, E.A.The complete works of Edgar Allan Poe.With biogr.and introd. by Nathan Haskell Dole. 10 vol., Akron (0.), Werner, cop.1908.

Размещено на Allbest.ru