Гуманістична спрямованість у казці "Маленький принц" Антуана де Сент-Екзюпері

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Вінницький державний педагогічний університет

імені Михайла Коцюбинського

Інститут філології й журналістики

Кафедра зарубіжної літератури

Гуманістична спрямованість у казці „ Маленький принц ” Антуана де Сент-Екзюпері

ІНДЗ

виконане студенткою 3 курсу

групи Г, спец. «Українська мова і

література. Соціальна педагогіка»

Волощук Ганною

Керівник: доц. Денисик Л. М.

Вінниця-2010

Зміст

Вступ

Розділ І. Короткі біографічні відомості про письменника

Розділ ІІ. Символічна основа твору

Розділ ІІІ. Гуманістична спрямованість казки

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Чим більше Сент-Екзюпері бачив смерть, тим він більше любив життя і людей. В останній період життя прагнення до універсалізму стало у Сент-Екзюпері так сильно, що в творчості своїй він відірвався від суворої реальності життя і звернувся до мови іносказань, що і дозволило йому перейти від конкретного до широких узагальнень. Через кожен його твір, наче через призму, можна побачити низку оригінальних поглядів письменника. Особисто я віддаю першість його казці «Маленький принц». Свій вибір я можу аргументувати тим, що цей твір не втратив своєї значущості й по сьогодні залишається актуальним. Важливість твору полягає у тому, що суспільство цікавить лише матеріальне збагачення, їх не цікавить ніщо духовне. Люди нехтують іншими людьми заради збагачення. Метою моєї роботи є ознайомлення з гуманістичними та морально-естетичними принципати письменника, що спонукали його до написання твору, а також якомога ширше розкрити тему твору - людські душі повинні бути налаштовані на щирість і вірність своїм ідеалам і моральним цінностям, автор поділяє все суспільство на дорослих і дітей, і цей розподіл стосується не вікових особливостей людини. Головне -- стосунки з оточуючим світом.

Метою моєї роботи є дослідження творчості Антуана де Сент-Екзюпері, зокрема гуманістичного спрямування казки «Маленький принц».

Для того, щоб краще висвітлити тему, потрібно виконати наступні завдання:

1. знайти та скласти бібліографію до даної теми;

2. ознайомитись зі знайденими джерелами;

3. обов'язково прочитати твір;

4. опрацювати інформацію: визначити найголовніше, зробити потрібні замітки, виписки, нотатки, конспект;

5. на основі опрацьованого матеріалу зробити висновки.

Набуті мною знання, які я отримала безпосередньо опрацьовуючи бібліографічні дані і творчість Антуана де Сент-Екзюпері, зокрема його казку «Маленький принц» можу використати у викладацькій діяльності, оскільки моя майбутня професія пов'язана з навчанням у школі. Крім цього робота над цією темою розширила мій власний кругозір. Я відкрила для себе ще раніше мало мені відомого письменника як справжнього митця слова. І вважаю, що кожен міг би присвятити себе вивченню творчості цього письменника, тому що його твори вирізняються реалістичністю, є актуальною не лише в епоху письменника, але й у наш час.

Розділ І. Короткі біографічні відомості про письменника

Антуан де Сент-Экзюпері -- видатний французький письменник, пілот літака-розвідника, класик світової літератури, народився 20 червня 1900 року у старовинній прованській аристократичній родині. Батько помер, коли Антуану було 4 роки, і вихованням 5 дітей займалася мати, графиня Марі де Сент-Екзюпері.

Вона всіляко підтримувала і розвивала синові захоплення. Антуан був непосидою і мрійником. Придумував ігри, складав казки, писав вірші, малював, грав на скрипці, вічно щось креслив і майстрував.

Закінчивши школу єзуїтів у Монтре, Антуан надумав стати морським офіцером, але, вступаючи до військово-морського училища, провалився на іспиті з літератури, бо замість твору про патріотизм солдата першої світової війни, написав: «Я не був на війні, і не хочу говорити з чуток».

Екзюпері стає студентом Академії мистецтв у 1917, вивчає архітектуру, проте, це не дає йому справжнього задоволення. Виходець з аристократичної сім'ї, він міг би посісти не останнє місце у «вищому» світі, але фальшиве й пустопорожнє життя того світу його не цікавило. Він кидає академію і йде до війська у 1921році. Служить рядовим авіаційного полку, а у вільні години бере платні уроки в цивільних льотчиків, які вчать його літати на старенькому літаку. Авіація назавжди входить в життя Екзюпері.

Невдовзі він стає військовим льотчиком, але зазнає першої тяжкої аварії, і його комісують. Наступні чотири роки (1922-1926), мабуть, найнецікавіші в біографії письменника: він працює клерком на черепичному заводі, а тоді торговим агентом автомобільної фірми. А далі -- знову улюблена авіація: Екзюпері літає на гідроплані, випробовує літаки, доставляє пошту в Північну Африку(1925), стає начальником французького аеродрому, закинутого в африканських пісках, директором філіалу авіакомпанії в Південній Америці у 1927 році.

У представленні до ордена Почесного легіону про Сент-Екзюпері було сказано: «Пілот рідкісної сміливості, чудовий майстер своєї справи».

1930-1931 - технічний директор компанії Aeroposta Argentina (Буенос-Айрес). Тут познайомився зі своєю майбутньою дружиною Консуело.

1933-1934 - працює льотчиком-випробовувачем.

1935 - відвідав СРСР, залишив нариси про цю поїздку.

Напередодні нового 1936 року на власному літаку вирушив у переліт Париж-Сайгон, щоби побити рекорд швидкості на цьому маршруті, але зазнав аварії у Лівійській пустелі. Цей випадок ліг в основу не лише його найвідомішого роману «Планета людей», але й казки «Маленький принц» -- вершини творчості Сент-Екзюпері.

1937 -- військовий кореспондент в Іспанії.

Він літав над океаном, над горами й пустелями, прокладав нові траси, рятував друзів, які зазнавали аварій, багато разів сам зазнавав аварій, лише дивом уникаючи смерті. Одного разу він упав серед пустелі, і його врятували бедуїни... Ремесло льотчика дало йому особливе бачення світу. Він мовби дивився на землю з висоти польоту, гостріше відчуваючи невидимі зв'язки між людьми.

Сент-Екзюпері починає писати. Перше оповідання Сент-Екзюпері (1926) недаремно називалося «Льотчик». Уже перший його роман «Пошта на Південь» (1929) отримав схвальні оцінки читачів та критики. Ще більший успіх мала повість «Нічний політ» (1931), а третя книга «Планета людей» (1939) принесла Антуанові де Сент-Екзюпері світову славу, його книгу відзначено премією Французької академії.

З початком Другої світової війни письменник зголошується до армії. Комісія визнає його непридатним до польотів, але ціною неймовірних зусиль Сент-Екзюпері добивається свого і знову стає військовим льотчиком. Коли фашисти захопили його батьківщину, йому довелося емігрувати до США. Там він пише повісті «Військовий льотчик» (1942) та «Лист до заручника» (1943). Ці книги стали дійовою зброєю французького Руху Опору.

В Америці Екзюпері написав і свій найзнаменитіший твір -- казку «Маленький принц» (1943), яка стала останнім завершеним твором письменника (1948 - опубліковано незакінчену повість «Цитадель»). Сент-Екзюпері власноруч ілюстрував його акварелями. Це єдине видання, яке побачило світ за життя автора У нього було ще багато задумів, проте Екзюпері знову добивається права сісти за штурвал військового літака. Із 1943 р. служить військовим льотчиком у французьких військах у Північній Африці. Нагороджений Воєнним хрестом Французької Республіки.

Друзі згадували, що в останній його рік небезпека була йому потрібна, «як таблетка знеболювального». Перед своїм останнім польотом залишив записку: «Якщо мене зіб'ють, я абсолютно ні про що не жалкую...»

У свої 44 роки він був занадто старий для військової авіації. Увага й реакція підводили його. За роки польотів він отримав стільки поранень та понівечень, що був навіть не в змозі без сторонньої допомоги натягти комбінезон. Він насилу втискав у тісну кабіну літака своє обважніле, поламане в численних катастрофах тіло. На землі страждав від 40-градусної алжирської спеки, а в небі, на висоті 10 тисяч метрів, -- від болю у погано зрощених кістках. Його розсіяність стала легендарною. Він і замолоду літав не «за правилами», а за інстинктом, забував прибрати шасі, підключав порожній бензобак і сідав «не туди». Але тоді його виручало внутрішнє чуття, яке допомагало врятуватися навіть у найбезвихідніших ситуаціях. А тепер він був немолодий і нездоровий, і кожна дрібничка перетворювалася для нього на випробування.

Влітку (31 липня 1944) 44-річний майор Сент-Екзюпері дістає дозвіл ще на дев'ять бойових польотів. З дев'ятого польоту він не повернувся, навічно залишившись у небі разом зі своїм Маленьким принцом…»

Браслет Сент-Екзюпері, знайдений у морі біля Марселю.

Розділ ІІ. Символічна основа твору

В останній період життя прагнення до універсалізму стало у Сент-Екзюпері так сильно, що в творчості своїй він відірвався від суворої реальності життя і звернувся до мови іносказань, що і дозволило йому перейти від конкретного до широких узагальнень. Це щось і ріднить "Маленького принца", поетичну казку, з "Цитаделлю", соціально-філософською утопією.

"Маленького принца" Сент-Екзюпері писав в 1942 році в Нью-Йорку, присвячуючи його своєму другу Леону Верту. Ця «дитяча» книга для дорослих рясніє символами, і символи її прекрасні, тому що вони здаються одночасно прозорими і туманними. Головне достоїнство твору мистецтва полягає в тому, що воно виражається саме по собі, незалежно від абстрактних концепцій. Поетична меланхолія «Маленького принца» містить в собі цілу філософію.

Складаючи поетичну сумну казку-притчу, він протиставляв її навколишній дійсності свого часу. Поетична наївність Маленького принца, який прилетів зі своєю крихітною планети на нашу землю, служить для письменника засобом оголення безглуздостей і каліцтв сучасного йому буржуазного світу. Солідарністю з дитинством він хотів захиститися від війни, яка тривала в Європі; від політичних інтриг і метушні своїх земляків в еміграції, з якими в такій атмосфері і на такій основі він не зумів знайти спільну мову. Сент-Екзюпері, як це часто буває з незаурядными людьми, зберіг дитячу вразливість, дитячий, відкритий погляд на світ, дитячу реакцію на всілякі явища - динамізм уявлення, для якого все можливо. Коли дорослій людині скажуть, що місяць сходить, він все одно побачить цього місяця - незалежно від того, побачить він її чи ні, - оскільки уява, відгукуючись на саме слово, піднесе йому стереотип висхідного місяця, а уважно вдивляючись у неї, він не помітить нічого нового. У дитини ще немає вироблених уявою стереотипів, і тому зір його гостріше - він і справді бачить місяць, а не її відображений в пам'яті образ. Автор "Маленького принца" володів даром такого саме гострого зору, тому і його описи так чудові і так неповторні. І тому письменник легко вживається в образ маленького хлопчика, прибульця з "планети дитинства", який хоче пізнати світ. Відразу ж все здається йому дивним і безглуздим. Ті, кого він зустрічає в дорозі на Землю, відвідуючи інші планети, демонструють йому людські вади в їх оголеній, доведеній до абсурду гротесковій формі. Бо, згідно з традицією казки, фігури ці виступають як певні символи.

Але справжній обряд посвячення починається для Маленького принца лише на планеті Земля. Перша зустрінута тут істота - змія, якій міфи та легенди приписують багато якостей та властивостей. Отже, на Землі Маленького принца приймає змія, а за переказами деяких африканських племен саме змія бере дитину з рук бога і передає його батькам. Але, у згоді з міфологією, змія стереже також джерела мудрості чи безсмертя, уособлює собою чарівні сили, з'являється в обрядах звернення як символ відновлення. Ось чому змії і відведена особлива роль у казці Сент-Екзюпері, де вона символізує чудодійну силу і сумне знання долі людства, яким вона ділиться, пророкуючи таємничі формули: "Будь-якого, кого я торкнуся, я повертаю землі, з якої він вийшов". Змія, яка прийняла Маленького принца на Землі, показує йому дорогу до людей і застерігає, що в кінці розповіді вона допоможе йому, давши своєї отрути, повернутися на рідну планету. І якщо змія тут - символ ставлення до проблем кардинального характеру, якийсь метафізичний елемент, то Лис не має нічого спільного з давньою міфологією. Він - "європеєць", фігура з народних оповідей, уособлення життєвої мудрості. Він знайомить Маленького принца з людським серцем, з тим, чим воно керується, вчить його ритуалам любові і дружби, про що люди забули, а тому позбулися друзів і втратили здатність любити. У словах Лиса ми знову чуємо символ віри Сент-Екзюпері: пізнати що-небудь можна лише "приручивши"; "приручення" полягає у "створенні вуз": людина або "приручена" річ потребує нас так само, як і ми потребуємо її , - адже ми відповідальні за те, що "приручили"; "Ти для мене поки всього лише маленький хлопчик, такий самий, як сто тисяч інших хлопчиків, - каже Лис Маленькому принцу. - І ти мені не потрібен. І я тобі теж не потрібний. Я для тебе всього тільки лис, точно такий же, як сто тисяч інших лисів. Але якщо ти мене приручиш, ми станемо потрібні один одному. Ти будеш для мене єдиний на цілім світі. І я буду для тебе єдиний на цілім світлі.... Я знатиму твою ходу і розрізнятиму серед усіх інших. Почувши чиїсь кроки, я ховаюся в нору. Твоя же хода, як музика, викличе мене з нори. А потім - дивись! Бачиш, он там, на полях, достигають хліба? Я не їм хліба. Мені зерно ні до чого. Лани хлібів не ваблять мене. І це сумно! Але у тебе волосся наче золоте. І як добре буде, коли ти мене приручиш. Золоті хліба нагадуватиме мені про тебе. І я полюблю шелест хлібів під подихом вітру ....." Отже, любов не тільки пов'язує нас з іншими істотами, але і допомагає нам краще розуміти навколишній світ, насичує його більш складним змістом, що в свою чергу збагачує і нашу власне життя. "Добре бачить лише серце. Найголовнішого очима не побачиш " - ось секрет, який Лис відкриває Маленькому принцу.

Третя поряд зі змією і Лисом символічна фігура - троянда, яку Маленький принц вирощує на своїй планеті і яка доставляє йому стільки турбот і занепокоєння. Тому-то він і вирішив залишити її і піти. Прекрасна і примхлива троянда символізує, зрозуміло, жінку. Багато критиків вважають, що троянда - навіть не стільки абстрактне уособлення жіночності, скільки цілком конкретну особу, дружина письменника, Консуело де Сент-Екзюпері. І мабуть, це не розходиться з правдою. Неприємності Маленького принца з трояндою в певній мірі відображають і труднощі, які в цьому плані довелося випробувати самому письменнику. Тільки більш глибоке розуміння психології кохання, до якого за допомогою мудрого Лиса приходить Маленький принц, дозволяє вирішити існуючий конфлікт і пробуджує в ньому бажання повернутися на покинуту планету.

"Маленький принц" - типова казка з мораллю, а вірніше - з багатьма моральними повчаннями, сказаними простою мовою, причому дуже поетична і витончена казка. Вона належить до числа найбільш популярних книг письменника, однаково захоплюючи і дорослих, і дітей. У ній ми знаходимо форму звернення, доступну усім, і кожен, прочитавши "Маленького принца", відчуває себе "обраним" і "покликаним". В кожному ця книга пробуджує охоплену смутком сторону серця, де людське життя підпорядковувалось би чистим і шляхетним законами всеохоплюючої любові. Ця казка охоплена чарівністю, якій неможливо не піддатися, але вона всього лише вдала спроба популярного викладу морального світогляду Сент-Екзюпері, і ніякі нові цінності в його роздуми про життя не вносить. Він, швидше за все, писав її, щоб трохи розрядитися, не думати, писав для задоволення, нарешті, для того, щоб встановити зв'язки зі світом дитинства. Він був сильно прив'язаний серцем до свого дитинства, любив дітей, мав до них щось на зразок почуття солідарності і братського розуміння - він бачив в дітях найціннішу, нічим ще не зіпсовану людську субстанцію.

«Маленький принц» - творіння мудрого і ніжного героя, у якого було багато друзів.

1945 року «Маленького принца» надрукували у Франції. У розпорядженні французького видавця не було малюнків Сент-Екзюпері, тому їх копіювали з американського видання і, як з'ясувалося значно згодом, іноді зі значними помилками. Французька публікація 1945 року стала джерелом усіх наступних. Деякі помилки вкралися і в текст.

Розділ ІІІ. Гуманістична спрямованість казки

екзюпері маленький принц казка

«Маленький принц» -- неперевершений гімн світосприйманню дитини, яка є справжнім чарівником і володарем життя. Дійсно, дорослі забувають і втрачають з часом гостроту сприйняття навколишнього світу і чистоту вражень від того, що відбувається. Їх фантазія затиснута в суворі рамки і вкрита крижаною цинічністю. І лише дитина здатна на безпосереднє сприйняття світу і на творення власного.

«Всі дорослі спочатку були дітьми, тільки мало хто з них про це нпм'ятає», -- говорить у присвяті до своєї казки «Маленький принц» Антуан де Сінт-Екзюпері. Цим вступом до дитячого твору письменник неначе підкреслює, що він адресує його не тільки дітям, але й дорослим. Тому не дивно, що, коли читаєш цю казку, складається враження постійного порівняння: ось так бачить події Маленький принц, а ось так -- доросла людина. І ця відмінність вражає! «Діти повинні бути дуже поблажливі до дорослих», -- співчував старшим малюк, і цим самим письменник запевняє, що дитяче бачення світу -- природніше, людяніше, отже, правильніше, ніж у дорослих, і що світ має бути зовсім не таким, яким його роблять дорослі люди. Особливо вражаючою та гострою подається у казці оцінка Маленьким принцом життєвих настанов різних типів дорослих, не пов'язаних між собою, бо живуть вони поодиноко на різних астероїдах. Я вважаю, що Сент-Екзюпері саме в такий спосіб вдалося розкрити глибини внутрішнього світу цих людей, оскільки їм не треба прикидатися кращими, бо вони живуть наодинці зі своєю совістю й переконаннями. Очима малюка ми неначе бачимо людство з усіма його проблемами, вадами: турецький астроном, у відкриття якого не повірили, бо «він був одягнений по-турецькому». Бачимо ледаря, що знівечив свою планету, тому що вважав: «… інколи якусь свою роботу можна й відкласти, од того нічого не трапиться». Знайомимося ми й з королем, для якого «головне -- щоб поважали його авторитет», з пихатим честолюбцем, з пияком, якому соромно за згубну ваду. Бізнесмен із четвертої планети жадібно рахував зірки, «щоб бути багатим» (чи не безглуздо?).

Деякі дорослі іноді зустрічаються зі своїм дитинством. Так трапилося й у творі Антуана де Сент-Екзюпері (багато в чому автобіографічному). Герой, який, пролітаючи на літаку над пустелею, потрапив в аварію, випадково в пустелі зустрічає дивовижного хлопчика -- Маленького принца. Спочатку світ дорослої людини і світ маленького хлопчика не знаходять точок зіткнення і спільної мови, але потім виникає діалог, і дорослий відчуває, що у нього багато спільного з думками Маленького принца. Подорожуючи з планети на планету у пошуках друга, принц потрапив на Землю й одразу зустрів близьку за духом людину. Важливим є те, що між незнайомими людьми виникли взаємини, відбувся діалог.

Наївний добрий Маленький принц ніяк не може зрозуміти бездушною практичності так званих ділових людей, для яких невідома краса світу, теплота людських відносин, а існують тільки цифри і розрахунки. Особливо неприйнятно для свідомості Маленького принца байдужість до людей, до життя. Дорослі ділові люди позбавляють життя поезії, радості, чарівності. У них в голові тільки цифри і розрахунки. Щоб люди оцінили красу будинку, їм не треба описувати його краси, а треба тільки сказати: «Я бачив будинок, він коштує сто тисяч франків - і тоді вони вигукують - Ото краса!» Вони не розуміють життя, його цінності. Справжню мудрість життя знає тільки старий Лис. Він добре знає, що не можна людині жити самому. Кожна людина повинна кого-небудь приручити і бути за нього у відповіді. Ось таке духовне спілкування і робить людей дійсно багатими і щасливими. Лис повторює Маленькому принцу: «Якщо ти мене приручиш, ми станемо потрібні один одному. Ти будеш для мене єдиним у цілому світі… ». І Лис додає: «Але ти не повинен забути. Ти назавжди береш на себе відповідальність за того, кого приручив. Ти відповідаєш за свою троянду… ».

Дуже недосконалою побачив нашу планету Маленький принц. І зрозуміло, що він тужить за своєю трояндою, за своєю маленькою планетою, яку він так дбайливо чистив щоранку.

Маленький принц зрозумів, що його троянда є такою дорогою для нього через те, що він віддав їй багато часу, вклав у неї часточку власного серця і тому відповідає за неї перед власним сумлінням. Справді, Лис мав рацію, коли казав, що найголовнішого очима не побачиш, що відчути його можна лише серцем. Маленький принц раптом відчув гостру потребу знову опинитися вдома, на маленькому астероїді, біля своєї троянди. Змалювавши загальну картину світу «дорослих» і поставивши в його центр дитину, Антуан де Сент-Екзюпері порушив важливі філософські проблеми: що таке суспільство, куди прямує людська цивілізація і Всесвіт взагалі, справжні й фальшиві цінності, місце людини у житті, боротьба людяного і бездуховного начал, значення краси, дружби у світі та ін. Однак найбільш важливими є питання про те, як повернути людям духовну сутність, яку вони втратили, та як зробити людину щасливою. Наприкінці казки і Маленький принц, і пілот повернулися додому, але головне, на думку Сент-Екзюпері, щоб людина повернулася до своєї землі, до людей, до природи, до вічних цінностей, до самої себе. Головне, щоб людина відродила в своїй душі по-дитячому чисте сприйняття світу.

Кожна людина, читаючи цю казку, звичайно, й усміхнеться і неодмінно задумається, бо звучить в ній пронизливо-сумна нота. Це настільки поетичний та музичний твір, що, можливо, навіть і не потрібно аналізувати всі його складові елементи, а потрібно відчути цю казку або, як казав Маленький принц, «побачити її серцем». У цій казці Сент-Екзюпері висловив свої найзаповітніші і потаємні думки про необхідність цінувати людину, цінувати посмішку, переконання в тому, що не можна жити без любові і дружби, впевненість в тому, що людям потрібна краса поезії і доброта так само, як чиста вода джерела.

Сент-Екзюпері подає портрет людства нашої планети, який складається з відповідної кількості знайомих нам жителів із попередніх планет. Так постає перед нами наша рідна Земля, сповнена, з погляду малюка, всілякого безглуздя: властолюбства, пихи, жадоби, пияцтва, душевної черствості. На жаль, ті безглуздя мають силу, а все розумне, добре, гарне -- слабке. Та дорослі не помічають безглуздя, усіляким «дурницям» надають великої ваги, а головного -- краси природи і людських стосунків, правдивості, товариськості, щирості -- не бачать і тому не визнають. Маленький принц переконує нас, що у житті могли б бути й інші стосунки, коли б люди намагалися «приручати» одне одного, налагоджувати між собою зв'язки, коли б вони сприймали світ не очима, а серцем.

«Добре бачить тільки серце, найголовнішого очам не видно», -- вчить нас Маленький принц. Казка викликала у моїй душі цілий спалах почуттів, примусила замислитися над людськими вчинками і вадами. І хоч вона закінчується сумно, але залишає по собі не тільки сум, а й прагнення до прекрасного, світлого, чим наділяє людину дитинство. Цей зірковий світ важливо пронести через усе життя. Говорячи словами автора, «треба старанно берегти світильники: порив вітру може загасити їх …».

Сент-Екзюпері залишив чудові книги, що оспівують мужність і сміливість. Великий гуманіст Сент-Екзюпері літав, бився і писав в ім'я визволення і в ім'я звеличення людини. Прекрасний льотчик, великий письменник заслужив любов і повагу як своїх сучасників, так і нащадків.

Висновки

Французький письменник та льотчик Антуан де Сент-Екзюпері народився в один рік з новим століттям, яке відрізнялося від попередніх епох новим розумінням людини й мистецтва. Саме митці XX століття зосередили свою увагу на тому, як зробити маленьку людину справді великою… Тому не випадково А. де Сент-Екзюпері створює образ Маленького принца, який є одним з найбільш величних образів нашого жорстокого століття. У своїй казці «Маленький принц» письменник розповідає про духовні цінності, що виявляються важливішими за буденні справи дорослих, про те, що потрібно людині, її серцю, про те, що робить її щасливою.

Героєм своєї казки Антуан де Сент-Екзюпері вибрав дитини. І це не випадково. Письменник завжди був переконаний, що дитяче бачення світу більш правильне, людяніше і природне. Представляючи навколишній світ очима дитини, автор змушує і нас замислитися про те, що світ повинен бути не зовсім таким, яким його роблять дорослі. Щось у ньому не так, неправильно, і, зрозумівши, що саме, дорослі повинні постаратися виправити це.

Казка про Маленького принца закінчується сумно. Однак вона змушує задуматися про щось важливе, на що часом не вистачає часу в суєті буднів, вона відроджує в серце читача прагнення до краси, чистоти думок і вчинків, до того, щоб серед повсякденних турбот завжди знаходилося місце для щедрості душі, почуття відповідальності за тих, кого приручили.

У цю казку Антуан де Сент-Екзюпері вклав всю свою душу. Вона стала відображенням його власних почуттів, вчинків, ставлення до людей, вираженням його способу мислення, його бачення світу. Отримавши світову популярність, Маленький принц і до сьогодні відіграє велику роль у процесі відродження моральних цінностей, збагачення духовного світу людини, вдосконалення відносин у суспільстві.

Маленький принц шукає істину. І шукає її не стільки розумом, скільки серцем, чистим і добрим, як у дитини. Галерея образів, у якій представлений світ "дорослих" (а Сент-Екзюпері згадує цей світ ще у посвяті Леону Верту), є галереєю людських пороків, що давно вже перетворились на суспільні. У суспільстві панують фальшиві "духовні" цінності. Очі "дорослих" засліплені жагою влади, кар'єризмом, чиношануванням, честолюбством, байдужістю, золотою лихоманкою. А справжні духовні цінності вже для "дорослих" нічого не варті. Доброчинність, людяність, чесність, приязнь, милосердя, краса природи і мистецтва -- все це для них лише слова.

Найважливішою проблемою Антуан де Сент-Екзюпері вважав повернення людям духовної сутності. Тому його казка "Маленький принц" і є спробою повернути цю сутність, навернути людей на шлях істини. Твір має притчевий характер (згадайте євангельські притчі), повчальний, проповідницький. Не випадково мова казки-притчі афористична, крилата. Для людини важливо відкрити такі істини:

ь "Вода буває потрібна і серцю";

ь "Люди завжди незадоволені тим, де живуть";

ь "Найголовнішого очима не побачиш";

ь "Добре, коли є друг, навіть якщо треба вмерти";

ь "Треба шукати серцем";

ь "Люди на землі займають мало місця. Їм, як баобабам, здається що вони великі і важливі";

ь "Любов не тільки пов'язує нас з іншими істотами, але і допомагає нам краще розуміти навколишній світ";

ь "Ти назавжди береш на себе відповідальність за того, кого приручив";

ь "Люди керуються лише власними вигодами і ціною матеріального збагачення";

ь "Потрібно відроджувати в серці прагнення до краси, чистоти думок і вчинків, до того, щоб серед повсякденних турбот завжди знаходилося місце для щедрості душі";

ь " Дитяче бачення світу більш правильне, людяніше і природне".

Антуан де Сент-Екзюпері - людина, за життя став легендою, - мав, за словами одного з його вчителів, воістину універсальний талант. Він був мислителем, поетом, ученим, пілотом, конструктором, винахідником. Сент-Екзюпері знайшов своє покликання в авіації і в літературі. Захоплення авіаційним ремеслом стало для нього джерелом поетичного натхнення, благодатним ґрунтом для його письменницького таланту.

Список використаної літератури

1. Григорьев В.П. Антуан Сент-Екзюпери. Пособие для учащихся. - Л.: Просвещение, 1972. - 127 с.

2. Мариль Мижо. Сент-Екзюпери. - М.: Молодая гвардия, 1965. - 464 с.

3. Анна Буковская. Сент-Екзюпери или парадоксы гуманизма. - М.: Радуга, 1983. - 207 с.

4. Антуан де Сент-Екзюпери. Избранное. - М.: Московский рабочий, 1981. - 353 с.

5. Андре Моруа. Литературные портреты. - М.: Прогресс, 1970. - 454 с.

6. Антуан де Сент-Екзюпері. Маленький принц / Пер. з французкого. Ред. Мельник Я. Ю. - Л.: Вища школа, 1981. - 114 с.

Размещено на Allbest.ru