Новаторське трактування теми в поемі Лесі Українки "Роберт Брюс, король шотландський"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти, науки, молоді та спорту України

Національний педагогічний університет ім. М. П. Драгоманова

Інститут української філології та літературної творчості ім. Андрія Малишка

Кафедра української літератури

Новаторське трактування теми в поемі Лесі Українки «Роберт Брюс, король шотландський»

Курсова робота

З історії української літератури

студентки 209-УІ групи

Полуфанової Тетяни Сергіївни

Науковий керівник:

Чорнобаєв Олександр Вікторович

Київ-2013

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ І. Неоромантична концепція поеми

1.1 Специфіка конфлікту

1.2 Система дійових осіб. Герої як символи ідей

1.3 Жанрово-стильові особливості

РОЗДІЛ ІІ. Джерела і основа написання поеми

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Українська література поступово змінюється, зростає прагнення письменників до вдосконалення своєї творчості, що сприяє розвиткові літератури. Так, на зламі ХІХ - ХХ ст. завдяки поширенню гуманізму та ірраціоналізму в наукових галузях та мистецтві, розвивається неоромантизм, що прийшов на зміну старому романтизму. Перші риси спостерігаються у працях Ю. Яновського та О. Кобилянської, але чіткої завершеної форми вони досягають у творчості Лесі Українки, яка і дає літературній течії назву «новоромантизм».

Завжди актуальним було питання щодо того, як відносились письменники до соціальної та політичної дійсності їхнього часу. Літератори намагалися у минулому віднайти причини, які зумовили складне становище суспільства. Шляхом зображення історичного минулого іншого народу Леся Українка прагне до інтерпретації сучасної для неї суспільно-політичної ситуації, і зображує метод подолання української національної проблеми, шляхом об'єднання, повстання і боротьби народу проти протекторату. Не мало важливим є питання про тенденції розвитку літературних течій класичного реалізму до оновлення художньої системи, що видається застарілою.

Поема «Роберт Брюс, король шотландський» як окрема ланка творчості Лесі Українки ще не була дослідженою. Вона розглядається у критичних джерелах у контексті з іншими творами письменниці на схожу тематику і класифікується як «Середні віки в епічній поезії Лесі Українки».

Мета дослідження - визначення ідей та мотивів письменниці щодо створення її «Шотландської легенди», у якій вона розкриває свої погляди про цінність свободи, шляхи визвольної боротьби та головну ідею - ідею народного ватажка, який у змозі споріднити народ і закликати його до захисту своїх прав.

Завдання дослідження:

- провести бібліографічну роботу щодо виявлення критичних відгуків про неоромантичну концепцію, започатковану Лесею Українкою у сучасних наукових працях;

- розглянути поему «Роберт Брюс, король шотландський» як інтерпретацію письменницею її сучасності через призму історичного минулого;

- виявити та охарактеризувати основну ідею, яку намагається висвітлити автор у творі;

- простежити механізм трансформації письменницею історичної правди в художню форму, зіставивши дані історичних джерел та їх своєрідне втілення у поемі;

- визначити особливості творення образів історичних осіб у поемі «Роберт Брюс, король шотландський»

Об'єктом дослідження є поема «Роберт Брюс, король шотландський».

Предмет дослідження - особливості новаторства Лесі Українки у поемі на історичну тематику, що спричинили зміни у художній системі романтизму; її осмислення історичних подій, які відбувалися на території Шотландії у період «Воєн за незалежність» і співставлення їх з сучасним письменниці станом українського народу.

Для реалізації основних завдань курсової роботи було обрано такі методи дослідження: порівняльно-історичний, критично-літературний, структурно-функціональний, типологічний, а також методи аналізу та синтезу.

РОЗДІЛ І. Неоромантична концепція поеми

На початку ХХ ст. виникла нова стильова течія модернізму, яку Леся Українка назвала «новоромантизмом». З романтизмом її споріднює прагнення до ідеалу і винятковості, а відмінним є те, що на передньому плані у неоромантичних творах увага концентрується на почуттях людини. Визначальними рисами неоромантизму в поемі «Роберт Брюс, король шотландський» є вирізнення серед «сірої» маси однієї яскравої і неповторної індивідуальності, яка попри безнадійну ситуацію, а саме: підпорядкування рідних земель Шотландії королю Англії, боролася за незалежність своєї держави. Головний герой поеми відрізняється внутрішнім аристократизмом від інших типових представників його соціального прошарку, він вбачає ідеал не в матеріальних благах, на які спокусилося рицарство шотландське, а у самостійній державі і вольному народі. Соціальна революція відступає на задній план і стає фоном для опоетизації незвичайного історичного героя в незвичайних обставинах. Спостерігається відхід від типізації і застосування символізму.

Іншою рисою, що відрізняє неоромантичну художню систему від попередньої є відхід від реалізму, своєрідне поєднання історичної правди і вигадки, яке формується у художню поетичну форму, за зразком стилізації під романтизм.

У сучасних критичних джерелах неоромантизм трактується не як окрема стильова течія, а як проміжне (перехідне) явище між реалізмом (натуралізмом) і модернізмом. Тобто він готує грунт для становлення нового напряму літератури - модернізму.

Попри все неоромантизм має всі права на його дослідження, оскільки покладає початок новому світогляду письменників у літературній діяльності, змушує переглянути стереотипність світосприйняття і почати пошук нового спрямування.

Дослідженням неоромантизму у творчості Лесі Українки займалися багато видатних особистостей. Серед них можна назвати, наприклад Л. І. Скупейко «Неоромантизм Лесі Українки (Рецепція. Концепція особистості. Міфопоетика)», канд. філол. наук О. В. Гаєвська «Типологія неоромантизму Йосано Акіко, Лесі Українки та Уїли Кесер» та ін..

1.1 Специфіка конфлікту

поема українка історичний інтерпретація

Особистість Роберта є особливою тим, що він ніби випромінює всі ті переживання і прагнення свого народу відстояти рідну батьківщину і свої права. Це помітно на фоні безликих рицарів, які погодилися з умовами короля Едварда:

«Так каже наш король: «Хто з вас

Погодиться зо мною,

Той і маєтками, й людьми

Владітиме в спокою.

Люд простий має нам платить

Податки й десятини, -

А лицар буде вільний пан

Своєї батьківщини.

Всяк лицар має з королем

Ходити у походи,

За те він матиме собі

І ласку, й нагороди».

Додолу впали корогви

Весь гурт шотландський панський

Враз крикнув: «Згода! Хай живе

Едвард, король шотландський!»

А також на фоні «люду простого», який слухняно підкорюється, бо єдиними їх захисниками були рицарі, які їх врешті зрадили.

Специфіка конфлікту має два аспекти: зовнішній і внутрішній. Зовнішній конфлікт є загальним, таким, який відразу впадає в око читача, але не є основним, оскільки увага акцентується на головному персонажі. Це міжнаціональний конфлікт Англії з загарбницькими намірами щодо Шотландії, конфлікт між рицарством і простим людом, а також відношення короля-завойовника до підпорядкованих йому народів. Ці події слугують фоном для вирізнення конкретної ідеї, яку хоче висвітлити автор у своєму творі, а саме - ідеї взірця народного ватажка, об'єднання всього населення проти гніту, та силу і могутність, яку несе в собі це населення.

Важливу роль займає конфлікт саме між рицарями і народом, оскільки таким способом письменниця намагається акцентувати увагу на соціальних протиріччях панства та селян у сучасному їй суспільстві; розвінчує панський патріотизм та готовність панства до зради свого народу, заради вигоди.

Внутрішній конфлікт стосується безпосередньо головного персонажа. Він складає всі його внутрішні переживання, боротьбу емоцій і силу духу. Це протистояння між успіхами і невдачами, падіннями і злетами, між смиренням з обставинами і прагненням до ідеалу. Шість разів Роберт вступає в сутичку з ворогом і шість разів зазнає поразки. Це підриває дух народу: «Одні полягли, а другі розійшлись - пішли своє поле орати», що впливає і на дух ватажка, який «без війська і без слави зостався». Перед ним постає дилема:

«Що ж має тепер він почати?

Чи має піти, як шотландські пани,

Едвардові зброю віддати,

Зостатись отут в подоланій землі

Останнього сорому ждати?»

Але це мука для нього бачити країну в неволі, і він вирішує, що радше піти в чужий край, на берег ірландський, присвятити там своє життя «ділу святому»: хоче вирушити з відважним лицарством у хрестовий похід.

Спостерігаючи за павуком, який шість разів зазнавав невдач, а на сьомий йому вдалося сплести павутину, Роберт раптом розуміє, що для досягнення своєї мети потрібна наполегливість. Ця подія враз вирішує внутрішній конфлікт героя.

Отже, поема містить низку конфліктів, але основний з них обертається навколо рицарства і простого люду, за допомогою якого Леся Українка намагається висвітлити ситуацію сучасного їй суспільства, де корисливе панство продається своєму завойовнику, а народ страждає. При цьому народ є основною рушійною силою у скрутний для країни час.

1.2 Система дійових осіб. Герої як символи ідей

Центральною постаттю у поемі є головний її герой Роберт Брюс, який втілює в собі образ ідеалу народного ватажка, який піклується не про свою вигоду, як це зробили інші представники його класу суспільства, а про свій народ, і переймається національними питаннями. Саме він є символом ідеї народного ватажка в задумі Лесі Українки. Письменниця хоч і дбає про освоєний за історичними джерелами дух, колорит, життєві деталі епохи, проте уникає точності у відтворенні конкретної суспільно-політичної ситуації. Той розвиток подій, який нам пропонує автор, більше підпорядковується задумові, художній концепції, підказаній поглядами поетеси на сучасну їй дійсність, аніж відображає реальні історичні факти.

В часи «Визвольних воєн за незалежність» у Шотландії, не все лицарство переходило на сторону Англійського короля, а лише частина. Селянство не відігравало основної ролі у визвольній боротьбі, її відігравало лицарство. Армія короля Едуарда була чималою, потужно озброєною, а біднота не мала змоги в той час чинити опір. Історичні факти свідчать про те, що Роберта проголосили королем Шотландії представники знатних родів.

Образ рицарства - це трансформований образ українського панства, продажного і корисливого, який готовий зрадити свою батьківщину і народ за будь-яку ціну.

У поемі «Роберт Брюс, король шотландський» ми спостерігаємо інші тенденції. Письменниця досить великою роллю наділяє саме громаду. Народ - могутня сила у боротьбі за свої права та національні інтереси. Саме народ, а не привілейовані верстви, обрав королем Роберта, і оголосив свої вимоги:

«З ласки бога й народу обраний,

Наш королю! Вітаєм тебе!

Ми підданими влади твоєї

Признаємо охоче себе.

Коли ти боронитимеш волю

Й самотність народу твого,

Ми повік шанувать тебе будем

І любити, як друга свого.

Ти кликнеш на війну, ми зберемось

Під твою корогву всі гуртом,

Ми готові тобі і країні

Послужити мечем і щитом.

Та коли ти забудеш про справу

Честі й волі народу свого,

Схочеш інші, багатшії землі

Прилучати до панства твого,

Ми не підем тоді за тобою,

Щоб чужого добра здобувать,

Нам не тісно у рідній країні,

Нам не треба в чужу мандрувать!

Коли ти серед панських розкошів

Продаватимеш люд свій панам,

Ми самі боронити потрапим

Ті права, що належаться нам.

А коли ти англійській короні

Віддаси королівство своє, -

Знай, що в тую ганебну годину

Пропаде й панування твоє.»

Завдяки останнім словам можна чітко зрозуміти наміри Лесі Українки, яка намагалася виділити образ громади як рушійної сили, яка відіграє вирішальну роль у державних справах. Такий же погляд був і у її дядька Михайла Петровича Драгоманова, який вважав селянство реальною силою у боротьбі за права українського народу. Тому можна припустити, що світогляд Михайла Петровича залишив відбиток у свідомості молодої двадцятидвохрічної української письменниці, що й спостерігається у поемі.

Проте, для такої «сили» як народ потрібен досвідчений, мудрий, наполегливий, високоморальний керівник, який прагне до національних ідеалів. Такими рисами вона наділяє саме Роберта. Він не є вихідцем з народу, а є представником привілейованого класу лицарів. Отже, Леся Українка вважала, що очолити визвольну боротьбу має представник інтелігенції.

Не остання роль у творі відведена й образу-символу. Зневірений Роберт думає ніколи не повертатися у «край безталанний шотландський». І ось, в одинокій хатині на чужині він виглядає у вікно кораблі в Палестину з лицарями-хрестоносцями. Здавалося б ситуація безвихідна, але письменниця вводить образ-символ павука, який уперто працює над плетінням своєї павутини; після шести невдач, на сьомий раз йому нарешті вдається прикріпити павутину до стелі. Тут спостерігається чітка паралель між шістьма спробами павука і шістьма поразками повстання Роберта. І ця маленька подія враз змінила світобачення відважного лицаря, він зрозумів, що склавши руки не вдасться нічого змінити і що у боротьбі потрібна наполегливість. «Невже таки лицар менше має снаги, ніж павук!?» - думає Роберт. І, здобуває перемогу в своїй сьомій боротьбі, так як і павук досяг успіху лише всьоме.

Отже, письменниця вводить у поему систему символів, які є реальними історичними постатями, але вони тлумачаться по-іншому. Ситуація у Шотландії зводиться до подій в Україні, рицарство показник українського панства, Роберт Брюс - ідеал народного ватажка, а образ-символ павука - втілення наполегливості у досягненні своєї мети.

1.3 Жанрово-стильові особливості

Ліро-епічна історична поема, побудована на історичному сюжеті відтворює у художній формі якусь епоху, певний період історії. У ній поєднуються історичні події і реальні особи з вигаданими. Вимисел уміщений у рамки описуваної історичної епохи. Все це відображено у віршованій формі.

Поема «Роберт Брюс, король шотландський» складається з «Заспіву» і 6-ти частин, які написані катренами. Усі частини не дотримані чіткого розміру.

У поемі описано картину епохи Середньовіччя, коли король Англії Едвард йшов війною на вільну Шотландію. Події, які розгорталися на цих теренах отримали назву «Війни за незалежність». Роберт Брюс - реальна історична постать, проте в поемі надто прикрашена народолюбством.

Сюжет розгортається однією лінією і крутиться навколо однієї особи - Роберта. Це яскравий романтично-героїчний образ, який письменниця наділяє мужністю, відвагою, наполегливістю, любов'ю до батьківщини і народу. Він очолює народний повстанський рух проти загарбників і перемагає. Рицарство описується у негативних фарбах - як продажне і лицемірне.

Та частина поетики, що вивчає виражальні засоби мови, користування якими дає можливість письменниками досягти вищої естетичної якості й виразності писемного вислову, зветься поетичною стилістикою.

На поетичному лексичному і фразеологічному рівнях поема містить:

а) полісемічні слова, напр.: «військові чвари»; «в шотландській стороні»; «чесная умова»; «ворогам в пригоді»; «і ласку й нагороди»; «тут всі зашуміли, мов хвилі морські». Ці слова мають два і більше значення, проте в контексті поеми набувають конкретного і осмисленого значення і слугують засобом для творення стилю;

б) Синоніми («все горде, пишне панство»; «голови вільні, буйні складемо»; «широкі долини, розлогі лани»; «тая нитка тендітна, тонка»; «смутні та невеселі», та ін.);

в) антоніми («Та Робертові сумно дивитись на те море веселе, буйне, як згадає він рідну країну, затремтить його серце сумне»; «і павук додолу упаде, але зараз же злазить угору»; «шість раз той павук обірвався, але всьоме таки удержався»);

г) наявні архаїзми («про стару Шотландію славутню»; «герольд»; «слів тих ніхто на щиті не носив»; «лицарство йде»; «блищать списи», «бряжчать мечі і шоломи яснії», а також слова «сурма» і «корогва»);

д) варваризми («одинока хатина стоїть» - слово, запозичене українською мовою у найдавніший час від своїх сусідів фінів; з церковнослов'янської запозичені «голова», «рука», «ноги», з арабської: «і ватаги мудрі знайшлися», та ін.);

е) Серед діалектизмів слід виділити: «на ранок узброєне військо було»; «на ньому од'їхати хтів і Роберт»; «єсть і мрії»; «багато буде сього дня»; «повстаньмо ж тепера усі»; «одваги міцної»; «окрім його»; «щира згода, добрий лад зістався».

Характерним є широке застосування тропів:

а) порівняння: «але ж правда, наче зірка гожа, сипле скрізь проміння золотії», «Едварду глянув він в лице, мов кинув блискавицю», «Помчав у гори, мов стріла», «Тут всі зашуміли, мов хвилі морські»;

б) епітети: коні воронії, шоломи яснії, на широкій долині, в подоланій землі, безталанного сина;

в) метафори: «чи не мріють оті кораблі», «йде гук», «зброя сяє», «мався прибуть корабель», «не біліють вітрила ясні», «прялась помалу нитка»;

г) персоніфікація: «море веселе», «серце сумне»;

д) евфемізми: «одні полягли, а другі розійшлись».

е) символ павука як показник завзяття і наполегливості у досягненні цілей.

Щодо стилістичних фігур в поемі, то серед них можна виділити такі:

а) інверсію, як засіб підкреслення значущості певного слова або пари слів у реченні: «Не доведеться більше вам ламать чужої волі! Коли життя вам дороге, - кладіте зброю долі!», «Всі казали: «Поки світа сонця у ярмі шотландський люд не буде!» »;

б) повтор, який посилює експресивно-зображальні властивості мови: «Здається їм, що все кругом гукає: «Зрада, зрада!..» », «Шість разів пролунав по Шотландії крик: «Шотландці, шотландці розбиті!» », «Не згас, не згас шотландський дух, Шотландія повстане!», «Ох лютий бій, останній бій»;

в) анафору: «Нам не тісно у рідній вкраїні, нам не треба в чужу мандрувать!», «Ми тебе королем увінчали, ми тебе й розвінчаєм сами»;

г) епіфору: «Одинока хатина стоїть, в тій хатині рибальській убогій збройний лицар самотній сидить»;

д) епанастрофу: «Ліг на лаву і погляд підвів на потріскану стелю; на стелі».

Отже, поема «Роберт Брюс, король шотландський» має свій особливий мовний стиль, який характеризується своєрідною манерою висловлювання, що формує індивідуальну авторську мову, започатковану ще в ранній творчості письменниці. Всі перелічені стилістичні засоби зумовлені особливістю мовлення Лесі Українки, вони є характерними показниками приналежності певного твору конкретному авторові, і вирізняють авторську індивідуальність цієї поеми серед подібних літературних творів.

Висновки до І розділу

Поема «Роберт Брюс, король шотландський» споріднена із естетикою романтизму, що виявляться у тяжінні до історичної незвичності, введення головного персонажа на передній план, загостренні конфлікту особи із навколишнім світом, зорієнтованості на жанрову систему романтизму.

Неоромантизм розглядають як перехідну течію між реалізмом і модернізмом. Рисами неоромантизму у поемі є антиреалізм, який характеризується стилізацією під романтизм. Точно вирізнити неоромантичні тенденції від романтичних реалістичних, особливо на змістовому рівні, досить складно, особливо в умовах конкретної національної культури або навіть творчості окремого письменника. Їх можна виявити лише у контексті світової літератури, порівнюючи окремі елементи у комплексній творчості низки письменників.

Поема Лесі Українки побудована паралельно на правдивих і вигаданих моментах. Саме ці, не яскраво, виділені, але помітні вкраплення надреальності: гіперболізація почуттів головного героя у любові до народу і батьківщини, возвеличення могутності народу, введення нового для поетичної літератури образу-символу, на підставі легенди - дають всі підстави вважати поему неоромантичною.

Стилістичні засоби, якими написаний твір виражають авторську неповторність та індивідуальність, а також насичують художню композицію твору екзотичністю побудови, що стає на противагу нецікавій простоті.

Має багатоманітну систему стилістичних засобів, особливу завуальованість образів та, незвичне для більшості інших творів, введення образу-символу.

РОЗДІЛ ІІ. Джерела і основа написання поеми

поема українка історичний інтерпретація

Письменниця сповістила 23 червня (5 липня) 1893 року свого дядька М. П. Драгоманова про вже завершену поему «Роберт Брюс, король шотландський», яку йому ж вона і присвятила з відміткою: «(Посвята дядькові М. Драгоманову)». "Тема Ваша (Брюс), - пише вона у листі, - припала мені до серця, надто уступ з павуком цікавий! Здається мені, що можна буде так скласти, аби для «Дзвінка» годилось… Ну, та се вже там будемо бачити, а поки що моє діло робити, ні на кого не оглядаючись, окрім вас"[4; 156]. Саме Драгоманов наштовхнув молоду поетесу на написання цієї поеми, порадив їй взяти героєм твору Роберта Брюса, одного з ватажків селянських повстань у Шотландії проти англійських феодалів завойовників ХІV ст., також розповів і про легенду з павуком, яка відіграла одну з основних ролей у розвитку сюжету. Вперше розповідь про Роберта та павука потрапила у світ завдяки Вальтеру Скотту, який помістив її у свою книгу «Дідусеві розповіді», що була опублікована у 20-х роках ХІХ ст. У легенді йдеться про те, що у 1306 р., після поразки у боротьбі з англійцями, король відпочивав у занедбаній кімнаті, де довго спостерігав за павуком, який намагався плести павутину. Шість разів зазнав невдачі, і нарешті на сьомий раз павуку вдалося сплести павутину. Ця наполеглива праця маленького створіння надихнула Роберта на вирішальну, переможну битву.

Леся Українка ознайомилася з історичними і літературними джерелами Шотландії. Взяла за основу суспільно-політичну ситуацію, яка склалася у Шотландії в кінці ХІІІ - першій половині ХІV ст. і отримала назву: «Війни за незалежність».

Відмінність сюжету поеми від історичних фактів полягає у тому, що король Шотландії, батько Роберта, приніс присягу Англійському королю після смерті свого батька. Тобто, землі шотландські вже за правління Роберта були під протекторатом Англії, а сам Роберт був наслідником корони. Він прийняв участь у повстанні, але після страти борця за незалежність, який очолював це повстання і поразки військ, сам дав присягу королю. Згодом очолив антианглійський рух. Представники знатних родів визнали і проголосили одностайно Роберта шотландським королем. Більша частина земель була зайнята військами Англійського короля Едуарда І. Після двох поразок Роберт змушений був тікати до Ірландії. А вже через рік, після смерті Едуарда І, повертається щоб продовжити боротьбу і здобуває перемогу. Завдяки йому Англія визнала незалежність Шотландії.

Але, попри відхилення від історичної дійсності, присутні й достовірні подїї минулого:

«В Ірландію мався прибуть корабель,

Що лицарів віз в Палестину,

На ньому од'їхати хтів і Роберт

У тую далеку чужину.

Укупі з одважним лицарством бажав

Піти у хрестовім поході,

Щоб ділу святому останнім життям

І силою стати в пригоді.»

Вони описують останній (восьмий) хрестовий похід, який відбувся у 1270 р. В 1291 мусульмани захопили Акку - останню фортецю хрестоносців у Палестині. Отже, цей сюжет не можна вважати анахронізмом, бо за молодості Брюса цілком могли бути якісь плани відвоювання Палестини, і тільки з висоти століть стало ясно, що восьмий похід був останнім.

Та й сама засвідчує правдивість і вигаданість у поемі словами у «Заспіві»:

«Давня повість! і на байку схожа, -

Є в ній певні справи, єсть і мрії,

Але ж правда, наче зірка гожа,

Сипле скрізь проміння золотії.»

В епоху розквіту нової ідеології ірраціоналізму у філософії, психології та інших галузях науки і мистецтва, де на заміну всьому класичному, реальному і раціональному приходить нове бачення сучасності. У неоромантичній поемі Лесі Українки цей процес супроводжується такими рисами: заперечення повсякденності, підвищення значення особистої волі, потяг до таємничості, ідеалізація героя.

В Європі риси модернізму виникають на межі ХІХ - ХХ ст. у творах письменників Джозефа Конрада, Редьярда Кіплінга, Роберта Льюїса Стівенсона, Артура Конана Дойля та інших не маловідомих постатей зарубіжної літератури. Серед них виділяємо саме шотландських письменників А. К. Дойля (1859 - 1930 рр.)і Р. Л. Стівенсона (1850 - 1894 рр.). Нас цікавить саме Стівенсон, у якого основною темою більшості творів була Шотландія, її історія та герої. Професійним письменником він стає у 1872 році. У журналі 1881 і 1882 роках вперше друкують його роман «Острів скарбів», який вийшов 1883 року окремим тиражем і став відомим всьому світові.

Цілком ймовірно, що ознайомлення з модерністською творчістю цього письменника (можливо і інших модерністів світової літератури), могла вплинути на неоромантичну концепцію написання Лесею Українкою поеми.

У своїй поемі Леся Українка приділила значну роль народові, коли в історії основну силу опору завойовнику чинила та частина лицарства, яка не погодилася з його політикою. А також, письменниця застосувала ідеалізацію головного героя - непорушного в своїх інтересах, який категорично відмовився від умов, які запропонував йому король Англії. Звичайно, ця риса придає поемі романтизму. Тоді, як в історії, він приносив присягу йому, хоч і тимчасову.

Поему закінчено влітку 1893 року в Гадячі. Вперше надруковано у журналі «Хлібороб», Лювів, 1894, №8-9, одночасно поему надрукував журнал «Дзвінок», 1894, № 11, 12, 13 [19; 41].

Збереглися два автографи поеми. Перший належав редакції журналу «Дзвінок», і містив примітки Лесі Українки до двох слів: «Шотландія - Шкоція. Назва Шкоція єсть правішою, але для гармонічності вірша ми уживаємо «Шотландія»; «Герольд - слуга або лицар, що сповіщав волю королівську та витоки урядові». Цей автограф був переписаний двічі, без дати. Заголовок такий: «Роберт Брюс, король шотландський (Шотландська легенда). Посвята дядькові Михайлові». (Додаток А)

Другий автограф чорновий, має багато виправлень і закреслень, зазначена дата: «1893 літом в Гадячі». Містить значні зміни.

1994 року поема вийшла окремим виданням: Роберт Брюс, король шотландський. Шотландська легенда. Коломия. Вид. Михайло Павлик, 1894, 22 стор. Подальша історія видання вже засвідчена у збірці «Думи і мрії» (1899), альманасі «Дубове листя» (К. 1903).

Після смерті Маргарети у 1290 р., яка єдина мала право на успадкування шотландського престолу, англійський король Едвард І розпочав боротьбу за приєднання Шотландії до Англії і ліквідацію шотландського королівства. Шотландський лицар Роберт Брюс (Додаток Б) очолив боротьбу проти англійців і поступово витиснув їх із Шотландії. На 1313 рік, за винятком фортеці Стірлінг, уся Шотландія була визволена. 1314 року шотландці на чолі з Робертом Брюсом під Баннокберном розгромили загарбників. Роберт Брюс став королем Шотландії, а парламент у Кембускенеті 1314 року ухвалив конфіскувати майно кожного, хто не визнавав Брюса. У листі до папи римського 1320 року національні збори сповіщали про свою ухвалу: якщо Брюс надумає будь-коли передати Шотландію під владу англійської корони, вони відмовляться підкоритися цьому. 1328 року в Нортемптоні англійський король Едвард ІІІ підписав договір про визнання Шотландії незалежною державою.[8; Примітки]

Висновки до ІІ розділу

Отже, спонукав до написання поеми Лесю Українку її дядько Михайло Петрович Драгоманов. Ознаки його світогляду відбились і у самому творі, оскільки чітко помітні сходження поглядів письменниці із його поглядами, а саме: спрямованість минулого у сучасність, основний засіб у боротьбі з будь-якими труднощами - народ.

Леся Українка ретельно вивчала історичні джерела, пов'язані з тією епохою і тими подіями, щоб у її рамках висвітлити питання сучасності. Вона була ознайомлена зі світовою літературою, що залишила відбиток у самій поемі.

Через брак інформації у пам'ятках (листах і щоденниках) письменниці, визначити конкретні джерела, які вона використовувала у написанні поеми неможливо. Залишається тільки припускати на що саме вона була спрямована у дослідженні своєї теми. Шляхом співставлення з іншими письменниками можна порівняти окремі риси творчості. Думка про ознайомлення Лесею Українкою із творчістю шотландських письменників є цілком логічною, оскільки дослідження історії будь-якої країни несе своє продовження у літературі цієї країни і безпосередньо стосується літературної спадщини.

ВИСНОВКИ

Лесю Українку можна вважати основоположницею нового літературного напряму - модернізму, оскільки неоромантизм є перехідною течією між реалізмом і модернізмом. У своїй поемі вона намагається шляхом історичного минулого Шотландії висвітлити суспільно-політичні події, які відбуваються на теренах сучасної їй України, і показати читачу яким чином можна виправити подібну ситуацію. Головною зброєю проти будь-яких негараздів є об'єднаний під одним знаменом народ, який несе в собі могутність і велич, силу і відвагу. Не останнє місце належить і головному герою, що стає ідеалом народного ватажка, тоді, коли сам являється вихідцем панства. Простий люд і рицарство уособлює конфлікт українського селянства і панства.

Письменниця вводить у поему систему символів, які є реальними історичними постатями, але не дотримуються точної характеристики минувшини. Ситуація у Шотландії зводиться до подій в Україні, рицарство показник українського панства, Роберт Брюс - ідеал народного ватажка, а образ-символ павука - втілення наполегливості у досягненні своєї мети.

Поема «Роберт Брюс, король шотландський» має свій особливий мовний стиль, який характеризується своєрідною манерою висловлювання, що формує індивідуальну авторську мову, започатковану ще в ранній творчості письменниці. Всі перелічені стилістичні засоби зумовлені особливістю мовлення Лесі Українки, вони є характерними показниками приналежності певного твору конкретному авторові, і вирізняють авторську індивідуальність цієї поеми серед подібних літературних творів

У своїй поемі Леся Українка приділила значну роль народові, коли в історії основну силу опору завойовнику чинила та частина лицарства, яка не погодилася з його політикою. А також, письменниця застосувала ідеалізацію головного героя - непорушного в своїх інтересах, який категорично відмовився від умов, які запропонував йому король Англії. Звичайно, ця риса придає поемі романтизму.

Поема пройнята духом Середньовіччя, події описані в рамках історії. Понурюючись у дослідження джерел цієї епохи Леся Українка зверталася як до історичних, так і до літературних надбань.

Як окремий елемент творчості письменниці поема не розглядається у критичних джерелах, а була вміщена лише у контексті з іншими подібними до неї творами Лесі Українки, тому потребувала до себе уваги. Має багатоманітну систему стилістичних засобів, особливу завуальованість образів та, незвичне для більшості інших творів, введення образу-символу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Українська літературна енциклопедія // Літературознавча енциклопедія / Автор-укладач Юрій Ковалів. -- Т. 3. -- К.: Академія, 1995. -- 496 с.

2. Безпечний Іван. Теорія літератури. - Київ: Смолоскип, 2009. - 388 с.

3. 3.Зеров М. Леся Українка // Зеров М. Твори: В 2-х т. - К., 1990. - Т. 2. - С. 359 - 401.

4. Костенко А. Як криниця, як буря: [про вплив М. П. Драгоманова на творчість Л. Українки] / А. Костенко // Вітчизна. - 1971 №2 - с. 155-160.

5. Леонова М. В. Взаємини Лесі Українки і Михайла Драгоманова / М. В. Леонова // Українська мова і література в школі. - 1991. - №8 - с. 76-79.

6. Ставицький О. Ф. Леся Українка (Етапи творчого шляху) К., «Дніпро», 1970 - 224 с.

7. Леся Українка і сучасність: Збірник наукових праць - Т. 2. - Луцьк: Волинська обласна друкарня, 2005. - 598 с.

8. Українка Леся. Роберт Брюс, король шотландський: (Шотландська легенда) / В. Цаха. - Київ: Видавець Карпенко, 2002 - 30 с.

9. Журавська І. Є. Леся Українка та зарубіжні літератури. - К.: АН України 1963 - 229 с.

10. Мороз М. О. Літопис життя та творчості Л. Українки - К.: Наук. думка, 1992 - 630 с.: 1 л.

11. Марко В. П. Художній твір на перехресті жанрово-стильових тенденцій. Вісник. - Запоріжжя, 2001. - №1: Філологічні науки. - с. 58.

12. Матвіяс І. Г. Діалектна основа мови у творах Лесі Українки

13. Козак С. Неоромантична концепція слова Лесі Українки // Сучасність. - 1996. - № 2. - с. 138-144.

14. Павличко С. Дискурс модернізму в українській літературі. - К., 1997. - с. 51-58.

15. Історія української літератури кінця ХІХ - початку ХХ ст. / За ред. П. П. Хропка. - К., 1991. - С. 105-128.

16. Міщенко Л. І. Леся Українка. - К., 1986. - 303 с.

17. Вальтер Скотт. История Шотландии. Дедушкины рассказы / Издательство: Б. С. Г. -Пресс, Серия: История для юных, 2005 г.

18. Вальтер Скотт. Дедушкины рассказы. История Шотландии с древнейших времен до флодденского сражения 1513 года. [с иллюстрациями]. Издание 2005 г.

19. Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. - К.: Наукова думка, 1975 р., т. 2, с. 53.

Додаток А

Роберт Брюс. Перша сторінка автографа, 1893 р.

Додаток Б

Роберт І Брюс

Размещено на Allbest.ru