Кафедра управління і ЗЕД

Контрольна робота

з дисципліни:

«Інноваційний менеджмент»

ЗМІСТ

1. Життєвий цикл організації

2. Розкрийте зміст конструкторської та технологічної підготовки виробництва.

3. В чому різниця понять «ліцензіатор» і «ліцензіат»

Список літератури

1. Життєвий цикл організації

Існує ще один надзвичайно важливий аспект організації як базової інституції бізнесу. Мова йде про життєвий цикл організації. Адже організація, як і людина, проходить усі стадії у своєму розвитку: від народження до припинення існування. Тривале існування притаманне небагатьом організаціям і свідчить про можливості пристосування до змінного середовища. Тому життєвий цикл організації, зображений в табл. 6.2, містить такі самі етапи, як і в людини: від народження до старіння. Ця таблиця наочно характеризує всі основні аспекти діяльності організації на різних етапах життєвого циклу.

Народження організації пов'язане з задоволенням потреб нового споживача, зайняттям вільної ринкової ніші. Цьому періоду притаманні такі риси, як віра в успіх, готовність ризикувати, величезна працездатність, невелика кількість працівників.

Дитинство -- надзвичайно загрозливий період. Головна загроза пов'язана з невідповідністю зростання організації порівняно зі зміною управлінського потенціалу, який значно відстає. Дуже образно цю загрозу висловив один із засновників і багаторічний керівник корпорації "Х'юлетт Пак-кард" Девід Паккард: "Смерть у бізнесі частіше трапляється не від голоду, а від неперетравлюван-ня". Внаслідок недосвідченості й некомпетентності менеджерів у дитинстві руйнується багато організацій. За даними авторитетного "Вапіс оЈ Атегіса", в цей період потерпають близько 90% малих фірм. Тому головна ціль на цьому етапі -- поєднувати досягнення короткострокових успіхів та бурхливого зростання, з одного боку, з утриманням курсу на виживання, з іншого.

Юність -- період переходу від комплексного менеджменту, що здійснювався невеликою компактною командою однодумців-засновників, до диференційованого менеджменту з використанням простих форм планування, прогнозування, маркетингу. Розрахунки та обґрунтовані пропозиції фахівців приходять на зміну інтуїтивним ризикованим рішенням. У команді керівників виникають суперечності через появу нових членів колективу з вузькоспеціалізованими знаннями. У цей період бажано здійснювати керівництво організацією засновником.

Зрілість організації вияв ллється у проникненні в нові сфери діяльності, розширенні й диференціації. Саме в цей період з'являється бюрократія, оскільки виникає потреба в систематизації інформації та формалізації прийняття рішень. Розвиток організації відбувається через збалансування зростання та досягнення стійкої структури і чіткого управління. Керівництво стає чимраз більше задоволеним логічністю й організованістю менеджменту. На стадії остаточної зрілості втрачається інтерес до адаптації, оновлення, децентралізації.

До влади поступово приходять досвідчені адміністратори. Талановитих спеціалістів заступають більш слухняні. Народжується самовдоволення.

Якщо на етапі ранньої зрілості організація стає помітною для конкурентів, а на проміжній зрілості з нею ведуть боротьбу, то за остаточної зрілості ця боротьба досягає найвищої гостроти. Якщо не вжити відповідних заходів, то організація починає втрачати свої позиції на ринку і відбувається перехід до етапу старіння.

Старіння пов'язане з пануванням бюрократії, наявністю громіздких структур, величезним апаратом управління, ігноруванням нових ідей. Організація стоїть на грані банкрутства.

Відродження -- це стадія, коли до керівництва приходить нова команда менеджерів, погляди і можливості яких дають змогу здійснити програми внутрішньої перебудови компанії. Про складність цих процесів написано сьогодні багато книг, про які вже згадувалося. Цікавим у цьому плані виглядає напуття Девіда Кернса, який зумів відродити корпорацію "Ксерокс" у 80-ті роки, своєму наступнику Полу Аллеру. Передаючи справи, він написав коротку записку, в якій просив не забувати про дві речі: довіряти передчуттю, оскільки воно не підводить, і прагнути якомога швидше змінити корпорацію.

2. Розкрийте зміст конструкторської та технологічної підготовки виробництва

Завдання на проектування з даної теми затверджує головний інженер підприємства чи менеджер з виробництва.

Основними роботами при проектуванні є:

- одержання завдання на проектування;

- складання технічної частини попереднього проекту (передпроекту);

- підготовка економічної частини передпроекту;

- розробка пропозицій з координації при проектуванні;

- завершення попереднього проекту і внутрішнє його обговорення (розроблювачі);

- розмноження передпроекту і внутрішнє його обговорення (весь колектив);

- затвердження передпроекту.

Проект містить у собі всі результати передпроектних робіт з їхньою детальною розробкою, а також характеристику властивостей, якими буде володіти проектований виріб.

Проект повинен містити також інформацію, необхідщт для інших працівників підприємства, що пов'язані з виконанням завдань проекту. Якщо проект відрізняється від передпроекту, усі відхилення повинні бути показані й обґрунтовані.

Таблиця 1. Життєвий цикл організації

З конструкторською підготовкою тісно пов'язана проектна підготовка виробництва. На практиці ці види робіт часто не розрізняють, хоча вимоги до конструкторів і проектувальників різні.

Конструювання являє собою розробку концепції нового виробу -- машини, приладу, устаткування і визначення його параметрів, виготовлення креслярської, розрахункової і текстової документації.

Під проектуванням мають на увазі процес розробки виробничих комплектів, агрегатів і комплексів, а також виготовлення необхідної документації на ці складні об'єкти.

Проектувальник вирішує більш комплексні завдання, ніж конструктор: він створює загальний план нового заводу чи виробництва, для яких конструктор готує тільки окремі вироби чи машини.

Проектний етап розробки нового виробу йде на зміну конструкторсько-технологічному, завданням якого є всебічна підготовка до початку виробництва як самого виробу, так і виробничого процесу.

Професор Брабець Ф. на прикладі виробництва електродвигунів стверджує, що прогресивною можна вважати таку конструкторську і технологічну підготовку, коли зростанню основного параметра споживчої вартості виробу на 100% відповідає збільшення маси виробу не більше, ніж на 68% і підвищення трудомісткості його виготовлення не більше, ніж на 41%.

Технологічна підготовка пов'язана з конструкторською і проектною. У її основний зміст входять: розробка технологічних процесів виробництва, схем і процесів зборки, техніко-економічних норм, підготовка інструментів, пристосувань, а також технологічних проектів виробництва.

Технологічна і проектно-конструкторська підготовка визначають порядок здійснення усього виробничого процесу, його організацію й економічний рівень. Значення технологічної підготовки будуть ще вищі, якщо будуть розроблені так звані комплексні технологічні процеси, що охоплюють, крім основних виробничих операцій, транспортні, контрольні й інші допоміжні процеси. Актуальність такого комплексного підходу визначається вже тим, що на багатьох підприємствах обсяг допоміжних робіт перевищує обсяг основних.

Важливим завданням є розробка такого комплексного рішення технологічної підготовки в декількох варіантах, щоб можна було ви брати оптимальний варіант ще до її початку. Технологічна підготовка виробництва визначає спосіб здійснення окремих операцій, їхню послідовність, використання інструмента, оснащення робочих місць і т.д. Варіанти технологічного процесу впливають на середній час виробництва, трудомісткість виробів, вантажопотоки на підприємстві, використання виробничих потужностей.

Організаційно-технологічна підготовка виробництва (ОТПВ) як стадія життєвого циклу товару включає технологічну підготовку виробництва (ТПВ) і організаційну підготовку виробництва (ОПВ).

Метою ОТПВ є підготовка технологічної й організаційної документації для здійснення ефективного функціонування виробничого процесу.

Основний зміст ОТПВ включає:

- аналіз існуючих технологій, устаткування і виробничих потужностей підприємства;

- аналіз технологічності нової продукції;

- розробку технологічних процесів виробництва нової продукції, нестандартного технологічного устаткування й оснащення, їхнє виготовлення;

- нормування потреби в різних видах матеріально-технічних ресурсів;

- проектування нових виробничих ділянок;

- укладення договорів з новими постачальниками матеріально-технічних ресурсів;

- розрахунок нормативів організації виробничих процесів;

- розробку оперативно-календарних планів запуску і випуску продукції:

- розробку організаційно-технологічної документації проведення робіт (виробничої програми, технологічних карт, графіків проведення робіт і т.п.);

- проведення програми стратегічних змін, намічених стратегічними планами;

- планування ОТПВ й управління реалізацією намічених планів.

Трудомісткість робіт ОТПВ з її проведення значно перевищують витрати на НДДКР. Наприклад, у СІЛА витрати на ОТПВ у 11 разів більше витрат на НДДКР. За дослідженнями російських учених, це співвідношення дорівнює від 4,6 у дрібносерійному виробництві до 8.0 у великосерійному .

У той же час вимоги до організації виробництва постійно зростають одночасно з підвищенням вимог до якості продукції і посиленням необхідності зниження її собівартості. При цьому діє принцип: чим більш досконала підготовка виробництва, тим більше зростає споживча вартість виробів у порівнянні з витратами на їхнє виробництво.

Крім розглянутих аспектів, підготовка виробництва пов'язана з рядом негативних факторів. По-перше, витрати на неї досягають, наприклад, в одиничному виробництві однієї третини собівартості продукції. По-друге, недоліки в підготовці виробництва негативно позначаються на техніко-економічних показниках виробів. По-третє, низький рівень підготовки негативно позначається на усьому виробничому процесі, тому що виникають різні утруднення, що відбивається на технологічній дисципліні, заздалегідь підготовлені організаційні проекти затрудняють вирішення питань організаційного характеру в процесі виробництва.

У зв'язку із сертифікацією промислової продукції, значною мірою, підвищуються вимоги до її якості, що повинні знаходити своє відображення в технологічній підготовці виробництва. У свою чергу. ТПВ повинна вписуватися в єдину систему технологічної підготовки виробництва (ЄСТПВ), що встановлюється державними стандартами і безупинно удосконалюється на базі досягнень НТП.

Основна мета ЄСТПВ -- забезпечення необхідних умов для досягнення повної готовності будь-якого типу виробництва до випуску виробів заданої якості, в оптимальний термін і при оптимальних витратах ресурсів.

Завдання ЄСТПВ зважуються на всіх рівнях і групуються за наступними чотирма функціями: забезпечення технологічності конструкцій і виробів, розробка технологічних процесів, проектування і виготовлення засобів технологічного оснащення, організація і управління ТПВ.

В ЄСТПВ документи оформляються відповідно до вимог ЄСТД-- єдиної системи технологічної документації, основне призначення якої -- у встановленні єдиних взаємозалежних правил, норм, положень з оформлення, комплектації і звертання, уніфікації і стандартизації технологічної документації.

Технологічна документація, розроблена на формах, встановлених ЄСТД, може бути використана як первинний масив інформації для АСУВ. Впровадження ЄСТД у машинобудуванні і типізація технологічних процесів дозволяє скоротити час на розробку технологічної документації на 35-40%

Таким чином, основними факторами скорочення тривалості ОТПВ і підвищення її ефективності є впровадження ЄСТПВ і ЄСТД, впровадження АСУВ, уніфікація і типізація технологічних процесів і оснащення, аналіз застосування наукових підходів менеджмент}' і дотримання принципів організованості процесів

Метою організаційної підготовки виробництва є аналіз і розробка комплексного організаційного проекту виробництва, оптимізація виробничих партій, ритмів, тактів і виробничого циклу

З організаційної точки зору необхідно ще до початку виробництва вирішити питання спеціалізації і кооперації, організації потокового виробництва, серійності, масовості, прямоточності і безперервності виробничого процесу.

Даний етап є завершальним у підготовчому циклі і визначається як найважливіший із усіх підготовчих етапів для менеджера, тому цілком закономірно зупинитися на ньому більш докладно.

Ключовим питанням даного етапу є підготовка прототипу майбутнього виробу. Ця підготовка складається з визначеного переліку робіт, виконуваних у наступній послідовності:

1. Розробка плану впровадження серійного виробництва на основі прийнятого колективом рішення і наказу керівника підприємства.

2. Внесення змін у креслення прототипу з метою виправлення недоліків у конструкції виробу, виявлених при виготовленні й випробуваннях дослідного зразка.

3. Розробка остаточних технічних умов, тобто технічного обґрунтування для початку технологічної підготовки серійного виробництва.

4. Розробка технічних умов на постачання матеріалу і договірне забезпечення постачань матеріалів, напівфабрикатів, готових виробів.

5. Розробка докладних технологічних процесів. Одночасно розробляються організаційні способи обслуговування робочих місць і з'ясовуються можливості багатоверстатної роботи. Складаються технічні завдання на конструювання спеціального інструмента.

6. Конструювання і виготовлення спеціального інструмента для серійного виробництва.

7. Розробка норм виробітку, витрати матеріалів, інструмента, палива, енергії, використання устаткування і т.д., а також організації робочих місць.

8. Виготовлення досвідченої серії з випробуванням розробленої технології і засобів праці. Здійснення технологічного і конструкторського контролю.

9. Коректування креслень нового виробу, технологічного процесу і нормативів за результатами випробувань.

10. Остаточне налагодження технологічних процесів, спеціального інструмента і початок серійного чи масового виробництва (останнє оформляється наказом керівника підприємства).

11. Організація виробництва. У звичайних умовах її здійснюють операційні менеджери і виробничо-диспетчерські відділи (служби). Однак, поки не будуть досягнуті заплановані параметри виробництва, де необхідною участь і технолога, й інноваційного менеджера, що повинні працювати в тісному контакті з виробничими підрозділами.

Викладені 11 етапів освоєння нового виробництва характеризують тільки одну сторону підготовки до пуску виробництва. Необхідний комплексний організаційний проект відновлення виробів, виробничої бази, що обслуговують підрозділи й управління виробництвом.

Такий організаційний проект виробництва, доповнений економічними розрахунками, є завершенням усієї системи підготовки виробництва.

Зміст організаційного проекту трохи відрізняється в залежності від галузі, до якої відноситься підприємство, характеру виробництва, типу організації виробництва і т.п.

У цілому, звичайно, організаційний проект містить наступні розділи:

- обсяг і структура виробничого підрозділу;

- технологічні методи виготовлення продукції:

- вибір найбільш раціональної внутрізаводської спеціалізації і кооперації;

- проект оптимального матеріального розміщення об'єктів і робочих місць, організації і раціоналізації праці працівників;

- проект оптимального матеріального потоку на підприємстві;

- проект раціональної організації обслуговування виробництва, включаючи комплекс господарств;

- система контролю і комплексного управління якістю продукції:

- система оперативного і диспетчерського управління виробництвом;

- кадрове забезпечення реалізації організаційного проекту, його економічна оцінка.

Тут наведено загальний напрямок змісту проекту організації. Його конкретизація залежить від типу підприємств, поставлених цілей і завдань, тому зміст проекту можна розширювати, звужувати, поглиблювати, видозмінювати. Однак обов'язковою складовою даного проекту повинен бути організаційний аналіз проведення підготовки виробництва, який можна представити у вигляді наступних послідовних кроків:

1. Формулювання мети організаційного аналізу. Ціль може бути виражена у формі терміну, до якого повинна бути довершена підготовка виробництва чи почате саме виробництво. Далі можна визначити граничні витрати, кількість працівників й інші необхідні показники.

2. Розчленувати загальну підготовку виробництва на якнайменші етапи і визначити за ними обсяги робіт. Для розрахунку трудомісткості, крім інших, можна застосувати експертний метод, метод перекладних коефіцієнтів, укрупнених нормативів.

3. З Визначити час підготовки кожного етап)', його тривалість і скорегувати тривалість при необхідності.

4. Визначити необхідні ресурси й інші потреби для здійснення окремих етапів і підетапів.

5. Визначити можливість сполучення підетапів і робіт у часі з не обхідним коректуванням ресурсів.

6. На основі приватних аналізів визначити загальну трудомісткість, витрати, тривалість підготовки виробництва й установити конкретні дати початку і закінчення кожного підетапу і всієї підготовки в цілому.

Якщо ж уважно подивитися на представлений перелік, то він являє собою не що інше, як календарний графік підготовки виробництва з усіма необхідними атрибутами для його побудови.

Представлений у такий спосіб організаційний аналіз знаходить широке застосування у вітчизняній й іноземній практиці, є винятково цінним прийомом підвищення ефективності виробництва і якості нової продукції.

3. В чому різниця понять «ліцензіатор» і «ліцензіат»

Особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензіар), може надати іншій особі (ліцензіату) письмове повноваження, яке надає їй право на використання цього об'єкта в певній обмеженій сфері (ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності).

Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності може бути оформлена як окремий документ або бути складовою частиною ліцензійного договору.

Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності може бути виключною, одиничною, невиключною, а також іншого виду, що не суперечить закону.

За ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.

Ліцензіар (ліцензійний орган) - державний орган Сторони, уповноважений вести ліцензування будівельної діяльності згідно з національним законодавством Сторони.

Список літератури

1. Антонюк, Л.Л. Інновації: теорія, механізм розробки та комерціалізації [Текст] : монографія / Л. Л. Антонюк, А. М. Поручник, В. С. Савчук ; Мін-во освіти і науки України, КНЕУ. - К. : КНЕУ, 2003. - 394 с.

2. Василенко, В.О. Інноваційний менеджмент [Текст] : навчальний посібник / В. О. Василенко, В. Г. Шматько. - К. : ЦУЛ, 2003. - 440 с.

3. Галица, И. А. Система стимулювання інновацій [Текст] / И. А. Галица // Фондовый рынок. - 2008. - N 31. - C.18-21

4. Денисенко, М.П. Інноваційна діяльність підприємств України: суть, оцінка та напрями активізації [Текст] / М. П. Денисенко, Я. В. Шабліна // Проблеми науки. - 2008. - N 6. - C.9-17

5. Жук, М.В. Інфраструктурне забезпечення інноваційного процесу в Україні [Текст] / М. В. Жук, О. М. Бородіна // Актуальні проблеми економіки. - 2008. - N 8. - C.66-71

6. Зубро, С. В. Інноваційна діяльність та роль держави як фактор її розвитку [Текст] / С. В. Зубро // Формування ринкових відносин в Україні. - 2006. - N 7. - C.66-72

7. Клименко, В. И. Фінансування інноваційної діяльності в Україні [Текст] / В. И. Клименко // Економіка. Фінанси. Право. - 2008. - N 1. - C.24-29

8. Краснокутська, Н.В. Інноваційний менеджмент [Текст] : навчальний посібник / Н. В. Краснокутська ; Мін-во освіти і науки України, КНЕУ. - К. : КНЕУ, 2003. - 504 с.

9. Пересунько, Є. С. Принципи інноваційної діяльності підприємств України [Текст] / Є. С. Пересунько // Проблеми науки. - 2007. - N 8. - C.23-27

10. Правик, Ю.М. Інвестиційний менеджмент [Текст] : навчальний посібник / Ю. М. Правик. - К. : Знання, 2007. - 431 с.

11. Фатхутдинов, Р.А. Инновационный менеджмент [Текст] / Р. А. Фатхутдинов. - 3-е изд. - СПб. : Питер, 2002. - 400 с.

12. Федулова, І. В. Теоретичні положення з визначення категорій інноваційний процес і інноваційна діяльність [Текст] / І. В. Федулова // Проблеми науки. - 2007. - N 8. - C.2-8

13. Федулова, Л. І. Інноваційний менеджмент в Україні: проблеми та шляхи формування [Текст] / Л. І. Федулова // Економіст. - 2002. - N 2. - C.52-55

14. Фірсова, С. Г. Інвестиційно-інноваційна діяльність:фактор попиту [Текст] / С. Г. Фірсова // Формування ринкових відносин в Україні. - 2007. - N 5. - C.64-69

15. Шабранська, Н. І. Інноваційна діяльність як чинник прискореного розвитку малого підприємництва [Текст] / Н. І. Шабранська // Проблеми науки. - 2007. - N 9. - C.20-26