Напрямки удосконалення ефективності інноваційної діяльності

Аналіз літератури з питань управління інноваційними проектами висвітлює різні підходи до визначення сутності й змісту інноваційного проекту.

За результатами узагальнення проведеного аналізу, пропонується прийняти наступне визначення поняття “інноваційний проект”: інноваційний проект - комплекс наукових, технологічних, організаційних, виробничих, фінансових та інших заходів, які оформлені комплектом документації і забезпечують досягнення поставлених цілей.

Аналіз інноваційної практики дозволяє виділити принципові особливості інноваційних проектів від інших видів проектів:

- більш високий ступінь невизначеності (технічних, комерційних параметрів проекту, строків досягнення намічених цілей, майбутніх витрат, доходів), що значно зменшує вірогідність проведення попередньої фінансово-економічної оцінки й припускає на практиці використання додаткових критеріїв оцінки й вибору проекту;

- тривалість вирішення багатьох науково-технічних проблем внаслідок їхньої складності й недостатньої визначеності вимагає створення надійної бази прогнозування й аналізу нововведення, обліку фактору часу в розрахунках ефективності інноваційних проектів, тому інноваційний проект орієнтований на довгострокові, тобто віддалені в часі результати;

- залучення до розробки проектів фахівців високої кваліфікації, осіб творчої праці, часто унікальних ресурсів (матеріалів, приладів і т.д.), вимагає організації ретельної підготовки окремих стадій і етапів реалізації кожного інноваційного проекту;

- більша ймовірність одержання в рамках проектів несподіваних результатів, які мають самостійну комерційну цінність і потребують гнучкості управління інноваційними процесами, здатності швидкого “впровадження” у нові бізнес-галузі, технології, товарні ринки.

- інноваційний проект, хоча і є, як правило, інвестиційним, відрізняється від останнього:

1) трьома етапами: етап перший, пов'язаний з проведенням пошукових НДР, етап другий - містить виконання прикладних НДР, етап третій - по виконанню дослідно- і проектно-конструкторських робіт (ДКР і ПКР). Таким чином, інноваційний проект на відміну від інвестиційного містить у собі дослідження й розробки. Інвестиційний проект починається з четвертого етапу інноваційного процесу (етап четвертий - по освоєнню виробництва нової продукції й комерціалізації інновацій), тому що він збігається з другою фазою життєвого циклу продукції;

2) після відбору інвестиційного проекту здійснюється лише одне-єдине рішення, що і варто реалізувати, а інноваційний проект вимагає нової переоцінки й перегляду на наступних етапах і в численних контрольних точках;

3) для інвестиційного проекту основним критерієм є фінансова успішність, а для інноваційних проектів важливі також й інші: принципова новизна, патентна чистота, ліцензійний захист, пріоритетність напрямку інновацій, конкурентоспроможність впроваджуваного нововведення [13].

Повний інноваційний проект охоплює всі етапи інноваційного процесу: від проведення фундаментальних досліджень до впровадження та реалізації новації. Такому проекту притаманна висока міра новизни. Головним чином його здійснюють великі організації, що мають спеціалізовані науково-дослідницькі лабораторії, конструкторські підрозділи та фахівців відповідного рівня.

Інноваційні проекти відрізняються за масштабами, строками реалізації й вимогами до якості виконання проекту. Масштаб проекту визначається впливом його результатів на один із внутрішніх або зовнішніх ринків: цінних паперів, грошей, матеріальних продуктів і послуг, праці, а також на екологічний і соціальний стан.

За цим фактором розрізняють мегапроекти (глобальні або великомасштабні), проекти регіонального, галузевого або міського масштабу й локальні (малі) проекти. Виконання проекту може бути довгостроковим (від 5-7 років), тривалим (3-5 років) або короткостроковим (якщо його характерною рисою й метою є надзвичайно короткий строк реалізації). Окремі проекти як головну ознаку можуть мати підвищені вимоги до якості їхнього виконання.

Чистий дисконтований прибуток визначається як сума різниці результатів витрат та інвестиційних вкладень за розрахунковий період, дисконтованих на один момент часу, тобто приведених до одного, зазвичай початкового, року. Ця величина характеризує загальний абсолютний результат інноваційної діяльності, її кінцевий ефект. Якщо доходи та капіталовкладення представлені у вигляді потоку платежів, то Едн дорівнює сучасній величині цього потоку:

Едн = У (Rt - Vt) * vt, (2.1)

де Rt - результати, досягнуті в t-й рік;

Vt - витрати, здійснені в t-й рік;

T - тривалість розрахункового періоду, що дорівнює числу років здійснення проекту;

(Rt - Vt) - ефект, що досягається в t-м році;

vt - дисконтний множник по ставці порівняння Q (нормі дисконту, що дорівнює прийнятному для інвестора розміру прибутку на капітал; зазвичай це облікова ставка НБУ) у t-й рік.

На підприємствах капітального будівництва як економічний результат (Rt) приймаються надходження від реалізації будівельної продукції, а також від надання різноманітного роду послуг. Витрати (Vt) при визначенні показників економічної ефективності інвестицій враховують поточні витрати без амортизації, податки й інші не інвестиційні витрати.

На практиці часто користуються модифікованою формулою для визначення Едн. Для цього з витрат (Vt) виключають капітальні вкладення (Kt), тоді формула (1) буде мати такий вигляд:

Едн = У (Rt - Vt - Кt) vt. (2.2)

Індекс прибутковості являє собою відношення суми приведених ефектів до розміру капіталовкладень:

Еіп = [У (Rt - Vt) vt ] / [У Кt vt]. (2.3)

Слід зазначити, що показник рентабельності інвестицій Еіп характеризує деяку додаткову рентабельність, оскільки при його розрахунку доходи вже дисконтовані по ставці порівняння Q. Якщо цей показник дорівнює 1, то це означає, що прибутковість капіталовкладень точно відповідає нормативу рентабельності Q. Якщо ж він менше 1, то це означає, що інвестиції нерентабельні, бо не забезпечують цей норматив.

Таким чином, якщо показник Едн інноваційного проекту позитивний і за своїм значенням вищий відповідного показника для проекту, що має традиційні рішення, проект, що має інноваційні рішення, більш ефективний, і може розглядатися питання про його прийняття. Чим більше Едн, тим ефективніше проект. При негативному значенні Едн проект є неефективним, і інвестор понесе збитки. Оскільки індекс прибутковості, або рентабельності, (Еіп) тісно пов'язаний із Едн, то при позитивному Едн і індексі прибутковості Еіп > 1 проект вважається економічно ефективним.

Під внутрішньою нормою прибутковості, або нормою рентабельності інвестицій, мають на увазі ту розрахункову ставку відсотків, при якій капіталізація прибутку, що регулярно отримується, дає суму, яка дорівнює інвестиціям, тобто капіталовкладення є операцією, що окупається. Інакше кажучи, при нарахуванні на суму інвестицій відсотків по ставці, що дорівнює внутрішній нормі прибутковості (Q0), забезпечується отримання розподіленого у часі доходу. Чим вища ця ставка, тим більше ефективність капіталовкладень. Внутрішня норма прибутковості являє собою ту норму дисконту (Q0), при який розмір приведеної різниці результату і витрат дорівнює приведеним капітальним вкладенням:

У (Rt - Vt)vt0 = У Kt vt0, (2.4)

де vt0 - дисконтний множник по нормі дисконту Q0.

Зазвичай внутрішня норма прибутковості (Q0) визначається за допомогою програмних засобів шляхом розв'язання відносно v0 рівняння 2/4 яким-небудь ітераційним методом (методом послідовного наближення).

Розмір внутрішньої норми прибутковості дає відповідь на запитання: чи задовольняє розрахована норма прибутковості інвестора, що вкладає свій капітал? У випадку, якщо розмір внутрішньої норми прибутковості дорівнює або більше необхідної інвестору норми прибутку на капітал, інвестиції вданий інноваційний проект оправдані, і тоді може розглядатися питання про його прийняття. У противному випадку інвестиції в запропонований проект недоцільні. Якщо інноваційний проект цілком фінансується за рахунок позички банку, то значення Q0 вказує верхню межу припустимого рівня банківської процентної ставки, перевищення якої робить проект неприйнятним. У випадку коли має місце фінансування з різних джерел, Q0 відповідає нижній межі „вартості” капіталу що авансується, яка розраховується як середній арифметичний зважений розмір виплат за користування капіталом, що авансується.

Термін окупності - мінімальний часовий інтервал, за який інвестиційні вкладення покриваються сумарною різницею результатів і витрат. Інакше кажучи, терміном окупності називають термін повернення вкладень, починаючи з якого йде чистий прибуток [1]. Термін окупності (T0) визначають із використанням рівності:

У (Rt - Vt)vt =У Кt vt, (2.5)

Тобто під терміном окупності мають на увазі тривалість періоду, після закінчення якого сума дисконтованих прибутків дорівнює сумі інвестицій. Таким чином, термін окупності (T0) являє собою теоретично необхідний час для повної компенсації інвестицій дисконтованими прибутками. Він визначається додаванням послідовних надходжень з потоку платежів, дисконтованих по ставці Q, доти доки не буде отримана сума, яка дорівнюватиме сумі інвестицій. Якщо доход надходить наприкінці року, то визначається сума:

Sm = У (Rt - Vt)vt, причому Sm < У Кt vt <Sm+1, (2.6)

де У Кt vt - це загальна сума інвестицій (капіталовкладень).

Тоді термін окупності (T0) дорівнює m плюс деяка доля року, яка приблизно дорівнює [У Кt vt - Sm] / [(R m+1-Vm+1)vm+1]. При цьому, звісно, припускається, що прибуток може сплачуватися і за частину року.

Взагалі жоден із перерахованих критеріїв сам по собі не є достатнім для ухвалення рішення про інвестування інноваційного проекту. Рішення про інвестування коштів у проект звичайно приймається з урахуванням значень всіх перерахованих критеріїв. Важливу роль при цьому відіграють структура і розподіл капіталу у часі, а також деякі інші чинники, більшість з яких не піддаються змістовному врахуванню.

Розрахунок комерційної ефективності припускає установлення фінансової обґрунтованості інвестиційних проектів шляхом аналізу потоку реальних грошей. При здійсненні будь-якого проекту розглядають три види діяльності: інвестиційна, операційна (виробнича) і фінансова. У рамках кожного виду діяльності досліджується надходження та відтік грошових коштів.

Потік коштів від інвестиційної діяльності на t-м кроці (Dti) можна представити у вигляді наступної залежності:

Dti = У Nti - У Vti, (2.7)

де Nti - надходження коштів від продажу активів або зменшення оборотного капіталу на t-м часовому кроці i-ї інвестиційної діяльності;

Vti - витрати на придбання активів або на збільшення оборотного капіталу на t-м кроці i-ї інвестиційної діяльності;

Iн, Iв - число видів інвестиційної діяльності, що визначають відповідно надходження і відтік коштів.

У результаті операційної (виробничої) діяльності утворюються прибутки від реалізації продукції і надання послуг, а також з'являються видатки, пов'язані з поточними витратами виробництва, амортизаційні відрахування на обслуговування основних засобів організації, податки тощо.

Потік реальних грошей від операційної діяльності на t-м кроці (Dt0) представляється у вигляді наступної залежності:

Dt0 = У Nt0- У Vt, (2.8)

де Nt0 - надходження від реалізації продукції і надання послуг, а також інші прибутки на t-м кроці i-ї операційної діяльності;

Vt - витрати на виробничу діяльність на t-м кроці;

Он, Ов - число показників, що визначають відповідно надходження і відтік реальних грошей від операційної діяльності.

Фінансова діяльність забезпечує надходження грошових коштів за рахунок використання власного капіталу (акції, субсидії тощо), короткострокових і довгострокових кредитів; відтік грошей - за рахунок погашення заборгованості за кредитами, виплати дивідендів та інших витрат. Потік грошових коштів від фінансової діяльності (Dtф) може бути поданий такою залежністю:

Dtф = У Nф - У Vф, (2.9)

де Nф - надходження коштів на t-м кроці i-ї фінансової діяльності;

Vф - відтік реальних грошей на t-м кроці від i-ї фінансової діяльності;

Фн, Фв - число видів фінансової діяльності, що визначають відповідно надходження і відтік грошових коштів.

Різницю між надходженням і відтоком грошових коштів від кожного виду діяльності на кожному кроці розрахунку називають сальдо реальних грошей. Сальдо накопичених реальних грошей Br за період Т:

Br = У Bt, (2.10)

де Bt - поточне сальдо грошових коштів на t-м кроці

Bt = Dti+ Dt0+ Dtф

Необхідна умова реалізації будь-якого інноваційного проекту - позитивне поточне сальдо і сальдо накопичених реальних грошей у будь-якому часовому інтервалі. Негативне сальдо свідчить про необхідність залучення інвестором додаткових власних або позикових коштів.

РОЗДІЛ 3. МЕТОДИ РОЗРОБКИ ІННОВАЦІЙНОГО ПРОЕКТУ НА ПІДПРИЄМСТВІ

Планування інноваційної діяльності підприємств і прогнозування їх розвитку в межах загальної стратегії охоплює такі етапи: аналіз вимог зовнішнього середовища і закономірностей внутрішнього середовища; визначення загальної стратегії функціонування підприємств; визначення інноваційних можливостей; формування стратегічних інноваційних завдань; розроблення концепції інноваційної стратегії; складання бізнес-планів і програм інноваційної діяльності; розробку і реалізацію інноваційних проектів [15, с. 136].

Аналіз проектів, розроблених за рекомендаціями Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України показав, що практично всі автори не мають чіткого уявлення про різницю науково-технічної розробки та інноваційної пропозиції до бізнес-проекту. В наукових установах як аграрної сфери, так і інших сфер, до цих пір не відпрацьовано методичну базу та нормативний інструментарій інноваційного бізнес-проектування за програмно-цільовим методом.

Державні вимоги до інноваційних проектів визначаються Законами України «Про інноваційну діяльність» (04.07.2002 № 40-IV) [8], «Про наукову і науково-технічну діяльність» (12.13.1991 № 1977-XII) [9] та постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку державної реєстрації інноваційних проектів і ведення Державного реєстру інноваційних проектів» (17.09.2003 № 1474) [31].

Відповідальним державним органом визначено Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України, яке наказом №1032 від 23.11.2005р. затвердило форми заяви про розгляд інноваційного проекту, паспорт і бізнес-план інноваційного проекту [26], а також «Методику проведення державної комплексної експертизи інноваційних проектів» (№114 від 21.02.2012 р.) [27].

Особливістю інноваційних бізнес-проектів є наявність інноваційної складової, яка формується на основі ринково привабливих властивостей закінчених науково-технічних розробок і зрозумілих бізнесу економічних показників щодо їх освоєння для виробництва і реалізації конкурентоздатної наукомісткої продукції [39, с. 60].

На сьогоднішній день вважаємо за необхідне в рамках формування єдиної стратегічної концепції галузі на основі модифікації структури проектного бізнес-плану запропонувати методику складання галузевого інноваційного бізнес-плану (рис. 3.1).

Рис. 3.1. Структура інноваційного бізнес-плану

В результаті використання досконалішої методики складання бізнес-плану інвестиційно-інноваційного проекту можна вирішити наступні завдання:

? надати більш обґрунтовану інформацію про проект, що дозволить залучити різні зовнішні джерела фінансування і, тим самим, розширити перспективи розвитку підприємств;

? продемонструвати зовнішнім інвесторам рівень надійності підприємства, в яке вкладаються грошові засоби;

? створити інформаційну базу для оперативного аналізу виконання проекту;

? запрограмувати можливість коректування параметрів проекту в разі виникнення непередбачених обставин.

У теорії планування немає жорстких рамок складових елементів інноваційного проекту, критеріїв оцінки доцільності і показників ефективності.

При цьому, переконлива демонстрація комерційній привабливості наукової ідеї або розробки дозволить вже на ранніх стадіях досліджень формувати інноваційні проекти, залучаючи для їх реалізації виробників і комерційні засоби. З'являється можливість значно прискорити інноваційний процес і скоротити час від розробки до створення і виведення на ринок нового конкурентоздатного продукту. На сучасному глобалізованому світовому ринку ця обставина може мати вирішальне значення для досягнення комерційного успіху [21, с.139].

На практиці подібний бізнес-план повинен розроблятися на п'яти-семирічний період залежно від радикальності зміни існуючої стратегії, глибини нововведень і положення підприємства. Принциповою вимогою до інноваційного бізнес-плану є його точна відповідність місії суб'єкта і вимогам єдиної галузевої стратегії. Інноваційний бізнес-план міститиме розгорнутий опис інноваційних заходів, термінів їх здійснення та очікуваних результатів.

Вкажемо на причини необхідності формування методики складання інноваційного бізнес-плану:

1) інноваційний процес може бути успішним лише у випадку використання планових методів його формування;

2) використання планових інструментів є необхідною умовою мобілізації всіх наявних ресурсів і їх застосування найбільш радикальним способом;

3) програми нововведень, що існують на сьогоднішній день у галузях носять швидше тактичний, ніж стратегічний характер;

4) інноваційний бізнес-план дозволить об'єднати зусилля кожного окремого господарюючого суб'єкта і галузі загалом;

5) планові методи забезпечують чітку організацію інноваційного процесу;

6) інноваційний бізнес-план являє собою пошук оптимальних способів формування і розподілу ресурсів з метою досягнення максимального ефекту від реалізації інноваційного та інвестиційного циклу [16].

Важливим етапом є визначення цілей і розробка програм дій на ринку. Даний етап визначає зрештою всі інші. Загалом, галузь виступає як конкретне вираження її завдань, сформульованих як на загальногалузевому рівні, так і на рівні кожної птахофабрики, організаційної одиниці.

Мета розвитку визначається під впливом наступних чинників: можливості зовнішнього середовища, вимоги споживачів, внутрішні ресурси, загальна культура галузі. Таке перспективне планування формує високі, але одночасно досяжні довгострокові цілі розвитку суб'єкта. В якості єдиної стратегічної мети прийнятним може бути перетворення галузі на систему, що динамічно розвивається. Використовуючи дані особистого вибіркового спостереження, розглянемо загальну структуру сукупності орієнтирів у галузі, яка є досить різноманітною в регіоні.

Запропоновані методичні засади інноваційного бізнес-планування дозволяють виділити основні складові проблеми, що мають бути вирішені під час формування бізнес-плану, розробки та виробництва інноваційного продукту. Відтак практичне використання запропонованої методики у процесі бізнес-планування уможливить: зменшити можливі ризики інноваційної діяльності; забезпечити аналіз альтернативних варіантів управлінських рішень за комплексної оцінки їх впливу на кінцевий результат; оперативно управляти процесом розробки бізнес-плану та контролювати хід робіт. Пропонується до основних критеріїв оцінки інноваційного проекту віднести:

- актуальність об'єкту комерціалізації, так як в багатьох керівників проектів виникають труднощі при визначенні продукту, що вийде на ринок.

- ясність в питаннях власності, що є необхідною умовою залучення в проект виробників і, особливо, інвесторів;

- переконливість демонстрації високого комерційного потенціалу. Найбільш помилковою є необґрунтованість запрошуваних сум і невірна оцінка власних витрат. В результаті лише близько 15% інноваційних проектів проходять елементарну фінансову перевірку на можливість повернення кредитних засобів;

- патентну стратегію, яка визначає порядок ухвалення рішення з патентування і забезпечує розробку угоди про розподіл прав на об'єкт інтелектуальної власності;

- фінансову стратегію, адже важливість визначення парної фінансової стратегії виходить з необхідності залучення фінансування з різних джерел і на різних етапах виконання інноваційного проекту. Різнорідні по суті етапи інноваційного процесу потребують гнучкого підходу до визначення форм і порядку фінансування;

- стратегію просування об'єкту на ринок, що включає аналіз маркетингової ситуації на ринку аналогічних продуктів, цінову політику, методи реалізації, рекламні заходи.

РОЗДІЛ 4. МЕТОДИКА ОЦІНКИ ЕФЕКТИВНОСТІ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПРОМИСЛОВОГО ПІДПРИЄМСТВА

Проблема комплексної оцінки ефективності інноваційного проекту перебувала й перебуває в центрі уваги вчених - економістів і керівників - практиків різних рівнів і рангів. За останнє десятиліття було видано велику кількість наукових праць, присвячених цій проблемі, розроблено безліч різноманітних варіантів методичних вказівок і рекомендацій по інвестуванню.

Це пояснюється тим, що у повному обсязі процес передінноваціних досліджень і збору інформації, необхідної для розрахунку ефективності інноваційного проекту, у повному обсязі досить трудомісткий і коштовний, тому звичайно, і оцінка ефективності проекту проводиться у два етапи. На першому етапі інноваційних досліджень проводиться попередня оцінка ефективності інноваційного проекту, мета якої полягає у визначенні доцільності проведення передінноваційних досліджень у повному обсязі.

На другому етапі проводиться комплексне дослідження ефективності інноваційного проекту. Для попередньої оцінки ефективності проекту можна використати той же аналітичний апарат, що й для повномасштабних досліджень ефективності, заміняючи відсутні дані їхніми експертними оцінками й зменшуючи обсяг проведених розрахунків.

Застосування формальних методів передбачає використання тих же показників, що й для інвестиційних проектів. Застосовуваними для цієї мети у світовій практиці показниками є наступні: чистий дисконтований дохід (NPV), індекс прибутковості (PI), внутрішня норма рентабельності (прибутковості) (IRR), термін окупності (DPP), модифікована ставка рентабельності (MIRR).

Чистий дисконтований дохід (Net Present Value) (NPV) являє собою величину різниці результатів і витрат за розрахунковий період приведених до одного, звичайно початкового року [44]. Цей показник порівняння різночасових витрат і доходів допомагає вибрати напрямки вкладення коштів в інновації, коли цих коштів особливо мало. Даний розрахунок NPV корисний для бюджетних організацій, які фінансуються централізовано.

Чистий дисконтований дохід дозволяє одержати найбільш узагальнену характеристику результату інвестування, тобто його кінцевий ефект в абсолютній сумі.

(4.1)

де T - розрахунковий рік;

Rt - результат у t і рік;

St - витрати в t і рік;

Lt - коефіцієнт дисконтування;

t - рік, результати й витрати якого приводяться до розрахункового.

За умови приведення до року початку реалізації інновацій T =0, тоді

(4.2)

де d - величина дисконту, а отже, формула перетвориться в:

(4.3)

Цей показник адитивний у просторово - часовому аспекті, тобто NPV різних проектів можна підсумувати. Це дуже важлива властивість, що виділяє цей показник із всіх інших і дозволяє використати його як основний при аналізі оптимальності інноваційних проектів.

Однієї з основних проблем при оцінці інноваційних проектів за допомогою показника чистого дисконтованого доходу, є проблема прогнозування ряду показників, використовуваних у якості вихідних даних при розрахунках величини прибутку. Чистий дисконтований дохід має однак ще один недолік: вибрана для дисконтувания ставка відсотка (дисконтна ставка) застосовується звичайно незмінною для всього періоду експлуатації інноваційного проекту. В той же час, у майбутньому періоді у зв'язку зі зміною економічних умов ця ставка може змінюватися.

Однак, незважаючи на цей недолік, використовуваний показник визнаний у закордонній практиці найбільш надійним у системі показників оцінки ефективності інноваційних проектів [19].

Внутрішня норма рентабельності (прибутковості), (Internal rate of return) (IRR), являє собою ту норму дисконту (d), при якій величина наведених доходів дорівнює величині наведених капіталовкладень, тобто NPV проекту дорівнює 0.

(4.4)

де n - тривалість життєвого циклу інноваційного проекту в роках.

Значення внутрішньої норми рентабельності можна визначити декількома способами:

1. Методом пробних розрахунків, тобто знаходженням значення NPV при різних величинах дисконту до моменту виконання рівності.

2. Графічним методом. При цьому значення d, при якому графік перетинає вісь абсцис, [41], і визначає пошуковане значення внутрішньої рентабельності проекту.

3. Методом лінійної ітерації, екстраполяції.

За допомогою таблиць або розрахунків вибирають два значення коефіцієнта дисконтування L1 < L2 таким чином, щоб в інтервалі (L1, L2) функція NPV = f(L) міняла своє значення з “+” на “-“ або навпаки. Далі використовують формулу [44]:

(4.5)

де d1 - величина дисконту, при якій

d2 - величина дисконту, при якій

Точність обчислень обернено до довжини інтервалу (d1; d2). Тому найкраща апроксимація досягається у випадку, коли довжина інтервалу приймається мінімальною (1%).

IRR є граничною ставкою позичкового відсотка, що розділяє ефективні й неефективні інноваційні проекти. За рубежем розрахунок внутрішньої норми прибутковості часто застосовується як перший крок при фінансовому аналізі інноваційного проекту. Для подальшого аналізу відбирають ті інноваційні проекти, які мають IRR не нижчими від деякого граничного значення (звичайно 15-20 %).

Величина IRR залежить не тільки від співвідношення сумарних капітальних вкладень і доходів від реалізації проекту, але й від їхнього розподілу в часі. Чим більше розтягнуто у часі процес одержання доходів в результаті зроблених вкладень, тим нижчим буде значення внутрішньої норми прибутковості.

IRR є граничною нормою дисконту, при якій строк окупності існує. Вона може бути також орієнтиром при оцінці граничного значення норми дисконту, що відповідає існуванню строку окупності й у випадку відсутності дисконтування інвестицій.

Звичайно, IRR має одне значення. Однак на практиці можуть зустрічатися більш складні випадки, коли це рівняння має кілька позитивних значень. Це може, наприклад, відбутися, коли вже після первісних інвестицій у виробництво виникає необхідність великої модернізації або заміни устаткування на діючому виробництві. У цьому випадку треба керуватися найменшим значенням із отриманих рішень.

Один з недоліків показника IRR -- неможливість його використання у випадку неординарного грошового потоку, коли відтік і приплив капіталу чергуються. Цілком реальна ситуація, коли проект завершується відтоком капіталу. Це може бути пов'язане з необхідністю демонтажу устаткування, витратами на відновлення навколишнього середовища й ін. У цьому випадку виникає ефект множинності IRR. Тому застосовують його модифікацію - показник модифікованої ставки рентабельності - (Modifed internal rate of return) (MIRR) [45].

При її використанні величини інвестицій, вкладені в різні періоди часу, дисконтуються з якимсь заданим коефіцієнтом дисконтування, меншим, ніж IRR, тому що є необхідність тримати кошти для передбачуваних інвестицій у ліквідному вигляді.

Показник MIRR знаходять використовуючи формулу [4.3]:

(4.6)

де O (t) - відтік коштів в i-м періоді (за абсолютною величиною);

П (t) - приплив коштів в i-м періоді;

r - ціна джерела фінансування даного проекту;

T - тривалість проекту.

Алгоритм розрахунку MIRR передбачає розрахунок сумарної дисконтованої вартості всіх відтоків і сумарної нарощеної вартості всіх припливів. Нарощена вартість припливів називається термінальною вартістю [45].

Показник MIRR завжди має єдине значення як для ординарного, так і для неординарного потоків. Значення MIRR також порівнюють із ціною капіталу. У практиці оцінки інноваційних проектів розраховують відношенням наведених доходів до інвестиційних видатків (К) (benefit / cost ratio). У західній літературі цей показник називають індексом прибутковості (profitabiliti index) (PI).

(4.7)

Індекс прибутковості тісно пов'язаний з NPV. Він включає ті ж елементи і його значення пов'язане зі значенням NPV. Якщо NPV позитивний, то PI > 1 і навпаки, якщо PI < 1,то проект неефективний. Чим більше абсолютне значення PI, тим ефективніший проект.

На відміну від чистого дисконтованого доходу індекс прибутковості - відносний показник, він характеризує рівень доходів на одиницю витрат, тобто ефективність вкладень: чим більше значення цього показника, тим вищою є віддача кожної гривні, інвестованої в даний проект.

Завдяки цьому показник PI дуже зручний при виборі одного проекту з ряду альтернативних, що мають приблизно однакові значення NPV (зокрема, якщо два проекти мають однакові значення NPV, але різні обсяги необхідних інвестицій, то очевидно, що вигідніше той з них, що забезпечує більшу ефективність вкладень), або при комплектуванні портфеля інвестицій з метою максимізації сумарного значення NPV. В умовах жорсткого дефіциту коштів перевага повинна надаватися тим інноваційним рішенням, у яких найбільш високий індекс рентабельності.

РОЗДІЛ 5. ДОСВІД УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ НА ПІДПРИЄМСТВІ АКБ «АНТОНОВА»

5.1 Загальна характеристика АКБ «Антонова»

До найперспективніших видів виробництва машинобудування у напрямку інноваційного розвитку є авіабудування. Однією з найважливіших галузей промисловості, яка виробляє літальні апарати для забезпечення потреб населення, народного господарства і оборони держави в повітряних перевезеннях і авіаційних роботах, є авіаційна промисловість. Успішний розвиток цієї галузі в значній мірі визначається виробничо-технічною, економічною і фінансовою діяльністю підприємств, які до неї входять.

Для того, щоб в повній мірі проаналізувати середовище, в якому функціонує АКБ «Антонова», є необхідним оцінити становище, яке склалося на ринку постачальників сировини, так як «сила» постачальники справляє найбільший вплив на діяльність підприємств, які працюють в галузі авіабудування.

Рис. 5.1. Управлінська структура АКБ «Антонова»

Перелік основних зовнішніх факторів, що мають вплив на підприємство представимо в таблиці 5.1.

Таблиця 5.1. Перелік зовнішніх факторів впливу на АКБ «Антонова»

Політичні фактори	Вплив економіки
Зміна правил ввезення продукції (в результаті, підвищення цін на сировину, збої в поставках) Жорсткість законодавства Політична нестабільність	Кризовий стан економіки країни Зростання темпів інфляції Стрибки курсів валют Зростання податків і мит (в результаті підвищення цін на сировину від постачальників)
Соціокультурні тенденції	Технологічні інновації
Зниження рівня життя населення Зміна переваг (в результаті появи конкурентів, нових продуктів та послуг) Підвищення кваліфікаційних характеристик робочої сили (підвищення кваліфікації працівників за рахунок проведення тренінгів, семінарів)	Вдосконалення технології виробництва (науково-технологічний прогрес) Зміна рекламних технологій Розвиток інформаційної галузі Вдосконалення менеджменту

Завдяки високій надійності і економічній ефективності понад 1500 літаків АКБ «Антонова» експортовані у більш ніж 70 країн світу. Всього ж побудовано більше 22000 літаків АКБ «Антонова».

З моменту заснування фірми створено понад сто типів і модифікацій літаків різного класу і призначення:

- багатоцільовий літак Ан-2, родоначальник великого сімейства "Анів";

- транспортні літаки Ан-8, Ан-12, Ан-22 "Антей", Ан-26, Ан-32, Ан-72, Ан-74Т, Ан-124 і Ан-124-100 "Руслан", Ан-225 "Мрiя", Ан-70, Ан-3Т;

- пасажирські Ан-10, Ан-14, Ан-24, Ан-140, Ан-148;

- конвертовані вантажно-пасажирські Ан-28, Ан-38-100, Ан-38-200, Ан-74ТК-100 і Ан-74ТК-200, Ан-74ТК-300;

- спеціалізовані: сільськогосподарські Ан-2М і Ан-3, гідролітак Ан-2В, літак для аерофотозйомки Ан-30, літак метеозахисту Ан-30М, лісо пожежні Ан-26П і Ан-32П, літак-рятувальник Ан-26М, полярний Ан-74, патрульний Ан-72П, літак далекого радіолокаційного виявлення Ан-71 та ін Крім того, створено кілька типів планерів, дельтапланів, мотодельтапланів.

Проведемо та проаналізуємо рентабельність продукції даних підприємств (табл. 5.2).

Таблиця 5.2. Аналіз рентабельності продукції ДАК «Антонов» за 2012-2015 рр., %

Підприємства	Роки
	2012	2013	2014	2015
ДАП "Завод 410 ЦА"	15,30	1,92	8,17	9,99
АКБ «Антонова»	9,82	8,29	5,70	5,74
ХДАВП	-0,10	-0,72	-201	-82,32
ДП КиАЗ "Авіант"	24,75	7,36	8,38	4,43

Як видно з проведеного аналізу, рентабельність продукції постійно зменшується, підвищення тільки спостерігається на ДАП «Завод 410 ЦА», проте значення у 2012 році у 1,5 рази перевищує 2015 рік.

Для аналізу виявлення резервів використання основних виробничих потужностей необхідно проаналізувати показники фондовіддачі, фондомісткості та фондоозброєності ДАК «Антонов» (табл. 5.3-5.5).

Таблиця 5.3 Показник фондовіддачі АКБ «Антонова» за 2012-2015 рр.

Підприємства	Роки
	2012	2013	2014	2015
ДАП "Завод 410 ЦА"	0,094	0,083	0,159	0,334
АКБ «Антонова»	0,87	0,94	1,21	0,97
ХДАВП	0,27	0,28	0,32	0,45
ДП КиАЗ "Авіант"	0,27	0,45	0,53	1,13

З наведених даних, видно, що показник фондовіддачі постійно зростає, тобто віддача від використання кожної гривні, витраченої на основні виробничі фонди зростає.

Таблиця 5.4. Показник фондомісткості АКБ «Антонова» за 2012-2015 рр.

Підприємства	Роки
	2012	2013	2014	2015
ДАП "Завод 410 ЦА"	10,64	12,05	6,29	2,99
АКБ «Антонова»	1,15	1,06	0,83	1,03
ХДАВП	3,7	3,6	3,1	2,2
ДП КиАЗ "Авіант"	3,7	2,2	1,89	0,88

Аналіз фондомісткості показав, динаміку зменшення необхідної величини основних виробничих фондів для виготовлення продукції. Отже, ДАК "Антонов" неефективно використовує свої виробничі фонди.

Таблиця 5.5. Показник фондоозброєності ДАК «Антонов» за 2012-2015 рр.

Підприємства	Роки
	2012	2013	2014	2015
ДАП "Завод 410 ЦА"	123,99	167,35	168,2	171,9
АКБ «Антонова»	42,99	42,12	41,66	47,47
ХДАВП	46,6	51,5	52,2	57,9
ДП КиАЗ "Авіант"	40,4	41,4	43,35	45,08

Показник фондоозброєності ДАК «Антонов» показав, що на найбільше значення належить ДАП «Завод 410 ЦА», тобто середня вартість основних фондів постійно зростає, а середньооблікова чисельність працівників зменшується.

Розрахуємо коефіцієнт використання виробничої потужності, він визначає відношення фактичного випуску продукції за рік до середньорічної виробничої потужності (табл. 5.6).

Таблиця 5.6. Рівень використання виробничої потужності АКБ «Антонова» за 2012-2015 рр.

Підприємство	Коефіцієнт виробничої потужності
	2012	2013	2014	2015
ДАП "Завод 410 ЦА"	37,5	45,8	54,1	59,5
АКБ «Антонова»	40,5	52,6	56,8	58,0
ХДАВП	48,0	53,0	58,0	59,0
ДП КиАЗ "Авіант"	49,0	55,0	56,8	62,5

Як показує досвід розвинутих країн, для успішного розвитку ринкового господарства необхідно постійно підтримувати показники використання виробничих потужностей підприємств в довгостроковому періоді на рівні 50 - 80 % їх потенційної можливості. Крім того, утворення замінних та нових виробничих потужностей і досягнення необхідного рівня їх використання забезпечують розширене відтворення суспільного продукту.

5.2 Оцінка результатів та напрямків розвитку інноваційної діяльності на АКБ «Антонова»

Загальновідомо, що основне значення для забезпечення високого рівня конкурентоспроможності підприємства мають виробництво високоякісної інноваційної продукції, вдосконалення існуючих і впровадження нових прогресивних технологій. Необхідною умовою ефективної реалізації інноваційної політики є комплексний підхід до створення і функціонування організаційно-економічного механізму державного регулювання інноваційної діяльності, які здійснює держава - організаційне, економічне, фінансове, нормативно-правове. Основними функціональними блоками якого є економічно-фінансовий, нормативно-правовий та організаційний. Однак для підвищення ефективності роботи кожного з функціональних блоків окремо та всього організаційно-економічного механізму державного регулювання інноваційної діяльності в цілому потрібно збалансовувати структуру організаційно-економічного механізму державного регулювання інноваційної діяльності, а також вдосконалювати функціональні зв'язки між його складовими.

Доопрацювання літака Ан-148 у варіант Ан-148-100В дозволить використовувати його для комерційних пасажирських перевезень на внутрішніх і міжнародних повітряних лініях.

Сімейство літаків Ан-148-100 призначено для пасажирських, вантажопасажирських і вантажних перевезень на регіональних і магістральних авіалініях.

Сімейство Ан-148-100 включає:

Варіанти на 70-80 пасажирів:

- Ан-148-100А - перевезення пасажирів на дальність 2000-2100 км;

- Ан-148-100В - перевезення пасажирів на дальність 3000-3500 км;

- Ан-148-100Е - перевезення пасажирів на дальність 4000-4400 км;

- Ан-148-100Е1 - перевезення пасажирів на дальність 6000-7000 км;

- Ан-148-100Е2 - перевезення пасажирів на дальність 7500-8700 км.

АКБ «Антонова» виробляє літаки на вимоги замовників:

- Вантажні;

- Вантажопасажирські;

- Спеціального застосування.

Базовим варіантом для їх виготовлення є регіональний літак Ан-148-100В, що забезпечує перевезення в однокласній компонуванні від 75 до 80 пасажирів.

Літаки Ан-148-100А, Ан-148-100В, Ан-148-100Е за своїми техніко-економічними характеристиками відповідають вимогам великої кількості авіакомпаній. Літаки обладнані сучасним пілотажно-навігаційним і радіозв'язковим обладнанням із застосуванням багатофункціональних індикаторів, електродістанціонних систем управління польотом літака.

Комфортабельність літаків Ан-148-100А, Ан-148-100В, Ан-148-100Е відповідає рівню магістральних літаків.

Технічне обслуговування літаків Ан-148-100А, Ан-148-100В, Ан-148-100Е засноване на вимогах міжнародних стандартів (ICAO, MSG-3) і забезпечує підтримання льотної придатності літака в межах життєвого циклу експлуатації.

Літаки Ан-148-100А, Ан-148-100В, Ан-148-100Е створені на базі авіаційних правил і норм АП-25, FAR-25 і JAR-25, розділу IV вимог ICAO по шуму на місцевості та Програми 16 томи II по емісії авіаційних двигунів.

При створенні нового літака Ан-148-100 фахівцями АКБ «Антонова» були розроблені і виготовлені дослідні зразки літака Ан-148 № 01-01, № 01-02, № 01-03.

Дослідний зразок Ан-148 пропонується для продажу Замовнику.

Для забезпечення введення літака Ан-148 № 01-01 в комерційну експлуатацію його необхідно переобладнати в комерційний тип.

Літак Ан-148-100 сертифікований Державною авіаційною адміністрацією України (МАК) і Авіаційним регістром Міждержавного авіаційного комітету (АР МАК).

До складу завдань підтримки експлуатації входять:

- технічна допомога;

- інформаційна взаємодія;

- технічне навчання;

- забезпечення експлуатаційної документації;

- підтримка експлуатації постачальниками ПКІ.

У процесі льотних випробувань на літаку Ан-148 виконані доопрацювання з доведення літакових систем до типової конструкції (таблиця 5.7).

Таблиця 5.7 Модернізація Ан-148

Стан робіт	Стан робіт
Доопрацювання фюзеляжу, крила, інтер'єру кабіни екіпажу	+
Доопрацювання гідравлічної системи	+
Доопрацювання радіотехнічного обладнання (РТО)	+
Доопрацювання системи кондиціонування повітря (ВКВ) та системи підготовки повітря (СПВ)	+
Доопрацювання системи автоматичного регулювання тиску (Сард)	+
Доопрацювання протиобмерзних системи (ПОС)	+
Доопрацювання системи електропостачання (СЕС)	+
Доопрацювання силової установки (СУ), допоміжної силової установки (ВСУ)	+
Доопрацювання електродинамічної системи управління (ЕДСУ)	+
Доопрацювання системи штурвальному управління (СШУ), системи управління механізацією крила (сумки)	+
Доопрацювання шасі	+
Доопрацювання світлотехнічного обладнання	+

Комплексна підтримка експлуатації об'єднує напрямки робіт при розробці літака і організації експлуатації парку, метою яких є забезпечення ефективного використання літакового парку, тобто забезпечення заданих рівнів експлуатаційних характеристик (надійності, експлуатаційної технологічності, нормоконтролю) протягом життєвого циклу літака.

При проведенні льотних випробувань на літаку встановлена шахта для аварійного покидання літака, механізм примусового транспортування літака, не був встановлений інтер'єр пасажирської кабіни (крісла, бортові облицювання пасажирської кабіни), передній туалет, передній і задній буфети.

Підготовка літака Ан-148 для введення в комерційну експлуатацію за результатами льотних випробувань вимагає виконання доопрацювання планера, устаткування і систем літака.

На сьогоднішній день на ринку СНД літак Ан-148-100 має єдиний аналог - літак Ту-134, розроблений більше 30 років тому. За паливної та економічної ефективності літак Ан-148-100В на 70% перевищує Ту-134 і знаходиться на рівні кращих зарубіжних аналогів.

Основними перевагами Ан-148-100 є:

- більш низькі експлуатаційні витрати в порівнянні з конкурентами;

- висока захищеність двигуна і крила від пошкоджуваності сторонніми предметами;

- більш низька ймовірність дострокового зняття двигуна в порівнянні з низькопланів.

В даний час на літаку Ан-148-100 завершені сертифікаційні випробування і отримано сертифікат типу. Літак Ан-148-100 сертифіковано за міжнародними стандартами, прийнятими Україною. Для реалізації даного проекту АКБ «Антонова» володіє всіма необхідними документами, що підтверджують здатність підприємства розробляти літаки.

Продаж Замовнику одного доопрацьованого зразка літака Ан-148 № 01-01 для комерційної експлуатації.

На сьогоднішній день Мінтрансом України оголошено тендер з продажу та здачі в лізинг літака Ан-148 за кошти держбюджету 2014р. Основними претендентами є дві компанії - найбільша авіакомпанія «Донбасаеро» і авіакомпанія ARP-410 (м. Київ, створена на базі ДП «Завод № 410 ГА»).

Основними перевагами Ан-148-100 у порівнянні з конкурентами є більш низька ціна та експлуатаційні витрати літака.

Таблиця 5.8. Ціни літаків-аналогів Ан-148 АКБ «Антонова»

Тип літака	Фірма	Пассажиромісткість	Ціна, млн. USD	Рік введення в експлуатацію
CRJ-700	Bombardier	70	26,8	2001
ERJ-170	Embraer	70	24,0	2003
Ан-148	АКБ «Антонова»	75	20	2012

На сьогоднішній день серед виробників авіаційної техніки (АТ) на ринку СНД літак Ан-148-100 конкурентів не має. Один зразок Ан-148, доопрацьований у варіант Ан-148-100В для комерційної експлуатації. Доопрацювання одного зразка літака Ан-148 у варіант Ан-148-100В для комерційної експлуатації. Доопрацювання літака Ан-148 планується здійснити 2015-2015 рр.

Контроль якості продукції здійснюється відповідно до «Керівництва забезпечення якості продукції». Реалізація проекту з доопрацювання літака Ан-148 у варіант Ан-148-100В для комерційної експлуатації не має шкідливого впливу на зовнішнє середовище. АКБ «Антонова» володіє значним досвідом з доопрацювання літаків. Існуюча організаційна структура дозволяє ефективно реалізовувати цей проект.

Реалізація проекту буде проводитися на основі існуючої організаційної структури на підприємстві та при використанні власних працівників. Оскільки воно володіє в достатній кількості кадрами відповідної кваліфікації. Для проекту використовується існуюча інженерна інфраструктура АКБ «Антонова» і створення додаткової не потрібно.

Таблиця 5.9. Директивний графік робіт з доопрацювання літака Ан-148 у варіант Ан-148-100В для комерційної експлуатації

Найменування робіт	2013	2014	2015
	1	2	3	4	1	2	3	4	1	2	3	4
Випуск організаційного наказу та розробка наскрізних графіків робіт
Випуск конструкторської документації з доопрацювання і вимогам Замовника
Доопрацювання типової конструкції літака за вимогами Замовника
Наземні та льотні сертифікаційні випробування
Приймально-здавальні випробування
Передача літака авіакомпанії для комерційної експлуатації

Виплата заробітної плати буде проводитися згідно існуючого тарифу на підприємстві.

Загальний обсяг інвестиційних витрат 65,7 млн. грн. (Без урахування ПДВ). Основні напрямки інвестиційних витрат:

1. Випуск конструкторської документації на доопрацювання літака Ан-148 № 01-01 у варіант Ан-148-100В для комерційної експлуатації.

2. Придбання покупних комплектуючих виробів і агрегатів.

3. Наземні та льотні сертифікаційні випробування

4. Приймально-здавальні випробування

Ціна реалізації складатиме 122,022 млн. грн. за 1 літак. АКБ «Антонова» для даного проекту своєму розпорядженні всі необхідні технологіями, обладнанням, машинами та будівельними спорудами. Власні кошти АКБ «Антонова», комерційний кредит, державне фінансування. АКБ «Антонова» - головний розробник літака Ан-148-100. Володіє необхідними документами, що дозволяють розробляти, виробляти і супроводжувати в експлуатації літаки.

Таблиця 5.10. Кошторис інвестиційних витрат АКБ «Антонова» на 2013-2015 рр.

Витрати	Собівартість, тис. грн.
Витрати на випуск конструкторської документації і доопрацювання літака до типової конструкції	10824,2
Випуск конструкторської документації	3774,0
Доопрацювання літака Ан-148 № 01-01	4755,2
Доопрацювання типової конструкції літака за вимогами Замовника	2295,0
Витрати на ПКІ й агрегати	53675,3
Покупні комплектуючі вироби (ПКІ)	50105,3
Шасі	3570,0
Наземні та льотні сертифікаційні випробування	1065,6
Приймально-здавальні випробування	113,2
Разом:	65678,4

АКБ «Антонова» засновано на державній власності і підпорядковане Міністерству промислової політики України, здійснює свою діяльність відповідно до Статуту. Майно підприємства закріплено за ним на праві господарського ведення. Основна проблема - недостатнє фінансування проекту.

Зростання витрат на доопрацювання Ан-148 у варіант Ан-148-100В для комерційної експлуатації. Головним заходом щодо зниження негативних факторів при доопрацюванні літака Ан-148 № 01-01 у варіант Ан-148-100В для комерційної експлуатації найближчим часом може бути державна підтримка проекту.

Проведено оцінку підвищення конкурентоспроможності АКБ «Антонова». Матрицю конкурентного профілю АКБ «Антонова» представлено у табл. 5.11.

Таблиця 5.11 Матриця конкурентного профілю АКБ «Антонова»

Ключові фактори успіху	Оцінка фактора	СуперДжет	«Еір бас»	«АН»	«Боїнг»
		Абсолютне	У	Абсолютне	У	Абсолютне	У	Абсолютне	У
1. Частка ринку	0,15	7	1,05	6	0,9	7	1,05	9	1,35
2.Можливість цінового маневрування	0,20	4	0,8	4	0,8	5	1	7	1,4
3. Фінансові можливості підприємства	0,10	6	0,6	5	0,5	5	0,5	8	0,8
4. Якість продукції	0,40	6	2,4	6	2,4	6	2,4	9	3,6
5.Дисципліна поставок	0,15	6	0,9	6	0,9	7	1,05	8	1,2
Усього	1,0		5,75		5,5		6		8,35

З таблиці «Матриця конкурентного профілю» по висновках конкурентів видно 3 очевидних конкурентів: «Боїнг», «Еір бас», СуперДжет. Таким чином, можна зробити висновок, що ДП "Антонова" має недостатній профіль конкурентних переваг та доопрацювання потребує ціна товару, додержання строків постачання, рівень менеджменту.

Запропоновані заходи щодо удосконалення фінансового забезпечення діяльності АКБ «Антонова» конкурентний профіль підприємства буде підвищений, оскільки у АКБ «Антонова» зросте можливість цінового маневрування, а також АКБ «Антонова» отримає більш широкі можливості фінансового забезпечення. Також однією з причин можна вважати застарілий підхід до визначення пріоритетів діяльності, при якому перевага надається аналізові внутрішнього середовища підприємства. При цьому розподіл функціональних обов'язків здійснюється так, що керівники стратегічного рівня, вирішуючи поточні справи не в змозі концентруватися на завданнях формування конкурентних переваг та концепції життєдіяльності підприємства. Чітко розроблена система планів заохочує керівників перспективно мислити; призводить до чіткої координації зусиль організації; примушує організацію чіткіше визначати свої завдання та політичні настанови; робить організацію більш підготовленою до раптових змін.

Матрицю конкурентного профілю АКБ «Антонова» після проведення запропонованих заходів представлено у табл. 5.12.

Таблиця 5.12. Матриця конкурентного профілю АКБ «Антонова» після проведення запропонованих заходів

Ключові фактори успіху	Оцінка фактора	СуперДжет	«Еір бас»	«АН»	«Боїнг»
		Абсолютне	У	Абсолютне	У	Абсолютне	У	Абсолютне	У
1. Частка ринку	0,15	7	1,05	6	0,9	7	1,05	9	1,35
2. Можливість цінового маневрування	0,20	4	0,8	4	0,8	6	1,2	7	1,4
3. Фінансові можливості підприємства	0,10	6	0,6	5	0,5	6	0,6	8	0,8
4. Якість продукції	0,40	6	2,4	6	2,4	8	3,2	9	3,6
5. Дисципліна поставок	0,15	6	0,9	6	0,9	7	1,05	8	1,2
Усього	1,0		5,75		5,5		7,1		8,35

Оцінка ефективності заходів щодо АКБ «Антонова» після проведення запропонованих заходів свідчить, що конкурентний профіль АКБ «Антонова» зросте на 1,1 що дозволить наближатися до свого головного конкурента - продукції виробників літаків «Боїнг».

ВИСНОВКИ

Отже, проведені дослідження дозволяють зробити висновок про те, що самі інновації розглядаються в динаміці, тобто як інноваційні процеси. Так, дослідники цього напряму, зокрема О. Лапко, Р. Фатхутдінов, Н. Чухрай, справедливо звертають увагу на те, що складно окреслити межі - де закінчується інноваційна діяльність, і, де знаходиться її кінцевий результат. Справді, після використання нововведення у різних сферах починається його тиражування, а після широкого використання - і дифузія, тобто поширення освоєної та використовуваної інновації на інших суб'єктів господарювання, інші регіони, країни.

Інноваційний проект, ефективний для одного підприємства, може виявитися неефективним для іншого з об'єктивних і суб'єктивних причин, таких, як: територіальне розташування підприємства, рівень компетентності персоналу за основними напрями інноваційного проекту, стан основних фондів і т.п. Всі ці фактори впливають на результативність інноваційного проекту, але оцінити їх кількісно дуже важко, а в деяких випадках і неможливо, тому їх необхідно враховувати на стадії відбору проекту. Оскільки на кожному конкретному підприємстві існують свої фактори, що мають вплив на ефективність інноваційних проектів, то універсальної системи оцінки проектів немає, але ряд факторів має відношення до більшості інноваційних підприємств.

Багато економістів здійснюють відбір інноваційних проектів за допомогою переліку критеріїв. Суть методу відбору інноваційних проектів за допомогою переліку критеріїв полягає в наступному: розглядається відповідність проекту кожному із встановлених критеріїв і за кожним критерієм виводиться оцінка проекту. Цей метод дозволяє побачити всі достоїнства й недоліки проекту, навіть якщо виникнуть труднощі з первісною його оцінкою.

Внаслідок узагальнення показників оцінки ефективності інноваційних проектів та аналізу переваг і недоліків кожного з них було зроблено висновок про те, що жоден із показників не дає найповнішу і найточнішу інформацію про ефективність проекту. Тому для оцінки ефективності інноваційних проектів обґрунтовано комплексне використання всіх приведених показників: чистого дисконтованого прибутку (NPV), внутрішньої норми рентабельності (IRR), індексу прибутковості (PI), терміну окупності (DPP), модифікованої ставки рентабельності (MIRR).