Використання методики "фандрейзинга" в діяльності соціально-культурних організацій

Істотним елементом у системі фандрейзингу США є фонди глобальних національних інтересів. Серед них відомі фонди Рокфеллера та Форда. Характерною рисою діяльності таких фондів є обширна область інтересів та підтримка проектів, що мають глибокий вплив на Сполучені Штати в цілому і глобальний розвиток. Як правило, вони не фінансують бюджетні дефіцити, поточні витрати й інші необхідні, але не мають міжнародний) резонансу витрати некомерційних організацій. В даний час існують світові фонди глобальних ініціатив, наприклад, Інститут «Відкрите суспільство» (фонд Сороса). Основною характеристикою фондів глобальних ініціатив є масштабність роботи і сфер діяльності. Система таких фондів дозволяє оперувати більш високими технологіями в області некомерційного менеджменту. Їх роль полягає не тільки в залученні коштів з різних джерел, акумулюванні і надалі їх розподіл на конкурсній основі, а й забезпечення інформаційної, консалтингової та юридичної підтримки для некомерційних організацій. Існує потужна мережа європейських компаній подібного роду, що забезпечують доступ до світових ресурсів для всіх країн-учасників Ради Європи. Таким чином, ідея «Відкритого суспільства», домінуюча в даний час в світовій громадській свідомості, дозволяє і російським некомерційним організаціям виходити на якісно новий рівень взаємодії та співпраці. Перевага благодійних фондів перед іншими елементами фандрейзингових системи полягає не тільки в забезпеченні цілого комплексу послуг, стимулюючих життєдіяльність некомерційних організацій, але і в можливості консолідації світових ресурсів та витрачання їх відповідно до потреб світової суспільної системи.

2.2 Основні тенденції впровадження фандрейзинга в Україні

У всьому світі соціально-культурні організації займають позицію ініціаторів та активізаторів процесу подолання соціальних проблем. Громадські організації України здійснюють перші кроки на шляху вирішення соціально-важливих питань, стикаючись при цьому з проблемою ресурсних обмежень. Наслідком стає незадоволеність клієнтів якістю послуг, несприятливий імідж організації у суспільстві та низький рівень її конкурентоспроможності. Єдиним шляхом уникнення даної проблеми є оптимізація ресурсного забезпечення громадських організацій[12, 234].

Фінансовими джерелами українських недержавних неприбуткових організацій культури і мистецтва є:

1. Доходи від власної діяльності.

1) Кошти від діяльності підприємств, заснованих та створених організацією для виконання статутних цілей.

З метою виконання статутних завдань і цілей зареєстровані недержавні неприбуткові організації культури мають право вести передбачену їхніми статутами господарську діяльність шляхом створення підприємств. Неприбуткова організація з метою самоокупності здійснює основну і неосновну господарську діяльність.

Основною діяльністю українського “третього сектора” визнається надання благодійної допомоги, просвітніх, культурних та наукових послуг. Деякі послуги можуть приносити прибуток, тобто бути платними: реклама торговельної марки (як різновид благодійної діяльності), розрахунки за оренду, використання майна [21, 17]. Діюче законодавство України нечітко визначає умови надання платних послуг, характер та види основної діяльності, тому некомерційні культурно-мистецькі організації, як правило, не займаються підприємницькою діяльністю.

Неосновною є господарська діяльність організації культури, яка має допоміжний характер і спрямована на успішне здійснення основної діяльності. Це означає, що прибуток від такої діяльності повинен зміцнювати економічну базу для реалізації основних статутних цілей, цей прибуток інколи позбавляється пільгового оподаткування [2], [38, 42].

Слід зазначити, що несприятливе законодавство та складні умови для розвитку бізнесу спричинюють факт неможливості використання механізму господарської діяльності для поповнення бюджетів громадських культурно-мистецьких організацій. Так, питома вага коштів від створених підприємств у бюджетах організацій “третього сектора” на кінець 1999 року становила лише 18 % [54, 74].

2) Членські внески.

Членські внески є джерелом фінансування для таких організацій, як спілки, товариства, асоціації тощо, діяльність яких скеровується для захисту інтересів певної соціальної групи. Однак налагодження нових зв'язків, розробка цільових програм та збільшення кількості членських організацій в Україні сьогодні не збільшують надходження до бюджету неприбуткових недержавних організацій. Питома вага серед джерел фінансування складає лише 17%.

3) Пасивні доходи від діяльності.

До пасивних доходів, згідно з чинним українським законодавством, належать проценти, дивіденди, страхові виплати і роялті. Використання процентів і дивідендів від власних інвестицій (банківських рахунків, участі у господарських товариствах, виконання замовлення культурно-освітніх програм тощо) не дає великих прибутків і традиційно використовується на статутні цілі організації. Страхові виплати та роялті більше відповідають загальноосвітній традиції роботи в галузях наукового дослідження та культури. Так, підлягають збереженню та охороні культурні цінності, що знаходяться у власності культурно-мистецьких організацій України. Законодавство обумовлює численні можливості використання страхових виплат [21, 16], проте тільки в межах статутної діяльності. Доволі практичним засобом одержання фінансової допомоги є роялті (анг.: royalty) - регулярні відсоткові відрахування, що встановлюються як певні фіксовані ставки та виплачуються впродовж узгодженого проміжку часу [57, 632]. Для неприбуткової культурно-мистецької організації - це виплати за використання чи дозвіл на використання прав інтелектуальної власності: власна символіка, інформація щодо наукового досвіду, упорядкування довідників та енциклопедій тощо.

2. Асигнування з державного та місцевого бюджету.

Державним бюджетом України передбачено повну суму для підтримки окремих культурно-мистецьких організацій. Насамперед це професійні творчі спілки, фонди державного значення (Літературний фонд, Музичний фонд тощо) та інші. Супроти нарікань, що держава не повинна втручатися у фінансування “третього сектора” і тим самим не ставити його у залежність, держава все ж підтримує громадський сектор. Питома вага їх у надходженні коштів складає 12% бюджету недержавних неприбуткових організацій [54, 4]. На жаль, у цій справі чимало недоліків: надання фінансової підтримки супроводжується елементами суб'єктивізму, за мотивами приналежності. З центрального бюджету в першу чергу фінансуються ті заклади, творчі колективи та установи, які перебувають у безпосередньому підпорядкуванні Міністерства культури і мистецтв (всього близько 120) [19, 2] (національні театри, музеї, заповідники, загальнодержавні бібліотеки, навчальні заклади тощо). Тим часом місцевий бюджет спрямований на подолання труднощів державної культурної структури в регіонах (бібліотеки, філармонії, драмтеатри, музичні школи), адже припинення бюджетного фінансування цих організацій та закладів означатиме їх закриття. У зв'язку з цим особливо актуальним є вироблення механізму державного патерналізму в розвиток культурної сфери України для всіх секторів культурного виробництва.

Фінансування недержавних неприбуткових культурно-мистецьких організацій відбувається в таких формах:

1) Надання в безплатне користування державного і місцевого майна та надання пільг.

Органи державної влади та місцевого самоврядування, згідно з чинним законодавством, надають податкові пільги, пільги оплати комунальних послуг та пільги використання об'єктів соціальної інфраструктури. Надання в безплатне користування державного і місцевого майна, земельних ділянок, звільнення від орендної плати здійснюється щодо об'єктів нерухомості, які є необхідними для виконання статутних цілей некомерційної недержавної організації.

2) Підтримка проектів і програм некомерційної організації за допомогою субвенцій, субсидій, державних замовлень та бюджетних кредитів.

Вибір форми підтримки здійснюють органи державного управління та місцевого самоврядування, але на їхнє рішення може вплинути заява про фінансування. Таким чином, для реалізації певних проектів у галузі культури й наукових досліджень держава надає фізичній та юридичній особі на безоплатній та безповоротній основі на умовах повного фінансування видатків субвенцію [51, 177] (в культурно-мистецькому середовищі частіше використовують поняття “грант”). Субвенція - форма фінансової допомоги на фінансування певного проекту, яка може бути надана в період економічної кризи і підлягає поверненню внаслідок порушення її цільового використання [57, 703].

Субсидія - грошова або натуральна допомога, яка надається за рахунок коштів державного чи місцевого бюджетів, а також спеціальних фондів, юридичним і фізичним особам [57, 643]. Субсидії надаються некомерційним недержавним організаціям культури на безоплатній та безповоротній основі, але за умов часткового фінансування видатків на реалізацію певних проектів, програм чи основної діяльності [21, 16]. Обов'язковими критеріями для отримання субсидій є значимість, ефективність здійснення запропонованої програми. Підставами для субсидіювання основної діяльності організації “третього сектора” культурного виробництва можуть бути мета, напрямки та результати її діяльності в минулому та перспективи діяльності в майбутньому.

Менш уживаним сьогодні залишається державне замовлення та участь недержавної некомерційної організації в тендерах на надання окремих видів культурно-освітніх та культурно-дозвільних послуг. Державне замовлення являє собою укладання договору на вироблення певної культурної продукції (проведення фестивалів, видання серії книг, укладання законопроектів тощо).

Бюджетний кредит передбачає допомогу у фінансуванні проектів некомерційної організації, проте із поверненням майна чи коштів за певний строк без процентів. Бюджетний кредит - кошти, що надаються, згідно з затвердженим бюджетом, на фінансування певних видів видатків, на певний строк, з умовою їх повернення [57, 337]. Благодійні організації не можуть одержувати будь-які кредити та віддавати належне їм майно в заставу.

Відповідно до зазначених форм державної фінансової підтримки визначення розмірів бюджетних коштів для підтримки діяльності недержавних некомерційних культурно-мистецьких організацій залежить від завдань конкретної державної чи регіональної програми розвитку культури й освіти. Фінансові органи держави здійснюють контроль за використанням виділених коштів. Джерелами державного фінансування є центральний бюджет (фінансування здійснюється із зарезервованих фондів для “третього сектора” чи за посередництвом міністерств культури й освіти) та регіональні бюджети. На жаль, в Україні немає спеціальних фондів для підтримки “третього сектора”.

Державне фінансування діяльності організацій “третього сектора” є важливим елементом стосунків між самим сектором і державою. Держава за теперішніх умов не може надати відчутної фінансової матеріальної допомоги, але уряд може забезпечити прийнятну законодавчу базу та приділити увагу інформаційному й організаційному сприянню діяльності недержавних неприбуткових організацій. Важливе значення матиме “моральна” підтримка владою соціально значущих культурно-мистецьких проектів. В Україні немає сталих традицій співробітництва між “третім сектором” і державою, особливо за обставин, коли державний та місцеві бюджети не мають достатньої кількості коштів і відчувають постійний дефіцит.

3. Фінансування через внески донорів.

1) Надходження від благодійних пожертв.

Основна частина ресурсів недержавних некомерційних організацій культури надходить від благодійних пожертв. Це становить близько 37% від питомої ваги надходження коштів у бюджет “третього сектора” [18, 4]. Благодійники, як фізичні, так і юридичні особи, фінансують діяльність шляхом благодійних внесків і пожертв у грошовій чи натуральній формі (комп'ютери, бібліотечні зібрання), надходжень від проведення благодійних заходів, прибутку від депозитних вкладів та інше. Благодійна допомога може надходити від приватних осіб, фундацій, малих і великих підприємств, громадської адміністрації, членських організацій у формі систематичних та одноразових внесків або ж перейманням на себе видатків основної діяльності організацій. Право недержавних неприбуткових організацій культури на отримання пожертвувань від вітчизняних та зарубіжних юридичних та фізичних осіб, міжнародних організацій в Україні не обмежується.

2) Безповоротна фінансова допомога.

Безповоротна фінансова допомога включає в себе кошти чи майно, які передаються організації згідно з договором дарування, наслідування, отримання спадку та іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів [13, 59]. Також це може бути сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання безнадійної заборгованості. Благодійники, які передали своє майно, кошти та інші матеріальні цінності до організації, на свою вимогу одержують звіт про використання зазначених фінансових ресурсів.

За роки хронічного безгрошів'я в культурі слово "фандрейзинг" причарувало багатьох українських творців новітньої культури. Проте навряд можна сказати, що в сучасній Україні за вісімнадцять років з'явився хоча б один фахівець з цього самого фандрейзингу. І справа не в тім, що вчилися-недовчилися. А лише в тім, що немає тих "фандів", які можна успішно "рейзати".

Теорія залучення коштів виділяє 5 універсальних "грошових мішків"[34, 23], з якими можна і варто працювати в будь-якій країні:

Фонди і трасти (благодійні кошти, сконцентровані в одній організації);

Корпорації (або, простіше, бізнес-структури);

Уряд (і міжурядові структури);

Приватні особи;

Інші структури.

До кожного з них існує свій підхід, своя техніка спілкування і особливі стосунки, які витікають з природи того чи іншого джерела коштів.

Так, фонди і трасти, як правило, вимагають подання проектних пропозицій - детальних і обгрунтованих описів проблеми, способів її вирішення і очікуваних результатів, - по півроку вирішують, чи надавати підтримку. І зрештою, дають - порівняно незначні суми, вимагають детальної звітності і, переважно, не надають підтримки довше як 3 роки. Позитивна риса фондів: їх, у принципі, багато, і завжди можна знайти собі щось до смаку.

Ключовим словом при роботі з корпораціями має бути вже не "проблема", але "зиск". Бізнесові структури по всьому світу єднає одне питання: а що ми з того матимемо. Отже, маєте що запропонувати: рекламу, престиж, унікальність, - звертайтеся. Проте фахівці не радять очікувати від бізнес-кіл стабільної підтримки. Як правило, їхній інтерес є одноразовим. Рідний уряд і різні міжурядові структури (ООН, Євросоюз, UNDP тощо) повинні асоціюватися у вас зі словосполученням "головний біль": це, потенційно, дуже значні суми грошей, але і неймовірна бюрократія. Бували випадки, коли досвічені західні фахівці-фандрейзери після року подавання паперів, аплікацій, документів і роз'яснень в Євросоюз махали рукою і здавалися. Тому не дивуйтеся, якщо коли-небудь натрапите на аплікаційну форму у сорок вісім сторінок. З іншого боку, вітчизняний уряд повинен бути зацікавленим у підтримці вітчизняного ж (культурного) продукту. Для того, щоби відкрити і зробити більш мобільними урядові кошти, скажімо, уряд Великої Британії створив при Міністерстві Культури Раду з Мистецтв (Arts Council), куди входять громадські експерти. Така рада надає "доповнюючі ґранти" різним мистецьким проектам і організаціям. А, наприклад, уряд маленької процвітаючої Естонії створив Ендаумент (Endowment) - тобто фонд, де накопичуються гроші з податків на тютюнові й алкогольні вироби. І на банківські відсотки з цієї суми вони, знову-таки, мають можливість надавати доповнюючі гранти.

Державний бюджет України щорічно передбачає засоби на підтримку деяких видів громадських організацій[1]. Правове обґрунтування цієї практики є в деяких законодавчих актах. Так наприклад, закони "Про професійних творчих працівників і творчі спілки", "Про молодіжні та дитячі громадські організації" припускають часткове фінансування організацій, що входять у національний творчий союз і національний комітет молодіжних організацій. Багато авторів справедливо вважають, що недоліком державної підтримки на національному рівні є те, що фінансуються не окремі сфери діяльності громадського суспільства, а організації, що входять у відповідні суспільства. Найбільш перспективною із соціальних проблем на локальному рівні є підтримка органів місцевого самоврядування. Закон "Про місцеве самоврядування" надає легальні можливості громадським організаціям стати реальними партнерами держави в реалізації соціальних програм. Однак активній взаємодії держави й громадськості перешкоджає ряд факторів: обмеженість фінансових засобів у місцевому бюджеті, погане знання один одного, низький рівень умінь і навичок міжсекторних взаємодії. Проте, практика співробітництва соціально-культурних організацій з місцевими органами влади одержує усе більш широке розповсюдження в Україні і є досить плідною. У деяких регіонах місцеві бюджети виділяють частину фінансових засобів, призначених для впровадження соціальних програм, громадським організаціям, які реалізують проекти, спрямовані на підтримку соціально незахищених верств населення. Важливими аргументами в захист державної підтримки є наступні можливості: вплив громадськості на політику місцевої влади, об'єднання ресурсів у досягненні загальної мети, формування в представників місцевої влади поваги до організацій третього сектора, своєчасне вирішення місцевих проблем та ін. Однак не можна не враховувати й недоліків підтримки від державних органів влади. Це:

Органи місцевого самоврядування здебільшого є бюрократичним, негнучким партнером для соціально-культурних організацій;

Наявність корумпованих зв'язків;

Залежність від змін у кадрах, політики;

Обмеженість засобів у місцевому бюджеті;

Зниження рівня професіоналізму в соціально-культурній сфері, тому що не розроблені стандартні вимоги;

Деякі громадські організації мають обмежені можливості для співробітництва із владою, бо є опозиційними стосовно неї. Безумовно, найпростіше працювати з приватними особами. Дають вони небагато, але й нічого не вимагають. У країнах з добре розвиненими традиціями приватного донорства такі організації, як, наприклад, "Друзі Національної Опери", здатні збирати пристойні суми з самих лише членських внесків "друзів".

Проте все це для нас більше теорія, яка добре працює за нашими могутніми кордонами, але якось починає танути і слабнути на рідних теренах. Так, у нас є фонди, але їх можна порахувати на пальцях однієї руки (якщо сильно напружитися - двох рук), всі вони тримаються на західному капіталі, і, навіть теоретично, не можуть охопити всіх культурних проблем багатомільйонної нації.. Слово "Уряд" (точніше, Міністерство культури і мистецтв України) стопроцентно викликає в нас "головний біль", адже отримати хоч якість (деколи навіть закладені в бюджеті гроші) можливо лише знаючи секретний пароль на чорному вході. А які вже там гранти і громадські ради?!

Кілька простих і практичних порад, з яких починається будь-який курс з цього самого фандрейзингу[44, 121]. Залучення грошей - це залучення друзів. Фандрейзинг є етичною дисципліною. І, найголовніше, фандрейзинг - це не тільки гроші.

Адже всюди працюють живі й нормальні люди з серцем, головою і розумінням людських проблем. Якщо не забувати про це, можна підняти золоті гори.

2.3 Шляхи вдосконалення використання фандрейзинга при формуванні фінансових засобів СК організацій в Україні

Починаючи роботу з пошуку коштів, менеджери соціально-культурної сфери в Україні повинні перш за все звернути увагу на кілька важливих принципів.

По-перше, процес пошуку коштів повинен стати цілою системою глибоко продуманих планових заходів, щорічно здійснюваних в організації культури. При розрахунку на довготривалий успіх пошук коштів не повинен бути одноразової акцією, заходом разового характеру, як це часто (якщо не сказати завжди) трапляється в українських організаціях культури.

По-друге, надзвичайно важливо, хто в колективі буде керувати роботою зі збору грошей, координувати дії всіх служб, на це націлених.

У американському театрі, наприклад, цим займається заступник директора з розвитку. У його розпорядженні - фахівці відділу розвитку, які й розвертають у театрі щорічну фандрейзингову кампанію. У міру необхідності на тимчасову роботу можуть найматися телефоністи (для здійснення телефандрейзинга), фахівці з поштовій розсилці (для здійснення поштового кампанії), психологи для розробки сценаріїв бесід з потенційними вкладниками і тренінгів з персоналом і т. п.

По-третє, прийоми фандрейзингу мають свої особливості залежно від того, на які категорії вкладників спрямовані зусилля організації культури. Українські менеджери звертаються насамперед до керівників великих комерційних структур різного типу - фірм, банків, агентств, промислових підприємств. На відміну від США, саме ці структури можуть стати значним джерелом спонсорських надходжень. Вони в значно більшій мірі, ніж благодійні фонди (яких у Україні ще небагато) або приватні особи (у ситуації катастрофічного падіння рівня життя), здатні допомогти культурі та мистецтву. Мабуть, внески від приватних осіб поки не можуть скласти скільки-небудь значущу частку в бюджеті українських організацій культури. Залишається тільки сподіватися, що коли-небудь ця ситуація зміниться. А зараз варто звертатися лише до постійних друзів театрів, музеїв, інших закладів, дякувати їм за пожертвування та іншу допомогу, не випускати з поля своєї уваги. Все це дозволить розширити коло друзів колективу і збільшити допомогу приватних осіб.

По-четверте, якщо організація культури хоче домогтися грошових вкладів від комерційної фірми, вона повинна допомогти їй в суспільних зв'язках, у рекламі продукції і т. д.Ті, хто займається фандрейзингом, повинні вміти не тільки знайти потенційних вкладників, але і переконати їх у тому, що організації культури ефективніше інших некомерційних установ допоможуть фірмам придбати хороший імідж, створити високу репутацію у споживачів. Адже підприємницький успіх комерційної фірми не в останню чергу залежить від її популярності. Особливо це стосується підприємств, які фінансують популярні шоу, вистави, виставки, телевізійні програми, що мають воістину масову аудиторію.

Однак, популярність у незначного, але елітарного шару глядачів - важливий аспект для формування та підтримки позитивної репутації комерційної структури, тому що також сприяє розширенню ринку і зростання доходів. Необхідно переконувати комерційні структури в тому, що, підтримуючи культуру і мистецтво, бізнес сприяє громадянській злагоді і суспільної стабільності, розширення культурного горизонту і потреб людей без чого розвиток здорового бізнесу неможливо. Крім того, в регіонах з високим рівнем споживання культури фірмам легше набрати висококваліфікований персонал.

Ще одна особливість фандрейзингу в умовах України полягає в наступному. Має сенс акумулювати кошти не в бюджет конкретної установи, а в спеціально створену самостійну структуру - цільовий благодійний фонд. Такий фонд є юридичною особою, може спрямовувати свою діяльність на підтримку цієї організації культури. При цьому робота з пошуку коштів піднімається на більш високий рівень.

Поява і діяльність сучасних недержавних неприбуткових культурно-мистецьких організацій в Україні у 90-ті роки ХХ століття стала об'єктивним наслідком тих політичних, соціальних, економічних та культурних змін, що розпочалися в українському суспільстві в кінці 80-х років. Трансформація радянської системи, виникнення нових політичних і громадських структур, розширення сфери діяльності, типів та форм соціальних інституцій зумовили появу українського “третього сектора” культурного виробництва.

Необхідною умовою ефективної діяльності “третього сектора” є можливість залучення достатніх коштів для здійснення проектів та програм. Кожна організація зазвичай має власну стратегію фінансування своєї діяльності. Причому питома вага тих чи інших джерел фінансування в загальних доходах організацій “третього сектора” значною мірою залежить від політики держави, економіко-правового законодавства та реалій суспільного життя. Чим різноманітнішими є джерела фінансування, тим стабільнішою є діяльність організації [24, 3]. Пошук і залучення коштів для здійснення діяльності організацій “третього сектора” вимагає від їхніх керівників ґрунтовної підготовки і розуміння того, що тимчасові дотації не вирішують майбутнє організації.

Фінансування за допомогою фандрейзингу.

Значна частка зусиль недержавних неприбуткових культурно-мистецьких організацій пов'язана з поповненням фондів та проведенням кампаній по збору коштів. Фандрейзинг являє собою функцію менеджменту, де успішне збирання коштів залежить від комунікаційних зусиль та вимагає багато праці, часу та засобів. “Мистецтво фандрейзингу” - це творчий підхід до пошуку різноманітних засобів матеріального забезпечення діяльності, неформальні зустрічі й дружні контакти з представниками різних верств суспільства, величезний обсяг інформації, обізнаність у зміні кон'юнктури потенційних донорів. Програми фандрейзингу повинні бути тривалими в часі і містити розробку плану акції. Щоб отримати кошти, такий план потребує відповідного оформлення: містити заяву про цілі, календар-графік дій, бюджет, розробку необхідних інформаційних матеріалів, оцінку результатів. Уся інформація повинна бути легкодоступною, викладеною чітко, зрозуміло, без орфографічних помилок.

Фінансова підтримка від конкретних приватних осіб є одним із постійних фінансових джерел для організацій “третього сектора”. Дослідження показують, що принаймні 60% осіб готові допомагати, якщо вони хоча б раз зробили це [42, 178]. Підтримуючи постійний контакт, сприймаючи жертводавця як органічну частину фінансових ресурсів організації та певного роду партнера, неприбуткова організація формує підґрунтя для залучення та інвестування капіталів бізнес-структур у розвиток культури і мистецтва.

Пошук спонсорів - невід'ємна частина роботи культурно-мистецьких організацій “третього сектора”. Українські організації, як правило, зустрічаються з двома типами донорів: із західними державними агентствами й приватними фондами та з місцевими донорами.

Західні державні агентства займаються пошуком партнерів для співпраці у сферах, в яких держави-засновники намагаються надавати допомогу. Шанси отримати від них великі гранти є досить високими, але, як правило, агентства надають перевагу стабільним організаціям. Другим серйозним донором для українських недержавних організацій культури, діяльність яких не спрямована на одержання прибутку, є приватні міжнародні фонди. Створені приватними особами, вони мають усталені статутні засади, що регламентують, яку допомогу і коли вони можуть надавати [16, 47]. Найбільші приватні фонди отримують велику кількість заявок на фінансування проектів, тому зацікавити їх власним проектом вважається дійсним результатом кропіткої роботи й успішності будь-якої організації. Професійний підхід до пошуку джерел фінансування для діяльності організацій “третього сектора” культурного виробництва стає запорукою стабільності та результативності організації, її перспективою на майбутнє.

Усе сказане дає змогу зробити висновок, що джерела фінансування недержавних некомерційних організацій культури в нашій державі досить різноманітні. Можлива перспектива перегляду пріоритетів в основних напрямках фінансування всього “третього сектора” дозволить виокремити частину культурно-мистецьких організацій і, як результат, збільшити їх можливості. Недоліками і причинами недовіри й небажання співпрацювати з громадським сектором, сприяти професійному росту, допомагати фінансово-матеріально є:

- непрофесійність персоналу неурядових організацій;

- несприятливе пільгове законодавство;

- відсутність традицій спонсорства і меценатства;

- стан незадовільної поінформованості;

- створення нереальних організацій “третього сектора”, тобто існування організацій під вибивання грошей, під окремі “проекти” й конкретних особистостей, для задоволення соціальних амбіцій тощо [38, 17].

Питання фінансування організацій “третього сектора” культурного виробництва залишаються важливою проблемою. У різних державах є свої особливості фінансування, і роль кожного з джерел може бути абсолютно різною. В Україні традиційними є фінансування з декількох джерел, але частка кожного джерела завжди залишається довільною. Історичні обставини та суспільно-економічна ситуація складалась таким чином, що європейська модель фінансування (1/3 фондів організації походить з її власного оточення; 1/3 походить із державного і місцевого бюджетів; 1/3 від національних та міжнародних фундацій) [42, 171], поки що для вітчизняного сектора недержавних неприбуткових організацій культури залишається недосяжною.

Розділ 3. Проектна пропозиція «Зелений туризм - екологічно-здоровий відпочинок»

Розділ 1. Актуальність, мета й завдання проекту

Актуальність проекту

Туристично-рекреаційна галузь проголошена стратегічним напрямом розвитку економіки Івано-Франківщини і є важливим чинником стабільного й динамічного збільшення надходжень до бюджету, істотного позитивного впливу на стан справ у багатьох галузях економіки. Об'єктивно регіон має всі передумови для інтенсивного розвитку внутрішнього та зовнішнього туризму.

Враховуючи те, що 57,4% населення області проживає на території сіл, важливим для регіону є розвиток сільського зеленого туризму. Крім того, більше половини мешканців працездатного віку не мають постійної роботи. Рівень офіційного безробіття на кінець 2005 року склав 8,8%, що більший ніж в середньому в Україні на 1,6 відсоткових пункти.

Питання розвитку сільського зеленого туризму особливої актуальності набуло в останні роки. Організація відпочинку на селі має надзвичайно позитивний вплив на економіку та екологію регіону за рахунок розширення сфери зайнятості сільського населення та можливості реалізації на місці продукції особистого селянського господарства, забезпечення туристів екологічно чистими продуктами харчування та збереження природи внаслідок зниження антропогенного впливу.

Наявна ситуація з обраної автором проблематики, викладення існуючих спроб її розв'язання

Сільський зелений туризм істотно впливає на благоустрій села, розвиток соціальної інфраструктури, сфери обслуговування, поліпшення демографічної ситуації на селі. Соціально-економічними передумовами розвитку сільського туризму є наявний приватний житловий фонд. Потенційно це понад 1500 будинків. Незайняте або частково зайняте в особистих селянських господарствах сільське населення складає понад 60% населення в працездатному віці. Значна кількість працездатного населення, що проживає в сільській місцевості, не працевлаштована або частково зайнята.

Сільський зелений туризм є однією з не багатьох галузей, яка не просто створює робочі місця, але й робить це без шкоди для навколишнього середовища. Позитивний вплив сільського зеленого туризму на вирішення соціально-економічних проблем села полягає ще й в тому, що він розширює сферу зайнятості сільського населення не тільки у виробничій сфері, але й у сфері обслуговування. При певному нагромадженні кількості відпочиваючих з'являється потреба в задоволенні їх різноманітних запитів, а це, у свою чергу, стимулює розвиток сфери послуг: транспортних, зв'язку, торгівлі, служби побуту, відпочинково-розважальних та інших.

Якщо оцінити, що по області туристів приймають 600 господарів, а кількість прийнятих туристів кожним господарем в середньому становить 150 осіб на рік, то це означає, що загальна кількість туристів, що зупинялись на відпочинок у сільських садибах склала приблизно до 90000 осіб. Якщо середню вартість туро-дня оцінити в 150 грн., а тривалість відпочинку -- 5 діб, то орієнтовні обсяги обслуговування складатимуть 23,25 млн. грн. на рік.

Актуальним на сьогодні для підтримки розвитку сільського зеленого туризму є створення та розбудова туристично-інформаційних центрів і пунктів туристичної інформації, розробка та впровадження нових туристичних маршрутів по унікальних природних місцях Прикарпаття.

Метою проекту є створення конкурентоспроможного на міжнародному ринку національного туристичного продукту,забезпечення на цій основі комплексного розвитку регіону за умови збереження екологічної рівноваги та культурної спадщини та реалізування потенційних можливостей туризму в Івано-Франківській області, піднісши сільський зелений туризм до рівня кращих світових зразків.

Завдання проекту

- провести аналітичні та соціологічні дослідження розвитку туристичної індустрії Прикарпаття;

- проаналізувати, та на основі цього покращити регуляторне середовище;

- впровадити власні системи контролю якості здійснення туристичної діяльності, забезпечити захисту і безпеки туристів;

- провести оцінку впливу розвитку туристичної сфери на природне середовище, розвиток громад;

- розширити та вдосконалити існуючі, створити нові туристичні послуги (продукти) на місцевому рівні;

- створити мережеві туристичні продукти, туристичні маршрути;

- налагодити розвиток спільної мережі резервування готелів(садиб), транспорту;

- поліпшити туристичну привабливість національних природних та культурно-історичних визначних місць;

- організувати розвиток, облаштування та відновлення пішохідних маршрутів;

- організувати туристичні притулки та місця для тимчасового відпочинку туристів.

Шляхи реалізації проекту

Підвищення рівня кваліфікації працівників основних та супутніх галузей, розвиток просвітницької діяльності серед населення:

- запровадження громадянської просвіти щодо важливості розвитку туристичної галузі;

- підготовка, перепідготовка і підвищення кваліфікації фахівців галузі туризму;

- проведення екологічної просвіти в школах, серед населення та туристів;

- проведення тренінгів та навчальних програм для господарів -- власників гостинних садиб.

Маркетинг та просування сільського зеленого туризму:

- розбудова туристично-інформаційних центрів і пунктів туристичної інформації;

- підвищення якості туристичних послуг (продуктів);

- формування і поширення інформації про туристичні ресурси;

- розробка презентаційних матеріалів про область (район, місто, село, селище);

- створення і просування банку даних інвестиційних та туристичних пропозицій області (районів, міст);

- проведення інформаційних заходів та рекламних компаній про потенційні можливості регіону.

- відродження ідеї відпочинку у гостинних садибах Карпатського регіону України, яка має більш ніж столітні традиції;

-популяризація та збереження існуючого культурного та історичного надбання Карпатського краю як невід'ємного чинника туристичної привабливості регіону;

- сприяння підвищенню зайнятості сільського населення шляхом створенням нових робочих місць;

- сприяння розвитку сільської інфраструктури;

- ліквідація проблеми відсутності відкритої і доступної інформації щодо відпочинкових можливостей для туристів.

Робота, здійснена автором у ході підготовки проекту

В ході підготовки проекту були проведені аналітичні та соціологічні дослідження розвитку туристичної індустрії Прикарпаття, в особливості сільського зеленого туризму; проаналізовано впливу розвитку туристичної сфери на природне середовище, розвиток громад; розроблено інноваційні мережеві туристичні продукти, туристичні маршрути, організовано облаштування та відновлення існуючих пішохідних маршрутів; проведена масова просвітницька робота щодо формування привабливості туристичних природних та культурно-історичних визначних місць Прикарпаття.

Даний проект на здобуття грантів не подавався

Розділ 2. План реалізації проекту

Термін реалізації проекту - 4 місяці.

I. Створення робочої групи для реалізації проекту.

(01.06.2010 - 16.06.2010рр.)

Результати:

- ефективна команда спеціалістів в галузі туризму, направлена на розробку нових туристичних продуктів в сфері сільського зеленого туризму.

-Склад команди - 5 спеціалістів, 12 помічників, 50 членів волонтерської молодіжної організації.

II. Етап розробки, створення та впровадження інноваційних продуктів.

(17.06.2010 - 17.08.2010рр.)

Результати:

-формування повної бази інформації про ресурси сільського зеленого туризму Прикарпаття;

-розробка презентаційних матеріалів про область (райони, міста, села, селища);

-створення банку даних інвестиційних та туристичних пропозицій області (районів, міст);

-розробка інформаційних заходів та рекламних компаній про потенційні можливості регіону;

-відродження ідеї відпочинку у гостинних садибах Карпатського регіону України, яка має більш ніж столітні традиції;

-популяризація та збереження існуючого культурного та історичного надбання Карпатського краю як невід'ємного чинника туристичної привабливості регіону;

III. Впровадження розроблених заходів

(18.08.2010 - 18.09.2010рр.)

Результати:

-розширення та вдосконалення існуючих, створення нових туристичних послуг на місцевому рівні;

-створення мережевих туристичних продуктів, туристичних маршрутів;

-налагодження розвитку спільної мережі резервування готелів(садиб), транспорту;

-організування розвитку, облаштування та відновлення пішохідних маршрутів;

-розширення мережі пішохідних шляхів, облаштування та знакування туристських маршрутів;

-перевірені фахівцями маршрути ляжуть в основу туристичних путівників та позначаться на детальних картах.

-організування туристичних притулків та місця для тимчасового відпочинку туристів;

-запровадження громадянської просвіти щодо важливості розвитку туристичної галузі;

-проведення екологічної просвіти в школах, серед населення та туристів;

-проведення тренінгів та навчальних програм для господарів -- власників гостинних садиб.

IV. Підсумковий, проведення аналізу.

(19.09.2010 - 30.09.2010рр.)

Результати:

-видати довідник-путівник «Стежками Прикарпаття» з описом більш як 25 маршрутів та комплектом топографічних карт масштабом М 1:100 000 (наклад -- 5000 прим.),

-детальні туристські карти маршрутами Чорногори та центральних Горган масштабом М 1:50 000.

-провести опитування населення на тему «Чи потрібно розвивати сферу сільського зеленого туризму?»

-Висвітлення теми на телебаченні, по радіо.

Розділ 3. Ресурси, необхідні для реаліза?ї проекту

Для реалізації проекту буде залучено такі організації:

Туристична Асоціація Івано-Франківщини

вул. Дністровська, 26, м. Івано-Франківськ тел.: (0342) 55-20-22

e-mail: rkomar@sbedif.if.ua http://www.taif.if.ua

Громадська організація «Турист»

с. Верхій Ясенів, Верховин.р-н тел.: (03432) 5-35-69, (067) 716-19-75

Рада з туризму Карпатського регіону

вул.Грушевського,21; м.Івано-Франківськ тел./факс: (0342) 55-18-56

e-mail: ctb@trade.gov.if.ua http://www.tourism-carpathian.com.ua

Івано-Франківська обласна організація Спілки сприяння розвитку сільського зеленого туризму в Україні

e-mail: grt@il.if.ua

Регіональна фундація «Карпатські стежки»

проспект Лесі Українки, 14 А, м. Калуш, тел./факс: (03472) 4-36-00

e-mail: gorgany@ukr.net

Асоціація готелів та туристичних підприємств Карпатського регіону

вул.Незалежності, 40, м.Iвано-Франкiвськ,

тел.: (0342) 53-70-75, 53-70-77, 55-70-42

e-mail: nadia@utel.net.ua , http://www.nadia.utel.net.ua

Клуб мандрівників «Золоте Руно»

вул. Шевченка, 44 (а/с 95), с. Стрільче, Городенківський р-н

тел.: (03430) 4-51-92, 8-067-811-61-47

e-mail: mail@tourist.org.ua http://www.tourist.org.ua

Клуб альтернативних видів спорту „Адреналіновий Стиль»

тел.: (066) 755-82-30 Наталя, (066) 814-54-34 Роман

e-mail: adrenalinstyle@ukr.net http://www.adrenalinstyle.if.ua

Бюджет проекту

КОШТОРИС ВИТРАТ

на реалізацію проекту

Грицьків Ольги Ігорівни

«Зелений туризм - екологічно-здоровий відпочинок»

№ з/п	Стаття витрат	Сума витрат, грн
1	Оплата послуг залучених спеціалістів	24 000
2	Нарахування	4 000
3	Відрядження	6 480
4	Оренда місць проведення заходу	5 000
5	Транспортні послуги	960
6	Оренда обладнання, оргтехніки	2 400
7	Прокат спортивного інвентарю	2 160
8	Витрати на обслуговування і експлуатацію обладнання	1 600
9	Художнє оформлення місць проведення заходу	250
10	Послуги зв'язку	275
11	Поліграфічні послуги	4 000
12	Інформаційні послуги	2 000
13	Канцелярські витрати	150
14	Призи, сувеніри	500
15	Інші витрати ( у тому числі банківські послуги)	2 160
16	Податок	-
	П'ятдесят п'ять тисяч дев'ятсот тридцять п'ять грн.	55 935

РОЗРАХУНОК ВИТРАТ

№ з/п	Стаття витрат	Розрахунок	Усього, грн
1	2	3	4	5	6
1	Оплата послуг залучених спеціалістів	Кількість залучених спеціалістів (осіб)	Кількість місяців	Вартість за місяць, грн
	Еколог	2	4	1 000	8 000
	Геодезист	1	4	2 000	8 000
	Екскурсовод	1	4	1 000	4 000
	Менеджер	1	4	1 000	4 000
	Усього	5	16	5 000	24 000
2	Нарахування				4 000
3	Відрядження	Кількість осіб	Кількість днів	Вартість за день, грн
	Харчування (добові)	3	12	60	2 160
	Проїзд	3	12	20	720
	Проживання	3	12	100	3 600
	Усього				6 480
4	Оренда місць проведення заходу	Орендована площа	Кількість днів (годин) оренди	Вартість оренди, грн
	Офісне приміщення	25 кв.м.	20 год	30
	Усього	25 кв.м.	20 год	30	5 000
5	Транспортні послуги	Кількість одиниць	Кількість днів (годин) оренди	Вартість оренди, грн
	Легковий автомобіль	2	40	12
	Усього	2	40	12	960
6	Оренда обладнання, оргтехніки	Кількість одиниць	Кількість днів (годин) оренди	Вартість оренди, грн
	Проектор, факс	4	15	40
	Усього	4	15	40	2 400
7	Прокат костюмів, одягу	Кількість костюмів, одягу, що беруться напрокат	Кількість днів (годин) прокату	Вартість прокату, грн
	Туристичне спорядж.	3	12	60
	Усього	3	12	60	2 160
8	Витрати на обслуговування і експлуатацію обладнання	Кількість одиниць	Період використання	Витрати на одиницю, грн
		2	4 міс	200
	Усього	2	4 міс	200	1 600
9	Художнє оформлення місць проведення заходу	Кількість одиниць	Кількість днів (годин)	Вартість за одиницю, грн
		5	2	25
	Усього	5	2	25	250
10	Послуги зв'язку	Кількість одиниць (хв, шт.)	Ціна за одиницю, грн	Вартість за одиницю, грн
	Плата за тел.зв'язок	5 шт	55	55
	Усього	5 шт	55	55	275
	Усього	500	8	4	4 000
12	Інформаційні послуги	Кількість одиниць	Ціна за одиницю, грн	Вартість за одиницю, грн

П'ятдесят п'ять тисяч дев'ятсот тридцять п'ять грн.

Автор проекту Грицьків О.І.

	Реклама в спец.вид.	5	400	400
	Усього	5	400	400	2 000
13	Канцелярські витрати	Кількість одиниць	Ціна за одиницю, грн	Вартість за одиницю, грн
		30	5	5
	Усього				150
14	Призи, сувеніри	Кількість одиниць	Ціна за одиницю, грн	Вартість за одиницю, грн
		20	25	25
	Усього	20	25	25	500
15	Інші витрати	Кількість одиниць	Ціна за одиницю, грн	Вартість за одиницю, грн
		4	300	300	1 200
	Банківські послуги	12	80	80
	Усього				960
16	Податки				-
	Усього				55 935
	Разом витрат за кошторисом				55 935

Розділ 4. Кінцевий результат проекту

В результаті реалізації проекту буде досягнено таких позитивних змін:

-проведено аналітичні та соціологічні дослідження розвитку туристичної індустрії Прикарпаття, що дозволить проаналізувати, та на основі цього покращити регуляторне середовище;

- буде впроваджено власні системи контролю якості здійснення туристичної діяльності, забезпечення захисту і безпеки туристів;

- буде проведено оцінку впливу розвитку туристичної сфери на природне середовище, розвиток громад;

- буде розширено та вдосконалено існуючі, створені нові туристичні послуги (продукти) на місцевому рівні, створені мережеві туристичні продукти, туристичні маршрути;

- сформується туристична привабливість національних природних та культурно-історичних визначних місць;

- буде організовано туристичні притулки та місця для тимчасового відпочинку туристів.

Реалізація проекту дасть змогу закласти основи програми розвитку та маркетингу туристичної галузі Прикарпаття. Основні напрямки діяльності будуть включати координацію зусиль з розвитку туристичної галузі, аналіз розвитку туризму та діяльності туристичних підприємств, проведення навчальних семінарів, конференцій, круглих столів; здійснення маркетингу туристичних ресурсів регіону, моніторинг діяльності туристичної індустрії в регіоні, розробка нових туристичних маршрутів та створення спеціального довідника з картами та маршрутами.

Роль туризму в господарстві краю зростає з кожним роком. Прикарпаття є одним із перспективних туристичних регіонів держави й відіграє важливу роль на українському туристичному ринку. У багатьох районах і містах області туристична галузь почне відігравати провідну роль у місцевому економічному житті, сприяючи розвитку місцевих громад та поглиблюючи взаєморозуміння у середині громад. Туризм сприятиме підвищенню зайнятості населення, розвитку ринкових відносин, міжнародному співробітництву, збереженню екологічної рівноваги.

Розвиток туризму поліпшить інвестиційне середовище, стане джерелом поповнення державного та місцевих бюджетів, сприятиме розвитку пов'язаних із туризмом галузей економіки. Він так само відіграватиме значну роль у збільшенні валютних надходжень і споживчого попиту, поліпшенні структури економіки, зміцненні економічного співробітництва між регіонами, підвищенні якості життя.

З огляду на можливості просування національного і регіонального туристичного продукту на європейському ринку, залучення до інформаційного простору, передового досвіду організації туристичної діяльності. Адже за своїм туристично-рекреаційним потенціалом Україна, та й Прикарпаття, має всі можливості стати одним з провідних європейських туристичних центрів.

Вигоди розвитку сільського зеленого туризму для всіх очевидні. Насамперед, не потрібно великих інвестицій. По-друге, розвиток сільського туризму паралельно вирішить соціальні питання: люди отримують нові робочі місця, мають можливість реалізовувати власноруч вироблені продукти харчування, відновлюється інфраструктура села. Почне формуватися екологічна свідомість селян і відпочиваючих.

Висновок

В результаті дослідження проблеми застосування методики «фандрейзингу», яка розглядалася в курсовій роботі, можна зробити ряд висновків. Фандрейзинг, як специфічний вид людської діяльності, спрямованої на залучення фінансових, інтелектуальних, часових та інших ресурсів організацій та приватних осіб для реалізації певних соціально-значущих проектів, подолання актуальних проблем суспільства, має досить давні традиції.

Фандрейзинг є дуже поширеним у розвинених країнах Європи і Америки, де складає значну частину діяльності неприбуткових організацій: університетів, коледжів, шкіл, лікарень, госпіталів, музеїв, театрів, бібліотек, галерей, науково-дослідницьких інститутів, лабораторій, релігійних груп, благодійних фондів тощо.

В даній роботі детально розглянуто теоретичні та методологічні обґрунтування фандрейзинга, його основних принципів та засад. Як було зясовано, фандрейзинг (англ. - fundraising, від fund - фонд, raising - піднімання. іноді вживається як „фандрайзинг”) - це збирання коштів індивідів та організацій на реалізацію соціально-значущих (переважним чином) проектів [18, 234]. Такі проекти можуть бути спрямовані на вирішення таких проблем як підтримки освіти, як сфери створення суспільного знання; підтримки духовного та культурного середовища суспільства; боротьби з бідністю; пропагування здорового способу життя; подолання насильства, безпритульності, наркоманії та інших соціальних проблем; подолання хвороб століття тощо.

Поняття «фандрейзинг» використовується у двох сенсах: широкому й вузькому. У широкому змісті слова фандрейзинг означає процес залучення матеріальних ресурсів, необхідних для реалізації соціальних ініціатив. У вузькому значенні - це система взаємозалежних заходів, спрямованих на залучення фінансів для вирішення соціальних проблем.

Виявлено типологію фандрейзингових методів та їх ефективності. Методи фандрейзингу є дуже різноманітними, але мають спільну мету: якомога ефективніше перерозподілити певні ресурси від тих, у кого їх більше ніж достатньо, до тих, кому їх бракує.

Існують і використовуються різні методи звернення з проханням про фінансування, такі як особисте індивідуальне звернення, поштове звернення, телефонування потенційним контрибуторам. Проте найбільш ефективним методом вважається особисте індивідуальне звернення до перспективного донора. Метод збирання коштів «людина-до-людини» (person-to-person) - є найбільш дієвим. Основні пожертви, як правило, залучаються один-на-один. Люди дають гроші людям, а не подіям (приводам, причинам). Донори дають гроші для події/приводу, проте саме динаміка відносин віч-на-віч інспірує ідеальне дарування.

З'ясовано значення фандрейзинга для розвитку соціально-культурної сфери. Значення фандрейзингу в розвитку соціально-культурної сфери зростає разом із зростанням частки недержавного сектору у вирішенні проблем суспільства. Під фандрейзинг все більшою мірою розуміють не одноразова грошове вливання, а взаємовигідне взаємодія, в результаті якого співробітники організацій культури отримують нові навички: маркетингові - вміння приймати маркетингові рішення на різних етапах художньої кар'єри; технологічні - вміння використовувати нові технології, наприклад, ефект інтерактивності; інформаційні - здатність враховувати різку зміну аудиторії у великих містах - це, зокрема, визначає тенденцію створення мультиплексів, що об'єднують багато просторів для різних цілей; стратегічні - передбачення змін у мові, змін на певній території, підхід до культури як до інвестування в місцеве співтовариство і т.д.; презентаційні - вихід на нові аудиторії.

Був проведений аналіз ефективності застосування стратегії фандрейзинга в зарубіжних країнах. Досліджено, яку частину діяльності неприбуткових організацій складає фандрейзинг. Фандрейзинг є однією із значних сфер діяльності неприбуткових організацій. Він відіграє значну роль у складі джерел фінансування неприбуткових організацій. У США -19%, Німеччині - 4%, Великій Британії - 12%, Франції - 7%, Японії - 1%, Італії- 4%, Угорщині - 20%. Найбільші масштаби та традиції фандрейзингу і філантропії (доброчинності) мають місце в Сполучених Штатах Америки. Істотним елементом у системі фандрейзингу США є фонди глобальних національних інтересів. Серед них відомі фонди Рокфеллера та Форда. Характерною рисою діяльності таких фондів є обширна область інтересів та підтримка проектів, що мають глибокий вплив на Сполучені Штати в цілому і глобальний розвиток.

Проаналізувано тенденції впровадження фандрейзинга в Україні. Громадські організації України здійснюють перші кроки на шляху вирішення соціально-важливих питань, стикаючись при цьому з проблемою ресурсних обмежень. Єдиним шляхом уникнення даної проблеми є оптимізація ресурсного забезпечення громадських організацій. У країнах з добре розвиненими традиціями приватного донорства такі організації, як, наприклад, "Друзі Національної Опери", здатні збирати пристойні суми з самих лише членських внесків "друзів".