Слід зазначити, що світло має надзвичайно важливе значення для життєдіяльності людини. Воно впливає на стан вищих психічних функцій та на фізіологічні процеси в організмі людини. Відомо, що нормальне освітлення тонізуюче діє, викликає гарний настрій, покращує діяльність вищої нервової системи людини.

Раціонально влаштоване освітлення виробничих приміщень позитивно впливає на працівників, підвищує ефективність та безпеку праці, знижує втому та травматизм, забезпечує високу працездатність.

Природне освітлення має здатність знезаражувати повітря, питну воду, продукти харчування. Найбільшу бактерицидну здатність мають ультрафіолетові промені з довжиною хвилі 0,254...0,257 мкм.

Санітарні та гігієнічні норми щодо виробничого освітлення, котрі базуються на психологічних особливостях сприйняття світла та його вплив на організм людини, зведені до наступного: спектральний склад світла, який забезпечується електричним джерелом є близьким до сонячного; рівень освітлення є достатнім і відповідає гігієнічним нормам, які враховують зорові роботи; освітлення забезпечує рівномірність та стабільність світла у приміщенні, щоб запобігти частої переадаптації та втоми зору. Переваги газорозрядних ламп (люмінісцентних) над лампами розжарювання: висока світлова віддача (40-100 лм/Вт), термін експлуатації до 10 тис. год, світловий потік близький до природного, невисока температура нагрівання. Доцільне розташування обладнання і компонування робочого місця, забезпечення зручної пози і вільних рухів при роботі, використання обладнання, яке відповідає вимогам ергономіки та інженерної психології, забезпечують найбільш ефективний трудовий процес, зменшують втому і знижують ймовірність виникнення професійних захворювань. Згідно з вимогами ергономіки та інженерної психології було прийняте рішення про встановлення офісних меблів відповідно до цих вимог.

Робота в позі сидячи більш раціональна і менш виснажлива, оскільки зменшується віддаль центра ваги до площі опори, підвищується стійкість тіла, зменшується навантаження на серцево-судинну систему. У положенні сидячи забезпечується можливість виконувати роботу, яка вимагає точних рухів. Зміни пози призводять до перерозподілу навантаження на групи м'язів, покращання кровообігу, зниження монотонності роботи. У зв'язку з цим всюди, де це можливо (з врахуванням технології та умов виробництва), доцільно передбачати можливість виконання роботи як стоячи, так і сидячи, щоб працівники могли змінювати положення тіла.

Всі вище перелічені та запропоновані зміни з покращення умов праці призводять до підвищення ефективності праці (продуктивності), тобто це означає збільшення обсягу вироблених благ без збільшення затрат праці.

4.2 Кошторис витрат, пов'язаних з втіленням у виробництво проектних рішень

Кошторис виробництва -- це витрати підприємства, зв'язані з основною його діяльністю за певний період, незалежно від того, відносять їх на собівартість продукції в цьому періоді чи ні. Отже, кошторис виробництва і собівартість загального обсягу продукції, як правило, не збігаються.

Кошторис виробництва складають за економічними елементами:

o матеріальні витрати;

o витрати на матеріали;

o заробітна плата;

o відрахування на соціальні потреби;

o амортизація основних фондів;

o інші витрати.

Кошторис виробництва, узагальнюючи елементні витрати підприємства, показує їхню ресурсну структуру (витрати на матеріали, персонал, основні фонди), що надзвичайно важливо для аналізу факторів формування і зниження собівартості продукції.

Таблиця 4.1. Кошторис витрат з удосконалення організації праці архіваріуса

Порядок розробки кошторису може бути різним залежно від стадії планування, стану інформаційної бази та розміру підприємства. На стадії прогнозних оцінок величини витрат кошторис виробництва можна складати коригуванням фактичних витрат за минулий період. Елементи фактичних витрат коригуються на прогнозні коефіцієнти зміни обсягу виробництва, кількості персоналу та вартості основних фондів з урахуванням закономірності динаміки витрат, імовірної зміни норм і цін (тарифів). Більш обґрунтовано кошторис виробництва обчислюється за кожним елементом на підставі планових обсягів продукції (послуг), норм і цін (тарифів). Причому на малих підприємствах таке обчислення є відразу узагальнюючим. На середніх і великих підприємствах кошторис виробництва складають, підсумовуючи кошториси місць витрат (цехів, служб, загальногосподарських витрат).

4.3 Економічна ефективність розроблених пропозицій

Ефективність праці - це її результативність(продуктивність). Вона відображає співвідношення обсягу вироблених матеріальних і/або нематеріальних благ та кількості затраченої на це праці. Тобто зростання ефективності праці означає збільшення обсягу вироблених благ без збільшення затрат праці. У широкому розумінні зростання ефективності праці означає постійне вдосконалення людьми економічної діяльності, постійне знаходження можливості працювати краще, виробляти більше якісніших благ за тих самих, або і менших затрат праці.

Співвідношення результатів і витрат людської діяльності, що в загальному випадку називається ефективністю, є основною проблемою економічної теорії і господарської практики. Продуктивність праці тісно взаємопов'язана з працездатністю людини. Працездатність людини є фізіологічною основою продуктивності праці. У найбільш загальному формулюванні можна дати таке визначення працездатності -- це здатність людини витримувати навантаження (м'язові, нервові, енергетичні, інформаційні) у процесі праці. Загальна працездатність, яка характеризується фізичною і розумовою працездатністю та емоційною стійкістю людини, реалізується в процесі праці як професійна працездатність. Ефективність професійної працездатності залежить:

o від трудових навантажень;

o умов виробничого середовища;

o професійної підготовки і професійної придатності до конкретного виду праці;

o мотивації.

Питома вага тривалості фази стійкої високої працездатності у загальному фонді робочого часу до реалізації заходів:

.

Графік зміни працездатності протягом робочої зміни після впровадження інновацій:

,

Рисунок 4. де, а - час входження на роботу; б - період найбільш сталої працездатності; в - період втоми.

Т₂= t₁+t₂+t₃+…+t_n.

T₂= 2,5+1,5+0,5 = 4,5 год.

Питома вага тривалості фази стійкої високої працездатності у

загальному фонді робочого часу після реалізації заходів:

Приріст продуктивності праці в результаті збільшення тривалості фази

стійкості високої працездатності розраховуються за формулою:

,

де, Р₁ і Р₂ - питома вага тривалості фази стійкої високої працездатності у загальному фонді робочого часу до і після реалізації заходів, %;

К_п - корегуючий коефіцієнт, що відображає частку приросту продуктивності праці, зумовлену функціональним станом організму людини у різних умовах праці, його значення приймається рівним 0,2.

.

Коефіцієнт ефективності розраховується за формулою:

де, Пр - плановий річний прибуток підприємства, грн.;

Вк - витрати за кошторисом, грн.

Термін окупності удосконалення організації праці розраховується за формулою:

.

Як видно з графіків, після удосконалення організації праці на робочому місці архіваріуса його працездатність до удосконалення складала 4 год (50% від загальної тривалості робочого дня), а після - 4,5 год (62,5% від загальної тривалості робочого дня). Приріст продуктивності праці в результаті збільшення тривалості фази стійкості високої працездатності зросте на 2,5%. Термін окупності удосконалення організації праці складатиме 0,03 років.

Висновок

Отже, організація праці повинна розглядатися з двох боків: по-перше, як стан системи, що складається з конкретних взаємопов'язаних елементів і відповідає цілям виробництва; по-друге, як систематична діяльність людей по впровадженню нововведень в існуючу організацію праці для приведення її у відповідність до досягнутого рівня розвитку науки, техніки і технології.

Розробкою типових проектів розв'язуються завдання не лише типових організаційних рішень, але і їх оптимізація. Вона спрямована на досягнення економічного ефекту від використання типових рішень, інакше типізація не має економічного сенсу.

Атестаційна оцінка робочого місця 0,81 з 1. Не відповідають атестаційним критеріям такі фактори: санітарно гігієнічні, психофізіологічні та естетичних умов праці. Атестаційною комісією дані фактори вирішено поліпшити.

У процесі праці людина взаємодіє з предметами і знаряддями праці, а також іншими людьми. Крім того, на неї діють різні параметри виробничого середовища - температура, вологість, рух повітря, шум, вібрація, шкідливі речовини, різні випромінювання. Усе це в сукупності і створює умови, в яких людина працює. Здоров'я і працездатність людини, її ставлення до роботи і результат праці - усе це значною мірою залежить від умов праці: за несприятливих умов різко знижується продуктивність праці і виникають передумови виникнення професійних захворювань.

Недоліками організації праці на робочому місці архіваріуса є невідповідність умовам праці (гігієнічним) та освітленість приміщення (кабінету).

Освітлення, що відповідає гігієнічним вимогам, сприяє підвищенню продуктивності праці, створює гарний психологічний тонус, відповідний настрій і самопочуття, запобігає загальній втомі організму, впливає на обмін речовин, серцево-судинну систему, знижує кількість нещасних випадків. Недостатнє освітлення є однією з причин виробничого травматизму. На основі цього було прийнято рішення щодо встановлення нових світильників, ремонту кабінету у відповідності з естетичними вимогами та придбання робочого столу з кріслом.

Продуктивність праці тісно взаємопов'язана з працездатністю людини. Працездатність людини є фізіологічною основою продуктивності праці.

У найбільш загальному формулюванні можна дати таке визначення працездатності -- це здатність людини витримувати навантаження (м'язові, нервові, енергетичні, інформаційні) у процесі праці.

Загальна працездатність, яка характеризується фізичною і розумовою працездатністю та емоційною стійкістю людини, реалізується в процесі праці як професійна працездатність.

Як видно з графіків, після удосконалення організації праці на робочому місці архіваріуса його працездатність до удосконалення складала 4 год (50% від загальної тривалості робочого дня), а після - 5 год (62,5% від загальної тривалості робочого дня). Приріст продуктивності праці в результаті збільшення тривалості фази стійкості високої працездатності зросте на 5%. Термін окупності удосконалення організації праці складатиме 0,02 років.

праця архіваріус естетичний санітарний

Список використаної літератури

1. Конституція України. Харків: Парус, 2005. - 60 с.

2. Закон України «Про зайнятість населення». // Відомості Верховної Ради України, 1991, №14, ст. 171.

3. Закон України «Про охорону праці». // Відомості Верховної Ради Укаїни, 1992, №49, ст. 668.

4. Геврик Є.О. Охорона праці: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. - К.: Ельга, Ніка-Центр, 2003. - 280 с.

5. Грішнова О.А. Економіка праці та соціально-трудові відносини: Підручник. - К.: Знання, 2004. - 535 с. - (Вища освіта ХХІ століття).

6. Лапін В.М. Основи охорони праці: Навч. посібник. -- Львів: ЛБІ НБУ, 2004. - 142 с.

7. Економіка підприємства: Підручник / За заг. ред. С.Ф. Покропивного. -- Вид. 3-тє, без змін. -- К.: КНЕУ, 2006. -- 528 с., іл.

8. Практикум по экономике, организации и нормированию труда: Уч. пособие для студ. вузов /Под ред. Г.Р. Погосяна, Л.И. Жукова. - М.:Экономика,1991.

9. Музыка А.В., Агеев В.И. Справочник инженера по организации и нормированию труда в строительстве. - 2-е изд., перераб. и доп. - К., 1990.

10. Жуков Л.И., Горшков В.В. Справочное пособие по труду и зарплате. - М.: Финансы и статистика, 1990.

11. Погорелов Н.И. Нормирование труда в промышленности. - Харьков: Основа, 1991.

12. Поляков И.А., Ремизов К.С. Справочник экономиста по труду. - М.: Экономика,1988.

13. Петров И.А., Ефремов С.А., Каширин Н.В. Техническое нормирование и сметное дело в строительстве. - М.,1972.

14. Экономика труда: Учеб. для вузов / Под ред. Г.Р. Погосяна, Л.И. Жукова. -М.: Экономика, 1991.

15. Драченко Б.Ф., Ерисова Л.Г., Горбенко П.Г. Технология строительного производства. - 2-е изд., перераб. и доп. - М.: Агропромиздат,1990.

16. Адамчук В.В., Ромашов О.В., Сорокина М.Е. Экономика и социология труда: Учебник. - М.: ЮНИТИ, 1999.

17. Богиня Д.П., Грішнова О.А. Основи економіки праці. - К.: Знання-Прес, 2000.

18. Завіновська Г.Т. Економіка праці. - К.: КНЕУ, 2000.

19. Завіновська Г.Т. Економіка праці: Навч.-метод. посібник. - К.: КНЕУ, 2001.

20. Завіновська Г.Т. Економіка праці: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2003.

21.Тимош І.М. Економіка праці: Навч. посібник. - Тернопіль: Астон, 2001.

Размещено на Allbest.ru