Теоретико-практичні засади формування іміджу керівника загальноосвітнього закладу
Імідж керівника як соціально-психологічний феномен. Систематизація особистісних та професійних якостей, що характеризують імідж керівника навчального закладу. Іміджеві характеристики керівника ЗОШ (на прикладі директора Переяслав-Хмельницької школи №7).
| Рубрика | Менеджмент и трудовые отношения |
| Вид | дипломная работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 14.07.2013 |
| Размер файла | 253,0 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
6) візуальний імідж навчального закладу -- уявлення про навчальний заклад, субстратом яких є зорові відчуття, що фіксують інформацію про інтер'єр приміщень, класних аудиторій, фірмову символіку [17];
7) соціальний імідж навчального закладу -- уявлення громади про соціальні ролі закладу в економічному, соціальному й культурному житті суспільства;
8) бізнес-імідж навчального закладу -- уявлення про навчальний заклад як суб'єкт ділової активності. Як складові бізнес-іміджу навчального закладу виступають ділова репутація, відомі випускники (аспіранти, докторанти), інноваційні технології, які використовують у закладі, розмаїття цікавих спецкурсів.
Традиційно виділяють кілька видів іміджу. Розрізняють дзеркальний, цільовий (або бажаний), демонстрований і поточний імідж певного об'єкта [48]. Якщо підставою для класифікації є структурні особливості відображуваного об'єкта, то йдеться про індивідуальний або корпоративний імідж. Якщо потрібно з'ясувати, наскільки цінним є образ, виокремлюють одиничний або множинний імідж.
Дзеркальний імідж -- це образ відображення себе самого. Він є важливою складовою іміджу не тільки окремої людини, а й навчального закладу загалом. Успіх роботи керівника при цьому значною мірою залежить від того, наскільки він спроможний відчути, зрозуміти й усвідомити, що таке дзеркальний імідж навчального закладу, на який він працює [51]. Якщо дзеркальний імідж він розробив правильно, то ймовірність того, що запропонований «макіяж» буде вдалим, значно зростає.
У кожного з нас є бажаний, ідеальний образ себе самого, або бажаний (цільовий) імідж. Робота з формування іміджу навчального закладу має починатися з визначення того, яким повинен бути цільовий образ (бажаний імідж).
Це вкрай необхідна робота для розробки стратегії рекламної кампанії. Імідж навчального закладу може бути позитивним, або негативним, нечітким. Метою закладу є формування позитивного іміджу. Позитивний імідж підвищує конкурентоспроможність на ринку освітніх послуг. Він залучає до управління закладом учнів, викладацький склад, рівень викладання підвищується, і відповідно підвищується освітній рівень випускників. Це полегшує доступ навчального закладу до різних ресурсів: фінансових, інформаційних, людських, матеріальних [8] Успішний процес формування корпоративного іміджу вимагає планування, організації, контролю.
Імідж навчального закладу має відносну стабільність. Він формується на основі прямого контакту з учителем навчального закладу чи його керівником. При цьому кожен співробітник розглядається як «особа» навчального закладу, дивлячись на яку, роблять висновки про заклад загалом. Окрім директора, повноцінними суб'єктами формування іміджу школи є члени трудового колективу: від заступників директора до технічного персоналу [46]. Адже кожен директор та його колектив бажають, щоб саме на їх школі лежав відбиток яскравої індивідуальності, щоб вона вирізнялася серед інших шкіл, користувалася прихильністю вищих адміністративних та контролюючих органів, викликала бажання влаштуватися на роботу або навчатися «саме тут».
Для цього потрібна злагоджена цілеспрямована робота щодо формування іміджу школи через формування іміджу її співробітників.
Імідж, або образ працівників школи, на думку дослідників цієї проблематики, зокрема, Н. Романенка [66], є невід'ємним компонентом іміджу всього освітнього закладу. На його думку, для учнів початкової школи та їх батьків провідним є образ класного керівника, а для старшокласників - образ учителя-предметника.
Про важливість та значення відповідного образу вчителя говорили ще класики педагогічної науки. Так, А. Макаренко вважав дуже важливим, щоб у колективі працювали красиві та молоді педагоги. У цьому він вбачав якусь «містерію»: вони самі собою спонукали вихованців мріяти, фантазувати, підтягуватись [80]. Якщо образ учителя, педагога є привабливим, сприймається як «манок», тоді йому притаманна первинна сила духовного впливу. Такого вчителя хочеться слухати і йти за ним.
Таким чином, важлива роль іміджу вчителя визнавалась ще в ті часи, коли у вітчизняному лексиконі не існувало самого терміну «імідж».
Якщо такі високі вимоги висуваються до іміджу «рядового» педагога, що тоді вже казати про імідж керівника школи, тобто директора.
Проте не варто забувати про відоме прислів'я: «Один у полі не воїн». Тому навіть найпрогресивнішому директору не можна обійтися без групи однодумців, на яких, в ідеалі, має перетворитися весь шкільний колектив.
Але оскільки відомо, що ідеал, на жаль, є недосяжним, сучасному директору школи потрібно у своїй роботі з удосконалення іміджу довіреного йому навчального закладу, спиратися насамперед на тих працівників, хто якнайглибше усвідомлює, розуміє та прагне досягти стратегічні цілі щодо покращення іміджу школи. Тих, хто сам постійно працює над удосконаленням власного іміджу як педагога і людини, іміджу свого класу. Тих, хто є не просто репродуктором цієї ідеї, а охоче виступає її творчим інтерпретатором.
Імідж повинен бути адекватний реально існуючому образу та адресований конкретній групі споживачів, при цьому залишаючись пластичним і динамічним.
При практично ідентичній якості послуг, конкурентна боротьба ведеться не стільки між видами послуг, скільки між іміджами певних закладів. У зв'язку з цим дуже важливе місце у формуванні стійкого позитивного іміджу навчального закладу належить налагодженню взаємин із громадськістю. Зв'язки із громадськістю може керівник може організувати, розділивши їх на дві категорії: «тактика»та «стратегія» [17].
«Тактика» -- це комплекс дій, спрямованих на позитивне відображення поточних близьких подій. Тут важливо враховувати все, що відбувається в стінах закладу та за його межами: публічні виступи на святах, особливі події, ювілеї, нагородження, олімпіади й конкурси. Навіть така, здавалося б, незначна подія шкільного життя, як атестація, повинна бути доведена до свідомості громадськості, як внутрішньої, так і зовнішньої.
Із цією метою потрібно використати всі можливі комунікативні ресурси: пресу, телебачення, радіо, видання, Інтернет. Інтернету належить пріоритетне місце, порівняно з іншими ЗМІ. Шкільний сайт дизайном, структурою, зручністю для користувачів може бути настільки привабливим, що вже одна його наявність буде сприяти формуванню сприятливого іміджу закладу. До того ж, сайт є найбільш оперативним і керованим засобом масової інформації, здатним донести поточну інформацію до великої кількості людей.
«Стратегія» -- це комплекс заходів, спрямованих на позитивне висвітлення штучно спланованих подій, що відбуваються в школі. Вони вимагають ретельної підготовки, але нерідко роблять серйозніший позитивний вплив на формування іміджу організації, ніж події, що відбуваються стихійно. Велике значення в плануванні, організації та проведенні таких заходів належить залученню до цієї роботи школярів. З одного боку, така спільна робота зі школярами надає практично невичерпний ресурс креативності керівництву школи. А з іншого боку, вона робить шкільне життя цікавішим, залучає дітей до почуття корпоративності, сприяє придбанню професійних навичок.
Що ж потрібно для того щоб сформувати, створити привабливий імідж навчального закладу? Найвідповідальнішим кроком є розробка того цільового іміджу, який має бути притаманним організації як суб'єктові суспільно-політичного та освітньо-культурного життя [28].
Першим кроком у його створенні є розробка робочого «кейса» -- тієї «упаковки», у якій ми хочемо представити наш товар (навчальний заклад) на ринку символічної продукції.
Більшість закладів освіти, намагаючись рекламувати себе, роблять основну ставку здебільшого на інформування громадян про сам факт свого існування та перелік тих профілів навчання, які існують у закладі. За такого підходу шанс здобути найбільшу популярність матиме школа, інформація про яку закарбувалася в пам'яті майбутніх школярів найміцніше.
У такому випадку, як правило, не йдеться про розробку й утілення якогось чіткого спозиційованого корпоративного іміджу навчального закладу. У теорії та практиці керування бізнесом ми змушені звернути увагу на такий феномен, як фактор іміджу. Позитивний імідж навчального закладу можна розглядати як додатковий ресурс керування, ресурс розвитку організації управління [36]
Турбота про високу репутацію закладу, формування його традицій, створення привабливого образу педагога -- це і є робота над іміджем. Особистість керівника посідає перше місце. Формування дитячого колективу з його «системою перспективних ліній» і відчуттям «завтрашньої радості», скріпленого «соціальним клеєм» із працездатності, відповідальності, свідомої дисципліни в ім'я загальної важливої справи, -- це одна з найважливіших умов створення власного імені, власного обличчя освітньої установи.
Таким чином, у створенні індивідуального, пізнаваного образа провідну роль мають:
* колективна розробка системи правил і неухильне дотримання їх усіма членами колективу;
* постійний саморозвиток колективу, об'єднаного спільною справою;
* створення та культ власного стилю, дотримання принципу наступності;
* дотримання колективної честі;
* формування дитячого колективу і його органів;
* формування та підтримка колективних традицій, проведення «сімейних» свят; х захоплений, небайдужий, грамотний педагогічний колектив; х наявність атрибутів: девіз, прапор, форма одягу тощо.
Імідж навчального закладу має відносну стабільність. Він формується на основі прямого контакту з викладачем навчального закладу. При цьому кожен співробітник розглядається як «особа» навчального закладу, дивлячись на яку, роблять висновки про заклад загалом.
Позитивний імідж закладу освіти, його привабливість в очах вихованців та їхніх батьків пояснюється прагненням (і можливостями) установи врахувати інтереси різних прошарків споживачів як у плані отримання освітньої підготовки та додаткової освіти, так і розвитку особистості учасників навчально-виховного процесу [6].
Філософським фундаментом роботи загальноосвітнього навчального закладу повинні стати ідеї культурологічної педагогіки, а підставою, серцевиною, сутністю й одночасно найважливішою умовою -- духовна свобода особистості. З позиції управління, культурно-історична педагогіка є довгостроковою освітньою стратегією, де особливу роль грає наявність у педагогічному колективі загальних цінностей. Чим складніше навколишнє життя, тим відповідальніша роль керівника у створенні дружньої, доброзичливої атмосфери. Досвідчений адміністратор добре знає, що сьогодні людей у навчальному закладі втримує не вбога зарплатня, яка ледве дозволяє зводити кінці з кінцями, а переважно морально-психологічний клімат у колективі.
Іншими словами, ми також можемо простежити, що визначає позитивний імідж певного навчального закладу:
· наявність довгострокової освітньої стратегії;
· сприятливий морально-психологічний клімат у колективі, дружня, доброзичлива атмосфера, що панує в ньому;
· небайдужий професійний педагогічний колектив;
· згуртований дитячий колектив і наявність його керівних органів;
· культ колективних традицій, проведення «сімейних» свят;
· постійний саморозвиток колективу, об'єднання спільною справою дитячого, батьківського та педагогічного колективів;
· наявність яскравої зовнішньої атрибутики: девіз, герб, елементи форми в одязі, власний сайт в Інтернеті і т. д.
До числа постійних складових іміджу відносять[14]:
· чітке визначення педагогічним колективом місії та концепції освітньої установи;
· оптимістичний настрій і доброзичливий мікроклімат у педагогічному й учнівському колективах;
· педагогічна, соціальна й управлінська компетентності співробітників;
· сформований образ керівника-професіонала, лідера, особистості яскравої, захопленої, що володіє неформальним авторитетом, здатної надихнути колектив на досягнення високої мети;
· ефективна організаційна культура навчального закладу, що включає підтримувані всіма норми, цінності, певну філософію керування, увесь спектр поглядів, взаємин, що визначають специфіку поводження колективу загалом;
· якість освітніх послуг;
· наявність і функціонування дитячих громадських організацій;
· зв'язок школи з різними соціальними інститутами, вищими навчальними закладами і т. д.;
· внесок навчального закладу в розвиток освітньої підготовки учнів, їхньої вихованості, творчих здібностей, формування здорового способу життя;
· турбота адміністрації про надання своєчасної актуальної психологічної допомоги окремим учасникам освітнього процесу (певним дітям, молодим фахівцям, батькам); х наявність яскравої зовнішньої символіки.
Для керівника школи при оцінюванні ефективності позитивного іміджу школи доцільно звернутися до сучасної теорії керування освітньою системою за кінцевими результатами.
У теорії керування за результатами ціль -- це результат [28]. При аналізі діяльності на кожному етапі досліджуються кінцеві результати, потім ставляться нові цілі на новому рівні. В основі лежить принцип європейського менеджменту: для результативності роботи будь - якого підприємства необхідні людські, матеріальні та фінансові ресурси, ефективне сполучення яких приводить до успіху. Успіх -- це реалізована мета. Результат -- це збереження і навіть збільшення контингенту учнів. Створення позитивного іміджу школи -- складний і тривалий процес формування відповідної репутації, привабливості, створення ситуації успіху на всіх рівнях роботи школи. Сучасній системі освіти притаманні деякі ринкові відносини. Тому неможливо створити Нову Школу, використовуючи тільки багаж цінностей, знань та досвіду старої школи. Для створення іміджу навчального закладу необхідно знайти якісь відмінні риси, привабливі моменти.
Школа -- заклад, діяльність якого спрямована на розвиток освіти і культури шляхом навчання та додаткового вдосконалювання особистості учня в широкому спектрі гуманітарних, технічних та інших наук. Психологічна цінність іміджу припускає, що його розробка неможлива без урахування психології сприйняття, оцінювання та прийняття рішень [42].
Досліджуючи цю проблему, ми встановили, що факторами формування іміджу навчального закладу є:
· рух до мети через формування відмінностей, завдяки яким певну установу відрізняють від інших (спеціалізація, спрямованість навчального закладу та ін.); відзначення найбільш привабливих характеристик навчального закладу;
· активне використання символів у процесі створення візуальних характеристик (емблема школи, прапор, гімн);
· активне управління процесами масової комунікації (рекламування через виступ на телебаченні, газетні статті, випуск шкільної друкованої газети);
· автономний вид одягу (своя форма); боротьба з негативними комунікаціями (чутками). Організація, прагнучи створити собі гарну репутацію, аналізуючи суспільну ситуацію, повинна враховувати найпопулярніші в соціумі соціальні стереотипи (НВК, ліцей, академічні гімназії, спеціалізовані школи та ін.).
Культурна сутність закладу проявляється в його поточній діяльності, планах і програмах, динамічному іміджі. Через взаємодію цих компонентів досягається прогрес закладу, його саморозвиток [45]. Створення іміджу сучасної школи -- процес творчий і безупинний, він повинен відповідати розвитку суспільства. Тільки такий підхід забезпечить привабливий образ сучасному навчальному закладу.
Таким чином, імідж в освіті переважно створюється на особистісному та колективному рівнях. Колективний - об'єднує персонал закладу та має три характерні риси: компетентність, культуру та соціально-демографічні особливості. Колективний імідж несе в собі як образ закладу в цілому, так і образ колективу. За даними М.С.Піскунова [58], ведучим компонентом іміджу освітнього закладу є: для учнів початкової школи та їх батьків - образ класного керівника; для старшокласників - образ вчителя предметника та образ директору; для батьків з вищою освітою - якість освіти та стиль роботи школи; для батьків дітей з послабленим здоров'ям - комфортність шкільного середовища. Виходячи з таких даних, можна говорити, що знання про очікування аудиторії дає змогу більш адекватно створювати тип іміджу суб'єкту освіти. Взаємозалежність іміджу закладу та іміджу освітнього колективу визначають більшість авторів та вказують на пріоритетність роботи над підвищенням якості професійної підготовки спеціалістів [6, 12, 46].
1.4 Систематизація особистісних та професійно - важливих якостей, що характеризують імідж керівника ЗНЗ
Теорія та практика іміджу в системі освіти [6, 28] суттєво розкриває питання про те, якими якостями та ознаками повинні володіти учасники навчального процесу для самоствердження в суспільстві. Як показують ці та інші дослідження, вихідною позицією при цьому постають реальні люди зі своїми потребами, цінностями, думками та прагненнями.
Поглиблене вивчення цього питання показує, що серед складових іміджу значну роль для його формування відіграють особистісні ознаки. Підтвердження цьому знаходимо в багатьох фахових працях [48, 58]. Слід зазначити, що в залежності від сфери діяльності ознаки змінюються. Найбільш опрацьовані ознаки іміджу за даними літератури в таких сферах як в політиці, бізнесі.
Виходячи з загального розуміння ознак, в своєму дослідженні під зазначеним явищем ми розглядаємо як зовнішні так і внутрішні риси, властивості, стани, прояви чи конкретні особливості, що можуть прямо чи опосередковано характеризувати психологію змісту іміджу [41, с. 665].
Проведені теоретичні дослідження дозволили нам умовно виділити три підходи до аналізу по систематизації ознак, що можуть характеризувати та обумовлювати імідж людини. До першого напряму можна віднести суто особистісні особливості, які виділяються та піддаються дослідженню більшістю фахівцями [73, 75]. До другого напряму відносимо ознаки професійно-спеціалізовані, які є суто специфічними в межах кожного виду людської діяльності [84]. До третього напряму відносимо соціально визначені ознаки, які є наслідком зовнішньої презентації та демонстрації іміджу.
В межах першого напряму, аналіз літератури показує, що одні і ті ж ознаки іміджу в одному випадку є важливими та грають неабияку роль в його створенні [77], а в іншому, вони є менш значними. При цьому важливими є засоби, якими ми подаємо цю особистість іншим.
В підході запропонованому І.Д.Соколовим [71] пропонуються ознаки різного порядку. До останніх автор відносить: зовнішність, характер, манеру спілкування, сімейний статус, відношення до тварин, до спорту, хобі, темперамент, улюблені продукти харчування, навколишнє оточення, переваги в мистецтві, динаміку роботи, політичні погляди, вміння багато працювати, знання та вміння, фізичні якості, можливість нагороджувати і наказувати, гроші, титул, особистість, поведінка, репутація, досвід роботи, встановлення контактів, вміння відволікатися, розуміння цінностей. В інших працях більше уваги приділяється особистісним ознакам, таким як: вміння піклуватися про інших, пристосування до незвичайних ситуацій, наполегливість, вміння спілкуватися, вміння слухати і виступати перед публікою, розбиратися в політиці і стратегії, мати відчуття гумору, вміти зосереджуватися на майбутньому, розуміти як приклади його поведінки впливають на інших [13].
У вітчизняній науці однією з поширених систем аналізу ознак іміджу є та, що пропонується у працях Г.Г.Почєпцова. Автор узагальнює як власні так і зарубіжні дослідження та відносить до них: зовнішність, мову, манери, відчуття своєї значимості, відвертість, приховування хвороб, впевненість, всесильність, обізнаність, політик-символ, сміливість, відданість роботі, привабливість, доброта, скромність, енергійність, прихильність до спорту, скромне соціальне походження, спокійність, звичайність смаків, вихованість, достатнє матеріальне забезпечення, освіта, місце народження, оточення (вороги і друзі), бажання керувати, готовність до ризику, потреба добиватись результату. До бажаних: чесність, дотримання етичних норм, піклування про благополуччя послідовників [62]. Приблизно такої точки зору дотримується в своїх дослідженнях П.Д. Фролов, яких вважає основними такі ознаки: прагнення до відповідальності та закінченості справ, енергія та наполегливість в досягненні мети, ризикованість та оригінальність в рішенні проблем, ініціативність, самовпевненість, вміння впливати на поведінку інших, вміння структурувати соціальні взаємовідношення, бажання взяти на себе відповідальність наслідків дій і рішень, здібність протистояти фрустрації та розпаду групи [77].
За даними [80] окремі ознаки є найбільш значущі для професійної діяльності директора школи. До них можна віднести: ввічливість, вдумливість, вихованість, уважність, витримку, гнучкість поведінки, гуманність, діловитість, дисциплінованість, доброту, добросовісність, доброзичливість, ініціативність, щирість, колективізм, спостережливість, наполегливість, винахідливість, критичність, культуру мови, логічність, незалежність, відповідальність, організованість, порядність, патріотизм, правдивість, ерудованість, передбачливість, принциповість, самостійність, скромність, сміливість, справедливість, прагнення до самовдосконалення, тактовність, переконливість, впевненість, відчуття власної гідності, почуття гумору, експресивність, емоційну стійкість, комунікативність, рефлективність, емпатійність, самоконтроль, оригінальність, несхожість, зовнішнє самооформлення, експресію, вміння транслювати свою неповторну особистість.
Висновки до І розділу
1. З'ясовано, що проблема основ іміджу, незважаючи на її актуальність, є недостатньо розробленою як в аспекті розуміння змісту, так і механізмів, які визначають його прояв та формування.
2. Теоретичний аналіз наукової літератури засвідчив, що в останні роки нове поняття „імідж" стало надзвичайно популярним у вітчизняному лексиконі, витіснивши при перекладі з англійської мови цілу низку його синонімів українською і російською мовами. В розумінні іміджу не склалося до сьогодні несуперечливої теоретичної концепції, в силу чого в науковій літературі співіснують його різноманітні визначення.
3. Імідж можна розглядати як цілеспрямовано створюваний особливого роду образ-уявлення, що за допомогою асоціацій наділяє об'єкт додатковими цінностями і завдяки цьому, сприяє більш емоційному його сприйняттю.
4. На підставі досліджень щодо іміджу керівника ЗНЗ було з'ясовано, що він залежить: по-перше, від соціально-економічних умов функціонування освіти; по-друге, від факту привабливості якостей і властивостей керівника; по-третє, від організаторських умов іміджетворення; наслідувальних стереотипів, історичних і культурних традицій тощо.
РОЗДІЛ 2. ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОЦЕСУ ФОРМУВАННЯ ІМІДЖУ КЕРІВНИКА ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОГО ЗАКЛАДУ.
2.1 Стадії формування іміджу керівника
З точки зору утворення та функціональних особливостей імідж є соціально-психологічною категорією. Введення поняття соціально-психологічного іміджу спонукає до вивчення саме соціально-психологічних механізмів його утворення та розвитку. Соціально-психологічний імідж керівника об'єднує в собі не тільки соціальний статус, соціальні зв'язки цього керівника, але і його психологічні особливості та якості [38].
Основну увагу звернемо на механізми створення іміджу як складного соціально--психологічного явища. Ряд вчених [41, 46] вважають, що в процесі утворення іміджу беруть участь багато факторів. Ці фактори можуть бути як первинними (ті, що беруть участь у створенні іміджу при першій зустрічі з керівником), так і вторинними (ті, що утворюють імідж керівника при тривалій взаємодії з ним). Ці фактори є визначальними на первинній та вторинній стадії утворення іміджу.
Розгляд іміджу почнемо з опису первинних факторів. Первинна інформація про людину отримується з огляду на її зовнішній вигляд, манеру говорити і поводитися, та з того, як вона сама презентує себе.
Особливості зовнішнього вигляду людини є носіями певної інформації про особистість і можуть сказати нам про рівень її культурного розвитку, характерологічні особливості, здібності тощо [51]. «Аналіз показує, що ознаки-сигнали, з яких складається зовнішність та поведінка людини, можуть мати для інших людей довідкове, інформативне значення та виконувати регулятивну або прагматичну функцію. Відбиваючись, ознаки-сигнали …попереджають про необхідність певної поведінки стосовно тієї людини, якій ця ознака-сигнал належить» [10, с. 7].
Так, наприклад, одяг як частина іміджу керівника, несе певну інформацію про його характер, темперамент, смаки і навіть, частково, світогляд. Те психологічне навантаження, що несе на собі одяг, є своєрідним доповненням до інформації про особистість керівника, яку підлеглі одержують з інших джерел. Проте, висновки людей про деякі особливості особистості керівника, що отримуються з його одягу, не можуть дати повного уявлення про людину і тому обов'язково повинні бути порівняні з іншими вербальними і невербальними сигналами при їх тлумаченні й ідентифікації. Такими невербальними сигналами є осанка, хода, жести та міміка, манера говорити - все це, та багато чого ще, відображає душевний склад кожної людини [57].
Великого значення у першому враженні про людину набуває посмішка, а керівник, що посміхається, відразу викликає певну симпатію. Говорячи про посмішку, необхідно відзначити, що люди схильні реагувати на посмішку несвідомо, без логічного аналізу. Усміхнений керівник створює образ людини, яка живе в злагоді із власним внутрішнім світом, людини, у якої усе гаразд і для якої немає невирішуваних проблем. Знаменитий Дейл Карнегі говорить про посмішку так: «Вона - відпочинок для стомленого, світ надії для того, хто у відчаї, сяйво сонця для похмурого та краще з природніх засобів від горя.Тим не менш її не можна ані купити, ані випросити, ані позичити, ані вкрасти, бо вона являє собою деяку цінноту, яка не принесе ані малесенької користі, якщо тільки не буде віддана від щирого серця» [52, с. 68].
Крім мімічних виразів обличчя, погляду та посмішки до первинної інформації можна віднести і жестикуляцію керівника. У зв'язку з цим керівнику треба практикувати у своїй поведінці більше жестів відкритого характеру.
Говорячи про мистецтво створювати позитивний імідж, не варто забувати про такі важливі інформаційні джерела, як міміка та жести. Під впливом цих та деяких інших елементів складається перше враження про співбесідника. При цьому керівникові дуже важливо не тільки уміти контролювати й керувати власною мімікою та жестами, але і розуміти мову міміки та жестів інших людей. Серед групи жестів відкритого характеру можна виділити такі: розкриття рук долонями вверх (жест щирості й відкритості), розстібання піджака (притаманний людям відкритим та дружнім) та багато ін. Але однозначний висновок про співбесідника можна зробити лише тоді, коли його мова, жести і міміка будуть проаналізовані в їх взаємозв'язку [64]. Крім того, міміку та жести необхідно використовувати скоріше більш економно, ніж марнотратно.
Великого значення при створенні іміджу на першій стадії має те, як говорить керівник, чи вміє він точно висловлювати свої думки, яка швидкість його мови тощо. Те, що говорить керівник і як він говорить визначає успіх в досягненні поставленої мети. Манера говорити є дієвим засобом ідентифікації людини, розкриває ступінь її самоствердження або невпевненості в собі. Наприклад, слова або словосполучення, які відображають деяку невизначеність та часто використовуються, такі як «я б сказав», «взагалі», «можливо» та інші демонструють невпевненість. Проте мова впевненого в собі керівника містить слова «чудово», «саме так», «звісно», «безперечно».
Бідність мови, вузькість словникового запасу керівника не створюють йому позитивної первинної інформації. Занадто швидкий темп мови або занадто повільний, затягнуті паузи або повна їхня відсутність, монотонність або різькі інтонаційні стрибки в голосі керівника, який самопрезентується, не будуть сприяти стійкій увазі до нього, симпатії з боку оточуючих. Негативний психологічний ефект від дії голосу або мови керівника може стати перешкодою для подальшого утворення іміджу. «Перше враження запам'ятовується надовго. І вас будуть пам'ятати саме таким, яким побачили вперше» [46, с. 108].
Проте це твердження може діяти там, де з керівником доводиться зустрічатися нечасто. У цьому випадку перше враження про нього діє тривалий час і є одним із визначальних аспектів у взаємовідносинах. Можна припустити, що перше враження має тенденцію до певної усталеності.
Цілеспрямоване формування іміджу керівника здійснюється через самопрезентацію. В такому випадку всі виділені елементи-носії первинної інфомації (одяг, зовнішність, манери, жести) входять до структури самопрезентації.
В.М. Шепель відзначає, що самопрезентація - «це вміння подати себе людям згідно сучасних вимог етики та етикету спілкування, естетики одягу, мімічної привабливості, приємної манери поведінки» [82].
Очевидно, до ефективної самопрезентації схильні люди, які впевнені в собі і своїх силах, активні.
При цьому самопрезентація - це не хвастощі, а уміння зацікавити людей своїми наявними особистісними та професійно необхідними якостями.
На думку деяких вчених [48, 54], головне для керівника - самоствердження завдяки досягнення конкретних результатів. При цьому автор намагався підкреслити, що самопрезентація, як уміння піднести себе, повинна розвиватися і перевірятися тільки в діяльності. Ми з цим цілком згодні. А самоподача в такому випадку потребує від керівника зрілої оцінки самого себе.
Як було сказано раніше, перше враження пов'язане з особливостями процесу міжособистісної перцепції. Однією з таких особливостей є відомий у соціальній психології феномен стереотипізації, а один із проявів його - ефект ореолу або галоефект. “Ефект ореолу - розповсюдження в умовах дефіциту інформації про людину загального оцінного враження про неї на сприйняття її вчинків та особистісних якостей” [64, с. 416]
Припустимо, що первинна інформація про керівника позитивна або результат його самопрезентації позитивний. Отже, позитивний галоефект, який виникає від першого враження, підтримує сприймання керівника в тому ж позитивному аспекті. І, навпаки, якщо первинна інформація або самопредставлення за якими-небудь причинами негативні, то перше враження й ефект ореолу будуть негативними.
А. А. Калюжний говорить: «Галоефект особливо «спрацьовує» стосовно носіїв таких важливих якостей, як людське тепло та товариськість. Коли ми зустрічаємо теплу та товариську людину, ми намагаємося приписувати їй і інші позитивні риси, як, наприклад, розум та наполегливість. Та навпаки, холодна та замкнута особистість наділяється й іншими негативними характеристиками. Тут спрацьовує єфект мінус-ореолу» [30, с. 24].
Таким чином, вимальовується ланцюжок взаємодій на стадії первинного створення іміджу: елементи первинної інформації (самопрезентація при цілеспрямованому створенні іміджу) - перше враження - галоефект.
Ці елементи повинні стати складовою самопрезентації. Сучасні іміджмейкери пропонують наступні складові самопрезентації: візуалізація зовнішності, комунікативна механіка, вербальний ефект та емоційний вплив [1].
Вторинна стадія утворення іміджу відбувається під час взаємодії управлінця з оточуючими (так зване лідерство «обличчя до обличчя») та включають такі елементи:
- професійні іміджеутворюючі фактори, які залежать від фахової підготовки, досвіду (у тому числі і управлінської діяльності), професійних досягнень. Базовою складовою професійних іміджеутоврюючих факторів є стиль керівництва, який може бути доповнений такими професійними характеристиками, як індивідуальний стиль прийняття рішень, стиль розв'язання конфліктів, звична манера поведінки при вирішенні професійних завдань. Так, якісними характеристиками іміджу демократичного керівника є тактовність, творчий підхід, вміння делегувати повноваження, емпатія, толерантність тощо.
- особистісні іміджеутворюючі фактори - соціальні характеристики (соціальний статус, соціальні зв'язки) та особисті цінності (так звана «Я-концепція» або особиста місія);
- стиль вербальної й невербальної поведінки, що виражає співвідношення екстравертності та інтравертності в особистості та власне темперамент менеджера. Основою іміджеутворюючих характеристик для керівника-інтроверта є емоційно-вольові якості (високий рівень самоконтролю, здатність прогнозувати ситуацію, визначати стратегію та тактику розвитку, забезпечувати виконання запланованого), а для екстраверта найбільш актуальними іміджеутворюючими якостями стають комунікативні (високі ораторські здібності, емоційність, образність мови) якості.
Вплив елементів первинної стадії поширюється на елементи вторинної стадії, коли ефект ореолу продовжує впливати на загальний характер образу керівника, який складається на вторинній стадії.
Отже, імідж проходить дві стадії свого утворення: первинну і вторинну. Первинна стадія пов'язана з першим знайомством із керівником. На даній стадії створення іміджу велике значення має первинна інформація, або самопрезентація керівника [13] Розглядаючи первинну інформацію, елементи якої при цілеспрямованому створенні іміджу входять до структури самопрезентації, виділяються такі її основні фактори, як одяг, міміка, жести, манера говорити. Слід підкреслити, що це основні елементи первинної інформації (самопрезентації), хоча існують і деякі інші. Природнім наслідком самопрезентації є перше враження про людину. Тут особливу увагу варто приділяти закономірностям міжособистісної перцепції. Перше враження може бути негативним або позитивним, що залежить деяким чином від характеру первинної інформації (самопрезентації). Воно також є стійким, коли підвищуються вимоги до навиків самопрезентації у керівника.
Вторинна стадія теж пов'язана зі сприйманням, але тут в залежності від попереднього ефекту образ керівника або підтримується, доповнюючись діяльнісними характеристиками, або докорінно змінюється. Недарма первинна стадія має у своїй основі часовий аспект послідовності сприймання і його механізмів.
Невід'ємним елементом, що діє на цій і, можливо, на наступній стадії створення іміджу, є галоефект. Він може бути або позитивним, або негативним, що також залежить від першого враження [30]. Таким чином, ми дійшли до закономірного і послідовного ланцюжка взаємодії: елементи первинної інформації (самопрезентація) - перше враження - галоефект.
Враховуючи специфіку стадій формування іміджу, можна виділити методи та прийоми, на яких базується формування іміджу [25]. До них відносять вербальні та невербальні методи. Так, до вербальних методів належать переконання та навіювання.
Метод переконання - цілісна система мовного впливу, що забезпечує добровільне сприйняття інформації та перетворення її в мотиви діяльності людини [53]. При використанні даного методу під час формування іміджу, слід користуватися принципами формальної логіки: визначеність та ясність думок, чіткість та конкретність, послідовність та обґрунтованість висловів. Умовами ефективного переконання є особиста переконаність та захопленість власною справою, наукова підготовленість та різнобічність знань, врахування особливостей аудиторії, вміння встановити контакт та викликати довіру, реалізм та правдивість, уміння довести та роз'яснити, витримка та терпіння, вміння використовувати факти та приклади, емоційність [254, с. 34-50]. Ефективним є використання різноманітних прийомів залучення концентрації уваги. До них відносять паралінгвістичні засоби (зміна сили голосу та тону мовлення, періодичні звернення та запитання до аудиторії, використання відповідних жестів та рухів, витримування необхідної паузи та інше) [79].
Метод навіювання є системою психологічного впливу на аудиторію, що розрахований на не критичне сприйняття отриманої інформації з метою викликати відповідні установки, орієнтації, вчинки [63]. Навіювання відрізняється від переконання зверненням не до логіки та розуму, а до підсвідомості та відчуттів, до емоцій. Воно не потребує доказів та базується на особливій властивості психіки - сугестивності, що притаманна всім людям в тій чи іншій мірі. Навіювання виникає після встановлення контакту між людьми та відтворюється за допомогою мови поглядів, рухів та вчинків. Отже, методи вербальні тісно пов'язані з невербальними та постають на одному рівні за силою впливу.
Невербальні методи останнім часом розробляються найширше та вважаються досить перспективними та мало вивченими. Так, пропонується низка систем по їх використанню: візуальна, акустична, тактильна, ольфакторна. До візуальних методів відносять: рухи (рук, голови, ніг, тулуба, хода); міміку (вираз обличчя), пози (осанка, постанова голови); погляд (направленість); шкіряні реакції (почервоніння, блідість, пітливість); просторова організація комунікації (проміжок між співбесідниками, кут повороту, персональний простір); допоміжні засоби спілкування (підкреслення чи приховування особливостей конструкції тіла, ознак статі, віку та таке інше); засоби перетворення природної тілобудови (одяг, зачіска, макіяж, окуляри, прикраси, вуса, борода, дрібні речі в руках) [52]. До акустичних відносять: паралінгвістичні (від грецького para - коло, при, тобто супроводжуючі), що включають якість голосу, діапазон, тональність; екстралінгвістичні (від латинського extra - зовні, зверху), що включають мовні паузи, сміх, зітхання, плач, кашель, оплески [65]. Тактильні засоби включають в себе торкання, поцілунки, обійми, тощо. Ольфакторні (лат. olfactus - обоняние) визначаються запахами навколишнього середовища, природні та штучні запахи людини.
Узагальнюючи ці та інші техніки, прийоми та методи, що здатні формувати й удосконалювати імідж педагога, ми можемо пропонувати об'єднати їх втілення у два основні види роботи: груповий (обговорення, диспути, тренінги, семінари, практикуми) та самостійний (самоаналіз, самоосвіта, самовдосконалення, саморозвиток).
Процес утворення іміджу йде паралельно із процесом формування авторитету керівника з тією лише різницею, що утворення іміджу більш глибоко входить у систему міжособистісного сприймання та ефектів, що пов'язані з нею. Імідж залежить від думок оточуючих, і має так звану зовнішню сторону свого утворення (одяг, жести, міміка тощо). Авторитет також є своєрідною формою відбитка відносин між керівником та підлеглими. Виходячи з інтелектуальних та професійних якостей, ділової та моральної зрілості, авторитет припускає визнання довіри й поваги до керівника з боку колективу, інших керівників та колег. Можна будувати гіпотези щодо тісного зв'язку іміджу та авторитету. Безсумнівно, ці явища завжди присутні при аналізі характеру управлінської діяльності будь-якого керівника. Важко, або майже неможливо, визначити лише те, чий вплив виявляється раніше. Однак, утворення та підтримка іміджу та авторитету самим керівником - це практично ідентичні завдання. Авторитет частіше включає управлінські функції та реалізацію їх видів на кожному рівні управлінського процесу. Два поданих процеси обов'язково включають стиль взаємодії керівника з людьми і систему спілкування, способи побудови відносин, тому що всі ці елементи присутні при утворенні зазначених явищ. Імідж, так само, як і авторитет, легко зруйнувати, якщо не брати до уваги речі, які здаються дрібницями, але активно впливають на їх природу в повсякденній діяльності [28]
Таким чином, зовнішність керівника, як один з перших атрибутів його іміджу, починає формувати образ управлінця. Причому цей атрибут присутній не тільки під час першого враження, де його дія має першорядне значення. Зовнішність - елемент, що формує імідж керівника і після першого знайомства з ним, у щоденній діяльності. Тут функція утворення, котру має зовнішність, стикається із функцією підтримки вже сформованого іміджу або іміджу, який вже майже сформований [51]. На вторинній стадії утворення іміджу цей зовнішній атрибут є безумовним активним додатком до елементів вторинного характеру, головна ознака яких - щоденна діяльність керівника в колективі. Тут емоційне та змістовне навантаження зовнішності діє в трьох напрямках: підтримує уявлення та ставлення до керівника на рівні первинного сприйняття згідно із своїм позитивним чи негативним напрямком; позитивне сприймання зовнішності, з'єднуючись з таким же позитивним сприйманням щоденної поведінки, може підсилити загальний позитивний зміст іміджа, і, врешті решт, якщо уявлення про керівника, що складаються на вторинній стадії, мають характер, протилежний тому, який був на первинній стадії, або формування іміджу докорінно змінюється, або загальний імідж прийме один з цих характерів (позитивний чи негативний) [56].
2.2 Етапи, методика та результати емпіричного дослідження.
Дослідження являло собою структуровану систему отримання емпіричних даних про особистість керівника та характер його іміджу за допомогою спеціально розробленої анкети. Анкета складається із запитань, що виявляють думки людей щодо поняття “імідж”.
1. Як Ви розумієте поняття «імідж».
2. Якими якостями повинен володіти директор сучасного загальноосвітнього закладу (визначте три найбільш значущі).
3. Чи вливає на уявлення про особистість перше враження про її зовнішність.
4. На скільки важливе для іміджу керівника, на Вашу думку, уміння спілкуватися (оцініть за 5-бальною шкалою).
5. Які функції поведінки керівника?
6. Чи існує звязок між іміджем керівника та іміджем навчального закладу.
На початку поставлені запитання щодо першого враження, самопрезентації (стадія первиннї інформації за нашою схемою). Далі респондентам було запропоновано виділити 3 головні якості, що необхідні керівнику сьогодні, оцінити важливість уміння спілкуватися для іміджу керівника по 5-бальній шкалі, висловити свою думку про функції поведінки керівника (стадія вторинного утворення іміджу відповідно до нашої схеми). Останнє запитання відкритого типу повинно було виявити зв'язок між іміджем керівника та іміджем організації (остання ланка схеми). Розроблена анкета зручна для розуміння, її відкриті запитання не мають якої-небудь однієї вірної відповіді і змушують досліджуваних міркувати. Це розширює можливості анкети і дає респондентам стимули для свідомого і творчого підходу при відповідях на завдання анкети.
Згідно нашої схеми, у стадію вторинного, більш глибинного, діяльнісного утворення іміджу, включений такий важливий елемент, як спілкування. Спілкування створює основу тих стосунків, що супроводжують усі види управлінських функцій та взаємодії в одній управлінській системі.
Ми не претендуємо на однозначно вірні та остаточні висновки щодо природи іміджу, а лише намагаємося вивчити це явище, висуваючи власну гіпотезу його походження й утворення. Запропоновані нами методики не спрямовані на дослідження всіх елементів, що беруть участь в утворенні іміджу. Однак, вони дають результати по основним елементам схеми, що не зменшує їх значущості.
Аналіз результатів емпіричного дослідження
Дослідження, проведене за допомогою анкети, повинно було перевірити припущення щодо природи іміджу. Розглянемо отримані результати.
Відповідаючи на перше запитання анкети «Як Ви розумієте поняття «імідж»?”, 90% респондентів відмітили зовнішній вигляд керівника,6% - стиль і методи керівництва, 12% респондентів назвали компетентність і діловитість, 19% - розум керівника, 9% - стиль і методи керівництва.
Стиль роботи завжди індивідуальний і притаманний особистості конкретного керівника. Однак, специфіка діяльності керівника, що визначається ступенем його підготовки, рівнем знань та умінням їх реалізовувати, життєвим досвідом, виявляється в межах тих реальних відносин, в яких він знаходиться. Таким чином, під стилем керівництва конкретного керівника треба розуміти індивідуальну манеру його впливу на управлінські відносини. Звичайно, така характеристика діяльності керівника, як стиль його роботи, дуже важлива. Але, згідно з нашими результатами, її виділили (як один з головних параметрів іміджу) лише 9% із 100% респондентів. Маючи на увазі зовнішню представленість іміджу, стає зрозумілим, чому лише 19% респондентів виділили, як параметр іміджу, розум керівника.
Виділення зовнішності керівника демонструє чітку присутність в явищі іміджу цього зовнішнього атрибуту. Емоційне забарвлення сприйняття зовнішності керівника підсилює її значимість для формування початкових уявлень та ставлення до керівника з боку оточуючих його людей. Фіксування первинної загальної привабливості чи непривабливості керівника через сприймання його зовнішності вже починає активізувати дію ефекту ореола, який, в свою чергу, буде формуватися з позитивним чи негативним знаком і передавати емоційне відношення до суб'єкта сприйняття [53].
70% респондентів вважають, що перше враження впливає на імідж, 20% вважають, що воно не дуже впливає на імідж, 10% вважають, що в цьому ланцюжку взагалі немає зв'язку-впливу. Між тим, на нашу думку, саме перше враження в ситуації знайомства з керівником може надовго закріпити в пам'яті оточуючих емоційне забарвлення його особистості. Вплив першого враження на імідж керівника, який виділяли 70% респондентів, говорить про послідовність запропонованих нами стадій утворення іміджу. 90% респондентів виділили основні компоненти першого враження:
- зовнішній вигляд;
- інтелект;
- комунікабельність (сюди ж ми віднесено й уміння говорити);
- компетентність (знання суті).
10% респондентів в цей перелік пунктуальність, порядність, інтелігентність.
Відовіді респондентів підтверджують наше припущення щодо двох сторін явища іміджу - зовнішньої та внутрішньої, більш глибинної. При цьому перша представлена елементами, що безпосередньо сприймаються оточуючими і не потребують перевірки часом через те, що вже створили специфічне емоційне відношення до суб'єкта сприйняття. Імідж - це глибинна характеристика особистості керівника, котра включає деякі глибинні елементи, до яких віднесені особливості проявів керівника в щоденній діяльності, у взаємодії з колективом, що на вторинній стадії відбувається через діяльність.
На думку всіх респондентів, які приймали участь в емпіричному дослідженні, імідж не є поверхневою характеристикою. Отже, зовнішні атрибути іміджу (зовнішній вигляд, жести, міміка) ще не є іміджем у повному розумінні цього слова і не створюють того розмаїття, що властиво всій цілісності явища іміджу. Тут слід наголосити на ще одній особливості іміджу. Багато дослідників розуміють під іміджем, насамперед, образ керівника, що складається під впливом різних умов.
Ці результати, на наш погляд, дуже цікаві. Зрозуміло, що при першому враженні зовнішність керівника має велике значення. Що стосується виділеного респондентами такого параметру першого враження, як інтелект того, кого сприймають, то поряд з компетентністю, порядністю, інтелігентністю цей параметр являє собою факт присутності оцінки при першому враженні і деяких глибинних якостей керівника, а не тільки зовнішньо виражених. Спроба такої оцінки здійснюється шляхом оцінювання внутрішніх якостей людини через зовнішні. Для досягнення успіху в роботі керівник, особливо високого рангу повинен мати достатньо високий рівень розвитку інтелекта. Найбільш ефективним є керівник не з низьким, а з високим рівнем інтелекту.
Таким чином, присутність у розробленій схемі компонента першого враження і його зв'язок із безпосереднім утворенням іміджу прояснює природу досліджуваного явища. Питання про те, як довго діє перше враження, залишається відкритим. “В постійному спілкуванні результати першого враження продовжують діяти. Однак, постійне та довготривале спілкування не може задовольнятися тим списком наданих партнеру рис та якостей, які сформувались при першому враженні” [48]. Це говорить про необхідність включення до нашої схеми вторинної діяльнісної стадії утворення іміджу. Не варто применшувати або перебільшувати значення першого враження. Досить сказати, що той образ керівника, який сформується під впливом першого враження, буде регулятором подальшої поведінки та системи міжособистісного спілкування.
Подобные документы
Методологічні засади формування професійного та соціального іміджу керівника. Історія розвитку поняття "імідж керівника". Пропозиції щодо удосконалення професійного та соціального іміджу керівника Київського професійно-педагогічного коледжу ім. Макаренка.
дипломная работа [404,3 K], добавлен 16.05.2012Роль соціально-психологічних властивостей керівника загальноосвітньої школи у підвищенні ефективності його управлінської діяльності. Роль керівника у середовищі навчального закладу. Управлінська діяльність керівника як предмет психологічного аналізу.
курсовая работа [46,9 K], добавлен 18.06.2013Теоретична основа процесу формування позитивного іміджу сучасного керівника. Паблік рілейшнз як наука про формування позитивного іміджу. Аналіз господарсько-фінансової діяльності ТОВ "Аваль-сервіс". Основні напрямки удосконалення іміджу керівників.
дипломная работа [127,4 K], добавлен 26.03.2011Навички і якості керівника: організаційні здатності, людські якості. Взаємодія керівника з людьми з використанням комунікативних засобів. Значення зовнішнього вигляду керівника туристичної фірми. Національні особливості ділового спілкування у Франції.
контрольная работа [22,8 K], добавлен 17.11.2011Системні функції керівника. Соціотипи психологічного комфорту працівників. Фази розвитку психоінформаційної системи. Якості і риси керівника. Тести для виявлення соціотипу керівника. Принципи та методи менеджменту. Сутність моделювання в управлінні.
курсовая работа [91,7 K], добавлен 29.01.2010Зміст управління в умовах самоменеджменту, цілі та зміст роботи керівника. Закордонний та вітчизняний досвід роботи керівника в умовах самоуправління. Аналіз чинників результативності і успішної діяльності сучасного керівника в системі самоменедженту.
реферат [91,3 K], добавлен 07.08.2017Поведінський напрям оцінки якостей керівника. Вміння управляти собою. Наявність чітких особистих цінностей. Здатність встановлювати чіткі особисті цілі. Здатність особистого саморозвитку. Навички вирішувати проблеми. Творчість та здатність до інновацій.
курсовая работа [38,9 K], добавлен 16.11.2008Методологічні аспекти, принципи і методи дослідження впливу стилю управління керівника на соціальну ефективність роботи персоналу закладу громадського харчування. Зміст форм стилів управління, цільова зміна мотиваційних настроїв в управлінні персоналом.
дипломная работа [117,1 K], добавлен 12.09.2010Розкриття понять "керівник", "рівень домагань", "самооцінка", "управлінська діяльність", "ефект неадекватності". Роль керівника в організації. Проведення теоретичного аналізу рівня самооцінки як фактора ефективності управлінської діяльності керівника.
статья [20,5 K], добавлен 24.04.2018Прийняття рішення як соціальний процес, поняття та сутність, етапи прийняття рішень та чинники, що впливають на процес. Місце та роль керівника у прийнятті рішень, структура особистості керівника, мотивація прийняття управлінських рішень керівником.
курсовая работа [80,1 K], добавлен 18.05.2010
