Моделювання ділової активності підприємтсва

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

З метою уникнення кризових явищ у виробничо-фінансовій діяльності та для забезпечення стійкого економічного зростання треба розвивати ділову активність, що мінімізує ризик неуспіху в умовах економічної нестабільності ринкового середовища та конкуренції. Ділова активність - доволі широке поняття, яке охоплює практично всі аспекти роботи суб'єктів господарювання.

Термін «ділова активність» почав використовуватися у вітчизняній аналітичній літературі порівняно недавно у зв'язку з впровадженням широко відомих у різних країнах світу методик аналізу фінансової звітності на основі системи аналітичних коефіцієнтів. Безумовно, трактування даного терміна може бути різним. У широкому розумінні ділова активність означає весь спектр зусиль, спрямованих на просування фірми на ринках продукції, праці, капіталу. У контексті аналізу фінансово-господарської діяльності цей термін розуміють вужче - як поточна виробнича й комерційна діяльність підприємства; у цьому випадку словосполучення «ділова активність» являє собою, можливо, не цілком вдалий переклад англомовного терміна «business activity», який якраз і характеризує відповідну групу коефіцієнтів з системи показників оцінки фінансового стану суб'єктів підприємницької діяльності.

1. Теоретичні аспекти визначення ділової активності підприємства

На сьогоднішній день ділова активність розглядається з трьох позицій: індивідуума; підприємства (мікрорівень); країни (макрорівень).

Теоретична позиція більшості фінансових аналітиків полягає в тому, щоб дати характеристику категорії «ділова активність» стосовно господарюючого суб'єкта. Таким чином, ділову активність підприємства можна визначити як мотивований на макро- і мікрорівні процес управління ефективністю господарської діяльності суб'єктів економічних відносин, спрямований на забезпечення його розвитку, збільшення трудової зайнятості й ефективне використання всіх видів ресурсів з метою досягнення ринкової конкурентоспроможності й формування сучасного інноваційно-інвестиційного потенціалу суб'єктів ринкових відносин і національної економіки в цілому.

Ділова активність відображає рівень ефективності використання матеріальних, трудових, фінансових і інших ресурсів і в той же час характеризує якість управління, а також можливості потенційного розвитку підприємства.

В умовах нестабільної економіки рівень ділової активності можна кваліфікувати як:

1) високий (достатній);

2) середній (задовільний);

3) низький (незадовільний).

Виокремлюють ділову активність щодо мобілізації внутрішніх ресурсів економічного зростання та активність у зовнішньому економічному середовищі. Внутрішня активність виявляється у зростанні економічного потенціалу чи підвищенні ефективності його використання.

Аналіз і оцінка внутрішньої ділової активності здійснюються у кількісному та якісному вимірах. Кількісні параметри оцінки ділової активності виражені динамікою синтетичних і аналітичних показників виробничо-фінансової діяльності. У практиці аналітичної роботи доцільно ці показники групувати за абсолютними та відносними значеннями приросту щодо базового рівня чи стосовно плану або за ефективністю використання виробничих ресурсів і капіталу. Найбільш загальну систему показників кількісної оцінки ділової активності підприємства наведено у табл. 1. Ці показники дають різновекторну оцінку ділової активності, і для узагальнення аналітичних висновків можна використовувати методи інтегрованої оцінки.

Система показників кількісного виміру внутрішньої ділової активності підприємства

Активність підприємства у зовнішньому економічному середовищі може оцінюватися за такими кількісними параметрами:

* зміною частки підприємства на ринку продукції (робіт, послуг). Цей показник свідчить про зміну частки підприємства у виробництві продукції галузей, регіону, національної економіки;

* масштабами партнерських відносин на внутрішньому та зовнішньому ринках країни;

* обсягом зовнішньоекономічного обороту;

* приростом кількості робочих місць;

* динамікою фондової активності, яка виражається в збільшенні обсягу реалізації акцій, підвищенні коефіцієнта нотування, зростанні прибутковості та рівня дивідендного доходу акцій.

Якісними параметрами ділової активності підприємств у зовнішньому економічному середовищі можуть бути:

* імідж підприємства, його ділова репутація. За визначенням американських вчених Т. Пітерса і Р. Уотермана, компанії з широким діапазоном ціннісних установок досягають високих фінансових результатів. Імідж - це не об'єктивне й однозначне відображення позитивних характеристик підприємства, а спроектований фахівцями образ, в основі якого лежать його реальні якості. Від іміджу фірми залежать її популярність, стабільність, престиж, репутація. Ділова репутація (гудвіл) виступає як нематеріальний актив підприємства, що передбачає комплекс заходів, спрямованих на збільшення активних операцій, враховуючи використання ділового партнерства, здібностей керівників, домінуючі позиції на ринку тощо. Втрата іміджу може призвести до погіршення економіки підприємства і його банкрутства;

* соціальна активність підприємства, яку відображає його участь у розв'язанні складних соціальних завдань подолання безробіття, соціального захисту, формуванні соціальної інфраструктури у районах його місцезнаходження. Соціальна активність виявляється у фінансуванні соціальних програм, створенні об'єктів соцкультпобуту, доброчинній діяльності тощо;

* природоохоронна активність підприємства, яка виявляється у створенні екологічно чистих виробництв, фінансуванні рекреаційних програм, боротьбі зі шкідливими викидами та забрудненням навколишнього середовища, здійсненні доброчинних внесків на охорону природи.

Отже, ділова активність підприємства проявляється через розширення ринків збуту продукції, підтримання ділової репутації (іміджу), вихід на ринок праці і капіталу та оцінюється системою показників (коефіцієнтів), які характеризують найважливіші сторони діяльності підприємства.

2. Моделювання показників ділової активності

Аналіз ділової активності (оборотності) дозволяє проаналізувати ефективність основної діяльності підприємства, що характеризується швидкістю обертання фінансових ресурсів підприємства.

Основні задачі аналізу ділової активності:

· Вивчення і оцінка тенденції зміни показників ділової активності;

· Дослідження впливу основних чинників, які змінюють показники ділової активності, і розрахунок величини їх конкретного впливу;

· Підрахунок резервів і розробка конкретних заходів щодо залучення в оборот виявлених резервів.

Виділяють такі етапи аналізу ділової активності:

1) Обчислення показників ділової активності в базисному і звітному періоді;

2) Обчислення абсолютних і відносних відхилень значень кожного коефіцієнта звітного періоду від значень базисного періоду;

3) Оцінка змін показників ділової активності у звітному періоді;

4) Визначення резервів і розроблення заходів щодо підвищення показників;

5) Прийняття управлінських рішень і контроль за їх виконанням.

У процесі аналізу вивчається динаміка показників ділової активності підприємства та порівнюється їх значення із значеннями аналогічних за галуззю, а також з показниками конкурентів.

Моделі розрахунку показників ділової активності підприємства наведено в табл. 2.

Варто охарактеризувати деякі з наведених в таблиці показників.

Коефіцієнт загальної оборотності капіталу - відображає швидкість обороту сукупного капіталу, або скільки грошових одиниць реалізованої продукції припадає на одну грошову одиницю активів.

Коефіцієнт оборотності оборотних активів показує скільки, грошових одиниць продукції приносить кожна одиниця оборотних активів.

Моделі розрахунку показників ділової активності

Швидкість обороту активів багато в чому залежить від органічної будови капіталу (співвідношення основного і оборотного капіталу). Чим більше частка основного капіталу в загальній його сумі, тим повільніше він обертається, і навпаки.

Коефіцієнт оборотності виробничих запасів - відображає число оборотів запасів І дозволяє виявити резерви зростання виробництва продукції. Зниження цього показника характеризує відносне зростання товарно-матеріальних запасів, що негативно впливає на фінансовий стан підприємства.

Про зростання ділової активності найбільш узагальнено свідчить таке співвідношення показників:

ТРчп > TPв > ТРа > 100%, (1)

де Тчп - темп приросту чистого прибутку, %; Трп - темп приросту реалізації продукції, %; Твк - темп приросту вкладень капіталу, %.

Цю залежність ще називають «золотим правилом економіки підприємства» і вона означає, що:

* економічний потенціал підприємства зростає;

* зростання реалізації продукції (доходу) підприємства випереджає приріст вкладеного капіталу;

* прибутковість вкладеного капіталу та обороту з продажу зростає.

Отже, коефіцієнти оборотності (ділової активності) безпосередньо впливають на фінансові результати діяльності підприємства, його платоспроможність. Як результат прискорення обороту вивільнюються матеріальні елементи оборотних активів (менше потрібно запасів сировини, матеріалів, палива, рограммнного виробництва та ін.) і таким чином зменшуються затрати, пов'язані з їх зберіганням. При цьому вивільнюються грошові кошти, які були вкладені в ці запаси, що врешті-решт сприятиме покращенню фінансового стану підприємства.

3. Ділова активність стратегічного виміру

Рівень ділової активності не слід оцінювати лише за досягнутими на цей період економічними успіхами, якими б вражаючими вони не були. Пріоритетною є ділова активність стратегічного виміру, яка визначається за стійкістю економічного зростання. Очікувану стійкість економічного зростання можна досягти лише при забезпеченні приросту джерел фінансування для реалізації програм нарощування економічної ваги суб'єкта господарювання.

Метою моделювання економічного зростання є пошук шляхів та кіль кісна оцінка резервів збільшення ринкової вартості підприємства за рахунок ефективного управління його майновим та фінансовим потенціалом.

Основними показниками стійкого економічного зростання є:

1) стабільні або зростаючі темпи приросту вартості підприємства. Важливо виділити вплив інфляції на зміну ціни капіталу підприємств;

2) приріст обсягу довготермінового фінансування (довготермінові інвестиції та довготермінове залучення капіталу) за параметром реальної прибутковості й оптимістичного ризику;

3) збільшення обсягу власного капіталу (абсолютний приріст і стійкі темпи зростання) насамперед за рахунок акціонерної діяльності та фінансових результатів діяльності;

4) приріст оборотності активів і капіталу, що зумовлює їх вивільнення для розширення підприємницької діяльності.

Враховуючи, що пріоритетним джерелом забезпечення стійкості економічного зростання є прибуток підприємства, то можливості підприємства у досягненні цієї мети можуть бути оцінені за зростанням коефіцієнта реінвестування прибутку (Кр), який визначають так:

(2)

де ЧП - чистий прибуток підприємства, грн.

Д - дивіденди, які виплачуються акціонерам, грн.

ВК - власний капітал підприємства, грн.

Коефіцієнт реінвестування прибутку свідчить, якими темпами в середньому збільшується власний капітал підприємства.

Отже, створення умов стійкого економічного зростання мінімізує ризик фінансової кризи і втрати конкурентоспроможності суб'єкта господарювання.

Висновок

Отже, ділова активність підприємства проявляється в динамічності його розвитку, досягнення цілей, що відображають відповідні натуральні і вартісні показники, в ефективному використанні економічному потенціалу, розширенні ринків збуту продукції.

В фінансовому аспекті ділова активність підприємства знаходить своє відображення, насамперед, у швидкості обороту його коштів, відображає ефективність роботи підприємства відносно величини авансованих ресурсів або відносно величини їх споживання в процесі виробництва.

Аналізуючи ділову активність та ефективність роботи підприємства, слід пам'ятати, що теорія і практика поки що не виробили систему чітких і визначених показників для їх характеристики. Тому різні суб'єкти, які мають безпосередні відносини із конкретним підприємством, можуть у різний спосіб вирішувати ці проблеми.

Список використаних джерел

активність діловий стратегічний

1. Бутко А.Д., Заремба О.О. Методи і моделі прийняття рішень в аналізі та аудиті: Навч. посіб. - К.:КНТЕУ, 2008. - 323 с.

2. Грабовецький Б. Є. Економічний аналіз: Навч. посіб. - К.:ЦУЛ, 2009. - 256 с.

3. Литвин Б.М. Фінансовий аналіз: Навч. посібник для студентів вищих навч. закладів. - К.: Хай-Тек Прес, 2008. - 336 с.

4. Мних Є. В. Економічний аналіз: підручник. - Київ: Знання, 2011. - 630 с.

Размещено на Allbest.ru