Загалом ризик розуміють як можливість настання певної несприятливої події, котра призводить до різного виду втрат (наприклад, одержання доходів нижче очікуваного рівня, втрата майна, одержання фізичної травми та ін.).

Сам ризик пов'язаний з тим, що неможливо абсолютно точно спрогнозувати ситуації у майбутньому. Звідси й виділяють головну властивість ризику: ризик повинен відноситися лише до майбутнього, адже він нерозривно пов'язаний із прогнозуванням і плануванням, а отже і з прийняттям рішень.

Розглядаючи наукові праці, в яких проводяться дослідження та уточнюється сутність та значення поняття "ризик", ми можемо виділити де кілька базових підходів.

Один з підходів визначає ризик лише як де яку можливість втрат.

Так, наприклад, А. Загородній, Г. Вознюк і Т. Смовженко зазначають, що ризик - це "усвідомлена можливість небезпеки виникнення непередбачених втрат очікуваного прибутку, майна, грошей у зв'язку з випадковими змінами умов економічної діяльності, несприятливими обставинами" [1]. У [2] наведено схоже визначення: "риск - характеристика ситуации, имеющей неопреде ленность исхода, при обязательном наличии неблагоприятных последствий. Риск предполагает неуверенность либо невозможность получения достоверного знания о благоприятном исходе в заданных внешних обстоятельствах". С. Мочерний вважає, що ризик тотожний з непередбаченістю, невизначеністю та випадковістю поведінки суб'єктів ринкових відносин, а тому він схильний до принесення втрат для банку [3].Г. Панова у своїх працях описує ризик як "опасность или возможность потерь банка при наступлении определенных нежелательных событий" [4]. Подібне визначення надано і В. Гамзою: "риск - это возможная (потенциальная или реальная) опасность (угроза) для тех или иных интересов банка" [5].

Такий підхід до визначення суті поняття "ризик" застосовують у більшості законодавчих актів, які пов'язані з різними видами ризиків. Звертаючись до Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", ризик - "кількісна міра небезпеки, що враховує ймовірність виникнення негативних наслідків від здійснення господарської діяльності та можливий розмір втрат від них" [6]. У Законі України "Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності" зазначено, що ризик - це "можливість виникнення та вірогідні масштаби наслідків негативного впливу протягом певного періоду часу" [7].

Ми вважаємо, що такий підхід робить більш простим розуміння поняття "ризик", так як розглядається можливість тільки негативних результатів, що говорить про неможливість його застосування для обґрунтування авторського підходу, який стосується сутності поняття "процентний ризик".

Інше коло дослідників, беручись за визначення терміну "ризик" оперують поняттям "ймовірність". Так, з точки зору Ф. Найта, "риск - это вероятность возникновения потерь, убытков, недопоступлений планируемых доходов, прибыли [8].Я. Мелкумов зазначає, що "риск - вероятность неблагоприятного исхода финансовой операции" [9].М. Бахчеєва у своїх працях пише, що ризик - "…это порождаемая неопреде ленностью проявлений агрессивных факторов внешних и внутренних сред возможность отклонения реального протекания управляемого (наблюдаемого) процесса от предполагаемого сценария и в итоге от ожидаемого результата (цели)" [10]. На думку Н. Хаймурзіної, ризик - це "экономическая категория, выражающаяся в вероятностном наступлении при опреде ленных условиях какого-либо события, являющегося фактором изменения качественных характеристик системы" [11].

Національним банком України ризик ідентифікується залежно від його рівня впливу на капітал та надходження до банку. Тобто, з точки зору Національного банку України, ризик визначається як "ймовірність того, що події, очікувані або неочікувані, матимуть негативний вплив на капітал та на надходження банку" [12].

Група науковців на чолі з Л. Примосткою вважає, що "ризик - це ймовірність недоотримання доходів або зменшення ринкової вартості капіталу банку внаслідок несприятливого впливу зовнішніх чи внутрішніх чинників" [13].

Трактування сутності терміну "ризик" використовуючи категорію "ймовірність" є досить зрозумілим, так як дослідження ризиків пов'язане з розвитком теорії ймовірності - розділу математики, який вивчає випадкові явища та закономірності їх виникнення: випадкові величини, випадкові події, їх якості та операції над ними [14]. Але, незалежно від того, що інструментарій математичної статистики та теорії ймовірності є базовим для проведе ння оцінки будь-яких ризиків, ототожнювати поняття "ймовірність" та "ризик" недоцільно.

Наступна, а саме - третя група науковців, у ході дослідження ризику і його проявів, прийшли до формулювання сутності даного поняття через термін "невизначеність". Наприклад, А. Тихомирова визначає, що "риск предполагает в экономическом смысле потери, ущерб, вероятность которых связана с наличием неопреде ленности, недостаточности информации" [15]. Аналогічної точки зору дотримується і А. Альгін, зазначаючи, що "риск - де ятельность, связанная с преодолением неопределенности в ситуации неизбежного выбора, в процессе которой имеется возможность количественно и качественно оценить вероятность достижения предполагаемого результата, неудачи или отклонения от цели" [16].

Серед українських науковців також переважає даний підхід. Так, І. Бланк пише, що "риск - вероятность возникновения неблагоприятных последствий в форме потери дохода или капитала в ситуации неопреде ленности условий осуществления его финансово-хозяйственной деятельности" [17].

О. Ястремський вважає, що "ризик можливий лише тоді, коли приймаються рішення в умовах невизначеності, а особа, яка приймає рішення, зацікавлена в результатах рішення [18]. В. Вітлінський, в свою чергу, визначає ризик "як економічну категорію в діяльності суб'єктів господарювання, що пов'язана з подоланням невизначеності, конфліктності в ситуаціях оцінювання, управління, неминучого вибору" [19].Л. Донець визначає ризик "як небезпеку втрати ресурсів чи недоодержання доходів порівняно з варіантом, розрахованим на раціональне використання ресурсів" [20].

Треба сказати, що поняття "ризик" та "невизначеність" досить тісно пов'язані одна з одною і найчастіше вживаються у виді синонімів, але треба вміти їх розрізняти.

Для початку, ризик спостерігається лише у випадках, якщо треба приймати рішення (якщо це не так, то немає сенсу ризикувати). Тобто, безпосередньо необхідність приймати управлінські рішення в умовах невизначеності створює ризик, а у противному випадку його немає.

По-друге, ризик є суб'єктивним поняттям, а невизначеність - об'єктивним. Так, наприклад, об'єктивна відсутність точної інформації про потенційний обсяг попиту на виготовлену продукцію приводить до виникнення певного спектру ризиків для контрагентів. Наприклад, для інвестора ризик, створений невизначеністю в результаті відсутності маркетингового дослідження, перетворюється в кредитний ризик, а у разі неповернення кредиту - в ризик втрати ліквідності, що стосується реципієнта, то для нього ризик перетворюється в ризик неочікуваних коливань ринкової кон'юнктури, при цьому для кожного з учасників проекту прояв ризику є індивідуальним в кількісному та якісному вираженнях.

Відзначимо, що невизначеність може бути задана різними способами:

- у вигляді ймовірнісних розподілів (розподіл випадкової величини точно відомий, але невідомо, якого значення досягне раптова величина);

- у вигляді інтервальної невизначеності (розподіл випадкової величини невідомий, але відомо, що у визначеному інтервалі вона може досягати будь-яких змін та значень);

- у вигляді суб'єктивних ймовірностей (розподіл випадкової величини невідомий, але відомі ймовірності подій, що визначені експертним шляхом).

Слід звернути увагу, що суть невизначеності формується в результаті впливу де кількох факторів:

- відсутність конкретних значень показників ринкової системи, що характеризується як невизначеність ринкової кон'юнктури;

- часова невизначеність, що обумовлена неможливістю ідеально точно прогнозувати значення різних факторів у майбутньому;

- непередбачуваність поводження учасників у конфліктній ситуації та ін.

Взаємодія цих факторів на утворює значний спектр багатьох видів невизначеності.

Так як невизначеність є джерелом ризику, то її потрібно мінімізувати, намагаючись звести невизначеність до нуля за рахунок отримання вичерпної, достовірної, якісної інформації. Але на практиці таке зробити, зазвичай, не вдається, в результаті чого виникає необхідність її формалізації та оцінки ризиків, джерелом котрих і виступає ця невизначеність.

Таким чином, вивчивши підходи до визначення терміну "ризик", виділимо основні з них у таблиці 1.1.

Узагальнюючи результати проведеної роботи, можна прийти до висновку, що немає єдиного погляду науковців на саму природу ризику. Загалом виділяють такі: сутність ризику - об'єктивна; сутність ризику - суб'єктивна; сутність ризику - суб'єктивно-об'єктивна. Ми вважаємо, що останній підхід найбільш повно розкриває природу ризику, а також, в подальшому, дозволяє визначати і групувати фактори, котрі обумовлюють появу різних видів ризиків.

Отже, можна сказати, що ризик є категорією, котра включає ймовірність настання несприятливої події, в результаті чого існує певна невизначеність щодо передбачуваності результату, який не збігається з запланованим раніше.

Таким чином, результати проведеного дослідження показують, що єдиної класифікації ризиків не сформовано.

Таблиця 1.1 - Основні напрямки визначення поняття "ризик" [21]

Не ставлячи собі за мету уточнення класифікації банківських ризиків, скористаємося підходом, відображеним у [21]. Тобто, можна сказати, що ризик є категорією, котра включає ймовірність настання несприятливої події, в результаті чого існує певна невизначеність щодо передбачуваності результату, який не збігається з запланованим раніше.

Аналізуючи різні банківські ризики, варто зазначити, що їх список не буде повним, допоки ми не охарактеризуємо класифікацію ризиків відповідно Базельській угоді про капітал, оскільки Україна вживає заходи, котрі ведуть до інтеграції національної банківської системи до світового фінансового простору: кредитний ризик; операційний ризик; ринковий ризик, що включає процентний і пайовий ризики торговельної книги, товарний та валютний ризики. Згідно з угодою Базеля кожен банк повинен мати у своєму розпорядженні певний розмір капіталу для покриття свої основних ризиків, а саме: кредитного, операційного, ринкового.

Проведемо короткий огляд поняття ризик-менеджменту та розглянемо еволюцію його розвитку.

Ризик-менеджмент - це система управління ризиками, яка включає в себе тактику і стратегію управління та спрямована на досягнення основних бізнес-цілей банку [22]. У більш широкому розумінні ризик-менеджмент виступає як певну сукупність структурних підрозділів, на які покладе ні функції ідентифікації, оцінки, контролю та управління ризиками. Враховуючи, що відповідальність за справну роботу системи, реакція на зміну ситуації з ризиками, а також прийняття рішень - це повноваження менеджменту, можна говорити, що ризик-менеджмент виступає як частина фінансового менеджменту, а значить і загального управління банку. Саме з даної точки зору варто розглядати еволюцію створення цього підрозділу.

Варто сказати, що поміж теоретиків у сфері ризиків також відсутня єдина точка зору стосовно етапізації розвитку ризик-менеджменту: переважно, характеристика етапів та їх кількість відрізняються, оскільки вони є суб'єктивними висновками науковців. Далі буде зроблена спроба виокремлення етапів розвитку ризик-менеджменту та надання короткої їх характеристики на основі де кількох джерел інформації (рис.1.1, табл. Г.1). На нашу думку, періодизацію варто проводити з позиції вивчення ризику за рівнями його впливу на об'єкти управління.

Рисунок 1.1 - Етапи розвитку ризик-менеджменту [23]

Перший етап еволюції ризик-менеджменту у фінансових компаніях припадає на період 70-х років XX століття. На цьому етапі управління ризиками було лише на рівні окремих осіб, котрі приймають на себе ризик: брокери, трейдери, спеціалісти фінансових відділів і внутрішнього контролю [22]. Протягом цього періоду поступово розширялося коло обов'язків працівників, що відповідали за організацію страхування майна фірм [23]. Пошук продуктів на ринку, котрі б задовольняли потреби фірм у страхуванні широкого спектра їх ризиків, спричинив появу поняття "ризик-менеджмент" у страховій справі. Де які вчені описують перший етап як період появи мікроризик-менеджменту (Desk-Level Risk Systems) - систем управління ризиками на рівні окремого робочого місця (табл. Г.1).

Варто зазначити, що в період 70-х років основною метою управління ризиками було безпосередньо виявлення та боротьба з факторами ризику, які несуть загрозу для бізнесу компанії. Тобто фахівець, що відповідає за управління ризиками, намагався встановити відповідність бізнес-процесів нормативам, причому без відхилень [23].

Другий етап охоплює 80-ті роки XX століття. Вчені вважають, що саме у цей час управління ризиками у сфері пасивів і активів фінансових компаній починає проводитися на рівні казначейства, а стратегічне управління пасивами і активами - шляхом контролю і планування [22]. Вчені вважають, що інноваційним у цей період є створення концепції "вартості під ризиком" - Value at risk (VaR) [24]. Цей показник отримав досить широке визнання поміж учасників світового фінансового ринку, а далі - і поміж регулюючих органів, після відкриття в жовтні 1994 року банком J. P. Morgan вільного доступу до розробленої ним системи RiskMetrics та розміщення детальної документації, котра описує методику підрахунку показника VaR.

Третій етап побудови ризик-менеджменту займає період 90-тих років. Він відзначився виникненням нової концепції - макроризик-менеджменту, тобто оперування ризиками на рівні окремих підрозділів у банку: кредитним - на рівні кредитного відділу; операційним - відділу внутрішнього аудиту; ринковим - на рівні фінансово-аналітичного департаменту [23, 24]. Отже, на початку 90-х років почали вводити де зінтегрований підхід, котрий дозволяв усім підрозділам банку створювати власні прийоми ризик-менеджменту. Порівняно з першим етапом, ця стадія еволюції ризик-менеджменту показує, що дослідники намагаються зменшити розрив запланованих та фактичних показників (займатися ідентифікацією та якісною оцінкою ризиків). Тобто, на третьому етапі з'являється "розподілена структура управління ризиками" [23], коли оцінку та мінімізацію збитків виконують самі бізнес-підрозділи. Наприкінці 1990-х років вчені проводять спроби кількісно і якісно оцінити ризики [25]. У результаті розробки в 1997 році J.P. Morgan системи CreditMetrics з'явилась змога визначати інтегрований показник втрат, що вперше надало можливість говорити про "інтегрований ризик-менеджмент" (Integrated risk management - IRM) та спровокувало виникнення нового етапу розвитку ризик-менеджменту.

Останній етап - сучасний. Він позначається проривом в області ризик-менеджменту, що стосується осмислення мети управління ризиками: відтепер головною метою ризик-менеджменту є попереднє (англ. - "proactive") оперування ризиком з метою зменшення негативного впливу, який здійснюють на банк певні цикли та фактори ринкової кон'юнктури [26]. Варто зазначити, що в цей період часу ризик-менеджмент сприймається як інструмент для підвищення вартості банку на ринку. Дезінтегрований підхід у побудові ризик-менеджменту замінюється високоінтегрованим, котрий передбачає загальну термінологію, методи, інструменти та оцінку портфеля ризику. Цей підхід буде ефективним, якщо фактори ризику стануть спільними для всього банку і коли хитрощі ризик-менеджменту одного підрозділу можна буде застосовувати в інших [23]. Останніми роками у банках почали з'являтися спеціальні служби - підрозділи з ризик-менеджменту, де інтегрований ризик-менеджмент спонукає залучення до системи оперування ризиками решти підрозділів банку.

Підводячи підсумок щодо розвитку ризик-менеджменту, варто зазначити, що на період з 70-х до кінця 90-х років початкові етапи передбачали управління ризиками методом "знизу-догори", а з початку XXI століття - "згори-донизу". Тобто, якщо спочатку працівники, а вже потім і відділення банків самостійно управляли ризиками, то зараз - навпаки: вище керівництво проводить координацію управління, а працівники здійснюють управління ризиками відповідно своїм повноваженням. Такий підхід надає змогу балансувати заходи стосовно управління ризиками; використовувати широку методологічну базу; здійснювати постійний процес управління, який включає ідентифікацію, моніторинг, оцінку, аналіз. Також для ефективної роботи систем ризик-менеджменту, що засновані на підході "згори-донизу", варто брати до уваги, що подібне управління має відбуватися саме на тому рівні організації, де виникає ризик, окрім того доповнюючись функціями незалежної перевірки ризиків, що проявляються контролем спостережної ради.

1.2 Характеристика системи ризик-менеджменту в банку