Психоінформаційні технології у менеджменті. Функції та компетентність керівника. Психологічна орієнтація працівників

4. Суспільна енергійність це емоційно-мовленнєвий вплив, який виявляється в різних емоційних формах мовлення: членуванні фрази, інтонації, у наголосах та паузах; вольове спонукання, яке реалізується в мовленнєвій, мімічній та пантомімічній формах (жести, погляд, поза, вираз обличчя). Володіння мовленнєвою функцією вольового спонукання виражається у здатності організатора користуватися різними словесними формами: проханням, побажанням, порадою, закликом, переконанням, навіюванням, вимогою, розпорядженням, наказом тощо. Суспільну енергійність характеризують такі показники:

здатність впливати на людей своїм ставленням до них, а також до справ, подій;

логічна переконливість впливу словом та ділом, уміння реалізувати логічну послідовність у мовленнєвій та практично-діяльній формах;

практично-діяльна форма впливу, яка виявляється у здатності організатора продемонструвати зразок виконання справи, яку він доручає іншим, тобто здатність впливати особистим прикладом;

впевненість у своїх силах, віра в здійсненність справи, оптимізм, бадьорість духу;

здатність оптимально обрати момент вирішального впливу, сміливість, наполегливість у важкій ситуації, здатність до ризику.

Суспільна енергійність є важливим чинником організаційного і комунікативного процесу.

5. Вимогливість як наявність у керівника високих потреб, запитів і спонукання підлеглих до неухильного виконання рішень, досягнення цілей. Виражається в таких показниках:

сміливість пред'явлення вимог;

постійність, усталеність, неепізодичність вимог;

гнучкість пред'явлення вимог з урахуванням конкретної ситуації;

самостійність, невимушеність вимог;

категоричність вимог;

різноманітність форм вияву вимог, особливо здатність подати їх у формі жарту, дотепного зауваження, сарказму;

індивідуалізація вимог залежно від постійних і тимчасових психологічних особливостей та стану людей.

Вимогливість застерігає від непередбачуваних ситуацій у трудовому процесі.

6. Критичність як здатність аналітично ставитися до дійсності, конкретних справ виявляється в таких аспектах:

критична спостережливість (уміння побачити та виокремити недоліки);

самостійність (посилання на власні оцінні спостереження) критичності;

мобільність критичного аналізу;

логічність та аргументованість критичних зауважень

прямота та сміливість критичності (без скарг та критиканства);

глибина та істотність критичних зауважень по суті;

постійність, неепізодичність критичних висловлювань про недоліки стану справ та про дії людей (без прискіпливості та в'їдливості);

доброзичливість критичності.

Ця властивість є одним із стимулів розвитку підприємства.

7. Схильність до організаторської (управлінської) діяльності. її засвідчують такі показники:

спонтанне, самостійне входження в організаторську діяльність;

перебирання на себе ролі організатора та відповідальності за роботу інших людей у важких та несприятливих умовах;

потреба в організаторській діяльності, усталене, безкорисливе прагнення та готовність до неї;

природність входження в організаторську діяльність, що відбувається немовби “само собою”, ніби інакше й бути не могло;

невтомність в організаторській роботі;

емоційно-позитивне самопочуття під час її виконання;

незадоволеність, нудьга без організаторської діяльності;

здатність побачити необхідність в організаторській діяльності за обставин, які наочно її не вимагають.

Ця схильність виражається в упорядкуванні, налагодженні єдності виробничого процесу. Охарактеризовані вище властивості становлять єдність, порушення якої ускладнює, а то й унеможливлює оволодіння навичками управлінської діяльності, а також реалізацію їх на практиці.

Особливості управлінської діяльності, тобто діяльності керівника, характеризують і специфічні інтегральні чинники, які, на думку українського психолога Вікторії Третьяченко, охоплюють такі якості особистості:

1. Адаптаційна мобільність. Цей чинник визначає роль і місце особистості в міжособистісній взаємодії у малих соціальних групах, її статус, позицію у структурі ділових відносин. До психологічних якостей адаптаційної мобільності належать прагнення впливати на інших, схильність до неперервних якісних змін умов праці, здатність протистояти дестабілізуючому впливу негативних форм поведінки тощо.

2. Емоційне лідерство (виявляється під час горизонтальної та вертикальної взаємодії у неформальних групах, що діють в організаційній структурі) та ділове (інструментальне) лідерство (у неформальній групі підрозділу під час розв'язання проблемних ситуацій).

3. Здатність до інтеграції соціальних функцій (ролей). Свідченням її є пристосування поведінки особистості до рольових очікувань інших учасників групи. Виявляється ця здатність у вмінні бути і неформальним емоційним лідером, і адміністратором.

4. Контактність. Реалізується вона через здатність до встановлення позитивних соціальних контактів. Передумовами контактності є відкритість у спілкуванні, високий рівень домагань, прагнення утвердитись, здатність встановлювати ділові зв'язки, схиляти людей до себе, вміння розгледіти конфліктну ситуацію очима сторін, що конфліктують, здатність вислуховувати та переконувати тощо.

5. Стійкість до стресу. Важливість цього чинника зумовлена неабиякою емоційною напруженістю управлінської роботи, яка активізує роль емоційних регуляторних механізмів у структурі особистості керівника. Адже у практиці управління ситуація часто розходиться зі звичкою, що змушує ціною значних інтелектуальних, вольових зусиль знаходити оптимальні рішення. З кожним вольовим напруженням відбуваються емоційні перенапруження, що спричинює зриви, неврози, намагання всупереч ситуації та логіці приймати рішення за виробленими заздалегідь і вже не достатньо точними “алгоритмами”.

Типологізація загальних та спеціальних властивостей і якостей керівників є умовною, а якості й властивості поліфункціональні, що вимагає від керівника вияву відразу кількох якостей за домінування однієї з них. Для того щоб особистість могла реалізувати себе як ефективний керівник, постійно розвиватися, зберігаючи при цьому оптимальне “професійне самопочуття”, вона повинна бути наділена мінімумом для управлінської діяльності якостей, постійно збагачувати їх. А з метою з'ясування професійного потенціалу і придатності особистості до управлінської діяльності використовують такі методи:

вивчення та аналіз професійної діяльності кандидата на управлінську діяльність в минулому (результати роботи на схожій посаді, здатність долати перешкоди, спрацьовуватися з колегами і пристосовуватися до нових умов);

аналіз анкети кандидата та заяви про прийом на роботу;

співбесіда кандидата на різних рівнях управлінської структури.

В оцінюванні та розстановці керівних кадрів, фахівців найбільш значущими є такі риси особистості:

1. Навички соціальної взаємодії (здатність спілкуватися, вибудовувати міжособистісну взаємодію).

2. Орієнтація на успіх (наявність таких якостей, як упертість, наполегливість, азартність, працездатність, схильність до ризику).

3. Соціальна зрілість (наявність достатньо сформованих особистих цілей, здатність до коригування власної поведінки).

4. Практичний інтелект (здатність визначати проблему і знаходити можливі способи її розв'язання).

5. Здатність до складної праці (стійкість проти стресу, вміння планувати складну роботу та встановлювати пріоритетність завдань за умов дефіциту часу).

6. Соціальна пристосованість (уміння працювати з колегами та керівництвом, пристосовуватися до організаційної соціокультури, традицій, норм, ритуалів).

7. Лідерство (здатність спонукати до дій інших, навіювати довіру оточенню).

Поряд з цими рисами, на думку вчених, слід оцінювати такі якості та характеристики особистості керівника, як здатність інтегрувати емоційні оцінки та інтуїтивні уявлення у процесі прийняття рішень, міру емоційної та психологічної стійкості, вміння налагоджувати ефективну комунікацію, делегувати повноваження, здатність до усвідомлення власних інтересів та інтересів підлеглих, можливості працювати в організації, вміння чітко формулювати свою позицію і розуміти чужу, контактувати з іншими, взаємодіяти на основі їхніх індивідуальних особливостей, фізичного, психічного і морального стану.

Слід також оцінювати і такі показники ефективності управлінської діяльності керівника:

бачення в кожному, з ким він спілкується, особистості, ставлення до неї як до найбільшої цінності, визнання недоторканності її достоїнства;

віра в можливості особистості, доброзичливість, визнання індивідуальності особистості;

щире бажання допомогти тому, з ким контактує керівник;

об'єктивне оцінювання керівником особистісно-ділових якостей і діяльності людей; відкритість у спілкуванні, самоаналіз і самокритичність;

досконале володіння різноманітними психотехнологіями і прийомами взаємодії, оптимістична манера спілкування;

своєчасне подолання труднощів, психологічних бар'єрів у спілкуванні;

уміння вислухати, володіння емпатією (здатністю вловлювати настрій людей, визначати їхні очікування, установки, тривогу, співпереживати).

Необхідність діяти за організаційної багатоманітності, невизначеності, взаємозв'язку соціально-економічних явищ, постійного оновлення продукції, технологій, каналів взаємодії, стратегічного і тактичного мислення, потребує від керівників уміння інтегрувати різні аспекти діяльності, гнучкості розуміння співробітників, здатності бути лідером групи й ефективно працювати у її складі, бачення ключових чинників ефективності різних типів організацій і стратегій управління.

Яким би компетентним, досвідченим не був керівник, він не має права зупинятися у своєму розвитку, оскільки це матиме наслідком не лише його неадекватність діловій ситуації, а й зниження конкурентоспроможності організації.

5. Тести для виявлення соціотипу керівника

Хто я екстраверт чи інтроверт?

Якщо ви екстраверт, то ви скоріш за все:	Якщо ви інтроверт, то ви скоріш за все:
У новій компанії легко знаходите співрозмовника, спілкуєтеся з великою кількістю людей - знайомих і незнайомих,	Віддаєте перевагу спілкуванню в тісному колі ваших знайомих.
У колі ваших знайомих, як правило, завжди в курсі останніх подій.	Нерідко про новини дізнаєтеся трохи не останнім.
При знайомстві схильні першими вступати в розмову.	Почуваєте себе комфортніше, якщо першим це робить співрозмовник.
Маєте багато друзів і знайомих, часто на нетривалий термін.	Схильні обмежуватися тісним колом старих друзів.
Активно пересуваєтеся у просторі, не любите працювати на одному місці.	Легко витримуєте роботу на самоті.
Схильні займатися діяльністю, спрямовану на розширення.	Вам ближче діяльність з поглиблення й удосконалення.
Орієнтовані на безпосереднє і швидке сприйняття зовнішнього світу.	Сприймаєте світ через своє ставлення до нього, усіх порівнюєте зі своїм розумінням життя.
Зовнішній світ вас збуджує і заряджає енергією.	Більш схильні черпати енергію зі свого внутрішнього світу.

Хто я: сенсорик чи інтуїт?

Якщо ви сенсорик, то ви, скоріш за все:	Якщо ви інтуїт, то ви, скоріш за все:
Любите мати справу з фактами і предметами, а не з ідеями і теоріями.	Не любите уточнювати деталі, якщо є красива концепція.
Любите читати текст від початку до кінця, не перестрибуючи в пошуку цікавих місць.	Цілком спокійно можете читати книгу відразу в декількох місцях, від кінця до початку і т.п.
Дня розуміння ситуації не заспокоїтесь, поки не зберете всю потрібну інформацію.	Почуваєте себе цілком комфортно, якщо зрозуміли сутність справи по декількох фактах чи натяках.
Сприймаєте світ «отут і зараз», умієте жити сьогоднішнім днем.	Надаєте великого значення майбутнім можливостям і довгостроковим перспективам.
На запитання любите давати конкретні відповіді.	Прагнете узагальнювати, щоб відповідь охоплювала максимально широке коло можливих ситуацій.
Сприймаєте світ через свої відчуття: звуки, фарби, запахи, естетична і почуттєва насолода.	Відчуваєте невидимі, сховані процеси, що насправді керують нашим життям.

Хто я: логік чи етик?

Якщо ви логік, то ви. скоріше за все:	Якщо ви етик, то ви. скоріше за все:
Намагаєтеся бути об'єктивним, навіть якщо вас звинувачують у холодності і безчуттєвоеті.	При вирішенні питань обов'язково враховуєте почуття інших людей.
Якщо бачите, що людина помиляється, то прагнете показати їй істинне положення речей.	Не будете вказувати на помилки, якщо це може когось скривдити чи погіршити стосунки.
У житті покладаєтеся на логічно і науково обгрунтовані теорії.	Більше довіряєте своїм почуттям і симпатіям.
Вважаєте, що важливіше бути правим, чим комусь подобатися.	Швидко візьмете свої слова назад, якщо відчули, що когось скривдили.
Схильні оцінювати людей і світ у категоріях «логіка», «аналіз», «закон», «доцільність».	Схильні оцінювати людей мир у категоріях «гарний - поганий», «любить - не любить», «моральний - аморальний»
Не схильні роздавати компліменти, не завжди впевнені у відношенні інших до вас.	Добре почуваєте відносини між людьми, умієте на них впливати у потрібному напрямку.
Не любите умовляти людей, прагнете аргументовано довести їм свою правоту.	Вмієте умовляти людей, піднімати їм настрій, заспокоювати добрим словом.

Хто я: раціонал чи ірраціонал?

Якшо ви раціонал, то ви, скоріш за все	Якщо ви ірраціонал, то ви, скоріш за все
Прокинувшись ранком, чітко уявляєте собі, що будете робити протягом дня.	Вважаєте, що розвиток подій усі розставить на свої місця.
Якщо порушується ваш план, то це вибиває вас з колії.	Легко змінюєте один план на іншій.
Любите починати нову роботу тільки після завершення попередньої.	Можете одночасно починати скільки справ і потім прикласти немало зусиль для їхнього завершення.
Знайом вас вважають принциповою людиною.	Знайомі вас вважають імпульсивною і гнучкою людиною.
Схильні думати і діяти в відповідності з раніше продуманим планом, навіть якщо зовнішні обставини цьому не сприяють.	Схильні діяти за ситуацією, не перевантажуючи себе зайвими планами і термінами.
До всіх справ схильні готуватися завчасно, приходити на зустрічі раніше призначеного часу, щоб випадково не спізнитися.	Можете відкладати справи до останньої хвилини, розраховуючи на своє вміння імпровізувати, на натхнення і щасливий випадок
Ваші рухи звичайно чіткі і фіксовані, без плавних переходів.	Ваші рухи плавні, м'які, розковані, наче «котячі».

6. Практичне завдання

Ви - керівник підприємства. За останній період економічний стан підприємства значно погіршився. Валова продукція знизилась, оборотність обігових коштів знизилась. Приклад аналізу основних показників підприємства наведений далі.

Вам необхідно, як керівнику цього підприємства, провести аналіз основних показників виробничо-господарської діяльності підприємства і розробити шляхи до виходу підприємства з цього стану.

Надайте характеристику підприємства, його організаційну структуру, прийміть управлінське рішення щодо розробки шляхів поліпшення економічного стану підприємства та виходу з кризової ситуації. Обґрунтуйте розроблені заходи.

Управлінський аналіз ефективності використання виробничих та фінансових ресурсів підприємства за звітний період

Ефективність використання виробничих та фінансових ресурсів характеризується кількісним співвідношенням інтенсивних і екстенсивних факторів. Показниками екстенсивного розвитку є кількісні показники використання ресурсів: чисельність працюючих, величина використаних предметів праці, об'єм основних виробничих фондів, величина амортизації та авансованих оборотних засобів.

Показники інтенсивного розвитку - якісні показники використання ресурсів: продуктивність праці, матеріаловіддача, матеріаломісткість, фондовіддача, фондомісткість, кількість оборотів обігових засобів або коефіцієнт закріплення оборотних засобів.

Процес екстенсивного нарощування виробничого потенціалу є необхідним, але він обмежується фінансовими можливостями підприємства.

Економічно виправданим є таке нарощування виробничого потенціалу, яке супроводжується більш високим проростом фінансових результатів.

Визначальним напрямком мобілізації резервів виробництва є використання виробничого потенціалу та інтенсифікація виробничо-збутової діяльності.

Кінцеві результати діяльності підприємства формуються під дією як інтенсивних так і екстенсивних факторів. Особливістю інтенсивного і екстенсивного використання ресурсів є їх взаємозамінність. Так нехватку робочої сили можна поповнити підвищенням продуктивності праці, тощо.

Оцінка результатів інтенсифікації включає таку систему розрахунків:

а) визначення динаміки показників інтенсифікації;

б) визначення співвідношення приросту використання виробничих ресурсів в розрахунку на 1% приросту обсягу виробництва;

в) розрахунок частки впливу зміни показників інтенсифікації на приріст обсягу виробництва;

г) розрахунок відносної економії (перерозходу) виробничих ресурсів;

д) комплексна оцінка всебічної інтенсифікації виробництва.

Для оцінки інтенсифікації виробництва можна використати наступну аналітичну табл.1.

Таблиця 1 - Характеристика показників інтенсифікації виробництва

Показники	Минулий рік	Звітний рік	Відхилен-ня, %
1. Валова продукція в співставних цінах	24365	16048	65
2. Промислово-виробничий персонал (ПВП)	3965	3184	80
3. Фонд оплати праці з нарахуваннями (ФОП)	2797	2424	87
4. а) Основні виробничі фонди (ОВФ) б) Амортизація	267200 3116	260850 3421	97 109
5. Оборотні засоби (ОЗ)	20765	26115	125
6. Матеріальні затрати (МЗ)	15305	13375	87
7. Продуктивність праці (с.1 : с.2)	6,1	5,0	82
8. Продукція на 1 грн. оплати праці (с.1:с.3)	8,7	6,6	75
9. Матеріаловіддача (с. 1 : с. 6)	1,6	1,2	75
10. а) Фондовіддача (с.1 : с.4а) б) Амортизацієвіддача (с.1 : с.4б)	0,09 7,8	0,06 4,7	66 60
11. Оборотність обігових коштів (кількість оборотів) (с.1 : с.5)	1,2	0,6	50

В звітному році в порівнянні з минулим продуктивність праці склала 82%, зарплатовіддача - 75%, матеріаловіддача - 75%, фондовіддача основних виробничих фондів - 66%, оборотність засобів - 50%, амортизацієвіддача - 60%. За даними показників інтенсифікації визначають її економічний результат.

У звітному році відбулося зменшення обсягу виробництва на 35%. Необхідно розрахувати темпи зниження рівня використання всіх ресурсів. Для цього необхідно визначити темп відхилення та приріст (-) / спад (+) ресурсів на 1% спаду продукції (див. табл.2).

Таблиця 2 - Темп відхилення ресурсів (+/-) на 1 % спаду продукції

	Показники	Минулий рік	Звітний рік	Відхилення (+/-), %	Приріст(-) спад(+) ресурсів на 1% спаду продукції, %
	Валова продукція	100%	65	-35
1.	ПВП	100	80	-20	-0,6
2.	ФОП	100	87	-13	-0,37
3.	ОВФ	100	97	-3	-0,08
4.	Амортизація	100	109	+9	+0,26
5.	Матеріальні затрати	100	87	-13	-0,37
6.	Оборотні засоби	100	125	+25	+0,87

Темп відхилення розраховується по формулі:

Т_ПВП= - 20/35= - 0,6;

Т_ФОП= - 13/35 = - 0,37;

Т_ОВФ= - 3/35 = - 0,08;

Т_АМ= + 9/35= + 0,26;

Т_МЗ= - 13/35 = - 0,37;

Т_ОЗ= + 25/35 = + 0,71.

Дані таблиці свідчать, що темпи зниження рівня використання всіх ресурсів повільніші, ніж темпи зменшення обсягів виробництва: зменшення на 1% спаду продукції привело до зниження промислово-виробничого персоналу на 60%, оплати праці на 37%, матеріальних витрат на 37%, основних виробничих фондів на 8%. Також спостерігається зростання деяких видів ресурсів на 1% спаду виробництва: амортизація зросла на 26%, оборотні засоби на 71%. Дані таблиці свідчать про нераціональне використання всіх видів ресурсів підприємства, що призвело до великої суми перерозходу.

Для подальшої оцінки використання ресурсів і підтвердження зробленого висновку проведемо розрахунок частки впливу інтенсивності і екстенсивності на спад об'ємів виробництва.

В статистиці для кількісної оцінки ролі окремих факторів використовують індексний метод. Вплив кількісних факторів визначається діленням темпу росту на результативний показник і множенням на 100%.

Необхідно провести зведений аналіз показників інтенсифікації.

З проведених розрахунків (табл. 3) можна спостерігати, що більший вплив на зменшення обсягів виробництва здійснюють екстенсивні фактори. Використання таких ресурсів як амортизація і оборотні засоби є повністю екстенсивне.

Таблиця 3 - Кількісна оцінка частки впливу інтенсивності і екстенсивності на спад об'ємів виробництва

	Показники	Темп відхилення	Екстенсивні фактори %	Інтенсивні фактори
1.	ПВП	-0,6	-60	-40
2.	ФОП	-0,37	-37	-63
3.	ОВФ	-0,08	-8	-92
4.	Амортизація	+0,26	+26	+126
5.	Матеріальні затрати	-0,37	-37	-63
6.	Оборотні засоби	+0,71	+71	+171

Нераціональне використання всіх видів ресурсів підтверджуються розрахунком відносного перерозподілу ресурсів (табл.4). Він розраховується наступним чином: від часткового показника звітного року мінусується базовий частковий показник, скоригований на коефіцієнт росту обсягу виробництва.

Таблиця 4 - Кількісна оцінка відносного перерозходу ресурсів (тис. грн.)

	Показники	Минулий рік (скориговано)	Звітний рік	Відхилення, тис. грн.
1.	ПВП	3965*0,65= 2577,25	3184	606,75
2.	ФОП	2797*0,65= 1818,05	2424	605,95
3.	ОВФ	267200*0,65= 173680	260850	87170
4.	Амортизація	3116*0,65= 2025,4	3421	1395,6
5.	Матеріальні затрати	15305*0,65= 9948,25	13375	3426,75
6.	Оборотні засоби	20765*0,65= 13497,25	26115	12617,75

Найбільший перерозхід відбувся по таких видах як основні виробничі фонди (на 87170 тис. грн.) та оборотні засоби (на 12617,75 тис. грн.). Це свідчить про погіршення використання майна на підприємстві.

Сукупний перерозхід визначається як сума перерозходу основних видів ресурсів, таких як матеріальних затрат, оплати праці, основних виробничих фондів, оборотних засобів, та розраховується за формулою:

? = МЗ + ОП + ОВФ + ОЗ;

? = 3426,75 + 605,95 + 87170 + 12617,75 = 78584,95 тис. грн.

Сукупний відносний перерозхід складає 78584,95 тис. грн.

Для комплексної оцінки усесторонньої інтенсифікації проведемо розрахунки на сукупні ресурси. Однозначну оцінку усесторонньої інтенсифікації можна отримати з допомогою зведення різних показників в єдиний інтегральний показник, або з допомогою узагальнюючого показника, який вбирає в себе якісні характеристики часткових показників.

Для розрахунку динаміки сукупних затрат просумуємо затрати по всіх ресурсах:

Минулий рік - 2797+267200+20765+15305=306067(тис. грн.);

Звітний рік- 2424+260850+26115+13375= 302764 (тис. грн.).

Динаміка сукупних затрат визначається як відношення затрат звітного року до базового: 302764/306067=0,99= 99 %.

Співставленням динаміки продукції і динаміки сукупних ресурсів визначається динаміка якісних показників: 0,65/0,99=0,66.

Дані свідчать, що якісне використання ресурсів погіршилося на 34 %.

Приріст сукупних ресурсів на 1% спаду обсягів виробництва дорівнює

-1/(-42) = 0,024, що свідчить про нераціональне використання ресурсів.

Відповідно частка екстенсивних факторів на 100 % спаду продукції дорівнює 2,4 %, а інтенсивних факторів - 97,6 %.

З проведених розрахунків можна зробити висновок, що на підприємстві спостерігається погіршення інтенсифікації виробництва, а це свідчить про нераціональне і неефективне використання технологій на підприємстві, погану організацію праці та нераціональне використання сировинних ресурсів і т.п.( табл.5).

Таблиця 5 - Зведений аналіз показників інтенсифікації

Види ресурсів	Динаміка якісних показників	Приріст(-) спад(+) ресурсів на 1 % спаду продукції, %	Частка впливу на 100 % спаду продукції	Відносний перерозхід ресурсів, тис. грн.
			Екстенсивних факторів	Інтенсивних факторів
1 .Продуктивність праці	0,82	0,6	-60	-40	606,75
2. Оплата праці	0,75	0,37	-37	-63	605,95
3. Матеріальні затрати	0,75	0,37	-37	-63	3426,75
4. а) ОВФ	0,66	0,08	-8	-92	87170
б) Амортизація	0,60	-0,26	+26	+126	1395,6
5. Оборотні засоби.	0,5	-0,71	+71	+171	12617,75
Комплексна оцінка усесторонньої інтенсифікації.	0,68	0,075	-7,5?	6,5?	78584,95

Узагальнюючим показником усесторонньої інтенсифікації для умов підприємств виступає рівень загальної рентабельності як відношення балансового прибутку (БП) до основних виробничих фондів (ОВФ) та нормованих оборотних засобів (НОЗ).

Р=БП/(ОВФ + НОЗ)

За даними бухгалтерської звітності балансовий прибуток за минулий рік склав 4324 тис. грн (Р₀), за звітний рік - 2086 тис. грн (Р₁).

Визначимо рівень загальної рентабельності підприємства за минулий і звітній роки:

Р₀ =4324/(267200 + 20765)= 0,015;

Р₁ = 2086/(260850 + 26115) =0,0073.

Розрахуємо темп зниження загальної рентабельності:

T_{заг. рент.} = Р_1/ Р₀ *100 % = 0,0073/0,015*100 % = 49 %.

Як бачимо з розрахунків на кінець звітного року рентабельність підприємства зменшилась на 49 %.

Висновки: за звітній період становище підприємства різко погіршилося. На підприємстві знизився обсяг виробництва продукції, знизились рівень якісних показників використання ресурсів та рентабельність.

Все це призвело до погіршення фінансового стану підприємства, що змушує керівництво фірми шукати шляхи виходу з кризисного стану.

Існують 5 стратегій по виходу підприємства із кризисного стану:

Стратегія 1. Нічого нового не розпочинати, тобто "вести бізнес як звичайно, як склалося історично";

Стратегія 2. Розробити короткострокову програму збільшення прибутку при загальному зниженні витрат;

Стратегія 3. Впровадити загальне управління якістю;

Стратегія 4. Зробити радикальний редизайн і реінжиніринг бізнес-процесів (бізнесу), створивши гнучке підприємство, що миттєво реагує на зміни зовнішнього середовища;

Стратегія 5. Прийняти рішення про вихід із бізнесу.

Оскільки корені проблем у більшості українських підприємств лежать у невмінні працювати на ринку, тобто в невмінні ідентифікувати потреби споживачів, ідентифікувати ринок, тому вийти з кризи за допомогою однієї з перших трьох стратегій або здійснюючи поетапну реалізацію різноманітних програм (1-й етап: мінімізація витрат, 2-й: загальний контроль якості, 3-й: реінжиніринг), практично неможливо (крім того, це недозволена фінансова розкіш).

Таким чином, наше підприємства потребує радикальних змін, ніж впровадження тотального контролю якості продукції або зниження витрат на її виробництво. Це пов'язано з тим, що на відміну від західних підприємств, історично орієнтованих на ринок, підприємства спрямовані на виробництво. Тепер для зміни цієї ситуації йому потрібна комплексна трансформація реінжиніринг бізнес-процесів, створення гнучкого підприємства , що миттєво реагує на зміни зовнішнього середовища, (це безперечна особливість реструктуризації "вітчизняних підприємств" порівняно із "західними", в основі створення яких була орієнтація на ринок, а не на виробництво).

Проте така стратегія може бути обрана тільки в тому випадку, якщо взагалі доведена її доцільність, весь керівний персонал підприємства прийшов до розуміння необхідності радикальних, якісних змін. Іншими словами, за умови, що вищий управлінський персонал готовий переглянути усталені підходи до основних процесів, провести колосальну роботу із самонавчання і перенавчання персоналу, змінити історично усталені бізнес-цінності. Старі принципи повинні бути замінені новими, за яких прагматичність і чесність забезпечуються загальними прозорими цілями, персональна відповідальність підкріплюється системою мотивації.

Комплексна трансформація підприємства (слово, що прижилося у нас "реструктуризація") передбачає виведення підприємства з кризи, доведення до бажаного для підприємства стану.

7. Контрольні питання

1. Надайте декілька визначень поняття “менеджмент”.

Менеджмент (англ. management - управління, завідування, організація) це управління виробництвом або комерцією; сукупність принципів, методів, коштів і форм управління, що розробляються і що застосовуються з метою підвищення ефективності виробництва і збільшення прибутку.

З ґрунтовного Оксфордського словника англійської мови можна отримати такі тлумачення менеджменту:

спосіб, манера спілкування з людьми;

влада та мистецтво управління;

особливого роду вміння та адміністративні навички;

орган управління, адміністративна одиниця.

Менеджмент - це процес планування, організації, приведення в дію та контроль організації з тим, щоб досягти координації людських і матеріальних ресурсів, необхідних для ефективного досягнення завдань.

2. Надайте характеристику основних функцій менеджменту.

Незалежно від рівня чи сфери менеджмент виконує чотири головня функції: планування й ухвалення рішень, організацію діяльності, лідерство і контролювання (рис. 3.1).

Планування й ухвалення рішень. У найпростішій формі планування означає визначення організаційних цілей і рішень, як ліпше їх досягнення. Ухвалення рішення - частина процесу планування, що передбачає вибір напряму дій із різних варіантів. Планування і ухвалення рішень забезпечує ефективність менеджменту за допомогою передбачення майбутньої діяльності.

Організація діяльності. Після того, як менеджер визначив ціль і розробив реальний план, наступною функцією менеджменту є організація людей і груп для виконання плану. Тобто організація діяльності визначає, як дії і ресурси повинні бути пов'язані між собою.

Лідерство. Третьою базовою функцією менеджменту є лідерство. Дехто трактує лідерство як найважливіший і найсуперечливіший з усіх управлінських видів діяльності. Лідерство - це сукупність процесів, які використовують, щоб переконати людей працювати разом для досягнення інтересів організації.

Контролювання. Завершальною фазою процесу менеджменту є контролювання, або моніторинг, за прогресом організації для досягнення цілей. У міру того, як організація прагне досягти своїх цілей, менеджери повинні спостерігати за прогресом для забезпечення мети організації в певний період часу.

3. Розкрийте сутність процесного, системного та ситуаційного підходів при управлінні сучасним підприємством.

Загальновизнано, що класичний, поведінковий та кількісний підходи до менеджменту не обов'язково суперечать один одному або є взаємовиключеними. Навіть за умови, що кожний підхід має свої особливі припущення і передбачення, вони можуть доповнювати один одного. Справді, остаточне розуміння менеджменту потребує оцінки всіх трьох підходів. Сучасна теорія менеджменту побудована на системному і ситуаційному підходах, які певним чином ґрунтуються на підходах попередніх.

Системний підхід

Системний підхід є однією з важливих сучасних теорій менеджменту. Система - це взаємопов'язаний набір елементів, що функціонують як єдине ціле. Як показано на рис. 3.2, сприймаючи організацію як систему, ми можемо визначити чотири головні елементи: затрати (вкладення), трансформаційні процеси, випуск (результати) і зворотний зв'язок. Затрати - це матеріальні, людські, фінансові та інформаційні ресурси, які організація отримує зі свого середовища. Далі, за допомогою технологічних і управлінських процесів їх перетворюють у випуск. Випуск - це товари, послуги або і те, й інше (видимі і невидимі); прибутки, втрати або і те, й інше (навіть неприбуткові організації змушені діяти у межах своїх бюджетів); поведінка працівників та інформація. Середовище реагує на цей випуск і забезпечує зворотний зв'язок із системою.

Ситуаційний підхід

Ще одним новим і вартим уваги доповненням до управлінської думки є ситуаційний підхід. Класичний, поведінковий і кількісний підходи вважають універсальними, оскільки вони намагаються визначити "один найліпший шлях" керування організацією. Ситуаційний підхід передбачає, що універсальні теорії не можна застосовувати до організацій, оскільки кожна організація унікальна. Він також засвідчує, що прийнятна управлінська поведінка у конкретній ситуації залежить від особливих обставин. По-різному сформульовану ефективну управлінську поведінку в одній ситуації не завжди можна пристосувати до інших ситуацій. Наприклад, згадаймо таке: Ф. Тейлор припускав, що всі робітники забезпечують більший рівень випуску, щоб максимізувати свій власний матеріальний добробут. Ми можемо уявити певних людей, мотивом яких є головно гроші, однак можемо ще легше уявити інших людей, у яких переважає бажання вільного часу для відпочинку, соціальний статус, соціальне сприйняття чи будь-яке поєднання всього цього.

4. Надайте перелік принципів та методів менеджменту.

Під принципами менеджменту розуміють основні вихідні положення, провідні ідеї, правила, якими мають керуватися органи управління, здійснюючи управлінську діяльність. Тобто, це ті основоположні засади, які притаманні всім складовим системами управління на всіх етапах її функціонування та розвитку.

Сучасний процес управління базується на таких основних принципах менеджменту:

1. Принцип цілеспрямованості - це спрямовування діяльності будь-якої організації на досягнення загальних цілей та виконання поставлених планових завдань.

2. Принцип урахування потреб та інтересів - задоволення потреб та інтересів працівників організації з метою досягнення загальних цілей.

3. Принцип науковості - передбачає побудову всієї системи управління на найновіших досягненнях управлінської науки. Спонукає органи управління впроваджувати інновації в управлінський процес.

4. Принцип системності - передбачає системний аналіз кожної управлінської дії, кожного рішення органів управління щодо діяльності організації як системи, яка складається із взаємодіючих та взаємопов'язаних підсистем елементів.

5. Принцип взаємозалежності - передбачає взаємозалежність внутрішніх змінних організації (структура, цілі, ресурси, технології, працівники). При цьому на внутрішнє середовище організації постійно впливають чинники зовнішнього середовища та викликають відповідний вплив з її боку.

6. Принцип оптимального поєднання централізації і децентралізації управління - спрямований на те, щоб сформувати оптимальний рівень делегуванням вищим управлінським керівництвом нижчим рівням своїх повноважень з метою досягнення сприятливого психологічного клімату в організації і високих кінцевих результатів її діяльності.

7. Принцип єдиноначальності - передбачає наявність єдиного органу управління, який здійснює керівництво та управлінську діяльність з метою досягнення загальної мети організації.

8. Принцип мотивації - спонукає керівників-управлінців до підвищення ефективності програми мотивації.

9. Принцип правильного добору і розстановки кадрів - передбачає підбір кадрів тільки за діловими якостями на основі правил офіційного відбору.

10. Принцип економічності - передбачає збалансованість витрат, підвищення ефективності та продуктивності праці, максимізації прибутку при мінімальних витратах.

11. Принцип оптимального поєднання державного регулювання і господарської самостійності в управлінні - передбачає втручання держави в економічну діяльність суб'єктів ринку. Держава в сучасних ринкових відносинах здійснює правову регламентацію управлінського процесу, визначаючи ступінь самостійності суб'єктів господарювання.

На ряду з принципами менеджменту виділяють ще такі методи менеджменту, які дозволяють сформувати чітку систему правил, прийомів, способів впливу на об'єкти управління з метою підвищення ефективності

Дослідження у менеджменті передбачає використання насамперед таких наукових методів:

діалектичний метод - це метод поглибленого пізнання явищ або процесів у їхньому тісному взаємозв'язку та постійному розвитку, тобто взаємозумовленість і суперечливість розвитку явищ чи процесів і дійсності;

єдність логічного та історичного методів - вивчення розвитку конкретного явища в тій історичній послідовності, яка йому властива.

метод системного аналізу - передбачає дослідження явища як певної цілісності властивих їй елементів з урахуванням усіх наявних взаємозв'язків між ними.

аналітичний метод - це метод дослідження, за якого явище або об'єкт дослідження розкладається на частини, кожна з яких вивчається окремо.

серед методів наукового пізнання важливу роль відіграють індукція та дедукція. Індукція - це логічний спосіб пізнання, рух думки від конкретного до загального, від знання нижнього рівня до знання вищого рівня. Дедукція - логічний метод пізнання, рух думки від загального до одиничного, тобто отримання окремих конкретних висновків на основі знання загальних положень, закономірностей розвитку організації (суспільства) як цілісної системи. За допомогою дедукції розкривають закономірності розвитку та функціонування окремої організації як системи, її найважливіших підсистем;

балансовий метод - це метод дослідження впливу чинників на узагальнюючий показник. Цей метод, на основі складання балансів, дає змогу проаналізувати відповідність планових і звітних показників (вартісних і натуральних), виявити відхилення та причини, які їх зумовили.

метод економіко-математичного моделювання - застосовують за умови, коли неможливо через складність взаємозв'язків проаналізувати розвиток явища (об'єкта) під впливом різноманітних чинників; він забезпечує поєднання кількісного і якісного аналізу.

8) соціологічні методи (анкетування, інтерв'ювання, тестування) - передбачають використання соціологічного опитування вибірки певних респондентів.

5. Зробіть перелік законів та закономірностей менеджменту.

Розвиток менеджменту підпорядкований дії певних об'єктивних закономірностей та законів. Розуміння механізму їхньої дії, правильне використання - це рівень управління, ефективності управлінської діяльності. Чим вищий рівень управління, тим більше управлінська діяльність підпорядковується об'єктивним законам менеджменту.

Серед основних об'єктивних законів менеджменту можна виділити

такі:

закон спеціалізації управління, який передбачає розподіл управлінської діяльності на основі конкретних управлінських функцій, їх прояву в реальних умовах, на різних рівнях;

закон інтеграції управління - це закон, що спрямований на досягнення єдності зусиль всіх структур організації для виконання її завдань шляхом підвищення управлінської ефективності.

закон демократизації управління, який спонукає до участі працівників у діяльності, забезпечує двостороннє спілкування.

закон співвідношення керуючої та керованої підсистем - акцентує увагу на тому, що удосконалення керуючої підсистеми здійснюється більш динамічними темпами, ніж керованої підсистеми;

закон пропорційного розвитку систем управління - спрямований на досягнення послідовної та постійної еволюції всіх управлінських систем будь-якої організації (виробничої, соціальної, фінансової, інноваційної тощо);

закон економії часу в процесі управління, який передбачає підвищення продуктивності праці в управлінській сфері, зменшення трудомісткості завдяки впровадженню передових методів і прийомів праці.

Поряд із законами менеджменту виділяють ще й закономірності. Закономірності менеджменту - об'єктивні, стійкі зв'язки між управлінськими процесами та явищами. Вони являють собою логічні форми відображення реальної практики управління. Серед основних закономірностей менеджменту виділяють такі:

процесу менеджменту;

методів та функцій менеджменту;

внутрішнього та зовнішнього середовища підприємства;

управлінських рішень;

залежність результативності та компетентної діяльності органу управління (менеджера);

розвитку менеджменту та інші.

6. Зробіть перелік організаційних структур. Розробіть детально одну (на ваш вибір) бюрократичну або адаптивну організаційну структуру.

У питанні №3 пояснено різницю між ситуаційним та універсальним підходами до вирішення проблем керування. Зазначимо лише, що універсальний підхід передбачає визначення "одного найліпшого методу" менеджменту організацій, а ситуаційний - відповідну поведінку менеджера залежно від ситуації та специфічних елементів цієї ситуації. Основа сучасного уявлення про організаційний проект бере початок з давнього універсального підходу - бюрократичної моделі.

Макс Вебер, німецький соціолог, був піонером класичної теорії організації. В основі його праць - бюрократична модель організацій. На думку Вебера, бюрократія - це модель проекту організації, що ґрунтується на легітимній та формальній системі влади. Вебер трактував бюрократичну форму організації як логічну, раціональну й ефективну. Він запропонував використовувати цю модель як схему, до якої повинні прагнути всі організації як до єдиного найліпшого методу. Згідно з поглядом Вебера можна сформулювати п'ять головних ознак ідеальної бюрократії.

Кожна організація має чіткий поділ праці і кожну посаду в організації посідають висококваліфіковані спеціалісти.

Організація має узгоджену систему правил, що гарантує стале фахове виконання завдань.

Організація має чітку ієрархію посад та служб, щоб створити умови для субординації від вищих ланок організації до нижчих.

Менеджери ведуть бізнес об'єктивним методом і зберігають відповідну відстань між собою та підлеглими.

Зайнятість і успіх в організації грунтуються на компетентності та кваліфікації, а працівники захищені від свавілля.

Найліпшими прикладами бюрократії сьогодні є державні установи та університети. Наприклад, згадаймо, скільки етапів треба подолати і яку кількість форм заповнити, щоб вступити до коледжу, поновити навчання, змінити спеціальність, поселитись у гуртожиток, отримати диплом тощо. Ці процедури обов'язкові, оскільки університети мають справу з великою кількістю людей, яких потрібно оцінювати справедливо і чесно. Великі профспілки також часто організовані як бюрократичні. Звідси можна зробити висновок, що дотримання правил та стандартів необхідне.

Головна перевага бюрократичної моделі та, що декілька її елементів (таких як дотримання правил та зайнятість на підставі кваліфікації) фактично сприяють підвищенню ефективності. Бюрократія також допомагає запобігати фаворитизму (оскільки всі без винятку повинні дотримуватися правил), а службові обов'язки зрозумілі кожному. На жаль, цей підхід має декілька недоліків. По-перше, бюрократична модель призводить до негнучкості організації та її жорсткості. Якщо правила визначені і затверджені, важко їх уникнути або змінити. По-друге, бюрократія часто призводить до ігнорування людського чинника і соціальних процесів усередині організації.

7. Поясніть сутність моделювання в управлінні. Типи моделей.

Еволюція теорії та практики менеджменту знайшла своє відображення в різноманітних типах його організації. Розглянемо моделі організації менеджменту.

Американська модель	Японська модель	Маркетингова модель
1. Найм працівників на відносно короткий термін	1. Довічний найм працівників	1.Довічний найм працівників
2. Індивідуальне прийняття рішень	2. Колективне прийняття рішень	2. Колективне прийняття рішень
3. Індивідуальна відповідальність	3. Колективна відповідальність	3. Індивідуальна відповідальність
4. Швидкий розвиток і просування	4. Повільний розвиток і просування	4. Повільний розвиток і просування
5. Механізм прямого точного контролю	5. Механізм непрямого контролю	5. Непрямий неформальний контроль з точними формалізованими критеріями
6. Вибірково ставлення до працівника	6. Холі стичний цілісний підхід до працівника як особистості	6. Холі стичний цілісний підхід, включно із сім'єю
7. Сприяння розвитку спеціалізованої кар'єри працівників по вертікалі	7. Сприяння неспеціалізованої кар'єри працівника (диверсифікований підхід)	7. Помірковано спеціалізована кар'єра працівників

Сутність американської моделі менеджменту полягає в переконанні, що успіх фірми залежить перш за все від внутрішніх факторів, зокрема: раціональної організації виробництва, зниження витрат, зростання продуктивності праці, ефективного використання всіх ресурсів. При такому підході цілі й завдання вважаються відомими і стабільними протягом довгого часу. Основою стратегією є безперервне зростання і поглиблення спеціалізації виробництва. Організаційна структура будується за функціональним принципом із чітким поділом апарату управління на служби. Вирішальне значення має контроль за всіма видами діяльності, чітке виконання управлінським персоналом вказівок зверху.

Особливість японської моделі менеджменту виявляється в системі довічного найму і просуванні, залежно від вислуги літ та віку, організації групової роботи, оплати праці з урахуванням віку, внеску в раціоналізацію і якості процесу виробництва єдиного цілого є визначальним в організації управління виробництвом. Японська модель, забезпечує найбільшу гармонійність та мобільність організації в сучасному швидко змінюваному світі. Більше того, ідеальна в розумінні ефективності й інтегрованості організація не може мати ні офіційної організаційної структури, ні формальної взагалі. Як приклад колективу з такою структурою він наводить добре зіграну баскетбольну команду.

Сутність маркетингової моделі визначається такими факторами: робиться ставка на людину самореалізуючу, на відміну від людини економічної і соціальної; фірма розглядається як живий організм, що складається з людей, які об'єднані спільними цінностями, як клан; фірмі має бути властиве постійне оновлення, спрямоване на пристосування до зовнішніх факторів, головним із яких є споживач.

Логічно виникає запитання: «Який з типів моделей організації кращий?» Фахівці справедливо вважають, що не існує єдиної ідеальної моделі управління, оскільки кожна фірма унікальна, як і люди, котрі працюють у ній. Вона має шукати свою особисту модель. Серед головних факторів, що визначають вибір управлінської моделі, найголовнішими є: розмір фірми, характер продукції, характер середовища, в якому вона діє. З погляду фактора зовнішнього середовища виділяють такі моделі управління:

- модель раціонального внутрішньофірмового управління в стабільному зовнішньому середовищі;

- модель управління в умовах значного динамічного і різноманітного ринку;

- модель в умовах динамічного НТП;

- модель пристосування до проблем, що виникають спонтанно, несподівано під впливом зовнішнього середовища фірми.

Фірми перебувають у процесі постійного пошуку своєї моделі управління. Це безперервний процес, тому що постійно змінюються фірма та її середовище. Загальною закономірністю є перехід від моделі управління в умовах масового виробництва і відносно низького рівня конкуренції до моделі управління значною мірою індивідуалізованого виробництва в умовах жорсткої конкуренції.

8. Опишіть методи прийняття рішень.

До основних методів прийняття управлінських рішень належать: матричний, теорії ігор, дерево рішень, аналітично - систематизаційний, ділових ігор, груповий тощо.

Матричний - це занесення до матриці усіх можливих наслідків реалізації рішення.

Теорії ігор - це розрахунки можливих дій «противника», конкурента, інших сторін, які беруть участь у конфліктній ситуації.

Дерево рішень - це з'ясування розгалуження проблем і рішень шляхом теорії графіків та ймовірності (буде чи не буде).

Аналітично - систематизаційний - це сукупність трьох складових: аналізу ситуації, аналізу проблем і аналізу рішень.

Ділових ігор - це імітаційна гра, яка імітує діяльність керівників і дає можливість передбачити причини, що змінюють ситуації в організації.

Груповий - це створення деякими організаціями груп для прийняття важливих рішень.

9. Надайте визначення прогнозуванню і перелічіть різновиди прогнозів.

Прогнозування - це процес розробки науково-обґрунтованих рекомендацій стосовно можливих варіантів розвитку політичних, соціальних і економічних подій, альтернативних термінів їх здійснення та визначення конкретних рекомендацій для практичної діяльності.

Це отримання інформації про майбутнє; це передбачення, яке базується на спеціальному науковому дослідженні; це передбачення, яке поділяється на наукове і ненаукове (інтуїтивне, повсякденне та релігійне псевдо передбачення).

Існують такі різновиди прогнозування їх класифікують:

За масштабами: глобальні, макроекономічні, структурні (галузеві, міжгалузеві, регіональні, міжрегіональні), галузеві. За часовим випередженням: оперативні (до одного місяця), короткострокові ( від одного місяця до одного року), середньострокові (від одного до п'яти років), довгострокові (від 5 до 15 років).

За функціями прогнози можуть бути: пошукові та нормативні(цільові). Також виділяють різновиди прогнозів, що часто використовуються в поєднанні з плануванням діяльності організації. Результати цих прогнозів включаються в цілі організації, що визначаються керівництвом.

1. Економічне прогнозування використовується для передбачення загального стану економіки і об'єму збуту для конкретної компанії або по конкретному продукту.

2. Прогнозування розвитку технологій дозволяє передбачити, розробки яких нових технологій можна очікувати, коли це може статися, наскільки економічно прийнятні вони можуть бути.

3. Прогнозування розвитку конкуренції дозволяє передбачити стратегію і тактику конкурентів.

4. Прогнози на основі опитування та досліджень дають можливість передбачити, що станеться в складних ситуаціях, використовуючи дані багатьох областей знання. Наприклад, майбутній автомобільний ринок можна оцінити тільки з обліком зміни стану економіки, що насувається, суспільних цінностей, політичної обстановки, технології і стандартів по захисту довкілля від забруднень.

5. Соціальне прогнозування, яким у теперішній час займається декілька крупних організацій, використовується для передбачення змін в соціальних установках людей і стану суспільства. Очевидно, фірма, що зуміла правильно передбачити відношення людей до таких питань, як прагнення до комфорту, схильність до матеріалізму або патріотизму або спрогнозувати, як зміниться якість життя або медичне обслуговування, може мати перевагу перед конкурентами, плануючи випуск нових товарів і надання нових послуг. Прогнозування такого роду може бути корисним в управлінні, особливо стосовно мотивації працівників.

10. Перелічіть теорії мотивації. По вашому вибору зробіть опис однієї з теорій мотивації.

У наш час існує багато теорій мотивації, кожна з яких із певних позицій віддзеркалює процеси використання в менеджменті мотиваційних інструментів.

Найстарішою серед них є політика "батога і пряника" будучи метафорою, відображає два принципово відмінні підходи до оцінки поведінки. Вони полягають у тому, що у разі належної поведінки працівники винагороджуються (пряник), а погана поведінка підлягає покаранню (батіг). Сама ідея подібної мотивації пов'язана з давньою історією про осла, для руху якого попереду тримали "моркву пряник", а позаду "батіг загострену палку".