Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

з курсу «Філософія менеджменту»

«Синергетика у сучасному менеджменті»

Київ - 2013

Вступ

Процеси глобалізації невпинно впливають на ускладнення економічних процесів, а отже, управління підприємствами як активними учасниками національної та світової економіки. Через специфіку інтеграції та кооперації, яка супроводжує глобалізацій ні трансформації контролювати організаційний процес в межах однієї компанії стає чимдалі складніше, оскільки кожна організація стає складною, динамічною та відкритою системою, яка в свою чергу складається з безлічі підсистем. Отже, фірма набуває характеру нелінійності, тому нею важко управляти за допомогою традиційних підходів та методів. Нині найбільшої популярності набуває децентралізація, в основі якої лежить принципи самокерованості та самоорганізації, які мають пряме відношення до синергентики. Тому доцільним є розгляд сутності та особливостей синергетичного підходу, а також його ролі в сучасному менеджменті.

1. Реферативна частина

Демократизація суспільного життя і зростання самосвідомості людей приводять до того, що колишні методи управління за допомогою силового тиску втрачають ефективність, поступаючись місцем культурі управління. Вона ґрунтується на філософському осмисленні сутності управління і повазі до особистості виконавця, на врахуванні його психологічних особливостей і вмінні керівника належним чином впливати на керовану систему. Крім того об'єктами досліджень сучасної науки є складні системи різноманітного походження, які становлять синтез різних підсистем, що виконують певні технологічні функції і пов'язані між собою процесами інтенсивної динамічної взаємодії та обміну енергією, речовиною та інформацією. Проблеми управління такого роду системами є надзвичайно складними та практично малодослідженими в межах існуючих теорій управління [6].

Необхідність дослідження такого роду систем обумовила прискорення інтеграційних процесів у наукових дослідженнях, пов'язаних із вивчення кооперативних процесів у системах різного походження. Управління формується на основі взаємодії людини із середовищем її проживання, у тому числі штучно створеної самою людиною. Воно має наступні аспекти: інформаційно-комунікативний , структурно-параметричний і силовий. Інформаційно-комунікативний аспект на сучасному етапі розвитку людства набуває головну роль, так як формує універсальне інформаційне середовище, в якому складаються вектори розвитку індивідуума, держави і людства. В останні десятиліття XX століття в зв'язку з потребою опису перетворень в сучасному суспільстві, взаємодій матерії, енергії та інформації, досліджень структуроутворення природи і людської життєдіяльності сформувалися такі нові наукові напрямки, як нелінійна динаміка, синергетика, теорія нечітких множин, теорія семантичних мереж, когнітивна психологія, багатозначні логіки, теорія інформації, теорія управління недовизначених системами та багато інших. Вони являють собою нові світоглядні основи і дають наукове пояснення сучасної картини світу, особливостей її розвитку [6, с. 465].

Відмінність постнекласичного підходу від класичного та некласичного випливає з їх сутності. Класична парадигма полягагає у тому, що людина ставить запитання природі (об'єкту), природа відповідає. Вважається, що отримане знання (відповідь) об'єктивно, тобто не залежить ні від способу запитування - коштів експерименту (спостереження), ні від стилю і рівня мислення експериментатора. Отже, коротко її можна представити наступним чином: Суб'єкт - Засоби - (Об'єкт). У фокусі розгляду передбачається тільки об'єкт.

Некласична парадигма полягає у тому, що людина ставить запитання природі, природа відповідає, але відповідь тепер залежить і від властивостей досліджуваного об'єкта, і від способу постановки питання, контексту питання. Тобто результат спостереження залежить не тільки від засобів спостереження у проведенні експерименту, але і від можливості проведення спільних спостережень різних величин. Виникає принцип відносності результату експерименту до засобів спостереження. Коротко некласичний підхід можна представити наступним чином: Суб'єкт - (Засоби - Об'єкт). Таким чином, у полі зору дослідника окрім об'єкту зявляються й засоби проведення експерименту.

Постнекласичної парадигма передбачає, що людина ставить запитання природі, природа відповідає, але відповідь тепер залежить і від властивостей об'єкта, і від способу запитування, і від здатності розуміння того, хто питається суб'єкта. Коротко положення постнекласики можна представити наступним чином: (Суб'єкт - Засоби - Об'єкт). Тепер у розгляді всі учасники досвіду: суб'єкт, засоби, об'єкт. Це дає можливість розпочати діалог з природою, замкнути інформаційну, герменевтичну петлю через свідомість суб'єкта. виникає багаторазове тлумачення тексту природи, зміна в повторних дослідах уявлень про неї, виникнення еволюції поглядів на природу. Таким чином за допомогою синергетики в постнекласичному підході вирішуються задачі опису складних, еволюціонуючих систем і процесів, які можуть бути інтерпретовані різними способами. Таким чином, в систему неминуче включається суб'єкт спостереження, наділений не тільки органами почуттів і приладами, а й інтелектом і соціальними, культурно-історичними нормами і цінностями [3, с. 152-154].

На сьогодні можна стверджувати про формування у другій половині ХХ ст.. і на початку ХХІ ст.. нової інтегральної науки - синергетики, яка досліджує функціонування систем органічної та неорганічної сутності, зокрема процеси в соціально-економічних системах. Синергетика дозволяє аналізувати розвиток складних природно-антропогенних систем, узагальнювати погляди на принципи коевлюції природи та соціуму. Досліджувати закономірності сумісного функціонування різнорідних складних систем. На фундаментальному рівні значення синергетичного підходу для дослідження складних систем полягає у тому, що він дозволяє створити універсальні моделі, які відображають глибинну єдність процесів різної сутності як процесів самоорганізації.

Принципова відмінність синергетичного підходу від класичних методів наукових дослідження полягає у виявлені фундаментальної ролі самоорганізації у нелінійних відкритих динамічних системах. Тому синергетику часто розглядають як науку, що вивчає загальні закономірності становлення і руйнування впорядкованих структур у будь-яких складних неврівноважених системах: фізичних, хімічних біологічних, екологічних тощо. В центрі головних проблем синергетики - виявлення законів еволюції і самоорганізації, які властиві процесам найрізноманітнішої сутності. До синергетики як науки, що вивчає поведінку нелінійних систем в умовах незрівноваженості при зміні деяких керуючих параметрів, найбільш близька за своєю ідеологією прикладна теорія управління. Внаслідок цього досить перспективним для розвитку сучасної теорії управління є адаптація підходів у дослідженнях синергетичних процесів до формування методології дослідження систем управління нелінійними системами. Необхідно засвідчити, що саме не лінійність обумовлює складність прийняття рішень при управлінні такого роду об'єктами. У більшості випадків об'єктами управління постають соціально-економічні системи. Очевидно, що за цього виникає непроста проблема перходу від загальносистемних синергетичних принципів до специфічних принципів функціонування складних соціально-економічних систем [6].

Все вищевикладене вказує на те, що розуміння процесів розвитку суспільства дозволяє, як стверджує синергетика, детермінувати майбутнє в сьогоденні, моделювати програму життя та діяльності, керувати соціальними системами як в цілому, так і на всіх їх ієрархічних рівнях. Іншими словами, проблеми управління соціальними системами як єдиним цілим набувають нового звучання і є життєвою потребою індивіда та суспільства. В основі перерахованих напрямків лежить аналіз механізмів взаємодії в складних системах . Саме вивчення цих механізмів дозволило в останні десятиліття по-новому поглянути на принципи управління складними системами і показати об'єктивний взаємозв'язок енергії , речовини та інформації в процесах управління. У результаті взаємодії складних систем з середовищем формуються різноманіття - атрактори, при виході на які в системі «забуваються» початкові стартові умови і та конкретна траєкторія , яка вивела систему на атрактор . У певних умовах рух по атрактору стає малочутливим до варіацій параметрів . Якщо такий атрактор збігається з метою управління , то для його реалізації не потрібно значних зусиль. Згідно синергетичної парадигми управління повинне бути засновано на творенні стратегії як структури - аттрактора розвитку та формуванні середовища, яка без зовнішнього впливу виводить соціум на поставлені стратегічні напрямки [7, с. 466].

Найкращим чином сутність синергетики може бути розкрита через її основні поняття [9, с. 483-490].

1. Самоорганізація. Яскравим прикладом самоорганізації є ситуація, коли зовнішній впорядковуючий вплив відсутній, а працівники трудяться колективно завдяки взаєморозумінню, встановленому між ними.

2. Біфуркація. Наступним найважливішим поняттям синергетики є біфуркація - роздвоєння, що означає поділ деяких залежностей х (рішення) на кілька гілок при зміні деякого параметра системи. Система як би сама "вибирає" своє майбутнє і саме в цьому виявляється її властивість самоорганізації.

3. Нелінійність економічних систем. Наступним найважливішою властивістю складних економічних систем є нелінійність. Сенс нелінійності системи полягає в тому, що її реакція на ту або іншу зміну зовнішнього або внутрішнього середовища не пропорційна цій зміні.

4. Незамкнутість економічних систем. Для того щоб в економічних системах виникали процеси самоорганізації, вони повинні бути відкритими, в них повинні відбуватися постійні притоки і відтоки речовини, енергії та інформації із зовнішнього середовища.

5. Неврівноваженість економічних процесів. Однією з важливих характеристик складної економічної системи, здатної до самоорганізації і, отже, до розвитку, є її неврівноваженість. Система будь-якої природи , що знаходиться в жорстко рівноважному стані, замкнута на собі, тому що для неї не існує зовнішнього часу і, отже, історії. В умовах відсутності постійного припливу і відтоку речовини, енергії та інформації всі зміни змінних системи поступово загасають і система досягає остаточного стану статичної рівноваги

6. Незворотність і неєдинність економічної еволюції. Властивість незворотності в неживій природі виявляється в процесах в'язкості, тертя і т.д., в яких відбувається дисипація (розсіяння) енергії. У живій природі властивість незворотності проявляється в еволюції біологічних видів. У соціальних системах незворотність виступає у вигляді накопичення і зберігання історичного досвіду, втіленого в знаннях, ідеології, навичках, традиціях, тому суспільство вже не в змозі повернутися назад і повторити пройдене або вибрати інший шлях розвитку.

7. Аттрактори економічних систем. В нелінійній системі може одночасно існувати безліч шляхів (цілей) розвитку процесів, що призводять до різних типів структур - аттракторів. Під «аттрактором» - той, що притягує - в синергетиці розуміють відносно стійкий стан системи, який ніби притягує до себе безліч траєкторій системи, визначених різними стартовими умовами.

У роботах А.А. Колесникової були сформульовані нові принципи синергетичного підходу до побудови систем управління. Суть цих принципів коротко полягає в наступному [7, с. 471-472]:

1. Необхідно будувати ієрархію взаємопов'язаних динамічних систем з різним історичним часом (повільних і короткострокових систем).

2. Для кожного ієрархічного рівня необхідно побудувати бажане різноманіття і підібрати параметри системи таким чином, щоб вони стали асимптотично стійкими. Цей процес називається конструюванням бажаного аттрактора - цілі системи.

3. Така система має важливу властивість виходу на свій аттрактор - мета руху - незалежно від варіювання початкових умов. Інакше кажучи, всякі рухи завершуються переходом на рух по бажаному аттрактору, і тим самим забезпечується мета управління. Принциповою відмінністю нової парадигми від пануючої раніше стає не стільки визначення функцій управління, скільки конструювання тих властивостей системи, які призводять до мети.

4 . Для кожної системи необхідно конструювання її структури, у якій всі координати стану повинні розвиватися у напрямку до бажаної мети. Цей відомий принцип когерентності (узгодженості) фактично визначає зацікавленість елементів (наприклад, громадських інститутів) в досягненні єдиної мети.

Буданов визначає наступні принципи [3, с. 158-159]: У найпростішому варіанті можна запропонувати 7 основних принципів синергетики : два принципи Буття, і п'ять Становлення. Два структурних принципи Буття: 1 - гомеостатичність, 2 - ієрархічність. Вони характеризують фазу «порядку», стабільного функціонування системи , її жорстку онтологію, прозорість і простоту опису . У термінах Аристотеля ця фаза визначає «час - кинезис».

П'ять принципів Становлення: 3 - нелінійність, 4 - нестійкість, 5 - незамкнутість, 6 - динамічна ієрархічність, 7 - спостережуваність. Вони характеризують фазу трансформації, оновлення системи, проходження нею послідовних етапів: шляхом загибелі старого порядку, хаосу випробувань альтернатив і, нарешті, народження нового порядку . При цьому ми розрізняємо ті, що породжують принципи становлення (3, 4, 5 ), які є необхідною і достатньою умовою його реалізації, і конструктивні принципи становлення (6, 7), які описують збірку, деталі іконструкцію процесу становлення, а також його розуміння спостерігачами і сполучення із середовищем. Аристотелівській класифікації цій фазі відповідає «час - метаболіт».

В сучасному менеджменті використання синергетики є надзвичайно актуальним та ефективним, оскільки вона привносить в теорію управління наступні новації [4]:

1. Переосмисленя феномену керованості. Класична теорія соціального управління виходить із дихотомії суб'єкт - об'єкт управління. Це дозволяє говорити як про достатність однобічно спрямованого впливу суб'єкта на об'єкт для досягнення сформованих цілей, так і про можливість універсального ціле покладання в процесі управління. Синергетичне уявлення про управління в соціальному світі, що стрімко і складно змінюється, принципово інакше оцінює цілі й задачі управління. Це відбувається тому, що заперечується сама можливість існування універсального атрактору для процесу впорядкування суспільства, й, як наслідок, можливості жорсткого управлінського впливу на поведінку та стосунки соціальних індивідів та співтовариств. Управлінські відносини при синергетичному підході формуються як суб'єктно - суб'єктні. Керованість у них почала розглядатися не як постійна тотальна підконтрольність, а як точкове підпорядкування при безперервному самоврядуванні й самоорганізації.

2. Нове розуміння співвідношення організації й самоорганізації в управлінні соціальними системами. Синергетика подає інший тип співвідношення організації самоорганізації й управління в соціальних процесах. Самоорганізація (як спонтанне утворення нових структур) і організація (як свідоме упорядкування) виступають як єдині взаємодоповнюючі форми узгодження діяльності, поведінки й відносин індивідів. Процес організації спрямований на виявлення нових соціально-конструктивних якостей системи й забезпечує фіксування та добудовування відповідних структур, що само організовуються. Організація як процес формує підсистему управління, призначення якої полягає у підтримки процесу розвитку системи. Самоорганізація організаційного процесу забезпечує гнучкість і високу адаптивну спроможність структур, що цілеспрямовано створюються [10, с. 7].

3. Акцент на не лінійності та незворотності як найважливіших сутнісних властивостях процесу розвитку соціальних систем. Ц синергетиці поняття келійності дістало своє світоглядне розширення як «багатоваріантність шляхів еволюції, наявність вибору з альтернативних шляхів і певного темпу еволюції, а також незворотність еволюційних процесів» [8, с. 364-365]. Нелінійність як сутнісна властивість соціальних систем призводить до цілого ряду важливих наслідків для теорії управління: неоднозначність майбутнього, наявність певного спектра можливих «цілей» розвитку системи, особлива роль людини в ситуаціях розгалуження еволюційних шляхів та вибору бажаного, сприятливого й здійсненого шляху розвитку. Також ідея не лінійності містить у собі уявлення про незворотність - «таку спрямованість процесів у часі, при якої процес розвитку втрачає можливість повернутись в попередній стан, до вихідної точки організації» [10, с. 44]. Синергетика бачить світ таким, що змінюється самим непербаченим способом. Вона орієнтує на те, що навіть найбільш зважені й прораховані управлінські рішення не обов'язково будуть призводити до бажаного результату, тому також потрібна діагностика ризиків прийняття рішень.

2. Аналітична частина

Одна з головних особливостей сучасного підходу до управління фірмою та національною економікою - посилення уваги до механізмів самоорганізації. Роль таких механізмів є надзвичайно істотною, коли певна економічна система через нерівноважний стан є високочутливою навіть до незначних флуктуацій. Тому необхідним є застосування синергетичної моделі до аналізу та розвитку управління економічними системами на мікро - та макрорівнях. Наукову основу сучасного менеджменту сстановлять теорія організації, теорія складних систем, синергетика, які розвинулися в останні десятиліття та мають багато спільного. Теорія організації вивчає закономірності функціонування різних систем, теорія систем - принципи організації складних систем, Синергетика - механізми взаємодії елементів складних системи в процесі її самоорганізації [5]. Крім того, будь-яка організація характеризується такими елементами: продуктивність, зацікавленість, науковий потенціал, відношення до зовнішнього середовища, мікроклімат у колективі, кадровий потенціал, технічний потенціал, перспективи розвитку, імідж. Вони визначають потенціал організації, її здатність до діяльності. Потенціал підприємства є характеристикою динамічного стану підприємства, зумовленого цілями його функціонування й розвитку. Основним у дослідженні й управлінні потенціалом є системний підхід. Проведення системного дослідження потенціалу підприємства створює передумови для ефективного здійснення підприємницької діяльності [11, с. 64]. Процес істотного посилення або ослаблення потенціалу матеріальної системи називається синергією. Таким чином, синергія може спричинити як дуже позитивні, так і дуже негативні наслідки [2, с. 8-9].

За законом синергії, сума властивостей організованого цілого має бути більшою, ніж сума властивостей всіх елементів, що в нього входять. При цьому під властивостями елементів і цілого розуміють зміну різних параметричних характеристик (наприклад, для соціально-економічних систем - це продуктивність праці, обсяг виробництва, прибуток, рентабельність й ін.), їх взаємозалежність і зміна в часі [14, с. 4].

Саме тому керівників компанії звичайно більшою мірою повинен цікавити закон синергії, оскільки знання механізму його дії може істотно їм допомогти. Отримуваний при цьому організаційний сумарний ефект має назву синергетичного. Завдання організатора полягає в тому, щоб знайти такий набір елементів і так з'єднати їх між собою, використовуючи прогресивні форми організації, за якої синергія забезпечувала б якісне збільшення потенціалу як частини системи, так і системи загалом. Синергетичний ефект буде, якщо всі елементи і частини підприємства орієнтовані на досягнення однієї загальної мети. Якщо ж вони прагнутимуть до досягнення приватних цілей, не пов'язаних із загальною метою фірми, синергетичного ефекту не станеться [1, с. 4-5].

Саме тому закон синергії формулюється так: для будь-якої організації існує такий набір елементів (ресурсів), за якого її потенціал завжди буде або істотно більше простим від суми потенціалів вхідних у неї елементів, або істотно меншим [2, с. 9]. Не менш важливе місце у підприємницькій діяльності посідає проблема оцінки синергетичного ефекту [1, с. 179]. Оцінка передбачає насамперед ідентифікацію форм і встановлення ступеня синергетичного ефекту. Синергетичний ефект може бути позитивним та негативним.

1. Позитивний ефект можна записати у вигляді такої нерівності "2+2>5". Тобто синергетичний ефект може проявлятися через скорочення витрат за заданого рівня доходу, збільшення доходів за заданого рівня витрат або в разі збільшення доходів з одночасним скороченням витрат (ефект "подвійного синергізму").

2. Негативний ефект можна записати у вигляді такої нерівності "2+2<5". У цьому випадку синергетичний ефект може проявлятися через збільшення витрат за заданого рівня доходу, зменшення доходів за заданого рівня витрат або в разі зменшення доходів з одночасним збільшенням витрат (кризовий синдром) [1, с. 179].

Доведено, що отримання позитивних синергетичних ефектів дає змогу використовувати додаткові переваги, які приведуть до зростання прибутків [2, с. 6]. Наявність ефекту синергізму й уміння управляти цим ефектом створює специфічну конкурентну перевагу, яка реалізується на рівні підприємства загалом і яка врешті-решт виявляється на різних товарних ринках у зниженні рівня витрат або в придбанні продукцією унікальних властивостей. Як уже зазначалось вище, досить важко заздалегідь визначити необхідні ресурси і умови їх використання для досягнення позитивного синергетичного ефекту. І в організаціях, і на підприємствах він виявляється через співпрацю.

Отже, перспективи використання синергетичних принципів та моделей до менеджменту обумовлені тим, що за синергетичної моделі управління різними економічними системами головне значення належить механізмам самоорганізації. Внаслідок дії таких механізмів подолання хаосу, впорядкування та розвиток підприємства чи національної економіки загалом відбувається «само по собі». Вирішення цього питання на практиці залежить від характеру структури управління економічною системою. Відповідно до синергетичного підходу, самоорганізації сприяють поєднання в процесі управління системою ієрархії із гетерархією - поліцентричним розподілом повноважень.

Світова практика та досвід найуспішніших фірм розвинутих країн засвідчують, що монопольна авторитарність (абсолютна ієрархія) не сприяє ефективному управлінню економічною системою на мікро- чи макрорівні у стані хаосу. Ще однією умовою самоорганізації економічної системи є її здатність до автономії, тобто орієнтація на власні цілі. Поєднання механізмів організації та самоорганізації на підприємстві чи у національній економіці загалом відбувається через свідому діяльність людей. Результатом такого симбіозу є процес коеволюції - розвиток природних, виробничих, комунікативних технологій у межах економічної системи. Процесу коеволюції сприяє не суперництво між людьми, а їх взаємодопомога, співпраця. Саме коеволюційні зміни сприяють збереженню та поступу економічної системи.

Врахування механізмів самоорганізації дає змогу розглядати по-новому управління різними економічними системами.

Синергетична модель управління виступає альтернативою менеджеризму (традиційного управління) [5]. Менеджеризм передбачає жорсткий вплив системи управління на тих, хто підлягає управлінню. Проте суспільство (колектив працівників фірми) - це також певна система, що має здатність до саморегулювання і саморозвитку. Синергетична модель управління сприяє вирішенню управлінських проблем, що виникають у нерівноважних системах через переважання хаосу над порядком, і які з позицій менеджеризму вирішити неможна.

Мета синергетичної моделі управління фірмою полягає у її належній реакції на потреби зовнішнього та внутрішнього середовища. У вітчизняних джерелах таку модель управління розглядають з позицій концепції управління бізнес-процесами. Управління бізнес-процесами набуло поширення у розвинутих країнах в останній третині ХХ ст. Його прикладами, зокрема, є японські спілки якості, бригадні форми організації праці, система управління виробництвом «точно в час», а також матричні структури управління, гнучкі автоматизовані виробничі системи, децентралізація управління. Зазначені та інші варіанти гетерархії з метою активізації механізмів самоорганізації можна застосовувати лише у разі відсутності монопольної авторитарності, коли на фірмі існує поліцентричний розподіл управлінських повноважень.

Самоорганізація сприяє розвитку фірми як господарської системи. При цьому для процесу розвитку фірми характерні: 1) принцип негативного зворотного зв'язку, відповідно до якого на фірмі має підтримуватися порядок, що виникає спонтанно; 2) принцип позитивного зворотного зв'язку, згідно з яким прогресивні зміни, що виникають у економічній системі, накопичуються та посилюються. Досягненню компромісу між цими принципами мають сприяти, поряд з іншим, синергетично орієнтовані управлінські зміни. Потреба у таких змінах особливо зростає за нерівноважного стану економічної системи, спричиненого посиленням хаосу та порушенням старого порядку. Кінцева мета управління через поєднання ієрархії та гетерархії у таких умовах - виведення фірми чи іншої економічної системи на вищий рівень розвитку.

Отже, самоорганізація виступає яка альтернатива жорсткому контролю та повному підпорядкуванні менеджерові організаційного процесу, оскільки на практиці доведено, що він не завжди спрацьовує в мінливому та динамічному середовищі через притаманність системі природньої самоорганізації, яка кращим чином спрямовує елементи цілого до руху у бажаному руслі з метою досягнення цілей організації.

Висновки

синергетичний управління менеджмент

Використання синергічного підходу до здійснення підприємницької діяльності рекомендовано враховувати керівникам низки вітчизняних підприємств у процесі стратегічного управління з метою підвищення його ефективності. Ця робота містить інформацію, яка є вкрай необхідною керівникам підприємств з визначення напрямку розвитку підприємства, оскільки покликана сприяти збільшенню загальної ефективності діяльності підприємства за рахунок реалізації синергічних ефектів, які є зміною кількісних та якісних показників діяльності організації під впливом синергії.

Рекомендації стосуються необхідності врахування впливу внутрішніх економічних механізмів підприємств та впливу координації їх стратегій на економічні показники діяльності підприємств. Синергетичний підхід, основою якого є вивчення взаємозв'язків між елементами структури підприємства, може бути використаний як один із ключових факторів успіху в конкуренції для кожного з них. Загалом треба брати до уваги, що доповнюваність середовищ і ресурсів організацій зумовлює основні джерела синергічних зв'язків між ними.

Не менш важливим для будь-якого підприємства є визначення впливу синергії на діяльність підприємств, який передбачає визначення основних показників, що можуть зазнавати впливу синергії, оцінку важливості кожного показника з огляду впливу на конкурентний статус організації, оцінку часової перспективи існування впливу синергії, методику обчислення сумарного показника впливу потенційної синергії на діяльність організації, а також встановлення характеру впливу синергії на різні соціальні групи, безпосередньо пов'язані з діяльністю організації.

Таким чином, самоорганізація як основа синергетичного підходу сприяє приведенню підсистем до єдиного руху для досягнення головної мети. Перспективи його використання також обумовлюються тим, що даний підхід надає змогу найкращим чином управляти складними нелінійними системи в умовах хаосу та невпорядкованості, що нині притаманно більшості організацій.

Список використаних джерел:

1. Антошкіна Л.І. Стратегічний менеджмент / Л.І. Антошкіна, В.І. Мелькін. - Д. Юго-Восток, 2009. - 287 с.

2. Білоус О. Криза глобалізації та перспективи корпоративного глобалізму / О. Білоус // Економічний часопис - XXI. - 2003. - № 1. - С. 12.

3. Буданов В. Методология и принципы синергетики / В. Буданов // Філософія освіти. - 2006. - № 1 (3). - С. 143-172.

4. Водоп`янов К.Г. Сучасне управління та синергетичний підхід: можливості інновацій [Електронни ресурс: сайт]/ К.Г Водоп`янов // ”Гілея: науковий вісник": Збірник наукових праць.- 2010. - Випуск 36 - Режим доступу:

http://archive.nbuv.gov.ua/Portal/Soc_gum/Gileya/2010_36/Gileya36/F4_doc.pdf.

5. Воронкова В.Г. Синергетична методологія аналізу соціального управління [Електронни ресурс: сайт]. - Режим доступу: http://www.zgia.zp.ua/gazeta/VISNIK_36_3.pdf

6. Загорський В.С. Синергетика і економічна теорія [Електронни ресурс: сайт] / В.С. Загорський, А.В. Ліпенцев, Є.М. Борщук // Демократичне врядування. - 2011. - № 6. - Режим доступу : http://www.lvivacademy.com/visnik6/fail/+Zagorskyj.pdf.

7. Заковоротная М.В. О философских проблемах управления социальными системами: состояние вопроса и перспективы // Синергетика и проблемы теории управления / Под. ред. А.А. Колесникова. - М. : ФИЗМАТЛИТ, 2004. - С. 465-481.

8. Князева Е.Н., Кудрюмов С.П. Основание синергетики: Режимы с обострением, самоорганизации, темпомиры/ Е.Н. Князева, С.П. Кудрюмов. - СПб.: Алетейя, 2002. - 414 с.

9. Колесникова Т. А. Основные понятия и принципы синергетики социально-экономических систем // Синергетика и проблемы теории управления / Под. ред. А.А. Колесникова. - М. : ФИЗМАТЛИТ, 2004. - С. 482-495.

10. Крпичев В.С. Организация и самоорганизация социальных систем. Словарь / В.С. Крпичев. - М.: Издательство РАГС, 2001. - 126 с.

11. Отенко І.П. Стратегічні пріоритети підприємства / І.П. Отенко. - Х.: Вид-во ХНЕУ, 2008. - 179 с.

12. Романов В.Л.. Социология и вызовы современной социокультурной динамики. / В.Л. Романов, С.А. Кравченко // Социологические исследования. - 2004. - №8. - С.3-11.

13. Социальная организация промышленного предприятия предприятия: соотношение планируемых и спонтанных процессов. / [Под ред. Н.И. Лапина]. - М.: Изд-во Академия, 2005. - 912 с.

14. Ходаківський Є.І. Синергетична парадигма економіки : монографія / Є.І. Ходаківський, І.Г. Грабар, Ю.С. Цаль-Цалко // Вісник ЖДТУ та Житомирського обласного об'єднання громадської організації "Спілка економістів України". - Ж.: Вид-во "Рута", 2007. - 160 с.

15. Хром'як Й.Я. Синергетична модель управління економічною системою / Й.Я. Хром'як, Ю.М. Слюсарчук, Л.Л. Цимбал, В.М. Цимбал // Менеджмент та підприємництво в Україні: етапи становлення і проблеми розвитку : спеціальний випуск Інституту підприємництва та перспективних технологій - Л.: Вид-во Львівської політехніки. - 2012. - С. 233-238.

Размещено на Allbest.ru