Засоби реалізації законів та закономірностей менеджменту в управлінні організацією

Размещено на http://www.allbest.ru/

1

Міністерство освіти і науки України

Національний педагогічний університет

імені М.П. Драгоманова

Інститут соціології, психології та управління

Кафедра управління та євроінтеграції

Курсова робота

з навчального курсу «Основи менеджменту»

на тему: «Засоби реалізації законів та закономірностей менеджменту в управлінні організацією»

Виконав: студент 2 курсу групи 23 МО

спеціальності «Менеджмент організацій»

Бенца Михайло Іванович

Київ 2010

Зміст

Вступ

Розділ 1. Методологічні аспекти дослідження засобів реалізації законів та закономірностей менеджменту в управлінні організацією

1.1 «Закони та закономірності» як ключові поняття дослідження

1.2 Історія дослідження реалізації законів та закономірностей менеджменту в управлінні персоналу

1.3 Методи та принципи дослідження

Розділ 2. Теоретично-праксеологічні аспекти дослідження засобів реалізації законів та закономірностей менеджменту в управлінні організацією

2.1 Закони та закономірності менеджменту: загальна характеристика

2.2 Засоби реалізації законів та закономірностей менеджменту в управлінні організацією

2.3 Аналіз проблем, існуючих в реалізації законів та закономірностей менеджменту в управлінні організацією в Україні

2.4 Пропозиції щодо вирішення проблем, існуючих в реалізації законів та закономірностей менеджменту в управлінні організацією

Висновок

Список використаних джерел

Вступ

Усім, що нас оточує, управляють об'єктивні закони - суттєві, усталені, повторювані відношення між явищами у природі й суспільстві. Умовно ці закони можна поділити на три групи:

- закони матеріального світу (фізичні, хімічні, біологічні тощо);

- закони суспільного життя (історичні, економічні тощо);

- філософські закони, тобто ті, які діють та управляють і матеріальним світом, і суспільним життям (заперечення; єдності й боротьби протилежностей, переходу кількості в якість).

Основою створення і функціонування організації виступають закони менеджменту. Вони об'єктивні, а їхня дія виявляється тільки в діяльності людини. Закони та закономірності менеджменту відображають об'єктивні й достатньо стійкі зв'язки та взаємодії елементів системи в просторі (в структурах) й у часі (процесах, явищах).

Закони менеджменту мають економічний зміст. Економічні закони виявляються при формуванні механізму і методів управління, а також у результатах діяльності колективу організації.

Актуальність проблеми полягає в тому, що засоби реалізації законів та закономірностей менеджменту в управлінні організацією є одними з пріоритетних направлень у вивченні менеджменту як науки, оскільки оптимальне їх застосування зумовлює максимальний прибуток фірми (основна мета підприємства). Більш ефективне і використання законів дозволить значно покращити життя людей, задовольнивши їх потреби.

Проблема полягає в тому, що більшість управлінців не в змозі зрозуміти і оцінити важливість законів менеджменту в своїй діяльності, а також недостатності інформації та літератури в даному напрямку.

Об'єктом дослідження даної курсової роботи стануть відношення між явищами у суспільстві, оскільки саме вони визначають і формують основні закони і закономірності в суспільстві.

Суб'єктом дослідження виступатимуть поведінка людей, так як вона створює саму структуру відношень в суспільстві.

Метою даної праці буде визначення оптимальних шляхів засобів реалізації законів та закономірностей менеджменту в управлінні організацією.

Завдання:

- Розробити план дослідження;

- Ознайомитись з головними проблемами;

- Висунути гіпотезу;

- Визначити основні поняття;

- Дослідити засоби реалізації законів та закономірностей менеджменту в управлінні організацією;

- Надати рекомендації;

- Зробити висновки.

Гіпотеза:

Засоби реалізації законів і закономірностей виявляються в управлінні компанією: розпорядження, рішення, робота з персоналом і т.д.

Допоміжна гіпотеза:

- Проблеми, що виникають в реалізації законів можна ототожнити з проблемами в менеджменті України в цілому.

Розділ 1. Методологічні аспекти дослідження засобів реалізації законів та закономірностей менеджменту в управлінні організацією

1.1 «Закони та закономірності» як ключові поняття дослідження

Роль менеджменту в життєдіяльності суспільства велика. Як наука ця область знань домінує в суспільстві. Причина цього в активуванні властивостей цієї науки не тільки в пізнанні природи як середовища проживання, а і в об'єктивній потребі суспільства в процесах своєї життєдіяльності. Внаслідок цього науку менеджменту можна вважати невід'ємною частиною осмислення, переосмислення і здійснення всіх процесів життєдіяльності суспільства. Закони менеджменту існують і виявляються в цій галузі знань по мірі наростання в ній властивості системності. Перелік цих законів включає в себе: власне системних відносин менеджменту як науки, закони предметної області менеджменту (продуктивної діяльності, економіки), закони над систем різного рівня та масштабу.

Засіб - знаряддя (предмет, сукупність пристосувань) для здійснення якої-небудь діяльності.[1]

Реалізація - виконання або досягнення певної мети чи завдання.

Закон у розумінні Е.А. Смирнова [2], це залежність, а яка або:

· Уставлена у формі законодавчого документу (конституції, меморандуму, договору,уставу, положення, кодексу);

· Являється загальноприйнятою нормою для великої групи людей і організацій, наприклад релігійних;

Закон - нормативно-правовий акт, що регулює найбільш значущі, найважливіші суспільні відносини шляхом встановлення загальнообов'язкових правил (норм).[3]

Закон - об'єктивно існуючий, постійний і необхідний взаємозв'язок між предметами, явищами або процесами, що випливає з їх внутрішньої природи, сутності. [4]

Закон (закон організації)- внутрішній суттєвий зв'язок явищ, який зумовлює їх необхідний розвиток. Закон виражає певний порядок причинного і стійкого зв'язку між явищами чи властивостями матеріальних об'єктів, суттєві відношення, які повторюються і за яких зміна одних явищ зумовлює зміну інших. [4]

Умовно закони організації, що поділяються на дві групи (табл. 1.1)[20].

- які виявляються в статиці (структурах);

- які виявляються в динаміці (процесах).

Таблиця 1.1 - Перелік і короткий зміст законів організації

Назва	Короткий зміст
1. Закони організації, які виявляються переважно в статистиці (структурах)
Закон композиції	Відображає необхідність погодження цілей організації: вони повинні бути спрямовані на підтримку основної мети більш загального характеру.
Закон пропорційності	Відображає необхідність співвідношення між частинами цілого, а також їх відповідальність або залежність.
Закон найменших	Структурна стійкість цілого визначається найменшою стійкістю окремих складових цього цілого.
Закон онтогенезу	Вивчає, що кожна організація проходить у своєму розвитку наступні фази життєвого циклу: становлення, розквіт, згасання.
2. Закони організації, які виявляються у динаміці
Закони синергії	Сума цілого не дорівнює арифметичній сумі кожного із його складових елементів (компонентів).
Закон інформованості - впорядкованості	Стверджується, що в організаційному цілому не може бути більшого порядку, ніж в упорядкованій інформації.
Закон єдності аналізу і синтезу	Процеси аналізу (тобто роз'єднання, диференціації тощо) доповнюються синтезом (тобто протилежними процесами об'єднання, інтеграції). Спочатку виконується аналіз, а потім - синтез.
Закон самозбереження	Будь-яка реальна фізична (організована) система прагне зберегти саму себе як цілісне утворення й більш економно витрачати свій ресурс.

Закономірність - синонім поняття «закономірне» і виражає факт присутності причинно-наслідкової обумовленості зв'язку і взаємодії явищ, інтегрованого прояву законів.[5]

Закономірність - об'єктивно існуючий, постійний і необхідний взаємозв'язок між предметами, явищами або процесами, що випливає з їхньої внутрішньої природи, сутності.[5]

Закономірність - первинна стадія формулювання закону або частковий вияв його дії. [2, ст. 61]

Багато фахівців ототожнюють ці поняття, однак потрібно розуміти, що закономірність - це не до кінця виявлена, спрощена його форма, менша за масштабами.

Економічний закон - об'єктивний закон розвитку суспільства, що відображає виробничі відносини людей в процесі виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних благ або послуг.[6]

Важливо зазначити що чітко визначених законів менеджменту не існує. Вони або в стадії формування (тоді це закономірності), або ж використовуються закони інших наук які також доцільні в управлінні персоналом.

Засоби реалізації в даній роботі розглядатимуться як ті дії, заходи, що застосовуються менеджером для досягнення мети.

Закони розглядатимуться тільки ті які за класифікацією Смирнова є отримала визнання і підтримку авторитетних вчених [2, ст. 61], ця позиція є цілком адекватною, оскільки самого закону як такого ще немає, а підбирати самовільно закони з інших галузей було б не компетентно, тому у «вирішуватимуть» вчені дослідники цього питання.

Отже, засоби реалізації законів та закономірностей в управлінні персоналом - це певне знаряддя для досягнення оптимально використання внутрішніх суттєвих зв'язків явищ, які зумовлюють їх необхідний розвиток, та об'єктивно існуючі, постійні необхідні взаємозв'язки між предметами, явищами або процесами, що випливають з їхньої внутрішньої природи, сутності в управлінні персоналом та організацією.

1.2 Історія дослідження реалізації законів та закономірностей менеджменту в управлінні персоналу

Наукове обґрунтування будь-якого закону суспільної науки (менеджмент це суспільна наука [7]) супроводжується багатьма запитаннями: Чи достатньо формальних ознак для визначення закону? Чи немає в цих ознаках протиріч? Яке співвідношення об'єктивного і суб'єктивного в законі?

При формуванні законів менеджменту безперечно виникали такі ж запитання. По мірі формування управлінської думки і все більшого прояву причинно-наслідкових зв'язків в організаціях різні спеціалісти намагались відповісти на ці питання.

Розглядаючи перше питання треба провести паралелі з іншими науками. Наприклад, політичну економію. Барр у своїй роботі [8] розробив досить ґрунтовну концепцію до підходу визначення закону у політекономії, предметної області менеджменту. Барр вказував на те, що необхідно розрізняти закони в залежності від їх природи: логічні і статистичні.[8, ст. 55-56]

Логічні - це закони, які випливають з якісного або абстрактного аналізу.

Вони залежать від передумові вибору умов. Ці положення являються висновками із ряду постулаті, що необхідно передбачають наявність простих і неспростовних фактів, таких, наприклад, що люди можуть вибудовувати і насправді вибудовують свої уподобання в певному порядку. Попри ствердження деяких дослідників, характер таких законів не є історично відносним. Вони ґрунтуються на універсальному досвіді поведінки людини. Коли передумови задані то із них виводяться необхідні зв'язки.

Статистичні закони даються нам кількісним аналізом і виражають закономірності, які можна відмітити і провірити, але які ніколи не несуть в собі відтінку логічно необхідної однаковості, відміченої в попередньому випадку. [8, ст. 56]

З цього слідує що закони менеджменту формувались на основі логічних або статистичних зв'язків. Отже перше питання має відповідь, адже, визначаючи формальні ознаки закону користуються цими двома методами, які чітко визначають причинно-наслідкові зв'язки між явищами.

Друге і третє питання частково пов'язані, оскільки, протиріччя в формальних ознаках пояснюються помилками вході встановлення логічних зв'язків або ж статистичних розрахунків це не протиріччя, а спростування закону як такого, тому що раніше ми визначили, закон формулюється на основі цих даних, або в формулюванні основних ознак суб'єктивне переважає на об'єктивним.

Підходячи до розуміння об'єктивного ми підходимо до дуже складного аспекту суспільних наук. Оскільки кожна суспільна наука характеризується здатністю формулювання законів і об'єктивністю [8, ст. 55]. При формуванні законів науки дослідники користуються логічним і статистичним методами. Отже, цілком логічно що прийняття певного закону будь то суспільного чи природного формується за схожою схемою. Звідси, проводячи паралелі з іншими науками можна прослідити аспекти виникнення законів менеджменту.

На думку Барра, питання про об'єктивність науки можна поставити двома різними способами:

1. Людський розум активно діє у всякій суспільній науці, щоб визначити область її дослідів і вибрати метод аналізу. Він використовує як указав М. Вебер, принцип селекції, що визначає область дослідження. У кожного дослідника свій погляд на життя, тому ми можемо говорити про множинність систем тлумачення.

2. У кожного дослідника є своє «особисте рівняння»: він належить до визначеного часового періоду,середовища, класу, національності, тому не дарма говорять, що «розум зв'язаний зі світом, який він вивчає. [8 ст. 58]

Об'єктивність в даному дослідженні означає безпристрасність. То чи являються протиріччя щодо формальних законів суб'єктивізмом в даному питанні.

Отже, створення певного закону потребує певного історичного періоду: від визначення певних причинно-наслідкових зв'язків в системі (організації) до визначення формальних ознак і власне закону. При цьому дослідники керуються логічним і статистичним підходом до формування певних закономірностей та законів.

1.3 Методи та принципи дослідження

закон закономірність менеджмент управління

Літературний пошук. Загальні принципи збору й зберігання інформації: джерела наукової інформації, картотека, види наукових робіт. Цей принцип полягає у вивченні багатьох літературних джерел, тому що багато провідних дослідників уже зробили і обґрунтували деякі аспекти теми моєї курсової. При дослідженні я використовуватиму першоджерела, публікації, словники.[9]

У сучасних концепціях найбільш вагома роль належить принципу зв'язку і принципи розвитку. Принцип розвитку в загальному плані можна сформулювати так: якби не поєднувалися в процесі якісних змін об'єктів прогресивні і регресивні зміни, будь-який об'єкт обов'язково або сам проходить стадію прогресивного розвитку або ж входить в іншу систему і в її складі здійснює цей процес. У суспільному житті принцип розвитку виявляється як принцип історизму. Завдяки цьому зазначений принцип став методологічною основою для осмислення сучасного стану людства і визначення перспектив його майбутнього. В даному дослідженні цей метод дозволить вивчити генезис законів менеджменту, а також прослідкувати зміни, які відбулися в історичній ретроспективі. У межах історичного принципу активно застосовується порівняльно-історичний метод - сукупність пізнавальних засобів, процедур, які дозволяють виявити схожість і відмінність між явищами, що вивчаються, визначити їхню генетичну спорідненість (зв'язок за походженням), загальне й специфічне в їхньому розвитку.[10]

Пізнавальний, або когнітивний, принцип пов'язаний із загально-філософською теорією пізнання і є методологічною базою для багатьох наук; особливо ефективний у вивченні динаміки науки та її співвідношення з суспільством, в обґрунтуванні провідного значення знання в поведінці індивіда. Слід мати на увазі, що для аналізу формування знання необхідне вивчення практичної і теоретичної діяльності людини у співвідношенні з її соціальним аспектом. У центрі досліджуваних проблем знаходиться людина як член соціуму, представник етносу, психологічний суб'єкт, мовна особа, комунікант.

Пізнавальний принцип у методології не має чітко окреслених меж, можливості його використання визначаються специфікою галузі. Особливе місце посідають дослідження рівня когнітивних структур соціальних груп і їхня вмотивованість при визначенні інформаційно-пізнавальних потреб.[11]

Отже, при дослідженні будь-якого наукового феномену, необхідно розробити методологію дослідження для якісного і більш ґрунтовного вивчення. В своїй курсовій роботі я досліджуватиму засоби реалізації законів і закономірностей різними методами, на мій погляд, актуальними і коректними при вивченні даного питання.

Взагалі, в даному розділі я дав визначення засобам реалізації законів та закономірностей в управлінні персоналом, визначив понятійний апарат, виокремив ключові категорії: засіб, закон, закономірність.

• Розділ 2. Теоретично-праксеологічні аспекти дослідження засобів реалізації законів та закономірностей менеджменту в управлінні організацією

2.1 Закони та закономірності менеджменту: загальна характеристика

Передуючи розгляд законів та закономірностей менеджменту виділимо дві важливі групи: закони теорії і закони практики.

• Закони теорії менеджменту - це знання, що формулюються людьми в поняттях, котрі відображають об'єктивні процеси, що протікають в природі і суспільному житті на мікро- і макрорівнях [12, ст. 156]. закони утворюють підвалини теорії організації. Вони сприяють переходу менеджерів від емпіричного підходу до професійного сприйняття соціально-економічної дійсності, дозволяють правильно оцінювати явища і ситуації, що виникли, дозволяють аналізувати досвід менеджера [13, ст. 141]

Закони практики менеджменту - це власне та законодавча база, яка регламентує соціально-економічні явища що протікають в суспільстві та в організації.

Якщо закони практики здебільшого визначені нормативно правовими актами і є обов'язковими для виконання, то закони теорії менеджменту існує дуже багато і кожен належить до певної групи яка відповідає за конкретну предметну область менеджменту.

• Економічні, які дають уявлення про зв'язки такої предметної області як економіка, однієї з пріоритетних областей, оскільки в сучасному світі більшість організацій (об'єктів управління менеджерів) створюються для функціонування в ринкових відносинах.
• Життєдіяльності. Професор А.М. Ковальов вважає суспільство закономірним продуктом природи. Рушійною силою його розвитку є різноманіття форм, а, отже, і виникнення протиріч між ними. За аналогією з природними законами еволюції природи, визнається наявність штучних (соціальних) законів, що породжуються суспільством як частини природи. Організація (система, людина) як специфічна форма руху матерії створює соціальні системи, породжує процес життєдіяльності. Головними властивостями соціально-економічної системи є відображення світу, його усвідомлення, акумулювання знань, адаптація до умов природи шляхом нових якостей (праця, свідомість, засоби праці, влада, власність)[12,ст. 22].
• Діалектики. Розвиток є основним предметом вивчення діалектики, а сама діалектика виступає як наука про найбільш загальні закони розвитку природи, суспільства і думки. Націленість на розвиток служить критерієм діалектики. Пізнання законів розвитку дає можливість управляти цими процесами, змінювати світ у відповідності з об'єктивними законами і потребами людської цивілізації [13, ст. 446]
• Закони системних відносин менеджменту спостерігаються в стабільній потребі людей,що проявляється в історії розвитку суспільства. Вважається, що пізнання - перший етап управління. Управляти можна тільки тим, що піддається управлінню на основі пізнання. Все, що пізнається суспільством, необхідно йому для управління [2, ст. 111]. відносини, що розвиваються в системі менеджменту (системні відносини), представлені впливу людей, що установили і регулюють ці відносини (управління персоналом)
• Закони теорії і практики ніколи не можуть бути вірними взагалі, вони завжди відносні. Вірно те, що не потребує подальших доказів, а незадоволеність і протиріччя виникають на всьому історичному періоді становлення і дії закону (пункт 1.2)

Закономірності управління відображають суттєві, причинно-наслідкові зв'язки між окремими елементами системи управління виробництвом. Знання і застосування цих закономірностей у практиці управління посилюють цілісність і упорядкованість системи управління, дають можливість досягти поставлених цілей. Ігнорування їх неодмінно веде до застою, деформації як системи управління, так і, в кінцевому підсумку, об'єкта управління. Закономірності управління внаслідок великої ролі суб'єктивного фактора і творчої активності в управлінні, а також фактора впливу на управління ситуаційних обставин проявляються по-різному.

• Загалом закономірності можна поділити на ті ж групи, що й закони: по-перше закономірності являються певною стадією формування закону(?); по-друге в ряді випадків поняття закон і закономірність ототожнюються (пуд. 61).

1. Відповідність організації та управління стану розвитку суспільства. Ця закономірність відображає об'єктивний характер формування систем управління відповідно до умов функціонування економіки країни.

2. Диверсифікація виробництва та управління. Диверсифікація виробництва виявляється в освоєнні нових галузей і сфер, розширенні асортименту і перетворенні підприємств на багатогалузеві комплекси.

• 3. Співвідносність керуючої і керованої систем. Полягає вона в досягненні пропорцій між усіма елементами керованих і керуючих систем при їх формуванні і в процесі функціонування.
• 4. Децентралізація і демократизація управління. Децентралізація управління передбачає передавання низовим рівням максимуму повноважень і відповідальності у здійсненні управлінських процесів. її переваги полягають у стимулюванні ініціативи низових керівників і виконавців, кращій відповідності особливостям функціонування об'єктів управління. Децентралізацію супроводжує демократизація управління, адже чим більше повноважень і відповідальності передано на низові рівні, тим більше працівників залучається до процесу їх реалізації.
• 5. Закономірність оптимізації числа ступенів управління. Припускає усунення зайвих ланок управління, що підвищує його гнучкість і оперативність.

Отже існує дуже велика кількість класифікацій законів та закономірностей. В даному розділі розглянулися основні групи законів які відповідають предметним областям менеджменту. Важливо: розуміння належності закону чи закономірності певній групі дозволить більш точно зрозуміти потрібний зв'язок, який пояснюється законом.

• 2.2 Засоби реалізації законів та закономірностей менеджменту в управлінні організацією
• У вступі я висунув гіпотезу, що засоби реалізації законів і закономірностей виявляються в управлінні компанією: розпорядження, рішення, робота з персоналом і т.д., тобто будь-яка організація - це система. Система - сукупність об'єктів і відношень між ними, що утворюють єдине ціле в процесі системогенезу. Проводячи паралелі можна сказати, що організація - сукупність об'єктів і відношень між ними, що утворюють єдине ціле в процесі формування, розвитку та функціонування систем шляхом системо утворюючих механізмів взаємодіючих явищ. Оскільки ми розібрались, що організація - система, то можна припустити що причинно-наслідкові зв'язки, що протікають в організації (системі) є результатом її діяльності і відповідно результатом діяльності менеджера, людини яка керує нею. Таким чином засобами реалізації законів і закономірностей є праця менеджера, пов'язана і з економікою, і з життєдіяльністю, діалектикою і системними відносинами, тобто з предметними областями менеджменту і групами законів які в них діють.

Тому при розгляді засобів реалізації законів та закономірностей і їх проблем я буду керуватися роботою менеджера в організації. В такому контексті я розгляну фінансовий менеджмент, де проявляються економічні закони, топ-менеджмент як прояв законів системних відносин і функцію менеджменту планування, оскільки вона яскраво показує дію законів діалектики в менеджменті.

Раціональне управління рухом фінансових ресурсів в умовах ринкової економіки виходять на перший план, коли потрібно забезпечити конкурентоспроможність вашої компанії. Для цього необхідно знати і вміло використовувати на практиці всю методологію фінансового менеджменту.

• Фінансовий менеджмент - це цілісна система знань про фінансові відносини в господарському процесі, фінансовому механізмі, технології управління фінансовою діяльністю компанії.
• У сучасній компанії разом з керівником і комерційним директором ключову посаду займає і фінансовий менеджер. Адже саме фінансовий менеджер щодня стежить за рухом грошових коштів, саме фінансовий менеджер відповідає за правильний розподіл фінансових ресурсів підприємства. Фінансовий менеджер першим повинен побачити і запропонувати кращі оптимальні рішення управління фінансами. І на питання керівництва "Де гроші?" - Відповідає саме він.

Для цього фінансовий менеджер повинен добре знати всю теорію фінансів, основи управління, постійно мати практику, для напрацювання досвіду, відточувати інтуїцію і відчувати ринок.

Складно, але це ще й не менш відповідально. Вміння брати на себе відповідальність у прийнятті рішень є одним з важливих якостей керівника.

• У малому бізнесі для управління фінансами досить кваліфікації бухгалтера або економіста. Фінансові операції малих копаній майже не виходять за рамки звичайних безготівкових розрахунків і касових операцій. Зовсім інша картина з фінансами великого бізнесу. Великому бізнесу необхідний великий потік капіталу і, відповідно, великий потік споживачів продукції. У великому бізнесі важливого значення набувають фінансові операції, пов'язані з інвестиціями, в тому числі з збільшенням капіталу. Тому без кваліфікованого фінансового менеджера великий бізнес сьогодні просто неможливий [14].
• До менеджерів вищого рівня відносяться невелика група керівників організації. На вищому рівні формулюють організаційні цілі, визначається загальнокорпоративна стратегія та основні засоби її реалізації, приймають принципово нові рішення.
• Планування процес визначення цілей діяльності організацій та прийняття рішень щодо їх досягнення. Зміст процесу планування зводиться до знаходження відповіді на 3 запитання:
• 1) де організація знаходиться у даний момент? Який стан?
• 2) чого організація прагне досягти?
• 3) як організації потрапити звідти, де вона є, туди, де вона прагне опинитися?
• Етапи процесу планування:
• 1. Визначення цілей діяльності організації.
• 2. Опрацювання стратегії діяльності організації.
• 3. Надання стратегії конкретної форми, тобто перетворення стратегії у конкретні дії.
• Типи планів в організації:
• 1. За широтою охоплюваної сфери а) стратегічні визначають головні цілі в організації, стратегію придбання та використання ресурсів для досягнення таких цілей б) оперативні плани, у яких стратегія деталізується у розрахованих на короткий період рішення щодо того: - що конкретно потрібно зробити - хто повинен це робити - як це має бути зроблено
• 2. За часовим горизонтом планування: а) довгострокові розраховані на перспективу 3-5 років; ці плани мають враховувати зміни у зовнішньому середовищі організації та вчасно реагувати на них б) середньострокові від 1 до 3 років в) короткострокові складаються на період до 1 року, як правило не змінюються, мають буту стабільними
• 3. За ступенем конкретності: а) завдання плани, які мають чіткі, однозначні конкретно виражені цілі; їх не можна тлумачити двозначно б) орієнтири плани, які носять характер напрямку дій. Їх використання доцільне за умов невизначеності середовища, великої ймовірності непередбачуваних змін. Визначають курс дій, але не прив'язують управління до жорстких конкретних цілей, вони надають свободу до маневру. Ситуаційні фактори вибору типів плану в організації. (як саме ці фактори впливають?) [15].

Отже, організація - сукупність об'єктів і відношень між ними, що утворюють єдине ціле в процесі формування, розвитку та функціонування систем шляхом системо утворюючих механізмів взаємодіючих явищ. Засобами реалізації законів і закономірностей є праця менеджера, пов'язана і з економікою, і з життєдіяльністю, діалектикою і системними відносинами, тобто з предметними областями менеджменту і групами законів які в них діють.

• 2.3 Аналіз проблем, існуючих в реалізації законів та закономірностей менеджменту в управлінні організацією в Україні

Визначивши, що реалізація законів здійснюється за рахунок праці менеджера, який діє і керує організацією. Таким чином проблеми засобів реалізації законів виступають як проблеми менеджменту взагалі.

Розглянемо найбільш важливі сучасні проблеми менеджменту українських підприємств.

1. Перехід від товариства з обмеженою відповідальністю до акціонерних товариств (АТ). Як свідчить аналіз статистичних даних, основна маса українських підприємств організовувалась у формі товариств з обмеженою відповідальністю. Така форма організації малих і середніх (за українськими мірками) підприємств була адекватною ринковому середовищу, що існувало на той час.

2. Зміна власників-засновників новими ефективнішими власниками. Якщо провести ретроспективний аналіз становлення провідних корпорацій, то не можна не помітити загальної тенденції, яка становить для нас неабиякий інтерес: через певний період, зазвичай років 10, відбувається заміна власника-засновника новими власниками. Україна сьогодні майже підійшла до того, коли мають розпочатися процеси заміни власників. Не зупиняючись на зовнішніх факторах, що зумовлюють такі зміни (цикл економічного розвитку, зміни технологій, мотивів споживачів тощо), розглянемо внутрішні моменти. Будь-яка фірма створюється не тільки на економічних пріоритетах, а й щоб втілити певні креативні задуми. Після втілення зацікавленість у фірмі зменшується і натає період змін.

3. Заміна у керівництві компанії засновників ефективними менеджерами. Дану проблему вже починають відчувати власники бізнесу. Часи, коли попит на ринку перевищував пропозицію, а все, що виставлялося на продаж, знаходило попит, уже минули. За умов конкурентного середовища досягти успіху лише за рахунок інтуїції неможливо. Потрібні не тільки креативна ідея, а й точний розрахунок, стратегія. Розробити є їх може тільки фахівець, який має не лише досвід роботи у певній галузі, а й відповідні знання.

4. Криза зростання, що виникає при розширенні компанії, розширення може бути пов'язане з підвищенням попиту на товар компанії, появою нових ринкових можливостей, амбіціями керівництва. При цьому розширення підприємства не завжди є виправданим. Відсутність прогнозів і стратегічного планування призводить до того, що кінцевим результатом розширення багатьох компаній стають їх збитковість і закриття. Розширення є виправданим тільки тоді, коли воно приводить до підвищення стабільності компанії, збільшення її ринкової вартості.

5. Невміння керівництва компанії ставити цілі та завдання, визначати критерії ефективності роботи. Нестача досвіду і знань власників-управлінців призводить до невміння визначити цілі та ставити завдання. Під цим розуміється весь спектр цілей і завдань - як підлеглим, компанії у цілому, так і поставщикам, маркетинговим посередниками тощо. У результаті -неефективне витрачання коштів.

6. Визначення та усвідомлення власної ринкової місії та маркетингової стратегії. Практика свідчить, що на значній частині українських підприємств не тільки співробітники нижчих ланок, а й керівники не можуть відповісти на запитання, в чому полягає місія компанії, з чого складається її маркетингова стратегія? Справа тут не в тому, що вище керівництво чи власники приховують це. Часто компанії не мають чітко окресленої місії, стратегічного бачення бізнесу. Звідси і виникають проблеми неоптимальних організаційних структур, відсутності ринкової стратегії, бачення конкретних цілей і напрямів розвитку підприємства.

7. Оптимізація організаційних структур. Серед найпоширеніших помилок при формуванні організаційних структур українських компаній можна виділити такі: ў відсутність чіткої структури управління компанією, формалізованої ієрархії, дуже багато горизонтальних зв'язків. Часто це наслідок бажання керівництва безпосередньо контролювати якомога більше процесів, що відбувається всередині компанії у занадто глибокі вертикальні зв'язки (багато рівнів підпорядкування без встановлення горизонтальних інформаційних зв'язків між нижніми рівнями різних гілок). Наслідком цього є необґрунтована бюрократизації компанії, коли всі рішення приймаються на верхньому рівні, відсутність чітких посадових зобов'язань, формалізації функціональних та інформаційних зв'язків на підприємстві.

Підтримка функціонування не оптимізованих структур обертається для компанії великими фінансовими витратами, дублюванням функцій, проявами безвідповідальності, зниженням ініціативи негативними наслідками.

8. Сполучення "власник - генеральний менеджер". Однією з рис сучасного українського бізнесу є поєднання в одній особі основного власника і генерального директора. Ситуації, коли мажоритарний власник - директор підприємств, є настільки частими, що цей факт слід віднести до особливостей підприємства в Україні. При цьому, якщо подібне поєднання в малих підприємствах нерідко є виправданим, то у середніх та великих воно стає причиною багатьох проблем. Вільна спокуса власника-директора контролювати (причому безпосередньо) максимум процесів на підприємстві призводить до того, що стримується ініціатива. Кадри добирають за принципом (якщо він існує) централізований, всі, часто навіть найдрібніший, витрати контролюються директорами, що знижує оперативність прийняття рішень на місцях. Структура стає бюрократичною і негнучкою. Ринкова стратегія часто змінюється, кошти і зусилля хаотично перекидаються з одного напряму на інший [16].

Отже, проблеми, які актуальні в даний момент пов'язані з реорганізацією структур управління, а також недостатністю чи небажанням наймання кваліфікованих працівників. Проблема у не сформованості управлінської думки сучасності у більшості з керівників організацій.

2.4 Пропозиції щодо вирішення проблем, існуючих в реалізації законів та закономірностей менеджменту в управлінні організацією

Щоб розв'язати проблеми, що виникли потрібно точно враховувати всі потреби організації та задіяти закони і закономірності, тому що будь-яка організація це система, а в системах діють зв'язки, ми виділили як певні закони і закономірності. З їх використанням ми можемо стабілізувати систему (організацію) і вирішити поставлені питання.

Перша проблема перехід від товариства з обмеженою відповідальністю до акціонерних товариств (АТ). Головна проблема полягає у зміні структури управління організацією. Акціонерне товариство є підприємством з найбільш складною управлінською структурою, що обумовлено так званою акціонерною власністю, тобто тим, що акціонерне товариство є об'єктом і суб'єктом права колективної власності акціонерів, права на частки якої, за загальним правилом, є трансфертними, можуть вільно передаватися ними іншим особам. структура управління повинна відповідати соціально-культурному середовищу, і при її побудові треба враховувати умови, в яких вона буде функціонувати. Практично це означає, що спроби сліпо копіювати структури управління, які діють успішно в інших організаціях, спрямовані на провал, якщо умови роботи відмінні. Тому можна стверджувати, що найкращим варіантом в даному випадку є залучення фахівців у сфері управління які знайомі з структурами організації і можуть ефективно створити нову, яка буде ефективно реагувати на зміни в організації.

Друга проблема зміна власників-засновників новими ефективнішими власниками.

В даному питанні багато протиріч, тому що багато дослідників вважають цей процес на проблемою, а скоріш одним із втілень законів діалектики. Таке тлумачення правильне, однак проблема постає перед новим власником, оскільки, як зазначалось в попередньому пункті власник-засновник приділяв багато уваги креативності підприємства, новий же власник зацікавлений у максимізації прибутку. Отже, новому власнику слід звернути більше уваги на економічну групу законів.

Заміна у керівництві компанії засновників ефективними менеджерами. Найкращий варіант в даному питанні було б найняти професійного управлінця, який виконував би необхідну роботу. Однак такий підхід є неприйнятним при реалізації свого проекту (креатин, мистецтво), тому завжди залишаються школи бізнесу. «Школа Бізнесу КІБІТ є розробкою Київського Інституту Бізнесу та Технологій. Її створення було обумовлено розумінням того, що український бізнес потребує кваліфікованої, якісної і надійної направляючої для розуміння власної справи українськими підприємцями зсередини. ШБ КІБІТ є членом міжнародних союзів бізнес шкіл. Головною перевагою навчання в ШБ КІБІТ є унікальність методик викладання. Наші програми не є адаптаційними, вони розроблені для українських підприємців, для застосування на українському ринку, з урахуванням його особливостей і залежностей. Програми так само постійно поповнюються новими даними і новітніми розробками наших викладачів з урахуванням швидкоплинності внутрішніх процесів в Україні.»[17]

Криза зростання, що виникає при розширенні компанії. В даному випадку проблему вирішить закон переходу кількості в якість [13. ст. 473] і знову ж таки тільки під керівництвом менеджера (ще один доказ, що праця менеджера породжує закони ї закономірності).

Невміння керівництва компанії ставити цілі та завдання, визначати критерії ефективності роботи. У рамках бізнесу відсутність мети є одним з перших джерел виникнення основних проблем компанії. Якщо немає мети, в певний момент ви зрозумієте, що ходите по колу разом з усіма своїми співробітниками або, що ще гірше, топчетесь на одному місці.

Як сформулювати мету? - Пам'ятаємо, що мета будь-якої діяльності лежить за межами самої діяльності. Визначаємо, чого в підсумку хочемо досягти. Якщо ми хочемо досягти зменшення кількості рекламацій, мета повинна мати чіткий кількісний показник, а саме, відповідь на питання: на скільки? Вкажіть число, відсотки. Не забувайте про амбіційність і додаткові можливості. Якщо ви поставите за мету збільшити обсяг продажів на 20%, подумайте, може бути, можна зробити що-небудь щоб досягти показника, рівного 25%? [18]

Невміння визначитись та усвідомити власну ринкову місію та маркетингову стратегію призводить до краху фірми. Ця проблема з'являється у малих фірмах, які почали розширюватися. При зміні структури управління, збільшенні ринкових можливостей нерідко підприємці стикаються з необхідністю прийняття власної маркетингової стратегії.

Насамперед виявляють конкурентні переваги фірми. Для того щоб оцінити можливість успішного виходу на ринок, зіставляють дані аналізу зовнішнього та внутрішнього середовища компанії і на цій основі порівнюють характеристики фірми з аналогічними характеристиками конкурентів, у тому числі можливість задовольнити конкретні потреби споживачів.

Фірма визначає свої сильні та слабкі сторони, оцінює можливості й загрози на потенційних ринках, що дає змогу визначити фактори, необхідні для успіху на цих ринках. Порівнюючи потенційно успішні напрямки і важливі для успіху фактори, фірма дістає уявлення про власні конкурентні переваги, що й потрібно для вироблення стратегій.

Після розробки базової стратегії керівництво компанії аналізує господарський портфель на всіх рівнях - від загальнокорпоративного, де розміщуються великі господарські підрозділи, через рівні стратегічних господарських підрозділів (СГП), кожен з яких складається з певних ліній продуктів, до рівня ліній продуктів, де кожна лінія розглядається як портфель з кількох продуктів.

Висновок

Провівши дане дослідження можу зробити певні висновки.

По-перше, засоби реалізації законів та закономірностей в управлінні персоналом - це певне знаряддя для досягнення оптимально використання внутрішніх суттєвих зв'язків явищ, які зумовлюють їх необхідний розвиток, та об'єктивно існуючі, постійні необхідні взаємозв'язки між предметами, явищами або процесами, що випливають з їхньої внутрішньої природи, сутності в управлінні персоналом та організацією.

По-друге, створення певного закону потребує певного історичного періоду: від визначення певних причинно-наслідкових зв'язків в системі (організації) до визначення формальних ознак і власне закону. При цьому дослідники керуються логічним і статистичним підходом до формування певних закономірностей та законів. Існує дуже велика кількість класифікацій законів та закономірностей. Розуміння належності закону чи закономірності певній групі дозволить більш точно зрозуміти потрібний зв'язок, який пояснюється законом.

Організація - сукупність об'єктів і відношень між ними, що утворюють єдине ціле в процесі формування, розвитку та функціонування систем шляхом системо утворюючих механізмів взаємодіючих явищ. Відношення між об'єктами - це певні зв'язки, а, оскільки, організація дає результати, то це причинно-наслідкові зв'язки. Менеджер як керівник організації є рушійною силою для виникнення цих зв'язків, тобто його управлінська праця породжує їх. Таким чином я довів гіпотезу висунуту на початку дослідження, що є переломним у розумінні законів менеджменту, тому що до тепер вважалось, що менеджер повинен коригувати свою роботу у відповідності до законів. Дане дослідження показало, що менеджер в багатьох випадках сам створює та впливає на них. Винятком стають закони «бытия» за визначенням А.М. Ковалева [12, ст. 122].

Щодо допоміжної гіпотези, то тут довелось дослідити проблеми, що виникають при управлінні організаціями в Україні. З'ясувалось, що проблеми, які актуальні в даний момент пов'язані з реорганізацією структур управління, а також недостатністю чи небажанням наймання кваліфікованих працівників. Проблема у не сформованості управлінської думки сучасності у більшості з керівників організацій. Тобто, можна стверджувати, що не вистачає якісного впливу менеджера на організацію (систему), відповідно на зв'язки, що відбуваються в середині системи. Так як ми вже визначили, що засобами реалізації законів і закономірностей є управлінська праця менеджера, а проблеми в менеджменті в Україні в цілому через недостатність або необізнаність людей в цій сфері, то можна говорити, що проблеми, що виникають в реалізації законів можна ототожнити з проблемами в менеджменті України в цілому.

Список використаних джерел

1. Ожегов. Словарь [Електронний ресурс], - режим доступу: http://www.slovarik.kiev.ua/ojegov/s/106879.html. - Заголовок з екрану.

2. Пудич В.С. / Закони менеджменту: Монографія - Москва: РГОТУПС, 2006.

3. Словник.net, портал української мови та культури [Електронний ресурс], - режим доступу: http://www.slovnyk.net/?swrd=%E7%E0%EA%EE%ED&x =0&y=0. - Заголовок з екрану.

4. Вікіпедія, Вільна енциклопедія [Електронний ресурс], - режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%97%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD_%28%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%29. - Заголовок з екрану.

5. Образовательный сайт Кульбакова Александра Владимировича [Електронний ресурс], - режим доступу: http://kylbakov.ru/page205/ page224/index.html. - Заголовок з екрану.

6. Словник економічних термінів [Електронний ресурс], - режим доступу: http://www.tnpu.edu.ua/kurs/301/s0e.htm. - Заголовок з екрану.

7. Ожегов. Словарь [Електронний ресурс], - режим доступу: http://www.slovarik.kiev.ua/search.php. - Заголовок з екрану.

8. Барр Р. Политическая экономия: В 2-хт: Пер. с фр. - М.: Международные отношения, 1994.

9. ОСНОВИ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ, доц. В.В. Манько [Електронний ресурс], - режим доступу: http://bioweb.franko.lviv.ua/physiol/ ?p=sp&pagename=edu_ond

10. [Електронний ресурс], - режим доступу: http://diiim.blox.ua/html/ 1310721,262146,21.html?13767. - Заголовок з екрану.

• 11. [Microsoft Word] - режим доступу: studradaspy.ucoz.ua/Mat_navch_prots/ Printsipu_nayk_dosl.doc.
• 12. Ковалев А.М. Общество - развивающийся организм. Т. 4. - М.: Квадратум, 2000. - 380 с.
• 13. Алексеев П.В., Панин А.В. Философия. - М.: Проспект, 1998. - 568 с.
• 14. BizKiev Бизнес - Управление предприятием // Финансовый менеджмент в системе управления бизнесом [Електронний ресурс], - режим доступу: http://bizkiev.com/content/view/669/205/. - Заголовок з екрану.
• 15. Информация о бизнес-школе [Електронний ресурс], - режим доступу: http://www.educate.com.ua/bschool/0/Shkola_biznesa_KIBIT.html. - Заголовок з екрану.
• 16. Євген Шеймина. Чи потрібно ставити цілі в бізнесі і як це робити? [Електронний ресурс], - режим доступу: http://buzynet.ru/page/chi-potribno-staviti-cili-v-biznesi-i-jak-ce-robiti. - Заголовок з екрану.
• 17. Осовська Г.В., Осовський О.А., Основи менеджменту [Електронний ресурс], - режим доступу: http://www.info-library.com.ua/books-text-5363.html. - Заголовок з екрану.
• Размещено на Allbest.ru