Інформаційний консалтинг
Інформаційно-консультаційна діяльність в економіці. Методи роботи консалтингової служби. Види консультаційних послуг та джерела їх фінансування. Особливості становлення консалтингової діяльності в Україні. Комунікації і методи консалтингової діяльності.
| Рубрика | Менеджмент и трудовые отношения |
| Вид | курс лекций |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 12.11.2010 |
| Размер файла | 298,4 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
обговорення питань та пропозицій для вирішення проблем.
Прискорений розвиток електронно-обчислювальної техніки та прогрес розвитку засобів зв'язку за останні декілька десятиліть спрямували до появі “інформаційних технологій” (ІТ). Застосування інформаційних технологій в консалтинговій діяльності забезпечує:
оперативне вирішення складних задач;
доступ виробників до важливої оперативної інформації;
розповсюдження знань, інформації про передовий досвід (технології);
розповсюдження законодавчої та нормативно-правової інформації;
розповсюдження науково-технічної та ринкової інформації.
4.2 Задачі масових методів розповсюдження інформації
За допомогою масових методів можна швидко і порівняно дешево донести інформацію до великої кількості людей. У цьому разі вони мають використовуватись з тією метою, якій найбільшою мірою відповідають:
для розповсюдження нових ідей і підвищення інтересу товаровиробників до нововведень;
для консультування товаровиробників з питань, які цікавлять багатьох із них;
у випадках необхідності надання допомоги товаровиробникам у надзвичайних ситуаціях. Для того, щоб масові методи розповсюдження інформації заінтересували у товаровиробників, співробітники консалтингового формування, готуючи те або інше повідомлення, мають ставити перед собою такі задачі: точно формулювати, яку мету має дана інформація, і які цікаві проблеми для товаровиробників порушуються в ній; на кого розрахована дана інформація, рівень їх освіти, проблеми, що їх цікавлять, і що вони знають про ці проблеми. Щоб масові методи в діяльності консалтингового формування мали відповідний ефект, користувалися попитом і інтересом у товаровиробників, інформація, яка представляється, має відповідати таким вимогам: Технічні аспекти мають викладатися доступною мовою, абстрактна мова і жаргон у повідомленнях виключаються. Повідомлення має бути структуроване, з ясною аргументацією. Ідеї, які викладаються у повідомленні, мають бути логічними, головні і другорядні частини мають легко відрізнятися одна від одної. Основні аспекти у повідомленнях мають формулюватися стисло, аргументацію варто направляти на досягнення головної мети. Повідомлення або інформація мають бути викладені так, щоб вони викликали стимул у товаровиробників прочитати, прослухати, подивитися їх.
До масових методів розповсюдження інформації належать, зокрема: публікації в пресі, інтерв'ю на радіо і телебаченні, інформаційні експонати на виставках, стенди на людних магістралях, інформація в мережі Інтернет (рис.4.1).
Рис.4.1 Масові методи в роботі консалтингових служб
Консультаційні формування не тільки використовують засоби масової інформації, а й сприяють випуску періодичних або спеціалізованих інформаційних листків (бюлетенів), які розповсюджують серед своїх клієнтів.
При роботі із засобами масової інформації, як інструментами реалізації масових методів консалтингової діяльності, варто звертати увагу на їхній вплив на товаровиробників. Будь-яке повідомлення або публікація мають бути підготовлені так, щоб вони правильно сприймалися слухачами. Тому таку інформацію рекомендується спочатку перевірити на невеликій групі людей, що дозволить переконатися - інформація підготовлена вірно, викликає інтерес і сприймається правильно.
4.3 Засоби масової передачі інформації та їх роль
"Вибірковість запам'ятовування" окремої людини полягає в тому, що ніхто не запам'ятовує всього того, що він будь-коли прочитав, почув у передачах по радіо або побачив по телевізору. Люди намагаються не запам'ятовувати те, що розходиться з їхньою думкою. Звичайно запам'ятовуються ті деталі, що насамперед спонукають до обговорення їх із своїми сусідами, колегами і т.д. Тому, повідомлення ЗМІ мають бути лаконічними, мати роз'яснювальний характер (зайва інформація із ЗМІ незабаром забувається), написані зрозумілою мовою, щоб їх можна було зрозуміти і запам'ятати, мати структуру, яка чітко запам'ятовується, і бути погодженими з іншими повідомленнями консалтингового формування. Важливо, щоб товаровиробники знаходили у повідомленнях, переданих за допомогою ЗМІ, підтвердження рекомендацій працівників консалтингового формування. Ефективними масовими методами для запам'ятовування інформації можуть бути інтерв'ю з товаровиробниками, обмін досвідом і т.п.
Однак різні методи справляють різне враження на товаровиробників. І яким би той чи інший метод чудовим і високоефективним не був, він не зможе замінити всі інші. Не можна забувати про виставки, відеофільми, буклети, брошури, засоби наочної агітації, Інтернет і інші можливості використання масових методів у діяльності консалтингового формування. Тільки застосування всіх методів у комплексі принесе найкращі результати.
Численні дослідження в галузі консалтингу свідчать, що для товаровиробників масові методи мають важливу роль з погляду створення поінформованості і прийняття остаточного рішення про використання інновацій. Частіше всього саме через ЗМІ товаровиробники одержують першу інформацію про інновації.
Консультант, більшою мірою, використовує масові методи для збору інформації про інновації, адже вони є методами як розповсюдження, так і збору інформації. Ці методи використовуються консультантом протягом всієї роботи по здійсненню консультування з інноваційної діяльності, оскільки до них належать, головним чином, засоби масової інформації: радіо, телебачення, аудіо - та відеотехніка, електронні засоби, друковані засоби (спеціалізовані журнали, газети виробників, брошури, буклети, офіційні повідомлення), засоби наглядової агітації. Саме звідси консультанти можуть черпати інформацію в ході роботи.
Збираючи інформацію для того, щоб консультувати з впровадження інновацій, консультанти з'ясовують у клієнта, що є специфікою його виробництва. В свою чергу, галузеві журнали та урядові публікації дозволяють отримати значну частину інформації, особливо по економічних тенденціях. Щоб швидко зрозуміти незнайомі виробничі процеси, консультант може вивчити технологічні схеми виробничих процесів, в яких на одній сторінці стисло описаний процес виробництва та його технологічні умови.
4.4 Вибір методів розповсюдження інформації
Масові методи розповсюдження інформації дають можливість консалтинговому формуванню довести інформацію до значно більшої кількості товаровиробників з порівняно невеликими фінансовими витратами. Цікавим психологічним аспектом цього питання є те, що одна з індивідуальних особливостей людини полягає в тому, що вона вибірково сприймає інформацію, при постійному користуванні звикає до сприйняття інформації з тих чи інших джерел, і це з часом стає для неї потребою.
Наприклад, частина товаровиробників звикла читати газету “Урядовий кур'єр", вірить її публікаціям і передплачує цю газету. Тираж газети, як відомо, становить понад 530 тис. екземплярів. Іншим більш до вподоби газета “Сільський час". Керівники підприємств та головні спеціалісти звикли до фахових видань. Галузеві спеціалісти віддають перевагу галузевим виданням.
Тому консультантам важливо враховувати ці аспекти, навіть враховувати тираж передплатних видань по регіонах України, і, відповідно, приймати рішення щодо розміщення у цих виданнях своїх публікацій.
Для засобів розповсюдження інформації, що здійснюють трансляції в реальному масштабі часу, таких як радіо чи телебачення, треба враховувати, що товаровиробник може слухати радіо чи дивитись телевізор досить обмежений час - рано-вранці, пізно ввечері, і не завжди у вихідні дні. Тому, якщо консультант розмістить свій інформаційний блок у передачі, яка транслюється серед дня, коефіцієнт корисної дії такої інфомації буде досить низьким.
За даними досліджень із засобів масової інформації, таких як телебачення, радіо, газети, журнали за агрегованим показником (зрозумілість, ступінь впливу, доступність, вартість) найбільш пріоритетним є телебачення. Тому питання загального характеру консультант повинен намагатись доводити до товаровиробників, використовуючи загальнодержавні телевізійні програми, місцеве телебачення.
Другим за пріоритетністю засобом масової інформації є журнали, третім - газети, четвертим - радіо. Тобто науково-технічну і ринкову інформацію, щодо виробництва, доцільно розміщувати у загальних чи галузевих журналах. Інформацію рекламного характеру краще подавати на шпальтах газет, на радіо.
Важливо враховувати обставину, яка притаманна всім засобам масової інформації: одноразове інформаційне повідомлення завжди гірше сприймається аудиторією, ніж система інформаційних повідомлень - рубрик чи інформаційних блоків, які постійно публікуються у виданнях того чи іншого засобу масової інформації.
При використанні масових методів консультанту необхідно в кожному конкретному випадку аналізувати сильні і слабі сторони - переваги і недоліки масових методів розповсюдження інформації. Це дозволить йому підсилити переваги і зменшити негативний вплив недоліків. Основні переваги і недоліки масових методів розповсюдження інформації наведені в таблиці 4.1
Так, наприклад, застосування електронних засобів розповсюдження інформації - сайтів не дало очікуваних результатів. Головними причинами цього є те, що в даному варіанті методу відсутній активний зв'язок кореспондента і клієнта, практично відсутній зворотний зв'язок, досить незначна аудиторія користувачів через відсутність комп'ютерного та телекомунікаційного забезпечення у товаровиробників.
Переваги і недоліки масових методів розповсюдження інформації
|
Переваги |
Недоліки |
|
|
Охоплюють велику кількість товаровиробників одночасно Інформація, що розповсюджується з використанням масових методів, досить часто і регулярно доходить до споживача Створюється атмосфера довіри до інформаційних ресурсів, звикання до форми та стилю викладення інформації Формується постійна аудиторія читачів, слухачів, глядачів Мають швидкий доступ до селян та невисоку вартість розповсюдження. Мають чудові перспективи розвитку, що базуються на використанні новітніх інформаційних технологій |
Транслюються чи друкуються, коли це зручно ЗМІ Вимагають професійної підготовки консультанта щодо підготовки матеріалів інформаційних блоків чи публікацій Не можуть конкурувати з розважальними радіо - і телепередачами. Недостатня можливість погодження змісту інформації з користувачами Ймовірність заполітизованої інформації Неможливість селективного доведення інформації до різних категорій товаровиробників щодо сприйняття інновацій |
Вибір конкретних масових методів у діяльності консалтингового формування необхідно здійснювати з огляду на позитивні і негативні сторони використання різних ЗМІ. Розглянемо їх плюси і мінуси на прикладі періодичної преси. Переваги і недоліки періодичної преси, як інструмента реалізації масових методів роботи консалтингових служб. Загальнодержавна щоденна преса.
|
Переваги |
Недоліки |
|
|
Допомагає підняти авторитет консалтингової служби |
Слабке освітлення технічних питань, часто спрощений виклад матеріалу |
|
|
Підвищує рівень морального стану персоналу консалтингової служби |
Повідомлення може бути не прочитане зацікавленими особами |
|
|
Велике коло аудиторії |
Регіональна і районна преса
|
Переваги |
Недоліки |
|
|
Орієнтовані на сільськогосподарські проблеми в сільських регіонах |
Оріентовані на широку читацьку аудиторію, недостатньо аграрної специфіки |
|
|
Чутливі до новин і документальних матеріалів |
||
|
Чутливі до тривалого висвітлення |
Більш низька кваліфікація журналістів |
|
|
На місцях активно підтримують товаровиробників |
Загальнодержавна преса
|
Переваги |
Недоліки |
|
|
Хороший технічний стан |
Матеріалів для публікації буває дуже забагато, і вони мають комерційну орієнтацію |
|
|
Вузька спеціалізація |
||
|
Широка цільова аудиторія |
Регіональна преса
|
Переваги |
Недоліки |
|
|
Статті близькі місцевим товаровиробникам |
Матеріали можуть бути занадто спрощеними |
|
|
Готовність залучати місцевих товаровиробників |
Спеціалізовані журнали
Переваги:
дуже високий рівень компетентності журналістів;
орієнтовані на товаровиробників;
вузька спеціалізація журналістів.
Оцінюючи гідності ЗМІ при використанні масових методів у діяльності консалтингових служб, необхідно підкреслити, що вони:
а) сприяють поширенню знань;
б) сприяють зміні деяких поглядів товаровиробників;
в) прискорюють інноваційний процес;
г) сприяють посиленню міжособового спілкування;
д) зміцнюють зв'язки спеціалістів-консультантів і науки.
Однак різні методи неодинаково впливають на товаровиробників. І яким би той чи інший метод не був гарним і високоефективним, він не може замінити всі інші. Не можна забувати про виставки, відеофільми, буклети, брошури, засоби наочної агітації, Інтернет і інші можливості використовувати масові методи у діяльності консалтингових служб. Тільки застосування всіх методів укомплексі дає найкращі результати.
Запитання для самоперевірки
Дайте визначення масових методів в консалтинговій діяльності.
Назвіть види масових методів розповсюдження інформації.
У чому особливість вибірковості запам'ятовування окремої людини?
Мета і задачі масових методів розповсюдження інформації.
Вимоги до інформації, що розповсюджується за допомогою масових методів.
Роль засобів масової інформації у розповсюдженні інновацій.
Які переваги та недоліки масових методів розповсюдження інформації?
Які переваги і недоліки електронних засобів розповсюдження інформації?
Які позитивні і негативні сторони загальнодержавної щоденної преси?
Які позитивні і негативні сторони спецжурналів?
Лекція 5. Групові методи навчання і консультування
5.1 Мета та роль групових методів навчання і консультування
Головною метою групового методу консультування є організація ефективної взаємодії спеціалістів консалтингового формування безпосередньо з товаровиробниками. Для досягнення цієї мети консультанти формують цільові робочі групи товаровиробників, розвиток цих груп (зокрема, шляхом навчання), вдосконалення їх діяльності, організація групових зустрічей на постійній основі. Консультант повинен пропонувати групам нові ідеї, передавати знання та інформацію з різних аспектів господарювання, щоб учасники цільових груп могли використати їх у своїй безпосередній діяльності. Досить важливим при цьому є підбір кандидатів для формування цільових груп (рівень освіти, професіоналізм, можливість сприйняття нових ідей і т.п.).
Досвід свідчить, що товаровиробники є дуже сприйнятливими до групових методів у діяльності агроконсалтингових формувань, тому що при їх використанні вони мають можливість слухати, брати участь в обговоренні тих чи інших проблем, обмінюватись корисним досвідом, приймати спільні рішення. Групові методи роботи з товаровиробниками включають: ділові дискусії, семінари, збори, демонстрації, лекції, виставки і т. і. (рис.5.1).
Поряд із цим, групові методи допомагають товаровиробнику приймати самостійні рішення щодо удосконалення своєї виробничої діяльності, спираючись на досвід своїх колег. Для вирішення ряду задач у роботі консалтингу вони є дуже діючими, тому що забезпечують прямий і безпосередній зв'язок із товаровиробниками, роблять позитивний вплив на їхню виробничу діяльність, що в остаточному підсумку забезпечує високу ефективність їх застосування.
При реалізації групових методів формуються цільові групи товаровиробників, здійснюється розвиток цих груп і вдосконалення їхньої діяльності і т. і.
Рис.5.1. Групові методи в роботі консалтингових формувань
5.2 Особливості застосування методів проведення занять
Читання лекцій - це спосіб усного спілкування, за допомогою якого одна людина передає інформацію групі слухачів. Лекція - це навчальний метод у діяльності дорадчої служби, що може бути недостатньо ефективним способом надання інформації, тому що слухачі при реалізації цього методу недостатньо активні; освоєння лекції ними звичайно запам'ятовується погано; швидкість подачі матеріалу контролюється тільки викладачем і може не відповідати різним можливостям сприйняття матеріалу слухачів; лекційну роботу не використовують для навчання навикам; ефективність застосування методу залежить від уміння конкретного лектора; використання зворотного зв'язку із слухачами, як правило, недостатнє.
Матеріал можна представляти як лекції, якщо основною метою консультанта є доведення до слухачів інформації, що розрахована на стислий термін застосування або, якщо група слухачів занадто велика, щоб використовувати інші методи. Безумовно, лекція може бути і дуже діючим методом навчання, коли вона добре підготовлена.
Існують способи зробити лекційний матеріал більш зручним і цікавим для тих, хто навчається. В процесі планування лекції дуже важливо підготувати супровідний матеріал. Він може бути поданий у формі записів для "нагадування" основних аспектів лекції. Інший широко розповсюджений прийом - це використання попередньо підготовлених наочних матеріалів, що можна демонструвати в процесі лекції за допомогою спеціальної проекційної техніки.
Під час лекції лектор має говорити ясно і чітко, і бути впевненим, що його чують всі, хто знаходиться в аудиторії. Бажано уникати таких недоліків у лекційній роботі, як, наприклад, "говорити дошці" або "бормотати у свої записи", тому що це ускладнює слухачам процес сприйняття.
Ефективність лекції також багато в чому залежить від ясності і простоти викладу матеріалу. Лектору краще відмовитися від використання витіюватих і складних фраз, а якщо необхідно використовувати складну термінологію, то потім повторити сказане більш простими словами.
Однією з основних проблем, що існують у лекційній роботі є зниження уваги слухачів із часом. Є визначені прийоми підтримки уваги аудиторії:
Особистість лектора. Якщо лектор є цікавою, різнобічно освіченою, ерудованою людиною, має охайну зовнішність і зацікавлено викладає матеріал, це завжди сприяє встановленню гарних контактів із слухачами і допомагає підтримувати інтерес до лекції.
Характер викладу матеріалу. Слухачам важко утримувати свою увагу протягом тривалого часу, якщо лектор викладає свій матеріал монотонно, не змінюючи темпу або тону голосу. Щоб уникнути такої ситуації можна використовувати такі прийоми:
говорити особливо повільно і виразно, коли робляться висновки, і навпаки, використовувати більш швидкий темп під час коментарів;
використовувати паузи для позначення завершення викладу окремого розділу, питання і т. і.;
змінювати тон голосу у відповідних місцях, наприклад, завершуючи фразу або акцентуючи увагу на якомусь визначенні, формулюванні;
використовувати жести з тим, щоб підкреслити важливі моменти в лекції і т. і.
При завершенні лекції лектору важливо звертати увагу на такі моменти, як підведення підсумків лекції, формулювання висновків. Це дуже корисно для слухачів, тому що допомагає їм узагальнити, "звести воєдино" отриманий об'єм інформації. Бажано залишати 5 - 10 хвилин наприкінці лекції для запитань слухачів. Необхідно заохочувати учнів ставити запитання. Це не тільки дозволить їм з'ясувати незрозумілі моменти лекційного матеріалу, але і забезпечить ефективний зворотний зв'язок, що дуже важливо для викладача.
З усіх групових методів роботи консалтингових служб із товаровиробниками дискусія є самим найліпшим і вирішує багато задач. Її використовують для обміну ідеями і знаннями, для вирішення проблем членів групи, для обговорення: думок і розбіжностей; прийнятних рішень по спірних питаннях. Тому дискусії консультанти використовуються досить часто. Однак не завжди задачі, які стоять перед учасниками дискусії виконуються, тому що проведення дискусії вимагає визначених навиків не тільки від головного, але і від усіх її учасників.
Дискусія - це обмін ідеями і думками між різними людьми. Однак не всякий обмін думками є дискусією. Якщо той, що говорить, ставить за мету ціллю довести, що він правий, а інші не праві, то це суперечка, а не дискусія. Якщо людина просто висловлює свої погляди і не розглядає думки інших людей, то це лекція, але не дискусія і т. і.
Справжня дискусія відрізняється тим, що її учасник в ході обговорення одержує для себе нову інформацію. Він має бути готовий до того, що правота може бути не на його боці, і що обмін думками й одержання нових знань важливіше особистого авторитета.
Сутність ділової гри зводиться до вирішення якої-небудь ситуації у неформальній (ігровій) обстановці. Ділові ігри, як метод навчання, дозволяють "прожити" визначену ситуацію, вивчити її в безпосередній дії. Вони дозволяють моделювати різні виробничі ситуації, проектувати способи дій в умовах запропонованих ситуацій, демонструвати процес систематизації теоретичних знань з вирішення визначеної практичної проблеми.
Основними етапами цього методу є визначення проблеми і з'ясування ситуації, визначення ролей, які треба буде грати, підбір діючих осіб (героїв), програвання сцени, обговорення й аналіз результату. Звичайно не передбачається жодних попередніх репетицій, і всі діалоги - це імпровізація учасників гри. Ігрові ситуації особливо корисні при вивченні міжособистісних відносин. Вони ліквідують внутрішні бар'єри, сприяють постановці нових питань, вводять нові точки зору на предмет, мобілізують досвід поведінки в інших ситуаціях.
Прийняття управлінських рішень у ділових іграх здійснюється її учасниками, що виконують певні ролі, а оскільки інтереси різних ролей не збігаються, то рішення частo приходиться приймати в умовах конфліктних ситуацій.
Проведення ігор є груповим методом навчання, в результаті гри група формує колективну думку і захищає її від критики інших груп. У процесі гри створюється певний емоційний настрій гравців, що допомагає активному залученню учнів до вирішення поставленої задачі.
Ігри сприяють залученню учасників у процес обговорення, спонукають до коментарів навіть тих, кого менше всього чули в групі. Даний метод краще використовувати в тих ситуаціях, де проблема чітко не належить до розряду складних проблем.
При розгляді ігор як навчального методу необхідно брати до уваги такі запитання:
1. Як дорослі учні відреагують на навчання через ігри?
Чи сприймуть вони це як ефективний спосіб навчання?
2. Скільки часу відводиться на гру? Чи займає багато часу, чи пояснені правила і процедури?
Чи є кількість часу, що виділена на гру, розумною відносно до кількості отриманих знань?
3. Чи вчить гра чи імітація тому, чому вона має навчити?
4. Чи досить гнучка гра для адаптації до різних навчальних можливостей і ситуацій?
5. Чи є змагання дружнім, і чи виховує воно добрі стосунки між учнями?
6. Чи допомагає гра в розвитку майстерності, знання, кращого відношення до навчання? Чи підходить вона для ваших цілей?
У даного методу є ряд переваг. Він заощаджує навчальний час порівняно з традиційними методами навчання. За порівняно невеликий відрізок часу в учасників гри з'являються навички і якості, що не можуть відпрацьовуватися іншими методами навчання. Ділові ігри сприяють розвитку у слухачів здібностей до аналізу, синтезу, оцінки, рішення проблем, прийняття рішень і творчості, а також ідеальні для розвитку здібностей до спілкування і міжособистісних відносин. Цей метод дозволяє проводити контроль знань учасників безпосередньо в процесі гри, що дозволяє скоротити час на проведення спеціального контролю знань. За результатами оцінки діяльності учасників під час ділових ігор можна одержати досить повну картину їх професійних і особистісних якостей, готовність до керівної діяльності та до вирішення практичних задач. Такі вправи мають найвищий ступінь залучення учнів, що робить їх дуже ефективним засобом для навчання. Якщо ігри, імітації добре організовані, то вони можуть бути засобом високої стимуляції і мотивації, а також приносити велике задоволення учасникам гри.
Підготовка семінару пов'язана із вирішенням взаємозалежних задач, що мають бути виконані у певній послідовності. Підготовча стадія починається з оголошення мети семінару, розробки його задач, визначення цільової аудиторії, на яку буде розрахований даний семінар і яка одержить від семінару найбільшу користь. До підготовчих заходів також належать визначення змісту семінару, добір і запрошення лекторів-викладачів і фахівців, розробка бюджету семінару, розробка системи оцінки семінару. Підготовча стадія вважається завершеною, коли семінар готовий для реалізації.
Прийняття рішення про організацію і проведення семінару має виходити з потреби у навчанні визначеної групи товаровиробників або співробітників-консультантів, узгодженості ідеї про проведення семінару із завданнями району або регіону і впевненості, що тематика семінару є дуже важливою. Аргументи, що обумовлюють необхідність проведення семінару, мають бути чіткими. На їх основі і формулюється мета і задачі семінару, здійснюється вибір цільової групи.
Задачі семінару мають бути ясними і послідовно зв'язаними, являти собою практичну відповідь на існуючі потреби в навчанні і бути відповіддю на запитання: “ Після того, як визначені задачі семінару, вони доводяться до уваги тих, хто бере участь у проведенні цього навчального заходу - організаторів семінару, лекторів, самих учнів.
Цільова аудиторія повинна дійсно відчувати необхідність в одержанні знань, запропонованих на семінарі з тим, щоб підвищити свій професійний рівень. Майбутня група має бути чітко визначена в таких параметрах як вихідний рівень кваліфікації, вік, службове положення, стаж роботи, досвід і ін.
Після розробки задач і визначення цільової аудиторії переходять до впорядкування бюджету семінару, розробки його змісту і впорядкуванню розкладу семінару. У цьому разі необхідно визначити найбільш ефективні методи навчання, за допомогою яких можна здійснити процес передачі знань і формування навиків у рамках конкретного семінару, а також співвідношення між теоретичним змістом і практичною частиною. Коли будуть здійснені всі підготовчі етапи, можна оголосити про майбутнє проведення семінару. З цією метою складається інформаційний лист. У ньому, як правило, міститься загальна (технічна й адміністративна) інформація про семінар, а також його назва, конкретний зміст, розклад занять, характеристика цільової аудиторії, вимоги, що запропоновані до майбутніх слухачів, розмір і порядок оплати, терміни і процедури відрядження кандидатур для участі в семінарі. Тут же видають стандартні форми реєстраційного листа (для відрядження кандидата на навчання від організації) і особистого листка-характеристики кандидата, в якому мають бути відзначені кваліфікація кандидата, його досвід роботи і сподівання, пов'язані із семінаром. Цей особовий листок має велике значення для процесу добору кандидата і допоможе організаторам семінару скласти повну характеристику групи в цілому. Інформація про семінар розсилається завчасно з тим, щоб організація або заклад мали час для добору кандидатів на навчання. Процедура добору учасників семінару дуже важлива для всього навчального заходу. Одним із чинників, що істотно впливає на досягнення мети семінару, є особова і професійна характеристика учасників. Добір кандидатів грунтується на інформації, яку організації мають надіслати не пізніше терміну, зазначеного в інформаційному листі.
Після добору організатори семінару повинні проінформувати організації про його результати. Разом із підтвердженням зарахування кандидата в учасники семінару в організацію направляється прохання, щоб вона в найкоротший термін підтвердила можливість участі в семінарі свого співробітника. У випадку, коли зарахований кандидат не зможе відвідувати заняття, необхідно вчасно сповістити про це організаторів семінару.
Проведення семінару вимагає ефективного і своєчасного виконання всіх навчальних заходів з обліком наявних умов і можливостей. З погляду послідовності, всі теми семінару мають бути розміщені в програмі в логічній послідовності.
До основних задач організаторів семінару, що забезпечують постійний контроль і підтримку високого рівня навчання, належать такі:
періодична присутність кого-небудь з організаторів на заняттях для стимулювання обміну досвідом між учасниками, відповідей на запитання, щодо навчального процесу й ін.;
підведення проміжних підсумків наприкінці кожного навчального дня, оцінка викладання і матеріалів, що роздаються;
проведення стислих нарад з учасниками семінару для визначення якості засвоєння навчального матеріалу й обговорення проблем, що виникли;
забезпечення викладачів інформацією, щодо характеристики групи, і обговорення поточних змін у програмі; організація робочих підгруп всередині великої навчальної групи.
Одна з головних цілей будь-якого навчального заходу полягає в оцінці результатів його проведення. Вона дозволяє з'ясувати, чи були досягнуті поставлені цілі, і які висновки зроблені в результаті проведення навчання. Оцінка проводиться з тим, щоб виключити помилки, допущені у ході проведення даного семінару, при підготовці майбутніх навчальних заходів.
Виставкова діяльність в роботі консалтингових служб належать як до групових, так і до масових методів. Участь у виставках належить до масових методів, тому що з матеріалами їх експозицій познайомляться й одержать відповідну інформацію тисячі людей.
Невеликі районні виставки або виставки в господарствах належать до групових методів, тому що їх відвідають окремі групи товаровиробників, що зацікавлені в одержанні відповідної інформації.
5.3 Особливості використання групових консультацій
Групові методи роботи з товаровиробниками включають: лекції, дискусії, семінари, виставки і т. і.
З усіх групових методів роботи консалтингового формування із товаровиробниками дискусія є найкращою і вирішує багато завдань. Її використовують для обміну ідеями і знаннями, для вирішення проблем членів групи, обговорення думок і розбіжностей, для обговорення прийнятих рішень з спірних питань. Тому дискусії в діяльності консалтингового формування використовуються досить часто. Однак не завжди завдання, що стоять перед учасниками дискусії, виконуються, тому що проведення дискусії вимагає цільових навиків не тільки від головного, але і від усіх її учасників.
Дискусія - це обмін думками, ідеями і поглядами між різними людьми. Однак не всякий обмін думками є дискусією. Якщо той хто говорить, має за мету ціллю довести, що він правий, а інші не праві, те це - суперечка, а не дискусія. Якщо людина просто висловлює свої погляди і не розглядає думки інших людей, то це - лекція, але не дискусія і т. і. \
Справжня дискусія відрізняється тим, що її учасник у ході обговорення, отримує для себе нову інформацію. Він має бути готовий до того, що він може бути не правий, і що обмін думками й отримання нових знань важливіше особистого авторитету в якійсь галузі. Серед методик ведення дискусій особливо ефективними є методики активного навчання і консультування - мозкова атака, аналіз конкретних ситуацій, ділова гра та інші.
Мозкова атака - метод активізації навчання, який застосовується тоді, коли є проблема, яку необхідно вирішити, але недостатньо інформації про об'єкт та умови. Щоб отримати достатній обсяг інформації про проблему, задіюються знання всіх учасників дискусій, адже кожен з учасників має те чи інше уявлення про проблему, умови та шляхи вирішення.
Тобто, мозкова атака допомагає групі довідатися про себе, як команду, документально оформити те, що ми як команда, знаємо. Вона також стимулює творчу активність команди, дозволяє кожному бути включеному в пізнавальну діяльність. Методика проведення мозкової атаки складається з трьох етапів (фази): генерування, уточнення, оцінки.
На першому етапі дискусії консультантам (лідерам) ставиться проблема, яку необхідно вирішити, і реєструються в порядку надходження, всі пропозиції з їх повного або часткового вирішення.
При цьому лідер знайомить учасників команди (слухачів групи) з правилами мозкової атаки:
Висувайте ідеї по черзі, всією групою.
Представляйте одну ідею за раз.
Не критикуйте і не обговорюйте ніякі ідеї.
Якщо необхідно, то передайте чергу висування ідей сусіду.
Будуйте свої ідеї на думках інших.
Записуйте ідеї.
Протягом фази генерування (перша фаза) лідер переглядає правила. Потім:
а) лідер знайомить з об'єктом для мозкової атаки, уточнює його і показує його або розповідає про нього.
б) вибирається протоколіст з тим, щоб записати ідею;
в) коли починається фаза генерування, то кожен член команди включається в неї, продовжує активну діяльність, поки не закінчаться всі ідеї.
Протягом фази уточнення (друга фаза мозкової атаки) команда переглядає лист, щоб переконатися, що кожен член команди розуміє всі пункти, занесені в лист, а також запобігти повторенню. Не обговорюйте ідеї, критика і дискусія будуть мати місце протягом фази оцінки і при голосуванні.
На третій фазі (оцінки) колективно обговорюються висунуті пропозиції з вирішення проблеми в порядку їх надходження.
Якщо пропозиція прийнята, то її записують для подальшої детальної проробки. Якщо пропозиція не веде до вирішення проблеми, то її знімають з подальшого обговорення. В результаті колективно напрацьовується перелік заходів для вирішення проблеми і при цьому здійснюється взаємозбагачення учасників дискусії знаннями про проблему і шляхи її вирішення. При організації навчання або ділової наради із застосуванням методики проведення мозкової атаки консультант (керівник) має визначитись:
Чи можливо застосувати даний метод для вирішення цієї проблеми?
Чи підходить величина групи учасників для застосування цього методу?
Які знання одержать учні при вирішенні цієї проблеми?
Мозкова атака вимагає повного розкріпачення думки, волі та уяви. Оптимізм і впевненість збільшують розумову і психологічну енергію людини.
У процесі мозкової атаки учасники висловлюють будь-які пропозиції, думки, ідеї з конкретного питання (проблемі). Яка б фантастична не була ідея, висунута кимось з учасників, вона береться до уваги, тому що будь-яка пропозиція може бути початком практичного рішення.
Категорично заборонені взаємні зауваження і проміжні оцінки. Не допускається припущення про те, що дана проблема не може бути розв'язана. Переконайте учасників, що дана проблема не може бути вирішена тільки відомими способами. Чим більше висунуто пропозицій, тим більша ймовірність появи нової та доброї ідеї.
У ході мозкової атаки допускаються і заохочуються додаткові альтернативні рішення, дозволяється ставитись запитання колегам з метою уточнити і розвити їхню ідею. Іноді вирішенню проблеми сприяє її зворотня постановка. Рішення задачі може бути знайдене в інших сферах. Дозволяється змінювати параметри в задачі.
Учасники групи мають прагнути не до демонстрації своїх пізнань і кваліфікації, а до вирішення висунутої проблеми.
Під час обговорення немає ні начальників, ні підлеглих - є ведучий і учасники. Треба вимагати чіткого дотримання обраних ролей. Не чекайте схвалення або осудження Вашої пропозиції з боку колег, не звертайтеся за підтримкою до організатора мозкової атаки. В процесі атаки менше думайте про можливі наслідки. Варто утримуватись від перешіптувань, переглядань, жестів, що можуть бути невірно сприйняті іншими учасниками.
Спробуйте із самого початку переконати себе, що позитивне рішення даної проблеми має для Вас важливе значення, і тримайтесь цієї думки до кінця проведення атаки.
При класичному застосуванні цього методу виділяються дві групи виконавців:
генератори ідей;
аналітики.
Перші генерують різні ідеї і фіксують їх за допомогою різних технічних засобів (записують на магнітофон, відеоплівку, папір і т. і), інші із запропонованого матеріалу намагаються вибрати все корисне і знайти вирішення проблеми.
На практиці, у ході проведення цього методу всі слухачі спочатку виконують роль генераторів ідей, а потім аналітиків.
Метод аналізу конкретних ситуацій почали застосовувати ще на початку XX століття у сферах права і медицини. Він одержав назву від англійського терміну "case study", що буквально може бути перекладено як "вивчення ситуації". Він займає особливе місце серед методів активного навчання, тому що найбільше наближений до практики.
Застосовується тоді, коли інформації про проблему достатньо, але і шляхів розв'язання проблеми декілька, і потрібно вибрати найліпший.
Сутність методу полягає в активному процесі обговорення конкретної ситуації, за допомогою чого учні закріплюють теорію прийняття управлінських рішень на реальних ситуаціях.
Завдання викладача полягає у одборі відповідного реального матеріалу, а учні мають вирішити поставлену проблему й одержати оцінку своїх дій від членів інших груп і викладача. При цьому треба розуміти, що можливі різні варіанти вирішення проблеми. Тому викладач допомагає учням міркувати, дискутувати, сперечатися, а не нав'язувати їм свою думку. Учні мають розуміти із самого початку, що ризик прийняття рішень лежить на них, а викладач тільки пояснює наслідки ризику при прийнятті рішень.
Роль викладача полягає у спрямованій дискусії, наприклад, за допомогою проблемних питань, або спонукання учнів відмовитися від поверхневого мислення, у залученні всіх членів групи в процес аналізу кейсу і пошуку варіантів вирішення.
Періодично викладач може узагальнювати, пояснювати, нагадувати теоретичні аспекти або робити посилання на відповідну літературу.
З метою підвищення інтенсивності роботи група розбивається на підгрупи. Метод кейсів сприяє розвитку вміння аналізувати ситуації, оцінювати альтернативи, вибирати оптимальний варіант і складати план його здійснення. Якщо протягом навчального циклу такий підхід застосовуються багаторазово, то в учнів виробляються стійкі навики вирішення практичних задач. Багато фахівців згодні з тим, що ефект від цього методу буде тільки тоді, коли число кейсів досить велике.
У кейсі розглядається конкретна ситуація, яка відображає положення підприємства за який-небудь проміжок часу. В опис ситуації включаються основні випадки, факти, прийняті рішення, що мали місце протягом цього часу. Причому, ситуація може відображати як комплексну проблему, так і яку-небудь приватну реальну задачу.
При доборі інформації для кейса необхідно орієнтуватися на навчальні цілі. Не існує єдиних підходів до змісту даних, але вони мають бути реальними для сфери, що описує кейс, інакше він втратить інтерес в учнів, оскільки буде здаватися нереальним.
Зміст кейсу також має відповідати навчальним цілям. Кейс може бути коротким чи довгим, може викладатися конкретно чи узагальнено. Щодо цифрового матеріалу, то його має бути досить для виконання необхідних розрахунків. Варто уникати надмірного насичення кейсів інформацією, використання інформації, яка прямо не належить до розглянутої теми.
У цілому, кейс має містити дозовану інформацію, що дозволила б учням швидко увійти в проблему і мати всі необхідні дані для її вирішення.
Як правило, інформація не повинна цілком описувати діяльність підприємства, а швидше мати описовий характер, для побудови логічної моделі, необхідної при прийнятті обґрунтованого рішення. Допускається доповнювати кейс даними, що, на думку учасників, можуть бути в дійсності. Таким чином, учасник не тільки фіксує розглянутий випадок, але і заглиблюється в нього так, що може прогнозувати і демонструвати те, що пропущено в кейсі.
Більшість кейсів поступово старіють, оскільки нова ситуація вимагає нових підходів. Кейси, що засновані на даних минулих років, добре вислуховуються, але робота над ними відбувається неактивно, оскільки "це було вже давно". Проблеми, що розглянуті в кейсі, мають бути актуальні для нинішнього часу.
Як і при проведенні інших ділових ігор тут також є мета - максимально активізувати кожного учасника, втягнути його в процес аналізу ситуації і прийняття рішень. Тому група поділяється на таке число підгруп, щоб останні бути з 3 - 5 чоловік. Чим менше учасників у підгрупі, тим більше кожен учень втягується роботу над кейсом. Підвищується персональна відповідальність за результат. Склад підгрупи формується самими учнями за їх бажанням чи викладачем.
Кожна команда вибирає керівника (лідера). Лідер має:
постійно контролювати напрямок дискусії, не допускаючи відходу в бік;
контролювати час, який відведено на тему;
стежити за поведінкою учасників дискусії, не допускаючи конфліктів і їхньої пасивної поведінки;
вміти узагальнити результати і захистити точку зору перед опонентами.
Також лідер групи не повинен викликати до себе почуття ворожості чи роздратування з боку інших учасників.
Технічна робота лідера полягає в такому:
фіксування всіх ідей, висловлених учасниками;
регулювати потік ідей;
групування висловлювань.
Не допускається критика ідей. Краще, якщо ідеї будуть виписані на дошці чи аркуші паперу.
На ньому лежить відповідальність за організацію роботи підгрупи, розподіл питань між учасниками і за прийняті рішення. Після завершення роботи з теми занять лідер групи, або її член доповідає в межах 10 хвилин про результати роботи своєї підгрупи.
Для наведення результатів рекомендується підготувати на одній сторінці резюме у вигляді висновків (текст, графіки, таблиці). Члени інших підгруп є слухачами й опонентами доповідача, а потім оцінюють доповідь. Після того, як обговорення теми закінчується, викладач підводить підсумки.
Застосування методу "кейс-стаді" дозволяє навчити учнів працювати в одній команді і швидко приймати рішення в умовах обмеженої інформації і нестачі часу.
Перевагами методу аналізу конкретних ситуацій є:
практична спрямованість методу - учень на основі попереднього вивчення теорії й аналізу ситуації входить у роль керівника;
вивчення теорії прийняття рішень на конкретних прикладах із практики і відпрацьовування типових схем вирішення проблемних ситуацій;
активна форма навчання - за стислий час вивчається багато фактів, виробляються різні варіанти вирішення проблем, учні мають можливість вільно спілкуватися з викладачем і між собою, усі включаються в дискусію;
заохочення до індивідуальної роботи у сполученні з обговоренням у групі;
можливість контролю і поточної оцінки вмінь учнів по письмових доповідях (наявність зворотного зв'язку в навчанні);
широке використання колективного розуму і практичного досвіду самих учнів, оскільки всі кейси пишуться на базі прикладів вдалого чи невдалого вирішення проблем, що виникли раніше ("краще вчитися на чужих помилках, ніж на своїх");
скорочення навчального часу на фіксацію фактів, даних, оскільки кейси в готовому вигляді видаються слухачам до початку занять.
Недоліки методу. Поряд з перевагами методу конкретних ситуацій він не позбавлений деяких недоліків:
нестабільність політичного й економічного положення в Україні, відсутність чітких Законів і можливість їхнього багатозначного тлумачення ускладнюють побудову коректних господарчих ситуацій;
все різноманіття господарської практики неможливо описати навіть тисячами ситуацій, головне - знати процедури прийняття рішень;
викладачу застосовувати метод "кейс-стаді" у кваліфікованій аудиторії може бути складно, тому що слухачі іноді краще розбираються в даній галузі виробництва, ніж він;
безліч альтернатив обговорення конкретної ситуації, наявність різних способів її вирішення і складність знаходження компромісів;
додаткові витрати на розробку і копіювання ситуацій, що здорожує навчальний процес порівняно з лекціями і семінарами.
Найбільш доцільним вважається розмір групи від 20 до 40 чоловік. При застосуванні окремих групових методів оптимальний розмір групи може складати до 10 - 12 чоловік і менше, наприклад, при проведенні групової дискусії (при використанні активних методів навчання).
Якщо група занадто велика, вона стає роз'єднаною, втрачає почуття колективізму, сільські товаровиробники в цьому випадку можуть почуватися дискомфортно. В невеликих за чисельністю групах з'являються можливості встановлення більш тісних контактів між її учасниками.
Як і інші методи, групові методи мають свої переваги і недоліки. У загальному виді вони наведені в таблиці 5.1. До переваг, в першу чергу, можна віднести те, що вони стимулюють навчання, порівняно недорогі і підходять для будь-якої тематики.
Основними недоліками групових методів є те, що вони вимагають знання методів навчання дорослих та професійної майстерності вчителів-консультантів.
Переваги та недоліки групових методів навчання і консультування
|
Переваги |
Недоліки |
|
|
Стимулюють навчання Охоплюють більшу кількість людей Можна використовувати різні методи Підходять для будь-якої тематики Порівняно недорогі |
Вимагають значної кількості організаційних матеріалів та обладнання Вимагають професійних навичок та майстерності вчителя-консультанта Вимагають знання методів навчання дорослих |
Головна перевага групових методів полягає в тому, що при їх використанні встановлюються ділові робочі контакти співробітників консалтингового формування із колективами товаровиробників
розвиваються різні форми взаємодії між членами груп.
Запитання для самоперевірки
Мета групових методів навчання і консультування.
Головна перевага групових методів навчання.
Основні складові групових методів навчання і консультування.
Що таке дискусія?
Які стадії підготовки до проведення семінару?
Методика проведення мозкової атаки.
Методика аналізу конкретних ситуацій.
Переваги і недоліки групових методів навчання і консультування.
Лекція 6. Індивідуальні методи роботи із товаровиробниками
6.1 Особливості застосування індивідуальних методів роботи
Особисті контакти з клієнтами консалтингових формувань винятково важливі в роботі співробітника консультаційної служби і незамінні для налагодження і підтримки добрих стосунків між ними. Особистий вплив консультанта може стати вирішальним в момент прийняття клієнтом принципового рішення.
Індивідуальні методи консультування широко використовуються у закордонних консультаційних службах. Від правильного вибору конкретного контакту "віч-на-віч" багато у чому залежить авторитет консультанта й ефективність діяльності служби. Вибір індивідуального методу в тому чи іншому випадку залежить від складності проблеми, фактора часу, технічної забезпеченості товаровиробника і дорадчої служби, необхідності проведення лабораторних аналізів, економічного стану товаровиробника і т. і.
Індивідуальні методи діяльності консалтингових формувань подані різними формами: консультування на підприємстві (на виробничому об'єкті); в офісі служби; за телефоном; за допомогою листування (поштою, факсом, електронною поштою і т.ін.); консультування при неформальних зустрічах (Рис.6.1).
Консультування при неформальних контактах, що виникають, як правило, при відвідуваннях всіляких виставок, ярмарків, семінарів і т. і. дозволяє консультанту адаптуватися до проблем товаровиробників у своєму районі.
Рис.6.1. Індивідуальні методи роботи консалтингової служби
Консультант при неформальному спілкуванні у разі може поділитися інформацією й ідеями з товаровиробниками.
Консультування індивідуальними методами незалежно від форми, має завершуватися оформленням письмових рекомендацій як мінімум у двох екземплярах (один передається товаровиробнику, а другий підшивається в індивідуальну справу консультанта, яка зберігається в офісі консалтингової служби).
Відвідування підприємств (консультування на підприємстві) - найбільш поширена форма контактів між консультантом і товаровиробником. Оскільки такі відвідування, в цілому, вимагають дуже багато часу, важливо заздалегідь знати мету візиту і чітко його планувати. Відвідування підприємств може мати мету:
познайомити консультанта з товаровиробником;
розширити знання консультанта про проблеми товаровиробника;
реалізувати рекомендації або контролювати їх застосування і дати оцінку отриманим результатам;
викликати зацікавленість товаровиробників і стимулювати їх брати участь у контакті з консультаційною службою й ін.
Відвідування підприємств співробітниками консалтингових служб здійснюються з їх ініціативи, на плановій основі або на запрошення товаровиробника при виникненні в нього яких-небудь проблем.
Відвідування підприємства буде успішним при дотриманні консультантом таких правил:
про зустріч (якщо це можливо) необхідно домовлятися заздалегідь;
консультант має ретельно продумати мету візиту;
консультант має попередньо переглянути індивідуальну справу товаровиробника, записи й іншу інформацію з господарства;
консультант має заздалегідь підготувати для клієнта рекомендації того або іншого фахівця консалтингової служби, якщо це необхідно;
дату і час відвідування консультант має внести у загальний графік своєї роботи.
Корисно вести записи про відвідування підприємств. Нотатки можна вносити у звичайний блокнот, у якому фіксуються yнайнеобхідніші деталі всіх візитів (дата, мета, проблеми, висновки і т. і). Така система дуже допомагає в роботі, і є особливо цінною при зміні консультантів. Такі записи допомагають чітко оцінити динаміку розвитку господарства і зберігати спадкоємність у роботі консультантів. Рекомендується вести спеціальні журнали обліку відвідування господарств із накопиченням відповідної інформації за ряд років.6.4. Відвідування товаровиробником офісу дорадчої служби. Рекомендації з організації прийому товаровиробника консультантом
Відвідування товаровиробником офісу консалтингової служби являється важливим елементом розвитку ділових стосунків між консалтинговою службою та потенційним користувачем її послуг. Візит може бути визнанням авторитету консультанта або викликаний інтересом керівників чи спеціалістів формувань до нових знань. І якщо навіть це випадковий візит, консультант має так провести зустріч, щоб відвідувач запам'ятав її ключові моменти, і в нього залишилось бажання найближчим часом ще раз відвідати консалтингову службу.
У ході бесіди з відвідувачем співробітник служби має створити довірчу, доброзичливу обстановку, щоб клієнт почував себе при консультуванні комфортно. Консультант ставить уточнюючі запитання, які спонукають клієнта викладати подробиці, деталі своїх проблем. Більш детально психологічні аспекти організації такої зустрічі викладені у розділі 8. Після завершення зустрічі співробітник служби проводить відвідувача до виходу і попрощається з ним.
Найбільш ефективним методом індивідуальної роботи консультанта є відвідування ним підприємств. Вони сприяють встановленню міжособистісних контактів з керівниками підприємств, їх сім'ями, допомагають консультанту розширити його знання з проблем товаровиробників і викликати спільну зацікавленість у їх вирішенні. Основні вимоги до консультанта щодо відвідування своїх клієнтів (потенційних клієнтів) такі:
визначити основну мету візиту та спланувати його;
ознайомитись з усією наявною інформацією щодо об'єкту візиту;
Подобные документы
Загальна характеристика консалтингової компанії "Анкор". Організування фінансово-економічної безпеки консалтингової компанії. Розроблення та аналізування управлінських рішень забезпечення фінансово-економічної безпеки консалтингової компанії "Анкор".
курсовая работа [304,0 K], добавлен 19.02.2015Компанії, основним видом діяльності яких є управлінський консалтинг. Схема (алгоритм) надання консалтингової послуги з визначенням методичного інструментарію. Оцінювання вимог, які повинні пред'являтися до консультанта. Кодекс честі консультанта.
контрольная работа [59,7 K], добавлен 29.09.2007Сутність та принципи інформаційно-аналітичної діяльності, правове регулювання інформаційної сфери в Україні. Підходи до оцінки інформаційно-аналітичної діяльності в публічному управлінні. Види документів та характеристика видів аналітичних документів.
курсовая работа [111,6 K], добавлен 14.06.2020Особливості становлення і тенденції розвитку консультаційного бізнесу в Україні. Основні постачальники консалтингового продукту. Види та класифікація консалтингових послуг в країні, причини низького попиту на них. Специфіка вітчизняного консалтингу.
контрольная работа [131,6 K], добавлен 14.09.2011Надання консалтингових послуг консалтинговим об'єднанням "Навігатор". Науково-технічний потенціал для управління проектами та вирішення проблем консультування оптимального розвитку бізнесу. Моделі індивідуальної співпраці. Мета консалтингової пропозиції.
курсовая работа [211,7 K], добавлен 12.07.2010Процес інформаційно-аналітичної діяльності та основні принципи організації її в системі управління. Вимоги до інформаційно-аналітичного документу в умовах прийняття управлінських рішень. Інформаційна діяльність в Україні в сфері державного управління.
курсовая работа [45,1 K], добавлен 17.11.2014Зміст та еволюція інноваційно-підприємницьких теорій. Життєвий цикл інновацій, оцінка ефективності інноваційної діяльності. Особливості сучасних інноваційних процесів в Україні, механізми її регулювання та стан фінансування у наукові нововведення.
курсовая работа [430,8 K], добавлен 15.05.2012Бізнес-план приватного підприємства з надання консультаційних послуг у сфері реклами та PR. Дослідження й аналіз ринку. Стан і аналіз проблем малого підприємництва в регіоні. Стратегія маркетингу та реклами. Методика ціноутворення та витоки фінансування.
бизнес-план [1,0 M], добавлен 21.02.2013Визначення операційного менеджменту як діяльності по управлінню процесом придбання матеріалів, їх перетворення в готовий продукт і постачанням цього товару покупцю. Напрямки діяльності та економіка фірм консалтингових послуг, їх функції і інструменти.
курсовая работа [140,4 K], добавлен 07.02.2011Різновиди та характеристика основних видів документів в інформаційно-аналітичній діяльності, їх практичне використання. Національна система науково-технічної інформації. Перспективи розвитку аналітичних документів, проблема опрацювання інформації.
курсовая работа [89,1 K], добавлен 18.01.2011
