Харчова добавка Е270 – молочна кислота

Размещено на http://www.allbest.ru

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

УКРАЇНСКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ХІМІКО-ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра аналітичної хімії та ХТ ХД і КЗ

Індивідуальне домашнє завдання з дисципліни ОНД

на тему: «Харчова добавка Е270 - молочна кислота»

Виконала:

студентка групи 4-ХДК-98

Одінарцева В.О.

Перевірила:

к-т хім. наук

Авдієнко Т.М.

Дніпропетровськ 2014



ЗМІСТ

ВСТУП

1. ЛІТЕРАТУРНИЙ ОГЛЯД

1.1 Загальна характеристика молочної кислоти

2. ФІЗИКО-ХІМІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ МОЛОЧНОЇ КИСЛОТИ

2.1 Використання молочної кислоти та її солей

2.2 Синтез молочної кислоти

2.3 Сировина для виробництва молочної кислоти

2.4 Технологія виробництва

2.5 Реакції автентичності

2.6 Кількісне визначення субстанції Е270 у харчових продуктах

2.7 Гігієнічні норми використання харчової добавки Е270

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ



РЕФЕРАТ

Дипломна робота: стор. 21, рис. 1, літературних джерел 19.

Об?єктом дослідження дипломної роботи є виробництво харчової добавки Е270 - молочної кислоти.

Метою роботи є вивчення властивостей, функцій, дій на організм людини молочної кислоти, основні етапи виробництва та їх оптимізація.

У літературному огляді розглянуто фізико-хімічні властивості даної сполуки, використання у харчовій промисловості. Описані основні етапи виробництва, методи синтезу, якісного та кількісного аналізу субстанції Е270. Також розглянуто дію молочної кислоти на людський організм та гігієнічні норми використання.

МОЛОЧНА КИСЛОТА, КОНСЕРВУЮЧА ДІЯ, ЕТАПИ ВИРОБНИЦТВА, ЛАКТАТИ



ВСТУП

Актуальність теми даної роботи полягає в тому, що консерванти є невід?ємним компонентом, який входить до складу майже усіх харчових систем.

На сьогоднішній день термін придатності харчового продукту має бути якомога довшим, саме тому і застосовують такі харчові добавки як консерванти, що перешкоджають утворенню та розмноженню плісняви, грибків та інших шкідливих мікроорганізмів.

Харчова добавка Е270 (молочна кислота) має не лише консервуючу дію, а і є абсолютно нешкідливою для людського організму, так як живий організм сам продукує цю кислоту, що виконує ті ж самі функції.

До того ж солі молочної кислоти - лактати кальцію, магнію, натрію, калію та амонію також є дуже поширеними харчовими добавками, які отримують безпосередньо з самої молочної кислоти.

Саме тому є дуже важливим у наш час отримувати якомога більшу кількість субстанції молочної кислоти.



1. ЛІТЕРАТУРНИЙ ОГЛЯД

1.1 Загальна характеристика молочної кислоти

Харчовий консервант Е270 або молочна кислота є важливим компонентом багаточисельних продуктів харчування. Цю добавку активно використовує велика частина виробників молочних продуктів, тим паче, що її вживання офіційно дозволене законом в необмежених кількостях. Так, додавання харчового консерванта Е270 Молочна кислота в процесі виготовлення продуктів харчування носить глобальні масштаби не лише в Росії і на Україні, але і в країнах ЄС.

Молочну кислоту відносять до категорії харчових консервантів з причини її здатності забезпечувати триваліше збереження продуктів шляхом запобігання розмноженню і розвитку хвороботворних бактерій і шкідливим грибкам.

Сама по собі кислота молочна присутня у всіх кисломолочних продуктах, причому вона утворюється навіть в тесті в процесі бродіння. Крім того, навмисно отримати харчовий консервант Е270 Молочна кислота можна шляхом зброджування продуктів молочного виробництва і розчинів цукру за допомогою молочнокислих бактерій.

Примітно, що в людському телі молочна кислота утворюється природним чином при розпаді глюкози, яка виступає як головний постачальник необхідній енергії для м'язів і мозку. Причому, чим інтенсивніше відбувається м'язова робота, тим активніше починає виділятися молочна кислота. Встановлено, що в організмі дорослої людини добова кількість даної речовини знаходиться в межах 110-160 грамів. Що торкається надлишок - надлишок молочної кислоти виводиться без збитку для організму через нирки.

Користь харчового консерванта Е270 Молочна кислота для здоров'я людини обумовлена ще і тим, що вживання продуктів харчування з даною речовиною в складі є невід'ємній складовій для людей з проблемами шлунково-кишкового тракту. Крім того, продукти на основі молочної кислоти дозволено включати навіть в дитяче харчування.



2. ФІЗИКО-ХІМІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ МОЛОЧНОЇ КИСЛОТИ

За зовнішнім виглядом харчовий консервант Е270 Молочна кислота є прозорою рідиною без присутності в ній осаду або слідів муті. Запах і смак даної добавки аналогічний тим, що характерні для молочної кислоти. Будучи абсолютно натуральним продуктом, користь харчового консерванта Е270 Молочна кислота очевидна, тому його зараховують до біологічно безпечних інгредієнтів.

Молочна кислота - органічна кислота з молекулярною масою 90,08. Її структурна формула має наступний вигляд:

Це нелетка в'язка рідина. Слабка кислота, розчиняється в будь-яких співвідношеннях у воді, в спирті, в ефірі і гліцерині. Молочна кислота характеризується високими дифузійними властивостями, помірною підкисляючою здатністю, сильною антимікробною дією, здатністю регулювати рН і текстуру продукту, забезпечує найнижчу швидкість інверсії сахарози в порівнянні з іншими харчовими кислотами.

2.1 Використання молочної кислоти та її солей

Молочну кислоту застосовують в харчовій промисловості, в медицині і ветеринарії і для всіляких технічних цілей. Молочна кислота стримує розвиток гнильних бактерій, але не діє на мікроскопічні гриби і дріжджі. Молочна кислота і її солі у присутності води є сильними пластифікаторами майже всіх білків. У хлібопеченні молочна кислота і лактати збільшують об'єм м'якиша і покращують скоринку хліба.

Молочну кислоту додають в затор в пивоварінні для зниження жорсткості води і досягнення величини рН, близькою до оптимальної для дії амілолітичних і протеолітичних ферментів. Молочну кислоту застосовують при виробництві пекарних дріжджів для очищення посівних дріжджів від сторонньої мікрофлори, у тому числі від лактобацил, а також для очищення меляси, стимулюючи розмноження дріжджів.

Для використання в харчових продуктах дозволені лактати натрію (Е325), калія (Е326), кальцію (Е327), амонія (Е328) і магнію (Е329). Використовуються вони у виробництві безалкогольних напоїв, карамелевих мас, кисломолочних продуктів.

Лактат натрію підвищує об'єм і стабільність піни в білково-збивних масах кондитерських виробів, морозива. Ефіри молочної кислоти -- лактилати (Е481, Е482) -- відносяться до групи аніоноактивних ПАВ. У цю підгрупу харчових ПАВ входять похідні молочної кислоти з вищими жирними кислотами (стеариновою або олеїновою) у вигляді натрієвих або кальцієвих солей.

Лактат кальцію -- важливий терапевтичний препарат при лікуванні кальцієвої недостатності (рахіт) в медицині і ветеринарії. Застосовується він як кровозупинний засіб при легеневих, шлунково-кишкових, носових і інших кровотечах, в хірургічній практиці -- для підвищення згортання крові, для зняття свербіння при алергічних захворюваннях.

Лактат магнію володіє послаблювальною дією, лактат закисного заліза застосовують при гострому і хронічному недокрів'ї. У ветеринарії молочну кислоту використовують для придушення розвитку шкідливих кишкових мікробів у поросят, що тільки що відняли від материнського молока; при запаленні шлунку, кишечника; при гінекологічних захворюваннях; при виразкових ураженнях шкіри.

Додавання 1% розчину лактату кальцію в корм курей підвищує яйцевиноскість на 15 % унаслідок зменшення в кишечнику птиць кількості мікробів, руйнівних білок.

Молочна кислота знаходить вживання в шкіряній промисловості для декальцинування голини і хутровини; у текстильній промисловості молочна кислота і її сурм'яна сіль застосовуються в протравному фарбуванні і обробці тканин (апретурі). Лактати використовують як антикорозійних агентів в розчинах антифризів.

Етил- і бутиллактати застосовують як розчинники ефірів целюлози, оліфи, рослинних олій; бутиллактат використовується також як розчинник деяких синтетичних полімерів. Важливого значення молочна кислота набуває і як мономер при здобутті біорозкладаючих полімерів.

2.2 Синтез молочної кислоти

Молочна кислота в промисловості виробляється хімічним (50 %) і ферментативним (50 %) синтезами.

Хімічний синтез заснований на реакції ацетальдегіду з ціаністим воднем, що приводить до здобуття лактонітріла, гідроліз якого дає молочну кислоту.

При здобутті молочної кислоти за допомогою молочнокислих бактерій і хімічним синтезом утворюється оптично недіяльна кислота D, L - молочна кислота.

L(+) - молочну кислоту утворюють молочнокислі стрептококи (S. termophilus, S. lactis, Leuconostoc cremoris), а Lb. lactis і Lb. bukgaricus продукують близько 90 % D(-) - молочної кислоти. Збудником молочнокислого бродіння у виробництві молочної кислоти є культура Lactobacillus delbrukii.

Lactobacillus delbrukii -- термофільна зерносуслова бактерія. Ці бактерії добре зброджують глюкозу, мальтозу, фруктозу, галактозу і сахарозу. Оптимальною температурою для розвитку продуцента є 48-50 °С; бродіння здійснюється в слабокислому середовищі (рН»5,5), але при рН = 3,0 розвиток бактерій припиняється. При рН вище 7 живильне середовище легко інфікується. Унаслідок чутливості до кислотності середовища молочну кислоту, що утворюється, нейтралізують крейдою, підтримуючи кислотність на рівні 0,3-0,4 %:

2С3Н6О3 + СаСО3 = Са(С3Н5О3)2 + СО2 + Н2О

Розчинність лактату кальцію при 50 °С складає 15-16 %.

2.3 Сировина для виробництва молочної кислоти

На вітчизняному виробництві молочної кислоти сировиною служить суміш очеретяного цукру-сирцю, рафінадної патоки і бурякової меляси. Джерелом необхідних органічних і мінеральних речовин служать солодові паростки. Очеретяний цукор - сирець містить сахарози -- 96,5-98 %). Вживання меляси дозволяє прискорити процес бродіння через наявность в ній необхідних для молочнокислого бродіння речовин. Проте через інтенсивне забарвлення меляси вживання великої її кількості приводить до скрути при очищенні молочної кислоти.

Рафінадна патока є в'язкою коричневою рідиною, що містить не менше 49 % сахарози, величина рН не нижче 5,5. В порівнянні з мелясою вона має велику доброякісність, приблизно удвічі меншу колірність, містить менше колоїдів (1,3-3,0 %), золи (3-5 %) і азоту (0,25 %), більше інвертного цукру (10-20 %), але в ній відсутні вітаміни.

Солодові паростки містять до 30 % азотистих речовин, близько половини яких розчиняється у воді. У паростках зосереджена основна маса вітамінів і біостимуляторів пророслого зерна: рибофлавін, піридоксин, цианокобаламін, нікотинова кислота, пантотенова кислота, токоферол, інозит, біотин. Паростки мають бути жовтого або коричневого кольору; допускається присутність 5-6 % зерновій домішці; мінеральних речовин -- не більше 0,5 %.

Для отримання молочної кислоти можна використовувати ультрафільтрати молока і сироватки, відходи виробництва фруктового соку.

Проте кращим субстратом є D-глюкоза (вихід молочної кислоти 86 %), яку можна замінити, наприклад, гідролізатом деревини, здійснюючи конверсію за допомогою іммобілізованних в альгінаті кальцію кліток Lb. plantarum.

2.4 Технологія виробництва

Основні стадії процесу, які проходять при виробництві молочної кислоти показані на рис.1:

Рис.1 - Технологічна схема виробництва молочної кислоти

Отримання посівного матеріалу виробляється також в декілька стадій. Чисту культуру розсівають в три пробірки зі свіжоприготованим живильним середовищем. Культуру з однієї пробірки (інші є «музейною» і запасною) пересівають в колбу (500 мл), а потім в бутель (10 л) і нарешті -- в культиватор. Об'єм засівної культури має бути до 30 % об. від місткості бродильного апарату. харчова добавка молочна кислота

Перші дві стадії проводять на живильному середовищі з солодового сусла, третю -- на середовищі з сусла і виробничого середовища (1:1) і останню -- на виробничому середовищі. Тривалість кожної стадії -- 20-24 годин (48-50 °С). Показником зрілості і активності культури бактерій в кожній стадії розмноження є щільність популяції, яка повинна складати 700-800 кліток/мл. Активна культура через 10-15 годин нагромаджує до 0,5 % молочної кислоти. При підготовці інокулята бактерії страхують кілька разів в середовищі з невеликим надлишком мела, витримуючи при 45-55 °С; кожна стадія триває 16-18 годин.

Живильне середовище готують безпосередньо в бродильному апараті. Бродильний апарат наповнюють водою і промивними водами на 2/3 місткості, нагрівають до 70 °С, подають в нього мелясу, рафінадну патоку і розчинений цукор - сирець. В середовище вносять (NH4)2SO4 и NH4HPO4, а також солод або кукурудзяний екстракт. Масова доля цукру в розчині має бути 3-4 мас. %. Розчин нагрівають до 70 °С і пастеризують при цій температурі протягом 1 години. Після охолоджування до температури 48-50 °С у розчин додають 15 мас. % від маси цукру солодових паростків.

Молочнокисле бродіння -- утворення молочної кислоти -- може бути описано рівнянням:

С6Н12О6 > 2С3Н6О3

Відповідно до рівняння з 100 г глюкози виходить 100 г молочної кислоти; практичний вихід складає 90-91 мас. % від маси цукру. Оскільки при температурі нижче 45 °С розвивається стороння мікрофлора, бродіння проводять при температурі 48-50 °С. Підвищення температури вище 55 °С знижує активність молочнокислих бактерій. Зброджування ведуть в апаратах (чанах) місткістю 25-45 м3.

Після приготування живильного середовища до апарату вносять КЖ (20 про. % від його місткості) з молочнокислими бактеріями. Через 6 годин починають перемішування суміші барботуванням повітря. Після досягнення масової долі молочної кислоти 0,5-0,6 мас. % (приблизно через добу після засіву) починають додавати крейдяне молоко, підтримуючи масову долю кислоти в розчині на рівні 0,3-0,4 мас. %.

Для нейтралізації 1 кг молочної кислоти потрібно 0,55 кг карбонату кальцію. В результаті нейтралізації утворюється 120 мас. % лактату кальцію від маси збродженої гексози або 125 мас. % від маси дисахариду. При нормальному бродінні за добу зброджується до 2 % цукру, спад якого компенсують внесенням 50% розчину цукру-сирцю з додаванням в нього рафінадної патоки, підтримуючи масову долю цукру в середовищі на рівні 3-4 %. Бродіння здійснюють до концентрації лактату кальцію близько 15 % (6-8 діб).

Для очищення культуральну рідину, в якій знаходяться тверді домішки -- крейда, солодові паростки, а також колоїдні частки, обробляють вапняним молоком температурою 70-80 °С. При цьому осідають іони заліза, коагулюють білки, руйнується незброджений цукор. Для відділення зважених часток культуральну рідину відстоюють протягом 6-12 годин при температурі вище 48 °С. Після відстоювання (6-12 годин) суміш фільтрують, і фільтрат з першою порцією промивної води направляють на кристалізацію лактату.

При кристалізації лактату кальцію близько 2/3 солі залишається в маточному розчині, тому, поряд з очищенням молочної кислоти кристалізацією лактату, використовується очищення іонообмінними смолами. При кристалізації лактату кальцію початкова концентрація його в розчині складає 14,5-15,5 %. При більшій концентрації ускладнюється відділення кристалів через їх малі розміри. Оптимальна початкова температура розчину складає 30 °С. Після заповнення кристалізатора вносять затравку (6-7 мас. % від маси лактату) у вигляді сирих кристалів від попередньої кристалізації. Кінцева температура розчину не повинна перевищувати 10 °С; загальна тривалість кристалізації -- 10-12 годин.

В процесі кристалізації температуру знижують за першу годину з 30 до 23 °С, за подальших 1,5 год. -- з 23 до 16 °С (починається масова кристалізація). Далі температуру знижують із швидкістю 2 град./год, і потім суміш витримують 3 години при 10 °С. Після відділення кристалів фільтруванням або центрифугуванням і їх промивання вихід лактату складає 80 мас. % від маси кристалів, що містяться в утфелі, при доброякісності 96 %. З маточного розчину після розкладання лактату, відділення гіпсу і освітлення розчину активним вугіллям отримують молочну кислоту другого сорту.

Знаючи вміст лактату в початковому (Сн) і кінцевому (См) розчинах (мас. %), можна обчислити його вихід у відсотках до маси розчину (K - безводна речовина) або у відсотках до вмісту лактату в початковому розчині (А) за формулами:

Очищений розчин лакатату кальцію розкладається сірчаною кислотою:

Ca(C3H5O3)2 + H2SO4 = 2C3H6O3 + CaSO4

Сульфат кальцію виділяється з розчину у вигляді осаду (гіпсу). Для здобуття великокристалічного осаду гіпсу необхідні наступні умови:

коефіцієнт пересичення 1,3-1,4;

масова доля лактату кальцію не вище 18 мас. %;

температура 80 °С;

надлишок сірчаної кислоти 0,5 %;

тривалість дозрівання кристалів гіпсу - 1 година.

Повноту розкладання лактату кальцію контролюють за допомогою кольорової реакції з 0,1% розчином метилового фіолетового, який повинен мати волошковий колір, при надлишку сірчаної кислоти -- зелений, лактату кальцію -- фіолетовий. Сполуки заліза осаджують жовтою або червоною кров'яною сіллю, причому вживання останньої є більш рекомендованим, оскільки лактат кальцію, що утворюється, розкладається далі з утворенням нерозчинного сульфату кальцію:

4Fe(C3H5O3)3+3Ca[Fe(CN)6]=Fe4[Fe(CN)6]3+6Ca(C3H5O3)2

Сполуки важких металів і арсену осаджають сульфідом барію. Для освітлення розчину його обробляють активним вугіллям, осад відокремлюють фільтруванням.

Освітлення і упарювання розчину молочної кислоти проводять за допомогою активного вугілля або до відділення гіпсу, або після відділення шламу. Освітлений розчин піддають концентрації до масової долі молочної кислоти 40 мас. % на випарних вакуумних апаратах (80 кПа).

Після випаровування розчин знову обробляють активним вугіллям (виправлення) і після фільтрування розливають в тару.

2.5 Реакції автентичності

Молочну кислоту можна виявити за наступними якісними реакціями:

Взаємодія з n-оксидіфенілом і сірчаною кислотою.

При обережному нагріванні молочної кислоти з концентрованою сірчаною кислотою вона спочатку утворює оцтовий альдегід і мурашину кислоту; остання негайно розкладається:

CH3CH(OH)COOH > CH3CHO + HCOOH

НСООН > Н2 О + СО

Оцтовий альдегід взаємодіє з n-оксидіфенілом, причому, мабуть, відбувається конденсація в о-положенні до ОН-групи з утворенням 1,1-ді(оксидіфеніл) етану:

У розчині сірчаної кислоти повільно окислюється альдегід у фіолетовий продукт невідомого складу. Тому, як і при виявленні гліколевої кислоти за допомогою 2,7-діоксинафталіна, в даному випадку відбувається взаємодія альдегіду з фенолом, при якому концентрована сірчана кислота діє як конденсуючий агент і окислювач.

Виконання реакції: у сухій пробірці нагрівають протягом 2 хвилин на водяній бані при 85 °C краплю досліджуваного розчину з 1 мл концентрованої сірчаної кислоти. Після цього охолоджують під краном до 28 °C, додають невелику кількість твердого n-оксидіфеніла і, перемішавши кілька разів, дають постояти 10-30 хвилин. Фіолетове забарвлення з'являється поступово і через деякий час стає більш насиченим. Чутливість реакції -

молочної кислоти.

Взаємодія з тим, що підкисляє сірчаною кислотою розчином перманганату калія.

Виконання реакції: у пробірку прилити 1 мл молочної кислоти, а потім ще трохи підкисленного сірчаною кислотою розчину перманганату калія. Нагрівати протягом 2 хвилин на слабкому вогні. Відчувається запах оцтової кислоти:

С3Н6О3 + [O] = C3Н4O3 + H2O^

С3Н6О3 + 2[O] = CH3COOH + CO2^ + H2O

2.6 Кількісне визначення субстанції Е270 у харчових продуктах

Метод заснований на нейтралізації молочної кислоти гідроксидом натрію, омиленні ангідридів (лактилмолочних кислот) лугом при нагріванні і нейтралізації надлишку лугу сірчаною кислотою і призначений для визначення масової частки молочної кислоти в діапазоні вимірів від 30% до 70% з межами абсолютної похибки ±0,3%.

Від 1,5 до 2,0 г молочної кислоти із записом результату зважування до другого десяткового знаку кількісно переносять в конічну колбу з шліфом місткістю 250 мл, додають 70-80 мл дистильованої води. У отриманий розчин молочної кислоти додають від 20 до 25 мл розчину гідроксиду натрію і перемішують.

Вміст колби кип'ятять із зворотним холодильником протягом 6 хвилин, охолоджують, закривши пробкою з трубкою, наповненою натронним вапном, додають три краплі розчину фенолфталеїну і титрують розчином сірчаної кислоти до знебарвлення.

Паралельно проводять контрольне визначення. У конічну колбу зі шліфом місткістю 250 мл вносять 10 мл розчину гідроксиду натрію і 90 мл дистильованої води. Кип'ятять із зворотним холодильником протягом 5 хвилин, охолоджують, закривши пробкою з трубкою, наповненою натронним вапном, і титрують розчином сірчаної кислоти у присутності фенолфталеїну до знебарвлення.

Масову частку молочної кислоти (%) визначають за наступною формулою:

де - об'єм розчину гідроксиду натрію, внесений до розчину молочної кислоти, мл;

n - відношення об'ємів розчину гідроксиду натрію, узятого на контрольне визначення (10 мл), і розчину сірчаної кислоти, витраченого на його титрування;

- об'єм розчину сірчаної кислоти, витрачений на титрування надлишку гідроксиду натрію, мл;

K - коефіцієнт поправки розчину гідроксиду натрію концентрації С(NaOH) = 1 моль/л;

0,09 - маса молочної кислоти, що відповідає 1 мл гідроксиду натрію;

100 - коефіцієнт перерахунку вмісту молочної кислоти в пробі на 100 г молочної кислоти;

m - маса наважки молочної кислоти, г.

Обчислення проводять із записом результату до другого десяткового знаку. За результат випробування приймають середньоарифметичне значення двох паралельних визначень.

2.7 Гігієнічні норми використання харчової добавки Е270

L-молочна кислота засвоюється з виділенням близько 3 ккал/г. D-молочна кислота під дією рацемаз перетворюється на L-молочну кислоту і потім засвоюється. Вміст рацемаз в організмі грудних дітей для цього не завжди вистачає. Тому в дитячому харчуванні дозволено використання лише L-молочної кислоти.

Важливі показники:

ДДД - не виявлено;

ГДК у воді 0,9 мг/л;

клас небезпеки 4.

Добавка Е270 дозволена як регулятор кислотності в 23 стандартах на харчові продукти. У тому числі наступні:

у 5 стандартах на консервовані фрукти, ягоди, овочі, гриби;

у стандартах на рибні консерви; консервовані оливки і сухі сніданки, у тому числі для дітей, в кількості до 15 г/кг;

джеми, желе і цитрусовий мармелад для підтримки рН 2,8-3,5;

томатна пульпа для підтримки рН вище 4,3;

прикорм дітей першого року життя;

консервоване дитяче харчування до 2 г/кг;

низькожирні маргарини, бульйони, супи, домашній сир;

плавлені сири до 40 г/кг;

в нектари в кількості до 5 г/л;

у фруктові соки в кількості до 3 г/л;

у джеми, желе, мармелад і інші подібні продукти, включаючи низькокалорійні;

у неемульговані рослинні і тваринні олії і жири (окрім олій, отриманих пресуванням і оливкової олії), спеціально призначені для кулінарних цілей;

в сири сироваткові;

фрукти і овочі консервовані;

в макаронні вироби, пиво, хліб тощо.



СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

Нечаев, А.П. Технология продуктов питания/ А.П. Нечаев, С. Е. Траубенберг, А.А. Кочеткова.- 2-е издание, переработанное и исправленное. - СПб.: ГИОРД, 2003.- 640 с.

Назаров, Н.И. Общая технология пищевых производств / Н. И. Назаров, А. С. Гинзбург, С . М. Гребенюк и др. - М.: Лег. и пищ. пром-ть, 198І. - 360 с.

Семенихина, В.Ф. Молочная промышленность/ В.Ф. Семенихина, Я.А. Яркина. - М.: 2004. - С: 25-26.

Банникова, Л. А. Микробиологические основы молочного производства. Справочник под ред. Я. И.Костина / Л. А. Банникова и др. - М.: Агропромиздат, 1987. - 400 с.

ГОСТ 3624-92. Молоко и молочные продукты. Титриметрические методы определения кислотности. - М.: Изд-во стандартов, 1992. - 11 с.

ГОСТ 490-79. Кислота молочная пищевая. М.: Стандартинформ, 2007. - 25 с.

Методы ферментативного анализа биологических объектов и пищевых продуктов. Семинар. Введение в методики ферментативного анализа / Боенрингер Манхайм - Германия: 1997, С: 90-91.

Патент № 94053015 від 28.02.97 р.

Плахотін, В. Я. Теоретичні основи технологій харчових виробництв / В. Я. Плахотін, І. С. Тюрікова, Г. П. Хомич. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 640 с.

Флауменбаум, Б. Л. Фізико-хімічні і біологічні основи консервного вирбництва / Б. Л. Флауменбаум, А. Т. Безусов, В. М. Сторожук, Г. П. Хомич. - Одеса: Друк, 2006. - 400 с.

Степанова, Л. И. Справочник технолога молочного производства. Технология и рецептуры / Л. И. Степанова. - СПб.: ГИОРД, 1999. - 384 с.

Смирнов, В.А. Пищевые кислоты. Легкая и пищевая промышленность/ В.А. Смирнов. - М.: Мир, 1983. - 214 с.

Дебабов, В.Г. Биотехнология/ В.Г. Дебабов, В.А. Лившиц. - М.: Высшая школа, 1988. - 208 с.

Мальцев, П.М. Технология бродильных производств/ П.М. Мальцев. - М.: Пищевая промышленность, 1980. - 560 с.

Патент № 2128688, зарегистрирован в Государственном реестре изобретений РФ 10 апреля 1999 г.

Товажнянський, Л. Л. Загальна технологія харчових виробництв у прикладах і задачах: Підручник / Л. Л. Товажнянський, С. І. Бухкало, П. О. Капустенко. - К.: Центр навчальної літератури, 2005. - 496с.

ГОСТ 26809-86. Молоко и молочные продукты. Правила приемки, методы отбора и подготовки проб к анализу. - М.: Изд-во стандартов, 1986.- 15 с.

 Домарецький, В. А. Технологія харчових продуктів/ В.А. Домарецький, М.В. Остапчук, А.І. Українець. - К.: НУХТ, 2003. - 570 с.

Технология пищевых производств: Учебник для вузов /Под ред. Л. П. Ковальской// Ковальская Л. П., Суходол В. Ф., Куц А. М. и др. - М.: Колос, 1999. - 752 с.

Размещено на Allbest.ru