Розробка конструкторської документації, ескізів і робочих креслень

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

Вступ

1. Розробка ескізів і робочих креслень найбільш характерних деталей

1.1 Розробка конструктивних і технічних елементів деталей кількість зображень яких визначається конструктором

1.1.1 Розробка робочого креслення деталі з різьбою

1.1.2 Розробка робочого креслення деталі типу «вал»

1.2 Розробка ескізів і робочих креслень деталі, кількість зображень яких задається відповідними стандартами

1.2.1 Розробка ескізу зубчастого колеса

1.2.2 Розробка креслення пружини

2. Розробка й оформлення складальних креслень виробів

2.1 Загальні вимоги до складального креслення й особливості його виконання

2.2 Складання специфікацій складальних креслень

2.3 З'єднання різьбові

3. Розробка складального креслення рейтера оптичного

3.1 Вихідні дані для конструювання складальних одиниць рейтера

3.1.1 Розробка складального креслення об'єктива

3.1.2 Розробка складального креслення лави оптичної

3.1.3 Розробка складального креслення стійки

3.2 Розрахунок різьбових виробів

4. Зубчасті з'єднання

4.1 Розробка креслень з'єднань

Висновки

ВСТУП

Курсовий проект за курсом «Інженерна графіка» є творчою роботою студента з метою придбання перших навичок з розрахунку й конструювання типових деталей приладів та їхніх з'єднань.

У процес проектування ставляться наступні основні завдання:

- засвоїти методику розрахунку й конструювання окремих деталей і з'єднань пристроїв приладів;

- навчитися використовувати в процесі роботи технічну літературу, довідники та ГОСТ;

- надбати навички виконання й оформлення розрахунково-пояснювальної записки,

- схем, складальних креслень деталей;

Тому що навчальне проектування значно відрізняється від виробничого і є процесом вивчення істотних аналогів, у завданні на курсовий проект обрані аналоги (типові елементи) , які знайшли широке застосування в різних приладах і пристроях.

1. РОЗРОБКА ЕСКІЗІВ І РОБОЧИХ КРЕСЛЕНЬ ДЕТАЛЕЙ

Загальні відомості:

1) Деталь - це виріб, виготовлений з однорідного матеріалу без застосування складальних операцій (ГОСТ 2101-68).

2) Робочим кресленням деталі називається документ, що містить зображення деталі та інші дані, необхідні для її зображення й контролю. На кожну деталь виконується окреме креслення. Креслення разового користування називається ескізом. Зазвичай він виконується без застосування креслярських інструментів з дотриманням пропорцій на око.

Робочі креслення виконуються відповідно до ГОСТ 2102-68. Дані, які повинне містити робоче креслення будь-якої деталі:

1. мінімальне, але достатнє число зображень (видів, розрізів, перетинів), що повністю розкривають форму деталі;

2. необхідні робочі розміри;

3. вимоги до шорсткості поверхні;

4. відомості про матеріал, з якого виготовлена деталь;

5. технічні вимоги.

3) Ескіз деталі - це креслення, виконане без застосування інструментів у довільному масштабі

1.1 Розробка конструктивних технологічних елементів деталей, кількість зображень для яких визначається конструктором

1.1.1 Розробка ескіза робочого креслення деталі з різьбою

Зовнішня різьба виконується за допомогою плашки або на токарному верстаті різцем.

У процесі обробки деталь обертається, а різьба нарізається ріжучою кромкою різця, що переміщається вздовж осі деталі.

Фаска - це зрізана частина поверхні деталі з боку торця або в місцях переходу, що

є конічною поверхнею. Виконуються з метою зручності монтажу й для захисту від можливих ушкоджень.

На зовнішній шестигранній призматичній поверхні виконується конічна фаска з кутом 30°. Лінії зрізу фаски гранями призми - гіперболи.

Проточка - це технологічний елемент для виходу різця при нарізанні різьби. Форма й величина проточки залежить від типу різьби, її діаметра й кроку.

Установлюється за допомогою гайкового ключа або рукою. Для роботи гайковим ключем на деталі виготовлена шестигранна призматична або інша поверхня. На робочому кресленні деталі необхідно показати розмір під ключ.

Деталь представлена в додатку ПО72.070303.001 має наступні технологічні і конструктивні особливості:

Внутрішню різьбу, циліндричну поверхню, проточку для виходу різця, фаску, виконані з метою зручності монтажу й для захисту від можливих ушкоджень, та чотири конструктивні елементи, для полегшення установки рукою.

1.1.2 Розробка робочого креслення деталі типу Вал»

Вал - рухома деталь машини, що обертається в опорах (підшипниках), для передачі обертального руху й обертового моменту за допомогою змонтованих на ній деталей (зубчастих коліс, шківів, зірочок і т.п.). Незалежно від складності вала конструктор виконує її як сукупність найпростіших геометричних тіл або частин.

Для деталей типу «Вал» головний і зазвичай єдиний вигляд розміщують так, щоб вісь приймала горизонтальне положення, тобто була паралельна основному напису креслення. Таке зображення відповідає положенню деталі при обробці на верстаті. Щаблі вала з більшими діаметрами розташовуються ліворуч, тому що за основну базу відліку розмірів приймається правий торець деталі. Інформацію про глибину шпонкового паза й формі хвостика дають відповідні перетини. Про форму й розміри проточок для виходу шліфувального круга й різця можна судити за винесеними елементами. У якості винесених елементів служать конструктивні й технологічні елементи.

Технологічні елементи вала

1. Центрові отвори. Для цих елементів виконується місцевий розріз, на якому незалежно від форми отвору умовно показують отвір форми. А/з одним конусом в 60°. На полку лінії винесення записують умовна позначка, що відповідає дійсній формі й розмірам деталей і діаметру отвору. ГОСТ 14034-74 установлює форми й розміри центрових отворів (А, В, Т, С, Е, R, F, Н и P).

2. Канавки для виходу шліфувального круга (ГОСТ 8820-69). Для канавок виконують додаткові зображення - виносні елементи, на яких проставляють розміри канавок.

Рисунок 1.1 - Вал

Конструктивні елементи вала:

1. Пази під шпонки. Форму й розміри пазів під шпонки показують на додатковому зображенні, яке є перетином вала. Паз-виїмка або отвір довгастої форми, виконаний звичайно уздовж осі деталі, обмежене з боків паралельними площинами. Шпонковий паз призначений для деталі «шпонка», що застосовують для передачі обертального моменту й осьової сили в роз'ємних з'єднаннях.

2. Фаски (ГОСТ 10948-64,СТ СЭВ 2814-80). Виконуються з метою зручності монтажу й для захисту від можливих ушкоджень.

3. Хвостовики вала. Хвостик - це кінець деталі, за допомогою якого де таль установлюють і кріплять в отворах інших деталей. Для показання хвостовика виконують перетин.

4. Галтеля (ГОСТ 10948-64). Галтеля - плавний перехід криволінійної поверхні від одного щабля вала до другого в місцях різкої зміни перетину вала.

5. Буртик. Буртик - кільцевий виступ на деталі, призначений для запобігання випадання деталі.

6. Шліци. Шліци - це рівномірно розташовані поздовжні виступи й западини на валу або в отворі для з'єднання деталей з метою передачі обертового руху й зусиль.

7. Лиски. Лиски - це плоска ділянка на поверхні тіла обертання. Лиски виконують із одного боку, двох або чотирьох сторін деталей для захвата гайковим ключем або для з'єднання з іншою деталлю. Масляні ущільнювальні канавки виконують на поверхнях валів у гідро циліндрах і клапанах високого тиску.

Деталь представлена в додатку ПО72.070303.002 має наступні конструктивні елементи:

дві лиски, призначені для закріплення маховика,

дві фаски(ГОСТ 10948-64), виконані з метою зручності монтажу й для захисту від можливих ушкоджень, дві різьби, чотири проточки.

1.2 Розробка й оформлення ескізів креслень деталей, кількість зображень для яких задається відповідними стандартами

1.2.1 Розробка ескізу зубчатого колеса

Колеса зубчасті служать для передачі руху від одного елемента машини до іншого й можуть бути всілякої конструкції залежно від характеру зачеплення (зовнішнього або внутрішнього), взаємного розташування обертових валів, способу передачі і т.д. Найпоширеніші циліндричні й конічні зубчасті колеса. Зубчасті передачі займають одне з основних місць серед механічних передач й найважливішою складовою частиною сучасних машин і приладів.

Основними елементами зубчастого колеса є зуби. Зуби - це виступи на колесі, які передають рух за допомогою взаємодії з відповідними виступами іншого колеса. Тіло колеса має ступицю, диск або спиці й обід. ГОСТ 16531-83 установлює наступні основні параметри зубчастого вінця:

Р - крок зачеплення;

Z - число зубів;

d_a, d_f- відповідно діаметри кіл вершин і западин;

d - діаметр ділильного кола.

Ділильним колом називається уявне коло, що при виготовленні колеса ділиться на частини, рівні кроку зачеплення. Тоді

d = РZ, звідки

D = ml.

Модуль т - це величина в раз менше кроку Р. Висота головки зуба h -т, висота ніжки зуба h_f - 1,25 т.

Для виконання ескізу зубчастого колеса потрібно заміряти:

- Діаметр кола вершин d_a.

- Число зубів Z. Модуль т = d_a/(Z+2) звіряють із табличним (ГОСТ 9563-60).

На зображенні циліндричних зубчастих коліс указують розміри діаметра кола виступів, западин, ширини зубчастого вінця, а також, наносять позначення шорсткості виступів западин і бічної поверхні зубів.

Основні довідки для виготовлення зубчастого вінця колеса, дані для його контролю й довідкові дані, вказуються в таблиці параметрів ГОСТ 12403-75.

Таблиця 1.1

Геометричний розрахунок зубчатого колеса

Вихідні дані.
Модуль:	m =2,5
Кількість зубів:	Z =32
Діаметр кола вершин.	dа=85
Висота головки зуба:	hа= m = 2,5
Висота ніжки зуба:	hf= 1,25*m =3,125
Повна висота зуба:	Н= ha+ hf= 2,25*m = 5,625
Діаметр кола западин:	df = d- 2*hf = 73,75
Ділильний діаметр:	D=m*Z =2,5*32 =80
Окружний ділильний крок:	pt =m = 3,14*2,5= 7,85
Окружна товщина зуба по дузі ділильного кола:	St = pt/2 = 3,925

Рисунок 1.2 - Колесо зубчате

Вимірювані параметри

1. Зовнішній діаметр d_a=85(мм)

2. Число зубів Z =32

Параметри, що розраховують

1. Модуль т у мм т =2,5

Вибираємо т по стандартному ряду.

2. Діаметр ділильного кола d=80(мм)

3. Зовнішній діаметр або діаметр кола вершин d_a= 85 (мм)

4. Діаметр кола западин d_f = 73,75 (мм)

Особливості виконання ескізу

1. На місці головного виду виконують повний фронтальний розріз, для того, щоб показати внутрішні отвори й різьбу. При цьому твірні поверхонь вершин і западин показують суцільною товстою лінією. Ділильний діаметр зображують штрих пунктирною лінією.

2. На виді зліва коло вершин зображують товстою лінією, коло западин - суцільною тонкою лінією, ділильне коло тонкою штрих-пунктирною лінією.

3. Найчастіше зубчасті колеса кріпляться до вала за допомогою шпонки. Всі розміри на шпонкові пази й шорсткість беруться по довіднику в залежності від внутрішнього діаметра колеса.

4. На головному виді проставляють діаметр кола виступів (т= d/Z+2) шорсткість і шорсткість ділильного діаметра.

Таблиця 1.2

Розрахунок колеса зубчатого

Параметри	Позначення	Приклад розрахунку
Модуль	т	2,5
Число зубів	Z	32
Нормальний вихідний	--	ГОСТ 13755-81
Коефіцієнт зсуву	X	0
Ступінь точності	--	7 -C ГОСТ 9178-81
Діаметр ділильний	d	80

1.2.2 Розробка креслення пружини

Пружина - деталь, що сприймає й віддає механічну енергію за рахунок використання сил пружності в період деформації. Пружини розділяють на гвинтові й негвинтові. По виду напруги розрізняють пружини стиску, розтягу й вигину

Виконати креслення пружини відповідно до основних правил ГОСТ 13764-86, ГОСТ 13765-86 на підставі наведених вихідних даних. Основні правила зображення встановлює ГОСТ 2401-68.

Гвинтові пружини, як правило, зображуються із правою навивкою в горизонтальному положенні. Витки гвинтової пружини зображують прямими лініями, що з'єднують відповідні ділянки контурів, а в розрізі - перетинів. При числі витків пружини більше чотирьох показують, з кожного кінця по 1-2 витка не враховуючи опорних.

Загальні правила оформлення креслення

Гвинтової пружини: Креслення повинне містити зображення пружини, розміри із граничними відхиленнями, при необхідності, діаграму силових випробувань. У технічних вимогах наводять додаткові дані необхідні для виготовлення й контролю пружини Позначення матеріалу вказують в основному написі в графі «матеріал». На кресленнях гвинтових пружин указують зовнішній D₁ або внутрішній D₂ діаметр залежно від призначення пружини, а також L у вільному стані; число витків пружини приводять для довідок.

Розрахунок пружини стискання:

Вихідними величинами для визначення розмірів пружин є:

F₁ - сила пружини при попередній деформації - 5(Н).

F₂ - сила пружини при робочій деформації - 32(Н).

h - робочий хід пружини -15(мм)

V_max - найбільша швидкість переміщення рухливого кінця при навантаженні й розвантаженні 4м/с.

N - витривалість пружини (число циклів до руйнування) -1 · 10⁷

D - зовнішній діаметр пружини 10...12мм (попередньо приймається з урахуванням конструкції вузла, уточнюється по таблицях ГОСТ 13764 - 86).

1. По величині заданої витривалості визначається приналежність пружини до I класу за ГОСТ 13764 - 86. Клас пружин характеризує режим навантаження й витривалості, а також визначає основні вимоги до матеріалів і технології виготовлення.

2. Відносний інерційний зазор пружини S (для пружин розтягу служить обмеженням деформації). Для пружин стиску I й II класів = 0,05...0,25 . Для пружин розтягання 0,05...0,10. Для одножильних пружин III класу -- 0,15...0,40.

3. По заданій силі F₂ і крайнім значенням інерційного зазору 5 обчислюємо, значення сили F₃ по формулі:

F₃=(1.1)

F₃ - сила пружини при тах деформації;

4. За значенням сили F₃ користуючись таблицею 2 ГОСТ 13764-86, визначається розряд пружини. Розряди пружин відбивають відомості про діапазони сил, марках застосовуваних сталей, а також нормативах, що допускають напруги.

5. За ГОСТ 13 766-86 знаходять рядок, у якому зовнішній діаметр витка пружини близький до попередньо заданого значення D₁ = 10 12. У цьому ж рядку знаходять відповідні значення сили F₃ =37,5(Н), діаметра дроту d = 1,12 (мм), твердість одного витка. С₁ = 22,04 (Н/мм) і тах деформацію одного витка S₃ = 1,701 (мм).

Інші розміри обчислюємо за формулами:

6. Твердість пружини.

С = ( F₂- F₁ )/h =1,8 (Н/мм) (1.2)

7. Число робочих витків пружини

n = С₁/С = 12,5 (1.3)

8. Повне число витків пружини



n₁ = n+ n₂ = 14 (1.4)

де n₂ - число опорних витків (для I виконання n₂ =2, для II виконання n₂ = 3/2)

9. Середній діаметр пружини

D = D₁ -d = 8,88(мм) (1.5)

10. Деформації пружини:

а) попередня деформація пружини

S₁ =F₁ /С = 2,7 мм (1.6)

б) робоча деформація пружини

S₂ =F₂/ С = 17,7 мм (1.7)

в) mах деформація пружини

S₃ = F₃ / С = 20,8 мм (1.8)

11. Довжина пружини стиску:

Пружина

а) довжина пружини при тах деформації

L₃ = (n+1)*d=17(мм) (1.9)

б) довжина пружини у вільному стані

L₀ = L₃+ S₃=37,3(мм) (1.10)



в) довжина пружини при попередній деформації

L₁ =L₀ -S₁ =35,1(мм) (1.11)

г) довжина пружини при робочій деформації

L₂ =L₀-S₂=20,1(мм) (1.12)

12. Крок пружини

а) Для пружин стиску

t = d+ S₃ =2,82 (1.13)

13. Довжина розгорнутої пружини

L=3,2· D· n₁ =355(мм) (1.14)



2. РОЗРОБКА І ОФОРМЛЕННЯ СКЛАДАЛЬНИХ КРЕСЛЕНЬ ВИРОБІВ

2.1 Загальні вимоги до складального креслення й особливості його виконання

Складальне креслення - це креслення, що містить зображення виробу й інші дані, необхідні для його складання, виготовлення й контролю.

Складальне креслення повинне містити:

- зображення виробу, що дає подання про розташування й взаємний зв'язок його складових частин;

- розміри з певними відхиленнями й інші параметри й вимоги, здійсненні й контрольовані в процесі зборки;

- вказівки про характер сполучення роз'ємних частин виробу;

- номери позицій, складових частин вхідних у виріб;

- габаритні, настановні, параметричні, приєднувальні й

- необхідні довідкові розміри;

- основні характеристики виробу;

Складальні креслення призначені для зборки виробів з деталей виготовлених по кресленнях. Складальне креслення дає уявлення про взаємозв'язок і способи з'єднання деталей між собою у виробах, про конструкцію кожної деталі окремо.

За ГОСТ 2109-73 складальне креслення дає:

- уявлення про розташування й взаємний зв'язок його складових частин. Допускається поміщати на кресленні схему з'єднань або розташування складових частин виробу;

- розміри з певними відхиленнями й інші параметри її вимоги, виконувані й контрольовані в процесі зборки;

- вказівки про характер сполучення деталей і методах його виконання, якщо точність його сполучення забезпечена в процесі зборки. Вказівки про спосіб з'єднання нероз'ємних з'єднань;

- номера позицій складових частин виробу; основні характеристики виробу;

- габаритні, настановні, приєднувальні й необхідні довідкові розміри.

Зображення складальної одиниці включають всі необхідні види, розміри, виносні елементи й написи.

Лінії винесення проводять так, щоб вони не перетиналися між собою, не були паралельні лініям штрихування й не перетинали зображення інших складових частин креслення.

Номера позицій (ГОСТ2108-68) указуються на лініях-винесеннях, які закінчуються полками. Номера групують у колону або ряд по одній прямій. Цифри номерів позицій більше на один- два розміри від розмірів шрифту на кресленні.

ГОСТ 2109-73 (Умовності й спрощення на складальних кресленнях):

1. Умовності й спрощення:

1.1 Шпильки, шайби, гайки, гвинти, болти в поздовжньому розрізі, показують не розсіченими;

1.2 Такі елементи як: зубчасте колесо, ребра жорсткості розсікаються, але показуються не розсіченими,

1.3 Штрихування складних деталей роблять зі здвигом відповідно до

ГОСТ 2305-68:

1.4 Якщо деталь розкриває конструктивні особливості виробу, її вичерчують окремо;

1.5 На видах і розрізах пружин, обмежуються 2-3 витками по обидва боки пружини;

1.6 Частини виробу, що лежать за пружиною зображуються лише за зоною, обмеженої осьовими лініями витків;

1.7 Вироби, що лежать за пружиною зображуються лише за зоною, обмеженої осьовими пініями витків;

2. Допускається на складальних кресленнях не показувати:

2.1 Фаски, скруглення, проточки, виступи, поглиблення, рифлення, ухили й інші

дрібні елементи;

2.2 Зазори між різьбовим стрижнем й отвором;

2.3 Написи на табличках, шкалах і т.п., зображуючи тільки контур планки, таблички; видимі частини виробу, розташовані за сітками або частково закриті розташованими перед ними деталями.

2.2 Складання специфікації складального креслення.

До складального креслення додається специфікація, у яку заносяться основні частини виробу. Це основний документ складальної одиниці, що виконується на особливому бланку формату А4 і має основний напис 2-х видів: для першого аркуша висота рамки дорівнює 40 мм, для всіх наступних аркушів 15 мм. Найменування розділів записуються у відповідних графах специфікації, при цьому перед і після найменування пропускається рядок

- Документація

- Складальні одиниці деталі

- Стандартні вироби.

2.3 Розробка навчального складального креслення «З'єднання різьбові»

Завдання до розрахунково-графічної роботи «З'єднання різьбові» складається з:

- креслення деталей, що з'єднують, з усіма необхідними для креслення

розмірами;

- таблиці завдання по варіантах.

Різьбовими називаються з'єднання, у яких стрижень однієї деталі вгвинчується в отвір іншої деталі.

Різьбові з'єднання відносяться до найпоширеніших з'єднань і можуть використатися або безпосередньо за допомогою різьби на деталях, які з'єднуються, або з використанням кріпильних деталей: болтів, гвинтів, шпильок, гайок, шайб.

Кріпильні деталі

Болт - це циліндричний стрижень із головкою й різьбовим кінцем, на який нагвинчується гайка. Болти розрізняються формою й розмірами головки й стрижня, кроком різьби, і точністю виготовлення, виконанням.

Рисунок 2.1 - Болт

Шпилька - це циліндричний стрижень із різьбою на обох кінцях

Рисунок 2.2 - Шпилька

Шпильку застосовують тоді, коли в одній з деталей, що з'єднують, не можна просвердлити наскрізний отвір. Один кінець шпильки посадковий, а іншої - стяжний.

Довжина посадкового кінця, залежить від матеріалу деталі, у яку вгвинчується шпилька: для сталевих, бронзових і латунних деталей L_j = d, для чавунних L = 1,25 d і для деталей з легких сплавів L_i = 2d.

Гвинт - це циліндричний стрижень із різьбою на одному кінці й головкою на іншому. Найпоширеніші гвинти зі шліцами під викрутку на головці. Гвинти по призначенню ділять на кріпильні й настановні. Гвинти випускають 2 класів: підвищеної та нормальної.



Рисунок 2.3 - Гвинт

Гайка - кріпильна деталь із різьбовим отвором, нагвинчується на стрижень болта або шпильки. Основні форми гайок, що випускають: шестигранні, круглі, квадратні.

Рисунок 2.4 - Гайка

Рисунок 2.5 - Шайба

Таблиця 2.1

Розрахунок розмірів кріпильних деталей. Болтове з'єднання

Внутрішній діаметр різьби болта	dв=18 мм
Діаметр кола, описаного навколо головки гайки або болта	В=2*d =36 мм
Висота головки болта	k = 0,7*d = 12,6
Висота гайки	т = 0.8*d= 14,4
Діаметр шайби	dm = 2.2*d= 39,6
Товщина шайби	Sm =0.15*d= 2,7

Необхідна довжина болта L складається з товщини деталей, що з'єднують, (H1 і Н2) товщини шайби, висоти гайки, запасу різьби на виході з гайки (0,2 d), висоти фаски на кінці шпильки.

U= H₁ + H₃ + 0.15d + 0.8d+ 0.2d + 0.15d= H₁ + H₃+1.3d(2.1)

U=14+ 20+ 1.3*d57,4

У довжину болта не входить висота головки болта. Необхідна довжина шпильки складається з товщини з'єднує деталі, що (H1), товщини шайби (НШ = 0,15d), висоти шайби (т), запасу різьби на вихід з гайки (0,2d ) і висоти фаски на кінці шпильки.

L = hl + 0,154 d + 0,8 d + 0,2 d + 0,15 d - h_і + 1,3d(2.2)

Таблиця 2.2

З'єднання гвинтове

Внутрішній діаметр різьби гвинта	d1 =0.85*d=8.5 мм
Для гвинтів із циліндричною головкою	D = 1.5*d=15 мм D = 1.5 d
Висота головки	К = 0.6*d =6 мм
Глибина шліца	t = 0.2*d =2 мм
Довжина гвинта	HВ =H2 + 2*d =12+2*10 40 мм

Розраховану довжину гвинта, болта, шпильки порівнюють із рядом нормальних довжин, передбаченими стандартами й округляють до нормальної найближчої довжини.

Умовні позначки кріпильних деталей:

Болт М20 1,5 - 69 60. 109.40 0,86 ГОСТ 7798-70

Це позначення, які повністю характеризують кріпильні деталі, визначають геометричну форму й розміри, крок і ступінь точності різьби, фізико-механічні характеристики матеріалу, покриття, номер стандарту. Для гвинтів, болтів, шпильок, гайок структура позначення складають за схемою:



123 4 - 5 6.7. 8.9 10 11, де:

1 - найменування деталі;

2 - виконання;

3 - позначення й діаметр різьби;

4 - крок різьби;

5 - поле допуску різьби;

6 - довжина кріпильного виробу (для гайок показник опускають);

7 - клас міцності;

8 - марка матеріалу;

9 - вид покриття;

10 - товщина покриття;

11 - номер стандарту на виробництві.

Дана конструкція передбачає наступні кріпильні деталі: Н₁ =14 мм; H₂ = 16 мм; H₃ = 20мм

Таблиця 2.3

Розрахунок розмірів деталей різьбового з'єднання

Болт	d =18мм
Внутрішній діаметр різьби	dl=0,85*d=15,3мм
Висота головки	К=0,7*d=12,6мм
Діаметр, описаний навколо головки гайки або болта	D=2*d=36мм
Довжина болта	L=Н1+Н3+1,3*d=57,4мм
Клас міцності	69
Покриття	00
Шайба	d=18мм
Діаметр шайби	Dш = 2,2*d =39,6мм
Товщина шайби	Sш =0,15*d =2,7мм
Група матеріалу	Сталь
Покриття	00
Гвинт	d=10мм
Внутрішній діаметр різьби	d1 =0,85*d= 8,5мм
Діаметр головки	D=l=15мм
Висота головки	К=0,6*d=6мм
Глибина шліца	t = 0,25*d=2,5мм
Довжина гвинта	LB =Н2+2*d=30мм
Гайка	d=18мм
Висота гайки	т=0,8*d=14,4мм
Діаметр кола, описаного навколо головки	D=2*d=36мм
Клас міцності	6
Покриття	00

робочий складальний креслення деталь



3. СКЛАДАННЯ СКЛАДАЛЬНОГО КРЕСЛЕННЯ РЕЙТЕРА ОПТИЧНОГО

Рейтер оптичний - навчальна конструкція, що складається з об'єктива (1), лави оптичної (2), направляючої (3), основи (4), направляючої (5) і плити (6).

3.1 Вихідні дані для конструювання складальних одиниць рейтера

- товщина плити S₁ = 10мм

- товщина основи S₂=5мм

- діаметр отвору стійки d =7мм

- діаметр шпильки d₁=М6

- діаметр болта d₂=5,5мм

- діаметр фіксуючих гвинтів d₃=М5

- діаметр фіксуючих гвинтів стійки d₄=М4

- матеріал напрямної:чавун

- клас міцності болтів, гвинтів, шпильок - 48

- клас міцності гайки - 5

- матеріал шайби - 13

- вид покриття

3.1.1 Розробка складального креслення об'єктива

Об'єктив - це нероз'ємне з'єднання, що складається з трьох деталей:

Рисунок 3.1 - Лінза

Рисунок 3.2 - оправа

Рисунок 3.3 - фланець

Вихідні дані:

d₁=36ммd₃ =46мм

d₂=42ммl₁=5мм

Спосіб з'єднання

Рисунок 3.4 - Клейка

Рисунок 3.5 - Пайка

Лінза - прикріплена до оправи клеєм ОК- 5П ГОСТ 14887- 69

Оправа - припаюється до флангу припоєм ПОС40 ГОСТ 21930- 76

Складальне креслення виконане на форматі А4, з кресленням сполучена специфікація з одного розділу «Деталі».

Горизонтальне положення об'єктива відповідає його розташуванню в рейтері оптичному, на головному виді виконаний розріз, що розкриває внутрішню форму й з'єднання деталей, що входять. На кресленні шви позначені стрілкою на виносній лінії, який нанесений відповідний знак:

Рисунок 3.5 - Позначення пайки

Рисунок 3.6 - Позначення клеєння

Наприкінці виносної лінії зображене коло діаметром 3-5мм, що позначає клейові та паяні шви по замкнутому колу.

Деталі, що входять у складальну одиницю в розрізі мають різне штрихування. При виконанні зборки враховані особливості й спрощення, у відповідності зі стандартом на кресленні проставлені позиції, нанесені габаритні й приєднувальні розміри.

Номера позицій (ГОСТ 2108 - 68) зазначені на лініях винесення, які закінчуються полками. Номери групуються в колонку або ряд по однієї прямої цифри номера позицій більше на 1 - 2 розміри від звичайних розмірних чисел.

3.1.2 Розробка складального креслення лави оптичної

Лава оптична - це нероз'ємне зварене з'єднання, що складається із трьох деталей:

- диска (1);

- пластини (2);

- стрижня (3);

Складальне креслення виконане на АЗ у двох зображеннях. На головному виді виконаний розріз.

Диск (S=10мм) приварений до пластини (S =4мм ), що має ребра жорсткості до пластини приварений стрижень (d=5мм).

Головний вид відповідає положенню лави в рейтері, зварені шви на кресленні зображені контурною лінією й позначені однобічною стрілкою з виносною лінією й довгою полицею, на якій зазначене позначення зварного шва:

- позначення стандарту на типи й конструктивні елементи швів зварених з'єднань;

- літерне позначення шва;

- позначення способу зварювання;

- знак і розмір катета звареного шва;

- допоміжні знаки;

- додаткова інформація про зварювання;

- зварний шов по замкнутому контуру ( );

До складального креслення виконана специфікація, що складається із двох розділів:

- Документація

- Деталі.

3.1.3 Розробка складального креслення стійки

Стійка - це нероз'ємне зварене з'єднання що складається з:

- стійки (1);

- підставки (2);

d=5(мм) d₂ =5,5(мм) d₄ =М4

3.2 Розрахунок різьбових виробів

Складальне креслення: виконане на А4 в одному зображенні відповідно до положення в рейтері оптичному.

На зборці показаний зварений шов, проставлені позиції, нанесенні габаритні й приєднувальні розміри.

З кресленням стойки сполучена специфікація стійки з одного розділу: «Деталі». На повному вигляді виконаний повний розріз, що розкриває внутрішню

форму деталей.

Товщина основи: S₂=5мм

Матеріал плити: чавун

Діаметр стрижня:7мм

Діаметр шпильки: М4

Діаметр болта: 5,5мм

Клас міцності гайки: 5

Діаметр фіксуючих гвинтів :М5

Матеріал шайби: 13

Діаметр фіксуючого гвинта стійки: М6

Покриття: 016

Клас міцності болтів, шпильок: 48

Рисунок 3.6 - Болт

Рисунок 3.7 - Гайка

Рисунок 3.8 - Шайба

Шайба - деталь, що закладається під гайку, головку болта або гвинта. Призначається для передачі й розподілу зусиль що з'єднують деталі, а також для запобігання зминання гайкою поверхонь деталей, що з'єднуються.

Рисунок 3.9 - Шпилька

Рисунок 3.10 - Гвинт фіксуючий М5 ГОСТ 1477-84



Рисунок 3.11 - Гвинт фіксуючий М5 ГОСТ 21332-75

До складального креслення виконана специфікація на двох А4 складається з 4 розділів:

1. Документація

2. Складальні одиниці

3. Деталі

4. Стандартні вироби

У розділі 4 записуються всі кріпильні деталі у відповідності зі своїми стандартними позначеннями.



4. ЗУБЧАСТІ З'ЄДНАННЯ

4.1 Розробка креслень з'єднань

Зубчасті передачі служать для передачі обертання з одного вала на інший або для перетворення обертового руху в поступальний. Якщо осі валів розташовані паралельно, застосовують циліндричні зубчасті колеса із прямими, косими або шевронними зубами. Передача обертання між валами з пересічними осями здійснюється конічними колесами.

Для передачі руху між валами з перехресними осями застосовують черв'ячну, гвинтову, гіпоїдну і спіроїдну передачу. Зубчасті передачі бувають із внутрішнім і зовнішнім - зачепленням зубів. По конструктивному оформленню передачі ділять на відкриті й закриті, а по величині окружної переданої швидкості - на тихохідні, середньої швидкості й швидкохідні.

4.1.2 Розрахунок геометричних параметрів циліндричної евольвентної передачі.

Таблиця 4.5

Вихідні дані

Параметр	Позначення. Розрахункова формула.	Приклад розрахунку
Модуль	m	0,6
Число зубів ведучого колеса	Z1	40
Число зубів веденого колеса	Z2	20
Вихідний контур	за ГОСТ 9587-81
Розрахунок колеса
1. Діаметр ділильний	d=m*Z1	d=0,6*40=24
2. Висота головки зуба	ha=m	ha=0,6
3. Висота ніжки зуба	hf=1,25*m	hf=1,25*0,6=0,75
4. Висота зуба	h= 2,25*m	h=2,25*0,6=1,35
5. Діаметр кола вершин	da=m*(z1+2)	da=0,6*(40+2)=25,5
6.Діаметр кола западин	df=m*(z1-2,5)	df=0,6*(40-2,5)=22,5



ВИСНОВКИ:

Однією з основних технічних наук є інженерна графіка. Інженер, технік і кваліфікований робітник повинні охопити весь об'єм теоретичних знань по основам нарисної геометрії і інженерної графіки, щоб уміти виражати конструкторську думку за допомогою креслення, схеми, технічного малюнка.

Головна мета інженерної графіки - побудова зображень предметів та об'єктів конкретної галузі інженерної діяльності для їх наступного виготовлення чи ремонту.

Размещено на Allbest.ru