Размещено на http://www.allbest.ru/

ДИПЛОМНИЙ ПРОЕКТ

Конвективна сушарка установки сушіння деревини

Вступ

Під гідротермічною обробкою деревини розуміють процеси впливу на неї тепла, вологого газу або рідини, призначені для зміни температури й вологості деревини або введення в неї речовин, що поліпшують її технологічні та експлуатаційні характеристики.

Сушінням називається процес видалення з матеріалу вологи шляхом її випаровування або випарювання. Сушіння це обов'язкова частина технологічного процесу виготовлення пиломатеріалів.

Не просушені пиломатеріали не можуть вважатися готовою продукцією, а технологічний процес їх виготовлення закінченим. Вологі пиломатеріали піддаються грибковим захворюванням і непридатні для подальшої механічної обробки й виробництва з них готових виробів, у тому числі будівельних матеріалів, у той час як суха деревина має велику стійкість.

Сушіння матеріалів є енергоємним процесом, зв'язаним зі значною витратою палива, пару, а також електроенергії, а отже використання високоточної автоматики дозволить значно скоротити термін сушіння та знизити енергетичні затрати. Сушать деревину у вигляді пиломатеріалів (дощок, брусів, заготовок), шпону (тонколистового матеріалу), трісок, стружки і волокон. Також поширеним є сушіння круглих лісоматеріалів (деталі опор ліній електропередачі, зв'язку, будівельні деталі).

Метою даного проекту є обґрунтування вибраного типу сушарки, опис її конструкції та основних складальних одиниць, вибір матеріалів, порівняння основних показників розробленої конструкції з аналогами, виконання параметричного, теплового та аеродинамічного розрахунку сушильної камери, економічної доцільності її реалізації, а також розробка рекомендацій щодо монтажу та експлуатації сушильної камери.

Завдання на виконання роботи одержане в період проходження виробничої практики в липні 2010 р.

1. Призначення та область використання конвективної сушарки деревини

1.1 Опис технологічного процесу

конвективний сушарка деревина камера

Камерне сушіння - основний спосіб, при якому сушіння пиломатеріалів проводять у сушильних камерах, що мають необхідне обладнання й прилади. У камерах регулюють температуру, вологість і ступінь циркуляції повітря.

Штабель формують із дощок однієї пор оди й товщини. Способи укладання пиломатеріалів у штабелі залежать від напрямку (циркуляції) агента сушіння. Для сушильних камер с протиточною циркуляцією пиломатеріали укладають с проміжками, а для камер з поперечної реверсивною й протиточною прямолінійною циркуляцією - щільно.

Сушіння пиломатеріалів відбувається при певній температурі та вологості, що відрізняється в залежності від режиму та стадії сушіння. У процесі сушіння в камері поступово підвищується (по ступенях) температура повітря й знижується відносна вологість сушильного агента. Режими сушіння обирають із урахуванням породи деревини, товщини пиломатеріалів, кінцевої вологості, категорії якості матеріалів, що висушуються, і конструкцій (типу) камер.

Режимами сушіння залежно від призначення пиломатеріалів передбачаються два процеси - низькотемпературний і високотемпературний. При низькотемпературних режимах у якості сушильного агента на першому ступені сушіння застосовують вологе повітря с температурою менш 100°С. Залежно від вимог, пропонованих до пиломатеріалів, режими діляться на:

- м'які М, при яких виходить бездефектне сушіння с збереженням фізико-механічних властивостей деревини й кольору;

- нормальні Н, при яких виходить бездефектне сушіння з можливою невеликою зміною кольору у хвойної деревини, але із збереженням міцності;

- форсовані Ф, при яких виходить деревина с збереженням міцності на згин, розтягання й стиск, але зі зниженням міцності на сколювання й розколювання на 15 - 20% і с можливим потемнінням деревини.

По цих режимах передбачена триступінчаста зміна параметрів агента сушіння, причому перехід с кожного щабля режиму на наступну можна робити лише по досягненню матеріалом певної вологості, передбаченої по режиму.

Режими високотемпературного процесу сушіння для камер періодичної дії передбачають двоступінчасту зміну параметрів сушильного агента, причому перехід с першого щабля на другу проводиться при досягненні деревиною вологості (перехідний) 20%. Визначають високотемпературний режим залежно від породи й товщини пиломатеріалів. Високотемпературні режими допускається застосовувати для сушіння деревини, що йде на виготовлення не несучих елементів будівельних конструкцій, у яких допускається зниження міцності й потемніння деревини.

До проведення процесу сушіння по обраному режиму деревину прогрівають пором. Тривалість початкового прогріву деревини залежить від породи деревини. Після прогріву параметри агента сушіння доводять до першого ступеня режиму й потім приступають до сушіння пиломатеріалів, дотримуючи встановлений режим. Температуру й вологість повітря регулюють вентилями на паропроводах і шиберами витяжних каналів.

У процесі сушіння в деревині виникають залишкові внутрішні напруження, для їхнього усунення проводять проміжну й кінцеву вологотеплообробку з підвищеною температурою та вологістю. При цьому обробці піддаються пиломатеріали, що висушуються до експлуатаційної вологості та ті, що далі підлягають механічній обробці.

Проміжна вологотеплообробка проводиться при переході з другою на третю ступінь або з першої на другу при сушінні по високотемпературних режимах. Кінцеву вологотеплообробку проводять лише по досягненню деревиною необхідної кінцевої середньої вологості. У процесі кінцевої вологотермоообробки температуру в камері підтримують на 8°С вище останньому ступені режиму, але не більше 100°С. По закінченню кінцевої вологотеплообробки пиломатеріали, що пройшли сушіння, витримують у камерах протягом 2 - 3 год при параметрах, передбачених останнім ступенем режиму, після чого камери зупиняють.

Цикл сушіння

Штучне сушіння партії пиломатеріалів являє собою операцію, що починається із завантаження в камеру відповідним чином покладеного й закріпленого матеріалу і закінчується вивантаженням цього матеріалу по завершенню повного циклу обробки.

Для зручності й для кращого розуміння процесів, що відбуваються, розглянемо обробку, розділивши її на чотири стадії, під час яких, як властивості деревини, так і дія установки різні.

Перша стадія. Попереднє нагрівання.

Деревина, завантажена в сушильну камеру, буде, звичайно, мати температуру навколишнього середовища, у якій вона перебувала до цього моменту.

Назвемо її Т_{навк.сер.} (температура навколишнього середовища).

Потрібно мати на увазі, що в країнах з помірним кліматом (у тому числі в Україні) або розташованих у приполярних областях узимку температура може опускатися на багато нижче нуля градусів.

Для правильного сушіння варто попередньо нагріти цю деревину до проміжної температури, щоб уникнути занадто сильних перепадів температури при проведенні наступних операцій.

Температура попереднього нагрівання (позначена нижче як Т_п.наг.) коливається в межах 30°С.

Нагрівання від Т_{навк.сер.} до Т_п.наг. повинне бути рівномірним і протікати повільно - нагадаємо, що деревина є теплоізоляційним матеріалом, що важко поглинає тепло. Щоб не було різниці температури між поверхнею і серцевиною дошки, варто уникати занадто різких перепадів температури (максимум 10-15°С) Після кожного стрибка температури потрібно зробити так, щоб весь об'єм деревини прогрівався. Температура повинна підтримуватися незмінною протягом певного періоду часу, залежно від породи деревини й товщини шару, що висушується.

Одиничний інтервал часу (одиниця товщини дощок h_o) між двома тепловими стрибками можна вивести з таблиці 1.1:

Таблиця 1.1 - Залежність тривалості від щільності дерева

Питома щільність, дерева	ho*
до 450 кг/м3	1,5 години
від 450 до 600 кг/м3	2,0 години
від 600 до 800 кг/м3	2,5 години
понад 800 кг/м3	3,0 години

*на кожен см товщини пиломатеріалів, що висушуються

Коефіцієнт приросту залишається постійною точкою при всіх збільшеннях температури, що мають місце в процесі сушіння.

Примітка: якщо температура деревини нижче нуля, то вільна вода усередині деревини перебуває в замерзлому стані. У цьому випадку потрібно дуже обережно розморозити деревину.

Існує ще одна небезпека, що може нас очікувати на стадії попереднього нагрівання.

Як було сказано вище нагрівання повітря приводить до скорочення його відносної вологості. Деревина на стадії попереднього нагрівання «омивається» струменем гарячого й сухого повітря. Як наслідок, повинне відбуватися швидке висушування поверхонь плівки із закриттям пор. Цей феномен одержав назву «цементування поверхні», що серйозно перешкоджає процес подальшого сушіння.

Щоб уникнути цього, потрібно, щоб на стадії попереднього нагрівання відносна вологість повітря мала дуже високі значення.

Отже, на стадії попереднього нагрівання відбувається не сушіння деревини, а її підготовка для наступного сушіння.

Якщо Т_{навк.сер.} дорівнює або близька Т_п.наг., то можна знехтувати стадією попереднього нагрівання. У цьому випадку можна відразу ж переходити, до наступної стадії.

Нарешті, якщо потрібно висушити деревину, початкова вологість якої нижче точки насичення волокон, то на стадії попереднього нагрівання, з урахуванням коефіцієнта збільшення, її нагрівають від Т_{навк.сер.}.до необхідної температури (стадія сушіння нижче точки насичення волокон).

Друга стадія. Сушіння вище точки насичення волокон.

По закінченні стадії попереднього нагрівання починається сушіння деревини. На цій стадії передбачається видалення всієї вільної води з деревини

Видалення вільної води являє собою відносно просту операцію; деревина сушиться з великою швидкістю, тому потрібно діяти обережно, тобто дотримуватися не дуже високих температур і відносно більш високих значень вологості.

Стадія попереднього нагрівання закінчувалася доведенням деревини до температури приблизно 30°С. Для початку сушіння на цій другій стадії температура в камері підвищується до значення, що ми позначимо Т₁.

Значення Т₁ не є постійним, але залежить від типу матеріалу, насамперед, і від товщини пиломатеріалів на стадії сушіння. (Значення Т₁ коливається в межах 40-70°С, при переважному значенні близько 50°С). Для підвищення температури від Т_пр.наг. до Т₁ використовується коефіцієнт приросту (h_o x товщ.), що фігурує вже на стадії попереднього нагрівання.

Деякі породи тропічних дерев уражені грибком, що залишає плями на деревині. Цей грибок добре розвивається саме в температурному інтервалі Т_пр.наг. - Т₁ у вологому кліматі. Тому необхідно подолати цей інтервал якнайшвидше. У цьому випадку потрібно відмовитися від коефіцієнту збільшення й настроїти, температуру на значення Т₁.

По досягненні температури Т₁, її варто підтримувати постійною в ході всієї стадії.

Стадія сушіння вище точки насичення волокон проходить при постійній температурі Т₁.

Так як на цій стадії процес сушіння відбувається відносно легко, то градієнт сушіння не повинен мати занадто високі значення.

Третя стадія. Проміжне нагрівання.

На другій стадії деревина віддала всю вільну воду. Тепер потрібно видалити зв'язану воду.

Деревина віддає вологу значно важче й процес сушіння протікає значно повільніше. Тепер потрібно працювати з більш високими температурами й більш низькими значеннями відносної вологості повітря.

Насамперед температура підвищується до третього значення Т₂ (значення Т₂ міняється в інтервалі 60-80°С, переважне ж значення зупиняється на відмітці 70°С).

Четверта стадія. Сушіння нижче значення точки насичення.

Ця стадія теж протікає при постійній температурі Т₂.

П'ята стадія. Кондиціонування.

Для кращого розуміння феномена сушіння деревини візьмемо замість дошки пачку поглинаючої, просоченої вологою паперу. Направимо на пачку струмінь гарячого й відносно сухого повітря, що «обмиває» верхні аркуші, останні прагнуть висохнути, забираючи поступово вологу з нижче лежачих аркушів аж до центральних.

Зовні цей процес представляється як «міграція» вологи із центра, до поверхні, що постійно висушується повітрям.

У цьому випадку розподіл вологи по товщині пачки ніколи не буде рівномірним. У центрі пачки вологість буде завжди більше, ніж на поверхні.

Те ж саме відбувається й з дошкою в процесі сушіння.

Між серцевиною й периферією утвориться диференціал вологості деревини, він збільшується зі збільшенням товщини дошки й збільшенням швидкості процесу сушіння (градієнт).

У такий спосіб значення вологості деревини розглядається як середнє значення.

Ця різниця у вологості між серцевиною й периферією завжди є причиною виникнення напруг у деревині, а в багатьох випадках відбивається на міцності деревини, що, у межі, може руйнуватися.

Тому на стадії кондиціонування відбувається більш рівномірний розподіл вологи по товщині дошки, що значно послабляє напруги.

Іншим, не менш важливим аспектом, є висока температура (Т₂) деревини наприкінці сушіння. Занадто різкий перехід від температури Т₂ до температури навколишнього середовища Т_{навк.сер.} (яка, як уже сказано, може бути нижче нуля) може викликати тепловий «шок» з непередбаченими наслідками.

Тому варто довести температуру деревини до більш низьких значень перш ніж витягти її з камери.

«Міграція» вологи від серцевини до периферії являє собою феномен, що володіє певною інерцією й, природно, не закінчується із закінченням сушильного циклу

Одночасно варто приступити до охолодження деревини. Це буде сприяти й підвищенню відносної вологості.

Правильне охолодження повинне скоротити температуру в камері на 40-50% від різниці Т₂ - Т_{навк.сер.}.

1.2 Вибір типу сушарки та її місце в технологічній схемі

Практична мета усіх видів сушіння - це зведення до мінімуму коливань кінцевої вологості деревини.

Вибір способу сушіння, устаткування й організація процесу залежать від безлічі факторів, як технологічного, так і місцевого значення. Основні фактори з цілим рядом конкретних показників наступні:

- вимоги до якості й обсягів матеріалів, що висушуються;

- забезпечення енергоносіями;

- умови розміщення сушильних камер;

Класифікація способів сушіння ґрунтується на особливостях передачі тепла матеріалу, що висушується, і за цією ознакою можна виділити наступні види сушіння: конвективне, кондуктивне, радіаційне, електричне. У таблиці 1.2 приведені види і способи сушіння.

Таблиця 1.2 - Види та способи сушіння деревини.

Вид сушіння	Сушильні агенти	Спосіб сушіння	Основні особливості процесів
Конвективно-атмосферне	Повітря Повітря	На корені Атмосферна	Сушіння з використанням з сущої сили крони живого дерева Сушіння на відкритих складах чи під навісами
Конвективно - теплове	Повітря, Топковий газ, водяна пара та суміші Рідини	Газопарова Ротаційна Вакуумна У рідинах	Сушіння в нагрітому газовому середовищі при атмосферному тиску Газопарове сушіння з додатковим використанням відцентрового ефекту Газопарове сушіння при тиску середовища нижче атмосферного Сушіння з використанням нагрітих рідких сушильних агентів
Кондуктивне	Повітря	Кондуктивне	Сушіння з передачею тепла матеріалу за допомогою теплопровідності при контакті с нагрітими поверхнями
Радіаційне	Повітря	Радіаційне	Сушіння передачею тепла матеріалу випромінюванням
Електричне	Повітря	Діелектричне	Сушіння в електромагнітному полі ТВЧ чи СВЧ із передачею тепла матеріалу за рахунок діелектричних втрат
Електричне	Повітря	Індукційне	Сушіння в електромагнітному полі промислової частоти з передачею тепла матеріалу від розташовуваних всередині штабелю феромагнітних шляхів що нагрівають індуктивними струмами.

У випадку сушіння у рідинах сушильним агентом служать гідрофобні і гідрофільні рідини.

Зневоднювання в гідрофобних рідинах, оліях, розплавлених металах, сірці по своєму механізмі схоже на конвективне сушіння при високотемпературному режимі. Тому всі негативні наслідки, - зниження міцності деревини, великі внутрішні напруження, характерні для високотемпературного режиму сушіння, присутні і тут.

Недолік цього методу - висока експлуатаційна вартість, викликана необхідністю використання дорогих гідрофобних розчинів.

Ротаційний спосіб сушіння являє собою механічне зневоднювання деревини в полі відцентрових сил. Здійснюється він у спеціальних карусельних сушарках, причому найкращий ефект досягається при розміщенні штабеля чи пиломатеріалів навіть круглого сортименту по діаметру обертової платформи. При цьому вектор відцентрової сили збігається з віссю деревного сортименту, і зневоднювання відбувається уздовж волокон. Природно, що таким способом можна видалити з деревини тільки вільну воду. Вологість свіжої деревини при цьому знижується до 40-45% за невеликий проміжок часу - 10-20 хв. Пиломатеріали початковою вологістю З0-35% і нижче зневоднюванню з використанням відцентрового ефекту не піддаються.

Ротаційне сушіння, таким чином, може замінити першу найбільш енергоємну і тривалу ступінь камерного сушіння. Техніко-економічні розрахунки показали, що сполучення карусельного і камерного сушіння забезпечує 1,5-2-кратне скорочення енерговитрат і зниження собівартості сушіння на 25-30%.

Недоліком ротаційного способу є громіздкість конструкцій, складність у виконанні обертової платформи, балансування вантажу. Тому такі сушарки не одержали поширення

Атмосферне сушіння є найбільш дешевим способом. Воно не вимагає таких капітальних затрат, як камерне, але для нього необхідний великий запас матеріалу.

Відомо, що атмосферно висушена деревина може експлуатуватися багато сторіч, якщо її повторно не воложити.

Основним недоліком атмосферного сушіння є те, що процес некерований: у районах з підвищеною вологістю повітря підвищується імовірність поразки пиломатеріалів грибками, а на півдні - розтріскування.

Камерне сушіння - основний спосіб, при якому сушіння пиломатеріалів проводять у сушильних камерах, що мають необхідне обладнання й прилади. У камерах регулюють температуру, вологість і ступінь циркуляції повітря.

Звичайно під камерним розуміють конвективно-тепловий вид сушіння, здійснюваний у конвективних камерах різних конструкцій.

Сушильні камери можуть мати будівельні чи металеві огородження; бути стаціонарними чи пересувними; здійснювати безупинне чи періодичне сушіння матеріалу.

Вибір категорії режиму здійснюється відповідно до потреби в швидкості отримання сухого матеріалу, тому що тривалості процесу при м'якому і форсованому режимах відрізняються більш ніж у два рази, а також від призначення матеріалу, оскільки підвищення рівня температури висушування веде до втрати міцності деревини.

Переміщення повітря в камерах здійснюється за допомогою осьових чи відцентрових вентиляторів. Значення швидкості циркуляції повітря по штабелі в сучасних камерах коливаються від 1,0 до 5,0 м/с у залежності від породи деревини.

Переваги камерного сушіння в порівнянні з атмосферним - це менша тривалість, можливість керування процесом.



1 - пластинчастий калорифер, 2 - вузол рециркуляції теплоносія, 3 вузол зволоження теплоносія, 4 - штабелі пиломатеріалів, 5 - осьовий вентилятор, 6 - підвісна стеля, 7 - двері завантаження та вивантаження матеріалів.

Рисунок 1.1 - Схема камерної конвективної сушарки лінії сушіння деревини

У зв'язку з особливостями розвитку внутрішніх напружень у деревині найбільш небезпечним є початковий період сушіння до середньої вологості матеріалу 30%. Тому режими камерного сушіння побудовані так, щоб перша ступінь, а по тривалості вона займає близько 40-45% усього терміну сушіння, була найбільш «волога».

Схема сушарки наведена на рисунку 1.1. Повітря, яке поступає до камери через отвори для рециркуляції 2, примусово циркулюється за допомогою вентиляторів 5, які направляють його через канал утворений підвісною стелею 6 до калориферів. Далі підігріте повітря прямує до штабелів пиломатеріалу 4, після чого, частина його викидається в атмосферу через канали 3, а частина іде на рециркуляцію. При недостатній вологості в камері починає працювати розбризкувач 3, що зволожує теплоносій до необхідного рівня.

Для пиломатеріалів твердих листяних порід підсушування бажано проводити в спеціальних низькотемпературних камерах при температурі до 40°С. У цьому випадку процес підсушування керований, тривалість його в 5-8 разів менше, ніж при атмосферному підсушуванні, значно менше і ступінь нерівномірності просихання.

Головною задачею даного апарату є сушіння деревини, для подальшого її використання у виробництві чи будівництві.

Для даного процесу нам потрібна сушильна камера, яка максимально відповідає вимогам, які поставлені технологічними умовами.

Вона призначена для видалення вологи з деревини.

В загальному випуску сушильних камер для деревообробної галузі промисловості в Україні біля 75% займають конвективні сушильні камери. Ці апарати достатньо прості у виготовлені та надійні в експлуатації і одночасно достатньо універсальні, тобто можуть бути використані для сушіння пиломатеріалів будь яких типорозмірів, та отримання заданої кінцевої вологомісткості.

2. Технічна характеристика

Тип завантаження	Фронтальне;
Товщина теплоізоляції, м	0,12;
Ворота	Зсувні;
Двері для огляду	0,54 x H=1,58;
Засувки	4;
Двигуни для засувок.	2;
Діаметр засувки, м	0,2;
Гідравлічна система воріт	1;
Електро двигуни з трьома фазами	3x3 кВт реверс;
Електрична напруга	400 В 50 Гц;
Оберти в хвилину	1450;
Діаметр вентиляторів, м	0,9;
Вентиляційний потік, м 3/с	2,16;
Водний потік, м3/с	1,344;
Теплоносій	Гаряча вода
Температура теплоносія,°C	95;
Теплова потужність, кВт/год	200;
Матеріал теплообмінника	Al/Cu
Напруження сервомотора, В	24;
Робоча температура,°C	20-90;
Ширина, м	5,2;
Довжина, м	7,5;
Робоча висота, м	6,2.
Маса апарату, кг	7250

3. Опис та обґрунтування вибраної конструкції сушильної камери

3.1 Опис конструкції, основних складальних одиниць та деталей апарата

Камера, що проектується - це камера періодичної дії з поперечно-горизонтальною циркуляцією агента сушіння. Сушіння пиломатеріалу в камерах обраного типу відбувається в пароповітряному середовищі з застосуванням нормальних і форсованих режимів сушіння. Обрана конструкція і застосовувані в ній режими сушіння забезпечують вихідний матеріал I і II категорії якості.

Загальний вид конструкції показано на рисунку 1.1.

Основні складальні одиниці конвективної сушильної камери це - осьовий вентилятор, калорифер, огородження.

Для більш рівномірного сушіння по всьому об'єму сушарки, сушильний агент повинен позмінно направлятись то в одну то в іншу сторону сушильної камери. Для цього необхідно використовувати осьові вентилятори з можливістю реверсу.

Рисунок 3.1 - Осьовий реверсивний вентилятор Hartzellfan SIRIES 02R

Обраний вентилятор (рисунок 3.1) відповідає потребам сушильної камери. Парне та симетричне розташування лопатей з правильно підібраним центром мас зменшує небажані коливання, що призводить до пониження рівня шуму, а також забезпечує рівномірний розподіл повітря в камері.

У ролі утеплювача обрано сендвіч-панелі (рисунок 3.2) - сучасний та ефективний матеріал. Його переваги це - невеликий коефіцієнт теплопровідності, простота монтажу та транспортування, екологічність (можливість повної переробки).

Рисунок 3.2 - Утеплююча сендвіч-панель

Зовнішні і внутрішні листи з гофрованого алюмінію товщиною 0,6 мм, сплав з додаванням титану. Листи для виключення «містка холоду» сполучені профілем з полівінілхлориду, з робочою температурою від-40°С до +110°С. Утеплювач - пеноплекс. Базова товщина 120 мм. Питома вага 30 кг/м3. Коефіцієнт теплопередачі утеплювача складає теплопровідності 0,0285 Вт•/м•К.

Між собою панелі з'єднуються за допомогою спеціальних ущільнювачів з силіконової гуми тип SILICOLESS (БЕЗ силікону), що забезпечує високу якість збірки і повну відмову від силікону як клеючої речовини. Можна зібрати камеру на будівництві навіть за несприятливих кліматичних умов.

Панелі доставляють на будівництво в розібраному вигляді.

Одним з найважливіших елементів сушарки є калорифер.

Система нагрівання складається з модульних калориферів (рисунок 3.3) з трубами з міді всередині та алюмінієвого оребрення зовні.

Рисунок 3.3 - Багатоходовий калорифер

Теплообмінники забезпечені триходовим краном з електричним приводом для автоматичної підтримки температури нагріву камери.

3.2 Вибір матеріалів для виготовлення

У лісосушильній промисловості умови роботи апаратів пов'язані з високими показниками температури та вологості:

? механічна надійність;

? довговічність;

? конструктивна досконалість;

? легкість виготовлення;

? зручність транспортування;

? легкість монтажу та експлуатації.

Тому конструкційні матеріали мають забезпечувати:

? високу корозійну стійкість при робочих параметрах процесу;

? добру зварюваність матеріалів із забезпеченням високих механічних властивостей зварних з'єднань;

? низьку вартість і доступність матеріалів.

Крім цього при виборі конструкційних матеріалів необхідно враховувати фізичні властивості матеріалів (температуропровідність, лінійне розширення та ін.).

Каркас сушарки виготовляється із стандартного металопрокату (швелерів, кутників та квадратів), які, в свою чергу, виготовлено зі сталі (Сталь 10 згідно з ГОСТ 16523-70). Сталі мають найбільше застосування, оскільки вони краще за інші матеріали задовольняють необхідним вимогам. За хімічним складом й механічними властивостями сталі марки Сталь 10 мають відповідати вимогам ГОСТ 16523-70.

Теплообмінні труби виготовлені із Міді М1 згідно ГОСТ 617-90. За хімічним складом й механічними властивостями Мідь М1 має відповідати вимогам ГОСТ 859.

Сталь вуглецева звичайної якості застосовується також при виготовлені трубних решіток.

Фланці виготовлені з Бронзи марки БрА9Ж4 згідно ТУ 48-26-114-90.

3.3 Порівняння основних показників розробленої конструкції з аналогами

конвективний сушарка деревина камера

Для співставлення сушильних камер по енергоспоживанню найчастіше використовують два критерії оцінки витрат тепла на сушіння: питомі витрати теплової енергії в перерахунку на 1 м³ висушених матеріалів та на одиницю вологи, що випаровується з нього. Обидва показники залежать від багатьох факторів, навіть для однієї і тієї ж сушильної камери.

Таблиця 3.1 - Показники питомого енергоспоживання сушильних камер

Сушильна камера	Питомі витрати енергії
	Теплові, кДж/кг	Електричні, кВт•год/кг
Малої продуктивності НД, KWB, SR68, SHT, Zicnica	5690	0,25
Середньої продуктивності Sateko, Vanicek	4480	0,2
Високої продуктивності HD78K, KWD	5070	0,2

Обрана конструкція відноситься до конвективних сушильних камер середньої продуктивності, з показниками витрати теплової енергії 4400 кДж/кг та 0,2 електричної. Тож обрану конструкцію за цими параметрами можна вважати конкурентоспроможною.

Розміри сушильної камери не є параметрами для співставлення, та приведені виключно для ознайомлення.

Таблиця 3.2 - Технічні характеристики камер періодичної дії

Показники	УЛ-1	УЛ-2М	СПМ-2К	СПМ-1К	ВК-4	Sateko
Число штабелів	1	2	4	2	4	2
Місткість камери, м3, умовних пиломатеріалів	15,35	30,7	61,4	30,7	54	32
Річна продуктивність, тис. м3 при:
Високотемпературному	3,6	7,2	13,8	6,9	-	-
форсованому	1,95	3,9	7,5	3,75	6,87	4
нормальному	1,5	3,0	5,7	2,85	5,08	3
М'якому	-	-	-	-	-	2,5
К-сть вентиляторів	3	6	4	2	6	3
Потужність, кВт	16	32	42	20	45	9
Швидкість циркуляції агенту сушіння через штабель, м/с	1,5-3	1,5-3,5	1,5-3	1,5-3	2,0	1,5-3
Питома витрата електроенергії кВт•год/м3	30	27	28	28	20	23
Маса, т	10,73	18,5	56	26	-	7,2

Найбільш близькою за конструкцією є камера типу Sateko.

Конструкція що обрана в даному дипломному проекті, вважається найбільш доцільним варіантом для невеликих виробництв. Менша тривалість сушіння, в порівнянні з більшими аналогами

3.4 Патентне дослідження

Конвективна сушильна камера. Суттєвими ознаками апарата є: наявність камери з теплогенератором та вентиляторами для розподілення тепла по камері.

В результаті пошуку відібрані для детального розгляду ряд конструкцій, описи яких наведено нижче.

Авторами патенту №2215251 (RU) [1] запропонована сушильна камера, зображена на рисунку 3.4, що може застосовуватися для сушіння деревини, а саме пиломатеріалів. Сутність винаходу полягає у використанні розподілюючого пристрою у вигляді пластини, яка згинається по параболічному закону та має шарнірне з'єднання, що дозволяє нижній частині пристрою підніматись до рівня фальш-стелі.

1 - розподільча пластина, 2 - фальш-стеля

Рисунок 3.4 - Сушильна камера з розполілюючим пристроєм

Перевагами такої конструкції є покращення якості сушіння по висоті штабелю пиломатеріалів.

Недоліком можна вважати складність використання даної конструкції у сушарках великого розміру.

Авторами патенту №2327935 (RU) [2] запропонована сушарка деревини, зображена на рисунку 3.5. Сутність винаходу полягає в використанні жалюзійних решіток, які дозволяють інтенсифікувати процес тепло- і масообміну і покращити якість сушіння пиломатеріалів, за рахунок усунення застійних зон.

Перевагами є: рівномірність обтікання теплоносієм всього штабелю пиломатеріалів.

Як недолік, можна виділити гідравлічний опір, який з'являється при використанні жалюзійних решіток.

Рисунок 3.5 - Конвективна сушарка з жалюзійними решітками

Авторами патенту №2379603 (RU) [3] запропонована сушарка деревини, зображена на рисунку 3.6. Сутність винаходу: зниження енергозатрат за рахунок можливості регулювання довжини робочого сушильного простору та вимкнення від мережі непрацюючих зон сушарки.

Перевагами є: можливість скорочення енергетичних витрат при сушці штабелів пиломатеріалів різної довжини, за рахунок встановлення раціональної довжини сушильної зони, виключення застійних зон та забезпечення обтікання всього штабелю пиломатеріалів.

Рисунок 3.6 - Сушильна камера, з можливістю регулювання довжини сушильного простору

Недоліками можна вважати низьку місткість камери, що робить її не раціональним вибором для великих підприємств. Також за рахунок використання великої кількості рухомих частин, які дозволяють регулювати розміри камери, значно зростає вартість обслуговування.

Авторами патенту №2022221 (RU) [5] запропонована сушарка деревини, зображена на рисунку 3.7. Сутність винаходу: зниження енергозатрат за рахунок можливості регулювання довжини робочого сушильного простору та вимкнення від мережі непрацюючих зон сушарки.



Рисунок 3.7 - Сушильна камера, з перфорованою перегородкою

Сутність винаходу: збільшення ККД процесу сушіння різних за довжиною штабелів за рахунок покращення рівномірності сушіння, що досягається встановленням перегородки, яка має можливість перекривати потік повітря.

Перевагами є: можливість використання штабелів різної довжини без зниження ККД сушарки.

Недоліками можна вважати низьку місткість камери, що робить її не раціональним вибором для великих підприємств.

4. Охорона праці

Управління охороною праці на підприємстві в цілому здійснює керівник (головний інженер), в цехах, на виробничих дільницях і в службах - керівники відповідних підрозділів і служб.

Організаційно-методичну роботу по управлінню охороною праці, підготовку управлінських рішень і контроль за їх реалізацією здійснює служба охорони праці, безпосередньо підпорядкована керівнику (головному інженеру). Нормативною основою СУОП є кодекс законів про працю, система стандартів безпеки праці, норми, правила, положення, вказівки, інструкції з питань охорони праці. До основних організаційних документів з охорони праці в організаціях належать Положення про організацію роботи з охорони праці об'єднання (треста); Положення про відділ, в якому повинні бути відображені питання охорони праці, за які несе відповідальність даний відділ; Посадові інструкції керівних та інженерно-технічних працівників; Інструкції з охорони праці для робітників по професіях; Накази, постанови і розпорядження з охорони праці та інші інформаційні матеріали. СУОП передбачає комплексне вирішення питань з охорони праці на підприємстві, активну участь в цій роботі всіх інженерно-технічних і господарських служб, колективну відповідальність за створення безпечних умов праці на кожному робочому місці.

Керівні й інженерно-технічні працівники підприємства зобов'язані не рідше одного разу в рік здавати екзамени з правил і норм охорони праці.

Інструктаж з техніки безпеки буває: вступний (первинний), безпосередньо на робочому місці (періодичний, позаплановий, цільовий).

На виробництві широко використовуються установки, що працюють під тиском. До таких належать водогрійні (парові) котли, компресори, повітрозбірники, паропроводи, газопроводи, газові балони та ін.

Парові котли використовують з метою виробництва пару для різних технологічних потреб. Компресорні установки служать для виробництва стиснутого повітря, яке застосовується як носій енергії при різних технологічних процесах (приводу машин, технологічного обладнання та ін.). Газові балони використовують для зберігання газів у стиснутому та зрідженому станах.

Посудини, що працюють під тиском, при експлуатації являють

серйозну небезпеку, оскільки при порушенні нормального режиму експлуатації або в наслідок дефектів при їх виготовленні можуть відбуватись вибухи.

Вибух посудини під тиском це таке руйнування її стінок, при якому внутрішній тиск миттєво знижується до атмосферного. Це явище носить назву адіабатичного розширення (вибуху). На відміну від нього хімічний вибух є різновидом процесу горіння.

Причини вибухів посудин, що працюють під тиском різноманітні, але в загальному вигляді їх можна звести до таких: підвищення тиску вище допустимого, механічна або хімічна дії, дефекти виготовлення та ін.

Вибух посудин під тиском супроводжується великими руйнівними наслідками. Найнебезпечнішими є вибухи котлів.

Нагляд за правильним виготовленням і експлуатацією посудин, що працюють під тиском, здійснює Державний комітет з охорони праці України (інспекція котлонагляду). Цей комітет здійснює технічний нагляд за влаштуванням і експлуатацією посудин під тиском, реєстрацію і дає дозвіл на їх випуск в роботу. Відповідальність за безпечну експлуатацію посудин покладається на власника устаткування.

Реєстрація проводиться за заявкою власника, до якої додається паспорт обладнання заводу, що його виготовив, посвідчення про якість монтажу від організації, що його здійснювала, довідки про те, що є підготовлений обслуговуючий персонал і копія наказу про призначення відповідальної особи.

До обслуговування посудин, які працюють під тиском, допускаються особи не молодші 18 років, що пройшли медичний огляд, навчені за відповідною програмою і мають посвідчення екзаменаційної кваліфікаційної комісії. Періодично через кожні 12 місяців, для обслуговуючого персоналу проводиться перевірка знань з техніки безпеки.

Вимоги до безпечної експлуатації котлів визначені «Правилами влаштування і безпечної експлуатації парових і водогрійних котлів». Дані правила розповсюджуються на водогрійні котли з температурою води вище 115 0С.

За статистичними даними, найбільша кількість аварій пов'язана з водним режимом котла (а саме зниження рівня води - 32%, незадовільний водний режим - 36%, порушення циркуляції води - 7%, дефекти виготовлення і монтажу - 18%).

Небезпека аварій полягає в перегрітій (понад 100 0С) воді, яка має великий запас енергії. При миттєвому падінні тиску вода раптово перетворюється на пару, збільшуючись приблизно в 1700 разів.

Причиною аварій котлів є перенапруження металу, що перебуває під безпосередньою дією високих температур і тиску. Внаслідок цього у металі відбуваються пластичні деформації, настає явище повзучості

Механічний розрив стінок виникає у тому випадку, коли у котлі недостатня кількість води. Коли рівень упав, теплота, що розрахована на нагрівання води, не відводиться, а перегріває стінки котла. Внаслідок явища повзучості металу стінка котла випинається до утворення в даному місці тріщини, з появою якої котел розривається. Причиною аварії буде ще й подача води у такий перегрітий котел. Якщо у котлі утворилась впучина, треба перекрити подачу тепла і випустити пар, а не подавати в нього воду.

Причиною вибуху і аварії котлів є також поява на внутрішніх стінках накипу, який утворюється внаслідок незадовільного водного режиму і низької якості води. Накип небезпечний для котла як з фізичної так і з хімічної точки зору. Порушення водного режиму виникає не лише внаслідок відкладання накипу і шламу на поверхні нагрівання, а й в результаті корозії. Накип і шлам характеризується низьким коефіцієнтом теплопровідності, що призводить до недопустимого підвищення температури стінок, в результаті чого міцність матеріалу різко падає і елементи котла руйнуються.

Щоб попередити відкладання накипу, треба використовувати воду відповідної якості. Існує багато способів очищення води шляхом фільтрації через шар натрію, польового шпату, піску глини, каоліну, соди та ін. Для запобігання відкладання накипу котел періодично промивають з добавкою різних пом'якшувачів води. Для цього використовують, наприклад, антинакипин, який сприяє утворенню на поверхні стінок котла захисної плівки, яка перешкоджає зсіданню накипу. Накип залишається у воді у вигляді шламу, який викидається з котла шляхом продувки через спускний кран.

Крім цього причиною аварій може бути порушення правил технічної експлуатації котлів.

Для безпечної експлуатації і забезпечення нормальних умов праці котли обладнують арматурою, контрольно-вимірювальними приладами і приладами безпеки. Манометри, що встановлюються для контролю тиску, повинні мати червону риску, яка відповідає дозволеному для даного котла робочому тиску. Запобіжні клапани автоматично спрацьовують, якщо тиск у котлі підвищився до відповідного значення. За принципом дії запобіжні клапани бувають важільно-вантажні, важільно-пружинні, та пружинні; за конструктивним виконанням - відкритими або закритими і встановлюються на котлі спарено або по одному.

Запобіжні клапани забезпечуються пристроями, які захищають обслуговуючий персонал від опіків, коли спрацьовує клапан і коли перевіряється їх дія. Крім цього, запобіжні клапани мають сигнальні пристрої у вигляді свистка, щоб при виході пару з котла на робочому місці подавався сигнал.

Плановий огляд проводиться в такі строки:

зовнішній і внутрішній - не рідше одного разу в чотири роки;

гідравлічні випробовування - один раз у вісім років.

Гідравлічні випробовування проводяться після задовільного зовнішнього і внутрішнього огляду тиском, який перевищує робочий в 1,25-1,5 рази.

Під пробним тиском котел витримують протягом 5 хвилин, після чого тиск знижують до робочого і підтримують його до повного огляду.

До вантажно-транспортних робіт в сушильних цехах допускаються особи, яким відомі правила експлуатації підйомно-транспортних механізмів та які пройшли інструктаж по техніці безпеки.

Основні правила техніки безпеки при формуванні штабелів та їхньому транспортуванні в цеху зводяться до наступного.

При формуванні штабелів:

Забороняється складувати та розбирати штабелі всередині сушильної камери;

Допускається ручна укладка штабелів на висоту до 1.5 м від рівня підлоги; верхню частину в цьому випадку необхідно формувати, використовуючи естакади, штабелери та інші механізми;

Необхідно обов'язково перевіряти правильність укладки штабеля по висоті і ширині габаритним шаблоном;

При роботі на вертикальному підйомнику не можна знаходитися в безпосередній близькості від штабеля при підйомі чи опусканні (при розбиранні) платформи; не допускати попадання предметів (дощок, прокладок) в зазор між поверхнями штабеля та стінками котловану; приймати міри по видаленню предметів що потрапили в котлован підйомника.

Робота не несправних механізмах та при відсутності або несправності захисних огорож та пристосувань категорично забороняється. Не можна торкатися рухомих тросів, стояти близько штабеля при його русі, знаходитися під пакетом пиломатеріалів або іншого вантажу при підйомі та переміщенні.

Для зупинки рухомого штабеля необхідно застосовувати спеціальні башмаки, що встановлюються на рейки. В кінці рейкового шляху повинні бути встановлені упори, які перешкоджають сходження штабеля з рейок.

Необхідно слідкувати за тим, щоб постійні проходи утримувались в чистоті, а їх ширина була не менше одного метру.

До роботи по обслуговуванню сушильних камер допускаються особи, які знають їхній пристрій і правила технічної експлуатації. Основну небезпеку представляють заходи обслуговуючого персоналу в камери. Їхня кількість повинна бути максимально скорочена, для чого необхідно застосовувати стаціонарні чи дистанційні психрометри, пристосування для закладки і виїмки контрольних зразків з коридору керування.

При заході в камеру оператор сушильної установки повинний надягати брезентовий костюм із щільними застібками біля коміра і долоней рук, рукавички, шолом і протигазову маску з повітроохолоджувачем. Підлоги приміщення камер, особливо які мають підвал, повинні знаходитися в справному стані. Камери повинні бути обладнані електричним освітленням напругою 12-18 В. Якщо воно відсутнє, варто користатися акумуляторними ліхтарями чи переносними низьковольтними лампами із сіткою і броньованим шнуром.

Двері в камеру повинні мати зовнішні і внутрішні ручки. При вході в камеру необхідно стежити за тим, щоб двері випадково не закрили зовні. Якщо оператору треба зайти в гарячу камеру, біля її дверей повинен знаходитися черговий.

Коридори керування камер, лабораторія, топкові приміщення газових камер повинні бути обладнані вентиляцією для того, щоб підтримувати температуру не вище 25° С. Паропроводи необхідно теплоізолювати, фланці з'єднань паропроводів і калориферів закрити захисними екранами. Усі рухомі частини устаткування, сушильних камер повинні бути закриті огородженнями.

У сушильному цеху необхідно періодично проводити навчання персоналу правилам охорони праці і техніки безпеки, а також інструктаж з виробничої санітарії. У цеху повинний бути обладнані санітарний пост і стенди з наочними посібниками по техніці безпеки.

При експлуатації газових камер необхідно стежити за герметичністю газоходів, топок і дверей камер. Заходити в працюючі газові камери дозволяється тільки в протигазі і захисному костюмі.

Зольне приміщення топки повинне бути обладнане вентиляцією і мати двері, що ведуть назовні. Перед топковим отвором повинні бути встановлені екрани, що охороняють робітників від впливу теплового випромінювання. Шибери і заслінки, що перекривають газоходи, повинні мати систему керування ними з підлоги приміщення. Положення шиберів і заслінок повинне надійно фіксуватися запірними пристроями. Категорично забороняється ходити по зводу топки під час її роботи.

Необхідно виконувати наступні протипожежні вимоги

регулярно прибирати приміщення камер, цеху й інших допоміжних приміщень, не допускаючи скупчення відходів і сміття;

у приміщенні сушильного цеху не застосовувати відкритий вогонь (свічі, гасові і паяльні лампи) і не курити; зварювальні роботи проводити з дозволу представників пожежної охорони;

вчасно подавати змазку в підшипники вентиляторів і електродвигунів, не допускаючи їхнього перегріву.

У газових сушильних камерах, крім того, необхідно:

стежити за станом топкових газів, не допускати вильоту іскор за межі іскрогасильної камери топки, користатися тільки дозволеним для неї паливом;

систематично чистити клапани і газоходи;

не допускати прогарів топки і подачі великих мас палива, небезпечних у відношенні вибуху;

золу з зольного приміщення вивозити не раніше, ніж через 5 діб після її видалення з топки.

Пожежі становлять особливу небезпеку, тому що пов'язані з великими матеріальними втратами. Як відомо пожежа може виникнути при взаємодії горючих речовин, окислювання і джерел запалювання. Горючими компонентами є: будівельні матеріали для акустичної і естетичної обробки приміщень, перегородки, двері, підлоги, ізоляція кабелів і ін.

Протипожежний захист - це комплекс організаційних і технічних заходів, спрямованих на забезпечення безпеки людей, на запобігання пожежі, обмеження її поширення, а також на створення умов для успішного гасіння пожежі.

Джерелами загоряння можуть бути електронні схеми від ЕОМ, прилади, застосовувані для технічного обслуговування, пристрої електроживлення, кондиціонування повітря, де в результаті різних порушень утворюються перегріті елементи, електричні іскри і дуги, здатні викликати загоряння горючих матеріалів.

До засобів гасіння пожежі, призначених для локалізації невеликих загорянь, відносяться внутрішні пожежні водопроводи, вогнегасники, сухий пісок, азбестові ковдри і т. п.

Для гасіння пожеж на початкових стадіях широко застосовуються вогнегасники. По виду використовуваної вогнегасильної речовини вогнегасники підрозділяються на наступні основні групи.

Пінні вогнегасники, застосовуються для гасіння палаючих рідин, різних матеріалів, конструктивних елементів і устаткування, крім електроустаткування, що знаходиться під напругою.

Газові вогнегасники застосовуються для гасіння рідких і твердих речовин, а також електроустановок, що знаходяться під напругою.

У приміщеннях, де присутні ЕОМ застосовуються головним чином вуглекислотні вогнегасники, достоїнством яких є висока ефективність гасіння пожежі, схоронність електронного устаткування, діелектричні властивості вуглекислого газу, що дозволяє використовувати ці вогнегасники навіть у тому випадку, коли не вдається знеструмити електроустановку відразу.

Для виявлення початкової стадії загоряння й оповіщення служби пожежної охорони використовують системи автоматичної пожежної сигналізації (АПС). Крім того, вони можуть самостійно пускати в хід установки пожежогасіння, коли пожежа ще не досягла великих розмірів. Системи АПС складаються з пожежних оповісників, ліній зв'язку і прийомних пультів (станцій).

Відповідно до «Типових правил пожежної безпеки для промислових підприємств» зали ЕОМ, приміщення для зовнішніх запам'ятовуючих пристроїв, підготовки даних, сервісної апаратури, архівів, копіювально-множного устаткування і т. п. необхідно обладнати димовими пожежними оповісниками. У цих приміщеннях на початку пожежі при горінні різних пластмасових, ізоляційних матеріалів і паперових виробів виділяється значна кількість диму і мало теплоти.

5. Розрахунки, що підтверджують працездатність та надійність конструкцій

5.1 Параметричний розрахунок конвективної сушарки деревини

Метою розрахунку сушарки є визначення технологічних параметрів процесу.

Вихідні дані:

початкова концентрація вологи в деревині , % 60;

кінцева вологість готового продукту , % 10;

температура теплоносія на вході t_1, К° 368;

температура теплоносія на виході t₂, С° 333;

температура повітря в початковий період часу t_1п, С° 323;

вологовміст повітря на вході у камеру , г/кг 110;

товщина дошки s, мм 32;

тривалість сушіння при заданій товщині , год 193;

коефіцієнт нерівномірності швидкості сушіння K 1,2;

середня густина матеріалу (дуб) , кг/м³ 690;

Розрахунок проведений за методикою наведеною у літературі [1].

Схема сушарки наведена на рисунку 1.1

5.1.1 Визначення тривалості сушіння в камерах періодичної дії при низькотемпературному процесі

Загальну тривалість сушіння, год, включаючи початковий прогрів і вологотеплообробку, знаходять по виразу

- вихідна тривалість власне сушіння пиломатеріалів заданої породи, товщини () і ширини() нормальними режимами в камерах із примусовою реверсивною циркуляцією середньої інтенсивності (розрахункова швидкість повітря - 1 м/с, ширина штабеля 1,5…2 м) від початкової вологості 60% до кінцевої вологості 10%, визначаємо з таблиці 5.1. - коефіцієнт, що враховує жорсткість застосовуваного режиму сушіння. В даному випадку для нормального режиму . - коефіцієнт, що враховує характер і інтенсивність циркуляції повітря в камері. Визначається за таблицею 5.2 залежно від добутку і швидкості циркуляції. Швилкість циркуляції

Таблиця 5.1 - Вихідна тривалість сушіння пиломатеріалів

Товщина пиломатеріалів Si, мм	Ширина пиломатеріалів S2, мм
	40-50	60-70	80-100	110-130	140-180	>180
Сосна, ялина, ялиця, кедр
До 16	23	25	26	27	27	27
19	29	31	32	33	33	33
22	34	37	39	39	39	39
25	45	50	53	54	55	55
32	59	63	68	72	73	73
40	71	79	84	86	88	83
50	-	93	99	100	104	105
60	-	103	114	122	125	130
70	-	-	147	161	178	194
75	-	-	156	177	197	218
Береза, вільха
До 16	36	37	37	38	39	39
19	44	45	47	47	48	48
22	50	51	53	54	55	55
25	67	73	78	81	83	84
32	81	85	88	91	92	94
40	93	96	100	101	105	107
50	-	115	130	141	149	158
60	-	155	187	213	231	249
75	-	-	377	420	463	514
Дуб, горіх, граб
До 16	84	85	85	87	87	88
19	88	91	94	96	96	97
22	97	101	104	105	106	107
25	117	125	132	136	138	140
32	146	173	193	206	214	221
40	183,	234	269	293	307	321
50	-	365	431	488	520	551
60	-	562	679	777	841	905
75	-	-	1086	1209	1340	1483

Оскільки тривалість сушіння залежить від багатьох нестійких факторів, то наведені в табл. 5.1 вихідні дані для деяких порід деревини є орієнтовними (наприклад, для ясена, граба, ільма, горіха). Залежно від конкретних умов і результатів контрольних сушінь в умовах виробництва вони можуть коректуватися.

Таблиця 5.2 - Значення коефіцієнту для камер з реверсивною циркуляцією.

фисхAр, год	Швидкість циркуляції щмат, м/с
	0,2	0,5	1,0	1,5	2,0	2,5	3,0	3,5
20	3,14	1,80	1,00	0,78	0,63	0,54	0,49	0,46
40	2,40	1,65	1,00	0,81	0,67	0,59	0,54	0,52
60	2,03	1,58	1,00	0,84	0,71	0,64	0,60	0,58
80	1,76	1,42	1,00	0,85	0,76	0,72	0,68	0,67
100	1,56	1,32	1,00	0,88	0,81	0,79	0,78	0,77
140	1,31	1,15	1,00	0,92	0,91	0,90	0,89	0,88
180	1,15	1,10	1,00	0,96	0,95	0,94	0,93	0,92
>220	1,08	1,05	1,00	0,99	0,98	0,97	0,96	0,95

Коефіцієнт , залежний від початкової , і кінцевої вологості, визначається з таблиці 5.2.

Коефіцієнт , враховуючий тривалість вологотеплообробки й кондиціювання деревини в камері, вибирають в залежності від категорії якості одержуваного продукту.

Таблиця 5.3 - Значення коефіцієнту

Початкова вологість WН,%	Кінцева вологість WК,%
	22	20	18	16	14	12	11	10	9	8	7	6
120	1,07	1,12	1,18	1,25	1,33	1,43	1,49	1,55	1,61	1,68	1,76	1,86
110	1,00	1,06	1,12	1,20	1,28	1,37	1,43	1.49	1,55	1,62	1,71	1,81
100	0,94	1,00	1,06	1,14	1,22	1,31	1,37:-	1,43	1,50	1,57	1,65	1,75
90	0,87	0,93	1,00	1,07	1,16	1,25	1,30	1,36	1,43	1,51	1,58	1,68
80	0,80	0,86	0,93	1,00	1,09	1,18	1,23	1,29	1,35	1,43	1,51	1,61
70	0,72	0,78	0,84	0,92	1,00	1,10	1,15	1,21	1,27	1,35	1,43	1,52
65	0,67	0,74	0,80	0,87	0,96	1,05	1,10	1,16	1,23	1,30	1,38	1,48
60	0,62	0,68	0,75	0,82	0,91	1,00	1,05	1,11	1,18	1,25	1,33	1,43
55	0,57	0,63	0,69	0,77	0,85	0,94	1,00	1,06	1,12	1,20	1,28	1,38
50	0,51	0,57	0,63	0,71	0,79	0,89	0,94	1,00	1,06	1,14	1,22	1,32
45	0,44	0,50	0,57	0,64	0,73	0,82	0,87

Подобные документы

• Кожухотрубний теплообмінник

  Задача розрахунку і конструювання кожухотрубного теплообмінника з компенсатором, в якому відбувається конденсація етанолу водою. Опис та обґрунтування обраної конструкції. Проведення розрахунків, що підтверджують працездатність і надійність конструкції.
  
  курсовая работа [742,8 K], добавлен 26.03.2015
  

• Розрахунок барабанної сушарки для сушіння сульфату амонію топочними газами

  Теоретичні основи процесу сушіння. Статика і кінетика сушіння. Розпилювальні, стрічкові, петльові і барабанні сушарки: технологічна схема, принцип дії, сфери використання. Комплексний розрахунок основного та допоміжного обладнання барабанної сушарки.
  
  курсовая работа [1,9 M], добавлен 24.03.2011
  

• Автоматизація процессу сушки деревини

  Особливості процесу сушіння деревини. Камерне й атмосферно-камерне сушіння. Лісосушильна камера як об’єкт регулювання. Розрахунок контуру регулювання температури. Вибір та обґрунтування структури системи управління. Система команд мікроконтролера.
  
  дипломная работа [4,3 M], добавлен 25.08.2010
  

• Установка сушильна тунельна

  Тепловий розрахунок конвективної тунельної сушильної установки: параметри горіння палива; визначення тривалості сушіння, розміру установки. Графоаналітичний розрахунок статики реального процесу сушіння в сушильному тунелі. Вибір допоміжного устаткування.
  
  курсовая работа [2,2 M], добавлен 09.12.2010
  

• Проектування нової конструкції шнекової фрези

  Процес фрезерування, призначення та класифікація фрез. Характеристика та опис конструкції шнекової фрези. Види моделів та їх похибок. Створення математичної моделі для дослідження завантаження зуборізної шнекової фрези, розрахунки та аналіз результатів.
  
  курсовая работа [2,8 M], добавлен 18.04.2009
  

• Проект розрахунку хiмiчного пристрою

  Перемішуючий пристрій, призначення і область застосування. Опис конструкції та можливі несправності при роботі пристрою. Вибір конструкції апарату та його розмірів. Розрахунок потужності та міцності перемішуючого пристрою. Розрахунок фланцевого з’єднання.
  
  курсовая работа [503,1 K], добавлен 19.08.2012
  

• Розробка монтажної документації для системи автоматизації парового котла сушильної камери

  Техніко-економічне обгрунтування автоматизації парового котла сушильної камери АВМ-300 на базі мікропроцесорного контролера ОВЕН ПЛК-110 та сенсорної панелі оператора ОВЕН СП-270. Опис приладів, які використовуються при автоматизації макаронної лінії.
  
  курсовая работа [3,5 M], добавлен 09.02.2013
  

• Фугувальний верстат з конвеєрною подачею СФА-6

  Призначення і технічна характеристика лінії та верстата. Опис будови і конструкції верстата в склад лінії, що модернізується. Дослідження режимів роботи верстата: вибір різального інструменту, розрахунок швидкостей різання, пропозиції із модернізації.
  
  курсовая работа [76,8 K], добавлен 10.05.2011
  

• Аналіз технологічності конструкції виробу чи складальної одиниці

  Поняття та головні характерні ознаки технологічної конструкції. Відпрацювання конструкції виробу на технологічність: етапи, напрямки, значення. Технологічні вимоги до конструкції складальних одиниць та рекомендації з поліпшення їх технологічності.
  
  реферат [685,1 K], добавлен 08.07.2011
  

• Аналіз виготовлення веденого вала шляхом розробки прогресивного технологічного процесу

  Службове призначення вала й технологічність його конструкції. Вибір типу виробництва форми та організації технологічного процесу, обґрунтування. Розробка конструкції заготівлі, що забезпечує мінімальні витрати матеріалу. План виготовлення вала.
  
  курсовая работа [149,6 K], добавлен 20.12.2010
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам