Главная База знаний "Allbest" Производство и технологии Розробка резервуарів для зберігання нафти

Розробка резервуарів для зберігання нафти

Проєктування резервуарів для зберігання нафти. Конструктивні рішення при проектуванні циліндричних вертикальних резервуарів. Розрахунок вертикального циліндричного резервуару. Аналіз вимог до кадрового забезпечення підприємств нафтогазової галузі.

Рубрика	Производство и технологии
Вид	дипломная работа
Язык	украинский
Дата добавления	20.12.2021
Размер файла	830,8 K

посмотреть текст работы

скачать работу можно здесь

полная информация о работе

весь список подобных работ

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Страница:

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

нафтогазовий резервуар нафта циліндричний

Вступ
1. Актуальність професійної підготовки фахівців в нафтогазовій галузі
2. Проєктування резервуарів для зберігання нафти

2.1 Види резервуарів та методи проектування
2.2 Конструктивні рішення при проектуванні циліндричних вертикальних резервуарів
2.3 Розрахунок вертикального циліндричного резервуару

3. Вимоги до кадрового забезпечення підприємств нафтогазової галузі
4. Розробка дидактичного проєкту проведення практичного заняття на тему «проєктування резервуарів для зберіганя нафти» з дисципліни «основи нафтогазовоі справи» для фахівців за оп «професійна освіта (нафтогазова справа)»
Висновки
Список використаних джерел

Вступ

У разі становлення ринкової економіки нашій країні особливого значення набувають питання практичного застосування сучасних форм підготовки фахівців, які дозволяють підвищити соціально-економічну ефективність будь-якого виробництва.

Успіх роботи підприємства (організації, фірми) забезпечують працівники, зайняті у ньому. Саме тому сучасна концепція підготовки персоналу передбачає виділення з великої кількості функціональних сфер управлінської діяльності, пов'язаної з управлінням кадрової складової виробництва - персоналом підприємства та оплатою його праці.

Результати діяльності багатьох підприємств та накопичений досвід їх роботи з кадрами показують, що формування виробничих колективів, забезпечення високої якості кадрового потенціалу є вирішальними факторами ефективності виробництва та конкурентоспроможності продукції. Проблеми в галузі управління персоналом та повсякденна робота з кадрами, за оцінкою фахівців, у найближчій перспективі постійно будуть перебувати в центрі уваги керівництва. У майбутньому з розвитком науково-технічного прогресу зміст та умови праці набудуть більшого значення, ніж матеріальна зацікавленість.

Впровадження досягнень науково-технічного прогресу здебільшого визначається якістю робочої сили та призводить до глибоких змін у трудовій діяльності людини. Скасуються старі та створюються нові робочі місця, що викликає структурні зрушення на ринку праці. З одного боку, створюються передумови збереження певної кількості безробітних, з іншого боку, перманентно відчувається нестача у кваліфікованих кадрах, які відповідають вимогам використання нових технологій.

Якості сучасного фахівця визначають уявлення про працю і її результат та ефективність. Змінні уявлення про зміст і характер праці, вільний час і якість життя висувають нові вимоги до керівництва кадрами.[1, c.52]

Все більш важливими стають підготовка та безперервне навчання персоналу. Особливо зростає актуальність підготовки управлінських кадрів усіх рівнів.

Підприємства зможуть вижити у жорсткої конкурентної боротьби, якщо їх керівний персонал зможе правильно і своєчасно оцінювати світ і тенденції у суспільному розвиткові. Успішна підготовка кадрів насамперед залишається на систематичному обліку та аналізі впливу навколишнього світу, адаптації виробництва до зовнішніх впливів.

Відбуваються розширення та поглиблення функцій підготовки фахівців всіх категорій. Основного значення набувають питання керівництва персоналом, вдосконалення організації праці та її оплати.

Кадрова політика, і зокрема методи управління персоналом, за останні роки зазнала серйозних змін. Дефіцит кваліфікованої робочої сили, здатної працювати в нових умовах, зумовив відмову від розуміння роботи з кадрами лише з адміністративної точки зору. Виникла потреба ширшого обліку мотиваційних процесів, складається комплексне розуміння кадрової політики як єдності наступних заходів:

1. забезпечення всіх ділянок виробництва необхідною робочою силою;

2. Створення мотивації працівника на високопродуктивну працю.

Кадровою політикою починають займатися всі рівні управління підприємства: її найвище керівництво, начальники підрозділів, кадрова служба.

Завдання управління персоналом певною мірою поширюються на оперативні області, оскільки йдеться про підневу реалізацію певної кадрової політики, особливо важлива допомога керівним кадрам розлитих рівнів при виконанні ними функції з керівництва підприємством та його структурними одиницями.

Зростання ролі кадрової політики у вітчизняних організаціях спричинено докорінними змінами соціальних та економічних умов, у яких вони нині діють. Раніше політика управління персоналом зводилася в основному до прийому та звільнення працівників, оформлення кадрової документації.

Зараз основною вимогою, що пред'являються до кадрової політики підприємства є застосування практично низки сучасних, адаптованих під умови підприємства методів управління персоналом. При адаптації методів управління необхідно звертати увагу на:

· розробка системи науково обґрунтованого вивчення здібностей та схильностей працівників, їх професійного та посадового просування відповідно до ділових та особистісних якостей; широке використання цілеспрямованої підготовки необхідних організації працівників;

· активізацію діяльності кадрових служб зі стабілізації трудових колективів, підвищення їх трудової та соціальної активності;

· перехід від переважно адміністративно-командних методів управління кадрами до використання економічних, соціальних та морально-психологічних стимулів;

· організація участі працівників в управлінні, взаємодія з представництвами працівників, зв'язок із громадськістю.

Виконання зазначених функцій й у повному обсязі пред'являє високі вимоги до ділової та професійної кваліфікації працівників, передбачає особисту взаємодію з керівництвом організації, начальниками її функціональних та виробничих підрозділів.

Соціально-економічна основа сучасного фахівця нафтогазової галузі орієнтованого на майбутнє передбачає здійснення низки наступних заходів:

· безперервне послідовне планування;

· порівняння існуючих та перспективних вимог;

· професійний кадровий маркетинг в університетах та інших вищих навчальних закладах,

· кількісне та якісне планування посад персоналу.

· структурування та планування витрат на персонал;

· введення у спеціальність;

· підвищення кваліфікації, в рамках якого поряд з актуалізацією професійних знань передбачається продовження методичного та соціального навчання;

· мовний курс

· стабільні структури окладів;

· гнучка система нарахування надбавок. [2, c.79]

Актуальність даної роботи зумовлена тим, що в даний час виникла об'єктивна необхідність у комплексному підході до процесів підготовки фахівців нафтогазового підприємства, вдосконалення систем та методів підготовки фахівців, що відповідають сучасним вимогам економіки, з урахуванням забезпечення економічного зростання соціальної спрямованості. Кадрова політика, стратегія її реалізації, сучасні принципи роботи з кадрами вимагають відповідного організаційного механізму, здатного вирішувати ці завдання, створюючи достатні організаційні умови для проведення кадрової роботи з усіх її напрямків.

Мета цієї роботи - визначити шляхи вдосконалення методів підготовки фахівців нафтогазового комплексу України

Відповідно до заданої метою було поставлено такі завдання:

1. розглянути основні вимоги до фахівців на підприємствах нафтогазової галузі;

2. провести аналіз системи підготовки фахівців нафтогазової галузі;

3. Проаналізувати методики проектування резервуарів для нафтогазової галузі;

Предмет дослідження - методи підготовки фахівців нафтогазової галузі.

Наукова новизна цього дослідження полягає у слабкій освітленості проблеми підготовки фахівців нафтогазової галузі у спеціальній та навчальній літературі.

Практична значимість дослідження полягає у можливості застосування його результатів у практичній діяльності працівників кадрових ВНЗ у нафтогазової галузі.

Як методологічна основа даної роботи були використані:

1. навчально-методична література;

2. періодичні видання;

3. нормативно-правові акти України;

Ця робота має традиційну структуру і складається з вступу, чотирьох розділів, висновків та списку використаної літератури.

У вступі обґрунтовано актуальність теми, наведено мету дослідження, зазначено завдання, вирішення яких заплановано у процесі написання даної роботи, а також охарактеризовано теоретичну та практичну значущість дослідження.

1. Актуальність професійної підготовки фахівців в нафтогазовій галузі

1.1 Актуальність професійної підготовки фахівців у нафтогазовій індустрії

Інтеграція освіти та виробництва - об'єктивна тенденція розвитку професійної підготовки на сучасному етапі. Вона обумовлена збільшенням наукомісткості виробництва та ускладненням змісту професійної діяльності фахівців середньої ланки технічного профілю.

За експертними оцінками [1], підготовлений за традиційними, не орієнтованими на конкретне підприємство, навчальними планами та програмами молодий фахівець лише протягом двох-трьох років роботи на підприємстві адаптується соціально та професійно, тобто стає членом колективу, зайнявши в ньому своє місце.

Справа в тому, що адаптація поза зв'язком із підприємством - замовником (воно ж підприємство - споживач) безпосередньо під час навчання вкрай утруднена, а багато в чому й об'єктивно неможлива. Тому в перші роки роботи одночасно із соціальною адаптацією відбувається доучування молодого спеціаліста у професійній галузі: він знайомиться з конкретною адміністративною схемою управління, сприймає порядок прийняття рішення, знайомиться з інструментарієм та доступним набором типових для даного підприємства технологій та технологічних рішень.

При частково ж перенесеній на територію підприємства - замовника цільовій підготовці для навчального закладу відкриваються додаткові можливості, такі як:

- постійний доступ до інформації про ринок праці, що дозволяє уточнювати структуру спеціальностей та професій та обсяг підготовки кадрів;

- облік вимог роботодавців щодо змісту підготовки спеціалістів: спільна розробка стандартів професійної освіти, навчальних планів та програм;

- організація практики студентів на устаткуванні, що діє у сучасному секторі промисловості;

- Організація систематичного стажування викладачів для ознайомлення з новітніми типами обладнання та технологічними процесами;

- Створення механізму незалежної оцінки якості підготовки фахівців незалежними експертними комісіями з тестів, що розробляються спільно з роботодавцями;

- Цільова підготовка спеціалістів для конкретного підприємства, що підвищує можливості працевлаштування випускників.

Така підготовка дає змогу навчальному закладу випускати конкурентоспроможних на ринку праці спеціалістів. Хоче того навчальний заклад чи ні, але у нових соціально-економічних умовах воно стає суб'єктом ринкових відносин і, як і всі суб'єкти ринку, має орієнтуватися на попит, який визначає роботодавець від імені замовника кадрів, з його потреби.

Звертаючись до ситуації в Україні, доводиться констатувати, що якісні характеристики економіки країни поки що дозволяють йому повною мірою використати переваги глобальної конкуренції. Україна, як і раніше, залишається вразливою до коливань кон'юнктури світових сировинних та фінансових ринків. Одним із обмежувальних факторів є дефіцит висококваліфікованих професійно підготовлених інженерів, техніків та робітників на національному та регіональних ринках праці.

Підйом виробництва викликає підвищення попиту кваліфіковані кадри, причому попит змінився як кількісно, а й якісно. У зв'язку із зміною структури зайнятості населення, застосуванням нових технологій, сучасного обладнання, наукомістких автоматизованих процесів вимоги до працівників значно зросли. Теоретична підготовка мала поєднуватися з уміннями застосувати знання практично. Стан системи освіти ефективно вирішувати це завдання поки що не дозволяє, скороспілі ж спроби звітувати про впровадження дуального навчання лише дискредитують саму ідею. Слід визнати, що з успішного використання німецького досвіду професійної освіти знадобиться кардинальний перегляд системи навчання в Україні.

Проблеми та недоліки у системі професійної підготовки молодих спеціалістів у ВНЗ України (зокрема, за нафтовими спеціальностями) можна звести до таких:

1. Слабкий зв'язок між теоретичним курсом та практичним досвідом у процесі навчання у ВНЗ.

2. Фінансові проблеми низки студентів з оплати навчання.

3. Великі складнощі щодо проходження повноцінної практики на виробничих підприємствах.

4. Високі вимоги до теоретичних знань та практичних навичок на сучасному виробництві.

5. Високий рівень небезпеки у нафтогазовому виробництві та наслідків від некваліфікованих дій молодих спеціалістів.

6. Специфічність робочих місць для здобуття практичних навичок для нафтовиків на відміну від юристів, економістів, фінансистів, маркетологів та ін.

7. Втрата часу для молодих спеціалістів на набуття практичних знань та навичок.

8. Незатребуваність з виробництва випускників ВНЗ без практичних знань.

Для подолання недоліків у професійній підготовці кадрів доцільно критично використовувати цінний досвід розвинених країн за дуальною системою освіти, як це робиться, наприклад, у США. Однак при цьому треба брати до уваги те, що зарубіжні компанії не чекають милостей від влади, а беруть активну участь у підготовці кадрів під свої потреби. В Україні поки що неможливо наслідувати такий передовий досвід, бо всі рішення в централізованій системі освіти країни регламентуються «зверху». Тому, щоб впровадити на своєму підприємстві дуальну систему навчання, потрібно спочатку «пробити» дозвіл «зверху». І це може бути лише експеримент, тому що для кожної спеціальності є затверджена програма, відступати від неї навчальні заклади не мають права.

Видання науково-освітніх кластерів нафтогазової сфери спрямоване на вирішення наступних завдань у процесі професійної підготовки майбутніх бакалаврів технічного профілю: самостійність у виборі професійно-освітніх програм, запровадження наскрізних навчальних планів, що охоплюють основні напрямки та спеціальності підготовки кадрів. Така диверсифікація освіти дозволяє враховувати потреби ринку праці, створювати умови для підготовки творчого багатофункціонального та високопрофесійного бакалавра. Виявлення уподобань у професійній сфері і правильна профорієнтація здатні допомогти у вирішенні проблеми насичення ринку праці професіоналами, які здобувають освіту і працюють в одній і тій же професійній сфері, однак правильним робити це не тільки.

Науково-освітній кластер розглядається як важливий фактор підвищення якості підготовки бакалаврів технічного профілю, оскільки тісна співдружність освітніх, наукових установ та підприємств галузі забезпечує модернізацію матеріально-технічної бази навчального закладу, стимулювання та мотивацію у навчанні студентів та підвищення кваліфікації педагогів, працевлаштування випускників, проф- орієнтаційну роботу як з абітурієнтами, так і зі студентами, формування сталого інтересу до майбутньої професії тощо.

Взаємовигідна співпраця освітніх, наукових установ та підприємств галузі всередині науково-освітнього кластера здатна вирішувати такі важливі завдання:

- спільне планування освітнього процесу в освітній організації вищої освіти, профільних школах та професійних освітніх організаціях;

- забезпечення участі у підготовці бакалаврів технічного профілю наукових організацій та підприємств галузі;

- підвищення якості предметів гуманітарного, спеціального та практичного навчання;

- Спільна розробка змісту навчання (тематики курсових, дипломних робіт, наскрізні освітні програми, професійний стандарт);

- Розвиток матеріально-технічної бази навчальних закладів;

- Впровадження сучасних технологій та методів навчання;

- підвищення мотивації у студентів до навчання та освоєння професії;

- Профорієнтаційна робота зі школярами.

Необхідність включення навчання у процес наукомісткого виробництва сприяє утворенню єдиної системи «наука - освіта - виробництво», коли орієнтація професійної підготовки фахівців технічного профілю на зв'язок з виробництвом своєчасно забезпечує динаміку основних компонентів педагогічної системи та дозволяє в рамках навчального процесу адаптувати загальнотеоретичну та загальнопрофесійну підготовку майбутніх спеціалістів технічного профілю до перспективних напрямів інноваційного виробництва

Продуктивності інтеграції освіти, науки та виробництва сприяють створення та розвиток кластерів, що є координуючим та консолідуючим механізмом інтеграційних процесів. Головна умова даного механізму - сумісність, взаємозв'язок і необхідна ієрархія різних компонентів системи при забезпеченні підпорядкування їх цілей єдиної загальної мети системи, що викликає інтегративний ефект, нову інтегративну якість, якою володіє система. Інтеграція освіти, науки та виробництва в умовах науково-освітніх кластерів призводить до додаткових взаємовигідних можливостей як для освітніх установ, так і для підприємств-замовників у плані формування продуктивних стратегічних відносин з метою підвищення продуктивності діяльності кожного окремо.

2. Проєктування резервуарів для зберігання нафти

2.1 Види резервуарів та методи проектування

Резервуар (лат. resvo - зберігати) - ємність для прийому, зберігання, обліку, обробки та відпустки різноманітних рідин - води, нафти, нафтопродуктів, лугів, кислот, зріджених газів тощо.

Різні умови експлуатації резервуарів, що залежать від району розміщення, а також індивідуальні вимоги до обсягу оброблюваного та збереженого продукту призводять до необхідності проектування та виготовлення резервуарів з різних матеріалів та з різними геометричними та конструктивними параметрами [4].

Резервуари класифікуються за:

- призначенням;

- основним матеріалом;

- генеральному конструктивному рішенню;

- розташуванням;

- групам;

- типам;

- видам;

- режимом експлуатації;

- ступенем небезпеки,тощо.

Класифікація «за призначенням» будується на підставі виду продукту, що зберігається.

Відповідно до даної класифікації виділяють такі групи резервуарів:

- водяні;

- нафтові;

- для зріджених газів;

- для хімічних продуктів та ін.

Усередині цих груп також існує розподіл на підгрупи.

У групі нафтових резервуарів виділяють такі підгрупи:

- для нафти та світлих нафтопродуктів;

- для темних нафтопродуктів (мазут, бітум, олії);

- для нафтовмісних рідин (відходи нафтопереробки, нафтошлами, підтоварна вода та ін.).

Класифікація по основному, що використовується для виготовлення матеріалу включає наступні резервуари:

- металеві;

- неметалічні (резинотканинні, склопластикові, залізобетонні та ін.);

- підземні ємності глибокого закладання.

Резервуари останньої групи створюються за спеціальною технологією і розташовуються в сольових відкладах, пластах великообмотувальних порід та тугопластичних пластах [5].

За генеральним конструктивним рішенням виділяють такі типи резервуарів:

- циліндричні;

- прямокутні та багатокутні;

- кульові;

- складних конструктивних форм - краплеподібні, тароподібні тощо. резервуари останньої групи виготовлялися в дуже малих кількостях.

ствах для проведення експериментальних досліджень та практичного застосування не знайшли.

За розташуванням щодо планувальної висотної позначки резервуарного парку розрізняють:

- надземні резервуари, днище яких розташоване вище планувальної висотної позначки;

- наземні резервуари, днище яких знаходиться на поверхні природної основи;

- підземні резервуари-ємності, що задовольняють наступній умові: різниця між максимальним рівнем продукту, що зберігається, і планувальною висотною відміткою не перевищує 0,2 м;

- Існують навіть підводні резервуари. Виготовляються вони зі сталі або залізобетону і можуть бути рухливими і стаціонарними. Слід виділити ще одну групу - напівпідземні (напівзаглибленийні) резервуари. Днище ємностей цієї групи розташовується нижче за висотну позначку, при цьому відстань між максимальним рівнем рідини та рівнем висотної позначки знаходиться на відстані меншій 0,2 м. Виготовляються у вигляді циліндричних горизонтальних резервуарів зі сталі або залізобетону [6].

Характеристика резервуарів за технологічним режимом експлуатації будується на аналізі таких параметрів, як робочий тиск (надлишковий та вакуумний), робочий температурний режим, та оперативне використання.

Виділяють такі групи резервуарів з оперативного використання:

- резервуари тривалого зберігання;

- ємності для змішування;

- ємності для безперервного виконання технологічних операцій та ін.

За величиною робочого надлишкового тиску виділяють такі типи резервуарів:

- атмосферні, де надлишковий тиск дорівнює нулю;

- Низький тиск, де робочий тиск не перевищує 2Кпа;

-Підвищеного надлишкового тиску, де робочий тиск лежить в межах від 2 до 7 Кпа;

- високого надлишкового тиску, де робочий надлишковий тиск більший за 7 Кпа;

Значення робочого вакуумметричного тиску лежить у межах від 0,2 до 2,5 КПа і залежить від виду продукту, що зберігається, і конструкції резервуара.

За температурним режимом зберігання та експлуатації резервуари поділяють на:

- використовувані при температурі навколишнього повітря;

- експлуатовані з додатковим підігрівом продукту, що зберігається. Цей вид резервуарів використовується в основному для високов'язких нафтопродуктів;

- Ізотермічні резервуари, що використовуються для зберігання продукту при негативних температурах. Насамперед це різні зріджені гази (метан, пропан, етан та ін.)

Залежно від обсягу продукту, що зберігається, резервуари діляться на 4 класи небезпеки:

- 1 клас небезпеки - резервуари об'ємом понад 50 000м3;

- 2 клас небезпеки - це ємності об'ємом від 20000 м3 до 50 000м3, а також об'ємом 10000 м3 до 50 000м3, якщо вони розташовані на берегах великих водойм і річок, або в межах міста;

- 3 клас небезпеки - резервуари об'ємом від 1000 м3 до 20 000м3;

- 4 клас небезпеки - резервуари менше 1000 м3.

Клас небезпеки значно впливає на проектування, виготовлення та монтаж резервуарів. Розрахунок міцності стінки резервуара при виборі коефіцієнтів надійності, вимоги до методів виготовлення та монтажу, методи та обсяг контролю якості матеріалів, зварних з'єднань та монтажу повністю залежать від класу небезпеки даного резервуара [7].

Резервуари для зберігання та обробки нафти та нафтопродуктів, крім іншого, відносять до 1 підвищеного рівня відповідальності споруд.

2.2 Конструктивні рішення при проектуванні циліндричних вертикальних резервуарів

По конструктивним особливостям вертикальні циліндричні резервуари низького тиску діляться такі типи (рис. 2.1):

· резервуар із стаціонарним дахом без понтона;

· резервуар зі стаціонарним дахом із понтоном;

· резервуар з плаваючим дахом.

1 - каркас даху; 2 - пояси стінки; 3 - проміжні кільця твердості; 4 - кільце окрайок; 5 - центральна частина днища; 6 - понтон; 7 - опорні стійки; 8 - ущільнюючий затвор; 9 - «котючі» сходи; 10 - плаваючий дах; 11 - верхнє кільце жорсткості (майданчик обслуговування)

Рис. 2.1 Типи резервуарів

Як фундамент резервуару може бути використана ґрунтова подушка (із залізобетонним кільцем під стінкою і без нього) (рис. 2.2) або залізобетонна плита (п. 5.6.3.1 [7]).

Спорудження резервуарів дозволяється на скельних, напівскельних, великоуламкових, піщаних, глинистих і макропористих грунтах. Резервуари на макропористих ґрунтах можна споруджувати тільки за спеціальними проектами, що містять вказівки щодо забезпечення стійкості резервуарів (на ділянках зі слабкими ґрунтами, що мають несучу здатність менше 2 кг/смІ, при товщині слабкого ґрунту понад 6 см необхідно ущільнювати ґрунт). Резервуари місткістю 300 мі і менше можна споруджувати на чорноземних та підзолистих ґрунтах.

Для ґрунтового підсипання основи, за винятком основ, що споруджуються на макропористих ґрунтах, допускається застосування щебенистих, гравійних та піщаних ґрунтів. З глинистих ґрунтів підсипка може споруджуватися тільки в тому випадку, якщо їхня вологість в момент укладання не перевищує 15%, а для супіщаних і суглинистих ґрунтів - 20%. Укладання ґрунту при влаштуванні ґрунтового підсипання та піщаної подушки має здійснюватися горизонтальними шарами товщиною 15-20 см з ретельним пошаровим ущільненням, модуль деформації кожного шару не нижче 15 МПа. Спочатку видаляють рослинний шар (на глибину до 300 мм). Отриманий заглиблений майданчик засипають чистим грунтом або щебенем і ущільнюють ковзанками до поверхні землі. Поверх ущільненого шару укладають та ущільнюють подушку із чистого піску. Подушку роблять висотою до 500 мм із ухилом від центру до країв. Розмір ухилу 1,7-2,3%.

Діаметр подушки (Dпод) на 1,5-2,0 м більший за діаметр днища (Dдн) резервуара. Укоси подушки відсипають з ухилом 1:1,5 з наступним брукуванням. І горизонтальна частина подушки, і укоси повинні бути захищені бетонним вимощенням товщиною 60-80 мм.

1 - насипний ущільнений грунт (або щебінь); 2 - піщана подушка з ухилом від центру; 3 - гідроізолюючий шар; 4 - залізобетонне кільце

Рис. 2.2 Схема пристрою основи під резервуар

Поверх насипної подушки влаштовується гідроізолюючий шар, що оберігає метал днища від корозії під дією ґрунтових вод та конденсату. При спорудженні резервуару на макропористих просадних грунтах гідроізолюючий шар захищає їх від зволоження у разі витоку нафтопродукту через днище резервуару. Для приготування гідроізолюючого шару застосовується супіщаний ґрунт з вологістю до 3% і наступним гранулометричним складом: пісок крупністю 0,1-2 мм - 60-85%, піщані пилуваті та глинисті частки крупністю менше 0,1 мм - 40-15%. У піску допускається вміст гравію крупністю 2-20 мм (трохи більше 25% від обсягу всього грунту). Супіщаний грунт ретельно перемішується з в'яжучою речовиною (рідким бітумом, кам'яновугільним дьогтем, гудроном, мазутом). Вміст кислот та вільної сірки у в'язкій речовині не допускається. У загальному обсязі суміші в'яжучої речовини має бути 8-10%. Товщина гідроізолюючого шару повинна становити 100 мм, а при макропористих ґрунтах - 200 мм і більше (залежно від категорії просадного ґрунту). Гідроізолюючий шар повинен покрити всю поверхню насипної подушки, а при спорудженні на макропористих ґрунтах - і поверхня укосів подушки з виходом по всьому периметру основи резервуара смугою шириною 0,5 м.

Відведення поверхневих вод від резервуарів забезпечується плануванням та пристроєм відвідних та нагірних канав. При будівництві резервуарів на макропористих просадних і глинистих грунтах, що не дренують, планування майданчика під одну позначку забороняється. У цих випадках відведення води з обвалування має проводитися у промислову каналізацію.

Для резервуарів місткістю 700 мі і більше берми та укоси основи повинні міститися каменем до виконання монтажно-зварювальних робіт та випробування резервуарів з наступним перемостуванням.

Резервуари, які розташовані на схилах, необхідно захищати від стоку поверхневих вод нагірною канавою. При великій крутості схилу, а також при близькому до укосу розташування резервуара, його корпус повинен бути захищений від можливих зсувів і падіння окремих каменів. При зберіганні в резервуарі етилованого бензину укоси основи (якщо немає бетонного кільця) повинні бути покриті збірними бетонними плитами або монолітною бетонною плитою.

Для резервуарів об'ємом 10000 мі і більше по периметру влаштовують у піщаній подушці залізобетонне кільце (або ростверк на палях при слабких ґрунтах). Фундаментне залізобетонне кільце повинно мати ширину не менше ніж 1000 мм і товщину не менше ніж 300 мм. Армування кільця проводиться з урахуванням даних розрахунку за деформаціями та на міцність.

Після завершення будівництва резервуару та його випробування водою необхідно провести повторне нівелювання по периметру резервуару. Якщо нерівномірне осадження викликало неприпустимі просідання основи, після спуску води з резервуара має бути проведена підбивка основи ґрунтом, що застосовується для гідроізолюючого шару.

Вимоги до основ та фундаментів наведено в нормативній літературі [7]

Основним призначенням днища є забезпечення герметичність резервуару. При правильному пристрої основи, якісному виготовленні, транспортуванні та монтажі будь-якої істотної напруги від зовнішнього навантаження в днище не виникає. Тому товщина листів днища приймається лише з умови збереження його цілісності на запланований період експлуатації. Виняток становить периферійна частина днища. Тут у зоні з'єднання днища з циліндричною стінкою при заповненні резервуару нафтопродуктом має місце моментний напружений стан з відповідними згинальними напругами.

Днище збирається з листів розмірами 6000х1500 мм (5990х1490 мм після острожки кромок). Листи з'єднують внахлестку або встик.

Днища резервуарів об'ємом V ? 1000 мі мають постійну товщину t дн ? 4 мм.

Днища резервуарів об'ємом V ? 2000 м мають центральну частину і потовщену кільцеву крайку. Товщина листів центральної частини t дн ? 4 мм. Товщина листів краю залежить від товщини нижнього пояса стінки резервуара і t дн окр ? 6 мм [21].

Приклади конструктивних схем днища зображено на рис. 2.3. Для резервуарів об'ємом понад 5000 м крайні листи (окрайки) виконують у вигляді сегментів.

На краю безпосередньо спирається циліндрична стінка резервуара, утворюючи вузол з'єднання стінки з днищем. Прийняте значення товщини перевіряється розрахунком на міцність за згинальними напругами, що виникають у місці з'єднання околиць днища з циліндричною стінкою резервуара.

З'єднання циліндричної стінки резервуара з краями днища виконується двосторонніми кутовими швами з обов'язковим контролем якості швів фізичними методами. При цьому висота катета вказаних швів повинна бути не менше номінального значення товщини тоншого з елементів, що з'єднуються.

У місці спирання корпусу резервуара поверхня краю повинна бути гладкою. Це досягається зварюванням краків встик або вирізкою краків, які біля краю днища зварюються встик на спеціальній підкладці [12].

Зовнішній контур забарвлень повинен мати вигляд кола і виступати за зовнішню поверхню стінки резервуара не менше ніж на 50 мм і не більше 100 мм [7].

Відстань від зовнішньої кромки краю до стиків їх з листами центральної частини днища має бути не менше 1000 мм. Стики нижнього пояса корпусу та стики країв днища слід зміщувати принаймні на 200 мм [12].

Днища резервуарів мають бути конічними з ухилом до центру чи центру. Для резервуарів об'ємом до 1000 м3 включно допускається застосування плоских днищ.

Монтаж днища може здійснюватись двома способами: полистова або рулонним.

В основному днище на робочий майданчик поставляється у вигляді рулонних заготовок заводського виготовлення. Монтаж виконується шляхом розгортання рулонів з подальшим з'єднанням їх між собою одностороннім швом внахлест. Монтажний стик, що з'єднує окремі полотнища, повинен проходити через центр розгортки конструкції, щоб на монтажі можна отримати необхідну конічну форму конструкції (з невеликим кутом нахилу в бік центру або навпаки). Шви одного полотнища в місці монтажного стику повинні бути зсунуті щодо аналогічних швів іншого полотнища не менше ніж на 100-150 мм. Мінімальна величина нахлестки в монтажному стику - 30 мм, але зазвичай становить 50-60 мм [12].

При рулонуванні ширина відправної марки днища повинна бути меншою за 12 м і меншою за ширину рулонованого полотнища стінки.

Размещено на http://www.allbest.ru/

а) - із листів однакової товщини; б) - з прямокутними краями; в) - із сегментними краями.

1 - заводські шви; 2 - монтажні шви; 3 - листи центральної частини днища; 4 - прямокутні боки поперечні; 5 - прямокутні краю поздовжні; 6 - сегментні боки

Рис. 2.3 Схема днища

Резервуари низького тиску зі стаціонарним дахом в залежності від конструкції покриття можуть бути:

· з каркасним дахом;

· з центральною стійкою або без неї (конічним або сферичним);

· з безкаркасним дахом та центральною стійкою (висяча, "безмоментна покрівля").

Спираються стаціонарні дахи на стінку резервуара (на кільцевий елемент жорсткості) та центральну стійку, або тільки на стінку (розпірна система). Для сферичного даху застосовується лише розпірна конструкція.

Безкаркасний дах застосовується при невеликих снігових навантаженнях (до 1,5 кН/м2) та малих об'ємах (до 5000 м3) [7, 8].

Для резервуарів об'ємом до 5000 м застосовується також каркасна конічна покрівля (рис. 2.4), для резервуарів об'ємом більше 5000 м - каркасне сферичне покриття. Каркас сферичного даху слід виконувати ребристим, ребристо-кільцевим або сітчастим (рис. 2.5). Сітчасті дахи економічніші за ребристі за витратами сталі та трудомісткості виготовлення.

Кут нахилу утворюючого конічного даху до горизонтальної поверхні приймається від 4,7є (ухил 1:12) до 9,5є (ухил 1:6) [1].

а) без центральної стійки; б) із центральною стійкою;

1 - нижнє опорне кільце; 2 - верхнє опорне кільце; 3 - поздовжні ребра; 4 - поперечні ребра; 5 - центральна стійка

Рис. 2.4 Схеми конічної каркасної покрівлі

а) ребристий; б) ребристо-кільцевий; в) сітчастий;

1 - нижнє опорне кільце; 2 - верхнє опорне кільце; 3 - ребра; 4 - проміжні кільця; 5 - сітка

Рис. 2.5 Конструктивні рішення купольних покриттів

Мінімальний радіус сферичної поверхні дорівнює 0,8D, максимальний радіус - 1,5D, де D - діаметр резервуару.

Мінімальна товщина настилу для конічної покрівлі дорівнює 4 мм, для сферичного - 5 мм.

Конічні та сферичні каркасні дахи зазвичай складаються із збірних секторних щитів заводського виготовлення. Щити складаються з радіальних та поперечних ребер (прокатні або гнуті профілі) та обшивки зі сталевих листів. Кількість щитів приймається з умови габаритності під час перевезень (ширина щита має бути в межах 3,2 - 3,85 м) [10]. Відстань між поперечними (кільцевими) балками призначається кратним 100 мм (надалі уточнюється розрахунком); довжиною ділянки, що примикає до опорного кільця, зазвичай компенсуються можливі нев'язки. Монтаж каркасних конічних та сферичних дахів провадиться з тимчасовою центральною стійкою. На ній встановлюється центральне кільце, до якого кріпляться всі щити покрівлі. Щити між собою зварюються внахлест. Діаметр верхнього опорного кільця - 1500-2500 мм.

Сферичні дахи конструюють як ребристо-кільцевих куполів для резервуарів об'ємом 6000 м3 і більше і сітчастими при об'ємах 10000 м3 і більше.

Допускається застосування стаціонарних дахів із алюмінієвих сплавів [7]. Купольні алюмінієві дахи поставляються на російський ринок зарубіжними фірмами, тому необхідно відповідно до російських норм виконувати перевірочні розрахунки таких дахів.

Монтаж циліндричної стінки може здійснюватись двома способами: полистовим або рулонним. Метод рулонування має низку переваг: трудомісткість монтажу, загальні витрати на спорудження резервуару, терміни зведення знижуються; підвищується якість зварних швів та надійність резервуарів. Однак максимальне значення товщини листів, що згортаються в рулони, обмежується 16-18 мм [15]. Ширина полотнища стіни обмежується 18 м за умовами виготовлення на рулонному устаткуванні (рис. 2.6). Довжина полотнища повинна бути не більше 66 м за умов перевезення залізничним транспортом (зовнішній діаметр навернутого на каркас полотнища з врахуванням нещільності навивки, що допускається, повинен бути не більше 3,2 м), а загальна маса одного рулону до 60 т. Різниця в товщині суміжних листів повинна бути не більше 2 мм за умов зварювання без скосу кромок аркушів.

Рис. 2.6 Габарити рулонованого полотнища стінки

Компонування поверхні циліндричної стінки може бути виконано з використанням різних варіантів.

Для полистового способу монтажу компонування може бути найрізноманітнішим, але при цьому потрібно, щоб у будь-якому випадку вертикальні зварні з'єднання листів у суміжних поясах стінки були зміщені відносно один одного на величину 8t, де t - товщина пояса нижче [ 15].(рис. 2.7).

Рис. 2.7 Компонування листів стінки для полистового способу монтажу

Для резервуарів ІІ та ІІІ класу при виготовленні стінки з рулонних полотнищ допускаються вертикальні заводські та монтажні стикові з'єднання без зміщення. Для рулонованих стін найпростішим є варіант компонування, показаний малюнку 2.7 а. Однак закордонні стандарти не рекомендують влаштовувати наскрізні на всю висоту стінки зварювальні стики. Тому іноді застосовують інші види компонування. У всіх цих випадках монтажні з'єднання рулонів здійснюються встик або внахлест.

2.3 Розрахунок вертикального циліндричного резервуару

Вихідні дані

Об'єм резервуару 30000 м3

Внутрішній діаметр 45600 мм

Висота стінки 18000 мм.

Зберігається продукт нафту

Щільність виробу 889 кг/м3

Температура продукту +50 °С

Снігове навантаження 4 кПа

Вітрове навантаження 0,23 кПа

Внутрішній надлишковий тиск 200 мм вод. ст.

Вакуум ні

Припуск на корозію

на стінці 3 мм

на дно 3 мм

на даху 2 мм

Марки сталей та коефіцієнти умов роботи прийняті відповідно до вимог ПБ 03-605-03 та СНіП 2-23-81*.

Розрахунок виконаний відповідно до вимог ПБ 03-605-03 та СНіП 2-23-81 *.

Розрахунок стінки вертикальних циліндричних резервуарів

Стінка відчуває різні види дій. Гідростатичний та надлишковий тиск викликають у ній двоосьове розтягнення. Снігове, вітрове навантаження маса стіни та даху стискають стінку.

У резервуарах також може бути вакуум, тобто. навантаження, при якому зовнішній тиск більший за внутрішній. Це навантаження викликає стиснення стінок у радіальному напрямку. Вказані вище навантаження провокують у стіні, за винятком спеціальних зон, плоско-напружений стан.

Остаточно проводиться визначення зусиль «крайового ефекту» та перевірка міцності з урахуванням усіх компонентів напруженого стану.

Проектний розрахунок

Мінімальна розрахункова товщина стінки в кожному поясі для умов експлуатації розраховується за такою формулою:

де g - Прискорення вільного падіння в районі будівництва;

с - густина продукту;

Н - висота наливу продукту;

z - відстань від дна до нижньої кромки пояса;

r - радіус серединної поверхні пояса стінки резервуара;

Ry - розрахунковий опір матеріалу;г_c-- коэффициент условий работы, равный:

0,7 - для нижнього пояса;

0,8 - для всіх інших поясів.

Мінімальна розрахункова товщина стінки в кожному поясі для умов гідравлічних випробувань розраховується за такою формулою:

де сB - щільність води, що використовується при гідровипробуваннях;

Нg - висота наливу води при гідровипробуваннях;

гc - коефіцієнт умов роботи при гідровипробуваннях для всіх поясів однаковий (на додаток до позначень п.3.5.3.1)

Номінальна товщина t кожного пояса стінки вибирається із сортаментного ряду таким чином, щоб різниця t і мінусового допуску Д на прокат була не менше максимуму з трьох величин:

де с - припуск на корозію;

tk - Мінімальна конструктивно необхідна товщина, визначається за табл. 2.1 ПБ 03-605-03

Перевірочний розрахунок

Перевірочний розрахунок на міцність та розрахунок на стійкість проводиться для розрахункової товщини t p поясів, яка визначається як різниця номінальної товщини t, мінусового допуску на прокат та припуску на корозію:

Перевірочний розрахунок на міцність для кожного пояса стінки резервуара проводиться за формулою:

де у1 - меридіональна напруга;

у2 - кільцева напруга;

гс - коефіцієнт умов роботи, що приймається за п. 3.5.3.1 ПБ 03-605-03;

гn - коефіцієнт надійності за призначенням, для резервуарів:

гn = 1,1 - I класу,

гn = 1,05 - II класу,

гn = 1,0 - III класу.резервуар стенка нефть напряжение

Таблиця 2.2

Максимальні неавантаження

№ пояса	Висота пояса (мін. ширина окрайки), м	Марка сталі	Гранична напруга за нормами, МПА	Розрахунок- ний опір, МПа	Клас міцності	мін. припуск на корозію С, мм
			експлуатація	гідронавантаження
1	2	09Г2С	200,5	257,7	315	С325	3,0
2	2	09Г2С	229,1	257,7	315	С325	3,0
3	2	09Г2С	229,1	257,7	315	С325	3,0
4	2	09Г2С	229,1	257,7	315	С325	3,0
5	2	09Г2С	229,1	257,7	315	С325	3,0
6	2	09Г2С	229,1	257,7	315	С325	3,0
7	2	09Г2С	229,1	257,7	315	С325	3,0
8	2	09Г2С	229,1	257,7	315	С325	3,0
9	2	09Г2С	229,1	257,7	315	С325	3,0

Кільцева напруга у2 обчислюється для нижньої точки кожного пояса:

де РІ - надлишковий тиск у резервуарі

У формулі враховано коефіцієнт надійності за навантаженням для надлишкового тиску в резервуарі.

Меридіональна напруга у1 з урахуванням коефіцієнтів надійності за навантаженням та коефіцієнтів для основного поєднання навантажень обчислюється для нижньої точки пояса за формулою:

де GМ - маса металоконструкцій вище за розрахункову точку;

G0 - маса стаціонарного обладнання вище за розрахункову точку;

Gy - маса утеплювача вище за розрахункову точку;

s - повне нормативне значення снігового навантаження.

Розрахунок на стійкість

Меридіональна напруга обчислюється для нижньої кромки ділянки стінки постійної товщини за формулою

де Рвак - величина відносного розрідження в резервуарі (вакуум).

Знак напруги стиснення Р1 умовно замінено на позитивний.

При розрахунку на стійкість кільцева напруга q2 у резервуарах зі стаціонарним дахом залежить від Рвак та еквівалентного вітрового зовнішнього тиску

Рвет

де Рвет - значення вітрового тиску на рівні верху резервуару Н0

(відповідно до будівельних норм і правил).

Розрахунок стінки резервуара на стійкість виконується за допомогою перевірки співвідношення:

де уcr1 - перша (меридіональна) критична напруга;

уcr2 - друга (кільцева) критична напруга.

Перше критичне напруження обчислюється за формулою:

де tpmin - розрахункова товщина найтоншого пояса стінки

(Зазвичай верхній пояс).

Коефіцієнт може бути обчислений за формулами:

при

Друга критична напруга обчислюється за формулою:

де Нr - редукована висота резервуара, а при постійній товщині стінки для резервуара зі стаціонарним дахом Нr дорівнює повній висоті стінки резервуара Н0.

Редукована висота резервуара обчислюється за такою формулою:

де tpi - розрахункова товщина листа i-го пояса,

hi - висота i-го пояса.

Таблиця 2.3

Висота поясів

№ пояса	Вага пояса, МН	Вага конструкції зверху, МН	Вага утеплювача зверху, МН	Зміна вітрового навантаження	Меридіон. напруга у₁_,МРа	Кільц.напруга у₂, МРа	у₁ / у_сr₁	у₂/у_сr₂	у₁ / у_сr₁+ у₂ / у_сr₂	Висновок про стійкість (у₁ / у_сr₁+ у₂ /у_сr₂ < 1)
1	0,233	1,936	0	0,750	3,286	0,158	0,502	0,130	0,63	Обесп.
2	0,186	1,703	0	0,750	4,019	0,158	0,614	0,130	0,74	Обесп.
3	0,171	1,517	0	0,838	4,182	0,176	0,639	0,146	0,78	Обесп.
4	0,155	1,346	0	0,950	4,417	0,200	0,675	0,165	0,84	Обесп.
5	0,155	1,191	0	1,031	4,082	0,217	0,624	0,179	0,80	Обесп.
6	0,155	1,035	0	1,088	3,746	0,229	0,573	0,188	0,76	Обесп.
7	0,155	0,880	0	1,144	3,410	0,241	0,521	0,198	0,72	Обесп.
8	0,155	0,725	0	1,200	3,075	0,253	0,470	0,208	0,68	Обесп.
9	0,155	0,530	0	1,256	2.740	0,265	0,419	0,218	0,637	Обесп.

у_сr₁ = 6,546 МПа

у_сr₂= 1,215 МПа

Таблиця 2.4

Розрахункові габарити стінок

№ пояса	Розрахункова товщина t_pi_, мм	Номінальна товщина, мм	Висота пояса h_i_, м	Розрахункова редукована висота	Номінальна редукована висота
1	15,00	19,00	2	0,58	0,82
2	11,00	15,00	2	1,20	1,43
3	9,00	13,00	2	1,61	1,77
4	9,00	13,00	2	2	2
5	9,00	13,00	2	2	2
6	9,00	13,00	2	2	2
7	9,00	13,00	2	2	2
8	9,00	13,00	2	1.80	1.80
9	9,00	13,00	2	1.80	1.80

Приклад розрахунку 1-го поясу резервуару

Проектний розрахунок.

Мінімальна розрахункова товщина стінки у кожному поясі для умов експлуатації розраховується за формулою:

= 13,2мм

де g = 9,8 м/с²

с = 889 кг/м³

Н = 16,8 м

z = 0 м

r = 14,8 м

R_y= 315 МПа

г_c= 0,7

= 8,59 мм

де с_B = 1000 кг/м³

Н_g = 16,5 м

г_c= 0,9

де с = 3,98 мм

t_k = 13 мм

19-0,8 ? {13,2+3,98=17,18; 8,59; 13}

Розрахунок на стійкість.

Меридіональна напруга обчислюється для нижньої кромки ділянки стінки постійної товщини за формулою

= 3,286 МПа

G_М= 1,936 МН

G₀= 0,059 МН

G_y = 0 МН

s = 4 кПа

При розрахунку на стійкість кільцева напруга q2 у резервуарах зі стаціонарним дахом залежить від Рвак та еквівалентного вітрового зовнішнього тиску Рвет

=0,158 МПа

де Р_вет = 0,23 кПа

Перше критичне напруження обчислюється за такою формулою:

= 6,546 МПа

де t_pmin= 13 мм

Е = 2^.10¹¹Па

Коефіцієнт може бути обчислений за формулами:

= 0,065

Редукована висота резервуара обчислюється за формулою:

= 0,58 м

де t_pi = 13 мм

h_i = 2 м

Друга критична напруга обчислюється за формулою:

= 1,215 МПа

Розрахунок стінки резервуара на стійкість виконується за допомогою перевірки співвідношення:

3,286 / 6,546 = 0,502

0,158 / 1,215 = 0,130

0,63 < 1 (стійкість забезпечена)

Снігове навантаження на покриття:

де 0,7 - коефіцієнт, що враховує здування снігу вітром із покриття;;

- нормативне значення ваги снігового покриву на горизонтальній поверхні залежно від снігового району (I сніговий);

- коефіцієнт переходу від ваги снігового покриву землі та снігового навантаження на покриття;

Рис. 2.9 Епюра м для порожнього сферичного покриття.

4. Вітровий укіс на покриття (враховується через вітрове навантаження на стінку):

де - розрахункове значення підйомної сили від вітрового укосу на покриття, де

- нормативне значення вітрового тиску (I вітровий район);

k - Коефіцієнт, що враховує зміну вітрового тиску по висоті. Для резервуару заввишки 13,5 м, по інтрополяції k=0,72 - на території типу;

- при співвідношенні

де

5. Вакуум на стіну:

де

6. Вітрове навантаження на стінку:

де при

Сумарне зусилля вздовж утворює з урахуванням коефіцієнта поєднання навантажень

- у кільцевому напрямку:

Нормативне напруження визначають за формулою:

де - товщина листів пояса, розташованого приблизно на середині висоти стінки резервуару:

Остаточні товщини листів стінки показані малюнку 2.10

Рис. 2.10 Перетин стінки резервуару

6. Розрахунок анкерних кріплень резервуару

Розглядаємо резервуар під дією двох видів навантажень: утримуючих та перекидальних.

Утримуючі навантаження визначаються за такою формулою:

Власна вага покриття::

Власна вага стінки:

Величину можна вирахувати точніше, знаючи товщину поясів:

Власна вага кільця днища:

де

Сумарне утримуюче навантаження:

Підйомна сила резервуара визначається:

- від надлишкового тиску за формулою

де

- від вітрового укосу на покриття:

Обчислюємо рівнодіючі вітрові навантаження на стінку резервуара (рис. 2.11).

Рис.2.11 Схема коефіцієнтів та вітрового навантаження

- з навітряного боку за формулою:

- із завітряного боку за формулою:

де

Значення коефіцієнтів для місцевості типу В: -

Оскільки інтенсивність розподіленого навантаження, спрямованої вгору, менше інтенсивності, спрямованої вниз, то перевірку на міцність ребра по зусиллям, що розтягують, проводити не слід.

Уточню радіус центрального кільця з умови закріплення в ньому радіальних ребер щитів із двох швелерів № 30 (). Враховуючи, що ширина двох полиць швелера ; товщина проміжного ребра ; зазор 5 мм; ширина спирання ребра складе ., тоді радіус центрального кільця:

Довжина щита верхнього ярусу купола складе:

Радіальні ребра радіусів щитів зазнають менших навантажень: та ін. Тому можна залишити переріз радіальних ребер постійним із двох швелерів № 30.

Розрахунок кільцевих елементів купола

А. Опорне кільце.

Розпір, що передається на опорне кільце з боку радіального ребра, визначається за формулою:

- Викликає розтягнення в опорному кільці:

- стискає опорне кільце:

; .

Згинальні моменти та поздовжні зусилля, що викликаються розпорами, визначаються за формулами:

При навантаженні з верху вниз на купол:

- момент під радіальним рубом:

- момент між радіальними ребрами:

Слід зазначити, що щодо необхідно застосовувати більш точне значення .

- поздовжнє зусилля (розтягує):

При навантаженні з верху в низ на купол:

- момент під радіальним рубом:

;

- момент між радіальними ребрами:

;

- поздовжнє стискаюче зусилля:

;

Додаткові поздовжні зусилля та згинальні моменти в опорному кільці:

- від надлишкового тиску на стінки:

;

- від вакууму на стінки:

- від вітрового навантаження на стінки за формулою:

де ; ; ; .

Коефіцієнт слід визначати для середини стінки, тобто. на висоті: . По інтерполяції при , . - стискання.

;

де ; .

- розтягування.

Згинальні моменти за формулою:

;

Зусилля в кільці від вітрового відсмоктування на покриття резервуару:

де - коефіцієнт поєднання навантажень;

; ; ; .

де .

Згинальні моменти в опорному кільці від вітрових розпорів .

Поздовжнє зусилля:

Результати визначення зусиль в опорному кільці від навантажень наведено у таблиці 2.5.

Таблиця 2.5

Зусилля у перерізах опорного кільця

Величина вертикальних навантажень на покриття вниз, q	Вакуум на 0,4Н стінки	Вертикальні навантаження на покриття - вгору,q₁

-77,6	38,8	2175	-3,8	9,9	-5,0	-384,6

191,7	±418,5	-20	40	4,6	-2,36	-249

Таблиця 2.6

Номери завантаження та розрахункові зусилля у перерізах опорного кільця

Зусилля	Навантаження з табл 2.5
	1+2	3+4	1+4+6
	38,8	428,4	345,5
	-77,6	-408,6	-498,46
	2171,2	-404,6	1906

Перевірка перерізу опорного кільця на міцність проводиться за розрахунковими зусиллями (таблиця 2.6).

Перетин опорного кільця показано малюнку 2.12.

Рис. 2.12 Перетин опорного кільця

Задавшись перетином опорного кільця, приймаю для нього сталь. ВСт3пс6-1 (). У перетині опорного кільця необхідно вкласти частину стінки резервуару заввишки:

При цьому площа перерізу кільця становить:

Момент інерції перерізу кільця щодо вертикальної осі Y-Y:

Момент опору:

Перевірка перерізу на міцність здійснюється за такою формулою:

де ; .

Позитивне значення моменту прийнято тому, що для симетричного перерізу протилежні волокна матимуть рівні за величиною і зворотні за знаком нормальні напруги. При позитивному моменті нормальні напруги від поздовжньої сили та моменту будуть однакового знаку:

Отже, міцність опорного кільця забезпечена.

Стійкість кільця у своїй площині буде забезпечена за рахунок щитів і листів покрівлі (настилу), що спираються на нього.

Б. Проміжне кільце.

Розгляну розрахунок кільця суміжним із опорним.

Рис. 2.13 До розрахунку проміжного другого кільця

Поздовжнє зусилля в елементі другого кільця визначається за такою формулою:

де ; .

; ; (38)

; ;

; ; .

Підставляючи ці значення отримаємо:

; .

Приймаючи умови, що настил приварюється до кільця, перетин кільця визначається за умови міцності за формулою:

Якщо припустити, що настил не прив'язав до кільця, то переріз кільця визначається за умови стійкості за формулою:

Зконструйоване кільце за другим варіантом, коли настил не приварений до кільця (рисунок 2.14):

Рис. 2.14 Перетин проміжного кільця 2.

Момент інерції перерізу кільця щодо вертикальної осі Y-Y:

- перетин кільця достатньо забезпечення його стійкості.

Площа перерізу кільця , що значно більше необхідного перерізу кільця з умови міцності, що дорівнює . Тому доцільно приварювати настил до кільця, якщо це можливо з конструктивних міркувань.

В. Центральне кільце.

Центральне кільце приймає розпіри з боку окремих ребер від вертикальних навантажень (рисунок 2.15).

Рис. 2.15 До розрахунку центрального кільця

Розпір роздільного ребра:

де ; ; .

Оскільки радіальні ребра розташовані часто по периметру центрального кільця, то наведу навантаження на кільце до рівномірно розподіленої по осі кільця:

Страница:

дипломная работа "Розробка резервуарів для зберігання нафти" скачать

Подобные документы

Розрахуние вертикального циліндричного резервуара
Номінальна ємкість резервуару. Розрахунок максимального тиску, що діє на стінку резервуару і зварювальний шов біля днища. Згинальний момент біля днища резервуару на одиницю довжини периметра і товщину обичайки навантаженої гідростатичним тиском.

курсовая работа [396,9 K], добавлен 13.06.2015
Розробка технологічної схеми переробки нафти за паливним варіантом на заводі
Поточна схема переробки нафти на заводі, її обґрунтування. Матеріальні баланси установок включених в схему. Розрахунок глибини переробки нафти, виходу світлих продуктів. Загальнозаводські витрати, зведений баланс. Склад заводу по технологічних установках.

курсовая работа [46,8 K], добавлен 08.01.2013
Переробка нафти і нафтопродуктів
Підготовка нафти до переробки: видалення розчинених газів та мінеральних солей, зневоднювання нафтової емульсії. Аналіз складу нафти та її класифікація за хімічним складом, вмістом та густиною. Первинні і вторинні методи переробки. Поняття крекінгу.

реферат [28,3 K], добавлен 18.05.2011
Спектрометричні та спектральні методи аналізу та ідентифікації компонентів нафти та нафтопродуктів
Розробка експрес-методу дослідження хімічного складу нафти з використанням доступної аналітичної апаратури. Принципова схема, будова та дія мас-спектрометра для спектрометричного та спектрального аналізу. Ультрафіолетова й інфрачервона спектроскопія.

доклад [1,0 M], добавлен 19.04.2014
Склад для зберігання штучного вантажу
Проектування складу для зберігання ящиків, який має характерну технологічну, організаційну логістику в експлуатації та організації перевантажувальних і складських робіт. Вибір тари для зберігання продукції. Розрахунок вантажопотоків та крану-штабелера.

курсовая работа [79,7 K], добавлен 15.02.2013
Водонапірні башти та баки
Ємкісні споруди, що використовуються у системах водопостачання, їх різновиди, властивості та призначення. Правила розташування та основні елементи водонапірної башти, резервуарів, гідропневматичної установки. Функції регулюючих та запасних споруд.

реферат [2,0 M], добавлен 23.09.2009
Сепарація газу від нафти
Класифікація, конструкція і принцип роботи сепараційних установок. Визначення кількості газу та його компонентного складу в процесах сепарації. Розрахунок сепараторів на пропускну здатність рідини. Напрями підвищення ефективності сепарації газу від нафти.

контрольная работа [99,9 K], добавлен 28.07.2013
Люки резервуарів
Технічне обґрунтування необхідності і пристрою люків на резервуарах різного типа. Правила розташування світлових люків і люків-лазів по відношенню до осі сходів. Характеристика видів і вивчення конструктивних схем резервуарних люків різного призначення.

лабораторная работа [484,6 K], добавлен 18.01.2012
Насосна станція для перекачування нафти
Опис вихідних даних для здійснення реконструкції насосної станції. Вибір обладнання для перекачування нафти. Огляд роботи обладнання по основних вузлах. Розрахунки потужності електродвигуна та напружень в трубах. Аналіз шкідливих та небезпечних факторів.

курсовая работа [98,3 K], добавлен 26.02.2015
Видобуток нафти фонтанним способом
Аналіз комплексу обладнання для експлуатації свердловин фонтанним способом. Основні деталі і вузли фонтанної арматури. Методи боротьби з відкладанням солей і парафіну при видобутку флюїду. Розрахунок штуцера та корпуса. Забезпечення охорона праці.

курсовая работа [55,7 K], добавлен 15.02.2012

Другие документы, подобные "Розробка резервуарів для зберігання нафти"

весь список подобных работ

скачать работу можно здесь

сколько стоит заказать работу?

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.