Размещено на http://www.allbest.ru/

Дипломна робота

Тема «Фарбування волосся»

Перукарське діло

ВСТУП

Волосся - природна прикраса людини. Тому красива й вміло підібрана зачіска творить стиль та шарм людини.

Всі ми прагнемо бути красивими, слідувати моді, віяння якої дуже активно відображає і перукарське мистецтво. Зміна моди на зачіски викликає зміну моди на колір волосся. Якщо цього не враховувати, то можуть виникати деякі невідповідності, наприклад, нерідко доводиться бачити зачіску, добре виконану, з використанням модних деталей, але яка все-таки не справляє враження красивої, тому що в цьому буває «винен» колір, що не відповідає вимогам моди, не відповідний духу самої моделі.

Сучасна тенденція в кольорі - це прагнення до отримання різних натуральних відтінків, нюансів. Незалежно від того, чому фарбується волосся: чи це бажання приховати сивину або ж просто з декоративною метою - у будь-якому випадку необхідно прагнути до створення природних тонів. Наприклад, світловолосим зараз потрібно віддавати перевагу теплим відтінкам - золотистим, попелясто-русявим, тиціан і т.д. З цієї ж причини чистий «пергідрольний» тип абсолютно «не вписується» в сучасну моду - дуже вже неприродно виглядає перетруєне волосся.Зачіска і колір волосся, який відповідає кольору і формі обличча, підкреслюють індивідуальність людини. І, нарівні з величезною безліччю індивідуальностей, існує безліч варіантів освітлювання і фарбування, що підкреслюють цю індивідуальність. Міняючи стиль зачіски, можна прийти до необхідності поміняти колір, розташування освітлених пасм і т.п. Але не треба забувати при цьому, що, наприклад, світлі пасма спереду як би укрупнюють риси обличчя, і навпаки. Для досягнення різних ефектів існують різні прийоми, тонкощі, які і відрізняють справжнього майстра, професіонала від дилетанта. У даній дипломній роботі представлені розробки в області фарбування волосся, приведені методики виконання операцій по підготовці та проведенню самого фарбування.

1. Історія розвитку перукарської справи

Кожна історична епоха відрізняється своїм особливим стилем, своєю власною модою. Саме по елементах одягу і по зачісці можна визначити відношення людини до того чи іншого історичного періоду.

"Зачіска з'явилась в первісному суспільстві раніше, ніж одежа" - стверджують дослідники. Наші далекі предки вимушені були якось справлятися з волоссям, яке відростало і перешкоджало повсякденним заняттям.

Первісні люди підрізали волосся примітивними ножами, або обпалювали над вогнем, заплітали в коси, змащували жиром чи грязюкою. А волосся на обличчі наші предки голили ще у кам'яному віці, це підтверджують найдені археологами дуже давні кремневі бритви.

Для чоловіків і жінок в Стародавньому Єгипті зачіскою служили в основному парики, які відрізнялися геометричністю пропорцій, а по формі нагадували трапецію. Їх виготовляли з стебел папірусів, шерсті тварин, водоростей, шовкових ниток із натурального волосся. Парики фарбували в різні кольори і прикрашали діадемами, кольоровими стрічками, золотими пластинами. Прості люди носили зачіски з власного волосся, але через жаркий клімат багато хто з них повністю голили волосся на голові. Все чоловіче населення голило бороди.

У стародавніх греків створення зачіски було своєрідним церемоніалом, їх створювали враховуючи закони гармонії і естетики, незалежно від статі, носили в основному довге волосся.

Грецька зачіска у вигляді зібраного на потилиці у вузол волосся збереглась і до наших днів. Поширеною була також зачіска "лампадіон", яка по формі нагадувала язики вогню. У чоловіків великою популярністю користувалась зачіска з короткого волосся "Олександр Македонський", волосся стриглося сходинками, завивалося і вільно вкладалось на голові. Поширеною була зачіска з кіс, заплетених за вухами: коси у два ряди кругом обвивали голову, а на чолі спадала, а на чолі спадала коротка густа чілка із дрібних локонів. Також чоловіки носили бороди, першим, хто її зголив був О. Македонський.

Стародавній Рим. Ось що написав про це знаменитий поет О. Назон: "легше перерахувати жолуді дуба, ніж зачіски римлянок". Дуже високо, цінувалось світле волосся і перуки, римлянами було винайдено засіб для зміни кольору волосся, який тримався в секреті.

Жіночі зачіски були різноманітних форм і варіантів, чоловічі в основному короткі з густою чілкою.

В епоху середньовіччя на розвиток перукарського мистецтва впливала церква, настанови якої вимагали покривати волосся головними уборами. Ці головні убори змінювали жінкам зачіски і називалися "Ом юз". Довге волосся при цьому збиралося високо над скронями. Тільки молодим неодруженим дівчатам дозволялося носити розпущене волосся, яке символізувало чистоту, чоловічі зачіски дуже примітивні. Сама поширена була пейзанська стрижка, волосся акуратно підстригалося навкруг голови і завивалося, а чоло закривала густа чілка. Але саме в цей час між X і ХІІ століттями виникають перші перукарні.

Після сумного Середньовіччя наступає епоха Відродження. Жіноче волосся, яке раніше рахувалося гріховною спокусою, стало мало не головною прикрасою. Жіночі зачіски самі різноманітні. Коси дуже популярні. Серед жіночих зачісок дуже популярна "флорентійська коса". Все волосся розділялося прямим проділом та зачісувалося півколом на щоки, і на потилиці запліталося в косу, яку перев'язували стрічками, шнурами, бусами із перлів. Особливий вигляд надавали довгі локони, які звисали по обидва боки від обличчя. В чоловічих зачісках велику роль відігравала стрижка.

В кінці XVІІ століття зачіски відрізняються великою парадністю, пишністю. В моду входять парики і зачіски з великою кількістю локонів, які припудрюють кольоровими пудрами.

В Парижі в 1763р. придворний перукар Людовіка XVI Легро засновує Академію перукарського мистецтва. Перукарі-художники виконують зачіски дуже великих розмірів.

На зміну стилю Бароко в першій половині XVІІІ століття прийшов більш декоративний стиль Рококо, в якому були присутні риси манірності та чутливості. Чоловічі зачіски були невеликими по об'єму.

Волосся завивалося в локони, а ззаду зав'язувалося чорною стрічкою.

В моді було біле волосся. Серед жіночих зачісок найбільш популярною була "мала пудрена" зачіска. На початку ХІХ століття в епоху Романтизму зачіски символізують благополуччя і затишок. Чоловіки носили бакенбарди і короткі стрижки з локонами у основі чола. Жіночі зачіски поділялися на ранкові, повсякденні, бальні для візитів. В моду повернулися знову локони різної форми, шиньйони, коси.

Друга половина ХІХ століття - епоха модернізму. З 1880 року стала використовуватися електрична машинка для стрижки замість ручної. А в 1881 році французький перукар Грато розповсюдив спосіб завивки гарячими щипцями.

Жіночі зачіски постійно міняють свій силует, форму, елементи. Кожна нова зачіска нічого спільного не мала з попередньою. Спільне було тільки одне - всі вони виконувалися з довгого волосся.

Трохи пізніше придворний перукар Наполеона ІІІ винайшов спосіб висвітлення волосся при допомозі перекису водню. А в кінці століття німецький перукар К.Нестр винайшов термічну завивку - перманент. Можна впевнено сказати, що все перукарське мистецтво базується на цих трьох «китах».

XX століття в моді - простота і вигідність.

В 20-их роках XX століття у моду ввійшли зачіски з короткою стрижкою. Німецький перукар Иосип Майєр в 1924р. винайшов плоску намотку волосся на бігуді, це дозволило дуже урізноманітнити зачіски.

З винайденням кіно у моду входять зачіски героїнь фільмів Г. Гарбо, Б. Бардо, М. Владі. В 60-ті ХХ ст. роки всіх покорив Нагос. В 70-ті роки в моду повернулись маленькі геометричні стрижки типу "гаврош" і "паж". Відомий англійський перукар В. Сессун запропонував новий вид стрижки, яка миттєво розійшлась серед жінок всього світу.

Мода 80-90 років ХХ ст. відрізняється своєю демократичністю і ненав'язливістю.

Популярні стрижки "їжак", "шапочка". В центрі моди "каре", яка має багато варіантів виконання. Завжди модними залишаються зачіски з довгого і середньої довжини волосся з локонами. Основою багатьох зачісок є хімічна завивка. Стали модними "мілірування" і "колорування".

В кінці XX століття широке розповсюдження дістали різні шиньйони (штучні прядки волосся).

ХХІ століття внесло свої серйозні зміни в моду. Якщо раніше мода була доступна в основному представникам богеми, і стосувалася вона переважно одягу, то сьогодні її вплив набагато ширший.

Перш ніж проникнути в маси, модні стрижки та зачіски проходять свій «кастинг» на показах в рамках тижнів моди в «модних» столицях світу, серед яких Париж, Мілан, Лондон, Нью-Йорк та ін.

Виходячи з окреслених світовими дизайнерами тенденцій, виділю основні особливості модних стрижок початку ХХІ ст.

По-перше, це графічна чіткість ліній (приклад: стрижки каре і боб - практичні, невибагливі, універсальні, прості в догляді і укладанні, підходять жінкам з різними типами овалу обличчя).

По-друге це каскадне моделювання стрижки з градуйованим ефектом, що надає волоссю додаткового обсягу, а стрижці - грайливу витонченість і легкість.

По-третє, це великі локони довжиною до плечей, оформлені в стилі «творчий безлад».

По-четверт , це максимальна природність у всьому - наприклад, при фарбуванні волосся рекомендується використовувати натуральні барвники - хну, басму, при митті волосся - обполіскувати їх настоянкою ромашки, вітається простота укладання зі зведенням стайлінгу до мінімуму. Стрижки - ХХІ ст. , не можуть бути модними і стильними, якщо волосся і шкіра голови не здорові - тільки доглянуті блискуче волосся з мінімумом аксесуарів зроблять зачіску модною і красивою. По-п'яте, це асиметрія довгою чубчика, що надає зачісці загадковості та створює неповторний стиль.

Яка ж мода майбутнього? Відомий перукар Франції Жак Дисанж вважає, моди на зачіски не існує, багато залежить від стилю життя, характеру. Кожний носить те, що йому подобається.

Зупинюся трохи на історії фарбування волосся.

Про застосування фарбувальних засобів для волосся відомо з глибокої давнини. Для зміни кольору волосся використовували соки трав, настої, відвари.

У Стародавньому Єгипті широко використовувалася хна. Є відомості, що цариця Клеопатра наносила на волосся хну перед купанням в Нілі.

В епоху Стародавнього Риму жінки знебарвлювали волосся різними способами. Вони змочували волосся морською водою і сиділи під палючим сонцем, готували засіб з деревного вугілля, негашеного вапна і харчової соди. Для додання волоссю темних відтінків готували засоби з мідної тирси і з наростів на листках дуба. Іншим варіантом фарбування волосся в темні тони служив настій п'явок на вині і оцті. Також використовували свинець, буру і селітру.

У XIX в. відкрили перекис водню. Використовувати його для знебарвлення волосся почали в 1860 р. До цього ж часу відноситься і радикальний переворот у виготовленні барвників для волосся. Один зі студентів Лондонського королівського коледжу хімії в 1859 р. відкрив перманентні барвники, придатні для фарбування тканин і волосся Це призвело до розвитку промислового виробництва синтетичних фарб, якими користуються і донині.

З розвитком хімічної промисловості основними речовина, застосовуваними для фарбування волосся, стали продукти органічного синтезу: парафенілендіаміни і параамінофеноли. Парафенілендіамін в поєднанні з перекисом водню при окисленні давав відмінну фарбу дуже природних тонів, але в 1906 р. був визнаний шкідливим для здоров'я і тому заборонений. Хіміки, яким вдалося знайти отруйну речовину в барвнику, навчилися перешкоджати її утворенню і таким чином отримали нешкідливий барвник. Правда, вміст парафенілендиаміну, дозволений до вживання санітарно - епідеміологічною службою, не повинен перевищувати 1,3 %.

У перукарнях застосовуються барвники як хімічного виробництва, так і природного походження.

2. ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

2.1 Приміщення перукарень

Перукарські послуги відносяться до числа найбільш необхідних в повсякденному побуті і мають найбільший обсяг на ринку сервісних послуг.

Зазвичай перукарні розміщуються або в окремо розташованих будинках, або на перших поверхах житлових будинків, комбінатів побутових послуг, гуртожитків, готелів, вокзалів, великих підприємств. Сьогодні в створенні нових салонів беруть участь провідні європейські, американські і французькі фірми («Велла», «Барберс», «Жак Дессанж» та ін.)

Послуги, які надають перукарні сьогодні, вельми різноманітні. Строго кажучи, саме поняття «перукарня» має на увазі догляд за волоссям, всілякі стрижки, фарбування волосся, перманент, створення зачіски. Поряд з цим в перукарнях традиційно роблять корекцію лінії брів, фарбування брів і вій, гоління, манікюр, педикюр, епіляцію, а також постижерні послуги, тобто створення виробів з натурального та штучного волосся та догляд за ними.

У багатьох салонах створення зачіски доповнюється візажем, особливо якщо мова йде про урочисті випадки. Нарощування волосся і нігтів, вибір зачіски за допомогою комп'ютера або шаблонів - послуги, що користуються попитом в перукарських салонах.

В залежності від обладнання, парфумерно-косметичних матеріалів і технологій, що використовуються, а також кваліфікації працівників всі існуючі підприємства даної сфери підрозділяються на три основні категорії: салон «Люкс», салон-перукарня, перукарня.

Салон «Люкс». Підприємства цієї групи надають найбільш складні комплексні перукарсько - косметичні послуги. У таких ексклюзивних салонах відбувається злиття перукарсько - косметичного обслуговування з лікувально - оздоровчим.

Салон «Люкс» відрізняється широким вибором послуг (не менше 15-20), включаючи косметичні та консультаційні, а також комп'ютерний підбір зачісок. Тут роблять ексклюзивні зачіски, макіяж, манікюр, педикюр, нарощування нігтів. У салонах «Люкс» використовуються новітні технології, прогресивні технологічне обладнання та інструменти.

У салоні «Люкс» не менше 25% перукарів повинні мати кваліфікацію модельєр - художник, а решта - перукар 1-го і 2-го класу.

Салон - перукарня. На підприємствах цієї категорії використовують фірмові обладнання та матеріали. Працюють в них модельєри - художники й перукарі 1-го і 2-го класу (не менше 50% від загальної чисельності). Вартість обслуговування в таких салонах нижче, ніж у салонах «Люкс».

Салон - перукарня забезпечує виконання художніх зачісок, стрижок і інших видів послуг.

Перукарня. Такі підприємства не оснащені новітнім устаткуванням і мають невеликий асортимент парфумерно-косметичних матеріалів.

Перукарні надають всі види послуг. У них працюють перукарі, фахівці по косметичному догляду за обличчям, майстри манікюру і педикюру.

Приміщення (салон) підприємства, що надає перукарські послуги, має бути оформлене відповідно до категорії підприємства, яка надається йому згідно з вимогами Положення про порядок присвоєння категорій підприємствам, що надають побутові послуги населенню, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 23.08.95 N 674 "Про затвердження Положення про порядок присвоєння категорій підприємствам, що надають побутові послуги населенню".

Згідно з санітарними нормами, які набрали чинності в 1999 році (ДСПіН 2.2.2.022-99 Державні санітарні правила та норми для перукарень різних типів[3]), перукарня повинна бути розташована в приміщенні, яке відповідає таким вимогам;

¦ Приміщення повинно бути ізольованим (тобто перукарня повинна розташовуватися в окремому будинку або мати окремий вхід).

¦ Якщо перукарня розташовується в житловому будинку, вона повинна бути на першому поверсі. Обов'язковою умовою є наявність автономної примусової вентиляції, тобто системи кондиціонування.

¦ Висота стель у робочих приміщеннях повинна бути не менше 3,3 м . Висота приміщень вбудованих перукарень повинна бути не нижче міжповерхової висоти цих будинків.

¦ Якщо перукарня розміщується в цокольному або підвальному поверсі, має бути спеціальний висновок СЕС про придатність приміщення для використання в якості перукарні.

¦ Якщо в перукарні будуть виконуватися манікюр, педикюр, надаватися косметологічні послуги - для надання цих послуг повинні бути виділені окремі приміщення.

¦ Обов'язкова наявність водопроводу і каналізації. Бажано - наявність гарячого водопостачання, у разі його відсутності можна встановити водонагрівачі. Природно, що для їх установки потрібно спеціальний дозвіл енергетиків.

Меблі в перукарні, а також оздоблювальні матеріали стін, підлог і стелі повинні бути гладкими і легко піддаватися обробці дезрозчинами. Крісла повинні бути розташовані на відстані не ближче ніж 0,7 м від стін і не менше ніж 1,8 м один від одного. При розташуванні робочих місць паралельними рядами відстань між ними приймається не менше трьох метрів.

Перукарні повинні мати підсобні, допоміжні та побутові приміщення (гардеробні, кімнати відпочинку і прийому їжі з необхідним обладнанням, туалети, комори, приміщення для зберігання інвентарю, сміття, обстрижених волосся). У невеликих приміщеннях допускається суміщення деяких приміщень, якщо це не порушує санітарних правил.

Для одягу персоналу існують індивідуальні шафи, які не можуть перебувати в одному приміщенні з використаним білизною. Комора для чистої білизни і різних засобів догляду, миючих, фарбувальних та інших хімічно активних речовин, які повинні зберігатися на стелажах, також не може розташовуватися в одному приміщенні з ящиками для брудної білизни.

Санвузли в перукарні обладнуються умивальною раковиною, до якої підводиться холодна та гаряча вода.

Вода, що подається в перукарню для технологічних цілей, повинна відповідати ГОСТ 2874-82 "Вода питьевая. Гигиенические требования и контроль за качеством".

2.2 Робоче місце перукаря

Перукар, який хоче бути затребуваним фахівцем, повинен уміти надавати всі види послуг. Перукар-стиліст, або перукар-модельєр, на основі своїх знанні, смаку і бачення клієнта зобов'язаний створити той образ, який потрібен клієнту, навіть якщо клієнт не вміє цього пояснити сам або не знає, на чому зупинити свої вибір.

Обладнання робочого місця перукаря здійснюється також на підставі вищезгаданих ДСПіН 2.2.2.022-99. Державні санітарні правила та норми для перукарень різних типів.

Робочі місця перукарів обладнуються стінним дзеркалом з полицею, тумбочкою (візком) для інструментарію, перукарським кріслом з регульованою висотою і підставкою для ніг. За наявності окремого приміщення або спеціального місця для миття волосся допускається установка туалетних столиків без раковин. Для дітей повинні бути передбачені спеціальні крісла або накладні сидіння, що можна встановлювати на крісла.

Для сушіння волосся у залі обладнуються спеціальні місця для сушіння волосся. В перукарні дозволяється використання пересувних сушарок для волосся. Рекомендується встановлювати їх з розрахунку: одна сушарка не більш ніж на три крісла в жіночому залі та одна сушарка на п'ять крісел в чоловічому залі. Якщо в перукарні не більше 3 робочих місць, то допускається мати у залі одну раковину для миття волосся і одну сушарку.

У чоловічому та жіночому залах перукарень повинна бути обладнана раковина для миття рук перукарів.

2.3 Інструменти, які використовуються під час виконання фарбування волосся

Для якісного та безпечного виконання перукарських робіт перукар повинен мати певний набір різноманітного спеціалізованого перукарського обладнання. До нього належать професійні машинки для стрижки волосся, а також всілякі щипці, плойки, гребінці, ножиці, щітки, затискачі, бігуді, машинки, спецодяг, бритви, рушники і т. д.

Інструмети та пристосування для фарбування волосся.

1) емальована або пластмасова миска для розведення фарбника

2) пластмасові затиски для волосся

3) пензлик для нанесення фарбника

4) гумова або поліетиленова шапочка для мілірування

5) гачок для витягування пасмочок при міліруванні через шапочку

6) страйпер для мілірування

Окрім приведених на малюнку, використовуються також наступні інструменти:

- мензурка

- універсальний гребінець для рівномірного розподілу фарбника на волоссі

- гребінець з пластмасовим хвостиком для відділення пасм при міліруванні, тонуванні, колорируванні

- поліетиленова пелерина для захисту одягу від попадання на неї фарбника

- гумові або поліетиленові рукавички

- фольга для виконання мілірування, тонування, колорирування

- утепляючий ковпак для фарбування хною, басмою, природними фарбниками.

2.4 Матеріали, які використовуються під час виконання фарбування волосся

Для догляду за волоссям використовуються різноманітні органічні та неорганічні матеріали - духи, одеколони, туалетні води, лосьйони та шампуні, фарби, барвники та інш. Це так звана парфумерія.

Парфумерно - косметичні вироби містять різні барвники. Їх вводять в засоби декоративної косметики, креми, мила, шампуні, лосьйони та інші товари для додання їм косметичного виду .

Найпопулярніші натуральні барвники - це хна і басма. Вплив подібних барвників на волосся полягає не тільки у фарбуванні, але й у зміцненні, збереженні здоров'я і доданні блиску. Так як натуральні барвники не здатні освітлити волосся, для цього використовуються хімічні фарби. Сьогодні простіше простого купити хімічну фарбу для волосся: палітра кольорів дуже велика, тому кожна жінка зможе вибрати щось для себе. Принцип дії даних фарб - це взаємодія пероксиду водню з органічними сполуками металів (солі свинцю, міді або срібла).

Саме тому хімічні фарби також мають назву окислювальні. За рахунок окисної реакції у волосся проникають фарбувальні пігменти - відбувається фарбування. Фізичні фарби для волосся в реакцію з кератином не вступають, тому тримаються на волоссі не надто тривалий час. Така фарба не здатна змінити вихідний колір і зафарбувати сивину - вона тільки надає локонам необхідний відтінок. Зазвичай використовується як шампунь чи пінка.

Фарби без аміаку

Особливу увагу варто звернути на досить популярні сьогодні безаммиачні фарби. Аміак у складі засоби для фарбування волосся потрібен для того, щоб колір добре закріпився. Однак при цьому він дуже негативно впливає на здоров'я волосся, руйнуючи їх структуру. Тому зараз все більше виробників роблять ставку саме на без аміачні фарби. Наприклад, Inoa від loreal - фарба для волосся на основі спеціального гелю-закріплювача Oleo, який замінює аміак і закріплює потрібний колір.

L'oreal

Лореаль - фарба для волосся, яка ідеально підійде як для нормальних, так і для сивого волосся. Зафарбовування сивини гарантовано на 100%. До того ж після фарбування волосся стає більш виразними і набувають натуральний блиск.Цінова політика досить прийнятна, тому практично кожна жінка зможе дозволити собі засіб марки loreal: фарби для волосся представлені в декількох серіях, при цьому всі продукти відрізняються високою якістю. Відносно новим продуктом є засіб для фарбування Кастинг Крем Глос від Лореаль - фарба для волосся містить новий запатентований доглядає комплекс. Він фарбує волосся і в той же час зміцнює їх, роблячи локони м'якими і блискучими. У наборі також йде бальзам з екстрактом зеленого чаю і алое віра. Завдяки використанню даного засобу після фарбування волосся стає приємними на дотик і випромінюють здоров'я. Оптимальне зафарбовування сивини, сяючий і живий колір, що переливається блиск і стійке фарбування - все це можна застосувати до фарби для волосся Лореаль - палітра кольорів допоможе вам підібрати найбільш відповідний відтінок.

Garnier

Фарба для волосся гарньер створена з використанням сучасних технологій та професійних знань, тому з упевненістю можна заявити, що даний продукт поєднує в собі дві мети: досягнення ідеального кольору волосся і збереження їх здоров'я. При виготовленні фарб для волосся гарньер використовуються натуральні активні інгредієнти, що дозволяє поліпшити якість продукту. У кожен набір фарби входить спеціальний комплекс по догляду за волоссям після фарбування. Палітра кольорів достатньо широка, тому підібрати потрібний відтінок не складе труднощів. Для тих, хто хоче тільки наситити природний колір волосся, підійде garnier фарба для волосся без аміаку. Garnier Color Shine - це напівстійкі барвник, головна мета якого додати блиску волоссю і наситити вже наявний колір.

3. ОСНОВНА ЧАСТИНА

3.1 Теорія кольорів

Перукарська операція фарбування вважається важливим штрихом, що надає зачісці стильності, і, водночас, прекрасною можливістю формування іміджу людини.

Фарбування, поряд з моделюванням стрижок і зачісок, становить триєдину основу перукарської майстерності, є джерелом натхнення і засобом втілення нових професійних технологічних і художніх рішень.

Світом заволоділа концепція необмеженої фантазії вибору кольорів, їхньої кількості та поєднання. А колориметрія, яка вивчає принципи взаємодії кольорів та їх відтінків, вважається «сольфеджіо» перукарської справи.

Фірми-виробники препаратів для роботи з волоссям надають барвникам особливе місце та акцентують увагу професіоналів і широкого загалу споживачів на безпечності процесів фарбування.

Колориметрія систематизує знання про кольори, визначає закони їх взаємодії, протиставлення теплих і холодних відтінків, їхню здатність нейтралізувати один одного.

Із семи кольорів сонячного спектра три є домінуючими, чистими, їх неможливо отримати шляхом змішування будь-яких інших кольорів. Це головні, або так звані первинні кольори:

- синій;

- червоний;

- жовтий.

Шляхом змішування у рівних кількостях двох первинних кольорів отримують вторинні кольори:

- синій + жовтий = зелений;

- жовтий + червоний = жовтогарячий:

- червоний + синій = фіолетовий.

Додаючи вторинний колір до одного з двох первинних кольорів, отримують нові кольори - третинні.

Змішуючи первинні кольори із вторинними, утворюють відтінки, які розширюють діапазон тонів, забезпечують можливість отримання будь-якого кольору.

Виділяють також четверті кольори, до яких відносять різні комбінації, включаючи усю видиму кольорову гаму.

Кілька слів про природний колір волосся.

Колір утворюється в корковому шарі волосся меланоцитами, які продукують два типи пігменту меланіну: гранульований (зернистий) -евмеланін; розсіяний (дифузійний) - феомеланін.

Пігмент утворюється у корені волосини та просувається волосиною далі. Поширюється він нерівномірно. Ближче до зовнішнього шару у волосині стає менше кольорових речовин. У кутикулі їх майже немає. Пігменту в темному волоссі набагато більше, ніж у світлому.

Природний колір волосся визначається комбінацією різних типів пігменту, їх формою, розміром і кількістю.

Гранульовані пігменти евмеланіну надають волоссю кольору від чорного до бурого. Гранули меланіну подовженої форми надають волоссю темного кольору. Чим їх менше, тим, світліший колір. Гранули меланіну круглої або овальної форми надають волоссю рудого кольору. Поєднання подовжених гранул з овальними та круглими дає приємний рудувато-коричневий відтінок. При поєднанні подовжених гранул і невеликої кількості круглих волосся буде чорним з рудим відтінком. Розсіяні пігменти феомеланіну дають кольори від жовтого до червоного. Кожна людина має настільки неповторну комбінацію натуральних пігментів, що зустріти людей з однаковим кольором волосся практично неможливо.

Якщо волосся втрачає натуральний пігмент, воно знебарвлюється та втрачає еластичність, якої волоссю надавав меланін. З віком волосся сивіє; це пояснюється старінням організму, припиненням утворення пігментів. Жінки починають сивіти раніше за чоловіків. Передчасне сивіння часто буває спадковим і починається, як правило, зі скронь. Іноді сивина з'являється через стреси. Існує ще таке явище, як альбінізм -- уроджена відсутність пігментації волосся, шкіри, райдужної оболонки очей. Альбінізм може з'явитися також унаслідок сильного отруєння.

Для визначення й опису натурального кольору волосся використовують шкалу глибин і тонів кольору. Відтінки за Міжнародною системою кольорів (ICS) класифікуються таким чином:

Глибина Тон

1/0 синьо-чорний /0 натуральний

2/0 чорний /1 попелястий

3/0 темно-коричневий /2 холодний попелястий

4/0 коричневий /3 мідно-золотистий

5/0 світло-коричневий /4 червоний

6/0 темний блондин /5 пурпуровий

7/0 блондин /6 фіолетовий

8/0 світлий блондин /7 брюнет

9/0 дуже світлий блондин /8 перлинно-попелястий

10/0 яскравий блондин /9 м'який попелястий

Мікстони та їхнє призначення. Відразу досягти бажаного кольору при фарбуванні волосся вдається не завжди. Іноді колір виходить занадто яскравий, іноді дуже матовий. Часто після змивання фарби з'являється небажана жовтизна, зелений відтінок.

Для посилення того чи іншого кольорового напрямку, а також корекції кольору служать мікстони. Як самостійні фарби вони не застосовуються, але, змішуючи їх з барвниками, можна поліпшити або виправити результат фарбування.

Мікстони матирують (перекривають) небажаний відтінок і посилюють бажаний. Якщо небажаний відтінок отримується в процесі фарбування, мікстон додається безпосередньо до барвника. За допомогою мікстону відтінкові можна надати яскравості й насиченості. Мікстони можна також застосовувати при фарбуванні попередньо освітленого волосся у незвичайні, нетрадиційні або пастельні кольори.

Використовуючи у своїй роботі мікстони, потрібно враховувати таке:

- чим світліший попередній колір, тим менше мікстону необхідно додавати (не більше 1/3 основного складу);

- при змішуванні фарби з окисником кількість мікстону не враховується, якщо вона не перевищує 10 грамів;

- максимальна кількість мікстону не повинна перевищувати кількість фарбувального складу.

3.2 Будова волосся

Волосся (лат. - pili) - ороговілі, ниткоподібні епітеліальні придатки шкіри. Волосся покриває всю поверхню тіла людини, за винятком де-яких ділянок, таких як наприклад долонь і підошв, тильної поверхні кінцевих фаланг і бокової поверхні пальців, червоної облямівки губ та інш.

Волосся виконує в основному захисну функцію: у багатьох видів тварин волосяний покрив сприяє збереженню тепла в організмі, вії захищають очі від механічних пошкоджень; завдяки рецепторним нервовим волокнам, які обплітають волосяний фолікул, волосся приймає участь в тактильній чутливості.

Мікроскопічна будова волосся така (див. рис.1.1-4).



Рис. 1-4. Зрізи волосся людини: Рис. 1 - повздовжній; рис. 2-4 - поперечні на різних рівнях (рис. 2 - нижньої третини кореня, рис. 3 - волосяної цибулини, рис. 4 - волосяного сосочку): 1 - стержень волосини; 2 - сальна залоза; 3- м'яз, що випрямляє волосину; 4 - корінь волосини; 5 - волосяний мішочок; 6 - зовнішня коренева піхва; 7 - внутрішня коренева піхва; 8 - цибулина волосся; 9 - волосяний сосочок; 10 - кутикула внутрішньої кореневої піхви; 11 - зовнішній шар внутрішньої кореневої піхви; 12 - середній шар внутрішньої кореневої піхви; 13 - склоподібна оболонка; 14 - кутикула волосини; 15 - мозкова рідина волосини

У волосині розрізняють кореневу частину і стержень.

Корінь волосини знаходиться у волосяному мішечку - фолікулі.

Фолікули мають протоки сальних залоз.

Волосяний мішок роздвоюється й утворює сосочок.

Над сосочком розташована ростова частина волосини.

Стержень волосся складається з трьох шарів:

- кутикули;

- кортексу;

- медули.

Зовнішній шар має 7-9 рядів рогових пластинок. У «відкритому» стані пластинки відходять до поверхні волосини; у «закритому» стані - притиснуті до поверхні.

Середній шар складається з ороговілих волокнистих клітин кортексу. У цьому шарі міститься меланін.

Меланін - не розчиняється у воді, але взаємодіє з лугами та кислотами.

Серцевина волосся складається з м'яких клітин. У тонкому волоссі може бути відсутня.

Волосся володіє значною міцністю і еластичністю. Швидкість його росту в різні періоди життя різна. В ранньому дитячому віці волосся росте повільніше, у дорослої людини - біля 1 см на місяць; після 60 р. ріст волосся сповільнюється. Швидше росте волосся на голові, підборідді, пахвових ямках, повільніше - на передпліччях і бедрах. Брови ростуть дуже повільно.

Кожна волосина існує від кількох місяців до 4-х років і більше, потім випадає і замінюється новою.

Розрізняють такі властивості волосся:

1) гігроскопічність - здатність вбирати значну кількість вологи. У цьому випадку поперечний переріз волосини збільшується на 15-20%, а довжина - на 1-2%. Набрякання волосини відбувається тим сильніше, чим довше волосся перебуває у мокрому стані і чим вища температура навколишнього середовища.

2) міцність волосся при набряканні значно зменшується - мокре волосся на 60% слабше, ніж сухе; ще більше ослаблює волосся змочування його у гарячій воді;

3) еластичність - можливість укласти волосся у будь-яку зачіску, наприклад, накрутити на бігуді, надати форму феном та щіткою;

4) електропровідність - здатність волосся дуже швидко проводити електричний струм.

3.3 Класифікація барвників для волосся

Усі барвники для волосся, застосовувані нині в перукарнях, можна умовно розділити на п'ять груп.

До першої групи відносяться всі відбілюючі (знебарвлюючі) речовини. Необхідність виділення відбілюючих засобів у самостійну групу обумовлена ??тим, що процес знебарвлення волосся не тільки необхідний майже при всіх способах фарбування волосся, але також є самостійним видом роботи.

У другу групу входять фарби органічного синтезу, які є суто хімічними барвниками, тобто при впливі на кератин волосся вступають з ним у хімічну реакцію. Саме тому барвники другої групи називаються хімічно активними. Барвники другої групи називають також окисними, в силу того, що вони фарбують волосся тільки після окислення барвника пероксидом водню. У цю групу входять усі фарби, виготовлені на основі похідних парафенілену - диаміну, амінофенолу, толуілендіаміну, резорцину і т. д. Фарбування волосся барвниками другої групи є досить стійким.

До третьої групи відносяться підфарбовуючі шампуні (лондатон, ірис та ін.). Їх називають також фізичними барвниками, тому що вони впливають на волосся лише поверхово, не вступаючи в хімічну реакцію з кератином волосся. Ці барвники є хімічно неактивними.

У четверту групу входять усі фарби природного походження, такі як, наприклад, хна, басма та ін.

До п'ятої групи відносяться металомісткі барвники, тобто такі, до складу яких входять солі металів: ртуті, заліза, срібла, міді і т. д. Проте в даний час такі барвники в перукарській справі практично не використовуються.

3.3.1 Барвники першої групи

Обробка волосся різними освітлюючими препаратами, зокрема перекис водню (Н2О2), проводиться в перукарнях з метою знебарвлення (блондування) волосся, освітлювання їх до певного кольору або розпушення рогового шару волосся з незначним висвітленням пігменту. Кожна з цих операцій може застосовуватися як самостійна.

Крім цього перекис водню використовують як дезінфікуючий і кровоспинний засіб, як окислювач барвників другої групи (хімічних), а також як фіксуючий склад при хімічній завивці.

Чим характеризуються операції освітлення волосся?

Блондування волосся - повне знебарвлення пігменту. Ця операція застосовується і як самостійна.

В даний час немає достатньо ефективних засобів, здатних повністю знебарвити пігмент будь-якого волосся. Краще за інших такій обробці піддається світле від природи волосся, тобто таке, в якому переважає так званий «розсіяний » пігмент.

Група волосся, в якому переважають зернисті пігменти, дуже важко піддається знебарвленню. До цієї групи відноситься волосся рудо-бурих і чорних тонів. Волосся чорного кольору при дії на них перекисом водню набуває каштанового кольору, який при подальшому блондуванні переходить в рудий.

Волосся рудих тонів при обробці перекисом водню світлішає, але прибрати до кінця рудий відтінок зазвичай не вдається. Таке волосся знебарвлюють лише до тону «рудуватий блондин».

Слід постійно пам'ятати про небезпеку пошкодження волосся від сильного впливу на них перекису водню. Може настати момент, коли волосся почне відламуватися, не досягнувши, проте, блондинистого кольору.

Характеристика барвників першої групи. Чистий перекис водню (85-90 %-ної концентрації) - сиропоподібна прозора рідина У такій концентрації перекис водню є вибухонебезпечною речовиною і до роздрібного продажу не допускається. 25-30%-ний перекис водню, званий пергідролем, використовується в перукарській практиці для освітлення волосся.

Одна молекула Н202 складається з двох атомів кисню і двох атомів водню. Це дуже нетривке з'єднання, воно швидко розкладається на атомарний кисень О і воду Н20 під дією світла або підвищеної температури, а також при взаємодії з лугом. Саме атомарний кисень, що виділяється і є активним агентом в знебарвленні пігменту і розпушенні зовнішнього лускатого шару волосся.

Для оберігання Н202 від швидкого розкладання до його складу додають стабілізуючі речовини. Зазвичай такою речовиною служить яка-небудь слабка кислота, наприклад ортофосфорна. Як відомо, розчини кислот характеризуються наявністю в них вільних позитивно заряджених іонів водню Н+; надлишок іонів водню і перешкоджає розкладанню пероксиду водню. Але все ж і стабілізуючі речовини зупинити повністю процес розкладання не можуть. Тому при зберіганні перекису водню необхідно дотримуватися таких умов: застосовувати темну посуд з притертою пробкою; для запобігання розриву посуду наповнювати його не більше ніж на 4/5 обсягу; зберігати у темному прохолодному місці.

Величезну роль у процесі обробки волосся перекисом водню грають активуючі речовини, які сприяють прискоренню реакції його розкладання.

У перукарнях в якості активизируючої речовини використовують нашатирний спирт, який, як відомо, є лугом. Луг же характеризується надлишком в розчині негативно заряджених гідроксидіонів ОН-. При введенні лугу в розчин перокису водню присутня в розчині кислота нейтралізується.

З кожного негативно зарядженого гідроксид іону ОН- і позитивно зарядженого іону водню Н+ утворюється молекула води за формулою

ОН- + Н+ = Н20.

У результаті цієї реакції перекис водню швидко розкладається на атомарний кисень і воду.

При цьому спостерігається різке збільшення температури розчину. Наприкінці реакції швидкість розкладання перокису водню на атомарний кисень і воду найбільша, тому що підвищення температури сприяє збільшенню швидкості хімічної реакції. Хімічна реакція, при якій спостерігається мимовільне збільшення температури в розчині, носить назву екзотермічної. Хімічна реакція, при якій відбувається зниження температури в розчині, називається ендотермічною.

Прикладом ендотермічної реакції може служити розчинення у воді гідропіриту. Гідропірит являє собою суху суміш перекису водню і карбаміду (сечовини). Зазвичай він випускається в таблетках. У результаті розчинення однієї таблетки гідропіриту в 1 мл води виходить 1 мл 30%-ного перекису водню.

Додавання нашатирного спирту в розчин перекису водню підвищує інтенсивність виділення атомарного кисню. Але кількість доданого нашатирного спирту обов'язково має регулюватися. При додаванні надмірної кількості нашатирного спирту відбувається різке спінення розчину, що супроводжується значним підвищенням температури. Такий розчин для обробки волосся непридатний, тому що практично весь перекис водню розкладається ще до нанесення його на волосся. Якщо ж не вводити в перекис водню нашатирний спирт, то реакція виділення атомарного кисню буде йти дуже повільно, що для процесу знебарвлення також неприйнятне.

Для приготування знебарвлюючого складу доцільно на кожен мілілітр 30%-ного розчину перокису водню додавати одну краплю 3%-ного нашатирного спирту. При відсутності 3%-ного нашатирного спирту можна скористатися 25% -ним (аміак), але за умови, що доза його буде відповідно зменшена.

Замість нашатирного спирту останнім часом в перукарській практиці почали широко застосовувати бікарбонат амонію, або двовуглекислий амоній NH4CO3. Цей препарат представляє собою сіль вугільної кислоти і аміаку, має вигляд білих кристалів, що нагадують звичайну кухонну сіль. Він має здатність стримувати розкладання перекису водню, в результаті чого реакція не проходить так бурхливо, як при використанні нашатирного спирту. Крім цього, бікарбонат амонію має ще одну важливу перевагу перед нашатирним спиртом: при його застосуванні можна отримати більш природні кольори волосся з менш рудими відтінками, характерними для волосся, освітленого складом з нашатирним спиртом.

До складу розчину для знебарвлення волосся двовуглекислий амоній вводять в більшій кількості, ніж нашатирний спирт. Залежно від властивостей волосся і кінцевого кольору, який необхідно отримати, кількість бікарбонату амонію може змінюватися. Найбільша доза його на 50-60 мл розчину - 10 г.

Щоб складом зручніше було користуватися, в нього додають загущувач, в якості якого застосовують рідке мило.

3.3.2 Барвники другої групи

Барвники другої групи являють собою органічні сполуки. Вони здатні фарбувати волосся тільки в присутності окисного агента. Таким окислювальним агентом служить перекис водню. З огляду на те що без окисного агента ці фарби нездатні до фарбування волосся, їх називають окисними .

Барвники другої групи застосовуються для фарбування волосся найбільш широко. Головне призначення цих фарб - зафарбовування сивини.

Окислювальні барвники бувають рідкі та пастоподібні. Незважаючи на це розходження, основні фарбувальні компоненти цих фарб одні й ті ж.

Сировиною для отримання окислювальних барвників служать ароматичні вуглеводні, до яких відносяться бензол, толуол, нафталін та ін.

Ароматичні вуглеводні можна отримати не тільки з кам'яного вугілля, але й із нафти. Процес ароматизації нафти (піроліз) дає можливість виробляти ароматичні вуглеводні практично з нафти будь-якої якості.

Ароматичні вуглеводні утворюються при піролізі нафти за наступною схемою (Табл.1):

Таблиця1.Утворення ароматичних вуглеводнів

Парафіни		Олефіни		Діолефіни

Нафтенові		Ароматичні
вуглеводи		вуглеводи

Окислювальні фарби для волосся, які випускаються в даний час як у нашій країні, так і за кордоном відносяться в основному до групи оксібензо- лів, амінофенолів і ароматичних амінів.

Парафенілендіамін (1,4- діамінобензол) - похідний ароматичних амінів.

Промисловість випускає парафенілендіамін у вигляді кристалів темно-коричневого, сіро-бурого, синього та інших кольорів з характерним блиском. Це дуже легко окислювальні з'єднання (вони окислюються навіть киснем повітря). Отже, зберігати парафенілендіамін потрібно в щільно закритому посуді і не на світлі.

Парафенілендіамін входить до складу майже усіх випущених в нашій країні окислювальних барвників для волосся. І це не випадково. Застосування його дає можливість легко отримувати різні природні кольори волосся. У суміші ж з іншими компонентами вдається отримувати такі кольори і відтінки, які за своєю колоритностіью і красою можуть задовольнити самий вишуканий смак.

Однак парафенілендіамін має один великий недолік - застосування цього препарату в концентраціях вище допустимих може викликати запалення шкіри. Держепідемслужбою дозволено використовувати парафенілендіамін в перукарнях в концентрації не більше 1,3 % , при якій він нешкідливий і не викликає ніяких болючих ускладнень.

Резорцин (1,3-діоксібензол) - похідний від оксибензолів. Ця сполука широко застосовується у фармацевтичній промисловості.

Резорцин входить до складу майже всіх окислювальних фарб для волосся, що випускаються промисловістю в даний час. У складі барвників резорцин виконує двояку роль:

1) є хорошим антисептичним засобом проти запальних процесів шкіри голови, які можуть виникнути при фарбуванні волосся;

2) як компонент, що входить до складу барвника, підвищує якість фарби, надаючи їй стійкості до світла і колоритністості.

Оксигідрохінон (1,2,2-триоксибензолів) є також похідним фенолів. Випускається у вигляді порошку світло-коричневого кольору. Легко окислюється киснем повітря, тому зберігати його слід в щільно закритій посудині і не на світлі. Дуже добре розчиняється у воді та де-яких органічних розчинниках. Застосовується в основному з парафенілендіаміном, надаючи фарбованому матеріалу коричневого кольору значноі міцності.

Параамінофенол - похідний амінофенолів. Випускається у вигляді кристалічного порошку з металевим блиском. Застосовується для фарбування волосся в суміші з іншими барвниками.

Надає волоссю коричневого тону. Параамінофенол використовують також для отримання фарб сірих відтінків, проте в цьому випадку в складі барвника повинен бути відсутній аміак.

Гідрохінон (парадіоксібензол) є похідним фенолів. Може бути отриманий з багатоатомних сульфокислот або відновленням відповідних хінонів. Являє собою порошок світло-коричневого кольору. Застосовується в суміші з іншими барвниками.

Надає складу для фарбування властивостей, що сприяють швидкому зафарбовуванню сивого волосся.

Амінодіфеніламін застосовується для фарбування волосся в сірі тони.

Цей продукт становить великий інтерес для перукарів, так як його можна застосовувати в суміші з іншими барвниками і для отримання сірих і синюватих відтінків волосся .

Застосування парафенилендиамина і його похідних для фарбування волосся відомо більше 50 років. Ще в 1922 р. перукарі використовували фарбу для волосся, до складу якої входила ця сполука.

Препарат називався «парафарбою». Готували їйого за наступним рецептом:

чорний колір

Парафенілендіамін . . 18 г

двовуглекисла сода. . 15 г

Дистильована вода .1 л

коричневий колір

Парафенілендіамін . 15 г

двовуглекисла сода. . 10 г

Дистильована вода . 1 л

При розведенні водою у відповідних кількостях і при додаванні перекису водню в ці барвники можна було отримувати різні кольори волосся.

Але застосування барвників з великим процентним вмістом викликало запалення шкіри голови.

Вони всмоктувалися шкірою голови, в результаті чого утворювалися продукти конденсації з масляною кислотою.

Кристалічні продукти конденсації закривали пори шкіри, що призводило до запальних процесів.

Шкідливий вплив парафенилендиаміну на шкіру голови викликав необхідність пошуків нешкідливих барвників на основі продуктів його конденсації і похідних.

До нешкідливих фарб відноситься фарба «Ауреол», в рецептурі якої немає такого компонента, як парафенілендіамін.

Фарба «Ауреол» має наступний склад (%):

Ментол .................. 1

Аліенофенолхлоргідрат ......... 0,3

Моноамінофеноламін ............ 0,6

Сульфіт натрію .............. 5

Етиловий спирт .............. 50

Дистильована вода ........... 43,1

До складу фарби «Еугатоль» французького виробництва також не входить парафенілендіамін, а використовуються лише його похідні. Фарба «Еугатоль» готується за такою рецептурою (г):

коричневий колір

Парафінілендіаміносульфокіслота ...... 4

Вуглекислий натрій. . .2

Дистильована вода . .94

блондин

о-Амінофенолмоносульфокислота ....... 4

Вуглекислий натрій ... 2

Дистильована вода . . 94

Для фарбування волосся ці склади змішують з половиною обсягу 3%-ного Н202.

При фарбуванні волосся практично можна отримати будь-який колір і відтінок. Типовим представником таких барвників є фарба «Гамма».

Фарба «Гамма», що випускається російською промисловістю, має вісім основних тонів : № 1 - чорний, № 2 - темно-каштановий, № 3 - світло- каштановий, № 4 - шатен темний, № 5 - шатен, № 6 - шатен світлий, № 7 - русявий, № 8 - попелястий. При змішуванні з водою у відповідних пропорціях з цих восьми тонів можна отримати будь-який природний відтінок при фарбуванні волосся .

Фарба «Гамма» являє собою мильно-спиртовий розчин резорцину з парафенілендіаміном. Її готують за такою рецептурою (Табл.2)(вміст речовин зазначено у відсотках):

Таблиця 2. Характеристики фарби «Гамма»

	№1	№2	№3	№4	№5	№6	№7
Парафенілендіамін	1.3	0.9	0.75	0.6	0.48	0.4	0.38
Резорцин	3.6	3.0	3.75	4.0	4.0	4.8	4.0
Спирт етиловий	20	20	20	20	20	20	20
Мило рідке 30%, туалетне	75.1	76.1	75.5	75.4	75.52	74.8	75.62

Для додання барвнику приємного запаху в нього вводять ефірне масло «Лаванда».

Основний недолік фарби «Гамма» полягає в тому, що в процесі фарбування вона стікає з волосся і може забруднити шкіру обличчя і шиї.

Враховуючи, що «Гамма» відноситься до окислювальних фарбників, флакони з фарбою повинні бути завжди щільно закриті пробками, щоб вона не окислювалася киснем повітря. При значному окисленні на стінках посудини з'явиться темний осад - така фарба до роботи непридатна. Відлиту з флакона фарбу не рекомендується вливати назад, так як це значно прискорює псування фарби у флаконі.

В даний час великий відсоток барвників, які випускаються в світі має пастоподібну консистенцію. У вигляді кремів і паст, упаковані в туби, вони дуже зручні в роботі.

У нашій країні промисловість випускає консистентну пастоподібну фарбу для волосся трьох основних кольорів № 1 - чорний, № 2 - каштановий, № 3 - темний шатен. За зовнішнім виглядом це непрозора пастоподібна маса темного кольору, мильна на дотик, із запахом аміаку.

Рецептура цього барвника, розроблена на основі окисних фарб, і являє собою суміш сполук типу ароматичних амінів, оксибензолів і амінофенолів на мильній основі (Табл.3).

барвинок мелірувння освітлення фольга

Таблиця 3. Рецепт консистентної фарби (%)

	№1	№2	№3
Парафенілендіамін	1,3	1,3	1,0
Параамінофенол	4,5	4,5	0,5
о-Гідрохінон	0,5	-	1,0
Гідрохінон	-	0,3	-
Резорцин	0,3	0,3	0,1
Мильна основа	52,4	62,6	70,3
Водний аміак	11	11	8
дистильована вода	30	3020

Консистентна фарба дуже зручна в роботі. Вона дозволяє скоротити час на фарбування волосся, так як не вимагає попередньої обробки волосся осветлюючим препаратом (перекис водню як окислювальний агент вводиться у фарбу безпосередньо перед її використання).

«Оксигідроль» - окислювальний барвник для волосся. Нешкідливий. Недолік цього барвника в тому, що отриманий після фарбування колір волосся не є остаточним. Він продовжує заглиблюватися, поступово темніючи, хоча і незначно, ще 30-40 год після фарбування.

«Оксигідроль» складається з трьох компонентів: декстрину - складного вуглеводню, вживаного як згущувач; оксигідрохінону - порошку коричневого кольору, що є основним барвником, і вуглекислого амонію, який при фарбуванні волосся виконує роль проявника.

Фарба «Нено» - пастоподібний окислювальний препарат, у складі якого є речовини типу діамінів і амінофенолов в різних співвідношеннях, а також аміак і віддушка. Синтетична поверхнево активна речовина аніон активного типу сприяє очищенню шкіри голови від жиру і забруднень.

Крем «Охуgel» готується на основі 6%-ного Н2О2. Введення його в препарат для фарбування обумовлює окисну дію барвника. Крем «Oxygel» являє собою колоїдний розчин органічних речовин типу ланоліну з пероксидом водню. У його склад входять також речовини типу лецитину. Препарат має слабокислу реакцію, тому що містить пов'язані фосфор і сірку.

Атомні угруповання продуктів окислення, що з'являються в процесі взаємодії барвників з перокисом водню, які надають речовинам здатності змінювати і поглиблювати колір, маютбь назви ауксохромних і хромофорних груп.

Носіями кольоровості, або хромофорами є ненасичені атомні угрупування.

Забарвлені сполуки, що містять хромофори, називаються хромогенами. Введення до складу хромогену інших атомних угруповань, які називаються ауксохромами, викликають подальше поглиблення кольору і надають речовині фарбувальних властивостей.

Таким чином, барвники, в яких ауксохромні і хромофорні групи відсутні, не здатні до фарбування. У цьому випадку в барвник вводять окислюючий агент Н2О2.