Теоретичні основи товарознавства і торговлі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

продаж маргарин кінотовар

1. Вступ

2. Дослідження споживчих властивостей та особливості організації продажу маргарину та фото і кіно товарів

2.1 Класифікація та характеристика маргарину

2.2 Показники якості та дефекти маргарину

2.3 Пакування і зберігання маргарину

2.4 Класифікація фото і кіно товарів

2.5 Приймання фото і кіно товарів

2.6 Маркування і зберігання фото і кіно товарів

2.7 Продаж фото і кіно товарів

3. Виготовлення ксерокопій довідок, угод, анкет, форм тощо

4. Техніка механізації розрахункових операцій

4.1 Основні блоки мікрокалькулятора та їх призначення

4.2 Скорочені прийоми обчислення вартості покупки, вираженої числами, що складаються з однакових цифр (0,22 кг, 3,3 кг, 77 шт.)

5. Охорона праці

5.1 Вимоги охорони праці для продавців в відділах маргарину

5.2 Фізіологія праці

5.3 Припинення кровотечі з рани, носа, легенів, стравоходу

6. Висновки

7. Перелік використаної літератури

1. Вступ

Маргарин являє собою високодисперсну жирову систему, до складу якої входять високоякісні харчові жири, молоко, емульгатори, сіль, цукор, харчові барвники, ароматизатори, смакові та інші добавки. Як сировину для виробництва маргарину використовують рослинні масла (в основному соняшникове, бавовняне, соєве, рапсове) і також тваринні жири (яловичий, баранячий, свинячий, вершкове масло).

В основі виробництва маргарину лежить процес емульгування жирової основи з молоком або водою з наступним охолодженням емульсії і її механічною обробкою. Для одержання стійкої емульсії маргарину, надання йому антирозбризкуючих властивостей, пластичності, смаку, аромату, кольору, стійкості в зберіганні та підвищення біологічної цінності в рецептуру вводять різні компоненти.

Маргарини на основі нових національних стандартів поділяють на маргарини м'які - низькокалорійні, середньокалорійні, висококалорійні, тверді - столові, бутербродні, для листового тіста і рідкі - для промислової переробки і домашньої кулінарії.

За призначенням фото- і кінотовари поділяють на світлочутливі матеріали, фото- і кіноапарати, фото- і кіно приладдя, фотохімічні матеріали, лабораторне і монтажне обладнання, діапроекційну апаратуру та прилади для спостереження.

Метою роботи є закріплення і удосконалення теоретичних і практичних знань у визначенні якості, асортименту, правил приймання, підготовки та продажу маргарину та фото- і кінотоварів.

Завданням роботи є дослідження порядку приймання, зберігання, продажу, пакування, маркування маргарину; дослідження класифікації та асортименту фото- та кінотоварів; визначення порядку приймання, зберігання, продажу, пакування, маркування фото- і кінотоварів.

Структура дипломної роботи.

Дана дипломна робота складається з вступу, п'яти розділів, висновків, переліку використаних літературних джерел.

2. Дослідження споживчих властивостей та особливості організації продажу маргарину та фото- і кінотоварів

Будь-який товар має безліч властивостей, різних за своєю природою. Властивостями товару називають його об'єктивні особливості, які виявляються на кожній стадії життєвого циклу товару (проектування, виготовлення, розподіл і споживання). Номенклатура споживчих властивостей для конкретного товару може включати десятки найменувань. Залежно від функціонального призначення товару вона може розрізнятися. У процесі споживання товару його споживчі властивості можуть робити позитивний чи негативний вплив на людину і навколишнє середовище. Відповідно виділяються позитивні і негативні властивості товару.

Споживчі властивості поділяються на фізичні, хімічні, фізико-хімічні та біологічні. До фізичних властивостей відносяться механічні (міцність, деформація, твердість, стомленість тощо), термічні (теплоємність, теплопровідність, вогнестійкість, термостійкість, термічне розширення й ін.), оптичні (колір, блиск, прозорість, відбиття проміння тощо), акустичні (тембр, висота звуку, звуковий тиск та ін.), електричні, а також загальні фізичні властивості (маса, щільність, пористість). Хімічні властивості характеризують відношення товарів до дії різних хімічних речовин і агресивних середовищ. Ці властивості залежать від хімічного складу і змісту матеріалів. Найбільш важливими з них є водостійкість, кислотостійкість, лугостійкість, відношення до дії органічних розчинників, світла, погодних умов. Фізико-хімічні властивості поєднують властивості, прояв яких супроводжується фізичними і хімічними явищами одночасно. Найважливішими фізико-хімічними властивостями є сорбційні, тобто здатність поглинати і виділяти гази, воду і розчинені в ній речовини, адгезійні, тобто властивості злипання або склеювання, властивості проникності (повітряно -, паро -, водо- і пило проникнення).

2.1 Класифікація та характеристика маргарину

Дослідимо споживчі властивості маргарину.

До середини минулого сторіччя в харчуванні переважали тверді тваринні жири. Пізніше, з розвитком рільництва, відбулось зменшення обсягів тваринництва, відповідно зменшилась кількість твердих тваринних жирів, збільшилось виробництво олійних культур, а відтак і олії, яка стала переважати в структурі жирів. Традиції в споживанні твердих жирів і незручності у різносторонньому використанні рідкого жиру змусили шукати шляхи і засоби перетворення олії у тверді жири. Тільки у 20-х роках минулого сторіччя почалось виробництво маргарину у колишньому СРСР.

На відміну від олії і тваринних топлених жирів, які мають природний жирнокислотний склад і біологічно активні речовини, маргарин моделюється за рекомендаціями медиків, фізіологів харчування, дієтологів із урахуванням попиту населення.

В сучасному виробництві маргарину дотримуються заходів, що забезпечують максимальне збереження природних властивостей жирових компонентів, збалансованість їх за жирнокислотним складом, збагачення комплексом добавок, біологічно активних речовин і в першу чергу вітамінів, A, D, Е, К, фосфоліпідів, Я-каротину тощо.

Технологія виробництва маргарину складається з трьох основних процесів: емульгування, охолодження і механічної обробки емульгованого жиру з іншими компонентами. Для виробництва маргарину використовують вітчизняні автоматичні лінії, на яких виконуються такі операції: дозування суміші жирів, водомолочної фази, розчинів солі, змішування в емульсійних апаратах (емульгування) жирової суміші і водно-молочної фази, охолодження емульсії, її кристалізація, фасування у пачки, коробочки, картонні коробки, ящики.

Для виробництва маргарину використовують олії: соняшникову, бавовняну, соєву, ріпакову та ін., саломаси, переетерифіковані жири, вершкове масло, універсальні жирові суміші, кокосову, пальмоядрову, пальмову олії, пальмовий стеарин, пальмітин бавовняної олії. Жири (крім вершкового масла) повинні бути рафіновані, дезодоровані. Вони забезпечують високу якість і харчову безпеку продукту.

Молоко і воду використовують для створення водно-молочної фази. Для покращення смаку і запаху додають ароматизатори, які утворюються у сквашеному молоці і у вигляді окремих сполук: діацетил, або суміш його з масляною кислотою, гамманоналактон, цитринову, ванільну есенції, ароматизатор ВНДІЖ-6, топлене вершкове масло тощо.

Емульсія створюється за допомогою традиційних емульгаторів Т-1 (моногліцерид стеаринової кислоти), Т-2 (дигліцерид стеаринової кислоти), ТФ (суміш моно- і дигліцеридів стеаринової кислоти і фосфоліпідів), а також нових емульгаторів і добавок на основі поверхнево активних речовин: ефіри діацетилової кислоти, ефіри молочної кислоти і моногліцеридів (лактоефіри), гідрат моногліцеридів та ін. Розроблені нові антирозбризкуючі емульгатори у вигляді таблеток і емульгатори для м'яких дієтичних маргаринів. Нові емульгатори витісняють низькоякісні неефективні емульгатори Т-1, Т-2, ТФ.

Барвні речовини (Я-каротин, аннато та ін.) надають маргарину відповідного забарвлення. Смакові властивості залежать від цукру, солі, лимонної кислоти, какао порошку і ваніліну (тільки в шоколадному), а біологічна цінність -- від вітамінів А, Е, фосфатидного концентрату, рідких олій тощо.

Високоякісні м'які маргарини повинні містити жиру не менш як 72%, середньокалорійні - 51%, низькокалорійні - 25%.

До м'яких маргаринів належать: Столичний, Фірмовий, Сонячний екстра, Бутербродний, Європейський, Оригінальний, Домашній, Оллі, Шоколадний десертний та ін. Ці маргарини мають температуру плавлення 25 - 36⁰ С, масову частку твердих гліцеридів - 7 - 15%, твердість маргарину - 40г/см, твердість жиру, виділеного з маргарину, - 30 -70 г/см.

На ринку України реалізують також маргарини м'які багатьох виробників, у назвах яких використовують слово «масло», незалежно від того, що за законом не допускається використання в назвах маргаринів слова «масло». Це, зокрема, Домашнє масло, Масло селянське новинка, Масло смачне, Масло особливе, Масло легке бутербродне, Масляна коёрівка, Масло до сніданку та ін.

На ринку України є імпортна продукція - в основному середньожирні бутербродні маргарини і спреди: RAMA, FINEJA, IMMA та ін.

Згідно з ДСТУ 4465-2005, який діє з 01.01.2007, маргарини поділяють на тверді - бутербродні, столові, для листкового тіста - і рідкі - для домашньої кулінарії і промислового перероблення.

Бутербродні брускові маргарини виготовляють з саломасів, переетерифікованих жирів, олії у тому числі кокосової, пальмоядрової. Ці маргарини вітамінізують вітаміном А. В бутербродних брускових маргаринах міститься 82% жиру (Екстра, Любительський, Слав'янський).

Бутербродні м'які (наливні) маргарини поліпшеної якості виготовляють з таких жирів як брускові, але вони мають пластичну мастку консистенцію, завдяки використанню великої кількості олії (25,6--38,2%), кокосової (до 10%), переетерифікованого жиру малої твердості (30--70 г/см) і фосфатидного концентрату (0,2--0,4%). В м'які маргарини крім вітаміну А додають вітамін Е. М'які маргарини мають вищу біологічну цінність, добре засвоюються. За вмістом жиру їх поділяють на низькокалорійні -- містять 55--72% жиру та висококалорійні -- містять 82% жиру.

До м'яких маргаринів відносять Столичний, Віта, Надія, Весняний, Хрещатик, Здоров'я, Шоколадний десертний та ін.

Столові маргарини виготовляють з саломасів, універсальної жирової суміші і олії. Тільки в деякі види додають вершкове масло, кокосову або пальмоядрову олії. Столові маргарини не вітамінізують, ароматизатори додають у випадку використання молока менше 8%. До цієї групи належать маргарин Вершковий, Молочний, Новий (містять 82% жиру), Сонячний (72%), Райдуга (75%).

На вітчизняний ринок надходять маргарини іноземного виробництва (Бона, Рама, Фінеа-міх, Сана та ін.), які відносяться до м'яких низькокалорійних.

Маргарин для листкового тіста Пампушок виробляють з високоякісних рослинних жирів, лецитину соєвого, емульгатора, провітаміну А (барвник), ароматизатора, лимонної кислоти, солі, води. Його використовують для тортів. листкових булочок.

Маргарин для домашньої кулінарії призначений для виготовлення і споживання борошняних виробів.

Маргарини для промислової переробки: рідкий для хлібопекарської промисловості виготовляють з олії (70--75%) і саломасу марки 1 (8--12%) з додаванням фосфатидного концентрату, містить 83% жиру; рідкий молочний для кондитерської промисловості -- з саломасу марки 1 (52%), молока незбираного (4,5%) з додаванням фосфатидного концентрату; безмолочний -- з саломасу марки 1 (52--70%) і олії (12--26%), містить 82% жиру. Ці маргарини у роздрібну торговельну мережу не надходять.

Нині маргаринову продукцію класифікують за такою структурою (рис. 2.1).

Рис. 2.1. Класифікація маргаринової продукції

У розроблені національні стандарти і технічні описи не включено нових видів маргаринової продукції, наприклад, маргарини для домашньої кулінарії та ін. Тому науковці УкрНДІМЖ (Харків) з урахуванням розроблених національних стандартів на маргаринову продукцію і модифіковані жири як сировину для виробництва маргаринової продукції пропонують класифікацію на маргаринову продукцію (рис. 2.2) і на модифіковані жири (гідрогенізовані, переетерифіковані, фракціоновані) (рис. 2.3).

На сучасному етапі одна з проблем випуску жирових продуктів в Україні з комбінованою жировою основою - відсутність в стандарті ДСТУ 3001-95 «Виробництво маргарину. Терміни та визначення» термінів на жирові продукти, які є на ринку.

Рис. 2.2. Класифікація маргаринової продукції на основі нових національних стандартів

Рис. 2.3. Класифікація модифікованих жирів - сировини для виробництва маргаринової продукції

Разом з тим традиційний асортимент вітчизняних маргаринів не повністю відповідає вимогам щодо жирнокислотного складу, біологічно активних речовин, поліненасичених незамінних жирних кислот, споживних властивостей (консистенція, смак, запах). Цей асортимент не забезпечує потреби людей, хворих на печінку, серце, судинну систему, для яких рекомендуються жири, багаті на лінолеву кислоту, вітаміни, інші біологічно активні речовини.

Зараз на Україні виробляється група м'яких маргаринів поліпшеної якості, але розширення їх асортименту стримується труднощами в забезпеченні виробництва необхідною сировиною, добавками, в тому числі імпортними, термоформувальним обладнанням для виготовлення полімерних стаканчиків, коробочок, баночок.

Маргарини м'які містять, на відміну від традиційних, більше лінолевої кислоти -- 28--42%, бо до складу їх входить від ЗО до 65% соняшникової натуральної олії та 8--10% кокосової, які поліпшують смак, запах, пластичність маргарину через низькомолекулярні леткі жирні кислоти, що містяться в цьому жирі. В м'яких маргаринах більше вітамінів А, D, Е, (Я-каротину. Вони за властивостями наближаються до вершкового масла.

Провідні вітчизняні фірми «Гелія», «Чумак», «Олейна», «Торчин продукт» та інші впровадили у виробництво сучасні технології, нове обладнання зарубіжних фірм: «А. Джонсон енд компані» (Англія), «Шредер» (Німеччина), «Альфа-Анваль» (Швеція), а також обладнання для фасування і пакування маргарину, оліїї, жирів.

Із впровадженням нових технологій виробництва розширився асортимент жиромістких продуктів, товари користуються підвищеним попитом у населення.

2.2 Показники якості та дефекти маргарину.

Якість маргарину визначають за органолептичними і фізико-хімічними показниками.

Смак і запах маргарину визначаютъ при температурі продукту 181⁰С. Його жують протягом 20--30с, не проковтуючи. Щоб визначити чистоту і наявність специфічного присмаку та аромату.

Консистенцію маргарину визначають при температурі 18±1°С розрізанням у трьох місцях пачки, або проби, нефасованого маргарина і огляданням стану, форми і поверхні зрізу.

Колір маргарину визначають на зрізі при температурі продукту 18±1°С.

Для кожного виду маргарину нормується: масова частка жиру, вологи і летких речовин, кухонної солі, кислот, важких металів, консервантів, а також температура топлення, мікробіологічні показники.

Дефекти маргарину: прогірклий, олійний, металевий, рибний, сирний та інші неприємні і сторонні присмаки і запахи; борошниста, сирна консистенція, стікаюча волога; пліснявіння, забруднення маргарину і споживчої тари (при наявності плісені на транспортній тарі і пакувальних матеріалах нефасованого маргарину, він підлягає зачищенню і використовується для промпереробки).

2.3 Пакування і зберігання маргарину

Маргарин виготовляють фасованим і нефасованим. Бутербродні маргарини для роздрібної торговельної мережі випускають тільки фасованими у вигляді брусків, загорнутих у пергамент і фольгу кашировану, масою нетто від 200 до 500 г, у стаканчики і коробки з полімерних матеріалів масою нетто від 100 до 500 г, у банки металеві (за згодою замовників) масою нетто від 500 до 1000 г.

Фасований маргарин укладають в ящики з гофрованого картону, дощаті, фанерні, картонні імпортні.

Нефасований маргарин упаковують у ящики з гофрованого картону, картонні для вершкового масла, дощаті, фанерні, картонні імпортні, дерев'яні і фанерноштамповані бочки, барабани фанерні.

Маса нетто маргарину у ящиках повинна бути не більше 22 кг, у бочках і барабанах -- не більше 50 кг.

Ящики і бочки вистеляють пергаментом, підпергаментом, полімерними плівками. Споживча і транспортна тара маркується відповідно до вимог стандарту. Маргарин можна зберігати при температурі від -20 до +15° С і відносній вологості повітря 80%. Підприємство-виробник гарантує збереження його якості і властивостей на строки, зазначені в табл. 2.1.

Таблиця 2.1. Гарантійні строки зберігання маргарину з дня їх виготовлення

Температуразберігання, °С	Строки зберігання, діб
	нефасованого	фасованого
		у пергамент	у кашировану фольгу
Від мінус 20 до мінус 10Від мінус 9 до 0Від 0 до 4Від 5 до 10Від 10 до 15	9075604530	6045352015	7560453020

Для маргаринів м'яких з великим вмістом вологи встановлено менші гарантійні терміни зберігання згідно з технічними описпми.

Гарантійний строк зберігання маргарину фасованого і нефасованого з консервантами збільшується при температурі від 5 до 15° С на 10 діб.

На основі вивченого матеріалу можна зробити висновок, що в умовах ринкових відносин попити населення на жирові продукти є вирішальним у формуванні товарних ресурсів торгівлі. Разом з тим, при формуванні структури асортименту жирів необхідно враховувати норми раціонального і збалансованого харчування, що розроблені вітчизняними і зарубіжними вченими.

2.4 Класифікація фото і кінотоварів

До фотокінотоварів відносяться: фотоапарати і кінокамери, світлочутливі матеріали, речовини для їх хіміко-фотографічного оброблення, проекційна апаратура і фото-кінотовари. Фотоапарати поділяють на 3 види: за шириною плівки при зніманні на 16, 35 і 60 мм, а за функціональними властивостями теж на 3 класи (чи типи): простого, середнього і високого. Кінокамери класифікують за шириною плівки і за сукупністю споживчих властивостей. Плівка - 8 і 16мм. До цієї ж групи відносять проекційну апаратуру для перегляду діапозитивів, слайдів, діафільмів, кінофільмів і негативів. Це фільмоскопи, стереоскопи, діапроектори, фільмопроектори, кінопроектори та фотозбільшувачі. То ж поділ за призначенням фотоапаратів та кіноприладдя.

Таблиця 2.2. Класифікація фотоапаратів та кіноприладдя за призначенням

Спеціального призначення	Загального призначення
Для репродукційних робіт	Для початківців
Для фотополювання	Для підготовлених фотоаматорів
Для портретних робіт в павільйонах
Для одноступеневого процесу	Для професіоналів

Таблиця 2.3. Класифікація фотокіноприладдя

Приладдя для фотозйомки	Для лабораторної обробки фотокіноматеріалів	Монтажне та кінопроекційне обладнання	Проекційна апаратура
Об'єктиви	Фото-кіно-бачки	Склеювальні преси	діапроектори
Штативи	кювети
світлофільтри	Ліхтарі лабораторні	Ножі для розрізання кіноплівок	Фільмопроектори
Насадочні лінзи	Реле часу
Фото-експонометри	Годинники лабораторні	Монтажні столики	Кінопроектори
фотолампи	Рамки кадруючі	Рамки діапозитивні	Фото-збільшувачі
Фотоосвітлювачі	Пінцети
Імпульсні лампи	Термометри	Електро-синхронізатори
подовжувачі	Валики гумові		діаскопи
бленди	Електроглянсівки	Екрани аматорські
Спускові троси	Різаки	Штативі для екранів

2.5 Приймання фото і кіно товарів

Обов'язковою операцією технологічного процесу складу є приймання товарів за кількістю та якістю.

Приймання товарів -- це комплекс робіт з перевірки кількості та якості отриманих товарів, оформлення їх приймання відповідними документами та оприбуткування товарів на складі. Основними завданнями роботи з приймання товарів на складах торговельних підприємств є:

* контроль за збереженням товарно-матеріальних цінностей;

* перевірка виконання постачальниками договірних зобов'язань за кількістю, асортиментом, якістю і комплектністю товарів;

* недопущення в торговельну мережу недоброякісних товарів і реалізації товарів, котрі не відповідають за якістю вимогам стандартів, технічним умовам та ін.;

* пред'явлення до постачальників (виробників) майнових претензій за неналежне виконання ними умов договорів.

Відповідно до вимог чинних в Україні нормативних документів, які регламентують господарські зв'язки підприємств, підприємство-вантажовідправник зобов'язане додержувати встановлених на транспорті правил здавання вантажів до перевезення, їх завантажування і закріплювання, точно визначати масу, кількість місць відвантажувальних товарів, дотримуватись правил пакування та затарювання вантажів, маркування та опломбування окремих місць.

В обов'язки відправника входить відвантаження товарів, котрі відповідають за якістю та комплектністю вимогам стандартів, технічних умов, креслень, зразків (еталонів), умовам договору. Відповідно до вимог вищезгаданих документів у кожне затарюване місце повинен бути вкладений документ (пакувальний ярлик або листок, контейнерна специфікація та ін.), котрий містить відомості про найменування товару, кількість одиниць у даному вантажному (тарному) місці, контейнері.

Відправник відповідає за чітке і правильне оформлення документів, які засвідчують якість і комплектність товарів (технічних паспортів, свідоцтв про якість, сертифікатів), відвантажувальних і розрахункових документів, їх відповідність фактично відвантажувальній кількості і якості товарів, за вчасне відправлення цих документів отримувачеві в установленому порядку. На відправника покладається також систематичний контроль за роботою осіб, зайнятих визначенням кількості відвантажувальних товарів і оформленням на них відвантажувальних та розрахункових документів.

Приймання товарів може здійснюватися від постачальників або інших вантажовідправників (наприклад, коли виробник товарів відвантажує їх за нарядом чи рознарядкою постачальника) і від перевізників (підприємств автомобільного, залізничного, водного, повітряного транспорту). Місце проведення операцій приймання товарів визначається положеннями договору, угоди, контракту щодо умов постачання (базисні умови постачання товарів), особливостями застосування тари, упаковки, способом доставки товарів, видом приймання (за кількістю, за якістю).

Приймання товарів за кількістю та якістю покладається на матеріально відповідальних осіб (як правило, завідувач складу, комірники) разом з товарознавцем, уповноважених на це керівником або заступником керівника торговельного підприємства -- товароодержувача. Разом з цим у вітчизняній практиці виконання операцій приймання товарів на складах постачальників (виробників) або від підприємств транспорту досить часто покладається на експедиторів, які є працівниками підприємства торгівлі і мають відповідні повноваження. Усі вони повинні добре знати вимоги нормативних документів, асортимент і технологію виконання операцій з приймання окремих видів товарів.

У сучасних умовах порядок проведення приймання товарів регламентується положеннями укладених договорів, угод, контрактів, на підставі яких здійснюється постачання товарів на склад. За загальними правилами приймання товарів має здійснюватися відповідно до вимог стандартів, технічних умов, інших обов'язкових правил і документів.

За згодою сторін приймання товарів може здійснюватися відповідно до вимог Інструкції (№ П-6) "Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю" та Інструкції (№ П-7) "Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю", дія яких в Україні була підтверджена Вищим арбітражним судом в 1996 р.

Приймання товарів (вантажів) від підприємств транспорту -- перевізників має свої особливості і регламентується спеціальними документами (Статут залізниць України, Правила перевезень вантажів, які діють на залізниці, Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, Статут Торговельного мореплавства, Повітряний кодекс України тощо).

Приймання товарів може проводитися:

* на складі постачальника (виробника, вантажовідправника) товарів;

* на складі одержувача товарів;

* на складі підприємства транспорту-перевізника товарів або в місцях розкривання опломбованих чи в місцях розвантажування неопломбованих транспортних засобів транспорту загального користування.

Приймання товарів на складі постачальника (виробника) товарів або Від підприємств транспорту (на станції залізниці, річковій, морській пристані або в аеропорту) ускладнює схему приймання товарів, оскільки потребує виконання операцій:

* попереднього приймання товарів за кількістю вантажних місць і масою, а не затарених товарів -- за кількістю та якістю;

* залучення до робіт з перевезення товарів експедиторів торговельного підприємства і надання матеріальної відповідальності;

* завантажування прийнятих товарів на автомобільний транспорт і завезення їх на склади торговельного підприємства;

* розвантажування та остаточного приймання товарів у транспортній тарі на складі.

Для приймання товарів на складах підприємств торгівлі поблизу розвантажувальної рампи та зони зберігання товарів виділяються спеціальні функціональні зони -- дільниці приймання товарів, розміри яких визначаються залежно від асортименту, вантажообігу складу, а також схеми проведення окремих операцій з приймання товарів. Місця для приймання товарів мають бути обладнані спеціальним обладнанням та технічними засобами, забезпеченими державними стандартами, технічними умовами, зразками (еталонами) товарів, правильно організованими з позицій наукової організації праці.

Основними елементами процесу приймання всіх товарів є:

* ознайомлення з транспортними і супровідними документами і перевірка правильності їх оформлення;

* перевірка відповідності найменування товарів і маркування даним супровідних документів;

* перевірка кількості місць, стану тари й упаковки;

* перевірка маси брутто;

* розкривання тари;

* перевірка якості товарів;

* документальне оформлення результатів приймання.

Приймання товарів за кількістю та якістю має проводитись у встановлені терміни. Приймання товарів, отриманих без тари, у відкритій або пошкодженій тарі, проводиться під час отримання їх від постачальника. У цьому разі приймання проводиться в один етап, і строки остаточного приймання товарів за кількістю та якістю не встановлюються.

Приймання товарів у тарі проводиться у два етапи: попереднє і остаточне приймання. Попереднє приймання здійснюють способом зважування або підрахунку кількості місць, без розкриття тари. Остаточне приймання товару за кількістю здійснюють способом розкриття тари та перевіряння її вмісту (перерахунок кількості товарних одиниць, визначення маси нетто тощо).

Приймання вважається проведеним вчасно, якщо перевірка кількості та якості товарів закінчена у визначені терміни. Отримані товари повинні відповідати вимогам державних стандартів або технічних умов.

2.6 Маркування і зберігання фото і кіно товарів

Маркування - текст, умовні позначення або малюнок, нанесені на упакування і (або) товар, а також інші допоміжні засоби, призначені для ідентифікації товару або окремих його властивостей, доведення інформації до споживача про виготовлювачів (виконавців), кількісні і якісні характеристики товару.

Основними функціями маркування є:

1. інформаційна;

2. ідентифікаційна;

3. мотиваційна;

4. емоційна.

Інформаційна функція маркування як одного із засобів товарної інформації є основною. Це визначає співвідношення між різними видами інформації - основоположною, споживчою та комерційною. Найбільша питома вага припадає на інформацію, менше - на комерційну. При цьому основоположна інформація на маркуванні дублює той же вид інформації у ТСД. Розбіжність даних основоположної інформації на маркуванні й ТСД може бути наслідком фальсифікації товарів.

Необхідність такого дублювання обумовлене спільністю ідентифікуючої функції маркування і ТСД. Проте, на відміну від ТСД, маркування призначене для всіх суб'єктів комерційної діяльності, а для основної маси споживачів вона є практично єдино доступним засобом товарної інформації, тому в ній питома вага комерційної інформації значно менша.

Ідентифікаційна, вказівна, рекомендаційна та обмежувальна функції маркування забезпечують простежування товарних партій на усіх ланках логістичного ланцюга та дозволяє реалізувати основні логістичні функції: додержання технологічного процесу товаропросування та зберігання товарів, управління запасами, розподіл та споживання товарів, додержання та оптимізація процесу виробництва товарів та ін.

Емоційна, пропагандистська і мотиваційна функції маркування взаємопов'язані. Яскраво оформлене маркування, що пояснює тексти, застосування узвичаєних символів викликають у споживача позитивні емоції і служать важливою мотивацією для прийняття рішення про придбання товару. Це дуже добре знають виготовлювачі імпортних товарів, барвисте маркування яких приваблює покупців, особливо, якщо ці товари купують вперше.

Варто зазначити, що вітчизняні виготовлювачі, намагаючись підвищити конкурентоспроможність своєї продукції, останнім часом стали приділяти серйозну увагу дизайну її упаковування й маркування. Це дозволяє сподіватися, що комплекс заходів щодо підвищення якості, продукція українських виробників витіснить яскраво марковану, але часом низькоякісну імпортну продукцію.

Існують загальні правила маркування товарів, але в деяких випадках доводиться відступати від них по окремих позиціях в інтересах покупців. Звичайно маркування товарів та пакування містить основні, додаткові та інформаційні надписи, маніпуляцій ні знаки по вантаженню, перевезенню, а також додаткові вказівки, які характеризують країну виробника. Залежно від місця нанесення розрізняють маркування виробниче й торговельне.

Виробниче маркування - текст, умовні позначення або малюнок, нанесені виготовлювачем (виконавцем) на товар і (або) упаковування та (або) інші носії інформації.

Торговельне маркування - текст, умовні позначення або малюнок, нанесені продавцем на товарні або касові чеки, пакування і (або) товар.

Вимоги до виробничого маркування встановлюються в основному стандартами на маркування й упаковування, а також загально-технічними умовами стандартів на продукцію.

Вимоги до торговельного маркування, порівняно з виробничим, до останнього часу були менше розроблені. Окремі вимоги до торгового маркування встановлюються Правилами продажу окремих видів продовольчих і непродовольчих товарів.

До маркування висувають загальні для товарної інформації та специфічні для маркування вимоги. Загальні вимоги регламентуються законом «Про захист прав споживачів» та включають найважливіші з них, які звичайно називаються вимогами «трьох Д» - достовірність, доступність та достатність.

Специфічні вимоги для маркування:

1. чіткість тексту та ілюстрацій;

2. наочність;

3. однозначність тексту, його відповідність споживчим властивостям товару;

4. наведені на маркуванні відомості не повинні вводити покупця й споживача в оману щодо кількості, якості виробника, країни, походження;

5. для маркування слід використовувати незмивні, стійкі до впливу зовнішнього середовища фарби, які дозволені органами Держсанепідслужби.

Носіями виробничого маркування можуть бути етикетки, вкладиші, ярлики, бирки, контрольні стрічки, клейма, штампи.

Етикетки наносяться друкарським або іншим засобом на товар або на пакування, крім того, вони можуть бути самостійним носієм інформації, що приклеюється або що прикладається до товару.

Етикетки відрізняються значною інформаційною ємністю. Крім тексту вони часто містять зображення, символи. З усіх носіїв маркування відомості на етикетках є найбільшими за кількістю ознак. Маркування на етикетках може вміщувати пояснювальні тексти.

Вкладиші - це різновид етикеток, що відрізняється спрямованістю товарної інформації і призначені для повідомлення стислих відомостей про найменування товару, виготовлювачів (найменування організації, номера зміни). Іноді вкладиші можуть містити стислу характеристику споживчих властивостей товару, у першу чергу функціонального призначення. Тоді вкладиш набуває додаткових функцій рекламного листка або проспекту, але на відміну від останніх рекламна функція не є основною, а реалізується через характеристику товару.

Ярлики й бирки - носії маркірування, що приклеюються, прикладаються або підвішуються до товару. Для них характерна менша інформаційна ємність, обмежений перелік відомостей, відсутність малюнків.

Зберігання. Світлочутливі матеріали (СЧМ) повинні бути упаковані у світлозахисний папір і пакети ( коробки), мати чітке маркірування з указівкою необхідних показників їхніх властивостей. Не допускається продаж СЧМ, термін придатності яких минув. Фотоапарати і кінокамери повинні справно функціонувати, мати чітке позначення шкал, забезпечувати точність експозиції і фокусування, не мати дефектів зовнішнього вигляду і відшарувань покрить. Потрібно, щоб деталі і вузли апаратів були закріплені без хитань, плавно чи переміщалися оберталися. Фото-, кіноприналежності і проекційна апаратура повинні надійно функціонувати, мати правильну форму, ретельну обробку, забезпечувати рівномірність висвітлення екрана, переміщення плівки без заїдання і т.д.

2.7 Продаж фото і кіно товарів

Продавець фото і кіно товарів повинен знати їх асортимент. Розглянемо асортимент вітчизняних та зарубіжних фото і кіно товарів.

Фотографічний апарат являє собою оптико-механічний прилад, призначений для створення оптичного зображення предмета, що фотографується на світлочутливому шарі фоточуттєвої плівки, фотопластинки й експонування його протягом визначеного часу. Складається фотоапарат зі світлонепроникної камери, об'єктива з діафрагмою і механізму, що забезпечує наведення на різкість ( фокусування), видошукача, затвора, касети і механізму транспортування фотоплівки.

Фотокамера призначена для захисту фотоплівки від світлових променів, крім тих, котрі проходять через об'єктив і створюють світлове зображення об'єкта зйомки. Кадрове вікно камери визначає формат кадру - розміри полючи зображення на фотоплівці.

Об'єктив фото - чи кінознімального апарата використовується для формування оптичного зображення предмета на фотоплівці. По призначенню об'єктиви підрозділяють на знімальні, застосовувані у фото- і кіноапаратах, і проекційні, встановлювані у фотозбільшувачах, кінопроекційній апаратурі.

Основними елементами об'єктива є лінзи, дзеркала, призми, що укладені в металевий чи пластмасовий корпус (оправу). Частіше використовуються лінзові, але випускаються також дзеркально-лінзові і дзеркальні об'єктиви. Основними характеристиками об'єктива є фокусна відстань, що дозволяє здатність і відносний отвір.

Фокусна відстань об'єктива характеризується відстанню від головної крапки оптичної системи до його фокуса. Від величини фокусної відстані об'єктива залежать збільшення, світлосила й інші характеристики.

У залежності від величини фокусної відстані об'єктива вони підрозділяються на нормальні, довгофокусні і короткофокусні. На оправі об'єктива є шкала, що позначає відстань від площини плівки у фотоапараті до об'єкта зйомки, на якому можливе фотографування. Здатність об'єктива, що дозволяє, характеризується його здатністю давати роздільні зображення двох близько розташованих крапок предмета зйомки і виражається межею дозволу - найменшим лінійної ( у мм ) чи кутовим (у кутових секундах) відстанню між двома різнояскравими крапками. Здатність вітчизняних фотоапаратів, що дозволяє, коливається від 50-55 лин./мм у центрі до 30-35 лин./мм на краю кадру.

Відносний отвір - характеристика, що визначає освітленість формованого об'єктивом зображення. Виражається відношенням діаметра вхідної зіниці об'єктива до його фокусної відстані.

Для зміни величини світлового отвору об'єктива і регулювання освітленості зображення на фотоплівці в об'єктивах мається діафрагма.

Фокусування об'єктива виробляється за допомогою шкали відстаней, дзеркала, матового скла і далекомірного пристрою.

Видошукач дозволяє визначити границі простору, зображуваного об'єктивом у межах кадру. У фотоапаратах використовуються дзеркальні чи телескопічні видошукачі.

Фотографічний затвор автоматично забезпечує пропущення світлових променів до світлочутливого матеріалу фотоапарата протягом заданого проміжку часу (витримки).

Фотографічні затвори за принципом роботи підрозділяють на центральні і щілинні; по місцеві розташування світлових заслінок - на дискові, пелюсткові, ламельні і шторні; по конструкції механізму витримок - на механічні, електромеханічні і затвори з електронним керуванням.

У фотоапаратах може застосовуватися автоспуск, що забезпечує автоматичні спрацьовування затвора через 10-15 з після його включення, а також синхроконтакт, що дозволяє синхронно з роботою затвора включати фотоспалах.

До додаткових механізмів фотоапаратів відносяться убудовані фотоелектричні експонометри, системи авто фокусування об'єктивів, мікропроцесорне керування фотозатвором, убудований електропривод для транспортування фотоплівки і взводу затвора, фотоспалаху, пристрій, що дозволяє автоматизувати процес фотозйомки.

По призначенню фотоапарати підрозділяють на апарати загального призначення і спеціальні. До спеціального відносяться фотоапарати для репродуктованих робіт, фотополювання, одноступеневого процесу й ін. Асортимент представлених сьогодні на нашому ринку фотоапаратів настільки великий, що охарактеризувати всі моделі неможливо, тому розглянемо лише деякі з них.

Фотоапарати загального призначення по форматі кадру підрозділяють на крупноформатні ( 9 х 12 див і більш ), середньоформатні ( 4,5 х 6; 6 х 6 ; 5 х 7; 6 х 9 див ), малоформатні ( 24 х 24; 28 х 28; 24 х 32; 24 х 36 мм ) і мініатюрні ( 10 х 14 ; 13 х 17; 14 х 20 мм).

За способом фокусування об'єктива розрізняють фотоапарати шкальні, дзеркальні, далекомірні і фотоапарати з фокусуванням по матовому склу. Випускаються також фотоапарати без механізму фокусування (фікс-фокус), сфальцьовані на постійні відстані.

По ступені автоматизації розрізняють фотоапарати неавтоматичні з установкою витримки і діафрагми вручну; напівавтоматичні з експонометричним пристроєм, у яких витримка і діаграма установлюються вручну по індикаторі правильної експозиції; автоматичні - з експонометричним пристроєм, у яких витримка і діафрагма встановлюються автоматично.

Закордонні фірми випускають фотоапарати, у яких процес фотографування цілком автоматизований (з мікропроцесом, цифрові фотоапарати й ін.).

Фотоапарати одноступеневого процесу типу "Полароїд" дозволяють відразу після експонування фотоматеріалу одержати готовий чорно-білий чи кольоровий фотознімок в одному екземплярі.

Панорамний фотоапарат дозволяє нормальним об'єктивом виконати панорамну зйомку з урахуванням охоплення більш 120про за рахунок повороту об'єктива з постійною чи швидкістю за рахунок використання особливо широко кутових об'єктивів .

Стереоскопічний фотоапарат має два знімальних об'єктиви для стереоскопічної зйомки. При зйомки таким фотоапаратом утворяться два фотозображення, розташовані одне за іншим уздовж плівки.

Кіноапарати являють собою пристрої для одержання на кіноплівці ряду послідовних зображень об'єктів зйомки.

По конструкції кіноапарати близькі до фотоапаратів і складаються з наступних вузлів і механізмів: корпуса, об'єктива, видошукача, обтюратора (затвора), грейферного механізму і приводу. Грейферний механізм використовується для переривчастого просування кіноплівки на один кадр у фільмовому каналі.

Зйомка об'єктів кіноапаратами проводиться на однодорожечную (шириною 8 чи 16 мм) і двухдорожечную (2 х 8 мм) кіноплівку.

По ступені автоматизації кіноапарати розділяють на неавтоматичні , напівавтоматичні автоматичні.

Фотоприналежності. До товарів цієї підгрупи відносяться приналежності для фото-кінозйомки і для фото- , кинолабораторий. В асортимент принадлежностей для фото -, кінозйомки входять об'єктиви, касети, штативи, світлофільтри, знімальні фото - і кинолампы, електронні імпульсні лампи, бленды, проміжні кільця, тросик спусковий , приставки і насадки ( приставки теленегативні, насадки для зміни фокусної відстані; насадки з трансфокатором,насадки для макрозйомки, насадки для одержання різних ефектів).

3. Виготовлення ксерокопій довідок, угод, анкет, форм тощо

Копіювальні апарати - один з тих корисних видів техніки, без яких ніяк неможливо уявити собі навіть самий зубожілий офіс.

Загальносвітова тенденція - число копій у світі падає, а кількість роздруківок на принтерах росте. Навіть 4% росту вітчизняного ринку копірів виглядає досить блідо на тлі 10% росту ринку принтерів. Відповіддю виробників копіювальної техніки став випуск цифрових копірів, що можуть виконувати функції принтера, факсу і сканера. У свою чергу, виробники принтерів, і насамперед Hewlett-Packard випустили моделі з функціями копірів, назвавши їхній мопирами.

Що ж стосується більш продуктивних пристроїв, те тут поле бою повинне залишитися за цифровими копірами. Вони не тільки багатофункціональні, але і надійніше, ніж аналогові, у них менше зношується механіка, тому що сторінка сканується тільки один раз.

Види копіювального устаткування

Існує велика кількість різновидів копіювально-множних апаратів, але за принципом дії вони розділяються на кілька класів: світлокопіювальні апарати, електрографічні і трафаретної печатки. До світлокопіювального відносяться апарати для виробництва фотокопій. В даний час вони практично не використовуються для копіювання і розмноження документів, оскільки процедура одержання копій трудомістка і займає досить багато часу. Фотокопії використовуються в тих випадках, коли інші способи копіювання не можуть забезпечити необхідної якості. Наприклад, для одержання ксерокопії чи фотографії репродукції якої-небудь картини.

Усі э електрографічні копіювальні апарати можна розділити на шістьох основних груп: портативні копіювальні апарати, низькошвидкісні копіювальні апарати, офісні копіри середнього класу, копіювальні апарати високої продуктивності, цифрові чорно-білі копіри, повнокольорові цифрові копіри.

Розподіл на категорії здійснюється в залежності від трьох основних характеристик: швидкості копіювання, формату оригіналу і копії, що рекомендується обсягу копіювання на місяць.

1) портативні копіювальні апарати. Вони прості і зручні в експлуатації. Їх можна використовувати будинку, у чи відрядженні в офісі. Вони зовсім невеликі, готові до роботи відразу після включення, відносно недорого коштують, але вони дуже дороги в експлуатації. По великому рахунку настільні копіри з рухливою поверхнею робочого столу, ручною подачею папера і продуктивністю в 5-6 копій у хвилину придатні до використання лише в домашніх чи умовах у дуже маленьких організаціях і підрозділах. Обсяг копіювання, що рекомендується, таких апаратів - 500 копій на місяць, формат оригіналу і копії А4.

2) копіювальні апарати малої продуктивності - офісні машини продуктивністю 10-20 копій формату А4 у хвилину, придатні для обслуговування чи компаній підрозділів з обсягом копіювання від 1 до 5 тис. копій на місяць. Це компактні, прості в експлуатації і невибагливі машини, що легко уміщаються на будь-якому столі. Подача папера здійснюється як у ручну, так і з лотка, що може набудовуватися на різні формати. Функція масштабування присутня не завжди. Деякі моделі дозволяють друкувати документи формату А3, інші - А4 і менше. Іноді мається можливість двосторонньої печатки, копіювання зі здвоєного оригіналу, використання різнобарвних тонерів.

3) копіювальні апарати середньої продуктивності. Саме в цій категорії копіювальних апаратів компанії пропонують найбільша кількість моделей, що відрізняються друг від друга швидкістю копіювання, наявністю додаткових функцій і пристроїв. Це різноманіття дозволяє користувачу вибрати варіант, що найбільше точно відповідає як його потребам, так і фінансовим можливостям. Продуктивність таких копірів складає від 20 до 40 сторінок у хвилину, вони здатні виготовляти до 20 тис. копій на місяць. У стандартну конфігурацію більшості апаратів цього класу входять пристрій для автоматичного двостороннього копіювання, багатофункціональний активний рідкокристалічний дисплей керування й аудитрон для обліку обсягу і вартості виконаних робіт.

У комплект постачання чи стандартно додатково входять сортувальні пристрої різних ємкостей і типів, автоматичні і напівавтоматичні степлеры, автоподатчики для оригіналів і папера нестандартних розмірів, пристрою авторизації доступу, лотки для папера підвищеної ємності та інші аксесуари. Для цих апаратів характерний великий набір додаткових функцій, істотно розширювальні можливості копіра і полегшуючих роботу з ним.

Машини цього типу, особливо розширеної комплектації, можуть мати значні розміри і масу до 200 кг.

4) копіювальні апарати високої продуктивності. Пристрою цього класу - це вже серйозна техніка. Продуктивність таких апаратів може досягати 90 сторінок у хвилину, чи 200 тис. копій на місяць. Аж ніяк не всяка контора здатна завантажити роботою подібних монстрів. Такі апарати можуть окупитися тільки у великих організаціях із солідними обсягами копіювальних робіт, поліграфічних ділянках великих компаній, невеликих друкарнях. Придбанню подібної машини повинний передувати ретельний аналіз доцільності такого кроку з погляду фінансів.

5) цифрові чорно-білі копіри. Цифрові копіри - це комбінація ксерокопіювального апарата, сканера, могутнього лазерного принтера, а іноді ще і факсу. Цифрова обробка зображення і високий дозвіл дозволяють забезпечити якість печатки, недоступна аналоговим машинам. Наявність могутнього процесора дає можливість коректувати якість, виправляючи контури, забираючи тіні і т.д. Діапазон масштабування складає від 25% до 400%. Швидкість печатки може бути різної - від 20 до 120 сторінок у хвилину. Більшість цифрових машин дозволяють друкувати документи з комп'ютера через спеціальний інтерфейс, що уможливлює їхнє використання в якості могутніх мережних принтерів. При роботі з паперовими оригіналами мається можливість відсканувати десятки сторінок, а потім вивести їх на печатку - таким чином, скорочується число маніпуляцій з оригіналами і збільшується реальна швидкість печатки. Набір додаткових пристроїв приблизно такої ж, як у найкращих аналогових копірів, але крім цього, до цих машин можуть додаватися додаткові пристрої пам'яті, панелі для редагування зображення, проекційні пристрої і т.д.

6) повнокольорові цифрові копіри, що дозволяють тиражувати високоякісні кольорові зображення, як з паперового оригіналу, так і з комп'ютера. Пре6дставляют собою приблизно тієї ж саме, що і машини попередньої групи, тільки усі друкується в кольорі. Грамотно набудований цифровий копіювальний апарат видає зображення, що не уступає продукції гарної друкарні. Продуктивність від 3 до 40 сторінок у хвилину. Застосування їх виправдане на поліграфічних ділянках, у бюро, рекламних фірмах, рекламних службах великих компаній.

Для одержання великої кількості однакових копій часто використовуються копіювальні пристрої трафаретної печатки.

Як вибирати копіювальну техніку

Вибір копіювальної техніки на сучасному ринку офісного устаткування придушує. Тому, насамперед , необхідно чітко визначитися з передбачуваною покупкою: які задачі будуть виконуватися на даній техніці, де вона буде використовуватися, яке кількість персоналу буде неї використовувати, хто саме і т.д..

Необхідно звернути увага на наступні моменти:

1. Максимальний обсяг копіювання на місяць. Перед покупкою апарата необхідно приблизно оцінити обсяги копіювання і зіставити з даними по оптимальному і максимальному обсязі копіювання на конкретні моделі апаратів. Будь-яка копіювальна машина має досить складну конструкцію, що включає в себе електронні, оптичні і механічні компоненти, розраховані на деяке робоче навантаження, обговорену в документації фірми-виробника. Тому дуже важливо із самого початку визначитися з потужністю копіра, щоб згодом уникнути непередбачених витрат на його чи ремонт відновлення. Рекомендується вибирати машину з більшою потужністю, чим це необхідно на даний момент, тому що це дозволить обійтися без придбання нової машини (чи ще однієї машини такої ж потужності), якщо згодом потреби в копіюванні зростуть. Для зразкової оцінки навантаження потрібно збільшити планована кількість копій як мінімум на 30% - це і буде фактичним навантаженням на машину.

2. Максимальний формат папера при копіюванні. Формат повинний відповідати технічним задачам компанії і може знаходитися в діапазоні від А4 доа0). До того ж максимальний формат оригіналу в конкретного апарата може бути більше максимального формату копій, що виготовляються, і це потрібно враховувати.

3. Собівартість копії. По статистиці понад 85% усіх витрат за час життя копіювальної техніки приходиться на видаткові матеріали і сервісне обслуговування, і тільки 15% складає вартість власне копіювальної машини. Тому, вибираючи машину потрібно орієнтуватися не на її ціну, а на собівартість копії. Щоб точно підрахувати витрати компанії на виробництво однієї копії, а виходячи з ця і загальна витрати за період експлуатації копіювального апарата, необхідно знати вартість видаткових світлочутливих матеріалів (тонер, девелопер, барабан), по яких компанія - постачальник зобов'язується продавати їх, забезпечуючи сервісну підтримку, а так само їхній гарантований ресурс. У такому випадку вартість однієї копії без обліку папера, запасних частин і амортизації буде розраховуватися по наступній формулі:

вартість копії = вартість тонера/ресурс тонера + вартість барабана/ресурс барабана + вартість девелопера/ресурс девелопера

4. Швидкість копіювання. Цей параметр визначається, виходячи з вимог до апарата, і завжди прив'язаний до таких показників як продуктивність і максимальний формат при копіюванні

Наприклад: У швидкісному діапазоні від 4 до 13 коп/хв у більшості апаратів максимальний формат знаходиться в межах від А4 до В4, а максимальне місячне навантаження не перевищує 10 тисяч копій на місяць.

Якщо розглядати питання великих швидкостей, варто звернути увагу на можливість "дублювання", тобто два апарати середньої швидкості, замість одного високошвидкісного. Найчастіше вартість двох апаратів 45 коп/хв нижче одного, що має швидкість 90 коп/хв. Причому при загальній рівній швидкості клієнт має виграш не тільки при покупці, але й у роботі. А саме має можливість паралельно робити різні завдання, використовувати тандем із двох апаратів як постійно працюючий копіювальний центр, тому що у випадку сервісного ремонту одного апарата, ви можете використовувати другий. Головне щоб собівартість копій двох апаратів середньої продуктивності не була значно вище одного, тому такий варіант найкраще підходить до діапазону швидкостей 80-100 коп/хв. Найбільш привабливим для користувача на сьогоднішній день є тандем із двох цифрових машин, підключених до комп'ютерної мережі.

5. Сервісне обслуговування. Другий доданок в експлуатаційних витратах копіра - вартість сервісного обслуговування. Тут також лідирують копіри більшої продуктивності. Хоча складність технічного обслуговування таких машин істотно вище, але необхідність у їхньому обслуговуванні виникає значно рідше, у порівнянні з маленькими машинами. Це обумовлено більшою механічною міцністю вузлів і деталей машини, і, крім того, спеціальними мірами, що застосовують конструктори для підтримки якості копій у таких машинах на високому рівні як можна більш тривалий час. Тільки після досягнення граничних значень зносу чи деталей забруднення оптичної системи машини це починає позначатися на якості копіювання. Звичайно, це не виходить, що можна забути про сервісне обслуговування такої техніки до виникнення проблем. Рекомендується викликати інженера по сервісі не рідше одного разу в 2-3 місяця роботи копіра. Це дозволить уникнути довгострокового простою техніки через несвоєчасне виявлення виникаючих неполадок, і заздалегідь спланувати придбання запасних частин. Адже жодна фірма не в змозі тримати на складі запас усіх необхідних для ремонту частин і матеріалів. Власне ж ремонт будь-якої копіювальної машини (своєчасний) кваліфікованим інженером не займає, як правило, більше 1 дня.