Логістика закупки молока на ТОВ "Брусилівський маслозавод"

Вбір постачальників

Здобуття комерційних пропозицій від можливих постачальників

При здобутті комерційних пропозицій від можливих постачальників виробляється їх реєстрація в установленому порядку. Ціні і умови постачання можливих постачальників реєструються до відповідного запиту. Для зареєстрованих пропозицій може бути складений порівняльний список цін і розумів постачання.

Узгодження отриманих пропозицій

При виникненні питань по отриманих від можливих постачальників комерційних пропозиціях, проводитися узгодження по позиціях, що вимагають пояснення або додаткової інформації.

Реєстрація здобуття пропозицій

При здобутті комерційних пропозицій від можливих постачальників виробляється їх реєстрація в установленому порядку. Ціні і умови постачання можливих постачальників реєструються до відповідного запиту. Для зареєстрованих пропозицій може бути складений порівняльний список цін і розумів постачання.

Вбір найбільш відповідних постачальників

На основі порівняльного списку цін і розумів постачання для зареєстрованих і погоджених комерційних пропозицій від можливих постачальників, факту наявності або відсутності в даний момент з ними довгострокових договірних стосунків, а також на основі додаткової інформації про компанію - можливого постачальника виробляється вибір найбільш відповідних постачальників.

Обробка замовлень

Оформлення і відправка замовлення

Підготовка замовлення

При підготовці замовлення на матеріал, в його позиціях мають бути вказані:

Ідентифікаційний номер замовлення;

Дата відправлення замовлення.

Ідентифікатор матеріалу, що замовляється, або групи матеріалів;

Короткий опис матеріалу, що замовляється, або групи матеріалів;

Вибрані умови постачання.

Позиції визначаються відповідно до запиту на матеріал і вибраної пропозиції.

Перевірка на наявність довгострокових договорів з Постачальником

На даному етапі перевіряється наявність договорів на довгострокову співпрацю з вибраним постачальників. У разі відсутності раніше укладеного договору, або закінчення терміну його дії, відповідно здійснюється процедура висновку або продовження.

Оформлення або продовження договору з Постачальником

На даному етапі в разі відсутності договору з постачальником або закінченням терміну його дії, виробляється процедура його висновку або продовження, відповідно.

Оформлення замовлення

При оформленні замовлення в нім у відповідних позиціях повинне бути вказано:

Ідентифікаційний номер замовлення;

Дата відправлення замовлення.

Ідентифікатор матеріалу, що замовляється, або групи матеріалів;

Короткий опис матеріалу, що замовляється, або групи матеріалів;

Відірані умови постачання.

Оформлене замовлення узгоджується і у разі виявлення неточностей готується і оформляється заново.

Відправка замовлення вибраному Постачальникові

Підготовлене, оформлене і погоджене відповідним чином замовлення вирушає вибраному постачальникові за допомогою відданого перевага каналу зв'язку, яким може бути:

Традиційна пошта;

Факсимільній зв'язок;

Електронна пошта;

Особистою доставкою представником.

Реєстрація відправки замовлення

При відправці замовлення постачальникові робиться відмітка у відповідній реєстраційній книзі.

Виконання зобов'язань по оплаті замовлення

Здобуття інвойсу відповідно до замовлення

Відповідно до відправленого замовлення, від постачальника має бути отриманий інвойс, в якому визначені умови виконання процедури закупівлі. В позиціях інвойсу мають бути вказані наступні дані:

Ідентифікаційний номер інвойсу;

Дата відправки інвойсу;

Ідентифікатор матеріалу, що замовляється, або групи матеріалів;

Кількість матеріалу;

Умові сплати згідно з догодою з вказівкою реквізитів рахунку;

Ідентифікатор розрахункової валюти.

Отриманій інвойс відповідним чином реєструється в реєстраційній книзі.

Узгодження отриманого інвойсу|

У разі виникнення питань по отриманому інвойсу, сморід узгоджуються з постачальником і в разі споживи можуть бути змінені позиції замовлення і зроблений запитий на висилку повторного інвойсу.

Виконання зобов'язань по оплаті замовлення

На даному етапі виробляється виконання зобов'язань по оплаті замовлення, відповідно до інвойсом і розумів договору.

Відправлення повідомлення про виконання зобов'язань по оплаті

Як тільки зобов'язання по оплаті виконані, Замовник за допомогою вибраного засобу зв'язку інформує про це постачальника, відправляючи повідомлення про виконання зобов'язань по оплаті згідно з догодою.

Здобуття повідомлення про терміни готовності до відвантаження

Постачальник, при здобутті повідомлення про виконання Замовником зобов'язань по оплаті, згідно з догодою, відправляє повідомлення, в якому вказані терміни, в які він готовий виробити відвантаження (постачання матеріалу), згідно умовам постачання за договором, при підтвердженні виконання зобов'язань по оплаті зі свого боку.

Контроль виконання розумів договору:

Вистежування місцезнаходження вантажу в процесі доставки

На даному етапі Виконавець з Відділу Закупівель компанії Замовника контролює місцезнаходження і стан вантажу (матеріалу) в процесі його доставки аж до кінцевого пункту, згідно з догодою. Контроль починає вироблятися після здобуття замовником повідомлення, що матеріал відвантажений із складу постачальника. Виконавець фіксує всі відступи від контрольних дат за договором і всі факти порушення його пунктів і розумів.

Реєстрація відступів від контрольних дат за умовами постачання

Відступи від контрольних дат, згідно з угодою, і факти порушення його пунктів і умові, відмічені Виконавцем з Відділу Закупівель компанії Замовника, відповідним чином реєструються, аби служити як матеріал для можливого подальшого виставляння претензій Постачальникові.

Вступ матеріалу:

Організація прийому вантажу у встановленому місці

Відповідно до розумів постачання за договором, компанія Замовник приймає вантаж (матеріал) в міру вступу у встановленому договором місці. Виробляється контроль фактично отриманого вантажу.

Зіставлення характеристик і якості отриманого матеріалу із заявленими Постачальником

Після здобуття матеріалу, фахівцями Функціонального Відділу компанії Замовника проводитися перевірка відповідності характеристик, якості і комплектності отриманого матеріалу із заявленими Постачальником і реєструються виявлені відхилення.

Виставляння претензій за фактом відступу від розумів договору

У разі невиконання Постачальником окремих розумів і пунктів договору, або відхилень від них, що викликають збитки або іншу втрату Замовника, відповідно до договору, здійснюється процедура виставляння претензії, відповідно до зареєстрованого невиконання розумів договору або відхилень від них.

Оприбутковування матеріалу

Після приймання вантажу Замовником виробляється процедура оприбутковування матеріалу. На даному етапі вантаж розміщується на складах Замовника і у спеціально заведену картку матеріалу заносяться наступні дані:

Ідентифікатор матеріалу;

Дата постачання і ідентифікаційний номер договору, по якому була вироблена закупівля.

Кількість;

Короткий опис матеріалу;

Цілі закупівлі (Внутрішній або зовнішній вжиток).

Контроль рахунків

На даному етапі виробляється перевірка правильності руху фінансових потоків в процесі виконання договору на Закупівлю, виконання податкових відрахувань, числення митних зборів і інших витрат, вироблених в рамках цього бізнес, - процесу.

1.3 Замовлення і складування матеріалів

Переміщення матеріального потоку починається з отримання замовлень від клієнта. Одна із функцій логістики -- обробка замовлень, що сприяє просуванню продукції до місця виробництва, тобто потреби виробничої лінії переводяться в потреби замовлення. Агент із закупівель вибирає постачальників, які задовольняють фірму за багатьма параметрами (ціни, доставка, якість продукції). Належно оформлене замовлення на доставку надсилається фірмі-постачальнику. У ньому зазначають обсяг, дату та спосіб доставки. Постачальник обробляє замовлення і готує товар до відвантаження.

Ефективне розміщення замовлення впливає на ефективність усього процесу логістики. Замовлення специфікує кількість продукції та можливі методи її доставки, з нього починається рух товару каналами розподілу. Контроль за виконанням замовлення здійснюють за даними про кількість одержаної та складованої в будь-який час продукції.

Рух товару, як уже зазначалося, починається з отримання замовлень від клієнтів. Відділ замовлень готує рахунки-фактури та відправляє їх різним підрозділам фірми. Замовлені вироби, яких немає в наявності, записують у заборгованість. На відвантажені вироби виписують відвантажувальну та платіжну документацію. Копії документів залишаються у відповідних підрозділах фірми. І фірма, і споживач мають вигоду, якщо всі ці дії виконуються швидко і сповна. В ідеалі торгові представники надсилають замовлення щовечора, інколи передають по телефону. Відділ замовлень швидко обробляє їх. Товар відвантажують зі складів у найкоротші строки. У мінімальні терміни також оформляються і виставляються рахунки. Для прискорення циклу «замовлення -- відвантаження - оформлення рахунку» використовують комп'ютер. Деякі фірми, одержавши замовлення, перевіряють кредитоспроможність клієнта та наявність або відсутність необхідних товарів на складі. Комп'ютер менш як за 15 с видає розпорядження на відвантаження, оформляє рахунок замовника, коригує облікові дані про товарні запаси, оформляє замовлення на виготовлення продукції для поповнення запасів, повідомляє торгового представника про те, що його замовлення виконане і перебуває в дорозі.

Будь-якій фірмі чи будь-якому підприємству доводиться зберігати товар до моменту його продажу. Організовувати зберігання необхідно тому, що цикл виробництва і споживання рідко збігаються. Виробництво багатьох сільськогосподарських товарів є сезонним, хоч попит на них існує постійно. Організація складського зберігання продукції дає змогу уникнути цих суперечностей. Раціональна організація складського господарства безпосередньо впливає на економіку підприємств, оскільки втрати матеріалів під час зберігання, витрати на вантажно-розвантажувальні роботи та складські операції збільшують собівартість продукції.

Потреба у зберіганні товару до моменту його продажу зумовлена: а) наявністю широкого контингенту споживачів, витратами багатьох видів матеріальних ресурсів; б) недостатністю складського товарообороту деяких видів продукції виробничо-технічного призначення; в) збільшенням мінімальних норм транзитного відвантаження, що призводить до зростання запасів засобів виробництва у суспільному господарстві; г) подальшим розвитком засобів виробництва; д) впровадженням прогресивних форм обслуговування споживачів з боку постачальницько-збутових організацій; є) підвищенням техніко-організаційного рівня баз та складів і зниженням завдяки цьому собівартості складських переробок вантажу, що створює реальні можливості для зниження складських націнок та скорочення розриву між транзитними та складськими формами зберігання. Фірма повинна вирішити питання щодо необхідної для неї кількості пунктів зберігання. Чим більше таких пунктів, тим швидше можна доставити товар споживачам, однак при цьому зростають витрати. Рішення щодо кількості пунктів зберігання треба приймати, пов'язуючи між собою проблеми сервісу та витрат на розподіл. Одні фірми зберігають частину товарного запасу на самому підприємстві або недалеко від нього, а інші -- на складах у різних частинах країни. Фірма може мати власні склади або орендувати місця на складах громадського користування. Можливості контролю значно вищі, коли фірма має власні склади. Однак при цьому склади зв'язують капітал, а на потребу змінити місця зберігання фірма не може реагувати достатньо гнучко. З іншого боку, склади громадського користування не тільки стягують платню за орендовані фірмою площі, а й надають додаткові (платні) послуги (огляд, пакування, відвантаження товару, оформлення рахунків-фактур). Користуючись послугами складів громадського користування, фірма має широкий вибір як місць зберігання, так і типів складських приміщень.

Фірми користуються складами тривалого зберігання і транзитними. На складах тривалого зберігання товар перебуває протягом середнього або тривалого відрізка часу. На транзитні склади надходять товари від різних підприємств та постачальників, і їх якомога швидше відвантажують до місць призначення.

Технічна політика в умовах ринкової економіки має бути спрямована на підвищення рівня механізації та автоматизації складських процесів і приведення їх у відповідність з рівнем розвитку основного виробництва промислових підприємств. Старі багатоповерхові склади з тихохідними вантажопідйомниками та неефективною системою вантажно-розвантажувальних робіт не можуть конкурувати з новими одноповерховими автоматизованими складами, що обладнані сучасними системами вантажопереробки і працюють під контролем центральної ЕОМ. Поряд з автоматизацією складських операцій потрібно: впроваджувати нові види машин та обладнання підвищеної потужності; використовувати прогресивні будівельні матеріали й конструкції при зведенні об'єктів; удосконалювати об'єкти з урахуванням досягнень вітчизняного та зарубіжного досвіду проектування.

Рішення щодо кількості товарно-матеріальних запасів -- ще одна проблема у сфері логістики, яка впливає на задоволення потреб споживачів. Тому тим, хто діє на ринку, хотілося б, щоб фірма мала запаси товару, достатні для негайного виконання усіх замовлень клієнтів. Однак зберігання таких великих запасів для фірми є нерентабельним. У міру підвищення сервісу для клієнтів витрати на зберігання товарно-матеріальних запасів стрімко зростають. Керівництво має бути обізнаним у тому, достатньо чи недостатньо зростають збут і прибутки, для того щоб виправдати збільшення кількості товарних запасів. Тільки після цього воно може прийняти рішення щодо доцільності замовлення додаткових партій товару і визначити їх кількість.

У системі логістики розрізняють запаси у виробництві, страхові та сезонні. Запаси у виробництві поділяються на запаси, необхідні безпосередньо для виробництва, і транспортні, тобто ті, що створюються при транспортуванні ресурсів. їх обсяг визначають за формулою І = ST, де І-- транзитні запаси, S - середній рівень продажу, Т -- транзитний час (середній). Страхові запаси необхідні для того, щоб вирівняти коливання попиту. Вони виконують буферну функцію, а поповнюються тоді, коли рівень їх, спадає до або нижче тих обсягів, які визначають необхідність поновлення замовлень ресурсу відповідно до встановлених норм. Сезонні запаси потрібні для задоволення попиту, що виникає в обумовлений період. У міжсезонний період у такому разі спостерігається зменшення кількості запасів, а при підвищенні попиту - зростання. Кількість запасів при використанні концепції логістики залежить від часу їх поповнення, транспортної моделі надійності обслуговування, витрат на складську обробку запасів.

Для вивчення складського господарства й аналізу стану його розвитку необхідно класифікувати склади, тобто поділити на однорідні групи (класи). Така класифікація дає змогу охарактеризувати мережу складів, окремі їх види, пояснити, як створюються ці види, яке значення мають у процесі товароруху. Склад -- це спеціальне стаціонарне або рухоме приміщення, вмістище або інше місце зосередження матеріальних цінностей. Він забезпечує необхідний ступінь їх збереженості, як правило, обладнаний власними або обслуговується залученими засобами механізації (автоматизації) робіт. Складську мережу класифікують за різними ознаками. За видом виконуваних функцій склади поділяють на сортувально-розподільчі, транзитно-перевалочні і накопичувальні. Найпоширеніші сортувально-розподільчі склади, які становлять велику частку у складському товарообороті. На таких складах здійснюють приймання товарів від місцевих та іногородніх постачальників, а також їх сортування, комплектування партій товарів відповідно до замовлень від роздрібних торгівельних підприємств. На сортувально-розподільчих складах, як правило, утримують поточні товарні запаси протягом відносно недовгого часу. Тому функція зберігання товарів на цих складах не є основною. Транзитно-перевалочні склади призначені переважно для перевідправлення різними видами транспорту товарів із районів виробництва до пунктів споживання. Ці склади виконують роль перевалочних пунктів. Тут вивантажують товари, привезені одним видом транспорту, приймають їх за масою та кількістю місць, сортують, навантажують на інший вид транспорту. Накопичувальні склади існують для сезонного і тривалого зберігання товарів. Велике значення тут має контроль за якістю зберігання товарів. Накопичувальні склади переважають в оптовій торгівлі. Поряд з основними функціями накопичення та зберігання товарів вони виконують допоміжні технологічні операції, пов'язані з прийманням і відпуском товарів оптовим покупцям: перепаковування, сортування, переробка, розфасовування.

Залежно від товарної специфікації, що зумовлена асортиментом товарів, які підлягають зберіганню, розрізняють склади універсальні, спеціалізовані, вузькоспеціалізовані, комбіновані, неспеціалізовані та змішаного зберігання. Універсальні склади призначені для зберігання і складської переробки практично усіх груп непродовольчих і продовольчих товарів. На спеціалізованих складах зберігають і здійснюють переробку однієї будь-якої групи товарів. Вузькоспеціалізовані склади використовують для зберігання товарів одного виду, як правило, простого асортименту, але таких, що вимагають особливого режиму зберігання. На комбінованих складах усі складські операції здійснюють з товарами різних груп, що входять до складу споживчого комплексу («спорт і туризм», «товари для молоді»). Неспеціалізовані склади призначені для зберігання двох і більше груп товарів і проведення різних технологічних операцій з ними. Ці групи товарів, на відміну від попередніх видів складів, не пов'язані між собою (склади гастрономічних, м'ясо-рибних, інших товарів). На складах змішаного зберігання операції виконують з основними видами непродовольчих і продовольчих товарів.

Важливою ознакою класифікації складів є їх технічна будова, від якої залежить режим зберігання товарів. За цією ознакою розрізняють загальнотоварні та спеціальні склади. Загальнотоварні склади призначені для зберігання і складської обробки товарів, які не потребують особливих умов, а спеціальні -- для зберігання товарів, фізико-хімічні ознаки яких потребують будівель або технологічних пристроїв певної конструкції. Бувають спеціальні склади: немеханізовані, механізовані, комплексно механізовані, автоматизовані, автоматичні. Немеханізовані -- це склади з ручною переробкою вантажів. На механізованих складах та їх дільницях механізовано локальні технологічні операції при ручних операціях на укладанні та комплектуванні продукції. На комплексно механізованих складах механізовано вантажопереробку по всьому технологічному циклу. Атоматизованими є комплексно механізовані склади або їх дільниці, що мають автоматизовану систему пошуку та розміщення вантажів (АСПРВ), програмно-керований працетехнічний або автооператорний комплекс (ПКРАК), який експлуатується в максимальному режимі або комплекс устаткування з локальними системами автоматизованого управління з електронною автоматикою. Автоматичні склади - це програмно-керовані автоматизовані склади, що експлуатуються в автоматизованій системі управління технологічним процесом (АСУТП) з управлінням від ЕОМ без безпосередньої участі людини, тобто склади-автомати.

Важливими ознаками класифікації складів є кількість поверхів та висота приміщень. За цими ознаками розрізняють одноповерхові низьковисотні з робочою висотою до 7,2 м, середньовисотні з висотою від 7,2 до 12,6 м, висотні з висотою понад 12,6 м та багатоповерхові склади.

За транспортними умовами, тобто за розміщенням поблизу залізничних чи водних шляхів сполучення, склади називають прирейковими (біля магістральних залізничних шляхів або тих, що мають під'їзні дороги), пристаньськими (на річкових пристанях, що мають причали), портовими (біля морських портів), не-прирейковими (внутрішньоміські), що не мають безпосереднього зв'язку з транспортними шляхами.

Складські будівлі за конструктивними особливостями бувають закритими, напівзакритими, відкритими. Закриті склади переважають серед складських будівель. Як правило, будівлі, поділені на окремі приміщення, призначені для виконання різних видів робіт (приймання, зберігання, розфасовування, комплектування партій товарів та ін.) і розташовані у певній послідовності. Закриті склади розрізняють за утепленістю, кількістю поверхів, матеріалами, з яких зроблено стіни, вогнестійкістю (неспалимі, важкоспалимі, спалимі). До напівзакритих належать склади з навісами. За конструкцією вони можуть бути або зовсім без стін, або мати одну, дві, три стіни. Висота їх досягає 4-6 м. Довжина може бути різною, але не більш як 100 м. Фундаменти навісів асфальтують або бетонують. Відкриті склади - це різні майданчики з незначним нахилом до країв для стоку дощових і талих вод. На них зберігаються матеріальні цінності, стійкі проти температурного й атмосферного впливу.

Залежно від температурного режиму чи утепленості закриті склади поділяють на неутеплені (неопалювані), утеплені (опалювані) та склади-холодильники. Неутеплені (неопалювані) склади використовують переважно для зберігання товарів у скляній, м'якій чи іншій тарі. їх будують без горищного покриття, утепленої підлоги та дверних тамбурів. Утеплені (опалювані) склади мають горище або з'єднані з дахом утеплені покриття, дверні тамбури, утеплені підлоги. На таких складах створюють умови для захисту товарів від різних перепадів зовнішньої температури та вологості повітря. Склади-холодильники обладнані пристроями для підтримання в камерах для зберігання товарів мінусової температури. Ці склади призначені для зберігання швидкопсувних товарів. Розрізняють склади-холодильники індивідуального, спільного та загального користування. Склад індивідуального користування може бути у віданні однієї торгівельної організації або підприємства, які використовують його площу та обладнання за власним розсудом, однак приміщення його можна здавати в оренду. Серед складів спільного користування розрізняють кооперативні та об'єднані. Кооперативні належать кільком торгівельним підприємствам, організаціям, що об'єднали кошти на будівництво великого складського комплексу і використовуються ними. Об'єднані склади належать одній торгівельній організації, однак використовують їх кілька таких утворень. До складів загального користування належать спеціально побудовані складські будівлі, здані в тимчасову експлуатацію будь-якому торгівельному підприємству (організації). Зазвичай ці склади перебувають у віданні транспортно-експедиційних та контейнерних служб залізничного транспорту, а також автотранспортних підприємств.

Важливою ознакою класифікації складів є форма власності. Згідно з Законом України «Про власність» (1991) склади можуть бути державними, колективними, приватними і спільними. Нині склади є переважно державною, а також колективною власністю підприємств та організацій. Склади в оптовій торгівлі в перспективі стануть власністю трудових колективів. Певну частку мають становити невеликі приватні склади, викуплені із складського фонду, -- здебільшого в роздрібній торгівлі або побудовані на власні кошти приватних осіб. Набули розвитку спільні склади із змішаною формою власності (державна, колективна, приватна юридичних та фізичних осіб України та інших держав). Поступово, із впровадженням Програми приватизації в життя, частка складської мережі у власності держави зменшуватиметься. У складських приміщеннях широко використовують спеціальне обладнання, яке дає змогу зберігати матеріали (товари) різних видів, типів і різного призначення. Воно також підвищує ефективність використання площі та об'єму сховища, сприяє найбільш раціональному використанню вантажно-розвантажувальних і транспортних засобів. Це обладнання за фізико-хімічними властивостями матеріальних цінностей, що зберігаються, можна поділити на 3 основні групи: для зберігання штучних і затарених матеріалів (металу, інструменту, різних виробів); для зберігання сипких матеріалів (цементу, вугілля, алебастру); для зберігання нафтопродуктів та інших рідин (бензину, гасу, дизельного палива).

Обладнання для зберігання штучних і затарених матеріалів та виробів включає різні типи універсальних і спеціалізованих стелажів. Стелажі являють собою металоконструкції із сортового прокату чи гнучких профілів різного перетину, що створюють осередки для зберігання вантажу. їх виготовляють із дерева, великорозмірних, схожих на літери «Г» й «Т», залізобетонних елементів. За конструкцією опорних поверхонь для вантажу розрізняють стелажі полицеві й безполицеві, каркасні, консольні, пірамідальні, стоякові. На полицевих стелажах вантаж зберігається у пакетованому вигляді, як правило, на плоских стандартних піддонах. Безполицеві та каркасні стелажі використовують у комплекті зі спеціальною складською ящиковою тарою, в яку спочатку укладається продукція, що надійшла на склад. На цих стелажах зберігають продукцію виробничо-технічного призначення широкої номенклатури. Стоякові стелажі призначені для зберігання сортового металу, труб одного таромаркорозміру, кругляку. Для зберігання металопрокату і труб застосовують консольні стелажі (одно- і двобічні), на яких укладають продукцію у спеціальних металевих піддонах (касетах) завдовжки до 6 м. Для зберігання продукції спеціального призначення, наприклад барабанів з кабелем, використовують пірамідальні стелажі. Досить поширені також автоматизовані елеваторні стелажі для зберігання і зручного комплектування дрібноштучних вантажів широкої номенклатури. На складах використовують вантажні піддони різних конструкцій (розбірні й нерозбірні). За будовою виділяють піддони: плоскі -- без надбудов над верхньою площиною настилу; стоякові -- з постійними або знімними стояками; ящикові -- з постійними, знімними або відкидними стояками. Виготовляють піддони з дерева, металу, пластмаси, пресованого паперу, а також комбіновані -- дерев'яно-металеві.

Для зберігання різних сипких матеріалів використовують бункери, засіки, траншеї, естакади. Бункери -- це ємкості різної форми (круглі, прямокутні, конічні), що мають зверху завантажувальний, а знизу -- розвантажувальний отвір з механічним затвором. Затвор може бути зв'язаним з автоматичним дозатором, ваговим пристроєм, що дає змогу відпускати споживачеві певну кількість металу. Бункери можуть бути металевими, залізобетонними та з інших матеріалів (дерев'яні з металевим каркасом), а за видом улаштування -- надземні, підземні та напівзаземлені. Для зберігання нафтопродуктів на складах використовують резервуари і дрібну тару (бочки, бідони тощо). Резервуари бувають металеві й неметалеві (залізобетонні, бетонні та цегляні). Металеві резервуари за формою можуть бути циліндричними (вертикальні та горизонтальні); квадратними, прямокутними, краплеподібними, сферичними та ін. За способом влаштування Резервуари поділяють на наземні, напівпідземні та підземні.

У складському господарстві використовують ваги загального призначення. За конструкцією вони бувають гирьові, шкальні, шкально-гирьові, циферблатні, автоматичні, напівавтоматичні. За використанням та установкою розрізняють ваги настільні, товарні (платформні), пересувні та стаціонарні, автомобільні стаціонарні та пересувні, вагонні, кранові, конвеєрні, бункерні (порційні). Для складської переробки різних матеріалів застосовують різні типи підйомно-транспортних машин і пристроїв. Класифікують їх за такими ознаками:

1) за продуктивністю і рівнем використання ручної праці -- основні засоби механізації (мостові, козлові, баштові крани, конвеєри, навантажувачі, крани-штабелери); допоміжні (ручні візки, роликові доріжки, блоки, домкрати);

2) за напрямом переміщення вантажів, у горизонтальному напрямі і з незначним нахилом -- електро- та автовізки, конвеєри, скрепери; у вертикальному напрямі з різним нахилом -- елеватори, ліфти, штабелери, підйомники; у змішаному напрямі - електро- та автонавантажувачі, крани усіх видів;

3) за характером переміщення вантажів, періодичної дії - електро- та автовізки, підйомники-навантажувачі, крани; безперервної дії -- конвеєри, елеватори, спіральні спуски;

4) за видом рушійної сите, механізми з електричними двигунами -- електронавантажувачі, електрокари, електроштабелери, електрокрани; механізми з двигунами внутрішнього згоряння -- автокари, автонавантажувачі, дизельні крани; пристрої для самопереміщення вантажів -- похилі спуски, роликові доріжки прямолінійні та гвинтові; механізми ручної дії -- візки, крани, лебідки;

5) за конструкцією: стаціонарні засоби -- крани на колоні, консольні; напівстаціонарні засоби -- мостові, баштові, залізничні крани; засоби вільного переміщення -- всі засоби підлогового підйомно-транспортного призначення: автокрани, плавучі крани, аерокрани.

Серед великої кількості різних машин і засобів для переробки окремих видів матеріалів не всі можна зручно й доцільно використовувати. Зручність та економічна ефективність застосування тих чи інших механізмів залежить від вантажообороту, характеру перероблюваних матеріалів, їх маси, габаритних розмірів та ін. Тільки ретельний аналіз та економічні розрахунки дадуть змогу вибрати найвигідніший для даного складу тип підйомно-транспортної машини чи іншого пристрою.

Розділ 2. Сучасний стан логістичної та фінансово-економічної системи на підприємстві

2.1 Організаційно-економічна характеристика ТОВ «Брусилівський маслозавод»

Товариство з обмеженою відповідальністю «Брусилівський маслозавод» - приватне підприємство з виготовлення молочних продуктів. Підприємство забезпечує молочною продукцією споживачів Брусилівського району та інших районів Житомирської області. Велика увага приділяється розширенню ринків збуту, поступовому виходу за межі області.

Підприємство виготовляє маслопродукти та глазуровані сирки.

Багаторічний досвід роботи, постійне удосконалення технології виробництва дозволили підприємству набути відповідної Державним нормам і стандартам якості продукції.

Виробничі потужності ТОВ «Брусилівський маслозавод» дозволяють виробляти близько 150 т масла, 30 т глазурованих сирків за рік, переробляючи приблизно 1000 кг молока за день.

Основні споживачі продукції ТОВ «Брусилівський маслозавод» - населення Брусилівсьекого району та районів, що знаходяться поруч з Брусилівським, Житомирської області. .

Отже, ТОВ «Брусилівський маслозавод» - підприємство, яке займається виробництвом молочної продукції і забезпечує молочними товарами споживання населення області.

ТОВ «Брусилівський маслозавод» було утворене шляхом об'єднання початкового капіталу трьох власників і створенням статутного капіталу в розмірі 23,5 тис. грн. Обрана форма власності не дозволяє власникам підприємства виходити з товариства без згоди інших власників і розподіляє відповідальність за боргами і доходами підприємства відповідно до частки кожного з них в статутному фонді товариства.

Виробництво продукції на ТОВ «Брусилівський маслозавод» здійснюється за двома напрямками:

виробництво масла;

виробництво глазурованих сирків.

Щодо організаційної структури персонал ТОВ «Брусилівський маслозавод» укомплектований висококваліфікованими спеціалістами у галузі харчової промисловості. На чолі товариства стоїть директор, якому безпосередньо підпорядковується головний бухгалтер та головний технолог. В основному виробництві задіяні 25 чоловік і 7 чоловік - в обслуговуючому виробництві.

Продукція ТОВ «Брусилівський маслозавод» користується постійним попитом на внутрішньому районному ринку як товар першочергового споживання.

Співвідношення споживання масла та глазурованих сирків у Брусилівському районі та виробничі потужності «Брусилівського маслозаводу» сприяють виходу продукції товариства за межі району.

Таблиця 2.1.

Норми споживання продукції масла та молочної продукції у Брусилівському районі за рік

Вид продукції	Кількість виготовлення продукції, яку дозволяють виробничі потужності заводу, т	Норма споживання продукції у районі, т
Масло	150	114
Глазуровані сирки	30	24

Структуру реалізації продукції підприємства можна проаналізувати, виходячи з даних про отримані доходи від реалізації продукції у звітному періоді, представлених у таблиці 2.2

Таблиця 2.2

Динаміка збуту продукції ТОВ «Брусилівський маслозавод» у 2006-2008 роках

Рік	Доход від реалізації продукції, тис. грн.
2006	2888,7
2007	4055,7
2008	2854,4
Разом:	9798,8

Аналіз наведених даних свідчить про тенденцію зростання обсягів реалізації готової продукції у 2007 році на 1167 тис. грн. порівняно з 2006 р. та зниження у 2008 року на 1201,3 тис. грн. Так, у 2006 та 2008 роках дохід від реалізації приблизно однаковий, найбільші обсяги реалізації продукції ТОВ «Брусилівський маслозавод» здійснились у 2007 році, і зросли порівняно з 2006 та 2008 роком в 1,5 рази.

Економічна характеристика ТОВ «Брусилівський маслозавод» включає характеристику матеріальних і трудових ресурсів, основних виробничих фондів і аналіз ефективності їх використання.

Щодо організаційно-технічних умов виробництва, то підприємство приділяє значну увагу забезпеченню виробничого процесу потрібними технічними засобами; виробнича спеціалізація підприємства потребує ефективної технічної оснастки для якісного виготовлення продуктів харчової промисловості з переробки молока.

Аналіз матеріальних ресурсів підприємства показує, що виробничий процес своєчасно і майже в повному обсязі забезпечується необхідними виробничими ресурсами. Це говорить про налагоджений контроль за виконанням договорів постачальниками, про оперативність реакції підприємства на відхилення у постачанні.

ТОВ «Брусилівський маслозавод» на належному рівні забезпечено робочою силою. Загальна кількість працюючих на підприємстві становить 32 чоловіки. Порівняно з 2006-2007 р.р. кількість працівників підприємства зменшилась на 2 чоловіка, такі зміни викликані запровадженням новітніх технічних досягнень та підвищенням продуктивності праці. Персонал підприємства укомплектовано з кваліфікованих працівників з вищою та середньою спеціальною освітою у галузі переробної харчової промисловості. Провідні спеціалісти підприємства мають багаторічний досвід роботи у галузі переробної харчової промисловості, вивчають досвід вітчизняних підприємств з впровадження сучасних технологій з переробки молока та виготовлення молочних продуктів.

Щодо характеристики собівартості підприємство намагається зменшити фактичну собівартість в порівнянні з плановою за рахунок аналізу сукупних витрат і виявлення резервів їх зниження. Сукупні витрати підприємства виражаються кількома показниками: валові витрати, кошторис виробництва, собівартість валової, товарної і реалізованої продукції.

Так, дані для аналізу матеріальних затрат, витрат на оплату праці та амортизаційні відрахування, представлені в таблиці 2.3 дають можливість зробити висновки, що частка матеріальних витрат у загальних витратах підприємства за аналізуємий період зменшилась приблизно на 1% і частка амортизаційних відрахувань - на 0,3% за рахунок незначного зростання частки витрат на оплату праці.

Таблиця 2.3

Дані для аналізу витрат ТОВ «Брусилівський маслозавод» у 2006-2008 роках

Стаття витрат	2006 рік	2007 рік	2008 рік
	тис. грн.	%	тис. грн.	%	тис. грн.	%
Матеріальні затрати	2802,9	96,4	3876,7	96,5	2794,7	95,6
Витрати на оплату праці	104,1	3,5	136,7	3,4	118,9	4,0
Амортизаційні відрахування	1,3	0,1	4,1	0,1	10,1	0,4
Всього:	2908,3	100	4017,5	100	2923,7	100

Таблиця 2.4

Дані для оцінки майнового становища ТОВ «Брусилівський маслозавод» за 2006-2008 роки

Показник	2006 рік	2007 рік	2008 рік	2007/2006	2008/2007
Сума господарських коштів, що знаходяться у розпорядженні підприємства, тис. грн.	245,6	307,1	665,7	61,5	358,6
Темпи зростання оборотних активів, %	102,2	101,7	268,7	-0,5	167
Коефіцієнт придатності необоротних активів, %	14,5	30,1	13,3	15,6	-16,8
Коефіцієнт придатності основних засобів	0,84	0,91	0,8	0,07	-0,11
Коефіцієнт зносу основних засобів	0,16	0,09	0,2	-0,07	0,11

Дані для аналізу оцінки майнового становища ТОВ «Брусилівський маслозавод», наведені в таблиці 2.4, вказують, що сума господарських коштів, що знаходиться в розпорядженні підприємства зросла у 2005 році порівняно з 2006 р. на 61,5 тис. грн., у 2008 році - на 358,6 тис. грн. або у 1,5 рази порівняно з 2006 роком. Майже у 2 рази або на 167 % зросли темпи зростання оборотних активів.

Коефіцієнт придатності необоротних активів за період, що аналізується, залишився майже незмінним, не зважаючи на його зростання у 2007 році порівняно з 2008 р. на 15,6 %.. Також у 2007 році відбулось незначне зростання коефіцієнта придатності основних засобів, викликане здійсненням капітальних вкладень в ремонт основних засобів, але за період 2006-2008 рр. даний коефіцієнт лишається незмінним. Коефіцієнт зносу основних засобів зріс на 0,04, що показує віднесення частини вартості основних засобів на вартість готової продукції.

Фінансова характеристика підприємства включає характеристику майна підприємства та джерел його утворення, фінансових результатів діяльності, аналіз платоспроможності, ліквідності, рентабельності, ділової активності та фінансової стійкості підприємства.

Аналіз майна підприємства та джерел його утворення за допомогою горизонтального та вертикального аналізу балансу підприємства дозволяє охарактеризувати ТОВ «Брусилівський маслозавод» таким чином (дані для аналізу у Додатку А).

Загальна сума активів підприємства у 2007 році порівняно з 2006 роком збільшилась на 61,5 тис. грн. або в 2 рази за рахунок збільшення вартості основних засобів на 56,6 тис. грн або 445 %, суми виробничих запасів на 22,8 тис. грн. або на 14 %. У 2008 році загальна сума активів зросла на 358,6 тис. грн. за рахунок зростання суми виробничих запасів на 144,8 тис. грн. або на 77 % та дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги на 194,1 тис. грн. або в 10 разів. Щодо змін у структурі активів, то найбільшу частку у 2004 році займають виробничі запаси (67 %), 8,8 % - незавершене будівництво, 9,7 % - дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги; У 2007 році частка виробничих запасів зменшилась на 6 % за рахунок зростання частки основних засобів на 56,6 %. Суттєво зменшилась частка грошових коштів та їх еквівалентів на 8,1 % та виробничих запасів на 6 %. У 2006 році порівняно з 2005 р. зростає частка дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги на 25,5%, на 12,7% зменшилась частка основних засобів та на 11 % частка виробничих запасів.

Аналізуючи джерела утворення активів потрібно зазначити, що сума статутного капіталу за аналізуємий період не зазнала змін. У 2007 році порівняно з 2008 р. відбулось зростання нерозподіленого прибутку на 99,3 тис. грн., позитивним явищем є зменшення кредиторської заборгованості на 39,5 тис. грн., що говорить про розрахунок підприємства за своїми зобов'язаннями. У 2008 році порівняно з 2007 р. загальна сума пасивів зросла на 117 % за рахунок зростання суми нерозподіленого прибутку на 22,8 тис. грн. та зростання на 335,8 тис. грн. поточних зобов'язань. Головним показником зростання поточних зобов'язань є зростання суми кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги у 2 рази.

Аналіз структури пасивів показує, що основну їх частку становить кредиторська заборгованість, частка якої з 2006 по 2008 рік становить близько 77,6 %, суттєво зросла частка інших поточних зобов'язань - на 7,17%, частка статутного капіталу зменшила за 2006-2008 роки на 6%, хоч сума статутного капіталу залишається сталою.

Дані аналізу фінансових результатів ТОВ «Брусилівський маслозавод» (Додаток В) дають змогу зробити такі висновки:

у порівнянні результатів діяльності 2006 з 2008 роком дохід від реалізації продукції суттєво не змінився (зменшився на 20,7 тис. грн.), але потрібно зауважити його зростання у 2007 році в 1,5 рази, відповідних змін зазнала сума чистого доходу від реалізації продукції. Значного зростання за аналізуємий період зазнала сума інших операційних доходів - на 100,3 тис. грн.

Сума матеріальних затрат у 2008 році порівняно з 2007 зменшилась на 1077,3 тис. грн., витрати на оплату праці - на 17,8 тис. грн. Потрібно зауважити про значне зростання сум амортизації: якщо у 2006 році її сума становила 1,3 тис. грн., то в 2008 р. - 10,1 тис. грн., також відбулось збільшення суми інших операційних витрат - на 22,4 тис. грн.

У 2006 році підприємство працювало зі збитком у розмірі 2,2 тис. грн., у 2007 році сума чистого прибутку зросла до 43,6 тис. грн., у 2008 р. - зменшилась на 19 тис. грн. порівняно з 2007 р.

Щодо аналізу структури фінансових результатів, то основну частину доходу від реалізації продукції складає чистий дохід від реалізації продукції, частка якого за 2006-2008 рр. залишається незмінною - 83,3%, незначних змін зазнала і частка матеріальних затрат (в межах 1%), яка становить близько 80 %. За період, що аналізується, зросла на 0,5 % частка витрат на оплату праці та на 0,2 - частка амортизаційних відрахувань, на 0,5% - частка інших операційних витрат, що призвело до збільшення частки витрат на 3%. Частка чистого прибутку ТОВ «Брусилівський маслозавод» за період з 2006 по 2008 року зросла на 0,9%.

Однією з важливих фінансових характеристик підприємства є його поточна платоспроможність або ліквідність - здатність підприємства платити за своїми поточними зобов'язаннями за рахунок оборотних активів. Аналіз поточної платоспроможності підприємства характеризує стан його розрахункової діяльності з точки зору наявності кредиторської заборгованості, яка збільшує суму поточних зобов'язань підприємства і дебіторської заборгованості, яка збільшує суму оборотних активів. Розрахунок основних показників платоспроможності ТОВ «Брусилівський маслозавод» згруповано в таблиці 2.5, яка дає змогу зробити висновки про співвідношення суми власних оборотних коштів і заборгованості підприємства.

Таблиця 2.5

Дані для оцінки ліквідності ТОВ «Брусилівський маслозавод» у 2006-2008 роках

Показник	2006 рік	2007 рік	2008 рік	2007/2006	2008/2007
Розмір власних оборотних коштів, тис. грн.	-82,3	-40,9	-14,5	41,4	26,4
Маневреність власних оборотних коштів	-0,25	-0,02	-0,03	0,23	-0,01
Коефіцієнт покриття	0,72	0,84	0,98	0,12	0,14
Коефіцієнт швидкої ліквідності	0,16	0,11	0,41	-0,05	0,3
Коефіцієнт абсолютної ліквідності	0,07	0,004	0,0007	-0,066	-0,0033
Частка оборотних коштів у активах	0,86	0,7	0,87	-0,16	0,17
Частка виробничих запасів у поточних активах	0,78	0,87	0,58	0,09	-0,29

Сума власних оборотних, що є джерелом покриття оборотних активів підприємства, має від'ємне значення, що означає, що підприємство працює в борг, позитивним є явище збільшення цього розміру на 67,8 тис. грн.

Позитивним моментом для підприємства є збільшення коефіцієнта покриття у 2008 році на 0,26 пунктів, що означає, що на 1 гривню поточної кредиторської заборгованості припадає 0,98 грн. оборотних активів, тоді як у 2004 р. - 0,72 грн.

Коефіцієнт швидкої ліквідності має тенденцію до зростання з 2006 р. до 2006 р. на 0,3%, до факторів, що обумовили цю зміну належать зменшення дебіторської заборгованості та зростання поточних зобов'язань.

Частка оборотних коштів у активах за аналізуємий період залишається незмінною і становить 0,87, на 0,2 зменшилась частка виробничих запасів у поточних активах, що означає, що на 1 грн. активів припадає 0,09 грн. виробничих запасів.

Таблиця 2.6

Дані для оцінки фінансової стійкості ТОВ «Брусилівський маслозавод» у 2006-2008 роках

Показник	2006 рік	2007 рік	2008 рік	2007/2006	2008/2007
Коефіцієнт фінансової автономії	-0,2	0,17	0,11	0,37	-0,06
Коефіцієнт фінансової залежності	-5,14	6,0	9,0	11,14	3,0
Коефіцієнт маневреності власного капіталу	1,72	-0,8	-0,2	-2,52	0,6
Коефіцієнт концентрації залученого капіталу	1,2	0,83	0,89	-0,37	0,06
Коефіцієнт співвідношення залучених та власних коштів	-6,1	4,96	8,0	11,06	3,04

Показники фінансової стійкості (таблиця 2.6), проявляють позитивну тенденцію до зростання коефіцієнта фінансової автономії на 0,31, негативного впливу на фінансову стійкість ТОВ «Брусилівський маслозавод» завдає збільшення коефіцієнта фінансової залежності підприємства від позикових коштів та зменшення коефіцієнта маневреності власного капіталу та зростання коефіцієнта концентрації залученого капіталу. Зростання коефіцієнта співвідношення залучених та власних коштів вказує на збільшення залежності підприємства від позикового капіталу.

Таблиця 2.7

Дані для оцінки рентабельності ТОВ «Брусилівський маслозавод» у 2006-2008 роках

Показник	2006 рік	2007 рік	2008 рік	2007/2006	2008/2007
Обсяг чистого прибутку	-1,3	43,6	26,4	44,9	-17,2
Рентабельність продукції	- 0,04	1,1	0,9	1,14	-0,2
Рентабельність активів	-0,53	15,8	5,4	16,33	-10,4
Рентабельність власного капіталу	2,9	2357	42	2354,1	-2315
Рентабельність основного капіталу	- 0,53	15,7	4,0	16,23	-11,3

Дані для аналізу рентабельності, представлені в таблиці 2.7, дають змогу зробити висновки, що підприємство у 2007-2008 роках порівняно з 2006 р. працює з позитивним прибутковим результатом, який зріс за цей період на 27 тис. грн.; дуже низький рівень рентабельності продукції має підприємство, хоч в динаміці він зростає; позитивним явищем є зростання рентабельності активів та рентабельності власного капіталу на 39%. Також потрібно відмітити про зростання рентабельності основного капіталу у 2007 році порівняно з 2006 і зниження її на 11,3% - у 2008 під впливом зростання прибутку від реалізації продукції.

Щодо аналізу показників ділової активності ТОВ «Брусилівський маслозавод», поданих у Додатку Г, то за період 2004-2006 рр. відбулось зменшення коефіцієнта оборотності дебіторської заборгованості та коефіцієнта оборотності кредиторської заборгованості, що призвело до збільшення періоду їх оборотності: на 28 днів - дебіторської і на 12 днів - кредиторської. Це говорить про сповільнення ділової активності підприємства. Негативного впливу на ділову активність ТОВ «Брусилівський маслозавод» завдає збільшення тривалості фінансового циклу підприємства на 44 дні, і операційного - на 40. Дуже низьким є коефіцієнт покриття дебіторської заборгованості (0,04), але позитивним є тенденція зростання його в динаміці.

Отже, ТОВ «Брусилівський маслозавод» у 2007-2008 роках порівняно з 2006 працює з позитивним фінансовим результатом, отримує прибуток, але поряд з цим підприємству потрібно звернути увагу на значне зростання поточних зобов'язань, на зменшення фінансової незалежності від позичальників, та зменшення суми дебіторської заборгованості. Підприємству потрібно розробити ряд заходів для підвищення фінансової стійкості, ділової активності, ліквідності і особливу увагу звернути на зростання показників рентабельності.

Для забезпечення відтворення основних виробничих фондів важливі дані про їх стан та використання, які визначаються за допомогою низки показників, що є важливим фактором підвищення ефективності діяльності підприємства. Показники для порівняльного аналізу щодо стану й ефективності використання основних засобів умовно можна поділити на три групи:

стан забезпечення підприємства основними засобами;

стан основних засобів;

ефективність використання основних засобів на підприємстві.

Таблиця 2.8

Динаміка та структура основних засобів ТОВ «Брусилівський маслозавод» за 2006-2008 рр.

Групи основних засобів	2006 р.	2007 р.	2008 р.	2008 р. до 2006 р.
	тис. грн.	%	тис. грн.	%	тис. грн.	%	%	+/-
Будинки, споруди та передавальні пристрої		-	0,35	0,5	0,46	0,7	0,7	0,46
Машини та обладнання	1,27	10	6,51	9,4	5,47	8,32	-1,68	4,2
Транспортні засоби	10,9	85	61,7	89	59,7	90,86	5,9	48,8
Інструменти, прилади, інвентар (меблі)	0,53	5	0,08	0,12	0,11	0,12	-4,88	-0,42
Разом	12,7	100	69,3	100	65,7	100	х	53

Дані таблиці 2.8 про динаміку та структуру основних засобів дає можливість зробити наступні висновки: вартість основних фондів в загальній вартості за період з 2006р. по 2008 рік зросла на 53 тис. грн. за рахунок збільшення вартості транспортних засобів на 48,8 тис. грн. та вартості машин і обладнання на 4,2 тис. грн. Щодо структури основних засобів, то основну частку основних фондів складають транспортні засоби (у 2008 р. становить 90,9 %), яка за період, що аналізується, зросла на 6% за рахунок зменшення частки вартості інструментів та приладів на 4,9%.

Таблиця 2.9

Дані для аналізу забезпечення основними фондами ТОВ «Брусилівський маслозавод» станом на 31.12.2006- 31.12.2008 рр.

Показники	На 31.12.06 р.	На 31.12.07 р.	На 31.12.08 р.	2008р. до 2006 р.
Фондомісткість	0,004	0,008	0,02	0,016
Фондоозброєність	0,45	1,24	2,11	1,66
Коефіцієнт вартості основних фондів у майні підприємства	0,052	0,23	0,099	0,047

Дані для аналізу забезпечення основними фондами підприємства (таблиця 2.9) вказують на зростання показника фондомісткості в динаміці за період 2006-2008 рр. на 0,016, тобто у 2008 році на 1 грн. реалізованої продукції припадає 0,02 грн. основних фондів, зростання показника фондоозброєності на 1,66 вказує на те, що на 1 працівника підприємства припадає 2,11 грн. основних засобів; зростання коефіцієнта вартості основних фондів у майні підприємства вказує на зростання частки основних засобів у загальній вартості активів ТОВ «Брусилівський маслозавод».

Таблиця 2.10

Дані для аналізу стану основних фондів ТОВ «Брусилівський маслозавод» станом на 31.12.2006- 31.12.2008 рр.

Показники	На 31.12.06 р.	На 31.12.07 р.	На 31.12.08 р.	2008р. до 2006 р.
Коефіцієнт зносу основних фондів	0,16	0,16	0,25	0,09
Коефіцієнт придатності основних засобів	0,84	0,84	0,75	-0,09
Коефіцієнт оновлення	5,4	6,2	8,3	2,9
Коефіцієнт вибуття	2,4	2,2	2,0	-0,4
Коефіцієнт приросту	0,03	0,04	0,06	0,03

Про стан основних засобів підприємства на основі даних таблиці 2.10 можна зробити наступні висновки: коефіцієнт зносу основних засобів у 2006-2007 роках залишається сталим, тільки у 2008 році зростає на 0,09 і становить 0,25, що відповідно зменшує коефіцієнт придатності основних засобів, але залишається в задовільному стані (в межах 75%). Позитивним явищем для стану основних засобів ТОВ «Брусилівський маслозавод» є зростання коефіцієнта оновлення на 2,9, коефіцієнта приросту - на 0,03 та зменшення коефіцієнта вибуття на 0,4 за період, що аналізується; це свідчить про роботу підприємства з оновлення основних фондів, впровадження нових технологій, які дозволять підвищити якість продукції, що виготовляється.

Економічна діяльність підприємств в Україні відбувається в умовах обмеженості інвестиційних ресурсів, що обумовлює необхідність раціонального використання наявних у них основних засобів. Перед підприємством постає завдання домогтися підвищення використання наявних основних засобів і насамперед їх активної частини, в часі і за потужністю, тобто підвищення рівня інтенсивності їх використання. Для вирішення цього завдання та отримання відчутних результатів у діяльності підприємства повинні бути розроблені конкретні заходи, спрямовані на поліпшення використання основних засобів, практичне застосування яких дасть змогу використати наявні на підприємстві резерви підвищення ефективності їх використання.