Управління маркетингом припускає побудову організаційної структури служби маркетингу. Для встановлення реальних зв'язків виробника з ринком перш за все необхідно добитися, щоб організаційно-управлінська структура підприємства, кожна його господарська одиниця орієнтувалася на маркетингову діяльність, що припускає створення маркетингової служби і організацію її роботи.

Маркетингова служба підприємства є підрозділом, що діє на основі принципів і методів маркетингу. Основні завдання маркетингової служби - комплексне вивчення ринку, аналіз ситуації, виробничо-сировинних і товарних ресурсів підприємства; вибір ринку; розробка і здійснення стратегії і тактики маркетингу; розробка маркетингових програм і забезпечення їх виконання; обгрунтування рекомендацій по управлінню якістю товару, послуги; розробка комплексу маркетингу (товарної, цінової, збутової політики і політики формування попиту і стимулювання збуту) і забезпечення його раціонального функціонування.

Успішне функціонування маркетингової служби підприємства припускає комплексну діяльність економічного, валютно-фінансового, плануючого, техніко-виробничого, збутового і дослідницького характеру, що зумовлює високі вимоги до рівня теоретичної підготовки персоналу цієї служби.

При обгрунтуванні орієнтації маркетингових служб необхідно враховувати вимоги до їх функціонування. Створювані структури повинні забезпечувати гнучкість, адаптивність і мобільність системи; прямий і зворотний зв'язок між маркетинговою і іншими функціональними службами підприємством; відносну простоту структури; відповідність структури маркетингової служби ступеня її ефективності і об'єму продажів підприємства, специфіці асортименту вироблюваної продукції і послуг, числу і об'єму ринків збуту і їх характеристикам.

Основні елементи, якими управляє служба маркетингу, - це:

- вибір цільових ринків;

- цілі маркетингу;

- організація маркетингу;

- структура маркетингу;

- керівництво планом маркетингу.

Процес вибору цільового ринку (певної групи споживачів) включає два рішення, пов'язані з його розмірами і особливостями. Можна вибрати дуже великий цільовий ринок (практикуючи масовий маркетинг) або його невелику частину (використовуючи сегментацію ринку). У першому випадку розробляється узагальнений план маркетингу, в другому - він спеціально пристосовується для певної групи людей. Необхідно також визначити конкретні особливості споживачів в цільовому ринку, наприклад підлога, сімейний стан, рівень матеріального добробуту, і настроювати план маркетингу саме на таких людей.

Цілі маркетингу більше орієнтовані на споживачів, ніж на цілі, встановлені вищим керівництвом. Наприклад, служби маркетингу цікавляться тим, який образ фірми і її окремих товарів (послуг) сформувався у споживачів. Цілі збуту відображають заклопотаність лояльністю до торгової марки (здійснення повторних покупок), зростанням через впровадження нових товарів (послуг) і вихід на незадоволені сегменти ринку. Цілі по прибутку встановлюються у відносному вимірюванні або по сукупному прибутку. А найголовніше те, що маркетологи повинні створити відмітну перевагу - таку маркетингову програму, щоб примусити споживачів віддавати перевагу саме даній фірмі, а не її конкурентів [18].

Організація маркетингу - це структурна побудова для управління маркетинговими функціями, що встановлює підлеглість і відповідальність за виконання тих або інших завдань.

Основні завдання відділу маркетингової інформації відповідно до основних стратегічних цілей фірми і її поточних завдань, відбитих в бізнес планах і документах про установу даного підприємства відділ маркетингової інформації в своїй повсякденній діяльності зобов'язаний реалізовувати наступні основні завдання:

Забезпечення керівництва фірми необхідною маркетинговою інформацією на користь розробки стратегії і тактики розвитку і ринкової поведінки фірми. Відділ зобов'язаний при необхідності уточнювати і доповнювати вказану інформацію, а також виконувати всі необхідні роботи по аналізу і оцінці різного роду поточних і перспективних ринкових ситуацій.

Проведення всього комплексу ринкових досліджень, пов'язаних з ринком, товаром і споживачами як по затвердженому плану досліджень маркетингу, так і по спеціальних вказівках керівництва і за завданнями інших підрозділів фірми. Для визначення цілей і функцій відділу маркетингу необхідно провести повний аналіз діяльності фірми і виявити вузькі місця і диспропорції в її функціонуванні. На підставі одержаних даних побудувати гіпотезу дозволу даних проблем силами створюваного відділу маркетингу, тобто розробити план маркетингу. Виходячи, із стратегії маркетингового розвитку і з цілей відділу маркетингу ми можемо побудувати гіпотезу про раціональну структуру відділу маркетингу.

Маркетинг, як система управління, і як особлива діяльність зокрема повинна забезпечувати:

- надійну, достовірну інформацію про ринок, структуру і динаміку потреби і попиту, смаки і бажання споживачів, тобто інформацію про зовнішні умови функціонування підприємства;

- створення таких товарів (розробка таких послуг) і асортименту, який відповідає вимогам ринку, краще, ніж товар (послуга) конкурента задовольняє попит, вирішує проблему споживача;

- необхідна дія на споживача, на попит, на ринок, що забезпечує максимально можливий контроль над сферою реалізації.

У сучасних умовах просто необхідно, щоб підприємство (об'єднання, фірма) в цілому створило систему управління своєю діяльністю, яка дозволила б якнайповніші використовувати його ресурси і можливості з урахуванням вимог споживача і ринку. При цьому вплив маркетингу на всьому життєвому циклі виробу (послуги) повинен бути таким, що визначає. Шляхом вивчення ринку і споживчих властивостей товарів (послуг), необхідних споживачу, потрібно встановити і довести до кожного працівника підприємства інформацію про споживчі властивості виробу (послуги), тобто повинні бути використані принципи маркетингу, які дозволяють надавати дію на проектування, технічну підготовку виробництва, хід виробничого процесу, збут. Разом з тим ці принципи зачіпають і економічний аналіз виробництва з урахуванням методології, уміння вивчати ринок, оцінювати якість і конкурентоспроможність продукції (товарів, послуг), розробляти і здійснювати стратегію виходу на ринок, систему заходів по підтримці об'єму збуту.

Виходячи із запропонованої нами концепції маркетингу фірми, пропонуються наступні функції і завдання служби маркетингу (таблиця 1.3).

Таблиця 1.2 - Функції і завдання служби маркетингу

Функції	Завдання
1. Формування ринкової стратегії фірми	1.1 Аналіз і прогнозування потреб і попиту 1.2. Аналіз і прогнозування кон'юнктури ринку 1.3. Аналіз і прогнозування чинників конкурентної переваги підприємства 1.4. Аналіз зв'язків підприємства із зовнішнім середовищем 1.5. Аналіз і прогнозування якості і ресурсоємності аналогічних товарів конкурентів 1.6. Прогнозування відтворювальних циклів продукції підприємства 1.7. Аналіз і прогнозування організаційно-технічного рівня виробництва конкурентів і підприємства 1.8. Аналіз і прогнозування якості і ресурсоємності майбутньої продукції підприємства 1.9. Аналіз дії законів ринкових відносин в умовах підприємства 1.10. Прогнозування об'ємів ринків по сегментах 1.11. Прогнозування лімітних цін на майбутню продукцію 1.12. Прогнозування конкурентоспроможності майбутніх товарів на конкретних ринках 1.13. Розробка і економічне обгрунтування заходів щодо підвищення конкурентоспроможності майбутніх товарів 1.14. Остаточний вибір цільових ринків на рік 1.15. Розробка нормативів конкурентоспроможності майбутніх товарів 1.16. Оформлення документа “Ринкова стратегія фірми на рік”

Функції	Завдання
2. Реалізація концепції маркетингу	2.1. Узгодження структури і змісту системи менеджменту підприємства 2.2. Участь в проектуванні організаційної і виробничої структури підприємства 2.3. Участь в розробці положень і посадових інструкцій підприємства 2.4. Вхідний маркетинговий контроль (на предмет дотримання концепції маркетингу) всієї нормативно-методичної і технічної документації, що розробляється і одержуваної підприємства 2.5. Розробка, узгодження і затвердження керівництвом фірми “Плану заходів щодо реалізації концепції маркетингу в діяльності підприємства на період” 2.6. Участь в аналізі міжнародної діяльності підприємства 2.7. Прогноз цін на нові товари 2.8. Узгодження контрактів і договорів 2.9. Участь в організації збуту продукції 2.10. Встановлення схеми зворотного зв'язку по стадіях життєвого циклу товарів
3. Реклама товару і стимулювання збуту	3.1. Визначення цілей реклами 3.2. Визначення методів, правил і засобів реклами 3.3. Організація роботи рекламних агентств і служб 3.4. Організація стимулювання збуту товарів і зростання прибули
4.Забезпечення маркетингових досліджень	4.1. Розробка і вдосконалення структури служби маркетингу підприємства 4.2. Інформаційне забезпечення і створення нормативної бази маркетингових досліджень 4.3. Кадрове забезпечення досліджень 4.4. Забезпечення технічними засобами 4.5. Забезпечення внутрішніх і зовнішніх зв'язків служби маркетингу підприємства

Чисельність служби маркетингу визначається такими чинниками, як розмір чистого доходу підприємства, об'єм і складність товарів, що випускаються, кількість ринків. Завдання, що стоять перед службою маркетингу, дуже складні, і на цьому не можна економити.

Структура служби маркетингу визначається безліччю чинників. На рисунку 1.5 представлена зразкова структура служби маркетингу підприємства.

2

Рис. 1.5 - Зразкова структура служби маркетингу крупного підприємства

На рисунку 1.5 прийняті наступні позначення:

1.1 - група (бюро) інформаційного забезпечення маркетингу;

1.2 - група реалізації концепції маркетингу в нормативно-методичних документах;

1.3 - група дослідження конкурентоспроможності товарів конкурентів;

1.4 - група сегментації ринку;

2.1 - група прогнозування конкурентних переваг підприємства;

2.2 - група прогнозування цін;

2.3 - група формування стратегії підприємства;

2.4 - група контролю реалізації концепції маркетингу в підрозділах підприємства;

3.1 - група прогнозування стратегій підвищення якості і ресурсозберігання;

3.2 - група прогнозування технічної і соціальної політики підприємства;

3.3 - група прогнозування нормативів конкурентоспроможності продукції і підприємства;

3.4 - група формування структури бізнес-плану підприємства і контролю його виконання;

4.1 - група методичного, ресурсного і організаційно-технічного забезпечення реклами;

4.2 - група організації роботи рекламних агентств і служб;

4.3 - група стимулювання просування товару на ринку;

4.4 - група зв'язку з громадськістю (зовнішнім середовищем).

На основі аналізу тенденцій розвитку організаційних структур підприємств при впровадженні маркетингу можна зробити наступні висновки:

- в умовах ринкової економіки підприємства і їх об'єднання повинні створювати служби маркетингу з функціями вивчення ринків збуту і визначення попиту на продукцію підприємства, вимог споживачів до неї, забезпечення її конкурентоспроможності, організації реклами, збуту і сервісного обслуговування;

- служби маркетингу повинні мати стійкі і тісні зв'язки зі всіма підрозділами підприємства і надавати на них постійний вплив, щоб забезпечувалося виконання вимог споживачів до якості і інших властивостей товарів (послуг), їх виробництво в необхідному для ринку об'ємі і асортименті; сучасне і якісне обслуговування, досягнення запланованого об'єму прибули;

- всі працівники підприємств повинні притягуватися для розробки і реалізації мети, стратегії і тактики маркетингу.

- слід постійно доводити до свідомості всіх працівників, що маркетинг не відноситься тільки до збуту продукції, а в корені змінює всю систему управління, і орієнтує кожну службу і кожного працівника на досягненні кінцевої мети підприємства.

- організація управління на принципах маркетингу необхідна навіть в умовах дефіциту, оскільки виключає можливість випускати продукцію, що не відповідає потребам і потребам споживачів [19].

47

2 ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДП ЗАВОД „ЕЛЕКТРОВАЖМАШ„

2.1 Структура і техніко-економічна характеристика завод «Електроважмаш»

«Електроважмаш» - підприємство з власною історичною маркою, свій початок бере з 1946 року.

Першою продукцією заводу була електроустаткування тепловоза.

З 1954 року почато виробництво турбо- і гідрогенераторів, пізніше - прокатних двигунів і машин постійного струму.

За цей час об'єднанням виготовлено 660 турбогенераторів потужністю 12;30;200;300;500; МВт, 135 гідрогенератора потужністю від 5,1 до 236 МВт, 80 синхронних горизонтальних, 100 вертикальних двигунів для приводів водяних насосів зрошувальних каналів, 940 крупних електричних машин постійного струму для приводів прокатних станів і шахтного підйому, 380 електродвигунів для бурових установок, більш 18000машин постійного струму для верстатобудування і інших галузей промисловості.

Турбогенераторами виробництва заводу «Електротяжмаш» укомплектовано 73% потужностей ТЕС, ТЕЦ України, зокрема Придніпровська, Зуєвськая, Змієвськая, Криворізька, Углегорська, Ладижінськая, Бурштинськая, Трипільська, Запорізька, Криворізька, Луганська і інші теплові електростанції. Значна кількість електростанцій Росії, Білорусі, Казахстану, Туркменії, Вірменії, Литви, Молдавії, а також далекого зарубіжжя (Іран, Сірія, Бангладеш, Алжір, Югославія, Китай, Польща і інші).

Гідрогенераторами укомплектовано 78% встановленої потужності на Україні (Київська, Канівська, Кременчуцька, Каховська, Дніпродзержинська, ДнепроГЕС, Дністровська і інші гідроелектростанції), гідроелектростанції Росії, Грузії, Литви, далекого зарубіжжя (Норвегія, Греція, Польща, В'єтнам).

Виготовлені заводом електродвигуни для приводів прокатних станів шахтних підйомних машин експлуатуються на металургійних підприємствах України - Маріупольські меткомбінати, Криворізький, Алчевській, Запорізький меткомбінати і інші, на шахтах Донбасу, Росії, Казахстану, в країнах далекого зарубіжжя - Польщі, Угорщини, Румунія, Китаї, Болгарії, Індії, Єгипті, і інших.

Магістральні, пасажирські маневрові тепловози з електроустаткуваннею, виготовленою на заводі «Електротяжмаш», експлуатуються в Україні, Росії, Німеччині, Угорщині, Польщі, Болгарії, Кубі, Кореї, Сірії, Чехії, Словаччині і інших країнах.

З розширенням номенклатури і об'єму випуску продукції розвивалися виробнича випробувальна база, зростання і кваліфікація робітництва, що забезпечувало якість продукції, що випускається.

У 1963 році організований Науково - дослідницький, проектний - конструкторський і технологічний інституту важкого електромашинобудування (НДІ «Електротяжмаш»), оснащений науково - дослідницькими лабораторіями. Інститут (з 2000 року реорганізований в структуру заводу) в даний час проводить спільну роботу з багато ким науково дослідницькими організаціями України, Росії і іншими країнами.

ГП завод «Електротяжмаш» - це підприємство з високими технічними можливостями: з широко розвиненим із специфічним для електромашинобудування електроізоляційно - обмотувальним виробництвом для машин різних потужностей постійного і змінного струму, випробувальною і дослідницькою базою, ливарним, зварювальним, інструментальним виробництвами.

ГП завод «Електротяжмаш» не втратив свій науково - технічний і виробниче - технологічний потенціал, продовжує освоювати нові види продукції в непростих умовах ринкової економіки.

За цей період були створені:

-турбогенератор ТГВ-200-2П потужністю 220 МВт, призначений для роботи в режимах пікових навантажень;

-турбогенераторы ТА-6-2, ТА-12-2, ТА-15-2 потужністю 6, 12 і 15 МВт відповідно, призначені для цукрових заводів, автономних електростанцій металургійних комбінатів;

-турбогенератор потужністю 325 МВт для Змієвськой ТЕС за контрактом з фірмою «Сименс»;

-для Київської ТЕЦ-6 турбогенератор ТГВ-320-2П потужністю 320 МВт;

-турбогенератор ТА-120-2 потужністю 120 МВт з повним повітряним охолоджуванням;

-в стадії проектування для малої енергетики серії турбогенераторів від 0,5 до 30 МВт;

-прокатные електродвигуни для Череповецкого, Нижньотагільського і Первоуральського новотрубного заводів;

-введена в експлуатацію остання черга електростанцій «Ісфаган» (Іран), оснащених турбогенераторами ТГВ-200-2МТ загальною потужністю 1600 МВт;

Розроблені і виготовлені тягові електродвигуни і апаратура для електровозів Дніпропетровського електровозобудівного заводу, для трамваїв і дизель - потягів ХК «Луганськтепловоз», тролейбусів «південмашу», великовантажних автосамоскидів «БЕЛАЗ» і інших;

Спроектовані і виготовлені тяговою асинхронний електродвигун ПЕКЛО-914 для електровоза, електродвигун ЕД-143 для електровоза ДЕ-1;

Беручи участь у виконанні Національної енергетичної програми України, об'єднанням досліджені нові типи ізоляційних матеріалів класу «F» з вживанням при модернізації електричних машин, що знов виготовляються, з метою підвищення їх потужності до 20%.

Спільно з АТ «електросила» (Росія) запланована робота по модернізації генераторів ТВВ-220, ТВВ-1000-2 і ТВВ1000-4 на Рівненській, Запорізькій, і Південний - Української АЕС. Реалізація сумісних українсько-російських проектів дозволить НВО «Електротяжмаш» розширити ринки на тривалу перспективу, збільшити об'єм продукції, що випускається, проводити технічне переоснащення виробництва, вирішувати соціальні програми колективу. Продовжити термін служби генеруючого устаткування електричних станцій двох держав ще на 18-20 років, внести гідний внесок в забезпечення стійкості роботи енергосистеми України і Росії.

Враховуючи складну ситуацію в електроенергетики України і інших країн СНД, НВО «Електротяжмаш» приступив до створення дизельних і газотурбінних електростанцій потужністю від 30КВт і до 8МВт, особливо необхідних для безперебійного живлення відповідальних споживачів.

Вперше в Україні і країнах СНД розроблена електропередача дизель - поїзду з асинхронним тяговими двигунами і статистичним перетворювачем частоти для дизель - поїзду ДЕЛ-01.

Ведеться робота із створення електроустаткуванні:

-для електропоїздів постійного струму ЕР-2Р, ЕР-2Т;

-бесконтактного генератора змінного струму ГПА-600, замість застарілих генераторів постійного струму;

Окрім цієї продукції «Електротяжмаш» продовжує випускати тих, що користуються популярністю у населення малогабаритні пральні машини СМ-1М, електросоковижималки СВСП, деревообробні побутові верстати УБОН.

Висока кваліфікація робочих кадрів, досвід інженерний - технічних працівників сприяють створенню унікальних електричних машин.

Вироблювана продукція

НВО «Електротяжмаш» - що веде в України по розробці і випуску турбогенераторів, гідрогенераторів, крупних електричних машин постійного струму для металургійної, гірничодобувної, верстатобудування промисловості.

ГП завод «Електротяжмаш» є основним постачальником комплексної електроустаткуванні для тепловозів, електровозів, дизель - потягів, товарів народного споживання.

Окрім цієї продукції підприємства розробляють і виготовляють устаткування для великовантажних автосамоскидів, дизель - електростанцій, міського електротранспорту, запасні частини для енергетичного устаткування, залізничного транспорту, товари народного споживання, надають послуги з проектування і випробувань електроустаткуванні.організаційно - технічні заходи щодо захисту навколишнього природного середовища, затверджуються ліміти на викиди шкідливих речовин в атмосферу і розміщення промислових відходів в навколишньому природному середовищі.

Завод щорічно одержує в Управління екології і природних ресурсів «Дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферу стаціонарними джерелами забруднення і на розміщення промислових відходів в навколишньому природному середовищі».20

Для досягнення встановлених нормативів величин викидів шкідливих речовин в атмосферу згідно тому ПДВ і скидань стічних вод у водоймища на 2004 рік намічені організаційно - технічні заходи, що передбачають ремонт пилеочисних установок в цехах: якірному, обмотувально-заготовчому, цветнолітейном.

Споживачі продукції

1.Луганський Тепловодостроїтельний завод

2.Брянський машинобудівний завод (Росія)

3.Колоьенский Тепловодостроїтельний завод (Росія)

4.Дніпропетровський завод «Літан», ПО «південмаш»

5.ВАТ Укргидроенерго (Київ)

6.ГП НАЕК «енергоатом» в Миколаївській обл. (Южноукраїнськ)

7.Львівський автомобільний завод

8.Одесс Ел. Пастранс (Одеса)

9.ГП Придніпровська залізниця

10.Німецькі залізниці

11.ПО НКМЗ (Краматорськ)

12.Київ енерго

13.АТ «Сумський завод ним. Фрунзе»

14.АЕС «Кайга» (Індія)

91

Структура персоналу в об'єднанні характеризується показниками, типовими для об'єктів сфери промислового виробництва; на динаміку структурних змін у складі персоналу певний вплив зробили і продовжують надавати загальні чинники нестабільності економічного стану підприємств об'єднання, а також економічні, соціальні, демографічні і інші чинники, що склалися в регіоні. Загальний стан показників структури персоналу в об'єднанні, а також динаміка їх зміни представлені нижче в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1- Показники структури персоналу

Найменування показника	2007 рік (звіт)	2008 рік (план)
Всього персоналу, чіл. зокрема: Промперсонал	4175 3813	3960 3700
з нього - робітництво - Керівники, фахівці і службовці Непромгруппа	2367 1446 362	2500 1200 260

План передбачає заходи по оптимізації структури персоналу за рахунок зменшення чисельності і відповідно питомої ваги адміністративно-управлінського персоналу - перш за все у відділах і управлінських службах заводу. У зв'язку з необхідністю вживання додаткових заходів по виконанню «Індійського замовлення» передбачені заходи щодо залучення і подальшого закріплення у виробництві кваліфікованих робочих кадрів (спеціальні системи оплати праці представлені у відповідному розділі справжнього фінансового плану) і впорядкування штату управлінського персоналу у всіх структурних підрозділах заводу.

2.1.1 Технiко-економічна характеристика ГП завод «Електроважмаш»

До складу підприємств входить ряд спеціалізованих виробництв:

Виробництво турбогенераторів і крупних машин постійного струму у складі 4 виробничих цехів, загальна площа яких складає 82480 квартир м. В цьому виробництві встановлено важке унікальне металоріжуче устаткування:

-токарное вантажопідйомністю до 160 т;

-токарно-карусельное діаметром планшайб від 1000 до 7500 мм;

- подовжньо - строгальноє з довгою столу 8000 мм;

- горизонтальне - розточувальне з діаметром шпінделя до 200 мм;

- роторно-фрезерне вантажопідйомністю від 5 до 250 т.

Виробничий процес виробництва турбо - гідрогенераторів є комплексом технологічних операцій, зокрема:

-гидростатическая опресовування в казанах «Мікафіл» (Швейцарія), що дозволило поліпшити якість опресовування ізоляції;

-пайка наконечників стрижнів турбогенераторів на установці ТВЧ, що підвищило якість паяння;

-штамповка сегментів турбо - гідрогенераторів на пресах - автоматах «Аїда» (Японія);

-обработка валів роторів турбогенераторів на роторно-фрезерному верстаті «Вотан» (Німеччина) вантажопідйомністю 200 т, що підвищило якість обробки пазів і продуктивність праці в два рази;

- балансування і випробування роторів турбогенераторів на підвищених оборотах на установці розгінно-балансування «Шенк» (Німеччина) вантажопідйомністю до 90 тонн.

Потужність виробництва в рік:

-по турбогенераторам - 3900 МВт;

-по гідрогенераторам - 460МВт;

-по крупним машинам постійного струму 18-26 габаритів - 87 штук.

Штампувальне виробництво загальною площею - 17263 квартири м.

Таблиця 2.2-Площі заводу

Площа, м?	Корпусів Ед.	Цехів і ділянок Ед.
загальна	Критих будівель	Проїзвод- ственная
65500	425578	250491	20	28

Таблиця 2.3-Виробничі потужності

Номенклатура	Ед. ізм.	Потужність на 01.01.2006
1. Генератори до парових і газовим турбінам. 2. Генератори і гидротурб. 3. Енергозапчастини 4. Машини крупні серії(18?26 габ.)	т. кВт т. кВт т. грн. шт.	3900 460 5000 87
Номенклатура	Ед. ізм.	Потужність на 01.01.2006
1. КЕМ зокрема - теплові генератори - індів. машини, П і МП	шт. шт. шт.	2903 2511 392

2.2 Аналіз фінансової стійкості підприємства

Методика проведення фінансового аналізу передбачає наступні етапи:

1. Аналіз наявності і використовування власних оборотних коштів.

2. Аналіз ліквідності балансу і платоспроможності підприємства.

3. Аналіз капіталу підприємства.

4. Аналіз майнового стану.

5. Розрахунок фінансової стійкості.

6. Комплексний аналіз прибутку.

2.2.1 Аналіз наявності і використовування власних оборотних коштів

Аналіз забезпеченості підприємства оборотними коштами починається з їх фактичної наявності, яка визначається як різниця між IП і IА (табл. 2.4).Дані для розрахунків приведені у балансі підприємства (ДОДАТОК А)

Таблиця 2.4 - Розрахунок забезпеченості підприємства оборотними коштами

№ п/п	Показники	2005	2006	2007	Відхилення
					Ст.(4-3)	Ст.(5-4)
1	2	3	4	5	6	7
1	Власний капітал (I П)	168821,1	150939	154678	-17882,1	3739
2	Необоротні активи (I А)	152395,3	127664	124434	-24731,3	-3230
3	Наявність власних оборотних коштів Стор.(1-2)	16425,8	23275	30244	6849,2	6969

З таблиці 2.4 видно, що на підприємстві «Електроважмаш» в 2006 році відбулося зменшення власного капіталу і необоротних активів. Наявність власних оборотних коштів з кожним роком зменшуються, це свідчить про уповільнення оборотності оборотних коштів. Наступний етап - аналіз структури оборотних коштів, виходячи з IIА (табл.2.5)

Таблиця 2.5- Структура оборотних коштів

№ п/п	Показники	2005	2006	2007	Відхилення Ст.(4-3)
					Ст.(4-3)	Ст.(5-4)
1	2	3	4	5	6	7
1	Запаси:
	Зокрема виробничі запаси	21972,1	30783	59744	8810,9	28961
	Готова продукція	14107,4	14153	15781	45,6	1628
	Товари	3778,0	3804	3619	26	-185
2	Векселі одержані	334	334	-	0	-334
3	Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги	13334,8	17696	21044	4361,2	3348
4	Дебіторська заборгованість по розрахунках:
	З бюджетом	-	-	2655	-	2655
	По виданих авансах	-	7661	25395	7661	17734
	По нарахованих доходах	-	-	-	-	-
1	2	3	4	5	6	7
	По внутрішніх розрахунках	66,9	66	66	-0,9	0
5	Інша поточна дебіторська заборгованість	8580,4	5866	6014	-2714,4	148
6	Поточні фінансові інвестиції	-	20	20	20	0
7	Грошові кошти і їх еквіваленти	859,2	646	976	-213,2	330
8	Інші оборотні активи	390,8	1295	6808	904,2	5513

Проаналізувавши структуру оборотніх засобів, можна зробити наступні висновки:

1.С кожним роком відбувається збільшення кількості запасів, що є негативною тенденцією, а в 2007 в порівнянні з попередніми роками товари на складах уменшаються, це свідчить про те, що підприємство дає свої товари в кредит.

2. У 2005 в порівнянні з 2006 і в 2007 в порівнянні з 2006 роками збільшилася дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги це говорить про те що підприємство «Електротяжмаш» збільшує об'єми продукції.

3.Зменшення кількості грошових коштів в 2006 в порівнянні з 2005 говорить про те, що підприємство стало мати свій в розпорядженні меншу суму грошей, що є негативною тенденцією, а в 2007 в порівнянні з 2006 відбувається збільшення кількості грошових коштів, це є позитивною тенденцією.

Для аналізу також використовують такі показники:

тривалість 1 обороту оборотних коштів: (середня вартість оборотних коштів * тривалість периода/ виручку від реалізації)

(2.1)

2005: (396155,5*365)/127532,1=1133,81

2006: (363961*365)/105431=1260,03

2007: (362406*365)/197099=671,13

коефіцієнт оборотності активів: (виручка від реализации/ середньорічну вартість майна (валюту балансу))

(2.2)

2005: 127532,1/225231,6=0,57

2006: 105431/234066=0,45

2007: 197099/307605=0,64

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості: (виручка від реалізації/середньорічної вартість дебіторської заборгованості)

(2.3)

2005: 127532,1/15247,8=8,36

2006: 105431/22375=4,71

2007: 197099/44586=4,42

Показник тривалості обороту дебіторської заборгованості: (кількість днів в періоді/коефіцієнті оборотності дебіторської заборгованості)

(2.4)

2005: 365/8,36=43,66

2006: 365/4,71=77,49

2007: 365/4,42=82,58

Спочатку розрахуємо коефіцієнт оборотності запасів: (собівартість реалізованої продукції/середньорічної вартість запасів підприємства)

(2.5)

2005: 79104,8/55929,3=1,41

2006: 73587/81656=0,9

2007: 127870/130698=0,98

Тепер розрахуємо показник тривалості обороту запасів: (кількість днів в періоді/коефіцієнті оборотності запасів)

(2.6)

2005: 365/1,41=258,87

2006: 365/0,9=405,56

2007: 365/0,98=372,45

Тривалість операційного циклу: (період оборотності дебіторської заборгованості + період оборотності запасів)

(2.7)

Тепер є всі дані, щоб розрахувати тривалість операційного циклу:

2005: 43,66+258,87=302,53

2006: 77,49+405,56=483,05

2007: 82,58+372,45=455,03

Коефіцієнт оборотності основних засобів: (собівартість продукції/середньорічної вартість основних засобів)

(2.8)

2005: 79104,8/396155,5=0,2

2006: 73587/363961=0,2

2007: 127870/362406=0,35

Таблиця 2.6

Зведена таблиця коефіцієнтів оборотності оборотних коштів

№ п/п	Показники	2005	2006	2007	Відхилення
					Ст.(4-3)	Ст.(5-4)
1	2	3	4	5	6	7
1	Тривалість 1 обороту оборотних активів	1133,81	1260,03	671,13	126,22	-588,9
2	Коефіцієнт оборотності активів	0,57	0,45	0,64	-0,12	0,19
3	Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості	8,36	4,71	4,42	-3,65	-0,29
4	Показник тривалості оборотності дебіторської заборгованості	43,66	77,49	82,58	33,83	5,09
5	Коефіцієнт оборотності запасів	1,41	0,9	0,98	-0,51	0,08
6	Показник тривалості оборотності запасів	258,87	405,56	372,45	146,69	-33,11
7	Тривалість операційного циклу	302,53	483,05	455,03	180,52	-28,02
8	Коефіцієнт оборотності основних засобів	0,2	0,2	0,35	0	0,15

З даних цієї таблиці можна зробити висновок, що при порівнянні 2004, 2005 і 2006 років в 2005 році підприємство функціонувало краще, ніж в 2004 і 2006.

Тривалість одного обороту оборотних активів в 2006 році збільшилася в порівнянні з 2005, і зменшилася в 2007.Это значить, що грошові кошти в оборотних активах в 2006 році повільніше перетворюються на гроші ніж 2005, а в 2007 ще швидше ніж 2005.

Зменшення коефіцієнта оборотності активів в 2006 році говорить про зменшення грошових одиниць реалізованої продукції, а в 2007 році відбувається збільшення оборотності активів, це говорить про збільшення грошових одиниць.

З кожним роком зменшується коефіцієнт дебіторської заборгованості, це показує, що дебіторська заборгованість в меншій кількості, раз перетворюється на гроші.

Збільшення показника тривалості дебіторської заборгованості показує збільшення кількості днів для погашення кредиту, узятого дебіторами. І це є негативною тенденцією.

Зменшення показника тривалості операційного циклу показує, що в 2007 році потрібне на 28 дні менше для виробництва, продажу і оплати продукції підприємства, а в 2005 році на 181 дні більше.

Низький рівень показника коефіцієнта оборотності основних засобів як в 2005 і 2007 роках свідчить або про недостатній рівень реалізації, або про високий рівень вкладень в ці активи.

2.2.2 Аналіз ліквідності балансу і платоспроможності підприємства

Аналіз ліквідності балансу передбачається в порівнянні засобів по активу, згрупованих по ступеню їх ліквідності і розміщених в порядку зменшення їх ліквідності, із зобов'язаннями по пасиву, згрупованих по термінах їх погашення і розміщених в порядку зростання таких термінів.21

Залежно від ступеня ліквідності активи підприємства розділяються на наступні групи:

Л 1 - самі ліквідні активи, вони визначаються:

стр.220+230+240. (2.9)

По 2005: 145+714,2=859,2

По 2006: 20+250+396=666

По 2007: 20+912+64=996

Л2 - бистрореалізуємиє активи, вони визначаються:

стор. (130+140+150+160+170+180+190+200+210) (2.10)

По 2005: 14107,4+3778+334+6667,4+66,9+8580,4=33534,1

По 2006: 14153+3804+334+8848+7661+66+5866=40732

По 2007: 15781+3619+10522+2655+25395+66+6014=64052

Л3 - поволі реалізовувані активи, вони визначаються:

стор. (110+100+120+250+270) (2.11)

По 2005: 21972,1+16071,8+390,8+8,3=38443

По 2006: 30783+32916+1295+10=65004

По 2007: 59744+51554+6808+17=118123

Л4 - поволі реалізовувані активи, вони розраховуються:

Л4=А1. (2.12)

По 2005:152395,3

По 2006:1276664

По 2007:124434

Пасиви балансу групуються по ступеню настання терміну їх оплати.

П1 - найтерміновіші зобов'язання, вони розраховуються:

(стор. 530 Би) (2.13)

По 2005:7969,5

По 2006:13717

По 2007:17860

П2 - короткострокові пасиви, вони розраховуються:

(стор. 620-530+430+630) (2.14)

По 2005:56410,5-7969,5=68441

По 2006:83127-13717=69410

По 2007:152927-17860=135067

П3 - довгострокові пасиви, вони розраховуються

(стр.480+430+630) (2.15)

По 2005:0

По 2006:0

По 2007:0

П4 - постійні (стійкі) пасиви, вони розраховуються

(стр.380) (2.16)

По 2005:168821,1

По 2006:150939

По 2007:154678

Усі розрахунки ліквідності груп активів приведені у таблиці 2.5.

Таблиця 2.7 -Аналіз ліквідності балансу

Актив	Пасив
Стаття	1 рік	2 рік	3год	Стаття	1 рік	2 рік	3 рік
Л1 - самі ліквідні активи	859,2	666	996	П1 - найтерміновіші пасиви	7969,5	13717	17860
Л2 - швидко реалізовувані активи	33534,1	40732	64052	П2 - короткострокові пасиви	68441	69410	135067
Л3 - поволі реалізовувані активи	38443	65004	118123	П3 - довгострокові пасиви	0	0	0
Актив	Пасив
Л4-важко реалізовува-ні активи	152395,3	127664	124434	П4 - постійні пасиви	168821,1	150939	154678

По 2005 року: По 2006 року: По 2007 року:

Л1<П1 Л1<П1 Л1<П1

Л2<П2 Л2<П2 Л2<П2

Л3>П3 Л3>П3 Л3>П3

Л4<П4 Л4<П4 Л4<П4

З цих нерівностей можна зробити висновок, що баланс 2005 і 2007 років не є абсолютно ліквідним.

Найчастіше на практиці використовується аналіз ліквідності за допомогою фінансових коефіцієнтів.

Розрахуємо коефіцієнти ліквідності:

Коефіцієнт загальної ліквідності розраховується

(Л1+Л2+Л3)/(П1+П2) (2.17)

По 2005:(859,2+33534,1+38443)/(7969,5+68441)=0,95

По 2006:(666+40732+65004)/(13717+69410)=1,28

По 2007:(996+64052+118123)/(17860+135067)=1,2

Проміжний (уточнений) коефіцієнт ліквідності розраховується:

(Л1+Л2)/(П1+П2) (2.18)

По 2005: (859,2+33534,1)/(7969,5+68441)=0,45

По 2006: (666+40732)/(13717+69410)=0,5

По 2007: (996+64052)/(17860+135067)=0,43

Коефіцієнт абсолютної ліквідності розраховується:

Л1/(П1+П2) (2.19)

По 2005: 859/(7969,5+68441)=0,01

По 2006: 666/(13717+69410)=0,01

По 2007: 996/(17860+135067)=0,01

Дані розрахунків ліквідності підприємства занесені до таблиці 2.6.

Таблиця 2.9-Розрахунок коефіцієнтів ліквідності

№ п/п	Показники	1 рік	2 рік	3 рік	Відхилення
					Ст.(4-3)	Ст.(5-4)
1	2	3	4	5	6	7
1	Коефіцієнт загальної ліквідності	0,95	1,28	1,2	0,33	-0,08
2	Проміжний (уточнений) коефіцієнт ліквідності	0,45	0,5	0,43	0,05	-0,07
3	Коефіцієнт абсолютної ліквідності	0,01	0,01	0,01	0	0

Для того, щоб визначити платоспроможність підприємства розраховують показники платоспроможності.

1.Показник поточної платоспроможності розраховується по формулі:

(стр.040+045+220+230+240-620 Би) (2.20)

По 2003: 145+714,2-56410,5=-55551,3

По 2004: 20+250+396-83127=-82461

По 2005: 20+912+64-152927=-151931

2. Коефіцієнт забезпечення власними засобами, розраховується

((стор. 380-080)/260) (2.21)

По 2003: (168821,1-152395,3)/72828=0,23

По 2004: (150939-127664)/106392=0,22

По 2005: (154678-124434)/183154=0,17

3. Коефіцієнт покриття, розраховується:

(стр.260/620) (2.22)

По 2003: 72828/56410,5=1,29

По 2004: 106392/83127=1,28

По 2005: 183154/152927=1,2

Алгоритм показників платоспроможності приведений в таблиці 2.10

Таблиця 2.10- Алгоритм розрахунку платоспроможності підприємства

Показник	Ступінь платоспроможності
назва	Нормативне значення	поточна	критична	Дуже критична
Поточна платоспроможність	> 0	< 0	< 0	< 0
Коефіцієнт забезпечення	0,1	>0,1	< 0,1	< 0,1
Коефіцієнт покриття	1,5	>1,5	< 1,5	< 1
Чиста	> 0	> 0	> 0	>0

З алгоритму платоспроможності можна побачити, що у підприємства по всіх трьох роках поточна платоспроможність.

2.2.3 Аналіз капіталу підприємства

Дані, які приводяться в пасиві балансу, дозволяють визначити, які зміни відбулися в структурі власного і позикового капіталів, скільки привернуто в оборот підприємства довгострокових і короткострокових засобів, тобто пасив показує, звідки узялися засоби, направлені на формування майна підприємства.

У першу чергу при аналізі необхідно визначити, які засоби є основним джерелом формування активів підприємства, який напрям зміна частини власного капіталу.

Для цього необхідно розглянути структуру капіталу і його динаміку. (табл.2.8).

Таблиця 2.11- Структура капіталу і зобов'язань підприємства

№ п/п	Показники	2005	2006	2007	Відхилення
					Ст.(4-3)	Ст.(5-4)
1	2	3	4	5	6	7
1	Власний капітал	168821,1	150939	154678	-17882,1	3739
2	Забезпечення майбутніх виплат і платежів	0	0	0	0	0
3	Довгострокові зобов'язання	0	0	0	0	0
4	Поточні зобов'язання	56410,5	83127	152927	26716,5	69800
5	Доходи майбутніх періодів	0	0	0	0	0

Розглянувши структуру капіталу можна сказати, що в 2006 році в порівнянні з 2005 у підприємства зменшився об'єм власного капіталу, а в 2007 в порівнянні з 2006 збільшився, що є сприятливою тенденцією, оскільки для банків і інших інвесторів більш надійно, якщо частка власного капіталу у клієнта вища. Збільшення поточних зобов'язань з 2005 по 2007 роки є негативною тенденцією, тому що підприємство не в змозі відповісти за своїми поточними зобов'язаннями.

2.3 Аналіз маркетингової діяльності підприємства

Електричні машини, розроблені об'єднанням, відповідають кращим світовим стандартам, а деякі не мають аналогів не тільки в Україні, але і в країнах ближнього і далекого зарубіжжя.

2.3.1 Стратегія маркетингу. Проблеми формування ринку

З метою збереження і розширення ринків збуту продукції, формування портфеля замовлень на 2008 р. і подальші роки особливе значення придбаває стратегія маркетингу об'єднання на внутрішньому і зарубіжному ринках.

Різними аспектами маркетингу в об'єднанні займаються в переділах своєї компетенції:

- провідні фахівці конструкторських підрозділів інституту;

- відділ зовнішньоекономічних зв'язків;

- відділ бартеру і взаєморозрахунків.

Введений інститут керівників-проектів, супроводжуючих вироби від стадії проектування до реалізації і упровадження.

Для проведення маркетингу і розширення ринків збуту продукції підприємства використані напрацювання Торгової палати р. Харкова, "Укрінтеренерго", "Укренергопроєкта" і "Укргидропроєкта" України, "Технопромекспорта", "Енергомашекспорта" Росії, ЗАТ «Силові машини» Росія і «Енергомашекспорт» України.

Об'єднання використовує наступні напрями маркетингу:

- встановлення прямих контактів із споживачами продукції підприємства;

- задоволення запитів замовника;

- проведення систематичного аналізу ринку в частині потреби і цінової політики;

- вивчення як внутрішнього, так і зовнішнього ринків (Додаток №2);

- участь у виставках;

- випуск рекламних матеріалів;

- залучення інвесторів для проведення консолідованого маркетингу.

Встановлені ділові зв'язки з потенційними замовниками:

- ПО НКМЗ р. Краматорськ;

- ПО ДЕВЗ;

- ПО "південмаш";

- ГХК "Луганськтепловоз";

- Київенерго;

- Днепрогидроенерго, Днестренерго;

- Міністерство палива і енергетики України;

- НАЕК енергоатом;

- АООТ ХК "Коломенській завод";

- завод ним. Малишева;

- ВАТ "Брянський машинобудівний завод";

- ПО "БЕЛАЗ";

- АТ «Сумський завод ним. Фрунзе», АТ «Мотор Сич».

Програмою виробництва 2008 р. визначені основні споживачі виробів, що випускаються, зокрема для залізничного, міського транспорту, енергетичних об'єктів внутрішнього і зовнішнього ринку.

Визначений комплекс заходів по оновленню номенклатури і розширенню виробництва, ринків збуту продукції і послуг(Додаток №3), що випускається

2.3.2 Аналіз конкуруючих фірм

Основними конкурентами об'єднання на ринку виробників турбо-, гідрогенераторів і унікальних електричних машин є в основному російські підприємства:

- АТ "електросила" /г.Санкт-Петербург/,

- "Сибелектротяжмаш" /г. Новосибірськ/,

- "Уралелектротяжмаш" /г. Екатерінбург/.

Серед виробників крупних електричних машин, тягової електроустаткуванні (ел. двигуни, генератори для тепловозів, електровозів, міського електротранспорту) конкурентами є російські підприємства:

- "завод Турбогенератора" /г. Лисва/,

- "Южелектромаш" /г. Нова Каховка/.

У далекому зарубіжжі конкурентами по виробництву турбо-, гідрогенераторів є фірми :

- "Сименс" /Німеччина/,

- АВВ /Швейцарія/,

- Джек Альстом /Франція/,

- AEJ /Англія/.

Всі фірми володіють високою технологією виробництва, мають висококласне устаткування.

2.3.3 Рекламна політика підприємства

Орієнтоване на ринок і конкуренцію розвитку об'єднання нерозривно пов'язано з успішним менеджментом в питаннях маркетингової стратегії, використовування різних форм реклами.

Цьому ми надаємо особливе значення. За останні роки об'єднання бере участь в міжнародних, регіональних, міських і спеціалізованих виставках (ОЕЗ, Болгарії, Литві, Німеччини, Росії, України і ін.).

- Розміщення рекламного матеріалу в різних виданнях.

- Участь у форумах, конференціях, семінарах;

- Виступ з доповідями на міжнародних науково-технічних конференціях.

Взяли участь в міжнародній виставці «Експо-2000», «Експо-2001» (Ганновер), міжрегіональній виставці "Машинобудування 2000", «Машинобудування-2001», "Національному Сорочинськой ярмарку", бізнес-зустрічі "Інвестиції в економіку р. Харкова", міжнародному форумі "Енергоринок України", національній зустрічі «Україна 10 років незалежності», міжнародній торговій виставці «Експо-Балкане» р. Варна, Болгарія, енергетичному форумі в р. Ялта, р. Київ.

Розміщені рекламні матеріали про виробничу діяльність об'єднання у виданнях:

1. Буклет для виставки в Ганновері.

2. Харківська область сьогодні.

3. Машинобудування металургія 2001.

4. Каталог "Харків-2001".

5. «Золоті сторінки».

6. "Золота книга".

7. Журнал «Зроблено в Україні».

8. Журнал «Лідери» присвячений 55-річчю НВО «Електротяжмаш».

9. Журнал «Міжнародна енергетика» присвячений 55-річчю НВО «Електротяжмаш».

Публікація статі в газетах: "Час", "Вечірній Харків", «Голос України» і ін.

Виступ по обласному і республіканському телебаченню і радіомовленню. Реклама продукції випускається об'єднанням освітлена в друкарських виданнях Росії, Білорусь, Болгарія і ін.

3. РОЗРОБКА РЕКЛАМНОЇ СТРАТЕГІЇ ТА ПРАВОВОГО ЗАХИСТУ КОРИСНОЇ МОДЕЛІ ДП ЗАВОД „ЕЛЕКТРОВАЖМАШ”

3.1 Визначення патентоспроможності та розробка документів на прикладі „Прямоточного гідроагрегату”

Патентоспроможність -- це властивість, якої набуває винахід, в разі відповідності умовам надання правової охорони винаходу, корисній моделі, промисловому зразку та іншим об'єктам промислової власності згідно з чинним законодавством держави

Корисна модель відповідає умовам патентоспроможності, якщо вона є новою і промислово придатною.

Корисна модель визнається новою, якщо вони не є частиною рівня техніки. Об'єкти, що є частиною рівня техніки, для визначення новизни винаходу та конструкції для визначення новизни корисної моделі можуть враховуватись лише окремо.

Рівень техніки включає всі відомості, які стали загальнодоступними у світі до дати подання заявки до патентного відомства або, якщо заявлено пріоритет, до дати її пріоритету.

Правила розгляду заявки на корисну модель визначають коло джерел інформації, які містять загальнодоступні відомості: опубліковані описи до охоронних документів, викладені заявки, вітчизняні друковані видання і друковані видання СРСР, депоновані рукописи, статті, огляди, монографії тощо, звіти про науково-дослідні роботи, пояснювальні записки до дослідно-конструкторських робіт та інша конструкторська, технологічна і проектна документація, яка є в органах науково-технічної інформації, нормативно-технічна документація, матеріали дисертацій, виданих на правах рукопису тощо.

Для одержання правової охорони необхідно здійснити аналіз корисної моделі на відповідність умовам патентоспроможності. Визначення патентоспроможності полягає у визначенні її критеріїв, тобто новизни та промислової придатності корисної моделіу який буде створено.

Аналіз новизни здійснюють шляхом порівняння сукупності ознак корисної моделі, що передбачається, з сукупністю ознак виявленого найбільш близького аналога (прототипу).

Корисна модель є промислово придатною, якщо її може бути використано в промисловості, сільському господарстві, медицині чи іншій сфері діяльності.

Аналіз можливості використання корисної моделі здійснюється на основі відомостей про його призначення, відомостей про засоби і методи, за допомогою яких можливе здійснення корисної моделі, а також відомостей про те, що реалізація вказаного призначення дійсно можлива в разі здійснення корисної моделі.22

3.1.1 Корисна модель як об'єкт правової охорони

Згідно з Законом України “Про охорону прав на винаходи і корисні моделі”, корисна модель - це результат інтелектуальної діяльності людини в будь-якій сфері технології.

Правова охорона надається корисній моделі, що не суперечить публічному порядку, принципам гуманності і моралі та відповідає умовам патентоздатності. Пріоритет, авторство і право власності на корисну модель засвідчуються деклараційним патентом.

Строк дії деклараційного патенту на корисну модель становить 10 років від дати подання заявки до Установи. Обсяг правової охорони, що надається, визначається формулою корисної моделі. Тлумачення формули повинно здійснюватися в межах опису корисної моделі та відповідних креслень.

Умови патентоздатності корисної моделі:

1. Корисна модель відповідає умовам патентоздатності, якщо вона є новою і промислово придатною.

2. Корисна модель визнається новим, якщо він не є частиною рівня техніки. Об'єкти, що є частиною рівня техніки, для визначення новизни винаходу повинні враховуватися лише окремо.

3. На визнання корисної моделі патентоздатним не впливає розкриття інформації про нього винахідником або особою, яка одержала від винахідника прямо чи опосередковано таку інформацію, протягом 12 місяців до дати подання заявки до Установи або, якщо заявлено пріоритет, до дати її пріоритету. При цьому обов'язок доведення обставин розкриття інформації покладається на особу, заінтересовану у застосуванні цієї частини.

4. корисна модель визнається промислово придатним, якщо його може бути використано у промисловості або в іншій сферідіяльності.

3.1.2 Корисна модель як службовий твір

Ч. 1 статті 462 ЦК встановлює, що набуття права інтелектуальної власності на корисну модель засвідчується патентом.

Суб'єкт майнових прав інтелектуальної власності на службовий винахід, визначається у ч. 2 ст. 429 ЦК, яка говорить про об'єкт, створений у зв'язку з виконанням трудового договору, а також відповідно у ст. 9 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" (далі - Закон про винаходи), яка присвячена праву на одержання патенту на службовий винахід роботодавцем.

Слід зазначити, що ст. 429 ЦК передбачає, що в разі створення об'єкта у зв'язку з виконанням трудового договору, особисті немайнові права належать працівникові-творцеві, а майнові права належать спільно працівникові-творцеві та роботодавцю, якщо інше не встановлено договором.

Наведені норми законів та ЦК стосуються майнових прав інтелектуальної власності на корисну модель, створену працівником, але мають різний понятійний апарат та не співпадають за колом правовідносин, що регулюють, а тому виникає необхідність їх поглибленого правового аналізу з метою правильного застосування.

Отже, почнемо з визначення об'єкта регулювання. Так, ст. 429 ЦК, говорячи про об'єкт права інтелектуальної власності, оперує поняттям "об'єкт, створений у зв'язку з виконанням трудового договору". В той же час, ст. 9 Закону говорить про "службовий винахід". Ст. 1 Закону, визначаючи поняття "службового винаходу", відносить до нього три категорії об'єктів, створених винахідниками-працівниками: 1) створені у зв'язку з виконанням службових обов'язків; 2) створені за дорученням роботодавця; 3) створені з використанням досвіду, виробничих знань, секретів виробництва і обладнання роботодавця.

Чи охоплюються ці категорії винаходів (корисних моделей) поняттям "об'єкт, створений у зв'язку з виконанням трудового договору", що містить ст. 429 ЦК?

Ст. 21 Кодексу законів про працю України , даючи поняття трудового договору, вказує, що за ним працівник зобов'язується виконувати певну роботу з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові. Таким чином, виконанням трудового договору з боку працівника є виконання роботи, що є його трудовою функцією, яка може бути визначена як в самому трудовому договорі, так і в локально-нормативних документах роботодавця (зокрема, посадовій інструкції чи положенні), додержуючись правил внутрішнього трудового розпорядку, в тому числі виконуючи встановлений режим праці та відпочинку.

Виходячи з цього, можна зробити висновок, що норма ЦК, яка аналізується, охоплює перші дві категорії службових винаходів, оскільки доручення роботодавця в межах спеціальності, професії працівника стає його трудовим обов'язком, а тому його виконання здійснюється в межах виконання трудового договору. Що ж стосується третьої категорії службових винаходів (створені з використанням досвіду, виробничих знань, секретів виробництва і обладнання роботодавця), то вони залишаються поза межами об'єкта регулювання ст. 429 ЦК.

Віднесення до службових винаходів, створених з використанням досвіду, виробничих знань, секретів виробництва і обладнання роботодавця, має на меті охоплення тих винаходів, що не підпадають під створені у зв'язку з виконанням службових обов'язків та за дорученням роботодавця. В тому числі, якщо створено винахід поза робочим часом або не в межах трудових обов'язків.

Підсумовуючи вказане вище, можна зробити висновок, що ст. 429 ЦК може застосовуватись лише щодо винаходів, створених на виконання службових обов'язків та за дорученням роботодавця. А відносини стосовно винаходів, які створені з використанням досвіду, виробничих знань, секретів виробництва і обладнання роботодавця, регулюються лише Законом про винаходи.

Частина 2 ст. 429 ЦК встановлює презумпцію, що майнові права інтелектуальної власності на об'єкт, створений у зв'язку з виконанням трудового договору, належать роботодавцю і працівнику спільно, що право на одержання патенту на службовий винахід належить роботодавцю.

Виходячи із ч. 1 ст. 462 ЦК, яка встановлює, що набуття права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, засвідчується патентом, можна говорити, що "право на одержання патенту", що міститься в Законі про винаходи по суті є правом на набуття права інтелектуальної власності на винахід. Саме власник патенту є носієм майнових прав інтелектуальної власності. Звідси випливає, що норми ч.1 ст. 9 Закону про винаходи, першого речення ч.1 ст. 8 регулюють ті ж самі правовідносини по відношенню до винаходів, створених у зв'язку з виконанням трудового договору, а тому виникає конкуренція норм.

Норма ч. 2 ст. 429 ЦК не носить відсилочного характеру та не встановлює можливості зміни її спеціальним законом. Вона дозволяє змінити порядок розподілу прав лише за договором між роботодавцем та творцем-працівником; Враховуючи те, що ЦК прийнятий пізніше, ніж Закони, і ЦК має вищу юридичну силу порівняно із Законами, оскільки згідно з ч. 2 ст. 4 ЦК він є основним актом цивільного законодавства України, пріоритет повинен надаватись нормі ч. 2 ст. 429 ЦК, порівняно з ч.1 ст. 9 Закону про винаходи.