Порівняльний аналіз показників за аналізом ЕКГ хворих на ішемічну хворобу серця (частина 3+) та цукровий діабет

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДВНЗ “Тернопільський державний медичний університет імені

І. Я. Горбачевського МОЗ України”

Кафедра медичної інформатики

Курсова робота

з дисципліни “Комп'ютерні технології у фармації”

на тему: "Порівняльний аналіз показників за аналізом ЕКГ хворих на ішемічну хворобу серця (частина 3+) та цукровий діабет"

Виконала:

студентка 4 групи 3 курсу

фармацевтичного факультету

Ковердюк Анастасія Олегівна

Викладач доц. Сверстюк А.С.

Тернопіль - 2018



Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретична частина

1.1 Опис

1.2 Симптоми

1.3 Діагностика

1.4 Профілактика

1.5 Лікування

Розділ 2. Практична частина

Висновки

Список використаних джерел



Вступ

ішемічний хвороба серцевий ліпідознижуючий

Високий рівень поширеності хвороб, перш за все ішемічної хвороби серця (ІХС) і цукрового діабету, зумовлюють постійну актуальність питання оцінки факторів ризику з метою отримання та узагальнення інформації щодо можливого впливу на них.

Сьогодні у світі зростає ступінь впровадження інформаційно-комунікаційних технологій значними темпами. Подальший розвиток медицини й охорони здоров'я без використання сучасних комп'ютерних і телекомунікаційних систем може бути суттєво ускладнений. Більше того, у зв'язку з розвитком глобальних інформаційних мереж і можливістю одержувати практично будь-яку інформацію фахівці з вузьких напрямків знань не потребують «прив'язки» до потужних університетських центрів.



Розділ 1. Теоретична частина

Ішемічна хвороба серця (ІХС) - це гостра чи хронічна дисфункція серцевого м'яза, яка зумовлена порушенням рівноваги між енергетично-кисневою потребою міокарда і коронарним кровообігом. ІХС розвивається тоді, коли порушується рівновага між коронарним кровотоком і потребами міокарда в кисні.

1.1 Опис

Серед причин смерті від серцево-судинних хвороб близько 53 % припадає на ІХС. В 1997 р. в Україні смертність від серцево-судинної патології складала 57% від загальної смертності. Хворіють і вмирають від ІХС люди середнього і похилого віку. В США щорічно вона є причиною смерті більше 1 000 000 чоловік. Згідно з офіційною статистикою, в Україні зареєстровано 4,6 млн. хворих на ІХС, при цьому 2 млн. з них вперше виявлені в 1997 р. Епідеміологічні дослідження свідчать про вищу захворюваність. Поширеність ІХС складає 12,86 % серед чоловіків і 9,0 % серед жінок працездатного віку.

Все вищезгадане дало право Т. Ленгеру стверджувати, що ІХС ? величезна епідемія і тяжка недуга ХХ століття, яка має суттєве економічне значення, оскільки від неї гине чимало людей в розквіті творчих сил. На лікування хворих на ІХС потрібні значні фінансові ресурси. Імовірність захворіти на ІХС збільшується при наявності факторів ризику. Останні сприяють виникненню і прогресуваннню атеросклерозу вінцевих судин серця.

Основним клінічним симптомом ІХС є загрудинний біль. Він переважно починається за верхньою або середньою частиною грудини і розповсюджується в усі боки. Рідше біль локалізується ліворуч від грудини та в епігастрії. За характером біль може бути різноманітним: стискаючим, пекучим, ріжучим. Надійною ознакою стенокардичного болю є симптом стиснутого кулака, коли хворий під час опису своїх відчуттів кладе свій кулак або долоню на грудину.

Інтенсивний біль може супроводжуватись відчуттям страху смерті. Еквівалентом нападу стенокардії може бути відчуття тяжкості, стиснення за грудиною, нестача повітря, іноді загального дискомфорту. Нерідко напади стенокардії супроводжуються задишкою, нудотою, блювотою, підсиленим потовиділенням, іноді серцебиттям і запамороченням. Характерною для стенокардії є лівобічна ірадіація болю - в ліве плече, руку, лопатку, міжлопатковий простір, шию, обличчя, щелепу, зуби. Чим тяжчий напад, тим ширша зона ірадіації. В деяких випадках біль поширюється одночасно на обидві руки, а зрідка - тільки в праву лопатку, руку, ногу. Ірадіація болю при стенокардії відповідає розповсюдженню больового подразнення від серця через відцентрові спинномозкові нерви, які інервуються VІІ шийним і І-V грудними сегментами спинного мозку ( зони Захар'їна - Геда). Подразнення від серця ідуть через сегменти і переходять на відцентровані нерви по принципу вісцеросенсорного рефлексу.

Тривалість ангінозного нападу при стенокардії майже завжди більше 1 хвилини і звичайно менше 15 хвилин. Для стенокардії характерне швидке припинення болю після вживання нітрогліцерину (через 1-2 хвилини). Швидше він знімається у вертикальному положенні тіла. Тривалий напад (довший ніж Ѕ-1 год) може закінчитись розвитком інфаркту міокарда.

Досить характерним є загальний стан хворого під час розвитку стенокардії: хворий зупиняється, намагається зберегти нерухоме положення. Обличчя переважно стає блідим, має страдницький вираз. Деколи, навпаки, обличчя червоніє, стає збудженим. Кінцівки в більшості випадків холодні. Пульс часто буває сповільненим, ритмічним, проте можуть спостерігатись помірна тахікардія, екстрасистолія та інші порушення ритму. АТ переважно помірно підвищується. Межі серця і дані аускультації під час нападу звичайно не змінюються, може відмічатись зниження звучності серцевих тонів. Температура тіла залишається нормальною.

1.2 Симптоми

За клінічним перебігом виділяють стенокардію напруження, яка виникає під час фізичного або психічного навантаження (коли серцевий мўяз потребує більшого кровопостачання, і стенокардію спокою.

Перебіг стенокардії напруження може бути стабільним, якщо напади виникають при однотипних обставинах, а їх частота залежить від навантажень хворого і нестабільним (прогресуючим) - напади стають частішими, більш тяжкими, тривалими.

У тяжких випадках захворювання стенокардичний напад може виникати спонтанно в стані спокою без очевидної причини, часто вночі під час сну - стенокардія спокою; наявність її звичайно вказує на різко виражений атеросклероз коронарних артерій. У переважній більшості випадків виникненню стенокардії спокою передує стенокардія напруги. Різновидом даної форми є так звана варіантна стенокардія ( спонтанна, вазоспастична або стенокардія Принцметалла) - за іменем автора, який вперше її описав у 1959 р. ). Коронарографічними обстеженнями доведено, що в основі спонтанної стенокардії лежить швидкоминучий спазм переважно непошкоджених артерій і утворення динамічного коронарного стенозу.

1.3 Діагностика

Велоергометрична проба проводиться за методикою поступово наростаючих навантажень, починаючи з мінімальної потужності в 25 Вт, протягом 3 хв. Далі навантаження поступово збільшується на цю величину на кожному етапі, аж до моменту припинення проби.

Реєстрація ЕКГ, підрахунок пульсу і визначення АТ проводиться у хворих через кожні 25 Вт навантаження.

Проба на тредмілі в деяких країнах застосовується частіше, ніж велоергометрична. Існують різні способи поступового збільшення дозованого навантаження на тредмілі: підвищення швидкості руху доріжки через рівні проміжки часу, зміна кута нахилу її площини, комбінація цих двох умов.

Позитивними критеріями функціональних проб з дозованим фізичним навантаженням є: виникнення нападу стенокардії, поява тяжкої задишки або задухи, зниження АТ, депресія або підйом сегмента SТ більше, ніж на 1 мм, аритмії, блокади.

У випадках, коли не можна застосувати пробу з дозованим фізичним навантаженням, використовують фармакологічні проби з дипіридамолом, ізопротеренолом, пропранололом тощо. При введенні цих препаратів виникає швидкоминуча ішемія міокарда.

Дипіридамолова проба базується на ефекті “міжкоронарного обкрадання”. Дипіридамол (синоніми: курантил, персантин) ефективно розширює вінцеві артерії, в той же час зменшується кровопостачання склеротично звужених артерій і в них виникає дефіцит кисню, що проявляється на ЕКГ ознаками ішемії. Препарат вводиться з розрахунку 0,75 мг/кг маси тіла. Розраховану дозу дипіридомолу набирають в шприц і добавляють ізотонічний розчин хлориду натрію до 20 мл. Розчин вводять внутрішньовенно протягом 5 хвилин (4 мл/хв). Припиняють введення засобу, якщо виникає напад стенокардії, на ЕКГ з'являються ознаки ішемії міокарда, порушення ритму і провідності, а також побічні реакції (сильний головний біль, нудота, різка загальна слабкість).

Ізопротеренолова проба базується на стимуляції бета-1 і бета-2 адренергічних рецепторів, що веде до підвищення потреби міокарда в кисні, на ЕКГ з'являються ознаки ішемії. Ізопротеренол (синоніми: новодрин, ізупрел, ізадрин) у дозі 0,5 мг розчиняють в 200 мл ізотонічного розчину хлориду натрію, або 5% розчині глюкози. Отриманий розчин вводять внутрішньовенно крапельно (спочатку 10-20 крапель на хвилину на протязі одної хвилини, а потім швидкість збільшується і частоту серцевих скорочень доводять до 130-150 на хвилину і підтримують її три хвилини, після чого введення препарату припиняють). Критерії оцінки і припинення проби з ізопротеренолом такі самі, як і при пробі з дипіридамолом.

Проби з пропранололом (синоніми: обзідан, анаприлін) і хлоридом калію використовуються для диференціації функціональних і метаболічних порушень міокарда, вад, ішемічної хвороби серця. Пацієнту вводять внутрішньовенно 40 мг пропранолону або 0,1 г/кг маси тіла хлориду калію. Контрольні ЕКГ записують через 1-2 години після прийому препарату. Нормалізація ЕКГ вказує на функціональні або метаболічні порушення в міокарді. При наявності ішемічної хвороби серця ЕКГ не змінюється.

Рідко застосовують ергометринову, психоемоційну, холодову проби, пробу з гіпервентиляцією легень, деколи застосовують черезстравохідну електростимуляцію передсердь.

Неоціненну допомогу у виставленні діагнозу виявляє амбулаторний холтерівський моніторинг. ЕКГ записують на магнітну плівку за допомогою спеціального портативного приладу, що закріплюється на поясі хворого. Спеціальний дешифратор дозволяє підрахувати число епізодів змін зубця Т і зміщення сегменту ST за час обстеження. У деяких випадках застосовується селективна коронарографія. Локальні порушення скорочення міокарда внаслідок його ішемії виявляються за допомогою ехокардіографії.

1.4 Профілактика

Мета профілактики - зменшення ускладнень ІХС або інших клінічних форм атеросклерозу, частоти інвалідизації, передчасної смерті пацієнтів з клінічними симптомами ІХС та здорових осіб з високим ризиком виникнення ІХС. Виділяють первинну та вторинну профілактику ІХС та інших форм атеросклерозу. Первинна профілактика - це сукупність заходів, спрямованих на попередження дії факторів ризику,які призводять до виникнення клінічних симптомів захворювання. Метою первинної профілактики є попередження ІХС та її клінічних проявів: стенокардії, IM, порушень серцевого ритму та провідності, раптової коронарної смерті.

Вторинна профілактика - це заходи, спрямовані на зменшення ускладнень захворювання, покращання його клінічного перебігу та прогнозу. Такі заходи включають вплив на фактори ризику, медикаментозне чи хірургічне втручання.

1.5 Лікування

Ішемічна хвороба серця (ІХС) виникає в результаті нестачі артеріального кровообігу міокарда. Причиною ішемічної хвороби може стати порушення вінцевого кровообігу внаслідок атеросклерозу вінцевих судин і розвитку в них тромбів. Лікування ішемічної хвороби серця полягає в забезпеченні серця артеріальною кров'ю та попередження ускладнень. При лікуванні ІХС застосовують такі основні групи препаратів:

? Антиагреганти;

? Бета-адреноблокатори;

? Статини;

? Нітрати;

? Діуретики.

Ці препарати при ІХС дозволяють запобігти утворенню тромбів, сприяють живленню міокарда, і насиченню органу киснем, знижуючи частоту серцебиття, а також розширюють судини, знижуючи артеріальний тиск. Але слід зазначити, що самостійно такі ліки не можна призначати, лікування повинно проводитися тільки під контролем лікаря. Це можна пояснити тим, що всі вони мають протипоказання і різні побічні дії, а значить можна собі нашкодити. Всі інші препарати призначаються додатково відповідно до індивідуальних показників.

Ліпідознижуючі препарати

Ці засоби призначають при ІХС в комплексній терапії 60% пацієнтів, так як вони досить ефективні. Це можна пояснити тим що, як правило, при ішемії розвивається атеросклероз коронарних судин. Коли в плазмі крові підвищується рівень вмісту основного холестерину - ХС, і холестерину ліпопротеїдів з низькою щільністю - ХС ЛПНЩ, то є велика ймовірність прогресування атеросклерозу. Тобто метою ліпідознижуючих засобів є відновлення нормальної кількості холестерину в крові. Показники холестерину в нормі: основний ХЛ - 5 ммоль / л, ХЛ низької щільності - 3 ммоль / л, ХЛ високої щільності - 1 ммоль / л (не менш).

Види ліпідознижуючих препаратів:

? Статини: Ловастин, Провастатін, Аторвастатин, Флувастатин і т.д.

? ЛіпантілФібрати: Ліпанор, Ліпантіл 200 М, Фенофибрат, Безаліп і т.д.

Ці препарати зменшують процес синтезу ліпідів, і через що відбувається нормалізація обміну речовин. Їх ніколи не призначають для тривалого застосування, так як вони сприяють розвитку жовчнокам'яної хвороби.

? Нікотинова кислота. Цей засіб протипоказано приймати людям із захворюваннями печінки.

? Препарати полінасищенних жирних кислот омега-3: Колесевелам,

? Симвастин.

При призначенні цих ліків пацієнту приписують також лікувальну дієту, так як без неї ці препарати будуть малоефективні. Обов'язково статини призначаються, якщо у пацієнта разом з ІХС є цукровий діабет.



Антитромбоцитарні

Антитромбоцитарні ліки - це група препаратів, які розріджують кров, тим самим запобігаючи виникненню тромбів.Тобто, якщо підвищений рівень в'язкості крові, то починають утворюватися згустки крові (тромби) і ускладнюється кровообіг, і зокрема кровопостачання міокарда.

До групи антитромбоцитарних препаратів можна віднести:

? Антіагреганти. Це препарати, які уповільнюють агрегацію тромбоцитів. До них можна віднести ацетилсаліцилову кислоту, аспірин. Саме ці засоби зупиняють вироблення простагландину тромбоксану в тромбоцитах.

? Антикоагулянти. Це ліки, які сповільнюють процес згортання крові. Їх є 2 види: прямої дії і непрямої дії.

Антикоагулянти прямої дії впливають на тромбін, а непрямої дії - припиняють вироблення протромбіну в печінці. До прямого антикоагулянту відноситься Гепарин, він має подвійну дію: об'єднується з антитромбіном III, і вступає в реакцію з тромбоцитами.

Прямі антикоагулянти призначаються для профілактичних заходів та лікування при тромбоемболії, тромбозах коронарних артерій, інфаркті серця, стенокардії та ін.Вводять гепарин підшкірно або внутрішньовенно. Препарати прямої дії: Клеварін, Флагмін, Флаксіпарін і т.д.

Антикоагулянти непрямої дії запобігають утворенню вітаміну К в активній формі. Приймаються ці препарати у вигляді таблеток, і ефект при цьому наступає через 1-2 дня. До них відносяться Вафарін, Фенилин.При ІХС рекомендовано вживати аспірин (антиагрегант) кожен день в невеликих дозах. Якщо, звичайно, немає ніяких протипоказань до цього, наприклад, як виразка шлунка.Якщо є аритмія, а саме миготлива аритмія в постійній формі, тоді лікар призначає Вафарін, тобто більш сильні ліки. Але цей препарат призначають з обережністю, так як він може викликати кровотечу.

Антиангінальні :До антіагінальних відносяться препарати, які безпосередньо покращують роботу серця, а також запобігають проявам стенокардії. До них можна віднести:

? Бета-адреноблокатори;

? Нітрати;

? Блокатори кальцієвих каналів;

? Бета-адреноміметики;

? Серцеві глікозиди.

Бета-блокатори при ІХС діють комплексно, знімаючи навантаження з серця, а саме впливають на частоту серцевих скорочень, зменшуючи їх кількість, і зменшуючи силу биття серця. А також знижують показник артеріального тиску. До таких препаратів можна віднести Метопролол, Анаприлин, Індерал і т.д.

Нітрати - це препарати швидкої дії, вони розширюють коронарні судини і глибокі вени. А це вже значно полегшує функціонування міокарда, таким чином, його потреба в кисні значно зменшується. Ці засоби завжди потрібно приймати при виникненні нападів стенокардії. Але їх застосування, як правило, необхідно при прояві симптомів стенокардії, тривалий прийом не рекомендується. До них відноситься Нітрогліцерин.

Блокатори кальцієвих каналів. Механізм дії цих препаратів спрямований на блокування в клітинних мембранах кальцієвих каналів. Двома найпоширенішими препаратами цієї групи є Ніфедипін і Верапаміл. Блокатори кальцію можуть діяти по-різному.Наприклад, Верапаміл впливає на частоту серцевих скорочень, зменшуючи її, а Ніфедипін сприяє розширенню коронарних артерій. При будь-якій дії лікування функціонування міокарда поліпшується, тому що навантаження знижується.

Антагоністів кальцієвих каналів є кілька груп:

? Ніфедипінова группа;

? Верапамілова;

? Дилтіаземова;

? Цинаризинова (ця група впливає на церебральну ішемію, тобто запобігає наступу інсульту).

Бета-адреноміметики - це препарати, які призначають для того, щоб збільшити надходження кисню в організм. Дія цих препаратів спрямована на розширення просвіту бронхів, також вони впливають на виділення з клітин алергічних медіаторів і знижують проникність судин.Вплив на бронхи також полягає в зниженні набряків бронхів і вироблення слизу. А також вони мають невелику властивість розширювати судини і знижувати артеріальний тиск.Ці препарати досить рідко призначають при ішемічній хворобі серця, тільки при легких симптомах захворювання, можуть призначати їх також при церебральній ішемії (настанні інсульту).До таких препаратів можна віднести Дипіридамол, Папеверин, Лідофлазин, Карбокромен і т.д.Ці ліки показані при миготливій аритмії і тріпотінні передсердь, якщо при цьому починає розвиватися серцева недостатність. Призначають їх досить рідко, так як у багатьох проявляються побічні ефекти. До них відносяться Дигоксин, Корглікон.

Метаболічні

Метаболічна терапія застосовується при ішемії серця часто, вона, як правило, діє на симптоми, прибираючи їх.Пацієнти відзначають, що самопочуття при прийомі цих препаратів поліпшується, а саме, зменшуються вегетативні розлади, а також значно знижується астенія, тривожність. Важливим фактором є те, що збільшується переносимість фізичних навантажень.

Види метаболічних препаратів при ІХС:

? Антиоксиданти;

? Антигіпоксанти;

? Цитопротектор триметазидин.

Антиоксиданти - це препарати, які впливають на організм, зупиняючи реакції вільнорадикального окислення ліпідів перекисного типу. Ці засоби впливають на мембрани ліпідів, ущільнюючи їх, і саме це запобігає проникненню туди кисню. Це Емоксипін, Убихинон, Мексидол.

Антигіпоксанти - ці засоби підсилюють дихання клітин, і через це нестача кисню переноситься краще. До них можна віднести Актовегін, Цитохром С, Гіпоксен.

Цитопротектор триметазидин впливає на організм, підтримуючи потрібну кількість АТФ, і за рахунок цього відбувається зниження ацидозу, а також поліпшується метаболізм всередині клітин, і внаслідок їх прийому міокард засвоює кисень ефективніше.

Гіпотензивні

При ішемічній хворобі серця артеріальний тиск потрібно тримати на одному рівні і не допускати його підвищення. При цьому потрібно щоб був такий показник 145/80 мм рт. ст. Гіпотензивні препарати застосовують щоб не допустити настання інсульту. Для цього потрібно приймати такі групи ліків:

? Інгібітори АПФ - це ліки, які блокують дію ферменту ангіотензин-2. Саме цей фермент провокує підвищення артеріального тиску. Ця речовина негативно впливає на серцево-судинну систему. До них відносяться Еналаприл, Лізиноприл, Периндоприл.

? Блокатори рецепторів ангіотензину. Це Лозартан, Канденсартан, Валсартан і т.д. Призначають такі препарати, як правило, при гіпертрофії міокарда, так як вони сприятливо впливають на м'яз. А артеріальний тиск вони знімають не дуже ефективно

? Інші ліки

Часто лікування при ІХС полягає в прийомі діуретиків або сечогінних препаратів. Вони знижують артеріальний тиск. Найчастіше їх призначають при гіпертонічній хворобі і серцевій недостатності. Виводячи зайву рідину з організму, діуретики знімають навантаження з міокарда і розширюють судини. Діуретики знімають симптом, але не лікують, тому їх приймають в комплексній терапії.При цьому зазвичай призначають Фуросемід, Гіпотіазид. Важливі діуретики і при лікуванні інсульту, так як артеріальна гіпертензія в цьому випадку також є.Можуть призначатися препарати, які знижують рівень глюкози в крові при потребі, тобто якщо у пацієнта є цукровий діабет. Це призначення робить ендокринолог.Часто призначаються на додаток до основної терапії препарати на натуральній основі.

ЦУКРОВИЙ ДІАБЕТ

Цукровий діабет - це захворювання ендокринної природи, викликане абсолютним або відносним недоліком гормону підшлункової залози інсуліну. В результаті дефіциту інсуліну порушується метаболізм глюкози, і замість того, щоб засвоюватися клітинами організму, вона починає накопичуватися в крові. Тим часом тканини у відсутності глюкози відчувають енергетичний голод, і через деякий час починають гинути. Цей неухильно прогресуючий процес призводить, в кінцевому рахунку, до пошкодження всіх систем організму і порушення їх функції. Цукровий діабет дуже поширений, особливо в розвинених країнах, і виявляється у кожної п'ятої людини середнього віку.

Існує велика кількість різних класифікацій цукрового діабету, але найбільш поширеним є поділ захворювання на два типи:

Перший тип цукрового діабету характерний для молодих пацієнтів і пов'язаний з порушенням синтезу інсуліну підшлунковою залозою. При ін'єкційному введенні інсуліну все симптоми швидко зникають, тому по-іншому цей тип діабету називається інсулінозалежний.

Другий тип захворювання розвивається з віком і пов'язаний з появою первинної інсулінорезистентності, тобто клітини організму по ряду причин стають не чутливими до інсуліну. В цьому випадку укол інсуліну не дасть практично ніякого ефекту, тому другий тип цукрового діабету лікарі назвали інсуліннезалежним.

В окрему групу виділяють цукровий діабет, розвиток якого пов'язано з вагітністю та є її ускладненням (гестаційний). Є діабет вторинний, який розвивається на тлі інших захворювань, наприклад, панкреатиту, раку підшлункової залози, після хірургічного видалення її тканин і т.п. Іноді цукровий діабет може розвинутися на тлі недостатнього харчування.

За ступенем компенсації, яка визначається концентрацією глюкози в крові натще, виділяють:

? компенсований (рівень глюкози менше 6 ммоль / л);

? субкомпенсований (концентрація глюкози менш 9 ммоль / л);

? декомпенсований, коли концентрація глюкози перевищує 9 ммоль / л.

Залежно від тяжкості захворювання і розвитку ускладнень, цукровий діабет може бути:

? легкого перебігу, коли стан можна підтримати без прийому медикаментів;

? середньої течії, якщо рівень глюкози незначно підвищується навіть на тлі прийому препаратів;

? тяжкого перебігу цукровий діабет характеризується серйозною поразкою судин і органів-мішеней.

Головною причиною інсулінозалежного цукрового діабету 1 типу є поява антитіл до тканин власної підшлункової залози. Імунна система, призначена для захисту від зовнішніх інфекційних загроз, починає планомірно вбивати клітини цього органу. Найбільш частими винуватцями, що запускають аутоімунний механізм, є:

? перенесені вірусні інфекції (краснуха, герпес, паротит);

? токсичний вплив деяких агентів (пестициди, лікарські засоби).

Однак найчастіше справжню причину початку захворювання встановити не вдається, так як аутоімунний процес може запускатися різними механізмами. Для розвитку цього типу захворювання характерна наявність генетичної схильності, і найчастіше їм починають страждати в молодому віці і навіть дитинстві.



Розділ 2. Практична частина

Практична частина

Провести порівняльний аналіз показників за аналізом ЕКГ хворих на артеріальну гіпертензію другого ступеня та стенокардії напруги +

1. Провести уточнення автоматично визначених екстремумів.

2. Візуально визначити по 5 показників відмінних та схожих на основі візуальної оцінки графіків (часовий, спектральний, морфологічний, фрактальний, оптимальний).

3. Виявити групи показників з найбільшою та найменшою дисперсією.

4. Провести перевірку статистичних гіпотез обраних для дослідження даних.

5. Виявити по три показники з найбільшою достовірною зміною та три з найменшою відмінністю в експерименті.

6. Побудувати кореляційний портрет.

7. Дати біологічну інтерпретацію обраних показників та зробити висновки.

Фрагмент ЕКГ (ішемічна хвороба серця-частина 3+)

TIME ANALISIS

· СХОЖІ

· ВІДМІННІ

SPECTRAL ANALISIS

· СХОЖІ

· ВІДМІННІ



Проводимо запис і порівняння у програмі STATISTIKA







Показники, які відповідають нормальному закону розподілу:

pNN50, SDSD, L2, L1, R-ampl-std, Mo, HVR, VPR, BP

Показники, які не відповідають нормальному закону розподілу:

IVR

Визначення достовірності зміни показників з нормальним законом розподілу за методом t-критерію Стюдента.

Відсутня достовірна відмінність між показниками pNN50 ішемічної хвороби серця та цукрового діабету.

Значення розраховане за t критерієм Стюдента менше t критичного обираємо нульову гіпотезу.

Відсутня достовірна відмінність між показниками SDSD ішемічної хвороби серця та цукрового діабету.

Значення розраховане за t критерієм Стюдента менше t критичного обираємо нульову гіпотезу.



Відсутня достовірна відмінність між показниками L2 ішемічної хвороби серця та цукрового діабету.

Значення розраховане за t критерієм Стюдента менше t критичного обираємо нульову гіпотезу.

Відсутня достовірна відмінність між показниками L1 ішемічної хвороби серця та цукрового діабету.

Значення розраховане за t критерієм Стюдента менше t критичного обираємо нульову гіпотезу.

Відсутня достовірна відмінність між показниками R-ampl-std ішемічної хвороби серця та цукрового діабету.

Значення розраховане за t критерієм Стюдента менше t критичного обираємо нульову гіпотезу.



Відсутня достовірна відмінність між показниками Mo ішемічної хвороби серця та цукрового діабету.

Значення розраховане за t критерієм Стюдента менше t критичного обираємо нульову гіпотезу.

Відсутня достовірна відмінність між показниками HVR ішемічної хороби серця та цукрового діабету.

Значення розраховане за t критерієм Стюдента менше t критичного обираємо нульову гіпотезу.

Відсутня достовірна відмінність між показниками VPR ішемічної хвороби серця та цукрового діабету.

Значення розраховане за t критерієм Стюдента менше t критичного обираємо нульову гіпотезу.

Відсутня достовірна відмінність між показниками BP ішемічної хвороби серця та цукрового діабету.

Визначення достовірності зміни показників за законом розподілу за методом Манна-Вітні:

Відсутня достовірна відмінність між показниками IVR ішемічної хвороби серця та цукрового діабету.



Висновки

? Візуально схожі показники : pNN50; SDSD; L2; L1; R-ampl-std.

Візуально відмінні показники : Mo; HVR-index; VPR; IVR; BP.

? Показники, які відповідають нормальному закону розподілу:

pNN50, SDSD, L2, L1, R-ampl-std, Mo, HVR, VPR, BP , тому їх значення розраховане за t критерієм Стюдента.

Показники, які не відповідають нормальному закону розподілу:IVR, тому значення розраховуємо за законом розподілу за методом Манна-Вітні.

? Сучасні інформаційні технології надають практично необмежені можливості щодо розміщення, збереження, обробки і доставки інформації та будь-якого обсягу і змісту на будь-які відстані.



Список використаних джерел

1. https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/here/article/viewFile/7270/6821

2. https://nebolet.com.ua/bolezni/postinfarktnyj-kardioskleroz.html

3. http://pidruchniki.com/19240701/statistika/normalniy_rozpodil

4. Вакуленко Д.В. Інформаційна технологія оцінки стану серцево-судинної системи з використанням методів часового аналізу осцилограм / Д.В.Вакуленко, Л.О.Вакуленко // Медична інформатика та інженерія.- 2014. - №3. - 80-89.

Размещено на Allbest.ru