Нирки та сеча щурів

Саме в цьому відділі нефрона відбувається біотрансформація cPt, що обумовлено високим вмістом глутатіону та експресією ГГТП [47]. Цей ензим здійснює розщеплення кон'югатів глутатіону і платини з подальшим їх перетворенням на реактивні тіоли. З урахуванням специфічного накопичення cPt в проксимальних канальцях, такі зміни викликають виснаження пулу сірковмісних антиоксидантів і ферментів (в першу чергу в цитозолі і мітохондріях) з подальшим посиленням процесів окиснення [49,37]. При значній інтоксикації це може призводити до ушкодження інших частин нефрона вже внаслідок непрямої дії ксенобіотика [49,54].

3.4 Активність гама-глутамілтранспептидази в гомогенаті нирок щурів

Було показано,що активність ГГТП у групі Т8 підвищилася в 3 рази,порівняно з контрольною групою. При розвитку пухлини та введенні сРt активність ГГТП підвищилася в 3 рази порівняно з групою Т8 (рис.3.6).

*- P<0,05,відносно контрольної групи

Рис.3.6. Активність гама-глутамілтранспептидази в гомогенаті нирок щурів,ммоль/год на г тканини

Застосування дослідних сполук не змінювало цей показник відносно групи Т8.

При введенні [Re]nl та cPt у системі наночасток активність ферменту підвищилася в 3,6 і 3,1разів відповідно.

Токсична дія cPt проявляється в першу чергу в ушкодженні епітеліальних клітин щіткової кайми проксимальних канальців нефрона, яка відбувається внаслідок прямої цитотоксичної дії, інтраренальної вазоконстрикції та розвитку оксидативного стресу [42].

Саме в цьому відділі нефрона відбувається біотрансформація cPt, що обумовлено високим вмістом глутатіону та експресією ГГТП [47]. Цей ензим здійснює розщеплення кон'югатів глутатіону і платини з подальшим їх перетворенням на реактивні тіоли. З урахуванням специфічного накопичення cPt в проксимальних канальцях, такі зміни викликають виснаження пулу сірковмісних антиоксидантів і ферментів (в першу чергу в цитозолі і мітохондріях) з подальшим посиленням процесів окиснення [49,37]. При значній інтоксикації це може призводити до ушкодження інших частин нефрона вже внаслідок непрямої дії ксенобіотика [49,54].

3.4.1 Активність гама-глутамілтранспептидази в сечі щурів

При дослідженні сечі виявлено, що активність ГГТП в групі Т8 підвищилася в 1,63 рази порівняно з контролем (рис.3.7).

*- P<0,05,відносно контрольної групи

Рис.3.7. Зміна активності гама-глутамілтранспептидази в сечі щурів, ммоль/л

При використанні сPt активність ГГТП підвищилася в 7,5 разів в порівнянні з групою Т8. Введення [cPt]nl підвищувало рівень ферменту в 3,9 разів порівняно з групою Т8. У групі тварин, яким вводили сполуки Re активність ферменту знизилась в 1,8 разів в порівнянні з контролем.

Тваринам,яким вводили [Rе]nl активність ГГТП підвищилась порівняно з контрольною групою в 1,45 разів, при введенні пухлиноносіям Re та [Re+cPt]np активність ГГТП наближалася до контрольного значення.

Збільшення активності ГГТП при пухлинному рості та застосуванні cPt може свідчити про активацію ?-глутамілового циклу та посиленні розпаду глутатіонових кон'югатів, що показано низкою авторів при розвитку нефропатій під час застосування платинових препаратів, а також викликати лізис епітеліальних клітин проксимальних канальців і вихід цього лізосомального ензиму у міжклітинний простір [46,39,31,28].

Розділ IV.ОХОРОНА ПРАЦІ

4.1 Характкристика лабораторії, де проводився експеримент

Експеримент проводився в біохімічній лабораторії, яка знаходиться в 17 корпусі Дніпропетровського національного університету ім. Олеся Гончара на кафедрі «Біохімії та біофізики» на 4 поверсі у 408 кабінеті.

Лабораторія представляє собою приміщення прямокутної форми, площею 25 м? ,в якій знаходяться 2 великих вікна площею 16 м?, які виходять на північ.

В лабораторній кімнаті знаходяться наступні меблі:

- Лабораторні столи - 3 шт;

- Письмові столи- 1 шт;

- Стільці- 5 шт;

- Шафа з реактивами- 1 шт;

- Шафа з посудом-1 шт;

- Витяжна шафа-1 шт;

- Вішалка для одягу- 1 шт;

- Раковина-1 шт.

В приміщенні лабораторії знаходиться наступне діюче обладнання:

- Холодильник- 1 шт;

- Комп'ютер-1 шт;

- Дистилятор-1 шт;

- Центрифуга- 1 шт;

- рН-метр- 1 шт.

Лабораторний посуд: колби, піпетки , пробірки, , циліндри, памфлети, дозатори.

В лабораторії знаходиться 6 робочих місць.

Під час виконання експерименту я піддавалася впливу таких потенційно-небезпечних факторів як:

- освітленню;

- електричному струму;

- шкідливим хімічним речовинам;

- мікроклімату;

- шуму;

- пожежній безпеці.

Схема робочого місця

4.2 Освітлення

Освітлення - це отримання, розподіл та використання світлової енергії для забезпечення нормальних умов пр Лабораторія, у якій виконувалася експериментальна частина дипломної роботи, відноситься до категорії В, за вибухопожежною та пожежною небезпекою, за наявності горючих матеріалів площею 10м2, питоме пожежне навантаження складало 180 мДж/м2.

Освітлення повинне бути достатнім, тобто відповідати вимогам санітарних норм, рівномірним, не повинно осліплювати очі та створювати відблиски на робочій поверхні, за спектральним складом має наближатись до сонячного світла.

Згідно з Державних будівельних норм (ДБН) В.2.5-28-2006 о світлення буває природним, штучним та сумісним.

Сприятливим для організму є природне освітлення. Сумісне освітлення це таке освітлення, при якому в світлий час доби одночасно використовується природне та штучне освітлення. При цьому недостатнє за умовами зорової роботи природне освітлення постійно доповнюється штучним, яке задовольняє вимогам санітарних норм з проектування штучного освітлення приміщень з недостатнім природним освітленням.

Основною нормованою величиною природного освітлення є КПО, (є) - коефіцієнт природної освітленості.

Одиниця виміру освітленості - люкс (лк) - освітленість поверхні площею 5 = 1 м2 за умов світлового потоку Ф = 1 лм, який падає на неї.

Згідно ДБН В.2.5-28-2006 «Природне та штучне освітлення» для роботи в біохімічній лабораторії норми освітлення повинні бути 100-300лк при штучному освітленні, а при природному - 0,5-1,0% (бокове освітлення). Щоб забезпечити оптимальне освітлення стабілізують напругу живлення, жорстко кріплять світильники, застосовують спеціальні пристрої для включення світильників. Для системи загального освітлення застосовується рівномірне та локалізоване розміщення світильників.

Таблиця 1.

Нормативні значення мінімально допустимих рівнів освітленості

Характеристика зорової роботи	Найменший розмір об'єкта розрізнення, мм	Розряд зорової роботи	Тривалість зорової роботи,%	Штучне освітлення	Природне освітлення	Освітлення робочої поверхні, лк Кп,	% КПО,	% прибічному
Дуже високої точності	0,15-0,3	ІІ	70	500/400	10	1,5	1,2
Високої точності	0,3-0,5	ІІІ	70	300/200	15	20	1,0	0,7
Середньої точності більше	0,5	ІV	70	150/100	20	0,5	0.5

У лабораторії, в якій здійснювався експеримент було природне та штучне освітлення. Природне освітлення було обумовлене прямими сонячними променями через світлові прорізи в зовнішніх стінах, а штучне забезпечувалося лампами розжарювання. Ефакт.=150лк, КПО=1,0%.

4.3 Шкідливі хімічні речовини

Під шкідливою розуміється речовина, яка при контакті з організмом людини викликає виробничі травми, професійні захворювання або відхилення в стан здоров'я. Класифікація шкідливих речовин і загальні вимоги безпеки введені ГОСТ 12.1.007-76.

Під час експерименту я використовувала такі речовини як оцтова кислота та їдкий натрій.

Дія оцтової кислоти характеризується сильним набряком слизової оболонки шлунка, яка має темно-червоний колір . На відміну від сірчаної та хлористоводневої кислот, які діють одразу дуже великою кількістю Н-іонів, оцтова кислота діє невеликими порціями. І хоча одночасна дія Н-іонів виражена менше триває вона значно довше. Тож і тяжкість ураження буде досить великою.

Вплив оцтової кислоти на шкіру проявляється появою почервоніння і болю, згодом утворюються бруднувато-білі струпи. Перша допомога при опіках -- рясне обмивання водою.

Вплив лугів на організм людини проявляється локальною дією,що викликає (омертвіння)некроз тільки тих ділянок шкірного покриву, на які вони потрапили. Дія лугів, особливо концентрованих, характеризується значною глибиною проникнення, оскільки вони розчиняють білок. У зв'язку з цим дуже небезпечне потрапляння лугу в очі: при запізнілою першої допомоги воно супроводжується повною втратою зору.

Їдкий натрій корозійно-активна речовина,яка проявляє їдку дію.
При попаданні на шкіру викликає хімічні опіки, а при тривалому впливі може викликати виразки та екземи. Сильно діє на слизові оболонки. Небезпечним є потрапляння їдкого натру в очі.

Луг змивається погано, промивання повинно бути тривалим (10-15 хв.) І ретельним. Для нейтралізації лугу,що проник в пори шкіри на уражене місце після промивання накладають пов'язку з марлі або ватяний тампон, просочені 5%-м розчином оцтової кислоти. Луг змивається погано, промивання повинно бути тривалим (10-15 хв.) І ретельним

Через 10 хв. пов'язку знімають, шкіру обмивають, обережно видаляють воду фільтрувальної папером або м'якою тканиною і змащують гліцерином для зменшення больових відчуттів.

Якщо луг потрапив в очі, негайно слід промити їх проточною водою протягом 15-20 хв. Після цього очі обполіскують 2%-м розчином борної кислоти і закопують під повіки альбуцид.

Гранично допустимі концентрації (ГДК) шкідливих речовин у повітрі робочої зони встановлені ГОСТ 12.1.005-88, а також ГДК затверджених Головним санітарним лікарем України після 01.01.1997 р.

Гранично допустима концентрація у повітрі робочої зони виробничих приміщень для оцтової кислоти становить 5 мг/м3 , для їдкого натру 0,5 мг/м3.

У приміщенні лабораторії, де здійснювалася експериментальна частина роботи ГДК становила для оцтової кислоти 2 мг/м3, для їдкого натру 0,3 мг/м3.

В процесі використання цих сполук усі заходи щодо дотримання правил безпеки работи з хімічними речовинами були здійснені.

4.4 Мікроклімат

Мікроклімат виробничих приміщень - умови внутрішнього середовища цих приміщень, що впливають на тепловий обмін працюючих з оточенням шляхом конвекції, кондукції, теплового випромінювання та випаровування вологи.

Параметри мікроклімату:

1) температура повітря Т, 0С;

2) відносна вологість Y, %;

3) швидкість руху повітря V, м\с.

Значні коливання параметром мікроклімату можуть привести до порушення терморегуляції організму (здатність організму утримувати постійну температуру), що приводить до порушення системи кровообіг, загальної слабкості і т.п.

Нормування параметрів мікроклімату здійснюється згідно ДСН 3.3.6.042-99. Цей документ встановлює оптимальні і допустимі значення температури, відносної вологості та швидкості руху повітря, допустиму температуру внутрішніх поверхонь приміщення (стіни, стеля, підлога) і зовнішніх поверхонь технологічного обладнання, а також допустиму інтенсивність теплового випромінювання нагрітих поверхонь у приміщенні та відкритих джерел тепла (нагрітий метал, скло, відкритий вогонь тощо) для робочої зони -- визначеного простору, в якому знаходяться робочі місця постійного або непостійного (тимчасового) перебування працівників.

Існують оптимальні умови мікроклімату для постійних робочих місць (табл. 2).

Таблиця 2.

Оптимальні величини параметрів мікроклімату в робочій зоні

Період року	Категорія робіт	Температура повітря, °С	Відносна вологість, %	Швидкість руху повітря, м/с
Холодний період року	Легка І-б	21-23	40-60	0,1
Теплий період року	Легка І-б.	22-24	40-60	0,2

Експериментальна частина диплому відбувалася в холодний період року, робота виконувалася за категорією I-б. У лабораторії дотримувалися оптимальні параметри мікроклімату: температура повітря +21 °С, відносна вологість 54%, швидкість руху повітря 0,1 м/c.

4.5 Шум

Виробничий шум -- це хаотична сукупність різних за силою і частотою звуків, що виникають у повітряному середовищі і безпосередньо впливають на працездатність.

Шум як стрес-фактор є загальнобіологічним подразником, який негативно впливає на всі органи і системи організму. У разі тривалого систематичного впливу шуму може виникнути патологія з переважним ураженням слуху, центральної нервової і серцево-судинної систем.

На робочих місцях згідно з Державними санітарними нормами (ДСП) 3.3.6.037-99 «Санітарні норми виробничого звуку, ультразвуку та інфразвуку» шум визначають рівні звукового тиску в октавних смугах частот: 63, 125, 250, 500, . 1000,2000,4000 та 8000 Гц. Захист від шуму повинен досягатися шляхом створення шумобезпечної техніки (ГОСТ 12.1.003 -83, ДСН 3.3.6.037-99). Норми шуму в разі виконання розумової праці наведені в (табл. 3).

Таблиця 3 Норми шуму в разі виконання розумової праці

Характер роботи	Середньо геометрична частота в октавній смузі, Гц	ДБА
	31,5	63	125	250	500	1000	2000	4000	8000
Вимірювальні та аналітичні роботи в лабораторії.	93	79	70	63	58	55	52	50	49	60

В лабораторії в котрій виконувалась практична частина дипломної роботи рівень шуму сягав 55 дБ.

4.6 Електробезпека

Електробезпека -- система організаційних і технічних заходів та засобів, що забезпечують захист людей від шкідливої і небезпечної дії електричного струму, електричної дуги, електричного поля і статичної електрики (ГОСТ 12.1.009-76).

Електротравма - травма, спричинена дією на організм людини електричного струму і (або) електричної дуги (ГОСТ 12.1.009-76).
Електротравматизм - явище, що характеризується сукупністю електротравм.

Відповідно до ПУЭ, приміщення за небезпекою електротравм поділяються на три категорії:

- без підвищеної небезпеки;

- з підвищеною небезпекою;

- особливо небезпечні.

Відповідно до ГОСТ 12.1.038-82 установлені норми гранично допустимих напруги дотику та струму залежно від тривалості впливу, умов виконання робіт і режиму роботи електричних мереж. У таблиці 4 наведені ці рівні під час проходження струму від однієї руки до другої та від руки до ніг у разі нормального режиму роботи електроустановки для мережі до 1000 В із будь-яким режимом нейтралі і вище 1000 В з ізольованою нейтраллю.

Таблиця 4. Норми струму та напруги дотику

Вид току	Нормоване значення	Граничнодопустимі рівні за тривалості ті пилу, г.
		0,1	0,5	0,7	1,0	>1,0
Перемінний 3 частотою 50 Гц	Струм, мА	500	100	70	50	6
	Напруга дотику, В	500	100	70	50	36

Лабораторія, де виконувався експеримент відноситься до приміщень з підвищеною небезпекою,тому що струмопровідна підлога в приміщенні має бетону основу. Всі правила техніки безпеки були дотримані.

4.7 Пожежна безпека

Пожежа - неконтрольоване горіння поза спеціальним вогнищем, яке призводить до матеріальної шкоди.

Пожежна безпека - стан об'єкта, при якому з регламентованою ймовірністю виключається можливість виникнення та розвиток пожежі і впливу на людей її небезпечних факторів, а також забезпечується захист матеріальних цінностей. Відповідно до ГОСТ 12.1.004.-91 пожежна безпека об'єкта повинна забезпечуватися системою запобігання пожежі, системою протипожежного захисту і системою організаційно-технічних заходів.

Відповідно до ОНТП 24-86 приміщення за вибухопожежною та пожежною небезпекою залежно від характеристик речовин, які використовують чи отримують під час виробництва та їх кількості, поділяють на 5 категорій: А, Б, В, Г та Д.

Категорія В (пожежонебезпечні) - виробництва, де використовують рідини, що горять та важко горять, пил і тверді матеріали й речовини, здатні горіти тільки у разі взаємодії з водою, киснем повітря або між собою за умови, що приміщення, в яких вони знаходяться або використовуються, не належать до категорій А та Б.

Лабораторія, у якій виконувалася експериментальна частина дипломної роботи, відноситься до категорії В, за вибухопожежною та пожежною небезпекою, за наявності горючих матеріалів площею S>10м2, питоме пожежне навантаження складало W > 180МДж/м2.

ВИСНОВКИ

Вивчено вплив сполуки диренію (ІІІ) ізобутиратними лігандами і цисплатину на діагностичні показники стану нирок у моделі пухлинного росту (Т8), показано вплив протипухлиної системи Реній-Платина у формі наноліпосом та наночасток на біохімічні маркери ушкодження нирок та їхнього функціонального стану, активність діагностичних ферментів у нирковому гомогенаті та сечі.

1. При одноразовому введенні пухлиноносіям цисплатину у розчині та ренієвої сполуки за схемою антиоксидантної терапії у ліпосомній формі спостерігається збільшення швикості гломерулярної фільтрації до 2,0 разів і зменшення виходу діагностичних ферментів в сечу у порівнянні з групою тварин, яким вводився тільки цисплатин: лактатдегідрогенази - у 2,0-4,0 рази, гама-глутамілтранспептидази - до 6 разів при їхній активації у нирковій тканині.

2. При введенні наноліпосомних форм комплексних сполук Ренію за схемою антиоксидантної терапії щурам з пухлиною відмічалось зниження біохімічних маркерів в сечі, а саме: концентрації загальних протеїнів в середньому в 1,9 разів, активності лактатдегідрогенази - в 1,5 рази, активності гама-глутамілтранспептидази - в 1,6 рази, при їхній активації у тканині нирок, що підтверджує мембранопротекторну активність комплексів та відповідає результатам гістологічних досліджень.

3. Введення протипухлинної системи в формі наноліпосом щурам з пухлиною знижувало відносну вагу нирок до 2,0 разів, рівень загального білку в нирках в середньому 2,5 рази, порівняно з групою тварин, яким вводили наноліпосомну форму цисплатину. Одночасно з цим, активність лактатдегідрогенази в сечі збільшувалась в 2,0-4,0 рази, порівняно з групою тварин, гама-глутамілтранспептидази - 2,0-12,0 разів, порівняно з групою щурів з пухлиною, яким вводили наноліпосомну форму цисплатину, і наближалась до контрольного рівня. При введенні змішаних наноліпосом, подібно до окремого введення протипухлинної системи, відмічалась активація цих діагностичних ензимів в нирковій тканині.

4. Вперше показано, що використання змішаних наноліпосом, навантажених сполуками Ренію і Платини, супроводжується значним нефропротекторним ефектом кластерних сполук ренію та дозволяє варіювати співвідношенням компонентів всередині капсули без гострого негативного ефекту на біохімічні показники нирок.

5. Проведені дослідження дають змогу рекомендувати комплексні сполуки Ренію у наноліпосомах як ефективні нефропротектори при терапії злоякісних новоутворень, а подальші дослідження допоможуть з'ясувати можливі механізми їхньої дії.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Айвазян А.В. Пороки розвитку нирок і сечоводів /А.В. Айвазян //М: Наука.- 1998.- с. 447

2. Головенко М.Я. Журнал академії медичних наук / М.Я, Головенко, І. Ю. Борисюк //Львів . -2009.- с.50

3. Дударь І.Н. Інерстіціальній нефрит / І.Н. Дударь // К: Медінформ.-2001. - № 6 (10). - c. 20-22.

4. Мекертичан Ю.І.Здорові нирки / Ю. І Мекертичан, Л. Ю Мекертичан //М: Фенікс.- 2010. - c. 144.

5. Пірога Л.А. Клінічна нефрологія / Л.А.Пірога / За ред. акад. АМН України, засл. діяча науки і техніки//К:Здоров`я.- 2004.- c.526 .

6. Коен А. Захворювання нирок, токсичні ураження нирок. Heфpологія / А. Коен/// О: Астропринт -.1998 -. № 3.- c.117-142.

7. Колеснік М.О. Уpaжeнням ниpок: Особливості пepeбігy, діагностика,

лікування / Український peвмaтологічний жypнaл.-2001 -. № 1 (3) - c. 3-6.

8. Колеснік М.О. Кpитepії пepeбігy ypaжeння ниpок у xвоpиx на

гeмоpaгічний васкуліт/ М.О Колеснік, І.І. Латинська /Уpолоriя//К:Медінформ. -1999 -. № 3.- c. 98-102.

9. Меньшиков В.В. Лабораторні методи дослідження в клініці / В.В. Меньшиков// Москва.- 1987.- с.197.

10. Лукічев Б.Г. Гостра ниркова недостатність / Б.Г. Лукічев, І.В.Федотова //Heфpологія.-1999.-№ 1.- c. 20-39.

11. Манлик Р Б. Хвороби нирок / Р. Б. Манлик// Вістник Волгоградської медицинської академії.- 1994.- c. 167 .

12. Маршалл В.Д. Клінічна біохімія/ В.Д Маршалл // Вид.Біном.- 2002.- с. 384.

13. Налик С.В. Клінічна фармакологія/ С.В. Налик // Донецьк.-1997.- c. 470.

14. Наточин Ю.В.Основи фізіології нирки. Практичний посібник / Наточин Ю.В. // Москва.- 1982.- с. 345 .

15. Мойсюк Я.Г. Нефрологія / Я.Г. Мойсюк, Е.С.Столяревіч, Н.А .Томіліна // Мінськ: Наука та техніка.- 2009.- c. 629 - 682 .

16. Понтюк О.О. Нефротоксичність лікарських засобів, клінічні прояви, патофізіологія, механізми / О.О.Понтюк , Н.І.Волощук, О.В.Машевська //

Укр. биохим. Журн.- 2000. - Т.72. - № 3. - c.77-81.

17. Пелещук А.П. Пpaктична нeфpологія / А.П.Пелещук // Київ,Здоpов'я.- 1983. - c. 340 .

18. Джеймс А.Н. Патофізіологія нирки / А. Джеймс, Шейман О.В.// Москва, Біном.- 2007 -. c. 446.

19. Петрунь Н. М. Роль ізоферментів в діагностиці захворювань нирок Ізоферменти в медицині / Н. М. Петрунь // Київ: Здоров'я.- 1982.- c. 113-165.

20. Пілотович В.С. Xpонічна ниркова недостатність / В.С. Пілотович -. Мінськ.- 1997.- c.44.

21. Подимова С.Я. Хвороби нирок / С.Я. Подимова // Москва «Медицина.-1998.-с. 1060.

22. Ратнер М.Я.Тубулоінтерстіціальний компонент хронічного гломерулонефриту: клініко-функціональна діагностика / М.Я. Ратнер, Бродський М.А., Зубкін М.Л.//Москва « Медицина».- 1991.- № 6.- с. 12-15.

23. Рябов С.І. Heфpотичний синдpом / С.І .Рябов// М.: «Ньюдиамед АО».- 1992.- c. 325 .

24. Дpоговоз С.М.Фapмaкотepaпія захворювань сечостатевої системи / С.М. Дpоговоз - Xapків: «Основа».- 1995. - c. 238 .

25. Хашен Р. Нариси з патологічної біохімії / Р. Хашен, Д. Шейх// М.- пер. з англ. Вишщневецька П.А.- 1981.- с. 184 .

26. Хіггінс К. Клінічні лабораторниі аналізи / К. Хіггінс; пер. з англ;.під ред. проф. В. Л. Емануеля. - 3-е вид, випр.// М.:Біномю.-2008. - с. 376.

27. Чиж А.С. Основні синдpоми пpи зaхворюванняx нирок/ Heфpологія в тepaпевтичній практиці/ А.С. Чиж //М: Вища школа.-1994.-c. 93-145.

28. Яpошeвський А. А. Клінічна нeфpологія/ А. А. Яpошeвський// Л:.Медицина.- 1971.- c .344-345.

29. Coe F. L., Korty P. R. / Protein synthesis during compensatory renal hyper- trophy / Amer. J. of Pathol. -1967. - 213, №6. - Р.1585-1592

30. Chaudhury K., Das T., Chakravarty B., Bhattacharyya A. // Fertil. Steril.- 2005.- 83, №1. - P.104-109.

31. Gasting D., Garba I. H., Adoga G. I. // Ind. J. of Clin. Biochem. - 2006. - 21, №2. - Р.42-48

32. Guseppe D, Amiko L.Tubulointerstitium as prediktor of progression of Glomerular Diseases/ D Guseppe, L .Amiko Nefron.-1999. - P. 289-295.

33. Eknoyan G. // Nefrolog. -2011. - 31, №4. - Р. 397- 403.

34. Hostetter T. H. Progression of renal disease and renal hypertrophy. // Annu. Rev. Physiol. -1995. - Р. 263-278.

35. Kawai Y., Taniuchi S., Okahara S., Nakamura M. et al. // Biol. Pharm. Bull.- 2005. - Р. 32-46.

36. Lisowska-Myjak B. // Blood Purif. -2010. -29. -Р. 357-365.

37. Levi J., Jacobs C., Kalman S. M., McTigue M. et al. // The J. of Pharmacol. And Experem ental Therap. - 1980. - 213, №3 - P. 545-550.

38. Loh A. H. L., Cohen A. H. // Ann. Acad. of Med. - 2009. -38. - Р. 240-250.

39. Pal S., Sadhu A. S., Patra S., Mukherjea K. // J. of Exp. & Clin. Canc. Res. - 2008.- Р. 27-32.

40. Pather L. // Pediatr. Nephrol. - 2007.- Р.121-124.

41. Raab W. P. // Clin. Chem.-1972. - Р. 5-25.

42. Roncal C. A., Mu W., Croker B., Reungjui S. et al. // Am. J. Physiol. Ren. Physiol. -2007. -292. - Р.116-122.

43. Sheikh-Hamad D. // Am. J. Physiol. Renal Physiol. - 2008. - 295. - P.42 - 43.

44. Sirwal I. A., Banday K. A., Reshi A. R., Bhat M. A. et al. // J. K. Scien. -2004. Р. 32-44.

45. Sheikh-Hamad D. // Am. J. Physiol. Renal Physiol. - 2008. -295. - P.42 -43.

46. Schnellmann R. G. // J. Tox. Environ. Health. -1998. - №1. - Р. 81-90.

47. Shtemenko N. I. // Chem. & Biodiv. - 2008. - №5. - P.1660-1667.

48.Tate S. S., Grau E. M., Meister A. // Proc. Natl. Acad. Sci. -1979. -76, №6. - Р. 2715 - 2719.

49.Tejani A. Relapsing nephrotic syndrome/ A. Tejani Nephron. - 1997. - Vol. 45. № 2. - P.81-85.

50.Townsend D. M., Deng M., Zhang L., Lapus M. G. et al. // J. Am. Soc. Nephrol. - 2003. -14. - Р.1-10.

51. Teller J. K., Fahien L. A., Davis J. W. // J. Biol. Chem. -1992. - 267, №15. - P.10423-10432.

52.Vaidya V. S., Ramirez V., Ichimura T., Bobadilla N. A. et al. // Am. J. Physiol Renal Physiol. -2006. -290, №1.- Р.517-529.

53.Yasuno K., Ishihara S., Saito R., Ishikawa M. et al. // J. Vet. Med. Sci. -2010. - 72, №10. - Р. 319-1327.

54. Ze-Jun Lie, Wei-cong Peng, Xin Yang et al. // J. of Chromatog. - 2003. -793. - P.405-412.

55. Zafar M., Naqvi N. Altered kidney morphology and enzymes in streptozotocin-induced diabetic rats.// Int. J. Morphol. -2010.- 28, №1. - Р.135-142.

Размещено на Allbest.ru