Лікування хронічної хвороби нирок у пацієнтів з ерозивно-виразковими ураженнями шлунка та дванадцятипалої кишки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Буковинський державний медичний університет

Чернівецька обласна клінічна лікарня

Лікування хронічної хвороби нирок у пацієнтів з ерозивно-виразковими ураженнями шлунка та дванадцятипалої кишки

Вівсянник В.В. Гавриш Л.О., Сердулець Ю.І.

Шеремет НА., Галиш І.В., Іванова Н.І.

Анотація

У роботі вивчено деякі патогенетичні особливості виникнення ерозивно-виразкових уражень шлунка (ЕВУШ) у хворих на хронічну хворобу нирок II та III стадії, обумовлену тривалим перебігом хронічного рецидивуючого пієлонефриту на підставі дослідження протеолітичної активності плазми крові. Досліджено стан необмеженого протеолізу шляхом визначення лізису азоальбуміну (розпад низькомолекулярних білків), азоказеїну (деградація високомолекулярних білків) та азоколу (лізис колагену). Виникнення ерозивно-виразкових уражень шлунка у хворих на хронічну хворобу нирок ІІ та ІІІ стадії з наявністю хронічного пієлонефриту супроводжується суттєвим збільшенням лізису низькота високомолекулярних білків та вірогідним зростанням колагенолітичної активності крові.

Ключові слова: хронічний пієлонефрит, хронічна хвороба нирок, азоальбумін, азоказеїн, азокол.

У пацієнтів з наявністю хронічної ниркової недостатності ураження зазнають практично всі органи і системи. Найчастіше у таких хворих страждають органи травлення [16], що частково пов'язано з високою розповсюдженістю в популяції захворювань травного каналу. При цьому велике значення мають специфічні уремічні чинники. На сьогодні чітко доведена наявність функціонального зв'язку між нирками і органами травлення, які беруть активну участь в компенсації порушень азотистого і електролітного обмінів при хронічній уремії [1, 7, 13].

В літературі описано різні варіанти порушення секреторної функції шлунка у пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю [8]. Частота виникнення ерозивно-виразкових уражень слизової оболонки шлунка є прямо пропорційною стадії ХХН [10].

Останні ниркові реєстри свідчать про те, що значна кількість випадків термінальної ХХН пов'язані з потребою удосконалення патогенетичної корекції у системі комплексного лікування. Патогенез ХХН є предметом чисельних наукових досліджень у всьому світі [14, 15]. Ключовим ланцюгом у розвитку ХХН є клітинні механізми, порушення локальної гемодинаміки та порушення клубочкової фільтрації. Останнім часом зростає інтерес до ролі цитокінів у прогресуванні ХХН, особливо так званих прозапальних цитокінів, які активують метаболізм сполучної тканини, стимулюють проліферацію фібробластів, епітеліальних клітин, мезангіального матриксу, включаються до ланок імунозапальних процесів у якості медіаторів [5, 9, 11, 12].

На сьогодні дискутується можливість пошкоджуючої дії на органи травлення при прогресуванні ХХН різноманітних ендота екзогенних агентів, зокрема, посиленого протеолізу [2, 3, 4, 7], однак механізми такого негативного впливу поки недостатньо вивчені.

Дослідження було вивчити деякі патогенетичні особливості виникнення ерозивно-виразкових уражень шлунка(ЕВУШДПК) у хворих на хронічну хворобу нирок II та III стадії, обумовлену тривалим перебігом хронічного рецидивуючого пієлонефриту на підставі дослідження протеолітичної активності плазми крові.

Однак, поліорганна патологія має свої шляхи розвитку та змінює загальну клінічну картину у хворого, тому актуальними залишаються питання до патогенетичного обґрунтування диференційованного лікування хворих саме з поєднаним перебігом ХХН та ЕВУШ та ДПК.

У зв'язку з вагомою соціальною актуальністю теми, метою нашої роботи було на основі вивчення стану пероксидного окиснення ліпідів, білків, системи антиоксидантного захисту удосконалити методику диференційованого лікування хворих із поєднаним перебігом ХХН та ЕВУШ та ДПК шляхом адекватного індивідуального підбору медикаментозних засобів. У відповідності з метою та завданням роботи за допомогою сучасних інструментальних неінвазивних методів дослідження нами було проведено комплексне обстеження 107 хворих на ХХН ІІ-ІІІ стадії (хронічний пієлонефрит), які знаходились на стаціонарному лікуванні в нефрологічному та гастроентерологічному відділеннях ОКУ «Чернівецька обласна клінічна лікарня» м. Чернівці.

Дані про розподіл хворих на ХХН ІІ-ІІІ стадії (хронічний пієлонефрит) залежно від наявності ЕВУШДПК подані в таблиці 1. Середній вік хворих становив 45,2 роки (від 21 до 53 років). Серед пацієнтів були чоловіки та 22 жінки.

Таблиця 1. Розподіл хворих на хронічну хворобу нирок ІІ-ІІІ стадії залежно від наявності ерозивно-виразкових уражень шлунка

Контрольну групу для порівняння досліджень склали 19 практично здорових осіб відповідного віку, серед яких чоловіків було 80, а жінок -- 27. Езофаго-гастро-дуоденофіброскопія та ультразвукове дослідження органів черевної порожнини виконано у 100% хворих.

Отже, найбільший відсоток від загальної кількості обстежених хворих складали пацієнти на ХХН ІІІ ступеня з наявністю ерозивно-виразкових уражень шлунка.

Діагноз ХХН встановлено на підставі наявності ураження нирок зі зниженням швидкості клубочкової фільтрації протягом більше 3 місяців.

Стан необмеженого протеолізу оцінювали за лізисом азоальбуміну (розпад низькомолекулярних білків), азоказеїну (деградація високомолекулярних білків) та азоколу (лізис колагену) [1].

Статистичний аналіз проводили з використанням програми STATISTICA for Windows 6.0. Для даних, що відповідали нормальному розподілу, визначали середню арифметичну вибірки (M) величину стандартного відхілення (s) та стандартної похибки (m), максимальне та мінімальне значення. Вірогідності різниці між отриманими даними оцінювали за коєфіцієнтом Стьюдента (t). За вірогідну приймали різницю при р<0,05.

Результати дослідження. Дані літератури щодо вивчення значення процесів протеолізу у виникненні ЕВУШДПК при ХХН ІІ-ІІІ стадії (ХП) відсутні. Враховуючи вищезазначене, одним із завдань даного дослідження стало вивчення особливостей протеолітичної активності плазми крові при ХХН ІІ-ІІІ стадії (ХП), зокрема за наявності ЕВУШДПК. Результати проведених досліджень наведені в табл. 2.

виразковий нирка лізис колаген

Таблиця 2. Зміни протеїназо-інгібіторної системи крові при ЕВУШДПК у хворих на ХХН ІІ-ІІІ стадії (ХП) (M±m)

* р < 0,05 у порівнянні з контролем; ** р<0,05 у порівнянні з І групою;

~ р<0,05 у порівнянні з І групою;

р<0,05 у порівнянні з ІІІ групою.

Оцінюючи процеси необмеженого протеолізу у крові хворих на ХХН ІІ-ІІІ стадії слід зазначити, що за відсутності ЕВУШДПК відбувається підвищення протеолізу дрібнодисперсних білків на 24,7% (р<0,05) у І групі та на 45,4% (р<0,05) у ІІІ групі; крупнодисперсних білків -- на 35,2% (р<0,00і) у І групі та на 50,2% (р<0,05) у ІІІ групі; колагену -- на 20,3% (р>0,05) у І групі та на 38,4% (р>0,05) у ІІІ групі. У пацієнтів 4-ї групи лізис азоальбуміну збільшився на 51,5% (р<0,05); азоказеїну -- на 69% (р<0,05), азоколу -- на 48,6% (р<0,001). При цьому у хворих на ХХН ІІІ стадії з ЕВУШДПК в порівнянні з пацієнтами без них відбувається збільшення протеолітичної активності крові щодо низькомолекулярних білків -- на 21,5% (р<0,05), великомолекулярних білків -- на 25% (р<0,05), колагену -- на 23,6% (р<0,05).

Отже, отримані дані дозволяють доводять, що виникнення ерозивно-виразкових уражень шлунка та дванадцятипалої кишки при ХХН ІІ-ІІІ стадії (хронічному пієлонефриті) супроводжується вираженим підвищенням лізису низько- та високомолекулярних білків.

Важливу роль у патогенезі багатьох захворювань внутрішніх органів відіграють порушення з боку протеїназо-інгібіторної системи. У зв'язку з цим нами проведено вивчення особливостей про теолітичної активності плазми крові при ХХН ІІ-Ш стадії (хронічному пієлонефриті), зокрема за наявності ЕВУШДПК. Процеси необмеженого протеолізу оцінювали за лізисом азоальбуміну (розпад низькомолекулярних білків), азоказеїну (деградація високомолекулярних білків) та азоколу (лізис колагену).

У хворих на ХХН ІІ-ІІІ стадії (хронічний пієлонефрит) без супровідної патології встановлене збільшення лізису низькота високомолекулярних білків. Водночас виникнення ЕВУШДПК супроводжувалося істотнішим підвищенням лізису азоальбуміну, азоказеїну та вірогідним підсиленням колагенолітичної активності крові.

Активація ряду протеолітичних ферментів і залучення їх у процеси деградації білкових компонентів може бути зумовлена впливом лізосомальних протеїназ, що вивільняються з клітин при їх руйнуванні внаслідок інтенсифікації процесів вільнорадикального окислення ліпідів та окислювальної модифікації білків. У цих випадках пептидгідролази, вивільняючись з клітин, можуть каталізувати специфічні реакції обмеженого протеолізу і виконувати важливі регуляторні функції. При цьому основні молекулярні механізми контролю активності протеолітичних ферментів полягають, очевидно, в активації неактивних попередників ферментів, видалення специфічних інгібіторів протеолізу, зокрема а₂-мікроглобуліну.

Отже, розвиток уражень шлунка, характерний для ХХН ІІ-ІІІ стадії (хронічного пієлонефриту), спричиняється підсиленням неконтрольо-ваного підвищення протеолітичної активності плазми крові. У свою чергу, слизова оболонка шлунка при ХХН ІІ-ІІІ стадії (хронічному пієлонефриті) характеризується збільшеною чутливістю до пошкоджень, спричинених різноманітними шкідливими чинниками.

Висновки

1. Кількість випадків ерозивного ураження шлунка збільшується відповідно до зростання ступеня ХХН.

2. Збільшення лізису низько- та високомолекулярних залежить від стадії ХХН і супроводжується виникненням ерозивно-виразкових уражень шлунка у хворих на хронічну хворобу нирок.

Показники необмеженого протеолізу при хронічній хворобі нирок ІІ та ІІІ ступеня є допоміжним фактором для прогнозування виникнення ерозивно-виразкових уражень шлунка та запобігання ускладнень.

Список літератури

1. Авраменко А.А. Хеликобактериоз. Одесса: Фотосинтетика // А.А. Авраменко, А.И. Гоженко // 2006. 326 с.

2. Бардах Л.Б. Роль НеІісоЬаеїег Pylori в патогенезі гастродуоденальних ерозій / Л.Б. Бардах / / Сучас. інфекції. 2005. № 2. С. 92-96.

3. Барышникова Н.В. Роль генетическх особенностей Helicobacter pylori в патогенезе заболеваний органов пищеварения: от теории к практике / Н.В. Барышникова, А.Н. Суворова, Е.И. Ткаченко, Ю.П. Успенский // Експерим. та клин. гастроэнтерол. 2009. № 1. С. 12-19.

4. Бондаренко Т.В. Особливості морфологічного стану слизової оболонки шлунка у хворих на виразкову хворобу дванадцятипалої кишки залежно від наявності патогенності H.pylori / Т.В. Бондаренко // Сучасн.гастроентерол. 2005. № 4. С. 41-45.

5. Веремеенко К.Н. Протеолиз в норме и при патологии. К.: Здоров'я, 1993. 277 с.

6. Зак М.Ю. Клініко-функціональні та морфологічні особливості виразкової хвороби дванадцятипалої кишки і хронічного гастриту у хворих на гіпертонічну хворобу та їх лікування: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. мед. наук / М.Ю. Зак // Дніпропетровськ, 2005. 23 с.

7. Лукичев Б.Г., Панина И.Ю. Выведение уремических токсинов через желудочно-кишечный тракт // Нефрология. 2001. Т. 5, № 2. С. 7-12.

8. Никула Т.Д. Хронічна ниркова недостатність. К.:Задруга, 2001. 516 с. ; Авраменко А.А., Гоженко А.И. Хеликобактериоз. Одесса: Фотосинтетика, 2004. 326 с.

9. Резолюція 2-го з'їзду нефрологів України (Харків, 24 вересня 2005 року) // Укр. ж. нефрології та діалізу. 2005. № 4. С. 2-5.

10. Рысс Е.С., Рябов С.И., Лутошкин М.Б., Панина И.Ю. Пищеварительная система // Лечение хронической почечной недостаточности / Под ред. С.И. Рябова. СПб.: Фолиант, 1997. С. 11-25.

11. Мойсеєнко В.О. Гастроентерологічні розлади при вторинних нефропатіях // Актуальні проблеми нефрології (Вип. 6) / За ред. Т.Д. Никули. К.:Задруга, 2001. С. 236-238.

12. Rhinovirus infects primary human airway fibroblasts and induces a neutrophil chemokine and a permeability factor / R. Ghildyal, H. Dagher, H. Donninger [et al.] // Journal of Medical Virology. 2005. Vol. 75. P. 608-615.

13. Sakurai K. Rebamipide reduces recurrence of experimental gastric ulcers: role of free radicals and neutrophils /

K.Sakurai, T. Osaka, K. Yamasaki // Digestive Diseases and Sciences. 2005. Vol. 50, Suppl. 1. P. 90-96.

14. Sбnchez-Delgado J. Effectiveness of a 10-day sequential treatment for Helicobacter pylori eradication in clinical practice / J. Sбnchez-Delgado, X. Calvet, L. Bujanda [et al.] // The American Journal of Gastroenterology. 2008. Vol. 103, № 9. P. 2220-2223.

15. Schrauwen R.W.M. Seven-day PPI-triple therapy with levofloxacin is very effective for Helicobacter pylori eradication / R.W.M.Schrauwen, M.J.R. Janssen, W.A. de Boer // The Netherlands Journal of Medicine. 2009. Vol. 67, № 3. P. 96-101.

Размещено на Allbest.ru