Фармацевтичний ринок України

* забезпечує рівні умови для всіх учасників, об'єктивний та чесний вибір переможця;

* забезпечує складання, затвердження та зберігання відповідних документів з питань державних закупівель, визначених Законом.

Закупівля може здійснюватися шляхом застосування однієї з таких процедур: відкриті торги, двоступеневі торги, запит цінових пропозицій, попередня кваліфікація учасників або закупівля в одного учасника.

Відповідно до Постанови КМУ від 17.10.2008 № 955 «Про заходи щодо стабілізації цін на лікарські засоби і вироби медичного призначення» на лікарські засоби і вироби медичного призначення, включені до акціонального переліку основних лікарських засобів і виробів медичного призначення (крім наркотичних, психотропних лікарських засобів, прекурсорів та медичних газів), встановлюються граничні постачальницько-збутові надбавки не вище ніж 12 відсотків оптово-відпускної ціни та граничні торговельні (роздрібні) надбавки не вище ніж 25 відсотків закупівельної ціни.

Національний перелік основних лікарських засобів і виробів медичного призначення затверджено Постановою КМУ від 25.03.2009 № 333.

На лікарські засоби і вироби медичного призначення (крім наркотичних, психотропних лікарських засобів, прекурсорів та медичних газів), що придбаваються повністю або частково за бюджетні кошти, граничні постачальницько-збутові надбавки не вище ніж 10 відсотків оптово-відпускної ціни та граничні торговельні (роздрібні) надбавки не вище ніж 10 відсотків закупівельної ціни.

Перелік лікарських засобів вітчизняного та іноземного виробництва, які можуть закуповувати заклади й установи охорони здоров'я, що повністю або частково фінансуються з державного та місцевих бюджетів, встановлено Постановою КМУ від 05.09.1996 № 1071.

Лікарські засоби і вироби медичного призначення вітчизняного виробництва,оптово-відпускна ціна яких нижча ніж 12 гривень за одну упаковку, не підлягають державному регулюванню, крім тих, що придбаваються за бюджетні кошти.

Відповідно до пп. 5.1.7. п. 5.1 ст. 5 ЗУ «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, звільнені від оподаткування операції з поставки (у тому числі аптечними закладами) зареєстрованих та допущених до застосування в Україні лікарських засобів та виробів медичного призначення за переліком, що щорічно визначається КМУ до 1 вересня року, попереднього звітному.

У Постанові КМУ «Про перелік лікарських засобів та виробів медичного призначення, операції з продажу яких звільняються від обкладення податком на додану вартість» від 17.12.2003 № 1949 зазначено, що переліком лікарських засобів, операції з продажу яких звільняються від обкладення податком на додану вартість, є Державний реєстр лікарських засобів.

Останнім часом у органах державної влади, засобах масової інформації та професійних колах широко обговорюється можливість введення ПДВ на лікарські засоби. Водночас, представники влади зазначають, що запроваджувати ПДВ на лікарські засоби буде доцільно тільки після розробки механізму компенсації їх вартості для населення.

Основними нормативно-правовими актами, що регулюють порядок здійснення реклами лікарських засобів в Україні є Закон України «Про лікарські засоби», Закон України «Про рекламу» від 03.07.1996 № 270/06-ВР, Наказ МОЗ України від 10.06.1997 № 177 «Про порядок затвердження нормативних актів з питань реклами лікарських засобів». На законодавчому рівні встановлені критерії для лікарських засобів, що можуть підлягати рекламуванню. Дозволяється реклама лише тих лікарських засобів що дозволені до застосування на території України (зареєстровані), що відпускаються без рецепту лікаря та використання яких не вимагає спеціальних знань та підготовки. Реклама рецептурних лікарських засобів заборонена.

Законом встановлено інформацію, яку обов'язково має містити реклама лікарського засобу, та відомості, заборонені до розміщення. У рекламі лікарських засобів забороняється участь лікарів, інших медичних працівників, осіб, зовнішній вигляд яких імітує зовнішній вигляд лікарів, також забороняється використання зображень і згадок імен популярних людей, героїв кіно-, теле-, та анімаційних фільмів, авторитетних організацій. Реклама не може містити посилань на терапевтичні ефекти лікарських засобів стосовно захворювань, що не піддаються або важко піддаються лікуванню.

Інформація, що міститься в рекламі лікарських засобів для дітей та підлітків підлягає погодженню з МОЗ України, яке надає дозвіл на підставі експертного висновку Державного фармакологічного центру. Реклама лікарських засобів, що призначена для медичних закладів та лікарів здійснюється виключно через спеціалізовані друковані засоби інформації, розраховані на медичних і фармацевтичних фахівців. Законодавчо забороняється недобросовісна реклама лікарських засобів.

1.10 Утилізація та знищення лікарських засобів

Неякісні лікарські засоби підлягають вилученню з обігу відповідно до Порядку заборони (зупинення) та вилучення з обігу лікарських засобів на території України, затвердженого Наказом МОЗ України від 12.12.2001 № 497. Такі лікарські засоби не підлягають подальшому використанню та реалізації і повинні бути утилізовані або знищені.

Утилізація та знищення лікарських засобів проводяться відповідно до Правил проведення утилізації та знищення неякісних лікарських засобів, затверджених Наказом МОЗ України від 08.07.2004 № 349 та інших вимог законодавства. Правила поширюються на вилучені з обігу неякісні та фальсифіковані вітчизняні та зарубіжні лікарські засоби (далі - відходи лікарських засобів) та є обов'язковими для усіх суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність, пов'язану з обігом лікарських засобів.

Відходи лікарських засобів вилучаються з обігу шляхом їх повернення суб'єкту господарювання (постачальнику або виробнику), зазначеному в рішенні або приписі органів державного контролю лікарських засобів про вилучення лікарського засобу з обігу. Суб'єкт господарювання, який відповідно до рішення про вилучення лікарського засобу з обігу отримує відходи лікарських засобів, здійснює операції з їх утилізації або знищення за власний рахунок.

Лікарські засоби, що належать до отруйних речовин, у тому числі продукти біотехнології та біологічні агенти (вакцини, сироватки), антибіотики, знищуються у спеціально відведених місцях (полігонах) чи на об'єктах поводження з відходами за умови дотримання санітарних норм і наявності дозволу органів державної санітарно-епідеміологічної служби, а також з дозволу спеціально вповноважених на те органів виконавчої влади відповідно до Постанови КМУ від 20.06.1995 № 440 «Про затвердження Порядку одержання дозволу на виробництво, зберігання,транспортування, використання, захоронення, знищення та утилізацію отруйних речовин, у тому числі продуктів біотехнології та інших біологічних агентів» та згідно з Правилами.

Для знищення неякісних лікарських засобів застосовують такі методи:

-- інкапсуляція;

-- інертизація;

-- термічні методи (високотемпературне спалювання, піроліз);

-- хімічна нейтралізація;

-- автоклавування (для препаратів, що містять живі клітини та спори мікроорганізмів);

-- метод розведення водою та злив до комунального колектора (може бути застосований для малотоксичних відходів рідких лікарських засобів).

Висновок

Державна інвестиційна політика в Україні консервувала неефективну, здеформовану структуру економіки, що є однією з головних причин погіршення економічної ситуації. При структурній перебудові національної економіки неможливо уникнути того, що неефективні виробництва, нежиттєздатні види економічної діяльності, засновані на державному замовленні, державному постачанні й державному фінансуванні, опиняться за бортом, збанкрутують. Страх перед такою перспективою для багатьох державних підприємств важкої індустрії є одним з головних чинників, які гальмують структурну перебудову економіки, консервують її нинішню деформовану структуру. Панування протягом багатьох десятиліть одноманітних державно-монополістичних господарських структур позбавило економіку належного динамізму, гнучкості, орієнтації на попит, сприйняття інновацій, а відтак - і ефективності. Відмова від галузевого, вузьковідомчого державного управління економікою на користь функціонального, ефективного поєднання ринкового й державного регулювання, демонополізація відбуваються надто повільно, мляво; механізм банкрутства не діє. Це й гальмує позитивні структурні зрушення в економіці та перехід від економічного спаду до економічного зростання. Звичка до застарілих методів господарювання, до екстенсивного нарощування виробництва заради виробництва, відчуження від власності і результатів праці призвела до того, що попит на інвестиції, як правило перевищує можливість його задоволення.

У стратегії інвестиційної діяльності важливу роль відіграють науково-обґрунтоване визначення пріоритетних напрямів інвестування, їх відповідність державним інтересам, програмним цілям національного відродження України, швидкого подолання економічної кризи і досягнення стабілізації та зростання народного господарства. Саме на пріоритетні напрями науково-технічного прогресу слід максимально націлювати інвестиційну й інноваційну діяльність та ресурси. На розвиток сучасних і майбутніх високотехнологічних виробництв можуть претендувати тільки ті країни, які здатні забезпечувати високий рівень науки, техніки, освіти, культури, організації управління та трудової дисципліни.

В економіці України у цьому відношенні склалася непроста ситуація. Держава, що збідніла внаслідок гострої економічної кризи, втрачає надійні джерела необхідного інвестування. І тепер, прагнучи, хоча б з чималим запізненням, відродити й активізувати політику відтворення як основу стабілізації та оновлення національного товаровиробництва, наразилася на протидію певних політичних і економічних сил. Концентрація фінансового капіталу у сферах нових структур, тіньового обігу та банківської системи, які не прагнуть до виробничого інвестування, по суті, гальмує відтворювальні процеси, економічну стабілізацію і зростання.

Аналіз надходження іноземних інвестицій в Україну свідчить, що на сьогодні ця молода незалежна держава ще не створила належної бази для залучення капіталів з-за кордону. Тому найважливішими умовами залучення іноземних інвестицій є стабілізація макроекономічного середовища, а також удосконалення законів і нормативних актів. Але, водночас, дані питання не можуть бути розв'язані без загальної соціально-економічної стабілізації в країні. фармацевтика лікарський законодавство

Найістотнішою перешкодою для діяльності іноземних інвесторів в Україні є недосконалість відповідного законодавства. Спроби вдосконалення нормативних актів згідно з цілями України, а також мотивації іноземних партнерів зумовили часті зміни в українському законодавстві. До останнього часу не запропоновано жодного законодавчого акта, який би був достатньо відпрацьованим, універсальним. Ускладнює ситуацію і практика коригування нормативних актів під час їх руху від верхніх рівнів управління до нижніх. Це пов'язано з тим, що закони і постанови мають нерідко декларативний характер. Тому органи управління нижчих рівнів трактують їх на свій розсуд.

До головних факторів, що стримують формування економічного середовища, сприятливого для залучення іноземних інвестицій, можна віднести також і невизначеність пріоритетів ринкового трансформування економіки та повільність процесів приватизації.

Проблеми соціально-психологічного характеру в залученні інвестицій пов'язані з відсутністю ринкового менталітету у вітчизняних бізнесменів, що проявляється у їх нездатності самостійно приймати відповідальні рішення, швидко орієнтуватись у мінливому економічному середовищі.

Залученню іноземних інвестицій перешкоджають нерозвиненість комунікаційних засобів, незабезпеченість повною, надійною нормативно-правовою та комерційною інформацією.

Політика України як молодої незалежної держави щодо активізації процесу залучення ПІІ, перш за все, пов'язана з ринковим соціально-економічним трансформуванням суспільства. Отже, створення загальнополітичних, правових та інституціональних умов, сприятливих для інвестування, є одночасно як передумовою, так і результатом успішних реформ у нашій державі.

Говорячи про іноземні інвестиції треба враховувати світовий досвід, який показує, що найбільших успіхів у залученні іноземних інвестицій досягають ті країни, які, по-перше, ставлять таку мету, як пріоритетну в своїй економіці, по-друге, використовують при цьому можливо більший набір заходів. Головне тут:

· створення привабливого інвестиційного клімату;

· створення міжнародного образу країни як такої, що надає інвестору кращі, ніж інші країни, можливості.

Підводячи підсумок, необхідно сказати, що загалом інвестиційно-підприємницький клімат України є складним. Залучаючи до країни іноземний капітал, не слід забувати, що з нинішньої кризи Україну виведуть лише власні зусилля. Не варто надавати підприємствам з іноземними інвестиціями податкові пільги, яких не мають українські, зайняті у тій же сфері діяльності.

Список використаної літератури

1. Бойчик І.М., П.С. Харів, М.І. Хопчан. Економіка підприємств .- Львів, 2008.

2. Гаврилюк «Умови здійснення іноземного інвестування» // «Економіка України» № 8 серпень 2010.

3. Губський Б.В. Інвестиційні процеси в глобальному середовищі - К., 2009.

4. Закон України “Про інвестиційну діяльність” (1991р.)

5. Закон України “Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон” від 30 жовтня 1992р.

6. Закон України “Про режим іноземного інвестування” // Відомості Верховної Ради України, № 19, 1996р.

7. Закон України “Про захист іноземних інвестицій в Україні”// Відомості Верховної Ради України, № 46, 1992р.

Размещено на Allbest.ru