Ароматерапія в комплексній реабілітації дітей, хворих на гострі респіраторно-вірусні інфекції

73

Размещено на http://www.allbest.ru/

АРОМАТЕРАПІЯ В КОМПЛЕКСНІЙ РЕАБІЛІТАЦІЇ ДІТЕЙ ХВОРИХ НА ГОСТРІ РЕСПІРАТОРНО-ВІРУСНІ ІНФЕКЦІЇ

Дипломна робота

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. НАУКОВО-ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ РЕАБІЛІТАЦІЇ ДІТЕЙ З ГРВІ

1.1 Етіологія, патогенез та клінічні прояви ГРВІ

1.2 Особливості дихальної системи у дітей

1.3 Сучасні підходи до використання ароматерапії в реабілітації дітей з ГРВІ у поєднанні з іншими засобами

1.3.1 Поняття про аромалікування. Історія ароматерапії

1.3.2 Вплив ефірних олій на організм при респіраторних інфекціях

1.3.3 Лікувальна фізична культура

1.3.4 Застосування лікувального масажу

Висновки до першого розділу

РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ

2.1 Організація і методи дослідження

2.2 Комплексна реабілітаційна програма

Висновки до другого розділу

РОЗДІЛ 3. ВИЗНАЧЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ АРОМАТЕРАПІЇ В КОМПЛЕКСНІЙ РЕАБІЛІТАЦІЇ ДІТЕЙ ХВОРИХ НА ГРВІ

3.1 Результати апробації розробленої комплексної реабілітаційної програми

Висновки до третього розділу

ВИСНОВКИ

ДОДАТКИ

Додаток А

Додаток Б

Додаток В

Додаток Г

Додаток Д

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ГРЗ - гострі респіраторні захворювання

ГРІ - гострі респіраторні інфекції

ГРВІ - гострі респіраторно-вірусні інфекції

ЧЧС - частота серцевих скорочень

ЧД - частота дихання

Т.п. - таке подібне

Т.д. - так далі

ЛФК - лікувальна фізична культура

ЛГ - лікувальна гімнастика

ЗРВ - загально-розвивальні вправи

В.п. - вихідне положення

ЦНС - центральна нервова система

БАТ - біологічно-активні точки

ОГК - окружність грудної клітки

ВСТУП

Актуальність: Гострі респіраторні інфекції (ГРІ) є найбільш частими захворюваннями, що зумовлює їх медичне та соціальне значення. У структурі дитячої захворюваності респіраторним хворобам відводиться провідне місце. Середня захворюваність у світі, за даними ВООЗ, становить близько 2 випадків за рік на кожного жителя планети. На частку ГРІ припадає більше 90% інфекційних захворювань людини [61]. Особливу занепокоєність викликають діти, які часто і тривало хворіють на ці захворювання. Етіологія та клінічні прояви ГРВІ різноманітні, що утруднює діагностику і лікування вірусних інфекцій. Імунітет після перенесених ГРВІ типоспецифічний, чим і обумовлені повторні випадки захворювань [29].

Статистика свідчить, що кожна дитина 4-6-8 разів на рік хворіє на респіраторні інфекції [47]. У кожної десятої дитини ГРІ ускладнюються бактеріальними синуситами (гайморити, етмоїдити), отитами, які мають схильність до рецидивів. Нерідко формуються хронічні осередки бактеріальної інфекції в носоглотці (хронічний тонзиліт, хронічний аденоїдит) [11].

Поширеність даної патології та її ускладнення у дитячому віці ставлять задачі, пов'язані не лише з розробкою сучасних програм лікування, але й з реалізацією та впровадженням на ранніх етапах лікування фізреабілітаційних заходів [72]. Такою програмою є комплекс реабілітації, в основі якого лежить метод ароматерапії, яку ми вирішили застосувати для дітей з ГРВІ.

Значення, яке надавалось використанню ароматерапевтичних речовин для корекції функціонального стану організму, змінювалося від епохи до епохи. Різноманітні варіанти ароматерапії використовуються людством в якості лікувального та профілактичного засобу на протязі п'яти тисячоліть, про що свідчать археологічні розкопки в Месопотамії, Греції, Індії. На сьогоднішній день спеціалісти в області аромалікування відмічають, що ароматерапія серед не медикаментозних методів корекції є найбільш швидким та ефективним методом; вона являє собою ідеальний шлях корекції нейропсихо-імунологічного статусу [8].

За даними ряду досліджень застосування ароматерапії з лікувальною метою сприяє досягненню наступних цілей: 1) попередження і зниження захворюваності ГРВІ; 2) стимулювання загальної імунологічної реакції; 3) розширення комплексу реабілітаційних заходів у хворих із захворюваннями дихальних шляхів; 4) розширення адаптаційних можливостей організму та ін. [56].

В даний час ароматерапія широко використовується для лікування та профілактики цілого ряду захворювань різних органів та систем, в тому числі і дихальних інфекцій. Одним із найбільш ефективним видом ароматерапії є інгаляційне використання природних концентрацій ефірних олій для надання лікувально-профілактичної дії при захворюваннях органів дихання [29].

Не дивлячись на сучасне наукове обґрунтування і сприятливі клінічні результати, ароматерапія не має поки достатньо широкого практичного застосування. Саме тому, ми вирішили її застосувати в комплексній реабілітації дітей на стаціонарному етапі лікування у поєднанні з фізіотерапією, лікувальною гімнастикою і масажем.

Мета роботи: теоретично оцінити, обґрунтувати, впровадити та експериментально дослідити ефективність застосування ароматерапії в комплексному поєднанні з іншими засобами фізичної реабілітації для дітей хворих на ГРВІ.

Завдання дослідження:

1. Охарактеризувати сучасний стан щодо захворюваності дітей на ГРІ та визначити необхідність використання аромалікування.

2. Проаналізувати науково-методичну та спеціальну літературу з питань гострих респіраторно-вірусних інфекцій та можливості використання ефірних олій в сполученні з лікувальним масажем, лікувальною гімнастикою на стаціонарному етапі лікування дітей.

3. Розробити та впровадити програму реабілітаційних заходів, в основі якої лежить застосування ароматерапії.

4. Оцінити ефективність реабілітаційної програми.

Об'єкт дослідження: комплексна реабілітація дітей хворих на гострі респіраторно-вірусні інфекції.

Предмет дослідження: ароматерапія в комплексній реабілітації при ГРВІ.

Гіпотеза дослідження: використання ароматерапії у поєднанні з іншими заходами фізичної реабілітації сприяло активізації захисних сил організму і, тим самим, підвищенню його опірності.

Методи дослідження:

1. Аналіз літератури, яка стосується ароматерапії в комплексній фізичній реабілітації дітей хворих на гострі респіраторні інфекції.

2. Педагогічні методи: вивчення даних медичних карток, опитування, бесіда, спостереження.

3. Інструментальні методи: вимірювання ЧСС, ЧД, екскурсії грудної клітини.

4. Методи математичної статистики.

Наукова новизна дослідження: у лікувальному закладі була застосована комплексна програма щодо реабілітаційних заходів при ГРВІ у дітей на стаціонарному етапі лікування, основним методом якої виступає ароматерапія, та була оцінена її ефективність.

Апробація роботи: статтю за темою «Ароматерапія і комплексній фізичній реабілітації дітей хворих на гострі респіраторні вірусні інфекції» опубліковано в науковому виданні «Сучасні проблеми фізичного виховання і спорту школярів та студентів України: матеріали ХІІ Всеукраїнської науково - практичної конференції молодих учених з міжнародною участю (Суми, 19-20 квітня 2012)».

Структура наукової роботи: дипломна робота складається з переліку умовних скорочень, вступу, 3 розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. Повний письмовий обсяг складає 80 сторінок.

дихальний інфекція ароматерапія реабілітація

РОЗДІЛ 1

НАУКОВО-ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ РЕАБІЛІТАЦІЇ ДІТЕЙ З ГРВІ

1.1 Етіологія, патогенез та клінічні прояви ГРВІ

Гострі респіраторні інфекції (ГРІ) є серйозною проблемою охорони здоров'я через їх широку поширеність як у дітей, так і у дорослих. ГРІ у дітей в даний час представляють не тільки медичну, а й соціально-економічну проблему [1].

ГРВІ складають близько 90% всієї інфекційної патології дитячого віку. Найбільш високий рівень захворюваності респіраторними інфекціями відзначається у дітей дошкільного віку, які відвідують організовані колективи. Частій захворюваності дітей сприяє нестійкий імунітет до ряду вірусів (РС- і парагрипозних), різноманітність серо- і біотипів пневмотропних бактерій (пневмококів, стафілококів, гемофільної палички), рино- і аденовірусів, а також мінливість вірусів грипу [69]. Висока частота інфекцій дихальної системи обумовлена, також, особливостями дихальної системи та дозрівання імунної системи дитини, високою контагіозністю вірусних інфекцій, великою кількістю вірусів: щорік всі діти переносять декілька інфекцій, найчастіше легких і субклінічних, які не вимагають лікування і не залишають наслідків. Важче протікає грип, аденовірусна інфекція; ризик ускладнень є при всіх бактерійних інфекціях. Але навіть неважка ГРІ може стати причиною хронічного загострення так, як носійство патогенної бактерійної флори дихальних шляхів є резервуаром інфекції, особливо в міжепідемічному періоді [60, 62].

ГРВІ - група різнорідних по етіології і локалізації ураження інфекційно-запальних захворювань з переважним ураженням органів дихання, що мають схожі механізми розвитку і багато спільних клінічних проявів. Основний механізм передачі вірусної інфекції - повітряно-крапельний, проте можливе зараження через забруднені руки, а для аденовірусів - і через предмети догляду [35].

За локалізацією ГРІ прийнято розділяти на захворювання верхніх і нижніх відділів дихальних шляхів. До інфекційних захворювань верхніх дихальних шляхів відносять риніт, ринофарингіт, фарингіт, риносинусит і синусит, тонзиліт, отит, епіглотит. Трахеїт, бронхіт і пневмонія є захворюваннями нижніх відділів респіраторного тракту, а ларингіт займає проміжне місце [34].

Описаний вище поділ інфекційної патології дихальних шляхів не випадковий. Лімфоїдна тканина глотки і слизові оболонки голосових зв'язок є природним бар'єром на шляху проникнення мікроорганізмів в нижні відділи дихальних шляхів. Слизові трахеї і бронхів здорової людини практично вільні від мікрофлори. Ця різниця при певній схожості клінічної картини захворювань респіраторного тракту багато в чому визначає відмінності в етіології і механізмах розвитку захворювань різних його відділів.

Висока сприйнятливість до збудників ГРВІ у дітей обумовлена, перш за все, відсутністю, або невеликим числом попередніх контактів з вірусами: з віком з'являються антитіла до багатьох вірусів, що супроводжується зниженням захворюваності. Тому часті ГРВІ не можна вважати ознакою імунодефіциту - вони відображають, найчастіше, високий рівень контактів з джерелом інфекції. Активна імунізація проти грипу знижує рівень захворюваності як грипом, так і ГРВІ в цілому [34, 40, 61].

Етіологія. ГРВІ викликаються величезним числом збудників, з урахуванням окремих серотипів їх налічується близько 300 видів. Основними збудниками ГРВІ є так звані респіраторні віруси: на їхню частку припадає до 90% всіх захворювань у дітей. Приблизно в 10% випадків гострі респіраторно-вірусні інфекції мають бактеріальну або вірусно-бактеріальну природу. Одним з найбільш частих збудників є риновірус, який є причиною 25-40% всіх гострих респіраторно-вірусних інфекцій. Поряд з риновірусами збудниками ГРВІ є аденовіруси, віруси парагрипу, респіраторно-синцитіальний вірус (РС-вірус) і, в період епідемічних спалахів, віруси грипу. Можуть зустрічатися й інші збудники. В останні роки велику увагу приділяють коронавірусам. У ранньому дитячому віці значна роль РС-вірусної інфекції, яка може викликати важкі захворювання, особливо у дітей першого півріччя життя. У більш пізньому віці РС-інфекція має менше значення, викликаючи захворювання в основному в ослаблених і імунокомпрометованих осіб [33, 58].

Етіологічними факторами розвитку бактеріального інфекційно-запального процесу в дихальних шляхах є так звані респіраторні патогени: пневмококи (Str. pneumoniae), гемолітичні стрептококи групи А (частіше Str. Pyogenis і viridans), гемофільна паличка, мікоплазма пневмонії, хламідофіла пневмонії, моракселла катараліс.

Стафілококи і представники групи кишкових грамнегативних бактерій, такі як кишкова паличка, клебсиелла та інші зустрічаються досить рідко - не більше ніж в 2-5% випадків. Причому захворювання стафілококової етіології частіше ускладнюють важкий грип, вітряну віспу або інші вірусні інфекції. Крім того, стафілококи і грамнегативні збудники кишкової групи можуть стати причиною захворювань у дітей, які часто хворіють і, які часто лікуються антибіотиками, з порушенням мікробіоценозу верхніх дихальних шляхів. При хронічних синуситах, загостренні хронічного тонзиліту в етіології загострень значна роль анаеробних збудників інфекції, таких як бактероїди, пептострептококи, фузобактерії і корінобактерії [29, 58].

Патогенез. Незважаючи на різноманіття збудників ГРВІ, в їх патогенезі принципово можна виділити наступні стадії:

1 - проникнення збудника в організм через верхні дихальні шляхи і аплікація його на тропних тканинах;

2 - колонізація тропних тканин, різні етапи цитопатичної дії збудника на клітини і тканини респіраторної системи;

3 - проникнення мікроорганізмів і їх метаболітів у внутрішні середовища макроорганізму з розвитком місцевої та загальної реакції у відповідь на інфекцію;

4 - пригнічення факторів місцевого та загального захисту з можливим розвитком ускладнень (бактеріальної суперінфекції);

5 - формування специфічного імунітету, активація факторів неспецифічного захисту, елімінація збудника, відновлення порушених структур і функцій макроорганізму, одужання.

Імунітет після перенесеної ГРІ строго типоспецифічний, тому одна і та ж людина може захворіти кілька разів протягом року [60, 71].

Клінічна картина. Зазвичай гострі респіраторно-вірусні інфекції проявляються тільки через 1-2-5 днів. Перебіг захворювання залежить від рівня здоров'я, імунітету, віку і від того, чи хворіла людина даним типом вірусу до цього. В залежності від усіх цих факторів, хвороба може розвинутись в одній з чотирьох форм: легкій, середньої важкості, важкій і гіпертоксичній. Симптоми будуть залежати від ступеня важкості захворювання [33].

Як правило, симптоми починають проявлятися з головного болю і легкого нездужання, які тривають кілька годин. Потім з'являється озноб, різко піднімається температура і з'являється біль у горлі [32].

З'являється біль у грудях через ураження трахеї і поступово розвивається трахеїт, в наслідок чого виникає сухий кашель. Цей період хвороби триває до 3 днів і називається "сухим". Чим довше триває цей період, тим важче протікає хвороба.

Після цього починають з'являтися, так звані, катаральні симптоми, тобто «вологий» кашель, сльозотеча, нежить, пітливість, загальна слабкість і нездужання. У разі захворювання без будь-яких ускладнень, симптоми можуть проявлятися протягом п'яти днів [34].

Загалом симптоми захворювання є досить індивідуальні. Спільними симптомами ГРВІ є підвищення температури понад 38^оС, слабкість, нездужання, головний біль [41].

Всі симптоми захворювання умовно діляться на кілька груп: лихоманка (підвищення температури тіла, яке супроводжується ознобом; у разі швидкого зниження температури спостерігається пітливість); інтоксикація (поява кашлю, нежиті, сльозотечі); ураження дихальних шляхів (запалення слизової оболонки носових ходів (риніт), яке проявляється в початковому періоді захворювання. Відмічаються рідкі, слизові, рясні виділення з носових ходів, які пізніше стають більш густими, набувають характерний зелений колір і неприємний запах). Однією з ознак є фарингіт (запалення горла), який проявляється покашлюванням, дряпанням в горлі, поверхневим кашлем і першінням. Ларингіт (запалення гортані) проявляється сухим болісним кашлем, який часто буває нападоподібним. Також спостерігаються осиплість голосу, трахеїт (запалення трахеї), що супроводжується болем у грудях і вологим або сухим кашлем. Наступним симптомом може стати бронхіт (запалення бронхів), при якому, крім вологого кашлю, з'являються шуми при диханні в легенях. Також може бути запалення легень (пневмонія), яке є серйозним ускладненням захворювання [63, 71].

Чим важче протікає захворювання, тим більше число симптомів може виявлятися, а ступінь їх вираженості залежить саме від важкості перебігу захворювання.

Крім всіх перерахованих вище симптомів при важких захворюваннях також можуть з'являтися ознаки ураження центральної нервової системи, тобто набряк головного мозку, менінгеальні симптоми і енцефалопатія.

Одужання настає на 5 - 10 добу. Однак ще протягом 20 днів після перенесеної гострої респіраторно-вірусної інфекції можуть виявлятися, різного ступеня вираженості, швидка стомлюваність, слабкість, нервозність і млявість - астенічний синдром [10].

Отже, ГРВІ - група різнорідних по етіології і локалізації ураження інфекційно-запальних захворювань з переважним ураженням органів дихання, що мають схожі механізми розвитку і багато спільних клінічних проявів. ГРВІ є дуже серйозними захворюваннями, які можуть викликати важкі ускладнення, особливо у дитячому віці.

1.2 Особливості дихальної систем у дітей

Дихальні шляхи поділяють на три відділи: верхній (ніс, глотка), середній (гортань, трахея, бронхи), нижній (бронхіоли, альвеоли). До моменту народження дитини їх морфологічна будова ще недосконала, з чим пов'язані й функціональні особливості дихання. Формування органів дихання закінчується в середньому до 7-річного віку, а в подальшому збільшуються лише їх розміри. Усі дихальні шляхи в дітей мають значно менші розміри та вужчий просвіт, ніж у дорослих. Слизова оболонка більш тонка, ніжна, легко пошкоджується. Залози недостатньо розвинуті, продукція IgA та сурфактанту незначна. Підслизовий шар пухкий, містить незначну кількість еластичних і сполучнотканинних елементів, васкуляризований. Хрящовий каркас дихальних шляхів м'який та податливий. Це сприяє зниженню бар'єрної функції слизової оболонки, легшому проникненню інфекційних та атопічних агентів у кров'яне русло, виникненню передумов до звуження дихальних шляхів за рахунок набряку [70].

Ніс і носоглотковий простір у дітей раннього віку мають малі розміри. Носові ходи вузькі, раковини товсті (нижні розвиваються до 4-річного віку), тому навіть незначні гіперемія та набряк слизової оболонки зумовлюють непрохідність носових ходів, викликають задишку. З придаткових пазух до моменту народження сформовані лише гайморові (розвиваються до 7 років життя). Етмоїдальна, сфеноїдальна та дві фронтальні пазухи закінчують свій розвиток до віку 12, 15 та 20 років відповідно. Носослізна протока коротка, розташована близько до кута ока, клапани її недорозвинені, тому інфекція легко проникає з носа в кон'юнктивальний мішок.

Глотка відносно широка та мала. Євстахієві (слухові) труби, що з'єднують носоглотку та барабанну порожнину, короткі, широкі, прямі й розташовані горизонтально, що полегшує проникнення інфекції з носа до середнього вуха. У глотці розташоване лімфоїдне кільце Вальдеєра-Пирогова, до складу якого входять 6 мигдаликів: 2 піднебінні, 2 трубні, 1 носоглотковий і 1 язиковий. При обстеженні ротоглотки застосовується термін «зів». Зів - це анатомічне утворення, оточене внизу - коренем язика, з боків - піднебінними мигдаликами та дужками, вгорі - м'яким піднебінням та язичком, ззаду - задньою стінкою ротоглотки, спереду - ротовою порожниною. Надгортанник у новонароджених відносно короткий та широкий, що може бути причиною функціонального звуження входу в гортань [4, 38].

Гортань у дітей розташована вище і є довшою, ніж у дорослих, має лійкоподібну форму з чітким звуженням у ділянці підзв'язкового простору (у новонародженого 4 мм), яке поступово розширюється (у 14-річному віці до 1 см). Голосова щілина вузька, м'язи її легко стомлюються. Голосові зв'язки товсті, короткі, слизова оболонка дуже ніжна, пухка, значно васкуляризована, багата на лімфоїдну тканину, що легко призводить до набряку підслизової оболонки при респіраторній інфекції та виникнення синдрому крупа.

Трахея відносно більшої довжини і ширини, лійкоподібної форми, містить 15-20 хрящових кілець, дуже рухлива. Стінки трахеї м'які, легко спадаються. Слизова оболонка ніжна, суха, добре васкуляризована [46, 70].

До моменту народження дитини бронхіальне дерево сформоване. Розміри бронхів інтенсивно збільшуються на 1-му році життя та в підлітковий період. Їх також утворюють хрящові півкільця, які в ранньому дитинстві не мають замикальних пластинок, з'єднані фіброзною перетинкою. Хрящі бронхів дуже еластичні, м'які, легко зміщуються. Бронхи у дітей відносно широкі, правий (головний) бронх є майже прямим продовженням трахеї, тому саме в ньому найчастіше виявляються сторонні предмети. Для найдрібніших бронхів характерна абсолютна вузькість, чим пояснюється виникнення обструктивного синдрому саме в дітей раннього віку. Слизова оболонка великих бронхів вкрита миготливим війчастим епітелієм, який виконує функцію очищення бронхів (мукоциліарний кліренс). Незавершеність мієлінізації блукаючого нерва та недорозвинення дихальних м'язів сприяють відсутності кашльового рефлексу в маленьких дітей або дуже слабким кашльовим поштовхам. Накопичений у дрібних бронхах слиз легко закупорює їх і призводить до виникнення ателектазу та інфікування легеневої тканини [20, 46].

Легені у дітей, як і в дорослих, мають сегментарну будову. Сегменти розділені між собою тонкими сполучнотканинними перетинками. Основна структурна одиниця легені - ацинус, але термінальні його бронхіоли закінчуються мішечком, з «мереживних» країв якого поступово формуються нові альвеоли, кількість яких у новонароджених в 3 рази менша, ніж у дорослих. З віком збільшується і діаметр кожної альвеоли. Паралельно наростає життєва ємкість легень. Інтерстиціальна тканина легень пухка, багата на судини, клітковину, містить мало сполучнотканинних та еластичних волокон. У зв'язку з цим легенева тканина у дітей перших років життя більш насичена кров'ю, менш повітроносна. Недорозвинення еластичного каркасу призводить до виникнення емфіземи та ателектазу. Схильність до ателектазу виникає також внаслідок дефіциту сурфактанту. Синтезується сурфактант альвеолоцитами II типу і з'являється у плода масою не менше ніж 500 - 1000 г. Чим менший гестаційний вік дитини, тим більший дефіцит сурфактанту. Саме дефіцит сурфактанту лежить в основі недостатнього розправлення легень у недоношених дітей та виникнення респіраторного дистрес-синдрому [4].

Основні функціонально-фізіологічні особливості органів дихання у дітей такі. Дихання часте (що компенсує малий об'єм дихання) і поверхневе. Частота тим більша, чим молодша дитина (фізіологічна задишка). Новонароджена дитина дихає 40 - 50 р./хв, у віці 1 року - 35 - 30 р./хв, 3 років - 25 - 30 р./хв, 7 років - 20 - 25 р./хв, 12 років - 18 - 20 р./хв, дорослі - 14 - 16 р./хв. Прискорення чи уповільнення дихання констатують при відхиленнях частоти дихання від середніх показників на 30 - 40% і більше. У новонароджених дихання неритмічне, з короткими зупинками (апное). Переважає діафрагмальний тип дихання, з 1 - 2-річного віку він змішаний, з 7-8-річного - у дівчаток - грудний, у хлопчиків - черевний. Дихальний об'єм легень тим менший, чим молодша дитина. Хвилинний об'єм дихання також з віком збільшується. Однак цей показник відносно маси тіла у немовлят в 2 - 3 рази більший, ніж у дорослих. Життєва ємкість легень у дітей значно нижча, ніж у дорослих. Газообмін у дітей більш інтенсивний завдяки багатій васкуляризації легень, великій швидкості кровообігу, високим дифузійним можливостям [24, 38].

Таким чином, однією з основних причин виникнення ГРВІ є незрілість дихальної системи дітей першого року життя, так як формування органів дихання закінчується в середньому до 7-річного віку. Це сприяє зниженню бар'єрної функції слизової оболонки та легшому проникненню інфекційних та атопічних агентів у кров'яне русло.

1.3 Сучасні підходи до використання ароматерапії в реабілітації дітей з ГРВІ у поєднанні з іншими засобами

1.3.1 Поняття про аромалікування. Історія ароматерапії

Аромотерапія - використання летких олій рослин, у тому числі ефірних олій, для психологічного і фізичного впливу. Аромотерапія є однією з форм нетрадиційної медицини, в якій для профілактики, лікування та реабілітації використовують рослинні олії [15].

Історія ароматерапії датується 4000 р. до н.е., хоча термін "ароматерапія" був вперше використаний в 1920-их роках французьким хіміком Рене Гаттефоссе, який випадково виявив в лабораторії, що олія лаванди знімає біль і допомагає при несильних опіках. Слово "аromatherapy" є складовим грецьким словом від слів «аромат» (aroma) і «терапія» (therapy).

Історично доведено, що стародавні єгиптяни, греки, римляни і перси використовували олії для ароматерапії. Найбільш ймовірно, що ароматичні рослини були також відомі в стародавньому Китаї, але про це відомо дуже мало. Крім того, є історичні факти в Біблії про використання рослин і олій для терапевтичних, а також і релігійних цілей.

У стародавньому Єгипті олії рослин широко використовувалися для косметики, духовної релаксації, а також бальзамування і муміфікації померлих. У той час, в особливих випадках жінки і чоловіки, зазвичай, носили на головах твердий конус, який танув і виділяв аромат. Як наслідок любові єгиптян до ароматичних рослин і трав, промисловість ароматів і ароматична медицина були розвинені в Єгипті більше, ніж в будь-якій іншій стародавній культурі [14].

Греки запозичили багато цілющих і релаксаційних технік у Єгиптян. Вони використовували трави і олії ароматерапії для ліків і косметики. Асклепій (1200 р. до н.е.) є першим відомим лікарем в історії, який експериментував з травами та оліями в хірургії. Гіпократ (400 р. до н.е.) вивчив сприятливий вплив сотень ароматичних олій і трав. Він вірив, що здоров'я може підтримуватися за допомогою ароматичних ванн і масажу з ефірними оліями, і тому, по можливості, слід уникати хірургічного втручання. Іншими грецькими лікарями, які мали справу з травами і ароматичними оліями, були Діоскорид і Теофраст, які описали різні трав'яні і ароматичні засоби.

Римляни вдосконалювали єгипетські та грецькі методи дистиляції та вилучення ароматичних квіткових вод, розвиваючи знання про натуральну медицину. Найвідомішим лікарем того часу був Клавдій Гален (150 р. н.е.), який після вивчення медицини з використанням трав і зцілення сотень поранених гладіаторів рослинними засобами, став особистим лікарем римського Імператора Марка Аврелія [7].

Наступний важливий крок в історії ароматерапії був зроблений перською цивілізацією. Авіцена (1000 р. н.е.) винайшов трубу, пар якої дистилював рослини і виробляв справжні ефірні олії, а не ароматичні води як у минулому.

Після того, як католицькі паломники повернулися зі святих місць, багато ароматичних, лікарських рослинних засобів та рослин Близького Сходу стали відомі в Європі. Однак, в Середньовічну еру Католицька церква заборонила засоби ароматерапії, через віру, що кожна хвороба - покарання, послане Богом.

Поряд з дослідженням Сходу, торговці відкрили Європі нові засоби ароматерапії і велике розмаїття екзотичних олій і трав. Протягом Ренесансу багато заможних людей в Європі використовували ароматичні носові хустки, щоб уникнути неприємних запахів і захистити себе від мікробів. Крім того ефірні олії використовувалися в обкурюванні лікарень. У тому ж самому періоді історії ароматерапії лікарі, фармацевти і хіміки переганяли багато рослин для створення ефірних олій і більшість з них опублікували книги про ароматичні засоби і використання ароматерапії для релаксації та у фармацевтичних цілях [64, 65].

Отже, ароматерапія - це використання ефірних олій для фізичного та психічного впливу. Сучасна ароматерапія базується на досвіді стародавніх лікарів, вчених та інших людей, які довели, що використання ефірних олій є досить ефективним у лікуванні, реабілітації та профілактиці різних захворювань.

1.3.2 Вплив ефірних олій на організм при респіраторно-вірусних інфекціях

В основі ароматерапії лежить принцип впливу на організм людини натуральних ефірних олій, які застосовуються для лікування і профілактики захворювань з давніх часів. Був виявлений зв'язок між сприйняттям запаху і системою імунітету [56].

Досліджуючи ефірні олії та їх вплив на організм, вчені зробили висновок про те, що аромати здійснюють енергоінформаційний вплив на людину, який йде по трьом каналам: перший канал передачі інформації - від нюхових рецепторів, розташованих в носі до нюхової області мозку; другий канал - з повітрям через легені в кров; третій канал - залучення компонентів ефірних олій в синтез гормонів, вітамінів, ферментів і т.п. [27].

Ефірні олії мають такі переваги при їх застосуванні: хворий отримує цілий комплекс споріднених сполук, а вони впливають на його організм набагато м'якше, ніж синтетичні засоби, краще переносяться, значно рідше викликають побічні алергічні реакції і, як правило, не володіють кумулятивними властивостями. Ефірні олії входять до складу багатьох фармацевтичних препаратів, а також широко використовуються з лікувальною, реабілітаційною та оздоровчою метою в чистому вигляді [26, 56].

Однією із головних якостей, яка притаманна в різній мірі всім ефірним оліям, є їх фітонцидна активність. Саме в результаті фітонцидних властивостей та властивостей інших речовин ефірних олій реалізується їх протимікробна та противірусна дія [5].

Висока ефективність застосування ефірних олій як фітоадаптогенів дозволяє рекомендувати їх використання в комплексі реабілітаційно-профілактичних заходів у педіатричній практиці при гострих респіраторно-вірусних інфекціях, що сприяє зменшенню кількості загострень захворювань, зміцнює імунітет, покращує функції зовнішнього дихання [69].

Перш за все слід вказати на антисептичну та бактерицидну дію ефірних олій, пов'язану з наявністю в них особливих біологічно активних речовин, що відносяться до фітонцидів. Фітонциди (антибіотики) рослин діють на патогенну мікрофлору, імунологічний апарат людського організму (фагоцитоз, запалення, антигенну реактивність) [54].

Сучасні дослідження підтвердили високу антисептичну активність ароматичних олій. Дія останніх поширюється практично на всі групи мікроорганізмів. Так, суміш ефірних олій розмарину, евкаліпта, чайного дерева, м'яти, лаванди при розпиленні в приміщенні вбиває стафілококи та плісняву, а з 300 мікробних колоній, визначених спочатку, залишається тільки 7. При випаровуванні за допомогою спеціальних пристроїв ароматичні олії майже повністю знищують в приміщеннях патогенну мікрофлору і забезпечують лікувально-профілактичний ефект [64].

Важливо, що антисептична здатність ефірних олій не зменшується з часом, а у мікроорганізмів по відношенню до них практично не розвивається стійкість. Антисептична і бактерицидна дія обумовлюється наявністю в складі спиртів, терпенів, фенолів, кетонів, альдегідів, ефірів та найбільш виражена в оліях шавлії, розмарину, чайного дерева, евкаліпта, ялівцю, троянди, камфорного лавра, гвоздики.

Крім бактерицидних властивостей багато ароматичних олій володіють антивірусною дією. Особливу цінність представляють олії для санації повітря в місцях скупчення людей в періоди спалахів вірусного грипу і ГРВІ. Відомо, що люди, які мешкають у лісових районах, у порівнянні з тими, які живуть в містах, в 2 - 4 рази рідше хворіють на ГРВІ. Цю особливість можна пояснити постійним очищенням повітря в лісі ефірними оліями, що містять велику кількість фітонцидів [52, 65].

Противірусна дія обумовлюється наявністю в складі альдегідів, кетонів, ефірів. Найбільш виражена дана дія в оліях чайного дерева, іланг-ілангу, герані, м'яти, евкаліпта, меліси, лимона [13].

Дослідження, які були проведені в Санкт-Петербурзькому інституті профілактичної медицини, також підтверджують те, що досить перспективним є профілактичне використання ароматерапії. В умовах дитячого садку, школи та дитячої поліклініки була застосована аерофітотерапія в комплексі реабілітації дітей із захворюваннями дихальних шляхів. Вже після однократного курсу аерофітотерапії вдалось добитися зниження захворюваності протягом наступного року в 2,1 рази, а по кількості днів - в 3,1 рази. Клінічні спостереження за хворими в процесі реабілітації показали, що позитивний ефект до кінця курсу аерофітотерапії наступає в середньому у 90% пульмонологічних хворих. Позитивний вплив виражається в динаміці клінічної симптоматики захворювання: зменшився кашель, дихання стало вільним, значно рідше вислуховувались хрипи в легенях, бронхіальна прохідність покращувалась в середньому у половини дітей. Збільшення параметрів бронхіальної прохідності були більш виражені при впливі ефірних олій м'яти, лаванди і композиції із ефірних олій м'яти, анісу, піхти. В меншій мірі впливають на бронхіальну прохідність ефірні олії шавлії та фенхеля [8].

Протизапальна дія ароматичних олій добре відома, вона обумовлюється впливом ароматичних компонентів на судинно-тканинні реакції: зменшення проникності стінок судин, стабілізація мембран клітин, оптимізація судинних реакцій, протинабрякова дія, оптимізація кисневого обміну, стимуляція проліферації та регенерації, протирадикальна активність.

Вчені в експерименті на тваринах встановили, що ефірні олії при ін'єкційному введенні в дозі 50 мг/кг придушували асептичну запальну реакцію (за спаданням активності: лаванда, хвоя, ажгон, лавр, базилік, евкаліпт, фенхель і герань), в дозі 75 мг/кг придушували розвиток інфекційного процесу (за зменшенням активності: ялівець, лаванда, розмарин, базилік, хвойна олія) [65].

Про позитивний протизапальний влив ефірних олій, шляхом їх розпилення, на дітей з респіраторними захворюваннями свідчить дослідження М. Хан та інших фахівців. Після проведення курсового впливу олій м'яти, лаванди, шавлії як окремо, так і їх композиції, було виявлено чіткий протизапальний ефект, який характеризувався позитивною динамікою клінічних симптомів ГРВІ. Вже після 2-3-ї процедури значно покращилось носове дихання, зменшились виділення з носа та кашель у половини дітей. Позитивні зміни клінічної симптоматики в процесі аромафітотерапії ставали більш виразними і стійкими до кінця курсу. Порівняльна оцінка застосування різних ефірних олій виявила більш високу ефективність при використанні олії шавлії (96,2%) та композиції ефірних олій (95,8%), ніж м'яти (73,3%) і лаванди (72,5%). Цей факт, ймовірно, обумовлений високим протимікробним та протизапальним ефектом ефірної олії шавлії, а також потенціюванням вказаних ефектів, синергічної біологічної дії ефірних олій при їх сумісному використанні [69].

Ф. Пеклі, в ході дослідження, було встановлено, що комплексний підхід до способу ароматерапії хворих із запальними захворюваннями вуха, горла, носа виявився найбільш адекватним методом лікування дітей. Було показано, що зміни функціонального стану організму під впливом ефірних олій на слизову оболонку верхніх дихальних шляхів носять адаптаційний характер. Результати проведених досліджень виявили не тільки високу ефективність ароматерапії, але і її особливі переваги в педіатричній практиці. Комплексне лікування, яке включало ароматерапію та лазеротерапію, при запальних захворюваннях верхніх дихальних шляхів у дитячому віці призводить до зникнення запального процесу, в основному, за рахунок корекції імунітету. Було доведено, що ароматерапія при комплексному впливі підвищує ефективність реабілітації до 86,66% [56].

Багатьом ароматичним оліям притаманна спазмолітична дія. Використання ароматерапії здатне знімати спазм гладком'язових клітин судин, кишечника, секреторних проток, тобто вони володіють вираженою спазмолітичною активністю. Особливо яскраво ці властивості виражені в оліях м'яти, лимона, розмарину, меліси, камфорного лавра, кипариса, шавлії, лаванди, базиліка, гвоздики.

Для оцінки біологічної активності лікарських речовин велике значення мають їх антиалергенні властивості. Ефірні олії здатні виявляти як алергізуючу, так і антиалергенну активність. Остання відзначається у окремих компонентів ефірної олії троянди. А. Малєєв встановив, що введена морським свинкам олія троянди запобігає появі анафілактичного шоку і настанню експериментальної бронхіальної астми. Відзначається відсутність алергенних властивостей у таких ароматичних олій, як лаванди, шавлії, меліси, евкаліпта, чайного дерева, герані. Найбільш сильно антиалергічна активність виражена в оліях меліси, троянди, лаванди, ялівцю, шавлії [73].

У Кримському НДІ ім. І.М. Сєченова підтверджена і імуномоделююча активність ефірних олій (лимона, троянди, мускатної шавлії, лаванди та ін.), проявом якої була їхня здатність активно впливати на первинну і вторинну імунну відповідь в експерименті. Найбільш сильно виражена імуномоделююча дія в олій герані, іланг-іланга, лаванди, ялівцю, троянди, чайного дерева, шавлії, евкаліпта, меліси, гвоздики [65].

Дослідження О. Безкоровайної та ін., доводить, що використання ароматерапії у лікуванні дітей, які часто хворіють на ГРЗ, є досить ефективним. Авторами було проведено дослідження, яке показало, що застосовування курсових інгаляцій ефірних олій м'яти перцевої, шавлії лікарської, аніса звичайного сприяло поліпшенню загального фізіологічного стану та підвищенню рівня адаптаційних можливостей організму дітей, що свідчить про помірний імунокорегуючий вплив запропонованої композиції ефірних олій [8].

Позитивний вплив інгаляцій ефірних олій висвітлений в дослідженні Е. Єрмілової та її колег, яке свідчить про ефективність та безпечність ароматерапії при профілактиці та реабілітації застудних захворювань у дітей всіх вікових груп, починаючи з грудного віку. Дослідження показали, що застосовування інгаляції із суміші олій м'яти, евкаліпта, ялівцю та ін., які володіють протизапальною, антисептичною та антимікробною дією, сприяло менш вираженим проявам симптомів «закладеність носа» та «слизові виділення з носа». На фоні використання ароматерапії було відмічено зменшення кількості дітей, що захворіли на 32% в порівнянні з групою дітей, яким не проводилась ароматерапія [29].

Дія ароматерапії при захворюваннях органів дихання і ЛОР-органів обумовлена: місцевими і загальними властивостями ефірних олій, профілактичним аспектом, високою терапевтичною ефективністю ароматерапії і правильним вибором процедур [75].

Місцеві властивості ефірних олій проявляються при використанні процедур, пов'язаних з потраплянням в організм ефірних олій: холодні і гарячі інгаляції, аромалампи, апаратний метод інгаляцій і т.д. Місцеві властивості особливо дієві при гострих станах: антисептична, антибактеріальна, антивірусна, фунгіцидна, протизапальна, кровоспинна, регенеруюча, протинабрякова, відхаркувальна, спазмолітична, антигістамінна, антиастматична дії, розрідження бронхіального секрету, стимулювання місцевого імунітету, стимулювання кровообігу в легенях і органах верхніх дихальних шляхів, стимулювання процесів очищення легеневої тканини, збільшення життєвої ємкості легень.

Загальні властивості ефірних олій діють на патогенез хвороби в цілому, забезпечуючи ефективність реабілітаційних заходів. Загальними властивостями є: загальна імуномоделююча і імуностимулююча дія, антибактеріальна, антивірусна, антиоксидантна, жарознижуюча, гормональна, релаксаційна, тонізуюча, антигістамінна, адаптогенна, нормалізуюча діяльність центральної і периферичної нервової системи [14, 56].

Профілактичний аспект ароматерапії закладений у властивості більшості ефірних олій володіти антибактеріальними, антивірусними, імуномоделюючими (місцеві і загальні) властивостями, а також бактерицидною дією, що дозволяє запобігати захворюваності, особливо сезонним патологіям на 10-40%.

Використовують такі процедури ароматерапії при захворюваннях органів дихання: холодні, теплі, гарячі інгаляції; аромалампи; місцевий масаж; втирання; компреси; загальні ванни; полоскання горла; аплікації ефірних олій; масляні і водні тампонади, краплі в ніс і вушні краплі; ароматична вода [65].

Вплив ефірних олій здійснюється відразу на трьох рівнях - фізичному, емоційному і ментальному.

Летючі молекули запаху, розчинені в повітрі, легко проникають через шкіру, потрапляють в кровоносну і лімфатичну систему і з кров'ю та лімфою розносяться по всьому організму, тим самим знищують токсини. Ця здатність знищувати токсини обумовлена тим, що всі ефірні олії мають бактерицидні, антисептичні та протизапальні властивості [6].

Другий шлях дії ефірних олій здійснюється через органи нюху. Молекули ароматів діють на лімбічну систему головного мозку, впливаючи на пам'ять, сприйняття інформації, емоції. Діють олії і на гіпоталамус, який відповідає за вироблення "гормонів щастя" - ендорфіну і серотоніну. Таким чином, за допомогою ефірних олій можна впливати на настрій і емоції людини [15].

Важливо дотримуватись певних правил при проведенні ароматерапії для дітей.

1. Будь-який аромат може викликати сильну алергію. Тому перед застосуванням будь-якої ефірної олії, необхідно перевірити алергічну реакцію дитини. Для цього кілька крапель олії капають на хустинку і на невеликій відстані від дитини дають їй понюхати. Повторюють цю процедуру кілька разів і, якщо не спостерігається ніякої реакції дитячого організму, то цю олію можна використовувати для ароматерапії.

2. У профілактичних цілях краще використовувати холодний метод ароматерапії, а для лікування та реабілітації - гарячі інгаляції .

3. Для лікування дітей потрібно використовувати тільки якісну і натуральну ефірну олію. Олії сумнівної якості та невідомого виробника можуть завдати великої шкоди здоров'ю дитини.

4. Під час ароматерапії повинні бути закриті вікна і двері.

5. Перші дні сеанс ароматерапії не повинен перевищувати 5-10 хвилин. Поступово тривалість даної процедури можна збільшити до 1-2 годин на день.

6. Дозують процедури таким чином: використовують 1-2 краплі олії на 5 кв.м.

7. Джерело випаровування ефірних олій повинно бути не ближче 50 см від обличчя дитини.

8. Потрібно обережно використовувати ароматерапію для дітей першого року життя. Краще використовувати тільки по одній олії, а не їх суміш [6, 22, 48].

Ароматерапія для дітей дуже корисна, тому що діти завжди позитивно реагують на ароматичні олії в силу своєї чутливості. Дітям дуже подобаються солодкуваті аромати. Але, виходячи з того, що організм дитини не повністю розвинений, то дози варто використовувати мінімальні. Кращим рішенням у застосуванні ароматерапії для дітей є нанесення ефірних олій на глиняні фігурки, подушечки, аромамедальйони. Також при ароматизації повітря кімнати можна використовувати матеріали, які добре вбирають в себе ефірні речовини: апельсинові і грейпфрутові кірки, фігурки з необробленого дерева [10].

На стаціонарному етапі лікування для реабілітації дітей найбільш дієвим і, разом з тим, простим у застосуванні є використання аромалампи.

Аромалампа - це один з найпростіших способів застосування ефірних олій. На відміну від масажу або ароматичної ванни, тут не відбувається безпосереднього контакту ефірних олій зі шкірою дитини. При даному способі проведення ароматерапії, молекули летких речовин проникають в організм через дихальну систему.

Класична аромалампа складається з двох частин: нижня призначена для свічки, а верхня являє собою чашу, в яку наливається вода, а потім додається ефірна олія.

Принцип дії аромалампи такий, що полум'я свічки нагріває воду в чаші, що сприяє інтенсивному випаровуванню суміші. В процесі вдихання молекули ефірних олій вступають в контакт зі слизовою оболонкою носа, із зоною нюху у верхній частині носа, де знаходяться мільйони нюхових рецепторів. За допомогою подразнення нервових закінчень імпульси передаються в лімбічну систему мозку, яка є сполучною ланкою між свідомістю, емоціями, фізичними і гормональними процесами, що відбуваються в організмі людини [29, 44].

У виборі олій для ароматерапії необхідною умовою, також, є врахування віку дитини. Для кожного віку існують як показані, так і протипоказані олії: до 3 місяців: олія лаванди, кропу, ромашки, лимона, троянди, неролі, міри; з 3 - 6 місяців додаються: евкаліптова олія, чайного дерева, герані, бергамота, фенхеля, іланг-іланга, пачулі, сандала; з 7 міс додаються: ефірна олія мандарина, кардамона [52].

Для своєї роботи ми вирішили використати лимонну та лавандову олії, так як їх терапевтичний ефект є специфічним при ГРІ.

Ефірна олія лимона стимулює роботу серцево-судинної системи, а також ріст еритроцитів і лейкоцитів. Відновлюючи життєздатність червоних кров'яних тілець, лимонна олія протистоїть анемії. Білі кров'яні тільця також стимулюються під впливом даної ефірної олії, а це допомагає організму боротися з інфекціями і зміцнює імунну систему. Розріджує кров і посилює кровообіг, володіє тонізуючим ефектом на систему кровообігу. Лимонна олія допомагає боротися з вегето-судинною дистонією, сприяє роботі печінки, жовчного міхура та шлунково-кишкового тракту. Допомагає при головних болях невралгічного характеру, при мігрені, полегшує болі. Тонізує центральну нервову систему [65].

Основні властивості, якими володіє лимонна олія: антисептична, бактерицидна, дезінфікуюча, імуностимулююча, жарознижуюча, противірусна, протиревматична, тонізуюча, сечогінна, протинабрякова, вітрогінна, антитоксична, гіпотензивна, кровоспинна, антиварикозна, знеболююча, спазмолітична, знижує рівень холестерину в крові.

Перед виходом на вулицю в сонячну погоду, використовувати цю олію не рекомендується, так як вона підвищує чутливість шкіри до дії ультрафіолетових променів. Не можна застосовувати ефірну олію лимона в чистому вигляді - тільки в суміші з олією-основою (соняшникова, оливкова та ін.) [28].

Ефірна олія лаванди володіє сильно вираженою протисудомною, седативною та сечогінною дією. Завдяки відмінній лімфодренажній дії ефірна олія лаванди покращує мікроциркуляцію крові, стимулює роботу серцево-судинної системи і мозковий кровообіг. Ефірна олія лаванди є сильним антисептичним, бактерицидним засобом, стимулює регенерацію тканин. Встановлено, що лавандова ефірна олія має заспокійливі і спазмолітичні властивості.

У терапевтичних дозах лавандова олія зменшує збудливість центральної нервової системи, сприяє нормалізації функції вегетативної нервової системи, діє як фітовегеторегулятор [64].

Основні властивості, якими володіє лавандова олія: седативна, антисептична, бактерицидна, протиспазматична, відхаркувальна, жовчогінна, сечогінна, знеболююча, антиревматична, збільшує секрецію шлунка і моторність кишечника [65].

Таким чином, проаналізувавши літературні джерела можна зробити висновок, що ароматерапія є досить ефективним засобом реабілітації дітей хворих на ГРВІ, але важливо застосовувати даний засіб диференційовано, залежно від багатьох факторів - вік, реакція на процедуру, стан нервової системи та ін. У своїй роботі ми вирішили застосовували ефірну олію лимона та лаванди, так як вони є найбільш безпечними та ефективними для дітей.

1.3.3 Лікувальна фізична культура

Рух є вкрай важливим для нормального розвитку та росту дитини, в результаті систематичного тренування жодна з систем не залишається без змін. Ці зміни стосуються, в першу чергу м'язів, кісток, серцево-судинної і дихальної систем, що особливо важливо в період їх формування і найбільшої пластичності. Відомо, що м'яз, який працює споживає поживних речовин в три, а кисню в сім разів більше, ніж той, який не працює, тому під час роботи м'язова тканина більше забезпечується кров'ю, яка несе їй поживні речовини і кисень, м'язи стають округлими, еластичними, сильними і витривалими. При скороченні м'язів в місцях їх прикріплення відбувається подразнення окістя, що стимулює ріст кісток, вони стають товcтішими, ширшими і міцнішими. Так як до органів, які працюють, кров приливає більш інтенсивно, то під час рухів об'єм крові, який виштовхується серцем у судини, збільшується, разом з цим підсилюється і легенева вентиляція, тобто насичення крові киснем. Саме цим і пояснюється той факт, що чим триваліша фізична активність, тим глибше дихання у дитини [51].

Під час рухів в організмі виробляється тепло. Під час рухів, у зв'язку з підвищенням теплопродукції, посилюється робота потових залоз, які є механізмом теплорегуляції. Таким чином, рухові акти обслуговуються системами дихання, кровообігу, терморегуляції. Все це вимагає взаємної узгодженості в роботі всіх фізіологічних систем, що залежить від відповідної нервової регуляції. Так, в тренування включається і нервова система. Російський фізіолог І. Сєченов писав, що «робота м'язів є робота мозку», і цим визначив взаємозалежність м'язової роботи і нервової системи. Дані фізіології говорять, що там, де руховий апарат знаходиться в несприятливих умовах, затримується і загальний розвиток вищої нервової діяльності. Найважливішим результатом систематичних занять гімнастикою є нормалізація нервових процесів збудження і гальмування, основні властивості цих процесів: сила, врівноваженість, рухливість - удосконалюються, що дуже важливо для правильного і гармонійного розвитку особистості [38, 49].

У вихованні дітей не можна недооцінювати того, що рухи є для них основним джерелом радості, а позитивний бадьорий настрій - основа міцного здоров'я. Кожній емоції відповідає особливий стан і особливий характер роботи серця і судин: негативні емоції (печаль, страх, гнів) викликають звуження судин, що створює несприятливі умови для живлення тканин, радість розширює судини, і при цьому створюються сприятливі умови для живлення та роботи органів.

Все вищезазначене про фізіологічну дію рухів відноситься не тільки до гімнастики, а й до руху взагалі. У вільних рухах дитина рухається згідно власної ініціативи і за своїм бажанням змінює напрямок, позу і чергує діяльність з відпочинком, тому самостійна діяльність найменш стомлююча з усіх форм рухової активності дітей. Проте в ній головним чином задовольняється властива дитині надзвичайно велика потреба в рухах, жодна з усіх інших форм рухової активності (організовані рухливі ігри, зарядка, гімнастика) і навіть всі вони, разом взяті, не покривають цю потребу так повно, як самостійна діяльність при умовах відповідної обстановки, що забезпечує активність дітей даного віку [13].

Дуже важливо не обмежувати рухливість і допитливість дитини, створюючи умови для її активної діяльності. На жаль, і педагогіка, і медицина, говорячи про фізичний розвиток, мають на увазі вагу, зріст, захворюваність і недостатньо уваги приділяють поставі, пропорційності, гармонійності дитячого тіла, які в дуже великій мірі залежать від правильності рухів. Правильне виконання рухів є неодмінною умовою правильного формування тіла (постави): «функція творить орган». Щоб виробити правильні рухи, потрібні спеціальні заняття - гімнастика. У цих заняттях формування правильного рухового стереотипу проходить ряд стадій: неточні, незграбні, скуті рухи поступово уточнюються, виконуються без зайвої напруги, з меншою витратою енергії і нарешті стають автоматичними і в такій якості складають основу всіх життєво необхідних рухів. Чим раніше починається гімнастика (краще в грудному віці - в період формування рухових навичок), тим легше виховати правильний динамічний стереотип і тим стійкіший результати [68, 77].

Гімнастика є найбільш напруженою формою рухової активності дітей, яка спрямована на розвиток статичних і динамічних функцій (повзання, сидіння, стояння, ходьба), на виховання ритмічності в широкому значенні, тобто пластичності та економії енергії, що забезпечують меншу стомлюваність.