Фізична реабілітація при опіках в екстремальних умовах

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТТ УКРАЇНИ

«КИЇВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ ІМЕНІ ІГОРЯ СІКОРСЬКОГО»

Факультет біомедичної інженерії

Кафедра біобезпеки і здоров'я людини

ДОМАШНЯ КОНТРОЛЬНА РОБОТА

на тему: «Фізична реабілітація при опіках в екстремальних умовах»

Виконав: студент групи БР-51

Гордіян М. О.

Викладач: Ярчук Н.П.

Київ 2018

Зміст

опік реабілітація тепловий тканина

Вступ

1. Загальна характеристика опіків

1.1 Теплові

1.2 Хімічні

1.3 Електричні

1.4 Опіки від випромінення

1.5 Ступені опіків

2. Реабілітація при опіках

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Проблема опіків вкрай різноманітна й охоплює дуже багато різних питань з прагнення узагальнити дані досліджень останніх, що стосуються як теоретичних проблем, і питань практичної діяльності лікаря при порушеннях тканин та органів.

У 2004 році у світі було нараховано 11 мільйонів людей, які отримали опіки і звернулися за медичною допомогою; це призвело до загибелі 300 000 людей. Через це отримання опіків знаходиться на 4 місці у рейтингу найбільш розповсюджених травм, слідом за зіткненням автомобілів, падіннями та насильством. Понад 90 % опіків були отримані у країнах, що розвиваються. Це частково обумовлено перенаселеністю та небезпечними умовами приготування їжі. Взагалі, приблизно 60 % фатальних опіків було отримано у Південно-Східній Азії із показником 11,6 випадків на 100 000.

У країнах, що розвиваються, від опіків дорослі чоловіки помирають у два рази частіше ніж жінки. Вірогідно, що це зумовлене тим, що чоловіки працюють у більш небезпечних місцях та займаються більш ризикованою діяльністю. Тим не менш, у багатьох країнах, що розвиваються, жінки у два рази більше ризикують, ніж чоловіки. Часто це спричинено нещасними випадками на кухні та домашнім насильством. У країнах, що розвиваються, від опіків діти помирають у 10 раз більше, ніж у розвинених країнах. Загалом опіки знаходяться серед п'ятнадцяти головних причин смерті дітей. З 1980 по 2004 рр. у багатьох країнах збільшився рівень смертності через опіки та рівень отримання опіків взагалі.

1. Загальна характеристика опіків

Омпік -- різновид травми тканин тіла, який спричинює дія тепла, електричного струму, хімічних речовин або випромінювання. Опіки, що впливають тільки на поверхню шкіри, відомі як поверхневі або опіки першого ступеня. Коли пошкодження проникає в деякі з нижчих шарів, це частково проникаючий опік або опік другого ступеня. Глибокий опік або опік третього ступеня -- це травма, що поширюється на всі шари шкіри. З опіком четвертого ступеня пов'язане ушкодження більш глибоких тканин, таких, як м'язи або кістки.

Необхідне лікування залежить від тяжкості опіку. При поверхневих опіках може бути достатньо прийому простих знеболюючих, в той час як при серйозних опіках може знадобитися тривале лікування в спеціалізованих опікових центрах. Охолодження водопровідною водою може допомогти полегшити біль і зменшити шкоду, однак її тривалий вплив може призвести до низької температури тіла. При проникаючому опіку може знадобитися очищення водою з милом з наступним накладенням пов'язки. Поки не ясно, що робити з пухирями, але, ймовірно, краще залишити їх як є. Глибокі опіки зазвичай вимагають хірургічного лікування, наприклад пересадки шкіри. Опіки великої площини часто вимагають великої кількості рідини, що вводиться внутрішньовенно, тому що подальша запальна реакція приведе до значного капілярного витоку рідини і набряку. Найбільш поширені ускладнення опіків пов'язані з інфекцією.

Характеристики опіку залежить від його глибини. Поверхневі опіки завдають болю, що триває два-три дні з подальшим лущенням шкіри протягом наступних кількох днів Особи, постраждалі від більш важких опіків, можуть мати дискомфорт або скаржитися на відчуття тиску, радше ніж біль. Глибокі опіки можуть бути абсолютно нечутливими до легких дотиків або проколів. У той час як поверхневі опіки, як правило, червоного кольору, важкі опіки можуть бути рожевим, білими або чорними..Опіки навколо рота або обпалене волосся в носі може означати, що стався опік дихальних шляхів, але ці показники не дають остаточного діагнозу Більш тривожними ознаками є задишка, хрипкість голосу, стрідор або свист при диханні. Свербіж зазвичай зустрічається під час процесу загоєння, виникаючи у 90 % дорослих і майже у всіх дітей. Оніміння або поколювання можуть тривати протягом значного періоду часу після того, як трапилася електрична травма. Опіки також можуть призводити до емоційних та психологічних розладів.

Опіки, які спричинюють різні зовнішні причини, класифікуються як теплові, хімічні, електричні та ті, що виникли через випромінювання. У Сполучених Штатах найбільш поширеними причинами опіків є відкритий вогонь (44 %), кипляча вода (33 %), гарячі предмети (9 %), електрика (4 %) і хімічні речовини (3 %). Більшість (69 %) опіків трапляється вдома або на роботі (9 %),і більшість з них є випадковими, 2 % пов'язані з нападом сторонньої особи, і 1-2 % виникають під час спроби самогубства. Ці джерела можуть спричинити ураження дихальних шляхів та/або легенів, що відбувається приблизно у 6 % випадків.

Опіки трапляються частіше серед бідних. Куріння є фактором ризику, хоча вживання алкоголю не є таким фактором. Опіки, які спричинює вогонь, як правило, більш поширені в холодному кліматі. Специфічні чинники ризику в країнах, що розвиваються, включають кухню з відкритим вогнем або розведення вогню на підлозі, а також відхилення розвитку у дітей та хронічні захворювання у дорослих.

1.1 Теплові опіки

Вогонь і гарячі рідини є найбільш поширеною причиною опіків. Серед пожеж у приміщеннях, які призводять до смерті, куріння спричинює 25 % випадків, а опалювальні прилади -- 22 %. Майже половина травм пов'язана із заходами боротьби з вогнем. Ошпарення спричинюється гарячими рідинами або газами і найчастіше відбувається в результаті дії гарячих рідин, водопровідної води високої температури у ванні або душі, гарячої олії або пари. Травми від ошпарення найбільш часто зустрічається у дітей у віці до п'яти років, а в США і Австралії на цю популяцію припадає близько двох третин усіх опіків. Контакт з гарячими предметами є причиною близько 20-30 % опіків у дітей. Як правило, ошпарення призводить до опіків першого або другого ступеня, але може також призвести до опіків третього ступеня, особливо при тривалому контакті. Феєрверк є частою причиною опіків під час свят у багатьох країнах. Він становить особливий ризик для підлітків чоловічої статі.

1.2 Хімічні опіки

Хімічні речовини спричинюють від 2 до 11 % всіх опіків і спричиняють як мінімум 30 % опікових смертей, пов'язаних з ними. Хімічні опіки можуть спричинити більш ніж 25 000 речовин, більшість з яких є сильнодіючими лугами (55 %) або кислотами (26 %). Більшість випадків смертей від хімічних опіків є вторинними по відношенню до прийому їжі. Загальні діючі речовини: сірчана кислота, що міститься у миючих туалетних засобах, гіпохлорит натрію, що знаходиться у відбілювачах, і галогеновані вуглеводи, що знаходяться у розчинниках фарби, серед іншого. Плавикова кислота може спричинити особливо глибокі опіки, які можуть не показувати симптомів, що проявляються лише через деякий час після контакту з нею. Мурашина кислота може спричинити розпад значної кількості еритроцитів.

1.3 Електричні опіки

Електричні опіки або травми класифікують як високовольтні (більше або рівні 1000 вольт), низьковольтні (менше 1000 вольт) або опіки від світлового опромінення, що є вторинними по відношенню до електричної дуги. Найбільш поширеними причинами електричних опіків у дітей є електричні шнури (60 %), а потім електричні розетки (14 %).Блискавка також може спричинити електричні опіки. Фактори ризику удару струмом включають участь у різних видах спорту на свіжому повітрі, таких як альпінізм, гольф, види спорту, що практикуються на стадіонах та спортивних майданчиках і робота надворі. Смертність від удару блискавки становить близько 10 %.

У той час як ураження електричним струмом в першу чергу призводить до опіків, воно також може спричинити перелом або зміщення кісток, вторинні по відношенню до травмування тупим предметом або скорочення м'язів. При високовольтних травмах найбільші ушкодження можуть бути завдані внутрішньо і, отже, обсяг травми не може бути оцінений на підставі лише огляду шкіри. Контакт з низькою чи високою напругою може призвести до аритмії або зупинки серця.

1.4 Опіки від опромінення

Опіки від опромінення можуть бути спричинені затяжним впливом ультрафіолетового світла (наприклад, від сонця, соляріїв або дугового зварювання) чи іонізуючим випромінюванням (наприклад, від променевої терапії, рентгенівських променів або радіоактивних опадів). Вплив сонця є найбільш поширеною причиною опіків від опромінення і найбільш поширеною причиною поверхневих опіків в цілому. Існує значна різниця в тому, наскільки легко люди дістають засмагу на основі їхнього типу шкіри. Реакція шкіри на іонізуюче випромінювання залежить від кількості опромінення певної області шкіри, зі втратою волосся після отримання 3-х Греїв, Почервоніння трапляється після отримання 10 Греїв, лущення вологої шкіри -- після 20 Греїв, а некроз -- після 30 Греїв. Почервоніння, якщо буде мати місце, можливо, з'явиться лише через деякий час після опромінення. Радіаційні опіки лікуються так само, як і інші опіки.Мікрохвильові опіки відбуваються через тепловий нагрів, якій зумовлюють мікрохвилі. Тоді як навіть найкоротший вплив протягом двох секунд може призвести до травм, в цілому це рідкісний випадок..

1.5 Ступені опіків

Є 4 ступені глибини опіків тканин:

· ступінь I (легкий) -- почервоніння (гіперемія) і набряк шкіри;

· ступінь II (середній) -- утворення дрібних пухирів з прозорим вмістом (руйнуються дрібні лімфатичні судини -- лімфокапіляри);

· ступінь IIIa (середньо-важкий) -- утворення великих пухирів з мутним вмістом (ушкодження шкіри і підшкірної клітковини);

· ступінь IIIb (важкий) -- частина великих пухирів тріскає, утворюючи мокрі виразки або малюнок «потрісканої землі» (глибокий опік);

· ступінь IV (дуже важкий) -- обвуглення, згоряння тіла аж до кісток і ушкодження кістки (некроз), опікова райдуга, шоковий стан пацієнта.

2. Реабілітація при опіках

ЛФК. ЛФК показана всім хворим незалежно від ступеня опіку, його локалізації та площі ураження. Протипоказаннями для ЛФК є: опіковий шок; важкий загальний стан хворого (наприклад сепсис); важкі ускладнення: гепатит, інфаркт міокарда, нефрит, набряк легенів); небезпека кровотеч (якщо опіки локалізуються в області магістральних судин); підозра на приховані кровотечі.

Завдання ЛФК в стадіях гострої токсемії і септико-токсемії Академії: 1) нормалізація діяльності ЦНС, ССС і дихальної системи; 2) профілактика ускладнень (пневмонії, тромбозу, атонії кишечника); 3) поліпшення трофічних процесів в пошкоджених тканинах; 4) збереження рухливості в суглобах пошкоджених сегментів тіла; 5) попередження порушень функції в неуражених кінцівках (профілактика контрактур, атрофії м'язів, що стягають рубців). Різна локалізація опіку, неоднакові глибина і площа ураження, різноманіття індивідуальних клінічних проявів ПРО не дозволяє використовувати в клініці будь-які типові комплекси лікувальної гімнастики. Однак існують загальні положення при застосуванні ЛГ при ПРО.

На початкових етапах розвитку ПРО особливу увагу необхідно приділити положенню хворого в ліжку (лікування положенням). Спочатку сам потерпілий приймає позу, яка зменшує больові відчуття, але при цьому створюється, як правило, порочне і невигідне для функціонального лікування становище (приведення руки до тулуба, згинання в великих суглобах і т.п.), так як поступово воно закріплюється і контрактура у міру загоєння ран і розвитку рубцювання перетворюється в дерматогенную, м'язову або сухожильну. Так, наприклад, опіки в області плеча часто викликають приводить контрактуру в плечовому суглобі, тому з перших днів після опіку плечу надають положення максимального відведення. При опіках кисті після виконання вправ на розведення пальців необхідна подальша їх укладання.

Особливу роль в профілактиці розвитку контрактури грають спеціальні вправи. Вони можуть виконуватися активно або пасивно, з полегшених вихідних положень, в похилих площинах, з використанням гамачка для підвішування кінцівок і т.д. Якщо виконання динамічних спеціальних вправ неможливо, застосовуються статичні і ідеомоторні. Раннє і систематичне виконання спеціальних вправ сприяє загоєнню опікових ран, попереджає розвиток контрактур і м'язових атрофії. Для профілактики часто зустрічається при ОБ ускладнення - пневмонії - обов'язково виконання статичних і динамічних чеських дихальних вправ. Залежно від локалізації опіку (груди, живіт) перевагу віддають діафрагмальному або грудному типу дихання. Залежно від стану хворого на всіх етапах опікової хвороби застосовують різної інтенсивності загально-розвиваючі вправи для неуражених м'язових груп кінцівок і тулуба. Хороший ефект у опікових хворих дає гидрокінезіотерапія. Виконання вправ в теплій ванні (36-38 ° С) дозволяє використовувати невелику силу атрофованих м'язів і тим сприяти профілактиці різних видів контрактур.

Якщо хворому роблять операцію з пересадки шкіри, то, як при всіх оперативних втручаннях, існують перед- та післяопераційні періоди. Завдання ЛФК в передопераційному періоді: зняття емоційної напруги у хворого перед операцією; поліпшення функціонального стану серцево-судинної і дихальної систем; поліпшення кровообігу в ураженому і донорському сегменті тіла; навчання грудному типу дихання при необхідності вимушеного положення тіла на животі після операції. Застосовуються дихальні, Загально розвиваючі і спеціальні вправи (в залежності від локалізації опіку). Завдання післяопераційного періоду: 1) профілактика післяопераційних ускладнень (пневмонії, тромбофлебіту, атонії кишечника); 2) поліпшення діяльності серцево-судинної і дихальної системи; 3) активізація кровотоку в донорському сегменті тіла і в місці пересадки тканин для прискорення загоєння; 4) профілактика тугорухливості суглобів і атрофії м'язів.

Після операції в заняття включають статичні і динамічні дихальні вправи і нескладні загальнорозвиваючі вправи для дистальних відділів кінцівок. Фізичні вправи починають виконувати в суглобах неушкодженої кінцівки, поступово залучаючи суглоби, шкірні поверхні яких обпалені. Однак рух в оперованої області слід починати не раніше ніж на 6-7-й день після хірургічного втручання, щоб не викликати напруження м'язів і не змістити пересаджені шкірні трансплантати. У зоні операції після 6-7-го дня рухи повинні бути спочатку тільки пасивні або активні, що вимагають невеликої амплітуди і зусилля. При утворенні передаються статевим шляхом допустимі розтягуючі вправи, а після повного формування рубців - і механотерапія. У ці терміни рекомендується широко використовувати і трудотерапию.

Успішне приживлення шкірних аутотрансплантатів визначає початок наступної стадії ПРО - періоду одужання. Провідну роль в комплексному лікуванні на цій стадії займає ЛФК. Функціональне лікування сприятиме відновленню функції опорно-рухового апарату і кардіореспіраторної системи. Заняття ЛФК проводять у формі ранкової та лікувальної гімнастики, самостійних занять, гімнастики у воді. Застосовуються механо-і трудотерапія, елементи спорту, рухливі ігри.

Результатом ПРО може бути повне одужання або необоротна інвалідність. В останньому випадку ЛФК повинна бути спрямована на формування компенсацій і навчання новим руховим навичкам.

Фізіотерапія при опіках. При термічних опіках в початковий період фізичні методи лікування призначають для знеболювання і попередження інфікування опікової рани. У пізні терміни фізичні фактори застосовують для прискорення відділення некротичних тканин і стимулювання освіти грануляцій та епітелію, поліпшення приживлення шкірних трансплантатів, попередження утворення рубців і контрактур.

При опіках I-II ступеня застосовується УФО ураженої ділянки із захопленням здорової шкіри: сегментарної зони (поперекової - при опіку нижньої кінцівки, комірцевої або міжлопаткової - при опіку верхніх кінцівок). Для знеболення застосовують діадинамічні струми. При відкритому способі лікування опіку хворому призначають місцеві електросвітлові ванни протягом 2-3 годин на добу, дрібно, проводять аероіонізацію негативно зарядженими іонами. Опіки пальців кисті, стопи або суглобів лікують, використовуючи парафіно-масляну пов'язку (1 частина вітамінізованого ри'ячого жиру і 3 частини парафіну). Після шкірної пластики під час перев'язок проводять УФО в області трансплантатів.

Для розсмоктування грубих рубців і контрактур застосовують парафінові, озокеритові або грязьові аплікації, а також радонові і сірководневі ванни.

Масаж. При термічних опіках в гострому періоді для усунення больового фактора і запального набряку застосовується сегментарно-рефлекторний масаж. Локалізація опіку на верхніх кінцівках вимагає масажу паравертебральних зон верхньогрудних і шийних спинномозкових сегментів (погладжування, розтирання кінцями пальців, штрихування, пиляння, зрушення, вібрація), м'язів спини, великих грудних і дельтовидних. З цією метою розтираються міжреберні проміжки, грудина, реберні дуги і гребені клубових кісток. Застосовується стиснення, розтягнення і струс грудної клітини. При локалізації опіку на нижніх кінцівках масажують паравертебральні зони поперекових і нижньогрудних спинномозкових сегментів, сідничні м'язи, застосовуючи розтирання гребенів клубових кісток, області крижів і тазостегнових суглобів, струс тазу. При локалізації опіку на тулуб масаж проводять на кінцівках, впливаючи на неуражені ділянки шкіри.

До масажу поверхні опіку приступають в стадії його рубцювання. Після впливу теплових парафіно-масляних аплікацій застосовують: погладжування, розтирання кінчиками пальців, штрихування, пиляння, поплескування, поздовжнє і поперечне розминання, розтягування, зрушення, при стійких контрактурах - редресующих рухів. Тривалість процедури - 5-20 хв щодня або через день. При опіках ефективний підводний душ-масаж.

Висновки

Отже, проблема опіків вкрай різноманітна й охоплює дуже багато різних питань з прагнення узагальнити дані досліджень останніх, що стосуються як теоретичних проблем, і питань практичної діяльності лікаря при порушеннях тканин та органів.

У 2004 році у світі було нараховано 11 мільйонів людей, які отримали опіки і звернулися за медичною допомогою; це призвело до загибелі 300 000 людей. Через це отримання опіків знаходиться на 4 місці у рейтингу найбільш розповсюджених травм, слідом за зіткненням автомобілів, падіннями та насильством. Понад 90 % опіків були отримані у країнах, що розвиваються. Це частково обумовлено перенаселеністю та небезпечними умовами приготування їжі. Взагалі, приблизно 60 % фатальних опіків було отримано у Південно-Східній Азії із показником 11,6 випадків на 100 000.

Опіки поділяються на:

-хімічні

- теплові

- електричні

- від випромінення.

Реабілітація використовує методи ЛФК, масаж і фізіотерапію.

Список використаних джерел

1. Каніщева О. П., Вялих О. М. Лікувальна фізична культура при опіках різного ступеня //Фізична реабілітація та рекреаційно-оздоровчі технології. 2016. №. 2. С. 34-36.

2. Медицинская реабилитация: руководство для врачей / под редакцией В.А. Епифанова. М.: МЕДпресс-информ, 2005. 286 с.

3. Мухін В.М. Фізична реабілітація / В.М. Мухін. К.: Олімпійська література, 2005. 458 с.

4. Полеся Г.А. Лечебная физическая культура в лечении ожоговой болезни. К.: Здоровье, 1979. 94 с.

5. Попова С.Н. Физическая реабилитация [издание 2 - е] / С.Н. Попов. Ростов н/Д: издательство«Феникс», 2004г. 608 с.

6. https://uk.wikipedia.org/wiki/Опік.

7. http://bukvar.su/medicina-zdorove/123719-Fizicheskaya-reabilitaciya-pri-ozhogah.html.

8. http://um.co.ua/2/2-5/2-56696.html.

Размещено на Allbest.ru