Контроль за ефективністю методів фізичної реабілітації в лікуванні захворювань опорно-рухового апарату у дітей молодшого шкільного віку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Відкритий міжнародний університет розвитку людини „Україна”

Горлівський регіональний інститут

Кафедра фізичної реабілітації

Напрямку підготовки 0102 - «фізичне виховання і спорт»

Спеціальність 7.010202 - «фізична реабілітація»

Освітньо-кваліфікаційного рівня - спеціаліст

Дипломна робота

за темою:

Контроль за ефективністю методів фізичної реабілітації в лікуванні захворювань опорно-рухового апарату у дітей молодшого шкільного віку

Горлівка - 2013



Зміст

Вступ

Глава 1. Контроль за ефективністю методів фізичної реабілітації в лікуванні захворювань опорно-рухового апарату у дітей молодшого шкільного віку

1.1 Етіологія, клініка, патогенез захворювань опорно-рухового апарату у дітей. Сколіози

1.2 Клініко-фізіологічне обґрунтування, застосування методів фізичної реабілітації з метою лікування дефектів ОРА у дітей молодшого шкільного віку

1.2.1 Корегуюча гімнастика для профілактики й лікування порушення постави

1.2.2 Застосування масажу при дефектах постави

Розділ 3. Контроль за ефективністю фізичної реабілітації

Глава 2. Організація та методи дослідження

Глава 3. Власна дослідницька робота

3.1 Методи розроблення та проведення фізичної реабілітації при порушеннях постави

3.2 Проведення кінезотерапії

3.3 Методики масажу які були застосовані в експериментальній групі

Глава 4. Обговорення отриманих даних

Висновки

Практичні рекомендації

Список використаної літератури

Додатки



Вступ

В сучасному світі де ми повсякчасно стикаємося з детренованістю та гіподинамією, рухової активності, як найбільш сильному фізіологічному подразнику, повинна приділяється основна роль у повноцінному становленні й розвитку дитячого організму. Це визначає життєвий тонус, здатність дитини до навчання й соціальної адаптації. Доведено, що з надходженням у школу загальна рухова активність дитини падає в багато разів. Невипадково з початком навчання зв'язують значне збільшення числа дітей з патологією опорно-рухового апарата (ОРА). Організація навчального процесу вимагає проведення спеціальних заходів, спрямованих на профілактику, своєчасну діагностику й корекцію цих порушень. Частота й характер патологічних змін, обумовлених патологією ОРА, визначають основні завдання їхньої профілактики й лікування: максимальне наближення лікувально-профілактичної допомоги до дітей.

Провідне місце серед патології опорно-рухового апарата займають порушення постави й деформації стопи. Сколіоз зустрічається набагато частіше, ніж про це думають. По даним Петербурзького дитячого ортопедичного інституту ім. Г.И. Турнера, в 40% обстежених школярів старших класів виявлене порушення постави, що вимагає лікування.

При проведенні нашого дослідження за основу організаційно-методичних заходів щодо профілактики й лікування порушень ОРА були взяті вікові анатомо-фізіологічні особливості росту й розвитку кістково-м'язової системи в дітей, характер етіопатогенетичних порушень і лікувально-корекційний вплив методів фізичної реабілітації в умовах навчально-виховного процесу.

Об'єкт дослідження: пацієнти, які потребують фізичної реабілітації в наслідок хвороб ОРА, зокрема з приводу сколіозу.

Предмет дослідження: вплив обраних нами методів фізичної реабілітації на строки, доцільність, якість лікування та адаптування дітей молодшого шкільного віку, з порушеннями ОРА

Мета дослідження:

Систематизація, аналіз та вдосконалення існуючих програм реабілітації хворих з вадами ОРА, контроль за ефективністю впровадження цих методів.

Основні завдання

1. Робота з сучасними та консервативними літературними джерелами в аспекті проблеми порушення постави;

2. Розробити комплексну методику фізичної реабілітації, спрямовану на лікування, та профілактику дефектів постави та сколіозів;

3. На підставі аналізу результатів лікування обґрунтувати ефективність та достовірність обраної нами схеми фізичної реабілітації в системі відбудовного лікування при порушеннях постави.

4. Провести необхідні реабілітаційні заходи з групою пацієнтів, маючих дефекти постави

5. Визначити прийнятні та ефективні методи дослідження хворих. Провести дослідження та оцінити отримані данні.

6. Провести оцінку функціонального стану хворих, основних систем організму та змін, що відбуваються під впливом обраних методик фіз. реабілітації;

7. Залучення дітей до самостійних занять лікувальною фізкультурою, самомасажем;

8. Профілактика можливих ускладнень, нормалізація основних функцій організму пацієнтів;

9. Сприяння активному використанню в навчальному процесі методів профілактики й лікування порушень ОРА

10. Організація консультацій, семінарів, центра медико-педагогічної корекції порушень ОРА в дітей

11. За допомогою обробки й аналізу даних, встановлення ступеню ефективності обраної нами програми реабілітації;

Робоча гіпотеза: впровадження обраних нами комплексних методик фізичної реабілітації в програму лікування порушень ОРА у дітей та контроль за цим процесом, сприятиме компенсації та зменшенню цих патологій.



Глава 1. Контроль за ефективністю методів фізичної реабілітації в лікуванні захворювань опорно-рухового апарату у дітей молодшого шкільного віку

1.1 Етіологія, клініка, патогенез захворювань опорно-рухового апарату у дітей. Сколіози

Проблема порушень опорно-рухового апарата (ОРА) є однією із самих актуальних для дитячого і юнацького віку. Вона може бути пов'язана з ростом вродженої, соматичної патології, проблемами раціонального вікового харчування, загального зниження якості здоров'я людини дитячого віку та ін.

Відхилення періоду формування й розвитку кістково-м'язової системи, з віком приводять до стійкої патології хребта, стіп, хронічним захворюванням серцево-судинної й дихальної систем, неврологічним змінам. Як правило, зміни з боку ОРА розвиваються повільно, поступово й малопомітні на ранніх стадіях. Однак саме в ці строки найбільш ефективними є методи комплексної медико-педагогічної реабілітації.

Дитячий, ще не сформований, і зростаючий організм у значній мірі підданий значного роду патологіям, однієї з яких і є порушення постави та сколіоз. Це дуже складне захворювання, що важко піддається корекції.

Сколіозом називають важке прогресуюче захворювання хребта, що проявляється в дугоподібному скривленні у фронтальній площині й скручуванні хребців навколо вертикальної осі - торсії

Фактори виникнення сколіотичної хвороби прийнято ділити на дві групи.

1. Уроджені або придбані первинно-патологічні фактори, які приводять до порушення росту й розвитку хребта.

2. Статодинамічні фактори, коли в результаті тривалого асиметричного положення тіла відбувається компенсаторне скривлення хребта.

Сколіоз може бути простим, або частковим, з однією бічною дугою скривлення, і складним - при наявності декількох дуг скривлення в різні сторони й, нарешті, тотальним, якщо скривлення захоплює весь хребет. Він може бути фіксованим і нефіксованим, зникаючим у горизонтальному положенні, наприклад при вкороченні однієї кінцівки. Одночасно зі сколіозом звичайно спостерігається й торсія його, тобто поворот навколо вертикальної осі, причому тіла хребців виявляються зверненими в опуклу сторону, а осисті відростки в увігнуту. Торсія сприяє деформації грудної клітки і її асиметрії, внутрішні органи при цьому стискуються й зміщаються.

Мал. 1.1 Види сколіозів

Фактором, що визначає клінічну картину сколіозу, є величина скривлення (мал.1.2).

Мал. 1.2 Рентгенограма деформації хребта



Застосовують таку систему оцінки величини скривлення хребта В.Д. Чаклина (1958):

І ступінь - скривлення від 5 до 10°

ІІ ступінь - скривлення від 11 до 30°

ІІІ ступінь - скривлення від 31 до 60°

ІV ступінь - скривлення більше 60°

1.2 Клініко-фізіологічне обґрунтування, застосування методів фізичної реабілітації з метою лікування дефектів ОРА у дітей молодшого шкільного віку

Комплекс реабілітаційних заходів, передбачає комплекс організаційних і лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на:

· поліпшення, нормалізацію морфофункціонального стану ОРА,

· активізацію загальних і локальних обмінних процесів,

· зміцнення м'язового корсета, витривалості м'язів тулуба й кінцівок,

· поліпшення координації рухів,

· навчання зоровому й кінестетичному сприйняттю й підтримці правильної постави,

· зміцнення зводів стіп,

· відновлення дихального стереотипу,

· нормалізація емоційного тонусу.

Загальні завдання вирішуються шляхом підбора за віком, рівню фізичної підготовленості й характеру патології ОДА спеціально розробленого корегуючого комплексу, доступного до виконання в умовах навчальних закладів, груп здоров'я та дома.

Комплекс засобів реабілітації, застосовуваних при консервативному лікуванні сколіозу включає:

лікувальну гімнастику;

вправи у воді;

корекцію положенням;

елементи спорту.

масаж;

Сколіоз ставитися до групи захворювань опорно-рухового апарата, пов'язаних зі зміною постави. Цими захворюваннями займаються ортопеди, вони ж, після обстеження, рекомендують лікування (індивідуально підібрана лікувальна фізкультура, масаж, ФТЛ, відвідування басейну, носіння корсета, за показниками мануальна терапія й т.д.).

Лікування сколіозу складається із трьох взаємозалежних ланок: мобілізація скривленого відділу хребта, корекція деформації й стабілізація хребта в положенні досягнутої корекції. Для корекції деформації хребта досить ефективні методики мануальної терапії. Збереженню же досягнутої корекції з їхньою допомогою можна сприяти лише побічно, за рахунок формування нового статико-динамічного стереотипу, адаптованого до внесеного у форму хребта змінам.

Зміна статико-динамічного стереотипу здійснюється шляхом цілеспрямованого впливу на вище - і нижче лежачі стосовно основного скривлення ланки опорно-рухового апарата й регуляції співвідношень тонусу, сполучених м'язових груп, що приймають участь у формуванні постави. Однак основною й найбільш важким завданням, рішення якого визначає успіх лікування в цілому, є не мобілізація й корекція скривлення, а стабілізація хребта в коригованому положенні. Корекція деформації, не підкріплена заходами, що забезпечують стабілізацію хребта, неефективна.

1.2.1 Корегуюча гімнастика для профілактики й лікування порушення постави

Досить ефективним є впровадження в систему лікування дитини ЛФК.

Метою корегуючої гімнастики, є формування правильної постави й виправлення дефектів постави, якщо вони вже є.

Завдання: активізація загальних і локальних обмінних процесів; формування м'язового корсета; вироблення силової й загальної витривалості м'язів тулуба; тренування рівноваги, поліпшення координації рухів; відновлення дихального стереотипу; нормалізація емоційного тонусу; навчання зоровому й кінестетичному сприйняттю правильної постави й підтримці її у всіх вихідних положеннях; зміцнення зводів стіп.

Загальні завдання вирішуються шляхом підбора спеціальних і загальрозвиваючих вправ, що відповідають віку й фізичній підготовленості дітей.

Виправлення дефектів постави досягається за допомогою спеціальних вправ. Їхнє застосування дає можливість змінити кут нахилу таза, відновити симетричне положення крил підвздошних костей, передпліч, лопаток, виправити положення голови, величину вигинів хребта.

У наступних розділах цієї роботи наведені варіанти спеціальних вправ і комплексів в ігровій формі для корекції різних видів порушення постави, виконувані з різних вихідних поз. Ці переліки в жодному разі не претендують на повноту, але є лише досить обмеженими прикладами із усього різноманіття вправ і вихідних поз, яке можна вибрати для занять.

Для дітей дошкільного віку заняття, проведені в сюжетно-рольовій формі, мають переваги перед звичайними заняттями фізичною культурою. Однак, поринаючи в образ, дитина іноді допускає неточності у виконанні рухів, що може знизити й навіть звести нанівець очікуваний лікувальний ефект.

Тому важливо заздалегідь навчити дітей правильно виконувати вправи, або починати заняття сильно скороченим комплексом, вишиковуючи сюжет таким чином, що невірне виконання вправи руйнує всю казку. У міру освоєння одних вправ можна додавати інші. Кожний комплекс містить 5 вправ у вступній частині, 9-10 в основний і заключна частину включає вправа в діафрагмальному подиху й розслаблення. На перших заняттях бажано взяти 3-5 вправ з основної частини й поступово додавати по 1-2 у тиждень.



1.2.2 Застосування масажу при дефектах постави

Гарний ефект для виправлення постави може бути отриманий у результаті диференційованого використання масажу. Впливу піддається в першу чергу спина, включаючи попереково-крижову область і сідниці, а також у міру необхідності грудна клітка й живіт.

У місці грудного кіфозу при круглій спині й сутулуватості необхідно застосовувати всі енергійні прийоми, у тому числі розтирання й розминання, щоб домогтися більшого тонусу м'язів.

При значно вираженому поперековому лордозі використають масажні прийоми прогладжування й вібрації, щоб сприяти розслабленню м'язів.

При асиметричній поставі підбирають різні" прийоми для кожної половини спини. Та половина, убік якої дитина має звичку нахилятися, масується з використанням розслаблюючих прийомів. Інша стимулюється всіма можливими прийомами.

У ході масажу в міру необхідності застосовуються коригувальні прийоми: натиснення, відтягування й ін., за допомогою яких масажист прагне додати тілу пацієнта симетрію.

По тім же принципі масажується передня частина грудної клітки.

Масаж живота показаний у тих випадках, коли спостерігається його випинання й м'язи черевної стінки надто слабкі.

Гарний ефект для профілактики дефектів постави має самомасаж. Опанувавши в досконалості його прийомами, можна робити й диференційований вплив з метою корекції.

Масаж дозволяє поліпшити лімфо- і кровообіг, зміцнити м'яза спини й нормалізувати їхній тонус, зменшити відчуття утоми м'язів спини, сприяти корекції скривлення не тільки хребта, але й усього ту-ловища; при наявності болю зменшити її прояву. Крім того завдяки масажу спадає набряк, розсмоктується крововилив, зміцнюють м'язи, відновлюються функції суглобів і м'язів, швидше росте кісткова мозоля й т.д.

Масаж показаний при сколіозі всіх ступенів при консервативному й оперативному його лікуванні; призначають масаж спини й живота.

Тривалість і темп виконання прийомів на всій поверхні ділянки повинні бути однакові.

Перші сеанси масажу шиї й іншої половини спини повинні добре розслабити м'яза. Наступні сеанси масажу повинні зміцнити м'яза, підвищити їхній тонус в області ввігнутості дуги. Після масажу спини й шиї масажується рука на стороні випирання дуги.

Масаж при S-образному сколіозі поширюється ще й на грудну й поперекову області. При його виконанні необхідно використати наведені вище методики. Масаж допомагає усунути скривлення хребта, зміцнити м'язовий корсет. Для досягнення найкращих результатів потрібно провести не менш 12 сеансів (від 4 до 8 днів - щодня, від 8 до 12 - через день).

Слід зауважити, що в області запалих ребер і м'язів не застосовувати прийоми твердого натиснення. Треба прагнути в методиці до створення симетрії тіла. Використати прийоми пасивної корекції. При практичній навичці фахівець із масажу може одночасно масажувати окремі області, застосовуючи прийоми як стимуляції, так і розслаблення. Даний вид масажу є важливим методом, що коригує, і додатковим методом у комплексі з іншими видами лікування. Час процедури - 20-30 хв. Курс лікування - 20-25 процедур.

Мал. 1.1 Схема диференційованого масажу при сколіозі ІІ й ІІІ ступеня



1.3 Контроль за ефективністю фізичної реабілітації

Корекційні заходи передбачають послідовне виконання двох основних етапів: діагностичний і лікувально-профілактичний.

Перший етап проводиться за участю медичних працівників навчального закладу, ортопеда, педіатра, реабілітологів і передбачає:

· своєчасну діагностику порушень ОРА,

· визначення характеру й оптимального обсягу лікувально-профілактичних заходів

Основного складового цього етапу є: розподіл учнів по групах здоров'я в залежності від домінуючих порушень ОРА та їх ступеню.

Обов'язковими складовими такої діагностики повинні бути:

1. Анкетування батьків, аналіз первинної медичної документації, як основи у визначенні характеру й причини порушень ОРА, поглиблений огляд, відпрацьовування доступного алгоритму скрининговой діагностики порушень опорно-рухового апарата, статистична обробка й аналіз отриманих результатів.

2. Поділ учнів по групах здоров'я й домінуючої патології з боку ОРА: основна, група ризику за можливими порушеннями з боку ОРА, порушення постави із сагітальної площини (сколіоз, сколіотична постава), порушення постави у фронтальній площині (лордоз, кіфоз, сутулість), деформації стопи, змішана патологія ОРА.

Другий етап здійснюється силами адміністрації, медико-педагогічного колективу школи й передбачає розробку диференційованих схем профілактики й лікування порушень ОРА по нозологічним групам і домінуючій патології. Основною складовою цього етапу є: розробка й впровадження в навчальний процес методів профілактики, етіопатогенетичного лікування й корекції порушень ОРА, моніторинг динаміки порушень ОРА й ефективності проведеної терапії. Гарантією успішного рішення поставлених завдань є: активне використання в навчальному процесі методів профілактики й лікування порушень ОРА, медико-педагогічний моніторинг психофізичного здоров'я, постійний аналіз отриманих результатів, організація консультацій, семінарів, центра медико-педагогічної корекції порушень ОРА в дітей

З метою виявлення та запобігання порушень ОРА, щорічно (вересень-жовтень) проводиться оцінка рівня фізичного розвитку, клінічна візуальна діагностика порушень (форма грудної клітки, хребта, стіп). Увагу звертають не тільки на клінічно виражені форми, але й локальні деформації (поворот плечей, форму лопаток, грудної клітки й т.д.), форму й довжину нижніх кінцівок, стіп.

У результаті обстеження складається висновок про стан здоров'я, що включає вказівки про припустиме навантаження та інші відомості.



Глава 2. Організація та методи дослідження

Наші дослідження були проведені на базі загальноосвітньої школи №25 м. Єнакієве.

Дослідження проходило з листопада 2010 р по березень 2011.

В дослідженні прийняли участь 20 учнів 1-3 тих класів загальноосвітньої школи №56, які мали дефекти постави. За умовами дослідження ми порівняємо дані, отримані до та після проведення реабілітації, що дасть нам змогу зрозуміти вплив обраних нами методик на організм дітей.

Склад експериментальної й контрольної груп умовно однорідний. Пацієнти розподілялися по групах випадковим методом. Вік дітей від 7 до 10 років.

Під час дослідження ми використовували суб'єктивні та об'єктивні методи дослідження.

1. суб'єктивні: опитування, визначення скарг, огляд (соматоскопія, антропометрія);

2. об'єктивні: вимір температури тіла, дослідження частоти серцевих скорочень у спокої, вимір артеріального тиску у спокої; функціональні проби: ортостатична проба, проби із затримкою дихання.

Опитування

У процесі експерименту нас цікавили наступні показники стану організму дітей:

· Наявність хворій у спині

· Головні болі

· Підвищена стомлюваність

· Стан сну

Огляд

Методом виявлення сколіозу й неправильної постави є огляд дитини. Огляд повинен вироблятися при гарному висвітленні, при різному положенні дитини, при достатньому ступені оголення тіла дитини. Огляд потрібно робити повільно й у певній послідовності: передньої й задньої поверхні тіла, збоку, при нахиленому вперед корпусі, лежачи.

При огляді дитини попереду звертається увага на положення голови, рівень надплечий і сосків, форму грудної клітки й живота, положення корпуса, симетричність трикутників талії (відстань між опущеною рукою й виїмкою талії), форму ніг.

При огляді дитини з боку спини необхідно звертати увагу на положення голови, рівень надплечий, положення лопаток (їхній рівень, відстань від хребта, щільність прилягання їх до грудної клітки), симетричність трикутників талії, симетричність лінії остистих відростків, рівень подвздошних костей.

При нахиленому корпусі (підборіддя повинен бути притиснутий до грудей, а руки вільно опущені) звертається увага на лінію остистих відростків, на симетричність рельєфу грудної клітки, на наявність м'язового валика в поперековій області й реберному горбі. Мал 2.1

Мал. 2.1 Різко виражений реберний горб праворуч і м'язовий валик у поперековій області ліворуч. Лінія остистих відростків скривлена. Пунктирною лінією позначений вид при правильній поставі.

Вимір артеріального тиску на плечовій артерії

Під час виміру артеріального тиску обстежуваний повинен сидіти або лежати спокійно, не розмовляти й не стежити за ходом виміру. На оголене плече лівої руки хворого на 2-3 см вище ліктьові згини не туго накладають і закріплюють манжетку так, щоб між нею й шкірою проходив тільки один палець. рука обстежуваного розташовується зручно, долонею нагору. У ліктьовому згині знаходять плечову артерію й щільно, але без тиску прикладають до неї фонендоскоп для визначення пульсу. Потім балоном поступово нагнітають повітря, що надходить одночасно й у манжетку, і в манометр. Під тиском повітря ртуть у манометрі піднімається в скляну трубку. Цифри на шкалі будуть показувати рівень тиску повітря в манжетці, тобто силу, з який здавлена через м'які тканини артерія, у якій вимірюють тиск.

Поступово накачуючи повітря в манжетку, фіксують момент, коли зникнуть звуки пульсових ударів. Потім починають поступово знижувати тиск у манжетці, відкривши вентиль у балона. У той момент, коли протитиск у манжетці досягає величини систолічного тиску, вислуховується короткий досить голосний звук - тон. Цифри на рівні стовпчика ртуті в цей момент указують систолічний тиск. При подальшому падінні тиску в манжетці тони при вислуховуванні слабшають і поступово зникають. У момент зникнення тонів тиск у манжетці відповідає діастолічному тиску. Цифри на манометрі вказують мінімальний тиск.

Вимір частоти серцевих скорочень

Частота пульсу в нормі коливається від 60 до 80 у хвилину, але може варіювати в широких межах залежно від віку, статі, температури тіла й навколишнього середовища, а також від фізичної напруги. Досліджують пульс у місцях, де артерії розташовані поверхово й доступні безпосередньої пальпації. Загальноприйняте місце промацування пульсу - променева артерія. Можна прощупати пульс на скроневих, а також на сонній і стегновій артеріях. Основним способом визначення пульсу є пальпація, що виробляється звичайно на долонній поверхні передпліччя в підстави I пальця (на променевій артерії). Рука хворого повинна лежати вільно, щоб напруга м'язів і сухожиль не заважало пальпації. Визначати пульс на променевій артерії треба обов'язково на обох руках і тільки при відсутності різниці можна обмежитися надалі визначенням його на одній руці.

Антропометрія

За допомогою флексійних (сгинально-розгинальних) тестів оцінюється рухливість, обсяг рухів шийних, грудних, поперекових, відділів хребта, суглобів кінцівок.

Функціональні проби

Ортостатична проба

Підраховується пульс у положенні лежачи після 5-10 хвилин відпочинку, далі треба встати й виміряти пульс у положенні стоячи. По різниці пульсу лежачи й стоячи судять про функціональний стан серцево-судинної й нервової систем. Якщо різниця пульсу у вертикальному й горизонтальному положенні не перевищує 10-12 уд/хв, виходить, навантаження цілком адекватне й організм відмінно відновлюється після тренування. Якщо приріст пульсу становить 18-22 уд/хв, виходить, стан задовільний. Якщо ж ця цифра більше зазначених величин, це явна ознака перевтоми, що крім надмірного обсягу тренування може бути викликана іншими причинами (великі навантаження, постійне недосипання, перенесене захворювання й т.п.). З ростом тренованості поступово знижується реакція серцево-судинної системи на цей тест.

Проба Штанге

Проба Штанге (затримка подиху на вдиху). Після 5-ти хвилин відпочинку сидячи зробити 2-3 глибоких вдиху й видиху, а потім, зробивши повний вдих затримують подих, час відзначається від моменту затримки подиху до її припинення.Середнім показником є здатність затримати подих на вдиху

· для нетренованих людей на 40-55 секунд,

· для тренованих - на 60-90 сек. і більше.

З наростанням тренованості час затримки подиху зростає, при захворюванні або перевтомі цей час знижується до 30-35 секунд. Ця проба характеризує стійкість організму до недоліку кисню [].

Статистичний аналіз даних за Стьюдентом

На всіх етапах дослідження проводиться статистичний аналіз з використанням наступних формул:

Формула 1

x = У x : n

де х - середнє арифметичне значення величини показника,

Уx - сума значень показника в групі,

n - кількість людей в групі.

Формула 2

р = R (max - min) : А,

де р - середнє квадратичне відхилення значення показника,

R - різність між максимальним та мінімальним

значенням показника,

А - табличне значення із значень n (таблиця 1).

Формула 3

m = р : \/ N - 1,

де m - помилка середньої арифметичної,

р - середнє квадратичне відхилення,

n - кількість людей в групі.

Формула 4

t = x₁ - x₂ : \/ m²₁ + m²₂,

де x₁ та x₂ - середні арифметичні,

т₁ та т₂ - помилка середньої арифметичної,

Формула 5

f = (n_конт + n_эксп) - 2,

де f - ступінь вільності,

n - кількість людей в контрольній та експериментальній групі

На підставі даних анамнезу (анкетування, первинна медична документація), аналізу результатів антропометричного, клінічного, додаткового обстеження визначається характер та ступінь порушень ОРА, що є основним при визначенні групи здоров'я, показань, обсягу реабілітаційного лікування. Диспансерне спостереження передбачає динамічну оцінку (поквартально) загального стану, ефективності лікування й корекції проведеної терапії.



Глава 3. Власна дослідницька робота

Після того як були сформовані групи, з досліджуваними проводились такі реабілітаційні заходи, як: ЛФК (ранкова гігієнічна гімнастика, лікувальна й оздоровча гімнастика, рухливі ігри), масаж (лікувальний, гігієнічний). У комплексі цих заходів використалася музикотерапія, аромотерапія, хромотерапія.

3.1 Методи розроблення та проведения фізичної реабілітації при порушеннях постави

Можна із упевненістю сказати що кожна з методик реабілітації при сколіозі має свій той або інший позитивний ефект, отут важливий не якісний а кількісний принцип - від декількох самих професійних сеансів результат буде найнікчемнішим, а от систематичне й цілеспрямоване застосування методик може істотно допомогти. Важливо так само враховувати індивідуальні особливості пацієнта його стать, вік, конституцію, реактивність і ін.)

Облік цих специфік дозволяє більш ефективно й плідно застосовувати різні методи реабілітації при сколіозі й не тільки.

На досягнення аутостабилизації хребта націлені багато вправ лікувальної гімнастики (цим вправам пацієнта звичайно навчає спеціально підготовлений методист).

При проведенні експерименту нами застосовувалися наступні схеми вправ кінезіотерапії, використовувані при дефектах постави.

Корекція сколіозу при виконанні фізичних вправ досягається зміною положення плечового, тазового пояса й тулуба хворого. Вправи повинні бути спрямовані на корекцію скривлення хребта у фронтальній площині. З великою обережністю з метою корекції застосовують вправи, що витягають хребет, наприклад у гімнастичної стінки.

Вправи лікувальної гімнастики повинні служити зміцненню основних м'язових груп, що підтримують хребет - м'язів, що випрямляють хребет, косих м'язів живота, квадратні м'язи попереку, підвздошно-поясних м'язів і ін. Із числа вправ, що сприяють виробленню правильної постави, використаються вправи на рівновагу, балансування, з посиленням зорового контролю й ін.

Одним із засобів ЛФК є застосування елементів спорту: плавання стилем "Брас" після попереднього курсу навчання. Елементи волейболу показані дітям з компенсованим плином сколіозу.

Профілактика сколіозу передбачає дотримання правильної постави При тривалому сидінні необхідно дотримувати наступних правил:

· сиди нерухомо не довше 20 хвилин;

· намагайся вставати якнайчастіше. Мінімальна тривалість такої "перерви" - 10 секунд

· сидячи, якнайчастіше міняй положення ніг: ступні вперед, назад, постав їх поруч, потім, навпаки, розведи й. т.д.

· намагайся сидіти "правильно": сядь на край стільця, щоб коліна були зігнуті точно під прямим кутом, ідеально випрями спину й, якщо можна, зніми частину навантаження із хребта, поклавши прямі лікті на підлокітники;

періодично треба виконувати спеціальні компенсаторні вправи:

1) у висі підтягнути коліна до грудей, зробивши вправу максимальне число раз

2) прийняти на підлозі стійку на колінах і витягнутих руках.

3) Намагатися максимально вигнути спину нагору, і потім якнайсильніше прогнути її вниз.

Ранкова гімнастика, оздоровче тренування, активний відпочинок - необхідний кожній людині руховий мінімум і складається він з ходьби, бігу, гімнастики й плавання.

Крім вправ загальзміцнювального, оздоровчого характеру, є й чимало спеціальних, наприклад, для зміцнення м'язів черевного преса, груди, поліпшення постави. Ці вправи дозволяють у якімсь ступені виправляти недоліки фігури, дозволяють краще володіти своїм тілом. Виконувати їх можна в будь-який зручний час:

· разом з комплексом ранкової зарядки й у ході оздоровчого тренування;

· під час обідньої перерви;

· під час недільної прогулянки за місто.

Успіх буде залежати від тривалості й регулярності занять.

Правильна постава робить нас не тільки більше привабливими, але й багато в чому сприяє нормальному функціонуванню всіх органів і систем організму, є профілактикою сколіозу.

Більша частина цих вправ виконується в ізометричному режимі в положенні лежачи. Діти психологічно погано переносять ізометричні навантаження. Тому автори віддають перевагу вправам, засновані на сполученні статичного й динамічного навантаження. Нижче наведені вправи які ми використовували під час проведення реабілітації.

фізичний реабілітація опорний руховий постава

3.2 Проведення кінезотерапії

Комплекси ЛФК для дітей з порушеннями постави які знаходяться в експериментальній групі.

Комплекс 1

1) почергове витягування вперед рук зі стислими кулакам ("боксер") мал.1.1;

Мал. 1.1



2) руки, витягнуті в сторони, ритмічно, плавно піднімати й опускати ("пташка") мал. 1.2;

Мал. 1.2

3) витягнути руки вперед, повільно відвести назад до стегон, проносячи над м'ячами (або подушками), поставленими на рівні лопаток, ("плавець") мал. 2.4;

Мал. 2.4

4) у положенні лежачи на спині, упираючись ліктями зігнутих рук, підняти лопатки над підлогою й виконувати повільні кивальні рухи ("вожжі") мал. 2.5

Мал. 2.5

Рух плавний, ритмічний, темп - 1 рух за 2-3 секунди.

У цих вправах статичний характер навантаження на мускулатуру спини "маскується" динамічним характером навантаження на руки або шию, завдяки чому діти виконують їх охоче.

Крім того, ці вправи відрізняються зручністю дозування навантаження - тривалість статичної напруги виміряється кількістю повторень рухів рук.

Динамічні вправи при сколіозі варто призначати з обережністю. Використання динамічних вправ з великий амплітудою рухів збільшує рухливість хребта, створюючи небезпеку дестабілізації хребта й бурхливого прогресування деформації.

Наступні вправи значно зміцнять м'яза спини й удержати тіло в правильному положенні:

Комплекс 2

1) В.п. - коштуючи, руки за головою. Із силою відведіть руки в сторони, піднявши руки нагору, прогніться. Завмріть на 2-4 секунди й поверніться у в.п. Повторите 6-10 разів. Подих довільне.

2) В.п. - стоячи й тримаючи за спиною гімнастичний ціпок (верхній кінець притиснутий до голови, нижній - до таза). Присядьте, поверніться в і.п. Нахилитеся вперед, поверніться в в.п. і, нарешті, нахилитеся вправо, потім уліво. Кожний рух виконати 8-12 разів.

3) В.п. - лежачи на животі. Опираючись на руки й, не відриваючи стегон від підлоги, прогніться. Завмріть у цьому положенні на 3-5 секунд,потім поверніться в в.п.

4) В.п. - стоячи на крок від стіни. Торкнувшись руками стіни, прогніться назад, піднявши руки нагору, і поверніться в в.п. Повторити 5-8 разів. Стоячи в стіни пригорніться до неї потилицею, лопатками, сідницями й п'ятами. Потім відійдіть від стіни й намагайтеся як можна довше втримувати це положення тіла. Якщо ви працюєте сидячи періодично "втискайте спиною й попереком у спинку стільця, а якщо є високий підголівник із зусиллям упирайтеся в нього головою.

Комплекс 3

Варто бути особливо обережним або взагалі не починати занять без попередньої консультації з лікарем.

Вправи бажано робити в просторому, провітреному приміщенні з більшим дзеркалом і підстилкою для вправ, виконуваних лежачи. Комплекс складається з декількох частин: розминки, вправ лежачи на спині, лежачи на животі, і коштуючи. Відпочинок між вправами виробляється у вихідному положенні (тобто якщо вправа - лежачи на спині, відпочиваємо також у цьому положенні, вставати або сідає не треба:)

1. Розвантаження хребта. Всі вправи ЛФК традиційно починаються із вправ по розвантаженню хребта. Класична вправа - ходьба рачки. Тривалість виконання 2-3 хвилини.

Лягаємо на підстилку на спину. Вправи на спині призначені в основному для зміцнення м'язів черевного преса.

2. "Витягування" хребта. Лежачи на спині, п'ятами тягнемося "униз", верхівкою - "нагору". Виконуємо 3-4 "витягування " по 10-15 секунд.

3. Велосипед. Лежачи на спині, руки за головою або уздовж тулуба, ногами робимо рухи, що імітують їзду на велосипеді. Важливо: більша частина амплітуди рухів ніг повинна "нижче" тіла, бовтати ногами над животом не треба, потрібно, щоб випрямляє нога, що, по черзі проходила близько до підлоги. Темп виконання - середній. Виконуємо 2-3 підходу 30-40 секунд.

4. Ножиці. Лежачи на спині, руки за головою або уздовж тулуба, виконуємо схресні горизонтальні й вертикальні махи ногами. Важливо: горизонтальні махи бажано робити ближче до підлоги. Темп виконання - середній. Виконуємо 2-3 підходу 30-40 секунд.

Тепер перевертаємося на живіт. Вправи на животі призначені в основному для зміцнення різних м'язів спини.

5. " Витягування " Виконується аналогічно вправі 2, тільки на животі.

6. Плавання Вихідне положення лежачи на животі, ноги прямі, голова опирається на тильну частину долонь. Прогинаємося в попереку (голова, верхня частина тулуба, руки й ноги підняті, точка опори - живіт). Утримуючи таке положенні, виконуємо рухи, що імітують плавання брасом:

- руки вперед, ноги розвести в сторони

- руки в сторони, ноги з'єднати

- руки до плечей, ноги як і раніше разом

і т.д.

Виконуємо 2-3 підходу по 10-15 повторень із короткочасним відпочинком між підходами (5-10 секунд)

7. Ножиці. Лежачи на животі, ноги прямі, голова опирається на тильну частину долонь. Піднімаємо ноги й виконуємо схресні горизонтальні й вертикальні махи ногами. Важливо: при виконанні цієї вправи стегна потрібно відривати від підлоги. Темп виконання - середній. Виконуємо 2-3 підходу по 30-40 секунд.

8. Утримання. Лежачи на животі, ноги прямі, голова опирається на тильну частину долонь. З ноги й верхню частину тулуба, прогинаючись у попереку (голова, верхня частина тулуба, руки й ноги підняті, точка опори - живіт). Ноги разом, руки в сторони, долоні вивернуті нагору. Статично завмираємо в цьому положенні на 10-15 секунд. Важливо: бажано не затримувати подих, при виконанні цієї вправи стегна потрібно відривати від підлоги. Виконуємо 3-4 повторення з короткочасним відпочинком між повтореннями (5-10 секунд).

Тепер встаємо

9. Обертання руками. Вправа для фіксаторів лопатки. Коштуючи перед дзеркалом (контролюючи поставу), лікті убік, пальці рук до плечей. Виконуємо обертання рук назад (по годинній стрілці). Важливо: у цій вправі не потрібна більша амплітуда руху, навпаки, лікті повинні робити при обертанні невелику окружність. Темп виконання - повільний. Виконуємо 2-3 підходу по 20-30 секунд із короткочасним відпочинком між підходами.

10. Присідання. Вправа для постави. Коштуючи перед дзеркалом (контролюючи поставу), руки убік, долоні вивернуті нагору. У такім положенні, зберігаючи гарну поставу, встаємо на миски, потім присідаємо, знову на миски й у вихідне положення. Виконуємо 5-10 таких присідань із короткочасним відпочинком. Темп виконання вправи - повільний.

3.3 Методики масажу які були застосовані в експериментальній групі

Хворий лежить на животі; масажист коштує з боку грудного сколіозу. Спочатку проводять загальні погладжування всієї поверхні спини (площинне, що обхоплює, граблеподібне, гладження), потім здійснюють седативний, розслаблюючий вплив на верхню частину трапецієподібного м'яза (погладжування, розтирання пальцями - кругове, вібрація лабільна безперервна), роблять розтирання, Розминання, вібрацію на піднесенні в області грудного сколіозу (гребнеподібне розтирання, побиття, рублення,

Розминання щипцеподібне по довгих м'язах спини); всі прийоми з метою тонізування, стимуляції проводити локально. Після цього масажують область поперекової ввігнутості (всі прийоми на розслаблення, розтягування, впливати седативно - погладжування, розтирання, вібрація тільки лабільна, непреривна).

Хворий повертається на лівий бік. У цьому положенні використають прийоми відтягування за правий підвздошний гребінь. Після цього хворої лягає на живіт. Продовжують масаж області сколіозу в поперековому відділі, в області опуклості (всі прийоми стимуляції, тонізування - розминання, вібрація переривчаста, всі різновиди для зміцнення м'язового валика). Потім здійснюють розслаблення й розтягування підлопаткової області (лівої лопатки), звертаючи увагу на межреберья (граблеподібне погладжування, розтирання, вібрація лабільна), відтягування лівого кута лопатки від увігнутості хребта, стимуляція й тонізування надпліччя, м'язів над лівою лопаткою, верхньої частини трапецієподібного м'яза (розтирання, Розминання, вібрація переривчаста, а також ударні прийоми).

Хворий перевертається на спину. У цьому положенні проводять масаж передньої поверхні грудної клітки.

У підключичній і надключичній областях, а також в області грудних м'язів ліворуч всі прийоми використаються з метою стимуляції, зміцнення м'язового корсета (розтирання, розминання, вібрація переривчаста, ударні прийоми). В області переднього реберного горба (випинання) проводяться прийоми з натисненням на цю область із рухами назад, вирівнюваннями; масажні маніпуляції з метою стимуляції, тонізування. На передній черевній стінці, черевному пресі виконуються всі прийоми стимулювання, тонізування (розтирання гребнеподібне, розминання, вібрація переривчаста, ударна). На верхньому відділі грудних м'язів праворуч роблять всі прийоми на розслаблення й відтягування плеча назад, вирівнюючи площини рівнів надпліч. Завершують масаж загальним погладжування всієї спини, надпліч. На малюнку 4 наведені основні зони стимуляції й розслаблення, яким приділяється увага при проведенні масажу.



Розділ 4. Обговорення отриманих даних

Заняття в обох групах закінчуються отриманням конкретних цифр, після чого проводиться математичний метод стастичної обробки за t - критерієм Ст'юдента, завдяки якому можна зрівняти обсяги вивчаючих показників в контрольній і дослідницькій групах.

Після обстеження хворих нами було сформовано генеральну піддослідну групу, яку ми протестували на початку дослідження. табл. 3.1. Наприкінці ми знов проведемо вимірювання і порівняємо ці показники.

На початку дослідження нами були отримані наступні дані.

Таблиця 4.1

Клінічна характеристика дослідницької групи на початку дослідження

№ п/п	Частота серцевих скорочень, уд/хв	Артеріальний тиск, мп рт. ст.	Ортостатична проба (різниця ЧСС)	Проба Штанге (с)	Величина скривлення хребта (градус)
		САТ	ДАТ
1	85	135	80	22	15	5
2	85	135	80	28	12	10
3	90	110	65	18	15	20
4	72	110	70	28	15	15
5	85	135	85	12	13	18
6	85	125	80	19	18	18
7	90	130	90	27	16	6
8	67	110	60	26	19	30
9	91	120	70	24	20	30
10	71	125	75	21	16	25

Таблиця 4.2

Клінічна характеристика контрольної групи на початку дослідження

№ п/п	ЧСС, уд/хв,	Артеріальний тиск, мп рт. ст.	Ортостатична проба (різниця ЧСС)	Проба Штанге (с)	Величина скривлення хребта (градус)
		САТ	ДАТ
1	84	125	80	25	18	22
2	85	125	80	15	14	5
3	95	125	70	26	18	34
4	96	125	85	14	14	35
5	87	125	80	22	13	22
6	98	130	85	13	12	12
7	65	135	80	18	12	12
8	90	115	60	20	14	20
9	88	125	75	21	21	15
10	70	130	85	18	15	28

Використовуючи статистичний метод обробки даних за Стьюдентом [глава ІІ], ми порівняли контрольну та дослідницьку групи і отримали такі дані.

1. Частота серцевих скорочень: t = 1,6. Цей показник у таблиці перебуває між значеннями (Р - 0,05) і (Р - 0,01). Достовірної відмінності між цими показниками не виявлено.

2. Критерій Стьюдента САТ дорівнює t = 1,3. Цей показник у таблиці перебуває між значеннями (Р - 0,05) і (Р - 0,01). Достовірної відмінності між цими показниками не виявлено.

3. Критерій Стьюдента ДАТ дорівнює t = 1,6. Цей показник у таблиці перебуває між значеннями (Р-0,05) і (Р-0,01). Достовірної відмінності між цими показниками в групах не виявлено.

4. Критерій Стьюдента по Ортостатичній пробі дорівнює t = 1,8. Цей показник у таблиці перебуває між значеннями (Р-0,05) і (Р-0,01). Достовірної відмінності між цими показниками в групах не виявлено.

5. Критерій Стьюдента за пробою Штанге дорівнює t = 0,9. Цей показник у таблиці перебуває між значеннями (Р-0,05) і (Р-0,01). Достовірної відмінності між цими показниками в групах не виявлено.

6. Критерій величини скривлення хребта дорівнює t = 1,2. Цей показник у таблиці перебуває між значеннями (Р-0,05) і (Р-0,01). Достовірної відмінності між цими показниками в групах не виявлено.

Після отримання даних на початку дослідження можна зробити висновок, про те, що дві, сформовані нами групи, мають майже рівні показники на початку дослідження. Це свідчіть про те що пацієнти в експериментальну й контрольну групи підбиралися випадково методом, на початку дослідження вони знаходяться в рівних умовах.

Діаграма 4.1 Порівняння показників ЧСС на початку дослідження

Діаграма 4.2 Порівняння показників АТ на початку дослідження

Діаграма 4.3 Порівняння показників по Ортостатичній пробі (різниця ЧСС) на початку дослідження

Діаграма 4.4 Порівняння показників по пробі Штанге на початку дослідження

Діаграма 4.5 Порівняння показників величини скривлення хребта на початку дослідження

Після збору даних на початку дослідження, нами були розроблені і проведені програми реабілітації викладені у Главі ІІІ. Наприкінці дослідження ми отримали наступні данні.

Таблиця 4.3

Клінічна характеристика дослідницької групи на прикінці дослідження

№ п/п	Частота серцевих скорочень, уд/хв	Артеріальний тиск, мп рт. ст.	Ортостатична проба (різниця ЧСС)	Проба Штанге (с)	Величина скривлення хребта (градус)
		САТ	ДАТ
1	80	130	80	12	22	2
2	80	120	80	18	17	8
3	90	110	85	12	25	18
4	82	130	80	18	25	12
5	85	135	85	12	33	15
6	88	125	80	11	16	15
7	90	130	90	17	16	4
8	67	110	60	17	19	30
9	90	120	70	16	22	30
10	72	120	60	19	16	20

Таблиця 4.2

Клінічна характеристика контрольної групи на прикінці дослідження

№ п/п	ЧСС, уд/хв,	Артеріальний тиск, мп рт. ст.	Ортостатична проба (різниця ЧСС)	Проба Штанге (с)	Величина скривлення хребта (градус)
		САТ	ДАТ
1	84	120	80	20	14	20
2	85	125	80	15	14	5
3	95	120	80	16	18	35
4	96	125	75	14	24	35
5	87	125	70	19	13	25
6	98	135	85	13	12	10
7	65	155	90	18	12	10
8	90	110	60	20	14	20
9	88	120	75	21	21	15
10	70	130	90	18	12	30

Використовуючи статистичний метод обробки даних за Стьюдентом [глава ІІ], ми порівняли контрольну та дослідницьку групи і отримали такі дані.

1. Частота серцевих скорочень: t = 1,8. Цей показник у таблиці перебуває між значеннями (Р - 0,05) і (Р - 0,01). Достовірної відмінності між цими показниками не виявлено. Це можна пояснити, або недостатньою тривалістю програми реабілітації (близько 4 місяців), або тим, що ця програма не передбачала уклін на тренування кардіо-респіраторної системи, здебільшого увага приділялась ОРА.

2. Критерій Стьюдента САТ дорівнює t = 1,7. Цей показник у таблиці перебуває між значеннями (Р - 0,05) і (Р - 0,01). Достовірної відмінності між цими показниками не виявлено. Це можна пояснити, або недостатньою тривалістю програми реабілітації (близько 4 місяців), або тим, що ця програма не передбачала уклін на тренування кардіо-респіраторної системи, здебільшого увага приділялась ОРА.

3. Критерій Стьюдента ДАТ дорівнює t = 1,6. Цей показник у таблиці перебуває між значеннями (Р-0,05) і (Р-0,01). Достовірної відмінності між цими показниками в групах не виявлено. Це можна пояснити, або недостатньою тривалістю програми реабілітації (близько 4 місяців), або тим, що ця програма не передбачала уклін на тренування кардіо-респіраторної системи, здебільшого увага приділялась ОРА.

4. Критерій Стьюдента по Ортостатичній пробі дорівнює t = 2,2. За цим показником виявлено достовірну відмінність між групами, це говорить про позитивний вплив засобів фізичної реабілітації не тільки на ОРА, але й на організм дитини в цілому.

5. Критерій Стьюдента за пробою Штанге дорівнює t = 1,9. Цей показник у таблиці перебуває між значеннями (Р - 0,05) і (Р - 0,01). Достовірної відмінності між цими показниками в групах не виявлено. Це пов'язано з тим, що в наш комплекс була включена невелика кількість дихальних вправ, цей комплекс здебільшого був орендований на розвиток ОРА та зокрема хребта.

6. Критерій величини скривлення хребта дорівнює t = 2,3 За цим показником виявлено достовірну відмінність між групами, це говорить про позитивний вплив засобів фізичної реабілітації на ОРА, та корекцію дефектів постави.

Аналіз даних підтвердив достовірну відмінність в контрольній та дослідницькій групі. Це свідчіть про ефективність застосування обраної програми реабілітації з метою корекції дефектів постави у дітей молодшого шкільного віку.



Діаграма 4.6 Порівняння показників ЧСС наприкінці дослідження

Діаграма 4.7 Порівняння показників АТ наприкінці дослідження

Діаграма 4.8 Порівняння показників по Ортостатичній пробі (різниця ЧСС) наприкінці дослідження



Діаграма 4.9 Порівняння показників по пробі Штанге наприкінці дослідження

Діаграма 4.10 Порівняння показників величини скривлення хребта наприкінці дослідження

Крім цього нами було проведене опитування хворих експериментальної групи, в результаті якого нами були отримані суб'єктивні данні, які ми зафіксували в таблиці 4.5

Таблиця 4.5

Процентне співвідношення впливу реабілітації

Критерії оцінки стану дітей	Контрольна група	Експериментальна група
Наявність хворій у спині	83%	63%
Головні болі	63%	44%
Підвищена стомлюваність	85%	51%
Погіршення стан сну	54%	26%



У такий спосіб можна зробити висновок, про те, що застосування методів фізичної реабілітації дають гарні результати в лікуванні сколіотичної хвороби дітей молодшого шкільного віку.

Дуже часто ефективність ЛФК буває невисокою. Серед основних факторів, що сприяють цьому, можна перелічити:

- нерегулярне виконань дітьми комплексів ЛФК

- складність індивідуального підбора навантаження при заняттях у групах

- відсутність у деяких методистів педагогічних навичок.

В таких випадках по-перше, потрібно провести бесіду з дитиною, пояснити їй, наскільки важливо її відповідальне відношення до виконання вправ лікувальної фізкультури. Як це зробити - залежить від педагогічного таланта реабілітолога і його знання психології дитини. Дитина повинна бути активним учасником процесу лікування, у цьому особливість сколіозу: тут дуже багато чого залежить від самого хворого, уколами або пігулками з ним не впоратися.

По-друге, батькам потрібно постаратися самим активно включатися в процес реабілітації дитини.

Можна із упевненістю сказати, що сколіоз став глобальною проблемою. Сучасна людина сильно піддана гіподинамії. Це пов'язане з тим, що зараз державою й самими людьми мало часу приділяється здоровому способу життя, пропаганді занять фізичними вправами й спортом. У наше століття механізації й автоматизації людська праця вже не має такого значення, як раніше. Усе більше людей займаються розумовою працею, не виконуючи якої-небудь динамічної роботи. Все це веде до ослаблення адаптаційних резервів організму, зниженню м'язової активності і як наслідок - порушенню постави. Напевно, майже немає людей, у яких немає або ніколи не виникнуть проблем із хребтом. Основний засіб боротьби з дефектами постави - це профілактика. Попередити сколіоз набагато легше, ніж вилікувати. Профілактику дитячого, у тому числі шкільного, сколіозу забезпечують: рівна постіль, правильне сидіння за партою й столом, гарне й правильне висвітлення робочого місця, перебування на свіжому повітрі, рухливі ігри, повноцінне харчування, достатній сон, ранкова гімнастика, самомасаж.

Основою профілактики сколіозу й порушень постави варто вважати правильне фізичне виховання дітей у родині й школі, загальне зміцнення дитячого організму, створенні умов для здорового способу життя (харчування, режим дня, особиста гігієна).



Висновки

В ході цієї роботи

1. Проведена обробка сучасних та консервативних літературних джерел в аспекті проблеми порушення постави;

2. Розроблена комплексна методика фізичної реабілітації, спрямована на лікування, та профілактику дефектів постави та сколіозів;

3. На підставі аналізу результатів лікування обґрунтували ефективність та достовірність обраної нами схеми фізичної реабілітації в системі відбудовного лікування при порушеннях постави.

4. Провели необхідні реабілітаційні заходи з групою пацієнтів, маючих дефекти постави

5. Визначили прийнятні та ефективні методи дослідження хворих. Провели дослідження та оцінили отримані данні.

6. Провели оцінку функціонального стану хворих, основних систем організму та змін, що відбуваються під впливом обраних методик фіз. реабілітації;

7. Сприяли залученню дітей до самостійних занять лікувальною фізкультурою, самомасажем;

8. Слідкували за виникненням можливих ускладнень, нормалізацією основних функцій організму пацієнтів;

9. Сприяння активному використанню в навчальному процесі методів профілактики й лікування порушень ОРА

10. Організовували консультації, семінари, центра медико-педагогічної корекції порушень ОРА в дітей

11. За допомогою обробки й аналізу даних, встановили ступень ефективності обраної нами програми реабілітації;



Практичні рекомендації

1. Дітям рекомендовано спати треба на твердій основі, а для м'якості використати ватяні або вовняні матраци, але не пружинні матраци.

2. Використати не хімічний (медикаментозний), а механічний (структурний) підхід у лікуванні ;

3. Лікувати не хвороба, а хворого, боротися не із симптомами, а шукати й усувати причину патології;

4. Повернути організм до норми, залучаючи в ньому захисні сили, спрямовані на самозцілення й саморегуляцію;

5. До реабілітації дітей з порушеннями ОДА необхідно активно залучати батьків, можливе застосування методів сімейної психотерапії;

6. Будь-яка ортопедична патологія ОДА вимагає постійного, напруженого, планового, комплексного лікування, спрямованого як на усунення основної причини порушень ОДА, так і їхньої корекції під постійним контролем профільних фахівців.