Проведення лікувальних заходів при дизентерії свиней в ПСП "Комишанське" Охтирського району Сумської області

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДИПЛОМНА РОБОТА

на тему:

Проведення лікувальних заходів при дизентерії свиней в ПСП «Комишанське» Охтирського району Сумської області



ЗМІСТ

ЗАВДАННЯ НА ВИКОНАННЯ ДИПЛОМНОЇ РОБОТИ

РЕФЕРАТ

ВСТУП

1. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ

Висновок з огляду літератури

2. ВЛАСНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

2.1 Матеріали і методи дослідження

2.2 Характеристика господарства

2.3 Результати власних досліджень

2.4 Обговорення результатів власних досліджень

2.5 Розрахунок економічної ефективності

3. ОХОРОНА ПРАЦІ

4. ЕКОЛОГІЧНА ЕКСПЕРТИЗА

5. ВИКОРИСТАННЯ КОМП'ЮТЕРНИХ МЕТОДИК

ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ ВИРОБНИЦТВУ

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ



РЕФЕРАТ

Дипломна робота виконувалася на базі свинотоварної ферми ПСП «Комишанське» Охтирського району Сумської області та на кафедрі епізоотології та організації і економіки ветеринарної справи СНАУ.

Обсяг дипломної роботи складає 94 сторінки комп'ютерного тексту, 9 малюнків та 5 таблиць. Тема дипломної роботи: “Лікувальні заходи при дизентерії свиней в ПСП «Комишанське» Охтирського району Сумської області”.

Діагноз на дизентерію свиней встановлювали комплексно з урахуванням епізоотичних даних, характерних кілінічних ознак, даних патологоанатомічного розтину загиблих тварин, а також на основі лабораторних досліджень. Результати досліджень показали високу терапевтичну ефективність при дизентерії поросят всіх досліджуваних препаратів мітронідазолу, проте, застосування препарату «Метронід 50» більш вигідним у порівнянні із аналогам. Результати гематологічних і імунологічних досліджень показали, що застосування препарату Ераконд на фоні лікування свиней препаратом Метронід-50 викликало у тварин активацію імунної системи.

Пропозиція: рекомендувати при лікуванні свиней, хворих на дизентерію, поряд із препаратом Метронід-50 вводити тваринам внутрішньом'язово 10 розчин Ераконду у дозі 30 мг/кг живої ваги з метою підвищення захисних функцій організму.



ВСТУП

Виникнення і широке розповсюдження шлунково-кишкових хвороб поросят зумовлене дією багатьох етіологічних факторів. Поряд зі збудниками (вірусами, бактеріями, хламидами, грибами, простішими, гельмінтами) велике значення у їх виникненні і поширенні мають супроводжуючі фактори. Найбільш значимими серед них є: хронічний дефіцит перетравного протеїну, вітамінів, макро- і мікроелементів у раціоні свиноматок, який супроводжується порушенням обміну речовин, зниженням природної резистентності й імунологічної реактивності організму, народження фізіологічно незрілих поросят; хронічна інтоксикація тварин у результаті згодовування неякісних, токсичних кормів; гіпо- і адинамія свиноматок; розміщення великої кількості свиней на обмежених площах і безперервна система опоросів; незадовільний мікроклімат через неефективну систему гноєвидалення і вентиляції; порушення профілактичних розривів між технологічними циклами; неефективна дезінфекція або відсутність її як складової частини технологічного процесу; наявність гризунів у свинарських приміщеннях, як резервуару багатьох збудників інфекцій; широке і безсистемне застосування антибактеріальних засобів, яке супроводжується набуттям стійкості до збудників інфекції і зміною їх властивостей.

Діагностику і з'ясування етіологічної структури шлунково-кишкових хвороб свиней здійснюють комплексно на основі аналізу епізоотичної ситуації, клінічних ознак, патологоанатомічних змін, результатів лабораторних досліджень патматеріалу і при необхідності-біопроби.

При організації і проведенні лікувальних заходів необхідно виключити причини, що сприяють розповсюдженню шлунково-кишкових захворювань. Лікування хворих тварин включає застосування етіотропних, патогенетичних, симптоматичних, дієтичних, імуностимулюючих заходів. Етіотропна терапія, спрямована на ліквідацію патогенної і потенціально патогенної мікрофлори, передбачає застосування антибіотиків, сульфаніламідів, хінолінів, комбінованих препаратів. Відновлення якісного і кількісного складу нормальної кишкової мікрофлори після антибактеріальної терапії здійснюють шляхом застосування пробіотиків, які містять лактобактерії, біфідобактерії, молочно-кислий стрептокок, штами сінної палички тощо. Для відновлення розладу травлення і зупинки диспептичних ознак застосовують в'яжучі препарати рослинного і мінерального походження. Для захисту слизових оболонок шлунково-кишкового тракту від бактеріально-токсичних факторів використовують ентеросорбенти. З препаратів патогенетичної терапії ефективні вітамінні препарати.

Тому, метою нашої роботи було провести серологічний моніторинг, вивчити симптоматику захворювання, виділити, ідентифікувати і визначити біологічні властивості збудника, удосконалити існуючі методи терапії хламідіоза великої рогатої худоби. Для досягнення мети були поставлені наступні завдання: вивчити епізоотичну ситуацію щодо дизентерії свиней у тваринницьких господарствах України; з'ясувати клініко-епізоотологічну симптоматику у свиней; вивчити патолого-анатомічні зміни у свиней, які загинули внаслідок дизентерії; провести дослідження патологічного матеріалу від тварин, що загинули на дизентерію; провести випробовування терапевтичної і профілактичної активності нової ін'єкційної форми метронідазолу (препарату «Метронід 50») при спонтанній дизентерії свиней; вивчити вплив фітопрепаратів Ераконд (Долюцар) і Метронід-50 на стан імунної системи свиней при дизентерії; визначити найбільш ефективну схему терапевтичних заходів при лікуванні свиней, хворих на дизентерію.



1. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ

Дизентерія свиней (Dysenteria bacterialis suum) -- висококон-тагіозна хвороба свиней, яка характеризується симптомами гострого катарально-геморагічного коліту і проявляється профузним проносом з домішками у фекаліях крові та слизу [5].

Етіологія хвороби остаточно не з'ясована. До сих пір не вдалося із достовірністю встановити справжнього збудника хвороби, можлива полімікробна етіологія, а також асоційована дія мікробів із вірусами. Відсутність визначених даних відносно етіології даної хвороби не дозволяють розробити научно обґрунтовану класифікацію дизентерії свиней. Посилаючись на дані ряду дослідників [68], можна розрізняти: 1)вібріозну дизентерію (збудник - вібріон колі, вібріон суіс); 2) балантідіозну дизентерію - балантідіоз (збудник - Балантідія суіс); 3) спірохетозну дизентерію (збудник -спірохете Трепонема гіодизетерія); 4) анаеробну дизентерію (збудник - Клострідіум); і вірусну дизентерію (збудник - вірус типу ентеровірусів).

Найбільш вірогідним збудником дизентерії вважають Borrelia hyodysenteria, яка належить до родини Treponemataceae. Борелії є постійними мешканцями травного каналу здорових поросят і виявляють свою патогенність лише в разі різкого зниження резистентності організму. Борелії -- змієподібно рухливі, з рівними, правильно розміщеними завитками й гострими кінцями анаеробні спірохети. У свиней розрізняють три форми збудника: великі -- завдовжки до 20 нм з 8-12 завитками, середні -- 8-12 нм з 6-8 завитками та малі -- до 8 нм 3-4 завитками [11].

Збудником цього захворювання є спірохета із родини Treponemataceae, яка віднесена до 1-ї групи збудників інфекційних захворювань по стійкості до деззасобів.

Грамнегативні, однак добре забарвлюються усіма аніліновими фарбами, особливо генщанвіолетом. Борелії виявляються під мікроскопом у темному або фазово-контрасному полі мазків, виготовлених зі зскрібків ураженої частини слизової оболонки товстих кишок, значно рідше -- з фекалій хворих свиней. Культивуються в суворо анаеробних умовах, за температури 42°С і рН == 7,4-7,6, на спеціальних живильних середовищах -- триптично-соєвому агарі та бульйоні з кров'ю або сироваткою крові плоду великої рогатої худоби і спектоміцином.

Ріст культури на триптично-соєвому кров'яному агарі спостерігається через 5-8 діб після висівання у вигляді ніжного дифузного нальоту і супроводжується чітким гемолізом еритроцитів; колоній борелії не утворюють. На триптично-соєвому кров'яному бульйоні ріст збудника виявляють через 2 доби у вигляді сіруватого слизистого осаду на дні пробірки, який при струшуванні піднімається вгору у вигляді косички, Через 3 -доби середовище набуває темно-коричневого, майже чорного кольору [55].

Епізоотологія хвороби. Хворіють свині різного віку, особливо молодняк 1-6-місячного віку. Під час ензоотичних спалахів дизентерії криваві проноси спостерігають і серед поросят-сисунів. Появу захворювання часто спричинюють різкі порушення в годівлі та утриманні свиней (зміна кормів, кормові отруєння, скупченість, протяги) [9]. Особливо роль цих факторів виявляється в стаціонарно неблагополучних господарствах [43].

Хвороба реєструється в будь-яку пору року, проте рідше влітку і при таборному утриманні. Джерелом збудника інфекції є клінічно й латентно хворі свині та реконвелесценти, які виділяють борелії з фекаліями до 5 міс після перехворювання. Зараження здорових свиней відбувається аліментарно, через контаміновані збудником корми, воду, підстилку, предмети догляду за тваринами. Для дизентерії характерним є дуже швидке поширення хвороби, яка проходить у вигляді ензоотії, іноді епізоотії. Захворювання реєструється впродовж усього року, однак найчастіше восени, взимку та навесні [23; 49].

Слід враховувати, що поросята, особливо взимку, можуть захворіти декілька раз, поки не загинуть або не досягнуть 5-6-місячного віку.

Перебіг хвороби в раніше благополучних господарствах пов'язана переважно із завезенням для комплектування ремонтних свинок і кабанчиків. У цих випадках захворювання набуває характеру епізоотії з охопленням упродовж 1 -- 3 діб свиней усіх вікових груп. Захворюваність і летальність серед поросят-сисунів може досягати 80 -100%, у свиноматок і дорослих свиней хвороба проходить більш доброякісно, з меншою летальністю. Надалі в цих господарствах дизентерія стає стаціонарною інфекцією, супроводжується наявністю великої кількості свиней-мікробоносіїв, регулярно з'являється серед молодих поросят 1-6-місячного віку у вигляді ензоотичних спалахів. Захворюваність серед цих вікових груп становить 80-90%, летальність -- 10 -60% [38].

Дизентерія свиней нерідко виникає вторинно на грунті згодовування недоброякісного (запліснявілого) комбікорму, який викликає дисбактеріоз кишковику, порушення ферментних систем печінки і зміну власного шару кишечнику гістіоцитарно-лімфоїдними клітинами [33].

Клінічна картина та перебіг хвороби. Інкубаційний період триває 2-30 діб. Перебіг хвороби гострий, підгострий та хронічний. Можливі випадки надгострого перебігу, коли тварини гинуть через 12-20 год після появи кривавого проносу [22].

За гострого перебігу спостерігаються короткочасне підвищення температури тіла до 40,5-41°С, сильне пригнічення, відсутність апетиту, спрага. Через 48-82 год після зараження з'являється сильний пронос. Фекалії спочатку мають брудно-сірий колір, потім стають темно-коричневими або землисто-чорного кольору з домішками слизу й крові, що є найхарактернішою діагностичною ознакою дизентерії. Температура тіла швидко знижується, з'являється хитка хода, задишка; спина згорблена, живіт підтягнутий. На 5-6-ту добу хвороби настає повне виснаження і загибель тварини. Поросята віком 3-6 тижнів хворіють тяжче, ніж підсвинки, однак проноси з кров'ю частіше бувають у доросліших тварин. У багатьох свиней, особливо серед молодняку, після одужання нерідко бувають рецидиви хвороби.

За підгострого перебігу температура тіла перебуває в межах норми або знижена. Спостерігають виснажливі кров'янисті проноси з домішками слизу, сильну спрагу, відсутність апетиту, виснаженість, хитку ходу. Тривалість хвороби -- 15-17 діб. Більшість тварин гине на 12-15-ту добу. Під час хронічного перебігу спостерігають проноси й запори, виснаження, млявість, можливі екзематозні ураження шкіри. Кров у фекаліях виявляється рідко і тільки в окремих свиней. Тривалість хвороби -- 14 діб. Трапляються випадки ускладнення дизентерії сальмонельозом, пастерельозом та іншими секундарними інфекціями.

Патологоанатомічні зміни. Під час огляду трупа виявляють загальне виснаження, синюшність шкірного покриву в ділянці вух і нижній частині тіла [7]. На розтині трупа основні патологоанатомічні зміни спостерігають у товстому відділі кишок. При гострому перебігу хвороби виявляють потовщення, геморагічне запалення і складчастість слизової оболонки ободової та сліпої кишок, згодом -- дифтеритичні висівкоподібні нашарування та осередки некрозу; крововиливи в лімфовузлах і деяких органах [21]. При хронічному перебігу хвороби в товстих кишках відмічають сирнисті нальоти чорно-білого, жовтуватого або червоного кольору, крововиливи, а також дегенеративні зміни в печінці й нирках. Вміст кишок через домішки крові має червонуватий, іноді кавовий колір [66].

Діагноз передбачає аналіз результатів епізоотологічного обстеження неблагополучного господарства, характерної клінічної картини хвороби, патологоанатомічних змін та даних лабораторного дослідження [63].

Лабораторна діагностика ґрунтується на виявленні борелій під час мікроскопічного дослідження патологічного матеріалу з використанням фазового контрасту або конденсора темного поля.

Лікування. З лікувальною й профілактичною метою успішно використовують осарсол, ветдипасфен, ніфулін, емгал, тилан, фармазин-200, трихопол, різні антибіотики (біоміцин, левоміцетин) та сульфаніламідні препарати (фуразолідон). Кращим вважають осарсол, який за умови своєчасного використання запобігає загибелі свиней [25; 60].

Боротьба із дизентерією в господарствах з гострим перебігом захворювання і в господарствах, де дизентерія набула тривалого перебігу, має деякі відмінності. Пер-за-все, на неблагополучні щодо дизентерії господарства вводять обмеження, якими передбачується [29]:

· заборона вводу і виведенню свиней для племінних і інших цілей, а також використання у відтворенні хворих і перехворівши дизентерією свиней;

· припинення або недопущення змішування і перегруповування тварин всередині господарства;

· заборона відвідування особам, не пов'язаних із виробництвом;

· боротьба з мишоподібними гризунами, собаками і котами.

В неблагополучних щодо дизентерії господарствах, де захворювання виникло вперше, а також в раніш неблагополучних господарствах з черговим гострим спалахом інфекції, проводять наступні заходи [53]:

· усіх свиней піддають клінічному огляду і вибірково вимірюють температуру тіла;

· у частини тварин (клінічно хворих і підозрюваних і захворюванні) відбирають із прямої кишки проби фекалій і направляють до ветеринарної лабораторії або при наявності мікроскопу і фазово-контрастного пристрою КФ-4 досліджують в господарстві;

· з метою встановлення діагнозу кількох клінічно хворих свиней, у яких є криваві проноси, направляють для забою на санітарну бойню;

· після забою проводять патологоанатомічний огляд шлунково-кишкового тракту і внутрішніх органів і виявляють характерні для дизентерії зміни, а також відбирають проби слизової оболонки великої обідкової кишки і досліджують суспензію під мікроскопом на наявність трепонем і готують з неї пофарбовані мазки.

У випадку підтвердження діагнозу всіх тварин ферми піддають лікуванню одним з наступних препаратів [54]:

Ветдипасфен Комбінований препарат складається із декількох антибіотиків (дігідрострептоміцин, дібіоміцин, феноксіметилпеніцилін), і представляє собою порошок жовтого кольору. У 1 г ветдипосфену міститься 347 тис. ЕД сумарної активності антибіотику. Рекомендується для лікування і профілактики дизентерії свиней. Застосовують всередину із кормом або водою. Із профілактичною метою препарат застосовують 2 дні один раз на день. Курс обробки повторюють через 7 діб. Для лікування ветдипосфену дають один раз на добу на протязі 3 діб. Курс лікування повторюють через 7-10 діб.

Динамутилін 10%-вий. Має в своєму складі 10% діючої речовни тіамуліну. Випускається германською фірмою «Хейден» у вигляді білого кристалічного порошку або гранул. Застосовується у вигляді лікувальних розчинів, виготовлених на питній воді. Дозу препарату розраховують за діючою речовиною тіамуліну: для тварин живою вагою більше 15 кг - 8-9 мг на 1 кг ваги, а поросятам-сисунам випоюють 0,006%-вий розчин. Свиней обмежують у воді, а лікувальний розчин (2-3 л на голову) випоюють один раз на день на протязі 5 діб.

Іпрогал-15. Містить 15 г іпронідазолу і наповнювача до 100 г. Згодовують на протязі 5-10 діб із розрахунку 1 кг на 1 т корму.

Ніфулін. Застосовують разом із кормом. З лікувальною метою використовують 5 кг препарату на 1 т корму, а з профілактичною метою 2 кг на 1 т корму і згодовують свиням 2 рази на день на протязі 7 діб.

Осарсол. Розчиняють у свіжо виготовленому 1%-вому водному розчині питної соди (на 100 мл питної води, підігрітої до 20 єС, беруть 1 г питної соди і 2,5 г осарсолу). Отриманий розчин задають поросятам-сисунам через рот із шприца із гумовим шлангом, і більш дорослим - із кормом індивідуально.

Тривалість курсу лікування - три дні підряд, на протязі яких препарат згодовують 2 рази на добу. Курс лікування повторюють через 5-6 діб. Якщо тварини приблизно однієї ваги, то препарат можна задавати одночасно всій групі. Хворим розчин задають індивідуально.

Трихопол (метронідазол). Застосовують перорально і парентерельно. Добрий лікувальний ефект досягається внутрішньом'язовим веденням препарату. Окрім підвищеного ефекту впливу на збудника досягається значна економія трихополу у порівнянні із традиційним пероральним застосуванням.

Для внутрішньом'язових ін'єкцій трихополу готується 10% розчин на кип'яченій і охолодженій до температури 37-40 єС воді, на фізіологічному розчині або 0,20% розчині новокаїну. Застосовують із лікувальною і профілактичною метою по 0,1 мл на 1 кг ваги або із розрахунку 10 мг сухого препарату на 1 кг ваги тварини.

Через 24 години після внутрішньом'язового ведення трихополу для закріплення лікувального ефекту тваринам на протязі наступних двох днів (з ранку і ввечері) дають разом із кормом або водою проти дизентерійні препарати (іпрогал, емгал, фармазин і ін). Відразу ж після введення трихополу свиней купають в лужному формаліні (1% формалін), 0,5% їдкий натр) під спеціально обладнаним душем або безпосередньо в станках за допомогою ЛСД, Дука або іншої техніки. Цим же розчином обробляють стіни станка, підлогу, годівниці [61]. Якщо є можливість видалити тварин з приміщень, то станки. Проходи, галереї, інвентар за доглядом, гноєзбірники, територію навкруги свинарників обробляють дезінфектами в їх робочих концентраціях, а низинні території ферми осушують. Добрий допоміжний ефект в період проведення лікування дає регулярне присипання проходів вапном. Курс обробки свиней з застосуванням внутрішньом'язових ін'єкцій повторюють через 10-14 днів.

Перорально трихопол застосовують із кормом. Препарат розчиняють в теплій (30-40єС) в воді, замішуючи із кормом і згодовують три дні підряд вранці і ввечері: тваринам масою до 40 кг - 0,25 гр , вище 40 кг - 0,5 гр. Обов'язкове застосування дезінфекції шкіряних покривів тварин і об'єктів зовнішнього середовища. Курс обробки повторюють через 10-14 днів [62].

Важко хворих свиней, якщо їх не відправляють на забій, ізолюють і лікують тільки внутрішньом'язовими введеннями трихополу до їх повного одужання і в стадо не повертають. Порівняльне дослідження лікувальних властивостей трихополу, введеного перорально і внутрішньом'язово, показали, що через 24 години після внутрішьом'язового введення мікроскопічними дослідженнями не вдається виділити спірохет в фекаліях і слизовій оболонці товстого відділу кишечнику клінічно хворих дизентерією свиней. При згодовуванні препарату із кормом кількість спірохет в слизовій оболонці товстого відділу кишечнику через дві доби зменшується в 2,5, а через три доби - в 10 разів. Після застосування трихополу клінічні ознаки дизентерії (діарея із кров'ю) у більшості тварин зникають на протязі доби.

Фармазин. (водорозчинний) застосовують внутрішньом'язово і перорально із питною водою. Для внутрішньом'язових ін'єкцій готують 20% розчин на фізіологічному розчині і вводять 0,1 мл на 1 кг маси тварини. Схема обробки кармазином повторює схему обробки трихополом. Для пероральної обробки готують лікувальний розчин на теплій питній воді із розрахунку 0,25-0,5 г препарату на 1 л води або 20-30 мг препарату на 1 кг маси тварини. Задають його один раз на добу. За добу тварин обмежують у воді, а ранком в годівниці заливають лікувальний розчин. Курс обробки триває протягом 3-5 діб. Після 3-добової перерви курс лікування повторюють. Обов'язкова дезінфекція шкіряних покривів, предметів догляду і оточуючого середовища.

Емгал. 1000 г емгалу вміщує: диметридазолу - 110, хлор тетрацикліну - 25, фуразолідону - 65 і наповнювача - 800 г. Свиням для профілактики і лікування захворювань шлунково-кишкового тракту із наявністю кровавих проносів препарат задають із кормом. Клінічно хворим дизентерією свиням емгал згодовують у кількості 4-5 кг на 1 т корму на протязі 10 діб. Тваринам групи відгодівлі із профілактичною метою емгал додають до корму у дозі 2 кг на 1 т корму і згодовують постійно або періодично у залежності від епізоотичного стану щодо дизентерії свиней.

Необхідно підкреслити, що застосування проти дизентерійних препаратів обов'язково слід поєднувати із дезінфекцією шкірних покривів тварин лужним розчином формаліну, ретельною механічною очисткою і дезінфекцією приміщень, ліквідацією сирих місць на території ферми із послідуючою їх дезінфекцією і заміною недоброякісних кормів на доброякісні. Категорично забороняється згодовувати корми, уражені мікроскопічними грибами.

Дуже важливим фактором у закріпленні успішного лікування свиней щодо дизентерії є забезпечення тварин повноцінними кормами, обмеження їх від різноманітних стресів і підтримання гарного санітарного стану у свинарниках (один раз на тиждень побілка станків свіже гашеним вапном і посипка проходів негашеним вапном, підтримання сухості у свинарниках, дезінфекція предметів догляду та ін) [56].

У випадку появи повторних захворювань серед тварин, яких піддавали лікуванню проти дизентерії, хворих ізолюють і відправляють на забій, а інших тварин неблагополучного станку і сусідніх із ним станків піддають лікувальній обробці внутрішньом'язовим введенням протидизентрійних препаратів (краще трихопол, кармазин) із обов'язковою дезінфекцією шкіряних покривів лужним формаліном.

Специфічні засоби із цим захворюванням не розроблені, тому для лікування і профілактики дизентерії свиней застосовують хіміотерапевтичні препарати. В усьому світі постійно ведеться пошук нових антимікробних засобів для боротьби із дизентерією свиней. Автори вивчали терапевтичну ефективність дизпаркола-плюс, розробленого Вороніжською виробничою ветеринарною лабораторією, при дизентерії свиней. Дизпаркол-плюс - комплексний антимікробний препарат, якій вміщує у своєму складі тилозин, левоміцетин і метронідазол. Лікувальну ефективність препарату при дизентерії свиней вивчали на 126 тваринах 4-6-місячного віку. Діагноз на дизентерію ставили на основі епізоотологічних, клінічних, патологоанатомічних і лабораторних даних (позитивна імунофлюоресцентна мікроскопія фекалій). Препарат хворим поросятам вводили внутрішньом'язово у дозі 0,1 мл/кг маси тіла двократно із інтервалом 24 години. За дослідними тваринами вели спостереження на протязі трьох тижнів. В результаті проведеного лікування у більшості тварин (85%) пронос припинився після першої ін'єкції. Після другої ін'єкції клінічні ознаки дизентерії зникли у всіх поросят. Таким чином, всі тварини одужали. Рецидивів захворювання дизентерією за період спостереження не відмічали. Із вищевказаного видно, що дизпаркол-плюс є високоефективним терапевтичним засобом для лікування свиней, хворих дизентерією.

Для лікування дизентерії у різні часи рекомендовано цілий ряд хіміотерапевтичних засобів і способів лікування [52]:

1. Випоювання сольового розчину осарсолу (0,01-0,5 г сухої речовини на голову) два рази на день на протязі 3-5 діб;

2. Ніфулін перорально у дозі 100-120 мг на 1 кг маси тварини 1 раз на добу на протязі 3-5 діб;

3. Застосування препаратів на основі тилозину (тілан, кармазин, тилозин) внутрішньом'язово у дозі 10 мг ДР/кг живої ваги 1 раз на день 3-5 діб;

4. Трихопол (метронідазол) із кормом із розрахунку 250 г на 1 тону корму або індивідуально по 0,25 г на порося масою до 25 кг 2 рази на добу на протязі 3-5 діб.

Проте всі ці методи і засоби не дозволяють отримати повного одужання поголів'я, і дуже трудомісткі, хоча найбільшим ефектом із них є застосування метронідазолу. Тому, за останній час з'явилася гостра необхідність створення такого терапевтичного засобу, якій би вміщав високу ефективність і зручність у використанні. Всім цим вимогам відповідає препарат «Метронід 50», створений в ЗАТ «Ніта-Фарм» (м. Саратов) [50].

«Метронід 50»-стабільний ін'єкційний розчин метронідазолу пролонгованої дії із вмістом в 1 мл розчину 50 мг діючої речовини. Після внутрішньом'язової ін'єкції у дозі 1-2 мл/10 кг живої ваги в крові і тканинах хворих поросят на протязі 24-30 годин підтримується висока концентрація метронідазолу (3,14 мг/мл), згубна не тільки для трепонем (збудника дизентерії), але і для балантидій, а також і анаеробів, які часто викликають або ускладнюють перебіг шлунково-кишкових захворювань поросят. Курс лікування - всього дві внутрішньом'язові ін'єкції із інтервалом 48 годин. У важких випадках захворювання рекомендовано щоденне застосування на протязі 3 діб. Для профілактики дизентерії в неблагополучних господарствах доволі однієї ін'єкції препарату у дозі менш ніж у два рази, у порівнянні із лікувальною (1 мл/10 кг живої ваги). Накопичено широкий дослід боротьби із дизентерією свиней в результаті застосування препарату «Метронід 50» у цілому ряді господарств Саратовської і Волгоградської областей Росії. Були повністю оздоровлено свинарські господарства, до цього стаціонарно неблагополучні щодо дизентерії свиней.

Для лікування свиней при дизентеріх було застосовано Ронідазол [51], який розчиняли 60,0 г препарату у 100,0 л води. Випоювали на протязі 3 діб. Доступ до води забороняють на весь період лікування. Консистенція фекалій у більшості випадків нормалізовувалася вже після 24 годин, проте лікування продовжували ще 2 доби. Окрім хворих свиней рекомендували профілактувати інфекцію у всіх свиней, які могли заразитися інфекцією. Щоденно готували новий розчин.

Імунітет недостатньо вивчений. Повторне захворювання щойно перехворілих свиней свідчить про його відносність. Специфічні біологічні препарати не можуть бути виготовлені доти, доки остаточно не з'ясується справжній збудник цієї хвороби [46: 48].

Профілактика. Через відсутність специфічних препаратів профілактика дизентерії ґрунтується винятково на чіткому дотриманні ветеринарно-санітарних правил комплектування та розведення тварин [3;42]. Захворювання свиней дизентерією може бути попереджено шляхом здійснення наступних міроприємств [36]:

· не допускати в загальне стадо свиней із неблагополучних щодо дизентерії господарств. Комплектуються промислові свинарські комплекси за рахунок власного відтворення, а при відсутності племінної ферми - із закріплених благополучних господарств [16];

· закуплений племінний молодняк обов'язково піддавати двократній (на початку і в кінці періоду карантинування) обробці трихополом, кармазином, динамутиліном за схемами, описаними вище, із одночасною дезінфекцією шкіряних покривів тварин розчином лужного формаліну;

· вести боротьбу із мишоподібними гризунами, безпритульними свійськими і дикими тваринами;

· суворо дотримуватися норм годівлі свиней доброякісними кормами. Забороняти згодовування свиням корму, ураженого цвілевими грибами;

· у весняно-літній період маточне поголів'я і молодняк. Що підростає обов'язково виводити у табори і включати в їх раціон зелені корми;

· у приміщеннях для свиней на протязі року постійно підтримувати чистоту, систематично проводити дезінфекцію і поточний ремонт, а після виводу свиней у літні табори - механічну очистку, санітарний ремонт і дезінфекцію. По закінченню літньо-табірного періоду, свиней поміщати тільки в оздоровчі свинарники. У приміщеннях слідкувати за підтриманням відповідного мікроклімату: видаляти вологість, загазованість, підтримувати сухість за рахунок опалення, вентиляції і посипки проходів негашеним вапном;

· приділяти особливу увагу проведенню ветеринарно-санітарних заходів у родильних приміщеннях. Станки чистити, дезінфікувати і проводити побілку свіже гашеним вапном. Для підстилки використовувати не уражену грибами солому. Після завершення технологічного циклу витримувати схему «пусто-зайнято»;

· в неблагополучних і підозрюваних щодо дизентерії свиней господарствах при відгодівлі поросят обробляти проти дизентерійними препаратами, дезінфікувати тулуб тварин лужним формаліном, суворо слідкувати за доброякісностю кормів;

· заборонити присутність на свинофермі стороннім особам, не пов'язаним із виробництвом, а також широку ветеринарно-санітарну роботу серед тваринників господарства.

Гарні результати по попередженню захворювання поросят дає пероральне введення ацидофільної бульйонної культури (3-5 мл) із перших годин життя тварин [14].

Заходи боротьби. Заходи щодо боротьби щодо дизентерії організовують і проводять, керуючись вимогами діючої інструкції.

Заходи проти дизентерії у промислових свинарських комплексів. У промислових свинарських комплексах, неблагополучних щодо дизентерії свиней, де від великої кількості свинопоголів'я немає суворо слідкувати за виконанням вимог зоогігієнічних норм щодо підтримання відповідного санітарного стану і мікроклімату на комплексі;

· один раз у 2-3 дні посипати проходи негашеним вапном, а на входах у приміщення обладнати дезковрики;

· у випадку виникнення захворювання серед тварин одної ділянки клінічно хворих ізолювати і направляти на забій, а інших тварин піддати обробці проти дизентерійними препаратами (трихопол, кармазин, емгал ті ін) із обов'язковою дезінфекцією лужним розчином формаліну тулубу тварин і станків. Дезінфекцію проходів проводити 2-4 -вим розчином їдкого натру;

· при переводі тварин із ділянки на ділянку на 3-7 добу до переводу також обробляти їх проти дизентерійними препаратами і дезінфікувати тулуб лужним розчином формаліну. Таку ж обробку повторити через 7-10 діб після постановки на відгодівлю [24];

· можливості провести одночасно обробку всіх тварин протидизентерійними препаратами, успішну боротьбу із цією хворобою можна проводити наступним чином:

· після кожного важування або іншого переміщення свиней, проходи обов'язково дезінфікувати 2-4%-вим розчином їдкого натру;

· одночасно у комплексі із лікуванням проводити заміну недоброякісних кормів на доброякісні.

Заходи у звичайних неблагополучних господарствах при гострому перебігу захворювання. Після вибраковки клінічно хворих тварин із загального стада проводять ретельну механічну чистку приміщень і станків. Всіх свиней піддають обробці трихополом або кармазином шляхом внутрішньом'язових ін'єкцій із послідуючою дачою проти дизентерійних препаратів із кормом або водою [10]. Після введення лікарського засобу станки разом із тваринами обробляють за допомогою Дука лужними розчинами формаліну, звертаючи увагу на дезінфекцію задньої частини тулуба і кінцівок тварин. Більш надійний ефект дезінфекції шкіряних покривів дає купка тварин під спеціально обладнаним для цієї мети душем. Проходи, галереї, коридори, інвентар за доглядом та ін. дезінфікують 2-4%-вим розчином їдкого натру або іншим рівноцінним дезінфектантом [1]. На другий день такої обробки свиней переводять в чисті продезінфіковані приміщення (станки) або відправляють у табори. Лікування тварин і дезінфекцію їх шкіряного покриву повторюють через 10-14 днів.

Восени після закінчення літньо-табірного періоду свиней обробляють протидезінтерійними препаратами, проводять купку в лужному розчині формаліну і ставлять в відремонтовані і продезінфіковані приміщення. На території ферми дезінфікують і ліквідують калюжи і низину, де може скопи чуватися гноївка і атмосферні осади, в якіх гарно почуваються трепонеми. За 7 днів до опоросу свиноматкам задають протидезинтерійні препарати і проводять купку їх в лужному розчині формаліну.

При хронічному перебігу дезинтерії. Несвоєчасна або помилкова діагностика дизентерії в господарстві, а також використання малоефективних лікарських засобів проти дизентерії або відсутність комплексності у боротьбі із данним захворюванням призводять до того, що дизентерія приймає тривалий стаціонарний характер.

У таких господарствах під впливом різних стресових факторів захворювання може чи загострюватися, чи затухати, призводячи до значних економічних збитків у вигляді невеликого, проте систематичного відходу тварин, а також недоотримання м'ясної продукції за рахунок зниження привісів у хворих тварин.

Заходи боротьби із дизентерією складаються із наступного:

· ізолюють із загального стада і лікують всіх хворих свиней із кривавими проносами;

· хворих тварин, які досягли забійної ваги, відправляють на забій, а інших піддають лікуванню із одночасною обробкою шкіряних покривів і об'єктів зовнішнього середовища;

· тварин, що залишилися (після вибраковки хворих) лікують за вищенаведеною схемою, проводять купку лужним розчином формаліну, проводять ретельну механічну очистку від гною приміщень і території ферми, дезінфікують. У літній час краще всього свиней вивести із приміщень у літні табори;

· за 7 діб перед опоросом свиноматок обов'язково оброблять проти дизентерійними препаратами і проводять купку у лужному розчині формаліну. Родильні приміщення перед вводом свиноматок повинні бути знезараженим;

· забезпечити свиней повноцінними кормами із обов'язковим вводом у раціон свіжих зелених кормів або трав'яної муки;

· категорично заборонено вводити у стадо нових тварин і здійснювати продажу молодняку;

· при виводі свиней у літні табори, приміщення і територію ферми чистять від гною, висушують, проводять санітарний ремонт, здійснюють дезінфекцію і дератизацію;

· восени, по закінченню літньо-лагірного утримання, за 4 дні до переводу свиней у зимні приміщення, обробляють всіх тварин проти дизентерійними препаратами і дезінфікують їх шкіряні покриви.

· Дотримання вищевказаних мір сприяє різкому скороченню захворюваності свиней дизентерією або повної ліквідації інфекції в господарстві.

У разі виникнення дизентерії усіх хворих свиней з кров'янистими проносами негайно ізолюють і направляють для забою [2]. Господарство оголошують благополучним і знімають з нього обмеження через 3 міс після останнього випадку виявлення хворих на дизентерію свиней.

Висновок з огляду літератури

Захворіють дизентерією примусово двох-трьох місячні поросята, нерідко свині, які знаходяться на відгодівлі і дуже рідко поросята-сисуни. Хворі тварини відмовляються від корму, і у них з'являється діарея. Фекалії рідкі, тягучі, коричневого і темно-зеленого кольору, з домішками слизу, а іноді і крові.

З розвитком хвороби в темних гомогенних фекаліях з'являються згустки слизу і некротизовані шматочки слизової оболонки шлунково-кишкового тракту. Тварини втрачають вагу, багато із них швидко гинуть, у інших хвороба переходить у хронічну форму, при якій фекалії набувають навпіл рідкої консистенції. В системі заходів проти дизентерії свиней головну увагу приділяють профілактиці, але досвід боротьби із хворобою не виключає доцільність, а частіше і необхідність лікувальних заходів.

В теперішній час хіміотерапевтичні засоби, що використовуються, нажаль, повністю не попереджують рецидиви хвороби, і в результаті з'являються скриті носії збудника. Тому застосування ефективних сучасних антибактеріальних препаратів при дизентерії свиней є досить актуальним питанням в вирішенні проблеми інфекційної патології свиней.



2. ВЛАСНІ ДОСЛІДЖЕННЯ.

2.1 Матеріали і методи дослідження

Дана дипломна робота виконувалась на базі фермерського господарства ПСП «Комишанське» Охтирського району Сумської області, вірусологічному і епізоотологічному відділах СОДЛВМ та кафедри епізоотології та організації і економіки ветеринарної справи СНАУ.

Метою нашої роботи було провести серологічний моніторинг, вивчити симптоматику захворювання, виділити, ідентифікувати і визначити біологічні властивості збудника, удосконалити існуючі методи терапії хламідіоза великої рогатої худоби.

Для досягнення мети були поставлені наступні завдання:

ь вивчити епізоотичну ситуацію щодо дизентерії свиней у тваринницьких господарствах України;

ь з'ясувати клініко-епізоотологічну симптоматику у свиней;

ь вивчити патолого-анатомічні зміни у свиней, які загинули внаслідок дизентерії;

ь провести дослідження патологічного матеріалу від тварин, що загинули на дизентерію;

ь провести випробовування терапевтичної і профілактичної активності нової ін'єкційної форми метронідазолу (препарату «Метронід 50») при спонтанній дизентерії свиней;

ь вивчити вплив фітопрепаратів Ераконд (Долюцар) і Метронід-50 на стан імунної системи свиней при дизентерії.

ь визначити найбільш ефективну схему терапевтичних заходів при лікуванні свиней, хворих на дизентерію.

Об'єкт дослідження. Свині білої степової породи із тваринницьких господарств Сумської області.

Предмет дослідження: статистичні матеріали державних підприємств ветеринарної медицини.

Методи дослідження. При виконанні роботи використовувалися бактеріологічні, серологічні, гематологічні, біохімічні, епізоотологічні, клінічні, зоогігієнічні і статистичні методи досліджень.

Робота проводилася із листопаду 2010 року по березень 2011 року на базі господарства ПСП «Комишанське» Охтирського району Сумської області, неблагополучному щодо данного захворювання. Всього в дослідах було використано 202 голови свиней білої породи (поросята 3-4-х місячного віку) клінічно хворих і підозрюваних у захворюванні дизентерією свиней.

Діагноз на дизентерію свиней ставили комплексно із розрахунком епізоотичних даних, клінічних ознак, патологоанатомічних змін і лабораторних досліджень фекалій і зішкрібів зі слизової оболонки кишечнику загиблих і вимушено забитих тварин. Проводили фазово-контрастне мікроскопічне дослідження фекалій і підслизового шару кишечнику від свіжих трупів поросят методом роздавленої краплі.

Тварини підбиралися у групи за принципом аналогів (вік, жива вага, умови годування і утримання, клінічний прояв захворювання).

Терапевтичну ефективність препарату «Метронід 50» оцінювали у порівнянні із трихополом (метронідазол у таблетках по 0,25 г) на 84 поросятах, спонтанно уражених дизентерією свиней. Препарати вводили згідно настановам: поросятам 1 групи - «Метронід 50» в дозе 2 мл/10 кг живої ваги внутрішньом'язово у внутрішню поверхню стегна дворазово із інтервалом 48 годин; 2 групи - «Трихопол» у вигляді свіжоприготовленої суспензії внутрішньом'язово у внутрішню поверхню стегна 2 рази на добу 3 доби поспіль із розрахунку 0,25 г препарату на голову; 3 групи - «Трихопол» в таблетках всередину по 1 таблетці 2 рази на добу 3 дні поспіль. Спостереження за тваринами проводили під час лікування і ще на протязі 10-14 діб після його закінчення.

У хворих на дизентерію поросят вимірювали температуру, пульс і дихання до, під час і через 5 діб після початку лікування. В ті ж самі строки проводилися гематологічні дослідження. Визначали кількість еритроцитів, лейкоцитів і тромбоцитов у 1 мкл крові (із послідуючим перекладом показників у систему СІ) із використанням розрахункової камери Горяєва за загальноприйнятою методикою і пофарбованих методом Романовського-Гімза. Вміст гемоглобіну визначали за допомогою гемометру Салі, лейкоформулу підраховували в мазках крові за загальноприйнятою методикою.

Випробовування профілактичної ефективнності препарату «Метронід 50» проводили на 102 поросятах, які підозрювалися у зараженні дизентерією свиней. Ці тварини знаходилися в одному приміщенні і у тісному контакті із клінічно хворими поросятами (сусідні клітки). Спостереження за такими тваринами проводили на протязі 17-22 діб із моменту введення.

З метою вивчення впливу фітопрепаратів Ераконд (Долюцар) і Метронід-50 на стан імунної системи свиней при дизентерії дослідження проводили в умовах ПСП «Комишанське» на 16 свинях 2-місячного віку живою вагою 15-16 кг при гострому перебігу у них дизентерії. Тварин за принципом аналогів розділили на 2 групи по 8 особин в кожній, яких лікували за різними схемами. Так, свиням 1 групи одноразово внутрішньом'язово вводили Метронід-50, створений в ЗАТ «Ніта-Фарм» (Саратов), в дозі 2 мл на 10 кг живої ваги (в 1 мл ін'єкційного розчину метронідазолу вміщується 50 мл ДВ) і одноразово внутрішньом'язово ін'єкували 10% водний розчин Ераконду із розрахунку 30мг/кг живої ваги. Свиням 2 групи також одноразово внутрішньом'язово вводили тільки Метронід-50 у дозі 2 мл/10 кг живої ваги. Діагноз на дизентерію свиней встановлювали на основі, епізоотичних, клінічних (пронос із кров'ю і слизом), патологоанатомічних (макроскопічні, гістологічні і ультраструктурні зміни товстого відділу кишковика) даних, за результатами бактеріологічних досліджень і біопроб. Стан здоров'я піддослідних свиней контролювали за результатами клінічних досліджень. Клінічний статус і загальний стан організму у них відповідали фізіологічним нормам, а у окремих свиней відмічали підвищення температури тіла на 0,1-0,2° С і прискорення пульсу.

Підрахунок економічної ефективності оздоровчих заходів здійснювали із загальноприйнятими вимогами, які були запропоновані в “Методичних рекомендаціях з написання дипломної роботи освітньо-кваліфікаційного рівня 7.130501 “спеціаліст” (2003).

2.2 Характеристика господарства

ПСП «Комишанське» Охтирського району Сумської області розташовано на околиці території м. Охтирка. Загальна площа сільськогосподарських угідь 2385 тис. га. Із них під посівні площі у 2010 році використовували 1958 тис. га, на яких вирощувалося зернові культури (пшениця, жито, овес, ячмінь) та технічні (кукурудза, цукровий буряк). Для годівлі тварин даного господарства в минулому році відводилася 4 частина посівної площі. Поряд з досить розвиненою рослинницькою галуззю сільського господарства в ПСП «Комишанське» добре розвинена тваринницька галузь, яка включає: дві молочно-товарні ферми, одну свинотоварну ферму та конюшню, на якій утримується 28 голів для потреб господарства. Всього на двох молочно-товарних фермах утримувалось 945 голів ВРХ переважно швідської породи. На даних фермах практикується прив'язне утримання тварин в типових тваринницьких приміщеннях в стійловий період. В теплу пору року з середини весни до середини осені всі тварини утримуються в літньому таборі.

Середньодобовий приріст молодняку ВРХ в даному господарстві на кінець 2007 року становив 0,398 кг на добу. Щодо надоїв, то дане господарство займало 3 місце по району (надій на 1 фуражну корову становив 4,1 тис. л.). Ці ферми частково огороджені, при в'їзді на територію даних ферм є дезбар'єри. Забезпеченість кормами на стійловий період становила 75% сіна, 90% соломи, 95% силосу та 64% комбікорму (табл. 1, 2, 3).

Таблиця 1

База кормів

№ п/п	Корми
1	Концентрати
2	Вугілля
3	Кирпич битий
4	Крейда
5	Соснова лапка
6	Біодобавки
7	Вода проточна

Таблиця 2

Витрати концентратів в залежності від групи тварин

Групи	Кількість кормів (кг)	Вид кормів
Хряки	3,5	концентрати
Свиноматки супоросні	3	концентрати
Свиноматки лактуючі	6	концентрати
Холості свиноматки	3	концентрати
Відгодівля	3	концентрати
Поросята до 2 міс.	0, 600	концентрати
Поросята 2-4 міс. вагою до 20 кг	1,2	концентрати
Поросята 2-4 міс. вагою більше 20 кг	1,8	концентрати

Таблиця 3

Витрати кормів за листопад 2010 року

Вид тварин	Кількість (гол.)	Кількість кормів на добу (кг)	Витрати за місяць (кг)
Хряки	8	3,5	840
Основні свиноматки	39	6	7020
Холості свиноматки	90	3	8100
Відгодівля	205	3	18450
До 2 міс. свині	51	0,620	948
2-4 міс. свині	468	1,5	21060



Щодо аналізу епізоотичного стану за 2010 рік - ці ферми благополучні по лейкозу, туберкульозу, лептоспірозу. Серед молодняку ВРХ у 2009 році діагностувалися спорадичні випадки наступних інфекційних хвороб трихофітія та колібактеріоз. Інших інфекційних захворювань на даних фермах не було зареєстровано.

На свинотоварній фермі, яка розташована на відстані 1,5 км від однієї молочно-товарної ферми та 2 км від іншої утримувалося 849 голів свиней, із них: 39 голів основних свиноматок, 8 голів хряків, 51 голови молодняку віком 0-2 місяців, 468 голів молодняку віком 2-4 місяців (відлученого віку) і 205 голів на відгодівлі (табл. 4). Ці тварини розміщені за своїми віковими групами в трьох типових тваринницьких приміщеннях.

Таблиця 4

Поголів'я свиней

Вид тварин	Кількість (гол.)
Поголів'я на відгодівлі	205
До 2 міс.	51
2-4 міс.	468
хряки	8
Основних свиноматок	39
Разових свинок	39
Ремонтних свинок	39

Середньодобовий приріст молодняку у групі 2-4 місяців становив 0,385 кг на добу. Середній приплід на одну основну свиноматку на кінець 2003 року становив 9 голів. В теплий період року все поголів'я утримується в спеціальних загонах, які добудовані до тваринницьких приміщень.

На всіх фермах розроблений календар планових профілактичних обробок, завдяки якому ферми благополучні щодо небезпечних інфекційних захворювань. Дезинфекція тваринницьких приміщень проводиться щорічно перед постановкою тварин в приміщення (кінець серпня - початок вересня).

Аналізуючи епізоотичний стан за 2009-2010 роки по свинотоварній фермі ПСП «Комишанське» можна зробити висновок, що серед поголів'я не відмічали значного відсотку захворюваності та загибелі від інфекційних захворювань. Але у зимово-весняний період 2010 року в господарстві було виявлено захворювання серед свиней із ознаками ураження шлунково-кишкового тракту.

2.3 Результати власних досліджень

Клініко-епізоотологічна характеристика дизентерії свиней

В Україні, за даними 2009 року, вона складає 39,9% від загального числа інфекційних шлунково-кишкових хвороб свиней (мал. 1).

Малюнок 1. Захворюваність дизентерією свиней в господарствах України за 2009 рік

Летальність молодняку при цьому досягає 45%, дорослих тварин -- до 10%. Собівартість продукції зростає до 140%. Великі витрати на лікувально-профілактичні обробки. Тварини втрачають племінні якості у зв'язку із тривалим спірохетоносійством (табл. 5).

свиня дизентерія симптоматика збудник лікування



Таблиця 5

Аналіз захворювання тварин по Україні щодо дизентерії станом 01.02.2011 р.

Назва хвороби	За звітний місяць	Залишилось на кінець місяця	З початку поточного року
	вияв-лено н/п	захво-ріло гол.	заби-то гол.	заги-нуло гол.	оздо-ровлено, пунктів	н/п	хворих тварин гол.	вияв-лено н/п	захво-ріло гол.	заби-то гол.	заги-нуло гол.	оздо-ровлено, пунктів
Дизентерія	3	23	0	7	2	2	0	4	27	0	11	2

За нашими даними, неблагополучні господарства внаслідок дизентерії недоотримують по 7-8 кг живої ваги на голову. При дослідженні 34 щурів, відловлених в неблагополучному господарстві, у 72,08% виявили спірохети у товстому відділі кишковика, у 45,2%-у фекаліях (мал. 2). В аналогічному матеріалі від 29 щурів, які мешкали у господарстві, благополучному щодо дизентерії, спірохет не виявилося.

Малюнок 2. Результати дослідження матеріалу від щурів на наявність спірохет

Так нам вдалося встановити, що щури - не тільки джерело, а й можливо, «резервуар» патогенів дизентерії свиней.

У всіх хворих дизентерією тварин відмічалося підвищення температури тіла до 41,2-41,4^°С, прискорення пульсу до 95-99 ударів за хвилину і дихання до 47-52 дихальних рухів за хвилину. В наступні дні спостереження стан і апетит тварин значно погіршився, тварини більше часу перебували у лежачому положенні, апетит відсутній, спостерігали відставання у рості і розвитку.

У тварин спостерігали розлад шлунково-кишкового тракту, який проявлявся наступними ознаками: часте виділення рідкого калу, фекалії мали зловонний запах, буро-сірого кольору (у однієї з хворих тварин кал був із домішками слизу)

В подальші дні фізіологічний стан тварин продовжував погіршуватись: пригнічений стан, більшість часу тварини перебували у вимушеному лежачому положенні, при ходьбі відмічали млявість, запалий живіт, зневоднення, поряд з цими ознаками продовжували реєстрували сильний пронос, кал мав темно-коричневий колір з домішками слизу та крові

Через 3 доби після виявлення перших клінічних ознак загинула одна із захворівших тварин, наступного дня загинула і інша тварина, що захворіла.

В результаті проведеного розтину двох загинувших тварин нами були виявлені наступні зміни: у обох тварин відмічалось загальне виснаження, були виявлені ділянки синюшності шкіряного покриву в ділянці вух та брюшини. На розтині основні зміни виявлялися у у товстому відділі кишок а саме: геморагічне запалення і складчастість слизової оболонки ободової та сліпої кишок.

Терапевтичну ефективність препарату «Метронід 50» оцінювали у порівнянні із трихополом (метронідазол у таблетках по 0,25 г) на 84 поросятах, спонтанно уражених дизентерією свиней. Спостереження за тваринами проводили під час лікування і ще на протязі 10-14 діб після його закінчення. У всіх групах до 5-ї доби після проведеного лікування відбувається нормалізація фізіологічних показників організму тварин, проте, у 1 групі ця нормалізація відбувалася декілька швидше.

У крові відмічалося зниження кількості еритроцитів, тромбоцитів і вмісту гемоглобіну, а також збільшення кількості лейкоцитів. В лейко формулі спостерігалася нейтрофілія зі здвигом нейтрофільного ядра вліво, еозиноцитоз і незначний лімфоцитоз.

При лікуванні препаратом «Метронід 50» всі показники крові до 5-ї доби після початку лікування приходять до стану фізіологічної норми. При лікуванні трихополом ці показники досягають стану фізіологічної норми тільки до 7-9 доби. Результати досліджень показали високу терапевтичну ефективність при дизентерії поросят всіх досліджуваних препаратів мітронідазолу, проте, застосування препарату «Метронід 50» більш вигідним у порівнянні із аналогами-отримана 100% ефективність проти 82,2-89,3% у різних засобів введення трихополу (таблиця 6).

Повне зникнення клінічних ознак захворювання наступає вже через 2-х ін'єкцій препарату «Метронід 50», повний курс лікування складає всього три доби. Причому у більшості поросят, яким застосовували «Метронід 50», ознаки діареї зупинялися вже в наступну добу після першого введення препарату. Крім того, застосування Метроніду менш трудомістке у порівнянні із трихополом.

При дослідженні проб фекалій і зішкрібав слизової оболонки кишечнику вимушено забитих поросят (через 5 діб після закінчення лікування Метронідом 50) методом роздавленої краплі збудників дизентерії (Treponema spp.) не виявили. Рецидивів захворювання не було зареєстровано.