Карта міста Дубна

Размещено на http://www.allbest.ru/

Карта міста Дубна

Зміст

1. Загальна характеристика міста Дубна

2. Символіка міста

3. Історія міста Дубна

4. Хронологія видатних подій з історії м. Дубна

5. Пам'ятки історії та культури

6. Фотогалерея міста Дубна

1. Загальна характеристика міста Дубна

Дубно - місто обласного значення в Україні, центр Дубенського району Рівненської області.

Дубно - місто обласного підпорядкування, районний центр Рівненської області, розташоване в південно-західній частині області на Волино-Подільській височині, на річці Ікві й перетинається автомагістралями Київ - Львів, Тернопіль - Брест, на залізниці Здолбунів - Львів.

Сусідніми містами є Кременець, Радивилів, Рівне, Луцьк, Млинів, Здолбунів, Остріг. Площа території міста - 19 км2 (площа Дубенського району 1226 км2). Населення в Дубні 39,2 тис. чол.

Ґрунтовий покрив міста й околиць досить різноманітний. Найрозповсюдженішими є: чорноземи слабо гумусні, лісові сірі ґрунти, дерно-підзолисті, торфо-болотні, лучно-болотні. Ґрунтоутворюючими породами є лес і лесовидні суглинки. Майже всі ґрунти не затримують шкідливих солей.

Клімат помірно-континентальний. Характерні риси клімату: порівняно висока вологість, невеликі коливання температури, помірно тепле літо, м'яка зима з частими відлигами. Напрямок вітру влітку і взимку різний. Влітку переважно вітри північно-західні й західні, взимку - західні й південно-західні.

Ріка Іква, яка протікає містом, належить до басейну Дніпра (впадає в р. Стир). Іква - річка рівнинного типу, має повільну течію, в межах міста - меліорована. Водність і рівень води протягом року змінюється. Найбільша водність - весною, живиться річка джерелами й опадами, а також невеличкими притоками. Довжина Ікви 155 км.

Також у місті є 27 штучних водойм, що розташовані в районі стадіону "Спартак", вул. Сурмичі, вул. Садової, вул. Запорізької, ЗОШ №6, мікрорайону Волиці, вул.Забрама, звірогосподарства. Загальна площа природних водоймищ міста нараховує 22 га, штучних водоймищ - 20 га.

2. Символіка міста

Герб міста Дубна затверджений рішенням Дубенської міської ради від 04.10.95 р №84.

У синьому полі 6-променева зірка, під нею півмісяць ріжками вгору, над ними - півкільце із загостреним виступом (т.зв. "острога"); всі фігури - золоті. Щит обрамований декоративним картушем та увінчаний срібною міською короною.

Автор - А. Гречило.

Герб реконструйовано за міським знаком XVII ст. У його основі - видозміна герба князів Острозьких.

Прапор міста Дубна затверджений рішенням Дубенської міської ради від 19.06.98 р. №32. Квадратне полотнище, на синьому тлі вертикально розташовані жовті фігури - 6-променева зірка, під нею півмісяць, над ними - острога; від древка та з вільного краю прапор має жовті лиштви (шириною в 1/5 сторони прапора).

Гімн міста Дубна затверджений Статутом територіальної громади міста Дубна. Гімн міста - це музичний твір, автором музики якого є Олександр Матвійчук та автором слів Микола Тимчак.

Під серцем святої Волині.

Де дзвонами грають церкви.

Стоїть княже місто-твердиня

Понад берегами Ікви.

ПРИСПІВ:

О, рідне Дубно, крізь століття

Сонце свободи зійшло.

Твоєї слави дубове віття

В небо здіймає крило.

Чужинці щербили мечами

І тіло, і душу твою.

А ти боронилось віками.

Ні разу не в пакти а бою.

ПРИСПІВ:

Козацького роду колиско.

Гніздов'я добра і краси.

Яскрава перлино волинська,

В короні Вкраїни-Руси.

ПРИСПІВ:

3. Історія міста Дубна

"...В літо 6608 (1100) брати уклали мир між собою, Святополк, Володимир, Давид, Олег в Уветичах, місяця серпня в 10-й день.

І прийшов до них Давид Ігорович і сказав їм: "Нащо ви мене прикликали? От я. У кого на мене образа?" І відповів йому Володимир: "Ти сам прислав до нас: "Хочу, браття, прийти до вас і поскаржитись за свої образи". Так от ти прийшов і сидиш із своїми братами на одному килимі - тож чому не скаржишся, до кого із нас твоя образа?"

І не відповів Давид нічого.

І стали всі браття на коней; і став Святополк зі свою дружиною, а Давид і Олег зі свою нарізно один від одного. А Давид Ігорович сидів осторонь, і не підпустили його до себе, але окремо радились про Давида.

І, порадившись, послали до Давида мужів своїх: Святополк - Путяту, Володимир - Орогостя і Ратибора, Давид і Олег - Торчина. Послані ж прийшли до Давида і сказали йому: "От що говорять тобі браття: "Не хочемо тобі дати столу Володимирського, тому що ввігнав ніж у нас, чого не було ще в Руській землі. Але ми тебе хапати не будемо і якогось іншого зла не зробимо, але от що тобі даємо: іди і сідай у Божеському, в Острозі, а Дубен і Чорторийськ дає тобі Святополк..."

(Iз Іпатіївського літопису)

Літописне Дубно відоме з 1100 року, воно - одне з найдревніших міст Волині, яке в усі історичні часи було на перехрестях важливих історичних й політичних подій, торгових шляхів, центром духовного життя краю. Про його походження розповідає народний переказ. У глибоку давнину серед дубового лісу стояло село Дубенка. Від нього поселення і отримало назву - Дубен. Проте не 1100-ий рік є датою заснування. У глибині тисячоліть губляться витоки його історії, що доведено археологічними розкопками кінця ХІХ - дев'яностих років ХХ ст.

У 1896 році під час копання ровів для фундаменту будинку в передмісті Сурмичі було виявлено поховання комарівської культури з двома посудинами, що були передані у музей Дзєдушицьких у Львові.

У 1943 році у східній частині міста на болоті у цьому передмісті розвідкою М.І. Островського виявлено поселення черняхівської культури. Такі ж поселення виявлені і на острові Підзамче на Ікві розвідкою М.О. Тиханової у 1956 році. На подвір'ї колишньої школи №1 було знайдено сліди поселення культури Зимне-Злота, одна посудина знаходиться в музеї. На правому березі Ікви у передмісті Сурмичі у 1942 році було розрито ґрунтовий могильник стжижовської культури. Знайдені прикраси зберігаються у нашому музеї. Археологічні розвідки засвідчують, що на околицях міста відкрито два поселення доби ранньої та пізньої бронзи, ранньослов'янське поселення черняхівської культури та давньоруське городище.

У 1995 році під керівництвом доктора історичних наук І.К. Свешнікова було розпочате археологічне вивчення території Дубенського замку. Розкопки засвідчили, що на замковому узвишші княже Дубно існувало вже з кінця Х - початку ХІ століть. Було знайдено залишки хати з розваленою кам'яною піччю, фрагментами горщика, металевого браслета того часу, кахлі, фаянсові вироби, оздоблені рідкісним стилізованим зображенням ягід малини, різне хатнє начиння та ремісничі знаряддя праці, вироби з металу - підківки до чобіт, замок, ключі, ножі.

У 1997 році було продовжено розкопки на території Дубенського замку під керівництвом кандидата історичних наук Гупало В.Д., а також розпочато дослідження крипт бернардинського костелу. На території замку було виявлено ряд дрібних фрагментів кераміки, крем'яних відщепів, а також виявлено достовірні сліди поселення ранньосередньовічного періоду першої пол. Х ст. та другої пол. Х - поч. ХІ ст.

Розкопки криптів бернардинського костелу виявили людські кістки, рештки домовин, одягу, взуття, медальонів та інші речі.

Але належить зазначити, що ці речі відносяться до різного часу. Дата на домовинах документально підтверджує, що тут серед інших мали місце поховання кінця XVII ст., і є підстави пов'язувати виявлені в часі дослідження речі, насамперед, з похованнями князів Любомирських, але, можливо, що там були поховання й інші.

Розкопками 2005 року, під керівництвом кандидата історичних наук, археолога Богдана Прищепи, підтверджена перша письмова згадка про Дубно 1100 року. Знайдені залишки давньоруських джерел ІІ пол. Х - ХІ ст. засвідчили заселеність історичного центру міста Дубна у час князювання Ярослава Мудрого.

Дубно як місто засноване й розбудоване князями Острозькими - можновладними і впливовими особами на політичній арені Європи ХV - ХVІІ ст. Воно увібрало в себе всі риси середньовічного міста. Його опорою від ворожих нападів (зі сходу) був Замок кінця ХV ст., із заходу - Луцька брама ХVІ ст., а також костел і монастир бернардинів ХVІІ ст. (з північного заходу), а також острівні монастирі - Чеснохрестський, Спасо-Преображенський, Підборецький, Страклівський.

Розташування на перехресті торгових шляхів та зручна для оборони місцевість зробили місто в ті далекі часи помітним поселенням. За розмірами Дубно наближалося до волинського Дорогобужа і займало той відносно невеликий шмат землі, біля якого століттями пізніше з'явилися кам'яні стіни могутнього замку. Та після погрому татаро-монголів в 1240 р. Дубно занепадає, і майже на півтора сторіччя його назва зникає з літописів.

Литовський князь Ягайло грамотою від 4 листопада 1386 р. підтверджує приналежність поселення місцевому князю Федору Острозькому, а у 1498 р. К.І. Острозький отримав від литовського князя Олександра привілей, за яким Дубно стало містом. Ще через 9 років Сигізмунд І Старий дає поселенню магдебурзьке право.

Князь Костянтин Острозький мав право не лише звести тут замок, а й влаштувати власну митницю і зайнятися торгівлею.

Після Люблінської унії Дубно входить до складу Речі Посполитої.

В 1753 р. князь Януш Сангушко подарував Дубно та містечко Птичу (та ще 70 сіл) князю Станіславу Любомирському з обов'язком тримати в дубенському замку 270 піших людей для військових потреб та оборони фортеці.

В останній третині XVIII - початку XIX ст. відбувається значне зростання в суспільному житті міста. Головною причиною цього було перевод сюди зі Львова в 1772 р. так званих контрактів, тобто великого 4-тижневого ярмарку. Починались контракти щороку на другий день різдвяних свят і продовжувались місяць, приносячи казні мільйонні прибутки. Ярмарок квартирував у Дубно протягом 20 років, в 1794 р. його перевели у Звягель, а в 1797-му - до Києва.

Бувало, що на ярмарок з'їжджалося до 30 000 чоловік! Це були як місцеві, так і закордонні торговці - з Відня та Ляйпцігу, Варшави, Стамбула та Москви. Потрібно зазначити, що населення власне Дубна тоді складало близько 6 000 чоловік. На кілька десятиліть місто стало найзначнішим центром торгово-економічного життя всього краю, активно розбудовуючись та розширюючи свої кордони.

В Дубно пожвавилося і культурне життя. При палаці Любомирських існував театр, яким керував Bойцех Богуславський. В 1803 р. до Михайла Любомирського з пропозицією відкрити тут гімназію з ботанічним садом звернувся Т. Чацкий. Та володар-сибарит не забажав віддати під такі цілі свій заміській сад Палестину. А ліцей було невдовзі відкрито в сусідньому Кременці.

Архітектурна спадщина старого Дубна скупчена загалом на території історичної частини міста, яка в цілому співпадає з його сучасним центром на лівому високому березі Ікви, що має площу близько 110 га. Старе городище домонгольських часів було на східному кінці великого, зверненого на північ півострова. Весь півострів був обмежений з півдня та з сходу численними протоками Ікви, а з півночі та з північного заходу - болотами, що надійно перешкоджали нападам супротивників. Через таке природне розташування розвиток міста формувався по осі схід-захід, вздовж шляху з Луцька на Острог. В'їзд з боку Острога було зроблено через кілька запруд та насипів, що пересікали води Ікви неподалік від замку. Сильний поштовх до розвитку міста був в кінці XV - на початку XVI ст. з отриманням магдебурзького права (1507 р.). Посилення ремісничих цехів та потреба в торгово-економічному житті, зростання населення викликали бурхливе будівництво на схід від фортеці. Тут формується ринкова площа з ратушею. Навколо складається нерегулярна житлова забудова.

Для захисту з єдиного вільного доступу до міста на західному перешийку (з боку Луцька) насипається високий земляний вал з Луцькою надвратною баштою і глибоким ровом спереду. Дубно стало одним з найбільш укріплених міст Волині, що, в свою чергу, стимулювало його подальше зростання.

Дубенський Замок у часи середньовіччя називали Волинською твердинею через вигідне ландшафтне розташування (з трьох сторін його омивали води ріки Ікви та її болотисті заплави) і міцні фортифікаційні споруди ХVІІ ст., які робили цю споруду неприступною упродовж кількох століть. Тут зберігали свої багаті скарби князі Острозькі, а згодом - і нащадки Острозької ординації: князі Заславські, Сангушки, Любомирські; тут, під охороною хоругв ординатського війська, надійно зберігались безцінні родинні архіви цих можновладців. Тут діяла людвисарня - ливарна майстерня, де виготовлялися гармати, культові речі для храмів і монастирів, предмети побуту.

Замкові мури витримали неодноразові напади кримських татар у ХVІ ст., козацьких загонів Максима Кривоноса та російського війська у ХVІІ ст., залишались неушкодженими під час Північної війни 1700-1721 років, повстання Тадеуша Костюшко наприкінці ХVІІІ ст., французько-російської війни 1812 року. Саме воєнні події ХVІІІ й початку ХІХ ст. стали причиною перебування в Дубні гетьмана Івана Мазепи, шведського короля Карла ХІІ, царя Петра І, полководців Суворова й Кутузова.

На час нападу татарів (1577 р.) Дубенський замок, завдяки людвисарні, був закутий в олово і броню і мав значні запаси провізії. Сало, смалець, риба, оселедці, в'ялене м'ясо, сушина налічувалась бочками. Отже, замок міг витримати тривалу облогу, не опікуючись водою, провізією і озброєнням. Обложеним ставали в пригоді також підземні ходи, які з'єднували замок з різними частинами міста.

Татари підійшли до Дубна 4 березня 1577 року. Їх було понад 2000. Вони мали на меті пограбувати замок і взяти в полон доньку князя К.К. Острозького Катерину. Молодий князь Януш, попереджений батьком про наближення ворога, відігнав татарів залпами замкових гармат, і ті відступили. Проте далеко не пішли, а отаборилися в поблизьких селах - Семидуби, Рачин, Погорільці, Мирогоща, Тараканів, Знесення, Івання.

5 березня татари знову намагалися взяти замок і знову отримали поразку. Того ж дня з татарського полону втік полонений русин, від якого кн. Януш довідався про їх сили.

6 березня кочівники почали замощувати ополонки на річці Ікві, спеціально підготовлені захисниками замку і, покинувши коней біля монастиря Чесного Хреста, йшли піші з луками і шаблями. Кілька сотень татарів підібралися до валів Луцької брами і засипали стрілами місто. Вони стріляли, а потім відбігали і ховалися за руїнами передмістя Забрами. Замковий загін змусив татарів відступити, але вони поверталися знову і знову. Другий загін ворогів готувався атакувати з боку Чеснохрестського монастиря. Татари робили містки зі сплетеної соломи і дерев'яних жердин через ополонки і так переправлялися. З великими втратами їх відбили воїни кн. Януша і захисники передмістя Сурмичі, яке молодий князь наказав спалити, щоб відрізати татарам шлях до замку.

7 березня кн. Костянтин послав з Острога в Дубно свого татарина, який мав здатися в полон нападникам і повідомити, що князь Острозький збирається напасти на них великими силами. Таке повідомлення змусило татарів відступити. Відступаючи, вони спалили більше 200 сіл, які належали Острозьким.

Вдруге татари напали на Дубно в грудні 1577 року. Князь Острозький саме готувався до весілля своєї племінниці Беати Дольської з князем Соломерецьким. Замкове дворище заповнили коні, екіпажі, прислуга запрошених на весілля можновладних родичів, сусідніх князів і дрібної шляхти. Опис самого весільного бенкету, з використанням реєстру скарбів Дубенського замку, колоритно подає класик польської літератури Ю.І. Крашевський: “Гості входили до бенкетної зали - тільки молодої княжни не було видно. За ними тяглися двірські і слуги, які мали стояти за лавками і кріслами своїх господарів. Насамперед, гостям піднесли, згідно рангу, велику позолочену миску з водою для миття рук і рушник, вишитий на кінцях перлами і золотом. Надвірний маршалок розсадив гостей, і всі приступили до першого частування, яке складалося зі шматків м'яса під чотирма соусами - жовтим, рожевим, чорним і сірим. Біля кожного столу прислужувало по троє крайчих. Поставили також печеню і приправу з коріння, хрін з оцтом, огірки і квашену капусту. Перед кожним гостем стояла срібна тарілка, накрита маленькою серветкою і срібна з позолотою ложка. Для початку подали пиво у високих скляних келихах. Після першого частування, за знаком маршалка, страви разом з обрусом зняли і поставили різного роду печені - з дичини, птаства, риби. Поруч вишуканих страв стояли народні - горох з солониною і каша. Нарешті, після знятття другого обруса, принесли третє частування з одних лише ласощів”.

В ту мить, коли князь Костянтин першим підняв келих за здоров'я молодих, до зали вбіг знесилений козак і крикнув, що татари вже під містом. За Іквою, під лісом, було видно тисячі татарів, які Злодійською долиною непомітно підібралися до Дубна. В замку сідлали коней, підкочували до бійниць гармати, підіймали мости. Люди з передмість кинулися до замку, де під валами стояли городні, в яких вони, на випадок нападу, могли сховати домашній скарб і худобу. З замку спішно від'їжджали карети з весілянами, десь у кутку трусився від страху пихатий князь Соломерецький. У Хрестовоздвиженському монастирі дзвонили на сполох...

Князь Костянтин стояв на замковому подвір'ї і віддавав накази. До бою готувалися невеликі замкові загони і ті з гостей, що залишилися. Татари вже просувалися по передмістях, залишених мешканцями, а окремі мурзи під'їжджали до замкових мурів і стріляли з луків.

Наречена, не втративши сили духу, вибігла з Богданом на оборонну стіну і вистрілила з гармати. Ядро влучило в шатро кримського хана, і татари відступили. Загибель сина кримського хана - історичний факт: його поховали в Красилові.

Саме ці фактори: скарби, напади татарів і козаків, підземні ходи, озброєння замку, особа власника Дубна - київського воєводи кн. Острозького і його доньки Катерини знайшли відображення у всесвітньо відомій повісті М.В. Гоголя “Тарас Бульба”.

На поч. XVII ст. в місті на стратегічно важливих місцях зводяться нові монастирські комплекси - бернардинців поблизу Луцької брами і кармеліток в північному кінці півострова. Одночасно капітально перебудовується сам замок. Біля західного в'їзду в місто складається передмістя Забрам'я, або Луцьке, біля північно-східного боку - Сурмичі. На ринковій площі замість дерев'яних будинків виростають гарні кам'яниці з крамницями. Знову перебудовується замок, набуваючи цього разу більш парадного, палацового характеру.

ХІХ століття залишило мало слідів в плануванні історичного ядра міста. Залізнична станція, відкрита в 1873 р. по лінії Здолбунів-Радзивилів на досить значній відстані від центру міста, стала такою собі противагою в територіальному розвитку міста. Дубно швидко зростало на правому березі Ікви. Частково змінилося вуличне планування в зв'язку з прокладенням шосе з Рівного до південних кордонів імперії.

4. Хронологія видатних подій з історії м. Дубна

1100 рік - перша літописна згадка про місто, яка стосується події, коли під Києвом відбувся з'їзд руських князів, на якому Давид Ігоревич отримав Дубен, Острог, Чорторийськ і Буськ.

1149 рік - Дубно згадується у зв'язку з перебуванням на Волині князя Юрія Долгорукого.

1240 рік - Дубно руйнують і спалюють монголо-татари, після чого воно перетворюється на невеличке поселення.

1288 рік - у заповіті князя Володимира читаємо: "І Мстислав (брат Володимира), перебувши декілька днів у Володимирі, поїхав у свої городи - в Луцьк і Дубен".

1322 рік - у грамоті князя Любарта перераховуються подаровані луцькій церкві Іоанна Богослова маєтності, серед яких і ті, що "под Дубно на две мили и ку Дерманю", там же мовиться про "монастир Дубенський".

1337 рік - князь Любарт Гедиминович утвердив за князем Данилом Дмитровичем Остріг з маєтками, що йому належали, до їх числа входило й Дубно.

1386 рік - за дарчою грамотою польського короля Ягайла й Великого литовського князя Вітовта Дубно відходить князю Федору Даниловичу Острозькому.

XIV століття - за припущенням окремих дослідників, князем Федором Острозьким на місці давньоруського городища Дубен збудоване перше (дерев'яно-земляне) укріплення, тобто невеликий замок.

1450-ті роки - дослідник М. Орлович вважав, що саме цього періоду замок у Дубні, в дерев'яному варіанті, спорудив Василь Федорович Острозький (Красний).

XV століття - князі Острозькі засновують у Дубні Спасо-Преображенський і Чеснохрестський монастирі.

1498 рік - Костянтин Іванович Острозький добився для Дубна права називатися містом.

1498 рік - князю К.І. Острозькому вручено гетьманську булаву Великого князівства Литовського.

1507 рік - польський король Сигізмунд Перший своєю грамотою власникові міста К.І.Острозькому, у винагороди за його заслуги перед вітчизною і для стимулу майбутніх заслуг, дозволив збудувати у Дубні замок для відбиття татар та інших поневолювачів, збирати з проїжджих купців мито; отже Дубно отримало Магдебурзьке право майже одночасно з Києвом і Житомиром, мало свою печатку, герб і прапор.

XVI століття - побудова в Дубні кам'яного варіанту замку й Луцької брами.

1539-1566 - створене рукописне Четвероєвангеліє ієромонаха Арсенія; в Дубні засновано ткацький, шевський та ковальський цехи.

Друга половина XVI століття - Дубно перейшло у спадок Василю-Костянтину Острозькому.

1571 рік - князь К. Острозький запросив ігуменом Чеснохрестського монастиря Іова Залізо з Угорницького монастиря в Галичині, який керував цією святою обителлю в Дубні більше 20 років, а потім був переведений у Почаївську Лавру, де став Іовом Почаївським.

1577 рік - на Дубенський замок двічі нападали татари, але взяти штурмом його не змогли.

XVI століття - князь К.Острозький засновує в Дубні православний храм Свято-Іллінський і дарує йому ікону Святого Іллі, яка зберігається у фондах Державного історико-культурного заповідника міста Дубна.

1592 рік - К.Острозький засновує на острові Дубовець Підборецький Вознесенський православний жіночий монастир.

1609 рік - князь Януш засновує Острозьку ординацію, столицею якої було Дубно; у Речі Посполитій було 5 таких ординацій, з яких Острозька - одна з найвідоміших.

10 березня 1616 року - складається інвентар Дубенського замку (список коштовностей, посуду, тканин, меблів, ікон, картин, книг, зброї), копія якого є у фондах Заповідника.

1617 рік - розпочато будівництво бернардинського костелу і кляштора.

Початок XVII століття - Януш Острозький перебудовує Дубенський замок за новоіталійською системою: споруджується цегляна частина замкових ескарпових стін, сторожові вежі на бастіонах, оборонний рів з заходу укріплюється стіною з білого каменю.

19 серпня 1620 року - помер Януш Острозький, і його володіння перейшли до князів Заславських.

1625-1639 - Спаський монастир очолює Касіян Сакович, автор відомих літературних творів, прихильник унії.

1633 рік - повстання православних гайдуків Дубенського замкового гарнізону Чопека, Білця, Губки проти уніатського архімандрита К.Саковича.

1648 рік - напад на Дубно загону Боняка Шолудивого.

1648 рік - на чолі авангардного загону гетьмана Богдана Хмельницького на Дубно напали козацькі полки Максима Кривоноса, але замку взяти штурмом не змогли.

Початок 1660 року - битва під Дубном між російськими та польськими військами.

1660 рік - при князеві Заславському Анастасія Чернецька засновує в Дубні монастир кармеліток; за іншими даними, він був заснований 1702 року княгинею Теофілою-Людвикою Любомирською.

1665 рік - Ганна Пузина, дружина Крем'янецького підсудка Михайла Пузини, заснувала в передмісті Дубна, у Страклові, православний монастир.

1670 рік - за привілеєм польського короля Михайла, з князів Вишневецьких, у Дубні заведений чотирьохтижневий ярмарок.

1674 рік - помер останній з роду Заславських, князь Олександр, Дубно перейшло у власність князів Любомирських.

1676 рік - напад на Дубно татар і турків.

1703 рік - помер Йосип Любомирський, Дубном почали володіти князі Сангушки.

1705 рік - перебування в Дубні українського гетьмана Івана Мазепи.

1707 рік - в Дубні тимчасово зупиняється російський цар Петро I.

7 грудня 1753 року - князь Сангушко подарував (за іншими джерелами - програв у карти) Дубно Станіславу Любомирському.

1768 рік - під час Коліївщини повстанський рух, який охопив Київське, Брацлавське, частину Подільського й Волинського воєводства, перекинувся в район Дубна.

1774 рік - в Дубно зі Львова переведені контрактові ярмарки.

13 вересня 1775 року - в Дубні помер Януш Сангушко, останній нащадок Острозької ординації.

1780 рік - у місті живе польський театральний діяч Войцех Богуславський, який здійснює тут постановку кількох п'єс.

1781 рік - перебування в Дубні останнього польського короля (який ліквідував орден єзуїтів) Станіслава Августа Понятовського.

1792 рік - видатний Ірландський садовод Діонісій Міклер закладає прекрасний парк в урочищі "Палестина".

1795 рік - третій поділ Польщі, Дубно входить у склад Росії.

Із 1800 року - Дубно стає столицею одного з нащадків династії Бурбонів, скинутої з французького престолу, принца Конде.

30 серпня 1805 року - перше перебування Михайла Кутузова у Дубні.

1809 рік - архітектор Іттар Генрік Гіацинт Сальватор переїжджає до Дубна.

1813 рік - у Дубні помирає польський просвітитель Тадеуш Чацький.

1844 рік - велика пожежа у Дубні.

1844 рік - Дубно відвідує письменник і вчений Микола Костомаров.

Осінь 1846 року - Тарас Шевченко у нашому місті під час археографічної мандрівки.

12 вересня 1847 року - перше перебування класика французької літератури Оноре де Бальзака в Дубні.

1855 рік - у місті діють два училища.

Березень 1867 року - композитор Микола Лисенко збирає в Дубні народні мелодії під час роботи над оперою "Тарас Бульба" за повістю М. Гоголя.

1870 рік - Дубно відвідує вчений, громадський діяч Михайло Драгоманов.

1871 рік - Йосип та Ядвіга Любомирські продають Дубно з аукціону княгині Баратинській.

1873 рік - в Дубні відкрито залізничну колію Здолбунів-Радивилів.

1875 рік - костел бернардинів пристосовують під православний собор.

1878 рік - Дубно відвідує російський вчений, засновник сучасного наукового ґрунтознавства В.В. Докучаєв.

1878 рік - у Дубні брав участь в параді на честь перемоги над турками організатор перших чеських легіонів у Росії, письменник, генерал Ярослав Червінка.

1885-1890 роки - будівництво Тараканівського форту.

28 серпня 1890 року - в Дубні побував російський цар Олександр III.

1894 рік - як журналіст і письменник Дубно відвідує Олександр Купрін.

Кінець XIX століття - остання власниця Дубинського замку княгиня Єлизавета Борятинська продає його державній скарбниці. Замок переходить до військового відомства.

1905 рік - відкрито приватне жіноче училище.

1909 рік - відкрито чоловічу гімназію.

1914 року - на військовій службі в Дубні перебуває видатний історичний і політичний діяч В'ячеслав Липинський.

1915 рік - перебування в Дубні класика чеської літератури Ярослава Гашека.

Травень 1916 року - російські війська генерала І.І. Федотова ведуть важкі бої на річці Ікві з 1-м австро-угорським корпусом.

25 травня (7 червня) 1916 року - російські війська форсують Ікву біля Дорогостая і Торговиці, проривають фронт 1-ї австро-угорської армії на Дубинському напрямку.

28 травня (10 червня) 1916 року - війська Федотова беруть Дубно.

1917 рік - після розвалу Російської імперії Дубенщина входить до складу Української Народної Республіки.

1918-1921 - на Волині, в тому числі на Дубенщині, кілька разів змінюється влада.

18 березня 1921 року - після підписання Ризького договору Дубенщина входить до складу Польської держави.

1921 рік - поляки забороняють українську мову в державних установах і школах.

1923 рік - заснування польської гімназії ім. Конарського.

17 вересня 1939 - Волинь згідно з договором Ріббентропа-Молотова входить до СРСР.

25 червня 1941 року - масовий розстріл енкаведистами українських патріотів у Дубенській в'язниці.

23-27 липня 1941 року - танкова битва під Дубном. У цьому зіткненні 6 радянських механізованих корпусів з першою німецькою танковою групою радянськими військами командував Г. Жуков. Хоч німці мали 799 танків, а Жуков - 8069, і радянські танки перевершували німецькі за тактико-технічними параметрами, радянські війська зазнали поразки (вони вчасно не отримали пального і їхні танки перетворилися на нерухомі мішені). Член Військової ради Південно-Західного фронту комісар М.М. Вашугін після битви застрелився.

1941 рік - під час німецької окупації в Дубенському замку дислокуються угорські частини

Осінь 1941 року - перебування в Дубні Уласа Самчука.

1941-1944 - німецька окупація Дубна; Дубенщина стає районом, де активно розгортається повстанський рух проти німецьких окупантів, а згодом і сталінського режиму. Уже в січні 1943 року на Дубенщині активно діють повстанські загони Крука і Хріна. Вся територія району контролюється силами УПА.

1943 рік - відділ УПА командира Білого розбиває міську в'язницю і визволив усіх в'язнів.

1944 рік - прихід військ СРСР; кінець німецької окупації.

1944-1986 - в Дубинському замку розміщуються органи радянської влади, а пізніше військова частина.

1991 рік - вперше проведено музичний фестиваль «Тарас Бульба».

1993 рік - Постановою Кабінету Міністрів України створено Державний історико-культурний заповідник м. Дубно, який об'єднує кілька десятків пам'яток минувшини.

1995 рік - спорудження в Дубні, у мікрорайоні цукрозаводу, Свято-Покровського собору Української Православної Церкви Київського Патріархату.

2000 рік - на загальнодержавному рівні відзначено 900-річчя Дубна.

5. Пам'ятки історії та культури

Дубенський замок (XV--XVIII ст.)

Замок князів Острозьких є однією з найдавніших споруд міста Дубна.

Первинною датою його забудови вважається 1492 рік. Основою Замку був корпус при в'їзній брамі, споруджений у ХVІ - ХVІІ століттях, з порталом у стилі епохи Відродження. Прикрасою брами був герб князів Острозьких у гарній оправі, який зберігся і понині.

Палац князів Острозьких ХVІ століття у південно-східній частині замкового двору використовувався для зберігання багатих архівів князів Острозьких, Заславських, Любомирських, Замойських, Конєцпольських та околичної шляхти. У палацовому комплексі окрему пам'ятку архітектури становить палац князів Любомирських, у північній частині замкового двору. Його споруджено на старому фундаменті у другій половині ХVІІІ століття князем Михайлом Любомирським. Під час відомих контрактових ярмарок Любомирські частину приміщення надавали для гостей, дбали, щоб вони гарно могли порозважатися й відпочити. У великій бальній залі, яка була піднята на півтораповерхову висоту і декорована круглою колонадою, що підтримувала балюстраду навколо відкритого простору верхньої частини приміщення, витанцьовували краков'як, піднімали келихи з добірними винами. Знатні гості збиралися у бенкетній залі, яка, як і бальна, була декорована високим фризом із зображенням сюжету свята Вакха відомим італійським майстром Доменіко Мерліні. І досі збереглися танцюючі вакханки і сатири, що підтримують гірлянди з виноградних лоз.

В Замку не тільки розважались, він мав надзвичайно велике оборонне значення. Протягом свого існування Замок неодноразово перебудовувався і укріплювався. Було добудовано два бастіони зі сторожовими вежами за проектом французького інженера Вобана. Між старим городищем і новим Замком пролягав глибокий рів, який наповнювався водою. Інший рів був проритий із західного боку Замку, де був підвісний міст, який піднімали на ніч. У замкових казематах знаходили притулок міські жителі під час ворожих нападів, тому що Замок жодного разу не було взято штурмом - ані татарами, ані полками Максима Кривоноса.

Неушкодженим залишився Замок і в ході Північної війни (1700-1721). У 1753 році князь Януш Сангушко, останній ординат володінь Острозьких, подарував Дубно Станіславу Любомирському і зобов'язав його утримувати в Замку 270 піших людей для військових потреб і оборони фортеці. Пізніше Замок купила княгиня Єлизавета Барятинська, яка наприкінці ХІХ століття продала його державній скарбниці. З того часу Замок належав різним військовим відомствам - частинам царської армії, австро-угорським військам, польським, німецьким, радянським.

Луцька брама XVI ст.

Збудована в стилі ренесансу з каменю і цегли. Вона відігравала роль в'їзних воріт і оборонної вежі у системі міських укріплень. Спочатку була зв'язана земляним валом, який захищав місто із західного боку. Брама являє собою споруду невеликого овалу з довгим прямокутником, зверненим у бік міста. Це рідкісна різновидність невеликого барбакана і, крім Волині, ніде більше в Україні не зустрічається. До брами колись вів міст, перекинутий через рів з водою. Початково вона була двоярусною з підвалом, на першому поверсі був наскрізний арочний проїзд. 1785 року проводились ремонтні роботи, про що свідчила таблиця над входом у браму. Тоді ж проїзд був замурований, а вулицю проклали поруч з брамою, надбудували третій ярус. Брама з'єднувалась підземним ходом із Замком. Наприкінці XVIII ст. у брамі збиралася масонська ложа під верховенством князя Михайла Любомирського. Ця Луцька брама дала назву колишньому передмістю Дубна - Забрама.

дубно герб гімн пам'ятка фотогалерея

Костел бернардинів XVII ст.

Поряд з цією брамою, доповнюючи її оборонні функції, домінуючи над міською забудовою, розташований костел колишнього бернардинського монастиря першої половини XVII ст. Це тринавна базиліка з нартексом і однією шестигранною абсидою. Прилягаючи з півночі до абсиди трьохярусна висока дзвіниця увінчана чотиригранним завершенням оригінальної форми. Бернардинський монастир у Дубні заснований князем Янушем Острозьким. Будівництво костелу і кляштору, які становили єдиний об'єкт, почато 1617 року, закінчене 1629 року, вже при Владиславі Заславському.

При зведенні муру довкола монастиря утворилось два двори. Монастир бернардинів проіснував більше 200 років, до 1852 року. Невдовзі тут вже був православний Свято-Миколаївський собор. Роботи по реставрації фасадів та інтер'єрів почались 1869 року, завершились 1875 року. Дах костелу, колись критий черепицею, а пізніше ґонтами, покрили бляхою, добудували одну муровану та п'ять дерев'яних бань, стінний розпис в католицькому дусі перероблено на православний, латинські написи замінили слов'янськими, чотирьох римських пап перемалювали на чотирьох євангелістів. В 1909 році тут заснували жіночий православний монастир, який проіснував до 1920 року, коли будівлі знову були передані римо-католицькій єпархії. 1931 року тут розташувалась папська місія та духовна семінарія.

Спасо-Преображенська церква ХVІІ ст.

На колишньому острові Кемпа можна побачити Спасо-Преображенську церкву 1643 року, де поруч у давнину знаходився і монастир.

У грамоті до ігумена цього Спаського монастиря о. Василія від 18 грудня 1592 року князь Костянтин Острозький називає ці споруди "фундацією предків наших". В 1630 роках, коли архімандритом дубенських монастирів став Касіян Сакович, сюди проникла унія. Муровану церкву, що збереглася й донині, збудував 1643 року архімандрит Прокопій Хмелевський. Церква споруджена у стилі молдавського конхового храму. Спасівська церква була оновлена 1833 року, її покрили бляхою. 1839 року добудували дзвіницю. І сьогодні над Дубном у дні великих свят розносять свої голоси дзвони цієї церкви (а один із середньовічних дзвонів, який вийшов з ладу (тріснув), передано в експозицію виставки "Скарби наші духовні" Заповідника; дзвін 1572 року відливу, нижній діаметр 74 см, головною прикрасою є кириличний напис на шиї дзвону).

Свято-Іллінський собор. Поч. ХX століття.

На центральній магістралі міста, чудово доповнюючи адміністративно-житловий ансамбль, розташований Свято-Іллінський собор, який збудований у 1908 році поблизу того місця, де колись була стара дерев'яна з такою ж назвою церква. ЇЇ фундатором був князь Костянтин Острозький. Архітектурна стилістика нового храму цілком вкладається в канонічні рамки неоросійського стилю. П'ятиверха, п'ятикутна цегляна споруда з прилягаючою з півночі дзвіницею, збудованою у російсько-візантійському стилі. Є кілька входів до церкви - з півночі, сходу і заходу. Головний вхід - з півночі, з центральної вулиці міста. Це зумовило її дещо незвичну орієнтацію, характерну для православних храмів.

Припускаємо, що стара дерев'яна церква була закладена і названа на честь брата князя Костянтина Острозького - Іллі (1539 р.), маєтності якого 1576 року перейшли до князя К. Острозького.

Свято-Юріївська церква 1700

В колишньому передмісті Сурмичі 1700 року було збудовано Юріївську церкву - на кам'яному фундаменті, дерев'яну, тридільну, трибанну, з надзвичайно оригінальними пропорціями, аналогів якій немає більше в Україні. Поряд побудована дзвіниця 1869 року, де 5 давніх дзвонів, з яких 3 - діючі. У храмі великої мистецької цінності іконостас, де знаходиться й ікона роботи видатного українського художника кінця XVII - початку XVIII століть Йова Кондзелевича.

Синагога ХVІ ст.

В центрі міста, з південного боку вулиці Кирила і Мефодія, височить синагога XVIст., навпроти якої знаходиться невеличкий, присадкуватий будинок XVIII ст.

Костел Яна Непомука ХІХ ст.

Із північного боку цієї ж вулиці - Костел Яна Непомука, який звівся тут на початку XIX ст., на місці старого костелу. Головний фасад костелу завершується фонтаном. Одночасно з костелом споруджена цегляна дзвіниця, розташована з південно-східного боку. Костел являє собою чотирьохстовпну базиліку з прямокутною абсидою. Нині тут знову діючий костел.

Монастир кармеліток XVII ст.

Праворуч при в'їзді в Дубно з півночі знаходиться колишній монастир кармеліток XVII-XVIII століть (зараз тут онкологічний диспансер). Його південний фасад завершувався колись трикутним фронтоном. Келії містилися у корпусі, що має форму літери "Г." Будівля двоповерхова, впродовж переднього, південного фасаду проходить відкрита арка-галерея. Головний вхід оформлений барочним порталом з трьома ліпними вазами вгорі. 1890 року вся територія кармелітського монастиря разом з будівлями за царським указом була передана Дубенському Хрестовоздвиженському монастиреві, що знаходився неподалік, з північного боку, і був знищений в 1940-1950-ті роки (20 років настоятелем Хрестовоздвиженського монастиря був Іов Залізо - Іов Почаївський згодом, був тут ігуменом з 1603 року й о.Віталій, який саме в Дубні переклав з грецької мови книгу "Діоптра…", видану віленським братством 1612 року й перевидано 1651, 1654, 1698 рр.; в середині XVI ст. Ієромонахом Арсенієм тут було створене Дубенське Четвероєвангеліє, яке нині знаходиться у Рум'янцевських фондах Російської Державної бібліотеки). 1920 року комплекс було передано католицьким ченцям - кармелітам босим, а згодом монастир перейшов до католицьких черниць - сестер Провидіння. Після вересня 1939 року монастир було ліквідовано.

Контрактовий дім XIX ст.

В центрі міста на майдані Незалежності знаходиться двоповерховий міський Будинок дітей та молоді. Цю споруду побудував бідний єврей-водовоз Грінберг. Старожили розповідають, що 1905 року, перебуваючи на російсько-японській війні, він знайшов скарб, який згодом використав для будівництва цієї архітектурно довершеної споруди з високими круглими колонами, де у 1920-1930-х роках перший поверх займали крамниці, а на другому знаходився кінотеатр. Деякий час, вже після війни, тут був районний Будинок культури.

6. Фотогалерея міста Дубна

Дубно. Панорама

Дубно. Дубенський замок, пам`ятка архітектури XV-XVII ст.



Дубно. Дубенський замок, пам`ятка архітектури XV-XVII ст.

Дубно. Дубенський замок, пам`ятка архітектури XV-XVII ст.

Дубно. Дубенський замок, кріпосний рів та надбрамний корпус



Дубно. Дубенський замок, кріпосний рів та надбрамний корпус

Дубно. Дубенський замок, вид на річку Ікву та частину Північного оборонного бастіону від палацу князів Любомирських



Дубно. Дубенський замок, верхівка сторожової вежі

Дубно. Дубенський замок, герб родини Острозьких над в'їзною брамою



Дубно. Костел фарний (головний) імені святого Яна Непомука, пам`ятка архітектури 1612 р.

Дубно. Дубенський форт, пам`ятка архітектури XV-XVII ст.

Размещено на Allbest.ru