главнаяреклама на сайтезаработоксотрудничество База знаний Allbest
 
 
Сколько стоит заказать работу?   Искать с помощью Google и Яндекса
 





Хотинська фортеця

Історія Хотинської фортеці від часів Володимира Великого і Ярослава Мудрого, отримання статусу Державного історико-архітектурного заповідника і визнання одним із "Семи чудес України". Архітектура Хотинського архітектурного національного заповідника.

Рубрика: Краеведение и этнография
Вид: реферат
Язык: украинский
Дата добавления: 14.12.2011
Размер файла: 34,2 K

Полная информация о работе Полная информация о работе
Скачать работу можно здесь Скачать работу можно здесь

рекомендуем


Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже.

Название работы:
E-mail (не обязательно):
Ваше имя или ник:
Файл:


Cтуденты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны

Подобные документы


1. Чернігів як визначна пам'ятка України
Походження та історія розвитку Чернігова. Пам`ятки археології, залишки давніх городищ, курганів, поселень, укріплень. Стародавня Іллінська церква та Антонієви печери як окраса Національного історико-архітектурного заповідника "Чернігів стародавній".
курсовая работа [4,6 M], добавлен 26.10.2010

2. Музеї Астраханської області
Класифікація музеїв Астраханської області за різними профільними групами та адміністративно-територіальною ознакою, колекційного і ансамблевого типів. Опис експозицій музейної мережі Астраханського державного історико-архітектурного музею-заповідника.
курсовая работа [29,0 K], добавлен 09.04.2011

3. Архітектура Поділля
Історія архітектури Поділля - одного з найцікавіших з історико-архітектурної точки зору регіонів, відомого своєю винятковою геополітичною роллю в житті Південно-Західної Русі-України. Церква ХV-ХVІ ст. (урочище Монастирок під Бучачем Тернопільської обл.).
курсовая работа [45,7 K], добавлен 16.09.2010

4. Сім чудес Вінницької області
Геологічні та історичні пам’ятки, розташовані на території Вінницької області: Гайдамацький Яр, державний історико-культурний заповідник "Буша", Немирівське городище скіфських часів, архітектурний комплекс "Мури", садиба Комара, їх значення для України.
реферат [20,0 K], добавлен 20.08.2009

5. Історико-етнографічне районування України
Становлення української етнографії як окремої наукової дисципліни. Загальне поняття про етнографію та етнографічне районування. Основоположні принципи історико-етнографічного поділу України та етапи формування історико-етнографічних регіонів держави.
курсовая работа [25,0 K], добавлен 09.01.2014

6. Історико-культурна спадщина Криму часів античності і середньовіччя та її використання у туризмі
Виявлення та вивчення пам'яток історії і культури Криму часів античності та середньовіччя. Дослідження історії формування історико-культурної спадщини даного періоду. Оцінка сучасного стану, охорони та використання об’єктів дослідження в туризмі.
курсовая работа [63,5 K], добавлен 03.12.2010

7. Семь чудес России
Краткая характеристика семи чудес России: Озеро Байкал, Дворцовый ансамбль в Петергофе (Санкт-Петербург), Долина гейзеров (Камчатский край), Природный памятник Столбы выветривания (республика Коми), Собор Василия Блаженного, Мамаев Курган и гора Эльбрус.
презентация [754,4 K], добавлен 16.01.2014

8. Кременець як віднайдена перлина Західної України
Загальні відомості про населений пункт Кременець. Історія виникнення, походження назви. Найважливіші події з історії села. Найважливіші історико-культурні пам’ятки та об’єкти. Сучасний стан туристичної інфраструктури. Легенди та перекази про Кременець.
научная работа [31,8 K], добавлен 24.03.2013

9. 7 чудес міста Суми
Огляд пам’яток архітектури та духовних святинь Сум. Особливості будівництва та архітектурні стилі: Альтанки, Іллінської церкви, Дитячого парку "Казка", Свято-Воскресенського кафедрального, Свято-Троїцького та Спасо-Преображенського кафедрального собору.
презентация [106,7 M], добавлен 14.03.2012

10. Славетне місто Івано-Франківськ
Історія і сьогодення Івано-Франківська: час заснування міста, його життя від XVIII-XIX ст. і до наших днів. Пам’ятки культури та мистецтва Прикарпаття: музеї, архітектура, бібліотеки; театри, пам’ятники. Відомі особистості, їх внесок у розвиток міста.
реферат [76,7 K], добавлен 30.07.2012


Другие документы, подобные Хотинська фортеця


Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Міністерство освіти, науки, молоді та спорту України

Вінницький національний технічний університет

Реферат з краєзнавства на тему:

«Хотинська фортеця»

Виконала: Ткачук Д.І.

Перевірила: Сідлецька Т.І.

Вінниця 2011

Історія Хотинської фортеці

хотинська фортеця архітектурний заповідник

Поселення на території Хотинської фортеці, за історичними дослідженнями, існувало ще за часів Володимира Великого і Ярослава Мудрого (VII - IX ст.) в Київській Русі.

Кам`яна фортеця ж була побудована Данилом Галицький (1201 - 1264) в 50-х роках XIII століття на місці дерев`яних укріплень, і хоча поступалася своїми розмірами нинішньої фортеці, але відмінно обороняла князівство і переправу через Дністер від набігів степових орд. Розташовувалася вона на місці нинішньої Північної вежі.

В кінці XIV столітті після розширення Молдавського князівства на північ, Хотин став його основним форпостом при захисті від Османської імперії, Угорщини і Польщі. А після значної реконструкції (збільшення площі фортеці в три рази, зведення кам`яної стіни завширшки 5 м і висотою 40 м, побудування комендантського палацу, під яким розташовуються два великих підвали для провіанту і зброї) Стефаном III Великим (рум. Stefan cel Mare si Sfint 1433 - 1504) фортеця на два століття стає резиденцією молдовських владик.

Вперше Хотинська фортеця зазнала облоги у 1476 році, коли її безуспішно намагалися захопити війська турецького султана Мухаммеда II Завойовника (осм. гНгП ЛЗдм - Mehmed-i sani 1432 - 1481).

Після переходу Молдови під протекторат Османської імперії під управлінням Сулеймана I Пишного (осм. УбнгЗдЗ Зжб - Sьleymвn-э evvel 1495 - 1566), який закріпився на бессарабських землях між Прутом і Дністром, фортеця стає турецьким плацдармом для походів на українські землі.

У 1538 році фортецю узяли в облогу війська польського короля Сигізмунда I Старого (пол. Zygmunt I Stary 1467 - 1548), при цьому була підірвано прясло південної стіни (ділянка між вежами) з надбрамною вежею. Після реконструкції 1540-1544 рр. прясло відновили, відсунувши далі на південь, а так само спорудили в`їзну вежу, що служила тільки для проїзду знаті.

Для отримання згоди від молдовських бояр на спільну боротьбу з Туреччиною, в 1563 році Хотинську фортецю захоплює Дмитро Вішневеецкій (Байда) (1516 - 1563), однак цей похід закінчується його стратою в Константинополі.

У 1615 році Хотин знову перейшов у руки поляків, але утримати вони його змогли лише до 1621 року, коли фортеця перейшла за умовами Хотинської мирної угоди молдовським господарям після перемоги спільними військами Речі Посполитої (під проводом Яна Кароля Ходкевича) і козаків Запорізької Січі (під проводом Петра Конашевича-Сагайдачного) військ Османа II в битві при Хотині. Фактично за підсумками Хотинської війни фортеця знову опинилася в руках Турції.

Під час визвольної війни українського народу проти польської шляхти (1648 - 1654) в Хотин двічі входили війська Богдана Хмельницького (1650 і 1653 рр.).

З 1711 по 1718 рр. за розпорядженням султана Ахмеда III (осм. ВНгП ЛЗбЛ - Ahmed-i salis 1673 - 1736) на території фортеці під керівництвом французьких інженерів велися широкомасштабні роботи по створенню зовнішньої лінії оборони загальною площею у 22 гектари. (Мощений каменем рів, вал з бастіонами для артилерії і кам`яний контрескарп). Крім того на території нової фортеці будуються казарми, склади і мечеть.

Не дивлячись на модернізацію, фортеця тричі, під час російсько - турецької війни, була взята військами Російської імперії в 1739, 1769 і 1787 рр., проте кожного разу шляхом інтриг поверталася під владу османських правителів.

Після взяття фортеці в 1806 році і підписання Бухарестського мирного договору у 1812 році Хотин остаточно увійшов до складу Російської імперії.

У 1856 році Хотинська фортеця була скасована, тому що втратила своє оборонне значення.

З 1918 по 1944 роки Хотинською фортецею володіють румунські королі, за винятком невеликого проміжку часу в 1918 році, коли фортеця знаходиться в руках австрійського війська і с1940 по 1941, коли у фортецю увійшли радянські війська.

Після Другої світової війни Хотин опиняється у складі Українській Радянській Соціалістичній Республіки.

У 2000 році фортеця одержала статус Державного історико-архітектурного заповідника і була визнана одним із “Семи чудес України”.

Хотин, безперечно, одне з найбільш привабливих для туристів місць у Чернівецькій області. Скала, замок, берег Дністра... Історія Хотина - це історія воєн, повстань, історія перемог і поразок, історія протистояння великих імперій.

Спочатку це була невелика, збудована східними слов'янами на місці давнього поселення, дерев'яна фортеця, яка захищала їх від численних завойовників. Поряд з нею і одночасно з нею існувало неукріплений селище. На його території археологи виявили залишки напівземлянкових житла з печами-кам'янками, які датуються IX-X ст., А на глибині 1,2-1,4 м було виявлено культурний шар VII-VIII ст. Особливо великим населеним пунктом Хотин був в XI-XIII ст., Коли він входив до складу Київської Русі. Тоді він займав територію більш ніж 20 га. Історики обгрунтували тезу, що замок і місто Хотин походять з самого початку XI ст. В кінці 11 століття Хотин належав Теребовлянському князівству. У 1140-х роках він перейшов до Галицького, а з 1199 року - Галицько-Волинському князівству.

Саме з Галицько-Волинським князівством і з ім'ям Данила Галицького прийнято пов'язувати будівництво кам'яних укріплень Хотина. У 60-х роках 13 століття за наказом Данила Галицького на піднесенні звели першу кам'яну фортецю, вона перебувала в північній частині нинішньої. Залишки її 7-метрових стін виявили всередині більш пізніх стін, зведених в 15 столітті. Камені в ній кріпилися розчином, характерним для будівництва Київської Русі - рожевою «цем'янкою», сумішшю цементу і битого червоної цегли. Кам'яна замкова каплиця була побудована ще раніше - в 1230 році. Археологічними розкопками (Б. Тимощук,1961-67 рр..) Виявлені кам'яні стіни замку ХІІІ ст., Залишки білокам'яного храму, сліди житлової забудови. Замок займав північну частину замкової гори, приблизно третина від сучасної протяжності цитаделі. На півдні від замка перебував укріплений посад, оточений валами і дерев'яними стенамі.князь Данило Галицький

Хотинський укріплення охороняли велику переправу на Дністрі і стримували грабіжницькі набіги завойовників. Його розвиток був тісно пов'язане з торговельними шляхами, які проходили по Дністру. Про це свідчить скарб монет ХІІ - ХІІІ ст., Знайдене в Хотині в 1889 році, який відразу ж потрапив до найбільшого монетному зборам Російської імперії, - Ермітаж у Санкт-Петербурзі. У ньому більше тисячі монет, які відбуваються з Верхньої та Нижньої Саксонії, Тюрінгії, Чехії, Угорщини та інших західноєвропейських країн. На думку дослідників (Пивоваров С.В. «Таємниця хотинського скарби брактеати» Питання стародавньої та середньовічної історії, археології та етнографії. - Чернівці. 1997 - Вид. 4. - С. 13-19), саме з цих територій монети потрапили в Подднестровье, найвірогідніше через землі Семигороду.

У 1250-1264 роках князь Данило Галицький і його син Лев, перебудовували фортецю. Навколо неї з'явилися семиметрова кам'яна стіна та рови шириною до 6 метрів. У північній частині фортеці звели нові невеликі укріплення. У другій половині 13 століття її розбудовувала Генуя.

У 1340-х роках Хотин увійшов до складу Угорського королівства, а з 1375 року вже перебував у складі Молдавського князівства. Молдавський власник воєвода Стефан ІІІ Великий значно розширив кордони фортеці. Він особисто керував її реконструкцією.

Стефан ІІІ Велікій Била зведена прикрашена геометричними орнаментами мур шириною 5-6 і висотою 40 метрів, три башти, рівень двору фортеці піднімають на 10 метрів і розділяють на Княжий двір і двір Воїнів. Між двома частинами замкового двору знаходиться палац коменданта, стіни якого викладені декоративною "шахматкою" з червоної цегли і білокам'яних блоків, а прорізи вікон прикрашені позднеготічним обрамленням з каменю. Були вириті глибокі підвали, які служили приміщеннями для воїнів. Саме після цієї реконструкції Хотинська фортеця практично повністю набула свій сьогоднішній вигляд. Протягом 14 - 16 століть вона була резиденцією молдавських господарів.

У 1476 році фортеця відбила напад турецьких військ султана Мухамеда ІІ. Проте в 15 - 16 століттях Молдовська держава стало васалом Османської Порти і розмістила в Хотинських стінах яничарську залогу. Турки ще більше посилили обороноздатність фортеці.

У 1538 році під проводом Яна Тарновського місто Хотин було штурмом взято польськими військами. Вони зробили підкоп фортеці, зруйнували три башти і частину західної стіни. Після її завоювання, поляки відновили Хотинську цитадель у 1540 - 1544 роках, але згодом втратили її. У 1563 році Дмитро Вишневецький з п'ятьма сотнями запорозьких козаків знову захопили фортецю і утримували її тривалий час.

У травні 1600 року після того, як війська правителя Валахії та Трансільванії Міхая Хороброго захопили Сучаву, господар Молдови Ієремія Мовила зі своїм оточенням, серед якого були його брат Семен Мовила (батько майбутнього київського митрополита Петра Могили) і колишній на той час правитель Трансильванії Сигізмунд Баторій (племінник короля Речі Посполитої Стефана Баторія), знайшли прихисток у Хотинській фортеці, якою володіла тоді Польща, але вже в 1620 турецька армія захоплює місто.

Стіни цієї твердині бачили багатьох завойовників. Але особливо знаменитий Хотин військовою кампанією 1621 року, коли Польща закликала гетьмана Сагайдачного з численним козацьким військом на допомогу, оскільки зазнала страшної поразки від турків під Цецорою. У серпні 1621 року Сагайдачний з 40-тисячним військом був уже на берегах Дністра. «Польського війська коронний гетьман Ходкевич (насправді - Литовський гетьман. - Авт.), Встиг зібрати 57 тисяч, а саме: кіннотників у залізних латах - 12 тисяч, панцирніков - 4 тисячі, піхотних поляків», 30 тисяч, прусів і поморян, 8 тисяч та найманих угрів, 3 тисячі; та ще з королевичем прийшло під Хотин 30 тисяч. А ворожа сила складалася в 300 тисячах турків і в 100 тисячах татар, і коли з'явився там Осман, хвалити «у війську козацькому снедаті, а в обозі польському обедаті, то негайно зачались битви», - повідомляв у своїй праці український історик Михайло Максимович. Навіть якщо ці цифри завищені, кількість людей, готових знищити один одного, вражає. Важко уявити, де всі вони могли розміститися відразу, і скільки їм було потрібно провізії? До речі, в рядах польських в числі воювали під Хотином був молдавський воєвода Петро Семенович Могила, що згодом став митрополитом Київським. Продовжувалася Хотинська війна п'ять тижнів, і, незважаючи на чисельну перевагу свого війська, турецький султан Осман ІІ побажав миру, який був укладений на умовах, вигідних Польщі, 8 жовтня 1621 року.

Битва під Хотином, 1673 «Жовтня 12 польських військо на поле битви вишикувалося на зразок орла з розпростертими крилами, і на чолі його став Владислав, облекшийся в порфіру поверх блискучого озброєння, - продовжує розповідь Максимович. - До полудня турецький цар вивів своє військо і, побудувавши у вигляді півмісяця, став у його чолі. У такому ладі два війська простояли нерухомо близько першої години, один проти одного. А тим часом султан послав величезного слона і добірного коня в дарунок королевичу, а Владислав послав йому в дарунок теж ошатного коня та дві гармати відмінної роботи. Нарешті, турки нахиленням своїх вий і з ними прапорів своїх попрощалися з польським військом, а поляки відкланялися турецькому війську поківаніем своїх голів ».

Про те ж повідав у своїх літописах нащадкам і інший видатний український діяч Самійло Величко. Весело бенкетуючи на честь своєї перемоги, Владислав послав до козацького обоз, що стояв на постріл лука від обозу польського, безліч їжі, привезеної з навколишніх міст і сіл, а «на пиятику козакам надіслав 25 великих пляшок волоського вина, 48 діжок меду, відшукати в Кам'янці, і 24 великі куфи пальника. Для гетьмана особливо надіслані були крім різних страв і солодощів 7 Анталом кращого угорського вина, бочка Хотинська войнарейнского, невелика буту котнарского та погрібець з дюжиною полугарцевих Золочів-срібних фляшек, наповнених різними лікарськими горілками. Але Сагайдачному тоді було не до напоїв і солодощів, він лежав на одрі хвороби, під важкими ранами ». Розкішний бенкет біля стін Хотинської фортеці тривав вісім днів!

Нарешті, розпрощавшись, українські та польські війська покинули Хотин і вирушили на батьківщину. Правда, невеликий п'ятитисячний загін козаків на всякий випадок був залишений «почергувати» біля стін фортеці ще на три тижні.

Петро Конашевич-Сагайдачний здобув у Хотинському битві смертельні рани і після тривалої хвороби помер в Києві на руках у своєї дружини Анастасії Після Хотинського миру фортеця була повернена молдавським боярам, але фактично її контролювали турки. На обох берегах Дністра, по якому проходив кордон, височіли та протистояли одна одній дві могутні фортеці - Хотинська і Кам'янець-Подільська.

Протягом XVII ст. Хотин переходив з рук польських королів, до рук турецьких феодалів, неодноразово місто визволяли запорозькі козаки. Під час визвольної війни у Хотині 1650-1653 рр.. перебували війська Богдана Хмельницького.

Через 50 років, в 1673 р., на полях під Хотином вибухнула ще одна велика битва - Речі Посполитої та Османської імперії. Рівно через рік після того, як турки захопили практично все Поділля і частина Галичини. 11 листопада 1673 коронний гетьман Ян Собеський на чолі 30-тисячного польсько-литовсько-козацького війська буквально розгромили 40-тисячну турецьку армію. І хоча втрачені Річчю Посполитою землі не були повернуті, перемога під Хотином мала все-таки велике значення для підйому бойового духу поляків.

Дрібні війни тривали до початку XVIIIст. коли туркам вдалося остаточно закріпитися в Хотині. У 1712-1718 рр.. турки запрошують французьких фортифікаторів для реконструкції фортеці та зведення нової бастіонної фортеці. Це була досить велика (1200м х 250 м) і складна система укріплень. Основу її становили 7 веж з'єднаних масивної фортечною стіною - куртиною. В'їзд до фортеці здійснювався через фортечні ворота. Таких воріт було п'ять - Подільські, Бендерський, Яські, Російські та Кам'янецькі ворота. Внутрішній двір нової фортеці був щільно забудований одно і двоповерховими будинками, в числі яких були - казарми, конюшні, житловий комплекс для офіцерів гарнізону, службові та складські приміщення, мечеть з мінаретом, пекарні, лазні, майстерні та інше. З 1715 р. Хотин став центром адміністративної одиниці Османської імперії «райа».

ХVIIIв. - Хотин ставати одним з театрів бойових дій російсько-турецьких воєн. Російська армія під командуванням генерал фельдмаршала Б. Мініха зайняла Хотин, комендант виніс російським військам ключ від фортеці. Ця подія надихнула Михайла Ломоносова на написання "Оди на узяття Хотіна». Саме цим твором було покладено початок російській віршування. Але Мініха не вдалося покласти край війнам - Європа примусила повернути Хотин султанові, боячись посилення Російської імперії.

І лише в часи правління Катерини II, в 1769 році російська армія протистояла натиску Стамбула, вийшла до Дністра. У квітні, армія під командуванням генерала Голіцина обложила Хотинський замок. Фортеця була, як ніколи, сильною: західні інженери допомогли створити навколо неї 16 мінних галерей, зі стін били дві сотні новітніх далекобійних гармат. Голіцин застосував тактику змором - «щоб ворога тіснота, задуха і самим неминучим голодом до здачі примусити». Чотири місяці тривала облога, день і ніч метали ядра до фортеці гармати із земляних укріплень. Місцеве населення, ніж могло, допомагало православної армії. Комендант-паша змушений був викинути білий прапор.

І знову Росію змусили повернути Хотин Порті. У 1769-1787 рр.. росіяни знову штурмують Хотинську фортецю. Але тільки при Олександрі I після російсько-турецької війни 1806-1812 рр.. згідно Бухарестським мирним договором землі між Дністром і Прутом, в тому числі і Хотин, увійшли до складу Російської імперії. Російська влада виділяли значні кошти на утримання Хотинської фортеці.

У 1832 р. на території фортеці було збудовано нову церкву св. Олександра Невського. У 1856 році уряд скасував статус Хотинської фортеці як військового об'єкту. За переписом 1897 р. Хотин нараховував 18126 мешканців. Після реформи 1860-х років у Хотині виникли перші промислові підприємства. Тут було кілька водяних млинів. На початку XX ст. в Хотині діяли 3 броварні, 10 ґуралень, 4 тютюнові фабрики, лісопильний і цегельний заводи, 2 друкарні. Місто мало дві лікарні на 45 ліжок, аптеку, діяли 2 двокласні училища (чоловіче і жіноче), 2 чоловічі однокласні училища та одне приватне.

Багато біди і страждань жителям міста принесли I світова та Громадянська війни. У 1918 році на прикордонну Хотинщину претендувало 5 держав: Росія, Україна, Молдавська народна республіка, Австро-Угорщина і Румунія. 10 листопада 1918 в Хотин вступили війська королівської Румунії. Почалися репресії та терор. Але хотничани не підкорилися новим окупантам.

У січні 1919 року спалахнуло антирумунське повстання. Влада в більш ніж ста селах перейшла до рук Хотинської Директорії на чолі з І. І. Волошенком-Мардар'евим. Директорія, підтримувана народом, вирішила вигнати румунів з свого краю і повернути собі волю.

Протягом 10 днів учасники Хотинського повстання вели запеклі бої з королівськими військами. Проте увірвавшись 1 лютого в Хотин, загарбники вчинили розправу над населенням. Щодня окупанти вели сотні людей на руїни Хотинської фортеці, звідки ніхто не повертався.

6 липня 1941 р. в Хотин знову увірвалися загарбники - німецько-румунські війська. Знову почалися роки терору і страждань. В місті вже в перші дні окупації була створена антифашистська організація, яка діяла цілий рік і яку очолював Кузьма Галкін. Лише в серпні 1942 р. вона була розсекречена і знищена. Звільнено місто було 3 квітня 1944 р. Проте в післявоєнні роки Хотин, як і вся Україна, зазнав впливу тоталітарної комуністичної системи. Незалежність 1991 року стала втіленням вікової мрії хотинчан про свою державу.

Сьогодні Хотин - одне з найбільших міст Чернівецької області, важливий промисловий, туристичний і культурний центр Буковини. У вересні 1991 р. під час свята з нагоди 370-річчя Хотинської битви було відкрито монумент на честь гетьмана України Петра Сагайдачного (скульптор І. Гамаль).

Беручи до уваги багаті історичні традиції міста, в 2000 році постановою Кабінету Міністрів України був створений Історико-архітектурний заповідник "Хотинська фортеця". А у вересні 2002 року древнє місто відзначило свій 1000-річний ювілей.

У Хотинській фортеці проводилися зйомки багатьох популярних художніх фільмів: "Гадюка", "Захар Беркут", "Балада про доблесного лицаря Айвенго", "Три мушкетери", "Чорна стріла", "Стара фортеця" "Стріли Робін Гуда". Серед недавніх - екранізація кіностудією ім. Олександра Довженка твору відомого українського письменника Юрія Мушкетика.

Архітектура

Попереду центрального входу до території Хотинської фортеці (Бендерські ворота) на пагорбі розташований пам`ятник козачому герою Хотинської битви Петру Сагайдачному, який був споруджений у 1991 рік до дня святкування 470-річчя Хотинської битви.

Нова фортеця

Зовнішня лінія оборони (Нова фортеця) Хотинської цитаделі була споруджена 1711 - 1718 рр. згідно з новими, на той момент часу, досягненням в фортифікаційної науці французькими інженерами за розпорядженням османського султана Ахмеда III.

Нова фортеця (близько 22 га) складається з укріпленого каменем валу (завширшки 8 м) з бойовою терасою, мощеним каменем рову і кам`яного контрескарпу (найближчий до противника укіс зовнішнього рову фортеці), на кутах якого встановлено шість бастіонів для артилерії (п`ятикутні виступи перед оборонним валом).

У валу влаштовані, для сполучення з зовнішнім світом, троє в`їзних воріт: з півдня - Бендерські (додатково укріплені равеліном), із заходу - Ясські, зі сходу (з боку річки) - Дністровські.

У напрямку до Старої фортеці ліворуч розташовані руїни мечеті (бл. 1718 р.), а праворуч - церква Олександра Невського (1835 р.), споруджена для воїнів російського гарнізону, і нижче по схилу - будівля військової школи (1825 р.), на території якого в XIV розташовувалася митниця, а зараз перебуває виставковий зал.

Раніше в комплекс входили палац паші, подвір`я коменданта, казарми (здатні розмістити в мирний час 20-тисячний, а у воєнний час - 60-тисячний гарнізон), офіцерський корпус, службові, забезпечувальні та складські приміщення, які збереглися.

Стара фортеця

На скелястому березі Дністра в західній частині Нової фортеці височіє середньовічна фортеця (Стара) (бл. 0,7 га) - фортифікаційна споруда, що датується бл.1476 року. Стіни її, які із зовнішнього боку прикрашені мозаїкою з червоної цегли, досягають висоти 40 м і ширини -- 7 м.

По периметру фортецю захищають п`ять веж, висота яких коливається від 30 до 35 м, які з`єднані бойовим коридором з триметровими зубцями:

· В`їзна (надбрамна) вежа (бл. 1540 - 1544 рр.), розташована з півдня, з`єднується із зовнішнім світом перекинутим через рів мостом (раніше міст був підйомним і служив тільки знаті), і має розмір 8 м х 8, 4 м;

· Південно-західна вежа (бл. 1476) має круглу форму з діаметром 8,4 м;

· Комендантська вежа (бл. 1476), розташована з північного - заходу, так само має круглу форму з діаметром 6,3 м.

· Північна вежа (бл. 1476), найбільш укріплена башта-донжон замку прямокутної форми (11,5 м х 13 м), має три яруси бійниць і бойовий майданчик нагорі з навісом. Вона була розрахована на самостійну оборону у разі захоплення всієї фортеці;

· Східна вежа (бл. 1476) має квадратну форму (3 м х 3 м).

Замковий двір, рівень якого вище рівня землі, розділений на дві частини.

У південній (Двір воїнів), розташованої біля входу, знаходиться замкова каплиця (неф, вівтарна ніша, притвор), колодязь глибиною 65м, казармений корпус, підвали для продовольства і боєприпасів (що раніше виступали в якості гарему, турецьких лазень).

У північній (Комендантське подвір`я), розташованій між комендантським палацом і Північної вежею, знаходяться комендантську палац (прикрашений орнаментом з білої цегли на тлі червоних стін), руїни житлового будинку (підвал використовувався як в`язниця, другий поверх - як замкова церква).

Адреса: Україна, Чернівецька область, м. Хотин, вул. Кріпачка.

Фільми, в яких задіяна фортеця: “Балада про доблесного лицаря Айвенго”, “Д`Артаньян і три мушкетери”, “В`язень замка Іф”, “Захар Беркут”, “Гадюка”, “Чорна стріла”, “Старий замок”, “Яса”.

Райцентр в Чернівецькій області. Колись Хотин був навіть другим за кількістю населення місто Буковини, а проживає там лише 12 тис. чоловік (дані початку 90х рр.). Тихий, непримітний, одноповерховий, з дивною модою прокладати до осель газ не під землею, а НАД землею, в капарних жовтих трубах. Турніки для велетнів. Росіська рулетка для блискавок. Так би й минали туристи місто. якби не... Ну власне. Фортеця!

Сказати щось несподіване? Крім фортеці, у Хотині є ще кілька цікавих з історичного погляду місць. Старий кіркут. Будівля митниці XVIII століття по дорозі до замку. Не знали? Тепер знаєте.

Фортеця знайома з дитинства кожному, хто дивися радянське кіно. Особливо полюбив Хотинську фортецю режисер Сергій Тарасов. Попри суттєві архітектурні відмінності у нашій та англійській фортифікаційній архітектурі, режисер відтворював тут «стару добру Англію» у стрічках про Айвенго, Робіна Гуда та «Чорну стрілу». Багатьом буде цікаво дізнатися про атмосферу на снімальних майданчиках тих часів та цікаві подробиці кінематографічного процесу. Саме для них - моя стаття у чудовому журналі "Карпати. Туризм. Відпочинок". Насолоджуйтесь читанням!:)

А що ж наша, відчизняна історія? У 2003р. видатний польський режисер Єжи Гофман заявив, що після успіху фільму «Вогнем і мечем» буде знімати у Хотині стрічку про війну 1621 року. Тоді українсько-польське військо зупинило тут турецьку навалу, врятувавши Європу від неминучої експансії. Гарний сюжет для любителів масштабних батальних сцен!

Уявити собі тодішній розмах можна, прочитавши мемуари Евлія Челебі, турецького мандрівника XVII століття. Польща та Туреччина готуються до війни. Нескінченні каравани везуть до Хотина запаси їжі. Сотні галер пливуть сюди Дністром з тією ж метою. Ціла орда сараною суне на північ: 300 тисяч турків, 100 тисяч татар. Самовпевнений султан Осман ІІ жартує: мовляв, під стінами Хотина у війську козацькому він буде снідати, а у самій фортеці, у війську польському -- обідати. Що проти його полчищ 57 тисяч поляків Кароля Ходкевича та 40 тисяч козаків Петра Сагайдачного?

Попри всі султанські сподівання, війна продовжувалась п'ять тижнів. У ній полягла майже половина вояків з обох сторін. Кажуть, місцеві селяни дотепер виорюють на своїх полях то гарматне ядро, а то й людський череп. Востаннє яничари пробували захопити фортецю 28-го вересня. Та де там: 30 тисяч загиблих, хвороби, перебої з постачанням провіанту, а ще -- дезертирство «пішаків» цієї шахової партії за долю Європи. Нарешті 8 жовтня 1621 року сторони уклали мир. Польща святкувала перемогу, святкував її й воєвода молдавський Петро Могила, котрий боровся разом з вояками гетьмана Ходкевича. У Хотині перебував тоді і султан Осман ІІ, і королевич польський Владислав.

І ще одна по-кінематографічному гарна картинка: годину у повній тиші стоять польське і турецьке війська. Та ось зі стану яничар рушають у бік поляків величезний слон та породистий рисак. Це -- дари султана королевичу. Той теж не залишає суперника без дарунків: ще один кінь відправляється у протилежному напрямку, а крім коня, Осман отримує дві добрі гармати.

Задоволений перемогою Владислав відіслав козакам обоз їжі, а ще 48 бочок меду та 24 куфи горілки. Сагайдачному -- окремий дарунок: 12 срібних фляжок зі спеціальною, з лікувальними властивостями, горілкою. На жаль, козацькому отаману вони не допомогли -- від ран, отриманих у Хотині, він помер 10 квітня 1622 року у Києві, на руках коханої дружини Анастасії.

Якщо обходити фортецю за периметром, на стіні, недалеко від страшної вологої плями (за інформацією директора музею-заповідника "Хотинська фортеця" Людмили Іванівни Пастух, спеціалісти експертизи встановили що це не вода, а олифа. Пляма була помітна на стінах фортеці з кінця XVIII ст. (за одними даними) чи - за іншими - з ХІХ століття) можна побачити слід від гармати. Орнамент там переривається, натомість замість нього легко побачити зображення глечика. Людмила Іванівна розповіла легенду про це місце. Начебто у ті часи, коли ще не було колодязя на території фортеці, замок якось взяли в облогу вороги. Мужньо обороняли твердиню сотні воїнів, але вони робили б це з подвійною силою, якщо б мали що попити. Спраглі вояки були на межі смерті - і тоді якась мужня дівчина вночі зробила вилазку до струмка, який обігає навколо фортеці. Вона набрала повний глечик води (якраз на сто воїнів і вистачить, ага. Наївні тоді були дівчата), та вже під час підйому у неї влучила ворожа стріла. Дівчина, стікаючи кров`ю, все ж донесла свою цінну ношу до змучених солдат - а потім романтично померла в них на руках. Після цього вояки схаменулися та взялися копати колодязь глибиною 65 метрів.

У планах Хотинського архітектурного заповідника було відновлення хоча б фрагменту славетних висячих садів, якими славилося місто за турецьких часів, та, можливо, підірваного у 1940-ві рр. мінарету. Посприяти в цій справі обіцяло посольство Туреччини в Україні - але, на жаль, плани лишилися лише планами. Хоча розкопки на місці мінарету велись.

У програмі дій міської ради Хотина на період 2004-2010 р.р. планувалося відкрити кімнати для туристів в фортеці, зробити тир, де можна постріляти з середньовічної зброї, в тому числі, з гармат. Неьагато з запланованого справдилося. Щоправда, неподалік в'їзду на територію фортеці будується помпезний готель (вже четвертий чи п'ятий у місті), але рекламувати його ми не будемо - хоча б вже тому, що власник начхав на закони України і не провів ЖОДНИХ археологічних розкопок, що неприпустимо на території, яка так близько розташована до фортеці. Сподіватися на розум такої людини - марна справа. Мої враження від святкування тисячоліття міста (яке відбувалося у вересні 2002 року) - нижче. До речі, до свята відновили дахи майже всіх башт - і відновлювали їх майстри з Закарпаття за старими технологіями. Кожна маленька дощечка (чи як це називається) коштувала 60 копійок, а треба їх було на відновлення тисячі і тисячі.

Размещено на Allbest.ru


рефератХотинська фортеця скачать реферат "Хотинська фортеця" скачать
Сколько стоит?

Рекомендуем!

база знанийглобальная сеть рефератов