Значення хорового співу на уроках музичного мистецтва

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Департамент науки і освіти

Харківської обласної державної адміністрації

Комунальний заклад

«Харківська гуманітарно-педагогічна академія»

Харківської обласної ради

Реферат

на тему:

Значення хорового співу на уроках музичного мистецтва

Підготувала:

студентка 2 курсу 211-ш групи

факультету початкової освіти

заочної форми навчання

Напрям підготовки

6.010102 Початкова освіта

Пишняк Є.О.

Перевірила: Золотарьова О.І.

Дата:__/__/2015 р.

Вступ

«Заспівають діти - заспіває народ», - писав Ушинський К.Д.. А будуть любити спів діти чи ні, багато в чому залежить від дорослих.

Дошкільний вік - найбільш сприятливий період для формування і розвитку співочого голосу. Заняття співом є важливою складовою гармонійного розвитку дошкільника.

Хоровий спів - один з видів колективної виконавської діяльності. Він сприяє розвитку співочої культури школярів, їх загальному та музичному розвитку, вихованню духовної культури учнів, становленню світогляду, формуванню майбутньої особистості. Формування співацьких навичок. Розвиток внутрішнього слуху, як умов співу. Розучування пісні. Поєднання пояснень з показом. Зорові уявлення під час співу. Формування художньої самооцінки. Виразність - головне завдання співу.

Значення хорового співу різноманітне. Він сприяє розвиткові не лише музичних здібностей і голосу дитини, а й мислення, мовлення, розширенню словникового запасу. Хоровий спів, викликаючи в молодших школярів яскраві емоції, впливає на естетичні і моральні почуття.

Значну роль у навчанні співу відіграють правильно сформовані співацькі навички. Як відомо, навички -- це закріплені, автоматизовані прийоми і способи роботи, що є складовими моментами в складній, свідомій діяльності.

Результати досліджень, проведених науковцями, дають підставу стверджувати, що співацькі навички забезпечуються лише через відповідність реального звучання і внутрішніх музично-слухових уявлень учнів. Внутрішні музично-слухові уявлення пов'язані з руховими і створюють настроєність у рухах, готовність до певних дій, що відповідають художньому завданню.

Вокальними навичками є співацька установка, дихання, звукоутворення і звуковедення, дикція й чистота інтонування.

Співацька установка, створюючи сприятливі умови для виразного співу, забезпечує зручне положення корпусу, голови, правильне відкривання рота під час співу. Від неї залежать дихання і звукоутворення; крім того, вона дисциплінує дітей, є першою організуючою ланкою колективного співу.

1. Розвиток творчих здібностей учнів у процесі хорового співу

Для розвитку і виховання дитячого голосу вчителю необхідно знати голосові і співочі можливості дитини. Так, у шестирічної дитини, вони невеликі й обумовлені тим, що його співочий апарат ще не сформований.

Діапазон, у якому найбільше добре звучить голос першокласника, невеликий: мі1- соль1, фа1- ля1.Отже, як матеріал для співу на перших заняттях, варто використовувати нескладні, дуже обмежені по діапазону, але яскраві по музичному матеріалу мініатюри.

Поступово діапазон пісенних мініатюр розширюється, у роботу включаються пісні, побудовані на звуках тонічного тризвуку, окремих фрагментах ладу.

У кожній пісні першокласники освоюють звуковисотний рух мелодії за допомогою рухових, наочних прийомів, що сприяє координації слуху і голосу, точному відтворенню звуків по висоті.

У дітей 2-гого класу найбільш природно голос звучить у діапазоні мі1-сі1. Даний діапазон сприятливий, насамперед, для слухового сприйняття. У той же час він визначається можливостями голосових зв'язок, що ще досить тонкі і короткі. Отже, на заняттях варто домагатися ненапруженого, легкого і світлого звучання.

До кінця другого року навчання середина співочого діапазону дитини зміцнюється й удосконалюється, фарбування звуку стає різноманітним в залежності від характеру і змісту пісні. Звучання голосу вирівнюється в діапазоні ре1-ре2. В окремих дітей можна зустріти навіть звуки малої октави (сі, ля), але вони, як правило, звучать не яскраво і напружено.

З третього року навчання звучання голосу вирівнюється на всьому діапазоні до1-ре2(мі2).

Сила голосу у дітей 6-ти, 8-ми років не має широкої амплітуди. Для них найбільш типовим буде використання помірних динамічних відтінків - m P і m F . Великої шкоди може принести вимога насиченого звучання на нижніх звуках діапазону і тихого - на верхніх. Часте використання високих звуків діапазону говорить про незручну теситуру.

У молодших школярів відбувається становлення характерних якостей співочого голосу, тому тембри дитячих голосів повинні постійно знаходитися в центрі уваги вчителя.

2. Вокально-хорові навички

2.1 Співоче дихання

Розрізняють два види співочого дихання:

а) верхньореберне (ключичне);

б) нижньореберне (діафрагматичне).

Ця класифікація є досить умовною, бо в природі кожен з видів в "чистому" вигляді не зустрічається, можна лише говорити про перевагу того чи іншого, а в співі завжди присутній змішаний вид дихання. Неприйнятним в співі є поверхове дихання з перевагою верхньореберної частини голосового апарату. Недопустиме також форсування звуку, що зумовлене вдиханням занадто великиї кількості повітря. Правильність співочого дихання залежить найперше від правильності вдихання, яке мусить бути глибоким, швидким, безшумним з розширенням нижніх ребер і без підняття плечей. Якість та правильність співочого дихання залежить також від економного витрачання повітря при співі, від уміння регулювати видих.

Найкраща школа для розвитку співочого дихання - сама музика, спів. Тому працювати над співочим диханням потрібно в процесі розучування поспівок і пісень. Діти в першу чергу повинні навчитись рівній, співочій поставі, брати дихання між фразами, не піднімати при вдиханні плечей.

У вихованні навичок красивого та виразного співу особлива роль належить таким навичкам, як :

2.2 Артикуляція та дикція

Основа співу - голосні звуки. На них виховуються всі вокальні якості голосу. Від правильного утворення голосних залежить краса тембру. У дітей молодшого шкільного віку тембр нерівний. В основному це залежить від "нерівності" голосних. Щоб вони звучали рівно, діти повинні прагнути тримати високу позицію на всіх звуках співочого діапазону. Для цього використовуються поспівки, вправи на голосні у, ю, а (наближені до о), і (наближене до и) тощо. Важливе значення у вимові голосних мають положення рота та губ.

Співацьке звукоутворення і звуковедення багато в чому залежить від співацької установки й дихання; якщо ці навички не сформовано, робота над звукоутворенням навряд чи буде успішною. Формувати в голосі дітей співучість, навчити їх «тягти» звук -- одне з головних завдань вокального виховання. Від чіткого вимовляння голосних і приголосних звуків залежить розвиток у голосі дзвінкості й рівності -- важливих властивостей співацького голосу.

Важливою умовою хорового звучання є точне виконання звуків за висотою, тобто стрій і співацька інтонація. Хороший стрій у хорі залежить від того, якою мірою розвинений музичний слух учнів, від їхньої уваги та вміння володіти своїм голосом і співацькими навичками, від фізичного й емоційного стану співаків.

Непересічне значення для правильного співу мають:

2.3 Ансамбль і стрій.

Ансамбль це спільне і злагоджене виконання твору. Ансамбль досягається нелегко. Навички такого виконання розвиваються на практиці. Для досягнення ансамблю необхідно працювати над всіма його складовими: інтонаційною злагодженістю, одноманіттям манери звучання, ритмічним, темповим та агонічним (змагальним) злиттям, динамічною єдністю, одночасним початком та закінченням співу в цілому творі та окремих його частинах (куплетах, фразах).

Ансамбль, як відомо, означає суцільність, урівноваженість, узгодженість голосів.

Хоровий стрій буває горизонтальним та вертикальним. Горизонтальний стрій це правильне інтонування мелодичної лінії, вертикальний - інтонування в акорді.

Складність формування співацьких навичок у тому, що молодшим школярам важко проаналізувати навчальне завдання, побачити зв'язок між окремими навичками, що формуються в комплексі, перенести досягненні результати з вивченого завдання на нове.

3. Вокально-хорові вправи

Ефективним засобом формування співацьких навичок є вокально-хорові вправи -- багаторазово повторені спеціально організовані вокальні дії. Під час розучування вправ слід додержуватися принципу єдності художнього й технічного, прагнути до емоційно-виразного забарвлення голосу.

Для стимулювання позитивних емоцій доцільно розучувати вправи, що звучать у мажорному ладі.

На початковому етапі навчання мелодію нової вправи бажано підтримувати акомпанементом. Це потрібно не лише для досягнення чистоти інтонування, а й для розвитку гармонійного слуху учнів. Коли інтонація в них буде стійкою, можна обмежитися гармонійною підтримкою. Іноді для розвитку координації слуху й голосу корисно співати вправи без супроводу (з попередньою ладовою настройкою).

Початкові вокально-хорові вправи слід співати неголосно, на природно відтворених звуках. Поступово діапазон вправ розширюється. Водночас вибір поєднань голосних і приголосних звуків зумовлений завданнями вокально-хорового розвитку учнів конкретного класу. Корисні різні співацькі вправи, зокрема на легато, стаккато, з різним звуковисотним і ритмічним малюнком. Головна умова результативності -- продуманість вокально-хорової роботи, що запобігає безцільним повторенням.

Конкретизуємо перше завдання: під час слухання музики звертати увагу дітей на музичний звук та його основні властивості (зокрема звуковисотність), враховуючи, що розвиток зовнішнього слуху сприятиме розвиткові внутрішнього.

Друге завдання підготовчого етапу реалізувати на основі формування внутрішніх музично-слухових уявлень, що відповідають реальному звучанню. Учням можна запропоновати такі завдання:

· Послухати два різні за висотою звуки (послідовно), потім знову послухати їх (під час повторення один із них змінено) і визначити, який звук змінився і як саме.

· Визначити, чи правильно вчитель співає звук порівняно з тим, що прозвучав на фортепіано (звук навмисно відтворювали неправильно).

· Послухати три звуки на фортепіано (рух поступеневий), під час повторного прослухування визначити, який з них пропущено.

· Послухати кілька звуків, що відтворюються одночасно, і визначити їх кількість.

· Визначити напрям руху мелодії.

· Прослухати стрибкоподібну мелодію й показати, куди вона рухається.

· Під час повторення стрибкоподібної мелодії зобразити графічно її звуковисотний малюнок.

· Брати участь у музичному діалозі, відповідаючи вчителеві низьким або високим голосом залежно від того, в кого треба перевтілитися -- у ведмежат чи пташенят.

Використовуючи викладені вправи, пропонуємо дітям «дістати» цей звук. Водночас застосовуємо метод «спроб і помилок», значення якого в даному випадку полягає в тому, що він ґрунтується на слуховому контролі. Ми прагнули до того, аби учні звикали оцінювати й коректувати співацький звук за допомогою музичного слуху. Працювали з групами (по два-три учні), а також індивідуально. Навички «потрапляння» на певний звук поступово автоматизуються.

4. Поетапне розучування пісні

Перед розучуванням пісні, чи в процесі роботи над нею корисно використовувати художні ілюстрації, які за своїм змістом близькі до музичного образу пісні. Бажано, щоб діти не тільки розглядали малюнки, але й виділяли в них головне, те, що зв'язане з художнім змістом пісні.

Більшість пісень в молодших класах розучують на слух, коли діти повторюють фрази за вчителем. Використовуючи таку форму роботи, вчитель повинен прагнути, щоб учні максимально свідомо засвоїли художній образ пісні. Вся технічна робота над виконанням на всіх стадіях вивчення пісні повинна бути спрямована на емоційне переживання кожного куплета.

Під час розучування пісні доцільно додержуватись такої поетапності:

· підготовка до слухання твору;

· його сприймання;

· попередня бесіда про пісню;

· її розучування;

· аналіз;

· повторення.

Для кожного етапу визначено певні завдання і відповідні методичні прийоми.

Готують до сприймання пісні методом розповіді або бесіди. Завдання підготовки -- зацікавити дітей піснею та емоційно настроїти їх на сприймання музики. Водночас бажано не тільки повідомити дітям, що будемо розучувати таку-то пісню, а й зацікавити їх.

Іноді можна ознайомити дітей з історією твору, якщо вона цікава для них.

Перед прослухуванням корисно запропонувати учням розказати потім, про що йдеться в пісні. Це спонукає їх уважно слухати твір, сприймаючи його загалом.

Готувати учнів до сприймання пісні можна також, ознайомлюючи їх з віршованим текстом. Виразно прочитавши слова, учитель проводить бесіду про зміст і настрій твору, пропонує дітям охарактеризувати відповідну музику, що виникла в їхній уяві.

Демонстрування пісні має бути художнім, виразним. Можливі різні шляхи: виконання пісні вчителем або учнями, підготовленими заздалегідь, використання грамзапису. Бажано чергувати різні варіанти.

Після прослухування доцільно запитати дітей, чи сподобалася їм пісня. Звичайно вони відповідають на це запитання ствердно. Переживання позитивних емоцій, що їх викликав твір, полегшує його розучування.

У ході попередньої бесіди про пісню учні визначають її характер і засоби музичної виразності. Зміст розмови залежить від навчально-виховних завдань уроку, але за будь-яких умов слід звернути увагу на найважливіші засоби створення художніх образів пісні. Попередня бесіда сприяє розвиткові музичного мислення школярів. Вона має бути емоційною й короткою, щоб не пригасити бажання дітей розучувати твір.

Процес роботи над піснею зумовлений ступенем її складності, характером, особливостями куплету. Бажано не витрачати час на повторення тексту хором (це антихудожньо) і тим більше на запис дітьми літературного тексту; краще написати його заздалегідь на плакаті. Важливо організувати словникову роботу, тобто з'ясувати значення слів, які можуть бути незрозумілими для дітей. Пісню звичайно розучують музичними фразами, складні фрагменти бажано виконувати за-допомогою вокально-хорових вправ.

У роботі доцільно урізноманітнювати методичні прийоми: «проспіваймо разом з фортепіано»; «а тепер самі»; «прослухайте, як я проспіваю»; «співають тільки дівчатка»; «а тепер тільки хлопчики»; «проспіваймо всі разом». Завдяки цьому діти неодноразово чують і відтворюють мелодію та й заняття урізноманітнюється.

Під час розучування пісні можуть постати труднощі з відтворенням ритмічного і звуковисотного малюнку мелодії. Щоб подолати їх, доцільно посилити аналітичний підхід: рукою показати напрям руху мелодії або проплескати ритмічний малюнок, іноді промовити літературний текст у ритмі пісні.

Звичайно пісню розучують протягом двох уроків, її аналіз, що доповнює й уточнює попередню бесіду, проводять на другому уроці. Повторюють пісню також на наступних уроках. Якщо твір подобається дітям, то в подальшому, коли він буде для них «пройденим етапом», його можна використати як вокально-хорову вправу. Нескладну пісню (або її фрагмент) доцільно просольфеджувати.

Велике значення для розвитку активного музичного слуху має спів без інструментального супроводу. Враховуючи це, вчитель повинен систематично застосовувати акапельний спів при повторенні нескладних для інтонування пісень та вправ.

Висновок

спів хоровий дихання стрій

Зараз величезне значення приділяється естетичному вихованню дітей. У школах вводяться такі предмети як: мистецтвознавство, краєзнавство, культурологія, історія міста, акторська майстерність, хореографія. Серед різноманітних видів дитячої художньої творчості важко переоцінити привабливість і ефективність хорового співу, естетична природа якого створює сприятливі передумови для комплексного виховання підростаючої особистості.

Через хорову діяльність відбувається прилучення дитини до музичної культури, а колективний спів - це прекрасне психологічне, моральне і естетичне середовище для формування кращих людських якостей. У шкільних хорах діти здобувають навички музичного виконавства, що дозволяють їм творчо виявляти себе в мистецтві.

Список використаних джерел

1.МЕТОДИЧНИЙ ПОСІБНИК, методист Юрчук С.В.

2. Черноиваненко Н. «Формирование творческих способностей младших школьников в певческой деятельности» в кн. «Музыкальное воспитание в школе». Москва, «Просвещение»1989 год.

3. Хоровий спів як один з найулюбленіших видів музичної діяльності дітей /Інтернет ресурс : http://osvita.ua/vnz/reports/culture/11694/

4. Вокально-хорова робота на уроках музики в початкових класах/ Інтернет ресурс : http://shkola.ostriv.in.ua/publication/code-13382BCA96964/

5. АлієвЮ.Б. Шляхи формування навичок багатоголосого співу у дитячому хорі. У кн.: Музичне виховання у шкільництві, вип. 10.- М., 1975.

6. Алмазов Є.І. Про вікових особливостях співочого голоси в дошкільнят, школярів та молоді. У кн.: Розвиток дитячого голоси.- М., 1963.

7. ОрловаН.Д., АлієвЮ.Б. Хоровий спів. У кн.: Методичні рекомендації до уроків музики загальноосвітньої школі.- М., 1971.

8. Попов В.С. Про розвиток співочого голоси молодших школярів. У кн.: Музичне виховання у шкільництві, вип. 16.- М., Музика, 1985.

Размещено на Allbest.ru