Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Музичний фольклор та його розвиток на теренах України

1.1 Музичний фольклор

Фольклор - це складний культурно-історичний феномен. У його глибинах у вигляді логічних і виразових структур живе пам'ять про усі минулі епохи. У фольклорі поєднано різні види мистецтва і творчості - поезію, музику, хореографію, живопис, ремесла, міфологію. Тому фольклор вивчають, крім фольклористики, також історія (подія та ознаки епох), лінгвістика (граматика, лексика), літературознавство (поетика, віршова форма, тематика, стилістика), археологія (рештки викопних музичних інструментів, предмети музичних культів), етнографія (обряди, традиції, звичаєвість, громадський побут), психології (національний характер і творчість, мислення, в тому числі музичне), мистецтвознавство, соціологія (фольклорне середовище, стосунки співаків та фольклориста) та інші наукові дисципліни. Предметом музичної фольклористики є народна музика.

Поняття «фольклор» враховує умови побутування, музичні характеристики, але їхній розгляд не є головним завданням роботи. В умовах розгляду джазової, рок і поп-музики, де авторство належить, як правило, не одній людині, а всім членам групи, під «композитором» буде розумітися вся група музикантів. Фольклор споріднений із джазовою, рок- і поп-музикою через загальні ознаки: колективність, анонімність, імпровізаційність творчості, незакріпленість, варіантність трактувань того самого твору. В результаті джаз, а за ним поп- і рок-музика завдяки фольклорному походженню, є найбільш сприйнятливими до злиття з фольклором народів світу. Якщо фольклор народів Африки заснований на ритмічному різноманітті, що домінує над мелодичним началом, то європейський, зокрема український фольклор є протилежністю в цьому. Але разом з африканським фольклором, через їх спільні музичні ознаки (імпровізаційність, архаїчна інтонаційність, архаїчна ладова сфери, квадратно-симетричні побудови (найчастіше у швидких піснях), деякі спільні типи багатоголосся) він робить можливим синтез з естрадною музикою.

1.2 Історія розвитку та трансформації українського музичного фольклору

Історія української музики формувалась та розвивалась протягом багатьох віків. Найдавнішими джерелом походження української музики вважається давньоруська культура. Пісня була першим різновидом пісенного мистецтва, яка виникла в результаті розвитку мови та мислення. Одним з перших пісенних жанрів українського фольклору були землеробські, календарно-обрядові пісні. Символічність виконання даного жанру пісень виникла за часів дофеодального суспільства, де народ оспівував радість наближення весни, підготовку до жниварських робіт тощо. Зародження професійної української музики відбувалось в період розквіту Київської Русі, коли рівень культури сягав неймовірних розмірів.

Найдавнішими зразками історії української музики епічного мистецтва є козацький фольклор, який зображав не лише реальні історичні події та постаті, але й звертав в увагу на найгостріші проблеми тогочасного суспільства. Національний епос складався в умовах тривалої ворожнечі та боротьби народу за незалежність, в епоху, яка характеризувалась найвищим проявом сил, здібностей, однак він і донині зберіг естетичну, національно-патріотичну цінність. Кровопролитна війна, поневолення, виснажували народ, як фізично так і духовно. На допомогу приходила народна творчість, яка була здатна втамувати духовні запити нації. З прадавніх часів, вірування українців були пройняті свободолюбним настроєм та життєлюбним характером, що знаходило безпосереднє зображення в музиці та піснях.

Національно-визвольний рух залишив помітний слід на всьому розвитку культури. Самодержавство, боротьба проти кріпацтва, протистояння національному гнобленню були провідними сюжетними темами мистецтва. Окрім інформаційного пісні також мали і заохочувальний, підбадьорливий характер. Могутній, патріотичний, український дух лунав у кожному слові, кожної мелодії. ХІХ ст. вирізняється стрімким розвитком капіталізму. Осередками розвитку музики були Київ, Львів, Харків, Одеса. Саме в них творилась історія української музики і мистецтва в цілому - вирувало театральне та концертне життя, розпочинали діяльність музичні товариства, засновувались оркестри та відкривались профільні музичні навчальні заклади.

Формування історії української музики - явище поетапне. Протягом багатьох віків відбувалось нашарування на мистецтво всіх суспільних, політичних, історичних та економічних подій. Український фольклор увібрав в себе найважливіші та найсуттєвіші елементи, які супроводжували наш народ. Неймовірне почуття прекрасного та багатство словесно-музичних виразів створило неперевершений народний епос, який славиться на весь світ.

Кожен з музичних жанрів національного фольклору створювався з відповідною метою. Один з найпопулярніших циклів українських пісень - історичний, не лише оспівував реальні історичні події, тогочасних героїв та настрій народу в цілому, але й підтримував національний, бойовий дух воїнів, у нелегких битвах з ворогом, та українців, які вистоювали тиск гніту і знущань. Характеризуючи не менш популярний, та надзвичайно змістовний цикл - ліричних пісень, слід підкреслити, що тут змальований не лише український народний епос, але й родинно-побутове та соціально-побутове життя народу. Будь-якому святу або визначній події присвячувались відповідні твори. Обрядові пісні надавали легкої, барвистої атмосфери, а також оспівували радість та настрій події і її учасників. Свята весілля, хрестин, жниварських робіт і багато інших, лунали веселими, традиційними музичними творами, створених самим народом, на основі їх світоглядних ідей, моральних та етичних норм тощо. Така пісня надихала, піднімала настрій, слухаючи мелодійні твори забувались проблеми та укріплювалась віра в краще майбутнє.

Середина XIX ст. в історії української музики чітко окреслюється як важливий етап, позначений появою нових форм музичного спілкування, зокрема вокально-хорового виконавства, та становленням концертної хорової композиції. У другій половині XIX ст. мистецький процес охоплює всі українські землі. В руслі традицій попереднього етапу працюють М. Лисенко А. Вахнянин, П. Бажанський, І. Біликовський, В. Матюк, С. Воробкевич, П. Сокальський, П. Ніщинський. Одним з вагомих здобутків генерації композиторів цього періоду було поширення ідейно - образного діапазону та інтонаційно - жанрових потенцій народної протяжної пісні, думних розспівів, козацької героїчної пісенності поряд з подальшим опануванням інтонацій міської пісні - романсу, що збагатило музичний тематизм хорових творів[5]. Одним з таких видатних композиторів був М. Лисенко, роботи якого, стали вічним, неоціненним скарбом української національної культури та фольклору.

У становленні української музичної культури після 1917 р. хорове мистецтво відіграло особливу роль. Насамперед хорова музика мала високий статус професіонального мистецтва - репрезентативного, функціонуючого на всіх рівнях суспільної будови. В ній віддавна органічно поєднувалися і динамічно взаємодіяли традиції селянського пісенного побуту, культової музики і концертної хорової практики. До когорти популярних майстрів хорової композиції цього періоду належали К. Стеценко, М. Леонтович, Я. Степовий, П. Синиця, Я. Яциневич, М. Вериківський, П. Козицький, В. Верховинець, М. Скорульський.

Найвпливовішим композитором світової академічної музики 20 ст. вважається Ігор Стравінський, який написав більшу частину своїх творів саме на рідній українській землі, шукаючи натхнення та джерел композицій в національному фольклорі. Варто згадати про заснування хорів у великих містах, що стало першим поштовхом для трансформації та обробки, адаптації, аранжування української традиційної пісні (хор Верьовки, «Льонок» в Житомирі та ін. - хори виникали майже в кожному місті).

В Україні перший народний хор був створений Г. Верьовкою в 1943 р., (з 1965 - Заслужений академічний народний хор ім. Г. Верьовки, нині - Національний заслужений академічний народний хор України ім. Г. Верьовки). До репертуару хору увійшли обробки народних пісень, комуністичні пісні (автором багатьох із них був сам Г. Верьовка). Пізніше, також твори сучасних українських композиторів (напр. Фольк-опера-балет «Цвіт папороті» Є. Станковича) [8].

В 1980-х-2000-х роках із відродженням інтересу до глибинних пластів українського фольклору, творчість народних хорів піддається критиці з боку провідних українських фольклористів. Підставою для критики є головним чином відхід народних хорів від традицій народного музикування, зокрема заміна народних пісень їх обробками, суттєва відмінність манери співу хорів від народної, що в загальному підсумку приводить до втрати неповторного колориту української народної пісні в її первинному вигляді. Поглибленний інтерес до особливостей побутування та виконання народної пісні став поштовхом до виникнення так званих «автентичних» фольклорних ансамблів («Древо», пізніше - «Володар», «Божичі», «Буття» та ін.), що мають на меті відтворити український музичній фольклор в його справжній, «автентичній» манері. Значний вклад у продовження традицій народної пісні належить Ніні Матвієнко та Раїсі Кириченко.

У музичному, власне хоровому мистецтві було пройдено складний шлях від простих селянських хорів, що співали у національній традиції до сучасних фольк-колективів. На цьому шляху сформувалась єдина і штучно винайдена манера виконання між академічним та фольклорним співом, який сьогодні і прийнято називати народним.

Бурхлива хвиля хорового ренесансу в 90-х роках сколихнула усіх - музикознавців, дослідників минулих епох, композиторів, виконавців і, нарешті, величезну слухацьку аудиторію, яка все більше виявляє зацікавленість як до старовинної музики, так і до сучасних опусів.

Далі розвиток мотивів народної музики можна прослідкувати у таких виконавців як Марія Бурмака, «Брати Блюзу», «Брати Гадюкіни», «ВВ» і «Dat» Катя Чілі. Серед найсучасніших або наймолодших колективів етно-гурт Астарта, Фолькнери, С. Василюк, Млада, та сама Катя Чілі, тільки це вже цілий колектив, який примішав до фольку джаз.

Багато відомих митців з усього світу щиро захоплювались та використовували українську музику у власних музичних творах. Сучасна українська музика в деяких окремих жанрах підтримує обрядово-національний характер пісень. Відповідно до сьогоденних умов життя, а саме політична, економічна, екологічна ситуація та власне, суспільні відносини людей, знаходять відображення в сучасній творчості. Це проявляється в усіх видах мистецтва: музика, література, театр тощо. Пісня є своєрідним відображенням дійсності або ж реакцією на події, що відбуваються.

Український музичний фольклор починаючи із найдавніших часів є джерелом народної мудрості та натхнення для митців. Історичний розвиток української музики підтверджує її тісний взаємозв'язок із прадавніми витоками народного мистецтва.

Музичний фольклор продовжує існувати у сучасних варіантах музичного мистецтва. Існує два напрями у сучасній музиці пов'язані із фольклором - автентичне виконання народних пісень, а також синтез фольк-музики із іншими музичними стилями, зокрема рок, поп та джазовою музикою. Велика кількість сучасних виконавців шукають натхнення саме у народній українській пісні.

2. Особливості використання мотивів української народної музики

2.1 Шляхи впливу фольклору на українську естрадну музику

Існують різні типи взаємодії фольклору з естрадною музикою. Саме основні різновиди взаємодії різних стилів музики з народною визначають сутність творчої діяльності того чи іншого фольк-колективу чи виконавця. До базових форм взаємозв'язків можна віднести поєднання фольклору з джазом, рок- і поп-музикою. Так, Тормахова В.М. виділяє наступні типи взаємозв'язків:

1) обробки народних пісень;

2) цитування музично-фольклорного матеріалу;

3) створення оригінальних композицій на фольклорній основі - інтонаціях, звукорядах, текстах, прийомах виконання;

4) сплав національної манери виконання з інофольклорною (застосовується в джазі, поп-музиці) [11].

У вищевикладених типах взаємозв'язків визначені наступні способи розвитку музичного матеріалу, що сприяють взаємодії фольклору з естрадною музикою, а саме:

1) переінтонування фольклору (у джазі, рок- і поп-музиці);

2) проникнення інтонаційної сфери і прийомів виконання з фольклору в джаз, рок -, і поп-музику.

Взаємодія естрадної музики і фольклору характеризується такими виконавськими прийомами як:

1) використання народних інструментів або автентичної манери гри на них (використовується в джазі, рок-музиці);

2) виконання мелодійних ліній і багатоголосних шарів в автентичній фольклорно-співочій манері (застосовується в джазі, рок- і поп-музиці).

Аналіз композицій представників різних стильових напрямків естрадної музики підтримує цю ідею розповсюдження «коломийкового мислення». Адже такі групи, як «Гарбуз», «Брати Блюзу», «Брати Гадюкіни», «ВВ» і «Dat» використовують у своїй творчості коломийковий тип (у виконавців Каті Chilly, М. Бурмаки та Е. Ізмайлова використовуються різні пісенні жанри календарно-обрядового фольклору). Тобто, коломийка спостерігається у п`яти груп з восьми [11].

2.2 Обробки народних пісень

Обробки народних пісень мали місце ще у творчості М. Лисенка та його послідовників, зокрема М. Леонтовича, К. Стеценка та ін. На сучасному етапі обробки народних пісень зазнають трансформації не лише відповідно розкладу їх на хорові варіанти виконання, або прив'язки до певного музичного інструменту чи оркестру. Особливістю новітніх обробок українських пісень є поєднання їх із різними музичними стилями - рок, поп, джаз та ін. На основі обробки українських народних пісень, що увійшли в репертуар трьох колективів: «Гарбуз», «Брати Блюзу» і Каті Chilly виділено певні особливості.

Обробки груп «Брати Блюзу» і «Гарбуз» мають багато спільних рис, зокрема: 1) форма композицій переважно складається з двох основних розділів (вільний вступ - на матеріалі майбутньої пісні, формування інтонацій, проростання матеріалу і власне пісня, виконана інструментально чи вокально та імпровізація на гармонію пісні з переходом в інший стильовий напрямок);

2) імпровізації розвиваються хвилеподібно, з кульмінаціями, що створюються завдяки мотивному розвитку інтонацій народної теми (в імпровізації використані обігравання ладів гуцульського та блюзового і мінорної пентатоніки);

3) використання народних інструментів (або тембрів) і народної манери гри на них;

4) гармонізація народних пісень заснована на збагаченні типовими зворотами, характерними для джазових стандартів. Ці ознаки найбільш часто можна спостерігати в обробках народних пісень останньої чверті ХХ ст. в джазовій і рок-музиці.

Обробки ж народних пісень у різних стилях танцювальної поп-музики також мають ряд особливостей, які можна спостерігати, аналізуючи пісні Каті Chilly: 1) виконання в автентичній манері (прикладом може слугувати також група «Брати Блюзу») чи в манері близької до неї;

2) використання новітніх технологій в області комп'ютерної і синтезаторної обробки звуку для створення оригінальних аранжувань і незвичайних звучань;

3) відсутність у структурі твору будь-яких імпровізаційних розділів і частин з вільним викладом матеріалу, у тому числі і вступних - усього, що може вплинути на танцювальність - порушити остинатний ритм, чи гальмувати рух; 4) використання простої гармонії (у гармонізації теми);

5) відсутність блюзового ладу і перевага діатоніки, мажоро-мінору;

6) два основних підходи до автентичного тексту: збереження справжнього чи створення свого «в народному дусі» [11].

2.3 Сучасна фольк-музика

Фолк - культура унікальна. Це культура, якої просто не можна дати померти. Треба протистояти всьому цьому «Макдоналдс», який пропагується в усьому світі з естради. Досить подивитися різницю музики на каналі MTV за останні двадцять років, щоб помітити музичну деградацію. Зараз беруть зовнішньо привабливих виконавців, за допомогою сучасної техніки легко зображують подобу гарного вокалу навіть за його відсутності і потім за короткий час викачують з нього все, що можна. Упор йде на зовнішність, і в результаті в усьому світі швидко падає музичний і художній рівень творів.

Багато вважають, що фольк - музика набагато простіше сучасної. Насправді музична основа народної музики дуже непроста. Наприклад, між чорною та білою клавішею на піаніно для багатьох людей вже немає нот, але в піснях, що приходять з народного фольклору, які співають бабусі або народні колективи, - у них між цими двома клавішами може бути ще десяток-два нот [6]. Їх спів, за складністю, напевно, ближче до класичного співу. У цих піснях прямо відчуваються дуже старі закодовані магічні формули, вплив космосу на людину, і їх зв'язок. Як правило, всі фольклорні пісні пов'язані з давніми народними обрядами, природними явищами, язичницькими традиціями (які збереглися саме в фольку), душевним станом людини - просто так пісень не співали. Навряд чи фольк такий простий, як комусь може здатися на перший погляд.

Зараз інтерес до фольк-музики тільки починає прокидатися. Завдяки численним етно-фестивалям виконавці фольку врешті отримали можливість популяризувати свою творчість, адже довгий час їх музика залишалась у рамках андеграунду. Буквально за останні роки кількість таких колективів та окремих виконавців почала зростати і на Україні, і у Росії.

2.4 Фольк-рок як напрям у сучасній музиці

Фольк-рок - напрямок у музиці, що поєднує фольклор з роком. Цей напрям є одним з найрозповсюдженіших у сучасній фольк-культурі. Загальноєвропейський фольк-рок може більшою чи меншою мірою використовувати властиві риси народної музики, в тому числі її інструментарій та манеру виконання, проте відрізняється агресивнішим характером й енергійністю, і використанням характерних для року електроінструментів. Як правило, музику відносять до фольк-року в тих випадках, коли «фольклорною» складовою виступає етнічна музика народів Європи (наприклад кельтський або слов'янський фольклор). Водночас подібне поєднання року з афроамериканським фольклором чи фольклором народів Азії відносять до інших напрямків (наприклад блюз-рок, кантрі-рок, afro-rock, latin-rock чи етнічної музики відповідно). Окремо виділяють анатолійський рок (поєднання з турецьким фольклором).

Як напрямок музики, фольк-рок виник у США в середині 1960-х років. Тематика і манера виконання були «позичені» з народних джерел і у виконавців авторської пісні, таких як Вуді Гатрі та Піт Сігер. Гурт The Byrds, піонери жанру, свідомо прагнули зайняти вільну ринкову нішу між бардовським фольк-інспірованим звучанням Боба Ділана та популярним роком «бітлів». Потрапивши у Великобританію, ця музика швидко і вдало трансформувалася в електричний фольк-рок, який почали грати Fairport Convention і Pentangle [9].

Період стрімкого розвитку фольк-року припав якраз на кінець 60-х і 70-ті роки в США. Культура хіпі підхопила неординарну музику, що містила бунтівний рокерський норов і близькі серцю народні мотиви. У першій половині 1970-х років, значну популярність завойовує кельтський рок, що стояв ближче до фольклорних корінь, ґрунтуючись на використанні традиційних мелодій кельтської скрипки й губної гармошки, а також традиційних вокальних стилів.

Складнішим був шлях фольк-року у країнах Східної Європи. Творчість таких гуртів, як угорського Illйs, або румунського Transsylvania Phoenix переслідувалася тогочасними комуністичними режимами цих країн, через що справжній розквіт фольк-року в цих країнах постав відтермінованим на кінець XX століття.

В українському музичному мистецтві цей напрям представлений гуртами «Веремій», «Кобза», «Млин», «ФліТ».

Фольк музика є загальносітовим напрямом музичного мистецтва, що має свої історію, різновиди та особливості. Українська складова цього напряму розвивається у руслі європейських тенденцій, але є своєрідною рілкою цього мистецтва. У розгляді сучасних фольк - композицій прослідковуються різні типи взаємозв'язків із естрадною музикою. Структура сучасного фольк - арту є значно складнішою, ніж просте вкраплення народних пісень у нові музичні твори. У сучасному музичному мистецтві чільне місце займають обробки українських народних пісень. Особливістю новітніх обробок українських пісень є поєднання їх із різними музичними стилями - рок, поп, джаз та ін.

3. Сучасні фольк-колективи

фольклор український музика пісня

3.1 Група «Домра»

Група «Домра» (Дім Сонця) була організована в 2009 році домристом-віртуозом Віктором Соломіним. Група народилася, як наступний творчий етап з проекту «Соломін-бенд». «Домра» виконує авторську музику Віктора Соломіна і аранжування українських народних пісень, зроблені Віктором, прекрасним виконавцем на рідкому в джазі інструменті, домрі. Більшість пісень, що увійшли до репертуару колективу, були записані під час фольклорних експедицій по українських селах. Створюючи їх сучасні аранжування, Віктор Соломін дбайливо віднісся до архаїчного матеріалу і зумів зберегти традиційний український мелос, відтіняє його свіжими запальними ритмами і яскравими соковитими гармоніями. Завдяки неординарному поєднанню сильного багатого голосу соліста Анастасії Друзюк, проникливого звучання домри і унікального музичного матеріалу, що летить, «Домра» створює незвичайну музику на стику автентичних народних пісень, джазу та року.

Офіційна презентація проекту відбулася в травні 2010 в Культурному центрі Києво-могилянської академії і освітлювала провідними українськими телеканалами (Інтер, СТБ, 5-й канал, UBC, Тоніс). Музика «ДомРи» - то водограй, що бринить радістю та сонячним сяйвом, в якому сплітаються традиція та сучасність. Голос предків промовляє словами народних пісень, а сучасні ритми наче серцебиття пронизують всі пісні гурту. У гурті ДомРа зустрілись два дуже різних музиканта - досвідчений домрист та композитор Віктор Соломін і зовсім юна вокалістка Анастасія Друзюк, але всі, хто був на їх концертах, помічають одну спільну рису: Віктор та Анастасія живуть музикою на сцені та поза нею. «Я співаю тому, що не можу не співати. Все свiдоме життя спiваю. Пісня для мене як подих чистого повiтря зранку в горах. Це сонце весною пiсля похмурої зими», - говорить Анастасія та на кожному концерті щедро ділиться своєю сонячною енергію із слухачами [3].

3.2 Брати Гадюкіни

Історія команди, яку згодом наречуть «українськими Rolling Stones», йде корінням у далекий вже 1988 рік, коли в надрах тільки-но організованого львівського рок-клубу після низки поділів, брунькувань, об'єднань та поглинань утворилася група однодумців, що обезсмертила ім'я шпигуна Гадюкіна (глибоко негативний персонаж повісті класика радянського дитліту Віктора Драгунського - прим. авт.), та створила той оковитий коктейль із панку, блюзу, реггі, фольку та рок-н-ролу, приправлений галичанським колоритом, який тепер називають фірмовим стилем Братів Гадюкіних[1].

До першого складу групи увійшли Сергій «Кузя» Кузьмінський (спів, клавішні), Олександр «Шуля» Ємець (саксофон), Андрій Партика (гітара), Михайло Лундін (барабани) та Олександр Гамбург (бас). А перший свій концерт Брати відіграли в БК на Новому Львові, назви якого вже ніхто не пам'ятає. Перший час центровим в команді був Шуля, що складав припанковані російськомовні рок-н-роли. В репертуарі малася лише пара речей на битій суржиком та лемківським діалектом мові авторства Кузьмінського, але саме вони викликали фурор на московському фестивалі «СыРок-88». Після повернення з Білокам'яної натхненний Кузя впевнено бере штурвал до своїх рук, і менш ніж за місяць Гадюкіни готують повністю україномовну програму «Наша відповідь Кобзону», яка і стала основою дебютної платівки «Всьо чотко!». За фінансової підтримки майбутнього директора групи Олени Мархасьової, перший магнітоальбом хлопці записали навесні 1989 року під керівництвом Володимира Бебешка в обладнаній під студію, облицьованій кахелем прохідній кімнаті БК Залізничників.

Брати також взяли участь у фесті Червона Рута, але вже в оновленому складі: Шулю змінив клавішник Ігор Мельничук, що раніше грав в командах Рокіровка, КооП і ДВР. Виступивши волею жереба у самісінький прайм-тайм - на заході сонця перед повним стадіоном, БГ зайняли в конкурсі друге місце і, як-то кажуть, прокинулися знаменитими.

Тоді ж почалися перші «відрядження за кордон»: фестиваль «Червона Рута» вивіз своїх лауреатів до Канади, де БГ дали чотири концерти в Торонто.

У 1991 р. з гурту йде Олександр Гамбург, і бас-гітаристом стає Ігор Мельничук, який протегує на своє місце за клавішами випускника консерваторії Павла Крахмальова, що давно нерівно дихав до рок-н-ролу взагалі та творчості Гадів зокрема (Павло Крахмальов: «Першу касету БГ я купив за 25 рублів!»). Крім цього, Гадюкіни вводять до складу другого гітариста на ім'я Ерік Хрептик та духову секцію у складі Степана Коваля, Богдана Ватащука та Олега Качечки, й таким собі біг-бендом записують на студії «Аудіо-Україна» альбом «Ми - хлопці з Бандерштадту», який виходить вже на вінілі [1].

Тим часом бренд Брати Гадюкіни розширюється до творчого об'єднання, яке починає займатися підтримкою молодих і талановитих земляків - «Плач Єремії», «Мертвий півень», «Клуб шанувальників чаю» та проведенням різних рок-акцій.

1992-го разом з іншими переможцями фестивалю «Червона Рута» БГ вирушають в тур по Польщі, Німеччині, Бельгії та Франції, фігуруючи на афішах як Mainstream Snake. Один з концертів, у престижному брюссельському залі Le Botanique, з подачі радника міністра міжнародних зв'язків Франкомовного Товариства Бельгії Зенона Коваля, записується з пульта, щоб майже 15 років по тому бути оприлюдненим у вигляді платівки Live a Bruxelles. Після цих гастролей гурт майже на деякий час припиняє будь-яку діяльність.

3.3 Воплі Відоплясова

Історія власне українського року тісно переплетена з одним одним із найяскравіших рок-гуртів нашої країни «Воплі Відоплясова». Сформований у 1986 році колектив та його лідер Олег Скрипка для популяризації фольку серед зрощеної масовою поп-культурою публіки зробили як ніхто багато. Традиційною подією вже став заснований Олегом Скрипкою Міжнародний етнофестиваль «Країна мрій», який з 2004 року збирає під київським небом українських і закордонних етно-музик усіх напрямків. Організаторська активність лідера» ВВ», виражена в модних етно-диско вечорницях, фестивалі Рок-Січ, та новій забаві, народному гулянні Гаївки, - все це допомагає сучасній музиці із народним корінням виступити єдиним етнічним фронтом під сонцем українського шоу-бізнесу [9].

А почалось усе з вибуху… Потужна радіоактивна енергія Чорнобильської АЕС породила паніку, міграцію, безумство… і український рок. За тиждень після аварії, коли сум'яття тривожило Україну та її сусідів, троє студентів (Олег Скрипка, Олександр Піпа та Юрій Здоренко) спокійнісінько сидячи в рідній «общазі» добре відомого КПІ (Київський Політехнічний Інститут), пили чай, читали Федора Достоєвського і міркували над тим, «що таке робити, коли нема роботи…» Так народилася рок-група «V.V.». Хоча «справжнісіньким Vе. Vе.» вона стала трохи згодом, коли охрестилася за сприянням того ж таки Федора Михайловича, набралася «побільше мислів» та підшукала собі барабанщика Сергія Сахна, котрий родом з славнозвісного Чорнобилю. «Перший Рок-Парад» став не тільки дебютом для групи, але й першою зіркою і першою нагородою на творчому шляху. Потім розпочались концертні виступи, перший візит за кордон, довжелезний список міст, друзів, вдячні сльози фанатів, автографи, інтерв'ю, гастролі… Хвороби, що частенько обсідають провідних зірок та майстрів сцени, мабуть ніяк не могли встигнути за ритмом музикантів, тому знайшли притулок в закутках рідної естради. Зустріч «вевешників» в Москві з французькою музичною фірмою «Янус» стала для хлопців фатальною і вирішальною. Запрошені на фестиваль до Франції, хлопці аж на цілих п'ять років поселяються в Парижі з таємним бажанням оволодіння світового ринку, роботи та успіху [2].

З невідомих нам причин групу залишає гітарист Юрій Здоренко, і його місце деякий час посідають різні музиканти, навіть чистокровні французи. Таким чином існує українсько-французький склад V.V. Відразу після повернення до Києва гурт знаходить собі на вакантну посаду гітариста - молодого обдарованого Євгена Рогачевського, котрий розпочав свою кар'єру в групах «Иіцький Аун» та «Імператор». Ще підлітком, бувши завзятим фанатом V.V., він знав усі тексти «вевешних» пісень і грав безпомилково усі гітарні партії. З новою силою зазвучала музика V.V. До речі, V.V. жодного разу не використовували фонограмму на своїх виступах.

А потім настав період «Весни», під знаменом якої V.V. «негайно рушає в путь…» концертних турів. Об'їздивши всю Україну, Білорусію, Росію, заглянувши у братню Якутію, хлопці завжди повертаються до рідного Києва, щоб вчинити черговий вибух. Приголомшуючою для всіх ідеєю став спільний виступ V.V. з оркестром та хором Збройних сил України. Ніяких епітетів не вистане аби зобразити, як 30 співаків та 50 військових музикантів при повному військовому параді ніжно підспівували під баян та бас-гітару «Ой, ти Галю, Галю молодая…». В душах молодих і старих зазвучало на повну силу «Весна прийде, Весна вгамує!» За свою «Весну» вони отримали три золоті жар-птиці на фестивалі «Таврійські ігри». Успішний політ «вевешного» диску «Музіка» за пазухою першого українського космонавта Леоніда Каденюка на борту американського корабля «Shuttle» прогримів несподівано на цілу країну[2].

Нове тисячоліття принесло нові негадані горизонти. Почалось освоєння далеких недосяжних країн: Америка, Ізраїль, Угорщина, Англія, Португалія. Альбом «Хвилі Амура» стає третім «золотим» альбомом групи, а хіт «День Народження» переймає естафету «Весни» і гідно несе її по просторах рідної землі. Успіху пісні дуже посприяв вдалий відеокліп з сюжетом у дусі індійських кінофільмів. У 2000 році «Воплі Відоплясова» побували на гастролях в Ізраїлі і США, а також виступили перед американським президентом Білом Клінтоном під час його офіційного візиту до України.

У 2006 році виходить останній на сьогодні студійний альбом «ВВ» під назвою «Були Деньки», присвячений 20-річчю групи. У січні 2007 року колектив покидає Олександр Піпа. У ювілейний тур по містах України з групою вирушає новий басист Олексій Мельченко. У 2008 році група записує рок-версію Державного гімну України, а також випускає подвійний концертний альбом, що відтворює виступ колективу на фестивалі «Рок Січ». Напередодні нового 2009 року виходить віртуальний сингл з новим потенційним хітом - піснею «Ладо». Сьогодні «Воплі Відоплясова» - найпопулярніший в світі український рок-колектив, що дає до 200 концертів на рік і, за словами відомого російського журналіста Артемія Троїцького, «є еталоном живо-концертного східнослов'янського рок-бенда, і еталоном до цих пір неперевершеним».

3.4 Музичний фольк-фестивалі

Попри зростаючу популярність фольк музика не є передовою в українській музичній культурі. Варто лише переглянути музичні канали та прослухати радіохвилі, щоб зрозуміти, що даному напряму потрібна своя власна платформа для виступів та просування власної творчості. І таку роль на сьогодні відіграють фольк та етно-фестивалі. Серед них фольк-фестиваль ЄМС, етно-фестиваль «Трипільське коло», «Країна мрій» та інші.

Музичний фольк-фестиваль ЄМС проводиться щороку. Завдяки прямим трансляціям і в запису сценічних виступів, організації - члени ЄМС отримують унікальну можливість ознайомити увесь континент з оригінальними фольклорними мелодіями, яскравими традиціями та незабутньою атмосферою своєї країни. Активна участь НРКУ в цьому фестивалі розпочалася у 1999 році, і кожного року Національна радіокомпанія знаходить популярні фольклорні колективи або солістів, які гідно представляють народне мистецтво нашої країни. Серед учасників минулих фольк-фестивалів ЄМС від НРКУ побували славнозвісний бандурист Василь Нечепа, Орест Хома та Інеса Братущик, а також «Тріо бандуристок» Українського радіо на чолі з Тетяною Маломуж.

В липні 2010 р. фольк-фест ЄМС став частиною грандіозного міжнародного фестивалю пісні й танцю у німецькому місті Рудольштадт. Цього разу НРКУ представила автентичний український спів завдяки творчості гурту «Кралиця», який з надзвичайним захватом був сприйнятий міжнародною аудиторією [7]. Влітку 2011 року в хорватському містечку Опатія українську народну пісню знову презентували «Тріо бандуристок» Українського радіо.

Також в підтримку даного музичного напряму влаштовують фестивалі «Трипільське коло», «Світовид». Засновниками Фестивалю «Світовид» є управління культури та туризму Київської обласної державної адміністрації та Київський обласний центр народної творчості та культурно-освітньої роботи.

Організатори запрошують до участі у фестивалі колективи, що виконують етнічний та автентичний фольклорний матеріал, а також майстри традиційних ремесел.

Сучасні фольк-гурти своєю самобутньою творчістю популяризують українське народне музичне мистецтво. Завдяки осучасненню фольклору народні традиційні наспіви поширюються серед молодого покоління і розповідають усьому світу про неповторну українську культуру.

Саме завдяки творчості «ВВ», Братів Гадюкіних, ДомРи та інших виконавців нині розвивається високохудожнє українське музичне мистецтво.

Значну роль у просуванні сучасної української музики відіграють етно та фольк-фестивалі, які є основою для розповсюдження фольк-арту.

Висновки

Продемонстровано, що український музичний фольклор пройшов довгий шлях перетворень, але не втратив своєї актуальності у світі сучасної музики. Багата культурна спадщина народних пісень- є джерелом натхнення для багатьох сучасних виконавців, які творять нову українську музику - фольк-арт.

Фольк-арт є своєрідним напрямом у сучасній світовій музиці, у якому український фольк не поступається ні варіативністю, ні художньою виразністю.

Визначено, що основною віхою розвитку фольку є синтез народних пісенних мотивів із новітніми стилями музики як джаз, рок та поп-музика. Взаємодія цих стильових напрямів має безліч варіантів та особливостей і є значно складнішою, ніж це здається на перший погляд.

Розглянуто творчість провідних українських фольк-колективів сучасності, які ілюструють загальні засади сучасного музичного фольк-арту та їх значення для українського та світового музичного мистецтва, а також популяризують український музичний фольклор.

Список джерел

1. Брати Гадюкіни. - Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/Брати_Гадюкіни

2. Прес-реліз. Про ВВ./Офіційний сайт гурту Воплі Відоплясова. - Режим доступу: http://www.vopli.com.ua/band/about/

3. ДомРа/ Віктор Соломін, 2013. - Режим доступу: http://solomin.org.ua/ua/domra/

4. Етно-фестиваль «Трипільське коло» - Режим доступу: http://festyvali.org.ua/etno/trypilske-kolo/

5. Запорожець Е.Е. Історичні етапи розвитку вокально - хорового мистецтва України. - Режим доступу: http://www.rusnauka.com/25_DN_2008/MusicaAndLife/29238.doc.htm

6. Музичний фольклор у сучасній композиторській практиці. - Режим доступу: http://www.ukrreferat.com/index.php? referat=58438&pg=0

7. Музичний фольк-фестиваль ЄМС. - Режим доступу: http://tradioukr.com.ua

8. Народний хор. - Режим доступу: http://uk.wikipedia.org

9. Поздняков М.В. Фолк та сучасна музика. - Режим доступу: http://www.scritube.com/limba/rusa/83920127.php

10. Сучасна українська музика. - Режим доступу: http://ukrmusic.vn.ua/

11. Тормахова В.М. Українська естрадна музика і фольклор: взаємопроникнення і синтез./ Автореферат дисертації. - Київ - 2007. - Режим достпу: http://librar.org.ua/sections_load.php? s=art&id=1077&start=8

12. Чєрнікова С.В. Вплив фольклору на розвиток естрадного ансамблевого мистецтва. - Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/psmkp/2010_12/Chernikova.html

Размещено на Allbest.ru