Інноваційні методи навчання на уроках зарубіжної літератури

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Теоретичні засади використання інноваційних технологій

вивчення зарубіжної літератури

1.1 Мета, завдання і зміст навчання зарубіжної літратури у старших класах

1.2 Психолого-педагогічні засади використання інноваційних технологій у вивченні зарубіжної літератури

2. Практичне використання інноваційних технологій при вивченні зарубіжної літератури в школі

2.1Типи нестандартних уроків при вивченні зарубіжної літератури у старших класах

2.2 Використання інформаційних технологій на уроках зарубіжної літератури у старших класах

Висновки

Список використаних джерел

Додаток



Вступ

зарубіжний література інноваційний урок

Метою державної Національної програми "Освіта" ("Україна ХХІ ст.") є виведення освіти в Україні на рівень розвинутих країн світу, що можливо лише за умов відходу від авторитарної педагогіки і впровадження сучасних педагогічних технологій. Саме цим зумовлена зараз увага педагогів, методистів до інновацій.

Термін "інновація" означає оновлення процесу навчання, який спирається, головним чином, на внутрішні фактори. Запозичення цього терміна пов'язане з бажанням виділити мотиваційний бік навчання, відмежуватися від чергових "переможних методик", які за короткий час повинні дати максимальний ефект незалежно від особливостей класу та окремих учнів, їхніх бажань, здібностей тощо.

Поняття "технологія" виникло у світовій педагогіці також як протиставлення існуючому поняттю "метод". Недолік методу полягає в його негнучкості та статистичності. Широкого поширення термін "технологія" ("технологія в освіті") набув у 40-х рр. і був пов'язаний із застосуванням нових аудіовізуальних засобів навчання. У 60-х рр. поняття "технологія освіти" розглядалося під кутом зору програмного навчання і використання обчислювальної техніки у навчанні.

Осмисленню проблеми інноваційних технологій присвячені праці В.П.Андрущенко, І.А.Зязюн, В.Г.Кремінь, В.І.Луговий, О.В.Сухомлинська, В.Д.Шадріков та інші.

Як засвідчує аналіз літературних джерел, проблема використання інноваційних технологій у вивченні зарубіжної літратури у старших класах ще недостатньо розроблена. Існує суперечність між потребами практики і науковим обґрунтуванням їхньої реалізації.

Ось чому, виходячи із актуальності та важливості цієї проблеми ми обрали тему курсового дослідження: «Інноваційні технології вивчення зарубіжної літератури у старших класах».

Об'єкт курсової роботи: дидактичні аспекти використання інноваційних технологій у вивченні зарубіжної літератури у старших класах.

Предмет дослідження: процес вивчення зарубіжної літератури у старших класах з використанням інновційних технологій.

Мета дослідження: розкриття сутності використання інноваційних технологій у вивченні зарубіжної літератури у старших класах.

Відповідно до мети визначено основні завдання дослідження:

1) виявити мету, завдання і зміст навчання зарубіжної літератури у старших класах;

2) розкрити психолого-педагогічні основи використання інноваційних технологій у вивченні зарубіжної літератури у старших класах;

3) визначити типи нестандартних уроків при вивченні у старших класах зарубіжної літератури;

4) розглянути аспекти використання інформаційних технологій на уроках зарубіжної літератури у старших класах.

Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків.

У першому розділі ми розглядали теоретичні засади використання інноваційних технологій вивчення зарубіжної літератури.

У другому розділі ми вивчали практичне використання інноваційних технологій при вивченні зарубіжної літератури в школі.



1. Теоретичні засади використання інноваційних технологій

вивчення зарубіжної літератури

1.1 Мета, завдання і зміст навчання зарубіжної літратури у старших класах

Курс «Зарубіжна література» - важлива складова літературної та загальногуманітарної освіти сучасних українських школярів, оскільки синтезує в собі найвищі досягнення культури народів світу і створює умови для перетворення її найважливіших цінностей і надбань в індивідуальний досвід особистості, дає унікальну можливість вчитися жити в конкретному соціокультурному просторі, усвідомлюючи його неоднорідність та неоднозначність. Цей курс також посутньо впливає на оновлення змісту вітчизняної освіти, плекання гуманістичного світогляду та гуманітарної зорієнтованості особистості, сприяє виконанню стратегічного загальнодержавного завдання інтеграції України у світовий духовно-культурний простір [5, с.10].

Метою вивчення курсу зарубіжної літератури в загальноосвітній школі є формування широкої читацької компетенції у старшокласників, яка базується на знаннях, уміннях пізнавального і творчого характеру, соціальних навичках, світоглядних переконаннях тощо. Ця мета реалізується в таких першорядних завданнях:

- формування гуманістичного світогляду та гуманітарної свідомості самостійної, творчої особистості;

- стимулювання інтересу до читання в цілому;

- формування стійкої мотивації вивчення літератури, відчуття краси та виразності художнього слова;

- плекання вміння сприймати прекрасне, творити власну особистість його засобами;

- створення умов для активного осягнення програмового матеріалу завдяки насиченій розумовій діяльності, зацікавленості процесом навчання;

- сприяння виробленню естетичних смаків, поглядів і уподобань учнів;

- розвиток умінь сприймати літературний твір як явище мистецтва у єдності його змістових та формальних особливостей;

- формування читацької культури, творчих здібностей, критичного мислення, навичок самостійного аналізу та аргументованого оцінювання прочитаного;

- підвищення загального рівня культури учнів як повноправних членів соціуму та активних учасників соціальних процесів;

- виховання в учнів поваги до національної культури та інших етнокультурних традицій;

- формування планетарного мислення, вільної орієнтації в розмаїтті культурних явищ;

- виховання поваги до книги, до художнього твору, що є унікальною одиницею передачі інформації.

Вивчення зарубіжної літератури у 5-9 класах загальноосвітніх навчальних закладів здійснюватиметься за програмою, затвердженою Міністерством освіти і науки України: Зарубіжна література. 5-12 класи. Програма для загальноосвітніх навчальних закладів/ Автори Ю.І. Ковбасенко, Г.М. Гребницький, Н.О. Півнюк, К.Н.Баліна, Г.В.Бітківська. Керівник авторського колективу Ю.І. Ковбасенко. За загальною редакцією Д.С. Наливайка. - К., Ірпінь: Перун, 2005. - 112 с. Добір і організація навчального матеріалу курсу зарубіжної літератури мають здійснюватися на основі поєднання особистісно зорієнтованого, комунікативно-діяльнісного та соціокультурного підходів. В основу курсу зарубіжної літератури покладено особистісно зорієнтовану модель навчання, умовою ефективного застосування якої є використання таких методичних підходів, які передбачають позицію учня як активного співтворця уроку, самого процесу вивчення літератури. Така позиція формується завдяки системному використанню міжлітературних зв'язків і міжпредметної інтеграції, створенню системи проектної діяльності (дослідницької, творчої тощо) й умов для самопізнання особистості учня в процесі вивчення зарубіжної літератури. Отже, уроки зарубіжної літератури мають створювати умови для реалізації принципів національного й полікультурного виховання, мотивації творчої активності, формування досвіду творчої діяльності та емоційно-ціннісного сприйняття світу.

Однією із передумов якісної роботи вчителя і ефективності навчання учнів зарубіжної літератури є наявність підручників і навчально-методичних комплектів. Так, вивчення зарубіжної літератури у 9 класах загальноосвітніх навчальних закладів у 2009-2010 навчальному році здійснюватиметься за підручниками, рекомендованими Міністерством освіти і науки України:

- Ковбасенко Ю.І. Зарубіжна література Підручник для 9 класу загальноосвітніх навчальних закладів. - К.: Грамота, 2009.

- Назарець В.М. Зарубіжна література Підручник для 9 класу загальноосвітніх навчальних закладів. - К.: Вежа, 2009.

- Ніколенко О.М., Столій І.Л. Зарубіжна література Підручник для 9 класу загальноосвітніх навчальних закладів. - К.: Ранок, 2009.

- Півнюк Н.О. Гребницька Н.М., Строганова Г.М. Зарубіжна література Підручник для 9 класу загальноосвітніх навчальних закладів. - К.: Освіта, 2009.

Усі представлені підручники відповідають вимогам чинної програми з зарубіжної літератури для загальноосвітніх навчальних закладів 12-річної школи, реалізуючи три змістові лінії - аксіологічну, літературознавчу, культурологічну. Хоча кожен з підручників, звісно, має свої особливості.

Визначальною особливістю підручника Ковбасенко Ю.І. (видавництво «Грамота») є те, що він зорієнтований на науково-методичне забезпечення вивчення навчального предмета не на пропедевтичній (5-7 класи) або гіперпропедевтичній (8 клас) основі, а з урахуванням історико-хронологічного принципу, що зумовлює домінанти в його структуруванні та змістовому наповненні. На відміну від попередніх навчальних видань для 5-8 класів - це вже власне підручник, а не підручник-хрестоматія [6].

У підручнику Назарця В.М. (видавництво «Вежа») висвітлені найбільш суттєві ознаки і закономірності кожної художньої епохи, які представлені в оглядових розділах підручника. Кожний оглядовий розділ продовжує персональний підрозділ, що ознайомлює учнів із творчістю письменників, у творах яких конкретна літературна епоха знайшла своє найяскравіше втілення. Додатковий матеріал групується в рубрики «Літературна перерва», «Куточок допитливого», які допоможуть учневі краще орієнтуватися у великому обсязі інформації. Наприкінці кожного підрозділу містяться завдання творчо-пошукового характеру, що згруповані в рубрики «Перевірте свої знання», «Подискутуйте». Загальним підсумком вивченого впродовж навчального року є прикінцевий розділ «Підсумуємо вивчене за рік». Привертають увагу рубрики «Літературна презентація», «Літературознавча скарбничка», які не тільки допоможуть скласти попереднє уявлення про художній твір, але й сприятимуть поповненню знань про літературу як мистецьке явище [14].

У підручнику авторів Ніколенко О.М., Столій І.Л. (видавництво «Ранок»), крім загального концептуального вивчення світової літератури як єдиного процесу, також є свої методичні особливості. Подаються історичні огляди, які окреслюють основні проблеми розвитку культури певного періоду, монографічні розділи про письменників, різноманітні завдання, виконання яких допоможе уявити весь обшир культурних надбань епохи. Ці розділи допоможуть усвідомити роль і значення письменника у загальному літературному процесі, художні особливості його творів. Художні твори розглядаються в контексті, у зв'язках із біографіями письменників, важливими історичними і культурними подіями. Такий підхід дозволяє не лише краще зрозуміти передумови виникнення словесних явищ, а й повніше осягнути їх зміст. Частиною європейського мистецького процесу завжди було й українське письменство, тому автори акцентують увагу на найяскравіших виявах загальноєвропейського культурного розвитку в творах українських письменників. Деякі твори подаються в кількох перекладах, щоб дати найбільш повне уявлення про текст оригіналу [16].

Вивчення курсу зарубіжної літератури в загальноосвітній школі здійснюється українською мовою. З метою створення сприятливих умов для самореалізації й мовного самовияву кожного учня, формування полікультурної особистості можливим є вивчення творів світової класики мовою оригіналу, яку учні вивчають і знають. Головною передумовою реалізації ключових настанов згаданого методичного листа є те, що рівень вивчення школярами іноземної мови має бути достатньо високим, оскільки робота з оригіналом твору передбачає комплексне його опрацювання: осягнення його образної системи, художніх особливостей, унікальних словотвірних моделей, граматичних форм і синтаксичних конструкцій. Все це реалізується також за умови якісної підготовки самого вчителя до опрацювання на уроці художнього твору мовою оригіналу, оскільки таке вивчення передбачає глибоке знання цієї мови насамперед самим педагогом.

1.2 Психолого-педагогічні засади використання інноваційних технологій у вивченні зарубіжної літератури

Курс «Зарубіжна література» - важлива складова літературної та загальногуманітарної освіти сучасних українських школярів, оскільки синтезує в собі найвищі досягнення культури народів світу і створює умови для перетворення її найважливіших цінностей і надбань в індивідуальний досвід особистості, дає унікальну можливість вчитися жити в конкретному соціокультурному просторі, усвідомлюючи його неоднорідність та неоднозначність. Цей курс також посутньо впливає на оновлення змісту вітчизняної освіти, плекання гуманістичного світогляду та гуманітарної зорієнтованості особистості, сприяє виконанню стратегічного загальнодержавного завдання інтеграції України у світовий духовно-культурний простір.

Тому тут так важливо використовувати інноваційні технології.

Термін "інновація" означає оновлення процесу навчання, який спирається, головним чином, на внутрішні фактори. Запозичення цього терміна пов'язане з бажанням виділити мотиваційний бік навчання, відмежуватися від чергових "переможних методик", які за короткий час повинні дати максимальний ефект незалежно від особливостей класу та окремих учнів, їхніх бажань, здібностей тощо [9, с.26].

Поняття "технологія" виникло у світовій педагогіці також як протиставлення існуючому поняттю "метод". Недолік методу полягає в його негнучкості та статистичності. Широкого поширення термін "технологія" ("технологія в освіті") набув у 40-х рр. і був пов'язаний із застосуванням нових аудіовізуальних засобів навчання. У 60-х рр. поняття "технологія освіти" розглядалося під кутом зору програмного навчання і використання обчислювальної техніки у навчанні [9, с.27].

З початку 80-х рр. все більше вживається термін "педагогічні технології". У визначенні їхньої суті немає єдиного погляду: одні розуміють це як певну систему вказівок щодо використання сучасних методів і засобів навчання; інші цілеспрямоване застосування прийомів, засобів, дій для підвищення ефективності навчання; треті - цілісний процес визначення мети, обгpунтування плану і програми дій та навчальних методів. Кожний з цих підходів має право на існування, бо охоплює різні сторони навчального процесу. Тому існує велика кількість педагогічних технологій.

Отже, "інноваційні технології - це цілеспрямований системний набір прийомів, засобів організації навчальної діяльності, що охоплює весь процес навчання від визначення мети до одержання результатів. Система грунтується на внутрішніх умовах навчання. Тому "педагогічні технології" пов'язані з ідеями і досвідом психології, соціології, системного аналізу тощо.

Педагогічна технологія - це цілеспрямована система. Ми звикли до визначення мети навчання, виходячи з комплексного підходу поєднання освітньої і виховної мети (Ю. Бабанський). Останнім часом особлива увага приділяється розвиткові творчих здібностей учнів.

Психологи встановили, що найбільша кількість галузей людської діяльності стартує у творчому плані саме у вік молодості. У вік молодості людина прагне відкривати найбільшу кількість джерел, що дають естетичне,інтелектуальне та моральне задоволення. Питання розвитку творчої діяльності учнів та студентів розглядаються у працях відомих учених: В.В. Давидова, З.І. Калмикової, О.М. Леонтьєва, З.І. Слепко та інших.

І саме уроки зарубіжної літератури - це насамперед уроки, на яких вчитель уміло використовує всі можливості учня, весь його можливий потенціал з метою активного розумового розвитку, форування моральних якостей.

Актуальним є питання створення належних умов і залучення цілеспрямованих заходів щодо розвиту пізнавально-творчих здібносте учнів при вивченнні предмету «Зарубіжна література». Тут треба ураховувати принципи:

- індивідуальне й диференційоване навчання з наданням можливості вибору завдаь учнів;

- постановка й вирішення проблемних і творчих ситуацій;

- діалогічность і комуніативність навчання з метою розвитку комунікативних здібностей учнів;

- створення психологічно сприятливого клімату в колективі, коли викладач і учень виступають активними й взаємодіючими субєктами діяльності [10, с.6].

Пошук інновацій у формах навчання привів до появи нестандартних уроків. Серед найбільш розповсюджених типів нестадартних уроків виступають ділові ігри, прес-конференції, урок типу КВК, урок-конкурс, урок-«суд», уроки-концерти, рольові ігри, конференції, семінари, екскурсії, урок-подорож, урок-«літературне кафе».

Більшість занять нестандартної форми передбачає групове навчання, що сприяє реалізації комплксних його цілей засвоєнню знань: формує навички самоконтролю, почуттю обовязку й відповідальності за результати навчання.

На заняттях з використанням активних методів навчання з'являється можливість формування дуже важливих для майьутньої професійної діяльності якостей.

Існує кілька поглядів на нестандартний урок.

На думку О. Антипової, В. Паламарчук, Д. Рум'янцевої та ін., суть нестандартного уроку полягає в такому структуруванні змісту і форм, яке б викликало насамперед інтерес учнів і сприяло їхньому оптимальному розвитку й вихованню [1, с.65]. Л. Лухтай називає нестандартним такий урок, який не вкладається (повністю або частково) в межі виробленого дидактикою, на якому вчитель не дотримується чітких етапів навчального процесу, методів, традиційних видів роботи [7, с.31]. Е. Печерська бачить головну особливість нестандартного уроку у викладанні певного матеріалу у формі, пов'язаній з численними асоціаціями, різними емоціями, що допомагає створити позитивну мотивацію навчальної діяльності [17, с.62]. О. Митник і В. Шпак наголошують, що нестандартний урок народжується завдяки нестандартній педагогічній теорії, вдумливому самоаналізу діяльності вчителя, передбаченню перебігу тих процесів, які відбуваються на уроці, а найголовніше - завдяки відсутності штампів у педагогічній технології [13, с.11].

Класифікація нестандартних уроків ще не склалася, але добірка їх уже досить різноманітна. Аналіз робіт науковців (Т. Байбара, Н. Вакарчук, Л. Варзацька, Т. Гусак, О. Кузьменко, Е. Печерська, О. Савченко, Н. Стяглик, Г. Тарасенко, В. Шпак), методистів (В. Авер'янова, Д. Вельбрехт, В. Заворотнюк, Г. Лисенко, Л. Лухтай, Н. Токар, В. Лекіна), ознайомлення з досвідом роботи педагогів-практиків (В. Бутрім, І. Волкова, І. Гурєвич, Н. Гордуз, В. Демчук, Л. Доренська, Л. Козоріз, Г. Крупська, О. Митник, І. Мушак, І. Опанасець, Т. Пасічник, П. Пашаніна, Л. Пензар, О. Полєвікова, Л. Тумакова, Т. Шафрай та ін), дають підстави заявити, що форми уроків, які застосовуються в сучасній старшій школі, можна згрупувати наступним чином:

* бінарні уроки;

* віршовані (римовані) уроки;

* інтегровані (міжпредметні) уроки;

* уроки-дискусії (урок-діалог, урок-диспут, урок запитань і відповідей, урок-засідання, урок - круглий стіл, урок-конгрес, урок-практикум, урок - прес-конференція, урок - проблемний стіл, урок-семінар, урок-суд, урок-телеміст);

* уроки-дослідження (урок-знайомство, урок - панорама ідей, урок-пошук, урок-самопізнання, урок "Слідство ведуть знатоки", урок "Що? Де? Коли?");

* уроки-звіти (урок-аукціон, урок-залік, урок-захист, урок-інтерв'ю, урок-екзамен, урок-ерудит, урок-композиція, урок-концерт, урок - огляд знань, урок-презентація, урок-ярмарок);

* уроки-змагання (урок - брейнг-ринг, урок-вікторина, урок-КВД - конкурс винахідливих та допитливих, урок-КВК - конкурс веселих та кмітливих, урок-конкурс, урок - мозкова атака, урок-турнір);

* уроки-мандрівки (урок-екскурс, урок-екскурсія, урок-марафон, урок-подорож);

* уроки - сюжетні замальовки (урок-віночок, урок-вечорниці, урок-драматизація, урок-казка, урок - картинна галерея, урок-ранок, урок-спектакль, урок-фестиваль, урок - усний журнал).

У запропонованій нами класифікації бінарні, віршовані та інтегровані уроки виділені окремо. Інші ж види уроків зібрані за групами, що відрізняються характером реалізації творчого потенціалу вчителя й учнів.

Ми вважаємо, що ця класифікація не суперечить підходу до уроку, виробленому в сучасній дидактиці. Бо головне завдання педагога - не тільки чітко усвідомлювати мету кожного окремого уроку, а й розуміти важливість проведеного заняття як органічної ланки загального ланцюжка даної теми, розділу, курсу, циклу, всього навчально-виховного процесу.



2. Практичне використання інноваційних технологій при вивченні зарубіжної літератури в школі

2.1 Типи нестандартних уроків при вивченні у старших класах зарубіжної літератури

Державна національна програма визначає стратегічні напрямку розвитку освіти й забезпечення постійного духовного самовдосконалення особистості, формування інтелектуального й культурного потенціалу - вищих цінностей нації. Трансформація освіти передбачає розвиток творчої людини, здатної не тільки до трансляції знань, але і до створення світових зразків культури і духовності.

Стратегічні напрямки розвитку освіти ставлять нові задачі і перед психологічною наукою, предметами її дослідження, методами, теоріями й практикою, щоб у центрі уваги стала особистість; повернутися до навчання людини, щоб знати, як розвивати її здатності до творчої праці.

Реалізація інноваційних методик передбачає комплексне використання сучасних технічних засобів навчання, аудіо та відеоматеріалів, комп`ютерної техніки.

Найбільш поширені такі форми нестандартних уроків:

1. Інтегрований урок. Як правило, такий урок проводять два вчителі. Вони спільно здійснюють актуалізацію знань за двома напрямами опитування (якщо це потрібно), виклад нового матеріалу тощо. Найчастіше поєднуються такі предмети, як історія-географія, історія-література, історія-іноземна мова.

2. Дослідницький урок та лабораторно-практичні роботи. Їхня мета полягає в одержанні навчальної інформації з першоджерел. Ці уроки розвивають спеціальні вміння і навички, стимулюють пізнавальну активність та самостійність. Учні вчаться працювати з історичними документами, підручниками, періодичною пресою.

3. Рольова гра. Вона вимагає від учнів прийняття конкретних рішень у проблемній ситуації в межах ролі. Кожна гра має чітко розроблений сценарій, головну частину якого необхідно доопрацювати учням. Отже, пошук вирішення проблеми залишається за школярами.

4. Театральна (театралїзована) вистава. На відміну від рольової гри, вистава передбачає більш чіткий сценарій, який регламентує діяльність учнів безпосередньо на уроці і збільшує їхню самостійність під час підготовки сценарію. Театралізовані вистави спрямовані на те, щоб викликати інтерес до навчання. Вони опираються на образ не мислення, фантазію, уяву учнів.

Передусім нагадаймо, що ефективною може бути лише інноваційна технологія, тобто та, яка грунтується на потребах та інтересах учнів. А для цього:

1. Спробуйте дізнатися про своїх учнів якнайбільше: що їм подобається, а що ні у викладанні теорії? Що значить для них бути "цікавим"? Які види діяльності їм більше до вподоби? Чи відчувають вони себе на уроці розкутими? Чи є вних здібності, про які ви ще не знаєте?

2. Спробуйте змінити стиль викладання. Частіше звертайтеся до учнів з пропозицією і заохоченням: "Добре, що ти це зробиш,"Спробуй, подумай, чи буде тобі цікаво?", "Ти добре вмієш це робити". І відмовтесь від нарікань.

3. Зверніть увагу на те, як викладають ваші колеги, які прийоми і методи застосовують, яким формам навчання надають перевагу.

4. Поділіться з учнями своїми міркуваннями. Зверніть увагу на Їхню інформацію - це підкаже, як вам діяти.

5. Пам'ятайте, що діти дуже чутливі до брехні та несправедливості.

6. Аналізуйте свої дії. Спробуйте систематизувати знахідки. Зіставте їх із досвідом інших. Зважте, може, це - елемент нової технології [9, с.27].

Урок-семінар

Семінар проводиться після кількох (2-4) уроків-лекцій.

3авдання семінару:

1. Перевірити якість засвоєння вивченого матеріалу.

2. Розвивати вміння самостійно працювати з підручником та додатковою літературою, виявляти інтелектуальні здібності учнів, спрямувати навчання на практичне застосування знань.

3. Навчити учнів застосовувати знання, набуті на практиці, для аналізу різних процесів.

Для цього на семінарі використовують різні форми навчання.

Одним з ефективних прийомів, що активізує пізнавальну діяльність, є дискусія. Її основне завдання - сформувати правильний погляд при розв'язанні будь-якої проблеми.

Дискусія якісна тоді, коли учні добре підготовлені, мають опорні знання. Предмет дискусії та її план учитель продумує заздалегідь. Вона може бути побудована на основі двох положень, з яких треба вибрати і довести правильне, або одного визначення чи тези, яку потрібно відкинути чи довести її правильність.

Не менш важливою є підготовка до написання і обговорення рефератів. Тематика рефератів повинна відображати основні питання теми, доповнювати їх або поглиблювати. Підготовка реферату - це робота з документами, додатковою літературою. При підготовці до написання рефератів необхідно враховувати індивідуальні особливості учнів: їхні інтереси, нахили, можливості, проблеми, що їх турбують. Літературу рекомендує вчитель. При підготовці реферату учні повинні читати додаткову літературу.

Існують вимоги щодо написання реферату:

а) скласти план викладу;

б) підібрати. матеріал для висвітлення питань;

в) прочитати відповідні матеріали;

г) проаналізувати прочитане;

д) коротко записати.

3авдавия семінару - підготувати учнів до самоосвіти, виробити в них уміння навички самостійної роботи.

Шкільний семінар - це форма колективної самостійної роботи учнів на уроці, яка дає змогу поглибити вивчений матеріал.

Готують учнів заздалегідь. Учитель надає допомогу: розподіляє повідомлення між учнями, допомагає скласти план виступу, слідкує за самостійноюроботою учнів, консультує їх.

Головна умова семінару - допомогти учням підготувати відповіді на всі питання.

Виступ повинен мати розгорнутий характер, що свідчить про розуміння питання.

Обговорення намічених питань повинно проводитись у вигляді дискусії, в ході якої вдосконалюється вміння аргументувати свої висновки, що сприяє переходу знань у переконання.

Починати проведення семінарів бажано з 8-го класу.

Семінари можуть бути різними за навчальною метою, за джерелом набуття знань, методичних прийомів проведення.

Орієнтовний план

1. Завдання семінару.

2. 3авдання і теми повідомлень для учнів на семінарі.

3. Основні методи і прийоми проведення.

Семінар починається вступним словом вчителя, що висвітлює завдання семінару. Разом з тим учитель ставить перед учнями проблему.

Основний час відводиться на обговорення результатів домашньої роботи учнів.

Наступний етап - повідомлення учнів, в ході яких відбувається обговорення, дискусія.

Заключний етап - підведення підсумків роботи. Він включає в себе узагальнення матеріалу, формування вміння робити висновки.

Основний метод семінару - бесіда, в ході якої обговорюються повідомлення учнів, аналізуються схеми, таблиці, ілюстрації, інформація з періодичної преси і додаткової літератури [2, с.120].

Урок-прес-конференція

Така форма уроку розвиває активність, пошукові здібності, вміння розкривати суть певної проблеми, стисло і коротко висвітлювати її, конкретно відповідати на поставлені питання. Вона вчить самостійно здобувати знання.

Підготовка до такого уроку починається за 10-17 днів.

Підготовчий етап уроку полягає у тому, що заздалегідь оголошується тема, день і час проведення конференції.

Потім учитель і учні розподіляють ролі. Визначаються учасники пресконференції. Решта учнів класу діляться на групи, що представляють кореспондентів газет і телебачення. Всі учні отримують випереджальні завдання з теми.

Урок починається зі вступного слова вчителя, де він висвітлює обстановку, що стосується теми, оголошує її, мету і проблему, над якою працюватимуть школярі. Потім учитель представляє учасників конференції.

Обов'язковим для присутніх на прес-конференції є ведення конспектів, адже у кінці уроку всі матеріали необхідно здати. Потім виступають доповідачі, а кореспонденти дають запитання.

Після виступів слово надається експертам, які рецензують виступи за такими показниками:

а) готовність;

б) активність;

в) наявність наочності;

г) реклама;

д) політична грамотність.

Висновок робить один з учнів або вчитель, підсумовуючи вищесказане. Далі йде обговорення проблеми. Заключним етапом може бути бесіда, складання таблиці.

Урок-аукціон

"Товаром" на уроці-аукціоні є знання учнів. "Товар" на аукціоні - це "лот", продавець - "купець". Ведучим бажано бути вчителеві.

Підготовка до уроку здійснюється за 2 тижні. Призначаються 4 "купці", які готують лоти, а також "банкір", який відповідає за підготовку аудиторії і зведеної таблиці результатів аукціону. Аудиторія - учні, які добре встигають з предмета.

Інші учні утворюють 4 "акціонерні товариства" (АТ) по 6 учнів у кожному. Товариства обирають своїх "президентів".

"Президентам" видають перелік питань для повторення, список рекомендованої літератури. Вони організовують повторення матеріалу в своїх АТ і підготовку своїх емблем і гасел.

Кожний "купець" готує 2-3 лоти (завдання) під керівництвом і контролем учителя. Оцінку відповідей учнів дають "купці", тому вони повинні бути дуже добре підготовленими до виконання своїх обов'язків. Перед уроком розставляють столи в аудиторії, а на початку уроку ведучий оголошує відкриття аукціону, представляє "купців", "банкірів", "президентів". Потім АТ представляють свої емблеми і гасла.

Максимальна оцінка - 2 бали. Цей конкурс оцінюють 4 "купці". "Банкір" визначає середній бал кожного АТ, записує в таблицю результатів аукціону. Потім ведучий по черзі надає слово "купцям" для представлення "лотів" (завдань).

ЛОТ N1 - перевірка АТ на "платоспроможність", тобто підготовленість учнів із даної теми. Лот - це 10 запитань, на які треба дати відповідь "так" чи "ні". Перший "купець" повільно і чітко читає запитання лота. Члени АТ за відповідь "так" піднімають руки, за відповідь "ні" - не піднімають. Облік кількості піднятих рук з кожного запитання ведуть у підготовлених першим "купцем" картках "президенти" АТ, але не в своєму товаристві, а в сусідньому (перед початком цього конкурсу "президенти" переходять до сусідів).

Облік кількості правильних відповідей і середнього балу по картках, зібраних у "президентів", здійснює перший "купець" і передає "банкіру" відомості для зведеної таблиці, виконаної на цупкому папері.

ЛОТ N2 - знання умов, причин, визначень. Другий "купець" вивішує цей лот, виконаний у вигляді таблиці на аркуші формату Аl, на штативі для загального огляду, а також дає на кожний стіл АТ аркуш (формат А4) з індивідуальним завданням. 3авдання для товариств різні, а запитання - однакові.

Оголошуються умови конкурсу: час на підготовку - 5 хв. Максимальна оцінка - 4 бали (за кількість запитань). За правильне доповнення або виправлення інше товариство може одержати заохочення у вигляді 1 бала. Оцінкувідповідей здійснює другий "купець" і передає "банкіру" для заповнення зведеної таблиці (облік ведуть за лотами у зростаючому порядку).

ЛОТ N3 - перевірка знань історичної хронології. Кожному АТ дається по три історичні дати. Треба вказати на правильність запису дат, якщо записані неправильно - виправити помилку. Цей лот готує і представляє третій "купець". Час на обговорення - 5 хв. Максимальна кількість балів - 3. 3аправильне доповнення чи виправлення інше АТ одержує заохочення - 1 бал. Третій "купець" оцінює відповіді та передає результати "банкіру" для зведеної таблиці.

ЛОТ N4 - для емоційного розвантаження і зміци виду діяльності - "чорна скринька". АТ повинні мати опис, зроблений третім "купцем", визначити, що за проблема схована у "чорній скриньці". Час на обдумування - 2 хвилини. АТ, яке перше відгадає запитання "чорної скриньки", одержує 2 бали, решта - 0.

ЛОТ N5 - розшифровка ребуса. Представляє себе четвертий "купець". Кожне АТ протягом 3 хвилин повинно розшифрувати ребус, написати розшифрований вираз (слово) на аркуші паперу і здати "купцеві". За кожну зекономлену хвилину додають 1 бал. Через 3 хвилини "купець" оголошує результати.

Ведучий підводить підсумок:

- за активну участь у підготовці і проведенні аукціону "купцям" і "банкірам" виставляють по 11-12 балів.

- членам АТ, яке зайняло перше місце, виставляють 11 балів, за друге - 9, за третє і четверте - 7-6. (Учням дозволяється перездавати тему з метою підвищення балів.) Зведена підсумкова таблиця результатів аукціону дозволяє вчителеві проаналізувати рівень підготовки класу з теми.

При підготовці до уроку "купцям" і вчителеві необхідно врахувати:

1. Обов'язково на цупкому папері (формат Аl) повинна бути заготовлена загальна картка лота. Для загального огляду її вивішують біля дошки на штативі. Це дозволяє підтримувати високу активність та інтерес учнів протягом усього уроку, а членам АТ слідкувати за правильністю відповідей сусідів, вносити поправки, доповнення і "заробляти" додаткові бали.

2. Запитання на кожному лоті повинні бути однаковими для всіх АТ, а завдання - різними.

3. Кількість балів за лот повинна дорівнювати кількості запитань, щоб "купець" міг оцінити відповідь АТ з кожного питання.

Загальна оцінка за лот складається з суми балів, одержаних товариством за кожне запитання лота. Це полегшить "купцям" зробити підсумки конкурсу і оцінити відповіді.

Під час проведення уроку-аукціону ведучому необхідно змінювати черговість відповідей АТ і слідкувати за тим, щоб кожний член АТ давав відповідь тільки на один з лотів (не "торгував" за інших).

Необхідними реквізитами уроку є, гонг, дерев'яний молоток, секундомір [17, с.64] .

Урок-брейн-ринг

Брейн-ринг - відома телевізійна гра, де стартом є складне цікаве запитання, а фінішем - правильна відповідь. Необхідно швидко зреагувати, адже часприйняття рішення обмежений.

Оргапізаційні пuтання:

1. Наявність спеціально обладнаного приміщення (класу), кількість ігрових столів відповідає кількості команд.

2. На кожному столі сигнальний пристрій або дзвінок, який сповіщає ведучого про готовність команди відповідати.

3. Згідно ,з умовами гри потрібно одного ведучого, який одночасно будеорганізатором і арбітром гри (як правило, це вчитель).

4. у І-му турі брейн-рингу команда повинна дати правильну відповідь на три запитання, лише тоді вона може зайняти стіл лідера.

5. Команда, яка найдовше втримається за столом лідера, вважається переможцем гри.

6. Підготовка запитань для брейн-рингу.

Аналіз результатів

За результатами гри можна зробити висновок щодо рівня підготовки учнів класу з даної теми, їхнього вміння логічно мислити, швидко приймати рішення [11, с.4].

Урок-бесіда за "круглим столом"

У класі повинна бути група людей (учнів, ведучих), які могли б на себе взяти роль відповідачів на поставлені питання з теми заняття. Решта учнів становлять аудиторію, їхня роль зводиться в основному до постановки питань ведучим.

Негативним є те, що клас ділять на дві половини - активну і пасивну.

Підготовку до уроку проводять заздалегідь. Учням дають список рекомендованої літератури і теми, які треба повторити.

Четверо учнів за допомогою вчителя готують виступ (на 5-8 хв.). Ведучий - учитель.

Урок починають зі вступного слова вчителя.

Далі виступають учні з певних проблем, над якими вони працювали.

На дошці вивішують чи записують питання для обговорення, або школярізадають питання учням, які виступають.

Обговорення повинно відбуватися коректно. у кінці уроку робиться висновок з відповідної проблеми.

Дається оцінка роботи класу і окремих учнів [24, с.135].

Урок-диспут

Дискусія, розгляд, дослідження. Це обговорення спільного питання, проблеми з метою правильного вирішення. Дискусія виникає внаслідок спілкування вчителя і учнів, один з одним, у процесі вирішення проблемної ситуації.

Механізм виникнення дискусії: проблемна ситуація, що характеризує психологічний стан учнів, поряд з інтелектуальними труднощами супроводжується підвищенням пізнавальної активності і бажанням розібратися у проблемі.

Будь-яка дискусія включає три компоненти:

1. Пізнавальний.

Пізнавальний включає знання про предмет, що викликає суперечку і проблемну ситуацію, яка виникла.

2. Операційно-комунікативний. Операційно-комунікативний означає вміння вести суперечку, відстоювати свою точку зору, володіти способами здійснення логічної операції.

3. Емоційно-оціночний.

Емоційно-оціночний включає емоційні переживання, потреби, цінності, відносини, мотиви, оцінки.

Дискусія повинна бути частиною навчального процесу. є декілька видів дискусії:

1) спонтанна дискусія, що виникає в ході спільного вирішення проблеми всіма учнями чи групою учнів. Це буває тоді, коли проблема учням дуже близька;

2) заздалегідь запланована дискусія. Для цього учнів попередньо ознайомлюють з предметом суперечки. Вони опрацьовують відповідну літературу. Учні мають достатньо знань для розв'язання проблеми.

Для дискусії характерні такі поняття: знання, вміння, навички, досвід творчої діяльності.

Необхідно назвати мету уроку. Може бути попередньо даний учням текст і після його прочитання висувається проблема. Поділяють дискусії і за кількістю учасників. Коли в дискусії беруть участь два учні, то це дискусія-діалог. Є групові дискусії, де задіяні групи, і є масова дискусія, в якій залучені всі учні.

Етапи підготовки і проведення:

Мотивація, пов'язана з підготовкою до дискусії. Треба стимулювати інтерес учнів до проблеми, суперечки. Для цього готують яскраві уривки або цитати з книг, які викладають зміст суперечки чи позицію обох сторін. Для дискусії можна скористатися глобальними проблемами з екології. Наприклад:

а) вичерпані всі природні ресурси на Землі, природа забруднена, неминуча екологічна катастрофа;

б) чи вирішиться екологічна проблема при скороченні потреб людини?

в) світ врятує комп'ютерна революція з найновішою технологією. Єдиний вихід - не гальмувати її, а сприяти її розвиткові.

Запитати учнів, з якою точкою зору вони згідні.

Дискусію проводять на тему, що цікавитр учнів, близька їм.

Вимоги до дискусіі:

1. Проблема повинна відповідати вікові і накопиченому досвідові.

2. Учням необхідно володіти темою, яка спирається на знання, вміння, досвід.

3. Дискусія повинна розвиватися з основних питань, нести в собі суть

протиріччя. Дискусія - суперечка по суті, в ході якої учні отримують важливі цінності.

При підготовці вчитель повинен чітко сформулювати завдання, бажано з поясненнями, що розкривають суть проблеми, і питання про можливі шляхи її вирішення. Доцільно з цього приводу звернутися до думок учених.

При підготовці учнів ознайомлюють з відповідною літературою, список якої треба дати заздалегідь.

Учитель повинен скеровувати учнів, ставлячи питання.

Майстерність учителя полягає у тому, щоб, вчасно помітити, відчути момент закінчення дискусії, щоб не повторювати сказаного.

У кінці уроку треба підвести підсумки, проаналізувати висновки, виставити бали.

Оцінка дискусії:

задоволення, що отримали учні після дискусії;

уміння учнів правильно, логічно викласти свою і чужу думку;

культура дискусії;

уміння учнів користуватися прийомами доказовості;

набуття нових знань;

уміння зрозуміти точку зору іншого;

живий обмін думками [20, с.60].

Урок-вікторина

До уроку кабінет оформляють відповідним чином: на стінах емблеми та привітання команд, фотографії. Учні визначають журі і суддю-інформатора.

І етап уроку присвячується історії. Кожній з команд пропонують по 3-4 завдання, які треба розв'язати у визначений термін. З кожною командою працює по два члени журі. Вони перевіряють правильність відповідей, фіксують час, який було затрачено на виконання завдань.

ІІ етап - конкурс капітанів. Кожному капітанові допомагає команда. Колективний пошук, дух змагання дозволяє систематизувати набуті знання, зосередити увагу на найважливішому.

ІІІ етап - змагання команд. Кожна команда пропонує команді-суперниці по п'ять завдань, на їх обдумування відводиться не більше трьох хвилин.

Учитель бере активну участь в обговоренні (то в ролі консультанта, то як учасник команди, інколи допомагає журі).

Уроки-вікторини цікаві тим, що дають можливість всебічно розглянути проблему, знайти найбільш вдале вирішення. Такі уроки виховують почуття колективізму, розвивають допитливість, вчать самостійності [20, с.14].

Урок-вистава

На відміну від рольової гри, вистава передбачає більш чіткий сценарій, який регламентує діяльність учнів безпосередньо на уроці та збільшує їхню самостійність під час підготовки сценарію.

Театралізовані вистави спрямовані на те, щоб викликати інтерес до навчання, і спираються на образне мислення, фантазію, уяву учнів. При підготовці вистави відсутній будь-який тиск на учнів у висвітленні конкретноїісторичної ситуації. Знання, які учні засвои на попередніх уроках, вони можуть використати зараз. Персонажі залишають можливість глядачеві самостійно обміркувати історичну ситуацію і зробити власні висновки.

Учні, які виконують ролі, заздалегідь готують собі костюми, ближче знайомляться з історичною особою, яку будуть представляти, її характером, поведінкою, зовнішністю. Вони вивчають потрібні слова, вчаться, як себе поводити у відповідній ситуації. До уроку готують необхідне обладнання.

Урок починають з бесіди чи з характеристики певної історичної ситуації.

Це підводить учнів до глибшого сприйняття вистави. Безпосередньо перед виставою учні отримують завдання та запитання, на які вони знайдуть відповіді, переглянувши виставу.

Тоді розігрується театралізована вистава.

Після перегляду вистави вчителеві треба повернутися до проблемних питань. Це можуть бути усні відповіді, складання таблиці або короткі записи у зошиті. У кінці уроку проводиться бесіда з класом, учні роблять висновки.



2.2 Використання інформаційних технологій на уроках зарубіжної літератури у старших класах

Комп'ютери, як відомо, використовують сьогодні практично в усіх галузях суспільного життя. Тому вміння працювати із сучасними інформаційними технологіями розглядаються у нашій державі як обов'язкові та необхідні для кожного спеціаліста. Саме з цієї причини заслуговує уваги проблема підготовки майбутніх фахівців, які б володіли комп'ютерними знаннями і вміли застосовувати їх у своїй професійній діяльності: адже вищі заклади освіти готують випускників 21-го століття, в якому відбувається стрімкий розвиток інформаційних технологій; з кожним днем зростають їхні можливості, розробляються удосконалені та нові зразки як програмного, так і технічного забезпечення. Тому й можливості використання цих технологій у навчальному процесі, на нашу думку, є невичерпними. Винятку не становить і галузь вивчення зарубіжої літератури.

Нові інформаційні технології кардинально вплинули на всю систему освіти, зачепивши її зміст, форми і методи навчання, що привело до зміни вимог щодо моделі випускника вищого навчального закладу. 3 моменту використання у сфері освіти мережевих (сіткових) технологій, онлайнових баз даних, комп'ютерного моделювання стало можливим навчати студентів не лише працювати в Інтернеті з метою засвоєння навчального матеріалу, але й використовувати його ресурси ; майбутній професійній діяльності [4, с.76].

Використання сучасних інформаційних технологій обумовлює:

· доступ до світових систем знань і культури країн мову, яких майбутній учитель доноситиме до учнів;

· трансляцію знань, напрацьованих людством, до кожного користувача єдиного інформаційного простору (тобто забезпечує взаємообмін професійним досвідом) необмеженість свободи, творчості, що є запорукою високої професійної кваліфікації учителя іноземних мов;

· вільне формування вчителем свого світогляду; розвиток гуманітарної спрямованості навчання; розповсюдження форм домашнього і дистанційного навчання;

· адаптацію особистості майбутнього вчителя до динамічно мінливих умов економічного функціонування життя у цілому [8, с.10].

Серед усієї різноманітності методичних прийомів використання комп'ютерних технологій, які вчитель зарубіжної літератури може вважати корисними у своїй роботі, ми зупинимось на основних п'яти прийомах, які ми розцінюємо як найкорисніші.

Управління навчальним процесом. Використовуючи е-mail (електронну пошту), викладач може реалізувати диференційований та індивідуальний підхід у навчанні, розсилаючи на електронну адресу кожного студента його персональне домашнє завдання.

Комп'ютерні технології як джерело інформації. Інтернет дає можливість безкоштовно як учителям, так і студентам отримати доступ до художніх текстів, газет, журналів, наукових статей, словників, підручників, посібників та інших матеріалів, які раніше були доступні у друкованому вигляді за велику ціну, тому студенти і вчителі не мали змоги придбати їх. Беззаперечною перевагою Інтернету є постійний доступ до найновішої, "найсвіжішої інформації. Для цього доцільно активно використовувати на уроках зарубіжної літератури та в позаурочній діяльності інформацію, розміщену на відповідних тематичних сайтах, таких як:

* Бібліотека світової літератури (оригінали та переклади): Ошибка! Недопустимый объект гиперссылки. ae.lib.narod.ru * Літературна iнтернет-бібліотека школяра: http:/ litbоок.bу.ru

* Антична література: http: pergam.chat.ru

* Електронна бібліотека "Джерело": Ошибка! Недопустимый объект гиперссылки. ukrlib.com

* Електронна бібліотека класичної літератури - http://www.klassika.ru

* "Літературна газета" - http://www.lgz.ru

* Сучасна і класична поезія - http://sttihi.net.ru

* Електронна поетична бібліотека - http://article.da.ru

Так, широка доступність навчальної інформації найрізноманітнішого характеру завдяки засобам мультимедія є важливим фактором, що впливає на перспективи розвитку і характер сучасного процесу навчання.

Презентації учнів. Використання програми розробки презентації дозволяє перетворити завдання написання проектних робіт учнів у творчий процес, що передбачає велику аудиторію слухачів, після презентаційне обговорення та визначення кращих робіт. Однією з таких програм є комп'ютерна програма Місrosoft Power Point, яка дозволяє використання текстового формату, звукових та відео файлів, анімаційного оформлення, різноманітних схем, таблиць, динамічних графіків тощо. Все це сприяє кращому розумінню презентованої інформації слухачами. Такі заняття сприяють підвищенню інтересу старшокласників до навчання, допомагають удосконалити їх аналітичні, мовні навички, розвивають творчу фантазію [19, с.103].

Лекції вчителя. Вчитель, у свою чергу, може скористатися програмою розробки презентації під час читання лекції. Крім того, у будь-який момент учитель може змінити її зміст, щось удосконалити чи доповнити.

Обговорюючи переваги використання новітніх інформаційних технологій у навчанні зарубіжної літератури, доцільно порівняти традиційне навчання, основними компонентами якого, на нашу думку, є вчитель і клас, і навчання з використанням комп'ютерних технологій (або комп'ютерне навчання).

На традиційне навчання	Комп'ютерне навчання
1. Лінійний текст (лише текст без інших додаткових джерел).	1. Мультимедійний текст (відео, аудіо можливості, зв'язок з великою кількістю різноманітних джерел).
2. Можлива відсутність мотивації і зацікавленості у навчанні.	2. Висока мотивація і зацікавленість у навчанні.
3. Обмежена кількість інформації, обмежений вибір, часто застарілі дані.	3. Необмежена кількість свіжої автентичної інформації, широкий вибір.
4. Контроль викладача.	4. Самоконтроль і координація навчального процесу викладачем.
5. Спілкування з викладачем.	5. Можливості спілкування (синхронного/асинхронного) з носіями мови, знайомство з культурою їхніх країн.

Рисунок 1. Особливості традиційного і комп'ютерного навчання

Результати порівняння, наведеного у таблиці, свідчать про значні переваги використання інформаційних технологій у навчанні зарубіжної літератури.

Безперечно, використання нових інформаційних технологій навчання не заперечує традиційних технологій, але проблема інформаційної адаптації людини у новому інформаційному середовищі змушує переглядати зміст традиційних технологій з частішим нахилом до вибору ефективніших методів і засобів надання освітніх послуг.



Висновки

Реформування освіти в Україні передбачене не тільки інструктивними листами Міністерства освіти і науки, але й самим часом, дійсністю. Із розвитком комп'ютеризації, телебачення, наше суспільство втрачає читача художньої літератури. Проблема удосконалення уроку зарубіжної літератури дискутується стільки ж, скільки існує ця дисципліна, бо урок є основною ланкою навчально-виховного процесу.

На уроках зарубіжної літератури в учнів формуються найважливіші соціально-моральні уявлення й орієнтири, вивчення літератури сприяє вихованню суспільно зрілої, активної, творчої особистості. Одним із головних завдань нинішнього учителя літератури є формування особистості через виховання кваліфікованого читача.

В наслідок цього виникає необхідність удосконалення методики викладання літератури в цілому, зокрема ж - оптимізації методичних прийомів і форм шкільного аналізу художнього тексту, спрямованих на досягнення цілісності сприймання шкільного курсу літератури, побудови системи уроків, що допомагає простежити духовне зростання учнів протягом усіх шкільних років під час вивчення різних тем у курсі «Зарубіжна література».

Під час вивчення зарубіжної літератури слід активніше використовувати сучасні педагогічні технології: комп'ютеризоване навчання, інтерактивні види і форми роботи. Вони збільшують пізнавальну самостійність учнів та мотивують потребу розвитку їхньої читацької культури. Серед інтерактивних форм роботи на уроках зарубіжної літератури поширення набуває навчальна взаємодія учнів у парах, мікрогрупах, групах, що здебільшого застосовується під час пошуку та аналізу інформації, виконання практичних завдань, підготовки диспутів, семінарів, різноманітних творчих завдань. З метою надання школярам більших можливостей для спілкування, висловлювання власних думок і почуттів домінантною формою навчання на уроках зарубіжної літератури в усіх класах має бути діалог, під час якого виявляється рівень знань учнів.